Kostya Sumy

Пользователи
  • Число публикаций

    47
  • Регистрация

  • Последнее посещение

Весь контент пользователя Kostya Sumy

  1. А чего Вы гадаете? Обратитесь в любой ЦНАП или аккредитованному субъекту за получением детальной информации из реэстра и там все будут ответы на Ваши вопросы
  2. Т.е. я правильно понимаю если у меня з/пл в другом банке, то они ни чего не смогут сделать?
  3. К сожалению номер почему-то не высветился, вместо него название компании "MoneyVeo". Но в конце смс-ки: деталі 0800219393. Фото попробую просто у меня довоенный телефон
  4. Да прикольные чуваки с этой конторы. Вот вчера прислали смс-ку: "Повідомляємо Вас, що згідно пункту 2.1.1 договору компанія "Moneyveo" має право здійснити безспірне списання грошових коштів з банківського рахунку. Запит відносно Ваших рахунків буде передано до НБУ з подальшим блокуванням і перерахуванням коштів до повного погашення ЗАБОРГОВАНОСТІ". А вот интиресно реально они это смогут сделать или нет? А то вдруг з/п прийдет на карту (другого банка не та что у них значится), а тут они бах и сиди на з..........це. Как-то так
  5. Всем добрый день! У меня тоже проблема с Дельта Банком. Уже достали своими звонками. За 1500 уже едут 1,5 года коллекторы или адвокаты забирать квартиру, то хрень всякую несут по телефону. Одним словом достали. Я как-то на нашем сайте нашел письмо к коллекторам и вы знаете очень помогает когда они звонят. Думою может кому-нибудь и поможет.... Уважаемый сборщик долгов! Считаю своим гражданским долгом - попытаться довести до вашего сведения следующее: Ваша деятельность является незаконной, противоречит многим нормам законодательства, но об этом позже. Только лишь обратившись к заемщику с фразой «отдай деньги» Вы уже становитесь потенциальным клиентом правоохранительных органов, а впоследствии возможно любимым питомцем Пенитенциарной системы. И если Вы думаете (либо Вас в этом убедили), что ваши действия законны, моральны, то хочу вас огорчить. Как только лично у Вас в связи с Вашей деятельностью начнутся проблемы, ваши хозяева от вас открестятся как от прокаженного и будут заверять что они вас на такие шаги не понуждали. Задумайтесь! У Вас наверняка есть семья они вряд ли готовы к посещениям своего родственника в СИЗО. А теперь по порядку: Конституция Украины Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріпленіцією Конституцією, не є вичерпними. Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності. Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла. Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Стаття 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Уголовный кодекс Стаття 11. Поняття злочину 1. Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Стаття 18. Суб’єкт злочину 1. Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Стаття 19. Осудність 1. Осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Стаття 28. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією. Стаття 127. Катування 1. Катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб - карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років. Стаття 162. Порушення недоторканності житла 1. Незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, - караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування, - караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років. Стаття 182. Порушення недоторканності приватного життя Незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди або поширення цієї інформації у публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації, - караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Стаття 186. Грабіж 1. Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) - карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років. 2. Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років. 3. Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдав значної шкоди потерпілому, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років. 4. Грабіж, вчинений у великих розмірах, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років. 5. Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою, - карається позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна. Стаття 189. Вимагання 1. Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), - караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. 2. Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. 3. Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, - карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років із конфіскацією майна. 4. Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, - карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Стаття 231. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю. Умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності, - караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років. Стаття 232. Розголошення комерційної або банківської таємниці. Умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності, - карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк. Стаття 255. Створення злочинної організації 1. Створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об’єднань злочинних організацій або організованих груп - караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років. Стаття 355. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань 1. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, тобто вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов’язання з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання, - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. 2. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я, або з пошкодженням чи знищенням майна, - карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років. 3. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, вчинене організованою групою або поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, або таке, що завдало великої шкоди чи спричинило інші тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років. Другие нормативно-правовые документы ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, фінансово-економічний стан клієнтів та ін. Приватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов'язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб. Тобто банком у порушення вище зазначеної статті розголошується третій особі інформація, яка містить банківську таємницю. Ст. 23 Закону України «Про інформацію», інформація про особу охороняється законом. Надеюсь вышеизложенный материал станет полезен хотя бы одному попавшему в беду человеку, значит труд не напрасен. В продолжении темы - справка-инструкция по правилам поведения и методам борьбы с этими деятелями. 