ИРМА

Доброго дня всем! 1.Подано заявление об отмене решения третейки в Новозаводской суд. 2.Подано заявление о признании третейской оговорки недействительной в Шевченковский суд. 3.В Новозаводском вынесена ухвала об оставлении заявления об отмене решения третейки, так как до сих пор не получена ухвала об открытии провизводства по делу от Шевченковского суда. 4.Писала в Шевченковский - мороз полный! 5.Получена повестка в Новозаводской на 3 марта по рассмотрению заявы Альфа на выдачу исполнительного документа. Чего-то я растерялась... Что делать, подскажите пожалуйста?!

саме так. Тільки заяву Ви повинні писати до місцевого відділення казначейства по держмиту та до можливо обласного (по різному буває) казначейства по ІТЗ. наприклад, держмито було перераховано до місцевого бюджету (отримувач), а ІТЗ - до УДК Донецької області (отримувач), тому я до місцевого казначейства пишу заяву особисто, а до обласного - направляю рекомендованим з повідомленням.

Я думаю, что стоит сейчас, прикинуться валенком и попросить у них письмо с подтверждением уже сделаных проплат (дескать, вы мне письмо, а я вам остаток долга), тем временем имущество переписать, а потом уж смело посылать на... с нечего и взять нечего. главное не скрываться. просто тупо морозиться, типа "все в сад! (т.е.суд)", а родителям, если до них чего дойдет. скажите, что все заплатили и не понимаете чего они хотят. в крайнем разе (что вред ли случится), т.е. наличие исполнительного листа, оформитесь легально на какую-нибудь роботенку с минимальной зарплатой, сообщите об этом госисполнителю и пусть удерживают 20 лет по 2 рубля. Это при условии, что суд будет и вы его проиграете. Это мое личное мнение.

Я возвращала госпошлину и ИТЗ и не раз, в т.ч. по детям войны. Для этого необходимо два оригинала ухвалы (втупившей в силу), в которой в резолютивной части указано обязать казначейство вернуть деньги с таких-то счетов. одна ухвала для госпошины. одна - для ИТЗ. потому как их получатели как правило разные. Пишите заявление в казну, прикладываете оригинал ухвалы и оригинал квитанции и отправляете заказным с уведомлением. ценным бесполезно, т.к. они не получают. либо истец идет с этими документами в казначейство, паспорт обязательно и там пишет заяву. кстати, в заявлении желательно указать счет в банке со всеми реквизитами куда возвращать деньги, а еще лучше взять в банке, в котором есть карточка (сберкнижка), справку о расчетном счете, там будут все реквизиты. а по подсудности я вам завидую, донецкая область как отдельное государство, в апелляции отказали, пришлось подавать не недействительность третейской оговорки по месту нахождения, аж в Киев. 24го заседание, поехать не могу, чего писать даже не знаю. по поручительству (ст.65 Семейного кодекса, без согласия жены, двое малолетних детей) уже чего только не писала, пользовалась и удачными решениями судов, все равно отказали. Буду писать кассацию, хотя уже даже желания нет. как не пробиваемые, ты им по закону, а они тебе - нет, вы не правильно понимаете. порука это не угода о распоряжении имуществом, даже если исполнительная обратит на него взыскание. вчера подала по иску РЕС встречное исковое признать незаконным акт РЕС, а судья мне- а что, встречный иск это способ защиты? часа через полтора приняла, правда пока читала все пыталась докопаться и уличить во лжи. А у вас и доверенность есть, а и договор на услуги, а и дом двухэтажный, а и собаки во дворе не было, что контролеры прошли в дом без спроса? Задолбала. честно, руки опускаются.

Ситуация: муж - гражданин России, жена - Украины. Жена с ребенком в Украине желает лишить мужа родительских прав. Вопрос: можно ли обойти ч.1 ст.109 ГПК и подать иск по месту жительства истицы?

Уважаемые коллеги! От всей души поздравляю с профессиональным праздником! Пусть Фемида будет справедливой, клиенты - щедрыми, споры - разрешаемыми, расчет - трезвым, выгода - максимальной! Здоровья, удачи и семейного благополучия!

Ну це по кредиту, а по третеійській угоді, а по інд.ліцензії? Думаю мова йшла саме в цьому напрямку. Згідна з вами. Думка по постанові 168 гарна, мабуть буду подавати касацію.

Ответ на этот вопрос очень хотелось бы увидеть в "правовых позициях". Однако...

