Елена Ш

Пользователи
  • Число публикаций

    19
  • Регистрация

  • Последнее посещение

Елена Ш's Achievements

Newbie

Newbie (1/14)

0

Репутация

  1. Основанием для иска от жены может быть то, что квартира куплена в период совместного проживания, хоть и до заключения брака. Это ст.74 Семейного Кодекса Украины Статья 74. Право на имущество женщины и мужа, которые проживают одной семьей, но не находятся в браке между собой или в любом другом браке 1. Если женщина и муж проживают одной семьей, но не находятся в браке между собой или в любом другом браке, имущество, приобретенное ими за время общего проживания, принадлежит им на праве общей совместной собственности, если другое не установлено письменным договором между ними. 2. На имущество, что является объектом права общей совместной собственности женщины и мужа, которые не находятся в браке между собой или в любом другом браке, распространяются положение главы 8 этого Кодекса. Сначала вы с женой жили в незарегистрированном браке одной семьей, купили квартиру, а потом решили брак зарегистрировать. Подтверждается это в суде фотографиями с датой и показаниями соседей, родственников. А в качестве обеспечения иска жена просит суд наложить запрет на любые действия с этой квартирой, т.к. в договоре ипотеки нет её письменного согласия нотариального на взятие кредита. Участниками процесса являетесь вы с женой и поэтому "помешать" со стороны (ОГИС, банк) теоретически не может. Если суд вынесент такую ухвалу, в которой запрет на все действия с квартирой, то это может быть основанем для приостановления исполнительного производства. Либо ОГИС упрется в запрет суда по БТИ.
  2. А квартира куплена в браке с женой? Если да, то пусть жена подает на раздел имущества, купленного в браке для выделения своей и ребенкиной доли. Не разводясь. Жене желательно "избавиться" от своей собственности, особенно если эта собственность была приобретена в вашем браке. Потому что если выясниться, что малолетнему ребенку есть где жить (квартира жены), то никакой опекунский совет не поможет. А так может опекунский и заступится. Подойдите в свой по месту жительства опекунский совет (они находятся при райисполкомах), поговорите "по душам" с инспектором. Обычно, очень приятные люди. Заявление им писать, скорее всего, имеет смысл, когда уже открыто исполнительное производство и ГИС пытается зайти к вам в квартиру и описывать имущество. Вы ж уже грмотный боец , знаете, что без решения суда о принудительном вхождении, вы их в квартиру НЕ ВПУСКАЕТЕ ни под каким соусом. В заявлении в опеку нужно указать, что другого жилья не имеете, жить больше негде. Слышала, что в целом, Опека борется за деток, подключая прокурора. Удачи вам!!!
  3. Спасибочки, дорогие мужчины! Всех ваших женщин (жен, мам, бабушек, дочек, внучек, племянниц, сестричек) тоже с праздником!!!!
  4. Уважаемые форумчане! Вашему вниманию предлагаю комментарии одного очень грамотного юриста, проработавшего исполнителем несколько лет. Ссылку, по понятным причинам, на ресурс не выкладываю.
  5. Разводиться не обязательно. Можно просто, состоя в браке, через суд выделить долю жены в совместно нажитом имуществе. Если, конечно, жена при этом не явлется поручителем по кредиту. Исполнительная может наложить арест на ВСЁ имущество, которое числится на вас по БТИ, ГАИ и в зем.ресурсах. Т.е. даже если вы оформили дарственную или куплю-продажу на родителей или каких-то других лиц, но не успели договор зарегистрировать в БТИ, то исполнительная наложит арест на это имущество. И потом уже приобретателям понадобиться через суд доказывать, что это уже их имущество, а не ваше. И еще. Если вы прописаны в родительской квартире, будьте готовы к тому, что ГИС может туда прийти. И если вы - один из собственников квартиры (совместная приватизация, покупка), то нужно побеспокоиться, чтобы имущество в квартире (бытовая техника, мебель, сантехника) документально (гарантийные талоны, договора покупки,чеки) были оформлены на родителей.
