[Непотоплювані судді та їхні покровителі]

Вода камень точит

[Определение Апеляционного суда Тернопольской области об отказе банку "Финансы и Кредит" в пересмотре решения суда по нововыявленным обстовятельствам]

До сих пор помню как наш учитель, старый адвокат Владимир Матвеевич Лоза, наставляя нас, молодых балбесов кричал - "СРОКИ!!! СЛЕДИТЕ ЗА СРОКАМИ!!!" Теперь это очень помогает по жизни Долгих лет старику!  

[Непотоплювані судді та їхні покровителі]

 

 

Volodymyr Boyko

28 Май в 23:37 · 

 

Інтернет-видання «Ракурс» вмістило мою статтю про перші наслідки прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд». Ось, полюбуйтесь, яких покидьків Верховна Рада збирається обрати на посади суддів безстроково.

 

Князевич запропонував безстроково обрати служителів «справедливого правосуддя», чиї професійні подвиги зовсім недавно з жахом обговорювала вся країна.

Не встигли висохнути чорнила президентського підпису під Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», як Комітет з питань правової політики та правосуддя Верховної Ради вирішив на практиці довести, що справедливість є і за неї варто боротись. Першим млинцем став проект постанови №2451, внесений 29 березня 2015 року народним депутатом Русланом Князевичем, якою на посади суддів Миколаївського окружного адміністративного суду запропоновано безстроково обрати носіїв «справедливого правосуддя», чиї професійні подвиги зовсім недавно з жахом обговорювала вся країна.

Це «їхні честі» Олександр Михайлович Мельник, Ігор Анатолійович Устинов, Вероніка Володимирівна Птичкіна та Андрій Олександрович Мороз, феноменальна правосвідомість яких, безсумнівно, дуже добре відома народному депутату Князевичу.

Фантасти в мантіях

До суддів Миколаївського окружного адміністративного суду Олександра Мельника та Ігоря Устинова слава прийшла в листопаді 2012 року. Тоді вони вкупі зі своєю соратницею Оксаною Малих під час виборів до Верховної Ради України благословили погром у приміщенні Окружної виборчої комісії №132 та направили туди співробітників «Беркуту» з метою вилучення протоколів дільничних виборчих комісій про підсумки голосування. Після того, як судді повернули протоколи, так і не пояснивши, навіщо вони їм знадобились, виявилось, що з протоколами проведено маніпуляції. Точніше — відбулась заміна, внаслідок якої голоси від опозиційного кандидата Аркадія Корнацького «перекочували» до представника Партії регіонів. Внаслідок чого Центральна виборча комісія взагалі відмовилась встановлювати результати виборів на цьому окрузі.

Звісно, народний депутат Князевич усе це добре пам’ятає, оскільки в 2012 році саме він представляв інтереси тодішньої опозиції в ЦВК. А для тих, хто має не таку добру пам'ять, як Руслан Петрович, нагадаю подробиці цієї феноменальної суддівської витівки.

Як оповідала майже три роки тому всюдисуща колега, у 2012 році для оточення Януковича було принципово важливим не допустити перемоги на парламентських виборах по 132-му мажоритарному округу в Миколаївської області Аркадія Корнацького — місцевого сільгосппідприємця, що уславився своїм протистоянням із сім’єю тодішнього генпрокурора Пшонки.

За інформацією, що надійшла, «миколаївська дилема» — поряд з темами інших «спірних» територій, обговорювалась на недавній зустрічі двох високих керівників. Одного від влади, іншого — від опозиції. Припустимо, Клюєва та Мартиненка. Зустрічі, під час якої перший начебто сказав другому: «Ні за один зі скандальних округів ми не тримаємось, зможете продавити — вони ваші. Але ось Миколаєвом ми не поступимось, Корнацький не пройде».

Причина, з якої Пшонка, заручившись підтримкою тодішнього глави Адміністрації президента Сергія Льовочкіна, намагався знищити і самого Аркадія Корнацького, і його бізнес, добре відома. Це — поклади високоякісного граніту в Первомайському районі Миколаївської області, що залягають як раз під полями «Агрофірми Корнацьких».

Попервах ці землі намагався прибрати до рук колишній прокурор Миколаївської області Микола Стоянов. Прокуратура кілька років судилася з Корнацьким у Первомайському міськрайонному суді Миколаївської області, домагаючись конфіскації (!) земельних угідь на тій підставі, що під чорноземом знаходиться гранітний шар, який хоче розробляти дружня прокуратурі приватна фірма. Це не жарт — прокуратура навіть залучила цю фірму до участі у справі як третю особу. Але суд не зрозумів усієї глибини прокурорської правосвідомості й відмовився відбирати земельну ділянку в законного власника.

Урешті-решт чутки про гранітні поклади сягнули столиці, й у 2011 році до Аркадія Корнацького звернулася довірена особа сина тодішнього генпрокурора, Артема Пшонки, з пропозицією спільно зайнятись розробкою родовища. «Спільно» — це значить коштом Корнацького, а Пшонка-молодший буде забезпечувати «дах» і забирати половину прибутку. Цілком природно, що синок генпрокурора був посланий у пішу еротичну подорож, після чого озвірілий Пшонка-старший оголосив полювання на Корнацького: було порушено два десятки кримінальних справ за найнеймовірнішими приводами, на все майно «Агрофірми Корнацьких» був накладений арешт, опечатані склади, а на свинофермі навіть відключено електроживлення.

Але трапилось те, що  не могло примаритись генпрокуророві навіть у жахливому сні: Аркадій Корнацький, якого опозиція висунула кандидатом у народні депутати по 132-му округу, таки виграв у жовтні 2012 року парламентські вибори, випередивши конкурента — заступника голови Миколаївської облдержадміністрації Віталія Травянка.