Кстати, ещё вчера в апелляции из разговоров юристов банка поняла, что они руководствуются "Практика розгляду судами цивильних справ про визнання правочинив недийсними" ВСУ (есть на сайте ВСУ а разделе "узагальненя судвовоъ практики"). Там есть разделы "винення правочину під впливом помилки" та "вичнення правочину під впливом обману". Они применяют эти фразы: "Вважаємо, що помилка внаслідок власного недбальства чи незнання закону однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним". "ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел...", "Вбачається, що саме позивач яксторона, яка діяла під впливом обману повинен доветси наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено,ж вважається, що мала місце помилка".

но ведь смысл то не в затягивании процесса. Ведь решения подобные были.

Всем! Не знаю, может для кого-то это не новость, но вчера в апелляции судья отказавшая в удовлетворении жалобы по скасуванню ухвалы, вынесенной в связи с тем, что якобы кредитные отношения между потребителем и банком не подпадают под закон о защите прав потребителей, сказала: в последних Правовых позициях Верховного Суда Украины (оказывается регулярно таковые направляются по судам) было высказано, что да, таки кредитные договора не регулируються законом о защите прав потребителей (в том числе признание недействительной третейской оговорки)!!! При этом пункт 2 постановления пленума ВСУ от 12.04.1996 года продолжает жить!!! На мой вопрос где таковое публикуется, посоветовала спросить у знакомых в суде (если таковые имеються). Спросила. К нам еще видимо не дошли. Вот вам и разгадка вопроса, почему суды сейчас стали однотипно отказывать. От такого общения с нашей судебной системой периодически становиться плохо. Вот уж воистину кто-то сказал, что практика наших судов никак не зависит от теории права! Судьи руководствуються всем, чем угодно: чьими-то правовыми позициями (что есть это такое вообще? и правовые ли они?), внутренним убеждением, только не Законами!!! Большая просьба, у кого получиться "достать" эти "правовые позиции", скинте сообщение! Думаю, что это будет многим интересно. А то мы "из кожи вон лезем", а судьи преспокойно принимают решения на основании "правовых позиций" и ехидно-снисходительно улыбаються.

