galinamax

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13769052 Уважаемый Антирейд, прокоментируйте пожалуйста. Судья тотже, а решение прямопротивоположное.

[email protected]буду очень признательна.

почему же очень интересен. Я хочу подавать в суд именно о признании этой ставки недействительной. Собираю материал. У Вас есть полезная информация? Поделитесь, пожалуйста. Хотелось бы иметь решение ВСУ по этой теме, но его хранять за семью печатями. Есть только решения первых двух инстанций.

Ну понятное дело - ВСЕМ.

Двое из ларца, одинаковых с лица.- А вы шо за меня и есть будете? - АГА! :D

ДА брали чужие и на время, а отдаем свои и навсегда. так и банки рассуждают даем чужие на время, а получим наши навсегда

Договор с ОТП банком от 25 февраля 2008 года.Заява про продаж іноземної валюти 0408005 №1 от 25.лютого 2008 року. доручаю від мого імені здійснити продаж іноземної валюти мінімальний курс за курсом уповноваженного банку термін заяви 25.02.2008 ПРОДАЖ КРЕДИТНИХ КОШТІВ згідно КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ №......................... доручаю здійснити продаж іноземної валюти з мого рахунку у банку рахунок 26200201793353 валюта CHF гривневий еквівалент проданої валюти доручаю зарахувати на мій рахунок у банку рахунок 26200201793353 валюта UAH кошти в національній валюті прошу зарахувати з датою валютування цим доручаємо банку отримати комісійні за операцією згідно з тарифами шляхом стягнення відповідної суми наступним чином на розсуд банку: з поточного рахунку, або з гривневого рахунку проданої валюти без зарахування цієї комісійної винагороди на поточний рахунок в національній валюті сума валюти зарахована кредит рахунку 29009002900402 внізустоит в графе комісійна винагорода прочерк. еслі хотіте завтра на работе отсканирую ы виложу. Что касается погашения кредита, то в кассе ОТП банка я каждый раз покупала франки, мне давали кассовий ордер на покупку валюти и ложили её на счет ето записывалось так внесок готівки на поточний рахунок ця операція не повязана з підприємницькою діяльністю потом єто стали записівать как поповнення рахунку для погашення кредиту в 2010 годуа когда бил аукцион то писали перерахування коштів з рахунку кліента на рахунок кліента згідно валютного аукціону НБУ від ...дата и все єто происходит на поточному рахунку 26200201793353 сначала пишут в кредит во франках и в национальной валюте предположим сумма 534,29 кредит во франках и 3531,75 кредит в гивне затем дебет делят на две суммі очевидно тело и проценты еще интересная деталь: по графику погашение предположим 26 числа, а я принесла деньги 23 или 24, так вот они в кредит записаны, а в дебет будут списаны именно 26. тоесть проценты насчитываются не смотря на то, что деньги уже поступили, но банк их держит на моем поточном счету и не списывает. Заврта и эту страничку отсканирую и выложу. Вот только заявки на покупку с аукциона у меня кажется нет.

Стаття 238. Правочини, які може вчиняти представник 1. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. 2. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. 3. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. (Кодекс цивільний, ВР України, від 16.01.2003, № 435-IV "Цивільний кодекс України") а как в отношении доверенности банку на покупку швейцарских франков на аукционах, для погашения задолженности по кредиту? По-моему такая же ситуация. Мы писали заявку для приобретения валюты. А имел ли право банк быть нашим представителем в свою пользу? Или я что-то не правильно поняла?

после просмотра фильма "теория лжи" хорошо видно как он лгал когда говорил о том, что он не помнит в какой валюте он брал кредит. Это первое, второе это в самом начале свалили все на кризис, а то что кризис - это результат всемирного банковского безобразия - это никто не хочет понимать. Уряд все валит на Нацбанк, даже смешно смотреть.Вобщем никто ничему не научился , почти.... никто.

Кредитомания http://1tv.com.ua/ru/video/program/dosvid/2011/01/28/1965

будем искать с перламутровыми пуговицами и без крыльев. :rolleyes: но только вечером. а вообще я тоже что-то такое припоминаю читала. И было это еще в начале года если не ошибаюсь. Вы помните хоть примерно когда Вы с ним сталкивались? Про аппеляцию откуда знаете? Что её не было.

Может быть это и не то, но больше я в реестре ничего не нашла на эту тему. Я так поняла, что дополнительное соглашение было подписано, а потом судом банк заставили вернуть на процентную ставку на прежний уровень. Правильно?

