izmailka

как решение указанное в данной теме сочитается со следующим решением? почему противоречия ? у меня спор за имущественного поручителя. в материалах дела есть поддельное согласие имущ. поручителя на повышение % ставки по кредиту. Банк именно на дело по моему иску нанял персонального юриста. практика неоднозначна по этому вопросу. давайте обсудим!!!!!! ипотечный договор с имущественным поручителем - это смешанный договор? У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 5 жовтня 2011 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Сімоненко В.М. суддів: Амеліна В.І., Олійник А.С., Гончара В.П., Ступак О.В., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» (далі ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк»), приватного підприємства «Лекс» (далі ПП «Лекс») про визнання частково недійсним договору іпотеки, визнання договорів поруки та іпотеки припиненими, зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» до ОСОБА_3, треті особи: ПП «Лекс», ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки , за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2010 року, в с т а н о в и л а: У липні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом до ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк» - правонаступника акціонерного банку «Експрес Банк» про визнання частково недійсним договору іпотеки, визнання договорів поруки та іпотеки припиненими, посилаючись на те, що, виходячи з п. 6.1. договору поруки від 29 травня 2007 року термін дії договору поруки закінчився 30 березня 2009 року, отже вимогу відповідачем - АБ «Експрес Банк» від 16 жовтня 2009 року про виконання зобов'язань по договору поруки пред'явлено після закінчення терміну дії договору поруки. Зазначав, що до договору про відкриття кредитної лінії № 10-07/кл від 13 липня 2007 року, який був забезпечений іпотекою позивача, було укладено 11 доповнень в термін з 16 серпня 2007 року по 24 червня 2009 року, з майже 10-кратним збільшенням суми кредиту та пролонгацією майже на 3 роки строку дії кредитного договору. Оскільки такі доповнення були укладені тільки між АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс», без повідомлення поручителя - іпотекодавця, вважав, що договір іпотеки має бути визнаний припиненим в термін, зазначений в договорі іпотеки – 11 серпня 2008 року. Крім того, позивач просив визнати недійсним п 1.1., 1.3. та 6.5. договору іпотеки, оскільки вони суперечать один одному, а також Закону України «Про іпотеку». У лютому 2010 року ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк» звернулося із позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що 13 липня 2007 року між Банком та ПП «Лекс» укладено договір про відкриття кредитної лінії. В забезпечення виконання зобов`язань між Банком та ОСОБА_3 укладено договори поруки та іпотеки. Оскільки боржник свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, заявник просив звернути стягнення на предмет іпотеки – належну ОСОБА_3 квартиру. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2010 року первісний позов задоволено. Визнано договір поруки № 10-07/П-1 від 13 липня 2007 року, укладений між АБ «Експрес Банк» та ОСОБА_3 таким, що припинив свою дію. Визнано недійсним п. 1.1.Договору іпотеки від 16 серпня 2007 року, укладений між АБ «Експрес Банк» та ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 2719 в частині положення щодо: «...змін та доповнень до нього, які будуть укладені між боржником та іпотекодержателем в майбутньому, включаючи збільшення суми кредиту та/або збільшення процентної ставки за кредитом» - з моменту укладення. Визнано договір іпотеки від 16 серпня 2007 року, укладений між АБ «Експрес Банк» та ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 2719 таким, що припинив свою дію в зв'язку з припиненням основного зобов'язання з 11 липня 2008 року. Заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, накладену при посвідченні договору іпотеки від 16 липня 2008 року, що укладений між АБ «Експрес Банк» та ОСОБА_3 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 - скасовано з внесенням відповідного запису до Державного реєстру іпотек. Зустрічний позов залишено без задоволення. Рішенням апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, в первісному позові відмовлено. Зустрічний позов задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 За рахунок предмету іпотеки задовольнити вимоги АБ «Експрес Банк» в сумі 32 036 771, 18 грн. Вирішено питання щодо судових витрат. У касаційних скаргах ОСОБА_3та ОСОБА_4 просять скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що дія договору поруки, укладеного між ОСОБА_3 та Банком 29 травня 2007 року, припинилась, договір сторонами не пролонгувався. Боржник припинив виконувати свої зобов`язання за договором 30 квітня 2009 року, а лист-вимога направлена ОСОБА_3 тільки 16 жовтня 2009 року, у зв`язку з чим суд вважав договір поруки припиненим на підставі п. 1 та п. 4 ст. 559 ЦК України. Крім того, внесеними змінами і доповненнями до кредитного договору істотно змінено умови іпотечного договору та термін його дії, у зв`язку з чим змінився обсяг відповідальності майнового поручителя, а тому договір іпотеки слід визнати припиненим на підставі ст. 559 ЦК України. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні первісного позову, апеляційний суд послався на те, що кредитні зобов’язання не виконані, отже договори іпотеки та поруки є чинними. У п.1.1 договору іпотеки зазначено, що ОСОБА_3 надав свою згоду на внесення будь-яких змін до кредитного договору, а тому подальші зміни до договору з ним не узгоджувались. Зазначені зміни та доповнення на обсяг відповідальності ОСОБА_3 не вплинули. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитор) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ч. 1 ст. 554 ЦК України). На підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Встановлено, що 13 липня 2007 року між АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 10-07/кл від 13 липня 2007 року, із відновлювальним лімітом кредитування в сумі 1 800 000 грн. строком до 11 липня 2008 року зі сплатою 19 % річних та надання в межах цієї лінії грошових коштів на поповнення обігових коштів. Згідно подальших договорів, між цими ж сторонами укладено угоди про внесення змін та доповнень до нього. Так, 29 жовтня 2007 року між ПАТ «АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 2 до договору про відкриття кредитної лінії, згідно з яким, сторони в договорі домовилися про новий порядок обчислення та сплати відсотків за кредитом. 13 грудня 2007 року між ПАТ «АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 3 до договору про відкриття кредитної лінії, згідно з яким сторони домовилися збільшити кредитну лінію до суми 11 800 000 гривень. Забезпеченням виконання зобов'язання є іпотека нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ вул. Петропавлівська, 15, № 1-11, та належить майновому поручителю ТОВ «Верес»; застава транспортних засобів (автомобілів), як товарів на складі; порука ТОВ «Компанія Трансенерго»; порука ТОВ «Верес», а також всі види забезпечення виконання зобов'язання згідно з правочинами, які можуть бути укладені з метою забезпечення виконання зобов'язання Позичальника за Договором, незалежно від того, зазначені вони в договорі чи ні. 31 березня 2008 року між ПАТ «АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 4 до договору про відкриття кредитної лінії, згідно з яким, сторони в договорі домовилися збільшити кредит до суми 27 800 000 грн. та термін дії кредитного договору до 1 квітня 2011 року. Забезпечення виконання зобов'язання згідно доповнення № 4 від 31 березня 2008 року є порука ОСОБА_3 на суму погашення заборгованості в сумі 5 050 000 грн.; застава товарів (автомобілів) на складі, що належать ПП «Лекс» на праві власності, на суму не менше ніж 7 000 000 грн., а також всі види забезпечення виконання зобов'язання згідно з правочинами, які можуть бути укладені з метою забезпечення виконання зобов'язання Позичальника за договором, незалежно від того, зазначені вони в договорі чи ні. 30 травня 2008 року між ПАТ «АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 5 до договору про відкриття кредитної лінії 10-07/кл від 13 липня 2007 року, згідно з яким, сторони встановили графік зменшення ліміту кредитної лінії по наданому кредиту. 27 червня 2008 року між ПАТ «АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 6 до договору про відкриття кредитної лінії, згідно з яким, сторони в договорі домовилися про зменшення ліміту кредитної лінії протягом терміну, що визначений п.1.1. Договору та становить 25 500 000 грн., а також встановили графік зменшення ліміту кредитної лінії по наданому кредиту. 1 вересня 2008 року між ПАТ «АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 7 до договору про відкриття кредитної лінії, згідно з яким, сторони в договорі домовилися про збільшення відсоткової ставки по кредитному договору до 22,0 % річних. Також додатковим забезпеченням по кредитному договору виступає іпотека квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та належить майновому поручителю ОСОБА_3 23 грудня 2008 року між ПАТ «АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 8 до договору про відкриття кредитної лінії, згідно з яким, сторони в договорі домовилися про збільшення відсоткової ставки по кредитному договору до 24,0 % річних. 29 лютого 2009 року між АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 9 до договору про відкриття кредитної лінії, згідно з яким, сторони в договорі домовилися щодо порядку сплати та нарахування відсотків по наданому кредиту. 26 березня 2009 року між ПАТ «АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 10 до договору про відкриття кредитної лінії, згідно з яким, сторони в договорі домовилися щодо порядку сплати та нарахування відсотків по наданому кредиту. 24 червня 2009 року між ПАТ «АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 11 до договору про відкриття кредитної лінії, згідно з яким, сторони в договорі домовилися щодо порядку сплати та нарахування відсотків по наданому кредиту. Договором поруки від 31 березня 2008 року, укладеним між Банком та ОСОБА_3, встановлено обсяг відповідальності ОСОБА_3 – 5 050 000 грн. (а.с.39, т.1) Цей обсяг під час внесення змін та доповнень до кредитного договору залишився незмінним, а тому посилання позивача на те, що змінився обсяг його відповідальності за кредитним договором, не грунтуються на матеріалах справи. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПП «Лекс», між АБ «Експрес Банк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки від 16 серпня 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 2719. Згідно даного договору іпотекодавець передав іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно - предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1. Згідно акту № 2 узгодження договірної (заставної) вартості предмета іпотеки від 16 серпня 2007 року, заставна вартість предмету іпотеки на момент укладання договору іпотеки сторонами була оцінена в сумі 14 420 000 грн. В термін, визначений в кредитному договорі боржник - ПП «Лекс» зобов'язань щодо повернення кредиту не виконав, кредит та відсотки за його користування не повертав, у зв`язку з чим на адресу ОСОБА_3 було направлено листи-вимоги, в яких його повідомлено про існуючу заборгованість ПП «Лекс» по кредиту та відсоткам. Зокрема, такий лист було направлено на адресу ОСОБА_3 16 жовтня 2010 року. Обгрунтовуючи позовні вимоги, заявник посилався на те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Однак з матеріалів справи вбачається, що 31 березня 2008 року між ПАТ «АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 4 до договору про відкриття кредитної лінії, згідно з яким, сторони в договорі домовилися збільшити кредит до суми 27 800 000 грн. та термін дії кредитного договору до 1 квітня 2011 року, отже строк виконання основного зобов`язання не настав. Апеляційним судом також правильно відмовлено у задоволенні вимог про визнання договору іпотеки припиненим, визнання частково недійсним договору іпотеки. Стаття 546 ЦК України містить перелік видів забезпечення виконання, кожний з яких є самостійною цивільно-правовою формою відповідальності, встановленою на підставі окремих договорів, і регулюється відповідними правовими нормами, розрізняючи поняття поруки та застави (іпотеки) законодавство визначає різну відповідальність поручителя та заставодавця (майнового поручителя) і різні підстави припинення поруки та права застави. Таким чином, рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні первісного позову відповідає вимогам закону і грунтується на матеріалах справи. Разом з тим, не можна погодитись із судовим рішенням в частині задоволення зустрічних позовних вимог. Так, за положеннями статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Однак судом на зазначені положення Закону уваги не звернуто, в порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України, не визначено спосіб реалізації предмета іпотеки та не з’ясовано його початкову ціну, не звернуто уваги на те, що заставна вартість предмету іпотеки на момент укладання договору іпотеки сторонами була оцінена в сумі 14 420 000 грн. Наведене свідчить про те, що рішення в частині задоволення зустрічного позову постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті рішення апеляційного суду підлягає залишенню без зміни. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а : Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2010 року в частині задоволення зустрічного позову публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» до ОСОБА_3, треті особи: ПП «Лекс», ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті рішення апеляційного суду залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Сімоненко В.М. Судді: Амелін В.І. Гончар В.П. Олійник А.С. Ступак О.В.

