ВадимМ

Исполнительное производство, две ипотеки Доброго времени суток! Помогите пожалуйста розобраться. Есть решение суда о взыскании с меня денег по кредитному договору Банк СЕБ. В ипотеке находится квартира. Кроме того имеется маленькое нежилое помещение, которое находится в ипотеке у физического лица. Скоро будет открыто исполнительное производство, и испонительной может быть описано помещение, которое находится в ипотеке у физического лица. Согласно Статте 54.Закона про виконавче провадження -Звернення стягнення на заставлене майно 1. Звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. 3. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. 8. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" ( 898-15 ). Стоимость предмета ипотеки больше размера моей задолжености физ. лицу. Скажите, правильнро ли я поняла, что будет описываться и реализовываться мое помещение, хотя и находится в ипотеке у физ. лица? Или всетаки в етой статье идет речь о заставе а не о ипотеке. Если будет описано и реализовываться помещение, могу ли я или ипотекодатель помещения обращаться в суд для исключения ее из акта описи и снятия ареста и на каком основании? Есть ли у меня реальные шансы снять арест и остановить реальзацию помещения, которое не находится в СЕБ Банке, а в ипотеке у частного лица? Заранее благодарна за ответ

Пожалуйста помогите! Решение Третейского суда г. Чернигова 2010 года. Сейчас Альфабанк подает в суд заявление о відаче исполнительного листа. Можно ли чтото сделать в етой ситуации?

можно принять наследство (подать заявление в ноткантору о принятии) и не оформлять его. Пока на него не будет выдано свидетельство о праве на наследство, оно не будет зарегистрированот в органах БТИ, - оно не будет вишим имуществом. Срока оформления наследства нет - тоесть его можно будет оформить и через 10 лет. Отказаться от наследства на чью-то пользу можно в течении 6 мес. после смерти наследодателя. Но здесь могут быть другие наследники, ближней линии наследования чем Ваша дочь, которые могут претендовать на наследство. В етой ситуации нужно точно знать будут ли другие наследники, для того чтобы отказаться от наследства в пользу дочери. Если человек которому завещели имущество отказывается от етого имущества, то наследство принимают наследники по закону.

Стаття 388. Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації ( Назва статті 388 в редакції Закону N 3795-VI від 22.09.2011 ) 1. Розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт, - ( Абзац перший частини першої статті 388 в редакції Закону N 3795-VI від 22.09.2011 ) караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. 2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо майна, яке підлягає конфіскації за рішенням суду, що набрало законної сили, - караються штрафом від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Еще раз обращаю внимание форумчан на ету статью. Субьект преступления по етой статье - особа, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт. Владелец заставленого имущества не является представителем банка, др. финансовой организаии, также, ему ето имущество не вверено т.к. он является его собственником, и за договором залога не имеет право его отчуждать, а имеет право владеть и пользоваться. Считаю, что ету статью нельзя применить к собственнику, который решил поремонтировать автомобиль, но у него на ето не хватило денег. Если залогодатель нарушил какие-то условия кредитного или залогового договора, то, его может ждать гражданская ответственность, предусмотренная договором, но никак не криминальная. И еще про доверенности, генеральную доверенность нотариус обязан удостоверить на залоговый автомобиль при обращении собственника с надлежащими документами. В законодательстве нет оснований по которым нотариус может отказать, хотя в наших реалиях нотариусы чаще отказывают.

суд по инстанциям можно затянуть от 1 до 2 лет, после того когда исполнительный лист будет в исполнительной службе можно бороться дальше причем более рпезультативно чем в судах, изучайте форум, здесь все есть, а ребенка пропишите обязательно.

Грамотно, пока добавить нечего.