Пшонка-старший зрозумів, що омріяні землі упливають з його рук. І тоді в бій вступив резервний загін — судді Миколаївського окружного адміністративного суду Олександр Мельник, Ігор Устинов і Оксана Малих.

Слід сказати, що «їхні честі» до відповідального завдання поставились без будь-якої фантазії й навіть не намагались надати своїм діям бодай видимості законності. Все було зроблено вкрай примітивно: технічний кандидат від Партії регіонів, нікому не відомий одесит на прізвище Пошехонов, що також балотувався по цьому округу й набрав нуль цілих хрін десятих відсотка голосів, звернувся до суду з вимогою переглянути результати голосування по кількох дільницях. Після чого в судовому засіданні подав заяву про забезпечення доказів, попрохавши вилучити з окружної виборчої комісії оригінали дільничних протоколів.

Звісно, адміністративні (та й будь-які інші) суди не мають повноважень витребувати оригінали виборчих документів, перераховувати голоси, встановлювати переможця виборів. Але розглядати позов по суті «їхні честі» й не збирались — вся ця витівка була вигадана виключно для того, щоби замінити справжні протоколи на фальшиві та знайти якийсь благопристойний привід для штурму приміщення ОВК силами міліцейського спецпідрозділу «Беркут».

Для початку це тріо жерців незрячої богині винесло ухвалу «Про забезпечення доказів в порядку ст. 75 КАСУ» від 01.11.2012 у справі №2а-5560/12/1470. Після чого на її підставі хутенько написало ще одну ухвалу з отакою резолютивною частиною:

«

Вилучити у Окружної виборчої комісії по виборчому округу № 132 оригінали протоколів про підсумки голосування на виборчих дільницях округа, а саме: виборчих дільницях з №480001 по №480709 включно та доставити у судове засідання до Миколаївського окружного адміністративного суду».

Звісно, представники опозиції під керуванням Руслана Князевича намагались оскаржити це беззаконня в апеляційному порядку. Але Одеський апеляційний адміністративний суд навіть не відкрив провадження, мотивуючи це тим, що суд першої інстанції, мовляв, не міг винести ухвалу про забезпечення доказів. А тому цяухвала не може бути й оскаржена. Ось цей шедевр юридичної думки:

«

Оцінюючи матеріали апеляційної скарги, вважаю, що фактично вбачається питання про витребування доказів, а не їх забезпечення, оскільки таке клопотання подано під час розгляду справи та не містить в собі посилань, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим

».

Дуже шкода, що народний депутат Князевич, який у 2012 році брав безпосередню участь у подіях, пов’язаних з виборами по 132-му округу, зараз не запросив суддів Мельника та Устинова на засідання Комітету з питань правової політики та правосуддя Верховної Ради й не поцікавився, що ж саме вони постановили в 2012 році й відповідно до якого закону.

Отримавши від суддів ухвалу про вилучення документів, організатори фальсифікації кинулись виконувати її в ніч з 1 на 2 листопада — шляхом штурму приміщення ОВК спецпризначенцями із застосуванням сльозогінного газу. Дуже шкода, що Руслан Князевич не показав колегам по Комітету оці документальні кадри. Можливо, тоді вони не так заповзято голосували б за обрання Мельника та Устинова суддями безстроково...

За лічені хвилини після початку штурму приміщення окружної виборчої комісії оточили сотні мешканців Первомайська, які дізнались, що коять міліціонери на виконання беззаконної ухвали суддівської трійки. Очевидці стверджують, що спочатку беркутівці намагались винести документи, але коли побачили, що кийками дорогу в натовпі демонстрантів розчистити не вдається, спробували підпалити кімнату, де лежали виборчі бюлетені.

Цитуємо одне з численних свідчень очевидців того, що учудили судді Мельник, Устинов і Малих, вміщене «Українською правдою»:

Народ забарикадував двері ззовні, проте беркутівці вибили їх і почали прориватися крізь натовп до автобусу. Вони били людей ногами й кийками. Їм на підкріплення прибігли люди у формі та міліція, які підключили до побиття простих громадян та застосували сльозогінний газ.

«Беркут» завантажив коробки з протоколами в автобус, проте люди не дали йому вирушити. Спочатку громадяни оточили автобус, згодом йому шлях перегородили 5 «Камазів», які наразі тримають автобус в кільці.

Тоді на підмогу загону «Беркуту» на штурм будинку ОВК були кинуті співробітники патрульно-постової служби й державної служби охорони, а в Первомайськ ввійшли внутрішні війська.

У цей час в окружну виборчу комісію привезли копір, і члени ОВК стали знімати копії з виборчих протоколів для суду. Але належно засвідчені копії суддів Мельника, Устинова й Малих не задовольнили — фарс з винесенням «ухвали про забезпечення доказів» був ними влаштований виключно для того, щоби винести з приміщення ОВК оригінали виборчої документації. Як тільки з Одеси в Первомайськ прибуло міліцейське підкріплення, почався новий штурм.

Урешті-решт у Миколаївський окружний адміністративний суд були доставлені оригінали всіх протоколів. Судді Мельник, Устинов і Малих наступного ж дня відмовили в задоволенні позову технічного кандидата й винесли ухвалу про повернення документів.

Але коли представники опозиції побачили протоколи, що повернулись в ОВК з суду, їхнє здивування було безмежним — це були інші протоколи з іншими результатами голосування, цього разу на користь кандидата від Партії регіонів.