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА Рішенням Кіровського міського суду від 08 вересня 2010 року мені, ----відмовлено в задоволенні позову до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кіровського відділення Донецької обласної дирекції, …., …… про визнання договору поруки недійсним, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Шахтарської міської ради. Вважаю зазначене рішення таким, що не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону, а тому оскаржую його в повному обсязі з таких підстав: 1. Висновок суду: - «… між сторонами, тобто Банком та відповідачем №2 виникли цивільно-правові відносини, які не стосуються питання про розпорядження майном, що є в спільній сумісній власності подружжя… Вказаний договір не містить посилань на розпорядження сумісним майном подружжя, а лише покладає на поручителя обов’язок відповідальності у разі невиконання або неналежного виконання умов кредитного договору… посилання позивачки на недотримання при укладенні договору поруки вимог статті 65 Сімейного кодексу України відносно обов’язкової згоди другого з подружжя при укладенні договорів стосовно цінного майна як на підставу недійсності правочину суд вважає безпідставною» (рішення, лист 3 абзац 3); - «….При цьому звернення стягнення на все майно поручителя згідно норм чинного законодавства у разі невиконання вимоги Банку про погашення суми заборгованості по кредитному договору, відповідно до п.3.2 договору поруки, є лише правом Банку, а не неминучим наслідком невиконання зобов’язань за кредитним договором» (рішення, лист 3 абзац 7). У відповідності до статей 546, 547 Цивільного кодексу України порука є видом забезпечення виконання зобов’язання, правочин щодо якого вчиняється у письмовій формі. Згідно зі статтями 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Пунктом 3.2 Договору поруки від 10.01.2008 року № 014/07-162/7 передбачено, що, якщо до поручителя надійде вимога Банку про погашення суми заборгованості по кредитному договору, але поручитель її не виконає, то банк має право звернути стягнення на все майно поручителя згідно норм чинного законодавства. Відповідно до частини 3 статті 368 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 60 Сімейного кодексу України кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Окрім того, частиною 2 статті 61 Сімейного кодексу України передбачається, що об'єктом права спільної сумісної власності є серед іншого і заробітна плата, одержана одним із подружжя. Відповідно до частини 2 статті 369 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Фактично вказаний договір поруки є засобом забезпечення виконання грошового зобов’язання і при обставинах, а саме, за наявності виконавчого провадження про стягнення певної суми коштів, є угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю. Це підтверджується положеннями статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачається звернення стягнення на належне боржникові майно у разі відсутності у нього коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача. Враховуючи той факт, що мій чоловік ….. є безробітним, коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, не має, виконавчою службою стягнення буде звернено на його майно, а саме, будинок, який є нашою спільною сумісною власністю. Таким чином, у разі звернення стягнення на майно мого чоловіка ….. на підставі договору поруки істотно порушуються мої майнові права, адже я своєї згоди на укладення договору поруки не давала. 2.Висновок суду: «Позивачка не є стороною договору поруки і доказів того, що сторонами договору в момент вчинення правочину недодержані вимоги ст.203 ЦК України, нею не надано» (рішення, лист 3 абзац 5). Згідно статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які обґрунтовують вимоги та заперечення сторін. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників тощо. У судовому засіданні 08 вересня 2010 року на підставі пояснень мого представника, мого чоловіка, представника ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кіровського відділення Донецької обласної дирекції, було встановлено, що я своєї згоди на укладення договору поруки від 10.01.2008 року № 014/07-162/7 не надавала. Представник ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кіровського відділення Донецької обласної дирекції доказів наявності моєї згоди не надав та підтвердив, що банк під час укладення моїм чоловіком вказаного договору мене для надання письмової згоди не запрошував і в подальшому про укладення договору поруки ніяким чином мене не повідомляв (запис судового засідання, запитання представника позивача відповідачу №1). У відповідності із частиною 2 статті 65 Сімейного кодексу України, дружина має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Вказаний договір поруки не передбачає оплату послуг поручителя відповідно до статті 558 Цивільного кодексу України, або отримання будь-якої іншої вигоди для нашої сім’ї, отже його укладання не пов'язане з нашими інтересами та виходить за межі дрібного побутового. Адже будинок є безумовно цінним майном. А положення статті 203 Цивільного кодексу України прямо вказують та те, що зміст будь-якого правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Оскільки в судовому засіданні встановлено, що договір поруки від 10.01.2008 року № 014/07-162/7 укладено без моєї згоди, чим істотно порушено мої законні права та охоронювані законом інтереси, цей правочин суперечить цивільному законодавству, що є підставою для визнання його недійсним у відповідності зі ст. 215 ч.1 Цивільного кодексу України. 3.Висновок суду: - «Суд не може погодитися з думкою позивачки, її представника, а також представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, про те, що відповідно до ч.4 ст.12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей”, для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування, так як предметом правочину, що укладався між Банком та відповідачем №2 не виступало будь-яке нерухоме майно, на яке малолітні діти мали власності чи право користування» (рішення, лист 3 абзац 6); - «…права позивачки відповідачами не порушені і не підлягають судовому захисту, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю за необґрунтованістю» (рішення, лист3 абзац 7). Разом зі мною та моїм чоловіком Пантус П.О. в будинку по вулиці в місті Донецької області мешкають двоє наших малолітніх дітей. Вказаний будинок є нашою єдиною нерухомою цінною спільною сумісною власністю. В березні 2009 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кіровського відділення Донецької обласної Дирекції вже подав до Кіровського міського суду Донецької області позовну заяву про стягнення з відповідачів №3 та №2 достроково солідарно боргу за кредитним договором № 014/07-162/7 у сумі 16 312,99 гривень (позовна заява від 03.03.2009 № 11-162/109-100). Справа № знаходиться в провадженні суду. А у зв’язку з відсутністю доходів та особистого рухомого майна у мого чоловіка, виконавчою службою у випадку відкриття виконавчого провадження буде звернуто стягнення на цей будинок, тому що, на відміну від банку, це є не правом, а обов’язком виконавчої служби. Таким чином, окрім моїх інтересів договір поруки від 10.01.2008 року № 014/07-162/7 порушує права наших малолітніх дітей. Тому, при укладенні договору поруки відповідач №2. повинен був отримати дозвіл органу опіки та піклування, оскільки зазначенні зобов’язання по поручительству можуть в подальшому вплинути на життя дітей та їх майнові права. У відповідності до частини 6 статті 203 Цивільного кодексу України правочин, здійснений батьками, не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх або непрацездатних дітей. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України є підставою недійсності правочину. Кто что скажет? Совсем плохо?

