КомпаньонЪ

Пользователи
  • Число публикаций

    430
  • Регистрация

  • Последнее посещение

  • Days Won

    1

Весь контент пользователя КомпаньонЪ

  1. Но, нужно учесть, многие ЧПшники брали кредиты как физлица ... нужно смотреть договор в преамбуле.
  2. Ну что значит сорри, это отдельная тема? Раз сказали А - говорите и Б!
  3. Ну постановление может и довели, но есть информация, согласно этого же постановления, которая мало того что должна быть доведена под роспись, так еще и являться частью договора. А если ее в договоре нет, значит не довели.
  4. Так Вы определитесь, что Вам нужно, образец иска или апелляционной жалобы?
  5. Ухвалою Верховного суду України від 06.12.2010 Національний банк України визначено органом державної влади, що дав пояснення в суді щодо правового регулювання частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) у правовідносинах, що виникають при зміні процентів за користування кредитом. Интересно, с каких это пор НБУ дает суду пояснения относительно правового регулирования норм закона в каких-либо отношениях? Да, беспредел все ширится и ширится
  6. Алекс, если мне не изменяет память, сумма в 50 000 грн. (или ее эквивалент в валюте) требовали обязательной идентификации клиента (положение о валютном контроле). Если сумма превышает указанную - то в документе должны быть реквизиты клиента - ФИО, дата рождения, ИНН и паспортные данные. Вот к этому и есть сноска. Если договора не подписывалось, то Вам никто не мог открыть счет, однозначно. Если Вам не открыли счет - Вы с него не могли снять наличные. Значит документ подтверждающий снятие наличных со счета которого нет ничего не подтверждает. ИМХО.
  7. Олег, опять крайности, ты не внимательно читаешь мои посты. Я не запутался, я просто без лишнего интузиазма смотрю на ситуацию, Вы видите там то что хотите увидеть а не то что есть. Я писал:"если Ваш договор залога заключен позже 2003 и раньше 06.07.2010 - то нотариальное заверение договора залога не есть обязательным" А ты мне цитируешь статью в редакции 1997 г. Внимательнее. А наказ минъюста к данному вопросу не относится, он регулирует только работу нотариуса. Для нас в данном случае важен Гражданский кодекс и ЗУ "О залоге".
  8. Не мог, по крайней мере, инструкция о порядке осуществления кассовых операций не предусматривает выдачу наличной валюты со счетов отличных от текущих и депозитных счетов клиентов. По поводу ст. 47 и 49 ЗУ "О Б и БД" Алекс, возьмите копию пысьмового дозволу (не додатка) и посмотрите на какие виды операций выдан данный дозвол. Сопоставьте его с содержанием ст. 49 где описаны операции являющиеся кредитными. Есть ли там они??? Мне интересна эта дискуссия, потому что сам изучаю эту тему, не хочу давать готовых указаний, т.к. видя Ваши рассуждения, возможно я приду к каким-то новым.
  9. Уважаемый arazh. Вы смотрите редакцию закона, которая действует с 2010 года. Вы в каком году получали кредит? Необходимо применять то законодательство, которое действовало на момент заключения договора. Т.е. если Ваш договор залога заключен позже 2003 и раньше 06.07.2010 - то нотариальное заверение договора залога не есть обязательным. Учтите это. Какой закон о внесении изменений Вы цитируете? № и дату в студию, плиз.
  10. Только собирался писать пост с просьбой перечислить данные НПА Огромное спасибо. Будем искать и бороться. Если у кого-то будут проблемы с поиском вышеуказанных документов - пишите в личку, могу поделится любым из них в нужно редакции в формате MS Word
  11. Алекс Банк выдает кредиты не на основании лицензии. ИМХО. Во-первых, лицензия, это всего лишь разрешительный документ, позволяющий осуществлять банковскую деятельность. Далее, в ст. 47 ЗУ "ОБиБД" нет понятия банковские кредиты, верно? Но там перечень операций которые являются банковскими. В статье 49 этого же закона описаны п. ст. 47, которые подпадают под определение кредитных операций. Вот и смотрите.
  12. Олег, ну не было в тот период это обязательным.