  6. Уважаемая, Елена Сергеевна! Зацепили вы меня своим письмом, однако.... Действительно, СПАСИБО огромное и форуму, и форумчанам, и Ростиславу лично особенно! За те знания, за поддержку, за ту надежду, что в нас вселяют, вдохновляют, не дают с пути истинного сбиться.... Спасибо! Теперь, с вашего позволения, дам несколько советов из личного пережитого опыта и советов моих юристов (хотя, давать советы -неблагодарное дело ) 1. Любым способом получить оригиналы право-устанавливающих документов на квартиру у банка. Любым!!! Квартира в ВАШЕЙ собственности, значит, и документы должны быть у вас. 2. Больше никаких реструктуризаций с банком, ни на каких условиях. Никаких документов не подписывать. Не давать никаких доверенностей банку, ни на что. Задача банка- не только отобрать вашу недвижимость и имущество и продать за бесценок "своим людям", но и навесить на вас сумму, оставшуюся от погашения кредита, в итоге большую, чем сам ваш кредит, чтобы вы пахали на него(банк) всю оставшуюся жизнь. 3. Если есть еще в наличии какое-нибудь движимое или недвижимое имущество - СРОЧНО переписать на детей или на надежных родственников. 4. Если предположить наихудший вариант развития событий (а предполагать нужно обязательно, чтобы быть к нему готовым и знать, как поступать), что вас и детей могут выселить (исполнительная надпись или исполнительное производство), то нужно себя обезопасить, чтобы у ГИС не было шансов вас хотя бы выселить. Если вы на момент квартиры состояли в браке, то подойдет вариант раздела имущества. Т.е. не обязательно разводиться с мужем. Просто ваше желание - выделить в совместно нажитом имуществе свою долю. И как обеспечение иска самой просить суд наложит арест на эту квартиру. Одно дело, когда суд(или ГИС) с подачи банка наложит. Другое - когда вы лично. Это значит, что и снять арест и обтяження сможете только вы. А в первом случае только по инициативе банка. (Я не юрист, может быть пишу не совсем юридически грамотно, но смысл излагаю точно и проверенные варианты) 5. Поддержка органы опеки и попечительства - дело хорошее, если у вас с ними хорошие отношения наладились и они не куплены противоположной стороной. Но по новому Закону об исполнительном производстве это, к сожалению, нас( заемщиков с малолетними и несовершеннолетними детьми) не очень спасает. 6. Ну и, безусловно, нужно первой подавать иск о расторжении и тп и тд,что только можно (всё, что здесь вам писали юристы и все остальные грамотные форумчане) Желаю успехов в борьбе!
  7. Возможно, попадает по амнистию, если деяние было совершено до декабря 2008 года ЗАКОН УКРАИНЫ № 660–VІ Об амнистии Стаття 1. Звільнити від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України: а) осіб, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми; б) жінок, вагітних на день набрання чинності цим Законом; в) осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку; г) осіб, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1, 2, 3, 4), онкологічні захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією TNM), СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України № 3/6 від 18 січня 2000 року; ґ) чоловіків та жінок, які на день набрання чинності цим Законом досягли відповідно 60-річного та 55-річного віку; д) ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»); е) учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи - осіб, які підпадають під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та аналогічних законів інших держав - республік колишнього СРСР; є) осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей. Стаття 2. Звільнити від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, зазначених у статті 1 цього Закону, засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання. Стаття 3. Звільнити від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, крім тих, які підлягають звільненню від покарання на підставі статей 1 і 2 цього Закону: а) засуджених вперше за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання; б) засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше шести років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше двох третин призначеного строку основного покарання; в) жінок, засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше половини призначеного строку основного покарання; г) засуджених за злочини, вчинені з необережності, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше дванадцяти років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання. Стаття 4. Звільнити від покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців: а) засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості; б) засуджених вперше за тяжкі злочини, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше половини призначеного строку основного покарання. Стаття 5. Скоротити наполовину невідбуту