у.zaporozhskiy

Спасибо Вам огромное за комментарий!!!!! Надеюсь спасет мой дом!

ст. 37 на момент заключения большинства договоров ипотеки:

Стаття 37. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

З 10.01.2009 ч. 1 ст. 37 стала действовать в такой редакции.

"Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання";

Поэтому, если договор ипотеки был заключен до 10.01.2009, для регистрации права собственности ипотекодержателем, к договору ипотеки должен быть отдельный договор об удовлетворении требований ипотекодержателя, а не оговорка.

Спасибо Вам огромное за комментарий!!!!! Надеюсь спасет мой дом!

ст. 37 на момент заключения большинства договоров ипотеки:

Стаття 37. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

З 10.01.2009 ч. 1 ст. 37 стала действовать в такой редакции.

"Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання";

Поэтому, если договор ипотеки был заключен до 10.01.2009, для регистрации права собственности ипотекодержателем, к договору ипотеки должен быть отдельный договор об удовлетворении требований ипотекодержателя, а не оговорка.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/662/17

Провадження №2/377/301/17

    19 вересня 2017 року Славутицький міський суд Київської області у складі судді Орла А.С., при секретарі Маряхіній І.В., з участю:

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

    15 серпня 2017 року позивач звернувся до суду з названим позовом до відповідачки з вимогою стягнути заборгованість в розмірі 15420,21 грн. за кредитним договором б/н від 29.08.2012 р., яка складається з наступного: 283,73 грн. - заборгованість за кредитом; 10726,45 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3199,54 грн. - заборгованість по пені та комісії; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 710,49 грн. - штраф (процентна складова).

    Позов обгрунтував тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 29.08.2012 р. ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

    Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду на встановлення кредитного ліміту за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт.

    Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

    Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 р. та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та Правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позовної заяви.

    При укладенні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

    Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості.

    У зв'язку із зазначеними порушеннями відповідач станом на 31.07.2017 р. має заборгованість за Договором на зазначену суму.

    Представник позивача у судове засідання не з'явився за наявності клопотання про розгляд справи за його відсутності.

    Представник відповідача позов не визнав і просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що у заяві-анкеті про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 29.08.2012 р. не зазначено номера платіжної картки, не вказано умов надання кредиту, розміру ліміту. Наданий банком витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження того, що відповідачу для ознайомлення було надано саме ці умови та правила надання кредиту. Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, не мають підпису позичальника та жодної ідентифікуючої ознаки на предмет невід'ємності саме від заяви  позичальника. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Позивач посилається на те, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій вказано, що вона разом з Умовами та правилами і тарифами банку складає договір. Проте немає доказів, що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, що останній брав на себе зобов'язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту. Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16). Таким чином, позивачем не надано безспірних доказів, що між сторонами було належним чином укладено договір про надання банківських послуг. Наявність підстав для нарахування відсотків, комісії, пені та штрафів за кредитом позивач обґрунтовує відповідними положеннями Правил надання банківських послуг, а їх розмір - умовами кредитування. Через відсутність підпису позичальника на вказаних документах неможливо встановити, чи саме з цими умовами та правилами відповідача було ознайомлено при оформленні заяви про видачу кредитної картки. Таким чином, зазначені Правила надання банківських послуг та умови кредитування не можуть вважатися частиною укладеного між сторонами договору, а їх положення не можуть регулювати взаємовідносини між сторонами у даному випадку. Дана правова позиція була висловлена Верховним Судом України зокрема у справі № 6-16цс15. Інших підстав для нарахування заборгованості відповідача за відсотками, комісіями, пенею та штрафами позивач суду не надав, відтак його вимоги в цій частині є необґрунтованими та не можуть бути доказами по справі. Крім того, минув строк позовної давності в один рік за вимогами про стягнення неустойки, який представник відповідача просив застосувати.

    Вислухавши пояснення та дослідивши наявні письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

    З матеріалів справи встановлено, що 29.08.2012 р. ОСОБА_2 (Клієнт ) оформила у ПАТ КБ «ПриватБанк» і підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку у виді стандартного формуляра, де зазначила свої персональні дані, такі як ПІБ, дата народження, ІПН, дані свого паспорта, адресу проживання, адресу реєстрації, номер моб. телефона, сімейний стан та виявила бажання оформити на своє ім'я платіжну картку КРЕДИТКА «Універсальна» та зарплатну картку. Форма анкети-заяви містить застереження про згоду Клієнта з тим, що ця анкета-заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Клієнт ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Клієнт зобов'язується виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. (а.с.5).

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ч. 2 п. 1).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1).

Згідно вимог ч. 4 ст. 203 цього Кодексу правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абз. 1 ч. 1).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.2).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1).

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1).     Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2).

     В обґрунтування своїх вимог у позовній заяві позивач послався на те, що між ним та відповідачкою було укладено договір про надання банківських послуг від 29.08.2012 р., який складають підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 р. та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, що підтверджується підписом у заяві.

    На підтвердження цих обставин позивач додав до позовної заяви копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписану ОСОБА_2 від імені клієнта та ОСОБА_3 від імені банку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов і Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 р. № СП-2010-256 на 94 сторінках книжного формату, підписані головою правління ПАТ КБ «ПриватБанк Дубілетом А.В. (а.с. 5, 6, 7-30).

    Проте ні витяг з Тарифів, ні витяг з Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, які надані суду, відповідачем не підписані, а Пам'ятку клієнта суду взагалі не надано.

    Крім того, у застереженні про надання вказаних документів для ознайомлення клієнту у письмовій формі, яке міститься у анкеті-заяві, відсутнє посилання на те, що Умови і правила надання банківських послуг у Приватбанку затверджені наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 р., як стверджується у позовній заяві, а також відсутнє посилання на Правила користування платіжною карткою.

    Крім того, у позовній заяві зазначено, що Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи банку викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, проте у анкеті-заяві вказано, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на сайті ПриватБанку - www.privatbank.ua.

    Всі ці обставини не дають підстав вважати, що позичальнику при оформленні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 29.08.2012 р. були надані для ознайомлення в письмовому виді саме ті Тарифи та Умови і Правила надання банківських послуг і саме в тій редакції, які надав позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, що саме вони мались на увазі сторонами при оформленні анкети-заяви і що Пам'ятка клієнта взагалі надавалась.

    Між тим, в самій анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 29.08.2012 р., підписаній ОСОБА_2, не зазначені ні розмір кредитного ліміту, ні процентна ставка, ні строк надання банківських послуг, ні будь-які інші умови надання банківських послуг, про які йдеться у ній.

    Натомісць всі умови надання відповідачці банківських послуг, якими обґрунтовуються позовні вимоги, містяться у Тарифах банку, Умовах і Правилах надання банківських послуг у ПриватБанку, які відповідачкою ОСОБА_2 не підписані і не ідентифіковані як частини укладеного договору про надання банківських послуг, про що стверджує позивач у позовній заяві.

    Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (ч. 1).

    Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ч. 3).

    Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4).

    Враховуючи зазначене, не можна не погодитися з доводами представника відповідача про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів укладення з відповідачкою 29.08.2012 р. договору про надання банківських послуг, що складається з заяви, Пам'ятки клієнта, Тарифів банку, Умов та Правил надання банківських послуг, на тих умовах, які містяться у Тарифах банку, Умовах та Правилах надання банківських послуг у ПриватБанку, затверджених № СП-2010-256 від 06.03.2010 р., витяги з яких надані суду.

    Цей висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у постановах від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15 та від 22 березня 2017 року у справі № 2320цс16, на які посилався представник відповідача у судовому засіданні.

    Між тим, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

    Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1).

    Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу і мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 2 і 3 цієї статті).

    Позивачем не виконано свого процесуального обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 60 ЦПК України на засадах змагальності сторін, закріплених у ст. 10 цього Кодексу і не доведено виникнення у відповідачки зобов'язання сплатити йому заборгованість в розмірі 15420,21 грн. за кредитним договором б/н від 29.08.2012 р., яка складається з наступного: 283,73 грн. - заборгованість за кредитом; 10726,45 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3199,54 грн. - заборгованість по пені та комісії; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 710,49 грн. - штраф (процентна складова).

    За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.    

    Керуючись ст. 3, 4, 15, 109, 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

    У задоволенні позову відмовити.