Обжаловать можно только в суд. Упр. юстиции осуществляет исключительно контроль за нот. деловодством и оранизацией роботы нотариуса. Просите нотариуса выдать свидетельство о наследстве, берите письменный отказ и обязуйте нотариуса в суде выдать свидетельство о наследстве. 0503800418 ира

Шановні форумчани! ситуація стандартна: кредит отримано до 2015 року. але в кредитному договорі зазначено як відповідальність боржника пердбачено:«У разі невиконання Позичальником зобовязань визначених п. 3.3.1 -3.3.10, цього договору, порушення Позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобовязань за Кредитом, умов договорів, визначених п. 1.3 цього договору, протягом більше 30 днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та відповідно, Позичальник зобовязаний не пізніше наступного робочого дня погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції.» Цей пункт суперечить чинному законодавству. Таким чином банк міг зазначити в кред. дог. що у випадку будь-якого порушення боржника кредит вважається виданим не під 18 відсотків а на 180 відсотків річних. Думаю, що є необхідність визнати цей пункт недійсним. Нехай банк звертає стянення на предмет іпотеки з 2015 року. До цього у мене є час щоб розібратися з своїми тимчасовими проблемами та можливо ( на це надіюсь) віддати кредит. Спочатку я хотіла визнати його недійсним так як він був підписаний на вкрай невигідних умовах, на підставі Стаття 233. Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини 1. Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. потім вирішила визнати його недійсним виходячи з інших міркувань (зазначено нище) для кращої мотивації своєї позиції прошу підказати є якась постанова чи правила надання кредиту(де зазначено що позичальника обовязково повинні ознайомити з строком кредиту і т.п.) Десь зустрічала на форумі не можу найти де. Можливо у когось будуть якісь міркування з цього приводу. Можливо є ще щось добавити, або виправити мене. Здається що сюди треба ще щось добавити. Ось мої міркування з приводу визнання цього пункту недійсним в моїй зустрічній позовній заяві: 1. 16.04.2008 року між АБ «Факторіал-Банк»(правонаступником якого є Відповідач) та мною, Позивачем, був укладений Кредитний договір № М-003\48_08 (надалі-Кредитний договір), яким були визначені всі істотні умови цього договору. За п. 1.1.1 Кредитного договору термін користування кредитними коштами встановлюється з 16.04.2008 року по 15.04.2015 року включно. Тобто Сторонами Кредитного договору був встановлений строк виконання зобовязань за цим договором – 15.04.2015 року, а також схвалений та погоджений графік погашення кредиту, який є невідємною частиною Кредитного договору, в якому передбачено останнім днем сплати дату – 15.04.2015 року. У відповідності до ст. 631 ЦК України Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Графіком погашення кредиту передбачений час протягом якого ми, сторони передбачили можливість та виявили спільне бажання здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Ст. 530. ЦК України передбачено, що Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Тобто я, Позивач повинна виконати зобовязання по повернення кредитних коштів, за Кредитним договором, у термін до – 15.04.2015 року. Оскільки термін виконання зобовязання не настав, зобовязання не може рахуватись невиконаним. За ст. 612. ЦК України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Оскільки термін (строк) виконання зобовязання не настав, я не можу вважатися Боржником, який прострочив виконання зобовязання. Може йти виключно мова про порушення виконання зобовязання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. 611. ЦК України). Оскільки, мною не були оплачені певні платежі (за певний період «Щомісячний платіж» та відсотки за користування кредитом) мені як боржнику було нараховано сплату неустойки, передбачену Кредитним договором. Підсумовуючи вищесказане: у відповідності до чинного законодавства, я Позивач не є боржником, який прострочив виконання зобовязання; зобовязання по поверненню кредитних коштів не є невиконаним оскільки не настав термін (строк) виконання зобовязання. Натомість, в Кредитному договорі є пункт, який грубо порушує мої права та суперечить чинному законодавству. Це п. 4.3 Кредитного договору: «У разі невиконання Позичальником зобовязань визначених п. 3.3.1 -3.3.10, цього договору, порушення Позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобовязань за Кредитом, умов договорів, визначених п. 1.3 цього договору, протягом більше 30 днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та відповідно, Позичальник зобовязаний не пізніше наступного робочого дня погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції.» Цей пункт кредитного договору передбачає таку відповідальність боржника, яка змінює істотні умови кредитного договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. (ст. 638 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторонами Кредитного договору досягнуто згоди, щодо того, що кредит надано позичальнику терміном до 15.04.2015 року. Термін надання кредиту може бути в Кредитному договорі лише один, інакше ми не досягли згоди з цього істотного питання. Законодавством України передбачений обовязок Позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором (тобто на підставі Графіку погашення платежів за Кредитним договором до 15.04.2015 року). Строк повернення позики може бути не встановлений доовором або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги. (ст. 1049 ЦК України) Оскільки Кредитним договором встановлений конкретний термін надання позики, погоджений сторонами, вважаю що п. 4.3 порушує істотну умову Кредитного договору та пункти ЦК України, зазначені вище. Крім того значно порушує мої права, надані мені чинним законодавством, оскільки за цим пунктом, я, у разі невиконання зазначеного в цьому оскаржуваному пункті являюсь боржником, який прострочив виконання зобовязання, а це дає підстави для звернення стянення на належне мені майно, до закінчення строку (терміну) на який мені було надано кредит. Банк встановивши умови кредитного договору взяв на себе обов»язок приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства України, і наведений вище факт є підтвердженням не виконання зазначеного вище обов»язку покладеного на банк та як наслідок не відповідність умови Кредитного договору вимогам чинного законодавства України. Оскільки Зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ст. 203 ЦК України) та Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України) вважаю що п. 4.3 Кредитного договору має бути визнаним судом недійсним. Запитання до практикуючих в судах юристів: Як Ви думаєте Чи є у мене можливість на підставі вищезаначених міркувань визнати заданий пункт недійсним? Можливо є ще щось підсказати? Дякую любій допомозі, любому міркуванню, навіть суперечливій або іншій ніж моя позиції, оскільки вона дасть мені можливість краще розібратись в цьому питанні.

