Judge

Решение отличное, как и небезызвестное Печорского суда, но вполне возможно, что даже апелляцию не пройдет ... Жаль что в нем нету обоснований еще со стороны ч. 4 ст. 8 ЦПК Украины.

Не улавливаю мысль, помимо цитаты из ст. 9 ЗУ О бух. учете разве есть еще что то интересное ?

Вести с полей ... Смешанные чувства... Истец в заседании указал, что у банка отсутствуют оригиналы документов, которые предоставлены в суд в качестве доказательств, а так же вовсе нету заявы на видачу готівки. (В суд даже копия заявы на выдачу готивки не предоставлена) Я сразу же воспользовался ч. 2 ст. 64 ЦПК истребовав именно оригиналы тех доказательств, которые есть в материалах. Судья явно недовольная, попросила в следующее заседание предоставить истца справку, о том что оригиналы были утеряны, а так же указала что дело будет рассматриваться по материалам находящимся в деле.

Олег, зная Вашу направленность в сторону Тимошенко, все же считаю, что "рыльце в пуху" у них ВСЕХ включая и Тимошенко. Поэтому, если бы мне предложили выбрать одно из двух: Выпустить Тимошенко или посадить Януковича, выбрал бы второе не задумываясь, поскольку считаю что все они должны сидеть и чем дольше, тем лучше для простого народа. А насчет заговоров, могу сказать что согласно ст. 20 ЗУ о КМУ одним из основных полномочий КМУ являлось "сприяння стабільності грошової одиниці України" в чем было выражено за премьерство известного человека сприяння стабільності грошової одиниці України ? Где оно вообще то сприяння ? Олег понимаю что из двух зол выбирают меньшую, но наше государство живет уже на протяжении более 20 лет пытаясь выбрать именно меньшую и ничего не меняется как видим. В этой статье по полномочиям еще много чего сделано не было, можете сами выписать и сравнить что сделано, а что нет, буквально по пунктам закона. PS Направленностью форума как мне кажется, защита прав простых граждан, которые сталкивались и сталкиваются с беспределом власти, а не обсуждать кто из власти прав, а кто виноват, от чего уже тошнит уверен не только мне.

Как Вы думаете, когда стоит ожидать такого ? Обвал гривны заставил вызвать Арбузова в Раду На следующее заседание парламентского комитета по вопросам финансов, банковской деятельности, налоговой и таможенной политики будет приглашен глава Национального банка Украины Сергей Арбузов. Такое решение было принято на заседании комитета под председательством Виталия Хомутынника. Причиной вызова Арбузова может быть грядущий обвал гривны. Обвал гривны неизбежен. По-другому государство не работает, – уверяют эксперты. Представьте, что вы – банк. Вы принимаете вклады населения под 8-12% годовых. Всевозможные ограничения Нацбанка, а также сложные процедуры делают невыгодным для вас выдачу кредитов гражданам и предприятиям, плюс плохой бизнес делает слишком рискованной выдачу кредитов. Поэтому единственный институт, куда банк может передать эти деньги – это государство, в долговые обязательства под 16% годовых. То есть получается цепочка «население-банк-государство». Государство, набравшись банковских кредитов под 16%, таких денег не зарабатывает, чтобы их отдавать. Долг можно уменьшить ровно на тот процент, под который взяли долговые обязательства с небольшим походом (например, взяли под 16% годовых, соответственно, за год гривну можно опустить на 20%). Таким образом, долг в валюте остается тот же. Если набор в долг продолжается от 1 до 3 лет, соответственно, умножьте на количество лет. Перед последним обвалом гривны государство брало в долг у банков под 30% годовых, при этом Ющенко, Тимошенко, Стельмах в один голос кричали о стабильности гривны. Обвал произошел вдруг, он всегда начинается вдруг. Гривна полегчала на 60%. С того времени прошло почти три года непрерывного взятия в долг у банков под 16% годовых. В худшем случае доллар будет стоить 12 гривен – эксперт о второй волне кризиса Соответственно, обвал гривны должен произойти, по меньшей мере, на 40-50%. Обвал происходит всегда неожиданно, вдруг. Банки постараются придерживать доллары, Национальный Банк будет успокаивать населения, а курс доллара поползет на уровень 12 гривен за 1 доллар. PS У меня друг решил продать квартиру по памяти что в 2008 году после обвала гривны так же и упала стоимость на недвижимость, поэтому если сей час продать то после обвала можно приобрести другую такую же при этом заработать. Единственный нюанс, в чем хранить ?

В скором будущем наверное можно ожидать дубль №2 "Про врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", которым внесут изменения в 152ю ЦПК добавив запрет на выезд за границу

Неведение убивает, на основную сумму до сих пор не дают, есть только одно, которое дали при оформлении договора на центы с 3801, но помимо центов еще и на основную сумму же должно быть.