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при його проголошенні - у той же строк з дня отримання копії рішення.

    Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної

скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                  А.  С.  Орел

Справа № 377/662/17   Головуючий у І інстанції Орел А. С.Провадження № 22-ц/780/5150/17   Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26   23.11.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

23 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді -         Верланова С.М.,

суддів -                             Савченка С.І., Іванової І.В.,

за участю секретаря - Марченка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»на рішення Славутицького міського суду Київської області від 19 вересня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 29 серпня 2012 року ОСОБА_2отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач дала згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складають між нею і банком договір. Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У порушення умов договору та ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України відповідач свої зобовязання за договором не виконала, внаслідок чого станом на 31 липня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 15420 грн. 21 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 283 грн. 73 коп., заборгованості за процентами у розмірі 10726 грн. 45 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 3 199 грн. 54 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) у розмірі 710 грн. 49 коп.                              З наведених підстав позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у вказаному вище розмірі.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 19 вересня 2017 року в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає не в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення з відповідачем 29 серпня 2012 року договору про надання банківських послуг та не доведено виникнення у відповідачки зобовязання сплатити йому заборгованість за цим договором, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно анкети заяви від 29 серпня 2012 року ОСОБА_2 виявила бажання оформити на своє ім`я кредитний ліміт по платіжній картці «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» у розмірі 300 грн. та погодила, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомлений і погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Вона зобовязується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.5).

В обгрунтування позову ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що 29 серпня 2012 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду власний розрахунок заборгованості (а.с.4), анкету-заяву (а.с.5), витяг з Тарифів обслуговування кредитиних карт «Універсальна» (а.с.6), витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256 (а.с.7-30) без підпису ОСОБА_2, ксерокопію паспорта ОСОБА_2 (а.с.31).

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.  

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що в анкеті-заяві від 29 серпня 2012 року відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: розмір кредитного ліміту, процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, обовязковість яких передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не доведено укладення з відповідачем 29 серпня 2012 року договору про надання банківських послуг, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. Тому відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України анкета-заява не є належним доказом, який підтверджував би факт укладення між сторонами кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення.

Колегія суддів вважає, що в анкеті-заяві від 29 серпня 2012 року відповідач лише виявила бажання оформити на своє імя кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна» та погодила, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася і погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Вона зобов'язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк».

Натомість зазначені Умови не містять підпису відповідача. При цьому позивачем на надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брала на себе зобовязання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобовязання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначена правова позиція міститься у постановах Верховного суду України від 14 грудня 2014 року (справа №6-2462цс16), від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16), яка відповідно до ч.1 ст. 360-7 Ц<

Добрый день. Если Вам не сложно, по-советуйте, пожалуйста, адвоката для решения судебных дел с Приват-Банком.  Если вам  не сложно заняться этим делом, рад бы поработать с Вами. Заранее благодарен

Добрый день.нужен Ваш совет. Открыто исполнительное производство факторинговой компанией по старому исполнительному производству. Суть: 2012-открыто испол.производство за решением суда Эрсте банком. 2013-принудительная продажа. есть остаток долга. несколько раз остаток долга продавался факторинговым компаниям. В данный момент факторинговая компания по старому испол.производству от 2012года требует возврата долга или принудельные торги имущества поручителя. в данный момент ведутся переговоры о выкупе мной остатка долга. предложения фактор. компании: платите 1/2 часть долга, после получения денег продадут мне мой долг через другую факт.компанию. Вопрос: какие могут быть подводные камни и как с быть и испол. службою. Спасибо.

Добрый вечер.Я хочу у Вас спросить, где на форуме найти профильных юристов ,на пример по манивео.или по другим кредитным позычайкам.

Добрый день!

Нашел ваши дополнения к решению Конституционного суда по вашему запросу. Вы упоминали, что через прокуратуру они ушли в ВССУ. Есть какой-то результат? Меня интересует прежде всего: 

"Доповнення 11. Пунктом 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено імперативне правило щодо письмової форми оферти до договору про надання споживчого кредиту. Недодержання цієї форми, несвоєчасне чи неповне надання інформації про умови кредитування, надання недостовірної інформації вважається введенням в оману та надає споживачеві права вимагати розірвання договору і відшкодування заподіяних збитків (частина 1 пункту 7 статті 15 Закону) і моральної шкоди (пункт 2 статті 22 Закону).