Муж согласен отдать при разделе имущества автомобиль мне с ребенком, авто приобреталось в браке, кредит не выплачен. Если суд присудит авто мне то соответственно автомобиль должен регистрироваться на мое имя в МРЕО, как будет вести себя банк? Авто всеравно остается в залоге? Если муж не выплатит стоимость авто, банк отберет авто у меня?

подскажите пожалуйста уважаемые юристы из практики: мы с мужем разводимся. у него кредитное авто, кредит не выплачен. Авто в залоге. Я не являюсь поручителем. Можем ли мы разделить имущество, могу ли я получить половину авто или все авто, если муж соласен. Спасибо за ответ.

подскажите пожалуйста уважаемые юристы из практики: мы с мужем разводимся. у него кредитное авто, кредит не выплачен. Авто в залоге. Я не являюсь поручителем. Можем ли мы разделить имущество, могу ли я получить половину авто или все авто, если муж соласен. Спасибо за ответ.

Ув. Антирейдовцы, юристы, форумчане! по п. 4 ст. 559 ГК : Порука припиняється після закінчення строку, встановленогов договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. в моем случае в договоре поруки не указан срок (указано чтоцей доовыр дыэ до повноо виконання зобовязань за кредитним доовором) В кр. дог. указано что етот договор действует до 2015 года, но в случае неисполнения кр. дог. на протяжении 30 дней срок надання кредиту вважаэться таким що закынчився. Заемщик прострочил исполнение кр. дог. больше 30 дн. и банк подал в суд на заемщика и поручителя отдельно как на солид. боржникыв. Можно ли считать что в основном обязательстве срок установлен моментом предявления вимоги, как указано в п. 4 ст. 559 ГК ? и если ето так то дог. поручительства был составлен 01.2010 года значит можно пыталься признать его припыненим т. к. банк подал в суд в 06.2011 году тоесть прошел 1 год с момента его подписания Заранее спасибо за ответ

1. Рішення судів усіх інстанцій по справі за одним позовом:  Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 02.11.2009 року по справі №2-3653/09 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7367993);  Ухвала Апеляційного суду Херсонської області від 03.03.2010 року по справі №22ц-184 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8610178);  Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30.07.2010 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10800199). 2. Рішення судів усіх інстанцій по справі за одним позовом:  Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 11 вересня 2009 року за позовом заступника прокурора міста Хмельницького;  Ухвала Апеляційного суду Хмельницької області від 19 листопада 2009 року по справі №22ц-2191 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9162734);  Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 березня 2010 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8516419). 3. Рішення судів усіх інстанцій по справі за одним позовом  рішення Ківерцівського районного суду від 3 травня 2007 року та додаткове рішення Ківерцівського районного суду від 25 червня 2007 року.  Ухвала Апеляційного суду Волинської області від 16 серпня 2007 року по справі №22ц-626/07 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2130053);  Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 березня 2008 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1659684). 4. Рішення судів усіх інстанцій по справі за одним позовом a. рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 червня 2009 року.  Ухвала Апеляційного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2009 року по справі №22-1645/09 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/6586938).  Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2009 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7418796).