Серый

Пользователи
  • Число публикаций

    81
  • Регистрация

  • Последнее посещение

Репутация

5 Обычный

О Серый

  • Звание
    Активный участник

Информация

  • Пол
    Мужчина
  • Город
    Николаев

Недавние посетители профиля

1 688 просмотров профиля
  1. Добрый день, ссылка в посте на проект, разобрался, сразу не ту редакцию проекта смотрел, действительно есть отмена моратория.
  2. День добрый всем участникам! Зашел на сайт ВРУ глянуть на законопроект Проект Кодексу України з процедур банкрутства, может я что то не то смотрю, но в окончательной редакции не нахожу отмены моратория на валютные кредиты, если так, о чем тогда пишут новости?
  3. Справа № 357/8417/17 2/357/432/18 Категорія 26 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 січня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Цуранова А. Ю., при секретарі - Солом'яна Л. М., за участю: представників позивача - Олійник А.О., Косякевич Ю.С., представника відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Біла Церква позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, В С Т А Н О В И В : В липні 2017 року до суду надійшов зазначений позов, в якому представник позивача просив в рахунок часткового погашення заборгованості за Договором кредитної лінії № НКЛ-2006885 від 06.07.2011 в розмірі 1 083 357,72 грн. 72 коп., яка складається із: суми простроченої заборгованості за кредитом - 213 000 грн.; суми прострочених відсотків за кредитом - 462 407,03 грн.; суми пені за несвоєчасне повернення відсотків - 406 837,24 грн.; суми 3-х % річних від суми прострочених процентів - 1 113,45 грн., - звернути стягнення за Іпотечним договором від 06.07.2011 на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1; адреса: 09100, АДРЕСА_1), а саме: квартира № 72, що складається з коридору - 23,2 кв. м., туалету - 2,1 кв. м., кухні - 1,6 кв.м., житлових кімнат - 10,2, 13,9, 17,9, 16,0 кв. м., ванної - 7,4 кв. м., лоджії - 1,7, 1,7, кв. м., загальною площею 107,7 кв. м., житловою площею 58,0 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом другої Білоцерківської міської державної контори Київської області Білик О.Г. 12 березня 2011 року за реєстровим номером 2-1127. Право власності на предмет іпотеки зареєстроване Комунальним підприємством Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 14 березня 2011 року за реєстраційним номером 21030206, про що зроблено відповідний запис № 13640 в реєстрову книгу № 123 та надано витяг про державну реєстрацію прав № 29296051 від 14 березня 2011 року, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за ціною встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Всі витрати покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконала свої зобов'язання за кредитним договором в частині повернення кредиту та сплати відсотків, тому наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. 26.09.2017 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. В судовому засіданні представники позивача, надавши додаткові письмові пояснення, підтримали позов та просили його задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні, надавши письмові пояснення, в задоволенні позову просив відмовити зазначивши, що банк не мав права нараховувати відсотки та пеню після прийняття рішення про його ліквідацію. Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне. 06.07.2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладено договір кредитної лінії № НКЛ-2006885, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти та зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти за його користування. Крім того, 06.07.2011 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії № НКЛ-2006885 від 06.07.2011 року між позивачем та відповідачем був укладений іпотечний договір, яким іпотекодержатель (позивач) прийняв в іпотеку квартиру № 72, що складається з коридору - 23,2 кв. м., туалету - 2,1 кв. м., кухні - 1,6 кв.м., житлових кімнат - 10,2, 13,9, 17,9, 16,0 кв. м., ванної - 7,4 кв. м., лоджії - 1,7, 1,7, кв. м., загальною площею 107,7 кв. м., житловою площею 58,0 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 (іпотекодавцю) на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної контори Київської області Білик О.Г. 12 березня 2011 року за реєстровим номером 2-1127. Право власності на предмет іпотеки зареєстроване Комунальним підприємством Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 14.03.2011 року за реєстраційним номером 21030206, про що зроблено відповідний запис № 13640 в реєстрову книгу № 123 та надано витяг про державну реєстрацію прав № 29296051 від 14.03.2011 року. В розділі 7 укладеного між сторонами іпотечного договору сторони погодили "Застереження про задоволення вимог іпотеко держателя", якими врегульовано порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. 20.06.2012 року рішенням Господарського суду Київської області стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ "Дельта Банк" - 220 000 заборгованість за кредитом, 39 616 грн. 16 коп. заборгованість за відсотками, 161 173 грн. 44 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 121 328 грн. 27 коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 10 842 грн. 36 коп. судового збору. Згідно звіту № 09-17-М06-03 суб'єкта оціночної діяльності ПП "ТА-Експрес-Сервіс" від 01.09.2017 року про оцінку ринкової вартості квартири АДРЕСА_1, вартість квартири визначена в сумі 1 058 153 гривні без ПДВ. При вирішенні спору суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Однією з підстав виникнення зобов'язання є договір (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" закріплено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Згідно частин 1 та 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" ). Положеннями ч. 1 ст. 627 ЦК України закріплено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 20.06.2017 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 1 083 357,72 грн. 72 коп., що складається із: суми простроченої заборгованості за кредитом - 213 000 грн.; суми прострочених відсотків за кредитом - 462 407,03 грн.; суми пені за несвоєчасне повернення відсотків - 406 837,24 грн.; суми 3-х % річних від суми прострочених процентів - 1 113,45 грн. Відповідно до постанови Правління НБУ від 02.10.2015 року № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" постановлено: відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АТ "Дельта Банк". 02.10.2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку". Пунктом 6 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Згідно ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" після призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. За правилами ч. 2 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку). Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає повноважень Фонду гарантування вкладників фізичних осіб на здійснення банківської діяльності по нарахуванню відсотків за договором кредиту та пені при ліквідації банку. У відповідності до ч. 9 ст. 17 Закону України "Про банки та банківську діяльність" забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії. Виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, слід зробити висновок, що з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації ПАТ "Дельта Банк" він фактично втратив статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припинилася, в зв'язку з чим останній втратив право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних осіб та відповідне нарахування відсотків та пені по кредитам. Таким чином, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами починаючи з дня прийняття рішення про ліквідацію банку, а також пені в розмірі 406837 грн. 24 коп., яка відповідно до наданого позивачем розрахунку виникла починаючи з 01.07.2016 року, суд вважає є безпідставним. Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога в частині звернення стягнення на предмет іпотеки є доведеною та ґрунтується на відповідних доказах, а також узгоджується з нормами матеріального права та договірними взаємовідносинами, що виникли та врегульовані відповідно до укладеного кредитного договору та договору іпотеки, тому підлягає задоволенню, при цьому загальний розмір заборгованості за кредитним договором, відповідно до наданого позивачем розрахунку, становить 507 977 грн. 84 коп., що складається із суми простроченої заборгованості за кредитом - 213 000 грн., суми прострочених відсотків за кредитом - 293 864,39 грн., суми 3-х % річних від суми прострочених процентів - 1 113,45 грн. Початкову ціну предмета іпотеки слід визначити в розмірі 1 058 153 грн. згідно наявного у справі висновку від 01.09.2017 року. Посилання представника позивача про необхідність включення до загального розміру заборгованості суму відсотків та пені, що нараховані позивачем після відкликання банківської ліцензії, спростовуються наведеними вище висновками суду по даній справі. Наданий представником відповідача розрахунок заборгованості по відсоткам, що нарахована починаючи з 21.03.2012 року, суд не приймає до уваги, оскільки в ньому не відображена заборгованість, що виникла з 07.07.2011 року. Доводи представника відповідача про те, що оцінка суб'єкта оціночної діяльності є недійсною через необстеження квартири оцінювачем, суд вважає безпідставними, оскільки наведена підстава відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" не тягне за собою визнання такої оцінки недійсною. Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача сплачений позивачем за вимогою немайнового характеру судовий збір в розмірі 1 600 грн. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд В И Р І Ш И В : Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково. В рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № НКЛ-2006885 від 06.07.2011 року в розмірі 507 977 грн. 84 коп., яка складається із: суми простроченої заборгованості за кредитом - 213 000 грн.; суми прострочених відсотків за кредитом - 293 864,39 грн.; суми 3-х % річних від суми прострочених процентів - 1 113,45 грн., звернути стягнення за іпотечним договором від 06.07.2011 року на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), а саме: квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за ціною встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид манна з початковою ціною 1 058 153 грн. Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 1 600 грн. судового збору. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Суддя А. Ю. Цуранов Джерелоі нформації: Єдиний державний реєстр судових рішень у формі відкритих даних http://od.reyestr.court.gov.ua/files/35/0d05ce42254468b19b7fef2e711ec5e7.rtf Справа № 357/8417/17 Головуючий у І інстанції Цуранов А. Ю. Провадження № 22-ц/780/1820/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 26 04.06.2018 ПОСТАНОВА Іменем України 04 червня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: головуючого судді: Суханової Є.М., суддів: Волохова Л.А., Мережко М.В., за участю секретаря Шуляка Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою представника Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - ОСОБА_2 про відмову від апеляційної скарги за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,- ВСТАНОВИЛА: Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2018 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № НКЛ-2006885 від 06.07.2011 року в розмірі 507 977 грн. 84 коп., яка складається із: суми простроченої заборгованості за кредитом - 213 000 грн.; суми прострочених відсотків за кредитом - 293 864,39 грн.; суми 3-х % річних від суми прострочених процентів - 1 113,45 грн., звернути стягнення за іпотечним договором від 06.07.2011 року на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), а саме: квартиру № 72, що розташована за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця академіка Кримського, будинок 10, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за ціною встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна з початковою ціною 1 058 153 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 1 600 грн. судового збору. Не погоджуючись з вказаним висновком суду, позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі представника ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу. 16 квітня 2018 року від представника Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - ОСОБА_2 до Апеляційного суду Київської області надійшла заява про відмову від апеляційної скарги та закриття апеляційного провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши заяву про відмову від апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про прийняття відмови від представника Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - ОСОБА_2 від апеляційної скарги виходячи з наступного. Згідно до ч.1 ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги. У відповідності до вимог ч.4 ст.364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. За відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження. У зв"язку з відсутністю осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги, що представник апелянта наділений повноваженням відмовитись від неї, що підтверджується її договором про надання правової допомоги від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, колегія суддів, вважає за можливе задовольнити її заяву про відмову від апеляційної скарги та закрити апеляційне провадження по даній справі. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає можливим прийняти відмову від представника Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - ОСОБА_2 від апеляційної скарги на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2018 року та закрити апеляційне провадження, крім того поновити виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2018 року На підставі викладеного та керуючись ст.ст.268, 362, 364 ЦПК України, колегія суддів - ПОСТАНОВИЛА: Заяву представника Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - ОСОБА_2 про відмову від апеляційної скарги за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки прийняти і закрити у зв’язку з цим апеляційне провадження. Поновити виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2018 року. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.