При цьому, судам слід враховувати вимоги чинного законодавства щодо належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК України). Зокрема належним та допустимим доказом надання оферти у письмовому вигляді є інформаційний лист (бюлетень, повідомлення, довідка тощо), яка підписана споживачем та містить передбачені законом відомості щодо запропонованих умов кредитування. Не є належним та допустимим доказом письмова декларація споживача (у змісті анкети чи договору) про отримання відомостей щодо умов кредитування, оскільки вона позбавляє суд можливості оцінити повноту, достовірність та своєчасність наданої інформації.

Встановивши факт відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови кредитування суд постановляє окрему ухвалу про застосування відповідальності за порушення законодавства про захист прав споживачів (частина 7 пункту 1 статті 23 Закону) до Держстандарту (пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України №1177 від 17 серпня 2002 року)".

И не попадалась ли вам схожая позиция ВСУ или ВССУ?

Всех женщин с 8 марта, любви, счасть и благополучия.

Всех женщин с 8 марта, любви, счасть и благополучия.

Всех женщин с 8 марта, любви, счасть и благополучия.

Всех женщин с 8 марта, любви, счасть и благополучия.

Бросаю  Скаргу и апеляцию  по оценке.

ВСУ  по оспариванию   взыскания ипотеки  уже  пропущен срок....    

ОРИГИНАЛ СКАРГА.docx

УТОЧНЕННЯ СКАРГИ 30.01.2017.doc

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА.docx

АПЕЛЯЦІЯ _ ЗУПИНЕННЯ.doc

Ребята, вопрос.

Кира! добрый день! Я прочла ленту о выкупе залога и ответы юристов...У меня  тоже Отп прелагал сделать оценку и выкупить по оценочной стоимости...Но мы сейчас с ним в суде -Апеляции..Я стопорнулась так как я вела много переговоров с Отп - они большие вруны...говорят одно -делают другое особенно в Киеве и поэтому на местах и рады закрыть вопрос но изЦентр. офиса ребята не предсказуемы.. Все  переговоры нужно вести с Цофисом- начальством и только в письменном виде.Я не знаю как правильно Вам поступить и сама не имею особых надежд на суды у меня очень большой остаток и нет совсем денег..Желаю вам удачи.Берите орошего юриста- опытного...по вал.кредитам с хорошей практикой -это очень важно!!..НАПИШИТЕ ИЗ КАКОГО ВЫ ГОРОДА? .

Ребята, вопрос.

В настоящее время дочь, внук и зять проживают в собственном частном доме В Австрии. Зять на ПМЖ в Австрии 10 лет, дочь и внук имеют вид на жительство и проживают вместе с зятем 2,5 года. Обое работают внук ходит в садик и получал соц. помощь. Для оформления ПМЖ дочки и внука необходимо  обоим одновременно сняться с реестрации в Украине с условием письменного согласия зятя и моего, сдать украинский паспорт получить отметку в загран. паспорте и в украинском консульстве в Австрии зареестрироваться. Мое согласие на ПМЖ в Австрии дочка получила. Зять письменного согласия не дает по определенным причинам. Миграционная служба дала добро на ПМЖ дочке и внуку в письменной форме службе реестрации. Однако служба реестрации требует письменного соглашения зятя заверенного нотариусом, или постановления суда. Решением  межрайонный суд не удовлетворил просьбу дочки дать согласие реестрационной службе о снятии дочки и внука с реестрации в Украине. Суд мотивировал отказ по причине не верного определения ответчика. По определению суда ответчиком должена быть реестрационная служба. Прошу совета как мне поступить.

