Agidel

Так ведь машинку то не банк давал. И валюту я не получала. Есть заява на выдачу валюты (подпись не моя). Банк согласился что мне валюту не давал. Есть квитанция на внесение гривен на какойто транзитный счёт (подпись тоже не моя). Есть мемориальный ордер о переводе гривны в салон. Эх была бы подпись на внесении гривны моя

Банк притащил в 1-ю инстанцию копию заявления на выдачу валюты на суму 7518 доларов, копию квитанции о внесении гривны на какойто транзитный счёт. Я говорю что мол подпись не моя, давай те оригиналы. Оригиналов нет, мотивировали что сохраняются только три года. Я им в ответ постановление НБУ о сроках хранения касовых документов - 5 лет. Заявляю экспертизу. Прошу вытребовать оригиналы. Банк соглашается что я денег наличкой не брала. Говорю почему кредит на 7955 если машина на тот момент стоила 7518? и ваша липовая квитанция на 7518? Банк - не знаю. Говорю дайте график. Ответ - нету. Дайте информацию о сокупной вартости кредиту. Ответ - у нас нет работников кто может это сделать. Маразм честное слово.

Хочу ещё подать по математическому обману. Посмотрим что дальше будет

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБИ 1 про стягнення коштів та звернення стягнення на заставне майно, зустрічний позов ОСОБИ 1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», Державного підприємства "Інформаційний центр" про визнання кредитного договору та договору застави недійсними, зобов'язання прийняти кошти з розстрочкою платежів та виключення з реєстру обтяження рухомого майна запис про заставу, - ВСТАНОВИВ: Позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» звернувся в суд із позовною заявою до відповідача ОСОБИ 1 про стягнення коштів та звернення стягнення на заставне майно, посилаючись на те, що 28.04.2007 року між сторонами укладено кредитний договір №хххххххххх, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 10434,26 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 12,00 % на суму залишку з кінцевим терміном повернення 27.04.2014 року. Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань між сторонами 28.04.2007 року було укладено договір застави рухомого майна, згідно якого відповідач надав в заставу автомобіль «DAEWOO» модель Матіг 0.8, рік що належить на праві власності ОСОБІ 1. МНОЮ ПРОТЯГОМ СЛУХАННЯ СПРАВИ ЗАПЕРЕЧУВАЛАСЬ ВИЩЕВКАЗАНА СУМА. У порушення норм закону та умов кредитного договору відповідач ОСОБА 1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 29.08.2011 року утворилась заборгованість в сумі 7378,76 доларів США, тому просять позов задовольнити та в рахунок погашення боргу звернути стягнення на заставне майно. Відповідач ОСОБА 1 звернулась до суду із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про визнання кредитного договору та договору застави недійсними, зобов'язання прийняти кошти з розстрочкою платежів та виключення з реєстру обтяження рухомого майна запис про заставу. В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня, а надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії, що передбачено ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Тому вважає, що позивач, надавши їй кредит у іноземній валюті та таким чином здійснивши валютну операцію без отримання індивідуальної ліцензії однією із сторін договору, порушив законодавство України. Крім того, вважає, що умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США є несправедливими, оскільки вони є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України банк покладає виключно на Позичальника за кредитним Договором та споживача кредитних послуг, тому кредитний договір має бути в цілому на вимогу споживача визнаним недійсним. Також, вказує, що у договорі зазначено що кредит надається шляхом надання готівкою через касу, що не відповідає фактичним обставинам, оскільки кошти в доларах США нею готівкою через касу не отримувались, тому вказаний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Оскільки в момент вчинення правочину він не відповідав вимогам ч.ч. 3-6 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки його зміст суперечив цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, та не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, вважає даний договір недійсним з моменту його вчинення. Крім того, у зв'язку зі недійсністю договору просить визнати недійсним договір застави рухомого майна, та зобов'язати відповідачча прийняти від неї кошти у розмірі 19348 грн. 00 коп. з розстрочкою платежів на 36 місяців. Також, просить суд зобов'язати державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України виключити із реєстру обтяження рухомого майна запис про заставу та заборону відчуження рухомого майна, яке було передано у заставу за договором застави рухомого майна від 28 квітня 2007 року транспортного засобу автомобіля «DAEWOO» модель Матіг 0.8, Представник позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в судовому засіданні позов підтримав та з мотивів, викладених у позовній заяві, просить його задовольнити. Позов Степанової О.