  13. К сожалению, Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України 6. План рахунків забезпечує мультивалютний облік операцій, суть якого полягає в обліку операцій в іноземній валюті за тими самими рахунками, що і операцій у гривні.
  14. По Альфе пока что не нашел положительных решений апелляции, есть по Правексу, если интересно http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4807949
  15. Ссылка на Инструкцию об осуществлении нотариальных действий здесь никчему, т.к. она противоречит закону о залоге. В п. 35 Инструкции просто не убрали ссылку на ст. 13 ЗУ про заставу, т.к. до 18.11.2003 г. нотариальное заверение договора ТС было обязательным. После нотариальное заверение договора является не обязательным до 2010 г., т.е. по договоренности сторон. ст. 577 ГК, говорит о том же. 4. Здійснення державної реєстрації застави рухомого майна не є обов'язковим (ч. 3 ст. 577 ЦК, ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 16 Закону "Про заставу"). В такому випадку право застави виникає у заставодержателя з моменту укладення договору (його нотаріального посвідчення, якщо це обумовлено договором); у разі, коли предмет застави має знаходитись у володінні заставодержателя - з моменту передачі йому предмета застави, а якщо передачу здійснено до укладення договору - з моменту укладення договору (ст. 585 ЦК, ч. 1 ст. 16 Закону "Про заставу") (НПК до ЦК України). А судья в данном случае просто не смотрит на редакцию закона, она открыла последнюю, действующую ныне вот и ведется У меня так было когда я исполнительную надпись оспаривал на ипотечном договоре, ссылаясь на то что нотариус не мог ее осуществлять, пока не истек срок исполнения основного обязательства. А они открыли последнюю редакцию и тыкают меня носом, мол такого там нет Но благо у меня распечатка была с собой, я им показал и разговор пошел в другом русле.
  16. Олег, позволь не согласиться с тобой и не нужно вводить в заблуждение людей и давать ложную надежду. Стаття 13. Форма договору застави Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів. (заметьте, о транспотрных средствах не идет речь) (частина друга статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 14.12.94 р. N 287/94-ВР, від 21.10.97 р. N 583/97-ВР, від 18.11.2003 р. N 1255-IV) Законодавством України може бути передбачено й інші випадки нотаріального посвідчення договору застави. Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов'язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін. Норми цієї статті не поширюються на право податкової застави, що регулюється податковим законодавством. Но, насколько я знаю, в приватовских договорах есть оговорка о том, что залог регистрируется в реестре обременений движимого имущества.
  17. Справа № 2-221/11 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 січня 2011 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі: головуючого: Циганаш І.А. при секретарі: Федоровій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ « Альфа – Банк » про визнання недійсною окремої частини правочину ,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася з даним позовом, обґрунтувавши його тим, що 02.11.2007 року між нею та ЗАТ (реорганізовано в публічне акціонерне товариство) „Альфа-Банк” було укладено кредитний договір № 500038308, відповідно до умов якого Банк надав, а Позичальник прийняв в строкове оплатне користування 9 775 доларів США. Кредитним договором встановлена плата за користування кредитом в розмірі 19,99% відсотків річних зі строком повернення кредиту – 02.11.2010 року. За її переконанням окрема частина кредитного договору не відповідає вимогам законодавства, що зумовлює її скасування. Пунктом 26. кредитного договору встановлено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають Сторони в зв’язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного Договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням Договору збитків та недійсність (неукладеність) Договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз” у відповідності до його Регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз”. Підписанням даного Договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними в зв’язку з даним Договором. Сторони домовилися, що якщо одна із Сторін письмово не наполягає на іншому, то розгляд їх спору у Третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих Сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику Сторін”. Виданий їй Банком кредит є споживчим кредитом в розумінні приписів ст.ст.1 та 11 Закону України „Про захист прав споживачів”. Договірні відносини, які виникли між нею та Банком про надання фінансово-кредитних послуг регулюються Законом України „Про захист прав споживачів”. Третейське застереження, яке встановлено в кредитному договорі про те, що всі спори, які випливають з договору, підлягають вирішенню в постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз”, суперечить законодавству України та порушує її права, оскільки позбавляє права на судовий захист, встановлений ст.22 Закону України „Про захист прав споживачів”. Просить визнати недійсною з моменту укладення частину 26 кредитного договору №500038308 від 02.11.2007 року, укладеного між нею та ЗАТ « Альфа – Банк ». Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи у відсутність представника ПАТ « Альфа – Банк » та надав заперечення, згідно яких позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, в задоволенні позову просив відмовити, зазначив, що між позивачем та банком 02.11.2007 року було укладено кредитний договір №500038308. Позивач була ознайомлена з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значенням абсолютного подорожчання кредиту, вартістю, видами та предметами супутніх послуг, а також іншими фінансовими зобов’язаннями, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також процентам та грошовим вираженням сукупної вартості кредиту у валюті платежу. Пунктом 26. кредитного договору № 500038308 від 02.11.07р., укладеного між Банком та Позичальником сторони домовились, що судовий захист прав і законних інтересів, які мають сторони у зв’язку з цим договором, у тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз” у відповідності до його Регламенту. Відповідно до ст.50 ЗУ «Про третейські суди», сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов’язані добровільно виконати рішення третейського суду без будь-яких зволікань чи застережень. Згідно ч.2. ст.1 ЗУ «Про третейські суд» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин , крім випадків, передбачених законом, а відповідно ст.11 цього закону Третейські суди вирішують спори на підставі Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України. Законодавством чітко передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті і вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами. Жодних зауважень чи застережень у ОСОБА_1 на момент укладення та підписання договору не було, підписання свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов’язки, зазначені у договорі. Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Стаття 16 цього ж Кодексу визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, також регламентується ст. 3 ЦПК України. Частина 3 цієї статті визначає, що відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Згідно ст. 22 Закону України „Про захист прав споживачів” захист прав споживачів передбачених законодавством, здійснюється судом. Відповідно до ст.110 п.5 ЦПК України – позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Третейське застереження, яке зазначено у вказаних угодах, щодо вирішення всіх спірних питань, які виникають з укладених договорів, підлягають вирішенню третейським судом, порушує права позивача, оскільки позбавляє її права на судовий захист, право вибору суду щодо підсудності справи, право на звільнення від сплати державного мита передбаченого ст.22 вказаного вище закону. Стаття 27 ЦК України правочин, що обмежує можливості фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, є нікчемним. Слідує зазначити, що правосуддя – це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ. Рішенням Конституційного Суду України № 1-3/2008 від 10.01.2008р. було визначено, що третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин є видом недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Відповідно до ст. 5 Закону України „Про третейські суди” № 1701-ІУ спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Тобто, третейська угода є різновидом цивільно-правового правочину, тому вона має відповідати також вимогам, встановленим цивільним законодавством. Розгляд спорів третейським судом є можливим лише при наявності згоди на це сторін договору та така згода є вільною. Слідує нагадати ту обставину, що вирішення спірних питань третейськім судом є одним із видів недержаних способів захисту цивільних прав та порушень. Проте, розгляд справи в третейському суді може відбуватися при наявності виниклого конкретного спору між сторонами договору (предмет спору), як це виникає з розуміння ст.5 Закону України «Про третейські суди», та наявності згоди обох сторін на розгляд їх конкретного спору третейським судом викладеного в третейському застережені чи третейському договорі. При цьому, на думку суду, відсутність такої згоди сторони на розгляд справи третейським судом є підставою для розгляду спірного питання в судовому порядку. Третейського договору чи застереження, щодо вирішення конкретного спору третейським судом, між сторонами справи не укладалось. Позивачі по справі заперечують проти розгляду спору третейським судом. Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (недійсний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.5 ст.216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Відповідно до ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. В судовому засіданні встановлено, що 02 листопада 2007 року між ЗАТ « Альфа – Банк » ( яке на даний час змінило назву на Публічне акціонерне товариство ) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №500038308, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит у сумі 9775 доларів США на цілі, визначені в п. 3 Договору, а Позичальник зобов’язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом у розмірі 19,99 % річних, виконати інші умови Договору та повернути Кредит банку відповідно до Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг ( Додаток 1 до Договору, який є його невід’ємною часиною ), але в будь –якому випадку не пізніше 02.11.2010 року). Пунктом 26. кредитного договору встановлено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають Сторони в зв’язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного Договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням Договору збитків