Щоправда, на руках у кандидатів перебували автентичні примірники справжніх протоколів, засвідчені підписами членів дільничних виборчих комісій та мокрими печатками. Окрім того, недоторканними залишились самі виборчі бюлетені, й за бажання їх  нескладно було перерахувати. Але Миколаївський окружний адміністративний суд Корнацькому в цьому відмовив. Ось це феєричне судове рішення, розміщене в Єдиному державному реєстрі.

Це рішення підписала, зокрема, Вероніка Птичкіна, яку Руслан Князевич нині також пропонує обрати на посаду безстроково. Цікаво, Руслан Петрович хоча б читав ті скандальні рішення, які Птичкіна встигла винести за п’ять років відправлення правосуддя? А якщо читав, то хіба не розуміє, що такому «юристу» максимум, що можна довірити, — це мити підлогу в нотаріальній конторі?

Саме через цих суддів в 2012 році Центральна виборча комісія не змогла встановити результати голосування на виборах до Верховної Ради України по 132-му мажоритарному округу. У зв’язку з цим ще за часи Януковича Генеральній прокуратурі України довелось відкривати кримінальне провадження за фактом нечуваних фальсифікацій, допущених на тих виборах. Але досі підозра нікому не пред’явлена.

Ой Мороз, Мороз…

Після того, як ЦВК у листопаді 2012 року оголосила, що результати виборів до Верховної Ради України по 132-му округу встановити неможливо, генпрокурор Пшонка й тодішній голова Миколаївської облдержадміністрації Круглов розпочали нову операцію по привласненню земельних угідь, що належать родині Корнацьких. На цей раз — за допомогою судді все того ж Миколаївського окружного адміністративного суду Андрія Олександровича Мороза, якого народний депутат Князевич також пропонує обрати суддею безстроково.

Все розпочалося з того, що головою Первомайської державної районної адміністрації 12 жовтня 2012 року було видано розпорядження про виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства 775 громадянам. Щоправда, ніякі громадяни з заявами про виділення їм землі до Первомайської РДА не звертались і звертатись не могли, позаяк вказаним розпорядженням роздавались угіддя, які свого часу при розпаюванні колгоспу придбали батьки Аркадія Корнацького й на які накинув оком Пшонка-молодший.

Але такі дрібниці не стали на заваді рейдерам, що виписали державні акти на право власності на землю, належну родині Корнацьких, на ім’я або заляканих співробітників бюджетних установ Первомайська, або просто «мертвих душ». Після чого фіктивні власники миттєво «уклали» договори про передачу чужої землі в оренду миколаївському адвокату Оксані Валешинській, яку найняв Пшонка.

Зрозуміло, що як тільки Корнацькі довідались про те, що Первомайська РДА видала державні акти на належні їм земельні ділянки стороннім особам, до Миколаївського окружного адміністративного суду був поданий позов про визнання незаконними й скасування розпоряджень голови райдержадміністрації, який оголосив приватну землю «державними землями запасу». При цьому як треті особи на стороні позивача до справи приєднались і деякі нові псевдо-власники, на ім’я яких були видані акти на землю й які стверджували, що їх паспортні дані були просто використані аферистами.

Справу прийняв до провадження суддя Мороз. У судовому засіданні виявилося, що заяви громадян про виділення їм земельних ділянок були виготовлені вже після подачі позову, при цьому всі вони зареєстровані під одним номером 2042-01-35 і в один день — 5 листопада 2012 року, у той час як оскаржуване розпорядження про виділення земельних ділянок за цими заявами датується 12 жовтня. Більш того, при огляді заяв виявилось, що значна частина з них містить явно підроблені підписи, відсутні адреси та паспортні дані заявників, деякі з заявників давно померли тощо.

Але й це не все. Жоден із претендентів на землю не замовляв проекту землевідводу, не оплачував проектну документацію й навіть не приходив у райдержадміністрацію отримувати державний акт.

За таких скандальних обставин судді Морозу не залишалось нічого іншого, як винести окрему ухвалу на адресу Первомайської міжрайонної прокуратури Миколаївської області, зазначивши виявлені в судовому засіданні факти порушення законності.

І яке ж рішення виніс носій правосуддя по справі після всього цього? Правильно: він відмовив у позові. Після чого 18 червня 2013 року рейдери, які найняли «тітушек», здійснили збройний напад на «Агрофірму Корнацьких».

Ось виступ народного депутата Арсенія Яценюка з трибуни Верховної Ради з цього приводу. Пригадуєте, Руслане Петровичу?

Власне, це був перший випадок, коли звичайні громадяни, прості селяни з Первомайського району Миколаївської області, за допомогою народних депутатів дали відсіч озброєним бандитам — і Врадіївка, і барикади в Києві були пізніше. Тому, звісно, можна вважати, що суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Андрій Мороз став «хрещеним батьком» майбутнього Майдану, а винесене ним рішення породило перші протести, які урешті-решт призвели до втечі з України і Януковича, і сімейства Пшонок. Але якщо такі судді й далі перебуватимуть на посадах, то притулок за кордоном дуже скоро доведеться шукати й нинішнім можновладцям.

 

[Определение Апеляционного суда Тернопольской области об отказе банку "Финансы и Кредит" в пересмотре решения суда по нововыявленным обстовятельствам]

Поздравляха!! 

[Как убрать из процесса третью особу? Как от неё избавиться...]

ответил

[Как убрать из процесса третью особу? Как от неё избавиться...]

Как Вы их убрали, на какую норму посылались... Какой текст клопотання подавали...

по-моему п.17, 18 Постановы Пленума ВССУ от 07.02.2014 о практике рассмотрения жалоб на действия и т.д. держ виконаця... "действия ДВС не обжалуются и решение суда на ДВС не влияет.... 