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13179406 нашла вот такое, в нем встретились два иска: банк на взіскание задолженности, а заемщик о признании додатковой угодв недействительной. Оба иска удовлетворені Справа № 2-6022/2010 Р І Ш Е Н Н Я Іменем України 21 грудня 2010 року м. Сімферополь Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого – судді Михайлова В.Є. при секретарі –Павлюченко Т.В., за участю представника позивача за первісним позовом та представника відповідача за зустрічним позовом – Бакаєвої О.О., представника відповідача за первісним позовом та представника позивача за зустрічним позовом – ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в особі Кримського відділення Херсонської філії ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення суми заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 05.11.2008 року до договору від 22.11.2007 року, В с т а н о в и в : ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Кримського відділення Херсонської філії ПАТ «Кредитпромбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3542/07-А від 21.12.2007 року у розмірі 47119,35 гривень а саме: заборгованість по наданому ОСОБА_3 кредиту - 43505,91 гривень, заборгованість за нарахованими але не сплаченими ОСОБА_3 процентами за користування кредитом – 3163,63 гривні, пені – 449,81 гривень. В рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на заставлений транспортний засіб: автомобіль марки CHEVROLET, модель AVEO SF69Y, 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1, для задоволення вимог ПАБ «Кредитпромбанк», а у разі недостатності на інше майно, яке належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також стягнути судові витрати по справі. ОСОБА_3 звернулася з зустрічним позовом до ПАТ «Кредитпромбанк» про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 05.11.2008 року до договору від 22.11.2007 року, мотивуючи вимоги тим, що при укладені додаткової угоди до кредитного договору між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3, ПАТ «Кредитпромбанк» порушив приписи Цивільного кодексу України та Закону України «Про захист прав споживачів». Ухвалою суду від 16.09.2010 року первісний та зустрічний позови об’єднані в одне провадження. В ході судового засідання представник позивача за первісним позовом, діюча на підставі довіреності Бакаєва О.О., позовні вимоги уточнила та остаточно просила стягнути у солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Кримського відділення Херсонської філії ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором № 3542/07-А від 21.12.2007 року у розмірі 89342,25 гривень та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на заставлений транспортний засіб та стягнути судові витрати по справі. При цьому представник позивача проти задоволення зустрічного позову про визнання недійсною додаткової угоди до кредитного договору заперечувала з підстав, викладених у запереченнях на позов ОСОБА_3 (а.с. 78-79). Представник відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним ОСОБА_3 – ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Кримського відділення Херсонської філії ПАТ «Кредитпромбанк» не визнала з підстав, викладених в запереченнях на позов, зустрічний позов про визнання недійсною додаткової угоди № 1 до кредитного договору підтримала у повному обсязі. Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином та в строк, причини своєї неявки суду не повідомили. Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що первісні позовні вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Кримського відділення Херсонської філії ПАТ «Кредитпромбанк» необґрунтовано та не підлягають задоволенню, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовано та підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав. Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, яки беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, зобов’язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на яки вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір. Судом встановлено, що 22.11.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», з однієї сторони, та ОСОБА_3, з іншої, укладено кредитний договір № 3525/07-А (а.с. 22-24). Відповідно до п. 1.1. кредитного договору ОСОБА_3 була відкрита невідновлювана кредитна лінія в межах загальної суми кредиту у розмірі 191545,00 грн., з кінцевим строком повернення 21.11.2014 року включно. Відповідно до п. 1.2. кредитного договору кошти надані мені на купівлю автомобілю. Пунктом 1.5. даного договору, встановлена процентна ставка в розмірі – 12,55 процентам річних. Згідно з п. 3.1.1. кредитного договору, ОСОБА_3 зобов’язалася щомісяця до 10-го числа кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом, шляхом внесення готівки у розмірі 1673,92 грн. Відповідно до п. 3.3. кредитного договору, ОСОБА_3 зобов’язалася сплачувати нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до 10-го числа кожного календарного місяця, наступного за звітним. Пунктом 3.9. кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредитів чи сплаті процентів, позичальник сплачує банку за кожен день пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої п. 1.5 кредитного договору. З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 свої зобов’язання за кредитним договором виконувала належним чином, вносячи щомісяця суму в розмірі 1673,92 грн. 05.11.2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 3525/07-А, якою п. 1.3. кредитного договору доповнено абзацом наступного змісту: «Починаючи з 15.11.2008 р. річна процентна ставка встановлюється сторонами у розмірі 18,00 процентів. При цьому, інші умови кредитного договору залишаються без змін». В подальшому 09.07.2009 року між ОСОБА_3 та банком було укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору №3525/07-А від 22.11.2007 р., відповідно до умов якої, п. 3.1.1 кредитного договору викладено у наступній редакції: при наданні кредитів відповідно до п. 1.2.1, 1.2.2, щомісяця, до 25-го числа включно кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами, шляхом внесення грошових коштів у розмірі 1673,92 грн. Пункт 3.3. кредитного договору викладено у наступній редакції: сплачувати проценти за користування кредитом щомісяця до 25-го числа включно кожного календарного місяця, наступного за звітним. Відповідно до розрахунку заборгованості, зробленого ПАТ «Кредитпромбанк», станом на 01.12.2010 року за ОСОБА_3 утворилася заборгованість перед банком у розмірі 89342,25 гривень, яка складається із: заборгованості по кредиту - 84267,95 гривень, заборгованості за нарахованими але не сплаченими процентами за користування кредитом – 2547,46 гривень, пені – 2526,84 гривень. За встановленими загальними правилами виконання зобов’язань, що передбачені ст. 525 ЦК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до договору. Відповідно до ч. 2 ст. 1069 ЦК України, права та обов’язки сторін, пов’язані з кредитуванням, визначаються положеннями про позику та кредит (параграф 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Представлений банком розрахунок заборгованості ОСОБА_3 не викликає у суду сумнів щодо наявності в неї заборгованості. Частиною 2 ст. 1050 ЦК передбачено, що наслідками порушення позичальником повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням. Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України кредит вважається поверненим у момент зарахування грошової суми, яка позичалася. З метою забезпечення виконання зобов’язань, що виникли з кредитного договору № 3525/07-А від 22.11.2007 року, укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3, 22.11.2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та відповідачем за первісним позовом ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 3525/07-П (а.с. 26-27). Того ж дня – 22.11.2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 укладено договір застави, зареєстрований у реєстрі № 1951 (а.с. 28-29). Згідно із ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Пунктом 1.1. укладеного між сторонами договору поруки передбачено, що поручитель зобов’язується солідарно відповідати перед Банком за своєчасне виконання зобов’язань ОСОБА_3 за кредитним договором № 3525/07-А від 22.11.2007 р. Відповідно до п. 1.2. договору поруки, ОСОБА_4 уклав договір поруки на умовах повернення основного зобов’язання у розмірі 191545,00 гривень та сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 12,55% річних. Відповідно до п. 2.6. вказаного вище договору, усі зміни та доповнення до Кредитного договору банк та Позичальник оформлюють без погодження з Поручителем за винятків збільшення обсягу відповідальності Поручителя. Відповідно до п. 1.3. договору застави від 22.11.2007 р., істотною умовою цього договору є розмір основного зобов’язання у розмірі 191545,00 гривень, процентна ставка за користування кредитними коштами – 12,55% річних. Відповідно до ст. 559 ЦК України, порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. В матеріалах справи відсутні докази, що сторонами вносилися зміни у договір поруки №3525/07-П від 22.11.2007 р. та договір застави від 22.11.2007 р., зареєстрований у реєстрі №1951. Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3, 4 цього Закону). Таким чином, пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня. При цьому, сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів. Стаття 1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», до видів забезпечувальних обтяжень належить у тому числі і застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору, у тому числі й на підставі ст. 590 ЦК України. Статтею 24 вказаного Закону передбачено, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Згідно із ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо в продовж 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним, по заставодержатель має право звернутися з позовом до суду. При цьому банком не надано доказів про реєстрацію в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження автомобіля марки OPEL VECTRA реєстраційний номер НОМЕР_1 у зв’язку з чим, у позивача відсутнє право на звернення до суду з цією вимогою. Заявлені вимоги позивача за первісним позовом про стягнення суми заборгованості і звернення стягнення на предмет застави є подвійною штрафною санкцію за одне й теж порушення, що суперечить нормам цивільного законодавства України. Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Кредитпромбанк» було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 3525/07-А (а.с. 25), якою п. 1.3. кредитного договору доповнено абзацом наступного змісту: «Починаючи з 15.11.2008 р. річна процентна ставка встановлюється сторонами у розмірі 18,00 процентів. При цьому, інші умови кредитного договору залишаються без змін». Як зазначила у в ході судового засідання представник ОСОБА_3 – ОСОБА_2 під час укладення даної угоди ОСОБА_3 була запевнена працівниками ПАТ «Кредитпромбанк», що ця додаткова угода відповідає вимогам діючого законодавства. Ознайомившись з умови додаткової угоди ОСОБА_3 зрозуміла, що процентна ставка за кредитним договором, обумовлена п.1.5 договору не змінилася і становить за кредитами наданими на цілі, зазначені у п. 1.2.1 та 1.2.2 договору у розмірі 12,55 процентів річних, а додатковою угодою доповнено п. 1.3. кредитного договору абзацом який вказує, що починаючи з 15.11.2008 року річна процентна ставка встановлюється у розмірі 18,00 процентів. У зв’язку з тим, що п. 1.5 договору залишився незмінним ОСОБА_3 була впевнена у тому, що процента ставка за договором залишилася на рівні 12,55% на рік, тому що графік платежів їй не надано и розмір щомісячного платежу вказаний у п. 3.1.1 кредитного договору не було змінено, а доповнення п. 1.3. кредитного договору, що передбачає відкриття рахунку для обліку кредитів вважався їю ставкою для обліку кредитів. Натомість в подальшому, ОСОБА_3 дізналася, що ПАТ «Кредитпромбанк» нараховує їй відсотки за користування кредитом у розмірі 18 процентів на рік. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачу до придбання ним товару, чи замовлення роботи (послуги). Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, якщо під час пропонування продукції споживачу надається незрозуміла або двозначна інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору - це вважаєтся нечесною підприємницькою практикою. Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочин здійснений з використанням нечесної підприємницької діяльності – є недійсним. Відповідно до п. 3.2. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. При цьому, при укладенні додаткової угоди до договору про зміну відсоткової ставки, або інших платежів за договором, зміна договору повинна бути проведена у відповідності до вимог ст. 654 ГПК України у письмової формі з додержанням вимог п. 3.2. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Натомість, при укладенні Додаткової угоди № 1 від 05.11.2008 р. до договору № 3525/07-А від 22.11.2007 р. графік погашення кредиту за новою ставкою відповідачем не надавався, і як наслідок, між сторонами не підписувався. Не надавши графіка платежів при укладенні Додаткової угоди № 1 від 05.11.2008 р., та не надавши ОСОБА_3 всієї необхідної інформації відносно зміни відсоткової ставки за кредитним договором № 3525/07-А від 22.11.2007 р., Банк порушив права позичальника. Без такої інформації споживач був позбавлений можливості реально оцінювати перспективи укладання Додаткової угоди № 1 від 05.11.2008 року, свою платоспроможність та можливість своєчасно погашати кредит. Так, відповідно до п. 14 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесною підприємницькою діяльністю визнається діяльність, що впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції (послуг). Відповідно до ч. 2 ст. 19 зазначеного Закону підприємницька практика водить споживача в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б. Отже, для визнання дій банку нечесною підприємницькою діяльністю, достатньо факту ненадання споживачу необхідної інформації, яка дає йому можливість дати вірну оцінку Додатковій угоді до договору, що укладається. Для кредитного