valmak

Пользователи
  • Content Count

    98
  • Joined

  • Last visited

Community Reputation

4 Обычный

About valmak

  • Rank
    Активный участник

Информация

  • Пол
    Мужчина
  1. Опять, кстати, прочёл хорошую "новость": Суд звільнив від погашення кредитів безліч українців http://ua-ekonomist.com/7138-sud-zvlniv-vd-pogashennya-kreditv-bezlch-ukrayincv.html
  2. Кстати, дело "Степаненко..." притягиваю ( как позитивную аналогию) и в другие процессы. Например, Высший Господарский , в одном из "Узагальнень" ( кажется 26.05.2013) п.2.6, применил "аналогию беспредела": Неукладеними можна визнавати правочини тільки до моменту укладання(???). Аналогичный бред, который узаканивался "Узагальненнями ЛУспеника" для "защиты прав потребителей".
  3. Вообще -то, с этим надо что-то делать комплексно. Беспредел "выездных служб" сегодня уже как -то не логичен...
  4. Кстати, за "Конституционный Суд" , отдельное спасибо: "Чтобы переломить нездоровую ситуацию в судах, через полгода после появления обобщения судебной практики, я подал обращение в Конституционный Суд Украины. Целью его было получение толкования Закона Украины «О защите прав потребителей» — как следует применять закон. В результате, Решением № 15-рп/2011 от 10.11.2011 года КСУ утвердил, что вышеуказанный закон применяется полноценно, как при заключении договора, так и в процессе его исполнения". Я довольно частно в судах обращаю внимание судов на Это решение.
  5. Супер: "для вынесения таких решений недостаточно закрыть глаза на закон — нужно зажмурить совесть".
  6. Позитивное решение: Аукцион признан недействительным http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38460733
  7. О Судах и судьях. Что такое люстация - пока не знает никто. Ею пугают, а её НЕТ, и всё так долго тянется, что , вероятность того, что она будет Именно такой, как её внутрення ожидают наши соотечественники - очень маленькая. Я же предлагаю "люстрировать судей" с Юмором: - Ну о том, что с "Дикцией" и "Скорочтением" " у нас явные проблемы": показала зачитка судебных приговоров для "леди Ю", и " с этим нада шота делать" С филологией - проблемы более глубокие: Выступаю я накануне в слушаниях по одному резонансному делу перед коллегией судей, и, позволил себе , как казалось. невинную фразу: "Позволю себе риторический вопрос: а является ли прецедентное право Европейского Суда частью национального законодательства Украины?". И тут, один из "коллегиантов", просто Подскочил: " Вы не имеете права Задавать НАМ вопросы. Это во- первых, а во- вторых: Мы говорим о процесуальном праве , а не прецедентном..." Со второй частью, понятно, что «без комментариев», а относительно первой, замечу, что "риторическим", называется вопрос, на который не просят отвечать... Так что: Люстрацию - начнём с диктанта...
  8. Тема очень Важная. Только что пришёл с "Громадськой рады" при Миндоходов в Черкасской области. Столкнулся, как сказал бы Керри , с rogue state-ism ( так он говорил о Лаврове :-)). Суть: Только в Черкассах, налоговая имеет претензии к 5 730 гражданам за ПОлучение ДОДАТКОВОГО БЛАГА" в виде списанных банками пеней и штрафов за просроченную выплату кредитов! Прозвучала уникальная цифра: эти 5730 граждан. оказывается. обагатились (!!!) на эти "списанные банками долги" в виде "пеней и штрафов" ( речь не идёт даже о теле кредита!!!) - на 77 млн грн!!!
  9. Есть два варианты направления борьбы: признание недействительными условий непрвомерных пени и санкций,и признание условий установления процентной ставки - недобросовестной конкуренцией. Там штрафы Антимонопольного до 5% от годовой выручки. Есть прецеденты. Но банки пока по крупному не штрафовали.
  10. Браво. Иногда бывают "недобросовестные заказчики" , которые своими действиями выражают Неуважение к труду юристов. Вчера был участником подобного спора в Апелляционном суде. Заказчик, пытаясь "уклониться" от оплаты юр услуги, чего только не придумывал: от "не знаю - как я это подписал", до "представьте себе- это ж сколько буханок хлеба можно купить на такой гонорар"! Труд юриста должен быть и уважаемым, и хорошо оплачиваемым.
  11. Да тут надо цитировать ( да ещё с учётом того - что Это с сайта Гол Упр Юстици в Тернопольской области): Згідно зі статтею 1 Конвенції про права дитини, дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи, вона не досягає повноліття раніше. Українським законодавством, зокрема статтею 6 Сімейного кодексу України, встановлено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Оскільки статус дитини визначається у залежності від досягнення особою повноліття, то ні реєстрація шлюбу, ні надання повної цивільної дієздатності тому, хто займається підприємництвом, не позбавляють особу статусу дитини. Із набранням чинності з 1 січня 2006 року Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (далі – Закон) у нотаріусів виникла проблема дотримання вимог Закону. Частиною 4 статті 12 Закону встановлено, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Необхідно розглянути два основні моменти, що створюють «небезпеку» при застосуванні ст. 12 Закону. Вони стосуються майна, права на яке мають діти (особи у віці до 18 років). Тут виникають два пов’язані між собою питання: - нерухоме майно в цілому або лише житлові приміщення, що належать дітям на праві власності або користування; - що таке майно, відносно якого діти мають право користування? В результаті приватизації державного житлового фонду та враховуючи те, що з 90-х років в Україні розпочалося формування ринку житла, велика кількість дітей стала співвласниками житлових приміщень. Не дивлячись на те, що законодавство України вимагає обов’язкової згоди органів опіки та піклування при вчиненні правочинів щодо майна, яке належить дітям, численні порушення прав дітей залишаються однією з головних причин поширення дитячої безпритульності та бродяжництва. Але питання, що таке майно, відносно якого діти мають право користування, полягає у визначенні такого майна. Після набрання чинності Цивільним кодексом України, право користування житловим приміщенням членами сім’ї власника отримали назву сервітуту (ст. 401 ЦК). Діти, які не є власниками майна, що належить на праві власності їх батькам (інколи – іншим родичам), набувають права користування таким майном в силу прямого припису Закону (ст. ст. 3, 176 СК, ст. 405 ЦК України). При цьому дане право не залежить від фактичного стану сімейних відносин. У ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» прямо вказано, що діти – члени сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Тоді виникає проблема в необхідності чітко визначити, коли дитина не має права користування майном. Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» щодо будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти, потрібна згода органів опіки та піклування. Це питання є основним на сьогодні, і воно, на жаль, не має свого легального вирішення. Будь-якого формального способу встановити всіх осіб, які мають право користування певним майном (зокрема житлом) Закон не передбачає. Відомо, що діти мають право користуватися майном батьків, зокрема і житлом, незалежно від реєстрації. Треба звернути увагу на один нюанс. Власником квартири може бути один з подружжя, який не має своїх дітей. Разом з ним в одному приміщенні може проживати другий з подружжя (не власник) та рідна дитина другого з подружжя. Навіть у такому випадку – за відсутності у власника своїх дітей, є дитина, яка має право на проживання в квартирі. Тому й у випадку відсутності дітей у власника житла не можна виключати можливість того, що є інші діти, які мають право на проживання в квартирі. Щодо перевірки нотаріусом наявності чи відсутності права користування дитини майном, щодо якого посвідчується правочин, то тут виникає проблема. Оскільки відсутній реєстр фізичних осіб, який би давав можливість перевірити наявність дітей у фізичних осіб – сторін правочину. У такій ситуації можливий лише один вихід – визначити факт відсутності права користування майном певною дитиною зі слів відчужувача майна. Тобто, відчужувач майна повинен у договорі підтвердити, що дитина (діти) не має права користування майном, яке підлягає відчуженню. Відповідно до статті 177 Сімейного кодексу України із змінами і доповненнями (внесені відповідно до Закону України від 02.06.2005 року № 2620-ІV), батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов’язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органів опіки та піклування вчиняти, а батьки неповнолітньої дитини не мають права давати згоду на вчинення правочинів щодо майнових прав дитини у таких випадках: - укладання договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) реєстрації, зокрема договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; - видавати письмові зобов’язання від імені дитини; - відмовлятися від майнових прав дитини. Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів лише з дозволу органу опіки та піклування. При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним, як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового. Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Після припинення управління батьки зобов’язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього. Згідно з пунктом 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, у разі укладання правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органів опіки та піклування на укладання таких договорів. Як правило, такий дозвіл надається, коли неповнолітня дитина вже забезпечена житлом відповідно до норм, передбачених житловим законодавством. В деяких випадках органи опіки та піклування без будь-яких переконливих підстав відмовляють батькам у наданні згоди на продаж спільного майна. При цьому порядку оскарження батьками таких відмов законодавство не передбачає. Найчастіше ж органи опіки та піклування дають згоду на відчуження нерухомого майна дітей за умови придбання батьками нового житла, що, в свою чергу, може зробити набувача «заручником» таких недобросовісних батьків та навряд чи захистить права дітей. Якщо ж продаж здійснено без дозволу органів опіки та піклування, то в інтересах дитини прокурором може бути подано позов до суду про визнання договору недійсним. Захист права власності на нерухоме майно, що належить дитині як власнику, нотаріусам відомо із раніше прийнятих нормативних актів: Цивільного, Сімейного, Житлового кодексів України, Закону України «Про охорону дитинства». Новела полягає в тому, що раніше згода органу опіки та піклування вимагалася на відчуження майна, право власності на яке мають діти, а зараз така згода потрібна і при набутті права власності дитиною на таке майно. Слід також звернути увагу на те, що дозвіл органу опіки та піклування потрібен не лише в тому разі, якщо дитина є співвласником нерухомості, а й у тому випадку, якщо має місце лише реєстрація дитини в житловому приміщенні. Оскільки одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки та піклування (ст. 177 СК України), є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користування житловим приміщенням. Адже відповідно до частин другої та третьої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти – члени сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні житлових приміщень та купівлі нового житла. На завершення хочеться зазначити, що проблемна ситуація, яка виникла внаслідок прийняття нового Закону «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», може бути вирішена лише на законодавчому рівні. Необхідно прийняти Закон України «Про внесення змін до деяких законів України», спрямований на одночасну зміну кількох Законів – ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст. 177 Сімейного кодексу України, ст. 71 Цивільного кодексу України.