  4. 336/4962/16-ц 2/366/1304/2018 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2018 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., з участю секретаря судового засідання Брагіної І.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "Актабанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИВ: У серпні 2016 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому зазначає, що 12.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Актабанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0861689201/Т/973809 від 12.06.2013 року, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 50000 грн. 00 коп. на споживчі потреби. Позивачем було виконано умови кредитного договору та надано відповідачу кредит. Посилаючись на те, що всупереч умовам кредитного договору зобов’язання позичальником щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконуються, у зв’язку з чим, станом на 22.07.2016 року, заборгованість відповідача за кредитним договором складає 90749 (дев*яносто тисяч сімсот сорок дев*ять) грн. 56 коп., яка складається з строкової заборгованості за кредитом – 19169 грн. 66 коп., простроченої заборгованості по кредиту – 28664 грн. 54 коп., строкової заборгованості за відсотками - 0,4 коп., простроченої заборгованості за відсотками 15 грн, 32 коп., простроченої комісії за обслуговування кредиту 36000 грн., штрафу 6900 грн. 00 коп, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором,судовий збір. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.10.2016 року задоволено позов ПАТ КБ "Актабанк" до ОСОБА_2 та стягнуто заборгованість за кредитним договором № 0861689201/Т/973809 від 12.06.2013 року в сумі 90749 (дев*яносто тисяч сімсот сорок дев*ять) грн. 56 коп., стягнуто судові витрати в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 10.11.2016 року відповідачем ОСОБА_2 подано заяву про перегляд заочного рішення. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.11.2016 року заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.12.2016 року заяву ОСОБА_2 повернуто заявникові через не усунення недоліків. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11.05.2017 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.12.2016 року скасовано, питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.05.2017 року заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.09.2017 року заочне рішення від 04.10.2016 року скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.09.2017 року витребувано від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відомості щодо процедури ліквідації та відкликання банківської ліцензії Публічного акціонерного товариства "Актабанк",код ЄДРПОУ 35863708; від Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" відомості щодо процедури ліквідації та відкликання банківської ліцензії Публічного акціонерного товариства "Актабанк",код ЄДРПОУ 35863708. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24.10.2017 року визнано явку уповноваженого представника ПАТ КБ "Актабанк" обов*язковою у судовому засіданні 14.11.2017 року. В зв*язку із неявкою уповноваженого представника ПАТ КБ "Актабанк" 14.11.2017 року, розгляд справи відкладено та ухвалою від 14.11.2017 року визнано явку уповноваженого представника ПАТ КБ "Актабанк" обов*язковою у судовому засіданні 30.11.2017 року. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2017 року позов ПАТ КБ "Актабанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду. Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 15.02.2018 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2017 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.03.2018 року справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику осіб. В судове засідання представник позивача не викликався, проте надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, на задоволенні позовних вимог в повному обсязі наполягав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не викликалась, відзив на позов не подавала. Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази, суд дійшов висновку, що заявлений позов є законним, обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Судом встановлено, що 12.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Актабанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0861689201/Т/973809 від 12.06.2013 року, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 50000 грн. 00 коп., на споживчі потреби., про що надано копію кредитного договору № 0861689201/Т/973809 від 12.06.2013 року. Позичальник ОСОБА_2 ознайомлена із Додатком № 1 до договору -графіком платежів з детальним розписом сукупної вартості кредиту, значенням реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту, під особистий підпис.(а.с.9). Видача суми кредиту 50000 грн. підтверджена заявою на видачу готівки № 348404 від 12.06.2013 року та квитанцією № 348415 від 12.06.2013 року -оплата комісії по № 0861689201/Т/973809 від 12.06.2013 року. (а.с.10). Як вбачається зі змісту ст. ст. 509, 526, 610, 611, 624, 625, 651, 1050 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином у строки та в порядку відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 неналежним чином виконувала зобов'язання за кредитним договором № 0861689201/Т/973809 від 12.06.2013 року, внаслідок чого утворилась заборгованість. Відповідно до постанови Правління НБУ від 15 січня 2015 р. №19 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Актабанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 січня 2015 року №6 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Актабанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Актабанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Актабанк" ОСОБА_3 строком на 1 рік з 16 січня 2015 року по 15 січня 2016 року включно. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 253 від 30.12.2015 року доповнено рішення виконавчої дерекції Фонду від 23.12.2015 року щодо строків здійснення процедури ліквідації, та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Актабанк" ОСОБА_3 на строк з 01.01.2016 року по 15.01.2018 року включно (а.с.16-18). Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Як визначено у статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" після призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. В силу положень ч.9 ст. 17 Закону України "Про банки та банківську діяльність" забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії. Відповідно до ст. ст. 47, 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" видача банком кредитів під проценти є видом банківської діяльності. За правилами ч.2 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку). Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає повноважень Фонду гарантування вкладників фізичних осіб на здійснення банківської діяльності по нарахуванню відсотків за договором кредиту, штрафу, комісії при ліквідації банку. Виходячи із системного аналізу наведених норм закону та враховуючи положення ч.1 ст.8 ЦК України, суд дійшов до висновку, що з моменту прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури ПАТ "Актабанк", останній втрачає право на здійснення банківської діяльності, зокрема, нарахування процентів за кредитним договором, штрафу, комісії. Відповідно до розрахунку суми заборгованості станом на час відкликання Банківської ліцензії 15.01.2015 року тіло кредиту становить 47834,20 грн., строкова заборгованість за відсотками та прострочена заборгованість за відсотками – 9,76 грн., штраф по кредиту - 2700 грн., прострочена комісія за обслуговування кредиту 19200 грн. На час відкликання банківської ліцензії сума заборгованості в цілому становить 69743,96 грн. Оскільки відповідач свої зобов’язання за договором укладеним з позивачем, виконував не належним чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та стягує з відповідача заборгованість за кредитним договором № 0861689201/Т/973809 від 12.06.2013 року в сумі 69743,96 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, підтверджений документально. На підставі ст. 12,13,76,81,141,258,259,265,353,355 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 611, 624, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд - ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Актабанк", код ЄДРПОУ 35863708, МФО 300001 заборгованість за кредитним договором № 0861689201/Т/973809 від 12.06.2013 року в сумі 69743 (шістдесят дев*ять тисяч сімсот сорок три) грн. 96 коп., яка складається з тіла кредиту 47834,20 грн., строкової заборгованості за відсотками та простроченої заборгованості за відсотками – 9,76 грн., штрафу по кредиту - 2700 грн., простроченої комісії за обслуговування кредиту 19200 грн. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Актабанк", код ЄДРПОУ 35863708, МФО 300001, судовий збір в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. В іншій частині позову відмовити. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення,а у разі оголошення вступної та резолютивної части рішення,зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Суддя Ю.А. Галущенко Джерелоі нформації: Єдиний державний реєстр судових рішень у формі відкритих даних http://od.reyestr.court.gov.ua/files/36/ba6f06d48e843ef438986c5aa05e7637.rtf
  5. ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 жовтня 2017 року Справа № 916/33/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Плюшка І.А. (доповідач), суддів: Владимиренко С.В., Малетича М.М., розглянувши касаційну скаргу у відкритому судовому засіданні Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Валендюка Владислава Сергійовича на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06 червня 2017 року у справі № 916/33/17 господарського суду Одеської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Валендюка Владислава Сергійовича до Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "ГЕМОПЛАСТ" про стягнення 4 288 759,28 грн за участю представників: позивача: Ходюк О.Я. відповідача: Дядюк Є.М. ВСТАНОВИВ: У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Валендюка Владислава Сергійовича звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення заборгованості по договору про мультивалютну кредитну лінію № 1312м-10 від 20 квітня 2010 року у розмірі 4 288 759,28 грн., з яких: - 3 000 000,00 грн. - заборгованість за основним боргом, - 746 143,82 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, - 542 615,46 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків за період з 26 червня 2016 року по 25 грудня 2016 року. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про мультивалютну кредитну лінію № 1312м-10 від 20 квітня 2010 року, укладеним між сторонами у справі. Рішенням господарського суду Одеської області від 20 березня 2017 року (суддя: Цісельський О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "ГЕМОПЛАСТ" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за відсотками у розмірі 746 143,82 грн., заборгованість за основним боргом у розмірі 3 000 000,00 грн., пеню у розмірі 542 615,46 грн. та витрати на оплату судового збору у розмірі 63 767,86 грн., а також на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 563,53 грн. Місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача боргу перед позивачем, який підлягає стягненню на підставі ст.ст. 217, 231, 232 ГК України та ст.ст. 11, 253, 258, 525, 526, 530, 1048, 1049, 1054 ЦК України. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06 червня 2017 року (склад колегії суддів: Лисенко В.А., - головуючий, Гладишева Т.Я., Ярош А.І.) рішення господарського суду Одеської області від 20 березня 2017 року скасовано в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами та пені. Прийнято нове рішення, яким стягнуто з ПАТ "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "ГЕМОПЛАСТ" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 3 000 000,00 грн. заборгованості за основним боргом, 319 035,60 грн. заборгованості за відсотками, 299 836,30 грн. грн. пені на основною заборгованістю, 53 897,68 грн. витрати на оплату судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ліквідацію банка на користь ПАТ "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "ГЕМОПЛАСТ" витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 59 188,44 грн. Відстрочено виконання судового рішення до 01 червня 2019 року. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсотки за користування кредитом підлягають нарахуванню лише до грудня 2015 року - до початку процедури ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", оскільки з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" фактично втратив статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припинилася та банк втратив право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних осіб та відповідне нарахування відсотків по кредитам. З огляду на викладене суд відмовив у стягненні відсотків, нарахованих після грудня 2015 року, а також відмовив у стягненні пені, нарахованої за несвоєчасну сплату відсотків, нарахованих за період після 18 грудня 2015 року - після відкликання банківської ліцензії. Крім того, суд відстрочив виконання судового рішення, встановивши наявність у відповідача обставин, що ускладнюють виконання судового рішення. Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Валендюка В.С. звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06 червня 2017, а рішення господарського суду Одеської області від 20 березня 2017 року залишити без змін. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 20 квітня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (банк, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "ГЕМОПЛАСТ" (позичальник, відповідач) укладено договір про мультивалютну кредитну лінію № 1312м-10 (далі за текстом - кредитний договір), за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повертання, строковості, платності та цільового використання окремими частинами "траншами" на умовах, визначених Договором в межах відновлювальної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 3 000 000,00 грн. Відповідно до п. 3.1. кредитного договору розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами складає 15,5% річних за кредитом в національній валюті України та 12% річних за кредитом в доларах США. У разі порушення позичальником встановленого в п.2.5. договору графіку погашення кредитної лінії розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами в Національній валюті України - гривні складає 31% річних та по кредиту в доларах США - 24% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання за кредитом згідно вищезазначеного графіку, за період часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї ссудної (основної) заборгованості; В подальшому під час дії зазначеного кредитного договору між сторонами були укладені додаткові угоди до нього, якими сторони внесли відповідні зміни до договору, зокрема щодо зміни розміру відсоткової ставки, ліміту кредитної лінії, порядку нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, зміни строків погашення кредиту, в т.ч. і кінцевого строку погашення кредиту. За умовами п. 2.5. кредитного договору в редакції додаткової угоди від 30 січня 2014 року позичальник зобов'язався повернути усі отримані кошти банку в валютах заборгованості з кінцевим строком погашення 19 квітня 2016 року. Відповідно п. 7.1. кредитного договору, за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується в разі порушення позичальником термінів платежів, передбачених п.п. 2.4., 2.5., 2.6., 3.4., 3.6., 3.7., 4.5., 6.1., 8.3. цього Договору, а також будь-яких інших термінів платежів, передбачених цим Договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитними коштами. Кредитний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 8.5. договору). На виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 80 000 000,00 грн. Проте, відповідач в порушення умов кредитного договору повернув кредитні кошти не в повному обсязі, відсотки за користування кредитними коштами сплатив неповністю та з простроченням встановлених кредитним договором термінів. Постановою Правління НБУ № 612 від 17 вересня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 171 від 17 вересня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" з ринку шляхом запровадження в банку тимчасової адміністрації строком на три місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудень 2015 року. Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 230 від 18 грудня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" з 18 грудня 2015 року по 17 грудня 2017 року. 25 листопада 2016 року позивач звернувся до відповідача вимогою (повідомленням) № 3-243210/12355 про повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом. Однак, відповідач вимогу не задовольнив, сплату кредиту та відсотків не здійснив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду Одеської області. Стягнення нарахованих позивачем сум заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) у розмірі 3 000 000,00 грн., відсоткам за користування кредитом в розмірі 746 143,82 грн. та пені за прострочення сплати кредиту та відсотків за період з 26 червня 2016 року по 25 грудня 2016 року в розмірі 542 615,46 грн. є предметом спору у даній справі. Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця. Проте, як встановлено судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення суми кредиту належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 3 000 000,00 грн., наявність якої відповідачем не заперечується. Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. В п. 3.1. кредитного договору сторони визначили, що розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами складає 15,5% річних по кредиту в Національній валюті України та 12% річних по кредиту в доларах США, а у разі порушення позичальником встановленого в п.2.5. договору графіку погашення кредитної лінії розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами збільшується та складає в гривні 31% річних, по кредиту в доларах США - 24% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання за кредитом згідно вищезазначеного графіку, за період часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї ссудної (основної) заборгованості. Згідно з п. 3.4. кредитного договору нарахування та сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач свої зобов'язання за договором зі сплати процентів за користування кредитом виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу до сплати та заявив до стягнення у даній справі проценти за користування кредитом у розмірі 746 143,82 грн. за весь період користування кредитом до 25 грудня 2016 року - до моменту звернення з позовом у даній справі. За висновком суду апеляційної інстанції, позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню лише частково, за період до грудня 2015 року, тобто до початку процедури ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит". Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду з огляду на таке. Згідно зі ст.ст. 2, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. В статті 1 зазначеного Закону передбачено, що банківська ліцензія - це документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність. Відповідно до п. 6 ст. 2 та п. 1 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює зокрема повноваження органів управління банку. Відповідно до ч. 2 ст. 46 зазначеного Закону з дня призначення уповноваженої особи фонду, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. Згідно з ч. 9 ст. 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії. Взявши до уваги та проаналізувавши зазначені норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації банк фактично втрачає статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припиняється, у зв'язку з чим банк втрачає і право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних/юридичних осіб та нарахування відсотків по кредитам. Аналогічна позиція викладена також в постановах Вищого господарського суду України від 16 грудня 2013 року у справі № 5023/5556/12 та від 06 лютого 2013 у справі № 5023/2491/11. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що з грудня 2015 року - з моменту відкликання банківської ліцензії ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" нарахування банком і пред'явлення до стягнення заборгованості по відсоткам з користування кредитом є неправомірним, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції правильно та обґрунтовано відмовив позивачу у стягненні відсотків, нарахованих після грудня 2015 року, в розмірі 223 579,86 грн. та, відповідно, правильно відмовив і у стягненні пені за несвоєчасну сплату відсотків, нарахованих за періоди після 18 грудня 2015 року. Разом з цим, врахувавши викладене, встановивши факт прострочення відповідачем сплати процентів за користування кредитними коштами згідно з кредитним договором, здійснивши розрахунок суми пені за прострочення сплати відсотків за період з 20 червня 2016 року по 20 жовтня 2016 року, суд апеляційної інстанцій правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості по відсотками за користування кредитом та пені за прострочення сплати відсотків частково, стягнувши з відповідача 319 035,60 грн. заборгованості за відсоткам та 299 836,30 грн. пені. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що публічне акціонерне товариство "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "ГЕМОПЛАСТ" є бюджетоутворюючим підприємством міста Білгород-Дністровський Одеської області, на якому працюють близько однієї тисячі осіб, підприємство знаходиться в складній фінансово-економічній ситуації, яка об'єктивно склалась з незалежних від підприємства обставин, якими є складна соціальна-економічна ситуація в державі, знецінення національної валюти та, як наслідок збільшення собівартості виробництва продукції, зменшення кількості замовників продукції ПАТ "ГЕМОПЛАСТ", значна частина яких знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (на тимчасово окупованих територіях), втрата відповідачем ринків збуту своєї продукції на територіях Донецької та Луганської областях та АР Крим, зниження обсягів реалізації продукції та в цілому зниження фінансової діяльності підприємства. Встановивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що негайне повне задоволення позовних вимог у даній справі призведе до повної зупинки ПАТ "ГЕМОПЛАСТ", зупиниться виробництво медичних виробів, які в умовах проведення військових дій потрібні державі та Збройним силам України та, як наслідок, рішення суду взагалі не буде виконане. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відстрочення судового рішення у даній справі - до 01 червня 2019 року, оскільки такі обставини ускладнюють виконання судового рішення та є об'єктивними підставами для відстрочення його виконання. За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне їх застосування апеляційним господарським судом під час прийняття оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови відсутні. Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ: 1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Валендюка Владислава Сергійовича залишити без задоволення. 2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06 червня 2017 року у справі № 916/33/17 залишити без змін. Головуючий І.А. Плюшко Судді С.В. Владимиренко М.М. Малетич Джерелоі нформації: Єдиний державний реєстр судових рішень у формі відкритих даних http://od.reyestr.court.gov.ua/files/34/87a0191f0ae352003ffc17b9f4581e09.rtf
  6. Справа № 640/12931/16-ц н/п 2/640/314/17 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 травня 2017 року Київський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Бородіної Н.М., за участю секретаря Давіденко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства " Всеукраїнський акціонерний банк" до ОСОБА_1, 3-я особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,- встановив: Позивач, ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", звернувся у суд з позовом до відповідача, ОСОБА_1, 3-я особа ОСОБА_2 (залучений судом), в якому просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед банком за Кредитним договором № 696 від 01.11.2007 року, що становить в гривневому еквіваленті 6 039 001,56 грн., з них: заборгованість за тілом та відсотками 232 945,10 доларів США, еквівалент за курсом 25,200907 на 04.05.2016 року - 5 870 427 грн., з яких: тіло - 100 830,00 доларів США; відсотки- 132 115,10 доларів США; всього заборгованість за комісіями 168 573,76 гривень, з них: штраф/п за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) - 133 577,21 гривень, комісія за РО 34 996,55 грн., звернути стягнення на належний на праві приватної власності ОСОБА_1, предмет іпотеки трикімнатну комунальну квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання права власності за банком. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між банком та відповідачем був укиданий кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав кредитні кошти в сумі 110000 дол. США грн., а відповідач зобов'язався їх повернути зі сплатою відсотків в розмірі 13% річних. В забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між банком та відповідачем укладений договір іпотеки нерухомого майна . Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі, надав кредит, однак відповідач порушує умови договору, що сплати щомісячних платежів, внаслідок чого у відповідач виникла заборгованість, яку банк просить звернути на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності. Відповідач порушувала умови договору, щодо встановленого графіку погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 12.08.2015р., яка складається із заборгованості по кредиту в сумі 20700 грн., по відсоткам в сумі 10557,76 грн. та пені в сумі 11953,40 грн. Відповідач - ОСОБА_1, у судове засідання не з'явився, заперечень на позов не надав. Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України. 3-я особа - ОСОБА_2, у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволені позову відмовити, виходячи з наступного. Між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (правонаступником якого є ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк") та ОСОБА_1 01.11.2007 року був укладений кредитний договір № 696, за умовами якого відповідачу надається кредит на споживчі потреби у розмірі 110 000,00 дол.США до 01.11.2017 року, з оплатою за користування кредитними коштами в розмірі 13,00 % за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата в розмірі 388,85 грн. Кредит відповідачу надавався згідно умов Кредитного договору, однією сумою в безготівковій формі, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 у Харківській філії ВАТ "ВіЕйБі Банк". Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно статті 526 Цивільного і України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановленні термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовами кредитного договору визначений порядок виконання боргових зобов'язань відповідача перед банком а саме: п. 2.5.1. визначено, що позичальник зобов'язується поповнювати свій поточний рахунок, відкритий в Харківській філії ВАТ "ВіЕйБі Банк", шляхом внесення коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумі не меншій чергового погашення відповідної частини Кредиту, процентів та інших плат, встановлених у Графіку, а п. 2.5.2 кредитного договору визначено, що погашення відповідної частини кредиту, сплата процентів та ін. плат користування, здійснюється шляхом договірного списання банком коштів з поточного рахунку позичальника, відкритого в банку, щомісяця в дату, зазначену в графіку. Відповідно до п. 4.5. Кредитного договору за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20 відсотків в неповерненого кредиту та/або відсотків, плати за обслуговування кредиту. Однак, в порушення умов кредитного договору, відповідач своїх зобов'язань, щодо своєчасного погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших платежів, відповідно до графіку до цього кредитного договору, не виконує, внаслідок чого станом на березень 2015р виникла заборгованість: зі сплати кредиту в сумі 100830 дол.США, зі сплати відсотків в сумі 70609 дол. США, комісії в сумі 29774,95грн., яка підтверджується розрахунком та відповідачем не спростована. Стосовно заборгованості відповідача по процентам, комісії та штрафу, які нараховані в період з 19.03.2015р. по 04.05.2016р., суд зазначає наступне. Постановою Правління НБУ №188 від 19.03.2015р. прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії ПАТ "Банк Форум". В банку здійснюється ліквідаційна процедура з 20.03.2015р. за рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, також призначена уповноважена особа на ліквідацію банку. Відповідно до ч.1 ст. 4 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Як визначено у статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" після призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. В силу положення частини 9 статті 17 Закону України "Про банки та банківську діяльність" забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії. За положеннями ст. ст. 47, 49 ЗУ "Про банки та банківську діяльність" видача бланком кредитів під проценти є видом банківської діяльності . За ч.2 ст. 27 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку). ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає повноважень фонду гарантування вкладників фізичних осіб на здійснення банківської діяльності по нарахуванню відсотків за договором кредиту, комісії при ліквідації банку. Виходячи із системного аналізу наведених норм закону та враховуючи положення ч.1 ст. 8 ЦК України, суд приходить до висновків, що з моменту прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури банку, останній втрачає право на здійснення банківської діяльності, зокрема, нарахування процентів за кредитним договором, комісії . Посилання позивача на положення ст.1054 ЦК України, відповідно до яких позичальник повинен повернути кредит та проценти у розмірі та порядку встановленому договором, судом не приймаються, оскільки в даному випадку застосовуються спеціальні норми, які передбачають здійснення банком банківської діяльності та ліквідації банку. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 696 від 01.11.2007 року між ВАТ " Всеукраїнський акціонерний Банк" та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір від 01.11.2007 року посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріально округу Дахно O.A., реєстраційний номер 420. Відповідно до п. 2.1 предметом іпотеки є нерухоме майно: трикімнатна комунальна квартира АДРЕСА_1 За п.2.2. договору квартира належить відповідачу - ОСОБА_1 на праві приватної власності таким чином: 41/100 част. - на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 01.02.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Орловою О.М. за реєстровим номером 172; 59/100 частина - на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 28.09.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Орловою О.М. за реєстровим номером 3272. Згідно з п. 4.1.5. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право звернути стягнення предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобов'язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане. В даному випадку у банку виникло право на звернення стягнення заборгованості за договором кредиту на предмет іпотеки. Між тим, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.01.2017р. квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за третьою особою ОСОБА_2 на підставі рішення суду. Тобто в даному випадку власником квартири на яку банк хоче звернути стягнення є особа, яка не залучена позивачем у якості відповідача, тоді як вказане право у відповідності до ч.1 ст. 33 ЦПК України належить лише позивачу. Пред'явлення вимог не до належного відповідача є підставою для відмови у задоволені позову. Крім того, ч.2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності (правова позиція ВСУ у справі №6-1851цс15) . Позивачем вказані вимоги не виконані, відсутнє обґрунтування свого способу захисту у судовому порядку, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, у спосіб передбачений ст. 37 Закону України "Про іпотеку", який є позасудовим. На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 215, 217 ЦПК України, суд - вирішив : В задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Відповідач має право подати до Київського районного суду м. Харкова письмову заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії. Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. Суддя Бородіна Н.М. Джерелоі нформації: Єдиний державний реєстр судових рішень у формі відкритих даних http://od.reyestr.court.gov.ua/files/33/eb348b1aa81adf8332cf84423c1588b7.rtf АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ _________________________________________________________________ Справа № 640/12931/16-ц Головуючий суддя І інстанції Бородіна Н. М. Провадження № 22-ц/790/4751/17 Суддя доповідач Кісь П.В. Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу У Х В А Л А (про залишення апеляційної скарги без руху) 07 липня 2017 р. м. Харків Суддя судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області Кісь П.В., перевіривши у порядку прийняття до розгляду апеляційним судом апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 травня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки,- в с т а н о в и в : Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 травня 2017 року в задоволенні позову ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" відмовлено. 26 червня 2017 року ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" подало апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга підлягає залишенню без руху виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 294 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" не було присутнє в судовому засіданні 23.05.2017 року при проголошенні оскаржуваного рішення. (а.с. 102) Як зазначає в апеляційній скарзі представник Банку, повний текст рішення суду першої інстанції позивач отримав 15.06.2017 року, однак, жодних доказів на підтвердження цього факту не надає, а матеріали справи їх не містять. Згідно ч. 3 ст. 297 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження. Крім того, апеляційна скарга ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" не відповідає вимогам п.п. 2, 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", а саме - апелянтом не сплачено судовий збір. У своєму клопотанні, доданому до апеляційної скарги, представник Банку ставить питання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення. В обґрунтування вказаного клопотання посилається на те, що станом на теперішній час ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" перебуває у скрутному фінансовому становищі. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 року №733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії несплатопроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 20.11.2014 року №733 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", відповідно до якого, з 21.11.2014 року було розпочато процедуру виведення ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 року №188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 20.03.2015 року №63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну М.А. строком на 1 рік, а саме, з 20.03.2015 року по 19.03.2016 року. Згодом, повноваження останньої було продовжено ще на 2 року до 19.03.2018 року включно. Як вказує апелянт, зазначена інформація є публічною, загальновідомою та не потребує доказування. (а.с. 113-114) Згідно ч. 1 с. 82 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Частиною 3 ст. 82 цього Кодексу визначено, що з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов"язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати. Відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК України, єдиною підставою для звільнення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто, фізичної або юридичної особи (наприклад, довідки про доходи, про склад сім"ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім"ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавстві порядку і розмірі. Однак, ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" таких доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а матеріали справи їх не містять. За таких обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про відстрочення сплати судового збору слід відмовити, а апеляційну скаргу залишити без руху. Відповідно до вимог п.п. 2, 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними Законами України від 16 липня 2015 року № 629-VIII), ставка судового збору за подання до суду апеляційної скарги, зокрема, на рішення суду, становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. По даній справі судовий збір при поданні апеляційної скарги становить 1 515,80 грн. (110% від 1 378,00 грн. (ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви). Реквізити рахунку для сплати судового збору: Отримувач коштів: УДКСУ в Основ'янському районі м. Харкова Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37999628 Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області Код банку отримувача (МФО): 851011 Рахунок отримувача: 31211206780011 Код класифікації доходів бюджету: 22030101 Призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Апеляційний суд Харківської області (назва суду, де розглядається справа) Згідно ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 295 ЦПК України, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 ЦПК України. За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху та надати апелянту строк для усунення вказаних недоліків, шляхом надання апеляційному суду оригіналу квитанції про оплату судового збору у розмірі 1 515,80 грн., та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску та наданням доказів цього Керуючись ст. ст. 121, 294, 295, 297 ЦПК України, суддя,- у х в а л и в : У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про відстрочення сплати судового збору - відмовити Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 травня 2017 року - залишити без руху. Надати апелянту строк протягом п"яти днів з моменту отримання копії ухвали - для надання суду оригіналу квитанції про оплату судового збору. Надати апелянту строк протягом тридцяти днів з моменту отримання копії ухвали для звернення до апеляційного суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску та наданням доказів цього. Роз'яснити апелянту, що у разі, якщо заяву не буде подано в зазначений строк, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено. Ухвала суду апеляційної інстанції в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення, в іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає. Суддя: П.В. Кісь Джерелоі нформації: Єдиний державний реєстр судових рішень у формі відкритих даних http://od.reyestr.court.gov.ua/files/33/08ebb0de06536bee51d45f29d85c77a7.rtf
  7. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" червня 2017 р. Справа № 916/33/17 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Лисенко В.А. Суддів: Гладишевої Т.Я., Ярош А.І. (Склад колегії суддів змінено на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.06.2017р.) Секретар судового засідання: Маленкова О.П. За участю повноважних представників сторін: від позивача – ОСОБА_1, за довіреністю; від відповідача – ОСОБА_2, за довіреністю. Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "ГЕМОПЛАСТ" на рішення Господарського суду Одеської області від 20 березня 2017 року по справі № 916/33/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "ГЕМОПЛАСТ" про стягнення 4 288 759, 28 грн. В С Т А Н О В И Л А: У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3 звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "ГЕМОПЛАСТ" про стягнення 4 288 759, 28 грн. заборгованості по договору про мультивалютну кредитну лінію № 1312м-10 від 20.04.2010р., що складається із заборгованості за відсотками у розмірі 746 143,82 грн., заборгованості за основним боргом у розмірі 3 000 000 грн., пені за прострочення заборгованості по кредиту та відсоткам у розмірі 542 615,46 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов’язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором. Рішенням Господарського суду Одеської області від 20 березня 2017 року (суддя Цісельський О.В.) позовні вимоги задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "ГЕМОПЛАСТ" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за відсотками у розмірі 746 143, 82 грн., заборгованість за основним боргом у розмірі 3 000 000 грн., пеню у розмірі 542 615, 46 грн. та витрати на оплату судового збору у розмірі 63 767, 86 грн.; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "ГЕМОПЛАСТ" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 563, 53 грн. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що з матеріалів справи підтверджується факт наявності у відповідача боргу перед позивачем, який підлягає стягненню на підставі ст.ст. 217, 231, 232 ГК України та ст.ст. 11, 253, 258, 525, 526, 530, 1048, 1049, 1054 ЦК України. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "ГЕМОПЛАСТ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати частково та постановити нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками у розмірі 319 035, 60 грн., заборгованість за основним боргом у розмірі 3 000 000 грн., витрати на оплату судового збору у розмірі 49 785, 53 грн., а врешті відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги сторона посилається на те, що суд першої інстанції неправомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами, оскільки Банк нарахував їх після відкликання банківської ліцензії. Крім того, на думку сторони, судом невірно стягнуто 542 615, 46 грн. пені, оскільки стягнення її припиняється через 6 місяців після початку строку виконання зобов'язання. У даному випадку такий строк починається з 20. 04.2016 року. Судом стягнуто суму пені за період з 26.06.2016 р. по 25 12. 2016 року та не мотивовано причин збільшення такої відповідальності, оскільки позивачем не наведено правильного розрахунку пені, у цієї частині суд повинен був відмовити у задоволенні позову. Також, апелянт у скарзі зазначив, що місцевий суд безпідставно відхилив клопотання про зупинення провадження у справі. Більш детальніше доводи викладені у скарзі. У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" висловило заперечення щодо викладених доводів апеляційної скарги та вважає рішення місцевого господарського суду таким, що не підлягає скасуванню. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2017 року колегією суддів у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів: Ліпчанської Н.В., Ярош А.І. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду. 19 травня 2017 року до відділу діловодства суду надійшло клопотання від Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "ГЕМОПЛАСТ" про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі № 910/3120/17. Мотивуючи зазначене клопотання, відповідач послався на те, що предметом позову по справі № 910/3120/17 є внесення змін до Кредитного договору щодо відстрочення повернення отриманих кредитних коштів, а саме щодо перенесення дати виконання зобов'язання до 01.03.2020 року того ж самого Кредитного договору, на підставі якого позивач заявляє вимогу про стягнення заборгованості з відповідача по справі № 916/33/17. Відповідач зазначає, що у разі задоволення позову про внесення змін до Договору про відновлювальну кредитну лінію № 1312м-10 від 20.04.2010 року, будуть відсутні підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за цим договором, оскільки термін виконання кредитного зобов'язання буде перенесений. Судова колегія відхилила зазначене клопотання, оскільки воно не містить відомостей щодо неможливості суду самостійно встановити обставини у справі № 916/33/17, які встановлюються іншим судом в іншій справі. Крім того прийняття нового рішення по справі не позбавляє сторону звернутись із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. 23 травня 2017 року апелянтом подано клопотання про залучення 3 особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Судовою колегією відхилене зазначене клопотання, оскільки не наведено, яким чином прийняте рішення у майбутньому вплине на права та обов'язки цієї юридичної особи. Судовою колегією задоволено клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, призначеної на 23 травня 2017 року за наявності поважних причин та призначено розгляд справи на 06.06.2017р. В зв’язку з перебуванням судді-члена колегії ОСОБА_4 на лікарняному з 06 червня 2017 року, по справі призначено повторний автоматичний розподіл апеляційної скарги, яка колегією суддів у складі ОСОБА_5 (головуючий), судді Гладишевої Т.Я., Ярош А.І. прийнята до свого провадження відповідною ухвалою. 01 червня 2017 року апелянтом подано клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду, яке мотивовано скрутним матеріальним становищем відповідача, який є бюджетоутворюючим підприємством, на якому працюють близько однієї тисячі осіб. Негайне виконання судового рішення призведе до соціального вибуху, зупинки діяльності підприємства, що за специфічними умовами виробництва може привести до екологічної катастрофи. Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків. За приписами ст. 101 ГПК України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 квітня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (Банк) та Публічним акціонерним товариством "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "ГЕМОПЛАСТ" (Позичальник) було укладено договір про мультивалютну кредитну лінію № 1312м-10, за умовами якого Банк надає Позичальнику грошові кошти в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повертання, строковості, платності та цільового використання, надалі по тексту – Кредитні кошти. Пунктом 1.1.1 Кредитного Договору в редакції Додаткової угоди від 30.01.2014р. визначено, що надання кредитних коштів здійснюється окремими частинами "траншами" на умовах, визначених Договором в межах відновлювальної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 3 000 000,0 грн. За умовами кредитного договору п. 2.5 позичальник зобов'язується повернути усі отримані кошти Банку в валютах заборгованості з кінцевим строком погашення 19 квітня 2016 року. Пунктом 3.1. Договору встановлено, що Банк нараховує, а Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами окремо по кожному траншу, виходячи з наступних процентних ставок: а) - по кредиту в Національній валюті України – гривні: - 15,5% (п’ятнадцять цілих п'ять десятих процентів) річних за користування траншем в період з дня видачі до строку, зазначеного в п.2.5. цього Договору; - по кредиту в доларах США: - 12% (дванадцять процентів) річних за користування траншем в період з дня видачі кредиту до строку, зазначеного в п. 2.5. цього Договору. б) у разі порушення Позичальником встановленого в п.2.5. цього Договору графіку погашення кредитної лінії: - по кредиту в Національній валюті України – гривні – 31% (тридцять один процент) річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по кредиту згідно вищенаведеного графіку, за період часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї ссудної (основної) заборгованості; - по кредиту в доларах США – 24% (двадцять чотири процента) річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання за кредитом згідно вищезазначеного графіку, за період часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї ссудної (основної) заборгованості; в) - по кредиту в Національній валюті України – гривні – 31% (тридцять один процент) річних за період з дати, зазначеної в п.2.5. цього Договору до дня фактичного погашення ссудної заборгованості; - по кредиту в доларах США – 24% (двадцять чотири проценти) річних за період з дати, зазначеної в п.2.5. цього Договору до дня фактичного погашення ссудної заборгованості. Пунктом 7.1. Договору визначено, що за прострочку повернення кредитних коштів та/або сплати процентів Позичальник сплачує Банку пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується від простроченої суми за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується у разі порушення Позичальником строків платежів, передбачених п.п.2.2., 2.5., 2.6., 3.4., 3.6., 3.7., 4.5., 6.1., 8.3. цього Договору, а також любих інших строків платежів, передбачених цим Договором. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними коштами. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 8.5. Договору). Під час дії вищенаведеного договору, сторонами було укладено низку додаткових угод до нього, якими сторони внесли відповідні зміни до нього. На виконання умов вищенаведеного Договору, позивачем відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 80 000 000, 00 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою та платіжними дорученнями. Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем всупереч умовам договору кредитні кошти повернуто не в повному обсязі, проценти сплачено не в повному обсязі, внаслідок чого, за останнім виникла заборгованість за основним боргом в сумі 3 000 000, 00 грн. та позивачем нарахована заборгованість за відсотками в сумі 746 143, 82 грн. Постановою Правління Національного Банку України від 17.09.2015р. № 612 ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням від 17.09.2015р. № 171 Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації на три місяці з 18.09.2015р. по 17.12.2015р. 18.12.2015р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку" № 230. З підстав неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати їх відсотків, позивач 25.11.2016р. звернувся до останнього з вимогою (повідомленням) № 3-243210/12355 про повернення кредитних коштів. Дану вимогу відповідач отримав 16.12.2016р., що підтверджується рекомендованим про вручення поштового відправлення, але наявну кредиторську заборгованість, відповідач залишив без оплати. Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановленоё що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 3 000 000, 00 грн. основного боргу. Проте колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками слід задовольнити частково виходячи з наступного. Відповідно до частини 3 статті 91 Цивільного кодексу України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначені Законом України "Про банки і банківську діяльність" . Згідно зі ст. 2 зазначеного Закону про банки банк, це - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Відповідно до статті 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банківська ліцензія, це - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність. Статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг, зокрема належать розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також: інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ, зокрема, належать банки; фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент. Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонд)- гарантування вкладів фізичних осіб (дачі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між: Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відповідно до ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Пунктом 6 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює зокрема повноваження органів управління банку. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закот України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня призначення уповноваженої особи фонду, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. У відповідності до ч. 9 ст. 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії. Виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, слід зробити висновок, що з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" фактично втратив статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припинилася, в зв'язку з чим втратив право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних осіб та відповідне нарахування відсотків по кредитам. Таким чином, в силу наведених положень законодавства відкликання банківської ліцензії (початок процедур ліквідації банку) означає і припинення позивачем як банком нарахування відсотків за Кредитним договором як складової банківської діяльності, зважаючи на неможливість здійснення будь-яких банківських операцій, а тому нарахування і вказування у розрахунку заборгованості сум нарахованих відсотків до погашення із грудня 2015 р. - є неправомірним, у зв’язку з чим відповідачу слід відмовити у задоволенні позову в цій частині. Вказане вище підтверджується судовою практикою, зокрема, колегія суддів Вищого господарського суду України при розгляді справи № 5023/5556/13 у своїй постанові від 16.12.2013р. зазначила, що "…з моменту прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури банку останній втрачає право на здійснення банківської діяльності, зокрема, нарахування процентів за всіма кредитними договорами". Подібна позиція також висловлена у постанові Вищого господарського суду України по справі № 5023/2491/11 від 06.02.2013р. в якій зокрема зазначено: "... нарахування таких процентів Банком є частиною його банківської діяльності, здійснення якої припиняється з моменту відкликання банківської ліцензії". Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення відсотків в сумі 223 579,86 грн. за користування коштами відповідно умов Кредитного договору від 20.04.2010 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Щодо нарахування пені колегія суддів вважає зазначити наступне. Як зазначалось вище, кінцевий строк виконання зобов'язання за Кредитним договором - 20.04.2016 року. Відповідно п. 7.1. Кредитного договору, за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується в разі порушення Позичальником термінів платежів, передбачених п.п. 2.4., 2.5., 2.6., 3.4., 3.6., 3.7., 4.5., 6.1., 8.3. цього Договору, а також будь-яких інших термінів платежів, передбачених цим Договором. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов'язання сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитними коштами. Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання маю бути виконано. У пункті 2.5. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 зазначено: "Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також: мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж: передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції". Тобто, керуючись ст. 232 ГК України, роз'ясненнями постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року та п. 7.1. Кредитного договору право на нарахування пені у позивача виникло саме 20.04.2016 року. Як вбачається з наявного розрахунку, позивачем нараховано пеню з 26.06.2016 року. Мотивоване обґрунтування дати початку строку нарахування пені матеріали справи не містять. Таким чином, рішення суду про стягнення пені в сумі 542 615, 46 грн. за невиконання умов Кредитного договору № 1312м-10 від 20.04.2010 року є неправильним. Але зазначені обставини не дозволяють апеляційної інстанції відмовити у позові у цієї частині, як того просить апелянт з огляду на наступне. Відповідно до вимог пункту 1.12. 17 постанови № 14 Пленуму Вищого господарського суду України від грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань" господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Таким чином, судова колегія самостійно розраховує розмір пені, нарахованої за неповернення основного грошового зобов'язання, виходячи з такого. Період нарахування пені – з 20 квітня 2016 року по 20 жовтня 2016 року. Виходячи з розрахунку позивача (а.с. 20) та періоду, з якого позивач просить стягнути відповідну суму, судова колегія вважає за необхідне нарахувати такі суми: з 20 квітня 2016 року по 20 травня 2016 року - 0 грн.; з 20 травня 2016 року по 20 червня 2016 року - 0 грн.; з 20 червня 2016 року по 20 липня 2016 року - 89 262, 30 грн.; з 20 липня 2016 року по 15 вересня 2016 року - 124 508,20 грн.; з 15 вересня 2016 року по 20 жовтня 2016 року - 86 065,81 грн. Таким чином, загальна сума пені, яку стягує апеляційний суд складає 299 836, 30 грн. Оскільки судова колегія дійшла висновку про безпідставність нарахування відсотків, починаючи з 18.12.2015р., то й нарахування пені по відсоткам за періоди після 18.12.2015 р. не здійснюється. Підсумовуючі викладене, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, часткове скасування судового рішення в частині стягнення відсотків та пені з прийняттям нового рішення про стягнення 3 000 000, 00 грн. основного боргу; 319 035, 60 грн. заборгованості за відсотками; 299 836, 30 грн. - заборгованості по пені. Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у розмірі 53 897, 68 грн. за подачу позовної заяви та позивача – за подачу апеляційної скарги у розмірі 59 188, 44 грн. Оскільки позивачем добровільно сплачено судовий збір у сумі 563, 53 грн., що не доданий за подачу позовної заяви, судова колегія не вважає за доцільне повторно стягувати цю суму. Відносно клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду, судова колегія звертає увагу на наступне. Пунктом 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від17 травня 2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" роз’яснено, що питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови апеляційного суду та порядку її виконання вирішується апеляційним судом одночасно з прийняттям постанови за результатами перегляду судового рішення, про що зазначається у постанові. Згідно з ч. 1 і 2 ст. 121 ГПК за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за власною ініціативою, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи, у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", суд, який видав виконавчий документ, може змінити спосіб та порядок виконання рішення, ухвали, постанови у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті. Пунктом 7.1. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал постанов господарських судів України" від 17.10.2012р. № 9 роз’яснено, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом. Також п. 7.2. вказаної постанови роз'яснює, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1035 "Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію" заборонено на період тимчасової окупації поставки товарів (робіт, послуг) під всіма митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію. Тобто, фактично з 2014 року ПАТ "ГЕМОПЛАСТ" не має можливості поставляти продукцію власного виробництва на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей, а також до АР Крим. Більше того, ПАТ "ГЕМОПЛАСТ" неможливо стягнути заборгованість із суб'єктів господарювання, які знаходяться у зоні АТО, а також неможливістю розпоряджатися складськими залишками готової продукції на цих територіях. Проведення бойових дій на сході України та втрата ринків збуту зі всіма супутніми наслідками, зумовлені обставинами, які ПАТ "ГЕМОПЛАСТ" не могло передбачити та усунути. До того ж, проведення антитерористичної операції припало на кінцеві терміни повернення кредитних коштів, що практично унеможливило їх належне повернення внаслідок зупинення нормальної роботи підприємства, в зв'язку з цим, протягом 2013-2016 років реалізація продукції ПАТ "ГЕМОПЛАСТ" впала на 42,4%, та згідно звітів по результати фінансової діяльності за 2013-2016р., що вбачається з доданих копій документів в обґрунтування клопотання. Крім цього, одним з наслідків військової агресії на сході України та проведення антитерористичної операції Національним банком України визнано знецінення національної валюти, наслідком цього стало збільшення собівартості виробництва продукції у зв'язку з тим, що закупівля сировини та витратних матеріалів для виробництва продукції медичного призначення здійснюється в доларах США та ЄВРО, відтак, для підтримки виробництва соціально значущої, в умовах військової агресії, продукції (шприців та систем переливання крові і розчинів) ПАТ "ГЕМОПЛАСТ" було вимушене спрямовувати грошові кошти на підтримання виробництва. Колегією встановлено, що ПАТ "ГЕМОПЛАСТ" є бюджетоутворюючим підприємством міста Білгород-Дністровський Одеської області, на якому працюють близько однієї тисячі осіб. Негайне повне задоволення обґрунтованих вимог АТ "Банк "Фінанси та кредит" призведе до повної зупинки підприємства та, як наслідок, рішення суду взагалі не буде виконане. До того ж, зупиниться виробництво медичних виробів, які в умовах проведення військових дій дуже потрібні державі та Збройним силам України. Крім того приймаються до уваги доводи апелянта, що на території ПАТ "ГЕМОПЛАСТ" знаходиться радіаційна установка з джерелами іонізуючого випромінювання, яка використовується для проведення стерилізації медичної продукції гамма-променями та раптова зупинка підприємства, внаслідок проведення виконавчих дій, може призвести до екологічної катастрофи, шкода від якої буде дуже значною. Враховуючи вищевикладене, з урахуванням складної фінансово-економічної ситуації, яка об'єктивно склалася на підприємстві з незалежних обставин, зважаючи на складну соціально-економічну ситуацію в державі та наявність дії об'єктивних обставин - зменшення кількості замовників продукції ПАТ "ГЕМОПЛАСТ" - значна частина яких знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції (на тимчасово окупованих територіях), що унеможливлює негайне виконання рішення суду - є об'єктивні підстави у відстроченні виконання судового рішення за наслідками розгляду цієї справи - до 01.06.2019р. На підставі наведеного судова колегія задовольняє клопотання про відстроченні виконання судового рішення про стягнення грошових коштів з відповідача - до 01.06.2019р. Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 п. 2, 104 п. 4, 105 господарського процесуального кодексу України, судова колегія – П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "ГЕМОПЛАСТ" - задовольнити частково. Рішення Господарського суду Одеської області від 20 березня 2017 року по справі № 916/33/17 – скасувати частково в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами та пені. Прийняти нове рішення: "Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "ГЕМОПЛАСТ" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість: - 3 000 000 грн. (три мільйоні гривень) за основним боргом; - 319 035, 60 грн. (триста дев'ятнадцять тисяч тридцять п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок за відсотками; 299 836, 30 грн. (двісті дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 30 (тридцять) копійок пеню на основну заборгованість. 53 897, 68 грн. (п'ятдесят три тисячі вісімсот дев'яносто сім) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок – витрати на оплату судового збору. В решті позовних вимог відмовити." Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ліквідацію банка на користь Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "ГЕМОПЛАСТ" витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 59 188 (п'ятдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 44 (сорок чотири) копійки. Відстрочити виконання судового рішення в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "ГЕМОПЛАСТ" до 01 червня 2019 року. Господарському суду Одеської області доручити видати накази із зазначенням усіх необхідних реквізитів сторін. Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку. Повний текст постанови підписано 08.06.2017р. Головуючий суддя В.А. Лисенко Суддя Т.Я. Гладишева Суддя А.І. Ярош Джерелоі нформації: Єдиний державний реєстр судових рішень у формі відкритих даних http://od.reyestr.court.gov.ua/files/33/617655407b829ba01ab34cd756326995.rtf
  8. ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" лютого 2013 р. Справа № 5023/2491/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргувідкритого акціонерного товариства "Харківський завод "ТОЧМЕДПРИЛАД", м. Харківна постановувід 15.11.2012 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 5023/2491/11 господарського суду Харківської областіза заявою боржникавідкритого акціонерного товариства "Харківський завод "ТОЧМЕДПРИЛАД", м. Харківпровизнання банкрутомрозпорядник майнаарбітражний керуючий Чаговець Т.П.керуючий санацією Самокиш С.О.голова комітету кредиторівПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації", м. Харківза заявоюпублічного акціонерного товариства "Земельний банк", м. Харківпровизнання кредиторських вимог в судовому засіданні взяв участь представник: ВАТ "Харківський завод "ТОЧМЕДПРИЛАД"Берездецька В.В., довір., ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.04.2011 року порушено провадження у справі № 5023/2491/11 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Точмедприлад" (далі - Боржник, Товариство) за заявою останнього в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(далі - Закон про банкрутство). Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2011 року у задоволені клопотання публічного акціонерного товариства "Земельний банк" (далі - Банк) про зупинення провадження у справі відмовлено. При цьому, визнані частково грошові вимоги Банку - на загальну суму 53 008 грн. 57 коп., з якої 51 386 грн. 58 коп. включено до реєстру вимог кредиторів у першу чергу задоволення, як вимоги, що забезпеченні заставою майна Боржника, а 1621 грн. 99 коп. (судові витрати у справах №57/132-10 та № 42/245-10) у четверту чергу задоволення. Також, включено до реєстру грошових вимог кредиторів у першу чергу задоволення сплачені кредитором державне мито у розмірі 340 грн. 00 коп. та судові витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у справі про банкрутство у розмірі 40 грн. 00 коп. "В залишку суми заборгованості" кредитору відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 року ухвалу господарського Харківської області від 21.11.2011 року залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2012 року скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 року. та ухвалу господарського суду Харківської області від 21.11.2011 року, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області. При новому розгляді справи ухвалою господарського суду Харківської області від 21.08.2012 року (суддя - О.А. Дзюба) визнано вимоги публічного акціонерного товариства "Земельний банк" до Боржника на загальну суму 2 226 038 грн. 39 коп. та включено їх до реєстру вимог кредиторів: у першу чергу задоволення 1 599 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 431 420 грн. 52 коп. процентів, нарахованих за рішеннями суду та 31 025 грн. 00 коп. процентів за період з 01.07.2010 р. по 02.08.2010 року; у четверту чергу задоволення - 3 074 грн. 99 коп. судових витрат за попередні рішення суду; у шосту чергу задоволення - 161 517 грн. 88 коп.; а у залишку суми заборгованості Банку відмовлено. Не погодившись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Земельний банк" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити ухвалу господарського суду Харківської області від 21.08.2012 року в частині відмови в задоволенні вимог у розмірі 328 268 грн. 22 грн. за процентами за користування Боржником кредитними коштами в період з 02.08.2010 року по 12.04.2011 року та прийняти постанову, якою визнати грошові вимоги Банку у повному обсязі. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 року (головуючий суддя - Крестьянінов О.О., судді: Кравець Т.В., Плахов О.В.) апеляційну скаргу задоволено частково: ухвалу господарського Харківської області від 21.08.2012 року змінено, пункт 1 її резолютивної частини викладено в редакції, відповідно до якої визнані вимоги Банку до Боржника на загальну суму 2 530 345 грн. 48 коп. із включенням їх до реєстру вимог кредиторів згідно наступної черговості: перша черга: 1 600 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 685 951 грн. 82 коп. -процентів та 221 013 грн. 62 коп. - пені, які забезпечені заставою майна боржника; 125 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи про банкрутство; четверта черга: 23 255 грн. 04 коп. судових витрат; а в іншій частині ухвалу господарського суду Харківської області від 21.08.2012 року залишено без змін. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням апеляційної інстанції, відкрите акціонерне товариство "Харківський завод "ТОЧМЕДПРИЛАД" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та уточненнями до неї, в яких просить змінити постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 року щодо визнаних вимог Банку, ухваливши нову постанову, якою відмовити Банку в задоволенні кредиторських вимог у розмірі 246 139 грн. 30 коп. за процентами, нарахованими в період з 02.08.2010 року по 12.04.2011 року та у розмірі 59 495 грн. 74 коп. пені; та віднести вимоги щодо визнаної суми пені до шостої черги вимог кредиторів. Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 2, 19, 20, 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 1, 4, 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст. 1, 31 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права. Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Розглядаючи заявлені Банком кредиторські вимоги до Боржника, суд першої інстанції, з урахуванням вказівок касаційної інстанції, викладених в постанові від 14.03.2012 року, зазначив, що після відкликання у Банку ліцензії зарахування однорідних зустрічних вимог, а також нарахування ним процентів Боржнику не допускається. Також суд зазначив, що сума кредиторських вимог підтверджена рішеннями судів про стягнення в інших справах, а тому вимоги підлягають задоволенню - у тому числі суми пені. Основний же борг є вимогами, що забезпечені заставою майна Боржника, а суд врахував часткове погашення кредиторських вимог в сумі 1000 грн. 00 коп. Змінюючи вказану ухвалу, апеляційний суд вказав, що допускається нарахування Банком процентів по кредитам після відкликання у нього ліцензії, оскільки визначені нормами ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" проценти відносяться до економічних санкцій, а кредитні зобов'язання за укладеними договорами не припиняються з відкликанням вказаної ліцензії. Також, апеляційний суд вказав про невірне визначення зарахування перерахованих Банку Боржником коштів, оскільки в першу чергу сплачуються проценти за договором. Віднесення ж сум пені до шостої черги задоволення є невірним, оскільки ці вимоги також забезпечені заставою майна Боржника; до першої ж черги відносяться лише ті судові витрати, що пов'язані із провадження у справі про банкрутство. Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із викладеними висновками апеляційного суду, оскільки вони зроблені без врахування вказівок касаційної інстанції, що містяться у постанові у даній справі, та з невірним застосуванням норм законодавства. Так, направляючи справу в частині розгляду кредиторських вимог Банку на новий розгляд до місцевого суду, суд касаційної інстанції в постанові від 14.03.2012 року, з посиланням на норми ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вказав, що з моменту прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури банку останній втрачає право на здійснення банківської діяльності, зокрема, нарахування процентів за всіма кредитними договорами. Саме частина вказаних процентів, нарахованих за укладеними між Банком та Боржником кредитними угодами, за період після відкликання у Банку з 02.08.2010 року банківської ліцензії були визначені та включені до складу заявлених Банком спірних кредиторських вимог. Суд же апеляційної інстанції, не врахувавши дані вказівки касаційної інстанції та невірно застосувавши визначені норми законодавства, дійшов неправомірного висновку, що нараховані Банком у складі заявлених до Боржника кредиторських вимог проценти після відкликання згаданої ліцензії відносяться до економічних санкцій, оскільки нарахування таких процентів Банком є частиною його банківської діяльності, здійснення якої припиняється з моменту відкликання банківської ліцензії. До викладеного слід додати, що виходячи з приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані згідно норм цієї статті проценти також не є економічними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, неправомірні висновки апеляційного суду стосовно порядку та періоду, за який відбувається нарахування Банком процентів за користування кредитними коштами після відкликання у нього ліцензії на право здійснення ним банківської діяльності, а, відповідно, і невірні висновки щодо розміру зарахованих сум, що були перераховані Боржником для погашення зазначених кредиторських вимог, призвело до невірних висновків стосовно розміру суми основної заборгованості, процентів та нарахованих сум пені у складі заявлених до Товариства кредиторських вимог, що підлягають визнанню у даній справі. Висновки ж суду першої інстанції з цього приводу, касаційний суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають викладеним нормам законодавства та зробленими з належним врахуванням вказівок касаційного суду, наведених в постанові від 14.03.2012 року. Що ж до черговості включення до реєстру вимог кредиторів сум пені, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст. 1 Закону про банкрутство до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду. При цьому, вказаною нормою не встановлюються винятки щодо залежності походження цих недоїмки (пені та штрафу) від основного зобов'язання (чи є таке зобов'язання забезпеченим заставою або ні). У зв'язку з цим, враховуючи вимоги п. 6 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, висновок апеляційного суду щодо включення визнаної суми пені до реєстру вимог кредиторів у першу чергу задоволення із зазначенням, що такі вимоги забезпечені заставою майна Боржника, є такими, що зроблені із невірним застосуванням вказаних норм законодавства. За таких обставин та виходячи із повноважень суду касаційної інстанції, визначених нормами п. 6 ст. 1119 ГПК України, оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а змінена нею ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Дійшовши визначеного висновку, касаційні вимоги про зміну оскаржуваної постанови апеляційного суду задоволенню не підлягають. З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 14, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності змін з 19.01.2013 року), ст.ст. 91, 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), ст.ст. 602, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 35, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112, 11113, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ: 1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "ТОЧМЕДПРИЛАД" задовольнити частково. 2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 р. у справі № 5023/2491/11 скасувати. 3. Ухвалу господарського суду Харківської області від 21.08.2012 р. у справі № 5023/2491/11 залишити в силі. Головуючий Б.М. Поляков Судді В.М. Коваленко О.Є. Короткевич Постанова виготовлена та підписана 07.02.2013 року.
  9. Справа № 405/4945/16-ц 2/405/881/16 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.07.2017 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі головуючої судді: Шевченко І.М. при секретарі : Фришко А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся в суд з позовом в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 0303/245 від 29.08.2008 року в сумі 65 818,97 доларів США. Позов обґрунтовує тим, що 29.08.2008 року між КБ "Західінкомбанк" ТзОВ, повним правонаступником якого є ПАТ "Західінкомбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0303/245, за яким позичальнику було надано кредит на придбання нежитлового приміщення у розмірі 90 000, 00 дол. США, на умовах визначених договором зі сплатою 16 % річних. Відповідно до п. 1.2 кредитного договору термін користування кредитними коштами встановлювався до 28.08.2010 року. В подальшому, до кредитного договору неодноразово вносилися зміни, так додатковим договором від 18.10.2011 року термін користування кредитними коштами встановлено до 17.10.2012 року включно. Термін користування кредитними коштами сплив, проте кошти, надані в кредит згідно умов кредитного договору, позичальником сплачені не були. З огляду на це, сума заборгованості по тілу кредиту станом на 30.05.2016 року становить 42 195,47 дол. США, по процентах 8 434,51 дол. США. Згідно п. 3.2.8 Кредитного договору у разі порушення (невиконання) умов даного договору позичальник зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 30 % від простроченої суми боргу, незалежно від нарахованої пені, збитків та інших стягнень. Штраф за порушення (невиконання) кредитного договору згідно його умов становить 15 188,99 дол. США. Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Західінкомбанк" по кредитному договору № 0303/245 від 29.08.2008 року станом на 30.05.2015 становить 65 818,97 дол. США. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором було укладено: договір іпотеки № 2481 від 01.09.2008 року, укладений між кредитором та ОСОБА_1 (іпотекодавець); договір поруки № 0303/245-Р від 25.06.2010 року, укладений між кредитором, позичальником та ОСОБА_2 (поручитель). Крім того, 06.10.2015 року ПАТ "Західінкомбанк" звернувся в Ленінський районний суд міста Кіровограда з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 та боржника ОСОБА_1 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 405/7214/15-ц). Таким чином, ПАТ "Західінкомбанк" звернувшись у даній справі із позовом 06.10.2015 року щодо стягнення кредитної заборгованості трирічний строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором дотримав у повному обсязі. Отже, подавши позов, трирічний строк позовної давності був перерваний 06.10.2015 року і розпочався заново. Крім того, боржником здійснювалось погашення заборгованості по тілу кредиту 28.02.2014 року і процентах 28.03.2014 року, про що свідчить банківська виписка. Посилаючись на вказані обставини, норми діючого законодавства, просить задовольнити позов. Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений, надав заяву, якою просить суд провести розгляд справи за відсутності представника банку, позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, надала суду письмові заперечення та посилаючись на викладені в них обставини просила відмовити в його задоволенні. Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини. Судом встановлено, що 29.08.2008 року між КБ "Західінкомбанк" ТзОВ, повним правонаступником якого є ПАТ "Західінкомбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0303/245, за яким позичальнику було надано кредит на придбання нежитлового приміщення у розмірі 90 000, 00 дол. США, на умовах визначених договором зі сплатою 16 % річних. Відповідно до п. 1.2 кредитного договору термін користування кредитними коштами встановлювався до 28.08.2010 року (а.с. 19). До кредитного договору неодноразово вносилися зміни, так додатковим договором від 18.10.2011 року термін користування кредитними коштами встановлено до 17.10.2012 року включно. Позовна заява Банку до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором подана 29 червня 2016 року. Згідно п. 3.2.8 Кредитного договору у разі порушення (невиконання) умов даного договору позичальник зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 30 % від простроченої суми боргу, незалежно від нарахованої пені, збитків та інших стягнень. Позивач свої зобов’язання, передбачені договором кредиту № 0303/245 від 29.08.2008 року виконав повністю, відповідач ОСОБА_1 своїх зобов’язань, згідно кредитного договору, належним чином не виконує, в зв’язку з чим станом на 30.05.2016 року заборгованість позичальника по кредитному договору № 0303/245 від 29.08.2008 року перед ПАТ "Західінкомбанк" становить 65 818,97 дол. США, з яких: сума простроченої заборгованості по тілу кредиту 42 195,47 дол. США; несплачені проценти 8 434,51 дол. США; штраф за порушення (невиконання) умов договору15 188,99 дол. США. Даний факт підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості по кредитному договору № 0303/245 від 29.08.2008 року перед ПАТ "Західінкомбанк" станом на 30.05.2016 року (а.с.5). Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позичкодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позичкодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За статтями 526, 612 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов Договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. В забезпечення виконання зобов’язань відповідача по кредитному договору між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 01.09.2008 року № 2481, відповідно до умов якого в забезпечення належного виконання зобов’язань, що виникають з кредитного договору та додаткових до нього договорів іпотекодавець передав нежитлове приміщення 23/13, загальною площею 140,34 кв. м.(а.с.24). Крім того, в забезпечення виконання умов кредитного договору між кредитором, позичальником та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 0303/245-Р від 25.06.2010 року. Відповідно до його умов у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань перед кредитором за кредитним договором та додатковими до нього договорами кредитор має право стягнути з поручителя суму в розмірі повного обсягу усіх зобов’язань позичальника (а.с.23). Ст. 611 ЦК України передбачає, що в разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені Договором або Законом. Нормами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити борг, а також відсотки. За ст. ст. 1049-1050 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позичкодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась на його банківський рахунок. 06.10.2015 року банк звернувся до Ленінського райсуду м. Кіровограда з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення кредитної заборгованості з поручителя – ОСОБА_2 Рішенням від 24.12.2015 року у справі № 405/7214/15-ц в задоволенні позовних вимог судом було відмовлено. Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 14.04.2016 року у справі № 22-ц/781/601/16 зазначене рішення суду першої інстанції в цій частині залишено без змін. Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 цього Кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позивач в своїх позовних вимогах просить суд стягнути з відповідача: суму простроченої заборгованості по тілу кредиту в розмірі 42 195,47 доларів США (термін виконання по якій настав 17.10.2012 року); несплачені проценти нараховані за квітень 2014 року – червень 2015 року в сумі 8 434,51 доларів США (розпочата процедура ліквідації банку); штраф згідно п.3.2.8 договору, що складає 30% від суми простроченого тіла кредиту та відсотків в розмірі 15 188,99 доларів США. Як зазначає позивач, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28.05.2014 року № 316 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 28.05.2014 року № 38 "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації", відповідно до якого, з 29.05.2014 року було розпочато процедуру виведення ПАТ "Західінкомбанк" з ринку шляхом здійснення в ньому тимчасової адміністрації. На підставі постанови Правління НБУ від 23.07.2014 року № 433 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.07.2014 року № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Західінкомбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" ОСОБА_3. Як визначено у статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", після призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. В силу положення частини 9 статті 17 Закону України "Про банки та банківську діяльність" забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії. Відкликання банківської ліцензії означає припинення банком здійснення нарахування відсотків за договором кредиту, зважаючи на неможливість здійснення будь-яких банківських операцій. Отже, з моменту прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури банку останній втрачає право на здійснення банківської діяльності, зокрема, нарахування процентів за всіма кредитними договорами. Нарахування процентів Банком є частиною його банківської діяльності, здійснення якої припиняється з моменту відкликання банківської ліцензії. Відтак, нарахування процентів та штрафів Фондом на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" в період ліквідаційної процедури банку є таким, що не відповідає вимогам Закону. Щодо внесення сум на погашення зобов’язань по кредитному договору після закінчення терміну користування кредитними коштами відповідач заперечує факт їх внесення. Банківські виписки, надані позивачем, свідчать про погашення кредиту, кошти по якому прийняті від фізичних осіб, а не від відповідача. Інших доказів про внесення саме Позичальником коштів на погашення кредиту позивачем до суду не надано. Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмета спору, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, враховуючи положення статей 256, 257, 526, 611, 612, 625, 1046, 1049-1050 ЦК України, суд прийшов до висновку, що даний спір не підлягає задоволенню. Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України суд стягує судові витрати по даній справі з позивача. Стягненню на користь держави підлягає судовий збір в сумі 24 593,26 грн. Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, - В И Р І Ш И В : В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на користь держави судовий збір в сумі 24 593,26 грн. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів. Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда І. М. Шевченко Джерелоі нформації: Єдиний державний реєстр судових рішень у формі відкритих даних http://od.reyestr.court.gov.ua/files/33/15d3800851cf2a7eef6d3259754c3185.rtf
  10. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ _________________________________________________________________ Справа № 640/14570/15-ц Головуючий 1 інст. Бородіна Н.М. Провадження № 22ц/790/4895/16 Доповідач - Костенко Т.М. Категорія: договірні УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі: головуючого: Костенко Т.М. суддів: Колтунової А.І., Зазулинської Т.П. за участю секретаря Кравченко О.О. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ПАТ "Банк Форум" - ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 31 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ПАТ "Банк Форум", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и л а: 21.08.2015 року позивач ПАТ "Банк Форум" (далі Банк), в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2, звернувся у суд з позовом до відповідача ОСОБА_3, після зменшення якого просить стягнути заборгованості за договором кредиту №3-014013/37-KLCC від 07.08.2013р. в загальній сумі 43211,16 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між Банком та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надав кредитні кошти в сумі 20700 грн., а відповідач зобовязався їх повернути зі сплатою відсотків в розмірі 36% річних. Відповідач порушувала умови договору, щодо встановленого графіку погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 12.08.2015р., яка складається із заборгованості по кредиту в сумі 20700 грн., по відсоткам в сумі 10557,76 грн. та пені в сумі 11953,40 грн. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 31 травня 2016 року позовні вимоги задоволені частково. З ОСОБА_4 на користь ПАТ "Банк Форум" стягнуто заборгованість за договором №3-0140/13/37 KLCC в загальній сумі 22866 грн. 62 коп. В решті позову відмовлено. На зазначене судове рішення представник ПАТ "Банк Форум" - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, вважає рішення незаконним. Апеляційні вимоги обґрунтовані тим, що суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, та не сприяв повному, обєктивному і неупередженому розгляду справи. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції невірно вважав, що підставою для часткового задоволення позову, є відкликання банківської ліцензії та початок ліквідаційної процедури в ПАТ "БАНК ФОРУМ". Однак це твердження не відповідає дійсності, оскільки на час укладення договору кредиту між сторонами АКБ "Форум" мав відповідну ліцензію на здійснення банківської діяльності та під час проведення процедури ліквідації банку позичальники за кредитними договорами не звільняються від взятого на себе зобовязання щодо належного виконання умов кредитного договору та своєчасного погашення заборгованості. Позичальник кредит отримала вчасно і продовжує користуватись кредитними коштами, а тому має сплатити відсотки за весь час користування кредитом. Апелянт зазначив, що судом не враховано початок ліквідаційної процедури у ПАТ "БАНК ФОРУМ" та відкликання банківської ліцензії, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобовязання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК. Враховуючи викладене вище, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які зявились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України, суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, відповідно до кредитного договору, укладеного 07.08.2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Банк Форум", останній надав відповідачу кредитні кошти в сумі 20700 грн. Судом також встановлено, що 13.06.2014р. постановою Правління НБУ №355 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії ПАТ "Банк Форум". Починаючи з 16 червня 2014 року за рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в банку здійснюється ліквідаційна процедура та призначена уповноважена особа на ліквідацію банку. Частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Банк Форум", суд першої інстанції виходив з того, що з початком ліквідації Банку та відкликанням банківської ліцензії позивач не має права на нарахування процентів за користування кредитом та інших платежів, що були передбачені кредитним договором. Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. ст. 47, 49 ЗУ "Про банки та банківську діяльність" видача банком кредитів під проценти є видом банківської діяльності . За правилами ч.2 ст. 27 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другоюстатті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку). Як визначено у статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" після призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. В силу положення частини 9 статті 17 Закону України "Про банки та банківську діяльність" забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії. Судова колегія вважає, що районний суд правильно встановив юридичну природу виниклих правовідносин між сторонами у справі та, враховуючи положення ч.1 ст.8 ЦК України, застосував закони, які їх регулюють. Оскільки ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає повноважень Фонду гарантування вкладників фізичних осіб на здійснення банківської діяльності по нарахуванню відсотків за договором кредиту при ліквідації банку, висновок районного суду про стягнення з відповідача тільки основного боргу за кредитним договором є обґрунтованим. Такий висновок відповідає обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Погоджується судова колегія також і з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом та пені, так як доказам по справі в цій частині дана обєктивна оцінка і зроблений вірний висновок. Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Інші доводи, викладені представником ПАТ "Банк Форум" в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення. За таких обставин судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів,- У х в а л и л а: Апеляційну скаргу представника ПАТ "Банк Форум" - ОСОБА_1 відхилити. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 31 травня 2016 року залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили. Головуючий - Т.М. Костенко Судді: ОСОБА_5 ОСОБА_6
  11. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА Справа №761/16868/15-ц Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі: головуючого: Невідомої Т.О. суддів: Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А. секретар: Ільченко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, № апеляційного провадження: №22-ц/796/1176/2017Головуючий у суді першої інстанції: Чех Н.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О. в с т а н о в и л а : Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (далі по тексту - ПАТ "Енергобанк") до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Енергобанк" заборгованість за кредитним договором №КФ-000416-2612 від 30 грудня 2013 року в сумі 4 166 073,00 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 3 654,00 грн. Не погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Зазначає, що з початком процедури ліквідації ПАТ "Енергобанк", тобто з 11 червня 2015 року та відкликанням банківської ліцензії ПАТ "Енергобанк" не мало права нараховувати проценти за користування кредитом, пеню та інші платежі, передбачені кредитним договором. Звертає увагу на те, що ПАТ "Енергобанк" всупереч положенням ст. 253 ЦК України почав нараховувати проценти з дня підписання кредитного договору, а не з наступного дня. Також зазначає, що розмір пені значно перевищує розмір збитків, завданих банку та є неспіврозмірним до суми основного боргу. Вважає, що розрахунок заборгованості є необґрунтованим та не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам кредитного договору. Крім того, ПАТ "Енергобанк" не надало позичальнику повної та доступної інформації про сукупну вартість кредиту, що вводить останнього в оману, та в розумінні положень Закону України "Про захист прав споживачів" розцінюється як нечесна підприємницька діяльність. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з наведених в ній підстав. КохановськийВ.С. в інтересах ПАТ "Енергобанк" проти задоволенні апеляційної скарги заперечував, вважав, що спір вирішений судом правильно. В судове засідання особисто ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, ОСОБА_2 забезпечив явку в судове засідання свого уповноваженого представника, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30 грудня 2013 року між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № КФ-000416-2612, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в розмірі 2 000 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 23% річних та кінцевим терміном повернення кредиту до 31 березня 2014 року (а.с.31-35). Відповідно до п. 2.1. кредитного договору позичальник здійснює повернення кредиту згідно з графіком, наведеним у додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору. Згідно графіку погашення кредиту, погашення кредиту мало здійснюватися 30 січня 2014 року, 28 лютого 2014 року та 31березня 2014 року (а.с.36). Відповідно до п. 7.1. кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії, та/або інших платежів на користь банку, банк має право нараховувати позичальнику неустойку за кожний день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена в п. 1.1. цього договору, від суми простроченої заборгованості. Неустойка нараховується із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та році. Згідно з п. 7.3. кредитного договору банк має право нараховувати позичальнику неустойку у розмірі 0,5% процентів від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п.п. 4.2.2, 4.2.3, 4.2.4. цього договору за кожен факт порушення. Відповідно до п. 7.4. кредитного договору банк має право підвищити відсоткову ставку зазначену в п. 1.1. на 5% у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п. 4.2.5. Відсоткова ставка повертається до розміру зазначеному у п. 1.1. після оформлення додаткового забезпечення згідно з п. 4.2.5. З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 23 січня 2014 року між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язався перед кредитором відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_2, що випливають з кредитного договору № КФ-000416-2612 від 30 грудня 2013 року зі всіма змінами та доповненнями до нього (а.с.38-40). 31 серпня 2015 року ПАТ "Енергобанк" порушило перед судом питання про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, яка за наданими позивачем розрахунками станом на 21 серпня 2015 року становить 4 166 073,06 грн. з яких: 1 999 999,64 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 781 826,24 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 1 384 247,19 грн. - пеня (а.с.6-7). Суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ПАТ "Енергобанк". Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі. Відповідно до положень ст. ст.526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За правилами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст.554 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 неналежним чином виконував зобов'язання за кредитним договором № КФ-000416-2612 від 30 грудня 2013 року, внаслідок чого утворилась заборгованість. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів солідарно суми заборгованості. Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з розміром заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачів. Відповідно до постанови Правління НБУ від 11 червня 2015 р. №370 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Енергобанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 червня 2015 року №115 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Енергобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Енергобанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Ільчука О.П. строком на 1 рік з 12 червня 2015 року по 11 червня 2016 року включно (а.с.56-57). Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Як визначено у статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" після призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. В силу положень ч.9 ст. 17 Закону України "Про банки та банківську діяльність" забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії. Відповідно до ст. ст. 47, 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" видача банком кредитів під проценти є видом банківської діяльності. За правилами ч.2 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку). Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає повноважень Фонду гарантування вкладників фізичних осіб на здійснення банківської діяльності по нарахуванню відсотків за договором кредиту та пені при ліквідації банку. Виходячи із системного аналізу наведених норм закону та враховуючи положення ч.1 ст.8 ЦК України, колегія суддів вважає, що з моменту прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури ПАТ "Енергобанк", останній втрачає право на здійснення банківської діяльності, зокрема, нарахування процентів за кредитним договором та пені. Відповідно до розрахунку суми заборгованості станом на 21.08.2015 року тіло кредиту становить 1 999 999,64 грн., відсотки - 781 828,24 грн., пеня - 1 384 247,19 грн. (а.с.6-7). Банківська ліцензія у позивача відкликана 11.06.2015 року. На час відкликання банківської ліцензії сума відсотків становить 672 894,74 грн., пеня - 1 095 278,79 грн. Доводи апеляційної скарги щодо не застосування судом першої інстанції положень ч.3 ст.551 ЦК України відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки розмір нарахованої пені є значно меншим від тілу кредиту, яке є не погашеним до теперішнього часу, тобто сума нарахованої пені не перевищує розміру завданих банку збитків. Також не приймаються до уваги колегією суддів і доводи апеляційної скарги щодо недоведеності розрахунку заборгованості, оскільки наданий банком розрахунок є належним письмовим доказом, який не спростований відповідачами як в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду. Даний розрахунок узгоджується з умовами кредитного договору та перевірений колегією суддів шляхом проведення арифметичного розрахунку. Крім того, представник відповідача ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції не заперечував тієї обставини, що тіло кредиту не повернуто до теперішнього часу. Посилання в апеляційній скарзі на невідповідність укладеного сторонами кредитного договору вимогам ст.ст. 11,19 Закону України "Про захист прав споживачів", що на думку особи, що подала апеляційну скаргу, тягне за собою скасування ухваленого у справі рішення, є хибним тлумаченням зазначених норм Закону, оскільки дані порушення Закону, якщо б вони мали місце, є лише підставою для визнання укладеного кредитного договору недійсним. На теперішній час кредитний договір, заборгованість за яким є предметом спором у даній справі, є дійсним та обов'язком для виконання відповідачами. За таких підстав, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині зменшення суму заборгованості за кредитним договором №КФ-000416-2612 від 30 грудня 2013 року, яка підлягає стягненню на користь Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, солідарно. Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, В И Р І Ш И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року змінити. Зменшити суму заборгованості за кредитним договором №КФ-000416-2612 від 30 грудня 2013 року, яка підлягає стягненню на користь Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, солідарно, з 4 166 073,00 грн. до 3 768 173,17 грн., з яких: 1 999 999,64 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 672 894,74 грн. - заборгованість по відсотках, 1 095 278,78 - пеня. В решті рішення залиши без змін. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду. Головуючий: Т.О. Невідома Судді: Д.Р. Гаращенко А.А. Пікуль
  12. предлагаю наполнить эту тему практикой, пусть даже противоположной... анализируя имеющуюся практику будем пробовать создавать свою.
  13. Добрый день участники форума, если по начислению процентов на депозиты в банках, у которых отозвали лицензии и которые находятся в процессе ликвидации все понятно, то какова судебная практика обжалования начисления процентов на кредитные договора, если у банка отозвали банковскую лицензию?
  14. Добрый вечер, Почитал Постановление ВСУ по делу №6-1219цс16, заключение суда мозг выносит, а именно: " Враховуючи вищезазначене, у справі, яка переглядається, суди статті 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку» застосували неправильно, однак вірно вирішили спір по суті та з урахуванням того, що внаслідок винесення Верховним Судом України власного рішення результат по суті спору не зміниться, тому судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій слід залишити без змін" Это как понимать вообще?
  15. не у кого нет мнений относительно перспектив формулировок изложенных в предыдущем посте?