частину покарання засудженим, які відбувають покарання у виді обмеження волі, які не підлягають звільненню від покарання на підставі статей 1-4 цього Закону. Стаття 6. Звільнити від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, осіб, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом. Стаття 7. Амністія не застосовується до осіб: а) які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі та яким у порядку помилування смертну кару чи довічне позбавлення волі замінено на позбавлення волі на певний строк; б) які мають дві і більше судимостей (у тому числі ту, за якою особа відбуває покарання) за вчинення тяжких злочинів згідно з Кримінальним кодексом України 1960 року (далі - КК України 1960 р.), вчинення тяжких, особливо тяжких умисних злочинів згідно з Кримінальним кодексом України 2001 року (далі - КК України 2001 р.); в) яких засуджено згідно з КК України 1960 р. за вчинення умисного тяжкого злочину чи яких засуджено згідно з КК України 2001 р. за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину, які відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання; г) які після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинили умисний злочин; ґ) які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний злочин протягом невідбутої частини покарання; д) які мають неповнолітніх дітей або дітей-інвалідів і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров'я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей; е) до яких протягом 1998 - 2008 років було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисний злочин; є) які злісно порушують режим у період відбування покарання; ж) які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, наслідком яких стала загибель двох чи більше осіб; з) яких притягнуто до кримінальної відповідальності чи засуджено за злочини проти основ національної безпеки України (статті 109 -114 КК України 2001 р.; статті 56-60, 62 і 63 КК України 1960 р.); умисне вбивство (стаття 115 КК України 2001 р.; статті 93 і 94 КК України 1960 р.); доведення до самогубства, вчинене щодо неповнолітнього (частина третя статті 120 КК України 2001 р.); умисне тяжке тілесне ушкодження при обтяжуючих обставинах (частина друга статті 121 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 101 КК України 1960 р.); катування (стаття 127 КК України 2001 р.); незаконне позбавлення волі або викрадення людини при обтяжуючих обставинах (частина третя статті 146 КК України 2001 р.); захоплення заручників (стаття 147 КК України 2001 р.; стаття 1231 КК України 1960 р.); торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини (стаття 149 КК України 2001 р.; стаття 1241 КК України 1960 р.); зґвалтування при обтяжуючих обставинах (частини третя і четверта статті 152 КК України 2001 р.; частини третя і четверта статті 117 КК України 1960 р.); насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 153 КК України 2001 р.; частина друга статті 118, частина друга статті 122 КК України 1960 р.); грабіж при обтяжуючих обставинах (частини третя, четверта і п'ята статті 186 КК України 2001 р.; частини третя і четверта статей 82 і 141 КК України 1960 р.); розбій (стаття 187 КК України 2001 р.; статті 86, 861 і 142 КК України 1960 р.); вимагання при обтяжуючих обставинах (частини друга, третя і четверта статті 189 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 862, частини друга і третя статті 144 КК України 1960 р.); шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою (частина четверта статті 190 КК України 2001 р.; частина третя статей 83 і 143 КК України 1960 р.); привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою (частина п'ята статті 191 КК України 2001 р.; стаття 861 КК України 1960 р.); виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (стаття 199 КК України 2001 р.; стаття 79 КК України 1960 р.); контрабанду при обтяжуючих обставинах (частина друга статті 201 КК України 2001 р.; частина друга статті 70 КК України 1960 р.); незаконне виготовлення, а так само збут підакцизних товарів при обтяжуючих обставинах (частина третя статті 204 КК України 2001 р.); протидію законній господарській діяльності при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 206 КК України 2001 р.); легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 209 КК України 2001 р.); ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (частина третя статті 212 КК України 2001 р.; частина третя статті 1482 КК України 1960 р.); створення злочинної організації (стаття 255 КК України 2001 р.); бандитизм (стаття 257 КК України 2001 р,; стаття 69 КК України 1960 р.); терористичний акт (стаття 258 КК України 2001 р.); викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (стаття 262 КК України 2001 р.; стаття 223 КК України 1960 р.); угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 