Nemo

Пользователи
  • Content Count

    16
  • Joined

  • Last visited

Community Reputation

0 Обычный

About Nemo

  • Rank
    Участник
  1. У УкрСиббанка нарушений масса по всем договорам. Складывается впечатление, что там работают дебилы, которых понабирали по объявлениям типа "распродажa недоумков". В вашей ситуации - абсолютно выиграшное дело. У вас - главный аргумент для судьи - платёжное поручение автосалона для оплаты БАНКУ, а там стоит сумма ТОЛЬКО в гривнях (даже, если на машинных ценниках стоит эквивалент в у.е.). Кроме того, БАНК перечислял САЛОНУ - ГРИВНЫ (выписка с временног осчёта в гривнях об оплате). Деньги налом вы не получали - всё безнал. Даже ,если налом выдали, то тоже гривны. Даже, если там привязка к доллару стоит - ПЛАТЁЖКА В ГРИВНАХ... В Днепропетровске множество выигранных таких дел. ОДНА ПРОБЛЕМА - ПОДКУПНЫЕ СУДЬИ В НАШЕЙ СРАНОЙ СТРАНЕ. ...Тогда может дать судье самому? (мысли вслух) ...Удачи в борьбе со ЗЛОМ!!!
  2. Добрый день,у меня такая же ситуация с CCG, но с мобильным оператором Киевстар. У меня был по контраккту безлимитный номер в 2005-2006г. Я сменил компанию, в которой работал, написал в Днепропетровске в Центре Киевстар заявление, что не буду ползоваться их услугами. Прошёл 1 год - начались письма от Киестар. Заплатите 600 грн - за "оказание телекоммуникационных услуг". При проьбе расшифровать - ничего толком по телефону не сказали. 2 года присылали мне письма с новыми астрономическими цифрами, угрозами и предложениями "перейдите на новый тарифный план, а заодно погасите свою текущую задолженность". Черег 3 года они передали в указанную вами компанию. CCG начала 1-2 раза в месяц звонить из Киева на "щирій українській мові". Мы сказали, что написали заявление в милицию, и если вы ещё раз позвоните, мы подадим на вас в суд и добъёмся отключения всех номеров телефона в вашей компании. И вообще - такого адресата - здесь нет, он/она - не живут здесь давно. кто вам дал наши координаты? (разглашение банковской тайны о клиентах!) короче говоря - засыпали их вопросами и предупреждениями со своей стороны! БОЛЬШЕ НЕ ЗВОНЯТ!!! Далее по письмам с их стороны Все их письма с угрозами - полная липа. коллекторские компании не имеют полного юридического права взыскивать долг без вашего ПИСЬМЕННОГО СОГЛАСИЯ, которе вы НЕ ДАДИТЕ. Также банк НЕ ИМЕЕТ ПРАВО передать ваш долг третьему лицу БЕЗ ВАШЕГО СОГЛАСИЯ. Кроме того срок исковой давности по долгам - 3 ГОДА, И ТОЛЬКО В ИСКЛЮЧИТЕЛЬНЫХ СЛУЧАЯХ МОЖЕТ БЫТЬ СУДОМ ПРОДЛЁН ДО 10 ЛЕТ. Но, думаю, такая ничтожная сумма к этой категории не относится. Письма приходили такие: 1) Цветные бланки-ФОТОКОПИИ с фотокопией росписи "директора и печати!!!" Что это означает для вас? ТО, ЧТО ОНИ НИЧЕГО НЕ СДЕЛАЮТ И САМИ БОЯТСЯ ПОЙТИ ПОД СУД ЗА ВЫМОГАТЕЛЬСТВО!!! Т.к. по закону - в судах фотокопия росписи и печати - НЕ ИМЕЕТ ЮРИДИЧЕСКОЙ СИЛЫ, и если вы на них подадите в суд - они сразу скажут, это не оригинал, мол подделка, наше честное имя порочат и т.д. 2) В письмах были напечатанные бланки шрифтом от пишущих машинок - ПОВЕСТКА ва суд без точного адреса и времени, а также чистый БЛАНК ОПИСИ ИМУЩЕСТВА НА ПРОДАЖУ ВАШЕГО ИМУЩЕСТВА. Всё это психологическое запугивание. Приходило это дерьмо мне одно время каждую неделю, с указанием точной даты и времени, когда прийдут описывать имущество. Но, я не лох на льдине. Жду их - не приходят, приходит письмо, что мол, не смогли - много должников, прийдём в такое время в такую дату, - тот же сценарий! НЕ ПРИХОДЯТ!!! 3) И заметьте! На обратной стороне бланков - города указаны, в которых у них есть СВОИ ПРЕДСТАВИТЕЛЬСТВА-ФИЛИАЛЫ, но все письма приходят исключительно из Киева!!! Расписал подробно, для того, чтобы вы поняли, что ещё вас может ждать, и почему не надо их бояться. ПИСЬМЕННО ИМ НЕ В КОЕМ СЛУЧАЕ НЕ ОТВЕЧАЙТЕ И ЗАПРОСОВ - НЕ ДЕЛАЙТЕ НИКАКИХ!!!! Помните - есть бумага - есть дело. Всю вашу переписку уже можно будет подколоть к судебному иску и сделат вас должником! Поэтому советы: 1) По телефону - говорите: такие здесь не живут, звоните правильно, будете террорезировать звонками - обращусь в милицию и т.д. 2) На письма не отвечайте, но не выкидывайте их ,а храните. Т.о. - ВЫ ещё сможете на них подать в суд за вымогательство. 3) Ничего НЕ ПОДПИСЫВАЙТЕ, даже, если прийдут из банка и скажут ,что долг мы передали им - будете им платить. 4) Прийдут с милицией - тоже двери не открывайте, даже ,если они будут слышать через двери ваши голоса и работающий телевизор. Помните, что мент - за порогом вашей квартиры - ничего не сделает, а вот, если вы его пустили за порог своей квартиры и потом вытолкали - ЭТО УЖЕ СОПРОТИВЛЕНИЕ ВЛАСТИ ПРИ ИСПОЛНЕНИИ, И ДАЖЕ НАПАДЕНИЕ НА СОТРУДНИКА МИЛИЦИИ...А это уже 3 года лишения свободы... Так что - оптимальнее не открывать двери вообще ,и даже не разговаривать с ними, т.к. ходят они с ДИКТОФОНАМИ, через которые делают записи и передают их в суд. 5) При угрозах - говорите спокойно и так: я готов прийти в суд - пришлите исковое заявление и повестку из суда, а так говорить не о чем. ЕСТЕСТВЕННО - ОНИ НЕ ПРИШЛЮТ!!! НО, ОТСТАНУТ ТОЧНО!!! 6) Письма у уведомлениям о вручении тоже будут приходить. Приходите гна почту и просите показать конверт отправителя. Вам показыают, а вы говорите: это ошибка, я не заказыал. Я вообще происл своегго почтальона отправлять письма CCG со штампом - "данный адресат п отакому адресу не проживает". Три раза отослал назад - и уже 2 года сплю спокойно и забыл об этой компании, пока сегодня не увидел на форуме знакомые буквы CCG. Вроде бы всё. Если возникнут вопросы, или я что-то упустил в этом письме - пишите - отвечу!
  3. Вот такое вот письмо и приложения я им отослал: Торгово-промислова палата України договірно-правове управління вул. Велика Житомирська, 33, Київ, МСП, 01601 від [[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[ Адреса прописки: [[[[[[[[[[[[[[[[ Адреса проживання: [[[[[[[[[[[[[[[[[[[[ 8 квітня 2008р. між АКІБ «УкрСиббанк» в особі відділення №683 (далі змінив назву на ПАТ«УкрСиббанк»), як кредитором, та мною, [[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[, як позичальником, був укладений кредитний договір № [[[[[[[[[[[[[ та № [[[[[[[[[[[[[[[[[[1 (далі – Договір), згідно з яким Банк надав мені кредит у розмірі 30.000,00 (тридцять тисяч) доларів США, що в гривневому еквіваленті склало 151.500,00 грн (сто п’ятдесят тисяч п’ятсот гривень) на строк до 9 квітня 2018р. із використанням відсоткової ставки у розмірі 13,5 % річних. Включно до січня 2010 року зобов’язання за Договором виконувалися мною належним чином. Однак, у зв’язку з розгортанням світової фінансово-економічної кризи, неготовністю національної економіки до протидії цій кризі тощо (що відображено, зокрема, у рішенні Ради національної безпеки та оборони України від 20 жовтня 2008р., введеному в дію Указом Президента України від 24.10.2008 № 965/2008; Законі України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»; Указі Президента України від 17.11.2008 №1046/2008 та проектах інших нормативних актів), відбулася істотна зміна економічних умов у країні, зокрема, різке зростання офіційного та комерційного курсів долару США по відношенню до національної валюти (офіційний курс станом на момент укладення Договору - 505,00 грн. за 100 доларів США, станом на дату звернення – 798,00 грн. за 100 доларів США). У той же час, я отримую дохід у національній валюті України, і для виконання зобов’язань за Договором вимушений придбавати іноземну валюту за комерційним курсом українських банків (станом на момент укладання Договору 505,00 грн. за 100 дол. США; станом на дату звернення ≈ 798,00 грн. за 100 дол. США), що робить для мене неможливим виконання Договору на даний час. На підставі викладеного, ПРОШУ: Здійснити правову експертизу Договорів та видати відповідний сертифікат: 1) на предмет настання форс-мажорних обставин, 2) на предмет відповідності умов кредитного Договору умовам чинного законодавства в Україні. 3) на предмет відповідності умов Договору Іпотеки та Договору Поруки умовам чинного законодавства в Україні. Додатки: всього на 32 аркушів (54 сторінок). 1) Додаток 1 - Копія Свідоцтва Луганської Торгово-Промислової Палати про форс-мажорні обставини (2 аркуша, 4 сторінки). 2) Додаток 2 - Додаткова інформація по форс-мажор ( 1 аркуш, 2 сторінки), 3) Додаток 3 - Кредитний договір про надання споживчого кредиту № ъъъъъъъъъъъъъъ від 08.04.2008р при застосуванні ануїтетної схеми погашення (на 8 аркушах, 14 сторінок), 4) Додаток 4 - Кредитний договір про надання споживчого кредиту № ъъъъъъъъъъъъъъъъ від 08.04.2008р (на 7 аркушах, 13 сторінок), 5) Додаток 5 – Інформація про невідповідність умов кредитного договору № ъъъъъъъъъъъъъъъ від 08.04.2008р та ъъъъъъъъъъъъъъъъъъъ від 08.04.2008р діючому в Україні законодавству ( 4 аркушів, 7 сторінок) 6) Додаток 6 - Договір Поруки №ъъъъъъъъъъъъ від 08.04.2008р (1 аркуш, 2 сторінки), 7) Додаток 7 – Договір Іпотеки ъъъъъъъъъъъъъъъ (2 аркуша, 2 сторінки), 8) Додаток 8 - Висновок Експерту, акредитованим АКІБ «УкрСиббанку» про ринкову вартість моєї квартири перед підписанням кредитного договору (1 аркуш, 2 сторінки), 9) Додаток 9 – дві Заяви про пролонгацію кредиту в умовах економічної кризи, про прохання банка піти на зустріч мені, як споживачу фінансових послуг (2 аркуша, 3 сторінки), 10) Додаток 10 – Довідки двох незалежних банків про відсоткову ставку на 8 квітня 2008р в інших банках (2 аркуша, 2 сторінки), З повагою, «05» березня 2011 ________________ Додаток 5 ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ ПРО НЕВІДПОВІДНІСТЬ УМОВ (ПУНКТІВ) КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ № ъъъъъъъъъъъъ та №ъъъъъъъъъъъъъъ ЧИННОМУ ЗАКОНОДАВСТВУ В УКРАЇНІ Необхідно надати правову оцінку наступним положенням кредитного договору, які суперечать діючому законодавству (з зазначенням порушень та коментарями): 1.1 неправомірність банком застосування штрафних санкцій шляхом нарахувань у розмірі подвійної процентної ставки за користуванням кредитом (пункт 1.3.1 Договору кредитування № ъъъъъъъъъъъъъъъъъъъъ – 13,5%), тобто 27%, що йде у пряме протиріччя з діючим законодавством и умовами договору, тому що розділом 8 вказаного договору неустойки за несвоєчасну сплату кредиту передбачені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. 1.2 Таким чином, при стягненні сум по кредитному договору слід керуватися положеннями ч.1 ст. 1050 ГК України та виходити з того, що стягнення сум/процентів по с. 1048 ГК України є платою / винагородою за користування грошовими коштами, а стягнення сум відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України є способом цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. 1.3 Крім того, суд повинен взяти до уваги доведені мною значимі обставини, в розумінні ст. 551 ЦК України, а саме: ступінь виконання мною зобов'язань за кредитним договором, що виразилася в достроковому погашенні кредитних зобов'язань навіть у період кризи і в більших сумах , ніж передбачено графіком банку, а коли настали, не з моєї вини, критичні обставини важкого матеріального характеру (форс-мажор), то банк відхилив, причому без письмової відповіді на мої зареєстровані в банку заяви про пролонгацію договору, таким чином, банк не пішов мені назустріч як своєму клієнтові, тим самим сам спровокував мої подальші неплатежі, посилив ситуацію з платежами за кредитом і зайвий раз довів свою агресивну підприємницьку практику, небажання йти на компроміси, небажання шукати шляхи вирішення проблеми, розглядати різні варіанти і т.д. 1.4 Звертаю Вашу увагу на те, що я неодноразово письмово звертався до банку з проханням про пролонгацію / реструкторізацію строку платежів (згідно п.6.1 кредитного договору) ДОДАТОК № 9, що дозволило б шляхом збільшення терміну дії кредитного договору, зменшити суму щомісячного платежу, а це, у свою чергу, дало б мені змогу стабілізувати своє фінансове становище, акумулювати грошові засоби з метою належного виконання кредитних зобов'язань, тим паче, що для цього є повні підстави - дострокове погашення частини кредиту і ця пропозиція не суперечить умовам договору, положенням чинного законодавства, а також рекомендовано і підкріплено Постановою Правління Національного Банку Україна від 03.06.2009 року за № 328 і Постановою Правління НБУ від 06.08.2009 року за № 461 "Про способи щодо забезпечення погашення кредитів". 