В. не визнав, просить суд відмовити у його задоволенні, подавши суду письмові заперечення, в яких зазначає, що доводи позивача про те, що договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків є необгрунтованими, оскільки сторонами було досягнуто та дотримано всіх істотних умов кредитного договору, він був укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Позивач надав кредитні кошти відповідачу, а відповідач сплачує проценти за користування кредитом у відповідності до п.1.1. договору з «З» по «10» число кожного місяця. Крім того, пояснив, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати операції з валютними цінностями. На здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч. 2 ст. 47 цього Закону надає дозвіл Національний банк України. Згідно п. 2.3. глави 2 «Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 275, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України. Дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч.2 та ч. 4 статті 47 зазначеного Закону України, що діє на даний момент, видано ПАТ КБ «Приват Банк» за номером 22-3 від 21.09.2009 року (до перейменування діяла банківська ліцензія № 22 від 04.01.2001р. та дозвіл за номером 22-2 від 29.07.2003 року). У додатку 1, 2 до дозволу включено право здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказана у дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеної з клієнтом кредитної угоди, в якій валютою кредитування є саме іноземна валюта. Також просить суд застосувати позовну давність у зв'язку з пропущенням ОСОБОЮ 1 строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідач ОСОБА 1 в судовому засіданні позов ПАТ КБ «Приват Банк» не визнала з підстав його недійсності, зустрічну позовну заяву підтримала з підстав, викладених у ній. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ПАТ КБ «Приват Банк» підлягає до задоволення, в задоволенні зустрічного позову ОСОБИ 1 слід відмовити, виходячи з наступних підстав. Судом встановлено, що відповідно п. 1.1 кредитного договору №ххххххх від 28.04.2007 року, укладеного між ВАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБОЮ 1, банк надав відповідачу кошти в сумі 7955 доларів СІЛА на наступні цілі: купівля автомобіля, а також 2479,26 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених договором, зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту в момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту з кінцевим терміном повернення 27.04.2014 року. БАНК В СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ ВИЗНАВ ЩО Я КОШТІВ ЧЕРЕЗ КАСУ НЕ ОТРИМУВАЛА. НА ПІДСТАВІ ЦЬОГО СУД ВІДМОВИВ У ПОЧЕРКОЗНАВЧІЙ ЕКСПЕРТИЗІ. Відповідно до умов договору погашення заборгованості повинно здійснюватись у наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з «З» по «10» число кожного місяця Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 152,28 доларів США для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, відсоткам, винагороди, комісії. Згідно п.4.1. кредитного договору №TEMLAN02007035 від 28.04.2007 року, відповідач за порушення термінів оплати відсотків зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 1 грн. за кожний день прострочення виконання даного зобов'язання. Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороті або інших вимог, що звичайно ставляться. Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. В силу ст. 1046 ЦК України, яка застосовується до відносин за кредитним договором (ч. 2 ст. 1054 ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Сторонами підтверджено, що позивачем повністю виконано умови вказаного кредитного договору, зазначена у договорі сума - 10434,26 доларів США доларів США видана відповідачу ОСОБІ 1, яка у відповідності з умовами договору частково виконувала обов'язок по поверненню кредиту та відсотків за користування грошовими коштами. Я З ЦИМ НЕ ПОГОДЖУВАЛАСЬ Водночас у порушення норм закону та умов кредитного договору відповідач ОСОБА 1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 29.08.2011 року утворилась заборгованість в сумі 7378,76 доларів США, з яких заборгованість по кредиту - 6326,91 доларів США, прострочені відсотки - 791,44 доларів США, пеня - 160,15 доларів США, комісія - 100,26 доларів США. В силу ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів. Відповідач-позивач ОСОБА 1 на підтвердження своїх доводів вказує, що банк не мав права видавати кредит в іноземній валюті, оскільки, відповідно до ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня та за приписами ст. 35 Закону України «Про Національний банк України» гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів, тобто національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України. Однак, з такими твердженнями суд не може погодитись виходячи з наступних міркувань. Відповідно до ч. 2 ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадку і в порядку, встановлених законом. На підставі п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати операції з валютними цінностями. Частинами 1 та 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (надалі