Daniluch

ДВС знал, что там прописаны, но продолжил процедуру продажи через торги. Но суд этот аргумент не принимает во внимание и считает что торги были правильными. Что дальше?

Я неправильно написал (виконавчого напису нотаріуса). Суды считают, если ипотечная квартира вмести жильцами продана через прилюдные торги новому хозяину то она уже не ипотечная и нормы ст. 109 ЖК и ст. 40 Ипотека не действуют. Мы подали в суд на отмену торгов. Аргументируя, что продавать с людьми нельзя, нарушена ст. 39 закона про ипотеку и процедура продажу тоже нарушена, но нам отказали. Что делать дальше? Ваше мнение. Как доказать, что нормы ст. 109 ЖК и ст. 40 Ипотека действуют и для нового хозяина. Так как новый хозяин хочет выселить их.

А, что делать тем людям? Когда банк их не выселял. А по исполнительному листу нотариуса продал квартиру вместе с жильцами, через прилюдные торги.

А вот коментарий: (Коментар Третейської палати України щодо компетенції третейських судів розглядати спори за позовами кредиторів до споживачів про захист прав кредиторів 20.10.2015 02.09.2015 року Верховним Судом України була розглянута заява фізичної особи – споживача банківських послуг про перегляд ухвали ВССУ від 27.04.2015 року , якою заявнику було відмовлено у розгляді касаційної скарги на рішення апеляційного та місцевого суду про відмову від скасування рішення третейського суду у справі за позовом банку до позичальника-споживача. За результатами розгляду заяви споживача Верховний Суд України у справі № 6-856цс15 висловив наступну правову позицію: «Відповідно до статті 389-5 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано, якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.   Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Рішення третейського суду, про скасування якого просив заявник, ухвалено після внесення зазначених змін до Закону.   Суди, розглядаючи заяву про скасування рішення третейського суду на вказану обставину не звернули уваги та відмовили у її задоволенні, помилково пославшись на те, що спір, який виник між сторонами, не є спором щодо захисту прав споживачів.   Оскільки заявник є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.» (Див: http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/%28documents%29/98FEAC09C4AAF82AC2257EE00042CCFC) Коментар:   Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Згідно із ст. 16 ЦКУ захист прав здійснюється шляхом подання позову до суду. Відповідно предмет спору визначається за позивачем та змістом його вимог. Пунктом 6 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12.04.1996 року № 5 визначено, що у справах про захист прав позивачем є споживач, який подав до суду позов щодо захисту його порушених прав споживача. Цей висновок повторюється і у пункті 5 постанови пленуму ВССУ від 30.03.2012 року № 5. Справи за позовом банку до фізичної особи–споживача банківських послуг про захист прав банку не виключені законом із компетенції третейського суду. У третейській справі, на яку посилається Верховний Суд України у справі № 6-856цс15 позивачем є банк, який подав позов до споживача про захист своїх прав, що виникли із кредитного договору з третейським застереженням. У постанові ВСУ від 02.09.2015 року нічого не сказано про те, які саме вимоги споживача щодо захисту його прав були заявлені споживачем та на порушення п.14 ст. 6 Закону були розглянуті третейським судом у третейській справі. У постанові Верховного Суду України від 02.09.2015 року відсутній правовий критерій визначення предмету спору, не врахована ясна правова позиція викладена у п.6 постанови пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12.04.1996 року № 5, де визначено, що у справах про захист прав позивачем є споживач, який подав до суду позов щодо захисту його порушених прав споживача. Фактично Верховний Суд України не вбачає різниці між спорами щодо захисту прав споживачів за позовами банків до споживачів та спорами за участю споживачів за позовами споживачів до банків . Проте саме це було предметом обговорення Верховною Радою України при прийняті Закону України № 2983-VI від 03.02.2011 року , яким з компетенції третейського суду виключені спори щодо захисту прав споживачів Цей закон Верховна Рада України прийняла розглянувши два законопроекти: № 6670 про виключенні із компетенції третейського суду спорів за участю споживачів та - № 6670-1 про виключення із компетенції третейського суду спорів щодо захисту прав споживачів. За результатами обговорення цих двох законопроектів Законом України № 2983-VI від 03.02.2011 року був прийнятий законопроект № 6670-1 про виключення із компетенції третейського суду саме спорів щодо захисту прав споживачів, а не - спорів за участю споживачів див.: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc2_5_1_J?ses=10007&num_s=2&num=6670&date1=&date2=&name_zp=&out_type=&id= Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК обов’язкове врахування правової позиції Верховного Суду має здійснюватись судами загальної юрисдикції, якщо суди не мають інших мотивів, які не розглядав Верховний суд України. Вище викладені мотиви ( доводи), які не знайшли оцінку у постанові ВСУ від 02.09.2015 року) третейские суды не будут выполнять решение ВСУ.

Для того, чтобы создать действующую организацию, которая может противостоять существующей системы. Так надо выходить в народ. Читайте Ленина. Как вести пропагандистскую работу. Ведь главное поднять народ. Ведь с начало большевики не создавали партию они вступили в созданную, а потом взяли ключевые места и возглавили ее. А для того чтобы за нами пошли люди и нам поверили что мы можем что-то изменить мы должны показать на примере наши хоть маленькие но победы над банками. Взять любого кто смог выиграть в суде дело сообщить об этом всем а не только в интернете. Ведь интернетом у нас в Украине пользуются всего 3%. А нам нужно, чтоб знали что есть сила которая сможет изменить положение как минимум 60%. Для это большевики создали газету "искра". И газета сделала больше чем партии вместе взятых в то время. И нам нужно создать печатный орган, который объединит вокруг себя ядро, которое потом сможет повести за собой массы. Это одно. Другое. В конституции сказано, что народ имеет законодательную инициативу. Так давайте все месте напишем по всем правилам законодательства закон в защиту заемщиков и проведем обсуждения по всей Украине. А потом подадим для экспертизы в Конституционный суд. И в международные защитно - законодательные органы, чтоб они дали оценку нашему закону. И тогда Верховной Раде будет некуда деться и придется принять данный закон, если вся общественность данный закон поддержит. Да это очень трудно. Но только так мы сможем заставить их нас слушать. Ведь революции с помощью вил и булыжников закончились. Сейчас век технического прогресса и мы должны их переиграть умом а не камнем. Сила нужна конечно и сейчас но с ней далеко не уйдешь впереди должны идти люди с мозгами и знаниями, чего сейчас в нашем правительстве не наблюдается.