1.5 Звертаю Вашу увагу на те, що я неодноразово письмово звертався до банку з проханням надати мені інформацію про умови кредитування, зокрема надати мені роздруківки надходження моїх грошових коштів і розподіл їх по погашенню тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, на що банк, у протиріччя з положеннями, визначеними Постановою Правління Національного Банку України від 10.05.2007г за № 168 «Правил надання банками України інформації споживачеві про умови кредитування», мені весь час відмовляв, а якщо і надавав письмові довідки, то вони були не завірені належним чином і суми оплати не збігалися, що є грубим порушенням законодавства, зокрема Закону України "Про захист прав споживача". 1.6 Своїми односторонніми незаконними діями Банк свідомо і навмисно пішов на порушення норм чинного законодавства України, підзаконних актів НБУ, умов укладених договорів, тим самим порушивши основоположний принцип цивільно-правових відносин, укладених в ст. 3 ЦК України (а також п. 8.5 кредитного договору), а саме - принцип справедливості. 1.7 Несправедливими є і дії Банку, які зобов'язують позичальника за умовами договорів погашення кредитів у доларах США, а це - зловживання правом, коли всі ризики падіння вартості гривні та зростання курсів іноземної валюти, лягли на споживача, тобто банк, як суб'єкт підприємницької діяльності, фактично переклав ризики виключно на позичальника і споживача кредитних послуг, що є, по своїй суті, грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного Кодексу України: "Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах ". 1.8 Таким чином, використання долара США, як предмета платежу за споживчим кредитом, істотно погіршило становище позичальника, як споживача кредитних послуг, у порівнянні з Банком - установою, що надає фінансові послуги, але цього для Банку виявилося недостатнім і він в односторонньому порядку, самостійно, без повідомлення Позичальника збільшував штрафні санкції і зажадав дострокове погашення кредиту, а такі дії Банку йдуть в пряме протиріччя із Законом України "Про внесення змін до законодавчих актів України про заборону фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором" від 21.01.2010 року за № 182-У1, що надає право Позичальнику, відповідно до приписів пункту 2 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" на свій розсуд вимагати визнання дій Банку неправомірними, на що прошу Вас звернути особливу увагу. 1.9 Крім того, статтями Цивільного Кодексу України 638, 651, 1054, 1055; статей 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" від 12 липня 2001 виключається можливість змін і розірвання договорів в односторонньому порядку, як, в даному випадку, вступив Банк. 1.10. Страхування (неправомірне обмеження конкуренції) та дострокове повернення кредиту. 1.10.1 Страхування - Пункт 4.8. кредитного договору зобов’язує позичальника застрахувати заставне майно в рекомендованій банком страховій компанії. Таким чином, в договорі встановлене монопольне право визначеної Банком страхової компанії страхувати майно Позивача. Це страхова компанія «АХА-Україна» (в минулому – «Український страховий альянс»), яка є афільованною з банком. 1.10.2 -Дострокове повернення кредиту - Інші пункти договору (п.п. 2.3, 4.6, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.9, 5.10, 8.4, 10.2, 10.14), у разі порушення цього права, надають Банку можливість збільшити процентну ставку за кредитом або розірвати договір та вимагати дострокового повернення всього кредиту. Зазначені положення кредитного договору обмежують конкуренцію страхових компаній та суперечать наступним нормам законодавства: Ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про страхування»: Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. Ст. 627 ЦК України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Ч. 3 ст. 203 ЦК України встановлює, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Ч. 3 ст. 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг. Ч. 2 п. 5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»: До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем… П. 5 ст. 13 ЦК України вказує, що не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. Ст. 42 Конституції України: Не допускається зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Окрім наведених законодавчих норм, зазначені положення кредитного договору суперечать приписам ст. 27 та 228 ЦК України, оскільки обмежують можливість фізичної особи мати незаборонені законом цивільні права та обов’язки, а також порушують конституційні права (неправомірне обмеження конкуренції – ст. 42 Конституції України). До того ж є загальновідомим, а отже не потребує доказування, той факт, що Антимонопольний комітет України заборонив банкам нав’язувати послуги визначених банком страхових компаній, оскільки це суперечить антимонопольному законодавству. А відносно АКІБ «УкрСиббанк» розпочато антимонопольне провадження. Це є ще одним доказом незаконності зазначених положень у змісті кредитного договору. 2. Розкриття банківської таємниці на розсуд банку. Пункт договору 10.11. передбачає, що позичальник дає Банку згоду та право збирати, зберігати, використовувати, надавати і отримувати інформацію, що стосується Позичальника (у тому числі банківську таємницю). Зазначене положення договору суперечить аб. 2 п. 3 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», який вказує, що персональні дані, одержані від споживача або іншої особи у зв'язку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватися виключно для оцінки фінансового стану споживача та його спроможності виконати зобов'язання за таким договором. Треба зазначити, що відповідно п. 1 ст. 62 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», інформація, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації. Письмовий дозвіл – це документ, який відображає волевиявлення власника такої інформації у певний проміжок часу (тобто його можна надавати та відзивати, або відмовляти у наданні, за певних обставин). Але, якщо така умова встановлена у типовому договорі, то враховуючи обов’язковість договору (ст. 629 ЦК України), позичальник позбавляється можливості висловлювати власне волевиявлення. Таким чином, відбувається відчуження права, наданого п. 1 ст. 62 ЗУ «Про банки та банківську діяльність». Відповідно ст. 21 Конституції України, права та свободи є невідчужуваними, отже такий договір суперечить вимогам ст. 228 ЦК України. Водночас, укладання такого договору обмежує незаборонене законом право (ст. 27 ЦК України), на вільне волевиявлення щодо розкриття банківської таємниці. 3. Заборона надавати поруки. Пункт 4.5. кредитного договору забороняє позичальнику надавати поруки по відношенню до інших юридичних та фізичних осіб, а пункт 8.6. цього договору, у разі порушення зазначеної вимоги, передбачає сплату штрафу у сумі 500,00 грн. Зазначене положення обмежує встановлення правовідносин у позичальника з іншими кредитними установами, стримує розвиток споживчого кредитування та конкуренцію кредитних установ, чим суперечать ч. 1 ст. 53 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», де зазначено, що банкам забороняється укладати договори з метою обмеження конкуренції та монополізації умов надання кредитів, інших банківських послуг, встановлення процентних ставок та комісійної винагороди. Таким чином, відбувається відчуження права, наданого ст. 6 ЦК України, ст. 627 ЦК України. Відповідно ст. 21 Конституції України, права та свободи є невідчужуваними, отже такий договір суперечить вимогам ст. 228 ЦК України. Водночас, укладання такого договору обмежує незаборонене законом право (ст. 27 ЦК України) на вільне волевиявлення щодо надання поруки, чим суперечить ч. 3 ст. 203 ЦК України. 4. Вилучення продукції у споживача без його згоди. Пункт 10.12. кредитного договору передбачає, що Позичальник надає банку згоду, вилучати продукцію у позичальника без отримання на це додаткової згоди Позичальника та відповідного судового рішення. Зазначене положення діаметрально суперечить ч. 2 п. 11. ст. 11. ЗУ «Про захист прав споживачів», де вказано, що кредитодавцю забороняється вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення. Таким чином, також відбувається відчуження права, про яке вже вище зазначалося. 5. Звернення до третіх осіб за інформацією про позичальника без його згоди. Пункт 10.12. кредитного договору передбачає, що уклавши кредитний договір, Позичальник надає Банку згоду звертатись за інформацією про фінансове становище Позичальника до третіх осіб, які пов’язані з Позичальником сімейними, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті споживача. Зазначене положення також діаметрально суперечить ч. 5 п. 11. ст. 11. ЗУ «Про захист прав споживачів», де вказано, що кредитодавцю забороняється звертатися без згоди споживача за інформацією про його фінансовий стан до третіх осіб, які пов'язані зі споживачем родинними, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті споживача. Таким чином, також відбувається відчуження права, про яке вже вище зазначалося. 6. Включення у договір зі споживачем несправедливих умов. Пункт 1 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачає, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Згідно п.п. 5, 6 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому. Відповідно п.2 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Істотна частина кредитного договору суперечить зазначеній нормі Закону. Пункти Кредитного договору №11329787000 від 08.04.2008р, які містять порушення законодавства та/або протирічать один одному: - п. 1.3.2 - цитата ”Сторони домовились, що за умовами може бути встановлений новий розмір процентної ставки” – ПИТАННЯ: ”ЯК?”; - п. 1.5 - цитата ”Кредит надається шляхом: зарахування коштів на поточний рахунок Позичальника № 26202178053300, код Банка (МФО) 351005, у Банку для подальшого використання за цільовим призначенням.” – ПИТАННЯ: ”В ЯКІЙ ВАЛЮТІ? ЧОМУ НЕ НА РАХУНОК № 3739611329787, ЯК ЦЕ ВКАЗАНО В П.1.2.2?”; - п. 1.6 - цитата ”…У випадку переказування коштів на погашення кредиту та/або процентів з порушенням вищевказаної черговості з вини Позичальника, Банк вправі самостійно перерозподілити кошти Позичальника, що надійшли, відповідно до черговості, викладеної в цьому пункті Договору, шляхом проведення відповідних проводок” – КОМЕНТАР: ”ПЕРЕВИЩЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ БАНКОМ”; - п. 4.5 - цитата ”Протягом строку дії цього Договору: …- не надавати поруку по відношенню до інших юридичних та фізичних осіб без попередньої письмової згоди Банку ” – КОМЕНТАР: ” суперечать ч. 1 ст. 53 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» Таким чином, відбувається відчуження права, наданого ст. 6 ЦК України, ст. 627 ЦК України. Відповідно ст. 21 Конституції України, права та свободи є невідчужуваними, отже такий договір суперечить вимогам ст. 228 ЦК України. Водночас, укладання такого договору обмежує незаборонене законом право (ст. 27 ЦК України) на вільне волевиявлення щодо надання поруки, чим суперечить ч. 3 ст. 203 ЦК України.”; - п. 4.8 - цитата ”… застрахувати за власний рахунок предмет застави на користь Банку в рекомендованій Банком страховій компанії…., здійснювати подальше щорічне страхування предмету застави на користь Банку в рекомендованій Банком страховій компанії…не пізніше моменту припинення строку дії попереднього договору страхування предмету застави…” – КОМЕНТАР: ”ПЕРЕВИЩЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ БАНКОМ. ПОРУШЕННЯ НОРМ ЗАКОНОДАВСТВА: А) Ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про страхування»: Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин, Б) Ст. 627 ЦК України, В) Ч. 3 ст. 203 ЦК України, Г) Ч. 3 ст. 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг, Д) Ч. 2 п. 5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», Е) П. 5 ст. 13 ЦК України вказує, що не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. Окрім наведених законодавчих норм, зазначені положення кредитного договору суперечать приписам ст. 27 та 228 ЦК України, оскільки обмежують можливість фізичної особи мати незаборонені законом цивільні права та обов’язки, а також порушують конституційні права (неправомірне обмеження конкуренції – ст. 42 Конституції України)”; - п. 4.10 - цитата ”У разі незгоди із встановленим Банком новим розміром процентної ставки згідно умов п.10.2 Договору, повідомити Банк у порядку, передбаченому п.10.2 цього Договору”. – КОМЕНТАР: ”ПРОЯВ АГРЕСИВНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ПРАКТИКИ. ПОРУШЕННЯ - РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ В ОДНОБІЧНОМУ ПОРЯДКУ; - п. 5.3 - цитата ”При настанні подій, що впливають на здатність або бажання виконання Позичальником зобов’язань за Договором, зокрема: …- звільнення з основного місця роботи, та/або довгострокового погіршення стану здоров’я Позичальника…- нездійснення страхування або подальшого щорічного страхування предмета застави ” – КОМЕНТАР: ”ПРОЯВ АГРЕСИВНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ПРАКТИКИ. ПОРУШЕННЯ - РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ В ОДНОБІЧНОМУ ПОРЯДКУ. ПЕРЕВИЩЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ БАНКОМ. ПОРУШЕННЯ НОРМ ЗАКОНОДАВСТВА: А) Ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про страхування, Б) Ст. 627 ЦК України, В) Ч. 3 ст. 203 ЦК України, Г) Ч. 3 ст. 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність, Д) Ч. 2 п. 5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», Е) П. 5 ст. 13 ЦК України, суперечать приписам ст. 27 та 228 ЦК України, оскільки обмежують можливість фізичної особи мати незаборонені законом цивільні права та обов’язки, а також порушують конституційні права (неправомірне обмеження конкуренції – ст. 42 Конституції України”; - п. 5.4 - цитата ” У випадку не погашення кредиту та/або процентів за його використання у встановлений термін Банк, у відповідності зі ст..49 Закону України ”Про Банки та Банківську діяльність”. Має право видати наказ про примусову оплату боргу по цьому договору ” – ПИТАННЯ: ”ЯКИМ ЧИНОМ?”; - п. 5.7 - цитата ”У випадку невиконанняПозичальником своїх зобов’язань щодо своєчасної сплати ануїтетного платежу, Банк має право стягнути з Позичальника суму боргу, в тому числі, щляхом звернення стягнення на предмет забезпечення, зазначений в п.2.1 Договору та інше майно Позичальника” – КОМЕНТАР: ”ПІД ЗАСТАВУ БУЛА ВІДДАНА ЛИШЕ КВАРТИРА, ПРО ЦЕ СВІДЧИТЬ ДОГОВІР ІПОТЕКИ. ПРОЯВ АГРЕСИВНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ПРАКТИКИ. ПЕРЕВИЩЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ БАНКОМ”; - п. 5.8 - цитата ”У випадку невиконання Позичальником умов цього Договору про надання забезпечення належного виконання зобов’язань за цим Договором…Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати нарахованих процентів у порядку встановленим розділом 12 цього Договору.” – КОМЕНТАР: ”ПРОЯВ АГРЕСИВНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ПРАКТИКИ. ПОРУШЕННЯ - РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ В ОДНОБІЧНОМУ ПОРЯДКУ. ПЕРЕВИЩЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ БАНКОМ”; - п. 6.1 - цитата ”Ставити перед Банком питання про перенесення термінів погашення заборгованості за цим договором у випадку виникнення тимчасових фінансових чи інших ускладнень за незалежними від Позичальника обставинами” – ПИТАННЯ: ”ЧОМУ Я НЕ ЗМІГ СКОРИСТАТИСЯ ЦИМ ПРАВОМ І ЧОМУ УСІМ МОЇМ ЗАЯВАМ БУЛО ВІДМОВЛЕНО?”; - п. 6.2 - цитата ”Відкрити поточний рахунок № 26201178053301 в Банку, з метою сплати ануїтет них платежів з цього рахунку.” – ПИТАННЯ: ”ЧОМУ СУПЕРЕЧИТЬ п.1.2.2 , ДЕ РАХУНОК № 3739611329787?”; - п. 8.6 - цитата ”Відповідно до умов ст.611 ЦКУ Позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф (неустойку) у сумі 500 грн за порушення своїх зобов’язань (в тому числі, і за порушення термінів виконання зобов’язань), встановлених п.п. 4.3, 4.4, 4.5,4.7 цього Договору” – КОМЕНТАР: ”ПОДВІЙНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ”; - п. 9.1 – цитата ”Підписанням даного Договору Банк підтверджує: - що в нього є всі необхідні ліцензії і дозволи НБУ, необхідні для видачі та обслуговування кредиту за даним Договором” - КОМЕНТАР: ”УКРСИББАНК НЕ МАЄ ЛІЦЕНЗІЇ НА ВИДАЧУ ВАЛЮТИ, ПРЕДСТАВНИК БАНКУ ПІДТВЕРДИВ ЦЕ У СУДІ” – ПИТАННЯ: ”ЧОМУ ЗАЛИШЕНО БЕЗ УВАГИ?”; - п. 9.2 - цитата ”Підписанням даного договору Позичальник підтверджує: що даний Договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов’язковими для Позичальника” – ПИТАННЯ: ”А ВАЛЮТИ, ОДНОСТОРОННЯ ЗМІНА %-КІВ І Т.Д?”; - п. 10.2 - цитата ”Відповідно до вимог ст.. 651 ЦКУ Сторони погодились, що протягом дії цього договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин, а саме: а) порушення Позичальником кредитної дисципліни (тобто, неналежного виконання умов цього Договору…) б) погіршення фінансового стану Позичальника…в) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредтиної політиці НБУ (наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США…Банк може збільшити розмір процентної ставки за Договором…” – КОМЕНТАР: ПОРУШЕННЯ - ОДНОСТОРОННЯ ЗМІНА ВІДСОТКІВ ТА РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ. ПЕРЕКЛАДЕННЯ УСІХ ВАЛЮТНИХ РИЗИКІВ НА ПОЗИЧАЛЬНИКА. ”; - п.10.3 - цитата ”Спірні питання за цим Договором розглядаються відповідно до чинного законодавства України ” - ПИТАННЯ: 1) ЧОМУ БАНК НЕ ДОТРИМУЮТЬСЯ НОРМ ДІЮЧОГО ЗАКОНОДАСТВА, А САМЕ: КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ, ЦИВІЛЬНОГО ТА ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ КОДЕКСУ, ЗАКОНУ ”УКРАЇНИ ПРО БАНКІ І БАНКІВСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ”, ”ЗАКОНУ УКРАЇНИ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ С ПОЖИВАЧІВ”, ЧИСЛЕННІ ПОСТАНОВИ НБУ ТА ІНШІ?, 2) ЧОМУ СУДИ 1-Ї ТА 2-ОЇ ІНСТАНЦІЇ ПРОІГОРУВАЛИ ФАКТИ ГРУБОГО ТА МАСОВОГО ПОРУШЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ, ЦИВІЛЬНОГО ТА ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ КОДЕКСУ, ”ЗАКОНУ УКРАЇНИ ПРО БАНКИ І БАНКІВСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ”, ”ЗАКОНУ УКРАЇНИ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ С ПОЖИВАЧІВ”, ЧИСЛЕННІ ПОСТАНОВИ НБУ ТА ІНШІ, І НЕ ДОСЛІДИЛИ ЖОДНОГО ФАКТА ПОРУШЕННЯ БАНКОМ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА? - п. 10.4 - цитата ”Зміни до Договору оформляються шляхом підписання Сторонами відповідних угод до нього, крім випадків, коли цим Договором прямо передбачено, що зміни його умов не потребують укладення будь-яких додаткових угод ” - КОМЕНТАР: ”УСІ ПУНКТИ ДОГОВОРУ ІСТОТНІ І СУПЕРЕЧАТЬ ДІЮЧОМУ ЗАКОНОДАВСТВУ, АЛЕ БАНК ВІДМОВИВСЯ ПІДПИСУВАТИ ЗМІНИ ТА ССИЛАЄТЬСЯ НА УСНІ ДОМОВЛЕНОСТІ” п. 10.9 - цитата ”Банк самостійно веде облік і здійснює розрахунки заборгованості Позичальника відповідно до вимог НБУ… ” - КОМЕНТАР: ЧОМУ БАНК ПОРУШИВ КРІМ ОСНОВНОГО ЗАКОНУ УКРАЇНИ ”ПРО БАНКИ І БАНКІВСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ” (статей 47, 49 та 56) ЩЕ І ТАКІ ПОСТАНОВИ/Положення/ЛИСТИ: «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», Лист Національного Банку України від 22.01.2009 № 40-511/442-919 «Щодо постанови Правління Національного банку України від 01.12.2008 N 406 «Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», лист Національного Банку від 16.06.2007 р. N 40-117/2093-6134, лист від 19.01.2006 N 18-112/219-637 НБУ, Постанова Правління Національного Банку Україна від 03.06.2009 року за № 328 і Постановою Правління НБУ від 06.08.2009 року за № 461 "Про способи щодо забезпечення погашення кредитів", пункту 4 статті 7 Закону України "Про Національний банк України", від 10 травня 2007 року N 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», Постанові Правління Національного банку України від 30.05.2007 N 200, Постанова Правління Національного банку України від 17.07.2001 за N 275, Постанови Правління Національного банку України від 10.08.2005 N 281, Постанові Правління Національного банку України від 14.10.2004 N 483, А ТАКОЖ ПОСТАНОВИ №270 ТА 424? - п. 10.11 - цитата ”Уклавши цей Договір, Позичальник надає Банку свою згоду та право збирати, використовувати, падавати і отримувати інформацію… ” - КОМЕНТАР: Зазначене положення діаметрально суперечить ч. 2 п. 11. ст. 11. ЗУ «Про захист прав споживачів» та п.1 ст.62 Закону України ”Про Банки і Банківську діяльність” - п. 10.12 - цитата ”Уклавши цей Договір Позичальник надає Банку згоду: - передавати права і обов’язки Банку за даним Договором третій особі, без отримання на це додаткової згоди Позичальника, - вилучати продукцію у Позичальника без отримання на це додаткової згоди Позичальника… -звертатись за інформацією про фінансове становище Позичальника до третіх осіб…” - КОМЕНТАР: ПРОЯВ АГРЕСИВНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ПРАКТИКИ, НЕСПРАВЕДЛИВІ УМОВИ ДОГОВОРУ, СУПЕРЕЧИТЬ ЗУ «Про захист прав споживачів» - п. 10.13 - цитата ”Підписання даного Договору Позичальником свідчить про те, що: всі умови даного Договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього, - перед підписанням даного Договору Позичальником отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема п.2 ст.11 Закону України ”Про захист прав споживачів” ” - КОМЕНТАР: ПРОЯВ АГРЕСИВНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ПРАКТИКИ, БАНК НЕ НАДАВ СУДАМ 2-Х ІНСТАНЦІЙ ПИСЬМОВОГО ПІДТВЕРДЖЕННЯ З МОЇМ ПІДПИСОМ ПРО ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ - п.10.14 - цитата ”Невиконання Позичальником вимоги Банку щодо дострокового повернення кредиту у разі порушення умов Договору, в порядку встановленому розділом 12 Договору, вважається істотним порушенням умов цього Договору.” - ПИТАННЯ: ЧОМУ ЧИСЛЕННІ ПОРУШЕННЯ БАНКОМ – НЕ ІСТОТНІ? ЧОМУ ПІСЛЯ ЦЬОГО НЕ МОЖНА ВИЗНАТИ ДОГОВІР КРЕДИТУ НЕДІЙСНИМ? - КОМЕНТАР: ПРОЯВ АГРЕСИВНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ПРАКТИКИ, НЕСПРАВЕДЛИВІ УМОВИ ДОГОВОРУ. - - п.11.2.1 - цитата ”списувати кошти з будь-якого рахунку Позичальникав націоналній та/або іноземній валюті, відкритого в АКІБ ”УкрСиббанк”, зокрема: з поточного (их) разунку (ів) Позичальника внаціональній та/або іноземній валюті; №26202178053300, код Банка (МФО) 351005; та будь з яких інших рахунків відкритих позичальником в майбутньому у Банку” - КОМЕНТАР: НЕ ЗРОЗУМІЛО – ЯКОМУ ПОТОЧНОМУ РАХУНКУ? ЧОМУ СУПЕРЕЧИТЬ П. 1.2.2 І НЕ НА РАХУНОК № 3739611329787?”; Всі вищенаведені порушення вимог чинного законодавства у договорі спрямовані на створення дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. 1. Визнання недійсним або зміна положення договору щодо страхування, зумовлює зміну положень, яки посилаються на нього, а саме: п. 4.8.; п. 5.3.; п. 5.9. 2. Несправедливим є пункт договору п. 1.3.1., який встановлює, що відсоткова ставка зазначена у договорі діє лише 30 днів і в подальшому банк може збільшувати її при будь-якому порушенні кредитної дисципліни. Таким чином, за будь-яке порушення умов договору банк має право підвищити відсоткову ставку. Зазначене положення прямо суперечить ч. 4 п. 5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», де зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки. Визнання недійсним або зміна цього положення зумовлює зміну положень, що посилаються на нього, а саме: п.10.2. 7. Обмеження можливості фізичної особи мати незаборонені законом цивільні права та обов’язки. Наслідком укладання кредитного договору стало обмеження можливості Позичальника мати не заборонені законом цивільні права, а саме: А) Вільно укладати цивільні угоди щодо страхування майна (п. 4.8.; п. 5.3.; п. 5.9. кредитного договору). Б) Надавати поруки по відношенню до третіх осіб (пп. 4.5.; пп. 8.6. кредитного договору). В) Мати захист персональної інформації, що складає банківську таємницю (п. 10.11, п. 10.12. кредитного договору). Згідно ст. 21 Конституції України: права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Згідно ст. 27 ЦК України, правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним. 8. Порушення Конституційних прав і свобод людини і громадянина. Безспірним є факт порушення прав і свобод, що охороняються безпосередньо Конституцією України. Зокрема, відповідно ст. 42 Конституції України, не допускається неправомірне обмеження конкуренції, а у кредитному договорі вказано, що страхуватися треба у страховій компанії, визначеній банком. Інші положення договору (п. 4.8.; п. 5.3.; п. 5.9.; п. 1.3.1.; п.10.2.) передбачають, у разі відмови від такого страхування, підвищення відсоткової ставки, та навіть розривання договору і звернення стягнення на заставне майно. Також, договір суперечить ст. 21 Конституції України (права і свободи людини є невідчужуваними), оскільки відчужує на користь банку багато прав та свобод, наданих законом. Згідно п. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина. А відповідно п. 2 цієї ж статті, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Додаток 2 ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ ПО ФОРС-МАЖОРУ До січня 2010р. Позивач ъъъъъъъъъъъъъъъъ. сумлінно виконував свої обов'язки за вищезазначеним кредитним договором № ъъъъъъъъъъъ та №ъъъъъъъъъъъъъъъ. Однак, у зв'язку з світовою фінансовою кризою, яку я розцінюю як обставину не переборної сили, і яка негативно позначилася на моєму бізнесі, Позивач -ъъъъъъъъъъъъъъъъъъ., проти своєї волі, не зміг виконувати свої обов'язки за договором № ъъъъъъъъъъъъъъъъ у повному обсязі. Україна і НБУ у своїх листах та доповідях признали світову фінансово-економічну кризу та її наслідки, і це не потребує доказів. Вважаю, що Україна обґрунтовано визнала світову фінансову кризу за форс-мажорну обставину і обґрунтовано відмовила у стягненні штрафів, пені за несвоєчасне повернення кредиту. Крім традиційних термінів «випадок» або «непереборна сила» у сучасній міжнародній комерційній практиці застосовується термін перешкода поза контролем. У розумінні ст. 263 ЦК України непереборна сила – це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія, дещо таке, що виходить за рамки буденності. Її критеріями є масштабність, непередбаченість, об’єктивність. Саме таким критеріям відповідає світова фінансова криза. Її наявність та глобальність загально визнана міжнародною спільнотою й не потребує додаткового доказу. Вплив світової кризи на економіку держави та фінансове становище підприємств на території України також визнана Урядом України та підтверджена прийняттям пакету антикризового законодавства, в тому числі і законів, спрямованих на підтримку банківської системи. Я, Бурцев О.В., як Позивач - також підтверджую, що з початком кризи дуже сильно погіршився і мій фінансовий стан та платоспроможність. Тому, між кризою та об’єктивною спроможністю боржника виконувати зобов’язання по договору є причинні зв’язки. Всі зазначені обставини свідчать про те, що світова фінансова криза негативно вплинула на фінансовий стан Позичальника по договору. Банк захистив свої інтереси шляхом не переведення Бурцева О.В. з валютного кредиту на гривневий кредит (за багатьма письмовими заявами) підвищення відсоткової ставки удвічі за прострочку платежу, дострокове повернення кредиту, та інші. Всі зазначені обставини у сукупності призвели до неспроможності позичальника Бурцева О.В. своєчасно і в повному обсязі здійснювати поступове повернення кредиту. У загальновідомому розумінні світова фінансова криза є об’єктивною, незалежною від волі позичальника обставиною, яка захоплює всі галузі економіки, тобто є непереборною, такою, що знаходиться поза контролем і не дозволяє уникнути її наслідків. Її масштаби виходять за межі звичайного фінансового ризику, тому є надзвичайними, яких нерозумно було очікувати під час укладання договору. Істотно змінились обставини (різкий зріст на 65% курсу долара США, падіння доходів у декілька разів, підвищення цін на продукти харчування у 3-5 разів, які складають основну частину расходів сімейного бюджету, знецінення нерухомості в 2-3 рази (дивись висновок експерта у додатку № 8), безробіття та інші), якими сторони керувалися при укладанні договору. Вам необхідно обґрунтовано врахувати, що вимагаючи дострокового стягнення суми кредиту в умовах фінансової кризи та підвищення відсоткової ставки за користування кредитом, яка не була передбачена умовами договору при його укладанні, банк фактично змінює зміст договору щодо прав та обов’язків сторін та його строку дії. Право на дострокове стягнення суми кредиту передбачено умовами договору, але воно тягне за собою таку суттєву зміну прав та обов’язків сторін, що втрачається сенс договору. Вважаю, що справедливими умовами кредитування в умовах світової економіко-фінансової кризи буде: 1. Усунення недоліків в кредитному договорі, та приведення його до норм чинного законодавства. (дивись у додатку №3 перелік пунктів у договорі з коментарями, які порушують норми чинного законодавства в Україні) 2. Переведення валюти зобов’язання з долару США у національну валюту – гривню за курсом 5,05 (за яким ПАТ ”УкрСиббанк” видавав кредит) з гривневою відсотковою ставкою станом 08.04.2008 року; довідки 2-х незалежних банків у цій справі додаю у додатках № 10 – ПАТ ”ПУМБ” у м. Дніпродзержинськ відсоткова ставка для фізичних осіб по кредиту в національній валюті станом на 08.04.2008 р складала 14,49 % (чотирнадцять цілих, сорок дев’ять сотих) та АТ ”ОТП Банк” у м. Дніпродзержинськ” відсоткова ставка для фізичних осіб по кредиту в національній валюті станом на 08.04.2008р складала від 14,49% до 14,99% (від чотирнадцять цілих, сорок дев’ять сотих до чотирнадцять цілих, дев’яносто дев’ять сотих). Тобто максимальна відсоткова ставка по гривневу кредиту не повинна бути більш ніж 14,99% (від чотирнадцять цілих дев’яносто дев’ять сотих), яка є вищою, ніж середньостатистична ставка на той час.
  4. Это всё кино, снятое по сценарию. У нас же жестокая реальность. Я сегодня уже выложил 2 отказа (ген.прокуратура и высшей квалификационной комиссии судей Украины при Высшем Совете Юстиции). СПЛОШНАЯ КРУГОВАЯ ПОРУКА!!! ВОТ, ЧТО С ЭТИМ ДЕЛАТЬ??? P.S.: у меня закончился лимит загрузки файлов. Кто-то подскажет, как увеличить его? ___________________.pdf 1____..pdf 2____.pdf
  5. Я так тоже считал, но в судья Днепровского района г.Днепродзержинска - г-н Багбая Евгений Давыдовыч - решил всё так: "Это отношение к делу не имеет, т.к. УкрСиббанк предоставил копию Устава ПАТ УкрСиббанка, где чётко сказано ,что он является правопреемником АКИБ Укрсиббанка и т.д." Также мудак банковский приложил к делу какую-то писульку- письмо НБУ о том, что реорганизация банка не влияет на договорные обязательства и переподписывать договор не нужно. Мол банк тот же, только поменялась форма собственности, - всё законно. Придраться сложно, особенно, когда все судьи (или почти) продажные. Вот, если была бы ситуация как с Агробанком, тогда другое дело. Мой знакомый взял кредит (беззалоговый) у Агробанка, потом поменялся собственник и поменялось название на Home Credit Bank. Они пришли сами и говорят, переподпишите договор, и кстати, - чего вы не платите? А он - а я у вас нее брал, я не знаю кто вы, не мешайте жить...Задалбывали долго, но уже пол-года не долбают. опять же - у него БЕЗЗАЛОГОВЫЙ КРЕДИТ И СУММА от 10 до 20 тыс.грн. может быть можно что-то сделать, но МФО/ОКПО у них осталость старое - поэтому думаю, что без особых вариантов. ... Есть одна мысль - где-то в Интернете искал информацию о собственниках УкрСиббанка. Так вот у них контрольный пакет акций перешёл к другому собственнику... Может быть можно это как-то использовать? Кстати, жаловался в Генеральную прокуратуру (8 декабря послал жалобы в 2 инстанции, - ответ-отписку с боем забрал сам в Генпрокуратуре в середине января) и Высший Совет Юстиции (в Высшую квалификационную комиссию Судей Украины - ответ пришёл сегодня - 3 марта, хотя накатали его 14.02.2011г). Выкладываю - посмотрите, может поможет? НО, ВЫНУЖДЕН ПРИЗНАТЬ, "РУКА РУКУ МОЕТ" В НАШЕЙ СТРАНЕ ПРОЦВЕТАЕТ!!!! ПОЭТОМУ, ДАВАЙТЕ ДЕЛАТЬ КОЛЛЕКТИВНЫЕ ИСКИ ПО КАЖДОМУ БАНКУ В СТРАСБУРГСКИЙ СУД (ФРАНЦИЯ) ПО ЗАЩИТЕ ПРАВ ЧЕЛОВЕКА!!! Пока эта возможность ещё есть, но наши п-ы хотят, чтобы дела Украины решали наши представители!!! Они же будут покрывать свой беспредел в последней ИНСТАНЦИИ, которой пока ещё побарабану, сколько какой судья получил бабла за решение в пользу банка!!! Есть Закон - надо выполнять!!! Хотелось бы получить комментарии Антибанка, Антирейда, Гранд Иншура и т.д. (активные участники) Кстати, как выяснилось - Прокурор - даже не читал мою жалобу с пояснениями. Её рассмотрела, приняла решение, подготовила отписку и поднесла на подпись старший помощник прокурора.... Но, факт на лицо! ...А у него ещё есть младшие помощники, но мы не будем здесь обсуждать их аморльное поведение.... P.S.: извините, наболело! Кругом одни отказы, отписки, нежелание понять и т.д. Вообщем одна коррупция!!! 1____..bmp 2____.bmp
  6. http://news.mail.ru/inworld/ukraina/economics/5433814/ Украинцев будут выселять из квартир и сделают невыездными из-за просроченного кредита Власть приняла новый закон, который существенно усиливает полномочия кредиторов Документ вступит в силу 8 марта. Он предполагает, что за просроченный кредит исполнительная служба сможет арестовать имущество и по решению суда продать его, пишет «Газета по-киевски». По словам советника президента Ассоциации украинских банков Алексея Куща, доля проблемных кредитов в Украине составляет 30–40%. Такая ситуация сложилась из-за того, что многие граждане оказались заложниками неожиданного скачка курса доллара с 5,05 гривен до 8 гривен осенью 2008 года. Также финансовый кризис существенно сократил доходы заемщиков. Представители исполнительной службы Главного управления юстиции в Киеве считают, что новый закон в разы упростил им работу. «Чем скорее мы находим имущество должника, тем скорее арестовываем, обращаем на него взыскание. Иногда это работает как превентивная мера: должник понимает, что не может распоряжаться имуществом, и платит добровольно», – объяснила нам одна из сотрудниц исполнительной службы. Кроме того, кредиторы получили доступ ко всем электронным базам, касающимся имущества граждан. Также за угрозу или препятствие работе исполнителя украинцев смогут арестовывать. Сопротивление госисполнителям приравнивается к сопротивлению правоохранительным органам. В зависимости от нарушения украинцев могут оштрафовать и даже посадить в тюрьму. Стоит отметить, что если за заемщиком числится долг и кредитор обратился в суд, то заемщика не выпустят за границу даже в отпуск. Закон также ограничивает процессуальные права должника. В частности, если суд принял решение не в пользу заемщика, то обжаловать его нельзя. «Закон разработан на основании опыта мировой банковской практики и очень нужен банкам на фоне того, что в последнее время заемщики, не желая платить, стали обращаться в суд и даже выигрывать. Пока что исполнительная служба была лишена инструментов эффективной работы, у должников была масса возможностей блокировать ее. Теперь же остановить выполнение решения суда будет нереально», — подытожил Кущ. Источник: «Сегодня» Подробнее: http://news.mail.ru/inworld/ukraina/economics/5433814/ Что делать будем? Теперь банку не надо тратить деньги и время - один раз судье дал взятку (а так как правило один и тот же судья ведёт подобные дела, то можно платить ему "зарплату", - дешевле и надёжней; зарплату можно платить через Ассоциацию Коммерческих Банков - зачем же её создавали ещё, как не для "альтернативных" решений в пользу банка). ОБЖАЛОВАТЬ РЕШЕНИЕ СУДА - НЕЛЬЗЯ!!!! ДУМАЮ, ЧТО У НАС ПОКА ОСТАЛСЯ ЕЩЁ ОДИН ШАНС - ПОДАТЬ КОЛЛЕКТИВНЫЙ ИСК В ЕВРОПЕЙСКИЙ СУД (НА НЕСПРАВЕДЛИВЫЙ СУД), ГДЕ УКАЗАТЬ ВЕСЬ ЭТОТ БЕСПРЕДЕЛ!!! ДОВЕЛИ УЖЕ ДО БЕСПРЕДЕЛА НАРОД - У НАС НЕ БУДЕТ ЛИВИИ ИЛИ ЕГИПТА, - У НАС БУДЕТ А-Р-М-А-Г-Е-Д-О-Н!!!! И 1917 - ЭТО ФИГНЯ ПО СРАВНЕНИЮ С ТЕМ, ЧТО ОЖИДАЕТ ЭТИХ УРОДОВ!!!
  7. Здравствуйте!У меня также сложились "тесные" взаимоотношения с этой коллекторской компанией. (ПРЕДИСТОРИЯ) Но, по другому поводу: брал безлимитный Киевстар, перешёл работать в другую компанию с безлимитом МТС, написал заявление Киевстару за 14 дней ,как указано в договоре, что мол, прекращаю нуждаться в ваших усдугах. Оформил, забыл...Проходит 6-7 месяцев - приходит письмо от КиевСтар - заплатите долг 585 грн "за оказание телекоммуникационных услуг" - Я звоню оператору и говорю - каких услуг, расшифруйте?! Не смогли..Присылали письма около 2-х лет с периодичностью 3 месяца. Штрафы за просрочку выросли почти в 2 раза. С весны 2010 года прищло письмо от CCG, что она является правопреемником КС по моим долгам - платите, мол. Причём не гнушаются присылать повестки в суд (поддельные, чтобы вы испугались и заплатили), акты обследования и описи вашего имущества, назначают 2 дня и время (обычно с 12.00 до 18.00), когда вы должны будете быть дома, впустить уродов к себе домой для описи вашего имущества и т.д. ЧТО Я ДЕЛАЮ: 1) Игнорирую - письма выкидываю, пиьсменные ответы не даю, (кстати, в назначенные 4 раза ко мне явиться - не разу никто не пришёл) 2) Пытались уродки звонить из Киева и задалбывать моиз родителей - сказал, что подам жалобу в СБУ и милицию - отключат все офисные телефоны, а их лично привлекут к уголовной ответственности. - БОЛЬШЕ НЕ ЗВОНЯТ! СОВЕТ ПРИ ВАШЕЙ СИТУАЦИИ: Помните, верить коллекторским компаниям - НЕЛЬЗЯ! Их цели - любым обманным способом заставить клиента заплатить сумму долга (практически всегда завышенного и необоснованного). ЭТО Одна из их уловок - уменьшить сумму долга клиента (многие должники радуются и бугут платить); а когда клиент заплатит (теперь радуется коллектор ,пошёл доходец...) - ему прийдёт ещё 1 письмо - "мол, ошибка, опечатка и т.д."- доплатите...и 2-ю сумму от долга, а бывает ещё и больше...аппетит ведь растёт! // у этих уродов есть несколько пособий по "выбиванию долгов", - в вашем случае "метод пряника" (а чем не пряника - вам ведь понравилась эта идейка). ПОМНИТЕ: 1) Коллекторские компании не имеют юридического статуса в Украине (так что шлите их на..., НО только устно -письменно отвечать не надо - могут использовать в суде; на звонки не отвечайте - не туда, мол, попали, здесь такие не живут, да ещё и другим голосом, например, не женским, а мужским, и фамилию выдумывать не нужно, мол, "а зачем вам?" - Не беспокойте, Досвидания!) 2) Согласно законодавтельства - "права и обязанности одной из сторон не могут быть переданы третьим без письменного согласия второй стороны" (Гражданский кодекс - раздел договора ,кредиты) - вы не давали! 3) Если совсем достали - говорите, что всё согласно действующему законодательству и только по решению суда, подавайте в суд! - ОНИ НЕ ПОДАДУТ, А ЧТО ОНИ ПРЕДЪЯВЯТ В СУДЕ - СВОЁ ЖЕЛАНИЕ ОБОБРАТЬ заёмщика?..Денег все хотят! 4) СРОК ИСКОВОЙ ДАВНОСТИ - СТАНДАРТ 3 ГОДА (с момента заключения договора), 1 год - на пени и штрафы. 5) И ВООБЩЕ: "РЕБЯТА, Я ТАКОЙ ФИРМЫ НЕ ЗНАЮ, НИКАКИХ ДОГОВОРОВ НЕ ПОДПИСЫАЛ, ДЕНЕГ У ВАС НЕ БРАЛ И Т.Д." 6) В случае телефонного разговоров - рекомендую записать на диктофон несколько вымогательств и вы можете подать на них в суд - уголовный кодекс - вымогательство...(некоторые так делали - помогло сразу!) Если помог - буду рад! Удачи вам!
  8. У меня также было! Судья-мол, было право выбора ваФлюты, могли предвидеть рост курса доллЯра. И вообще -выбрали, значит надо отдавать! И форс-мажора нет, а что это такое?! (и ему нас..ть на то, что Украина и НБУ официально признали форс-мажор в Украине летом 2008 года)! Вот так вот...
  9. Привет, я сам сужусь с этими подонками (валютный кредит по квартире)!Высылай на мой E-mail: playboy77@inbox.ru свой почтовый ящик. Скину несколько вариантов по первичным искам, апелляции, кассации, жалобы в ген.прокуратуру и высший совет юстиции. Также все нарушения в ТЕКСТЕ САМОГО ДОГОВОРА (практически все пункты противоречат действующему законодательтсву - И НАДО БИТЬ ИМЕННО НА ЭТО ДЛЯ РАССОТРЖЕНИЯ ДОГОВОРА, А ТАКЖЕ НА ФОРС-МАЖОР - УКРАИНА ЕГО ПРИЗНАЛА ОФИЦИАЛЬНО, ВМЕСТЕ С ДОЛБАННЫМ НБУ) УДАЧИ!!!
  10. Спасибо за ссылку!Отправил нашему многоуважаемому президенту 3 разных блоков вопросов (не уместились в 500 символов): про НБУ, валютные кредиты, суды и продажных судей и т.д. Очень постараюсь посмотреть на то, что он ответит людям!... Главное, чтобы не было как в анегдоте: Подходит президент к микрофону и говорит: "Я, вообще, человек не кофликтный, поэтому с таким мудачьём как вы не разговариваю!..."-Уходит...
  11. В исковых требованиях Бурцева А.В. удовлетворить частично. Решение Днепровского районного суда г.Днепродзержинска - отменить, вернуть дело на пересмотр в суд первой инстанции. В исковых требованиях Бурцева А.В к УкрСиббанку - отказать. В иске УкрСиббанка к Бурцеву А.В. и поручителю Григорчуку В. - отказать.
  12. До судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Харьківська, 13, Позивач: (Скаржник) Бурцев Олександр Вячеславович, що проживає за адресою: 51940, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Будівельників, 27, квартира 15 Відповідач: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» юридична адреса: м. Харків, пр. Московський, 60, к/р 32009100100 в управлінні НБУ, в Харківській обл. , МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750 поштова адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна,8 Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Григорчук Володимир Васильович, що проживає за адресою: 51900, м. Дніпродзержинськ, вул. Матросова, 72 кв.4 Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кир`як Світлана Анатоліївна 51931, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Сировця, 6/15 тел. (05692) 32734, 77129 На рішення: від 19.11.2010р. по цивільній справі № 2-1285/10 Дніпровського районного суду м .Дніпродзержинська А П Е Л Я Ц І Й Н А С К А Р Г А На рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19.11.2010 року по справі № 2-1285/10р головуючого судді Багбая Є.Д. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19.11.2010 року у складі головуючого судді Багбая Є.Д. при секретарі Чорній О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпродзержинськ справу за позовною вимогою Бурцева Олександра Вячеславовича (Апелянт) до ПАТ ”УкрСиббанк” (Відповідач) про про визнання договорів про надання споживчого кредиту, договору поруки недійсними, стягнення збитків, моральної шкоди та зобов’язання вчинити певні дії, в позові відмовлено. Я, як Апелянт, - Бурцев Олександр Вячеславович, не погоджуюсь повністю із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині визначених їм відсутності підстав для визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, а саме в наслідок наступних обставин: - суд не в повній мірі з’ясував обставини справи, які мають суттєве значення для правомірного її вирішення; - суд не дослідив надані докази, дослідження яких має суттєве значення при вирішенні справи і які суд вважав встановленими; - мотивувальна частина Рішення не містить належних доводів та доказів, чітких посилань на норми діючого законодавства, суд першої інстанції приймає рішення спираючись на припущення та на норми непрямої дії; - судом не встановлена суть позову, при визначенні обставин суд вийшов за межі позовної заяви, - порушенням норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи (ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України) . Своїм Рішенням суд першої інстанції фактично (помилково) визнав або встановив, що вираження зобов’язання та виконання за зобов’язанням на території України між резидентами мають та/або можуть бути виражені в іноземної валюті. Для використання іноземної валюти як засобу платежу за будь - якими зобов’язаннями, в тому числі і при кредитних відносинах, на території України між резидентами не потрібні ніякі дозвільні документи, ці операції дозволено проводити Банкам або іншим особам на територій України без будь-яких обмежень. Всі ці валютні операції (сплата за зобов’язанням в іноземної валюті) має або може бути передбачені в договорах, що заключені між резидентами на території України. Вищезазначені правочини при таких обставинах мають всі юридичні підстави для існування без жодного протиріччя з нормами діючого законодавства на підставі того, що в ньому прямо не зазначена заборона щодо цих операцій. Суд першої інстанції фактично погодився з думкою Відповідача, який зазначив (цитата Рішення сторінка 3, 6 абзац мотивувальної частини): «Відповідно до ст.5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України» (кінець цитати рішення); (цитата Рішення сторінка 4, 7 абзац мотивувальної частини): «уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті» (кінець цитати рішення). Коментар: Далі вже було встановлено, що Відповідач на час укладання спірного кредитного договору не мав відповідну Банківську Індивідуальну ліцензію, Банк надав суду копію Генеральної ліцензії з додатком, в якому не зазначено, що банк міг видавати валютний споживчий кредит. Згідно із статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Згідно зі статтею 192 Цивільного Кодексу України про гроші (грошові кошти) законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. А іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Цивільний Кодекс України розрізняє 1) валюту зобов’язання та 2) валюту виконання зобов’язання. Щодо невідповідності валюти зобов’язання: Цивільним Кодексом України, статтею 524 передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Також сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Хочу акцентувати увагу, що це імперативна правова норма з визначеною диспозицією, тобто яка закріплює однозначне правило поведінки, тобто учасники певних відносин можуть діяти тільки так, як вказано у нормі права, і їм не надається можливостей для вибору іншої поведінки. А за повнотою викладення правова норма є прямою, оскільки в одній статті вміщено всі обов'язкові елементи певної норми без відсилки до інших нормативних актів. Тобто Цивільний Кодекс України встановив, що пряме прийняття іноземної валюти за валюту боргу прямо заборонено, а тільки дозволена прив’язка до іноземної валюти. Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Згідно із пунктом в), частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Тобто маємо протиріччя двох нормативно-правових актів, з одного боку Цивільний Кодекс України забороняє надання кредитів в іноземній валюті, оскільки зобов’язання має бути виражене в гривнях, а дозволяє тільки зробити прив’язку зобов’язання до іноземної валюти, з другого Декрет з валютного регулювання і контролю дозволяє видачу кредитів в іноземній валюті при наявності індивідуальної ліцензії, тобто валюту зобов’язання дозволяє визначати в іноземній валюті. Але згідно пунктами 1,2 статті 4 Цивільного Кодексу України основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основними актами цивільного законодавства України є Цивільний Кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного Кодексу України. Згідно, пунктом 4 статті 8 Цивільного процесуального Кодексу України у разі невідповідності правового акту закону України суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу. Отже відповідно до конкуренції норм права повинен застосовуватися Цивільний Кодекс України, а Декрет вживанню не підлягає як такий, що суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили. Також про те, що ПАТ «УкрСиббанк» в особі відділення №683 ПАТ «УкрСиббанк» не мав права надавати мені кредит в іноземній валюті для розрахунків кредитними коштами з резидентами України свідчить наступне. Згідно до пунктом 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 1993 року, уповноважені банки, які отримали від Національного Банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи. ПАТ «УкрСиббанк» в особі відділення №683 ПАТ «УкрСиббанк» було відомо, що кредитні кошти були мною отримані для своїх особистих потреб (безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника), а саме на поточні потреби, тобто ці кредитні кошти я повинен був використати для розрахунку з іншими резидентами України. Відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (надалі – «Декрет») № 15-93 від 1993р., національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, якщо інше не передбачене цим Декретом. Згідно із пунктом г) частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребують, операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Такої індивідуальної ліцензії для використання доларів США як засобу платежу за квартиру в мене не було. Отримання позики в іноземній валюті та проведення розрахунків між резидентами України кредитними коштами – юридичні дії пов’язані між собою, бо згідно частини 2 статті 345, статті 348 Господарського Кодексу України та частиною 3 статті 1056 Цивільного Кодексу України мета, за якою надається кредит, є суттєвою, тобто обов’язковою, умовою кредитного договору. З цим погоджується Національний Банк України в своєму листі від 22.01.2009 № 40-511/442-919 «Щодо постанови Правління Національного банку України від 01.12.2008 N 406 «Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», в якому сказано, що «…відповідно до статті 348 Господарського Кодексу України банк зобов'язаний здійснювати контроль за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням позички в порядку, встановленому законодавством. Цільове використання кредиту є одним із принципів банківського кредитування…». Тобто ПАТ «УкрСиббанк» в особі відділення №683 ПАТ «УкрСиббанк» – агентом валютного контролю – кредиту в іноземній валюті резиденту України, який не має індивідуальної ліцензії для розрахунків цією валютою з іншим резидентом України є порушенням банком своїх обов’язків агента валютного контролю, тобто порушенням згаданого вище пункту 2 статті 13 Декрету, за що статтею 16 частиною 2 абзацом 4 того ж Декрету передбачена відповідальність у вигляді позбавлення Генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штрафом у розмірі, що встановлюється Національним банком України. Право здійснювати кредитні операції (надавати кредитні кошти позичальникам) в іноземній валюті на валютному ринку України відповідно до отриманої генеральної ліцензії виданої Національним Банком України носить загальний характер і не може поширюватися на випадки, коли вказані вище операції суперечать діючому законодавству, зокрема – статтею 524 Цивільного Кодексу України та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 1993р та, право банку розміщувати валютні кошти на валютному ринку України не звільняє його від обов’язків агента валютного контролю, передбаченого пунктом 2 статті 13 Декрету. Навпаки, застосування цього права всупереч вказаним обов’язкам та всупереч статті 524 Цивільного Кодексу України – це зловживання правом, яке не допускається відповідно до частини 3 статті 13 Цивільного Кодексу України. Щодо невідповідності валюти виконання зобов’язання: Щодо валюти виконання грошового зобов’язання , то згідно статті 533 Цивільного Кодексу України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Тобто ця імперативна правова норма вказує, що зобов’язання має бути виконане у гривнях. Друга частина цієї правової норми є бланкетною, бо має відсилку до інших нормативно-правових актів, які мають силу закону, і уточнюють випадки, порядок та умови використання іноземної валюти як засобу платежу за зобов'язаннями. Згідно із статтею 192 Цивільного Кодексу України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. За приписами статті 35 Закону України «Про Національний банк України» гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня. Також стаття 3 Закону України № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яка визначає, що гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів. Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який має силу закону, передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Згідно із пунктом г) частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребують операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Таким чином, враховуючи вищевикладене, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотриманні суб’єктами господарських відносин та фізичними особами імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії. Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії. Але при виконанні своїх зобов'язань по Кредитному договору у встановленому законодавством порядку необхідні на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави відповідно до пункту г) частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальні ліцензії отримані ні мною, ні банком не були. Таким чином, Банк скористався (зловжив) моєю юридичною непоінформованістю, як позичальника, при укладанні Кредитного договору, який за своїм змістом суперечить чинному законодавству, і який є договором приєднання згідно приписів пункту 1 статті 634 Цивільного Кодексу України, оскільки умови договору встановлені однією із сторін (ПАТ «УкрСиббанк» в особі відділення №683 ПАТ «УкрСиббанк») у стандартній формі, які були укладені шляхом приєднання другої сторони (мене, як позичальника) до запропонованого договору в цілому і я не міг запропонувати свої умови. Також Банк не проінформував мене, як того вимагає закон, у письмовій формі під час процесу укладення Кредитного договору про можливі ризики в разі можливої різкої зміни валютного курсу (що підтверджується відсутністю у Банку копії письмового звернення до мене із зазначеною інформацією та відсутністю доказів що підтверджують моє ознайомлення з нею). Банк не міг не знати, що різка зміна валютного курсу є не на користь мене як позичальника і зробить неможливим виконання Кредитного договору, але всупереч вимогам закону письмово не повідомив мене про можливість такого ризику, що може вважатися, як свідоме шахрайство з метою отримати надприбутків. Крім того, мною перед укладенням Кредитного договору було надано Банку достовірну й вичерпну інформацію про свої доходи за останні шість місяців, яка свідчила, що всі доходи я отримую в національній валюті України. Також в договорі сторони не зазначали, хто несе ризик та наслідки зміни курсу іноземної валюти кредиту до гривні. Практика врегулювання аналогічних ситуацій виходить з того, що ризик негативних наслідків істотної зміни обставин, з яких виходили сторони при укладенні договору, має брати на себе та зі сторін договору, яка могла краще оцінити ризик їх настання. Так, у договорі між споживачем і суб'єктом господарювання такою стороною вважається останній, оскільки саме в нього є досвід роботи у певній сфері, він залучає до неї професіоналів, має більший доступ до інформації, що характеризує тенденції розвитку відносин у сфері його господарської діяльності. В кожному банку існує структура, яка відповідає за управління ризиками і основними задачами якої є ідентифікація, вимір, оцінка, контроль, моніторинг та аналіз банківських ризиків, в тому числі валютних, визначення причин їх виникнення та надання пропозицій щодо їх мінімізації; удосконалення існуючих методів управління ризиків з урахуванням законодавчих та нормативних актів, зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на діяльність банку. Згідно статті 230 Цивільного Кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 Цивільного Кодексу України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Якщо б позичальник знав, що валютні ризики несе він і що договори не відповідають діючому законодавству, то не укладав би цієї угоди, або уклав би на інших умовах і у гривні. Також відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недодержання вказаного положення, а також пунктів другого, третього, п’ятого, шостого статті 203 Цивільного Кодексу України є підставою для недійсності правочину (стаття 215 Цивільного Кодексу України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Підставами для недійсності Кредитного договору визначено їх укладення в валюті, відмінній від гривні України, та використання іноземної валюти за спірним кредитним договором як засобу платежу, що суперечить вимогам законодавства. Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Відповідальність за здійснення валютних операцій без одержання ліцензій у випадках, передбачених законодавством, визначається статтею 202 Кримінального Кодексу України «Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю», відповідно до якої здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, або здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов’язано з одержанням доходу у великих розмірах, - карається штрафом від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи виправними роботами на термін до двох років, чи обмеженням волі на той же термін. Склади адміністративних проступків містяться, зокрема, в статті 155 «Порушення порядку проведення розрахунків», статті 162 «Порушення правил про валютні операції», статті 164 «Порушення законодавства з фінансових питань» Кодексу про адміністративні правопорушення України. Окремо законодавством визначаються підстави для застосування заходів фінансової відповідальності, що є окремим видом юридичної відповідальності. Так, до резидентів і нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі заходи відповідальності (фінансові санкції), а саме за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій Національного банку України, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України — штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій. Державна податкова адміністрація України в своїх листах від 07.03.2001 р. №1099/6/22-2315 та від 02.07.2001 р. №4394/6/2316 повідомила аргументовану позицію стосовно відповідальності, яка, відповідно до статті вищеназваного Декрету, застосовується до кожної сторони операції з валютними цінностями, яка вимагає ліцензії Національного Банку України і здійснюється без її отримання виходячи з того, що нормами цієї статті застосування санкцій не ставиться у залежність від причин відсутності у вказаних учасників індивідуальних ліцензій. Коли я звернувся в банк до приведення договору до чинного законодавства, там мені повідомили, що валютні кредити законні і виконання за зобов’язанням в іноземній валюті теж законно та сказали, щоб я і далі здійснював платежі в доларах, а якщо я не здійснюватиму платежі, то мені будуть нараховуватися штрафи, а потім банк, згідно умов договору, реалізує заставне майно, щоб погасити всю заборгованість по кредитам. Таким чином, я відчув абсолютну безпомічність перед ситуацією, що склалася, з однієї сторони я постійно наляканий можливістю втрати власності заставне майно, як предмета застави по Кредитному договору, з другої, я постійно наляканий можливістю позбавлення свободи та додатковими фінансовими санкціями з боку державних органів за незаконні валютні операції, вина за які цілком покладається на Банк, який усвідомлював, що порушує законодавчі акти, якими повинен керуватися в своїй діяльності. І я як законослухняний громадянин, не міг порушувати закони України і звернувся до суду. Отже, суд першої інстанції не встановив наступне питання: Дозвіл на використання іноземної валюти як засіб платежу при будь-яких зобов’язаннях, в тому числі і при валютному кредитуванні, може бути передбачено на підставі відсутності прямої заборони на такі операції в діючому законодавстві, чи при наявності відповідних дозвільних документів (Банківська ліцензія, Дозвіл та Додаток до Дозволу)? Проте в ПОЛОЖЕННІ про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій Постанова Правління Національного банку України від 17.07.2001 за N 275 , на яке йде посилання в рішенні (6 абзац мотивувальної частини) зазначено (Цитата положення) : «1.3. Банк має право здійснювати банківську діяльність лише після отримання банківської ліцензії. Банк має право розпочати здійснювати операції лише за умови дотримання вимог чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України, якими визначаються умови для здійснення відповідних операцій (у тому числі щодо наявності технічних умов, спеціальних підрозділів, їх керівників, відповідних спеціалістів та внутрішніх положень, що регламентують порядок здійснення операцій). 1.4. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється одночасно здійснювати діяльність із залучення вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і надання кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законодавством України.» (Кінець цитати Положення) Отже відсутність прямої заборони в чинному законодавстві в даному випадку по валютному кредитуванню не може прийматися як аргумент, так як це суперечить навіть підзаконним актам, що прямо регламентують діяльність банківських установ. Суд першої інстанції не дослідив цей факт. Більш того, це підтверджує, що суд фактично прийняв сторону Відповідача та виходить за межі позову. В своєї позовної заяві я не оспорював законність чи незаконність валютного кредитування як такого, я оспорював законність факту вираження зобов’язання в іноземній валюті, виконання зобов’язання за цим правочином в іноземній валюті (доларах США) без відповідних дозвільних документів, згідно з якими це може бути передбачено та/чи дозволено. Суд не прийняв до уваги також письмові ПОЯСНЕННЯ мене, як Позивача щодо заперечення відповідача на позовну заяву про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними (у справі), де були зазначені чіткі посилання на прямі норми чинного законодавства, що обмежують та/або забороняють використання іноземної валюти при виконанні будь яких зобов’язань на території України, використання іноземної валюти як засобу платежу. Тобто суд знівелював та не застосував при винесенні рішення ст. 99 Конституції України, ст. ст. 32, 35 Закону України „Про Національний банк України”, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993р, ст..ст.192, 533 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, а лише посилався на непрямі норми ЦК, що передбачають (але прямо не дозволяють) використання іноземної валюти лише у випадках і порядку, встановлених саме ЗАКОНОМ. Суд першої інстанції не навів жодного Закону в своєму Рішенні, згідно з яким передбачено та дозволено використання іноземної валюти як засіб платежу, за виконанням будь-якого зобов’язання, вираження зобов’язання в іноземної валюті. Суд першої інстанції навів після вищезазначеного лише положення Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в якому передбачені певні (але не будь-які) валютні операції на підставі генеральної ліцензії. Але вищезазначений Декрет не є Законом, він лише має силу Закону і саме в ньому передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань (ст. 3). Більш того, наявність генеральної ліцензії не звільняє банківську установу від отримання індивідуальної ліцензії (щодо використання іноземної валюти як засобу платежу). Більш того, суд першої інстанції неправомірно посилався на п.4.ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993р. мотивуючи, що згідно неї не потрібна наявність індивідуальної ліцензії так як законодавець не встановив термін і суми кредитів, що перевищують встановлені законодавством межі (п. «в» ч.4.ст.5) Проте я не зауважував про необхідність отримання індивідуальної ліцензії саме на підставі цього пункту. Тобто є підстави вважати, що відповідач відвів суд від суті справи, поза межі позовної заяви, незважаючи на те, що я давав відповідні письмові пояснення щодо цих стверджень. В своєї позовної заяві я посилався на необхідність отримання індивідуальної ліцензії на підставі п. «г» ч.4.ст.5 вищезазначеного Декрету, тобто використання іноземної валюти як засіб платежу за будь-якими зобов’язаннями, в тому числі і при валютному кредитуванні, та сплати відсотків за ним у іноземній валюті. Більш того ПАТ ”УкрСиббанк” підтвердив у суді відсутність індивідуальної ліцензії, з поясненням, що (цитата) «в нас немає індивідуальної ліцензії і вона нам не потрібна». Але суд першої інстанції фактично проігнорував це ствердження Відповідача. Крім того суд першої інстанції не дослідив надані докази Відповідачем та не врахував ПОЯСНЕННЯ щодо ствердження Відповідача про дозвіл надання валютних кредитів, розрахунку за ними в іноземної валюті, вираження зобов’язання в іноземної валюті та проведення інших валютних операцій на підставі Генеральної Банківської ліцензії, Дозволу та додатку до Дозволу, які є у справі. В наслідок дослідження цих доказів було визначено Позивачем, що надана Генеральна Банківська ліцензія № 75 від 19 листопада 2002 року, що видана АКІБ «УкрСиббанк» не містить жодних ознак валютної операції, отже розглядати її як дозвільну для використання іноземної валюти не припустимо. Валютні операції передбачені як дозвільні лише в Дозволу № 75-2 від 19 листопада 2002 року, який недійсний без Додатку, а в Додатку № 75-1 від 19 листопада 2002 року до Дозволу міститься конкретизація цих валютних операцій, їх чіткий перелік. Єдиними кредитними операціями в цьому Додатку, що стосуються Банку є залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; Але згідно Постанови Правління Національного банку України 10.08.2005 N 281 встановлено (Цитата Постанови): «міжбанківський валютний ринок України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), а також між суб'єктами ринку і Національним банком; суб'єкти ринку - уповноважені банки, уповноважені фінансові установи; торгівля іноземною валютою - це купівля, продаж, обмін іноземної валюти, здійснення операцій з валютними деривативами; купівля іноземної валюти - це операція з купівлі іноземної валюти за гривні; міжнародний валютний ринок - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою за межами України між суб'єктами ринку та іноземними контрагентами, які за дорученням і за рахунок суб'єктів ринку здійснюють торгівлю іноземною валютою за межами України;» (Кінець цитати Постанови). Тобто суд помилково погодився з тим, що в переліку операцій з валютними цінностями в Додатку до Дозволу, є операції, що можуть стосуватись правочинів (кредитних відносин) між/з фізичною особою резидентом на території України, тобто правочину, що було вчинено між Позивачем та Відповідачем. Більш того в Постанові Правління Національного банку України від 30.05.2007 N 200 зазначено (Цитата Постанови): «1.1. Ці Правила встановлюють порядок та умови використання готівкової іноземної валюти резидентами і нерезидентами в Україні. 8.8. Уповноважений банк отримує комісійну винагороду за операціями, передбаченими цими Правилами, згідно з власними тарифами виключно в гривнях.» (Кінець цитати Постанови). Тобто в подальшому було додатково заборонено банкам отримувати винагороду в іноземної валюті. А в Постанові Правління Національного банку України 14.10.2004 N 483 встановлено (Цитата Постанови): «1.11. Валютна операція, на здійснення якої видана (отримана) ліцензія, не може проводитися за рахунок іноземної валюти, отриманої як кредит (позика) або купленої за гривні на міжбанківському валютному ринку України.» (Кінець цитати Постанови). Постанова Правління Національного банку України 10.08.2005 N 281 також встановлює отримання винагороди Банку виключно в гривнях. (Цитата Постанови): «36. Суб'єкти ринку мають право отримувати комісійну винагороду за здійснення торгівлі безготівковою іноземною валютою виключно в гривнях.» (кінець цитати Постанови) Всі ці нормативно правові акти за своєю юридичною силою нижчі ніж ті, що Позивач наводив у Позовній заяві, Доповненні до неї, в відповідних письмових Поясненнях, але суд першої інстанцій знівелював положення, що мають верховенство над Постановами НБУ і не застосував їх для встановлення справедливого та неупередженого рішення. Також Апелянт Бурцев О.В. вважає, що суд першої інстанції неправомірно визначив, що зміст Договору не суперечить вимогам закону, оскільки особи, які його укладали, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішньої волі та договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Апелянт Бурцев О.В. не оспорював правомірність Договору з підстав недієздатності осіб, чи відсутності певного волевиявлення. Я стверджував, що під час укладання Договору мене фактично було введено в оману, що полягала в певному приховуванні, обмеженні необхідної інформації, що має істотне значення при подальшому виконанню Договору, в несправедливих умовах Договору, а точніше в відсутності інформації про те, що усі ризики мають бути покладені виключно на споживача, що ціна договору може змінюватись за вимогою Банку на його власний розсуд, при цьому є дискримінаційні умови зміни відсоткової ставки, агресивна підприємницька практика, що заборонена. Згідно ч.2 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Істотні умови кредитного договору визначаються в ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» , яка вказує , що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються (Цитата закону): «1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. » (Кінець цитати закону) Згідно п.2 ст. 11 Закону України «Про Захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року (з усіма змінами і доповненнями, що діяли на момент укладання договору) (далі Закон України «Про Захист прав споживачів») (Цитата закону): «Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у ПИСЬМОВІЙ формі про наступне: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.» (Кінець цитати закону) Банк, надаючи кредит строком на 10 (десять) років, повинен був відобразити валютні ризики в Договорі та сукупну вартість кредиту, чого зроблено не було і фактично, всі валютні ризики було покладено на Позичальника та ціна договору змінилась, відсутність даного пункту або окремого додатку затрудняє можливість виконання даного Договору на умовах, які були на час підписання Договору і суперечить п.2 ст. 11, п.2 ст.18 Закону України «Про Захист прав споживачів», в якому зазначено: «2. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.» Ніяких письмових заяв від Банку, на момент підписання Договору не надходило, ніяких порівнювальних таблиць, графіків, роз’яснювальних записок, діаграм, фінансових розрахунків та будь-якої іншої наочної та доступної інформації тощо, я не бачив, що суперечить п.2 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів» та ч. 1. ст.15 цього закону в якої зазначено: «1. Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.» А в п. 2 ст. 15 встановлено : «2. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.» Проте фактично Відповідач позбавив мене цього права. Інформація стосовно кредиту, що встановлює істотні умови виконання кредитного договору не була надана ані в усному, ні тим паче в письмовому вигляді, як це вимагає закон. Судом першої інстанції встановлено, що в Анкеті –заяві на отримання споживчого кредиту під заставу моєї нерухомості (у додатках) зазначено: «Клієнт підтверджує, що ознайомлений з наявними формами кредитування, умовами отримання та користування кредитом, тарифами банку і проінформований про переваги та недоліки запропонованих схем кредитування.». Проте я зазначав, що інформація про переваги та недоліки схем кредитування полягала в усному інформуванні працівниками банку про суттєву вигоду у разі заключення кредитного договору, де зобов’язання буде виражене у доларах США, так як ця валюта значно вигідніша для кредитування, ніж національна. При виборі валюти кредитування співробітники Відповідача запевнили мене, що курс долара США значний час знаходиться на достатньо стабільному рівні, що різких коливань курсу долара США вони не передбачають, та повідомили мене, що саме при кредитуванні в доларах США я буду сплачувати менші платежі за кредитом в порівнянні з кредитуванням в гривні. Саме про це свідчить мій підпис у зазначеній Анкеті заяві. Крім цього мені був потрібен гривневий кредит і спочатку я його і оформлював, але за декілька діб до видачі кредиту мені визвали в отділення №683 ПАТ УкрСиббанку і повідомили про те, що тимчасово банк не буде видавати кредити у гривнях і я утримую кредит у валюті – доларах США; також я зможу через 3 місяці перейти знову на гривні по моїй письмовій заяві, паралельно заявивши, що курс валюти стабільний вже багато років, мені нічого боятися, і що валютний кредит мені буде вигідніший, ніж гривневий. Я довіряв працівникам банку і підписав цей договір приєднання також ще і тому, що я потратив дуже багато часу і грошей (незалежна оцінка майна акредитованого УкрСиббанком експертом, страховка майна і мене і т.д. загальною вартістю більше 7115,02 грн, що на той час становило більш ніж 1400 доларів США) на оформлення кредиту в цьому банку мені дуже були потрібні гроші. Банк не перевів мене з валютного кредиту у гривневий літом 2008 року, як обіцяв. Все це свідчить про зловмістні наміри банку: аналітики банку знали, що наступає світова економічна криза і навмисно переклали усі свої валютні ризики на мене. Однак зміст договору має численні порушення Законів і законотворчих Актів України. Іншої усної інформації стосовно схем кредитування, їх переваг та недоліків, ні тим паче письмової, як це вимагає закон, не надходило. Суд не дослідив в достатній мірі цей факт, він також не встановив, що ця Анкета заповнювалася не мною особисто. Більш того, суд знівелював положення п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.96 „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” та Ст. 15 п.9.Закону України „Про захист прав споживачів” в яких зазначено, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів, робіт, послуг і суд має виходити саме з цього припущення. Але суд встановив, що споживач в змозі був передбачити зміну курсу долара, лише з підстав, що до цього було декілька його суттєвих змін. І по суті це не є обов’язковим для відповідного інформування щодо подібних властивостей умов договору. Крім того, в зазначеному законі встановлено ст. 18 : п. 8. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. В анкеті – заяві згідно первинних умов договору на отримання кредиту для придбання нерухомості зазначено: «У разі надання кредиту в іноземній валюті для розрахунку суми кредиту використовуються курси, встановлені банком для таких операцій на дату надання кредиту», на той день курс НБУ був 5.05. Тобто настання певних подій не були передбачені умовами договору, не була зазначена орієнтовна вартість кредиту з урахуванням відсотків, коливань курсу гривні по відношенню до долара. Фактично підписувався договір на одних умовах, а виконувався вже на інших, що є неприпустимим. Це також суд не врахував при винесені рішення. Суд не визначив, що фактично Відповідач вимагав від мене виконати зобов’язання, на які я не давав своєї згоди, які непередбачені договором та заборонені чинним законодавством. Так, я вносив кредитні кошти за своїм зобов’язанням у встановлені графіком платежів строки і навіть раніше (є у справі) та в сумах, що значно перевищували зазначені суми в графіку. А саме (згідно моїх квитанцій сплати кредиту УкрСиббанку – у додатках справи): -в 2008 року було сплачено 8182,29 доларів США, що в еквіваленті становило 42428-10 грн. -в 2009 року сплачено 5492,85 доларів США, що в еквіваленті становило 44160-00 грн. - за 1-3 місяці 2010 року 388,85 доларів США, що в еквіваленті становило 3114-30 грн. Загальна сума, що була сплачена за графіком (з перевищенням зазначених сум) становила 14064,00 доларів США, що в еквіваленті становить 89702-40 грн (вісімдесят дев’ять тисяч сімсот дві гривні 40 копійок) А згідно графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом (додаток № 1 до кредитного договору ) я повинен був сплатити: - в 2008 року - 3656,00 (три тисячі шістьсот п”ятдесят шість ) доларів США ; - в 2009 року -5484,00 ( п”ять тисяч чотириста вісімдесят чотири ) долари США; -за 1-3 місяці 2010 року - 1371,00 (одна тисяча триста сімдесят один ) долар США; Що в загальній сумі становить 10511,00 ( десять тисяч п’ятсот одинадцять ) доларів США. Тобто загальна переплата на 08.04.2010р. за графіком становила: 14064,00 – 10511,00 = 3553,00 (три тисячі п’ятсот п‘ятдесят три) долари США, або 28246-35 грн (двадцять вісім тисяч двісті сорок шість гривень 35 копійок). Виключно виходячи із зазначених в графіку сум наступний платіж, що дорівнює сумі сплачених платежів, наступить лише у травні 2011 року, тобто, на 08.04.2010р. ( дата подачі моєї позовної заяви до суду першої інстанції) у мене вже є цілий рік переплати. Але ”УкрСиббанк” надав суду фіктивні таблиці, де зазначив, що з 2008 року я невчасно робив свої платежі за споживчим кредитом і визначає мене як недобросовісного клієнта банку, нараховуючи мені штрафи та пені за фіктивні «прострочки». Суд з цим погоджується, навіть не перевіряючи дати оплати на квитанціях ”УкрСиббанк”, тим самим ще раз підтверджуючи свою упередженість до мене. Таким чином, Вимога відповідача про сплату надмірних коштів не є правомірною, та не відповідає чинному законодавству України. В відповідному листі я звернувся з проханням до Відповідача надати мені математичний розрахунок заборгованості, алгоритм (формулу) нарахування сум, але Відповідач фактично проігнорував це звернення, зазнаючи, що в Договорі все указано. Більш того, сам факт вимоги повернути суму, що не зумовлена ані кредитними умовами, ані діючим законодавством, свідчить про агресивну підприємницьку практику, що заборонена. Проте, в п.4. ст..11 ЗУ «Про захист прав споживачів» зазначено: «Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.» Графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом є додатком №1 до кредитного договору і є невід’ємною складовою договору. Але Позивач фактично вимагав від мене надмірну сплату за кредитом, порушуючи публічний порядок та умови договору, так як я фактично сплачував частинами більшими ніж зазначені в графіку. Таким чином, суд не дослідив, що Відповідач приховав повну інформацію щодо отриманого мною кредиту, яка містить обставини, що мають істотне значення та умови, що в свою чергу є обманом з боку Відповідача та підтвердженням щодо нечесної підприємницької практики. Також суд першої інстанції проігнорував ствердження Позивача та докази щодо незаконної Вимоги Банку по сплаті зобов’язань (письмові вимоги банку про необхідність поновлення страхових договорів з їхніми ж страховими компаніями), які не зазначені ані в Договорі, ані в чинному законодавстві, що підтверджує про агресивну підприємницьку практику, а якщо така практика має місце при виконанні правочину, такий правочин визнається недійсним. Суд першої інстанції неправомірно визначив згідно Позову, що несправедливість умов договору полягає в тягарі наслідків від економічної кризи (такого ствердження в позовної заяві взагалі не існує і це не наголошувалось Позивачем під час судового засідання), але вірно визначив, що валютні ризики покладені виключно на позичальника. Суд фактично погодився з тим, що валютні ризики, які покладені на позичальника, це нормальне явище, навіть якщо це прямо непередбачено (зазначено) умовами договору, коли виробник, кредитор, виконавець покладає всі свої можливі збитки, всі ризики виключно на свого клієнта, споживача послуг. Проте це не визначено договором, ця інформація була прихована кредитором або надана в нечіткій формі в двозначному положенні та є незрозумілою. Відсутність цієї інформації встановлює, що Договір не спрямовано на реальне настання правових наслідків в частині його подальшого виконання. Адже отримання кредиту, отримання споживчого кредиту під заставу своєї квартири та певний час погашення заборгованості це ще не всі правові наслідки, що повинні були бути передбачені в Договорі. Проте суд першої інстанцій посилався лише на ці факти. Більш того, під час судових засідань письмові пояснення Позивача (апелянта) щодо заперечень, зауважень Відповідача фактично були знівельовані та проігноровані. Також суд не врахував той факт, що я сам виховую малолітню доньку (копія свідоцтва про народження дитини у додатках) і в мене немає іншого житла. Також я багато разів пропонував банку різні варіанти вирішення питання про погашення заборгованості: просив о пролонгації суми, пропонував майно у рахунок моїх платежів (автомобіль), але банк на зустріч не йшов, тому я вимушений був звернутися до суду. Хоча проблеми з погашенням платежів з’явилися у мене лише у жовтні-листопаді 2009 року, а за даними УкрСиббанку я вже ”злісний боржник з самого початку 2008 року” і суд з цим погодився. Вищенаведені факти, говорять про відсутність засад змагальності, рівності сторін, всебічності, повноти та об'єктивності при з'ясуванні обставин справи судом. Крім того суд першої інстанції фактично не знайом зі справою яку він розглядав та/або не має певний кваліфікаційний рівень та/або знаходиться в певних кулуарних відносинах з Відповідачем. Так під час судових засідань суд почав з неправомірних дій по долученню письмових доказів до матеріалів справи з відповідними запереченнями Відповідача на позовну заяву. Не існувало також Ухвали суду про витребування інших доказів за ініціативою суду. Подальші дії суду під час розгляду справи також свідчать про упередженість та перебування в особливих відносинах з особами, які беруть участь у справі (а саме з представником відповідача). Під час судових засідань суд першої інстанції фактично не давав змоги задавати певні питання Позивачу до Відповідача, постійно формулював за Відповідача відповідь, відповідав за нього, а при його питаннях формулював та уточнював їх . А при моєму запереченні щодо дій головуючого судді суд проігнорував це заперечення, чим порушив ст. 160 ЦПК України, згідно якої суд повинен був занести це в журнал судового засідання та винести відповідну Ухвалу, що свідчить про незаінтересованість суду у всебічному розгляді справи, що має істотне значення при її вирішенні та винесенні справедливого та неупередженого рішення. Під час останнього судового засідання (а їх було чотири) суд звертався до мене як до відповідача, а не позивача, тим самим підтверджуючи, що суд навіть не знайом з матеріалами справи та порядком надання зустрічного позову, як це вимагає закон, та свідчить про певні кулуарні відносини з банком. Всі вищезазначені факти прямо встановлюють певну заінтересованість суду в неправомірному рішенні, в порушенні процесуальних норм, які можуть вплинути на неупереджене рішення суду першої інстанції. Вважаю за необхідним знов зазначити підстави за якими правочин має бути визнаним недійсним, підстави, які суд першої інстанції не застосував: 1. на підставі ч.1 ст.227 ЦК : «1. Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.» 2. на підставі приписів п.6 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів»: «Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними» (омана, агресивна підприємницька практика, несправедливі, дискримінаційні умови) 3. на підставі п.1 ст.230 ЦК України – «Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.» 4. на підставі п.6. ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» «6. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.» 5. на підставі п.5. ст.. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» «5. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.» 6. на підставі ч.3. ст..215 ЦК «Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).» 7. на підставі ч.1 ст.215 ЦК «1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.» Стаття 203 ЦК: «1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.» На підставі викладеного та керуючись положеннями ст.ст. 3, 8, 13, 15, 21, 110, 119-120, 123, 294, 295, 296, 297, 301, 302, 309 ЦПК України, а також ст.ст. 3, 8, 21, 22, 24, 47, 48, 99, 100 та інших статей Конституції України, ст. ст. 3, 4, 13, 192, 203, 215, 217, 229, 230, 235, 236, 524, 533, 548, 627, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. 345, 348 Господарчого Кодексу України, Законами України «Про заставу», «Про іпотеку», «Про національний банк України» (ст.35 та інші), «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про банки та банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України №15-93 від 1993 року, «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положенням «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», Постанови N 5 від 12. 04. 96 пленуму ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ, Закону України № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Лист Національного Банку України від 22.01.2009 № 40-511/442-919 «Щодо постанови Правління Національного банку України від 01.12.2008 N 406 «Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», Відповідно ст.ст. 11, 15, 18, 19 до Закону України «Про захист прав споживачів», - ПРОШУ: 1. Прийняти до розгляду апеляційну скаргу на Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19 листопада 2010 року по справі № 2-1285/10р головуючого судді Багбая Є.Д. 2. Скасувати Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19 листопада 2010 року по справі № 2-1285/10р головуючого судді Багбая Є.Д у повному обсязі. 3. Ухвалити нове рішення по даній справі, яким задовольнити позовні вимоги Бурцева Олександра Вячеславович: розірвати кредитний договір про надання Споживчого кредиту, а також пов'язаний з ним договір Поруки та договір Іпотеки, стягнення збитків, моральної шкоди та зобов’язання вчинити певні дії в зв’язку з обґрунтованістю позовних вимог та наявності підстав, оскільки судом першої інстанції не застосовано ряд законів та норм, які мають підлягати до застосування при визначенні правочину недійсним, виконання за яким порушує публічний порядок, створює приховані несправедливі та дискримінаційні умови, що вводять споживача фінансових послуг в оману, при виконанні якого є прояв агресивної підприємницької практики. 4. Стягнути з Відповідача понесені Позивачем судові витрати та ІТЗ у сумі 970,00 (дев’ятсот сімдесят ) гривень. « 29 » листопада 2010 р. ______________ О.В. Бурцев Додатки: 1. 4 екземпляри апеляційної скарги на 19 арк. для кожної із сторін; 2. Документ, що посвідчує сплату120 грн інформаційно-технічного забезпечення; 3. Документ, що стверджує сплату 850 грн держмита; 4. Копія первісної позовної заяви; 5. Копія заперечення на зустрічний позов банку від 26.04.2010р; 6. Копія заперечення та пояснення на другий зустрічний позов банку від 19.11.2010р; 7. Показання свідка Бурцевої Л.В. 8. Таблиця зрівнянь фактичних платежів-розрахунків з банком та наведених банком даних; 9. Копія рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19.Х1.2010р. 10. Копія свідоцтва про народження дитини.
  13. Полное решение судья рбещает придумать 24 ноября в среду, а в понедельник последний день сдачи апеляции. Просто сволочь.