та недійсність (неукладеність) Договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз” у відповідності до його Регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз”. Підписанням даного Договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними в зв’язку з даним Договором. Сторони домовилися, що якщо одна із Сторін письмово не наполягає на іншому, то розгляд їх спору у Третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих Сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику Сторін”. На підставі вищевикладеного, аналізуючи норми, які регулюють правовідносини, як виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що встановлені в договорі застереження про розгляд спорів між сторонами договору виключно третейським судом є порушенням конституційних прав і свобод позивача на її захист в судовому порядку. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, - В и р і ш и в: Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ « Альфа – Банк » про визнання недійсною окремої частини правочину – задовольнити в повному обсязі. Визнати недійсним з моменту укладення п. 26 кредитного договору №500038308 від 02 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ « Альфа – Банк ». Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення через Ленінський районний суд м. Кіровограда до Апеляційного суду Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 ( десяти ) днів з дня отримання копії цього рішення. Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Циганаш http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14840480
  18. Доопрацьований проект вноситься народними депутатами України Ю. В. Полунєєвим (реєстр. N 266) Ю. М. Воропаєвим (реєстр. N 73) С. М. Аржевітіним (реєстр. N 394) ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання правових відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг Верховна Рада України постановляє: I. Внести зміни до таких законодавчих актів України: 1. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради, 2003, NN 40 - 44, ст. 356; 2010, N 2 - 3 (22.01.2010), ст. 11): 1) статтю 104 доповнити частиною четвертою наступного змісту: "4. Особливості припинення банку як юридичної особи, а також відчуження його майна, прав та обов'язків в процесі виведення банку з ринку встановлюються законом"; 2) у статті 107: частину першу викласти в такій редакції: "1. Кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання крім випадків, передбачених законом"; частину п'яту замінити частинами п'ятою-шостою такого змісту: "5. Юридична особа-правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи правонаступника. Якщо юридичних осіб-правонаступників, що утворилися внаслідок поділу більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть солідарно. 6. Якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася"; 3) у статті 109 частину другу замінити частинами другою-четвертою такого змісту: "2. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), які зобов'язані скласти та затвердити розподільчий баланс. 3. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворились внаслідок виділу дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть разом з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно. 4. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням."; 4) частину третю статті 110 викласти в такій редакції: "3. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює усі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом"; 5) статтю 627 доповнити частиною другою такого змісту: "2. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів."; 6) статтю 1054 доповнити частиною третьою такого змісту: "3. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом."; 7) статтю 10561 викласти в такій редакції: "1. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. 2. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. 3. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору, якщо сторони не досягли взаємної згоди про інше. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. 4. У разі застосування змінюваної процентної ставки, кредитор має право без згоди позичальника з визначеною у кредитному договорі періодичністю здійснювати зміну процентної ставки відповідно до умов та у порядку, встановлених кредитним договором. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. 5. Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, має відповідати таким вимогам: 1) поточне значення індексу має періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс. 2) індекс має ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів. 3) значення індексу має встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг. 6. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинно визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.". 2. У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992, N 6, ст. 56) 1). статтю 25 викласти в такій редакції: "Стаття 25. Процесуальне правонаступництво У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.". 2). статтю 80 доповнити пунктом 61) такого змісту: "6-1) у разі смерті фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;". 3. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради, 2001, N 25 - 26, ст. 131; 2008, N 24, ст. 236; 2005, N 16, ст. 260): 1) у частині першій ст. 222 слова "громадянином-підприємцем або громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності" замінити словами "будь-якою фізичною особою"; 2) у статті 388: назву викласти в такій редакції: "Стаття 388. Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації"; абзац перший частини першої викласти в такій редакції: "1. Розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт.". 4. У статті 109 Житлового кодексу України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1983, додаток до N28, ст. 573; 2003, N 38, ст. 313): 1) друге речення абзацу другого викласти в такій редакції: "Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду або постанові прокурора"; 2) друге речення абзацу третього викласти в такій редакції: "Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.". 5. Частину п'яту статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001, N 5 - 6, ст. 30) викласти в такій редакції: "Банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам та Національному банку України в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій, а також особам, зазначеним у частині третій 61 цього Закону, при укладенні з ними договорів про відступлення права вимоги до клієнта за простроченими кредитами.". 6. У Законі України "Про іпотеку" (Відомості Верховної Ради України, 2003, N 38,ст. 313): 1) речення друге частини першої статті 35 викласти в такій редакції: "Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору."; 2) частину другу статті 39 викласти в такій редакції: "Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення."; 3) частину другу статті 40 після слів "передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення" доповнити словами "шляхом позасудового врегулювання на підставі договору". 7. У Законі України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (Відомості Верховної Ради України, 2004, N 11, ст. 140): 1) частину першу статті 24 після слів "рішення суду" доповнити словами "виконавчого напису нотаріуса"; 2) абзац перший частини першої статті 26 доповнити новим пунктом 5 такого змісту: "5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.". 8. У Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992, N 31 (04.08.92), ст. 440; 2002, N 33, ст. 235; 2003, N 28, ст. 210; 2002, N 33, ст. 235; 2002, N 33, ст. 235): 1) у статті 1: друге речення визначення терміну "суб'єкт банкрутства" доповнити словами "а також фізичні особи-підприємці по грошових зобов'язаннях, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності"; друге речення визначення терміну "кредитор" викласти в такій редакції: "Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство"; друге речення визначені терміну "грошове зобов'язання" доповнити словами "зобов'язання боржника - фізичної особи-підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності"; визначення терміну "мораторій на задоволення вимог кредиторів" після слова "боржником" доповнити словами "відносно якого порушено справу про банкрутство"; 2) частину п'яту статті 31 доповнити новим абзацом п'ятим такого змісту: "повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення;"; 3) частину п'яту статті 7 доповнити новим абзацом такого змісту: "Боржник за невиконання вимог цієї частини несе цивільну відповідальність згідно із законодавством."; 4) у статті 11: в абзаці першому частини першої слова "введення мораторію на задоволення вимог кредиторів" виключити; частину першу доповнити новим абзацом такого змісту: "Суддя після винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство не пізніше, ніж на другий день з дня її винесення передає текст ухвали для офіційного оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади України."; частину п'яту викласти в такій редакції: "5. З метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу та офіційно оприлюднює її. Офіційне оприлюднення тексту ухвали має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна."; частину п'ятнадцяту викласти в такій редакції: "15. Після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-порталі судової влади України всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону."; 5) абзац перший частини четвертої статті 12 викласти в такій редакції: "4. Мораторій на задоволення вимог кредиторів боржником, відносно якого порушена справа про банкрутство, вводиться з моменту офіційного оприлюднення порушення справи про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство."; 6) статтю 13 доповнити новою частиною такого змісту: "18. На етапі розпорядження майном не скасовується арешт, накладений на майно боржника, що є предметом застави, чи інші обмеження щодо розпорядження майном, що є предметом застави такого боржника."; 7) частину сьому статті 47 викласти в такій редакції: "7. У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності." 8) абзац перший частини першої статті 48 доповнити словами "та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності"; 9) абзац другий частини 2 статті 49 після слів "стягнення аліментів," доповнити словами "вимоги щодо стягнення на майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності"; 10) у статті 51: перше речення частини другої доповнити словами "здійснює офіційне оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом"; в частині третій слова "публікації оголошення" замінити словами "офіційного оприлюднення ухвали". 