logoped

Пользователи
  • Число публикаций

    670
  • Регистрация

  • Последнее посещение

  • Days Won

    9

logoped last won the day on June 11 2016

logoped had the most liked content!

Репутация

236 Очень хороший

8 подписчиков

О logoped

  • Звание
    Активный участник

Информация

  • Пол
    Мужчина

Недавние посетители профиля

7 160 просмотров профиля
  1. У вересні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу з позовом. Интересно, истец, хоть живой сейчас?...
  2. Только обращаясь в суды за истребование земель, прокуратура совсем забывает о своих сотрудниках и чиновниках других учреждений захвативших земли аналогичным образом. Причем те, кто подписывает иски об истребовании участков, сами являются соседями по участку)).
  3. Больно уж место доходное. Теплое, так сказать.
  4. Граждане уже им ответили
  5. Хочется от души поздравить весь коллектив Приватбанка с отказом в удовлетворении касационной жалобы банка и искренне пожелать и в дальнейшем, получать аналогичные решения. Вітаємо!
  6. Прекрасная свежая позиция КГС ВС от 30.05.2018 года, в аналогичном деле № 598/938/15-ц со ссылкой на вышеизложенную постанову ВСУ. Однако хочется отметить, что не все суды апелляционных инстанций придерживаются такой позиции и продолжают услужливо удовлетворять иски банков с пропуском исковой давности при наличии заявлений о применении исковой давности. Особенно грешит этим николаевский апелляционный суд, где очень сложно доказать, что белое, это белое. Постанова Іменем України 30 травня 2018 року м. Київ справа № 598/938/15-ц провадження № 61-16317св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П. учасники справи: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», представники позивачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, відповідач 1 - ОСОБА_7, представник відповідача 2 - ОСОБА_8, відповідач 2 - ОСОБА_9, представник відповідача 2 - ОСОБА_10, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області у складі судді Левків А. І. від 22 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Ткач О. І. від 13 вересня 2016 року, ВСТАНОВИВ: Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовна заява мотивована тим, що 29 червня, 01 грудня 2006 року, 21 вересня 2007 року між акціонерно-комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), та ОСОБА_7 були укладені кредитні договори № № 11015376000, 108753000, 11221362000. В забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредитних коштів за указаними кредитними договорами 29 червня, 05 грудня 2006 року, 29 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_7 були укладені договори іпотеки, предметом яких є: приміщення торгівельного центру «Вікторія» за адресою: АДРЕСА_1 Тернопільської області, загальною площею 1020,4 кв. м та 4 земельні ділянки, які використовуються для обслуговування вказаного приміщення. 12 грудня 2011 року та 13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» були укладені договори факторингу та відступлення права вимоги, відповідно до яких до ТОВ «Кей-Колект» перейшло право вимоги за вказаними кредитними та іпотечними договорами. У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 свої зобов'язання за кредитними договорами належним чином не виконав, у нього перед банком виникла заборгованість. Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 30 червня 2010 року у справі № 2-33/2010 позов АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_7 та ОСОБА_9 задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь АКІБ «УкрСиббанк» 553 599,71 грн у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 червня 2006 року № 11015376000, 1 118 000,15 грн у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 01 грудня 2006 року № 11088753000, 500 157,63 грн у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 вересня 2007 року № 11221362000. Оскільки вказане судове рішення не виконано, кредитна заборгованість не погашена, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 перед ТОВ «Кей-Колект» за кредитними договорами від 29 червня 2006 року № 11015376000 та від 01 грудня 2006 року № 11088753000 в сумі 5 639 650,99 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - приміщення торговельного центру «Вікторія» за адресою: АДРЕСА_1 Тернопільської області, вартістю 1 657 288 грн; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 вересня 2007 року № 11221362000 в сумі 1 866 608,27 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - 4 земельні ділянки вартістю 653 650 грн, а саме: земельну ділянку площею 200 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_4, вартістю 137 400 грн; земельну ділянку площею 300 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_1 вартістю 206 100 грн; земельну ділянку площею 250 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_3 вартістю 171 750 грн; земельну ділянку площею 200 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_2 вартістю 137 400 грн, що належать на праві власності ОСОБА_7 Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект». Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 22 червня 2016 року в задоволенні позову ТОВ «Кей-Колект» відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ «Кей-Колект» звернулося до суду із вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки поза межами позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами. Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 13 вересня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін. Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач не обрав спосіб захисту, яким він наділений після ухвалення рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитними договорами, яке набрало законної сили, але за яким гроші не повернуті. У жовтні 2016 року ТОВ «Кей-Колект» подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга мотивована тим, що основне зобов'язання за кредитним договором не виконано, заборгованість, стягнута судовим рішенням з відповідачів на користь банку, не сплачена, а тому відсутні підстави вважати, що позовна давність за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки спливла. Крім того, суди не звернули уваги на те, що в 2014 році відповідач частково погасив заборгованість, що свідчить про переривання позовної давності. Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У грудні 2016 року від ОСОБА_9 надійшло заперечення, в яких вона зазначає, що право на пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки виникло разом з правом на дострокове стягнення боргу за кредитними договорами, яке було реалізовано пред'явленням позову до боржника в 2010 році. Таким чином, строк позовної давності щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки сплив 30 червня 2013 року, а з позовом позивач звернувся 22 червня 2015 року, а тому втратив право на судовий захист своїх прав. Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 20 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшла вказана справа. Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Суд установив, що 29 червня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 11015376000, згідно якого останній отримав грошові кошти в сумі 100 000 дол. США зі сплатою 14 % річних, терміном до 25 червня 2021 року. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, цього ж дня, між ОСОБА_7 та AT «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку належне йому на праві власності приміщення торгівельного центру «Вікторія» за адресою: АДРЕСА_1 Тернопільської області, загальною площею 1020,4 кв. м вартістю 1 187 400 грн. 01 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 11088753000, згідно якого останній отримав грошові кошти в сумі 176 212 дол. США зі сплатою 12,3 % річних з терміном повернення до 01 грудня 2011 року. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 05 грудня 2006 року між AT «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки, відповідно до якого останній передав в іпотеку належне йому на праві власності приміщення торгівельного центру «Вікторія» за адресою: АДРЕСА_1 Тернопільської області, загальною площею 1020,4 кв. м вартістю 2 196 320 грн. 12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» був укладений договір факторингу № 1 та договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки. Відповідно до умов цих договорів до ТОВ «Кей-Колект» перейшли права вимоги за вказаними кредитними договорами та договорами іпотеки від 29 червня та 05 грудня 2006 року. 21 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 11221362000, відповідно до умов якого останній отримав грошові кошти в сумі 57 797 дол. США зі сплатою 11,9 % річних з терміном повернення до 20 вересня 2017 року. 29 грудня 2007 року між ОСОБА_7 та AT «УкрСиббанк» було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку належні йому на праві власності 4 земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 Тернопільської області, а саме, площею 200 кв. м, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4; площею 300 кв. м, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1; площею 250 кв. м, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3; площею 200 кв. м. кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2. 13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» був укладений договір факторингу № 2 про відступлення права вимоги за кредитним договором від 21 вересня 2007 року та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки земельних ділянок від 29 грудня 2007 року. У червні 2010 року АКІБ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про дострокове стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами та рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 30 червня 2010 року у справі № 2-33/2010 стягнуто солідарно з відповідачів на користь АКІБ «УкрСиббанк» 553 599,71 грн у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 червня 2006 року № 11015376000, 1 118 000,15 грн у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 01 грудня 2006 року № 11088753000, 500 157,63 грн у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 вересня 2007 року № 11221362000. Звертаючись до суду з указаним позовом, ТОВ «Кей-Колект» зазначало, що боржник свої зобов'язання за кредитними договорами належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 5 639 650 грн за кредитними договорами від 29 червня 2006 року № 11015376000 та від 01 грудня 2006 року № 11088753000; в сумі 1 866 608,27 грн за кредитним договором від 21 вересня 2007 року № 11221362000, що є підставою для звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення вказаної заборгованості. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачі подали заяву про застосування позовної давності. Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 898-IV за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. У статті 33 Закону № 898-IV передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного). У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, встановивши, що строк виконання основного зобов'язання було змінено пред'явленням банком у червні 2010 року позову до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, однак ТОВ «Кей-Колект» звернулося до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки лише у червні 2015 року, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1674цс17. Доводи касаційної скарги про те, що основнезобов'язання за кредитними договорами не виконано, заборгованість з відповідачів на користь банку, стягнута судовим рішенням, не сплачена, а тому не можуть бути застосовані положення статті 257 ЦК Українибезпідставні, оскільки ці обставини стосуються правовідносин, у яких позовна давність не спливла. Використовуючи своє право згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, шляхом пред'явлення у червні 2010 року позову про стягнення усього розміру заборгованості за кредитними договорами до кінцевого терміну, банк змінив строк виконання зобов'язання. Цим банк як кредитор одночасно також змінив момент початку перебігу позовної давності за його вимогами, який слід рахувати з червня 2010 року. Посилання в касаційній скарзі про переривання позовної давності шляхом часткового погашення заборгованості відповідачем у 2014 році є помилковим, оскільки таке може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. Крім того, визнання боргу як підстава для переривання перебігу позовної давності має бути результатом вольових дій боржника. Погашення заборгованості на виконання судового рішення є примусовими, а не добровільними діями боржника, тому не може бути кваліфіковано як визнання боргу відповідачем та не перериває перебігу позовної давності. З урахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності є правильними. Разом із тим, помилкове зазначення судом апеляційної інстанції іншої підстави для відмови в позові - неправильний спосіб захисту на правильність вирішення спору не вплинуло. Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів, що згідно зі статтею 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишити без задоволення. Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 22 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 13 вересня 2016 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: М. Є. Червинська В. М. Коротун В. П. Курило http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74630055
  7. logoped