договору, або додаткової угоди до кредитного договору розмір платежів та строки їх сплати ( тобто інформація яка повинна бути вказана в графіку платежів), як раз і є тією інформацію, яка має обов’язково бути наданою споживачу при укладені договору або додаткової угоди до кредитного договору про зміну відсоткової ставки. Таким чином, права ОСОБА_3, як споживача, при укладені Додаткової угоди № 1 від 05.11.2008 року до договору № 3525/07-А від 22.11.2007 року були порушені, а дії кредитодавця підпадають під визначення нечесної підприємницької діяльності. На підставі вищевикладеного вважаю, що Додаткова угода № 1 від 05.11.2008 року до договору № 3525/07-А від 22.11.2007 року підлягає визнанню недійсною. Аналізуючи викладене вище, суд вважає, що банки мають право проводити підвищення процентних ставок тільки у випадку подій, які не залежать від волі сторін, мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів і виходячи з того, що банки не мають право змінювати процентну ставку по кредиту у зв'язку з волевиявленням однієї зі сторін. Відповідачем при зміні відсоткової ставки не було надано позивачу жодного обґрунтування підстав такого підвищення. Підвищення відсоткової ставки за кредитом було обумовлено виключно за волевиявленням банку, навіть не зафіксованим у протоколах відповідних комітетів, у повноваження яких входить вирішення даного питання, тому що ПАТ «Кредитпромбанк» на надав доказів, що такі рішення взагалі приймалися відповідним органом ПАТ «Кредитпромбанк». Згідно до Постанови НБУ №168 від 10.05.2007 р., банкам було заборонено змінювати відсоткову ставку по кредитам у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін. Пунктом 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати проценту ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін (зміні кредитної політики банку). За пунктом 3.4 абз.5 вищевказаних Правил банки зобов’язані зазначати в кредитному договорі правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках. А тому банк повинен навести математичну залежність між запропонованим розміром ставки до розміру ставки Національного банку України, а також обґрунтувати збільшення процентної ставки. Зміна процентної ставки відповідно до ст.652 ЦК України та вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту можлива лише при істотній зміні обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. НБУ неодноразово звертав увагу банків на дотримання прав споживачів на справедливі умови договору передбачених ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», зокрема НБУ зазначав, що банки повинні утримуватись від укладення договорів, умови яких, всупереч принципу добросовісності, своїм наслідком мають дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Але саме дисбаланс договірних відносин є наслідком укладених на вимогу ПАТ «Кредитпромбанк» договорів про внесення змін до кредитного договору, тому що ними змінено істотні умови кредитного договору настільки, що повністю змінюють суть зобов’язання, яке приймав на себе позивач на момент укладення кредитного договору. За правовою природою кредитний договір є договором приєднання, зміна в односторонньому порядку істотних умов договору таких як відсоткова ставка порушують принцип рівності сторін договору та є несправедливими з наступних підстав. Згідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання визнається договір, умови якого установлені однією зі сторін, а інша сторона не має можливості запропонувати свої умови договору. Таким чином, укладаючи кредитний договір позивач мав можливість тільки погодитись на умови, що запропоновані відповідачем щодо істотних умов договору – строку та відсоткової ставки. Таким чином, зміна істотних умов кредитного договору, яка відбулася в наслідок укладення оскаржуваних ОСОБА_3 договорів призвела до того, що остання повинна була користуватися кредитом на умовах, на яких цей договір нею не укладався. При цьому укладення додаткової угоди відбулося також шляхом приєднання, за наявності обставин, за яких позивач не мав можливості відмовитися від їх укладання у зв’язку з тяжкими для себе обставинами у вигляді виставлених банком умов, щодо яких відмова від укладення вказаних договорів стала б підставою для виставлення відповідачем вимоги про дострокове повернення кредиту. Згідно до ст. 233 ЦК України, укладений під впливом тяжких обставин може бути визнаний судом недійсним якщо він укладений на вкрай не вигідних для однієї зі сторін умовах. Не можливо визнати вигідними умову договору, за якими позивачу було збільшено відсоткову ставку за кредитом, у зв’язку з чим щомісячний платіж значно збільшився. Згідно до ст. 18 Закону України положення договору, визнане несправедливим може бути визнано недійсним. Згідно до ст. 215 ЦК України підставою для визнання правочину недійсним є недотримання в момент її укладення вимог, встановлених частинами першою-третьою, п’ятою, шостою ст. 203 ЦК України. Аналізуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_3, у зв’язку з чим вважає за можливе задовольнити їх в повному обсязі. При цьому задоволення вимог ОСОБА_3 виключає можливість задоволення позовних вимог ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Кримського відділення Херсонської філії ПАТ «Кредитпромбанк». Судові витрати, пов’язані з розглядом справи та понесені ОСОБА_3, у зв’язку із задоволенням її позову, а саме: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у в сумі 37 грн. підлягають стягненню з ПАТ «Кредитпромбанк» у відповідності до ст. 88 ЦПК України. При цьому судові витрати понесені ПАТ «Кредитпромбанк» стягненню з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь не підлягають, у зв’язку із відмовою в задоволенні заявлених позовних вимог. На підставі ст. ст. 203, 215, 258, 525, 526, 559, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 21, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 76, 77, 88, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд – В и р і ш и в : В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в особі Кримського відділення Херсонської філії ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення суми заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави відмовити у повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_3 – задовольнити. Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 05.11.2008 р. до договору №3525/07-А від 22.11.2007 р. укладену між ОСОБА_3 та ПАТ «Кредитпромбанк». Зобов’язати ПАТ «Кредитпромбанк» провести перерахунок зайве сплачених ОСОБА_3 платежів на погашення процентів за договором №3525/07-А від 22.11.2007 р. та зарахувати надмірно сплачені платежі в рахунок дострокового погашення отриманої суми кредиту погашення «тіла кредиту» за договором № 3525/07-А від 22.11.2007 року. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в особі Кримського відділення Херсонської філії ПАТ «Кредитпромбанк» на користь ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне зеабезпечення розгяляду спарви в сумі 37 (тридцять сім) гривень. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Суддя