Справа № 2-1149/10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ вересня 2010 року м. Кіровське Кіровський міський суд Донецької області у складі: головуючого – судді Назаренко Г.В. при секретарі Хроменкової В.О. за участю представника позивачки ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 відповідача ОСОБА_3 представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА _4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Кіровського відділення Донецької обласної дирекції, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про визнання договору поруки недійсним, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Шахтарської міської ради, - ВСТАНОВИВ: В липні 2010 позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог послалась на те, що договір поруки № 014/07-162/7, укладений 10 січня 2008 року між її чоловіком ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль” в особі Кіровського відділення Донецької обласної Дирекції (далі – Банк) в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 014/07-162/7 на отримання споживчого кредиту в сумі 15000 грн., укладеним між ОСОБА_7 та Банком 10 січня 2008 року, слід визнати недійсним у зв’язку з тим, що вона як дружина поручителя не давала письмової згоди на укладення такого договору, як того вимагає ч.3 ст.65 Сімейного кодексу України, договір поруки укладений без попередньої згоди органів опіки та піклування, що може негативно відобразитися на праві користування житлом їх спільних дітей у разі звернення стягнення на будинок, в якому вони проживають з родиною, а також оскільки вона як дружина на підставі ч.2 ст.65 Сімейного кодексу України має право на звернення до суду з позовом про визнання договору, що виходить за межі дрібного побутового, недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її згоди. Позивачка в судове засідання не з’явилась, про час і місце судового розгляду була оповіщена у встановленому порядку, уповноважила на представництво її інтересів в суді ОСОБА_1 Представник позивачки ОСОБА_1, діюча на підставі довіреності від 6 серпня 2010 року без обмеження повноважень, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги повністю і суду пояснила, що позивачка ОСОБА_5 під час перебуванні у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_3 з 2004 року за спільні кошти з останнім придбала будинок АДРЕСА_1. 2 березня 2007 року зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_3, від якого мають двох малолітніх дітей, всією сім’єю проживають в придбаному будинку. У березні 2009 року позивачка дізналась про те, що Банк звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 солідарно боргу за кредитним договором № 014/07-162/7 в сумі 16312,99 грн. Відтоді їй стало відомо про те, що її чоловік ОСОБА_3 10 січня 2008 року при укладенні між Банком та ОСОБА_7 кредитного договору виступив поручителем позичальника, уклавши з Банком договір поруки № 014/07-162/7, відповідно до якого поручився перед кредитором за виконання позичальником ОСОБА_7 своїх обов’язків в повному обсязі. На даний час позичальник не виконує свої зобов’язання по кредитному договору, у зв’язку з чим Банк звернувся до суду з позовом про стягнення з нього та поручителя заборгованості по кредитному договору. Позивачка ознайомилась з договором поруки і дізналась про те, що Банк у разі невиконання зобов’язань за кредитним договором може звернути стягнення на все майно поручителя. Просила визнати договір поруки, укладений між Банком та відповідачем ОСОБА_3, недійсним із зазначених у позовній заяві підстав. Представник відповідача № 1 ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності від 14 квітня 2010 року, позов не визнав і суду пояснив, що статтею 554 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого порукою; статтею 215 ЦК України передбачений вичерпний перелік визнання правочину недійсним; в статті 203 ЦК України зазначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, і жодна з умов не має відношення до правовідносин, що склались між Банком та відповідачем ОСОБА_3 Посилання позивачки на ст.65 СК України, на його думку, є безпідставним, оскільки ОСОБА_3 є матеріальним поручителем, а не майновим, тому згода його дружини для здійснення правочину не була потрібна. Звернення стягнення на все майно поручителя є правом Банку, яким він може скористатись, а може і ні. Просив в задоволенні позову відмовити повністю. Відповідач № 2 ОСОБА_3 позов визнав і суду пояснив, що не повідомляв свою дружину ОСОБА_5 про укладення з Банком договору поруки. Банк не отримував від позивачки письмової згоди на укладення з ним договору поруки. В теперішній час до нього та відповідача ОСОБА_7 Банком пред’явлений позов про стягнення боргу за кредитним договором у зв’язку з невиконанням зобов’язань по основному зобов’язанню позичальником. Зазначив, що ОСОБА_7 знаходиться в розшуку і місце його знаходження йому невідомо. Відповідач № 3 ОСОБА_7 в судове засідання не з’явився, про час і місце судового розгляду був оповіщений відповідно до правил ч.5 ст.74 ЦПК України, не повідомив про причини неявки. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4, діюча на підставі довіреності від 6 серпня 2010 року № 3, пояснила, що орган опіки та піклування Шахтарської міської ради не давав згоди на укладення між Банком та ОСОБА_3 договору поруки, яка, на її думку, в даному випадку є обов’язковою. Вважала, що договір поруки слід визнати недійсним, так як ним можуть бути порушені права та інтереси дітей в майбутньому. Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю. Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини. 10 січня 2008 року між Банком та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 014/07-162/7. Поручителем за вказаним кредитним договором виступив відповідач ОСОБА_3, з яким 10 січня 2008 року Банком було укладено договір поруки № 014-07-162/7. Згідно вказаного договору ОСОБА_3 поручався перед кредитором за виконання позичальником взятих на себе зобов’язань, що витікають з умов кредитного договору (а.с.8, 9). Позивачка знаходилась з відповідачем ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах з 2004 року, що визнається відповідачем ОСОБА_3 в судовому засіданні, перебуває в зареєстрованому шлюбі з останнім з 2 березня 2007 року (а.с.10), має від шлюбу двох малолітніх дітей (а.с.11, 12). Будинок АДРЕСА_1, належить відповідачу ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку (а.с.13). В будинку зареєстровані та проживають родина ОСОБА_3, яка складається з чоловіка, дружини та двох їх малолітніх дітей (а.с.14-16, 35). Відповідно до вимог ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. Виходячи з встановленого, між сторонами, тобто Банком та відповідачем № 2 ОСОБА_3, виникли цивільно-правові відносини, які не стосуються питання про розпорядження майном, що є в спільній сумісній власності подружжя. Договір поруки не створює обов’язків для другого подружжя, а лише для поручителя, як сторони договору. Вказаний договір не містить посилань на розпорядження сумісним майном подружжя, а лише покладає на поручителя обов’язок відповідальності у разі невиконання або неналежного виконання умов кредитного договору. З огляду на наведене, посилання позивачки на недотримання при укладенні договору поруки вимог статті 65 Сімейного кодексу України відносно обов’язкової згоди другого з подружжя при укладенні договорів стосовно цінного майна як на підставу недійсності правочину суд вважає безпідставною. Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Позивачка не є стороною договору поруки і доказів того, що сторонами договору в момент вчинення правочину недодержані вимоги ст.203 ЦК України, нею не надано. Відповідно до ч.3 ст.17 Закону України „Про охорону дитинства” батьки або особи, які їх замінюють, не мають право без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання. ЦК України не пред’являє до договору поруки такої обов’язкової вимоги, як його нотаріальне посвідчення, при укладенні договору поруки сторони обрали просту письмову форму, спеціальної реєстрації договір поруки також не потребує, при укладенні договору поруки питання про відмову від належних дітям подружжя ОСОБА_3 майнових прав, здійснення будь-якого відчуження житла, не ставилось, у зв’язку з чим згода органів опіки та піклування на укладення договору поруки не була потрібна. Суд не може погодитись з думкою позивачки, її представника, а також представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, про те, що відповідно до ч.4 ст.12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування, так як предметом правочину, що укладався між Банком та відповідачем ОСОБА_3, не виступало будь-яке нерухоме майно, на яке малолітні діти мали власності чи право користування. Згідно договору поруки відповідач ОСОБА_3 поручився перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. При цьому звернення стягнення на все майно поручителя згідно норм чинного законодавства у разі невиконання вимоги Банку про погашення суми заборгованості по кредитному договору, відповідно до п.3.2 договору поруки, є лише правом Банку, а не неминучим наслідком невиконання зобов’язань за кредитним договором. За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що права позивачки відповідачами не порушені і не підлягають судовому захисту, а тому в задоволенні позову їй слід відмовити повністю за необґрунтованістю. У зв’язку з відмовою у позові понесені позивачкою судові витрати відшкодуванню не підлягають. Відповідно до ст. ст.203, 215, 553 ЦК України, керуючись ст. ст.11, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд, - ВИРІШИВ: В задоволенні позову ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Кіровського відділення Донецької обласної дирекції, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про визнання договору поруки недійсним, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Шахтарської міської ради, відмовити повністю за необґрунтованістю. Суддя: Апелляция уже отправлена. Может біть кто-то еще чего подскажет, из практики, так сказать.