вот такое мнение ВССУ на эту тему нашлось - У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2012 року м. Київ Колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Головуючого: Дьоміної О.О. Суддів : Касьяна О.П., Кафідової О.В. Коротуна В.М., Попович О.В. розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_5, третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м.Кривому Розі ради про стягнення суми боргу за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2011року,- в с т а н о в и л а: У квітні 2009 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що ОСОБА_3 належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором від 30.11.2006 року, поручителем по якому є ОСОБА_6, в результаті чого утворилася заборгованість станом на 30.03.2009 року в розмірі 239 217, 98 грн. В серпні 2010 року позивач уточнив свої позовні вимоги, зазначивши відповідачем по справі спадкоємця померлої ОСОБА_6 неповнолітніього сина - ОСОБА_4, від імені якого діє законний представник ОСОБА_5, та просив суд солідарно стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_5,заборгованість за кредитним договором станом на 19.01.2009р. у розмірі 219 700,84 грн., судові витрати по справі, та стягнути з ОСОБА_3 заборгованість, що виникла внаслідок невиконання зобов'язань за кредитним договором №1083-пк-2006 від 30.11.2006 року. у період з 19.01.2009 року по 30.08.2010 року в розмірі 491514,10 грн. Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 травня 2011року позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість в розмірі 372637,66грн. Вирішено питання про стягнення судових витрат по справі. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2011року рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 11 травня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №1083-пк-2006 від 30.11.2006 року в розмірі 219 700, 84 грн. станом на 19.01.2009 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №1083-пк-2006 від 30.11.2006 року за період з 19.01.2009 року по 30.08.2010 року в розмірі 491 514,10 грн. Вирішено питання про солідарне стягнення судових витрат по справі. У касаційній скарзі ОСОБА_5, який діє в інтересах неповнолітнього відповідача ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2011року та залишити в силі рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 травня 2011року Відповідно до статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції вірно встановив, що з ОСОБА_3, як боржника за кредитний договором, підлягає стягненню на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» сума боргу. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення суми боргу за кредитним договором з неповнолітнього ОСОБА_4, який є спадкоємцем після смерті ОСОБА_6, яка була поручителем виконання зобов’язання за кредитним договоро, суд першої інстанції вірно послався на положення ст.608 ЦК України, оскільки зобов'язання припиняються зі смертю боржника, якщо воно є нерозривне пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Обов'язки ОСОБА_6, яка була поручителем по кредитному договору між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3, припинилися ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з її смертю. Її права та обов'язки не переходять до спадкоємців, оскільки обов'язки поручителя нерозривно були пов'язанні з особою поручителя. Скасовуючи в цій частині судове рішення, суд апеляційної інстанції, пославшись на ч.1 ст.608 ЦК України, зазначив, що припинення зобов'язання смертю боржника стосується зобов'язання особистого характеру, а також статтями ЦК, які регулюють питання припинення кредитного договору, договору поруки. Відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами 2-4 статті 1273 ЦК України. З висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони протирічять чинному законодавству. Частиною 1 статті 608 ЦК України, на яку послався суд апеляційної інстанції, визначено, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язано й його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Відповідно до статей 553,554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Суть договору поруки полягає в тому, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель зобов'язується виконати борг боржника замість останнього. Тобто умовою для вступу поручителя у відносини з кредитором є факт невиконання основного зобов'язання боржником. В даному випадку договір поруки був пов'язаний безпосередньо з особою. Статтею 1231 ЦК України визначено, що до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду, яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у спадщину ( ст.1282 ЦК України). Відповідач ОСОБА_3 не виконав умови кредитного договору, а тому він і повинен сплатити всю суму боргу за кредитом. Слід також зазначити, якщо відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за законом чи заповітом має право прийняти або не прийняти спадщину. Неповнолітній ОСОБА_4 не приймав спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6, яка виступала поручителем. За таких обставин, суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та застосував норми які підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення. З огляду на викладене колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та було помилково скасовано апеляційним судом. Відповідно до частини 1 статті 339 ЦПК України, суд касаційної інстанції установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,- у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2011року скасувати. Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 травня 2011року залишити в силі. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий О.О.Дьоміна Судді: О.П.Касьян О.В.Кафідова В.М.Коротун О.В.Попович

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2011 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Головуючого: Ткачука О.С. суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Колодійчука В.М., Савченко В.О., розглянувши у цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: приватне підприємство «Лубни-торг», Орган опіки та піклування Лубенської районної державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення та окрему ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2011 року,- в с т а н о в и л а: У січні 2011 року позивач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 30.01.2008 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ПП «Лубни-торг» укладено договір про відновлювальну кредитну лінію №К-8-2008, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредит у розмірі 444 000 гривень за процентною ставкою 17,5% річних, а у період з 29.01.2011 року до погашення заборгованості - за процентною ставкою 26,25% річних з остаточним терміном повернення до 28.01.2011 року. Крім цього, 30.01.2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №І-8-2008, відповідно до умов якого ОСОБА_3, в якості забезпечення виконання ПП «Лубни-торг» зобов’язань за кредитним договором №К-8-2008 від 30.01.2008 року, передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, що складається з житлового будинку (Літер А-2), загальною площею 254,9 кв.м.,житловою площею 131,9 кв.м.; сарай (Літер Б); навіс (Літер В); вбиральня (Літер Г); огорожі (Літер №1); вигрібна яма (Літер №2); який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, несільськогосподарського призначення, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га. У зв’язку з неналежним виконанням ПП «Лубни-торг» зобов’язань за кредитним договором, утворилася заборгованість, яка станом на 17.01.2011 року складає 780 461,29 гривень, з яких: 444 000,00 гривень - заборгованість за кредитом; 5 875,35 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками; 248 168,62 гривень - заборгованість за простроченими відсотками; 14 652,00 - заборгованість за простроченою комісією та 67 765,35 гривень - нарахована пеня. Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 06 квітня 2009 року стягнуто з ПП «Лубни-торг», ОСОБА_3, ОСОБА_6 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за вказаним договором в сумі 468 848,05 гривень. Однак відповідачами судове рішення не виконується, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 квітня 2011 року закрито провадження у справі на підставі п.2.ч.1. ст.. 205 ЦПК України в частині вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про виселення та зняття з реєстрації відповідачів, а рішенням суду від 21 квітня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» залишено без задоволення. Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2011 року рішення та ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 квітня 2011 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення залишено без задоволення з інших підстав. Крім того, апеляційним судом Полтавської області 25 липня 2011 року постановлено окрему ухвалу на адресу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», яким, на думку суду, грубо порушено Закон України «Про іпотеку». В касаційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також скасувати окрему ухвалу суду. Вивчивши матеріали цивільної справи, касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Судами встановлено, що 30.01.2008 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ПП «Лубни-торг» укладено договір про відновлювальну кредитну лінію №К-8-2008, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредит у розмірі 444 000 гривень за процентною ставкою 17,5% річних, а у період з 29.01.2011 року до погашення заборгованості за процентною ставкою 26,25% річних з остаточним терміном повернення до 28.01.2011 року. Крім цього, 30.01.2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №І-8-2008, відповідно до умов якого ОСОБА_3, в якості забезпечення виконання ПП «Лубни-торг» зобов’язань за кредитним договором №К-8-2008 від 30.01.2008 року, передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, що складається з житлового будинку (Літер А-2), загальною площею 254,9 кв.м.,житловою площею 131,9 кв.м.; сарай (Літер Б); навіс (Літер В); вбиральня (Літер Г); огорожі (Літер №1); вигрібна яма (Літер №2); який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, несільськогосподарського призначення, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га. У зв’язку з неналежним виконанням ПП «Лубни-торг» зобов’язань за кредитним договором, утворилася заборгованість, яка станом на 17.01.2011 року складає 780 461,29 гривень. 10.12.2010 року позивачем на адресу відповідачки ОСОБА_3 було направлено лист-вимогу, яка була повернута банку 12 січня 2011 року без вручення за закінченням терміну зберігання. При ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», суд першої інстанції, виходив з того, що укладений договір іпотеки суперечить правам та інтересам неповнолітніх дітей ОСОБА_3, оскільки при укладенні договору не було отримано дозволу органу опіки та піклування, що є порушенням ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей». Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що реєстрація неповнолітніх дітей в будинку, переданому в іпотеку, не свідчить про наявність у них майнових прав щодо будинку, тому, при посвідченні договору іпотеки, необхідності отримання дозволу органу опіки та піклування не було. Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову з інших підстав, послався на те, що позивачем не дотримано вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», оскільки повідомлення банку про майбутнє звернення стягнення на предмет іпотеки була повернута банку не врученою, тому у позивача відсутнє право на звернення до суду з даним позовом. Також, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження в частині виселення відповідачів з будинку та скасування їх реєстрації, апеляційний суд, зазначив, що суд першої інстанції помилково закрив провадження в цій частині, посилаючись на наявність рішення Лубенського районного суду Полтавської області від 08.09.2010 року, ухваленого між тими ж сторонами та з тих же підстав, яке набуло чинності, оскільки у цій справі діти відповідачки ОСОБА_3 були не стороною по справі , а третіми особами. Постановляючи окрему ухвалу, апеляційний суд, послався на те, що позивач, не дотримавшись вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», звернувся з даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, без належного повідомлення боржника про виконання порушеного зобов’язання та звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому вважав за необхідне повідомити про дані порушення керуючого філією «Полтавське РУ» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» для вжиття заходів по дотриманню Закону України «Про іпотеку». Проте, погодитися з висновками суду апеляційної інстанції не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на вказані вимоги закону та зміст договору іпотеки уваги не звернув. Апеляційний суд помилку суду першої інстанції виправив, проте допустив неправильне застосування норм матеріального права. Постановляючи окрему ухвалу, суд зазначив, що порушенням закону, у випадку виявлення якого суд має право реагувати окремою ухвалою, є порушення позивачем ст. 35 Закону України «Про іпотеку», а також повторність подачі позову щодо виселення неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що дублює підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Але зазначене обґрунтування окремої ухвали не відповідає вимогам ст. 211 ЦПК України. Відповідно до ст. 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов. З позовної заяви вбачається, що відповідачами у справі вказані неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в той час як відповідно до ст. 29 ЦПК України такі особи не мають цивільної процесуальної дієздатності. За таких обставин суд першої інстанції, отримавши неналежним чином оформлену позовну заяву повинен був у відповідності до ст. 119 ЦПК України ухвалою залишити її без руху та вказати позивачеві на необхідність приведення її у відповідність з п.4. ст. 119 ЦПК України та ст.. 29 ЦПК України, або вирішити вказане питання під час попереднього або підготовки до судового засідання. На вказані порушення, що потягли за собою ухвалення неправильного рішення, суд апеляційної інстанції уваги не звернув та зазначив це у якості підстав для винесення окремої ухвали суду. Відповідно до ч.2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Також, апеляційний суд, ухвалюючи рішення, припустився помилки зазначивши, що у відповідності до ст. 35 Закону України «Про іпотеку" іпотекодержатель зобов’язаний повідомляти іпотекодавця належним чином, в той час як відповідно до цієї статті необхідним є направлення письмової вимоги іпотекодавцю, що залишилося не з’ясованим судами обох інстанції, оскільки в матеріалах справи міститься копія конверта про направлення відповідачам повідомлення про виселення (а.с. 19, застереження на бланку зворотнього повідомлення), яка апеляційним судом розцінена як повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки . На підставі наведеного, справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд з метою встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, застосування до правовідносин, що виникли між сторонами відповідних норм матеріального права та ухвалення законного та обґрунтованого рішення . Керуючись ч.1 ст. 336, ч.2 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у х в а л и л а : Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» - задовольнити частково. Рішення та окрему ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий: О.С. Ткачук судді: В.С. Висоцька М.К. Гримич В.М. Колодійчук В.О. Савченко http://reyestr.court.gov.ua/Review/20206298

АП! ВОПРОСочень важно мнение форумчан

а если кредитный договор был заключен от имени ВАТ, хотя на момент заключения Банк уже был ПАТ. и такого предприятия ВАТ ..... уже даже в реестре не существовало. Считается ли, что договор заключен надлежащей стороной? Аваль вообще заключал от имени поштово-пенсийного, тогда как был Райфайзен банк Аваль на момент заключения

попробуйте посмотреть решения в реестре по АвтоПросто, эта фирмочка была до АвтоТак

поделитесь расчетом и со мной пожалуйста [email protected]

со смертью должника то понятно,а вот со смертью поручителя как ? как наследникам этого поручителя быть?