 

А інша особа ДВС представляет интересы ДВС, а не держвиконавця...

[Как убрать из процесса третью особу? Как от неё избавиться...]

Собственно говоря и весь вопрос в том, как убрать (избавиться, звильныты, вывести, отвести) из процесса третью особу... Какие основания, на какую норму ссылаться...

убрать (доказать их отсутствие) основания по которым решение суда может повлиять на их права или обязанности. (ст.  35 ЦПК)

мы когда то убрали так ДВС из процесса по скарге на действия госисполнителя, т.к. обжаловались непосредственно его действия, а не ДВС.

[Решение Апелляционного суда Волынской области о недействительности договоров кредита, ипотеки, поручительства с банком Надра]

Следует учитывать, что суды рассматривали доказательства в совокупности. Поэтому в каждом отдельно взятом случае это будет индивидуально.

[Кредит колекшин груп "проснулось"]

verta1979 , если вдруг в суде окажется (истец принес такие расчеты), что Вы платили по кредиту (хоть раз) в течении последних трех лет (хотя это были и не Вы), пишите сразу сюда! мы скажем что надо делать

[ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" и "Укрсиббанк"]

Можна пробувать, але як завжди, підстави припинення зобов'язань які?

Треба, щоб самим договором мід Кеями і Укрсиббанком було передбачено, що обтяження по договору іпотеки припиняються.

там такого нет. (к сожалению) :

[Договор, заключенный в инернете]

Я давеча думал на эти впросом.

Вывод такой - Законом не предусмотрено заключение кредитного договора в интернете (по радио, по телевидению, во сне и проч)

ЦКУ просто и тупо говорит в ст.1055 что договор кредита  (и любых разновидностей кредита) должен заключаться в письменной форме.

Ст 207 указывает на подробности. Там ключевое - добрая воля сторон, удостоверенная подписью лица.

Если подтверждения нет, если сторона утверждает что не подписывала (или подписывала другой текст), то претензии кредитора безосновательны.

 

Вывод - По договорам кредита, заключенным в интернете, споры должны рассматриваться в интрнет-суде ))

Судя по логике судов - небожителей (ВССУ), то кред договор заключенный в интернете действителен, если деньги по договору были переданы и заемщик исполнял (хоть частично) свое обязательство, что свидетельствует о принятии условий кред договора.

[ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" и "Укрсиббанк"]

Если Вы не явитесь в суд два раза, то судья и так оставит Ваш иск без рассмотрения... И Вам не надо тогда писать никаких заяв про оставление без рассмотрения...

это если она не указала ранее в иске рассмотреть без ее участия.

[Постановление ВСУ по пересмотру о возможности обращения взыскания на предмет ипотеки ранее проданный добросовестному покупателю]

Почитайте: http://jurliga.ligazakon.ua/news/2015/5/21/128833.htm

 

ВСУ видимо полностью решил уничтожить судебную систему.

С принятием Закона «Об обеспечении права на справедливый суд» ВСУ получил законное право двояко трактовать правовые нормы без последствий для себя. Это стало возможным благодаря безграмотности и теоретической ограниченности, не имеющего ничего общего с реальностью, юристов администрации Президента и их консультантов, не дающих себе отчет о реальном состоянии правовой системы в Украине. 

 

Очень точно!!

[ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" и "Укрсиббанк"]

Так діє, але не на стягнення заборгованості.

у Вас є інше майно, крім іпотеки?

В рамках виконання рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягувач не має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

 

Можна спробувати подати на недійсність договору уступки/факторингу в частині, що стосується кредитного договору з Вами, але не факт, що цей суд буде успішним.

Якщо рішення буде позитивним, то це буде підставою для перегляду рішення за нововиявленими.

 

Кеї теоретично можуть оформити на себе квартиру, але це не просто.

 

Хто таке рекомендував?

Якщо Вам потрібно нести і далі ярмо і загоняти себе ще в більшу кабалу, то домовляйтесь.

Але перед цим проконсультуйтесь з профільним юристом.

мабуть кєєвські юристи

[Юмор для юрист-оff]

При цьому колегія суддів звертає увагу на очевидність факту підробки підпису, зазначену в описовій частині експертного висновку ( особа, яка підробила підпис, використовуючи при цьому ксерокопію паспорта ОСОБА_2, «помилково» взяла за взірець для підробки не його підпис, а підпис посадової особи, якою цей паспорт було видано

 

ты слышал, Карл, «помилково» взяла за взірець для підробки не його підпис, а підпис посадової особи, якою цей паспорт було видано

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31859510

[Решение Ивано-Франковского горсуда об отказе Проминветсбанку во взыскании задолженности]

Служба безпеки України

16 березня 2015

У столиці співробітники служби безпеки України ліквідували потужний конвертаційний центр, через який "обслуговувалася" низка підприємств з тимчасово окупованих територій.

Встановлено, що конвертаційний центр з щомісячним незаконним обігом коштів у 600 мільйонів гривень організували власники та керівники одного з українських комерційних банків. Зокрема, через нього розкрадалися бюджетні гроші призначені на відновлення інфраструктури Донецької та Луганської областей.

Під час обшуків у приміщеннях банку та "конвертцентру", який знаходиться безпосередньо у фінустанові, співробітники СБУ виявили фінансову документацію та печатки підприємств, задіяних у протиправній схемі. З депозитних ячейок, орендованих учасниками оборудки, вилучили понад 1 мільйон доларів США.

В офісних приміщеннях банку співробітники спецслужби також виявили печатки двох районних судів Донецька, документи та чисті бланки з відтисками печатки т.зв. "банку ДНР". Документи містять злочинні схеми фінансових взаємовідносин з луганськими та донецькими підприємствами, зокрема, щодо постачання газу з тимчасово окупованих територій.