278 КК України 2001 р.; стаття 2172 КК України 1960 р.); блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства при обтяжуючих обставинах (частина третя статті 279 КК України 2001 р.; частина третя статті 2173 КК України 1960 р.); порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, при обтяжуючих обставинах (частина друга статті 286 КК України 2001 р.; частини друга та третя статті 215 КК України 1960 р.); незаконне заволодіння транспортним засобом при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 289 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 2153 КК України 1960 р.); пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів (стаття 292 КК України 2001 р.); контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (стаття 305 КК України 2001 р.; стаття 701 КК України 1960 р.); використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (стаття 306 КК України 2001 р.; стаття 22912 КК України 1960 р.); незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 307 КК України 2001 р.; стаття 2291 КК України 1960 р.); викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (стаття 308 КК України 2001 р.; стаття 2292 КК України 1960 р.); незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (стаття 309 КК України 2001 р.; стаття 2296 КК України 1960 р.); посів або вирощування снотворного маку чи конопель (стаття 310 КК України 2001 р.; стаття 2293 КК України 1960 р.); незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 311 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 22920 КК України 1960 р.); викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 312 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 22919 КК України 1960 р.); викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням (стаття 313 КК України 2001 р.; стаття 22917 КК України 1960 р.); незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 314 КК України 2001 р.; стаття 22915 КК України 1960 р.); схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 315 КК України 2001 р.; стаття 2295 КК України 1960 р.); незаконне публічне вживання наркотичних засобів (стаття 316 КК України 2001 р.; стаття 22916 КК України 1960 р.); організацію або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 317 КК України 2001 р.; стаття 2294 КК України 1960 р.); незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збут підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів (стаття 318 КК України 2001 р.; стаття 22913 КК України 1960 р.); незаконну видачу рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (стаття 319 КК України 2001 р.; стаття 22914 КК України 1960 р.); порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (стаття 320 КК України 2001 р.; стаття 2297 КК України 1960 р.); погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу (частини третя та четверта статті 345 КК України 2001 р.); погрозу або насильство щодо державного чи громадського діяча (стаття 346 КК України 2001 р.); посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (стаття 348 КК України 2001 р.; стаття 1901 КК України 1960 р.); захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (стаття 349 КК України 2001 р.); примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань при обтяжуючих обставинах (частина третя статті 355 КК України 2001 р.; частина третя статті 1982 КК України 1960 р.); зловживання владою або службовим становищем при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 364 КК України 2001 р.; частина друга статті 165 КК України 1960 р.); перевищення влади або службових повноважень при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 365 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 166 КК України 1960 р.); одержання хабара при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 368 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 168 КК України 1960 р.); погрозу або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного при обтяжуючих обставинах (частина друга статті 377 КК України 2001 р.); посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя (стаття 379 КК України 2001 р.; стаття 1901 КК України 1960 р.); дії, що дезорганізують роботу виправних установ (стаття 392 КК України 2001 р.; стаття 691 КК України 1960 р.); втечу з місця позбавлення волі або з-під варти (стаття 393 КК України 2001 р.; стаття 183 КК України 1960 р.); посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку із діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги (стаття 400 КК України 2001 р.), а також за злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) при обтяжуючих обставинах, передбачені частинами другою, третьою і четвертою статті 404 КК України 2001 р. (пунктами «б» і «в» статті 234 КК України 1960 р.); частинами другою і третьою статті 405 КК України 2001 р. (статтею 