Василий Горбань

Пользователи
  • Число публикаций

    108
  • Регистрация

  • Последнее посещение

Весь контент пользователя Василий Горбань

  1. Подавайте в суд позов про визнання кредитного договору припиненим в зв'язку з його повним виконанням, зняття заборони відчудження і виключення записів до початку слухання здійсніть повну оплату, проведіть судову бухгалтерську експертизу заборгованості, якщо банк не буде погоджуватись з сумою боргу - і ось Вам буде фініш.
  2. Ось рішення: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25246952 Справа № 221/1714/2012 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.07.2012 року Староміський районний суд м. Вінниці в складі: головуючого судді Вохмінової О.С. при секретарі Ковальчуку Я.В. з участю представника позивача Семенюк Н.В. та представника відповідачів ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, - в с т а н о в и в : ПАТ «УкрСиббанк»звернулось до суду з позовом (уточнена позовна заява на а.с. 209) до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки -житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3 на праві власності. Мотивовані вимоги тим, що 23.04.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11338521000 на суму 70 000 доларів США. В якості забезпечення зобов`язанння 23.04.2008 року було укладено договір іпотеки нерухомого майна -будинковолодіння АДРЕСА_1, власником якого був ОСОБА_4 Але 21.10.2010 року Апеляційним судом Вінницької області було ухвалено рішення, згідно якого визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11338521000 від 23.04.2008 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_4; визнано недійсним договір іпотеки нерухомого майна від 23.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Свириденком А.Б. за № 1233; визнано недійсним договір поруки № 199917 від 23.04.2008; визнано недійсним договір поруки № 199918 від 23.04.2008 року; зобов`язано приватного нотаріуса Свириденка А.Б. виключити записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек, щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки на підставі Договору іпотеки від 23.04.2008 року; встановлено наслідком визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 11338521000 від 23.04.2008 року, наявність грошового зобовязання ОСОБА_4 перед ПАТ «УкрСиббанк»в сумі 66 125,13 доларів США, строк погашення -21.04.2028 року; стягнуто з АКІБ «УкрСиббанк»на користь ОСОБА_4 кошти в сумі 120 219,43 грн., одержані на виконання договору про надання споживчого кредиту; стягнуто збитки. 02.03.2011 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував рішення апеляційного суду Вінницької області та залишив в силі рішення суду першої інстанції -Ленінського райсуду м. Вінниці від 31.08.2010 року, згідно з яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до АКІБ «УкрСиббанк»про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов`язання до вчинення дій було відмовлено. Після ухвалення рішення апеляційним судом Вінницької області 21.10.2010 року, 25.10.2010 року було знято заборону на відчуження нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1 і на підставі договору дарування від 23.07.2011 року власником заставного майна стала ОСОБА_3 Враховуючи те, що станом на 26.03.2012 року заборгованість за кредитним договором ОСОБА_4 становить 719 051 грн., на підставі ст.ст. 572-576, 590 ЦК України, ст.ст. 23, 33, 39 Закону України «Про іпотеку»ПАТ «УкрСиббанк»просило звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1. В судовому засіданні представник позивача Семенюк Н.Ю. позов підтримала, просила суд позов задовольнити, оскільки іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна і особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця на підставі ст. 23 Закону України «Про іпотеку». Запис в Державному реєстрі іпотек було поновлено 16.08.2011 року на підставі рішення Ленінського райсуду м. Вінниці від 19.05.2011 року про поворот виконання судового рішення, тому просила в рахунок погашення боргу ОСОБА_4 перед ПАТ «УкрСиббанк»звернути стягнення на будинок, який в даний час належить ОСОБА_3 Представник відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 - ОСОБА_2 позов не визнав, пояснив, що на момент укладення договору купівлі-продажу будинку з ОСОБА_7 26.10.2010 року, посвідченого нотаріусом, будь-яких заборон щодо відчуження будинку не існувало, тому ОСОБА_7 правомірно набув права власності. Також не існувало заборони на вчинення договору дарування ОСОБА_7 Крім того, банк не направив відповідачам вимоги про усунення порушення, що також є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Також позивачем не надано належного доказу наявності боргу ОСОБА_4 перед ПАТ «УкрСибанк», оскільки розрахунок, що був доданий до позовної заяви, не підписаний повноважною особою, не ґрунтується на первинних бухгалтерських документах, не містить математичних формул, згідно яких він проводився. Про неможливість визначити суму боргу було вказано і у висновку судово-економічної експертизи. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити. Судом встановлено, що 23.04.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк»(правонаступником прав і обов'язків є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 11338521000, на підставі якого ОСОБА_4 отримав споживчий кредит в сумі 70 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 353 500 грн., зі сплатою 13 % річних. Кінцевий строк погашення кредиту - 21.04.2028 року (а.с. 19-25). З метою забезпечення виконання грошового зобов'язання по кредитному договору № 11338521000, 23.04.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі за № 1234, згідно якого ОСОБА_4 передав в іпотеку житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 34). На підставі даного договору 23.04.2008 року нотаріусом накладено заборону на відчуження зазначеного будинку. За таких обставин, суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України та Законом України «Про іпотеку». Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, в строк, що встановлений у договорі. Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. В підтвердження суми боргу позивачем надано довідку -розрахунок заборгованості за кредитом № 11338521000 від 23.04.2008 року, згідно якої станом на 26.03.2012 року заборгованість ОСОБА_4 перед ПАТ «УкрСиббанк»становить 719 051,54 грн. (а.с. 145-157). Належних доказів, які б підтверджували наявність даної суми боргу ОСОБА_4, позивачем не надано. Зокрема, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»належними доказами, що підтверджують наявність або відсутність заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені в порядку цієї статті, які встановлюють розмір заборгованості. Такої ж позиції дотримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що зазначено в ухвалі від 15.06.2011 року (а.с. 182). В зв`язку з цим суд позбавлений можливості визначити і дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна. Крім того, відповідно до п. 42 постанови Пленуму ВСУ України від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»в резолютивній частині рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має зазначити суму заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Таким чином, позивачем не доведені позовні вимоги щодо суми боргу ОСОБА_4 перед ПАТ «УкрСибанк»за кредитним договором від 23.04.2008 року. Слід зазначити, що в провадженні Замостянського райсуду м. Вінниці перебувала цивільна справа за позовом ПАТ «УкрСиббанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 23.04.2008 року, але даний позов за заявою позивача був залишений без розгляду. В зв`язку з розглядом даного позову була призначена судово-економічна експертиза, але оскільки на дослідження експерту не було надано всіх первинних документів, на підставі яких здійснено розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, експерт був позбавлений можливості надати висновок стосовно розміру боргу (а.с. 106, 183-186) Клопотання про призначення судово-економічної експертизи для вирішення питання про фактичну заборгованість ОСОБА_4 перед ПАТ «УкрСиббанк»при розгляді даної справи не заявлялось. Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про іпотеку" в силу іпотеки іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку»іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом (ст. 4 Закону України «Про іпотеку»). Правовою підставою позову ПАТ «УкрСиббанк», є, крім іншого, стаття 23 Закону України «Про іпотеку», згідно якої у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. В судовому засіданні було встановлено і підтверджено належними доказами, що 21.10.2010 року рішенням апеляційного суду Вінницької області було задоволено позов ОСОБА_4 та визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11338521000 від 23.04.2008 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4; визнано недійсним договір іпотеки нерухомого майна від 23.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Свириденком А.Б. за № 1233; визнано недійсним договір поруки № 199917 від 23.04.2008; визнано недійсним договір поруки № 199918 від 23.04.2008 року; зобов`язано приватного нотаріуса Свириденка А.Б. виключити записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек, щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки на підставі Договору іпотеки від 23.04.2008 року; встановлено наслідком визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 11338521000 від 23.04.2008 року, наявність грошового зобов`язання ОСОБА_4 перед ПАТ «УкрСиббанк»в сумі 66 125,13 доларів США, строк погашення -21.04.2028 року; стягнуто з АКІБ «УкрСиббанк»на користь ОСОБА_4 кошти в сумі 120 219,43 грн., одержані на виконання договору про надання споживчого кредиту; стягнуто збитки (а.с. 7-15). Таким чином, з 21.10.2010 року, майно ОСОБА_4 -житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1, в іпотеці не перебувало. На підставі даного рішення суду, яке набуло чинності з моменту його проголошення, приватним нотаріусом Свириденком А.Б. з Державного реєстру іпотек було вилучено запис 7084240 про іпотеку нерухомого майна ОСОБА_4 і знято заборону на відчуження житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 шляхом вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 172-173, 174, 175). Реалізуючи право власника щодо вільного володіння користування і розпорядження майном, ОСОБА_4 26.10.2010 року відчужив дане нерухоме майно ОСОБА_7, про що був укладений відповідний договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Бортнік Я.А., зареєстрований в КП «ВМБТІ»28.10.2010 року. На час переходу права власності на будинок від ОСОБА_4 до ОСОБА_7, будинок АДРЕСА_1 не був предметом іпотеки, тому посилання представника позивача на ст. 23 Закону України «Про іпотеку»при обгрунтуванні позовних вимог, є неправильним. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.03.2011 року рішення апеляційного суду Вінницької області від 21.10.2010 року було скасоване, а рішення Ленінського райсуду м. Вінниці від 31.08.2010 року про відмову в задоволенні позову щодо визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту, договору іпотеки та договору поруки, зобов`язання скасувати записи в Єдиному державному реєстрі іпотек щодо обтяження майна, стягнення збитків -залишено в силі. На підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, 19.05.2011 року Ленінським райсудом м.Вінниці постановлено ухвалу про поворот виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «УкрСиббанк»про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та поруки, стягнення коштів і зобов`язано приватного нотаріуса Свириденка А.Б. включити записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та до Державного реєстру іпотек щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки на підставі Договору іпотеки від 23.04.2008 року (а.с. 141-144). Відповідний запис в Державному реєстрі іпотек було поновлено лише 16.08.2011 року (а.с. 66-67). До внесення відповідних змін, 23.07.2011 року ОСОБА_7 подарував вищезазначений будинок ОСОБА_3 і даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Бортнік Я.А., зареєстрований в реєстрі за № 837 (а.с. 191-192). На момент укладення договору дарування ОСОБА_7 не був іпотекодавцем нерухомого майна і не повинен був отримувати згоду ПАТ «УкрСиббанк»на відчуження будинку. Крім того, на момент розгляду справи договір дарування (відповідно до прямої вказівки ст. 12 Закону України «Про іпотеку») будь-ким не оскаржений, тому є дійсним. Відповідно до ст.ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Оскільки позивачем не доведено позовні вимоги, суд вважає необхідним в задоволенні позову відмовити. На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 526, 530, 575, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 5, 8,10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, - в и р і ш и в : В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки -відмовити. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Староміський райсуд м. Вінниці до апеляційного суду Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Суддя: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25696821 Справа № 2-1714/11 Провадження № 22-ц/0290/2485/2012Головуючий в суді першої інстанції:Вохмінова О.С.Категорія: 27 Доповідач: Жданкін В. В. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.08.2012 м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі: Головуючого: Жданкіна В.В. Суддів: Марчук В.С., Зайцева А.Ю. При секретарі: Агеєвій Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 17.07.2012р. по справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, - В С Т А Н О В И Л А : В травні 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом (уточнена позовна заява на а.с. 209) до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 на праві власності. Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 17.07.2012р. в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено. В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» просить рішення скасувати як незаконне і ухвалити нове, задоволивши їх позовні вимоги. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог заявлених у суді першої інстанції колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав. Суд повно з'ясував дійсні обставини справи і правильно застосував норми матеріального права. З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником прав і обов'язків є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №11338521000, на підставі якого ОСОБА_3 отримав споживчий кредит в сумі 70 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 353 500 грн., зі сплатою 13% річних. Кінцевий строк погашення кредиту - 21.04.2028 року (а.