absolut_av

Пользователи
  • Число публикаций

    4
  • Регистрация

  • Последнее посещение

Весь контент пользователя absolut_av

  1. Вот, что пишут суды по этому поводу (( Єдиним аргументом позивачки є посилання на невідповідність договору факторингу п. 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 231 від 03.04.2009 року "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг" . Постановою Київського Апеляційного Адміністративного суду України від 20.08.2013 року п. 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків Фінансових послуг України № 231 від 03.04.2009 року "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг" визнано не чинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили. Крім того за змістом положень п. 11 ч. 1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг вважається фінансовою послугою. У ч. 5 ст. 5 цього Закочу встановлено, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог ЦК України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги факторингу може надавати послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника. Будь яких обмежень та застережень щодо особи боржника (юридична чи фізична особа) при відступлені права грошової вимоги при укладенні договорів факторингу ЦК України, який має вищу юридичну силу не містить. Твердження позивача про те, що договір факторингу може укладатися лише стосовно боржників, які є субєктами господарювання, на вимогах закону не ґрунтуються. Таким чином, договір факторингу від 12.12.2011 року між ПАТ "Укрсиббанк", та ТОВ "Кей - Колект" відповідає вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та главі 73 ЦК України. При укладенні договору факторингу відповідачами було додержано вимоги чинного законодавства України зокрема щодо форми та змісту укладання Договору факторингу, а також не було порушено положень ст.. 1077 ЦК України, а тому судова колегія приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі. http://reyestr.court.gov.ua/Review/54313958
  2. У Х В А Л А іменем україни 01 жовтня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Кузнєцова В. О., суддів: Ізмайлової Т. Л., Наумчука М. І., Мостової Г. І., Остапчука Д. О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 березня 2014 року, в с т а н о в и л а: У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору від 08 серпня 2008 року № ML-202/077/2008, звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з позичальника та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 як поручителів 2 237 004 грн 02 коп. заборгованість за вказаним договором станом на 11 червня 2013 року та судові витрати. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 березня 2014 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2013 року в частині відмови в задоволенні позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2008 року № ML-202/077/2008 станом на 16 жовтня 2009 року в розмірі 485 580 грн 71 коп. із яких: 54 306,70 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 1992,35 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 36 314 грн 29 коп. - пеня за прострочення строків виконання зобов'язань, скасовано і провадження у цій частині закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 205 ЦПК України. У решті рішення суду залишено без змін. У поданій касаційній скарзі ТОВ "ОТП Факторинг Україна", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову на суму 1 787 005 грн 72 коп. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач пропустив строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення у солідарному порядку з відповідачів на користь позивача кредитної заборгованості станом на 16 жовтня 2009 року в розмірі 485 580 грн 71 коп. та закриваючи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 205 ЦПК України провадження у цій частині вимог, апеляційний суд виходив із того, що вказана заборгованість була стягнута на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Компроміс" від 25 грудня 2009 року. Висновок апеляційного суду про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині вимог ґрунтується на законі та відповідає встановленим обставинам. Так, судами встановлено, що 08 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ML-202/077/2008, згідно з умовами якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 50 750 доларів США, а остання зобов'язалася повернути кредит у строк до 08 лютого 2023 року та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 5,99 % річних. Цього ж дня із метою забезпечення вказаного договору між АТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були укладені договори поруки № SR-202/077-1/2008 та № SR-202/077/2008 відповідно, згідно з умовами яких двоє останніх взяли на себе зобов'язання у випадку неналежного виконання боржником зобов'язань за зазначеним кредитним договором відповідати перед банком нарівні з боржником як солідарні боржники. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору 23 грудня 2008 року та 21 вересня 2009 року на адресу відповідачів АТ "ОТП Банк" відповідно до п. 1.9 договору надсилалась досудова вимога про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором. Оскільки зазначені вимоги банку виконані не були, то 25 листопада 2009 року АТ "ОТП Банк" звернулось до Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Компроміс" з позовом про дострокове стягнення заборгованості за договором. За наслідками розгляду зазначеного позову 25 грудня 2009 року ухвалено рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ТОВ "ОТП Банк" в особі регіонального відділення АТ "ОТП Банк" в м. Запоріжжі 485 580 грн 71 коп. заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2008 року № ML-202/077/2008. У той же час, у матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на виконання вказаного рішення було видано чи відмовлено у видачі виконавчого листа. 26 листопада 2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно з умовами якого ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло за кредитним договором від 08 серпня 2008 року № ML-202/077/2008 та договорами поруки від 08 серпня 2008 року № SR-202/077-1/2008 та № SR-202/077/2008 право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором. Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Обґрунтовуючи позов, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" посилалось на те, що ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 11 червня 2013 року виникла загальна заборгованість у сумі 2 237 004 грн 02 коп., яка складається із: 54 306,70 доларів США, що еквівалентно 221 163 грн 20 коп., заборгованості за тілом кредиту, 5 880,48 доларів США, що еквівалентно 29 606 грн 71 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом, 1 755 927 грн 90 коп. пені за прострочення строків виконання зобов'язань, яку позивач просив стягнути на свою користь. Із долученого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у загальну суму заборгованості включена і сума, яка була стягнута за рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Компроміс" від 25 грудня 2009 року. З огляду на таке та враховуючи, що докази відмови у видачі виконавчого листа на виконання вказаного рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Компроміс" у справі відсутні, апеляційний суд відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 205 ЦПК України обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у цій частині вимог. Між тим, відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування кредитом у зв'язку з пропуском строку позовної давності, суди не звернули уваги на наступне. Так термін дії кредитного договору визначено до 08 лютого 2023 року. Між тим, відповідно до п. 1.9 договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначений банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових зобов'язань за цим договором. При цьому, зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, суди не звернули уваги на те, що скориставшись правом на дострокове виконання зобов'язання за договором у 2008 та 2009 роках та звернувшись до відповідачів із вимогами про дострокове погашення кредиту, відповідно до п. 1.9 договору, банк по суті змінив термін настання строку виконання основного зобов'язання. Проте дату, з якої такий строк настав, суди не встановили та не перевірили наявності підстав для нарахування процентів за користування кредитом після ухвалення рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Компроміс" від 25 грудня 2009 року, з урахуванням того, що відповідно до п. 1.4 кредитного договору проценти нараховуються до фактичного повернення кредиту. У той же час, відмовляючи у задоволенні позову про стягнення пені та інших штрафних санкцій, суди не врахували, що саме по собі ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого фактично не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання пені й штрафних санкцій, передбачених договором, до дня фактичного розрахунку. Вирішуючи спір по суті, на порушення приписів ст. ст. 212-214, 303 ЦПК України суди на зазначене уваги не звернули та дійшли передчасного висновку про безпідставність позову в цілому. Порушення судами при розгляді справи норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому ухвалені ними судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 березня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий В. О. Кузнєцов Судді: Т. Л. Ізмайлова Г. І. Мостова М. І. Наумчук Д. О. Остапчук
  3. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22-ц/778/328/14 Головуючий у 1-й інстанції Суркова В. П. Суддя-доповідач Панкеєв О.В. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2014 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І., суддів Панкеєва О.В., Мануйлова Ю.С. при секретарі Буримі В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИЛА: 28.08.2013 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначав, що 08.08.2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "ОТП Банк" та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ML-202/077/2008, за умовами якого остання отримала кредит на споживчі цілі у розмірі 50 750 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 5,99 %, строком до 08.02.2023 року зі страхуванням майна 0,30 %. Зобов'язання за кредитним договором забезпечено договорами поруки № SR-202/077/2008 та № SR-202/077-1/2008 укладеними між ЗАТ "ОТП Банк" та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно до якого останні несуть солідарну відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань по кредитному договору з боку ОСОБА_2 перед банком. 