Наследник, который принял часть наследства, считается таким, который принял все наследство. К имуществу принадлежат как вещи, так и имущественные права, и обязанности. являются ли поручительство имущественным правом и обязанностью?

Вот такой вопрос - Прекращается ли поручительство смертью поручителя? Или наследники наследуют обязательства поручителя?

а какой это банк был куплен?

Есть ли апелляция на данное решение?

нее!)))выдали 50 тыщ тугриков долг 40 тыщ туриков ипотека 240 000, грн.-записали вопрос как реструкторизировать 40 тыщ. тугриков долга????))

4) поділу існуючого кредитного зобов'язання в іноземній валюті за договором про надання споживчого кредиту на - если запретили валютные кредиты, то какой смысл вводить возможные варианты их реструкторизации?? в закон о защите прав потребителей??

что то я наверное не так спрашиваю)))меня интересует п.4- этих вариантов реструктуризации как же посчитать эту реструктуризацию??))) вот например долг по мнению банка 40 000 дол. стоимость ипотеки 244000,00 грн. - на момент заключения договора кредита и ипотеки. как просчитать такую реструктуризацию??? согласно данных условий

этот пункт в законе появился только в сентябре 2011 года!!!! я просто не пойму саму формулу такой идеи(((

Меня интересует пункт 4. Как так поделить существующее кредитное обязательство? 12. Кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію заборгованості за договором про надання споживчого кредиту. Реструктуризація, зокрема, здійснюється шляхом: 1) надання позичальникам відстрочки сплати суми основного боргу за договорами про надання споживчого кредиту на строк не більше трьох років; 2) продовження строку договору про надання споживчого кредиту з урахуванням обмежень, що діють у банках, та обставин щодо фінансового стану позичальника; 3) зміни механізму нарахування відсотків таким чином, щоб частина щомісячних платежів з обслуговування кредитів не перевищувала 35 відсотків сукупного місячного доходу сім'ї; 4) поділу існуючого кредитного зобов'язання в іноземній валюті за договором про надання споживчого кредиту на: зобов'язання, забезпечене іпотекою, у розмірі залишку кредиту на момент реструктуризації, вираженого в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту; зобов'язання, не забезпечене іпотекою, у розмірі різниці залишку кредиту в гривнях за курсом на момент реструктуризації та залишку кредиту в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту, яке повністю виконується в кінці строку договору про надання споживчого кредиту. Банк має право за реструктуризованими згідно із цією частиною договорами звільнити позичальників від сплати будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов кредитних договорів, що виникли до дати такої реструктуризації. У разі якщо позичальник у повному обсязі та своєчасно виконає реструктуризовані зобов'язання за кредитним договором протягом трьох років з дня реструктуризації боргу, комерційний банк має право на щорічне зменшення на 0,5 відсотка суми основного непогашеного боргу протягом наступних п'яти років з віднесенням зазначеної суми до складу витрат банку. (статтю 11 доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом України від 22.09.2011 р. N 3795-VI)

Справа № 2 – 173/2010; РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 серпня 2010 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Гримич М.К. за участю секретарів: Хапанцевій І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк», Приватного підприємства «Лекс» про визнання частково недійсним договору іпотеки, визнання договорів поруки та іпотеки припиненими, зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» до ОСОБА_1, треті особи ПП «Лекс», ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,- ВСТАНОВИВ : Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес Банк» - правонаступника Акціонерного банку «Експрес Банк» про визнання частково недійсним договору іпотеки, визнання договорів поруки та іпотеки припиненими, посилаючись на те, що в иходячи з п. 6.1. договору поруки від 29.05.2007 року термін дії його закінчився 30 березня 2009 року, отже вимогу відповідачем - АБ «Експрес Банк» від 16 жовтня 2009 року про виконання зобов’язань по договору поруки пред’явлено після закінчення терміну дії договору поруки. Щодо підстав визнання припиненим договору іпотеки позивачем зазначається, що до договору про відкриття кредитної лінії № 10-07/кл від 13 липня 2007 року, який був забезпечений іпотекою позивача, було укладено 11 доповнень в термін з 16 серпня 2007 року по 24 червня 2009 року з майже 10-кратним збільшенням суми кредиту та пролонгацією майже на 3 роки строку дії кредитного договору і оскільки такі доповнення були укладені тільки між АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс», без повідомлення поручителя - іпотекодавця, тому позивач вважає, що дана обставина суперечить вимогам ст. 553-559 ЦК України і договір іпотеки має бути визнаний припиненим відповідно в термін, зазначений власне в договорі іпотеки – 11.08. 2008 року. Крім того, позивач просив визнати недійсним п 1.1., 1.3. та 6.5. договору іпотеки, оскільки вони суперечать один одному, а також Закону України «Про іпотеку» . Представники позивача, з’явившись у судове засідання, підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов. Представники АБ «Експрес Банк», з’явившись у судове засідання, проти позову заперечували, зазначили, що позивач не є майновим поручителем, а є іпотекодавцем і на правовідносини, що виникли між сторонами , не розповсюджуються норми ЦК України, які регулюють поруку, звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, розгляд яких було об’єднано в одне провадження. Крім того, зазначили, що посилання позивача на ту обставину, що п 1.1., 1.3. та 6.5. договору іпотеки суперечать один одному, а також Закону України «Про іпотеку» не відповідає дійсності, п 1.1. договору іпотеки в діючій редакції не суперечить Закону України «Про іпотеку». Ці твердження обґрунтовуються, зокрема, тим, що законодавець передбачив, що будь-яке збільшення основного зобов’язання або процентів за основним зобов’язанням, крім випадків коли таке збільшення прямо передбачено іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. В даному випадку, а саме в п 1.1. договору іпотеки прямо передбачено таке збільшення, а тому не суперечить п 6.5. договору іпотеки, в якому відповідно зазначено, що всі зміни та доповнення оформляються письмово та набувають чинності з моменту їх нотаріального посвідчення. Також , представник відповідача вважає, що свідомо підписавши іпотечний договір в тому числі і п. 1.1. даного договору ОСОБА_1, надав право кредитору та боржнику без його відома та згоди збільшувати основне зобов’язання або проценти за основним зобов’язанням. Саме тому п. 1.1. не суперечить п 1.3. який передбачає, що на момент укладення договору іпотекодавець був ознайомлений з вимогами кредитного договору. Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася про час та місце судового розгляду була повідомлена, направила до суду представника ОСОБА_3. заслухавши думку осіб у справі, суд визнав можливим розглядати справу у її відсутність за участю повноваженого представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Представник Відповідача ПП «Лекс» в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, надав суду клопотання розглядати даний позов без його участі. Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, встановив наступне. Судом встановлено, що 13.07.2007 року між АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 10-07/кл від 13.07.2007 року, із відновлювальним лімітом кредитування в сумі 1 800 000,00 грн. строком з 13.07.2007 року по 11.07.2008 року зі сплатою 19 % річних та надання в межах цієї лінії грошових коштів на поповнення обігових коштів. Згідно подальших договорів, між цими ж сторонами укладено угоди про внесення змін та доповнень до нього. Так, 29 жовтня 2007 року між ПАТ «АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 2 до договору про відкриття кредитної лінії № 10-07/кл від 13 липня 2007 року, згідно з яким, сторони в договорі домовилися про новий порядок обчислення та сплати відсотків за кредитом. 13 грудня 2007 року між ПАТ «АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 3 до договору про відкриття кредитної лінії № 10-07/кл від 13 липня 2007 року, згідно з яким, сторони домовилися збільшити кредитну лінію до суми 11 800 000,00 гривень . Забезпеченням виконання зобов’язання згідно доповнення № 3 від 13.12.2007 р є: іпотека нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, № 1-11, та належить майновому поручителю ТОВ «Верес»; застава транспортних засобів (автомобілів), як товарів на складі; порука ТОВ «Компанія Трансенерго»; порука ТОВ «Верес»; а також всі види забезпечення виконання зобов’язання згідно з правочинами, які можуть бути укладені з метою забезпечення виконання зобов’язання Позичальника за Договором, незалежно від того, зазначені вони в договорі чи ні. 31 березня 2008 року між ПАТ «АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 4 до договору про відкриття кредитної лінії № 10-07/кл від 13 липня 2007 року, згідно з яким, сторони в договорі домовилися збільшити кредит до суми 27 800 000,00 гривень та термін дії кредитного договору до 01.04.2011 року. Забезпечення виконання зобов’язання згідно доповнення № 4 від 31.03.2008 р є: порука ОСОБА_1, на суму погашення заборгованості в сумі 5 050 000,00 гривень; застава товарів (автомобілів) на складі, що належать ПП «Лекс» на праві власності, на суму не менше ніж 7 000 000,00 гривень, а також всі види забезпечення виконання зобов’язання згідно з правочинами, які можуть бути укладені з метою забезпечення виконання зобов’язання Позичальника за договором, незалежно від того, зазначені вони в договорі чи ні. 30 травня 2008 року між ПАТ «АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 5 до договору про відкриття кредитної лінії № 10-07/кл від 13 липня 2007 року, згідно з яким, сторони встановили графік зменшення ліміту кредитної лінії по наданому кредиту. 27 червня 2008 року між ПАТ «АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 6 до договору про відкриття кредитної лінії № 10-07/кл від 13 липня 2007 року, згідно з яким, сторони в договорі домовилися про зменшення ліміту кредитної лінії протягом терміну, що визначений п.1.1. Договору та становить 25 500 000,00 гривень, а також встановили графік зменшення ліміту кредитної лінії по наданому кредиту. 01 вересня 2008 року між ПАТ «АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 7 до Договору про відкриття кредитної лінії № 10-07/кл від 13 липня 2007 року, згідно з яким, сторони в Договорі домовилися про збільшення відсоткової ставки по кредитному договору до 22,0 % річних. Також додатковим забезпеченням по кредитному договору виступає іпотека квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить майновому поручителю ОСОБА_1. 23 грудня 2008 року між ПАТ «АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 8 до договору про відкриття кредитної лінії № 10-07/кл від 13 липня 2007 року, згідно з яким, сторони в договорі домовилися про збільшення відсоткової ставки по кредитному договору до 24,0 % річних. 29 лютого 2009 року між АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 9 до договору про відкриття кредитної лінії № 10-07/кл від 13 липня 2007 року, згідно з яким, сторони в договорі домовилися щодо порядку сплати та нарахування відсотків по наданому кредиту. 26 березня 2009 року між ПАТ «АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 10 до договору про відкриття кредитної лінії № 10-07/кл від 13 липня 2007 року, згідно з яким, сторони в договорі домовилися щодо порядку сплати та нарахування відсотків по наданому кредиту. 24 червня 2009 року між ПАТ «АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено договір про внесення змін та доповнень № 11 до договору про відкриття кредитної лінії № 10-07/кл від 13 липня 2007 року, згідно з яким, сторони в договорі домовилися щодо порядку сплати та нарахування відсотків по наданому кредиту. Як вбачається з даних договорів про внесення змін до основного кредитного договору, його підписали повноважені представники ПАТ «АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс», жодні представники Іпотекодавців чи Поручителів в тому числі ОСОБА_1 дані зміни не підписували та не погоджували. Позивачем було надано ПП «Лекс» кредит в кінцевому розмірі у 25 000 500, 00 грн., терміном з 13.07.2007 року по 01.04.2011 року зі сплатою 24 % річних на поповнення обігових коштів. В термін, визначений в кредитному договорі боржник – ПП «Лекс» обов’язань щодо повернення кредиту не виконав, кредит та відсотки за його користування не повертаються. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ПП «Лекс», між АБ «Експрес Банк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавцем) укладено договір іпотеки від 16 серпня 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В.А., зареєстрований в реєстрі за № 2719. Згідно даного договору Іпотекодавець передав Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно – предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_2. Згідно акту № 2 узгодження договірної (заставної) вартості предмета іпотеки від 16.08.2007 року, заставна вартість предмету іпотеки на момент укладання договору іпотеки сторонами була оцінена в сумі 14 420 000,00 грн. При цьому в кредитному договорі також зазначено, що додатково Позивач є поручителем ПП «Лекс» на суму 5 050 000,00 грн. в зв’язку з чим між АБ «Експрес Банк» та ОСОБА_6, який представляв інтереси ОСОБА_1 за довіреністю серія ВЕО № 132160, посвідченою 29 травня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В.А., укладено договір поруки № 10-07/П-1, згідно якого Поручитель поручився перед АБ «Експрес Банк» за виконання зобов'язань ПП «Лекс», які виникли на підставі Договору про відкриття кредитної лінії № 10-07/кл від 13 липня 2007 року, укладеного між АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» та договору про внесення змін та доповнень № 4 до договору про відкриття кредитної лінії № 10-07/кл від 13 липня 2007 року від 31 березня 2008 року.. Як вбачається з укладеного між сторонами Договору поруки № 10-07/П-1, Поручитель відповідає перед АБ «Експрес-банк» за виконання зобов’язання ПП «Лекс» за договором про відкриття кредитної лінії як солідарний боржник в обсязі 5 050 000,00 грн., включаючи сплату суми кредиту, процентів, неустойки (штрафу чи пені) та відшкодування збитків. Відповідно до п. 3.3.6 договору іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки всі свої вимоги що витікають з кредитного договору та договору іпотеки в обсязі визначеному на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, неустойку відшкодування збитків, витрати на утримання предмету іпотеки, а також витрати пов’язані зі зверненням стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію. Позивач по зустрічному позову зазначає, що на адресу відповідача було направлено листи-вимоги, в яких АБ «Експрес Банк» повідомив ОСОБА_1 про існуючу заборгованість за кредитним договором, необхідність її погашення в повному обсязі протягом 30 днів з моменту отримання Відповідачем даної вимоги та попередження про те, що у разі невиконання даної вимоги АБ «Експрес Банк» буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки. Однак, заборгованість за кредитним договором погашена не була. Крім того, згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення Іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмету іпотеки позивач ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк» просить задовольнити свої вимоги в сумі 30 310 562, 17 грн., що випливають з договору про відкриття кредитної лінії № 10-07/кл від 13.07.2007 року, укладеного року між АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс», просить стягнути державне мито в сумі 1 700,00 грн., та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 120 грн. Під час судового розгляду представником ПАТ АБ «Експрес-Банк» було зазначено, що станом на 28.01.2010 року загальна сума заборгованості ПП «Лекс» за кредитним договором становить 30 310 562,17 грн., в тому числі: строкова заборгованість за основним зобов’язанням – 23 906 250,00 грн.; прострочена заборгованість за основним зобов’язанням – 1 593 750, 00 грн.,; строкова заборгованість по нарахованих відсотках – 491 486,30 грн.,; прострочена заборгованість по нарахованих відсотках з урахуванням індексу інфляції – 4 140 238, 70 грн.,; пеня за прострочення сплати заборгованості за основним зобов’язанням – 21 482, 88 грн.,; пеня за прострочення сплати заборгованості по нарахованих відсотках – 134 524, 01 грн.,; штраф за несвоєчасне повернення заборгованості за основним зобов’язанням в розмірі 3 % річних від простроченої суми. Згідно ст. 625 ЦК України – 3 143,84 грн., та штраф за несвоєчасне повернення заборгованості по нарахованих відсотках в розмірі 3 % річних від простроченої суми, згідно ст. 625 ЦК України – 19 686,44 грн. . В подальшому представник ПАТ «АБ «Експрес-Банк» збільшив свої позовні вимоги до 32 035 771 грн. Крім цього, представник ПАТ АБ «Експрес Банк» зазначив, що ними було направлено письмову вимогу, як самому позичальнику ПП «Лекс» (том справи І, а.с.200) так і майновому поручителю ОСОБА_1 (том справи І, а.с.209), в яких містилось попередження про те, що у випадку непогашення існуючої заборгованості АБ «Експрес Банк» змушений буде звернути стягнення на предмет іпотеки. Представником ПАТ «Експрес Банк» в судове засідання надано договір застави товарів в обороті № 10-07/3 з його змінами й доповненнями, що укладений 13.12.2007 року між ПАТ «Експрес Банк» та ПП «Лекс», з якого вбачається, що між ПП «Лекс» та ПАТ «Експрес Банк» укладено договір застави легкових автомобілів як товарів в обороті заставною вартістю 7 473 787,97 грн. Крім цього представниками ПАТ «Експрес Банк» заявлено, що дане заставне майно без відома та згоди банку ПП «Лекс» реалізовано, а кошти від реалізації даного майна не направленні на погашення заборгованості по кредитному договору № 10—7/кл від 13.07.2007 року. В обґрунтування основного позову представником позивача зазначено, що згідно ЦК України зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Зокрема це підтверджується ч. 4 ст. 559 ЦК України та п. 6.1 договору поруки № 10 -07/П-1 , з якого вбачається, що його укладено строком на 1 рік і він діє до 11 липня 2008 року, але не раніше ніж: до повного виконання Сторонами своїх зобов 'язань за договором. Виходячи з п. 6.1. договору поруки термін дії його закінчився 30 березня 2009 року, отже виставлена вимога Відповідачем АБ «Експрес Банк» від 16 жовтня 2009 року про виконання зобов’язань по договору поруки пред’явлено після закінчення терміну дії договору поруки. Представник позивача також зазначив, що АБ «Експрес Банк» немає жодних правових підстав для звернення із вимогою до Поручителя за виконаннями зобов'язань ПП «Лекс» за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 10-07/кл від 13 липня 2007 року. Позивач вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами , регулюються ст. 559 ЦК України та ст. 258 Цивільного кодексу України в частині стягнення неустойки. Щодо договору іпотеки укладеного 16 серпня 2007 року між АКБ «Експрес Банк» та ОСОБА_1 представник позивача зазначив, що на момент укладення договору іпотеки діяв договір про відкриття кредитної лінії № 10-07/кл від 13 липня 2007 року та до нього було укладено доповнення № 1 від 16 серпня 2007 року згідно з яким ліміт кредитної лінії встановлено в сумі 9 800 000,00 грн., з терміном погашення до 11 липня 2008 року та відсотковою ставкою 19 % річних. Виходячи з таких умов та враховуючи те, що при укладенні іпотечного договору забезпеченням по кредитному договору виступало також і майнове поручительство ТОВ «Компанії Трансенерго» ОСОБА_1 саме з таких передумов надано в іпотеку нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2 на підставі іпотечного договору від 16 серпня 2007 року який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В.А., та зареєстрований в реєстрі за № 2719. Крім того, представник позивача стверджує, що в договір внесено було завідомо суперечливі один до одного пункти, які суперечать Цивільному кодексу України та Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати гроші (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно досліджених в судовому засіданні матеріалів, зокрема акту звірки взаєморозрахунків між ПАТ «АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» (а.с. ), останній отримав зазначені в кредитному договорі та доповненнях до нього кредитні кошти, що підтверджує виконання банком ст.1054 ЦК України. Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається. Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Згідно ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмету іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням, а згідно ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед Іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Згідно п. 1.2. іпотечного договору вартість предмету іпотеки складає 14 420 000, грн., п. 6.11 договору іпотеки вказує на те, що сторони керуються чинним законодавством при виконанні даного договору. Також п. 6.5. договору вказує, що всі додатки, зміни та доповнення до договору оформляються письмово та набувають чинності з моменту їх нотаріального посвідчення після чого вони стають невід'ємною частиною договору. П. 1.3 іпотечного договору вказує на те, що Іпотекодавець на момент укладення договору ознайомлений з кредитним договором та додатками до нього, умови кредитного договору йому відомі, й зрозумілі. Згідно ст.212 ЦПК України суд, при постановленні рішення, керується доказами, які оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному і повному з’ясуванні обставин та доказів. З урахуванням вищевказаних норм законодавства України та обставин, встановлених в судовому засіданні, суд вважає, що внесення змін та доповнень до кредитного договору, що мало місце 31 березня 2008 року не було узгоджене з поручителем ОСОБА_1 як на цьому наполягали представники ПАТ «Експрес Банк» поєднуючи це з п 2.2. договору поруки в якому сказано «поручитель підтверджує, що ознайомлений з договором, з якого випливає зобов’язання, виконання якого забезпечено порукою за договором, всі умови цього договору йому відомі і зрозумілі». Немає жодних доказів в матеріалах справи, не змогли їх надати в судовому засіданні і представники ПАТ «Експрес Банк», які б вказували, що твердження п 2.2. договору поруки узгоджуються з додатком № 4 до кредитного договору. Тому, аналізуючи вищевказані пункти, суд вважає, що п. п. 1.1., 1.3. та 6.5., іпотечного договору суперечать один одному та чинному законодавству. Так п. 1.1. вказує, що даний договір іпотеки забезпечує всі вимоги Іпотекодержателя, які випливають з Кредитного договору, а також будь-якими додатковими угодами до нього, що будуть укладені між Боржником та Іпотекодержателем в майбутньому, включаючи збільшення суми кредиту та/або збільшення процентної ставки за кредитом. Однак, це суперечить ст. 11 Закону України «Про іпотеку», де сказано, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. П 1.3. чітко зазначає, що Іпотекодавець ознайомлений з кредитним договором та додатками до нього , тобто на момент укладання іпотечного договору було виконано ч. 4 ст. З Закону України "Про іпотеку" згідно з якою іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання. Таким зобов'язанням на момент укладання договору іпотеки було 9 800 000, 00 грн., з оплатою 19 відсотків річних за користування кредитними коштами. Суд вважає, що майновий поручитель – особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно на забезпечення виконання зобов’язань іншої особи особи-боржника, а тому з цих підстав вбачається, що укладені додаткові договори до кредитного договору порушують ст. 559 ЦК України якою передбачено, що порука припиняється в разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, та ст. 19 Закону України «Про іпотеку» якою встановлено, що будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, може бути здійснено після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Відповідно до п.6.5 іпотечного договору передбачено, що цей договір може бути змінений або доповнений за згодою сторін після нотаріального посвідчення, що не було виконано в даному випадку. Доповнення, внесені до кредитного договору, істотно змінили умови договору іпотеки, зокрема збільшили суму майнових зобов’язань, відсоткову ставку та термін дії зобов’язання. Відповідно до ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину сторонами, або однією із сторін, вимог ст. 203 ЦК України є підставою для визнання недійсності правочину, чи пункту що порушує вимоги даної статті. Відповідно до п. 9 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, зазначено, що згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним в цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини і обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину за наявності згоди всіх сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним. Крім цього, за загальним правилом правочин, визнаний недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК). У разі якщо правочин може бути припиненим лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, суд одночасно з визнанням правочину недійсним повинен зазначити у рішенні, що він припиняється лише на майбутнє (ч.2 ст. 236 ЦК). Визнання правочину недійсним на майбутнє також зумовлює майнові наслідки, передбачені статтею 216 ЦК. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість їх настання у майбутньому припиняється. З вищезазначених підстав, суд вважає, що п. 1.1. договору іпотеки повинен бути визнаний недійсним в частині змін та доповнень до нього які будуть укладені між «…боржником та іпотекодержателем в майбутньому збільшення суми кредиту та/або збільшення процентної ставки за кредитом...» з моменту укладення договору іпотеки (частина перша статті 236 ЦК України). В зв’язку з цим вимоги щодо внесення до Державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру, щодо об'єкта - квартири за № 5 що знаходиться у будинку АДРЕСА_2 та зняти заборону на відчуження квартири за № 5, що знаходиться у будинку АДРЕСА_2, накладену АБ «Експрес банк» згідно договору іпотеки від 16 серпня 2007 року який зареєстрований в реєстрі за № 2719, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В.А., реєстровий № 2719 також підлягають задоволенню. Розглядаючи заперечення відповідача щодо основного позову , судом з’ясовано позицію відповідача, згідно з якою останній вважає, що ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про іпотеку» як підстава для припинення договору іпотеки, не може бути застосована позивачем , оскільки кредит в сумі 25 500 000,00 грн., відсотки по ньому, пеня та штрафні санкції на момент розгляду справи не погашенні, більше того ОСОБА_1 не виконав вимогу № 01-26/935 від 16.10.2009 року, яку він отримав 20.10.2009 року щодо належного виконання своїх зобов’язань як майнового поручителя в зв’язку з простроченням Позичальником тіла кредиту, відсотків та пені. Крім цього, Банк вважає, що майнове поручительство ОСОБА_1 не підпадає під дію ст. 559 ЦК України, оскільки в ньому мова йде про просте поручительство, а в даному випадку є договір іпотеки та передача майна в забезпечення, а тому даний правочин підпадає тільки під дію Закону України «Про іпотеку». Не погоджується також представник відповідача по основному позову з позицією ОСОБА_1, щодо договору поруки № 10-07/П-1 від 31.03.2008 року згідно з яким ОСОБА_1 взяв на себе зобов’язання фінансового поручительства в сумі 5 050 000,00 грн., вважає, що даний договір діє на момент розгляду даної справи в суді оскільки в п. 6.1. вказано, що він укладений до 11 липня 2008 року але не раніше ніж до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором. Як вбачається з листа № 01-26/935 від 16.10.2009 року зобов’язань по кредитному договору майновим поручителем не виконані, а сам кредитний договір діє до 01.04.2011 року. Крім цього договір поруки має чітко визначений розмір поруки – 5 050 000,00 грн., а тому зміни та доповнення що були зроблені без відома та згоди Поручителя ОСОБА_1, не впливають на обсяг його відповідальності за договором поруки. Визнання поруки припиненою,- на думку представника Банку,- не відповідає способам захисту цивільних прав передбачених ЦК України. Розглядаючи заперечення представника Банку в запереченні до заяви про зміну предмету позову про те, що договір та основне зобов’язання є чинними, суд оцінює такі твердження критично, виходячи з наступного. Як вбачається з договору поруки, Поручитель відповідає перед кредитором (ПАТ «Експрес-Банк») за виконання ПП «Лекс» зобов’язань за вищевказаним кредитним договором як солідарний боржник в обсязі 5 050 000,00 грн., включаючи сплату суми кредиту, процентів, неустойки (штрафу чи пені) та відшкодування збитків. Таким чином, Поручитель поручився перед банком за виконання зобов’язань частково, тобто в сумі, яка зазначена вище. Натомість, зобов’язання Поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Це підтверджується ч. 4 ст. 559 ЦК України, згідно з яким порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки ». Таким чином, зобов’язання Поручителя діє виключно в межах строку, передбаченого в договорі поручительства. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору ( ч. 1 ст. 631 ЦК України). Згідно п. 6.1. договору поруки його укладено строком на один рік, до 11 липня 2008 року, але не раніше ніж до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором. Як вбачається із самого договору та п. 6.1., договір поруки укладався сторонами 31 березня 2008 року, в той час як за умовами договору строк дії договору поруки складає один рік, датою закінчення дії договору повинна бути 31 березня 2009 року, а не 11 липня 2008 року, як встановив в договорі Банк, судом оцінюється як порушення принципу рівності сторін в договірному зобов’язанні з боку Паб АБ «Експрес Банк». Рік з моменту укладання договору закінчився 30 березня 2009 року. В будь-якому випадку, в договорах повинна бути умова, яка передбачає пролонгацію дії договору, в даному випадку, в договорі поруки передбачений конкретний строк «з» «по», і не прописана умова, яка передбачає таку пролонгацію, а тому відсутні жодні правові підстави для звернення до Поручителя з вимогою про виконання договору поруки. Суд також бере до уваги, що на момент пред’явлення вимоги Банком (лист-вимога від 16 жовтня 2009 року) строк дії договору поруки вже закінчився, слід зазначити, що Боржник припинив належно виконувати свої зобов’язання по кредитному договору з 30.04.2009 року про що свідчить надана Банком інформація про стан заборгованості та розрахунків між АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» по договору про відкриття кредитної лінії № 10-07/кл від 13.07.2007 року станом на 15.03.2010 року, а лист-вимога направлена ОСОБА_1 тільки 16.10.2009 року. Відповідно до п. 4 ст. 212 ЦК України, якщо настанню обставин недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала, а тому стягнення з ОСОБА_1, як поручителя по договору поруки, коштів є безпідставним. Суд вважає, що при з’ясуванні обставин, з якими закон пов’язує стягнення сум заборгованості за кредитним договором солідарно з поручителя та боржника, слід виходити в даному випадку з вимог ст. 559 ЦК України . При продовженні терміну дії основного зобов’язання за рахунок збільшення періоду, за який нараховується відсотки за користування чужими коштами, а також у випадку підвищення розміру відсотків істотно збільшується сума основного зобов’язання. Поручитель в цьому випадку несе відповідальність тільки в тому випадку, якщо він згодний продовжити договір поруки на нових умовах. В іншому разі порука припиняється. Так, якщо кредитор не повідомив поручителя про продовження кредитного договору і не одержав його згоди на продовження договору поруки на нових умовах, пов’язаних із збільшенням відповідальності поручителя, зазначені обставини припиняють дію договору поруки. Суд вважає, що вказані вище зміни у основному зобов’язанні слід визнати такими, що тягнуть несприятливі наслідки для поручителя, і це дає підстави для припинення договору поруки, як такі що суперечать в цілому ст. ст. 553-559 ЦК України. Отже, у зв’язку з вищевикладеним, суд вважає, що відповідно до вимог ст.559 ЦК України, якщо кредитор не довів до відома поручителя про зміну умов кредитного договору та не одержав його згоди на продовження договору саме на нових умовах ( збільшення відсоткової ставки за договором, збільшення суми кредиту і терміну дії - це в даному випадку є новим умовами), пов’язаних зі збільшенням відповідальності поручителя, зазначені обставини припиняють дію договору поруки. Обставини, що передбачені п. 1 та п. 4 ст. 559 ЦК України дають підстави визнати договір поруки таким, що припинив свою дію. Суд вважає, що згідно ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Також, слід врахувати, що ст. 559 ЦК України передбачає, що порука припиняється в разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Статтею 19 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що будь-яке збільшення основного зобов’язання або процентів за основним зобов’язанням, може бути здійснено після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Відповідно до п. 6.5 іпотечного договору передбачено, що цей договір може бути змінений або доповнений за згодою сторін після нотаріального посвідчення, що не було виконано по даному договору. Крім того, до кредитного договору, як першочергового та основного договору, було внесено зміни у відповідності до яких, збільшувалась відсоткова ставка по кредитному договору, а також сума наданого кредиту та термін дії кредитного договору. Отже, 13 грудня 2007 року між АБ «Експрес Банк» та ПП «Лекс» було укладено Договір про внесення змін та доповнень № 3 до кредитного договору, згідно яким, сторони домовилися збільшити кредитну лінію на суму 2 000 000,00 грн., що в сукупності підняло ліміт кредитування на суму 11 800 000,00 гривень. Саме тому починаючи з 13 грудня 2007 року, після того, як було укладено це доповнення без повідомлення про це майнового поручителя відбулась суттєва зміна іпотечного договору: істотно змінилися умови кредитного договору щодо суми наданого кредиту відсоткової ставки та терміну дії. Так відсоткова ставка була піднята з 19 % (Договір про внесення змін та доповнень № 7 до кредитного договору від 01 вересня 2008 р.) до 22 %., згідно - Договору про внесення змін та доповнень № 8 Кредитного договору від 23 грудня 2008 року з 22 % було піднято до 24%. Суд вважає, що твердження представника відповідача про те, що визнання поруки припиненою не відповідає способам захисту цивільних прав, передбачених ЦК України, підлягає відхиленню, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. І у випадку, коли порушено або порушуються права чи свободи уповноваженої особи; створено або створюються перепони для реалізації нею своїх прав чи свобод або що вжиті заходи щодо реалізації його прав є недостатніми, на неї покладено обов’язки, не передбачені законодавством або передбачені законодавством, але без врахування конкретних обставин, за яких ці обов’язки повинні покладатися, або що вони покладені не уповноваженими на це особою чи органом, або до нього застосовано стягнення за відсутністю передбачених законом підстав, особа може застосовувати як передбачені законом, так і не передбачені законом, але йому не суперечать способи захисту свого порушеного чи ос пореного права. Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно із ст. 16 ЦК України, може бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди тощо. Суд вважає, що в даному випадку посилання Банку на норму ч. 1 ст. 598 ЦК України, є невірним, оскільки, із вищенаведених норм вбачається, що якщо особа вважає, що порушено її право, вона звертається до суду за захистом своїх прав та інтересів, що прямо передбачено ст.15 ЦК України. Банк в наданому до суду запереченні наполягає на тому, що момент припинення поруки залежить від моменту настання обставин, з якими пов’язується настання припинення поруки, тобто ч. 4 ст. 559 ЦК України, а стосовно припинення поруки автоматично, тому суд вважає, що така норма взагалі не передбачена ані ЦК України, а ні самим договором, а тому є такою, що не відповідає нормам чинного законодавства України. Суд вважає, що відповідно до ч.2 ст. 628 ЦК України сторони уклали договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Зважаючи на те, що Законом України «Про іпотеку» прямо не передбачено, що майнова порука є видом застави, є можливим її визнання змішаним договором з елементами застави та поруки. Згідно ст. 7 даного Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням…, а згідно ст. 11 - майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Згідно п. 1.2. іпотечного договору вартість предмету іпотеки складає 14 420 000, грн., отже це означає, що на підставі ст. 11 вищезгаданого закону зобов’язання іпотекодавця не можуть бути вищі ніж ця сума. В підтвердження цього договір іпотеки п. 6.11 вказує на те, що сторони керуються чинним законодавством при виконанні даного договору, окрім цього п. 6.5. договору вказує, що всі додатки, зміни та доповнення до договору оформляються письмово та набувають чинності з моменту їх нотаріального посвідчення після чого вони стають невід’ємною частиною договору. Також п. 1.3 іпотечного договору вказує на те, що іпотекодавець на момент укладення договору ознайомлений з кредитним договором та додатками до нього, умови кредитного договору йому відомі, й зрозумілі, тобто на момент укладання іпотечного договору було виконано ч. 4 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» згідно з якою іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов’язання. Таким зобов’язанням на момент укладання договору було 9 800 000,00 грн., з оплатою 19 % річних за користування кредитними коштами та терміном дії до 11 липня 2008 року (п 1. договору про внесення змін та доповнень № 1 до договору про відкриття кредитної лінії № 10-07/кл від 13.07.07 року від 16 серпня 2007 року. Внесені договорами зміни істотно змінили умови іпотечного договору та термін його дії, що порушенням ст. 559 ЦК України та ст. 19 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до п. 6.5. іпотечного договору передбачено, що такий договір може бути змінений або доповнений за згодою сторін після нотаріального посвідчення, чого сторонами договору іпотеки не було вчинено. Суд вважає, що в даному випадку наявними є обставини, які викладені в п. 9 Постанови ВСУ, а тому визнає, спірний п. 1.1. договору іпотеки недійсним в частині «… змін та доповнень до нього, які будуть укладені між боржником та іпотекодержателем в майбутньому збільшення суми кредиту та/або збільшення процентної ставки за кредитом…» з моменту укладання договору іпотеки керуючись ч. 1 ст. 236 ЦК України. Твердження Представників ПАТ «Експрес Банк» в своєму запереченні про те, що Позивач помилково посилається на ст. 559 ЦК України та те що така правова норма не відноситься до договору іпотеки повинна бути спростована на підставі того, що порука виступає одним із видом забезпечення виконання зобов’язання, а тому цілком зрозуміло та логічне посилання на цю правову норму. Так, в цивільному законодавстві зазначається, що з припиненням основного зобов’язання припиняються і забезпечувальні договори, тобто це означає, що існує такий ланцюг, який передбачає, що основний - кредитний договір, нерозривно пов'язаний із іпотекою та порукою, які неможливо ділити та розглядати кожний договір окремо один від одного, а тому і правові норми та правовідношення, які розповсюджуються на кредитний договір нерозривно пов’язані з іншими пов’язаними із кредитним договорами. Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється не лише з тих підстав, які вказані в цій статті, а й з інших підстав, передбачених цим Законом, і ствердження Представників ПАТ «Експрес Банк» про те, що ст. 17 даного Закону містить вичерпний перелік підстав припинення іпотеки не відповідає дійсності. Оскільки майновий поручитель – ОСОБА_1 є стороною договірних відносин, то це означає, що він також повинен бути обізнаний про всі зміни, які вносяться до кредитного договору, які повинні бути з ним узгоджені, оскільки в такому випадку порушується принцип рівності, справедливості та добросовісності. Беручи до уваги, що Банк не довів до відома майнового поручителя про зміну умов кредитного договору та не одержав його згоди у вигляді оформленого доповнення, що нотаріально посвідчується на продовження іпотечного договору на нових умовах, що пов'язаних зі збільшенням його відповідальності та терміну майнової поруки, зазначені обставини припиняють дію договору іпотеки на підставі п. 1. ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється через припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору при цьому відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Суд вважає, що Позивач відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 60 ЦПК України довів всі ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, про що свідчить вищевикладене, а всі необхідні документи, які є доказами у справі, були надані у судовому процесі та містяться в матеріалах справи. З урахуванням того, що договори поруки та іпотеки судом визнаються припиненими, позов ПАТ АБ «Експрес Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню не підлягає. Позов ТОВ «Компанія «Трансенерго», направлений до суду, в зв’язку з неявкою представника позивача на виклик суду для вирішення питання про його прийняття, судом не розглядався. Керуючись ст. 7,11,19, 35 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 53, 212, 215-217, 236, 525, 526, 530, 553-559, 589, 598, 625-628, 651-652, 631 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 61, 212-215 ЦПК України суд , - ВИРІШИВ: Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» , Приватного підприємства «Лекс» про визнання частково недійсним договору іпотеки, визнання договорів поруки та іпотеки припиненими – задовольнити. Визнати договір поруки № 10-07/П-1 від 13.07.2007 року, укладений між АБ «Експрес Банк» та ОСОБА_1 таким, що припинив свою дію. Визнати недійсним п.1.1.Договору іпотеки від 16.08.2007 року, укладений між АБ «Експрес Банк» та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В.А., реєстровий № 2719 в частині положення щодо: «…змін та доповнень до нього, які будуть укладені між боржником та іпотекодержателем в майбутньому , включаючи збільшення суми кредиту та/або збільшення процентної ставки за кредитом» - з моменту укладення. Визнати Договір іпотеки від 16.08.2007 року, укладений між АБ «Експрес Банк» та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В.А., реєстровий № 2719 таким, що припинив свою дію в зв’язку з припиненням основного зобов’язання з 11 липня 2008 року. . Заборону на відчуження квартири АДРЕСА_2, накладену при посвідченні договору іпотеки від 16.07.2008 року, що укладений між АБ «Експрес Банк» та ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 – скасувати з внесенням відповідного запису до Державного реєстру іпотек. Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» до ОСОБА_1 , треті особи ПП «Лекс», ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишити без задоволення. На Рішення може бути принесено апеляційну скаргу протягом 10 днів після проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва, а особами, які не були присутні при розгляді справи – з дня отримання.

А ВОТ ЭТО РЕШЕНИЕ ИНТЕРЕСНЕЕ!! НЕТ ЛУСПЕНИКА)))) УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2011 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого: Сімоненко В.М. суддів: Лесько А.О., Наумчука М.І., Фаловської І.М., Мостової Г.І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Кам’янка-Бузького району Львівської області в інтересах держави в особі уповноваженого органу Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою заступника прокурора Львівської області на ухвалу судді Кам’янка - Бузького районного суду Львівської області від 27 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 02 грудня 2010 року, в с т а н о в и л а: В березні 2010 року прокурор Кам’янка-Бузького району Львівської області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. В позові зазначав, що 26 травня 2008 року між Кам’янка-Бузьким відділенням № 6327 Ощадбанку та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2203-2541 про видачу кредиту в розмірі 15 000 грн. на споживчі цілі. В забезпечення виконання даного договору було укладено договори поруки з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує свої зобов’язання по поверненню кредиту, прокурор просив стягнути з відповідачів солідарно 12 785,51 грн. заборгованості по кредиту на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Кам’янко-Бузького відділення № 6327 ВАТ «Ощадбанк». Ухвалою судді Кам’янка- Бузького районного суду Львівської області від 27 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 02 грудня 2010 року, позовну заяву прокурора Кам’янка-Бузького району в інтересах держави в особі уповноваженого органу Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості повернуто позивачу. В касаційній скарзі заступник прокурора Львівської області, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати вищезгадані ухвали і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалюючи згадані судові рішення, суди виходили з того, що прокурор не має повноважень на представництво інтересів держави в спірних правовідносинах. Відповідно до п.3 ч.3 с.121 ЦПК України позовна заява повертається, коли заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 (Справа №1-1/99) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету , територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємства та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Та обставина , що засновником господарського товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України та володіє відповідною частиною статутного фонду ВАТ «Державний ощадний банк України» не є визначальною при вирішенні питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в спірних правовідносинах. Оскільки предметом спору є повернення грошових коштів за договором № 2203-2541, укладеним 26 травня 2008 року між Кам’янка-Бузьким відділенням № 6327 Ощадбанку та ОСОБА_1 про надання кредиту в розмірі 15 000 грн. на споживчі цілі, прокурор не визначив, в чому полягає порушення інтересів держави внаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань по кредитному договору про надання кредиту на споживчі цілі в сумі 15 000 грн., суди вірно вважали, що підстав для представництва прокурором інтересів в даній справі не має. Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права і підстав для їх скасування не встановлено. Керуючись ст.ст. 336, 342, 345 ЦПК України, судова колегія у х в а л и л а : Касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області відхилити. Ухвалу судді Кам’янка - Бузького районного суду Львівської області від 27 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 02 грудня 2010 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий: В.М. Сімоненко Судді: А.О.Лесько М.І. Наумчук І.М. Фаловська Г.І. Мостова

У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И http://reyestr.court.gov.ua/Review/15119672 27 квітня 2011 року м. Київ Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого Яреми А.Г., суддів: Луспеника Д.Д., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., - розглянувши в судовому засіданні справу за заявою Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и л а: У квітні 2010 року Новомосковський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області звернувся до суду із заявою в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2010 року, заяву Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» повернуто з підстав, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 121 ЦПК України. У касаційних скаргах відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та заступник прокурора Дніпропетровської області просять скасувати постановлені у справі ухвали й передати питання про прийняття позовної заяви на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права. Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав. Повертаючи заяву Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області, подану в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», суддя суду першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» є самостійним господарюючим суб`єктом і звернення прокурора до суду в інтересах самостійних господарюючих суб`єктів з питань, які не стосуються загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, не є представництвом держави й законом прокурора такими повноваженнями не наділено, тому заява Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» підлягає поверненню на підставі п. 3 ч. 3 ст. 121 ЦПК України. Проте з такими висновками погодитись не можна. Відповідно до ст. 36-1 Закону України від 5 листопада 1991 року «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів унаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Згідно із ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу. Відкрите акціонерне товариство «Ощадний банк України» було створено шляхом перетворення Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України на підставі розпорядження Президента України від 20 травня 1999 року. Відповідно до вказаного розпорядження 100 відсотків акцій відкритого акціонерного товариства «Ощадний банк України» належать державі. Згідно зі ст. 57 Закону України від 7 грудня 2000 року «Про банки і банківську діяльність» вклади фізичних осіб Державного ощадного банку України гарантуються державою. Як роз`яснив Конституційний Суд України в Рішенні № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року, поняття "інтереси держави" є оціночним. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Суддя суду першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув; не врахував, що, звертаючись до суду із заявою в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства «Ощадний банк України», Новомосковський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області посилався на те, що відкрите акціонерне товариство «Ощадний банк України» є державним банком, вклади фізичних осіб Державного ощадного банку України гарантуються державою, тому невиконання позичальниками Державного ощадного банку України взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами створює передумови для порушення економічних інтересів держави, і дійшов передчасного висновку про повернення заяви на підставі п. 3 ч. 3 ст. 121 ЦПК України. Апеляційний суд у порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України у достатньому обсязі не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив ухвалу судді суду першої інстанції без змін. За таких обставин постановлені у справі ухвали підлягають скасуванню з підстав, передбачених п. 2 ст. 342 ЦПК України, з передачею питання про прийняття заяви на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України у х в а л и л а: Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити. Ухвалу судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2010 року скасувати, питання про прийняття заяви Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий А.Г. Ярема Судді: Д.Д. Луспеник Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін

нет, решение по иску Банка к Заемщику и ПОРУЧИТЕЛБ не вступило в силу, а вернее его судья отменила, по вновь открывшимся обстоятельствам. Я выше указала, что и как писали в суд. Но пока шел долгий процесс отмены решения, то подаои иск об признании правоотношений по договору ипотеки прекратившимися - этот иск я тоже указала выше. Как быть дальше. 1)Решение отменено,2) принят к рассмотрению иск об признании правоотношения прекратившимся, 3) прокуратура провела почерковедческую экспертизу и установила, что на письме из банка о повышении % не подпись поручителя4) Что не так в нашем иске?

Иск подала прокуратура в интересах Ощадбанка, решение отменили по вновь открывшимся обстоятельствам. На новое заседание приходит Банк и приносит уточнение к Иску, в уточнения такого истца как прокуратура нет вообще. Вот такой вопрос - может ли банк самостоятельно выдвигать уточнения, дополнения к иску без прокуратуры если истец прокуратура????

Ну что ж мне никто не поможет!?)))

Ситуация такова. Заемщик взял деньги 240 000 грн. Имущественный поручитель подписал только договор ипотеки о передаче своего дома чем поручился перед Банком за выполнение Должником его обязательства перед Бпнком. В кредитном договоре "ОЩАДБАНК" прописано, что Згідно п.1.10 кредитного договору № 1597-ДКФ Банк має право ініціювати зміну розміру процентів за користування Кредитом по цьому договору. В такому разі Банк направляє Позичальнику та Майновому поручителю , майно якого передано в заставу (іпотеку) Банку як забезпечення виконання зобов’язання Позичальника, відповідне повідомлення з зазначенням нової процентної ставки та пропозицію укласти додатковий договір до цього договору та договорів забезпечення виконання зобов’язання. Згідно п.1.11 кредитного договору № 1597-ДКФ якщо запропонований Банком процент за користування кредитом задовольнить Позичальника та Майнового поручителя, та погодяться залишити в іпотеці Банку майно на умовах зміненої процентної ставки за користування кредитом то Позичальник зобов’язаний на умовах п. 1.10 кредитного договору № 1597-ДКФ укласти додатковий договір про зміну процентної ставки за користування кредитом одночасно з підписанням додаткового договору до Документів забезпечення у тому числі з Майновим поручителем. Згідно умов п. 7.3 Кредитного договору № 1597-ДКФ, будь повідомлення, які прямують сторонами один одному, повинні прямувати рекомендованим листом або вручатися особисто. Банк в свою очередь подписал доп соглашение с Заемщиком. А ПОРУЧИТЕЛЯ якобы уведомил письмом и кто-то как-то от его имени на письме написал текст о том что поручитель согласен на повышение % ставки по кредиту. НО! Изменения в ипотечный договор никто не вносил. Банк ссылается на основания п. ИПОТЕЧНОГО ДОГОВОРА , п. 7.5 стороныдійшли згоди, що у разі внесення змін до кредитного договору, щодо зміни % ставки , до ІПОТЕЧНОГО ДОГОВОРУ зміни не вносятся, і розмір % у випадку звернення стягненняна предмет ІПОТЕКІ підтверджуватиметься відповідними угодами про внесення змін до КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ. НО!!! ПОРУЧИТЕЛЬ никакого соответствуещего договора не подписывал, и даже не информировался. Есть в ДОГОВОРЕ ИПОТЕКИ и такой пункт п. 7.4 Іпотечного договору від 07.12.2007 року відповідні відомості про зміни умов обтяження Предмета іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку(якщо така реєстрація була проведена). У випадку збільшення розміру основного зобов’язанням за кредитним договором зміни до цього договору відносно такого збільшення вносяться тільки після державної реєстрації відповідних відомостей про це, яка (реєстрація) проводиться за повідомленням Іпотекодержателя. Згідно п. 7.7 Іпотечного договору від 07.12.2007 року, обмін інформацією між сторонами здійснюється шляхом відправки повідомлення рекомендованим листом або телеграмою. Банк подал в суд и суд решил солидарно взыскать с ЗАЕМЩИКА и ИМУЩЕСТВЕННОГО ПОРУЧИТЕЛЯ сумму задолжности, путем зверення стягення на придмет ИПОТЕКИ. ПОРУЧИТЕЛЬ ничего об этом рещении не знал. Пришла ИСПОЛНИТЕЛЬНАЯ СЛУЖба и поручитель узнал о таком решении. Ознакомившись с материалами судебного дела мы увидели, что банк предоставил в суд в качестве доказательсва - письмо уведомление к ИМУЩЕСТВЕННОМУ ПОРУЧИТЕЛЮ о поднятии % с его поддельным согласием. Наши действия. 1. Обратились в прокуратуру. Ходатайствовали о проведении почерковедческой экспертизы в ходе проверки. 2.Обратильсь в суд об отсрочке выполнения решения суда. 3. После окончани отсрочки обратились в суд о пересмотререшения по вновь открывшимся обстоятельства. 4. Судья отменила свое решение и назначила пересмотр дела. 5. Подали Иск о признании ИПОТЕЧНОГО ДОГОВОРУ припиненим с даты повышения % по кредитному договору. Выкладываю на суд форумчанам тексты обращений в суд. ПОМОГИТЕ СОВЕТОМ!!!!! КАК ПРАВИЛЬНО СДЕЛАТЬ И ГДЕ Я ОШИБАЮСЬ. До Ізмаїльський міськрайонний суда 68600, м. Ізмаїл, вул.. Клушина, 2 ХХХХХХХХХХХХХХХХХХ 1945 року народження Одеська обл, Ізмаїльський р-он. с. Справа № 2-2612/10 ЗАЯВА про відстрочку виконання рішення На підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 квітня 2010 року по справі і № 2-2612/10 я, як майновий поручитель зобов'язаний погасити заборгованість на користь ВАТ « Державний ощадний банк України» в сумі 178 030,53, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок за адресою Одеська обл.., Ізмаїльський р-он. с. ХХХХХХХХХХ На цей час виконання рішення суду для мене ускладнюється у зв'язку з тим , що я втратив роботу і отримую лише пенсію за віком. Я є людиною похилого віку, маю статус дитина ВВ війни, на даний час, маю значне погіршення здоров я. На даний момент виконання рішення суду вкрай ускладнить моє становище, оскільки житлова нерухомість де проживаю я та члени моєї сім'ї є єдине житло, що належить мені на праві власності. Іншого нерухомого майна немає. Не має жилого приміщення, куди я і моя сімья могли б переїхати. На даний момент мною написана скарга до Ізмаїльського міжрайонного прокурора о підробці мого підпису і моєї згоди на банківській угоді, щодо підвищення процентної ставки. Дана підробка має юридичне значення для мене. З підвищенням процентної ставки підвищилась моя матеріальна відповідальність. По даной скарзі призначена перевірка та вирішується питання про порушення кримінальної справи. Мною подано позов до Ізмаїльського міськрайонного суда про визнання дій державного виконавця неправомірними, та скасування Акту опису та арешту № АК 470482 від 02.11.2010 року. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 373 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" ПРОШУ: 1. Зупинити виконавче провадження по примусовому стягненню на предмет іпотеки: житловий будинок за адресою Одеська обл.., Ізмаїльський р-он. с. Броска вул. 28 червня, 1 до вирішення питання судом про відстрочку виконання рішення. 2. Відстрочити виконання рішення про погашення заборгованість на користь ВАТ « Державний ощадний банк України» в сумі 178 030,53, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок за адресою Одеська обл, Ізмаїльський р-он. с. Броска вул. 28 червня, 1 до 01.08.2011 Додатки: 1. Копія паспорту. 2. Копія трудової книжки. 3. Копія пенсійного посвідчення. 4. Копія адміністративного позову. 5. Копія скарги до Ізмаїльського міжрайонного прокурора. До Ізмаїльський міськрайонний суда 68600, м. Ізмаїл, вул. Клушина, 2 Суддя Баннікова Н. В. Справа № 2-2612/10 ХХХХХХХХХХХ 1945 року народження Одеська обл, Ізмаїльський р-он. с. Ізмаїльський міжрайонний прокурор м. Ізмаїл, вул. Клушина, 2 ОАО «Государственный сберегательный банк» Филиал – Измаильское отделение № 6708 Малюта Вера Андреевна 68600, Одесская область г. Измаил, ул. Энгельса, 4 МФО 388120 Код ЕДРПОУ 02763570 ЗАЯВА про перегляд рішення у цивільній справі у зв'язку з нововиявленими обставинами У провадженні Ізмаільського міськрайонного суду знаходилась цивільна справа за позовом ВАТ «Державний ощадний банк» до ХХХХХХХ та ХХХХХХХ про розірвання кредитного договору та сягнення сум заборгованості. Рішенням Ізмаільського міськрайонного суду від "28" квітня 2010 р. постановлено звернути стягнення на предме іпотеки, а саме на житловий будинок № 1, що знаходиться в с. Броска Ізмаільського району Одеської області по вул. ХХХХ котрий належить ХХХХХХХХХХХХХХ на підставі права власності. Вважаю, що таке рішення у відповідності зі ст. 361 Цивільного процесуального кодексу України підлягає перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставою для такого перегляду є тє, що рішеняя суду грунтвалося на банківському документі про підвищення процентної ставки , який я, ХХХХХХХ , як майновий поручитель за кредитним договором між ВАТ «Державний ощадний банк» та Лобнюком С. В. не підписував. Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі. Наявність обставини, що може істотно вплинути на вирішення справи Вважаю, що даний факт – це факт від якого залежить припинення моїх обов’язків, щодо майнового поручительства. Так, згідно зі ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Відповідно до п. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Так, виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов’язання поруки означає такий стан сторін, при якому в силу передбачених законом обставин суб’єктивне право і кореспондуючий йому обов’язок перестають існувати. Дана обставина була мною виявлена нещодавно, та за фактом підробки банківського документу я звернувся до прокуратури про порушення кримінальної справи та проведення почеркознавчої експертизи. А також до Національного Банку України з заявою про проведення службового розслідування, за фактом порушень зі сторони работніков ВАТ «Державний ощадний банк». Матеріалами додаткової перевірки МВ УМВС встановлено, що я, ХХХХХХХ. особисто не отримував банківський документ про підвищення процентної ставки. Встановити фальшивість рукописного тексту, який написан і підписан від мого імені , на підставі якого збільшился обсіг моєї відповідальністі нема можливості, на підставі того що ВАТ «Державний ощадний банк» відмовляється надати оригінал документа. Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст. ст. 361 - 366 Цивільного процесуального кодексу України, ПРОШУ: 1. Винести ухвалу суду про задоволення заяви про перегляд судового рішення, у зв'язку з нововиявленими обставинами. 2. Переглянути рішення Ізмаільського міськрайонного суду від "28"квітня 2010 р. у зв'язку з нововиявленими обставинами. 3. Зобовязати ВАТ «Державний ощадний банк» надати оригінал банківського документу про підвищення процентної ставки, підписаний від імені ХХХХХХХ 4. Викликати свідків: • Лобнюка В. Е мешкающего за адресою • Терпугову И. С. Додаткові пояснення до заяви про перегляд рішення у цивільній справі у зв'язку з нововиявленими обставинами У провадженні Ізмаільського міськрайонного суду знаходилась цивільна справа за позовом ВАТ «Державний ощадний банк» до ХХХХХХХХХХХХХХХХта ХХХХХХХХХХ про розірвання кредитного договору та сягнення сум заборгованості. Рішенням Ізмаільського міськрайонного суду від "28" квітня 2010 р. постановлено звернути стягнення на предме іпотеки, а саме на житловий будинок № 1, що знаходиться в с. Броска Ізмаільського району Одеської області по вул. 28 Червня котрий належить ХХХХХХХХХ на підставі права власності. Вважаю, що таке рішення у відповідності з п. 1 ст.361 Цивільного процесуального кодексу України підлягає перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами. Відповідно ч.2 п.1 ст. 361 ЦПК України «Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи» Так у УЗАГАЛЬНЕННЯХ практики перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами в порядку цивільного судочинства (Лист Верховного Суда від 01.01.2009 р.) відзначено, що «Судам необхідно враховувати, що підставою перегляду рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є наявність обставини, що може істотно вплинути на вирішення справи» «Нововиявлена обставина практично завжди є новим, невідомим раніше доказом щодо обставин справи» Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі. Наявність обставини, що може істотно вплинути на вирішення справи. Підставою для такого перегляду є тє, що рішеняя суду грунтвалося на банківському документі про підвищення процентної ставки , який я, ХХХХХХХ , як майновий поручитель за кредитним договором між ВАТ «Державний ощадний банк» та Лобнюком С. В. не підписував. Вважаю, що даний факт – може істотно вплинути на вирешення справи, це факт від якого залежить припинення моїх обов’язків, щодо майнового поручительства. Боржник і кредитор без погодження зі мною, як з поручителем змінили зобов’язання боржника в бік збільшення підвищив процентну ставку по вказаному кредитному договору з 15,5% до 17,5%, про що свідчить додаткова угода № 1 до кредитного договору № 1597-ДКФ від 07.12.2007 року у якої встановлено що процентна ставка була підвищена до 17,5%. Приписами статей 509, 548, 546, 572, 575, 553 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, може забезпечуватися, зокрема, порукою і заставою. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника. Виходячи із системного аналізу наведених правових норм, передання власного майна в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язання третьою особою є різновидом поруки -майновою порукою. Відповідно до п. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Збільшення кредитної відсоткової ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком (частина 1 статті 559 ЦК України). (Лист Верховного Суда від 01.01.2009 р.) Так, виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов’язання поруки означає такий стан сторін, при якому в силу передбачених законом обставин суб’єктивне право і кореспондуючий йому обов’язок перестають існувати. Також вважаю нововиявленою обставиною те що, коли я дав згоду виступити майновим поручителем Позичальник Лобнюк С. В. сказав що бере кредит на спожичі цілі, а саме на навчання і покупку житла. Але в ході прокурорської перевірки виявилось, що отримані гроши Лобнюк С. В. передав своєму батькові для ведення підприємницької діяльності. І що саме це було метою отримання кредиту. Поручительство - це ще і правочин (дія, направлена на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, ч. 1 ст. 202 ЦК України), як провочин, він може бути визнан недійсним на певних підставах. Серед таких підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 ГК, дотримання (недотримання) вимоги, передбаченого ч. 3 ст. 203 ЦК України: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Позичальник Лобнюк С. В. щоб отримати кредит, надав мені, як поручителеві свідомо недостовірні відомості про мету отримання кредиту. Я б ніколи не дав згоду на поруку для його батька Лобнюка В. В. та на таку мету отримання кредиту, як підприємницька діяльність. Можу стверджувати, що унаслідок таких дій Позичальника Лобнюка С. В. моє зовнішнє волевиявлення у момент укладення договору було неадекватно моєї внутрішній волі. Дана обставина була мною виявлена нещодавно, а саме у ході перевірки МВ УМВС, за моєю скаргою до Ізмаільської міжрайонної прокуратури про підробку мого підпису. Не можуть вважатися істотними обставинами необґрунтовані твердження заявника. Для обгрунтуваня своїх тверджень за фактом підробки банківського документу я звернувся до прокуратури про порушення кримінальної справи та проведення почеркознавчої експертизи. Матеріалами додаткової перевірки МВ УМВС встановлено, що я, Луценко В. Т. особисто не отримував банківський документ про підвищення процентної ставки. Матеріалами додаткової перевірки МВ УМВС встановлено, що Лобнюк С. В. не мав за мету отримати, та використати кредит на споживчі цілі, а отримав гроші і використав їх для підприємницької діяльності свого батька Лобнюк В. В. Встановити фальшивість рукописного тексту, який написан і підписан від мого імені , на підставі якого збільшился обсіг моєї відповідальністі нема можливості, на підставі того що ВАТ «Державний ощадний банк» відмовляється надати оригінал документа. Відповідно ст. 362 ЦК України заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду. На підставі того, що додаткова перевірка триває по теперішній час, остаточної відповіді від прокуратури я не отримал вважаю, що строк подачі заяви про перегляд рішення з нововиявленими обставинами пропущен з поважних причин. Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст. ст. 361 - 366 Цивільного процесуального кодексу України, ПРОШУ: 1. Прошу поновити строки про розгляд заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. 2. Винести ухвалу суду про задоволення заяви про перегляд судового рішення, у зв'язку з нововиявленими обставинами. 3. Переглянути рішення Ізмаільського міськрайонного суду від "28"квітня 2010 р. у зв'язку з нововиявленими обставинами. 4. Зупинити виконаня рішення Ізмаільського міськрайонного суду від "28" квітня 2010 р. в часті звернення стягнення на предме іпотеки, а саме на житловий будинок № 1, що знаходиться в с. Броска Ізмаільського району Одеської області по вул. 28 Червня котрий належить Луценко Валентину Тимофійовичу на підставі права власності. Позовна заява про визнання іпотечного договору від 07 грудня 2007 року припиненим з 01 січня 2009 року та скасування обтяжень з заставного майна. 07 грудня 2007 між мною, ХХХХХХХХ, та відповідачем по справі 1, а саме ВАТ «Державний ощадний Банк України», було укладено Іпотечний договір відповідно до якого я є майновим поручителем за зобов’язаннями Лобнюк Сергія Володимировича перед Кредитором, тобто перед відповідачем 1, які виникли з договору про надання споживчого кредиту № 1597-ДКФ від 07.12.2007 року, укладеного між Лобнюк С. В. та ВАТ «Державний ощадний Банк України». Предметом іпотеки є нерухоме майно: житловий будинок з надворними спорудами, що знаходиться в селі Броска Ізмаїльського району Одеської області по вул.ХХХХХ , який належить ХХХХХХХХ на праві приватної власності. Нещодавно я довідався, що рішенням Ізмаільського міськрайонного суду від "28" квітня 2010 р. постановлено звернути стягнення на предме іпотеки, а саме на житловий будинок №ХХ, що знаходиться в с. Броска Ізмаільського району Одеської області по вул. ХХХХХХХ котрий належить ХХХХХХХХ на підставі права власності. Рішеняя суду грунтувалося на банківському документі про підвищення процентної ставки , який я, ХХХХХХ, як майновий поручитель за кредитним договором між ВАТ «Державний ощадний банк» та Лобнюком С. В. не підписував. Державний ощадний банк використовував банківський документ № 58 від 13 січня 2009 року з підробленою моєю згодою в судовому процесі. Що породило наслідки правового характеру для мене Я довідався, що 13 січня 2009 року боржник і кредитор без погодження зі мною, як з поручителем змінили зобов’язання боржника в бік збільшення підвищив процентну ставку по вказаному кредитному договору з 15,5% до 17,5%, про що свідчить додаткова угода № 1 до кредитного договору № 1597-ДКФ від 07.12.2007 року у якої встановлено що процентна ставка була підвищена до 17,5%. Згідно п.1.10 кредитного договору № 1597-ДКФ Банк має право ініціювати зміну розміру процентів за користування Кредитом по цьому договору. В такому разі Банк направляє Позичальнику та Майновому поручителю , майно якого передано в заставу (іпотеку) Банку як забезпечення виконання зобов’язання Позичальника, відповідне повідомлення з зазначенням нової процентної ставки та пропозицію укласти додатковий договір до цього договору та договорів забезпечення виконання зобов’язання. Згідно п.1.11 кредитного договору № 1597-ДКФ якщо запропонований Банком процент за користування кредитом задовольнить Позичальника та Майнового поручителя, та погодяться залишити в іпотеці Банку майно на умовах зміненої процентної ставки за користування кредитом то Позичальник зобов’язаний на умовах п. 1.10 кредитного договору № 1597-ДКФ укласти додатковий договір про зміну процентної ставки за користування кредитом одночасно з підписанням додаткового договору до Документів забезпечення у тому числі з Майновим поручителем. Згідно умов п. 7.3 Кредитного договору № 1597-ДКФ, будь повідомлення, які прямують сторонами один одному, повинні прямувати рекомендованим листом або вручатися особисто. Ніякої інформації щодо зміни процента за користування кредитом Позичальником я не отримував, та додаткового договору до Документів забезпечення я не підписував. Згідно з п. 7.4 Іпотечного договору від 07.12.2007 року відповідні відомості про зміни умов обтяження Предмета іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку(якщо така реєстрація була проведена). У випадку збільшення розміру основного зобов’язанням за кредитним договором зміни до цього договору відносно такого збільшення вносяться тільки після державної реєстрації відповідних відомостей про це, яка (реєстрація) проводиться за повідомленням Іпотекодержателя. Згідно п. 7.7 Іпотечного договору від 07.12.2007 року, обмін інформацією між сторонами здійснюється шляхом відправки повідомлення рекомендованим листом або телеграмою. Ніякої інформації щодо зміни до договору Іпотеки я не отримував, та змін до договору Іпотеки відносно збільшення розміру зобов’язання я не підписував. 13 січня 2009 року, без інформування мене, та без погодження зі мною, як з майновим поручителем, ВАТ «Державний ощадний Банк України»” уклав з Лобнюк Сергієм Володимировичем додаткову угоду до кредитного договору № 1597-ДКФ від 07 грудня 2007 року, за якими збільшуються відсотки за користування кредитом з 01.01.2009 року. У зв’язку з чим збільшився обсяг основного зобов’язання та також моєї відповідальності як майнового поручителя, що порушує мої права. Відповідно п. 2 ст. 598 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Так ст. 559 ЦК України встановлює спеціальні випадки припинення поруки. Оскільки, договір іпотеки, укладений між мною, Луценко В. Т. та ВАТ «Державний ощадний Банк України», містить елементи різних договорів, то є змішаним договором, а тому, для регулювання правовідносин, які виникли на підставі Договору майнової поруки, повинні застосовуватися не тільки норми цивільного законодавства які встановлюють умови іпотеки, але й норми ст. ст. 553 - 559 ЦК України, які визначають порядок укладення та припинення договору поруки. Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, тобто порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі того, що не було виконане боржником. За правилами ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає у разі збільшення розміру плати за кредитом, підвищення розміру відсотків. Порука припиняється в тому випадку, коли поручитель не надав згоди на такі зміни основного зобов’язання. За своїм змістом правовідносини, що виникають на підставі договору поруки та на підставі майнової поруки відрізняються лише однією істотною умовою, а саме: обсягом відповідальності. Якщо поручитель відповідає всім своїм майном, то майновий поручитель відповідає лише заставленим майном. Але і поручитель і майновий поручитель має право вчиняти дії по погашенню боргу для недопущення звернення стягнення на своє майно. І саме розмір цього погашення, відповідно до змісту правовідносин поруки та майнової поруки, положень закону, повинен бути погоджений з поручителем. В іншому випадку боржник та кредитор отримують можливість для зловживань відносно майнового поручителя шляхом збільшення його обов'язків без його відома до розміру, за якого майновий поручитель вже не зможе погасити борг та буде змушений віддати заставне майно. Саме для недопущення таких зловживань та захисту прав поручителя та майнового поручителя і передбачені в Цивільному кодексі України положення статті 559. Оскільки 13 січня 2009 року Позичальник і Кредитор без погодження зі мною, як з Майновим поручителем змінили основні зобов’язання Позичальника в бік збільшення, та ураховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України сам факт зміни умов поруки без згоди з Поручителем є самостійною підставою припинення правовідносин поруки вважаю, що зобов’язання між мною та відповідачами за договором іпотеки від 07 грудня 2007 припинені з 01 січня 2009 року. На теперішній час я вимушений відповідати по зобов’язанню, котре в силу ст. 559 ЦК України для мене припинилось з 01.01.2009 року. Реалізація предмета іпотеки приведе до невиправного становища, що до мене. Я є людиною похилого віку, маю статус дитина ВВ війни, на даний час, маю значне погіршення здоров я, предмет іпотеки єдина житлова нерухомість де проживаю я, єдине житло що належить мені на праві власності. Іншого місця для мешкання в мене немає. Вважаю за необхідне заборонити відділу Державної виконавчої служби відчуження предмета іпотеки - житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в селі Броска Ізмаїльського району Одеської області по вул. ХХХХХ , який належить ХХХХХХХ. на праві приватної власності. На підставі вищенаведеного, керуючись положеннями ст.526, 559, 598 ЦК України, ст. 2, 3, 4, 8, 10, 11, 15, 152, 212-215, 217, ЦПК України ПРОШУ: 1. Заборонити відділу Державної виконавчої служби відчуження предмета іпотеки - житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в селі Броска Ізмаїльського району Одеської області по вул. ХХХХ, який належить ХХХХХна праві приватної власності. 2. Позов задовольнити. 3. Визнати припиненим іпотечний договір від 07.12.2007 року між мною, ХХХХХ та ВАТ «Державний ощадний Банк України» з 01 січня 2009 року. 4. Зобов’язати, приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Апреленко Р. І. зняти заборону відчуження об'єкту нерухомого майна - житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в селі Броска Ізмаїльського району Одеської області по вул. ХХХХХ , який належить ХХХХХ на праві приватної власності з Єдиного реєстру, запис про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки від 07.12.2007 р. 5. Зобов’язати приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Апреленко Р. І. виключити об'єкту нерухомого майна - житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в селі Броска Ізмаїльського району Одеської області по вул. ХХХХХ, який належить ХХХХХ на праві приватної власності із Державного реєстру іпотек. ЧТО НЕ ТАК В НАШЕМ ИСКОВОМ ЗАЯВЛЕНИИ????? ЕСЛИ мы просим обязать натариуса выполнить какие либо действия, то надо ли его привлекать третьим лицом?

Янукович закрыл реестр судебных решений от общественности Дата публікації 10.11.2011 | Автор press Янукович подписал закон ”О внесении изменений в некоторые законодательные акты относительно рассмотрения дел Верховным Судом Украины”, предусматривающий увеличение численности судей Верховного Суда с 20 до 48. Об этом говорится в сообщении пресс-службы президента. Что меняется в Верховном Суде Законом определено, что в состав Верховного Суда входят 48 судей, из числа которых избираются председатель, первый заместитель председателя суда. Помимо этого, законом предусматривается возобновление судебных палат. Создаются 4 палаты: по административным, хозяйственным, уголовным и гражданским делам. http://www.spilnasprava.com/wp/?p=6448 Предусматриваются полномочия Верховного Суда по результатам пересмотра дел принимать новое решение, которое подлежит обязательному опубликованию на официальном сайте Верховного Суда. Также документ устанавливает обязанность судьи использовать при рассмотрении дел выводы Верховного Суда о применении норм материального права и изменяет порядок пересмотра дел в Верховном Суде: дела будут пересматриваться коллегией судей из состава соответствующей палаты, а в определенных процессуальным законом случаях – совместным заседанием палат или всем составом Верховного Суда. Предполагается введение не только должности первого заместителя председателя Верховного Суда, а также увеличение с 1 до 4 количества зампредов, которые одновременно будут занимать должности секретарей палат. Реестр судебных решений будут подвергать цензуре Подписанный президентом Виктором Януковичем закон делает невозможным ознакомление желающих с решениями судов первой инстанции: закон предусматривает отмену автоматического размещения всех решений этих судов в реестре судебных решений. Пункт 3 статьи 3 Закона Украины ”О доступе к судебным решениям” гласит: ”Перечень судебных решений судов общей юрисдикции, которые подлежат включению в Реестр, утверждается Советом судей Украины по согласованию с Государственной судебной администрацией Украины”. В предыдущей редакции этот пункт выглядел так: ”В Реестр включаются все судебные решения судов общей юрисдикции”. Реестр судебных решений был создан для открытости судебной системы. Напомним, до этого редакция закона ”О судоустройстве и статусе судей” предусматривала, что судьи Верховного Суда вправе выбирать – либо добровольно перейти на работу в один из высших специализированных судов, либо продолжать работать в Верховном Суде до выхода на пенсию, – таким образом численность судей Верховного Суда должна была сократится до 20 человек. На данный момент в Верховном Суде работают 47 судей, среди которых 2 откомандированы в Высшую квалификационную комиссию судей.