СБУ вилучила свідоцтва реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності у т.зв. "ДНР", керівники яких отримували кредити у банку як фізичні особи.

Слідчі СБ України відкрили кримінальне провадження за ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Тривають слідчі дії.

Прес-центр СБ України

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=51#entry135403

В НБУ заявляют о ликвидации основных банков-"прачечных"

23.03.2015 | 19:03

Нацбанк активно борется отмыванием денег, подчеркнул первый заместитель Гонтаревой.

Видимый эффект борьбы Национального банка Украины с банками-«мойками» снизился в силу того, что основные платформы для отмывания денег выведены с рынка.

Об этом сообщил первый заместитель главы Национального банка Украины Александр Писарук в эксклюзивном интервью УНИАН.

По словам чиновника, мелких банков, которые специализируются на отмывании денег, практически не осталось. «Решительность Нацбанка бороться с «мойками» не снизилась. Может быть, видимый эффект этой борьбы снизился в силу того, что основные платформы мы вывели. Из профессиональных банков-«моек», которые мы вывели с рынка, никто не вернулся из Фонда гарантирования. Хотя именно на эту группу было достаточно много покупателей», - сказал Писарук.

В то же время он отметил, что при снижении объемов операций, которые могут быть связаны с отмыванием денег, по банкам третьей-четвертой групп, эта деятельность отчасти переместилась в более крупные банки, где ее сложно выявить.

«Сейчас мы работаем с крупными банками, помогаем усилить службы финансового мониторинга, чтобы отслеживать такие случаи. Отслеживаем миграцию конверт-центров между банками, иногда это отлавливает Фискальная служба. Мы все над этим работаем, стараемся выявлять конверт-центры и препятствовать открытию новых. Это непростой процесс», - добавил Писарук.

Как сообщал УНИАН, с 6 февраля в Украине действует закон, позволяющий ликвидировать банки за отмывание денег по ускоренной процедуре в рамках мер по противодействию легализации доходов, полученных преступным путем.

Нацбанк в 2014 году признал неплатежеспособными 33 банка, в которые Фонд гарантирования вкладов физлиц ввел временные администрации. В том числе 7 банков под прикрытием банковского бизнеса проводили операции, которые могут быть связаны с отмыванием денег.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7462#entry135874

Ухвала

02 березня 2015 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Фаловська І.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2015 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в :

Касаційна скарга за формою і змістом відповідає вимогам ст. 326 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи дають підстави для висновку про відкриття касаційного провадження.

Крім того, в касаційній скарзі представник скаржника заявив клопотання про зупинення виконання заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала скаргу, суддя-доповідач у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду.

Враховуючи обставини справи та наведені у клопотанні доводи, наявні підстави для висновку про необхідність задоволення вказаного клопотання та зупинення виконання заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року до закінчення касаційного провадження.

Керуючись статтями 327, 328 ЦПК України,

у х в а л и в :

Відкрити касаційне провадження у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2015 року.

Витребувати з Броварського міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 361/10453/13-ц (провадження № 2/361/157/14).

Зупинити виконання заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Копії касаційної скарги та додані до неї матеріали надіслати особам, які беруть участь у справі, роз'яснити їх право подати заперечення на касаційну скаргу до 13 квітня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ І.М. Фаловська

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43226651

КЛОПОТАННЯ ПРО ЗУПИНЕННЯ ВИКОНАННЯ

заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року по справі №361/10453/13-ц у зв’язку з тим, що існують підстави сумніватись у добросовісності дій ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму»

Відповідно до ст.211 ЦПК України суду заборонено своїм рішенням приховувати кримінальні правопорушення посадових осіб банків та інших фінансових установ, передбачених ст.212 та ст.209 Кримінального кодексу України. Суд повинен виявити під час розгляду справи порушення закону і встановити причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Прикладом цього є окрема ухвала Апеляційного суду Львівської області від 28 травня 2014 у справі № 22-ц/783/1400/14 в аналогічній справі (витяг з реєстру в додатку).

ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» прийняв рішення про списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку і 29.12.2010 року по всіх кредитах списав заборгованість як безнадійну за рахунок страхового резерву. Страховий резерв, за рахунок якого відбулось списання 29.12.2010 року безнадійних кредитів, у тому числі і вищеперелічених, в повній сумі віднесено на збільшення валових витрат банку, що призвело до несплати банком податків, а відтак і зменшення поступлень до бюджету по податку на прибуток. Окрім цього встановлено, що після подання банком річної декларації кошти по списанню безнадійних кредитів відшкодовано банку державою в повному об’ємі.

Таким чином, банк діяв всупереч законодавства, зокрема Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке регламентує спочатку погашення заборгованості за рахунок заставного майна, а потім списання безнадійної заборгованості на суму непокритих збитків від продажу заставного майна, що, призвело до спричинення матеріальної шкоди державі, як у вигляді безпідставного отримання банком відшкодування від держави, так і у вигляді ненадходження коштів до бюджету з податку на прибуток.

17 грудня 2012 року, тобто після звернення банку в суди з позовами про стягнення заборгованості за вищевказаними кредитними договорами і до завершення розгляду цих справ судами, між ПАТ ««Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договори про відступлення права вимоги за кредитними договорами.

В процесі розгляду справи виникли сумніви щодо легітимності діяльності ТзОВ «Кредитні ініціативи». Зокрема, копією свідоцтва серії ФК № 214 від 22.09.2008 року, виданого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг стверджується, що ТзОВ «Кредитні ініціативи» є фінансовою установою.