236 КК України 1960 р.); частиною третьою статті 406 КК України 2001 р. (пунктом «в» статті 238 КК України 1960 р.); частиною другою статті 408 КК України 2001 р. (пунктом «в» статті 241 КК України 1960 р.); частиною третьою статті 420 КК України 2001 р. (пунктом «г» статті 251 КК України 1960 р.); частиною третьою статті 423 КК України 2001 р. (пунктом «в» статті 254 КК України 1960 р.); частинами другою і третьою статті 424 КК України 2001 р. (пунктами «б» і «в» статті 2542 КК України 1960 р.); частиною другою статті 426 КК України 2001 р. (пунктом «б» статті 2543 КК України 1960 р.); статтею 447 КК України 2001 р. (статтею 631 КК України 1960 р.); и) до яких застосовувалося звільнення від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 79 і 104 КК України 2001 р.) і які під час іспитового строку вчинили умисний злочин; і) які мають одного чи обох батьків віком понад 70 років, а також батьків-інвалідів першої групи і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров'я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих батьків. Стаття 8. Виконання цього Закону покладається на суди. Питання про застосування амністії суд вирішує за власною ініціативою, ініціативою прокурора, органів дізнання та досудового слідства, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого, підсудного чи засудженого, їх захисників чи законних представників. Застосування цього Закону здійснюється щодо: а) осіб, кримінальні справи та матеріали про злочини яких перебувають у провадженні органів дізнання та досудового слідства, - за поданням цих органів, погодженим з прокурором, або за заявою самої особи, її захисника чи законного представника; б) осіб, кримінальні справи та матеріали про злочини яких перебувають у провадженні судів і до набрання чинності цим Законом не розглянуті, а також осіб, кримінальні справи про злочини яких розглянуто, але вироки не набрали законної сили, - за ініціативою суду або за заявою самої особи, її захисника чи законного представника; в) осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та осіб, яких засуджено до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, - за поданням органу виконання покарань, погодженим з органом внутрішніх справ, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, або за заявою самої особи, її захисника чи законного представника; г) засуджених, які перебувають у місцях позбавлення волі або відбувають покарання у виді арешту, обмеження волі чи тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, - за поданням начальника кримінально-виконавчої установи, погодженим з відповідною спостережною комісією або службою у справах неповнолітніх, командування дисциплінарного батальйону, військової частини, начальника гарнізону, органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або за заявою самого засудженого, його захисника чи законного представника. До подання додаються довідка про заохочення і стягнення, особова справа засудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання про застосування амністії. Питання про застосування амністії щодо осіб, яких засуджено судами іноземних держав і які відбувають покарання на території України, вирішують відповідні суди України з дотриманням вимог міжнародних договорів України. Під час розгляду судами справ про застосування амністії участь прокурора в судовому засіданні є обов'язковою. Якщо розглядається справа про застосування амністії щодо неповнолітньої особи, в судовому засіданні у передбачених законом випадках бере участь її законний представник. За наявності належним чином оформлених повноважень у судовому засіданні бере участь захисник. Стаття 9. Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений, підсудний або засуджений заперечує проти цього. Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов'язковим зазначенням цього у протоколі судового засідання. Стаття 10. Рішення про застосування або незастосування амністії приймається судом щодо кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання. Така особа викликається в судове засідання і може давати пояснення. Неявка цієї особи не зупиняє розгляду справи. У разі відсутності необхідних відомостей про особу, до якої застосовується амністія, розгляд питання про застосування амністії відкладається до їх одержання. Судам, а також органам та установам, на які покладено підготовку матеріалів для вирішення питань, пов'язаних із застосуванням цього Закону, надається право вимагати від відповідних установ необхідні відомості. Такі вимоги повинні бути виконані негайно. Стаття 11. Особам, яким скорочується невідбута частина покарання, визначення нового строку покарання обчислюється з дня набрання чинності цим Законом. Про дату закінчення відбування покарання засудженому сповіщається протягом місяця від дня опублікування цього Закону. Стаття 12. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно. Стаття 13. До осіб, засуджених за вчинення необережних злочинів, яким строк покарання було скорочено в порядку амністії або які були частково звільнені від відбуття основного покарання в порядку помилування, амністія застосовується виходячи із строку покарання, встановленого відповідно до цих актів. Стаття 14. Особи, які згідно з цим Законом звільняються від покарання, звільняються як від основного, так і від додаткових видів покарань. Усі інші засуджені, які підпадають під дію цього Закону, від додаткових видів покарань не звільняються. Амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду. Стаття 15. З метою забезпечення своєчасного надання необхідної медичної допомоги звільненим із місць позбавлення волі, які хворіють на активну форму туберкульозу, онкологічні захворювання або СНІД, кримінально-виконавчі установи негайно повідомляють відповідні органи місцевого самоврядування та органи охорони здоров'я про звільнення зазначених осіб. Стаття 16. Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, виконавчим органам сільських, селищних, міських, районних у містах рад забезпечити: а) організацію своєчасного обліку звільнених відповідно до цього Закону осіб, здійснення стосовно них заходів соціального патронажу відповідно до Закону України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк», контроль за поведінкою цих осіб; б) передачу звільнених згідно із цим Законом неповнолітніх під нагляд батьків, направлення у разі необхідності неповнолітніх, яких позбавлено батьківського піклування, до шкіл-інтернатів або встановлення над ними опіки чи піклування; в) направлення звільнених відповідно до цього Закону інвалідів та непрацездатних осіб похилого віку, які не мають родичів, що могли б узяти їх на своє утримання, до спеціальних будинків-інтернатів. Стаття 17. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування і підлягає виконанню протягом трьох місяців. Президент України Віктор ЮЩЕНКО 12 грудня 2008 року http://www.president.gov.ua/ru/documents/8755.html
  8. Не только ДВС, но и ГАИшники свои есть. :angry: "Пасут" машину банковские сотрудники(которые предварительно звонят тебе и просят подъехать в банк якобы на осмотр авто), потом звонят ГАИшникам,те быстро подъезжают, тормозят и начинают досмотр машины по полной программе : документы, права, страховка, № двигателя . Не говорят сразу, что машина в угоне, а с начала вроде бы как обычная проверка. Потом документы забирают на основании того, что у них по рации передали, что авто в розыске, и предлагают с ними проехать на штрафплощадку. Причем, на просьбу предъявить какой-либо исполнительный лист, решение суда, "отмораживаются", типа " мы ничего не знаем, нам приказано" :angry: . А в ДВС при этом "все в отпусках и болеют". Так что, люди, знайте эти схемы и не ведитесь на такой банковский "развод". Не знаю, что и делать в дальнейшем - может документы на машину и права на веревочке возить как бэйдж и давать их ГАИшниками так смотреть? Прошу прощения за оффтоп, но Приват действует вообще жестко - выбрасывают людей из машины и машину забирают...
  9. Подобная (даже несколько отягощенная) ситуация имеет место и в Днепропетровске. Ручной нотариус ПУМБа - Римская А.В. Сделала исполнительную надпись на авто в июле месяце, не отправив уведомления заемщику. При том, что идет УЖЕ судебное разбирательство, которое было открыто в июне. Подскажите, уважаемые специалисты форума, каким образом можно "прижучить" именно нотариуса? Если подпись на почтовом уведомлении, отправленным ЯКОБЫ нотариусом, совсем не заемщика. Ув. AntiBank, сбросьте в личку, пож, Вашу информацию
  10. Ухвала районного Новозаводского суда м. Чернігів по справі про скасування рішення третейського суду від 02.04.2010 року.
  11. Вчера один знакомый, у которого кредит в Альфе, рассказал такую вещь. Ему уже год названивают коллекторы, которым банк продал его кредит (беззалоговый) за 2%. Но тут такая штукенция - это этот кредит был беззалоговый, а сумма залога залогового кредита (+ к которому выдали беззалоговый) - превышала в 2 раза сумму выданного кредита. Знакомый, после начала судебных разбирательств, перестал отвечать на звонки коллекторов (Экол, или Вердикт, не помню). Пришло письмо из банка, о том, что банк будет ходатайствовать перед судом о запрете выезда за границу. А вчера вдруг неожиданно опять позвонили коллекторы, он ответил, а ему стали задавать очень странные вопросы (типа анкетирования), не касающиеся кредитов вообще, типа: " "А какую выпечку вы употребляете?". А так как знакомый - человек очень технически грамотный, и имеющий связи в телефонной компании, сказал, что таким образом с помощью специального оборудования имеется возможность установить место нахождения абонента. Может быть эта инфа кому-то пригодится...
  12. А вы в курсе, уважаемая, что все письма с угрозами и требования из "Альфа-банка" приходят без подписей и печатей? А за такие высказывания на некоторых форумах банят, вообще-то :angry: (говорю это вам как модератор иного форума) :angry:
  13. Ув.Антирейд! С Вашего позволения, я выложу ещё одну статью этого же автора здесь, а вы решите, где ей быть. (По-моему, этой статьи еще не было? ) МАРТОВСКИЕ ТЕЗИСЫ: ПОЧЕМУ НЕ МЫ ДОЛЖНЫ БАНКАМ, А БАНКИ ДОЛЖНЫ ЗАЕМЩИКАМ! Мы собираемся коротко объяснить: почему, с правовой точки зрения, заемщики, получившие валютные кредиты, не только ничего не должны банкам, но и могут требовать возврата всех уплаченных банкам сумм, а также выплаты еще одного тела кредита. Не преминем также осветить вопрос о том, как добиться такого результата и какова глобальная политическая перспектива разрешения данной проблемы. Итак, правовые тезисы: 1. Речь идет о потребительских кредитах, т.е. кредитах, предоставленных для собственных нужд людей, не связанных с предпринимательской деятельностью (на приобретение квартир, автомобилей прочих вещей и услуг для собственного потребления). Поэтому на эти правоотношения распространяется Закон Украины «О защите прав потребителей». 2. Согласно упомянутому выше закону потребительский кредит – это «средства для приобретения продукции (товаров, работ и услуг)». 3. «Средства для приобретения товаров, работ и услуг» на территории Украины – это Национальная валюта Украины – гривна. Это написано во многих законах, начиная с Конституции, и с этим, полагаем, никто не может спорить. 4. Таким образом, банки, выдав в качестве потребительских кредитов иностранную валюту, выдали, тем самым, не потребительские кредиты, а что-то другое. Говоря языком все того же, упомянутого выше, Закона, они оказали заемщикам услугу не надлежащего качества, т.к. согласно этому закону качество услуги – это ее способность отвечать закону и договору. А иностранная валюта, как уже говорилось выше, не отвечает требованиям Закона, предъявляемым к потребительскому кредиту. Соответственно, она не отвечает и требованиям каждого конкретного потребительского договора, в котором в качестве цели кредитования ясно указано, что она выдается для расчета с резидентами Украины – для покупки квартиры, машины, дачи и т.п. А расчеты между резидентами Украины могут осуществляться только в гривне. Это, надеемся, тоже аксиома. 5. Оказать заемщикам услугу не надлежащего качества, как это имеет место в нашем случае, можно только путем сознательного введения его в заблуждение, т.е. вследствие обмана. Другого способа сделать это просто не существует. Но есть и много других доказательств обмана. Вот самое простое: если бы Вы заранее знали, что курс иностранной валюты изменится так, как это случилось сейчас, и Вам придется оплачивать кредит по этому новому курсу, Вы никогда не заключили бы кредитный договор, не правда ли? 6. Сделка об оказании потребительской услуги, заключенная путем обмана, квалифицируется Законом «О защите прав потребителей» как заключенная в результате недобросовестной предпринимательской деятельности и является недействительной. 7. В соответствии с Гражданским Кодексом Украины, в случае недействительности сделки каждая из сторон должна возвратить другой стороне все полученное по сделке. В нашем случае, банк должен возвратить заемщику сделанные им платежи, а заемщик должен возвратить банку полученное от него тело кредита в иностранной валюте. 8. Но специальная норма ГК Украины предусматривает, что если сделка была заключена вследствие обмана, обманувшая сторона должна возместить другой стороне все ее убытки, каковыми, в частности, являются расходы, которые она понесет для восстановления своего нарушенного права. А такими расходами, как уже говорилось выше, является тело кредита в иностранной валюте, которое заемщик должен вернуть банку. 9. Вот и получается, что банк должен вернуть заемщику все полученное от него, и выплатить ему два тела кредита, а заемщик должен вернуть банку одно тело кредита. Другими словами, банк должен вернуть заемщику все, от него полученное, и выплатить ему еще одно тело кредита. Именно такие иски, уважаемые друзья, вам составят наши адвокаты, которые и представят ваши интересы в суде (см. «Что дает членство в организации «Граждане »). Возникает вопрос: а зачем же общественная организация? Адвокатская компания занимается своим делом – защищает граждан, а «Граждане» - это что, посредник между адвокатской компанией и ее клиентами? В определенном смысле – да. Но это – далеко не главная функция этой организации. Как вы понимаете, достичь в суде нужного результата, в силу специфики нашей замечательной страны, далеко не просто, даже – и особенно – если ты прав по закону. С этим тезисом, полагаем, тоже никто не будет спорить. Речь идет не о частном случае, не об отдельной тяжбе заемщика – потребителя с банком, а о