9. У Законі України "Про захист прав споживачів" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, N 30, ст. 379; 2006, N 7, ст. 84): 1) у статті 1: пункт 22 після слова "продукцію" доповнити словами "нерухомість або послугу"; пункт 23 після слова "продукції" доповнити словами "нерухомості або оплату послуг". 2) у статті 11: назву викласти в такій редакції: "Стаття 11. Права споживача в разі придбання ним продукції, нерухомості або оплату послуг у кредит" частину 1 доповнити новим абзацом такого змісту: "Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється"; підпункт "д" пункту 2 частини 2 викласти в такій редакції: "д) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту;"; у частині 4: абзац другий після слова "відсотки" доповнити словом "комісії"; після абзацу другого доповнити новим абзацом третім такого змісту: "Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону."; у зв'язку з цим абзац третій, четвертий вважати відповідно абзацом четвертим, п'ятим. пункт 2 абзацу четвертого викласти в такій редакції: "2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту;"; пункт 6 абзацу четвертого замінити пунктами 6, 7 такого змісту: "6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством."; абзац п'ятий викласти в такій редакції: "Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, в тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим від кегля шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону.". частину 8 доповнити новими абзацами третім - п'ятим такого змісту: "Споживач при достроковому поверненні споживчого кредиту сплачує відсотки за користування кредитом та вартість всіх послуг, пов'язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту за період фактичного користування кредитом. Кредитодавцю забороняється відмовляти споживачу в прийнятті платежу при достроковому поверненні споживчого кредиту. Кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку плату при достроковому поверненні споживчого кредиту."; у частині 10: пункт 1 абзацу першого викласти в такій редакції: "1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або"; перше речення абзацу другого викласти в такій редакції: "Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця."; доповнити новими частинами 12, 13 такого змісту: "12. Кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію заборгованості за договором про надання споживчого кредиту. Реструктуризація, зокрема, здійснюється шляхом: 1) надання позичальникам відстрочки сплати суми основного боргу за договорами про надання споживчого кредиту на термін не більше трьох років; 2) продовження терміну договору про надання споживчого кредиту з урахуванням обмежень, що діють у банках, та обставин щодо фінансового стану позичальника; 3) зміни механізму нарахування відсотків таким чином, щоб частина щомісячних платежів з обслуговування кредитів не перевищувала 35 відсотків сукупного місячного доходу сім'ї; 4) поділу існуючого кредитного зобов'язання в іноземній валюті за договором про надання споживчого кредиту на: - зобов'язання, забезпечене іпотекою, в розмірі залишку кредиту на момент реструктуризації, вираженого в гривні за курсом, що діяв на момент отримання кредиту; - зобов'язання, не забезпечене іпотекою, в розмірі різниці залишку кредиту в гривнях за курсом на момент реструктуризації та залишку кредиту в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту, яке повністю виконується в кінці строку договору про надання споживчого кредиту. Банк має право за реструктуризованими згідно із цією частиною договорами звільнити позичальників від сплати будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов кредитних договорів, що виникли до дати такої реструктуризації. У разі якщо позичальник у повному обсязі та своєчасно виконає реструктуризовані зобов'язання за кредитним договором протягом трьох років з дня реструктуризації боргу, комерційний банк має право на щорічне зменшення на 0,5 відсотка суми основного непогашеного боргу протягом наступних п'яти років з віднесенням зазначеної суми до складу витрат банку. 13. Кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача про передачу третій стороні своїх прав за договором про надання споживчого кредиту.". II. Визнати таким, що втратив чинність Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (Відомості Верховної Ради України, 2002, N 10, ст. 77). III. Прикінцеві положення 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 2. Кабінету Міністрів України та Національному банку України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Голова Верховної Ради України
  19. Если это правильно подать - то очень даже важно. Статью не помню, читайте Семейный кодекс о совместном имуществе супругов, особенно обратите внимание на денежные средства. А лучше всего по мониторьте реестр судебных решений, там много решений на этом основании, как положительных так и отрицательных, сопоставив мотивы отказов и мотивы удовлетворения исков Вы сможете сделать правильные выводы Удачи Вам в борьбе.
  20. Что значит новые сроки ежемесячного погашения? т.е. просто поменяли число месяца до которого Вы должны вносить очередной платеж?
  21. Ростислав, а если с новым иском подать заявление об обеспечении иска, где просить суд приостановить исполнительное производство? Насколько велики шансы удовлетворения такого заявления?
  22. Я где-то читал, что в порядке применения последствий недействительности, суды могут принимать решения и об отмене решений третейских судов.