За умовами статей 4, 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові установи надають фінансові послуги, якими, зокрема, є факторинг. Послуги з факторингу фінансові установи мають право надавати з урахуванням вимог ЦК України та цього Закону. Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають, зокрема, такий вид господарської діяльності як із надання фінансових послуг. Статтею ж 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено обов’язковість ліцензування з надання фінансових послуг, тобто ліцензуванню підлягає діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Фінансовими активами є кошти, цінні папери, боргові зобов’язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів (ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Виходячи з системного аналізу норм права, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність отримання позивачем ліцензії, оскільки в даному випадку під час надання фінансової послуги - факторингу, він залучає фінансові активи від фізичної особи. Така відсутня в матеріалах справи і не надано позивачем ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

ТОВ «Кредитні ініціативи» також не надані суду та в матеріалах справи відсутні належні докази сплати позивачем ціни продажу та підписання і оформлення Реєстру позичальників, а відтак і переходу до нього права вимоги.

Відповідно до інформації, що міститься на офіційному сайті банку, у звіті за 2010 р ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зазначено: «..На виконання постанови Правління Національного банку України від 13.09.2010 р. №424 «Про затвердження Порядку формування банками резервів по кредитах та нарахованих відсотках, а також списання безнадійної заборгованості» та на підставі рішення Правління Промінвестбанку від 24.12.2010 р. №493, банком у грудні 2010 року проведене списання безнадійної заборгованості по кредитних операціях на загальну суму 4 569 108 тис. грн. за рахунок сформованих резервів.»

У матеріалах справви міститься виписка, завірена ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» по внутрішньобанківському позичковому рахунку №2233, яка закінчується груднем 2010 року. У матеріалах справи міститься інформація «Списання за рахунок сформованої безнадійної заборгованості».

Аналогічна інформація міститься і у документі від 29.12.2010 р. «Списання за рахунок сформованої безнадійної заборгованості» та «Списання за рахунок сформованого резерву безнадійної заборгованості за кредитом позичальника фізичної особи згідно протоколу №493 від 24.12.2010. Відповідно рахунки класу 2 (2233, 2238), призначені для обліку заборгованості були закриті.

Тобто згідно одних документів ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» БЕЗПІДСТАВНО отримав компенсацію за рахунок сформованого резерву, у той час, як за іншими документами, виданими тим же ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» банк продовжував зараховувати кошти у 2011р., але вже не на рахунки класу 2, призначені для обліку заборгованості клієнтів, а на транзитний рахунок, який взагалі не зазначений у Кредитному договорі № 10982/1-к від 14 березня 2007 року, таким чином приховуючи прибутки. Невідомо, яким чином, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» розприділяв кошти, отримані у 2011 р., так як виписки руху коштів за 2011 р. відсутні.

3739| АП |Транзитний рахунок за іншими розрахунками. Призначення рахунку: облік сум за іншими розрахунками|для подальшого зарахування на рахунки банку або рахунки клієнтів. За дебетом і кредитом рахунку проводяться суми, що надалі шляхом розподілу зараховуються на відповідні рахунки за призначенням.

Так, у рішенні Бориславського міського суду Львівської області від 14.11.2013 р. у справі № 438/1010/13-ц зазначено: «Таким чином, у позивача, який самостійно, на свій власний розсуд, без повідомлення про це позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2, прийняв рішення про списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку і 29.12.2011 року списав безнадійну заборгованість за кредитним договором та відніс її на збільшення валових витрат банку, - отримав відшкодування від держави, втратив право вимоги за спірним кредитним договором.».

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2014 року у справі № 22-ц/783/1325/14 рішення Бориславського міського суду Львівської області від 14 листопада 2013 року скасовано та ухвалено нове про відмову у позові з інших підстав.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ 26 червня 2014 у справі № 6-20446ск14 відмовив у відкритті касаційного провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 14 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2014 року.

З огляду на системність дій ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» щодо надання кредитів та списання їх в 2010 році як безнадійних, подальше укладення 17 грудня 2012 року між ПАТ ««Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» договору відступлення прав вимоги, дають підстави сумніватись у добросовісності таких дій ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму».

Дії, які належать до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом визначені в ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму»:

«1. До легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов’язані з коштами (власністю), одержаними (здобутими) внаслідок вчинення злочину, спрямовані на приховування джерел походження зазначених коштів (власності) чи сприяння особі, яка є співучасником у вчиненні злочину, що є джерелом походження зазначених коштів (власності).»

Статтею 18 «Запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовим установам під час здійснення (надання) фінансових послуг забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки.

Статтею другою закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що суд здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Закон України «Про статус суддів», Кодекс професійної етики судді, норми статей 1, 2, 4 ЦПК України, передбачають, що суддя повинен бути прикладом законослухняності неухильно додержувати присяги й завжди поводиться так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки і підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні, виконувати свої обов’язки і враховувати гідність суду та всіх інших осіб, повинен гарантувати права сторін в процесі з дотриманням процесуальних норм. Вони повинні сприяти тому, що права людини будуть захищені в чесному і відкритому процесі в незалежному безсторонньому та законному суді впродовж розумного строку.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 р. «Про незалежність судової влади» зазначається, що «суддям забезпечуються свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону. Рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу, в тому числу прокурорів, захисників, представників юридичних чи фізичних осіб».

Відповідно до роз’яснень, які містяться у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Суд повинен був оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

10 листопада 2014 року Конституційний Суд України прийняв рішення № 15-рп/2011 у справі № 1-26/2011 про захист прав споживачів кредитних послуг та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 45, 51, 62, 66, 67, 69, 94, 95 Закону України „Про Конституційний Суд України“, пунктом 1 § 51 Регламенту Конституційного Суду України, Конституційний Суд України вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023–XII з наступними змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

У п.3.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) зазначено:

«3.2. Регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі – Кодекс).

Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Кодексу. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою – межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.

Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об’єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб’єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.”

Захист цивільних прав та інтересів судом відповідно до приписів ст. 16 ЦК України передбачено наступним чином: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Для судового захисту цивільного права та інтересу особи, в процесі розгляду справи, має бути встановлено порушення права та інтересу.

Приписами ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Принцип справедливості означає визначення нормою права обсягу, межі здійснення захисту цивільних прав та обов’язків особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним з загальнолюдських вимірів права.

Принцип добросовісності означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. Добросовісність є наміром належним чином захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків.

Принцип розумності - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу).

Стаття 13 ЦК України визначає, свої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. У загальному вигляді вимога до здійснення суб’єктивних прав виражена у ст. 68 Конституції України, яка передбачає, що кожний зобов’язаний неухильно дотримуватись Конституції України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Частина 3 ст. 1З ЦК України передбачає, що не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Зазначені два види зловживання правом: 1) зловживання правом шляхом навмисного завдання шкоди іншій особі; 2) зловживання правом пов’язане з використанням недозволених форм його реалізації, але у рамках загального дозволеного типу поведінки щодо даного права.

Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача (п.3.3 Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10.11.11 у справі за конституційним зверненням громадянина Степаненка Андрія Миколайовичащодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 8, стаття 21, частина перша статті 24 Конституції України).

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Основного Закону України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (абзац другий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року передбачено, що усі люди є рівними перед законом і мають право без будь-якої дискримінації на рівний захист законом (абзац перший статті 26).

Здійснення судочинства на засадах, визначених в Основному Законі України, – це конституційна гарантія права кожного на судовий захист. Однією з таких засад є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України). У Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 Конституційний Суд України зазначив, що можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою права особи на судовий захист; перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться в статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх „цивільних прав та обов’язків» (пункт 65 Рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року та пункт 122 Рішення у справі «Кудла проти Польщі» від 26 жовтня 2000 року).

Прошу зупинити виконання рішення заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року по справі №361/10453/13-ц про стягнення на предмет іпотеки, у зв’язку з тим, що існують підстави сумніватись у добросовісності дій ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

після подання банком річної декларації кошти по списанню безнадійних кредитів відшкодовано банку державою в повному об’ємі.

 

Это как и на основании чего государство возмещает банку средства? может имеется ввиду что компенсацией в данном случае и выступает списание долга за счет страховых резервов банка?

[Бесплатный адвокат]

Они ввели Вас в заблуждение. Бесплатный адвокат и кредитные споры не совместимы Бесплатные адвокаты по кредитным спорам будут только тренироваться на заемщиках.

[ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" и "Укрсиббанк"]

Это место нахождения компании Вектор плюс купившей Кей-коллект.

а Укрборг уже всьо? 

[ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" и "Укрсиббанк"]

if so girl, пожалуйста, не флудите в теме, старайтесь написать в одном сообщении, там есть кнопочка "исправить", а то если писать по пару слов в каждом сообщении тема віростет на 1000 страниц не забівайте что те кто подписан на тему получают ее на почтовій ящик, я уже задолбался удалять сообщения из него. 

[ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" и "Укрсиббанк"]

Можно ссылку.

У меня есть выигранная апелляция, которая посчитала, что иск о недействительности д.ф. в части конкретного к.д. можно подавать на основании ЗУ о зпп по месту жительства заемщика.

 Між сторонами виник спір з приводу визнання частково недійсним договору про передачу активів та кредитних зобов'язань, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Український промисловий банк», а тому, з огляду на категорію спору, який виник з договірних правовідносин, які існують між банком та товариством, беручи до уваги, що позивач не є стороною оспорюваного договору, слід дійти висновку, що до таких правовідносин положення Закону України «Про захист прав споживачів» не застосовуються, оскільки у даному  випадку предметом і підставою позову не є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи процентної ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо.  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41946676

[ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" и "Укрсиббанк"]

Иск о недействительности договора факторинга в части, касающейся конкретного договора можно подать и в суд по месту жительства заемщика.

ВССУ считает что нельзя

[ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" и "Укрсиббанк"]

Я подавал отдельно в Киев  а в Черновцах останавливал рассмотрение по недийсности договора факторинга. Суд на недийснисть ,к сожалению ,мы проиграли ,но в ходе рассмотрения  мы получили много  информациии о задолженности (то что она списана) ,ответы с налоговой и т.д.

Они подтвердили передачу денег по Договору факторинга с укрсибом??

[Постановление ВСУ по пересмотру об отказе Приватбанку во взыскании задолженности]

К этому сообщению - http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7392&p=140086

 

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42421248

 

УХВАЛА

Іменем   України

21 січня 2015 року                                                                                   м. Київ  

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого        Луспеника Д.Д.,

    

суддів:                   Лесько А.О.,                Хопти С.Ф.,

                               Червинської М.Є.,    Черненко В.А.,                                          

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 5 серпня 2014 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 21 жовтня  2014 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 25 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Факторинг Україна», правонаступником якого він є, було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 101 500 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,99%+FIDR до 25 квітня 2018 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за указаним кредитним договором, 25 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останні передали в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Позичальник зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала, як вона так і майнові поручителі на претензії не реагували, унаслідок чого утворилась заборгованість станом на 7 квітня 2014 року у розмірі 543 737 грн 4 коп.