серьезной политической проблеме. И вашим противником, уважаемые, является не отдельный банк, а вся банковская система Украины, а в более серьезном смысле – само государство. Думается, нет смысла рассказывать, кто владеет банками, а также – что такое банковское лобби. Достаточно напомнить судьбу недавнего законопроекта, внесенного в Верховную Раду Украины, в котором предлагалось «пересчитать» валютные кредиты в гривну по курсу, существовавшему на момент выдачи соответствующего кредита. Этот законопроект не получил поддержки… 10. Поэтому справиться с очень богатыми и хорошо организованными банкирами (на то они и банкиры, чтобы быть богатыми, на то они и богаты, чтобы быть организованными!) – поодиночке никому не удастся. Им можно противопоставить только многочисленную и общественную организацию, вооруженную упомянутой выше правовой идеей и пользующуюся поддержкой квалифицированных юристов. Только организация может заставить суды соблюдать закон, а больше ничего и не требуется. Только организация может стать тем самым «танком» из знаменитой миниатюры Жванецкого, на котором можно «подъехать» к Верховному суду, к Верховной Раде, к Высшей Раде юстиции, к Президенту, который, как известно, является гарантом Конституции, и спросить: «а почему собственно»? «А почему, собственно, вы не защищаете наши права? Нас несколько миллионов, между прочим! А если считать родных и близких – и того больше! А главное - мы не на жалость бьем, а по закону требуем!». Но это возможно лишь при условии, если наша организация действительно станет многочисленной. Поэтому на вопрос о том, насколько реально то, о чем написано выше, мы с чистой совестью отвечаем: «От Вас самих это, прежде всего, и зависит!». Если в организацию вступят сотни тысяч людей, которые «засыплют» суды исками о взыскании с банков своих убытков, причиненных вследствие обмана, если они обратятся с соответствующими заявлениями, всеми ими (тысячами людей) подписанными – в упомянутые выше органы и вручат их представителям этих органов во время массовых митингов, если их обращения поддержат народные депутаты – а такие уже есть – суды начнут удовлетворять их иски! Когда несколько миллионов людей говорят, что их обманули – это, знаете ли, не шутка. Только это надо делать дружно, т.е. организованно. 11. Отсюда следующий тезис: организация нужна! Разумеется, государство не допустит разорения банков, к которому может привести массовое взыскание с них сумм, о которых говорилось выше. Да это, если положить руку на сердце, и не совсем справедливо. Представляется, что, в конце концов, по просьбе самих банков, которые будут просить пощады, будет заключен некий «общественный договор», разрешающий эту проблему путем все того же «пересчета» кредитов в гривну по курсу, который существовал при его выдаче. И это будет справедливо: кредиты нужно возвращать, на условиях, указанных в кредитном договоре. Долг, как известно, платежом красен. Вот только сумма кредита должна выражаться в гривне, как того требует закон, и соответствовать той, которую реально получил заемщик, а не исчисленной из спекулятивного курса доллара. И это будет справедливо. Что же касается каждого заемщика в отдельности, то гражданское дело каждого из них, как и положено, разрешится индивидуально, в зависимости от того, когда и кем оно будет рассмотрено. Кто-то успеет отсудить у банка еще одно тело кредита. Кто – то заключит с банком мировое соглашение на приемлемых для себя условиях (ведь в банках работают очень неглупые люди, они быстро поймут, что ветер подул не в их паруса), чье-то дело рассмотреть не успеют, и оно решится уже на основании «общественного договора», что тоже совсем неплохо. А кто-то, не верящий ни в себя, ни в закон, ни в силу коллектива не будет бороться за свои права и потеряет все: и то, что он приобрел за кредитную валюту, конвертированную в гривну, и все остальное имущество, потому, что вырученных средств не хватит для погашения долга перед банком. Каждый действительно сам хозяин своей судьбы, и с этим тоже не поспоришь… И последний тезис: проблема валютных кредитов разрешится, а правозащитная организация «Граждане» останется. Ее задача далеко не исчерпывается защитой «валютных» заемщиков. Она уже сегодня оказывает своим членам неотложную юридическую помощь и защищает их права. Когда большое число людей, вступивших в нашу организацию, почувствует, что они в состоянии победить судебный и прочий правовой «беспредел», им это понравится, и они, чего доброго, и в самом деле сформируют «гражданское общество» и «правовое государство», о которых так много болтают наши избранники. Газета ГОРОЖАНИН http://www.gazeta.dp.ua/read/martovskie_te...m_a_banki_dolzh
  14. ( я застеснялась....)Ув.Антирейд, я думаю, что у вас получилось бы не хуже, а может даже и лучше..... То vesna. Автор - Илья Бондарь (президент адвокатской конторы "Шерман", г.Днепропетровск)