Уважаемый НБ Украины, в моем случае на основании вышеуказанных квитанций, правильно ли сформулировал заявление в суд ? : Як вбачається з квитанцій №№ … готівкова іноземна валюта приймалась в касі банку та зараховувалась безпосередньо на аналітичні рахунки банку №№2203, 2208, 2909 вказане свідчить, що банківською установою здійснювалась діяльність з порушенням умов ліцензування, оскільки дозволом з додатком (генеральною ліцензією) №… банківській установі дозволено здійснювати ЛИШЕ наступні валютні операції: а) неторговельні операції з валютними цінностями; б) ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; в) ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті; г) ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України; ґ) відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; д) відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; е) залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; є) залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; Жодна з цих операцій не дозволяла банківській установі приймати від мене готівкову іноземну валюту в касі банку. Відповідно до ч. 1 ст. 211 ЦПК України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Відповідно до п. 39 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» розглядаючи справи, суд відповідно до статті 211 ЦПК має виявляти причини та умови, що сприяли вчиненню порушення закону, і постановляти щодо них окремі ухвали та направляти їх відповідним органам та особам, які повинні протягом місяця з дня одержання окремої ухвали повідомити суд, який її направив, про вжиті заходи. На підставі вищевикладеного, прошу суд постановити окрему ухвалу і направити її до правоохоронних органів для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України за фактом скоєння злочину передбаченого ст. 202 КК України.

Каким же образом тогда вообще могли принимать в кассе наличный доллар, если такого права генеральная лицензия не давала ? Обратил внимание на свои квитанции по погашению, на протяжении года с августа 2008 по ноябрь 2009 при погашении выдавали 2 квитанции, при этом в квитанции по процентам сумма прописью указана в долларах, а по телу в гривнах, как и почему такое может быть ? а с ноября 2009 года стали выдавать одну квитанцию, в которой сумма прописью уже в гривнах, но в примечании разбивка в долларах. При этом принятие уже не на 2203, 2208 как в договоре, а на 2909

Стаття 13. Повноваження Конституційного Суду України 4) офіційного тлумачення Конституції та законів України; Стаття 43. Суб'єкти права на конституційне звернення з питань офіційного тлумачення Конституції України та законів України Суб'єктами права на конституційне звернення з питань дачі висновків Конституційним Судом України у випадку, передбаченому пунктом 4 статті 13 цього Закону, є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи. Интересует юридический момент, фактически Декрет не является законом, но имеет силу закона. В полномочия КСУ входит толкования именно законов. Входит ли в полномочия КСУ толкование Декрета? Интересно, что согласно ст. 5 Закону України Про порядок застосування Закону України "Про тимчасове зупинення повноважень Верховної Ради України, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, і повноважень Президента України, передбачених пунктом 7-4 статті 114-5 Конституції України", Кабінет Міністрів України дає тлумачення Декретів. Но специально для ВСУ хотелось бы узнать позицию именно КСУ является ли норма п. Г ч. 4 ст. 5 Декрета императивной. Если просить растолковать КСУ ЗУ "О национальном банке", то скорее всего нужно толкование, ст. 56, п. 14 ст. 7 и ст. 44 этого закона, а так же 162й статьи КУоАП - это со стороны инд. лицензии

Любуйтесь п. 13 проекта постановы пленума ВССУ: У разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу або як застави (підпункт «Г» пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання), то суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року №483 (зареєстроване у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028) Згідно із пунктом 1.5. цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). У зв’язку із цим суди повинні виходити із того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу жодною із сторін кредитного договору.

работы там и так давно все лишились после прихода к таможенной кормушке коммунистов, когда все грузы начали поступать через личные фирмы чиновников этой структуры, а всех остальных съели.

Может оскаржити саму постанову про розшук по любой причине и в качестве обеспечения иска остановить ее исполнение до вынесения решения судом, но все зависит от суда естественно.

Вы все правильно поняли.

А что Вы скажете с такой стороны:

Этот приговор в основном как пример оправдания по 190й, а если заемщик в пойдет в отказ по справке, то они могут взять показания кредитного инспектора что именно эту справку заемщик приносил и экспертизу почерка на принадлежность подписи, вертеться конечно тяжеловато может быть... но все реально

помимо описанного AntiBank по 358й привлекают помимо подделки еще и по ч. 4 этой статьи, а именно за Використання завідомо підробленого документа (карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.) либо по совокупности подделка + использование. Как пример, приговор суда в котором по мошенничеству оправдали, а по подделке и использованию освободили от наказания в связи с истечением срока давности: В И Р О К І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 серпня 2011 року Хмельницький міськрайонний суд в складі : головуючої - судді Порозової І.Ю. при секретарі: Кормило С.С., з участю прокурорів Козицького О.С. та Зварича С.С. розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Борщівка Теофіпольського району Хмельницької області, фактично проживаючого в АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні донька ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше несудимого, за ст.ст. 358 ч.2, 358 ч.3, 190 ч.1 КК України, В С Т А Н О В И В : В квітні 2008 року ОСОБА_2 з метою виготовлення двох недостовірних довідок про доходи з ТзОВ «ОСОБА_5»з метою подальшого використання виготовлених довідок для отримання кредиту в відділенні № 6 філії ВАТ КБ «Надра», домовився з невстановленою слідством особою, передав останньому анкетні дані на себе та свою знайому ОСОБА_3 та номери ідентифікаційних кодів. 15.04.2008 року в м. Хмельницькому по вул.Старокостянтинівське шосе, біля буд. № 26 невідома особа передала ОСОБА_2 довідки про доходи з ТзОВ «ОСОБА_5»за № 012 від 14.04.2008 року на ім’я ОСОБА_3 та за № 012 від 15.05.2008 року на ім’я ОСОБА_2, які підтверджували перебавання ОСОБА_3 на посаді менеджера та ОСОБА_2 на посаді майстра в ТзОВ «ОСОБА_5»і отримання останніми заробітної плати, хоча в дійсності ніколи на вказаному товаристві не працювали. Тоді ж 15.04.2008 року ОСОБА_2, завідомо знаючи, що отримана ним довідка про доходи, а саме про отримання заробітної плати за період з листопада 2007 року по квітень 2008 року в сумі 19819,92 коп., за № 012 від 15.05.2008 року з ТзОВ «ОСОБА_5», є підробленою, надав її банківському працівнику в офісному приміщенні відділення № 6 філії ВАТ КБ «Надра»Хмельницьке РУ в м.Хмельницькому по вул.Володимирська,80 для оформлення документів на видачу кредиту в сумі 15 000 грн. Винність підсудного в скоєнні злочинів підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів. Показаннями самого підсудного про те, що маючи на меті розвиток власного бізнесу звернувся до банку з заявою про отримання кредиту, але отримавши відмову через відсутність довідки про доходи, погодився на пропозицію незнайомого йому чоловіка на допомогу в отриманні кредиту, для чого надав йому копію свого паспорту та ідентифікаційного коду і такі ж документи на громадянку ОСОБА_3, які отримав від ОСОБА_4 та, яка також хотіла отримати кредит. Після чого незнайома жінка передала йому дві довідки про доходи, завіренні печаткою ТзОВ «ОСОБА_5». Знаючи про недостовірність довідки на своє ім’я, представив її працівнику банку з метою отримання кредиту. Показаннями свідка ОСОБА_3, про те, що ОСОБА_4 вмовила її отримати кредит в банку, після чого вона передала ОСОБА_4 свої документи. Письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5 ( а.с.27 т.2), який пояснив, що ні ОСОБА_2 ні ОСОБА_3 у його товаристві ніколи не працювали і заробітної плати не отримували. Довідки від 14.04.2008 року та 15.05.2008 року на їх імена ним не підписувалися і не видавалися. За висновком судово–технічної експертизи документів № 191 від 25.02.2011 року відтиск печатки ТзОВ «ОСОБА_5»у довідках про доходи № 012 від 14.04.2008 року та № 012 від 15.05.2008 року нанесено за допомогою еластичного кліше, яке виготовлене з дотриманням технології виготовлення аналогічних кліше. За висновком почеркознавчої експертизи №360 від 11.04.2011 року (а.с.226 підписи в графі директор та головний бухгалтер в довідках № 012 від 14.04.2008 року та 15.05.2008 року виконанні не ОСОБА_2. і не ОСОБА_5 Довідками про доходи № 012 на ім’я ОСОБА_3 від 14.04.2008 року та на ім’я ОСОБА_2 від 15.05.2008 року; Матеріалами кредитної справи ( а.с.7-22 т.2) Органи досудового слідства кваліфікували дії ОСОБА_2 за ст.358 ч.2 КК України, тобто за ознакою скоєння злочину за попередньою змовою групою осіб, проте суд не може погодитись з такою кваліфікацією, оскільки підсудний не вчиняв дій, що характеризують об’єктивну сторону даного злочину, а лише надав невстановленій особі відомості про особи для виготовлення довідок. Таким чином, дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ст.ст.27 ч.5, 358 ч.1 КК України, як пособництво в підробленні документу, і за ст.358 ч.3 КК України, як використання завідомо підробленого документа. Крім того ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що з метою заволодіння грошовими коштами банківської установи, умисно, шляхом обману працівників відділення № 6 філії ВАТ КБ «Надра»Хмельницьке РУ, не маючи на меті повернення банку кредитних коштів, в офісному приміщенні банківської установи заволодів кредитними коштами в сумі 15000 грн. В ході судового розгляду доказів вини ОСОБА_2 у вчиненні даного злочину не здобуто. В судовому засіданні і на досудовому слідстві ОСОБА_2 пояснював, що брав кредит з метою розвитку бізнесу і умислу неповертати кредитні кошти в нього не було . Крім того, згідно розрахунку заборгованості від 17.08.2011 року, за договором кредиту № 15/05/2008/980-К/384 від 15.05.2008 року тричі здійснювалися проплати по процентах за користування даним кредитом і двічі проплати зроблені ще до порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 За таких обставин ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 190 КК України підлягає виправданню. При обранні міри покарання ОСОБА_2 суд враховує те, що останній щиро розкаявся, раніше несудимий, вчинив злочин невеликої тяжкості, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню доньку. З огляду на викладене, а також те, що строки давності, відповідно до ч.1 п.2 ст. 49 КК України для притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 закінчилися, суд вважає, що ОСОБА_2 слід звільнити від покарання. Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд Постановив: ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.27 ч.5, 358 ч.1, 358 ч.3 КК України. Відповідно до ст.74 ч.5 КК України ОСОБА_2 звільнити від покарання . За ч.1 ст. 190 КК України ОСОБА_2 виправдати. Міру запобіжного заходу, яка обрана ОСОБА_2 у виді підписки про невиїзд, – скасувати. Цивільний позов ВАТ КБ «Надра»залишити без розгляду. Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВСУ у Хмельницькій області розрахунковий рахунок 31258272210321 МФО 815013, код 25575309 - 1527,68 грн. судових витрат. На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб. Суддя

Если честно, да ультиматум дело хорошее, люди поднялись и высказали свое недовольство властью и ситуацией в стране. Допустим, что власть вдруг решит самораспуститься (вы в это верите ?) и что дальше, кто придет к власти ? Есть хоть малейшая гарантия что придут люди лучше ? Думаю что в этом никто не уверен. Есть другой способ изменения ситуации в стране. Мы-народ Украины имеем право принимать законы Украины, обязательные для исполнения на всей ее территории. Смешно не смешно, но проведение всеукраинского референдума начинается с собрания инициативной группы ВСЕГО в 200 человек, что предусмотрено Законом Украины "Про всеукраїнський та місцеві референдуми". Как Вы думаете, тяжело НКН, спильной справе найти всего навсего 200 человек, даже нам на форуме не составит особого труда собрать это количество людей ? В общем мы определили что можем влиять на ситуацию в стране путем принятия законов, но тут ставится второй вопрос, какой закон принять, который смог бы изменить ситуацию в стране к лучшему и восстановить конституционный строй Украины, как правового и социального государства. Расскажу свои мысль по этому поводу, есть такое понятие как "люстрация", думаю многие о нем слышали. К сожалению это понятие было немного "опошлено" со стороны украинских националистов, для которых вместо экономического и социального благополучия в стране больше интересуют вопросы упа и иже с ним которые кроме раскола мнений населения ни к чему больше не приводит, но речь не об них. Тягнибоком в парламент был предоставлен закон о люстрации, который касался необходимости убрать из власти коммунистов, смешно на фоне когда большая часть населения страны находится на грани бедности, но речь снова таки не об этом. На самом деле Люстра́ция состоит в законодательном ограничении прав некоторых категорий лиц (выделяемых по разными признакам) к примеру на занятие государственных должностей и профессиональную практику; О чем кричит народ ? О том что вокруг и около нарушаются законы и наши права чиновниками, судьями и прочими кровососами народной крови, которые плюют на эти законы и не боятся ответственности. Как по мне уже видна категория лиц, которая должна попасть под действие люстрации, а именно под запрет занимать должности в любых государственных учреждениях, начиная от президента с депутатами и заканчивая судьями и гос. исполнителями и взагвлі ввести негайну відставку вказаних осіб у разі порушення будь якого законодавчого акту України та будь яких прав громадян. К чему я веду, сил у НКН и других организаций провести всенародный референдум достаточно, и уверен что практически весь народ Украины, за исключением самих кровососов у власти и в мантиях примет его. Так почему не составить такой закон и провести по нему всенародный референдум, силы то есть... Заранее отдаю за него свой голос.

Если человек платил хоть какое то время, как практически все тут присутствующие, то мошенничество вряд ли вменят, а вот подделка справки о доходах либо использование поддельной справки, либо за совокупностью этих деяний, вполне реальны последствия, что подтверждается достаточно большим количеством приговоров по этому поводу в реестре.

Та да, гривна - единственное законное средство платежа на территории Украины, это бесспорно (к сожалению только для нас). Но речь здесь не об этом, а с точки зрения надлежащего выполнения обязательств. Да, банк обязан принять банкноту - доллар, а сдачу выдать гривной, а не центами это понятно, но заплатить вместо 24х центов - 1 доллар и получить сдачу в гривне мое право, а не обязанность. Обязан я заплатить именно 24 цента и не иначе, только тогда это будет надлежащим исполнением обязательств, а фактически не имею возможности этого сделать, поскольку к сожалению друзей в США нету, да и в обменниках мне не продадут 24 цента и даже если найду центы, то банк от меня их не примет - не положено было. И вообще не Луспенник ли кричит о том, что стороны свободны при заключении договора ? Банк согласился на условия ежемесячно от меня принимать помимо долларов еще и 24 цента, а я обязан им платить их и не иначе. Но инструкция, которую банк был обязан помимо договора выполнять не велела принимать от меня центы. В новой конечно уже ввели что могут монеты принимать от физиков, а раньше то не могли... Да, и вообще были выдать обязаны согласно условий договора с текущего счета помимо основной суммы, 67 центов, но фактически то выдать не могли, значит условия договора о предоставлении кредита исполнены не в полном обьеме ? А то что я не получил заветные 67 центов может приносит мне душевные страдания ? Кстати, выдали 67 центов интересным образом, отдельными документами: заявление на выдачу наличных + квитанция об обмене, все бы ладно. Но заявление на выдачу наличных в гривне, а не долларах. Допустим я получил по нему гривну, но если фактически получил гривну, то и процент на эту сумму должны в гривне начислять и вернуть я должен гривну. А банк то в расчета задолженности и иске отчитался что выдал всю сумму, согласно условий договора и проценты и пеню на них насчитал

В общем, очередной раз просматривал различные инструкции НБУ, на поиск «интересностей», что в голове уже полный туман был. И тут наткнулся на интересную ситуацию, которую решил довести до абсурда. Ради прикола поделюсь с участниками форума, для так сказать развеяться и посмеяться. Жаль нету ветки что то вроде флуда, так бы туда закинул. У меня в валютном кредитном договоре банк обязался мне предоставить в кредит помимо суммы в долларах, еще и центы в размере 67 центов. Возвращать я обязан ежемесячно, помимо суммы в долларах США еще 24 цента, что прописано в графике погашения платежей. Уверен, что в многих в валютных договорах отмечены платежи по договору включая центы. Давайте представим, что мы таки законопослушные граждане, да еще и правового государства и оказывается даже обязаны согласно 526й ЦК Украины выполнять обязательства надлежащем образом, согласно условий договора. Мы ведь знаем, что договор является обязательным для исполнения сторонами (629ЦК)? Да и 1054 говорит, что «позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти». Вот мы установили, что ежемесячно я должен возвращать к примеру 1 доллар США и 24 цента. Да, конечно я могу не мелочится и дать + 1 доллар, но вот захотелось выполнять обязательства именно в строгом соответствии с договором и платить ежемесячно 1 доллар и именно 24 цента. Возникает вопрос, где мне ежемесячно брать 24 цента для выполнения своих обязательств? Ладно, выкручусь, попробую завести дружбу с кем то в Соединенных Штатах Америки и попрошу прислать мне центов, чтобы хватило на 48 месяцев по 24 цента для исполнения своих обязательств. Допускаем, что друг таки нашелся в США и по душевной доброте выслал мне центов сколько надо. Беру 1 доллар и 24 цента и несу в кассу банка с просьбой их принять в качестве выполнения обязательств. Как вы думаете примет их банк ? Можно конечно еще пытаться дать 50 центов и требовать сдачи в 26 центов для следующего платежа, не обращая внимания на вопли кассира что инструкция не велит принимать центы да и давать сдачу в центах тоже Понимаю, смешно, но все таки 526я ЦК говорит, что зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору и никак иначе. Обращаюсь к постанове НБУ № 337 которая действовала в момент заключения договора и что же вижу. В п. 1 главы 2 сказано, что «за рішенням банку іноземна валюта у вигляді монет приймається в касу банку лише в разі касового обслуговування юридичних осіб, що мають право використовувати іноземну валюту як засіб платежу або здійснювати розрахунки, пов'язані з відрядженнями за кордон. Банк має право приймати до каси монети номіналом 1 та 2 євро, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території країн - членів Європейського валютного союзу, у разі здійснення касових операцій з фізичними особами.» Оказывается, банк не может принять надлежащее исполнение мною обязательств и выполнить свое обязательство в виде принятия от меня центов. А почему меня об этом не предупредили, а? (Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону ч. 2 ст. 538 ЦК) Так еще и оказывается что фактически выдать мне центы не могли, поскольку согласно п. 1 главы 3 Постановы № 337 - Іноземна валюта у вигляді монет видається в разі її наявності в касі банку юридичним особам, що мають право використовувати іноземну валюту як засіб платежу або здійснювати розрахунки, пов'язані з відрядженнями за кордон. Банк має право під час здійснення касових операцій з фізичними особами видавати монети номіналом 1 та 2 євро, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території країн - членів Європейського валютного союзу, у разі їх наявності в касі банку. Почему меня не предупредили изначально, что не имеют права выдать с кассы 67 центов, о которых мы договорились как о цене договора? На них то я тоже ведь должен платить проценты ? И вообще я кредит брал чтобы в руках заветные 67 центов подержать )))) Получается договор невозможно выполнить уже с момента его заключения. Ладно я обыватель об этом не знал, но банк как агент валютного контроля то знал об этом и должен был меня предупредить как никак ? Отсюда прихожу к двум выводам: 1. Согласно п. 4 ст. 613 ЦК України, «боржник за грошовим зобов’язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора», а банк не принимая от меня центы является кредитором, который просрочил. 2. Согласно ч. 3 ст. 528 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Вот такой юридический прикол, кто поймет тот молодец

в реестре кассации нету, случайно наткнулся на это постановление в лиге, а в реестре уже нашел ухвалу апелляции. Убивает что оба суда пришли к выводу о том что пункт 1.5 Положения, соответствует Декрету. Может конечно мне не хватает юр. практики, но вот какие выводы делаю: 1.) ч. 2 ст. 2, резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. (т.е. мы имеем право осуществлять валютные операции с учетом ограничений установленным этим Декретом) 2.) Поскольку ситуация которая меня интересует, это использование иностранной валюты как средства платежа. Хочу знать, есть ли какие то ограничения относительно такой операции в Декрете ? Да! п.Г ч. 4 ст. 5 Декрета говорит что таки есть ограничения относительно использования иностранной валюты как средства платежа в виде необходимости наличия индивидуальной лицензии у одной из сторон. Все вроде четко "індивідуальної ліцензії потребує" и никаких оговорок, "потребує" хоть у одной из сторон но "потребує" и все тут. 3.) Но вдруг мы узнаем, что Национальный банк выводит из под действия Декрета своих «подопечных», и п.1.5 Положения о выдаче инд. лицензий делает им "льготу" фактически разрешая использовать им иностранную валюту как средство платежа без индивидуальной лицензии для операций на которые выдана ген. лицензция (развивать мысль об оговорке пункта о том на какие именно операции выдана генлицензия не буду, поскольку речь не о том) 4.) Возникает следующий вопрос, а имеет ли собственно Национальный банк полномочия отменять действие норм Декрета, разрешая использовать своим «подопечным» иностранную валюту как средство платежа без соответствующей лицензии ? Для этого обращаюсь к ч. 1 ст. 11 Декрета которая говорит о том, чем может заниматься НБУ в сфере валютного регулирования, а говорится там следующее: НБУ в сфере валютного регулирования «видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;» 5.) Прочитав внимательно 2 раза этот пункт, думаю что это за «межі» такие в Декрете, в которых должен действовать нацбанк помимо не относящихся к вопросу, нужно обязательно их найти. О, кое что нашел, п. 6 ст. 5, предусматривает что НБУ определяет: а) Порядок і терміни видачі ліцензій б) перелік документів, необхідних для одержання ліцензій в) підстави для відмови у видачі ліцензій Становится интересно, каким из этих полномочий предоставлено право фактически отменить для всех банковских учреждений Украины п. Г ч. 4 ст. 5 Декрета ? Да вроде никаким. Или право определять порядок выдачи лицензий подразумевает собой возможность отменить необходимость ее получения ? 6.) Кроме того, ст. 56 ЗУ о НБУ прямо говорит, что ну не могут акты НБУ противоречить законам Украины и другим актам законодательства, а мы знаем Декрет имеет силу закона и обязателен для исполнения на всей территории Украины, соответственно ну не может Положение о выдаче инд. лицензий противоречить ему, а тем более отменять отдельные его положения. 7.) Помимо всего этого ч. 2 ст. 5 Декрета прямо говорит о том что генеральные лицензии выдаются на операции, которые не требуют индивидуальной лицензии. Соответственно следует вывод, о том что генеральная лицензия фактически не может быть выдана на использование иностранной валюты как средства платежа, поскольку эта операция требует именно индивидуальной лицензии и никакой другой, а только индивидуальной. Вывод: Да! НБУ имеет право определять «порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій» но саму необходимость получения лицензии устанавливает ведь законодательный акт – Декрет, а не НБУ. Получается НБУ вопреки ч.2 ст.2, ч.2 ст.5, п.Г ч. 4 ст.5, ч.6 ст. 5, ч.1 ст. 11 Декрета а также ст. 56 ЗУ о НБУ фактически отменил своим постановлением действие нормы акта имеющего силу закона, разрешив практически всем банкам Украины использование иностранной валюты как средства платежа без индивидуальной лицензии. Интересует вопрос, почему это не заметили в МинЮсте когда проводили государственную регистрацию этого постановления ? Не дураки же там сидят? Да и в НБУ далеко не все глупы, тоже наверное видели что п.1.5. Положения явно противоречит всем этим пунктам Декрета. Напрашивается мысль, что где то в мои утверждения закралась ошибка. Но где? PS Был бы очень рад комментарию НБ Украины по поводу этих решений суда, ответа из управления НБУ да и выводам в этом посте. Спасибо заранее!