В настоящее время дочь, внук и зять проживают в собственном частном доме В Австрии. Зять на ПМЖ в Австрии 10 лет, дочь и внук имеют вид на жительство и проживают вместе с зятем 2,5 года. Обое работают внук ходит в садик и получал соц. помощь. Для оформления ПМЖ дочки и внука необходимо  обоим одновременно сняться с реестрации в Украине с условием письменного согласия зятя и моего, сдать украинский паспорт получить отметку в загран. паспорте и в украинском консульстве в Австрии зареестрироваться. Мое согласие на ПМЖ в Австрии дочка получила. Зять письменного согласия не дает по определенным причинам. Миграционная служба дала добро на ПМЖ дочке и внуку в письменной форме службе реестрации. Однако служба реестрации требует письменного соглашения зятя заверенного нотариусом, или постановления суда. Решением  межрайонный суд не удовлетворил просьбу дочки дать согласие реестрационной службе о снятии дочки и внука с реестрации в Украине. Суд мотивировал отказ по причине не верного определения ответчика. По определению суда ответчиком должена быть реестрационная служба. Прошу совета как мне поступить.

Банки часто при оформлении кредита вставляли оговорку об ознакомлении заемщика с информацией в соответствии с ч.2 ст.11 ЗоПП. Сама информация не предоставлялась.  Какова практика решения этой проблемы?

И как вы выиграли суд у банка? Как решился ваш вопрос?

Доброй ночи вы онлайн можете помочь или проконсультировать буду очень признателен

Добрый вечер. Подскажите пожалуйста, как быть. Оспариваем податкове повідомлення рішення ППР -транспортний податок, открыта касация, но так как апелляционное решения вступило в силу, налоговая подала новый иск о взыскании задолженности по ППР. Нами в суд было отправлено заяву о приостановлении в связи с открытым касационным провадж. до рассмотрения высшим судом, но понятно суд вынес ухвалу и отказал нам в этом. Постановлением удовлетворяет иск о задолженности по транспортному налогу в полном размере. Подскажите как правильно поступить? Может есть практика высшей инстанции...(?)

Добрый вечер. Подскажите пожалуйста, как быть. Оспариваем податкове повідомлення рішення ППР -транспортний податок, открыта касация, но так как апелляционное решения вступило в силу, налоговая подала новый иск о взыскании задолженности по ППР. Нами в суд было отправлено заяву о приостановлении в связи с открытым касационным провадж. до рассмотрения высшим судом, но понятно суд вынес ухвалу и отказал нам в этом. Постановлением удовлетворяет иск о задолженности по транспортному налогу в полном размере. Подскажите как правильно поступить? Может есть практика высшей инстанции...(?)

Ответил на почту

Добрый день.

Ситуация такая. Была кредитная карта Приватбанка с овердрафтом, живу в Донецке, после начала АТО и закрытием отделений банка, перестал платить. Приват подал на меня в суд с суммой в два раза больше чем было, даже с учетом процентной ставки многовато получается, думаю они проценты на проценты начисляли. Суд признал долг и дело передали в исполнительную службу, которая наложила арест на все мое имущество. О суде я не знал. Меня никто не предупреждал вообще ни о чем, ни иска, ни решения суда я не получал. В Исполнительную службу Приват  сообщил что я живу в Запорожье и передал дело в Заводский ОГИС Запорожья. Вопрос такой. Могу ли я оспорить решение суда, хотя прошло уже больше года, отменить арест имущества и потом начать с банком новый спор с требованием уменьшить сумму задолженности? И еще когда это лучше сделать, можно ли по окончании АТО? Сейчас нет возможности туда ехать. 

Вечер добрый!
Не уверен, что такое следует писать в общий форум.
Ответ на тему 

Вчера готовились к очередному заседанию по рассмотрению заявления банка об отмене заочного решения и  наткнулись на следующее:  http://reyestr.court.gov.ua/Review/57958653
Мы свято верим, что переносится заседание по рассмотрению заявления банка об отмене заочного решения, а судья втихую, говоря, что у нее уголовная коллегия и она занята 1.4.16 выносит ухвалу об отмене, не вручают ее нам никаким образом и делает еще два переноса слушания на август и ноябрь...
А решения давно нет.
Затребовали запись судебного процесса, которого не было, журнал, написали жалобу председателю, запросы на почту, письма с ухвалой таки не присылали нам....
а толку:! Ухвала отмене не подлежит.
Будем писать в НАБУ, коллегию юстиции и пробовать  возбуждать дело  на судью. Шансов отменить ухвалу мало, мы снова в процессе...