izmailka

"Таким чином, виходячи з однорідної юридичної природи поруки та застави як засобів забезпечення виконання зобов’язань" вот хорошее мнение но вот как его применить к имущественному поручительству

http://jurliga.ligazakon.ua/news/2013/9/12/97567.htm Высший хозяйственный суд в постановлении от 12.03.2013 г. по делу № 5023/9738/11 определил, что банк, списавший средства со счета ненадлежащего плательщика, не обязан перечислить за счет собственных средств ошибочно списанную сумму на счет этого плательщика. Это дело рассматривалось национальными судами с 2011 года. Иск о взыскании денежных средств с ПАО «УкрСиббанк» был подан в хозяйственный суд Харьковской области ООО «Декор-Палац СК» еще в ноябре 2011 года. Обстоятельства дела таковы. 18 января 2011 г. между ООО «Декор-Палац СК» и ПАО «Укрсиббанк» был заключен договор, на основании которого открыт текущий банковский счет общества. 26 января 2011 г. на основании предоставленных Юрием Бедой доверенности и платежного поручения, подписанных директором ООО «Декор-Палац СК», со счета ООО «Декор-Палац СК» ПАО «УкрСиббанк» было перечислено 1 979 879 грн. на счет ООО «ВипМак». При рассмотрении дела в первой инстанции судебно-технической экспертизой было установлено, что оттиски печати на доверенности и поручении выполнены не клише печати ООО «Декор-Палац СК». Почерковедческая экспертиза также показала, что подпись на указанных документах была выполнена не директором ООО «Декор-Палац СК». Тем не менее, Хозяйственный суд Харьковской области отказал в удовлетворении иска исходя из того, что эти факты были установлено уже при рассмотрении дела судом по результатам проведенных экспертиз, и поэтому не могли быть известны банку на момент выполнения платежного поручения. Согласно п. 1.19 Инструкции о безналичных расчетах в Украине в национальной валюте банк не несет ответственности за достоверность содержания платежного поручения, оформленного клиентом. В соответствии с пунктом 6.13 Правил (договорных условий) открытия и обслуживания банковского счета субъектов хозяйствования, нотариусов и адвокатов - клиентов АО «УкрСиббанк» банк не несет ответственности за операции, проведенные по счету клиента и их последствия, если возможность проведения указанных операций возникла не по вине банка. Харьковский апелляционный хозяйственный суд не согласился с такими выводами суда первой инстанции на основании того, что не было дано оценку тому факту, что в доверенности отсутствует дата ее совершения, а указание в ней срока ее действия не тождественно дате ее совершения, что свидетельствует о ничтожности такой доверенности согласно ч. 3 ст. 247 Гражданского кодекса. ВХСУ согласился с выводами суда первой инстанции об отсутствии правовых оснований для взыскания с «УкрСиббанка» в пользу ООО «Декор-Палац СК» денежных средств, поскольку «принятие к выполнению платежного поручения о перечислении со счета ООО «Декор - Палац СК» на счет ООО «ВипМак» денежных средств и перечисление денежных средств по этому платежному поручению не свидетельствует о нарушениях банком правил обслуживания банковского счета истца». ВХСУ учел, что в доверенности, на основании которой было подано платежное поручение, указан срок действия - с 24.01.2011 г. по 24.01.2012 г. В связи с этим из содержания доверенности определяется дата, с которой представитель уполномочен на осуществление действий по расчетному счету ООО «Декор-Палац СК» - 24 января 2011 г., а платежное поручение на перевод денежных средств с расчетного счета общества было предоставлено для выполнения 26 января 2011 г. «При таких обстоятельствах, должностные лица банка были введены в заблуждение относительно наличия полномочий у Ю. Беды на совершение действий от имени ООО «Декор-Палац СК» на основании доверенности, которая, как установлено судами, была поддельной, а потому - недействительной», - указал ВХСУ. В постановлении также отмечено, что из содержания п. 32.3.2 Закона «О платежных системах и переводе средств в Украине» и п. 2.38 Инструкции о безналичных расчетах в Украине в нацвалюте обязательным условием для применения этих норм является наличие вины банка. Кроме того, по указанным нормам в редакции, действующей на момент совершения спорного перевода, не предусмотрено, что банк, по вине которого средства списаны со счета ненадлежащего плательщика, обязан перечислить за счет собственных средств ошибочно списанную сумму на счет этого плательщика. Таким образом, поскольку вина банка в переводе денежных средств по поддельной доверености не была установлена, суд решил, что ПАО «УкрСиббанк» не обязан возвращать ООО «Декор-Палац СК» денежные средства. Кирилл Легких, адвокат, к. ю. н., доцент кафедры уголовного процесса и криминалистики Академии адвокатуры Украины Адвокат Кирилл Легких считает, что постановление ВХСУ содержит ряд спорных выводов. «Наиболее спорным является вывод о том, что с датой совершения доверенности связан момент, с которого представитель по данной доверенности уполномочен на совершение юридически значимых действий от имени доверителя», -отметил он. Ст. 247 ГК устанавливает, что обязательными реквизитами доверенности являются срок доверенности и дата совершения (выдачи) доверенности. Согласно ст. 251 ГК, сроком является определенный промежуток времени, с окончанием которого связано действие либо событие, которое имеет юридическое значение. Истечение срока, согласно ст. 253 ГК, начинается со следующего дня после определенной календарной даты либо наступления события, с которым связано начало истечения срока. Иными словами, установленный строк действия доверенности - с 24.01.2011 г. по 24.01.2011 г. - это срок, на протяжении которого у представителя были полномочия по предоставлению платежного поручения в банк. Датой же совершения доверенности является дата ее выдачи юрлицом. При этом закон не устанавливает ограничений в части выдачи доверенности, например, 10.09.2013 г., с установлением срока доверенности, начиная с 20.09.2013 г. Таким образом, формально и текстуально, срок доверенности и дата совершения доверенности - это два самостоятельных реквизита доверенности, не связанные и не тождественные. В связи с этим, по мнению К. Легких, правильной является позиция Харьковского апелляционного хозсуда от 06.12.2012 г., который указал: 1) срок действия доверенности и дата ее совершения не являются тождественными; 2) в доверенности отсутствует дата ее совершения (выдачи), что свидетельствует о ничтожности такой доверенности, с применением последствий, предусмотренных ст. 216 ГК. «Вместе с тем, в случае предоставления в банк доверенности, которая по формальным признакам отвечает требованиям Гражданского кодекса, у банка есть все возможности для доказывания отсутствия вины в причинении вреда, и как последствие - не нести ответственности за причиненный вред», - заключил адвокат. Елена Волянская, старший юрист Юридической группы LCF В то же время Елена Волянская, старший юрист Юридической группы LCF, в целом согласилась с позицией ВХСУ по данному делу, но отметила некоторые отличия обстоятельств дела и подхода суда к оценке доказательств по сравнению с иными аналогичными делами. Она указала, что требования истца, в частности, были нормативно обоснованы ссылкой на положения ст. 32 Закона «О платежных системах и переводе средств в Украине». Так, согласно положениям данного Закона «в случае ошибочного перевода со счета ненадлежащего плательщика, который произошел по вине банка, этот банк обязан перевести соответствующую сумму средств со счета плательщика на счет ненадлежащего плательщика, а также уплатить ненадлежащему плательщику пеню …, если иная ответственность не предусмотрена договором». Аналогичные положения также содержит Инструкция о безналичных расчетах в Украине в национальной валюте. При этом истец также ссылался на то, что доверенность, по которой был подан платежный документ в банк, содержала не только поддельные подпись и печать доверителя, а была ничтожной из-за отсутствия на ней даты ее оформления. Е. Волянская отметила, что суд, оперируя понятием «поддельная» (подпись, печать, доверенность) не ссылается на наличие уголовного дела, которое определенно должно было быть возбуждено в указанной ситуации. Также в решениях судов отсутствуют ссылки на приговор, которым привлечено к уголовной ответственности лицо, подавшее в банк поддельную доверенность с намерением инициировать денежный перевод. «Если обратиться к практике высших судов по аналогичным спорам, то суды действительно отказывают в удовлетворении исков к банкам в похожих ситуациях, но только при условии наличия убедительных доказательств отсутствия вины банка. Таким доказательством, как правило, является вступивший в силу приговор относительно лица, виновного в причинении вреда плательщику», - пояснила юрист. В качестве примера она привела постановление ВХСУ от 29.10.2009 г. по делу № 8/107-08. Данным судебным решением было оставлено в силе решение апелляционного суда, которым ООО «Фирма «Теос» отказано в исковых требованиях к АБ «Энергобанк». Суд отметил, что вступившим в силу приговором установлена вина лица, виновного в причинении вреда, данное лицо привлечено к уголовной ответственности на основании ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 Уголовного кодекса, а также был удовлетворен гражданский иск о взыскании с виновного лица суммы причиненного вреда. При этом судом не установлено наличие вины банка в приеме и исполнении поддельного платежного поручения. Показательным в аналогичных делах, как отметила Е. Волянская, также является и решение Хозяйственного суда Днепропетровской области от 15.06.2009 г. (оставлено в силе судами апелляционной и кассационной инстанции). Данным решением удовлетворен частично иск ГП «Международный аэропорт» Борисполь», взыскано с ЗАО «АК «Проминвестбанк» в пользу истца более 50 млн. гривен депозитного вклада, в том числе основной долг и штрафные санкции. При этом, несмотря на наличие уголовного дела по факту хищения государственных средств путем подделки документов (деньги депозитного вклада по поддельным платежным поручениям были перечислены третьему лицу), суды не усмотрели оснований, по которым банк мог быть освобожден от обязанности вернуть депозит вкладчику. Кроме того, пересматривая решение по данному делу по вновь открывшимся обстоятельствам, в постановлении от 13.04.2011 года, ВХСУ отказал в отмене данного решения, несмотря на наличие обвинительного заключения и постановления о привлечении лица в качестве обвиняемого. Высший суд указал, что «именно приговор по уголовному делу, вступивший в законную силу, а не постановление о привлечении лица в качестве обвиняемого или обвинительное заключение, является обязательным для хозяйственного суда при разрешении спора по вопросам, имели ли место определенные действия и кем они совершены».