Обнаружил постановление окружного админ. суда, обалдел с формулировки в нем. ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА ПОСТАНОВА 17.06.2010 р. N 2а-5884/10/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого, судді - Винокурова К. С., суддів: Шрамко Ю. Т., Маруліна Л. О., при секретарі судового засідання - Горбан А. В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" до Національного банку України, третя особа Міністерство юстиції України про визнання незаконною постанови. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Національного банку України про визнання незаконною та нечинною з моменту прийняття постанову Правління Національного банку України від 14.10.2004 р. N 483 "Про затвердження Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу" в частині абзацу другого пункту 1.5 Положення. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2010 р. відкрито провадження у даній справі, призначено попереднє судове засідання, відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову. Згідно з ухвалою суду від 27.05.2010 р. закінчене підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у складі колегії суддів. Позовні вимоги в цілому мотивовані тим, що всупереч положенням Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національним банком України прийнято Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління НБУ від 14.10.2004 р. N 483, у пункті 1.5 якого дозволено використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Враховуючи те, що між ТОВ "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" було укладено Генеральний договір про здійснення кредитування від 17.09.2008 року, на виконання якого в період з 17.07.2009 р. по 16.09.2009 р. було здійснено кредитування позивача в іноземній валюті - доларах США, позивач вважає, що норма оспорюваного пункту 1.5 Положення була застосована до зазначених правовідносин. Позивач вважає, що надання йому АКБ "Укрсоцбанк" грошових коштів (кредиту) в іноземній валюті, а також сплата процентів за кредитом, є валютними операціями, які повинні здійснюватись лише на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України на надання кредитів в іноземній валюті та на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України відповідно до вимог підпунктів "в" та "г" пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Таким чином, на думку позивача, Національний банк України не мав повноважень самостійно встановлювати інший порядок здійснення операцій, що суперечить вимогам Декрету Кабінету Міністрів. Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово та наявні у матеріалах справи. В обґрунтування заперечень відповідач посилався на статтю 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а також статтю 44 Закону України "Про Національний банк України", де зазначено, що Національний банк України видає в межах, передбачених Декретом обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України та діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. Представник відповідача повідомив, що у Офіційному віснику України N 41 від 11 червня 2010 р. опубліковано оголошення щодо оскарження даного нормативно-правового акта. У судовому засіданні 27.05.2010 року судом прийнято клопотання відповідача про застосування наслідків пропущення позивачем строку звернення до суду. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив: 14 жовтня 2004 року постановою Правління Національного банку України N 483 було затверджено Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, яке було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 р. за N 1429/10028 (далі - Положення N 483). Положення розроблено відповідно до вимог статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет), а також статей 7 і 44 Закону України "Про Національний банк України". У пункті 1.2 зазначено, що Положення регламентує порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу. Зазначене Положення містить, зокрема, пункт 1.5 такого змісту: "1.5. Використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); у випадках, передбачених законами України. У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії. Використання на території України як засобу платежу банківських металів, платіжних документів та інших цінних паперів, виражених в іноземній валюті або банківських металах, дозволяється лише у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку.". Із зазначеним пунктом Положення N 483 не погоджується позивач та просить визнати його нечинним та незаконним з моменту його прийняття. Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до статті 2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Згідно зі статтею 44 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. Статтями 7, 44 Закону України "Про Національний банк України", пунктом 1 статті 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 року N 15-93 Національному банку надані повноваження, зокрема, у сфері валютного регулювання визначати порядок здійснення операцій в іноземній валюті, приймати нормативно-правові акти щодо ведення валютних операцій. Статтею 56 Закону України "Про Національний банк України" встановлено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України. На виконання вказаних повноважень відповідно до вимог статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а також статей 7 і 44 Закону України "Про Національний банк України" Національним банком України було прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління НБУ від 14.10.2004 N 483 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 за N 1429/10028. Відповідно до положень статей 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розмішувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії. Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї ж статті кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Таким чином, законодавство України чітко визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити та бути суб'єктом кредитних зобов'язань. Спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті. Що стосується валютного законодавства, то відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (стаття 1) надання кредитів в іноземній валюті слід відносити до валютних операцій. Здійснення валютних операцій може мати місце на підставі генеральних чи індивідуальних ліцензій Національного банку України. Відповідно до статті 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Перелік валютних операцій, для здійснення яких необхідна індивідуальна ліцензія НБУ, наданий у частині 4 цієї статті. Генеральні ліцензії надаються на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Підпункт "в" пункту 4 статті 5 Декрету передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Виходячи з наведеного, індивідуальна ліцензія на проведення вказаних операцій