    Обновление форума

    Ростислав Юрьевич, добрый день! Все-таки сложно по тэгам искать. Был бы доступ к списку тэгов, вот бы радость была...
  8. Это "безнадежные" кредиты связанных с Коломойским и Боголюбовым компаний. За них не переживайте, а за вас они не забудут))
  9. Результаты "реформы судебной системы" от грантоедов, их заморских друзей и местного шоколадного шизофреника.
  10. Очень спорно.... скорее не получение стороной отзыва, суживает ее права относительно своевременной подачи возражения на отзыв....
  11. Судя по всему, банк вообще не предоставил части Умов и правил на которые ссылался, поэтому суд и указал, что такие доводы, есть предположениями.. Похоже судьи в апелляции выслужились по полной...
  12. Уважаемый yafet, спасибо за комментарий, я знаю за эту Постанову, но вникать в справу надо своевременно и в строгом соответствии с процессуальным законом (речь об этом). Обосновывая истребование "Кредитної СПРАВИ" на стадии вынесения решения, суду надо ссылаться на нормативный акт которым предусмотренно ведение такой "КР. СПРАВИ", а не истребовать неизвестный пакет документов под названием "КРЕДИТНА СПРАВА", в который можно запихнуть все что захочется. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. 2. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. 3. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав :необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав (всё єто надо обосновывать) або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. А то, извините, так можно из "нарадчей" вернуться к предварительному и начать рассмотрение с начала. Другой вопрос, можно ли считать "потребу з’ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення певної процесуальної дії" та положення "Розгляд справи у випадку, встановленому частиною другою цієї статті, проводиться виключно в межах з’ясування обставин, що потребують додаткової перевірки", возможностью долучати в материалы дела новые доказательства или возвратом к рассмотрению дела по сути или к предварительному? Тут я законодателя не понял...
  13. Доброго здоровья форумчане, доброго здоровья Ростиславу Юрьевичу! Тут нарисовалась ситуация по сбору дополнительных доказательств судьей в пользу банка. Ситуация такая. Банк при отсутствии надлежащих доказательств в материалах дела (полный набор - отсутсвие выдачи кредитных средств, выписок и др. док-ов) просит суд его иск удовлетворить.Дело тянется с 2016 года. В судебном заседании в 2018 г. суд как положено разьясняет сторонам все права и обязанности. переходим к "розгляду по сути",клопотань у сторон нет, судья трижды интересуется у банка - "вы уверены что у вас нет ходатайств и заяв?", банк отвечает - "нет". Переходим к "дослідженню матеріалів справи", клопотань у сторон нет. Судья опять банку - "точно нет?", банк - повторяет - "нет". Переходим к дебатам - опять у сторон нет заяв и клопотань. В общем как суд не намекал банку что надо что то приобщить, "долучить", даже назвал "что". У банка нет ни заяв ни клопотань. Після закінчення з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати проводяться в загальному порядку. Всё! Суд уходит в нарадчу для ухвалення рішення По - хорошему, при наявних в материалах дела доказательствах, это отказ банку, при чем железный и суд это понимает, потому как смотрит на представителя банка, как на идиота. Суд обьявляет, что решение будет оглашено через 1,5 часа. Через 1, 5 часа, суд возвращается из нарадчей и обьявляет, что "під час ухвалення рішення виникла потреба вытребувати у банка "КРЕДИТНУ СПРАВУ". ЦПК говорит: Стаття 244. Вихід суду для ухвалення рішення 1. Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його проголошення. 2. Якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з’ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення певної процесуальної дії, суд, не приймаючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. 3. Розгляд справи у випадку, встановленому частиною другою цієї статті, проводиться виключно в межах з’ясування обставин, що потребують додаткової перевірки. 4. Після закінчення поновленого розгляду справи суд залежно від його результатів відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у даному судовому засіданні виявилося неможливим, оголошує перерву. Насколько я знаю, понятие "КРЕДИТНА СПРАВА" толком нигде не регламентировано. В такую виртуальную "Кредитну СПРАВУ", можно напихать все отсутствующие доказательства в деле, на что видимо и расчет суда. Не понятно, какое обстоятельство собрался суд выяснить с помощью виртуальной "Кредитной справи" и как понимать "вчинення певної процесуальної дії" на такой стадии процесса? Ну увидит суд какую то папку с кучей документов, на основании чего, он будет долучать их в материалы дела?? И как тогда проводить процесс, по-новой или виключно в межах з’ясування обставин, що потребують додаткової перевірки? Что то я не понял, а где состязательность, диспозитивность? "Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом" (ч. 7 ст.81) Короче, не знаю что еще там написал суд, ухвалы не видел, но на такие реверансы всем рекомендую обратить особое внимание при выработке своей позиции в суде. Ростислав Юрьевич, обратите внимание на это, Вам у неё еще участвовать в процессе!