дайте еще пару данных город, какой банк и хозяйственный или гражданский иск. Я поищу в реестре. Если совсем ничего не помните, то это очень трудно найти.

Галлина вы нас ввели в заблуждение. Смотрите внимательнее 23 лютого 2010 року Смілянський міськрайсуд Черкаської області в складі : это решение первой инстанции, которое выложил Ростислав. Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 - задоволені частково., а это решение по которому вы выложили определение Апелляционного суда. Да, прошу прощения, я их одновременно открыла в реестре, выбирала нужный, а как оказалось скопировала и вставила не тот. Извините, в следующий раз буду внимательнее.

если интересно, то прочитайте http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9432945 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-873/2010 Головуючий по 1 інстанції Категорія : 27 Міщенко С.В. Доповідач в апеляційній інстанції Карпенко О.В. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі: головуючого Храпка В.Д. суддів Карпенко О.В., Бондаренка С.І. при секретарі Наконечній М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, визнання частково недійсними умов кредитного договору та стягнення грошових коштів, Вивчивши матеріали справи. заслухавши представника ЗАТ КБ »Приватбанк», який підтримав апеляційну скаргу; ОСОБА_6, який просив апеляційну скаргу відхилити, колегія суддів ,- в с т а н о в и л а : ОСОБА_6 звернувся у вересні 2009 року до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ЗАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, визнання частково недійсними умов кредитного договору та стягнення грошових коштів. Свої вимоги мотивував тим, що 26.04.2006 року він уклав кредитний договір із ЧГРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» м. Черкаси на отримання кредитних коштів у розмірі 75750 грн. для придбання будинку. В передбачені договором терміни він отримав ці кошти та використав за призначенням. Згідно договору йому було встановлена щомісячна оплата за кредит і відсотків по ньому в сумі 1296 грн.02 коп. Всі умови кредитного договору по платежам він виконує добросовісно і ніяких повідомлень з боку банку про прострочення ним сплати ти будь-яких пропозицій про змін відсоткової ставки за кредитом, чи змін умов цього договору до цього часу він не отримував. 02.03.2009 року, вказує позивач, з його карткового рахунку банком було стягнуто 261,33 грн., також він дізнався, що банк в односторонньому порядку змінив розмір процентної ставки за кредитним договором. ОСОБА_6 вказує, що з 20 березня 2009 року по даний час він був змушений перевести зарплатний проект в іншу банківську установу, щоб не залишити себе та родину без засобів до існування, припинив користуватись карткою і намагався шляхом листування змусити відповідача дотримуватись договірних умов та повернути йому незаконно стягнуті з рахунку кошти, але безрезультатно, що змусило позивача за захистом порушених прав звертатися до суду. ОСОБА_6 просив постановити судове рішення, яким визнати незаконними дії ЗАТ КБ »Приватбанк» щодо зміни процентної ставки за користування кредитом за договором від 26 квітня 2006 року; визнати нікчемним п. 2.3.1. кредитного договору від 26.04.2006 року; визнати недійсною з 9 січня 2009 року умову п. 2.3.3 кредитного договору в частині права банку, при відмові позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.2.7 даного договору та згідно статті 651 Цивільного кодексу України, здійснювати одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення. Також позивач просив стягнути з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на його користь грошові кошти в сумі 261 грн. 33 коп. шляхом повернення (зарахування) на його картковий рахунок в Золотоніському відділенні КБ «ПриватБанк». Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 - задоволені частково. Визнано незаконними дії ЗАТ КБ «ПриватБанк» код ЄДРПОУ 14360570 щодо зміни (збільшення) в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом за договором № CSD0GK00000020 від 26 квітня 2006 року, укладеним між ОСОБА_6 та ЗАТ КБ «ПриватБанк». Стягнуто з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 261,33 грн. шляхом повернення (зарахування) на його картковий рахунок в Золотоніському відділенні КБ «ПриватБанк». У задоволенні решти вимог ОСОБА_6 – відмовлено. Стягнуто з ЗАТ «ПриватБанк» на користь держави мито в сумі 51 грн. Стягнуто з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_6 витрати на забезпечення судового процесу в сумі 120 грн. В апеляційній скарзі ЗАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції змінити та відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_6 в частині визнання незаконними дій ЗАТ КБ «ПриватБанк» щодо зміни (збільшення) в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом та стягненні з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 261,33 грн. Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ЗАТ КБ »Приватбанк» підлягає відхиленню, виходячи із наступного. Згідно вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. При розгляді даної справи суд правильно встановив факти і відповідні їм правовідносини, постановив рішення із дотриманням вимог матеріального і процесуального права, яке грунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд прийшов до правильного висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_6 та необхідності їх часткового задоволення. Є необґрунтованими посилання апелянта в скарзі на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що із своєї сторони ЗАТ КБ »Приватбанк» виконало зобов»язання щодо належного повідомлення ОСОБА_6 відносно підвищення в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки за користування кредитом у відповідності до умов укладеного між сторонами кредитного договору від 26.04.2006 року. Згідно п.2.3.1 кредитного договору банк має право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон»юнктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому банк надсилає на адресу позичальника письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки. Як вбачається із наявних матеріалів справи, ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_1. Цю ж адресу позивач вказав і при укладенні кредитного договору від 26 квітня 2006 року/а.с.13./. Не дивлячись на це, банк надіслав ОСОБА_6 повідомлення про зміну процентної ставки за іншою адресою, а саме: вул. Тургенєва, м. Золотоноша, за якою позивач ніколи не проживав і зареєстрований не був. Виходячи із вимог ст.11 Закону України »Про захист прав споживачів » «Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом 7 календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною». Враховуючи той факт, що банком не були дотримані вказані вимоги закону щодо повідомлення другої сторони кредитного договору, суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії ЗАТ КБ »Приватбанк» щодо зміни в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом за договором від 26 квітня 2006 року незаконними і правильно стягнув на користь ОСОБА_6 261 грн.3 коп. безпідставно стягнутих грошових коштів. Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, були предметом судового розгляду і отримали правильну юридичну оцінку. Підстав для зміни або скасування постановленого рішення колегія суддів не знаходить. Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів ,- у х в а л и л а : Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства Комерційний банк »Приватбанк» на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 3 лютого 2010 року – відхилити, зазначене судове рішення – залишити без змін. Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців. Головуючий /підпис/ Судді /підписи/ Згідно з оригіналом Суддя О.В.Карпенко