необхідна лише у тому випадку, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні законодавством не встановлено терміни і суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Ця обставина з огляду на відсилочний характер норми Декрету не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції. Відповідно до пункту 1.4 Положення N 483 використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) - використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких зобов'язань або оплати товарів що придбаваються. Разом з тим, у пункті 1.5 Положення визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями). Виходячи з наведеного, надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України жодною з сторін договору. Слід зазначити, що Національним банком України було подано суду Висновок науково-правової експертизи Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України щодо правових підстав надання кредитів в іноземній валюті від 09.11.2006, згідно з яким відповідно до норм статей 192, 533, 1054 Цивільного кодексу України, статті 198 Господарського кодексу України, статей 32, 44 Закону України "Про Національний банк України", статей 2, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 1, 4, 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статей 1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті. Таким чином, суд вважає, що Національний банк України, користуючись своїми повноваженнями щодо видачі обов'язкових для виконання нормативних актів щодо здійснення операцій на валютному ринку України, наданими йому Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", закріпив за уповноваженим банком у відповідному випадку право використовувати іноземну валюту як засіб платежу на території України без індивідуальної ліцензії. Прийняття зазначеного Положення Національним банком України не суперечить, на думку суду, вимогам Декрету Кабінету Міністрів України, а конкретизує його певні положення. Судом встановлено, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" був укладений Генеральний договір N 085/099-8 від 17.09.2008 року, згідно з яким позивачу надається кредит протягом періоду з 17 вересня 2008 року по 16 вересня 2013 року. Згідно з додатками N 1, N 2 визначено, що кредитор (банк) зобов'язується протягом період з 17.09.2008 р. по 16.09.2009 р. надавати позичальнику грошові кошти в гривнях в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 5000000 грн. та в доларах США на оплату за обладнання згідно договору N 19/06-08 від 19.06.2008 р., укладеного між позивачем та ТОВ "Промислово-фінансова група "Конкорд" в межах максимального ліміту заборгованості, еквівалентного 3000000 грн., що в еквіваленті складає 618416,44 доларів США. Згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. В ході судового розгляду адміністративної справи, представником відповідача заявлено клопотання про застосування наслідків пропущення позивачем строку звернення до суду. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначав, що прийняте Положення N 483 набрало чинності в листопаді 2004 року і було оприлюднене у встановленому порядку. У додаткових поясненнях позивач стверджував, що на виконання даного договору було здійснено кредитування позивача в іноземній валюті безпосередньо в період з 17 липня 2009 року по 16 вересня 2009 року. Водночас, доказів на підтвердження зазначених обставин, позивач суду не представив. Виходячи з того, що Генеральний договір N 085/099-8 та додаткові угоди до нього були підписані позивачем ще у вересні 2008 року, зазначені обставини свідчать про те, що позивач ще у 2008 році став суб'єктом правовідносин, у яких застосовувались норми Положення N 483. У ч. 3 ст. 100 КАС України передбачено, що позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Крім того, у п. 14 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" також міститься посилання на частину третьої статті 100 КАС України. Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи. Стаття 100 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду: пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Представники відповідача наполягали на відмові у задоволенні адміністративного позову, зокрема, у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду. Позивач не довів у суді поважності причин пропуску процесуального строку. Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, враховуючи те, що факт пропуску строку звернення до адміністративного суду є встановленим, а також наявність клопотання відповідача про застосування вимог закону щодо пропущення такого строку, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 99, 100, 105, 158 - 163, 171 КАС України, адміністративний суд постановив: У задоволенні позову відмовити. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 14.07.2010. Головуючий, суддя К. С. Винокуров Судді: Л. О. Маруліна Ю. Т. Шрамко (http://reyestr.court.gov.ua/Review/10653061) А вот решение апелляции по нему, называется попробуй найти хоть пару отличий КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5884/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Винокуров К.С. Суддя-доповідач: Сорочко Є.О. У Х В А Л А Іменем України "02" червня 2011 р. м. Київ Київський апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Сорочко Є.О. Суддів: Усенко В.Г. Собків Я.М. при секретарі Ковальчук Г.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат»до Національного банку України за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача –Міністерства юстиції України про визнання нечинною постанови,- В С Т А Н О В И В: Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат»(далі –ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національного банку України про визнання нечинною постанови № 483 від 14.10.2004 р. «Про затвердження Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу»в частині абз. 2 п.1.5 Положення. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено. На вказану постанову ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи та порушення норм матеріального права. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановою Правління Національного банку України № 48314 від жовтня 2004 року було затверджено Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, яке було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 р. за № 1429/10028. Згідно зі статтею 44 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. Статтями 7, 44 Закону України «Про Національний банк України», п. 1 ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 року № 15-93 Національному банку надані повноваження, зокрема, у сфері валютного регулювання визначати порядок здійснення операцій в іноземній валюті, приймати нормативно-правові акти щодо ведення валютних операцій. Статтею 56 Закону України «Про Національний банк України»встановлено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку України видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність. Вищезазначене оспорюване Положення було прийнято Національним банком України на виконання вказаних повноважень відповідно до вимог статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а також статей 7 і 44 Закону України «Про Національний банк України» Відповідно до положень статей 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розмішувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії. Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит, як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї ж статті кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Таким чином, законодавство України чітко визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити та бути суб'єктом кредитних зобов'язань. Спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті. Що стосується валютного законодавства, то відповідно до ст . 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі -Декрет) надання кредитів в іноземній валюті слід відносити до валютних операцій. Здійснення валютних операцій може мати місце на підставі генеральних чи індивідуальних ліцензій Національного банку України. Відповідно до статті 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Перелік валютних операцій, для здійснення яких необхідна індивідуальна ліцензія НБУ, наданий у частині 4 цієї статті. Генеральні ліцензії надаються на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Підпункт «в»пункту 4 статті 5 Декрету передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Виходячи з наведеного, індивідуальна ліцензія на проведення вказаних операцій необхідна лише у тому випадку, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, на сьогодні законодавством не встановлено терміни і суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Ця обставина з огляду на відсилочний характер норми Декрету не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції. Відповідно до пункту 1.4 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) - використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких зобов'язань або оплати товарів що придбаваються. Разом з тим, у пункті 1.5 цього Положення визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями). Виходячи з наведеного, надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України жодною з сторін договору. Слід зазначити, що Національним банком України було подано Висновок науково-правової експертизи Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України щодо правових підстав надання кредитів в іноземній валюті від 09.11.2006, згідно з яким відповідно до норм статей 192, 533, 1054 Цивільного кодексу України, статті 198 Господарського кодексу України, статей 32, 44 Закону України «Про Національний банк України», статей 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статей 1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті. Таким чином, колегія суддів вважає, що Національний банк України, користуючись своїми повноваженнями щодо видачі обов'язкових для виконання нормативних актів щодо здійснення операцій на валютному ринку України, наданими йому Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», закріпив за уповноваженим банком у відповідному випадку право використовувати іноземну валюту як засіб платежу на території України без індивідуальної ліцензії. Колегія суддів прийшла до висновку, що прийняття зазначеного Положення Національним банком України не суперечить, вимогам Декрету Кабінету Міністрів України, а конкретизує його певні положення. Судом першої інстанції було встановлено, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»та ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат»був укладений генеральний договір № 085/099-8 від 17.09.2008 року, згідно з яким позивачу надається кредит протягом періоду з 17 вересня 2008 року по 16 вересня 2013 року. Згідно з додатками № 1, № 2 визначено, що кредитор (банк) зобов’язується протягом період з 17.09.2008 р. по 16.09.2009 р. надавати позичальнику грошові кошти в гривнях в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 5 000 000 грн. та в доларах США на оплату за обладнання згідно договору № 19/06-08 від 19.06.2008 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Промислово-фінансова група «Конкорд» в межах максимального ліміту заборгованості, еквівалентного 3 000 000 грн., що в еквіваленті складає 618 416,44 доларів США. Згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб’єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Представником відповідача було заявлено клопотання про застосування наслідків пропущення позивачем строку звернення до суду, мотивуючи тим, що оспорювань Положення набрало чинності в листопаді 2004 року і було оприлюднене у встановленому порядку. У додаткових поясненнях позивач стверджував, що на виконання даного договору було здійснено кредитування позивача в іноземній валюті безпосередньо в період з 17 липня 2009 року по 16 вересня 2009 року. Водночас, доказів на підтвердження зазначених обставин, позивач не надав. Виходячи з того, що генеральний договір № 085/099-8 та додаткові угоди до нього були підписані позивачем ще у вересні 2008 року, зазначені обставини свідчать про те, що позивач ще у 2008 році став суб’єктом правовідносин, у яких застосовувались норми оспорюваного Положення. Згідно ст. 100 КАС України (в чинній редакції на час звернення позивача до суду) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Таким чином, враховуючи те, що факт пропуску строку позивачем на звернення до адміністративного суду є встановленим, а також наявність клопотання відповідача про застосування вимог закону щодо пропущення такого строку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2010 року без змін, оскільки обставини, що мають значення для вирішення справи судом з’ясовані повно, а постанова ухвалена з дотриманням норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,- У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат»залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2010 року – без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Сорочко Є.О. Судді: Усенко В.Г. Собків Я.М. Ухвалу складено в повному обсязі 07.06.2011 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/16184799)

«Революция начинается не с того, что некая могущественная сила атакует государство. Она начинается с внезапного осознания почти всеми активными и пассивными участниками, что этого государства больше нет. Революционеры выступают на сцену не верхом на коне, а как испуганные дети, обследующие пустой дом и при этом не уверенные, что он пуст». Кто из присутствующих думает что реально существует правовое, социальное и демократическое государство Украина или оно есть только на бумаге от 1996 года?