Здравствуйте Дело в том, что есть несколько видов этих Умов, те что нам банк принес 1 раз были от имени ПАТ, и в них не то что б не было увеличения срока давности, просто они были совсем под другими пунктами, а потом они другие принесли уже от имени ЗАТ , на вопрос так с какими же был заемщик ознакомлен? отвечали что они одинаковы)))) а это не так)))) мы не говорили, что дегег не брал , мы говорили что если давали , то докажите и вообще срок для ваших требований прошел))))

в разъяснении, "согласно предоставленной Минюстом Украины, КНИИСЭ информации, в экспертных учреждениях адаптирована и принята к внедрению секцией судебно-психологической экспертизы при НКМС Минюста Украины (протокол от 14 - 15 ноября 2002 г. № 7) методика установления причиненного морального вреда и метода оценки размера компенсации вызванных страданий. Указанная методика внесена в Реестр методик проведения судебных экспертиз в соответствии с постановлением Кабинета Министров Украины от 2 июля 2008 года № 595". http://expert-nazarov.com/index.php/vidi-expertizi-2/12-grazhdanskaya-ekspertiza/32-ekspertiza-ustanovleniya-fakta-prichineniya-moralnogo-vreda-i-razmera-ee-vozmozhnoj-kompensatsii просмотрите судебную практику по взысканию морального ущерба с проведением судебно психологических экспертиз

УРА!!!! мое 2 решение устояло в апелляции!!! Номер провадження № 22-ц/785/4800/13 Головуючий у першій інстанції: Швець В.М. Доповідач: Ісаєва Н. В. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.06.2013 року м. Одеса http://reyestr.court.gov.ua/Review/32230258 Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі: головуючого-судді: Ісаєвої Н.В., суддів: Косогор Г.О., Комлевої О. С., при секретарі Добряк Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 2 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення боргу, ВСТАНОВИЛА: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі: ПриватБанк) звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 23361грн.47коп. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, дала пояснення, що відповідно до укладеного договору № ODIORX09390534 від 25.12.2006р. ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 2132грн.90коп., із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.06.2007 року. Відповідно до умов укладеного договору, Договір складається з Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка», «Стандарт». У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість. Посилаючись на викладене, позивач просив про стягнення кредитної заборгованості, а саме 2132,90грн. заборгованість по кредиту, 10447,55грн. - заборгованість по відсоткам, 9192,38грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500грн. - штраф (фіксована частина), 1088,64грн. - штраф (процентна складова), 233,61грн. - судовий збір, 120грн. - витрати на інформаційне-технічне забезпечення, а всього 23715,08грн. Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що позивач не надав доказів отримання грошових коштів відповідачем ОСОБА_3, та розрахунок заборгованості позивача базується на його власних припущеннях та не підтверджений первинними документами у відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, ОСОБА_3 вважає, що твердження позивача про те, що сторонами була збільшена позовна давність до п'яти років не можна брати до уваги, оскільки зазначена зміна тривалості позовної давності була викладена в Умовах надання споживчого кредиту, а ці умови ОСОБА_4 як споживачу не надавалися та ним не підписувалися. В Заяві № ODIORX09390534 від 25.12.2006 року, яка додана до позовної заяви, про строк позовної давності не згадується. В умовах надання споживчого кредиту фізичним особам, копію яких ПриватБанк надав до суду, як додаток до позовної заяви в пункті 3.1 вказано банк - ПАТ КБ «ПриватБанк». Заява позичальника № ODIORX09390534 була подана до ЗАТ АБ «ПРИВАТБАНК» 25.12.2006 року. Закрите акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» змінило найменування юридичної особи на ПАТ «ПриватБанк» 17.07.2009 року, тому з наданими Умовами він, як позичальник не міг бути ознайомлений в 2006 році. Загальний строк позовної давності встановлюється в три роки. Згідно зі ст.261 ЦК. України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі сплавом строку виконання. Строк виконання за заявою встановлено не пізніше 25.06.2007 року. Таким чином, на момент пред'явлення до нього позову був пропущений строк позовної давності, про застосування чого заявлено стороною.порі. Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено. На рішення суду представник позивача принесла апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав. Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних У відповідності зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів. Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно із ст.ст.11,509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно ч.1, ст.1054 ЦК України кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно статей 526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2006 року між Приватбанком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № ODIORX09390534 про надання останньому кредиту в сумі 2132 (дві тисячі сто тридцять дві) гривень 90 копійок, із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.06.2007 року. Зазначений договір підписаний сторонами. Відповідно до умов укладеного договору визначених в заяві позичальника, договір складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка», «Стандарт». Заявою позичальника передбачено, що виконання договору здійснюється шляхом погашення заборгованості по кредиту в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 23 по 28 число кожного місяця, позичальник повинен надати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 402,33грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами. Як вбачається з позовних вимог позивача у порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. Заявлена позивачем в обґрунтування позовних вимог сума заборгованості станом на 25.02.2011 року 23361,47грн. складається з наступного: 2132,90грн. заборгованість по кредиту, 10447,55грн. -заборгованість по відсоткам, 9192,38грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500грн. - штраф (фіксована частина), 1088,64грн. - штраф (процентна складова). Відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Позивачем на обґрунтування своїх вимог, щодо стягнення заборгованості надано розрахунок заборгованості. Як встановлено судом наданий Позивачем розрахунок не оформлений належним чином, не має зазначення прізвища посадової особи, яка має право складати такий розрахунок, підпису цієї особи та печатки банку, що не відповідає нормативним вимогам до оформлення документів,закріплених в ДСТУ 4163-2003 "Вимоги до оформлення документів",затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 55 від 17.04.2003р. Відповідно до ч.З ст.5 Декрету КМУ "Про стандартизацію та сертифікацію" від 10.05.1993р. обов'язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їх об'єднаннями, установами,організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів. На обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо стягнення пені, штрафу та збільшення строку позовної давності на всі вимоги за кредитним договором до 5 років, позивачем надані Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) викладені на окремих аркушах і підписані позивачем «Приватбанком». Як встановлено в судовому засіданні в наданих позивачем до суду Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) відсутній підпис відповідача ОСОБА_3 Умови підписані лише головою ПриватБанку - ОСОБА_5 В Умовах не зазначена дата їх прийняття чи затвердження, відсутня інформація з якого по який час діяли положення Умов у тому варіанті, який представлений суду, а також, що ці умови стосуються саме споживчого кредиту наданого ОСОБА_6 В наданих позивачем до суду Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) відсутні п.5.5, 5.4 на підставі яких позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, щодо терміну позовної давності, та у п.п. 5.1,5.2,5.3 відсутні умови на підставі яких позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, щодо нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язання. Це підтверджує заперечення відповідача про те, що він не підписував договір з умовами про зміну строку позовної давності на п'ять років. Оскільки умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) не підписані відповідачем ОСОБА_4, не зазначені в кредитному договорі №ODIORX09390534 від 25.12.2006 р. як додатки до нього, відсутня дата складання їх, суд прийшов до обгрунтованого висновку, що зазначені умови не є допустимим доказом у справі. Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином, позивачем не доведено в судовому засіданні обставин того, що відповідач ОСОБА_3 був ознайомлений та згідний з умовами, що викладені в окремому документі Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт). Згідно ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, договір про це складається у письмовій формі. Відповідно до кредитного договору № ODIORX09390534 від 25.12.2006 між ВАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 кінцевий терміном повернення кредиту 25.06.2007 року. Строк позовної давності відраховується з 25.06.2007, тобто позивач повинен був звернутись за захистом своїх прав до 25.06.2010 року. Про існування заборгованості Позивач знав, що підтверджується розрахунком заборгованості. Ніяких заяв про поновлення строку позовної давності з обґрунтуванням поважності причин його пропуску від ПАТ КБ «ПриватБанк»до суду не надходило. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно п. 1 ч. 2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. З урахуванням наведеного суд прийшов до правильного висновку, що оскільки Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт») відповідачем не підписані, і позивач не довів укладення між сторонами договору про збільшення позовної давності, тому позов ПриватБанку не підлягає задоволенню за спливом строку позовної давності. Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною у п.31 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». Доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до апеляційного суду надано не було. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, підстави для ухвалення нового рішення відсутні. Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, у х в а л и л а: Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приват Банк » відхилити. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 2 квітня 2013 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено до суду касаційної інстанції, на протязі двадцяти днів. Головуючий- суддя Н.В.Ісаєва Судді: Г.О. Косогор О.С.Комлева

сама себе же и отвечаю)))) Дата документу 16.07.2013 ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 636/2847/13-ц 2/636/1183/13 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2013 року м. Чугуїв Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Білінська О.В., розглянувши позовну заяву ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, Встановив: ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з вищезазначеною позовною заявою, яка підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 119, ст. 120 ЦПК України. Так, відповідно до вимог ст. 119, 120 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Однак, позивачем не надано копії всіх документів, доданих до позову, а саме, відсутня копія довіреності, квитанції про сплату судового збору. Згідно ч. 8 ст. 119 ЦПК України, якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. Позов підписано представником позивача Боровець В.П. Однак, до позову додана копія довіреності, завірена представником на ім'я якого вона видана. Вказана копія довіреності містить підпис особи - секретаря голови правління, повноваження якої не підтверджено належним чином, оскільки відсутні копії відповідних документів, якими можуть бути, наприклад, рішення загальних зборів щодо обрання секретаря правління банку, копії установчих документів, наказ про призначення секретаря правління банку тощо. Згідно змісту довіреності, її дія припиняється у разі припинення трудових відносин між представником та банком, зміни посади представника. Однак, дані щодо посади представника, перебування ним на цій посаді на час підписання позову від імені позивача, тобто наявності у представника повноважень на пред'явлення позову від імені позивача відсутні. У зв'язку з вищевикладеним, оскільки позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст. 119 ЦПК України, суд залишає позовну заяву без руху і надає позивачу строк для усунення недоліків. На підставі викладеного та керуючись ст. 119, ст. 121 ЦПК України, Ухвалив: Позовну заяву ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишити без руху, надати позивачу строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня отримання позивачем копії ухвали. Ухвала не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

У меня в деле есть доверенность от секретаря правления Ерикаловай от 21.03.2011, с таким же номером протокола заседания !4 , но в доверенности отсутствует ссылка и номер на нотариальную доверенность на ее имя, т. е. она действует только на основании протокола № 14 , но самого протокола где можно былоб увидеть полномочия этой Ериколовой нет(( как быть в таком случае?

Не принимают кассацию(((((((((((!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Устала с ВССУ переписываться(((( УПОЛНОМОЧЕННОМУ ВЕРХОВНОЙ РАДЫ УКРАИНЫ ПО ПРАВАМ ЧЕЛОВЕКА ЛУТКОВСКОЙ ВАЛЕРИИ ВЛАДИМИРОВНЕ 01008, ул. Институтская, 21/8, г. Киев 68600, г. Измаил, ОБРАЩЕНИЕ в связи с нарушением прав человека со стороны судьи Высшего специализированного суда суд Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел – Дербенцевой Татьяны Филиповны. 26 июля 2012 года в установленный законом срок я подал кассационную жалобу на решение Измаильского горрайонного суда от 18 января 2012 года по делу № 2-689/11, определение суда Одесской области от 6 июля 2012 по делу № 22ц/1590/3995/2012, о взыскании с меня в пользу ПУБЛИЧНОГО АКЦИОНЕРНОГО ОБЩЕСТВА «КОММЕРЧЕСКИЙ БАНК« НАДРА задолженности. Европейский суд по правам человека в своей прецедентной практике исходит из того, что положения пункта 1 статьи 6 Конвенции о защите прав человека и основных свобод гарантирует каждому право подать в суд любой иск, касающийся его гражданских прав и обязанностей. Конституцией Украины и ГПК Украины каждому гарантируется право на кассационное обжалование решений и определений суда первой и апелляционной инстанции. Мое Конституционное право на обращение в суд за защитой нарушенных прав и интересов было нарушено судьей Высшего специализированного суда - Дербенцевой Т.П исходя из следующих обстоятельств. • 6 июля 2012 года по делу №22ц/1590/3995/2012 вынесено определение апелляционным судом Одесской области, срок обжалования которого 20 дней со дня вступления в силу. • 26 июля 2012 года (без пропуска срока на обжалование) я подал апелляционную жалобу в высший специализированный суд Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел К апелляционной жалобе было приложено платежное поручение об оплате судебного сбора за подачу кассационной жалобы. Это подтверждается уведомлением почты и платежным поручением № 36 от 25.07.2012 года, копии которых прилагаются к данному ходатайству (приложение №1,2,3) • 28 августа 2012 года мной была получено определение ВССУ от 17 августа 2012 года, о том, что кассационная жалоба не может быть принята к рассмотрению, так как в платежном поручении неверно указан код получателя. Мне был дан срок для устранения недостатков до 18 сентября 2012 года или 5 дней со дня получения определения. (Приложение №4) В платежном поручении №36 от 25.07.2012 года действительно был указан старый код потому, что на момент осуществления платежа в программах банковской системы код получателя – УГКСУ в Печерском районе г. Киева не был изменен и автоматически высвечивался при введении номера счета. Кассиры самостоятельно изменить код в программе не могли. На сайте Судебная власть Украины (http//court.gov.ua/sud1411/i/) которым я пользовался, также был указан старый идентификационный код получателя. • Исполняя определение суда от 17 августа 2012 года, я повторно, 01 сентября 2012 года, оплатил судебный сбор за подачу кассационной жалобы. При этом в платежном документе – квитанции Ощадбанка код получателя и иные реквизиты были указаны уже новые, правильные. (Приложение №5) • Оригинал квитанции об оплате судебного сбора в сумме 2253,3 грн. и заявление о том, что недостатки исправлены я отправил в адрес высшего специализированного суда Украины 01 сентября 2012 года, что подтверждается уведомлением с отметкой о получении судом указанного почтового отправления 07 сентября 2012 года (Приложение№6) • Таким образом, недостатки были устранены в срок данный судом. • Несмотря на то, что недостатки были устранены в срок, судебный сбор оплачен полностью и правильно, судья ВССУ Дербенцева Т. Ф. вынесла определение о том, что жалоба считается не поданной в связи с тем, что не оплачен судебный сбор. При этом в определении было указано, что оно обжалованию не подлежит. (Приложение №8) • Несмотря на то, что мною полностью были выполнены требования Закона, в доступе к правосудию, в нарушение Конституции Украины, ГПК Украины, Конвенции о защите прав и основных свобод человека, мне было необоснованно отказано. Причем отказ этот обжалованию не подлежит. • 20 ноября 2012 я направил в Высший специализированный суд Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел заявление, с просьбой провести проверку о том поступали ли в суд оригиналы платежных документы об уплате мной дважды судебного сбора. Также просил суд подтвердить поступления платежей на счет № 31212253700007 получателя УГКСУ в Печерском районе г. Киева (код бюджетной классификации 22030003) от ХХХХХХХ. по вышеупомянутым платежным документам. Также просил вернуть оригиналы платежных документов, и представить мне справку, о том, что уплаченные мной суммы судебного сбора ко мне из государственного бюджета не возвращались. • В декабре 2012 года я получил письмо из Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел № 191-104242/0/19-12. В котором указано, что согласно извлечению из выписки ГУДКСУ в Киеве за 27 июля 2012 по счету № 31212253700007 открытому по коду бюджетной классификации 22030003 «Судебный сбор (ВССУ, 065)», и извлечению из ГУДКСУ в Киеве за 04 июня 2012 года по счету № 31212253700007 открытому по коду бюджетной классификации 22030003 «Судебный сбор (ВССУ, 065) », подтвержден факт приема документа № 36 от 26.01.2012 г. на сумму 2253,30 и документа от 03 сентября 2012 года на сумму 2253, 30 грн. (Приложение №7). • Итак, дважды уплаченная мной сумма судебного сбора по делу № 6-34469 ск 12 была своевременно и в соответствии с требованиями действующего законодательства перечислена в бюджет. • В письме Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел № 191-104242/0/19-12 указано, что я имею право направить кассационную жалобу в ВССУ вместе с заявлением о восстановлении срока на кассационное обжалование. • 08 мая 2013 года я повторно обратился в Высший специализированный суд Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел с кассационной жалобой и приложил заявление о восстановлении сроков. (приложение 11) • 13 июня 2013 года я получил определение Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел по делу № 6-2238ск13, которым, в соответствии со статьей 121 ГПК Украины мою кассационную жалобу оставлено без движения и предложено устранить недостатки до 17 июня 2013 года, но не позднее пяти дней со дня получения копии определения. В определении указано, что причины пропуска срока на кассационное обжалование, на которые я ссылаюсь, не могут быть уважительными. Полагаю, что судья Дербенцева Т. Ф. не принимая во внимания и не учитывая то, что - 1. кассационная жалоба была подана в установленный законом срок, 2. выполнены требования, указанные в определении суда об устранении недостатков, 3. в полной сумме своевременно дважды оплачен судебный сбор, своими действиями в нарушение Конституции Украины, ГПК Украины, Конвенции о защите прав и основных свобод человека нарушает мое право в доступе к правосудию. На основании изложенного, ПРОШУ: 1. Защитить мое право на обращение в суд по защите нарушенных интересов, предусмотренное ст. 55 Конституции Украины. Приложение: 1. Копия определения апелляционного суда Одесской области от 6 июля 2012 года по делу №22ц/1590/3995/2012 2. Копия квитанции почты об отправке письма с описью вложений 3. Копия уведомления о получении почтового отправления 4. Копия Платежного поручения №36 5. Копия определения ВССУ от 17 августа 2012 года 6. Копия квитанции Ощадбанка от 01.09.2012 года 7. Копия квитанции почты 8. Копия описи вложений 9. Копия уведомления с отметкой о получении судом указанного почтового отправления 07 сентября 2012 года 10. Копия письма ВССУ № 191-104242/0/19-12. 11. Копия заявления о восстановлении сроков 12. Копия определения судьи ВССУ Дербенцевой Т.Ф. от 26.09.2012 года 13. Копия информационного письма №12-6621/11 от 10.11.2011 года 14. Копия определения судьи ВССУ Дербенцевой Т.Ф. от 21.02.2013 года 15. Копия жалобы Председателю ВССУ 16. Копия жалобы в Высший совет юстиции «____»________________ 2013 год.

Кто? ОТП Факоринг!!

Суд вынес ухвалу о залучені ОТП Факторінга до участі у цивільнійї справі правонаступником ОТП Банк. При этом зазначив що ухвала обжалованию не подлежит. Вопрос как ее обжаловать? И как была обжалована ухвала по выложенному решению апелляции в Николаевской обл.? Помогите!))))

Буду очень благодарен, если Вы ознакомите с текстом Кас.Жалобы в качестве образца для общего руководства или в личку. ДО ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ ТА КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ 01024, м. Київ, вул. П. Орлика, 4 «а» Рішення по справі № 2-1180/10 від 31 травня 2010 року Справу розглянуто Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області Рішення по справі №22ц-1590/1327/2012 р. від 13 березня 2012 року Справу розглянуто апеляційним судом Одеської області ОСОБА ЯКА ПОДАЄ СКАРГУ (Відповідач): У справі брали участь: Позивач – Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» Адреса: 010011, м. Київ, вул. Лєскова ідентифікаційний код № 14305909 к/р № 32004100701 в ОПЕРУ Національного банку України МФО 300001 В особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» 65000,м. Одеса, вул. Садова, 10 МФО 328351, код ЄДРПОУ 23876031 р/р 2909949 Адреса для листування: 68600, м. Ізмаїл, пр.. Леніна 20/1 Ізмаїльське відділення ОДД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» тел.. 0441 4-0-69 Відповідачи: КАСАЦІЙНА СКАРГА на рішення апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2012 року по справі №22ц-1590/1327/2012 р. та заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 31.05.2010 року по справі № 2-1180/10 р. 31.05.2010 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області (суддя Швець В. М., справа № 2-1180/10) ухвалене рішення за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ХХХХХХХХХХХХХХХХХХро стягнення заборгованості за Кредитним договором № 014/0056/82/68955 від 28 грудня 2006 року в розмірі 27767,63 гривень. Зазначеним рішенням позовні вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволені у повному обсязі – стягнуто солідарно з ЛХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХна користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитом в розмірі 27767,63 гривень. Рішення було оскаржено мною в суді апеляційної інстанції. 13.03.2012 р. колегія суддів апеляційного суду Одеської області (головуючий Погорєлова С. О., судді Сидоренко І. П., Цюри Т. В. справа №22ц-1590/1327/2012 р ) вказане рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2010 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ХХХХХХХХХХХХХХХ(поручителі) - скасоване. В цій частині ухвалено нове рішення. У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ХХХХХХХХХХХХХХХХ(поручителі) про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовлено. В решті рішення залишено без змін. Я не погоджуюсь з рішенням апеляційного суду, вважаю що воно прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. Порушення норм процесуального права Судами в порушення ст. 212 ЦПК України належним чином зазначені доводи на підставі усіх наданих доказів не перевірено. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні. В своєму рішенні апеляційний суд вказав, що 28 грудня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладеній кредитний договір № 014/0056/82/68955. Але, Ізмаїльський міськрайонний суд та апеляційний суд Одеської області не звернули увагу на той факт, що 27.09.2006 року, тобто за три місяці до укладання договору ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ ПОШТОВО-ПЕНСІЙНИЙ БАНК «АВАЛЬ» змінило назву на ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ». Доказом цього є запис 7 в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, яку долучено до справи за клопотанням моїх представників. Факт правонаступництва відображено в Статуті банку Таким чином, на момент укладання договору (28.12.2006 року) юридичної особи з назвою ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ ПОШТОВО-ПЕНСІЙНИЙ БАНК «АВАЛЬ» не існувало та не було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Юридична особа з такою назвою не була наділена цивільною право і дієздатністю. Відповідно ч. 4 ст. 62 Господарського кодексу України, встановлено, що підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунків установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Згідно ст. 80 ГК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому порядку. Відповідно до ст. 89 ГК України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Згідно ст. 90 ГК України найменування юридичної особи вказується в її засновницьких документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Найменування юридичної особи повинне містити відомості про його організаційно-правову форму. В разі зміни найменування юридична особа зобов'язана повідомити про це всіх осіб, з якими вона перебуває в договірних стосунках. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи. Відповідно до ст. 91 ГК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту його створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його припинення. Тобто апеляційний суд дійшов висновку, що правонаступник, зареєструвавши своє правонаступництво та змінивши найменування, може укладати договори від імені та під назвою свого попередника, без належних повноважень, та не проставляючи печатку юридичної особи на договорі. Цей висновок суду є хибним, не відповідає нормам діючого законодавства та привів до неправильного вирішення спору по суті. Звертаючись до апеляційного суду я вказала, що кредитний договір № 014/0056/82/68955 укладено 28 грудня 2006 року. Сторонами в договорі вказані: • АКЦІОНЕРНИЙ ПОШТОВО-ПЕНСІЙНИЙ БАНК «АВАЛЬ» • ЛХХХХХХХХХХХХХБоржник Як було зазначено вище, однієї зі сторін договору (Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль») на момент його укладання не існувало. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі. Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. За змістом ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташована поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи , що їй створила., і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відповідно п. 9.1 Кредитного договору № 014/0056/82/68955 від 28 грудня 2006 року – Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печаткою Кредитора. На договорі, який покладено в основу рішення, немає відтиску печатки юридичної особи – АКЦІОНЕРНИЙ ПОШТОВО-ПЕНСІЙНИЙ БАНК «АВАЛЬ». Печатка Першого відділення Ізмаїла Одеської обласної філії АППБ «АВАЛЬ» не є печаткою юридичної особи. Повноважень у Подопригор Алли Федорівни на підписання договору від імені неіснуючої юридичної особи не могло бути. В суді апеляційній інстанції моїм представником було заявлено клопотання про надання ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» до суду документу, який би підтверджував повноваження Подопригор Алли Федорівни на підписання 28 грудня 2006 року договору від імені АКЦІОНЕРНОГО ПОШТОВО-ПЕНСІЙНОГО БАНКУ «АВАЛЬ». Банк не надав до суду документ, який би підтверджував повноваження Подопригор А.Ф. зазначивши, що його не існує. (а. с. 211 ) Таким чином кредитний договір № 014/0056/82/68955 є неукладеним в зв’язку з тим, що: • однієї зі сторін договору на час його укладання не існувало • договір від імені неіснуючої юридичної особи підписаний фізичною особою, яка не мала на це повноважень • договір не скріплений печаткою юридичної особи • сторони в належній формі не досягли згоди щодо істотних умов зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства Між БОРЖНИКОМ та ВІДКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», на користь якого суди першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення, договорів також не укладалось. В матеріалах справи кредитний договір між БОРЖНИКОМ та ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», де були б викладені всі істотні умови договору, відсутній. Є лише заява на ім’я керуючого ОД саме «Райффайзен Банк Аваль», а не ПОШТОВО-ПЕНСІНОГО БАНКУ «АВАЛЬ», Рязанцева В.М., про видачу споживчого кредиту, в якої відсутні умови надання кредиту. Суд першої та апеляційної інстанції, в порушення ст. 214 ЦПК України, при ухваленні рішення не встановив: • чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються • чи є кредитний договір укладеним • чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, • які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин • яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин Вважаю що правовідносини, які виникли між сторонами в спорі регулюються главою 83 ЦК України як такі що виникли з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, тому в стягненні грошей по кредитному договору № 014/0056/82/68955 з Лисенко Л.О. повинно бути відмовлено. Вважаю за необхідне також зауважити, що 05.11.2009 року ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» змінило назву і його правонаступником, як вказано в Статуті, стало ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ». Заочне рішення прийнято Ізмаїльським міськрайонним судом 31 травня 2010 року (тобто через шість місяців після зміни назви та правонаступництва) на користь ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», якого вже не існувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. Апеляційний суд також не дав належну оцінку цьому факту та залишив без змін рішення суду першої інстанції. Порушення норм матеріального права 1. В матеріалах справи відсутні докази отримання Відповідачем грошей за кредитним договором. У своїй позовній заяві ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» вказує, що відповідно до п.1.1 та п.1.2 Позивач виконав свої зобов’язання за Кредитним договором, перерахувавши кошти в розмірі 15 000(п’ятнадцять тисяч) гривень на поточний рахунок БОРЖНИКА. , та які вона отримала готівкою через касу. Судами в порушення ст. 212 ЦПК України належним чином зазначені доводи на підставі усіх даних не перевірено. Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позивач не надав доказів передачі грошових коштів АКЦІОНЕРНИМ ПОШТОВО-ПЕНСІЙНИМ БАНКОМ «АВАЛЬ» на виконання кредитного договору БОРЖНИК 2. В матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання зобов'язань Відповідачем. У своєї позовній заяві ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» вказує, що БОРЖНИК. не виконує свої зобов’язання за Кредитним договором та не сплачує проценти за користування кредитом, внаслідок чого станом на 10 червня 2009 року прострочена заборгованість склала 27767,63 гривень, а саме: за кредитом – 9388,25 гривень, за відсотками – 369,37 гривень, заборгованість за прострочення відсотками – 2539, 27 гривень, нарахована пеня 15 470, 74 гривень. Судова колегія апеляційного суду погодилась з висновком суду першої інстанції , про те що БОРЖНИК. не належним чином виконувала свої кредитні зобов’язання у зв’язку з чим станом на 10.06.2009 року виникла заборгованість в сумі 27767,63 гривень. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції в порушення ст. 212 ЦПК України належним чином зазначені доводи на підставі усіх даних не перевірено. Ізмаїльській міськрайонний суд та апеляційний суд Одеської області визнаючи зазначену суму 27 767,63 гривень як заборгованість за кредитним договором та стягуючи вказану суму з БОРЖНИКА. на користь ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» не з’ясував яким чином ця заборгованість утворилась, та на підставі чого Банк вимагав стягнення такої суми заборгованості. Позивач ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» не надав суду і Відповідачу документи, підтверджуючі наявність заборгованості і невчасність платежів. Розрахунок суми заборгованості не є належним доказом, тому що банк не надав даних які були основою для цього розрахунку. Доповнення до розпорядження № 9, у якому зроблений розрахунок суми заборгованості не є фінансовим документом, і не може підтверджувати оплату кредиту і невчасність внесення платежів. У своєму розрахунку заборгованості Позивач не врахував грошових виплат здійснених Відповідачем під час розгляду справи у суді. Так , наприклад, Відповідачем під час розгляду справи було сплачено 1000,00 гривень відповідно квитанції № 07FY1265278881 від 04 лютого 2010 року. Таким чином, Ізмаїльській міськрайонний суд та апеляційний суд Одеської області без належних доказів прийняли затвердження банку про наявність заборгованості по кредиту і відсоткам і порушення зобов'язань за кредитним договором. Законодавством чітко вказані документи, які можуть підтверджувати наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір відміченої заборгованості. Такими, згідно з нормами статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність", можуть бути виключно первинні документи здійснення господарських операцій, що фіксують факт, і що є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. 3. Ізмаїльський міськрайонний суд та апеляційний суд Одеської області безпідставно без уваги та перевірки залишили питання щодо правомірності збільшення процентів по кредитному договору. Це питання мале істотне значення для оцінки правильності розрахунку процентів за кредитним договором. У змісті пп. 1.5.1,1.5.2, п. 1.5 Кредитного Договору зазначається, що Кредитор має право без отримання згоди Позичальника приймати рішення про зміну% ставки з дотриманням порядку, передбаченого Договором, і п., 6.2 цього Договору. Відповідно п. 6.2 Договору про зміну відсоткової ставки Кредитор в письмовому вигляді повідомляє Позичальнику за 7 календарних днів від дати прийняття відповідного рішення про її зміну. З наведеного Кредитором розрахунку нарахування відсотків, процентна ставка по Кредитному Договору підвищується Кредитором до 32% з 27.04.2009 року. Т. е. після вступу в силу ст. 10561 ЦК України. (а. с. 59 ) З наведеного Кредитором протоколу № 1418 вбачається, що рішенням Кредитного комітету по кредитуванню фізичних осіб Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», було надано дозвіл на підвищення відсоткової ставки позичальникам, в тому числі Лисенко Л. О. з 27% до 32 % річних. (а. с. 188-190 ) Апеляційним судом встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що Позивачем (Банком) Відповідачу нараховувалася заборгованість по Кредитному договору № 014/0056/82/68955 від 28 грудня 2006 року з урахуванням підвищеного розміру процентної ставки за користуванням кредитом. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом ст.ст. 536 та 1054 ЦК України необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною умовою, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі. Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом. Отже, у разі недосягнення сторонами кредитного договору згоди у письмовій формі щодо нового розміру процентної ставки умова кредитного договору, що передбачає такий розмір, є нікчемною (ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 236 ЦК України). Вказівка закону на нікчемність договору є імперативною (ч. 2 ст. 215 ЦК України) і такий договір (чи його істотна умова) є недійсним з моменту його укладення (ст. 204, ч. 1 ст. 236 ЦК України) незалежно від того, чи виконали сторони його умови. Відносини, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян, регулюються і Законом України "Про захист прав споживачів" (постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року N 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів"). Як вбачається з рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (у справі № 1-26/2011 про захист прав споживачів кредитних послуг), що положення Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ (1023-12) з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (254к/96-ВР) треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції чинній на момент видачі кредиту) в договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки споживачеві повідомляється Кредитором в письмовому вигляді протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом і банком. Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір, за винятком випадків, встановлених законом. Відповідно до п. 3 ст. 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту його вступу в силу. Відповідно до ч. 2 ст. 10561 ГК Україні (що вступила в силу в 09.01.2009 року) встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Відповідно до ч. 3 ч. 10561 ГК Україні умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Вважаю, що у Позивача відсутнє право вимоги стягнення з відповідача простроченої заборгованості, пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів із застосуванням відсоткової ставки у розмірі 32%, оскільки позивач збільшив відсоткову ставку по кредиту в односторонньому порядку без додержання порядку, визначеного п. 6.2 кредитного договору. ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» не дотримався передбаченого кредитним договором порядку збільшення розмірів процентної ставки. ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» не було надано Позичальнику повідомлення про зміну % ставки по даному кредитному договору. Письменної згоди на підвищення процентної ставки по даному кредитному договору Позичальник не давала. Вирішуючи спір Ізмаїльський міськрайонний суд та апеляційний суд Одеської області не визначили, чи є у Позивача право вимоги, щодо стягнення простроченої заборгованості, пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів із застосуванням відсоткової ставки у розмірі 32% річних. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ти обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають істотне значення для ухвалення рішення по справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Позивач ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» не довів істотність передумов для одностороннього підвищення процентної ставки за споживчим кредитом. Будь яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про повідомлення боржника або поручителів про зміну процентної ставки Кредитором матеріали справи не містять. Вважаю, що суди попередніх інстанцій не мали брати до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості , враховуючи ту обставину, що підняття процентної ставки за кредитним договором № 014/0056/82/68955 від 28 грудня 2006 року було проведено позивачем незаконно. Вважаю, що вимоги ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» про стягнення заборгованості з БОРЖНИКА за кредитним договором № 014/0056/82/68955 від 28 грудня 2006 року незаконні, необґрунтовані та недоказані. 4. Ізмаїльським міськрайонним судом та апеляційний судом Одеської області недостатньо перевіреним залишилося питання правильності підрахунку самої суми пені. Це питання має істотне значення для правильного вирішення справи, однак віно належним чином не з'ясовано. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України). Відповідно до статті 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, частиною шостою статті 232 ГК України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України - строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Судами безпідставно залишилось без уваги питання, щодо застосування строків позовної давності при визначені розміру пені, на підставі того, що таке питання не заявлялось. Однак, це спростовується матеріалами справи. В матеріалах справи є заперечення Відповідача, яке було подане 13.12.2010 року (а. с. 91) в якому Відповідач просить до вимог про стягнення пені застосувати позовну давність в один рік. Судами безпідставно залишилось без уваги питання, щодо розміру пені. Згідно з п. 10.1 Кредитного договору Позичальник платить Кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення. Згідно умов договору, та розрахунку ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» вимагає з позичальника пеню в розмірі 180% річних. п.2 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»: Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Розмір реально нарахованої банком пені (15 470,74 грн.) складає 164% від суми заборгованості (сума заборгованості 9388,25 гривень). Стаття 1 Закону № 543 (Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань) передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, який встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 3 Закону № 543 (Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань), розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пунктом 49 Листа Вищого Господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського Кодексів України»: - «платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, який встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. ». Яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. (Судові прецеденти Постанова, Верховний Суд, від 07.11.2011, № 3-121гс11, Верховний Суд України) Отже Ізмаїльський міськрайонний суд та апеляційний суд Одеської області в своїх рішеннях безпідставно стягнули з БОРЖНИКА на користь ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» суму пені в розмірі 15 470,74 (п'ятнадцять тисяч) гривень. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільних справах", викладених у пункті 2 постанови від 18.12.2009 р. N 14, обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи Судами порушені вимоги ст. 213 ЦПК України, оскільки рішення судів обох інстанцій не є ані законними, ані обґрунтованими. На підставі викладеного, ПРОШУ: Скасувати рішення Апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2012 року по справі №№22ц-1590/1327/2012 р. в частині стягнення з Лисенко Лілії Олексіївни на користь відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитом в сумі 27767,63 грн. та судових витрат в розмірі 388,34 грн., а всього 28155,97 грн. та судового збору в сумі 139 грн. Скасувати заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2010 року по справі №2-1180\10 в частині стягнення з ХХХХХХХХХ на користь відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитом в сумі 27767,63 грн. та судових витрат в розмірі 388,34 грн., а всього 28155,97 грн. та судового збору в сумі 139 грн. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до Лисенко Лілії Олексіївни про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/0056/82/68955 від 28 грудня 2006 року відмовити. Додатки: • копія рішення апеляційного суду Одеської області по справі №22ц-1590/1327/2012 від 13.03.2012 року; • копія заочного рішення Ізмаїльського міськрайонного суду по справі №2-1180\10 від 31.05.2012 р.; • 3 копії касаційної скарги з додатками; • оригінал квитанції про сплату судового збору. 11 травня 2012 року _______________БОРЖНИК

Странно как то зачем нотариусу такая справка? Ему нужно свидетельство о смерти. А копию свидетельства о смерти могут выписать в ЗАГСе детям, при наличии документов подтверждающих родство

Вопрос кто по этому ордеру плательщик, а кто получатель? И вообще что это за оформление документа?)))) ____________022.bmp

можно и мне иск скинуть)) спасибо

))) директор пользуется услугами УкрэксимБанка

Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності (а. с. 158-159), проте, враховуючи наведені обставини справи, строки позовної давності в даному випадку не підлягають застосуванню. немного не по теме но все же уже не первый раз встречаю, что Банк просит применить исковую давность в исках по признанию договоров недействительными, мотивируя тем что с момента заключения прошло больше 3 лет, и суды стоят на стороне банков

Сходила к директору школы, так сказать предупредительно мирно поговорить. Говорю, что такие пропуска не верное решение школы, что это навязывания фин услуг, что нет никакой связи между электронным пропуском и денежными услугами со стороны банка детям, что школа это не банковский агент по распространению банковских услуг. На что директор сказала, что к ней пришел представитель Банка и красиво рассказал как школа сможет контролировать посещаемость детей, как школа сможет знать кто есть в школе, а ого нет, и это все что ее интересует, а вот денежные услуги школу не интересуют и она к ним никак это проблема родителей, то есть такое разделение контроль посещаемости проблема школы а контроль денежных средств проблема родителей . Я как то попыталась ей объяснить что вашей школе карточки втюхают получат за это бонусы а вся головная боль после этого и проблемы останутся у вас, ка у директора, и пообещала что они будут. После того как она узнала что работаю помощником адвоката, то сразу начала уходить от темы . типа я и не собиралась, просто так просили, что неудобно было сразу отказать. Так и самое интересное, что такая акция Банка проходит якобы с разрешения отдела образования и исполкома и мера(((

октябрь 2006 год выдан кредит по заве позычальника - 3064грн на срок 12 месяцев март 2007 год судебный приказ о досрочном взыскании 3968,88 исполнительный лист не выдавался, заемщик сам несколькими платежами в течении года выплатил сумму 4083 грн. ноябрь 2009 год судебный приказ по взысканию по томуже кредиту-заявке 13576,95 заемщик обратился с заявой об отмене наказа, т.к. он все выплатил, заявление удовлетворили наказ отменили май 2012 год - заочное решение о взыскании задолженности все то томуже кредиту в сумме 25999грн. заемщик пишет заявление на отмену решения, но допускает ошибки не уплатил сбор и в срок его не выполняет. Решение не пересмотрено. заява считается не поданной. Но заемщик - пенсионерка, как то неправильно поняла все эти процессуальные правила, заплатила сбор после указанного срока. На сегодняшний момент подана аппеляционная жалоба об отмене определения и отмене заочного решения. Дела рассматривал один и тот же судья!!! как обойти процессуальные нарушения?

))) та я ж не против написать))) напишу однозначно! вот обратилась за помощью к славным форумчанам за советом что и как написать. Да и поделиться новшевствами Привата, вот блин у него какая то неограниченная здравым смыслом креативная фантазия ((( Это ж кто то поведется на такое предложение!!! Вот так и формируется на будующее объем работ для юристов

Дочка пришла сегодня со школы с бумагой которую должны мы как родители подписать, школа совестно с Приватом предлагает пластиковую карту ученикам - которая будет совмещать функцию электронного пропуска в школу с картой банковских денежных услуг!!!!! если не согласны, то должны написать почему!!! Вот что написать ????))) ___________________.PDF

http://jurliga.ligazakon.ua/news/2012/7/9/68118.htm

Я с Вами согласна полностью!! НО!! судья считает, что раз написано увеличили срок давности до 10 лет, то по пене так же увеличена, при этом ссылается на судебную практику(( что то вроде читайте и не морочьте мне голову(( я просмотрела судебную практику касательно банка Надра, и действительно, считается что фразой "увеличен срок исковой давности на 10 лет" увеличивается и срок по пене. Вот как то так( может кто даст ссылку решения с другим мнением

Здравствуйте! подскажите, если в договоре прописано , что стороны увеличили срок исковой давности до 10 лет. но при этом не указывается конкретно на что, считается ли что и срок на начисление и взыскание неустойки так же увеличен? где то на форуме встречпла решение что раз не указано об увеличении срока взыскания и начисления неустойки то он не увеличен, т. к это специальный срок. не могу найти это решение((((

Пожалуйста поделитесь текстом кассации, ну или частью текста о нарушения присяги судьями.

У сестры маленький ребенок. ребенок как член семьи имеет право пользоваться квартирой. Для реализации жилья где ребенок имеет право пользования нужно разрешение органов опеки. Органы опеки такого разрешения не дадут. Квартира не продается.