1.Коллектор ни кто и зовут его-никак. Он такое же гражданское лицо как и Вы, не наделенный ни какими полномочиями. Все, что ему разрешено законом, просто напомнить Вам о существующем долге(и то при наличии у него оснований). 2.Колектор-как правило из бывших сотрудников правоохранительных органов (причем не самый одаренный представитель этой профессии).Объясню почему. Человек находясь в трезвом уме и здравой памяти на эту престижную работу не пойдет, потому как понимает, что такая деятельность не законна, либо по соображениям морали. Посему мы и наблюдаем ярких представителей определенной прослойки общества. 3. Действуют эти индивидуумы как правило нагло, бесцеремонно и главное быстро. То есть ,что называется сходу запугать должника, засыпать словесным поносом типа: «Должен», «отдай», «брал-верни», «отберем все», «пустим по миру родственников», «посадим в тюрьму». Их задача –вывести вас из равновесия, сбить с толку и заставить думать о том, как вернуть долг, спасти имущество, оградить близких от неприятностей. А главный то вопрос- Кто они такие(см. п.№1). Как себя вести Ни в коем случае не боятся! Страх плохой советчик! Стараться держать себя в руках, они и хотят вывести Вас из равновесия дабы вы начали совершать ошибки, ну или хотя бы втянуть Вас в дискуссию. Не вступать сними в длительные разговоры, тем более в споры (касается и телефонных звонков, просто повесьте трубку). Занятие вредное и бесполезное, их больше, они твердолобие и у них меньше моральных принципов. Ни в коем случае не впускать их в помещение. Даже при наличии рядом с ними представителей власти (участковых, судебных исполнителей). Не бойтесь огласки. Эти умники зачастую (иногда выполняют) пугают тем ,что расскажут соседям или на работе какой вы злостный должник. Имеем, что имеем. Вашей вины в финансовом кризисе, падении курса гривны, войне в Африке - НЕТ. А эти люди просто мошенники и вымогают деньги. И вы со своей стороны будете очень благодарны соседям (на работе) если они подтвердят факт визита (звонка)письменно. Дабы вы впоследствии могли привлечь к ответственности этих опричников. Поверте быстро все забудется, или даже наоборот Вас за уважают. Не идите им на уступки (бесполезно обманут), ничего не подписывайте. Бумаги которые они Вам суют предложите направить как и положено почтой (заказным письмом). Не платите им денег. Должны Вы по прежнему банку (даже не смотря на как правило устные заверения банкиров об обратном). Поверьте как правило никаких бумаг юридически правильных и достоверных Вам предоставить не смогут. А даже если предоставят (о чудо) тогда в СУД. Коллекторские претензии на Ваши денежки в суде не устоят. В худшем случае заплатите только то, что действительно должны банку. И запомните эти «товарищи» действуют по принципу рэкет 90х. Пришли, наехали - клиент поплыл. Будут доить. Дал отпор - забудут. У них «проблемки» в работе немеряно посему по-быстрому снимают сливки. На длительное противостояние у них нет времени и ресурса. Удачи! Ну и в случае необходимости на антерейде есть образец заявы в прокуратуру на этих деятелей.
  6. Но вы ведь ликвидировали предприятия тогда Вам должно быть все понятно. А если Вы еще не банкротили СПД тогда Вам не понять
  7. А для большей уверенности можно написать заявления и в соответствующие органы. Им я думаю юристы банка не откажут. Если честно говорить то в Привате, особенно в Днепре юристы сидят туповатые. А по поводу предоставления информация посмотрите в договоре, возможно там указан пункт о Вашем праве получить любую информацию по Вашему письменному обращению
  8. Ликвидация физического лица это полный бред. Что значит ликвидация физического лица - вывезли в лес и закопали. Прочтите вышку и станет понятно ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2010 р. № 7/143-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Головуючого суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2К.(доповідач), ОСОБА_3 розглянувши касаційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Ліквідатора ОСОБА_5 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 року у справі господарського суду за заявою боржника № 7/143-09 Сумської області Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання банкрутом В судовому засіданні взяли участь представники: - заявника-боржника: ОСОБА_4, ОСОБА_5 - кредиторів: не з'явився; ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.09.2009 порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 за процедурою, передбаченою ст. ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в зв'язку з можливістю розрахуватись за своїми поточними зобов'язаннями. Постановою господарського суду Сумської області від 21.09.2009 (суддя Рижков М.Б.) визнано банкрутом фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6 та покладено на нього виконання дій по припиненню підприємницької діяльності банкрута відповідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 року (колегія суддів у складі: ОСОБА_7- головуючий, суддів Гончар Т.В., Кравець Т.В.) постанову господарського суду Сумської області від 21.09.2009 скасовано, провадження у справі припинено. Фізична особа-підприємця ОСОБА_4, ліквідатора ОСОБА_5 звернулися до Вищого господарського суду з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 року та залишити в силі постанову господарського суду Сумської області від 21.09.2009, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.32, 43 ГПК України, ст. 52 ЦК України, ст. ст. 1, 6, 7, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закону). Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав. Ч.2 ст.47 Закону передбачено, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами. Відповідно до ч.5 ст.7 Закону боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення обставин, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. З матеріалів справи вбачається, що боржник –фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, визнання його банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатора для постійного управління майном. До заяви боржником додані документи, що підтверджують наявність, розмір та вартість його майна, розмір його кредиторських зобов'язань, а саме: нерухомого майна, право власності на яке підтверджується довідкою КП "Сумське МБТІ" №б/н від 27.08.2009, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно, рухоме майно, зокрема відсутність транспортних засобів, грошових коштів. До заяви боржником додано документи щодо наявності у нього кредитних зобов'язань, відомості про своїх кредиторів з зазначенням суми заборгованості та підстави виникнення такої заборгованості. Зокрема, боржником зазначено, що ВАТ "ОСОБА_8 ОСОБА_3" –є кредитором на суму 784775 грн., що підтверджується рішенням Зарічного районного суду у справі №2-1956/09 від 09.07.2009 року. Судом першої інстанції встановлено, що боржник має заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших видів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, по податках і зборах, що підтверджена наявними в матеріалах справи доказами. Загальна сума грошових зобов'язань перед кредиторами складає 812033 грн. визнається боржником. Вартість майна боржника, встановлена судом на підставі наданих документів, зокрема: нежитлове приміщення (пилорама) вартістю 65290 грн., нежитлове приміщення (сушка) –247368 грн., нежитлове приміщення (навіс, склад-майстерня) -284524 грн. та односторонній кромкообліцовачний верстат вартістю 136710 грн., що складає 730092 грн. Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що боржник неспроможний виконати безспірні грошові зобов'язання перед кредиторами та відновити свою платоспроможність не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, враховуючи особливості ст.ст. 47-49 Закону. Відповідно до п. 2 ст. 48 Закону про банкрутство за заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди. Згідно п. 4 вказаної статті Закону про банкрутство якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи обсяг зобов'язань боржника перед кредиторами та наявність у нього майнових активів, за рахунок яких можливе задоволення вимог кредиторів, встановив, що майнових активів боржника недостатньо для задоволення вимог всіх кредиторів боржника, а задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань в повному обсязі перед іншими кредиторами. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та припиняючи провадження у справі, зазначив про те, що суд першої інстанції безпідставно зробив висновки про наявність боргу у боржника перед кредиторами, вимоги кредиторів не є безспірними в розумінні ст.1 Закону, оскільки в матеріалах справи відсутні докази безспірності вимог. Втім, такі висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та зібраних у справі доказах, виходячи з наступного. В силу ч.1 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Відповідно до ч.2 ст.50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Статтею 3 ГК України визначено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. З матеріалів справи вбачається, що боржник укладав кредитні договори та інші правочини, що призвели до його неплатоспроможності, маючи статус суб'єкта підприємницької діяльності. Споживчий кредит також був отриманий боржником за договором про надання споживчого кредиту № 014/05-15/627 від 26.12.2006 року укладений з ВАТ "ОСОБА_8 ОСОБА_3". Крім того, ОСОБА_4 виступав поручителем за кредитним договором №SME0007909 від 24.01.2008 року, договір поруки № SME0007907/1 від 24.01.2008 року, укладені з ЗАТ "Альфа-Банк". Відповідно до ст.53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом. Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. За приписами ч.2 ст.47 Закону заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами. Отже, враховуючи приписи чинного законодавства метою звернення особи із заявою про визнання її банкрутом є реалізація права боржника, закріплена у ст.53 ЦК України та ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також захист прав усіх кредиторів такого боржника, оскільки законодавцем передбачено шляхи повного або часткового задоволення вимог кредиторів під час застосування, зокрема, ліквідаційної процедури. Відповідно до ч.5 ст.7 Закону боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин, зокрема: задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. Абзацом 7 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 27.10.2009 у справі №5/65-09 про визнання банкрутом TOB "Виробничо-комерційне підприємство "Техногаз", відсутність виконавчих чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, як це визначено п.3 ст. 6 Закону в даному випадку не є підставою для припинення провадження у справі, оскільки із заявою про порушення справи про банкрутство звернуся саме боржник, що свідчить про визнання ним обставини наявності боргу, тому не вимагається подання доказів його неплатоспроможності на момент звернення до господарського суду.[/color] [/b] Суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених статтею 40 цього Закону. Скасовуючи постанову господарського суду Харківської області та припиняючи провадження у справі про банкрутство боржника суд апеляційної інстанції не навів правової підстави, встановленої законом для такого висновку. Враховуючи викладене, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі. Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити. Касаційну скаргу Ліквідатора ОСОБА_5 задовольнити. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 року у справі № 7/143-09 скасувати. Постанову господарського суду Сумської області від 21.09.2009 року залишити без змін. Справу передати до господарського суду Сумської області. Головуючий Удовиченко О.С. С у д д я ОСОБА_2 С у д д я ОСОБА_3
  9. Если Банки будут бить на это решение то можно в противовес предоставить несколько положительных решений. Например у меня на собиралось 14 положительных решений. Я выложил их в суде и судья задумался, хотя Банк его зарядил деньгами. Также можно и в апелляции. Надо давить на судей положительными решениями.
  10. Подавайте предприятие на банкротство по 51 статье "Самоликвидация"