с. 19-25). З метою забезпечення виконання грошового зобов'язання по кредитному договору №11338521000, 23.04.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі за № 1234, згідно якого ОСОБА_3 передав в іпотеку житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1. На підставі даного договору 23.04.2008р. нотаріусом накладено заборону на відчуження зазначеного будинку. 21.10.2010 року рішенням апеляційного суду Вінницької області було задоволено позов ОСОБА_3 та визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту №11338521000 від 23.04.2008 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3; визнано недійсним договір іпотеки нерухомого майна від 23.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 за №1233; визнано недійсним договір поруки № 199917 від 23.04.2008; визнано недійсним договір поруки №199918 від 23.04.2008 року; зобов'язано приватного нотаріуса ОСОБА_4 виключити записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек, щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки на підставі Договору іпотеки від 23.04.2008 року; встановлено наслідком визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 11338521000 від 23.04.2008 року, наявність грошового зобов'язання ОСОБА_3 перед ПАТ «УкрСиббанк» в сумі 66 125, 13 доларів США, строк погашення - 21.04.2028 року; стягнуто з АКІБ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 120 219,43 грн., одержані на виконання договору про надання споживчого кредиту; стягнуто збитки. Таким чином, з 21.10.2010 року, майно ОСОБА_3 - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами № 13 по вул. Південній в м. Вінниці, в іпотеці не перебувало. На підставі даного рішення суду, яке набуло чинності з моменту його проголошення, приватним нотаріусом ОСОБА_4 з Державного реєстру іпотек було вилучено запис 7084240 про іпотеку нерухомого майна ОСОБА_3 і знято заборону на відчуження житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 шляхом вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. ОСОБА_3 26.10.2010 року відчужив дане нерухоме майно ОСОБА_5, про що був укладений відповідний договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, зареєстрований в КП «ВМБТІ» 28.10.2010 року. На час переходу права власності на будинок від ОСОБА_3 до ОСОБА_5, будинок АДРЕСА_1 не був предметом іпотеки, тому посилання представника позивача на ст. 23 Закону України «Про іпотеку» при обґрунтуванні позовних вимог, є неправильним. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.03.2011 року рішення апеляційного суду Вінницької області від 21.10.2010 року було скасоване, а рішення Ленінського райсуду м. Вінниці від 31.08.2010 року про відмову в задоволенні позову щодо визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту, договору іпотеки та договору поруки, зобов'язання скасувати записи в Єдиному державному реєстрі іпотек щодо обтяження майна, стягнення збитків - залишено в силі. На підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, 19.05.2011 року Ленінським райсудом м. Вінниці постановлено ухвалу про поворот виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та поруки, стягнення коштів і зобов'язано приватного нотаріуса ОСОБА_4 включити записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та до Державного реєстру іпотек щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки на підставі Договору іпотеки від 23.04.2008 року. Відповідний запис в Державному реєстрі іпотек було поновлено лише 16.08.2011 року. До внесення відповідних змін, 23.07.2011 року ОСОБА_5 подарував вищезазначений будинок ОСОБА_2 і даний договір був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 837. На момент укладення договору дарування ОСОБА_5 не був іпотекодавцем нерухомого майна і не повинен був отримувати згоду ПАТ «УкрСиббанк» на відчуження будинку. З огляду на викладене, ухвалене судом рішення являється законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставні і тому не підлягають до задоволення. Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А : Апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» відхилити. Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 17.07.2012р. залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/ З оригіналом вірно: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28179647 У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 грудня 2012 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Макарчука М.А., суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М., Маляренка А.В., Писаної Т.О.,-розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою АТ «УкрСиббанк» на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 17 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 20 серпня 2012 року, в с т а н о в и л а: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом, який у подальшому уточнило і просило звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_6 Позивач посилався на те, що 23 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11338521000 на суму 70 тис. доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 23 квітня 2008 року було укладено договір іпотеки нерухомого майна, предметом якого є будинок АДРЕСА_1, власником якого був ОСОБА_7 Однак 21 жовтня 2010 року апеляційним судом Вінницької області було ухвалено рішення, згідно з яким визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11338521000 від 23 квітня 2008 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7; визнано недійсним договір іпотеки нерухомого майна від 23 квітня 2008 року; визнано недійсними договори поруки № 199917, № 199918 від 23 квітня 2008 року; зобов'язано приватного нотаріуса ОСОБА_8 виключити записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек, щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки від 23 квітня 2008 року; встановлено наслідком визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 11338521000 від 23 квітня 2008 року, наявність грошового зобов'язання ОСОБА_7 перед ПАТ «УкрСиббанк» у сумі 66 125, 13 доларів США, строк погашення - 21 квітня 2028 року; стягнуто з АКІБ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_7 кошти у сумі 120 219 грн. 43 коп., одержані на виконання договору про надання споживчого кредиту; стягнуто збитки. 2 березня 2011 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував рішення апеляційного суду Вінницької області від 21 жовтня 2010 року та залишив в силі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 серпня 2010 року, згідно з яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_7 до АКІБ «УкрСиббанк» про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов'язання до вчинення дій. Після ухвалення апеляційним судом рішення, 25 жовтня 2010 року було знято заборону на відчуження нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1 і на підставі договору дарування від 23 липня 2011 року власником заставленого майна стала ОСОБА_6 Враховуючи те, що станом на 26 березня 2012 року заборгованість за кредитним договором ОСОБА_7 становить 719 051 грн., то позивач на підставі ст. ст. 572-576, 590 ЦК України та ст. ст. 23, 33, 39 Закону України «Про іпотеку» просив звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1. Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 17 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 20 серпня 2012 року, в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено. У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального та матеріального права, із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11338521000 на суму 70 тис. доларів США, зі сплатою 13% річних та кінцевим строком погашення кредиту до 21 квітня 2028 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 23 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки нерухомого майна, предметом якого є будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований на АДРЕСА_1 і який належав на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_7 На підставі даного договору 23 квітня 2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 була накладена заборона на відчуження вказаного нерухомого майна. Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 серпня 2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_7 до АКІБ «УкрСиббанк» про визнання недійсними договорів про надання споживчого кредиту, договору іпотеки та договору поруки, зобов'язання скасувати запис у Єдиному державному реєстрі іпотек щодо обтяження майна, стягнення збитків. Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 21 жовтня 2010 року задоволено позов ОСОБА_7 та визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту №11338521000 від 23 квітня 2008 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7; визнано недійсним договір іпотеки нерухомого майна від 23 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 за №1233; визнано недійсним договір поруки № 199917 від 23 квітня 2008 року; визнано недійсним договір поруки №199918 від 23 квітня 2008 року, зобов'язано приватного нотаріуса ОСОБА_8 виключити записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек, щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки від 23 квітня 2008 року; встановлено наслідком визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 11338521000 від 23 квітня 2008 року, наявність грошового зобов'язання ОСОБА_7 перед ПАТ «УкрСиббанк» у сумі 66 125, 13 доларів США, строк погашення - 21 квітня 2028 року; стягнуто з АКІБ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_7 кошти у сумі 120 219 грн. 43 коп., одержані на виконання договору про надання споживчого кредиту; стягнуто збитки. 25 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 з Державного реєстру іпотек було вилучено запис 7084240 про іпотеку нерухомого майна ОСОБА_7 і знято заборону на відчуження житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 шляхом вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. 26 жовтня 2010 року ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу відчужив будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, ОСОБА_9 Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 березня 2011 року рішення апеляційного суду Вінницької області від 21 жовтня 2010 року скасовано, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 серпня 2010 року залишено в силі. 19 травня 2011 року Ленінським районним судом м. Вінниці було постановлено ухвалу про поворот виконання рішення у даній справі та визнання недійсними договорів про надання споживчого кредиту, договору іпотеки та договору поруки, зобов'язання скасувати запис у Єдиному державному реєстрі іпотек щодо обтяження майна, стягнення збитків і зобов'язано приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 включити записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та до Державного реєстру іпотек щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки від 23 квітня 2008 року. Відповідний запис в Державному реєстрі іпотек було поновлено лише 16 серпня 2011 року. Однак до внесення цих змін, 23 липня 2011 року ОСОБА_9 подарував вказаний будинок ОСОБА_6 Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Судами встановлено і не заперечується позивачем, що відповідач набув право власності на спірне майно, яке попереднім власником було передано в іпотеку. Судами також встановлено, що позивач не доказав належними і допустимими доказами факт невиконання боржником своїх зобов'язань та наявність у позичальника боргу перед позивачем за кредитним договором від 23 квітня 2008 року. Встановивши ці обставини, суди дійшли до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої і апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків судів не спростовують, тому підстави для задоволення касаційної скарги заявника відсутні. Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відхилити. Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 17 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 20 серпня 2012 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий М.А. Макарчук Судді: А.О. Леванчук Л.М. Мазур А.В. Маляренко Т.О. Писана Да тут я й забув, що в ВССУ навіть п'ятірка відхилила касайійну банку а рішення залишила в силі ! Ось так було, хоча судова практика в подібних правовідносинах інша...
  3. Якраз ця історія ще не закінчилась але для банку зайшла в глибокий тупік. Майно було новим власником подаровано іншій особі. Після цього Нотаріус під тиском банку вніс запис но лише в реєстр іпотек. Я подав позов до нотаріуса про неправомірність його дій і зобов'язання виключити даний запис але позов відкликали бо дуже так просив нотаріус. Потім банк подав позов про звернення стягнення по 23ст. ЗУ Про іпотеку на іпотечне майно, що належало обдарованому а я заперечував так як в момент продажу і дарування обтяження було відсутнім. Я виграв дві інстанції, які в позові банку відмовили саме з цієї підстави а ВССУ не найшов підстав для відкриття провадження. Окрім цього значно раніше в справі за позовом банку про стягнення грошових коштів з позичальника він же іпотекотавець було призначено бухгалтерсько-економічної експертизи. Експерт дійшов висновку про відсутність можливості встановити заборгованість і банк подав заяву про залишення позову без розгляду, я заперечував тому що потрібно було відмовляти в позові але суд залишив без розгляду. Більше банк позичальника не діставав. Але оскільки земельна ділянка не була предметом іпотеки так як на момент її укладення не була приватизована а до двох наступних власників будинку у власність уже переходило право власності на будинковолодіння з земельною ділянкою. Через це я планую здійснити продаж ще раз і встановити не реально завищену ціну на земельну ділянку для того щоб у будь якого з потенційних покупців іпотечного майна ( якщо в майбутньому навіть і виникне така ситуація - хоч це уже малоймовірно) відпав би інтерес до такого будинковолодіння - адже за земельну ділянку потрібно буде дуже дорого платити. Ось так. Но крім цього подаю позов про визнання у банку відсутнім права на іпотеку, відсутність підстав для подальшого утримання майна під іпотечним обтяженням і як наслідок зобов'язати держреєстратора виключити запис з реєстру іпотек (як не дивно але така судова практика в господарському Не в диковинку). Уже після цього можно буде вчинити продаж за дорого !
  4. Те, що Ви не живете в квартирі нічого не значить, адже вона очевидно в іпотеці і у банку є рішення суду, яким вони можуть скористатись уже без згоди іпотекодавця. Ситуація цікава і в залежності від суми боргу у мене є можливість закрити цей кредит, якщо він достатньо великий на певних умовах. Повідомте свої засоби зв'язку.
  5. Абсолютно вірно виконавчий напис - а далі торги це не є досудовим врегулюванням в розумінні ч.4 ст.36 ЗУ Про іпотеку.Але якщо банк скористається довіреністю і продасть іпотечне майно без торгів - це досудове врегулюванння, адже довіреність іпотекодавця це односторонній правочин вчиненний на виконання застереження в іпотечному договорі про досудове врегулювання
  6. А чому лист про вуд від банку а не повістка з суду, який повинен був одночасно направити позовні матеріали ? Не чекайте а йдіть в суд і знайомтесь. А довіреність негайно потрібно через нотаріуса відкликати
  7. Шановні форумчани ! Цікаво знати Вашу думку щодо ч.4 ст.36 ЗУ Про іпотеку: "Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними." Що слід розуміти під поняттям"врегулювання"? Якщо в порядку звернення стягнення на іпотечне майно воно прийняте кредитором у власність і коштувало, наприклад 1 гривню, а борг складає 1000грн. то, що борг вважається погашеним ? І в такому випадку банк більше нічого не може стягнути ? Має ж право на існування позиція Банку : а ми ще до кінця нічого не "врегулювали", ну й що що прийняли майно у власність а ти ж нам винен ще огогооооооо ? Прошу поділитися своїми думками а може хто має досвід чи вже судові рішення ? Я найшов ось такі рішення: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3719176 РІШЕННЯ іменем України 14 квітня 2009 року Справа № 22-333/09 м. Ужгород Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Панька В.Ф., Животова Є.О., при секретарі Янкович К.І., з участю представника апелянта, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 на рішення Воловецького районного суду від 25 грудня 2008 року по справі за позовом ЗАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту, - в с т а н о в и л а : У серпні 2008 року ЗАТ КБ «Приват Банк» (далі банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2. про стягнення боргу за договором кредиту. Вимоги банк мотивував тим, що відповідач відповідно до кредитного договору № МКWGК00000012 від 29.09.2005 року отримав від банку кредит в розмірі 13343 доларів США. В порушення умов договору ОСОБА_2. не сплачує банку проценти за користуванням кредиту і станом на 19.08.2008 року заборгував банку 1767,41 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 8554,26 грн. Посилаючись на дані обставини банк просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача на їх користь 8554,26 грн. та судові витрати по справі. Рішенням Воловецького районного суду від 25 грудня 2008 року позов задоволено. В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та закриття провадження у справі. Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення з таких підстав. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача є зобов'язання перед банком з приводу неналежного виконання кредитного договору № МКWGК00000012 від 29.09.2005 року. Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав сторін та з порушенням норм матеріального права. Матеріалами справи встановлено, що 29.09.2005 року між сторонами був укладений договір кредиту на суму 13343 долари США для придбання житлового будинку АДРЕСА_1. Згідно цього договору ОСОБА_2. отримав у банку 12000 доларів США та придбав вищезгаданий будинок. Забезпечення виконання відповідачем свого зобов'язання перед банком по кредитному договору було оформлено договором іпотеки, який був укладений між сторонами 1.10.2005 року. В період з жовтня 2005 року по січень 2007 року відповідачем, в рахунок погашення кредиту та сплати процентів, було добровільно сплачено банку 22058,40 грн. В червні 2006 року по судовому наказу (справа № 2-Н-14/06) з відповідача на користь банку було стягнуто 3562 грн., а 7 грудня 2007 року відповідно до виконавчого напису нотаріуса був реалізований з прилюдних торгів предмет іпотеки (будинок відповідача) за 75100 грн. З виручених від реалізації заставленого майна коштів 63351,18 грн. були перераховані позивачу в рахунок покриття всієї заборгованості по кредиту, в тому числі основного боргу, відсотків, комісії та пені. Згідно ст. 23 укладеного між сторонами договору іпотеки сторони договору визначили судовий та позасудовий спосіб врегулювання задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема, звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса. Позивач (іпотекодекжатель) звернув стягнення на будинок відповідача на підставі виконавчого напису нотаріуса, тобто задовольнив свої вимоги в позасудовий спосіб. Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними. Таким чином, на думку колегії суддів, вимоги банку до відповідача про стягнення заборгованості по договору кредиту, який є основним по відношенню до договору іпотеки, є безпідставними і задоволенню не підлягають. Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, рішення суду, відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, - в и р і ш и л а : Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Воловецького районного суду від 25 грудня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ЗАТ КБ «Приват Банк» у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту. Стягнути з ЗАТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_2 42 (сорок дві) грн. 77 коп. судового збору та 30 (тридцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4326940 У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Суддя Верховного Суду України Ярема А.Г., розглянувши 30 червня 2009 року касаційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 14 квітня 2009 року в справі за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 25 грудня 2008 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь закритого акціонерного товариства комерційного банку (далі - ЗАТ КБ) “ПриватБанк” 16 824 грн. 49 коп. заборгованості за кредитним договором та судові витрати, а всього - 17 022 грн. Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 14 квітня 2009 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ЗАТ КБ “ПриватБанк” відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат. У касаційній скарзі ЗАТ КБ “ПриватБанк” ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. У відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити. За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими. Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення нормпроцесуального або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись ст. 328 ЦПК України, у х в а л и в : У відкритті касаційного провадження в справі за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 14 квітня 2009 року відмовити. Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду України А.Г. Ярема
  8. Справа № 2-939/11р. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.01.2012 року м. Вінниця Староміський районний суд м. Вінниці в складі: головуючого судді - Антонюка В.В., при секретарі Андрєєвій А.Г., з участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 представника відповідача - Григоренко С.В., представника третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»в особі Відділення № 444, ОСОБА_6, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Служби у справах дітей органу опіки та піклування Вінницької міської ради та третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 про встановлення факту проживання однією сімєю, визнання спільною сумісною власністю, визнання недійсним договору іпотеки від 12.08.2008р. № 1759, укладеного між ОСОБА_6 і АКІБ «УкрСиббанк» та про визнання припиненим договору поруки від 12.08.2008р. № 223032, укладеного між ОСОБА_1 і АКІБ «УкрСиббанк»- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 із позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»в особі Відділення № 444, ОСОБА_6, із залученням третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача Служби у справах дітей органу опіки та піклування Вінницької міської ради та третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9, про встановлення факту проживання однією сімєю, визнання спільною сумісною власністю, визнання договору іпотеки від 12.08.2008р. № 1759, укладеного між ОСОБА_6 і АКІБ «УкрСиббанк»недійсним та про визнання договору поруки від 12.08.2008р. № 223032, укладеного між ОСОБА_1 і АКІБ «УкрСиббанк»припиненим. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 12 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком (АКІБ) «УкрСиббанк»та ОСОБА_6 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11382588000 з додатками, відповідно до умов якого, на забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_6 перед Банком, 12.08.2008р. між ОСОБА_6 та Банком був укладений та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №1759, та договір поруки №223032 від 12 .08. 2008 р. укладений між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк». Позивач вказує, що договір іпотеки слід визнати недійсним на підставі ч.1 ст.215 ЦК України в наслідок недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.ч.1,3,5,6 статті 203 ЦК України з огляду на наступне. На момент укладення договору іпотеки, позивач проживала однією сімєю із ОСОБА_6 разом із їх спільною малолітньою дитиною ОСОБА_5, а тому відповідно до положень ч.1 ст.74 СК України, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. Тобто, майно, набуте їхньою сімєю за договорами, укладеними на імя ОСОБА_6 в період з 22.02.1992 р. і по цей час, в тому числі і відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 12.08.2008р., договорів купівлі продажу земельних ділянок від 12.08.2008р., є обєктом права спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 незалежно від того на імя кого із подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, а їх невиділені частки у ньому є потенційно рівними. Відповідно до умов Договору іпотеки від 12.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк», на забезпечення своїх зобовязань по Договору про надання споживчого кредиту №11382588000 від 12.08.2008 року, ОСОБА_6 передав в іпотеку, придбане за вищевказаними договорами наступне нерухоме майно: будинок та земельні ділянки. Позивач ОСОБА_1 вважає, що відповідно до положень ст.65, ч.2 ст.74 СК України, ч.2 ст.6 ЗУ «Про іпотеку»майно, що стало предметом іпотеки за договором іпотеки є обєктом права спільної власності її та ОСОБА_6, а тому для укладання договору іпотеки потрібно було отримати від неї письмову, нотаріально посвідчену згоду на розпорядження її часткою майна, однак цього зроблено не було, вона не надавала своєї згоди на розпорядження її часткою майна, прямим свідченням чого є відсутність у тексті спірного правочину посилання на її реєстровий номер та дату нотаріального засвідчення. Крім цього, в своєму позові ОСОБА_1 зазначає, що на момент укладання спірного договору іпотеки, а саме станом на 12.08.2008р., її із відповідачем спільній доньці - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, виповнилось 15 повних років, а синові - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, виповнилось 7 повних років, а отже, на момент укладання спірного договору у будинку, що вказаний як предмет іпотеки у спірному договорі іпотеки, разом з нею та ОСОБА_6 проживали їхні неповнолітня донька ОСОБА_10 та малолітній син ОСОБА_5 Невід'ємне право дитини на користування житловим будинком своїх батьків встановлено ЗУ «Про охорону дитинства», а контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла, цим же законом покладений на органи опіки та піклування. А тому, батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Окрім цього, ОСОБА_1 зазначає, що спірний договір іпотеки було укладено без попередньої згоди органу опіки та піклування, чим грубо порушено законні права її малолітньої дитини ОСОБА_5, права якого захищає його мати в якості законного представника останнього, що суперечить ч.3 ст. 17, ч.ч.2, 3 ст.18 ЗУ «Про охорону дитинства», ч.ч.1, 2 та 4 ст.156 ЖК України, ч.ч.2, 3 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей». Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що факт відсутності її письмової нотаріально посвідченої згоди на розпорядження її часткою у майні, що є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_6, та факт відсутності попередньої згоди органу опіки та піклування, є обставинами, які окремо одна від одної є підставами для недійсності правочину у відповідності до ст. 215 ЦК України в наслідок недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1,3,5,6 статті 203 ЦК України. ОСОБА_1, посилаючись на ЗУ «Про іпотеку», Інструкцію «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої Наказом Мінюсту, від 03.03.2004, № 20/5, зазначає, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку, в тому числі і в разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним, а нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, за заявою заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним. У звязку з чим, просить суд застосовуючи наслідки недійсності іпотечного договору зобовязати приватного нотаріуса ОСОБА_9 вчинити нотаріальні дії по зняттю заборони на відчуження іпотечного майна та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відповідні записи щодо обтяження майна. Окрім того, позивач зазначає, що додатково в забезпечення виконань зобов'язань за кредитним договором, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_6, вона уклала з АКІБ «УкрСиббанк»договір поруки від 12 серпня 2008 року за №223032, який вона просить визнати припиненим з наступних підстав. Шляхом укладання між відповідачами ОСОБА_11 угоди №1, Додатку №2 від 12 серпня 2008р. та Додаткової угоди №2 від 4 лютого 2009 р. про внесення змін до кредитного договору, АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_6 істотно збільшили обсяг зобовязань ОСОБА_6 за кредитним договором, а одночасно з цим істотно збільшили і обсяг зобовязань поручителя за договором поруки. ОСОБА_1, посилаючись на ч.1 ст.559 ЦК України, вважає, що факт укладення без її згоди додаткових угод між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_6, є прямою підставою вважати договір поруки припиненим у звязку із зміною зобов'язання без її згоди як поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності. Крім того, у своїх вимогах ОСОБА_1 вказує на те, що у договорі поруки визначений термін його дії, з вказівкою на події, які мають неминуче настати: припинення договору, або погашення поручителем ОСОБА_1 зобовязань ОСОБА_6, тобто у договорі поруки сторонами не встановлений строк його дії, тому коли 23.12.2009 року АКІБ «УкрСиббанк»направив ОСОБА_6 вимогу про дострокове погашення всього кредитного зобовязання на протязі 30 діб з дати вчинення цієї вимоги, він змінив терміни повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами в сторону їх зменшення, фактично встановивши строк на протязі 30 днів, починаючи з 23.12.2009р. Тому, посилаючись на ч.4 ст.599 Цивільного кодексу України, ОСОБА_1 вважає, що у звязку із відсутністю в договорі поруки встановленого строку його дії та настання строку виконання ОСОБА_6 зобовязань у вказаний у вимозі АКІБ «УкрСиббанк»строк, за відсутності предявленої протягом шести місяців з цієї дати вимоги до неї, порука є припиненою. Позивачка вказує, що факт збільшення АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_6 обсягу її відповідальності без погодження з нею та факт не предявлення до неї вимоги протягом шести місяців з моменту настання строку виконання зобовязання ОСОБА_6 перед АКІБ «УкрСиббанк», є обставинами, кожна з яких окремо одна від одної є підставою для визнання договору поруки припиненим. Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, позовні вимоги підтримали за обставин, викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити. Представник відповідача ПАТ «УкрСиббанк»- Григоренко С.В., позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні, посилаючись на письмові заперечення, долучені до матеріалів справи. Відповідач ОСОБА_6, в судове засідання не з»явився, надав до суду письмову заяву, в якій просив справу розглянути в його відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення. Представник служби у справах дітей органу опіки та піклування в судове засідання не з»явилась, надала до суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути в її відсутності, при вирішенні справи поклалась на думку суду та просила прийняти рішення, врахувавши інтереси малолітнього ОСОБА_5 Представник приватного нотаріуса ОСОБА_9 ОСОБА_4, під час розгляду справи позовні вимоги не визнала та заперечила проти їх задоволення. Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, підтвердили факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з 09.11.1995 року і до даного часу. Свідок ОСОБА_15, в судовому засіданні пояснив, що він являється головою квартального комітету «Поділля», в травні 2011 року до нього звернулась ОСОБА_1 із проханням видати довідку про місце її фактичного проживання та реєстрації, що ним було зроблено. Дані він брав із домової книги, де була печатка паспортного столу. Свідок ОСОБА_16, пояснила, що вона являється головою квартального комітету «Добробут»та видавала довідку про місце проживання та реєстрації ОСОБА_1 Довідку вона надавала на основі наданих їй1 документів, підтверджуючих право власності на нерухомість, а саме договору купівлі-продажу. З»ясувавши позиції сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, допитавши свідків, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за заявою осіб, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тобто кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Судом встановлено, що 12 серпня 2008 року між відповідачами АКІБ «УкрСиббанк»(ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_6 укладено договір про надання споживчого кредиту №11382588000.(а.с.23-30). На забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_6 перед АКІБ «УкрСиббанк»за договором про надання споживчого кредиту №11382588000, 12 серпня 2008 року між ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк»був укладений та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №1759, а між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір поруки №223032 від 12 серпня 2008 року (а.с.31-34). Згідно договору іпотеки від 12 серпня 2008 року, предметом іпотеки є цілий житловий будинок під номером 33, що знаходиться в АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510137000:03:034:0021, розташована в АДРЕСА_1; земельна ділянка площею 0,0090 га, кадастровий номер 0510137000:03:034:0022, розташована в АДРЕСА_1 (а.с.31-32). З 22 лютого 1992 року по 09 листопада 1995 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому народили спільних дітей: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про їх народження (а.с.36-37). Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 був розірваний 9.11.1995р.(а.с.35). Судом також встановлено, що фактично шлюб не розпався, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 продовжували проживати однією сімєю за місцем знаходження ОСОБА_6 що підтверджується довідками квартальних комітетів «Поділля»та «Добробут»за період з 18 вересня 2007 року і по теперішній час включно, та через пять років після отримання свідоцтва про розірвання шлюбу, народили ще одну спільну дитину - ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження та довідкою про усиновлення, виховували своїх спільних дітей, тобто мали притаманні подружжю відносини, але без повторної реєстрації шлюбу. Також продовжують вести спільне господарство, повязані спільним побутом та мають один перед одним взаємні права та обовязки, що передбачені діючим законодавством та одночасно з цим не перебували і не перебувають у шлюбних стосунках з іншими особами, тобто мають взаємні усталені відносини, що не суперечать моральним засадам суспільства, не заборонені законом та притаманні подружжю. А тому, у відповідності до ч.2 ст. 3 СК України, починаючи з 22 лютого 1992 року і по цей час включно, ОСОБА_1 та ОСОБА_6, разом зі спільними дітьми, у розумінні громадського стану являються сімєю. Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. За таких обставин, є підстави для встановлення факту проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_1С починаючи з 09.11.1995 року однією сімєю без реєстрації шлюбу. Таким чином, суд дійшов до висновку, що на момент укладання договору іпотеки ОСОБА_6 та ОСОБА_1, разом з їх спільними дітьми ОСОБА_10 та ОСОБА_5 були сімєю. Згідно ч. 1 ст.74 CК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Відповідно до ч. 3 ст.61 CК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, зокрема майно набуте відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 12 серпня 2008 року та договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 12 серпня 2008 року, яке було передане ОСОБА_6 в іпотеку, згідно договору іпотеки від 12 серпня 2008 року, є обєктом права спільної сумісної власності. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Згідно із ч.2 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Частина 2 ст.74 СК України передбачає, що на майно яке є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Відтак враховуючи положення ч. 1 ст. 65 CК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Відповідно до ч.2 ст.65 CК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість (ч.1 ст.31 ЦК України). Частиною 3 ст.65 CК України визначено, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Предмет договору іпотеки від 12 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_6 та ПАТ «УкрСиббанк», має високу вартість - понад 1 млн. грн., а тому він виходить за межі дрібного побутового. Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про іпотеку»майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості. Враховуючи вимоги ст.65 CК України та ч.2 ст.6 «Про іпотеку», для укладення договору іпотеки від 12 серпня 2008 року необхідно було отримати нотаріально посвідчену письмову згоду співвласника Позивачки-1. Наявність згоди співвласника на передачу нерухомого майна в іпотеку ОСОБА_6 не підтвердив. Власне і в тексті договору іпотеки від 12 серпня 2008 року посилання на існування такої згоди відсутні. Відповідно до п. 99 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮУ від 03 березня 2004, № 20/5, майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості. Майно, що перебуває у спільній частковій власності (частки, паї), може бути самостійним предметом застави за умови виділення його в натурі, земельної ділянки - в натурі (на місцевості). Договори про заставу спільного сумісного майна посвідчуються за правилами, викладеними в пунктах 44 і 45 цієї Інструкції. Згідно абз. 2 п. 44 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮУ від 03 березня 2004 року № 20/5, договори щодо належного подружжю на праві спільної сумісної власності майна, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також правочини щодо іншого цінного майна можуть бути посвідчені нотаріусом за наявності письмової згоди другого з подружжя. Згода на укладення такого договору повинна бути посвідчена нотаріально. Про наявність згоди другого подружжя зазначається в тексті договору з посиланням на реєстровий номер, за яким ця згода посвідчена, та дату її посвідчення. Крім того, відповідно до абз.3 п.45 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮУ від 03 березня 2004 року № 20/5 визначено, що при посвідченні нотаріусом договору про відчуження або заставу майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена,неодружений,вдова,вдівець), державній нотаріальній конторі або приватному нотаріусу відчужувачем подається письмова заява про це. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома іншої сторони договору та зазначає про це в його тексті. За таких обставин, суд приходить до висновку, що договір іпотеки від 12 серпня 2008 року, укладений з порушенням ст. 65 CК України та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно ч. 6 ст. 203 ЦК України, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 156 ЖК Української РСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Частиною 2 ст.64 ЖК Української РСР передбачено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. За таких обставин, на момент укладання договору іпотеки від 12 серпня 2008 року, члени сімї ОСОБА_6, були ОСОБА_1, неповнолітня ОСОБА_10 та малолітній ОСОБА_5, які правомірно користувалися житловим будинком в АДРЕСА_1 (переданий в іпотеку, згідно іпотечного договору від 12 серпня 2008 року). Факт проживання членів сімї ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_10 та ОСОБА_5 з 12 серпня 2008 року в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 підтверджується довідкою квартального комітету «Добробут»(а.с.39а). Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла. Відповідно до ч.3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Частиною 1 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Частиною 2 даної статті визначено, що неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Відповідно до ч. 3 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав та інтересів дітей. Згідно із ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям. Отже, для укладення правочину стосовно нерухомого майна, право власності або право користування на яке мають діти, необхідна попередня згода органів опіки та піклування. Оскільки попередня згода органів опіки та піклування на укладення договору іпотеки не отримувалася, суд вважає, що у даному випадку були порушені права та інтереси дітей на користування житлом, а тому договір іпотеки від 12 серпня 2008 року суперечить правам та інтересам дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_5 Таким чином, при укладанні договору іпотеки від 12 серпня 2008 року не було дотримано норми ст. 203 ЦК України, ст. 156 ЖК Української РСР, ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»щодо нотаріального посвідчення правочину, надання попередньої згоди органів опіки та піклування на укладання правочину та щодо дотримання прав та інтересів дітей, а тому суд вважає за необхідне визнати вказаний правочин недійсним. Згідно ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Відповідно до ч.2 ст.236 ЦК України, якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Частиною 5 ст.216 ЦК України передбачено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. В абз.3 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»звернуто увагу судів на те, що за змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК. Також, як вбачається з розділу «Застосування правових наслідків недійсності правочину»листа Верховного Суду України "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008, згідно зі статтями 215 і 216 ЦК суди вправі з дотриманням правил підсудності розглядати позови: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; про встановлення нікчемності правочину і застосування наслідків його недійсності. Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним. Відповідно до п. 1.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 N 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 N 85/5), та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.99 за N 364/3657 єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна, вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна. Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»записи про обтяження нерухомого майна скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Постановою КМУ «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек»від 31.03.2004 N410, п.2 визначено, що Державний реєстр іпотек - єдина комп'ютерна база даних про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Тобто, підставою для внесення записів про обтяження майна іпотекою № 7728978, № 7729040 до Реєстру іпотек був Іпотечний договір від 12.08.2008року. Відповідно до п. 25 Тимчасового порядку запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису, а п.26 встановлено, що реєстратор вносить до Реєстру іпотек відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду. Таким чином, у разі визнання Іпотечного договору, який був підставою для внесення до Реєстру іпотек записів №№ 7728978, 7729040 про обтяження предмета іпотеки, недійсним, записи про обтяження майна іпотекою підлягають виключенню. Окрім того, у звязку із припинення Іпотечного договору, який був підставою для внесення Запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів № 7728792 № 7728866 та № 7728932, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 N 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 N 85/5), та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.99 за N 364/3657, такі записи згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»також підлягають виключенню. Відповідно до п. 1.5. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраторами Реєстру заборон є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна через комп'ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України та його регіональні філії. Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених цим Положенням; уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон. Реєстратори також уносять та вилучають до (з) Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про тимчасові застереження щодо нерухомого майна. Отже, п. 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна надає всім реєстраторам, яким є і приватний нотаріус ОСОБА_9, рівні права, зокрема щодо вилучення записів з Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна. Тобто наслідком припинення Іпотечного договору є вилучення запису про обтяження предмета іпотеки іпотекою. Пунктом 253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. за №20/5 передбачено, що нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, за заявою заставодавця (іпотекодавця) та заставодержателя (іпотекодержателя) про припинення договору застави (іпотеки) або лише заставодавця (іпотекодавця) у разі подання ним безспірних доказів виконання зобов'язання; заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним. На забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_6 перед ПАТ «УкрСиббанк»за договором про надання споживчого кредиту №11382588000, 12 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк»укладено договір поруки №223032 від 12 серпня 2008 року. Відповідно до п. 1.1 цього договору, поручитель ОСОБА_1 зобовязується перед АКІБ «УкрСиббанк»(ПАТ «УкрСиббанк») відповідати за виконання ОСОБА_6 усіх його зобовязань перед ПАТ «УкрСиббанк», що виникли з договору про надання споживчого кредиту №11382588000 від 12 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк», існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому. 12 серпня 2008 року, між Відповідачами було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту. Даною угодою відповідачі погодили додати до кредитного договору додатки №2 «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту», додаток №3 «Тарифи банку». Під час розгляду справи встановлено, що 04 лютого 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду №2 до договору про надання споживчого кредиту №11382588000 від 12 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк». Відповідно до п. 1 цієї додаткової угоди, сторони домовились, зокрема про перенесення строків виконання зобовязань ОСОБА_6 зі сплати процентів за договором: сплата процентів, нарахованих згідно умов договору за використання кредитних коштів у доларах США в період з 01.12.2008 р. по 31.12.2008р., здійснюється ОСОБА_6 в період з 01.01.2014р. по 10.01.2014р., згідно умов договору за договором; викласти додаток №1 до договору у наступній редакції, що додається (додаток №1 до цієї додаткової угоди). З п. 1 вказаної додаткової угоди №1 вбачається, що в звязку з перенесенням на іншу дату платежів попереднього періоду буде збільшення обсягу зобовязання ОСОБА_6 перед АКІБ «УкрСиббанк». Крім того, з викладеного у новій редакції додатку №1 до договору також вбачається збільшення обсягу зобовязання ОСОБА_6 перед ПАТ «УкрСиббанк». Доказів погодження з поручителем ОСОБА_1 вищевказаних змін до умов договору про надання споживчого кредиту №11382588000 від 12 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк», відповідачами ОСОБА_6 та ПАТ «УкрСиббанк»не надано. Згідно ч.1 ст.559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобовязання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобовязання виникає у разі збільшення розміру плати за кредитом, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо. Порука припиняється в тому випадку, коли поручитель не надав згоди на такі зміни основного зобовязання. Відтак суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача ОСОБА_1, щодо припинення договору поруки №223032 від 12 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, оскільки в звязку з укладенням 04 лютого 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_6 додаткової угоди №2 до договору про надання споживчого кредиту №11382588000 від 12 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк», фактично збільшився обсяг зобовязань ОСОБА_6 перед ПАТ «УкрСиббанк»та відповідно збільшився обсяг відповідальності ОСОБА_1 як поручителя без відповідного погодження з останньою. Окрім того судом також встановлено, що 23.12.2009 року ПАТ «УкрСиббанк»направив ОСОБА_6 вимогу за вихідним № 26-72/178 про дострокове погашення всього кредитного зобовязання на протязі 30 діб з дати вчинення цієї вимоги, позаяк застосував своє право про зміну термінів повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами в сторону їх зменшення, але до даного часу не звернувся з такою вимогою до поручителя. Ч.4 ст.559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (а це починаючи з 23.01.2009 по 23.07.2009 р.р.) не пред'явить вимоги до поручителя. Частиною 1 ст.251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Відповідно до ст.252 ЦК України, строком є період часу який визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а терміном є певний момент у часі, який може визначатись календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Згідно із п.3.1. договору поруки цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобовязань боржника за основним договором або до погашення поручителем зобовязань боржника в рахунок виконання зобовязань за основним договором в сумі та в межах якої поручитель відповідає перед кредитором, тобто до першої із перерахованих події, яка настане раніше. Однак даний пункт не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, відповідно до якої - «Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами». А тому, у п.3.1. спірного договору поруки визначений саме термін його дії, з вказівкою на події, які мають неминуче настати: припинення договору, або погашення поручителем ОСОБА_1 зобовязань ОСОБА_6 Таким чином, у спірному договорі поруки сторонами не встановлений строк його дії. Враховуючи те, що починаючи з 23.12.2009 р. до моменту подання даної позовної заяви пройшло більше ніж шість місяців, то у відповідності до ч.4 ст.559 ЦК України, договір поруки є припиненим. Встановлені судом факти свідчать про те, що права позивача ОСОБА_1 та її дитини ОСОБА_5 порушені відповідачами ОСОБА_6 та ПАТ «УкрСиббанк», а тому згідно із ст..15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту. Згідно ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути пропорційно з відповідачів ОСОБА_6, ПАТ «УкрСиббанк»на користь позивача ОСОБА_1- 3019,50 грн. судового збору та 120 грн. витрат, повязаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи. Керуючись ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 203, ч. 1, 3 ст. 215, 236, ч.1 ст. 368, ч.2 ст. 372, ч. 1 ст. 559 ЦК України, ч.2 ст. 3, ч. 3 ст. 61, 65, ст. 74 СК України, ч. 2 ст. 64, ч. 1, 2, 4 ст. 156 ЖК Української РСР, ч. 2 ст. 6, ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 44, 45, 99, 253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮУ від 03 березня 2004, № 20/5, ч. 2 п. 25, 26 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого Постановою КМУ від 31 березня 2004 року № 410, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд В И Р І Ш И В: Позов задовольнити. Встановити факт проживання однією сімєю ОСОБА_6 (паспорт НОМЕР_3, виданий Замостянським РВ УМВС України в Вінницькій обл. 09.04.1997р., ІДПН НОМЕР_1) та ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_4, виданий Староміським РВ УМВС України в Вінницькій обл. 13.05.1997р., ІДПННОМЕР_2) без реєстрації шлюбу з 09.11.1995 року по теперішній час. Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_4, виданий Староміським РВ УМВС України в Вінницькій області 13.05.1997 року, ІДПННОМЕР_2) та ОСОБА_6 (паспорт НОМЕР_3, виданий Замостянським РВ УМВС України в Вінницькій обл. 09.04.1997р., ІДПН НОМЕР_1), нерухоме майно, яке придбане ними під час проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, зокрема: цілий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1; земельна ділянка площею 0,1000 га., кадастровий номер 0510137000:03:034:0021, розташована за адресою АДРЕСА_1; земельна ділянка площею 0,0090 га., кадастровий номер 0510137000:03:034:0022, розташована за адресою АДРЕСА_1 Визнати недійсним договір іпотеки нерухомого майна від 12 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_6 (ІДПН НОМЕР_1) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(ЄДРПОУ 09807750), в особі відділення №444 АКІБ «УкрСиббанк, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за реєстровими №1759, №1760, №1761, №1762 (реєстраційні номери записів в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 7728792, №7728866, №7728932 та в Державному реєстрі іпотек №7728978, №7729040, №7729040) з моменту його укладення. Визнати припиненим договір поруки від 12 серпня 2008 року № 223032, укладений між ОСОБА_1 (ІДПН НОМЕР_2) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(ЄДРПОУ 09807750), в особі відділення №444 АКІБ «УкрСиббанк». Застосувати наслідки недійсності договору іпотеки та зобов'язати приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_9 в день отримання рішення що набуло законної сили зняти заборони на відчуження іпотечного майна та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відповідні записи щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки нерухомого майна від 12 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 (ІДПН НОМЕР_1) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(ЄДРПОУ 09807750), в особі відділення №444 АКІБ «УкрСиббанк», зареєстрованого в реєстрі за реєстровими № 1759, №1760, №1761, №1762 посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9, а саме: виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис реєстраційний № 7728792, контрольна сума 8ДГЕ926310; виключити з Державного реєстру іпотек запис реєстраційний № 7728978, контрольна сума 798АЕ07А81; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис реєстраційний № 7728866, контрольна сума 86БЗА05329; виключити з Державного реєстру іпотек запис реєстраційний № 7729040, контрольна сума 496Б897937. виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис реєстраційний № 7728932, контрольна сума ЕГ55019А85; виключити з Державного реєстру іпотек запис реєстраційний № 7729040, контрольна сума 496Б897937. Стягнути солідарно із Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»(ЄДРПОУ 09807750) та ОСОБА_6 (ІДПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІДПН НОМЕР_2) 3019 (три тисячі дев»ятнадцять) гривень 50 копійок судового збору та 120 гривень витрат, повязаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи. Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Староміський районний суд м. Вінниці протягом 10 днів з дня його проголошення. Суддя: В.В.Антонюк http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/20688038 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Рішення ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2012 року Справа №22Ц-9391/11 Провадження № 22-ц/0290/394/2012 Категорія № 2 Головуючий в суді першої інстанції: Антонюк В.В. Доповідач: Панасюк О.С. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого - судді Панасюка О.С., суддів Матківської М.В., Медяного В.М., з участю секретаря Руденко О.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та (Особа-5), яка за дорученням представляє інтереси приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу (Особа-4), на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 3 січня 2012 року у справі за позовом (Особа-1), (Особа-3) до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», (Особа-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, служба у справах дітей Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу (Особа-4), про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю, визнання недійсним договору іпотеки та припинення договору поруки, - встановила: У червні 2011 року (Особа-1), яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини (Особа-3), 26 червня 2000 року народження, звернулася в суд з цим позовом, відповідно до якого просила встановити факт проживання однією сім'єю з (Особа-2); визнати спільною сумісною власністю (Особа-1)та (Особа-2) нерухоме майно, придбане ними за час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, зокрема: цілий житловий будинок, розташований у м. Вінниці по вул. (адреса), земельні ділянки, площею 0,1000га, кадастровий номер, та площею 0,0090га, кадастровий номер, розташовані за тією ж адресою; визнати недійсним договір іпотеки від 12 серпня 2008 року, укладений між (Особа-2) та ПАТ «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу (Особа-4), зареєстрований в реєстрі за № 1759; визнати припиненим договір поруки від 12 серпня 2008 року № 223032, укладений між (Особа-1)та ПАТ «УкрСиббанк»; зобов'язати приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу (Особа-4) виключити з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відповідні записи щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 12 серпня 2008 року, укладеного між (Особа-2)та ПАТ «УкрСиббанк». Вимоги мотивувала тим, що з 22 лютого 1992 року по 9 листопада 1995 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з (Особа-2), у якому 23 січня у них народилась дочка (Особа-6); після розірвання шлюбу і дотепер вони проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, ведуть спільне господарство, 26 червня 2000 року у них народився син (Особа-3); 12 серпня 2008 року (Особа-2) уклав з (Особа-6) договори купівлі-продажу житлового будинку, що розташований у м. Вінниці по вул., та земельних ділянок, площею 0,1000га і 0,0090га, розташованих за тією ж адресою; також 12 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним баком «УкрСиббанк» (далі Банк) та (Особа-2)було укладено договір про надання споживчого кредиту, в забезпечення виконання умов якого було укладено договір іпотеки. Оскільки, предметом цього договору є майно набуте ними з відповідачем (Особа-2) під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, воно, відповідно до вимог ст.74 СК України, є їх спільною сумісною власністю, а тому в силу ч.З ст.65 СК України необхідною умовою укладення цього договору була нотаріально посвідчена її згода на його укладення. Крім того на час укладення договору іпотеки (Особа-2)мав двох неповнолітніх дітей, які з ним проживали, однак всупереч вимогам ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» цей договір був укладений без згоди органу опіки і піклування. Також, 12 серпня 2008 року в забезпечення кредитного договору між (Особа-2)та Банком (Особа-1)уклала з Банком договір поруки, проте відповідачі без погодження з нею 12 серпня 2008 року уклали додаткову угоду до кредитного договору № 1, а 4 лютого 2009 року - додаткову угоду № 2, таким чином без її згоди було змінене забезпечене порукою зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, що відповідно до ч.І ст.559 ЦК України є підставою припинення поруки. Зазначила, що в результаті укладення цих додаткових угод без її згоди збільшився лише обсяг відповідальності поручителя без збільшення обсягу відповідальності іпотекодаваця, що призвело до істотного дисбалансу між її обов'язками як поручителя та правами, передбаченими ч.2 ст.556 ЦК України у випадку виконання нею забезпеченого порукою зобов'язання і, відповідно, переходу до неї усіх прав кредитора, що з урахуванням положень ст.511 ЦК України є самостійною підставою припинення договору поруки. Вказувала, що 23 грудня 2009 року Банк направив (Особа-2) вимогу про дострокове погашення усієї суми кредиту протягом 30 діб з дати вчинення цієї вимоги, а відтак оскільки строк дії поруки у договорі не встановлений, строк виконання основного зобов'язання настав в січні 2010 року, протягом шести місяців з часу настання цього строку Банк до неї вимоги не пред'явив, то порука припинена також в силу ч.4 ст.559 ЦК України. Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 3 січня 2012 року позов задоволено повністю. Встановлено факт проживання (Особа-1)та (Особа-2) однією сім'єю з 9 листопада 1995 року по теперішній час; визнано спільною сумісною власністю (Особа-1)та (Особа-2) нерухоме майно, придбане ними за час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, зокрема: цілий житловий будинок, розташований у м. Вінниці по вул., земельні ділянки, площею 0,1000га, кадастровий номер, та площею 0,0090га, кадастровий номер, розташовані за тією ж адресою; визнано недійсним договір іпотеки від 12 серпня 2008 року, укладений між (Особа-2) та ПАТ «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу (Особа-4), зареєстрований в реєстрі за № 1759; визнано припиненим договір поруки від 12 серпня 2008 року № 223032, укладений між (Особа-1) та ПАТ «УкрСиббанк»; зобов'язано приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу (Особа-4) виключити з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відповідні записи щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 12 серпня 2008 року, укладеного між (Особа-2) та ПАТ «УкрСиббанк». В апеляційних скаргах ПАТ «УкрСиббанк» та представник приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу (Особа-4) (Особа-5)кожен окремо, посилаючись на порушення судом першої інстанції норми процесуального права, неправильне застосував норми матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просили скасувати рішення суду і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Ч.ч.1,2 ст.303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Таким чином, судова колегія розглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених (Особа-1)в суді першої інстанції. Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Цим вимогам рішення суду не відповідає з огляду на таке. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що (Особа-1)та (Особа-2)з часу розірвання шлюбу 9 листопада 1995 року не припинили шлюбних відносин, продовжили спільно проживати, вести спільне господарство, виховувати спільну дочку, а через п'ять років після розірвання шлюбу народили спільну дитину, а тому вони є сім'єю в розумінні ст.З СК України, а тому це факт підлягає встановленню у судовому порядку. Оскільки житловий будинок та земельні ділянки придбані (Особа-2)під час проживання з (Особа-1) однією сім'єю без реєстрації шлюбу, то це майно в силу ст.74 СК України є їх спільною сумісною власністю, а розпорядження ним шляхом укладення договору іпотеки без нотаріально посвідченої згоди іншого співвласника, суперечить вимогам ч.З ст.65 СК України. Також на момент укладення договору іпотеки членами сім'ї власника будинку (Особа-2) були неповнолітня (Особа-6)та мололітній (Особа-3), які відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», ч.І ст.156 ЖК України мали право на користування цим житловим будинком, проте всупереч вимогам ч.З ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» договір іпотеки було укладено без дозволу органу опіки і піклування, а відтак цей договір є недійсним, як такий що не відповідає вимогам закону (ч.І ст.215, ч.І ст.203 ЦК України). Наслідком недійсності договору іпотеки, згідно з вимогами ст.216 ЦК України, ч.І ст.17 Закону України «Про іпотеку», ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410, є виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки. Оскільки відповідачі без погодження з (Особа-1) 12 серпня 2008 року уклали додаткову угоду до кредитного договору № 1, а 4 лютого 2009 року - додаткову угоду 2, змінивши таким чином забезпечене порукою зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, то договір поруки, укладений 12 серпня 2008 року між Банком та (Особа-1) є припиненим в силу ч.І ст.559 ЦК України. Крім того 23 грудня 2009 року Банк направив (Особа-2) вимогу про дострокове погашення усієї суми кредиту протягом ЗО діб з дати вчинення цієї вимоги, а відтак, враховуючи, що строк дії поруки у договорі не встановлений, строк виконання основного зобов'язання настав в січні 2010 року, протягом шести місяців з часу настання цього строку Банк до позивачки вимоги не пред'явив, то порука припинена також в силу ч.4 ст.559 ЦК України. Повністю погодитись з такими висновками суду не можна з таких міркувань. ч.2 ст.З СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Згідно з ч.І ст.57 ЦПК України доказами є буд-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших осіб, які мають значення для справи. Відповідно до п.5 ч.І ст.256 ЦПК України у судовому порядку підлягають встановленню факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, зокрема, проживання однією сім' єю чоловіка та жінки без шлюбу. Як роз'яснено у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. З матеріалів справи, зокрема, довідок квартальних Комітетів «Поділля» та «Добробут», свідоцтва про народження Погорілого Т.В. видно, що після розірвання 9 листопада 1995 року шлюбу (Особа-1)та (Особа-2) продовжили підтримувати фактичні шлюбні відносини, вони спільно проживали, вели спільне господарство, народили спільну дитину, а тому суд дійшов правильного висновку, що між ними склались усталені відносини притаманні подружжю і цей факт підлягає встановленню в судовому порядку на підставі п.5 ч.І ст,25б ЦПК України. Колегія суддів відхиляє посилання представника третьої особи - приватного нотаріуса (Особа-4) (Особа-5) на те, що оскільки ЦПК України набрав чинності з 1 січня 2005 року, а тому суд не мав правової підстави встановлювати факт, який виник до цього часу, тому що відповідно до ч.З ст.2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Таким чином для застосування процесуальних норм значення має саме час вчинення процесуальних дій, розгляду та вирішення справи, а не час виникнення правовідносин, зокрема, юридичних фактів, які встановлюються на їх підставі. Відповідно до ч.І ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Оскільки (Особа-1)та (Особа-2)на час придбання майна: житлового будинку, розташованого у м. Вінниці по вул., земельних ділянок, площею 0,1000га, кадастровий номер, та площею 0,0090га, кадастровий номер, що розташовані за тією ж адресою, 12 серпня 2008 року проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, то суд першої інстанції також правильно визначив правовий режим цього майна як спільну сумісну власність (Особа-2)та (Особа-1)Колегія суддів не бере до уваги посилання представника третьої особи - приватного нотаріуса (Особа-4)Ліханової О.В. на сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено представником ПАТ «УкрСиббанк» та нею, щодо вимоги про визнання цього майна спільною сумісною власністю, тому що відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Як видно з матеріалів справи (Особа-1)звернулась до суду з позовом до ПАТ «УкриСиббанк» про визнання недійсним договору іпотеки 21 червня 2011 року, тобто пред'явила позов до одного з боржників, предметом якого була частина вимоги, право на яку вона мала, а відтак наслідком пред'явлення цього позову є переривання строку позовної давності щодо вимоги про визнання спірного майна спільною сумісною власністю. Проте, суд першої інстанції не врахував, що встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, так і встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі ст.74 СК України пов'язується з набранням законної сили рішенням суду, яким такі юридичні факти встановлені. У зв'язку з цим визнання недійсним на підставі ст.6 Закону України «Про іпотеку» договору іпотеки, який був укладений за понад три роки до цього не впливає на зміст правовідносин, які склалися у зв'язку із укладенням такого договору, оскільки на момент укладення оспорюваного правочину єдиним власником спірного будинку та земельних ділянок (предмета іпотеки) був (Особа-2), який при посвідченні договору зазначав, що майно належить йому особисто, в шлюбі він не перебуває, однією сім'єю з особами, з якими мав би право укласти шлюб, не проживає, нерухоме майно, яке є предметом договору, не є предметом спільної власності. За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про застосування до цих правовідносин ст.ст.64, 65,74 СК України, ч.2 ст.6 Закону України «Про іпотеку» як правової підстави задоволення позову в частині визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна від 12 серпня 2008 року. Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд України (постанова від 7 листопада 2011 року № 6-44 цс 11), яка в силу ч.І ст.360- 7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України. Разом з тим, відповідно до задекларованого у п.4 Декларації прав дитини, а також гарантованого ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» принципу діти - члени сім'ї власника житлового будинку мають право користування займаним приміщенням на рівні з власником. Згідно з ч.З ст.17 цього Закону батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Крім того, в ч.4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» передбачено, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна. Відповідно до ч.б ст.203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Ч.1 ст.215 ЦК України встановлено, що однією із підстав недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.б ст.203 ЦК України. Отже висновок суду про те, що дана вимога закону була проігнорована відповідачами, оскільки оспорюваний договір іпотеки укладений без дозволу органу опіки і піклування, який зобов'язаний здійснювати контроль за додержанням батьками майнових та житлових прав дітей при відчуженні житлових приміщень є вірним, а наведені в апеляційній скарзі доводи його не спростовують. Щодо підстав визнання припиненим договору поруки, колегія суддів зазначає таке. Ст.553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед "кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткової (субсидіарної) відповідальності поручителя (ч.І ст.554 ЦК). Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника. Ч.2 ст.553 встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Відповідно до п.1.3. договору поруки № 223032 від 12 серпня 2008 року поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. П.2.1. цього договору встановлено, що у випадку зміни умов основного договору поручитель, підписанням цього договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту договору, не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін. Відповідно до ч.І ст.559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою. Проте, місцевий суд встановивши, що умовами договору поруки передбачено можливість зміни основного договору, дійшов помилкового висновку. що внесення змін до кредитного договору змінило основне зобов'язання боржника без згоди поручителя та збільшило обсяг його відповідальності. Аналогічну правову позицію про те, що підстави для припинення погуки відсутні, оскільки закон пов'язує припинення договору поруки не :з зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою. а із зміною основного зобов'язання, за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу його відповідальності викладено у постанові Верховного Суду України від 17 :ічня2011 року № 5020-10/012. Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки, П.3.1. договору поруки передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до повного погашення всіх зобов'язань боржника в рахунок виконання зобов'язань за основним договором в сумі та в межах якої поручитель відповідає перед кредитором, тобто до першої з перерахованих подій, яка настане раніше. Згідно зі ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк дії договору поруки у ньому не встановлено. У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то при неналежному виконанні позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. За змістом ч.2 ст.1054, ч.2 ст.1050Ц України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась, та сплати процентів.11 23 грудня 2009 року Банк направив (Особа-2) вимогу про дострокове погашення усієї суми кредиту протягом ЗО діб з дати вчинення цієї вимоги. Оскільки строк зобов'язання позичальника (Особа-2)за кредитним договором № 11382588000 від 12 серпня 2008 року настав в січні 2009 року у зв'язку із простроченням повернення чергової частини кредиту та внаслідок направлення Банком вимоги про дострокове погашення усієї суми кредиту, то порука (Особа-1) припинилась через закінчення шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя. Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 316, 209, 218 ЦПК України, колегія суддів, - вирішила: Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та (Особа-5), яка за дорученням представляє інтереси приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу (Особа-4), задовольнити частково. Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 3 січня 2012 року в цій справі змінити. Виключити з мотивувальної частини рішення: посилання на статті 64, 65,74 Сімейного кодексу України, частину другу статті 6 Закону України «Про іпотеку» як на правову підставу задоволення позову в частині визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна від 12 серпня 2008 року, укладеного між (Особа-2) та Акціонерним комерційним банком «УкрСббанк», посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу (Особа-4), зареєстрованого в реєстрі за реєстровими № 1759, № 1760, № 1761, № 1762; посилання на частину першу статті 559 Цивільного кодексу України як на правову підставу визнання припиненим договору поруки від 12 серпня 2008 року № 223032, укладеного між (Особа-1) та Акціонерним комерційним банком «УкрСббанк». В іншій частині рішення залишити без змін. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2012 року м. Київ Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Журавель В.І., Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М. розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_6, третя особа: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Циц Наталія Володимирівна про встановлення факту проживання однією сім»єю, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю, визнання недійсним договору іпотеки та припинення договору поруки, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Староміського районного суду м.Вінниці від 03 січня 2012 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 14 березня 2012 року,- в с т а н о в и л а : У червні 2011 року ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду позовом, у якому просила: - встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_6; - визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_6 нерухоме майно, придбане ними за час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу; - визнати недійсним договір іпотеки від 12 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_6 та ПАТ «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Циц Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 1759; - визнати припиненим договір поруки від 12 серпня 2008 року № 223032, укладений між нею та ПАТ «УкрСиббанк»; - зобов'язати приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Циц Н.В. виключити з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відповідні записи щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 12 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та ПАТ «УкрСиббанк». В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що з 22 лютого 1992 року по 09 листопада 1995 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, від якого мають доньку ОСОБА_8 Незважаючи на те, що шлюб було розірвано, дотепер вони проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, ведуть спільне господарство і ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5 12 серпня 2008 року її чоловік ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_9 договори купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, та земельних ділянок площею 0,1000 га і 0,0090 га. 12 серпня 2008 року між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 укладено договір про надання споживчого кредиту, в забезпечення виконання умов якого укладено договір іпотеки. Оскільки, предметом цього договору є майно, набуте нею з ОСОБА_6 під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вважає, що відповідно до вимог ст.74 СК України, воно є їх спільною сумісною власністю, а тому, в силу ч.3 ст.65 СК України, такий договір має укладатися при наявності її нотаріально посвідченої згоди. Крім того, зазначала, що оспорюваний договір також укладено і без згоди органу опіки і піклування, хоча на час його укладення у спірному будинку проживали двоє неповнолітніх дітей. В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 перед АКБ «УкрСиббанк» за договором кредиту, 12 серпня 2008 року між нею та банком був укладений договір поруки. Вважає поруку припиненою в силу ч.1 ст.559 ЦК України, а також, на підставі ч.4 ст.559 ЦК України, оскільки строк виконання основного зобов'язання настав в січні 2010 року, а протягом шести місяців з часу настання цього строку банк до неї вимоги не пред'явив. Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 3 січня 2012 року позовні вимоги задоволено. Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 14 березня 2012 року рішення суду першої інстанції змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення посилання на статті 64, 65,74 Сімейного кодексу України, частину другу статті 6 Закону України «Про іпотеку» як на правову підставу задоволення позову в частині визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна від 12 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк», посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Циц Н.В., зареєстрованого в реєстрі за реєстровими № 1759, № 1760, № 1761, № 1762; посилання на частину першу статті 559 Цивільного кодексу України як на правову підставу визнання припиненим договору поруки від 12 серпня 2008 року № 223032, укладеного між ОСОБА_4 та Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк». В іншій частині рішення залишено без змін. У касаційній скарзі, поданій через свого представника ОСОБА_10, ПАТ «УкрСиббанк» просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням судами норм матеріального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності. Змінюючи вказане рішення лише в частині його правового обґрунтування, апеляційний суд, фактично, погодився із висновками, зробленими судом першої інстанції. Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав вважати, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішень. Так, згідно зі ст. 17 закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін і відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Судами встановлено, що 12 серпня 2008 року між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки для забезпечення виконання договору споживчого кредиту №11382588000 по поверненню кредитних коштів. Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки предметом іпотеки було домоволодіння, що належало на праві власності ОСОБА_6 та розташоване за адресою: АДРЕСА_1. З матеріалів справи вбачається, що відповідачі дозволу органу опіки та піклування на укладення спірного договору іпотеки не отримували, хоча на момент його укладення в будинку №33 за вказаною вище адресою проживали неповнолітні діти ОСОБА_6 - ОСОБА_8, 1992 року народження та ОСОБА_5, 2000 року народження. Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України вважає, що суди попередніх інстанцій правильно виходили з положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, відповідно до яких порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Відповідно до ч. 3 ст. 332 Цивільно-процесуального кодексу України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Згідно із частиною першою статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду. Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а : Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відхилити, рішення Староміського районного суду м.Вінниці від 03 січня 2012 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 14 березня 2012 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий В.І. Журавель Судді Ю.Г. Іваненко І.М. Завгородня http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25586257
  9. Ви упорно мовчите про старе житло, Викладаю для Вас рішення 3-х інстанцій по справі яку я вів особисто на Антирейді в розділі Судові рішення, читайте, але там значно складніше ніж Ваша ситуація.Скиньте мені в лічку свій кредитний і іпотечний договори, вимоги банку і свої координати може візьмусь допомогти
  10. Лікарів чи швидку до дитини викликали, прививки і т.п. ? Найдіть підтвердження і це також серйозні докази. Підтвердження друзів і людей, які були у Вас вдома і бачили що дитина живе з вами ! Якщо старе житло продано і там дитина була прописана то, придбаваючи нове житло ви покращували житлові умови для дитини. Може в старому житлі дитина хворіла (сирість, гризуни, цвіль і т.п.) і є докази цьому. У мене таке було і визнано недійсним договір іпотеки у всіх трьох інстанціях. Потрібно боротись. Може для початку дійсно, як Вам радять встановити факт проживання дитини з такої-то дати.
  11. ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань Верховна Рада України постановляє: I. Внести зміни до таких законодавчих актів України: 1. Статтю 86 Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 6, ст. 56) доповнити частиною третьою такого змісту: "Ухвала господарського суду, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься також щодо накладення арешту на майно або зняття з нього арешту у разі визнання недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна, а також у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором". 2. Статтю 345 Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 18 - 22, ст. 144) доповнити частиною третьою такого змісту: "3. Правові наслідки недійсності кредитного договору, а також недійсності договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, визначаються Цивільним кодексом України". 3. Цивільний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 40 - 44, ст. 356) доповнити статтею 10571 такого змісту: "Стаття 10571. Правові наслідки недійсності кредитного договору 1. У разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю. 2. Визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт. 3. Арешт на майно підлягає зняттю, якщо протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним кредитного договору кошти у розмірі, визначеному судом, будуть повернуті кредитодавцю. Якщо у зазначений строк зобов'язання повернути кошти не виконано, кредитодавець має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на арештоване майно. 4. Арешт на майно, накладений відповідно до частини другої цієї статті, підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти у розмірі, визначеному судом. 5. Визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті". 4. У Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 42 - 43, ст. 378 із наступними змінами): 1) у статті 11: абзац перший частини сьомої виключити; доповнити частиною сімнадцятою такого змісту: "17. Господарський суд не має права зупиняти провадження у справі про банкрутство"; 2) частину п'яту статті 16 після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту: "схвалення плану санації боржника". У зв'язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п'ятим; 3) у статті 17: в абзаці першому частини другої слова "схвалення плану санації боржника" виключити; в абзаці четвертому частини шостої слова "на затвердження комітету" замінити словами "для схвалення зборами"; 4) частини четверту - шосту статті 18 викласти в такій редакції: "4. План санації розглядається зборами кредиторів, які скликаються керуючим санацією в чотиримісячний строк з дня винесення господарським судом ухвали про санацію, якщо інше не передбачено цим Законом. Керуючий санацією письмово повідомляє всіх кредиторів, включаючи кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, про дату і місце проведення зборів кредиторів і за два тижні до проведення зборів надає їм можливість попередньо ознайомитися з планом санації. План санації вважається схваленим, якщо на зборах кредиторів таке рішення підтримане більш як половиною голосів конкурсних кредиторів та за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, письмово погодили план санації. Якщо один з кредиторів або всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, не погоджують план санації, інші кредитори можуть прийняти одне з таких рішень: про виділення речей, наданих у заставу з майна боржника, їх продаж на аукціоні та задоволення вимог таких кредиторів за рахунок отриманих від продажу коштів; про викуп боргу відповідно до відомостей реєстру вимог кредиторів. 5. Збори кредиторів можуть прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати його на затвердження господарському суду; відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; відхилити план санації, звернутися до господарського суду з клопотанням про звільнення керуючого санацією від виконання ним обов'язків та про призначення нового керуючого санацією. Зазначене рішення повинно містити дату скликання чергових зборів кредиторів для розгляду нового плану санації, які повинні відбутися не пізніше ніж у місячний строк з дня прийняття рішення про відхилення плану санації. Схвалений зборами кредиторів план санації та протокол зборів кредиторів разом з підтвердженням погодження плану санації кредиторами, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, подаються керуючим санацією до господарського суду на затвердження не пізніше п'яти днів з дня проведення зборів кредиторів. Протокол зборів кредиторів може містити особливу думку кредиторів, які голосували проти порядку і строків погашення заборгованості, передбачених у плані санації. У разі якщо кредиторами прийнято рішення про викуп боргу відповідно до частини четвертої цієї статті, керуючий санацією подає до господарського суду відповідний договір. Керуючий санацією зобов'язаний попередньо погодити план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків. Господарський суд затверджує схвалений та погоджений план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в установленому порядку. 6. Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію до господарського суду не подано плану санації боржника, господарський суд приймає рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону. У разі схвалення зборами кредиторів плану санації, який передбачає триваліший строк санації боржника, ніж початково встановлений, господарський суд продовжує строк санації, якщо є підстави вважати, що продовження строку санації і виконання плану санації забезпечить відновлення платоспроможності боржника"; 5) абзац третій частини першої статті 53 після слова "згоди" доповнити словами "всіх кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна, а також". 5. У Законі України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 19 - 20, ст. 142): 1) пункт 7 частини першої статті 49 викласти в такій редакції: "7) визнання боржника банкрутом"; 2) у статті 57: перше речення частини четвертої доповнити словами "та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна"; доповнити частиною дев'ятою такого змісту: "9. Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку. Під час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника арешт поширюється на усі поточні рахунки боржника, у тому числі ті, що будуть відкриті боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна"; 3) статтю 62 доповнити частиною дванадцятою такого змісту: "12. Витрати, пов'язані з організацією та проведенням прилюдних торгів, аукціонів або реалізації майна боржника на комісійних умовах, не повинні перевищувати п'яти відсотків вартості реалізації майна"; 4) статтю 66 доповнити частиною четвертою такого змісту: "4. У разі звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи витрати, пов'язані з організацією та проведенням прилюдних торгів, не повинні перевищувати п'яти відсотків вартості реалізації майна". 6. У Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 32 - 33, ст. 413): 1) частину п'яту статті 16 виключити; 2) частину четверту статті 30 виключити; 3) частину четверту статті 80 виключити; 4) абзац третій частини першої статті 94 після слова "згоди" доповнити словами "всіх забезпечених кредиторів, а також"; 5) у розділі X "Прикінцеві та перехідні положення": доповнити пунктом 11 такого змісту: "11. Положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури"; абзац дванадцятий підпункту 13 пункту 7 виключити. II. Прикінцеві положення 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 6 розділу I цього Закону, який набирає чинності одночасно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року N 4212-VI. 2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Президент України В. ЯНУКОВИЧ м. Київ 2 жовтня 2012 року N 5405-VI
  12. У Вас є декілька варіантів, скиньте в лічку кредитний і іпотечні договори і поруки. Я щось Вам підскажу.
  13. A кредит отримувався в Дельті, чи може він набув права вимоги, наприклад від Сіба ? Це дуже важливо. Бо у них там договір цесії "ніяий"
  14. Шановні, не тратьте часу на такого роду судові спори бо вони для нас усіх на Україні безперспективні і всі програються якщо не в першій, другій то в касаційній інстанції всі 100%. І на перших можете тільки втратити те що вложили. Всі судді України налякані, відомо ким і неналаштовані із за Ваших проблем позбавитись посад! Шукайте в способи в іпотечних договорах, заставах, поруках або правочинах по придбанню іпотечного заставного майна. Тільки так можно можлииииииво чогось добитись.
  15. Такі пропозиції робить Укрсиббанк, але оплата зразу і ніяких письмових домовленостий про такий дисконт, все пропонують на довірі. Окрім цього на Вас ляже тягар налогу на доходи з фізичних осіб і в податкову інформацію про такий дохід подасть сам банк.
  16. Такі пропозиції робить Укрсиббанк, але оплата зразу і ніяких письмових домовленостий про такий дисконт, все пропонують на довірі. Окрім цього на Вас ляже тягар налогу на доходи з фізичних осіб і в податкову інформацію про такий дохід подасть сам банк.
  17. Договір іпотеки припинився за законом а суд відмовив в зверненні стягнення саме з цієї підстави. Один з варіантів потрібно звертатись в суд з позовом про усунення перешкод в користуванні майном, мотивуючи іпотеку припиненою і просити суд застосувати наслідки припинення шляхом зобов'язання нотаріуса зняти заборону та виключити записи
  18. Договір іпотеки припинився за законом а суд відмовив в зверненні стягнення саме з цієї підстави. Один з варіантів потрібно звертатись в суд з позовом про усунення перешкод в користуванні майном, мотивуючи іпотеку припиненою і просити суд застосувати наслідки припинення шляхом зобов'язання нотаріуса зняти заборону та виключити записи
  19. ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" січня 2012 р. Справа № 4/82/2011/5003 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дунаєвської Н.Г. –головуючого, Мележик Н.І., Подоляк О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2011 року у справі № 4/82/2011/5003 Господарського суду Вінницької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-5", м. Вінниця, до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", в особі відділення № 404 ПАТ "УкрСиббанк", м. Вінниця, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ЛЛД", м. Вінниця ; 2) Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 м. Вінниця ; 3 ) Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, в особі Вінницької філії ДП "Інформаційний центр", м. Вінниця, про визнання недійсним договору іпотеки від 26.06.2007р. та договору застави рухомого майна № 77802 від 28.06.2007р., за участю представників сторін: позивача ОСОБА_1 . (дов. від 04.01.12); відповідача – ОСОБА_2 (дов. від 29.12.11); третіх осіб – не з’явились, в с т а н о в и в: У червні 2011 року позивач ТОВ "Авангард-5" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ "УкрСиббанк", в особі відділення № 404 ПАТ "УкрСиббанк", про визнання недійсними договору іпотеки та договору застави. Вказував, що 26.06.07 між АКІБ "УкрСиббанк" (кредитором) та ТОВ "ВКФ "ЛЛД" (позичальником) був укладений кредитний договір № 11175179000, згідно якого кредитор зобов’язався надати позичальнику кредит в сумі 270 000 грн., з терміном користування кредитом до 25.06.18, а позичальник –повернути кредит та проценти за користування кредитом у строки та на умовах, визначених договором. Зазначав, що 26.06.07, в забезпечення виконання зобов’язань ТОВ "ВКФ "ЛЛД" за кредитним договором № 11175179000 від 26.06.07, між ним (іпотекодавцем) та АКІБ "УкрСиббанк" (іпотекодержателем) був укладений договір іпотеки, згідно якого він передав іпотекодержателю в іпотеку будівлі та споруди цегельного заводу, що розташовані під № 43 по вул. Ю.Лісового в с. Іванівка Вінницького району Вінницької області, на земельній ділянці площею 1,94 га. Вартість об’єкту іпотеки становить 940 881 грн. Також зазначав, що 26.06.07, в забезпечення виконання зобов’язань ТОВ "ВКФ "ЛЛД" за кредитним договором № 11175179000 від 26.06.07, між ним (заставодавцем) та АКІБ "УкрСиббанк" (заставодержателем) був укладений договір застави рухомого майна № 77802, згідно якого він передав банку в заставу обладнання ТОВ "Авангард-5" на загальну вартість 426 283 грн. Посилаючись на ту обставину, що зазначені договори зі сторони ТОВ "Авангард-5" підписані особою, яка не мала на це відповідних повноважень, що є порушенням вимог ст.ст. 92, 203 ЦК України, позивач просив: визнати спірні договори іпотеки та застави від 26.06.07 недійсними з підстав, що визначені ст. 215 ЦК України; зобов’язати приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лавренову Г.І. зняти заборону на відчуження та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна записи за реєстровим № 5214071, контрольна сума БАБВ493004 та з Державного реєстру іпотек щодо обтяження майна за реєстровим № 5214096, яке є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки нерухомого майна від 26.06.07 за № 2769, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" в особі відділення № 404 АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Авангард-5"; зобов’язати Державне підприємство "Інформаційний центр" виключити записи з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за реєстровим № 6119134, контрольна сума ЗЕ9Е00А008, що є предметом застави на підставі договору застави рухомого майна № 77802 від 26.06.07, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" в особі відділення № 404 АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Авангард-5". Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14 липня 2011 року (суддя Білоус В.В.), в позові відмовлено. Рішення мотивоване посиланнями на ту обставину, що на час укладення спірних договорів, директор ТОВ "Авангард-5" мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для їх укладення від імені товариства. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2011 року (колегія суддів у складі: Грязнова В.В. –головуючого, Савченко Г.І., Тимошенко О.М.), рішення скасовано, постановлено нове рішення про задоволення позову. Постановлено: визнати недійсним договір іпотеки від 26.06.07, укладений між ТОВ "Авангард-5" та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лавреновою Г.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2769; визнати недійсним договір застави № 77802 від 26.06.07, укладений між ТОВ "Авангард-5" та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк". Зобов’язано приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лавренову Г.І. зняти заборону на відчуження та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна записи за реєстровим № 5214071, контрольна сума БАБВ493004 та з Державного реєстру іпотек щодо обтяження майна за реєстровим № 5214096, яке є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки нерухомого майна від 26.06.07 за № 2769, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" в особі відділення № 404 АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Авангард-5"; зобов’язати Державне підприємство "Інформаційний центр" виключити записи з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за реєстровим № 6119134, контрольна сума ЗЕ9Е00А008, що є предметом застави на підставі договору застави рухомого майна № 77802 від 26.06.07, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" в особі відділення № 404 АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Авангард-5". Постанова обґрунтована тим, що ОСОБА_4, який підписав оспорювані договори зі сторони ТОВ "Авангард-5", повноважень від товариства, на прийняття майнової поруки перед банком, не отримував, на посаду директора ТОВ "Авангард-5" загальними зборами засновників від 26.06.07 не призначався, а уклавши оспорювані договори –фактично розпорядився майном товариства, що суперечить цілям діяльності товариства. У касаційній скарзі ПАТ "УкрСиббанк", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 92, 203, 215 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 26.06.07 між АКІБ "УкрСиббанк" (кредитором) та ТОВ "ВКФ "ЛЛД" (позичальником) був укладений кредитний договір № 11175179000, згідно якого кредитор зобов’язався надати позичальнику кредит в сумі 270 000 грн., з терміном користування кредитом до 25.06.18, а позичальник –повернути кредит та проценти за користування кредитом у строки та на умовах, визначених договором. 26.06.07, в забезпечення виконання зобов’язань ТОВ "ВКФ "ЛЛД" за кредитним договором № 11175179000 від 26.06.07, між ТОВ "Авангард-5" (іпотекодавцем) та АКІБ "УкрСиббанк" (іпотекодержателем) був укладений договір іпотеки, згідно якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку будівлі та споруди цегельного заводу, що розташовані під № 43 по вул. Ю.Лісового в с. Іванівка Вінницького району Вінницької області, на земельній ділянці площею 1,94 га. Вартість об’єкту іпотеки становить 940 881 грн. Водночас, 26.06.07, в забезпечення виконання зобов’язань ТОВ "ВКФ "ЛЛД" за кредитним договором № 11175179000 від 26.06.07, між ТОВ "Авангард-5" (заставодавцем) та АКІБ "УкрСиббанк" (заставодержателем) був укладений договір застави рухомого майна № 77802, згідно якого заставодавець передав банку в заставу обладнання ТОВ "Авангард-5" на загальну вартість 426 283 грн. Судами встановлено, що зазначені договори іпотеки та застави зі сторони ТОВ "Авангард-5" підписані директором товариства ОСОБА_4 на підставі рішення загальних зборів засновників від 26.06.07, оформленого протоколом № 3. Згідно рішення загальних зборів засновників від 26.06.07, оформленого протоколом № 3, учасниками товариства було вирішено звільнити ОСОБА_6. з посади директора ТОВ "Авангард-5" та призначити на посаду директора товариства ОСОБА_4 Рішенням загальних зборів ТОВ "Авангард-5" від 18.06.07, оформленим протоколом № 7, вирішено виступити майновим поручителем перед АКІБ "УкрСиббанк" за ТОВ "ВКФ "ЛЛД", за кредитним договором, та передати в іпотеку цілісний майновий комплекс цегельного заводу, що розташований під АДРЕСА_1 Уповноважити ОСОБА_4 на підписання договору іпотеки та інших документів, пов’язаних з кредитним договором. Зазначені протоколи, якими оформлені рішення загальних зборів, підписані Головою зборів –ОСОБА_5 та Секретарем –ОСОБА_4 Відповідно до вимог ч. 2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Приписами ст. 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Пунктом 5.1 статуту ТОВ "Авангард-5" передбачено, що одним із джерел формування майна підприємства є доходи, отримані від реалізації товарів, робіт, послуг і інших цінностей. Передача рухомого та нерухомого майна товариства, на підставі спірних договорів, в заставу та в іпотеку не спрямована на отримання прибутку підприємства для досягнення його цілей, визначених статутом. Таким чином, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, уклавши 26.06.07 договір іпотеки (нежитлових приміщень) та договір застави, ОСОБА_4 фактично розпорядився майном товариства, що суперечить цілям діяльності товариства, визначеним статутом ТОВ "Авангард-5". В силу вимог ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Разом з тим, судами не встановлено, а матеріали справи не містять доказів наступного схвалення ТОВ "Авангард-5" укладених від його імені ОСОБА_4 оспорюваних договорів. Крім того, як встановлено апеляційним господарським судом, рішення про зміну директора, проведення державної реєстрації змін, внесення зазначених змін до Єдиного державного реєстру та укладення спірних договорів відбулося в один день –26.06.07. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ч. 3 ст. 92 ЦК України). Враховуючи, що всі зазначені дії відбулися в один день, банк зобов’язаний був скористатись наданим йому приписами ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" правом щодо ідентифікації клієнта. Як зазначалось вище, протоколи № 7 та № 3, якими оформлені рішення загальних зборів від 18.06.07 та від 26.06.07, підписані Головою зборів –ОСОБА_5 та Секретарем –ОСОБА_4 Водночас судами встановлено, що згідно Висновку № 465/799 судово-технічної та почеркознавчої експертизи від 15.03.11, підпис на протоколі зборів № 3 від 26.06.07 від імені учасника товариства ОСОБА_5 - голови зборів засновників ТОВ "Авангард-5" виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_5 - голови зборів засновників ТОВ "Авангард-5", електрофотографічне зображення якого міститься на електрофотокопії протоколу зборів № 7 від 18.06.07 виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою (т. 2, а.с. 14-15). Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.04.11 у справі №12/151-10 за позовом ОСОБА_6 ОСОБА_7. до ТОВ "Авангард-5", ОСОБА_4, Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання недійсними рішень загальних зборів, постановлено: визнати недійсними рішення зборів засновників ТОВ "Авангард-5", оформлені протоколом № 3 від 26.06.07 про звільнення з посади директора ТОВ "Авангард-5" ОСОБА_6. та обрання директором товариства ОСОБА_4; визнати недійсними рішення зборів засновників ТОВ "Авангард-5", оформлені протоколом № 7 від 18.06.07 про виступлення ТОВ "Авангард-5" поручителем перед АКІБ "УкрСиббанк" за ТОВ "ВКФ "ЛЛД" за кредитним договором та щодо уповноваження ОСОБА_4 на підписання договору іпотеки та інших документів, пов’язаних з кредитним договором. Рішення набрало законної сили, на його виконання видано наказ (т. 1, а.с. 18-23). Положення ст. 3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначені завдання суду, якими передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Враховуючи ту обставину, що передача майна ТОВ "Авангард-5" в заставу та в іпотеку фактично однією особою порушувала визначені статутом цілі діяльності товариства та позбавляла його учасників на отримання прибутку від діяльності товариства, а також те, що захистити порушене право товариства у будь-який інший встановлений законом спосіб неможливо, суд апеляційної інстанції, надавши юридичну оцінку всім зібраним у справі доказам в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, дійшов правильних висновків про те, що оспорювані договори суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та цілям діяльності товариства, що відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, є підставою до визнання їх недійсними. Зазначеним обставинам, місцевим господарським судом, відповідна правова оцінка не надавалась, що вплинуло на правильність встановлення дійсних правовідносин сторін та на застосування норм матеріального права до спірних правовідносин. З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини. Посилання касаційної скарги на відсутність правових підстав до визнання спірних договорів недійсними, не знайшли свого підтвердження при здійсненні судом касаційної інстанції перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, тому їх слід залишити поза увагою суду. Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції. Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає. На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ: 1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення. 2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2011 року у справі № 4/82/2011/5003 залишити без змін. Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська Судді: Н.І. Мележик О.А. Подоляк http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/20828461
  20. З банку стягнути кошти реально ! Це зробити легше ніж банку стягнути з позичальника за рахунок заставленого майна. Вдавалось стягувати уже неодноразово з різних банків - був би виконавчий документ.
  21. Нотаріус був третьою особою на стороні Відповідача. Але суд застосував наслідки припинення договору іпотеки та зобов'язав нотаріуса виключити записи. Тобто, це не є задоволенням позовної вимоги. І, мало тому ось яка є практика: Внесено до Єдиного державного Реєстру Судових Рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1258103 Справа № 6-16344св07 У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 5 грудня 2007 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Григор'євої Л.І., суддів: Балюка М.І., Косенка В.Й., Барсукової В.М., Гуменюка В.І., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення, визнання права власності на 1/2 частину квартири, визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_2на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2007 року, встановила: У серпні 2006 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що є співвласником АДРЕСА_1, в якій проживав разом із матір'ю, яка померлаІНФОРМАЦІЯ_1 Посилаючись на те, що за кілька тижнів до смерті матері в спірну квартиру вселився його рідний брат разом із сім'єю, створюючи йому перешкоди в користуванні власністю, просив визнати за ним право власності на 1/2 частину спірної квартири та на все спадкове майно у вигляді цієї квартири після смерті матері. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2007 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2006 року скасовано, справу направлено на новий розгляд іншим складом суду. У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2007 року та залишити в силі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2006 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2006 року вирішено спір, який виник між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з приводу володіння, користування та розпорядження АДРЕСА_1, власниця якої за договором купівлі-продажу від 9 липня 1996 року ОСОБА_3 (мати сторін) померлаІНФОРМАЦІЯ_1 Скасовуючи рішення суду першої інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, апеляційний суд виходив із порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягало в не притягненні до участі у справі Сімнадцятої Київської державної нотаріальної контори, прав і інтересів якої торкається вказаний спір. Однак ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд на підставі ч. 3 ст. 338 ЦПК України. Відповідно до ст. 26 ЦПК України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи та їх представники. Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом вирішення в цивільному судочинстві (ст. 26 ЦПК України). Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді справу, пред'явивши позов щодо предмета спору з метою захисту особистих суб'єктивних матеріальних прав чи охоронюваних законом інтересів, є третіми особами, які заявляють самостійні вимоги (ст. 34 ЦПК України). Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які беруть участь у справі на стороні однієї із сторін з метою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів (ст. 35 ЦПК України). Відповідно до ст. 1 Закону України “Про нотаріат” нотаріат - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм, слід зробити висновок, що при вирішенні справ, які стосуються оспорювання прав і обов'язків сторін, набутих на підставі вчинених нотаріальних дій - посвідчення договорів, угод (крім справ за скаргами на нотаріальні дії чи відмову у їх вчиненні), нотаріуси в розумінні ст. ст. 30, 34, 35 ЦПК України не є особами, прав і обов'язків яких стосується спір сторін, оскільки відсутня їх юридична заінтересованість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення. За таких обставин, висновок апеляційного суду про ухвалення рішення суду першої інстанції з порушенням процесуальних норм права у зв'язку з не притягненням до участі у справі нотаріальної контори, до якої сторонами подано заяви про прийняття спадщини, є безпідставним. Оскільки апеляційним судом рішення суду першої інстанції по суті не переглядалось, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_2задовольнити. Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2007 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий: Л.І. Григор’єва Судді: М.І. Балюк В.М. Барсукова В.Й. Косенко В.І. Гуменюк Мій коментар: Є аналогічні рішення і щодо нотаріуса. Що нотаріус реєстратор, що реєстраційний орган ВГІРФО, що БТІ – правовий підхід, щодо відсутності підстав для залучення до участі у справі коли не оскаржуються їх дії чи бездіяльність однаковий Але у мене проблема - виконання такого рішення !
  22. Ось так це може робитись: Стаття 378 ЦПКУ. Заміна сторони виконавчого провадження 1. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. 2. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. (Кодекс цивільний процесуальний, ВР України, від 18.03.2004, № 1618-IV "Цивільний процесуальний кодекс України") Найчастіше уступає право вимоги ПАТ "ОТП Банк", але чомусь тупо не застосовують це процесуальне правило а жмуть на виконавців а ті в свою чергу порушують провадження відносно боржника, пишуть йому погрозливі листи, телефонують і таке інше.
  23. Шановні Форумчани! Вкрай необхідна Ваша допомога. У клієнта виникла наступна ситуація. Рішенням суду, яке набрало законної сили, припинено іпотечний договір на підставі ч.4 ст.559 ЦКУ. Клієнт звернувся до нотаріуса про виключення записів з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек. Нотаріус відмовляє у вчиненні вказаних нотаріальних дій з виключення записів мотивуючи тим, що Законом не передбачено виключення записів у зв’язку з припиненням іпотечного договору лише за заявою іпотекодавця, підкреслює те, що виключення записів є можливим у випадку визнання іпотечного договору недійсним (ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», п. 253 Інструкції про вчинення нотаріальних дій, п. 25,26 Тимчасового положення про іпотеку ). Прошу Вашої допомоги. Можливо є роз’яснення, листи МЮУ з цього приводу, підскажіть будь-ласка. Може хто з такою ситуацією зумів справитись. Яким чином можно нотаріуса змусити виключити записи. Дякую. Адже Мінюст дане питання також роз'яснив нечітко, як і в ЗУ "Про іпотеку": МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ ЛИСТ від 07.08.2009 р. N 8462-0-4-09-31 Державній іпотечній установі Міністерством юстиції України розглянуто ваше звернення і в межах компетенції повідомляється наступне. 1 жовтня 2008 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат". Вказаним Законом, зокрема, внесено зміни до статті 34 Закону України "Про нотаріат" та визначено перелік нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси України. Відповідно до вказаної норми нотаріуси, серед іншого, накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації. Порядок вчинення номінальних дій врегульовано, зокрема, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5. З метою приведення цієї Інструкції до вимог вищезазначеного Закону 15 червня 2009 року за N 1062/5 Міністерством юстиції було видано наказ "Про затвердження Змін до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", який набрав чинності 3 липня 2009 року. Порядок зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації визначено пунктом 253 вказаної Інструкції. Так, нотаріус знімає заборону щодо відчуження за заявою: банку, іншої юридичної особи про погашення позики (кредиту); заставодавця (іпотекодавця) та заставодержателя (іпотекодержателя) про припинення договору застави (іпотеки) або лише заставодавця іпотекодавця) у разі подання ним безспірних доказів виконання зобов'язання; заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним; заставодержателя (іпотекодержателя) у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) на підставі виконавчого напису нотаріуса; набувача у разі смерті відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором; відчужувача за спадковим договором у разі смерті набувача; набувача або відчужувача на підставі рішення суду про розірвання договору довічного утримання (догляду) або спадкового договору чи визнання їх недійсними; фізичної особи, щодо якої скасовано рішення суду про оголошення її померлою, або за заявою спадкоємців після закінчення п'ятирічного строку з часу відкриття спадщини після особи, оголошеної померлою; спадкоємця про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт. До заяви додаються примірники правочинів, свідоцтв, що містять запис про накладені заборони щодо відчуження. На примірниках документів, що містять запис про накладання заборони щодо відчуження, нотаріусом вчиняється напис про зняття заборони відповідно до встановленої форми. Слід зазначити, що ненадання сторонами іпотечного договору всіх його примірників (втрата, знищення, з інших причин) не є підставою для відмови у вчиненні цієї нотаріальної дії. Напис про зняття заборони вчиняється на примірнику, що зберігається в справах нотаріуса (державної нотаріальної контори) та поданих (поданому) сторонами (стороною) примірнику (примірниках). Заступник Міністра Л. В. Єфіменко