Ураховуючи зазначене, позивач просив суд у рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від  5 серпня 2014 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25 квітня 2008 року на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» станом на 7 квітня 2014 року у розмірі 543 737 грн 04 коп., з яких: 99 860 грн 48 коп. - заборгованість за кредитом; 15 409 грн 15 коп. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами; 428 467 грн 41 коп. - пеня. Встановлено спосіб реалізації зазначеного нерухомого майна, предмету іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, встановлено початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості за кредитним договором змінено. Визначено загальний розмір заборгованості за кредитним договором від 25 квітня 2008 року станом на 7 квітня 2014 року, у рахунок якої звернуто стягнення на предмет іпотеки, у розмірі 215 269 грн 63 коп., з яких: 99 860 грн 48 коп. - заборгованість за кредитом; 15 409 грн 15 коп. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами; 100 тис. грн - пеня.Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник  ОСОБА_3 та майнові поручителі порушили зобов'язання за кредитним договором і допустили заборгованість; у силу ст. ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання банк вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру кредитної заборгованості і судових витрат та залишаючи в іншій частині рішення районного суду без змін, апеляційний суд виходив із того, що розмір пені майже у п'ять разів перевищує розмір кредитної заборгованості, тому дійшов висновку про зменшення розміру пені з 428 467 грн 41 коп. до 100 тис. грн та про зміну розміру судових витрат.

Проте повністю погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 25 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Факторинг Україна», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 101 500 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,99%+FIDR до 25 квітня 2018 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за указаним кредитним договором, 25 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останні передали в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Позичальник зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала, як вона так і майнові поручителі на претензії не реагували, унаслідок чого утворилась за розрахунком позивача заборгованість станом на 7 квітня 2014 року у розмірі 543 737 грн 4 коп.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 жовтня 2010 року, що набрало законної сили, на користь банку достроково стягнуто солідарно з позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_6 заборгованість за указаним кредитним договором, яка утворилась станом на 10 серпня 2009 року у розмірі 120 855 грн 41 коп., яке станом на 7 квітня 2014 року не виконано, знаходиться на стадії примусового виконання.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України вказане не врахував, та, вирішуючи спір, виходив із розрахунку заборгованості по кредитному договору станом на 7 квітня 2014 року, згідно якого нараховано 99 860 грн 48 коп. по кредиту; 15 409 грн 15 коп по відсотках за користування кредитними коштами; 428 467 грн 41 коп. по пені у межах річного строку.        

Таким чином, апеляційний суд вважав, що банк має право також на стягнення з боржника відсотків за користування кредитом та пені після рішення суду, яким достроково вже стягнуто весь кредит.

Тобто, апеляційний суд не звернув увагу на те, що мало місце дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, а, відтак, строк договору закінчився, а між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,  визначених  змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст.530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК Україникредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6 - 116 цс 13, яка згідно зіст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У абз. 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Таким чином, оскільки ухвалене судове рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування відсотків за користування кредитом, неустойки поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.

У порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначені положення закону уваги не звернув, доводів апеляційної скарги не перевірив, фактичних обставин справи не з'ясував, оцінку доводам апеляційної скарги не надав, а, зменшивши розмір неустойки згідно вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України, не звернув уваги на те, що розмір неустойки може бути зменшено лише у разі, якщо він нарахований згідно вимог закону та умов договору.

Враховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу  ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

          

Головуючий      Д.Д. Луспеник

Судді: 

А.О.Лесько  С.Ф. Хопта  М.Є. Червинська   

В.А. Черненко                                                                                        

 

 

Справа № 6-42315св14

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42421248

[Постановление ВСУ по пересмотру о прекращении поручительства с Дельта банком]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/42862193

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

 

Як убачається з графіка погашення кредиту, чергові платежі боржник повинен був здійснювати  починаючи з 21 числа не пізніше останнього робочого дня поточного календарного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

 

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

 

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

 

Удовлетворили требования только за последнии шесть месяцев и в целом по телу кредита?

только за последнии шесть месяцев

 

до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів - каша

[Постановление ВСУ по пересмотру о возможности обращения взыскания на предмет ипотеки ранее проданный добросовестному покупателю]

Вы про эту постанову? А что с ней не так? Есть уже другое мнение у ВСУ?

 

Правова позиція

Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у справі № 100цс13

 

Майнові права на об’єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”, яким були внесені зміни до законодавчих актів України, у тому числі Закону України “Про іпотеку”.

Отже, при укладенні договору іпотеки були порушені положення ст. 5 Закону України “Про іпотеку” (у редакції, яка була чинною з 12 травня         2006 року до 14 січня 2009 року), оскільки майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки, й крім того передані в іпотеку без згоди замовника, який оплатив вартість спірної квартири та набув права на майнові права.

Правова позиція, висловлена ВСУ при розгляді

справи № 6-8цс13

 

У статті 5 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» (у редакції з 12.05.2006 р. по 14.01.2009 р.) указаний вичерпний перелік об’єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.

 Предметом іпотеки могли бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також міг бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.  

Частина об'єкта нерухомого майна могла бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості чи  приєднання її до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Водночас поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому Законі були відсутні.

  Закон України від 19 червня 2003 року № 979-ІV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (редакція з 14.01.2006 р. по 23.07.2010 р.) встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.

           Отже, предметом правового регулювання зазначеного Закону є відносини, що виникають з приводу іпотечного боргу, який виникає після невиконання договору, забезпеченого іпотекою, а не для забезпечення кредитного договору, що був укладений  1 жовтня 2007 року між банком та фізичною особою.

           Майнові права на об’єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року               № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до Закону України «Про іпотеку».

  З огляду на наведене суди дійшли правильного висновку про те, що при укладенні договору іпотеки були порушені положення статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції станом на 1.10.2007 р.), оскільки майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки.