Саддам

Уже пробовал - это очень дорого!

Кто поможет юридически грамотно составить письмо в банк? Не бесплатно. Подробности в личку. Суть - пересчёт платежей по Н-курсу в связи с нынешним форсмажором, с ссылками на все возможные и невозможные нарушения банка по моему кредитному договору в валюте.

Понемногу народ подтягивается...

Кто знает? Имея информацию, Венера может быть и не проиграла бы аппеляцию.

Если давно было известно и Вы молчали, то Вы не на стороне заёмщиков - только и всего. Для начала предлагаю выяснить круг (количество) заёмщиков (именно заёмщиков), кто заинтересован в борьбе с ФИДРом. Общаемся через личный почтовый ящик.

Вообще, кто-нибудь заинтересован в решении этой проблемы? Откликнитесь. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/15166467

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 6 квітня 2011 року м. Київ Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого Патрюка М.В., суддів: Гуменюка В.І., Луспеника Д.Д., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,- розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” (далі – ПАТ “ОТП Банк”) до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ПАТ “ОТП Банк”, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки недійсними за касаційною скаргою ПАТ “ОТП Банк” на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 вересня 2010 року, в с т а н о в и л а: У жовтні 2009 року ПАТ “ОТП Банк” звернулося з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення боргу за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що відповідно до умов статуту закритого акціонерного товариства “ОТП Банк” (далі - ЗАТ “ОТП Банк”), а також згідно з рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 9 жовтня 2006 року акціонерний комерційний банк “Райффайзенбанк України” (далі - АКБ “Райффайзенбанк України”) змінив назву на ЗАТ “ОТП Банк”. На підставі рішення загальних зборів акціонерів, затвердженого протоколом № 53 від 23 квітня 2009 року, ЗАТ “ОТП Банк” змінило назву на ПАТ “ОТП Банк”. 24 березня 2008 року між ЗАТ “ОТП Банк” та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав останній кредит у розмірі 155 000 (сто п’ятдесят п’ять тисяч) доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки. Відповідно до умов кредитного договору відповідачка ОСОБА_6 зобов’язувалась належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов’язання, зазначені в договорі. Банк взяті на себе зобов’язання виконав у повному обсязі. Однак відповідачка ОСОБА_6, починаючи з січня 2009 року, взяті зобов’язання не виконує. Крім того, 24 березня 2008 року між ЗАТ “ОТП Банк” та ОСОБА_7 укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_7 зобов’язувався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов’язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі. Поручитель і боржник відповідають як солідарні боржники. Також 24 березня 2008 року між ЗАТ “ОТП Банк” та ОСОБА_8 укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_8 зобов’язувалася відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов’язань перед кредитором за кредитним договором у повному обсязі. Поручитель і боржник відповідають як солідарні боржники. Умовами договору поруки передбачено, що в разі невиконання позичальником боргових зобов’язань перед банком за кредитним договором поручитель зобов’язаний здійснити виконання боргових зобов’язань в обсязі, заявленому банком протягом трьох банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги. Відповідні досудові вимоги були надіслані на адреси поручителів. Однак жодна з досудових вимог у визначений строк відповідачами не виконана. Ураховуючи викладене, ПАТ “ОТП Банк” просило задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідачів солідарно 1 180 217 (один мільйон сто вісімдесят тисяч двісті сімнадцять) грн. 53 коп. у рахунок оплати основного боргу, 86 817 (вісімдесят шість тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 81 коп. у рахунок оплати процентів за користування кредитом, 73 650 (сімдесят три тисячі шістсот п’ятдесят) грн. 71 коп. у рахунок сплати пені, а також судові витрати. ОСОБА_6 звернулась із зустрічним позовом до ПАТ “ОТП Банк” про визнання недійсним кредитного договору від 24 березня 2008 року, укладеного між ЗАТ “ОТП Банк” та ОСОБА_6, визнання недійсним договору іпотеки від 24 березня 2008 року; визнання недійсним договору поруки від 24 березня 2008 року, укладеного між ЗАТ “ОТП Банк” та ОСОБА_7; визнання недійсним договору поруки від 24 березня 2008 року, укладеного між ЗАТ “ОТП Банк” та ОСОБА_8, а також зобов’язання ОСОБА_6 повернути ПАТ “ОТП Банк” грошові кошти в сумі 162 373 (сто шістдесят дві тисячі триста сімдесят три) грн. 71 коп. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_6 зазначала, що кредитний договір укладений усупереч Закону України “Про захист прав споживачів” і містить дискримінаційні умови, протирічить валютному та цивільному законодавству. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2010 року в задоволенні позову ПАТ “ОТП Банк” відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково: визнано недійсним положення пункту 3 частини № 1 та пункту 1.4 частини № 2 кредитного договору, укладеного 24 березня 2008 року між ОСОБА_6 та ЗАТ “ОТП Банк”; у решті позовних вимог відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 вересня 2010 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2010 року залишено без змін. У касаційній скарзі ПАТ “ОТП Банк” просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про задоволення його позовних вимог і відмову в задоволенні позову ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права. Відповідно до пункту 2 розділу XIII “Перехідні положення” Закону України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI “Про судоустрій і статус суддів” касаційні скарги на рішення загальних судів у цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом. У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI “Про судоустрій і статус суддів”. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ “ОТП Банк”, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що в позичальника відсутні порушення обов’язків щодо повернення суми кредиту, а тому банк не має правових підстав вимагати від нього дострокового повернення всієї суми кредитних коштів та сплати пені. Задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_6 і визнаючи недійсним положення пункту 3 частини № 1 та пункту 1.4 частини № 2 кредитного договору, укладеного 24 березня 2008 року між ОСОБА_6 і ЗАТ “ОТП Банк”, суди виходили з того, що оспорюваний кредитний договір складений таким чином, що його умови не містять сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за договором, яким не визначено її як в процентному значенні у вигляді реальної процентної ставки, так і в її грошовому виразі. У зв’язку із цим пункт 3 частини № 1 та пункт 1.4 частини № 2 кредитного договору є несправедливими відносно позичальника, що є підставою визнання цих положень недійсними, як зазначено в частинах першій, п’ятій статті 18 Закону України “Про захист прав споживачів”. Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки їх зроблено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до пункту 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки зобов’язані в кредитному договорі або в додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача, зазначаючи при цьому значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно–правових актів Національного банку України. На банки покладається також обов’язок зазначати в кредитному договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді реальної процентної ставки, яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту (пункт 3.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168). Установлено, що 24 березня 2008 року між ЗАТ “ОТП Банк” і ОСОБА_6 укладено кредитний договір № ML-200/858/2008, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 155 000 (сто п’ятдесят п’ять тисяч) доларів США з терміном їх погашення до 24 березня 2025 року та сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого процента в розмірі 3,99 % річних і FIDR – процентної ставки за строковими депозитами фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту. Пунктом 1.4 частини № 2 кредитного договору № ML-200/858/2008 від 24 березня 2008 року передбачено, що в разі використання плаваючої процентної ставки, проценти за користування кредитом розраховуються як FIDR + фіксований процент з розрахунку річної бази нарахування процентів. За базовий FIDR сторони приймають ставку FIDR, діючу на момент укладення договору кредиту. Плаваюча процентна ставка за кредитом підлягає корегуванню протягом дії цього договору щоразу після перебігу кожного 12 (дванадцятого) календарного місяця, починаючи з дати укладання цього договору. Плаваюча процентна ставка фіксується відповідно до умов договору в перший банківській день місяця, наступного за місяцем закінчення 11/12 місячного періоду дії попередньої плаваючої процентної ставки. Із зазначених дат проценти нараховуються виходячи зі ставок FIDR (фактично діюча на дату коригування) + фіксований процент з розрахунку річної бази нарахування процентів (а.с. 9). Плаваюча процентна ставка – процентна ставка за середньо- і довгостроковими кредитами, розмір якої може змінюватись банком в односторонньому порядку та в строки, передбачені умовами кредитного договору. Перегляд її здійснюється через узгоджені між банком і кредитором проміжки часу. У разі зміни договору, як зазначено в частині третій статті 653 ЦК України, зобов’язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, в якому передбачили умови виконання договору, то вони мають виконуватись і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав. Укладаючи кредитний договір, сторони домовились, що для розрахунку процентів за кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого процента (у розмірі 3,99% річних) + FIDR (процентна ставка за строковими депозитами фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк до 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). Протягом дії кредитного договору позичальник може з’ясовувати суми нарахованих процентів, що належать до сплати, у приміщенні банку – філії або відділенні банку, в якому позичальнику відкривався поточний рахунок. Крім того, сторони, укладаючи договір, висловили свою цілковиту згоду щодо такої зміни плаваючої процентної ставки, стосовно всієї непогашеної суми кредиту, без укладення будь–яких додаткових договорів до договору кредиту (пункт 1.4.1.1.5 кредитного договору). Отже, виходячи з умов кредитного договору зміна розміру ставки FIDR не є зміною процентної ставки в односторонньому порядку, а є зміною розміру ставки, що прямо передбачено умовами двостороннього кредитного договору. Суд на зазначене уваги не звернув, а також залишив поза увагою те, що, укладаючи кредитний договір, сторони погодились і з його умовами. Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 33 та статтею 39 Закону України “Про іпотеку” передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов’язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду. Установлено, що 24 березня 2008 року між ЗАТ “ОТП Банк” та ОСОБА_6 укладено кредитний договір. У рахунок забезпечення виконання ОСОБА_6 своїх зобов’язань за кредитним договором між ЗАТ “ОТП Банк” та ОСОБА_6 24 березня 2008 року укладено договір іпотеки, за умовами якого останньою було передано в іпотеку квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка є власністю іпотекодавця. 24 березня 2008 року між ЗАТ “ОТП Банк” і ОСОБА_7 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов’язувався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов’язань перед кредитором за кредитним договором у повному обсязі, при цьому боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники. 24 березня 2008 року між ЗАТ “ОТП Банк” і ОСОБА_8 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов’язувався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов’язань перед кредитором за кредитним договором у повному обсязі, при цьому боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники. Станом на 23 вересня 2009 року заборгованість ОСОБА_6 складає 147 401 (сто сорок сім тисяч чотириста один) долар США 90 центів у рахунок оплати заборгованості за тілом кредиту, 10 843 (десять тисяч вісімсот сорок три) долари США 01 цент у рахунок оплати процентів за користування кредитом за період з 24 лютого 2009 року до 22 вересня 2009 року, а також 73 650 (сімдесят три тисячі шістсот п’ятдесят) грн. 71 коп. у рахунок оплати пені (а.с. 20). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором. Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань у цілому або у визначеній банком частині у разі невиконання позичальником та (або) поручителем своїх боргових зобов’язань за кредитним договором (пункт 1.9.1 кредитного договору від 24 березня 2008 року). Зазначаючи в рішенні суду, що за умовами кредитного договору боржник зобов’язаний повернути кредит протягом 17 років у строк до 24 березня 2025 року, а також здійснювати повернення кредиту щомісяця, суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_6 порушуються умови виконання кредитного договору, що виражається в періодичних, а не щомісячних, оплатах боргу та процентів, а також, починаючи з червня 2009 року, нею не сплачуються кошти на повернення суми кредиту й процентів за користування кредитом, що є невиконанням позичальником умов кредитного договору. Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (частина перша статті 559 ЦК України). У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність (частина перша статті 554 ЦК України). Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ “ОТП Банк” про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин і не застосував правову норму, яка підлягає застосуванню. Судом не з’ясовані всі обставини справи, не досліджені докази та не дана їм оцінка. Вияснення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору. Апеляційний суд не звернув уваги на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, у порушення вимог статті 303 ЦПК України доводів апеляційної скарги не перевірив, в ухвалі не навів конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, та помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін. Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися в силі та підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України у х в а л и л а : Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 вересня 2010 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий М.В. Патрюк Судді: В.І. Гуменюк Т.Є. Жайворонок Д.Д. Луспеник

Кассация отменила решения предыдущих инстанций. Аргумент - подписали - исполняйте. Как оказалось, ещё 6,04.11. Дело уже в райсуде.

МОЙ СЛУЧАЙ ничем не отличается от ДРУГИХ ВАЛЮТНЫХ КРЕДИТОВ. Читая форум, я пришёл к выводу, что СИСТЕМА в своей высшей инстанции УЖЕ дала ответ, что доказательства незаконности долларов существуют только ради того, чтобы эту же систему и кормить за счёт заёмщиков. ПРАВИЛЬНЫЕ СУДЫ заёмщику дёшево не обходятся. Логика судей проста. Хочешь сохранить имущество - составляй иск по валютным основаниям, плати и получай время между апеляцией и касацией для слива имущества. Мне это не подходит. За ошибки (получение кредита) приходится платить, но только справедливую цену. Нужны "железные" основания для иска. А результатом прохождения всех судов (касации в том числе) должна стать СПРАВЕДЛИВАЯ цена за пользование кредитом. Математика проста. Получив кредит на квартиру под, например 14,5 %, на 15 лет, заёмщик к концу третьего года выплатит в долларах (вместе с прцентами) 60% полученной долларовой суммы. При таком падении цен на недвижимость за эти деньги можно купить эту квартиру! Изначально ЦЕНА кредита была равна цене квартиры - именно приблизительно такой была переплата. А теперь, если ничего не поменять ("поменять", а не "поменяется"), переплата будет в 4 раза. ЭТО НЕСПРАВЕДЛИВО. Поэтому ищу основания для иска и адвоката - для получения результата, а не для битья головой о стену.

Получил доллары. Платежи вносить должен тоже в долларах, в гривне - только на усмотрение банка.

Умные и красивые - это не "ПРОСТО", а ЭТО очень не часто встречается в одной женщине. Повезло ВАШИМ ... Теперь о деле. Я так понимаю, что если я кому-то одолжил под проценты ГРИВНУ, то по закону я не могу выразить её эквивалент в ЕВРО, ДОЛ. А ДОЛ я вообще не могу никому одолжить - или могу как ВЕЩЬ В СЕБЕ, но не под % ? И банк - по закону - не может выразить эквивалент одалживаемой ГРИВНЫ в долларах, а соответственно и требовать оплату в гривнах, но привязанную к какому-то долларовому эквиваленту? Но, по-моему, это законнее, чем одолжить тупо доллар. А если составить так иск, чтобы перед судьями предстала диллема - они либо признают первый абсурд, отвергая второй, либо наоборот. Типа того " я Гражданин Украины С. считаю, что противозаконно отсутствие в моём кредитном договоре такого понятия как национальная валюта Украины - ГРИВНА. Я согласен с тем фактом, что у банка ОТП на момент выдачи мне кредита для расчёта за недвижимость с гражданином Украины Б. не оказалось в кассе необходимой суммы в ГРН - и ОТП случайно выдал мне эквивалентную сумму в ДОЛ. Поэтому, являясь резидентом Украины и получая доход только лишь в ГРН, и руководствуясь ЗАКОНОМ (перечислить все пункты, которые девочки "умные и красивые" здесь перечислили), прошу Высочайший Суд Украины (дабы не нарушить выгоду ОТП и одновременно ЗАКОН - насколько это получится) выразить моё обязательство перед Обществом Тайных П...в в ГРИВНЕ, привязав к сумме в ДОЛ. Прошу также обязать это ОТП принимать на территории Украины ГРИВНУ в качестве оплаты прцентов." Только чтобы не отвертелись. Повторюсь, ЧТО В БУДУЩЕМ ЭТО ДАСТ ЗАЁМЩИКУ? И вообще, хватит проигрывать суды. Надо хоть что-то отыгрывать на чужом поле. ПРОШУ КОмментариев.

А в какой области Пологи?

Выдавали ДОЛЛар. Написано так 1ХХХХХ дол/7ХХХХХ грн еквивалент в гривнах. Но Софи, Вы не понимаете меня, а я Вас. Вот что я хочу сказать. Что заёмщики просят в суде по валютным основаниям - это перевод в ГРН по 5 или признать договор недействительным. По-моему позиция государства в этом вопросе ясна - идите в сад. Хотя валютные договора - в том виде, в каком они сейчас есть - и незаконны (спасибо аналитической работе этого сайта). А если попросить у суда привести договор в соответствие с требованиями закона? То есть выразить обязательство в гривне (пусть будет эквивалент в дол) и обязать банк принимать к оплате гривну (тоже в каком-то эквиваленте). Какие перспективы в дальнейшем у заёмщика? Может в дальнейшем откроется какая-то перспектива. По-моему ссылка на такое решение на сайте была.

Для Soneika. Возможно, для Вас это не актуально. Но тогда Вы, имея в руках обычный калькулятор, всегда можете рассчитать свой очередной платёж. А если Ваши расчёты и банка не сходятся, то вполне возможно проблема в том, о чём пишу я. Например, за базу у Вас может быть принят 30 дневный месяц - тогда 1/30 % Вы должны платить в день. НО общее количество денег в месяц Вы будете отдавать за ФАКТИЧЕСКОЕ количество дней, т.е. 1/30%*31 день=1,0333 % в месяц - это есть европейская система, и здесь налицо скрытые проценты. Повторюсь, а с Вами об этом кто-нибудь договаривался? Я так понимаю из этой темы, что у многих заёмщиков есть проблемы с расчётом платежей по графику - люди собираются судиться по этому поводу, а значит платить адвокатам, бухгалтерам и т.д. Но банк хитрый - только в процессе суда он ткнёт Вас носом в пункты договора и скажет, дескать нами применена европейская система начисления процентов. Уважаемые ГУРУ САЙТА! Очень Прошу с юридической точки зрения оценить эту проблему. З.Ы. Попрошу Антирейда в личку.

"Кроме методов установления кредитной ставки стоимость кредита зависит и от избранной системы начисления процентов за ссудой. Процентные ставки за кредитами могут быть фиксированные, если они определяются в момент выдачи кредита и остаются неизменными на протяжении всего периода кредитования, или плавающими, т.е. такими, что пересматриваются периодически. Когда происходит общее снижение ставок на рынке, для банка более выгодной есть фиксирована ставка за кредитами, а в случае роста ставок - плавающая. В банковской практике используют три основные системы начисления процентов: •американская - база 360 дней и 30 дней в каждом месяцы; •английская - база 365 (366) дней (фактическая) и фактическое количество дней в каждом месяцы; •европейская - база 360 дней и фактическое количество дней в каждом месяцы. В кредитном договоре обязательно фиксируется избранная система начисления процентов и правила установления ставок (фиксированная или плавающая)." Эта цитата из теории. А на практике - как это должно быть отражено в КД? У меня так - в тексте договора написано, что база 360 дней и всё. Остальное - надо брать калькулятор и смотреть график погашения, считая сколько же дней в году в моём графике. Математика такова- ставка 15% /360 база = 0,0416666 * 365 дней по факту=15,208 %- итого 0,208 % скрытой переплаты. С вами кто-то предварительно об этом договаривался?

Софи, спасибо. Пока я печатал свои шесть строчек, Вы так много рассказали. Скажите пожалуйста, что даст заёмщику изменение через суд формулировки в КД - "обязательство - платёж ДОЛЛАР" на "гривна/эквивалент доллар на момент платежа"?

Я думаю, что не всё так просто - ОНИ по максимуму просчитывают ситуацию наперёд. И Вы сами это подтверждаете-"я так думаю Украина была использована для массового отмывания денег". Нынешний КРИЗИС - искуственно созданное явление.Теперь ближе к практике. Известная ситуация: покупка недвижимости - нотариальный договор купли 7ххххх грн /эквивалентно 1ххххх дол (почти дословно). Кредитный договор - о гривне нет ни слова. Далее - квитанция о выдаче 1ххххх дол (7ххххх грн по курсу НБУ). Вопрос - почему именно так? Ведь схема "обязательство гривна/ эквивалент доллар - оплата гривна по курсу на момент оплаты" законна, и НА ПЕРВЫЙ ВЗГЛЯД в этом случае ОНИ ничего не теряют.

Уважаемые юристы форума! Мучает такой вопрос- почему большинство банков упорно цепляются за формулу КД- обязательство ДОЛЛАР - оплата ДОЛЛАР? Наверное что-то сильно не устраивает в схеме: выдача ХХХХХХ ГРН, что в эквиваленте ХХХХХХ дол, оплата согласно графика в ГРН по курсу НБУ на дату платежа. Ведь эта схема законна, насколько я понимаю.

Проверять график платежей на процентном калькуляторе - мягко говоря, неправильно. Есть такое понятие - годовая база начисления процентов. Странно, почему создатель этой темы об этом умолчал? НИ ОДИН кредитный калькулятор не учитывает это ВАЖНОЕ условие кредитного договора. Кому интересно - внимательно почитайте кредитный договор и погуглите. В каждом конкретном случае может получиться интересный повод для обращения в суд - считать можно по ТРЁМ ВАРИАНТАМ. Но прежде чем считать, банк тдолжен был договориться с Вами, КАК СЧИТАТЬ. И вот здесь - прошу уважаемых юристов с форума вникнуть в суть вопроса и дать консультацию.

А как трактовать этот пункт? Стаття 5. Дія актів цивільного законодавства у часі 1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. 2. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. 3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. И к тому же в пояснительной записке к проекту Закона"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" (в добавленом файле) ясно прослеживается причинно-следственная связь между существенной сменой обстоятельств (т.е. кризисом) и необходимостью принятия закона, облегчающего жизнь должникам. И потом, этот Закон можно применить лишь к существующим договорам в валюте, ведь новые заключать прямо запрещено. Что скажете?

Спасибо за ответ. Хоть какой-то... А если так: человек сидит в тюрьме по статье ХХ, потом эту статью отменяют или уменьшают по ней срок, можно ли человека выпустить или уменьшить срок? С моей обывательской точки зрения я спрашивал у вас, юристов, то же самое, только в другой области права. Повторюсь ещё раз. Почитав форум, я узрел логическую цепочку: плавающая проц ставка FIDR позволяет банку в одностороннем порядке изменять проценты - с января 2009 внесені зміни до Цивільного Кодексу України, а саме: доповнено статтею 1056-1, ч.2 якої передбачає, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Частина З вказаної статті передбачає, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною - но договор продолжает действовать, значит, согласно ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕННЬ и Відповідно до вимог ч.І ст.58 Конституції України, с момента принятия изменений в ЦК пункт о фидере - никчемный. Ответьте, пожалуйста, что здесь неправильно?

Уважаемый Антирейд! Уважаемые юристы-форумчане! Можно ли признать пункт договора о фидере никчемным, если договор заключён до ноября 2008 года и если проценты не повышались? Какие контр-доводы могут быть у банка?

Здравствуйте! Нашёл в инете: ----------------------------------------------------------------------------------- Справа №2-61 2009 р. ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Білокуракине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до „ПриватБанк" та Луганської філії „ПриватБанк" про визнання повідомлення та п.2.3.1. кредитного договору НОМЕР_1 від 05.09.2007 року недійсним, - Встановив: Позивач звернулася до суду з позовом до «Приватбанку» та Луганської філії «Приватбанку» про визнання повідомлення та п.2.3.1. кредитного договору НОМЕР_1 від 05.09.2007 року недійсним. Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 05.09.2007 року між нею та Приватбанком було укладено кредитний договір НОМЕР_1 відповідно до умов якого п.7.1 Банк надав їй кредитні кошти на строк з 05.09.2007р. по 04.09.2014р.; включно у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 50 898,40 грн. на наступні цілі: 34 080 грн. на купівлю автомобіля, а також у розмірі 34 грн. для сплати за реєстрацію і предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом ; перерахування відповідно до п.1.2.; на сплату страхових платежів за договором страхування ТЗ НОМЕР_1 від 05.09.2007р., договором особистого і страхування №ШВ0А>У06380042 від 05.09.2007р. на строк до 04.09.2008 року у сумі 340,80 грн.; винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 340,80 грн. та у розмірі 16 102,80 грн. на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3., 2.2.7. даного Договору зі сплатою відсотків за користування кредитом відсотків у розмірі 0,75% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,40% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля. Періодом сплати кредитних коштів був встановлений строк з „5" по „9" число кожного місяця. Щомісяця починаючи з наступного місяця в період сплати, тобто, не порушуючи встановлених строків вона надавала Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 701,22 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором. П.2.3.1. договору було передбачено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні курсу долара СІЛА до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). У жовтні 2008 року нею було отримано повідомлення щодо збільшення процентної ставки за користування наданим їй кредитом згідно кредитного договору № НОМЕР_1 від 05.09.2007р. у зв'язку з переліченими вище змінами і у листопад-грудні 2008 року та січні 2009 року вона вже сплатила щомісячний платіж не у сумі 701,22 грн., як це було встановлено договором, а по 800 грн. щомісяця. 12.01.2009 року вона вдруге отримала повідомлення щодо збільшення процентної ставки в якому їй було повідомлено, що Банк змушений вимагати зміни умови кредитного договору і починаючи з 01.02.2009р. відсоткова ставка за укладеним між нею та Банком договором складатиме вже 22,80%. При цьому банком було запропоновано достроково в строк до 01.02.2009 року сплатити заборгованість за тілом кредиту: у розмірі 8 000 грн, відсоткова ставка за кредитним договором підвищується до рівня 17,88%; у розмірі 14 000 грн. відсоткова ставка за кредитним договором не змінюється та залишається вже на зміненому рівні з листопада 2008 року рівні 12% річних. З вказаним повідомленням вона не згодна, вважає його не обґрунтованим, безпідставним та незаконним у зв'язку з тим, що воно не відповідає вимогам діючого законодавства, а саме у зв'язку зі змінами, внесеними до Цивільного Кодексу та Закону України «Про банки та банківську діяльність» щодо заборони банкам в односторонньому порядку змінювати відсоткову ставку за кредитним договором. Приймаючи до уваги наведене вона вимушена звернутися до суду з вказаним позовом про визнання п.2.3.1 кредитного договору НОМЕР_1 від 05.09.2007р. та повідомлення „ПриватБанку" від 06.01.2009р. б/н за договором щодо збільшення процентної ставки недійсними. В судове засідання позивачка не з'явилася, вказавши в позовній заяві про розгляд справи в її відсутність в зв'язку з зайнятістю на роботі. Представник відповідача „ПриватБанк" у судові засідання жодного разу не з'явився 06.02.2009р., 19.02.2009р., 04.03.09р., 17.03.09р., 02.04.09р., 21.04.09р., 30.04.09р.), про день та час слухання справи був належним чином повідомлений, про що в матеріалах справи є повідомлення, про причини своєї неявки суд не повідомив. Заяви про розгляд справи за їх відсутності не надходило. Представник відповідача Луганської філії „ПриватБанк" у судові засідання 04.03.09р., 17.03.09р., 02.04.09р., 21.04.09р., 30.04.09р. не з'явився, про місце та час слухання справи був належним чином повідомлений, про що в матеріалах справи є повідомлення, про причини своєї неявки суд не повідомив. Заяви про розгляд справи за їх відсутності не надходило. 30.04.2009 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи. Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав. Судом встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір № НОМЕР_1 від 05.09.2007р. згідно умов якого Банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти на строк з 05.09.2007р. по 04.09.2014р. включно у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 50 898,40 грн. на наступні цілі: 34 080 грн. на купівлю автомобіля, а також у розмірі 34 грн. для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п.1.2.; на сплату страхових платежів за договором страхування ТЗ № НОМЕР_1 від 05.09.2007р., договором особистого страхування № НОМЕР_1 від 05.09.2007р. на строк до 04.09.2008 року у сумі 340,80 грн.; винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 340,80 грн. та у розмірі 16102,80 грн. на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3., 2.2.7. даного Договору зі сплатою відсотків за користування кредитом відсотків у розмірі 0,75% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,40% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля. Періодом сплати кредитних коштів встановлено строк з „5" по „9" число кожного місяця. Щомісяця, починаючи з наступного місяця в період сплати, позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 701,22 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.4-8). Згідно з п.2.3.1 вищевказаного кредитного договору „Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої* ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). 12.01.2009р. позивачка отримала повідомлення б/н від 06.01.2009р. про те, що, починаючи з 01.02.2009р. відсоткова ставка за кредитним договором № НОМЕР_1 від 05.09.2007р., підвищується та складатиме 22,80% на рік (а.с. 9, 25, 26). 12.12.2008р. був прийнятий Закон України № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», який набрав чинності та діяв з 09.01.09р. Вказаним Законом внесені зміни до Цивільного Кодексу України, а саме: доповнено статтею 1056-1, ч.2 якої передбачає, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Частина З вказаної статті передбачає, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Також вказаним Законом стаття 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" була доповнена частиною четвертою, згідно якої банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами.... Відповідно до вимог ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором, або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або укладали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідності з обставинами, які істотно змінилися, договір може бути змінений за рішенням суду. Суд вважає, що вказане повідомлення, зроблене «ПриватБанком» відповідно до умов п.2.3.1 Кредитного договору в односторонньому порядку на момент укладення Договору, не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки в повідомленні, отриманому позивачкою 12.01.2009 року, ставиться питання про підвищення відсоткової ставки за кредитом починаючи з 01.02.2009 року, тобто після 09.01.2009 року, коли набрали чинності зміни до ЦК України, щодо яких відсоткова ставка не може бути збільшена в односторонньому порядку. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України, яка набрала чинності з 09.01.2009 року на підставні Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008р. № 661-VI, передбачено, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Відповідно до вимог ч.І ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. З 01.02.2009 року «ПриватБанк» збільшив відсоткову ставку за кредитним договором, яка стала складати 22,80% на рік. Згоди щодо змін до кредитного договору сторони не досягли. Оскільки згідно ч.4 ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" зі змінами згідно з Законом України від 12.12.2008р. № 661-VI, які набрали чинності з 09.01.2009р., Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договрів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом та згідно з Законом України від 12.12.2008р. № 661-VI внесеними змінами до Цивільного кодексу України, зокрема у Цивільному кодексі доповнено ст. 1056-1, яка набрала чинності з 09.01.2009 року, такого змісту: встановлений договором розмір процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до ч.І ст.88 ЦПК України з відповідача «ПриватБанк» на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати: 8 грн. 50 коп. - сплачений судовий збір та 7 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. На підставі викладеного та керуючись ст. 58 Конституції України, Законом України № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008р., ст.55 ЗУ „Про банки та банківську діяльність", ст.526, 652, 1056-1 ЦК України, ст.ст.Ю, 11, 58-60, 88, 209, 212-215,224-233 ЦПК України, суд, - ВИРІШИВ: Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Визнати п.2.3.1. кредитного договору № НОМЕР_1 від 05.09.2007 року та повідомлення „ПриватБанку" від 06.01.2009 року б/н за договором щодо збільшення процентної ставки недійсним. Стягнути з «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати: 8 грн. 50 коп. - сплачений судовий збір та 7 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього - 16 грн. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Білокуракинський районний суд Луганської області шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. ----------------------------------------------------------------------------------------------------------------- И ещё: ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. 2. Визнати такими, що втратили чинність з 1 січня 2004 року: Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року, із змінами, внесеними до нього; 4. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Какие аргументы может привести банк в суде, чтобы отстоять свой FIDR? Кстати, ОТП уже третий раз меняет условия срочных депозитов свыше одного года. Сейчас депозиты на срок 366- и выше дней фактически не принимаются.