Одно из них, справа № 2-417/09 от 09.06.2009 Хотинський районний суд Чернівецької області

Завтра апелляция по скасуванню ухвалы, вынесенной по п.4 ч.3 ст.121 ЦПК. Кто знает, кроме узагальнень ВСУ и постановы по спожывачам, какие-то решения еще есть?

Я полностью с Вами согласна. Нельзя сдаваться. А юрист, который Вас не бросает, заслуживает всяческой похвалы. Нежели лучше грамотный, но который кинет? Откуда Вы знаете, что завтра будет. Вода камень точит. Может он и потихоньку, но таки продвинется к заветной цели. Не всегда все с наскока получается, да и не к чему это. Верьте в людей, которые Вас не бросают, хотя бы за это. и Вы извините за резкие слова.

Вот-вот! И я об том же. Хорошо иметь "братана" из Беркута. А если такового не имееться, то лучше "братьев" милиционеров, увы, нетути. ъ А дабы они не "запели", что мол не было несканкционированого проникновения в жилище, то и впускать добровольно не нужно. Разговаривать на площадке, за двором и т.п. Заодно все нехорошие слова, угрозы и т.п. будут слышать соседи. Не приятно, но как уже говорили, на войне как на войне.

Тогда зачем Вы за это взялись? Если я правильно Вас поняла, Вы пытаетеь таким образом вернуть свой депозит. Я всегда и всем говорю, что отсудить некую сумму денег, вовсе не означает получить её в натуре. И выигранные (допустим) Вами дела по возврату кредитов ещё не гарантируют получение денежных средств. Вы больше на суды потратитесь (как во времени, так и в деньгах) прежде чем получите хоть копейку. Вы просчитали, "стоит ли шкурка выделки"? А проценты Вы будете по честному считать?

1.Жду апелляцию. 2.Мой вариант: подать иск на недействительность третейки (подумайте над вариантом- добавить в иск по мнимости- увеличиваете/дополняете исковые требования), подать ходатайство в третейку (из личной практики: отморозились и прислали решение) и по поводу, что против и по поводу приостановить. 3.Решение по третейке все одно будет, а дальше по известной Вам схеме. Мне кажется проще общаться с государственными судами (Новозаводской).

Так я людей и имела ввиду! по истице все хорошо, как доказать неофициальный доход??? доказательства могут быть устные, косвенные и т.п. Соседи, знакомые и т.п. Сомневаюсь, что он не имеет неофициального дохода. там где 444 грн. скорее всего для близира, а на самом деле... ну Вам лучше знать. вот и докажите, что он не на одну зарплату живет.

Вот! Я Вам уже намекала, что не "напрашивайтесь"! Получили?! Не обижайтесь. Как говаривала одна моя знакомая: "Не делай добро когда тебя об этом не просят", а я со своей колокольни шишек всегда добавляю: "И когда просят, нужно ещё подумать"! для того, чтобы констркутивно поступать, Ирине нужно изгнать из себя желелку и панику, включить волю, смелость и думалку. По этому поводу бльше говорить нечего. ей уже подсказали что могли. я умываю руки.

Реально можно просить хоть миллион, только хто ж его даст? Вы же лучше знаете примерный доход папашки. Я когда-то просила 500 грн, дали 400 грн. Но это было на совершеннолетнего ребенка до 23 лет. Меньше 500 грн. смысла просить нет, т.к прожиточный минимум медленно, но растет.

Имеете ввиду по алиментам? Обычный иск, только называется "про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі". Там самое главное доказать, что у папашки есть реальная возможность платить твердую сумму (это м.б. и нестабильный заработок, и дополнительный доход, даже не оформленный офоциально и т.п.), а истице, что она нуждается именно в твердой сумме (м.б. не работает, сидит в декрете, нет средств к проживанию, болезненность ребенка и т.п). А часть на целую квартиру Вы вряд ли обменяете. Это в 2000- 2001 годах можно было провернуть такое. В процессе раздела нужно папашку вынудить продать квартиру пополам, или разменять, или выплатить ему за часть, ещё масса вариантов. Главное в процессе дать тонкий намек на последующие действия по подселению нежелательных соседей, но только один и единожды. "Клиент" должен занервничать. Попробуйте подать с выводом БТИ, а там разберетесь.

Какая милиция, если Вы сами их впустили, да еще и чаем с конфетами поите???!!! Вот уж точно со стороны милиции будет "ржака", а в худшем случае огребете от них не меньше, чем от толстолобиков. А вот если не пускать их, а они будут скандалисть и вымагать, тогда при них же вызывать наряд, хорощо бы и слазами приправить, и в больничку потом сходить, оформить нервный срыв или что-то типа в этом роде. и тогда уже Вы законный потерпевший.

"А не стукачек ли Вы, мил человек?" где-то мы уже такое проходили