Вам опять раскажут про 483 постанову НБУ , неужели Вы рассчитываете услышать что-то новенькое?

я сегодня прочитала что ВСУ может отменить решение ВССУ только в том случае, если разногласия между решениями судей примут массовый характер. Тут пока только одно решение, поэтому нет оснований даже для пересмотра этого дела и уж подавно для отмены. Хотя конечно в нашем Государстве о соблюдении законом приходится только мечтать.Высший специализированный суд признал незаконность выдачи валютных кредитов без индивидуальной валютной лицензии 18 января 2011 года Источник:МинПром Высший специализированный суд по рассмотрению гражданских и уголовных дел (ВССГУД) признал незаконность выдачи валютных кредитов без индивидуальной валютной лицензии. Об этом пишет газета «Коммерсант-Украина». ВССГУД отклонил кассацию ОТП Банка на решение Печерского райсуда Киева от 14 мая 2010 года и определение коллегии судей судебной палаты Апелляционного суда Киева от 27 октября, которые были приняты не в пользу банка. Согласно судебным материалам Печерский суд признал недействительными кредитный договор и договор ипотеки одного из клиентов банка, получившего в июне 2008 года потребительский кредит на сумму 155 тыс. долл. и предложившего в залог трехкомнатную квартиру в Киеве по улице Красноармейской. Суд выяснил, что валюта клиента зачислялась для погашения кредита по статье «Внесение наличных на текущий счет». А такое назначение платежа не подпадает под операции, разрешенные Нацбанком Правилами использования наличной валюты на территории Украины (постановление НБУ №200 от 30 мая 2007 года). Кроме того, суд отметил, что декларируемая Нацбанком достаточность генеральной лицензии для проведения любых валютных операций противоречит позиции, которой регулятор придерживался ранее. «В своем же письме от 2 июня 2000 года НБУ декларировал прямо противоположную позицию, в частности указывая на то, что наличие у банка генеральной лицензии не дает ему права на проведение валютных операций, которые, согласно ст. 5 Декрета о валютном регулировании, должны проводиться исключительно на основании индивидуальной лицензии НБУ», – сказано в решении суда. Таким образом, заемщик ОТП Банка добился признания недействительными договоров и исключения своей квартиры из Единого реестра запрета отчуждения недвижимости. ВССГУД, подтвердив решение суда первой и апелляционной инстанций, отметил, что его «определение обжалованию не подлежит». Как известно, 1 января на Украине закончился введенный в 2008 году мораторий на выдачу валютных кредитов. Впрочем, эксперты рынка и представители Нацбанка ранее подчеркивали, что массовое валютное кредитование в нашей стране в ближайшее время вряд ли восстановится Щиро дякую Януковичу за ''судову реформу''! Новий Вищий суд визнав незаконними всі валютні кредити Київська газета "Коммерсант" сьогодні бідкається, що головний результат минулорічної судової реформи – Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ – 17 грудня фактично визнав незаконними усі кредити, які були видані українськими банками в іноземній валюті без отримання індивідуальної валюти на кожний кредит: Все индивидуально Суд подтвердил незаконность выдачи валютных кредитов без соответствующей лицензии http://kommersant.ua/doc.html?docId=1569439 Закінчується ця головна стаття сьогоднішнього "Коммерсанта" отаким коментарем: Член правления Проминвестбанка Владислав Кравец считает, что подобные неоднозначные решения судов дискредитируют как саму судебную систему, так и правящую элиту, представителям которой доступно влияние на судей. "Должно быть принято политическое решение, что взятые деньги нужно возвращать, иначе валютного кредитования не будет", – отметил он. Отже, ані пан Кравець, ані київський "Коммерсант" не розуміють, що саме вони – два К. – публічно "дискредитируют саму судебную систему" своїми натяками на "правящую элиту, представителям которой доступно влияние на судей". Те, що обурило банкірів, можна почитати тут: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13146962 Ця ухвала Вищого спецсуду залишила в силі ухвалу апеляційного суду міста Києва, яка залишила в силі первинне рішення Печерського суду від 14 травня 2010 року. Оце перше рішення тепер і є джерелом натхнення для тих, хто має валютні борги перед банками: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9398430 Але ось яка цікава обставина: це перше рішення ухвалила суддя Печерського суду Ірина Литвинова. По-перше, саме ця суддя Литвинова сьогодні (поки я пишу ці рядки) о 10 годині 30 хвилин почала розбиратися з моєю валютно-квартирною справою, в якій, щоправда, жоден банк ніяк не фігурує. Просто в мене ще 2006 року відібрали 4,5 тис. доларів, які досі не повернули, хоча рішенням суду ще 2007 року всю цю суму було стягнуто на мою користь в гривнях (за курсом 5,05). А по-друге, саме ця суддя Литвинова 8 вересня 2010 року розглянула мій позов до головного редактора київського "Коммерсанта" Гоголєва (він же ОСОБА_2): http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11098217 Після цього рішення відповідачу Гоголєву, який жодного разу не прийшов до суду, так сподобалося судитися, що він вже як позивач подав на мене до суду – цього разу Шевченківського. І не лише на мене, але й на власника вебсайту prweb.com.ua Юрія Аксьонова (заступника головного редактора тоді "Деловой столицы", а зараз українського "Форбса"): http://prweb.com.ua/blog/2099.html Це приблизно те саме, якби Гоголєв позивався до блогера УП Найема, вимагаючи спростувати текст у блозі останнього не лише від Найема, але й від власника УП Олени Притули, зробивши блогера УП Притулу другим відповідачем за вимогою відредагувати заголовок Найема: 12.01.2010 14:21 _ Мустафа Найем КоммерсантЪ продолжает выдавливать неугодных http://blogs.pravda.com.ua/authors/nayem/4b4c693aad173/ У позові Гоголєва, написаному юристами фірми "Астапов Бройлерс", було стільки помилок і порушень, що я оскаржив ухвалу Шевченківського суду про відкриття провадження за цим позовом Гоголєва, але отримав лист судді апеляційного суду міста Києва Головачова, який листом (!) повернув мою апеляційну скаргу до Шевченківського суду як помилково надіслану! А тепер відгадайте, який суддя апеляційного суду міста Києва 21 грудня залишив у силі рішення судді Литвинової за моїм позовом до Гоголєва? Правильно, Головачов. Я особисто вдень 21 грудня заявив відвід всій колегії з суддів Головачова, Наумчука та Олійник, які 5 жовтня 2010 року фактично скасували ухвалу Верховного Суду України від 26 березня 2010 року http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8866527 (цією ухвалою було встановлено обставини щодо неповноважності судді Шевченківського суду Бужак з причини нерозгляду моєї заяви про її відвід У ДВОХ СПРАВАХ) та письмово звинуватили голову Шевченківського райсуду міста Києва (нині суддю Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ) Тельнікову І.Г. в брехні та непередачі заступнику голови цього ж суду Бужак моєї заяви про її відвід. Але ця трійка не лише не розглянула мою заяву про відвід, а написала в ухвалі 21 грудня, що я до суду не прийшов (?!). А ось ще одна цитата з ухвали цієї трійки від 5 жовтня: "Повідомлення голови Шевченківського районного суду м. Києва від 17.03.2009 року NС-66/09 ОСОБА_1 про те, що його скарга від 17.02.2009 року передана судді Бужак Н.П. не підтверджує її отримання останньою". Іншими словами: те, що голова суду Тельнікова передала документ заступнику голови суду Бужак, НЕ ОЗНАЧАЄ, що заступник голови суду Бужак отримала цей документ від голови суду Тельнікової! Була одна моя заява про відвід Бужак у двох справах, які вона розглядала. У першій справі рішення Бужак про моє поновлення на роботі як головного редактора газети "Экономические известия" скасував Верховний суд саме з причини моєї заяви про відвід Бужак (26 березня минулого року ВСУ направив цю справу на новий розгляд до Шевченківського суду, але той досі не почав її розглядати!). А в другій справі – яку після Бужак розглянули Головачов, Олійник та Наумчук – ця моя заява про відвід Бужак вже не мала жодного значення! А тепер відгадайте, де зараз працює суддя Олійник, яка так гарно попрацювала разом з Головачовим? Правильно, Олійник стала суддею того самого Вищого спецсуду, де працює екс-голова Шевченківського суду Тельнікова. Мабуть, зустрічаються в коридорах цього суду, а Олійник і каже Тельніковій: "Ах ти, брехуха! Письмово збрехала Свірку листом від 17.03.2009 року NС-66/09! Ганьба!!!" Але повертаємося до справи Гоголєва та судді Литвинової. Найцікавіше, що суддя Литвинова діяла так, як і свого часу суддя Бужак, і також не розглянула мою письмову заяву про її відвід. Навіть більше – Литвинова незаконно повернула мені цю заяву про відвід супровідним листом, копію якого було додано до апеляційної скарги. Але це також не стало аргументом для Головачова і компанії. У рішенні судді Литвинової від 8 вересня зазначено, що "відповідач Гоголєв в судове засідання не з"явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини невки суд не повідомив". Отже, суд абсолютно не мав доказів достовірності інформації, поширеної про мене відсутнім у суді Гоголєвим, хоча ці докази саме Гоголєв повинен був надати суду. Неповноважна суддя Литвинова в день постановлення рішення 8 вересня 2010 року намагалася незаконно надати представнику ПрАТ "Комерсант-Україна" Войтову повноваження представника відповідача Гоголєва, хоча дія довіреності фізичної особи Гоголєва Войтову закінчилася в січні 2010 року, що після мого втручання визнали як суддя Литвинова, так і Войтов. Але це не перешкодило судді Литвиновій написати в рішенні: "Представник відповідача – Приватного акціонерного товариства "Коммерсант-Україна" в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що в інтерв"ю Гоголєва, опублікованого на сайті "Телекритика", вислів "Если бы не Свирко, исков было бы меньше. Он заманал уже своими исками" не є інформацію, а фактично містить оціночні судження". Ось воно, українське правосуддя! Особа-1 (Свірко) позивається лише до особи-2 (Гоголєва), не маючи жодних претензій до юридичної особи-3 (ТОВ "Телекритика"). Проте в судовому засіданні дії особи-2 на сайті особи-3 коментує особа-4 (Войтов), який представляє лише юридичну особу-5 (ПрАТ "Комерсант-Україна"). І саме ці коментарі стають основою для рішення суду. А тепер подивіться: який стосунок мають особи 4 та 5 до спору між особами 1 та 2? До речі, ту брехню відповідача Гоголєва, яку просив спростувати я та відмовилася спростувати суддя Литвинова, вже офіційно констатовано іншим рішенням іншого суду: http://reyestr.court.gov.ua/Review/12986041. 30 листопада 2010 р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Мазниці А.А. у справі N2-9301/10 за позовом колишнього фотокореспондента ЗАТ "Комерсант-Україна" Олександра Течинського (про якого й писав Мустафа Найем: http://blogs.pravda.com.ua/authors/nayem/4b4c693aad173/) до Приватного акціонерного товариства "Комерсант-Україна" про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги та інших виплат встановив: Судом встановлено, що позивач з 02.06.2005 р. перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді фотокореспондента відділу фотослужби (а.с. 11) на підставі письмового трудового договору N12 від 01.06.2005 р. (а.с. 175, 176). Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач систематично залучався до роботи після 18:00 годин, а також у вихідні та неробочі дні, що підтверджується обліковими архівними аркушами та копіями газетних публікацій з використанням зроблених ним фотознімків (а.с. 100, 106-151). При цьому така робота додатково не оплачувалася, посилання позивача на те, що її облік відповідачем не вівся, матеріалами справи не спростовуються. Оскільки згідно ст. ст. 62, 71, 72, 106, 107 КЗпП України надурочні роботи та робота у вихідні та неробочі дні допускаються лише у виняткових випадках та підлягають оплаті у подвійному розмірі, у спірних правовідносинах вбачається порушення відповідачем вимог трудового законодавства. І після цього невдячний Гоголєв друкує сьогодні на першій шпальті критику рішення судді Литвинової щодо валютних кредитів! Це, мовляв, дискредитує судову систему. Тоді чому я не бачив апеляційної скарги Гоголєва чи "Коммерсанта" на рішення цієї судді Литвинової, де відповідачем був сам Гоголєв? Це рішення раптом судову систему (чи судову реформу) не дискредитує, ні? http://blogs.pravda.com.ua/authors/svirko/4d356f32664b8/

я не согласна с Вами на счет того, что индивидуалку можно было потом получить. В правилах выдачи четко написано, что на момент проведения операции она должна уже быть и не за счет кредитных коштив должна приобретаться. 1.7. Дата видачі ліцензії має передувати даті здійснення ................................................................................ ............... 1.11. Валютна операція, на здійснення якої видана (отримана) ліцензія, не може проводитися за рахунок іноземної валюти, отриманої як кредит (позика) або купленої за гривні на міжбанківському валютному ринку України. валютної операції. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z1429-04

Так это что значит? Победа над ОТП банком? Победа над валютными кредитами? Антирейд, может быть я чо-то не дочитываю, может есть какие-то нюансы?

а у меня такой вопрос: если в договоре итопечном прописан пункт, что в случае нарушения пункта договора о страховании, банк поднимает на 4 % ставку. Договор ипотеки подписан, это значит, что ипотекодатель согласился с этими условиями? Можно ли в таком случае сейчас подать на расторжение договора ипотеки?

http://fs-kob.org.ua/kob.htmlЯ об этой партии знаю уже 4 год. Просмотрела все видеофильмы с лекциями и прочла несколько книг. Нужно продвигать это движение, очень прочищает мозги. Начинаешь чувствовать себя человеком.

http://fs-kob.org.ua/kob.htmlЯ об этой партии знаю уже 4 год. Просмотрела все видеофильмы с лекциями и прочла несколько книг. Нужно продвигать это движение, очень прочищает мозги. Начинаешь чувствовать себя человеком.

Я всегда с большим удовольствием читаю Ваши сообщения, Вы ничего не засоряете и не нужно извиняться. Я полностью согласна, с Вами о подмене денег и мне казалось вседа, что Вы вот вот раскроете эту потайную дверь в каморке папы Карло. Разгадка нашего ребуса кроссворда находится где-то рядом, очень близко. Ваши сообщения никогда не были для меня нудными и скушными, возможно потому, что я тоже блондинка. Пишу просто чтобы Вас поддержать.