Декрет) встановлено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Частиною 6 цієї статті визначено, що порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України. У відповідності до п. 5.3. «Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 року N 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93р. Національним банком України 04.01.2001року ВАТ КБ «ПриватБанк» була видана банківська ліцензія № 22 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність" та 29.07.2003 року виданий дозвіл № 22-2. Згідно з додатком до дозволу Національного банку України № 22-1 банк має право затучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України. Дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч.2 та ч. 4 статті 47 зазначеного Закону України, що діє на даний момент, видано ПАТ КБ «Приват Банк» за номером 22-3 від 21.09.2009 року. Відповідно до п. 1.5 «Положення про Порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року N 483, використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку. Тому суд приходить до переконання, що здійснення ПАТ КБ «Приват Банк» кредитних операцій у валюті, зокрема, надання кредитів у іноземній валюті, не суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки у позивача наявна відповідна генеральна ліцензія та дозвіл Національного банку України. Щодо доводів позивача про те, що вона не мала права брати на себе та виконувати зобов'язання за кредитним договором з розрахунками в іноземній валюті, оскільки це суперечить положенням ст.ст. 192, 193, 533 Цивільного кодексу України, то суд також вважає їх необгрунтованими оскільки, погашення клієнтом банку кредитного зобов'язання в іноземній валюті не вимагає отримання ним чи іншим учасником операції індивідуальної ліцензії Національного банку з огляду на те, що така операція не є тією операцію, що передбачає використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Оскільки у даному випадку відбувається погашення саме грошового зобов'язання, предметом яких є валютні цінності, надані в кредит. Погашення зобов'язань, предметом яких є валютні цінності як наводилось вище відрізняються Декретом від операцій пов'язаних з використанням іноземної валюти як засобу платежу, тому відсутність у частині 4 статті 5 Декрету вимог щодо ліцензування Національним Банком операцій з погашення зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, виключає підстави вимагати індивідуальної ліцензії Національного банку для погашення кредиту, виданого в іноземній валюті. Також, в судовому засіданні встановлено, що на момент укладення кредитного договору відповідач-позивач ОСОБА 1 в повному обсязі володіла необхідною інформацією щодо кредитних умов, форми забезпечення кредиту, типу відсоткової ставки, строку, варіантів повернення кредиту тощо. БАНК НЕ НАДАВ НІ ГРАФІКУ ПОГАШЕННЯ, НІ ІНШИХ ВІДОМОСТЕЙ ЩОДО СУКУПНОЇ ВАРТОСТІ, сторонами було досягнуто та дотримано всіх істотних умов кредитного договору, він був укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Позивач надав кредитні кошти відповідачу, а відповідач сплачує проценти за користування кредитом. Таким чином, встановлено, що договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, тому доводи позивача про недійсність договору у зв'язку з його фіктивністю спростовано доказами, здобутими в судовому засіданні. У відповідності до ст. 10 ЦПК України, позивач повинен довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 57-60 ЦПК України зазначені ним обставини, а такі безспірні докази позову ОСОБИ 1 в матеріалах справи відсутні. Оскільки суд не вбачає підстав визнання кредитного договору недійсним, тому і в задоволенні решти позовних вимог ОСОБИ 1 про визнання недійсним договору застави рухомого майна, зобов'язання відповідача прийняти від неї кошти у розмірі 19348 грн. 00 коп. з розстрочкою платежів на 36 місяців та зобов'язання державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України виключити із реєстру обтяження рухомого майна запис про заставу та заборону відчуження рухомого майна слід відмовити. Враховуючи викладене, вимоги позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет застави у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору грунтуються на вимогах закону, умовах укладених договорів та фактичних обставинах справи, та підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначають спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст.26 цього закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем. Згідно п. 24 договору застави рухомого майна №хххххххх від 28.07.2007 року, звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя здійснюється з додержанням встановленого чинним законодавством порядку шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» слід задовольнити та стягнути з ОСОБИ 1 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором TEMLA№ххххххх від 28.04.2007 року 7378,76 доларів США, що еквівалентно 58513 грн. 57 коп. та 705 грн. 14 коп. судових витрат, звернувши стягнення на предмет застави автомобіль DAEWOO, Matiz. В задоволенні вимог ОСОБИ 1 слід відмовити. ПОШЛА В АПЕЛЯЦИЮ

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0768-03

Клопотання уже запулила. Но вот при составлении клопотання пришлось поднять инструкцию о касовых операциях в банках. Так как банк сказал что на заяве на выдачу готивки моя подпись не нужна. И интересно теперь получается. Нигде в инструкции не указано что банк имеет право выдавать мне валюту наличкой. Юр.лицу- да, СПД-ФО - да. А простому физику нет.

У меня в Привате похожая ситуация. Только вот подпись на заяве о выдаче готивки совсем не моя. К тому же согласно заявки мне типа выдали суму на 437 доларов меньше чем указана сума в кд. Судья обязал банк объяснить с документальным подтверждением куда делись 437 доларов и почему подпись не моя. Так как невооружённым глазом видно что подпись не моя. Буду требовать техническую експертизу документа.. вот

Хорошая темка. У меня дело с Приватом по автокредиту. ПЕречитала их правила и теперь почти упала в обморок. Итак в 2007 году я имела неосторожность позариться на приобретение машины в кредит через "Автоприват". Принесла счёт-фактуру от Автопривата в гривне. Заполнила бумажки всякие. Позвонили мне и сказали что пришёл "сертификат" на получение кредита. Пришла в банк - показали бумажку зелёненькую с некоторыми степенями защиты. В бумажке написано "Сертификат на получение кредита. Сума в гривне. ( в принципе как в счёте фактуре). Ну составляем кд. Предлагают в валюте, мол процент ниже. Соглашаюсь. В заявке лично я ставлю галочку кредит в доларах. Подписываем кд. "банк зобов»язується надати «Позичальникові» кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 28.04.2007 року по 27.04.2014 року включно у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 7955,00 доларів США на наступні цілі: купівля автомобіля, а також у розмірі 2479,26 доларів США на сплату страхових платежів.". Денег в касе не получала. Пригнали мне машинку. Ну да и ладно. Внимания не обратила. Нужна то была машинка. Были некоторые трудности в оплате кредита после двух лет безукоризненой оплаты. Получила заочное решение суда. Отменили. Подала встречный иск. И вот тут самое интересное. Банк предоставил заяву на видачу готивкы где абсолютно не моя подпись. При чём почему то не на 7955 а на 7518 и указал еквивалент 37965,90. (Вопрос где делись 437 доларов ), далее банк предоставил квитанцию про внесення на какой то непонятный счёт от моего имени 37740 грн. (Вопрос где делись 225,9 грн ) потом с этого непонятного счёта были перечислены деньги на Автоприват (подпись в мемориальном ордере не моя ) На вопрос банк ответил что в заяве на выдачу готивки моя подпись не нужна ( нонсенс, тобишь им инструкция не указ) и вообще они ничего о сертификате не знают. Написали заперечення содрав с какого-то решения суда либо с какой-то апеляционки. Ну наш судья всё таки стребовал что б предоставили документы подтверждающие что банк имел право без меня снимать деньги. А так же обязал банк предоставить документально подтверждённую информацию о том куда делись 437 доларов

Уважаемые Гуру, во-первых огромное спасибо за такие полезные мысли. Мне 100% пригодятся. У меня вот кредит в доларах. В КД указано "надаються шляхом надання готівкою через касу". Я через кассу не получала. Банк перечислил деньги в гривнах за машину. Я оплачивала кредит в доларах (в квитанциях указано). Можно ли в этом случаэ применить "оману"?