26.11.2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю без номеру, за умовами якого ПАТ "ОТП Банк" відступило, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло за кредитним договором № ML-202/077/2008 від 08.08.2008 року та договорами поруки № SR-202/077/2008 та № SR-202/077-1/2008 від 08.08.2008 року право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором. Відповідачка ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором виконує неналежним чином, внаслідок чого станом на 11.06.2013 року має заборгованість у розмірі 2 237 004,02 грн., з яких: непогашений кредит 54 306,70 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 221 163,20 грн., несплачені відсотки за користування кредитом 5880,48 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 29 606,71 грн.; пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 1 755 927,90 грн. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 2 237 004,02 грн., а також понесені судові витрати. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ ОТП Факторинг зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права. За змістом ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частково рішення таким вимогам закону не відповідає. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 08.08.2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "ОТП Банк" та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ML-202/077/2008, за умовами якого відповідачка отримала кредит на споживчі цілі у розмірі 50 750 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 5,99 %, строком до 08.02.2023 року. (а.с.5-12). Зобов'язання за кредитним договором забезпечено договорами поруки № SR-202/077/2008 та № SR-202/077-1/2008 укладеними між ЗАТ "ОТП Банк" та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно до якого останні несуть солідарну відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань по кредитному договору з боку ОСОБА_2 перед банком. (а.с. 13, 14). 26.11.2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю без номеру, за умовами якого ПАТ "ОТП Банк" відступило, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло за кредитним договором № ML-202/077/2008 від 08.08.2008 року та договорами поруки № SR-202/077/2008 та № SR-202/077-1/2008 від 08.08.2008 року право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором. (а.с.18-27). За розрахунком ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у ОСОБА_2 існує заборгованість за кредитним договором станом на 11.06.2013 року у розмірі 2 237 004,02 грн., з яких: непогашений кредит 54 306,70 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 221 163,20 грн., несплачені відсотки за користування кредитом 5880,48 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 29 606,71 грн.; пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 1 755 927,90 грн . (а.с.15). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції суд зазначає, що останній платіж у відповідності із графіком погашення заборгованості за кредитним договором відповідачкою ОСОБА_2 був здійснений за квитанцією № 45 від 13.05.2009 року, отже з цієї дати почався перебіг строку позовної давності для позивача за основним зобов'язанням і закінчився 13.05.2012 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом 12.08.2013 року (а.с.2), тобто вже з пропуском строку позовної давності. Проте такий висновок суду не в повному обсязі відповідає матеріалам справи, суперечить вимогам закону та умовами кредитного договору. За правилами ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. За вимогами ч.1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу. Суд першої інстанції не врахував, що за рішенням постійно діючого третейського суду від 25.12.2009 року вже було стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором № ML-202/077/2008 від 08.08.2008 року станом на 16.10.2009 року в розмірі 485 580, 71 гривню (а.с.92) з яких: непогашений кредит 54 306,70 доларів США, несплачені відсотки за користування кредитом 1992,35 доларів США, пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 36 314,29 гривень (а.с.91). Представник позивача заявив у суді апеляційної інстанції проте, що не банк не звертався до суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду. Доказів проте, що суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, та розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим немає. Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Отже, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив. За правилами п. 5 ч. 1 ст.205 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим. Оскільки у справі є рішення третейського суду від 25.12.2009 року (а.с.90), прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між ПАТ "ОТП Банк", а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" є його правонаступником, отже між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-202/077/2008 від 08.08.2008 року станом на 16.10.2009 року в розмірі 485 580, 71 гривню (а.с.92) з яких: непогашений кредит 54 306,70 доларів США, несплачені відсотки за користування кредитом 1992,35 доларів США, та пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 36 314,29 гривень (а.с.91), а тому за правилами п. 5 ч.1 ст. 205, ч.1 ст. 310 ЦПК України справа щодо цих вимог підлягає закриттю провадженням. За загальними умовами, передбаченими ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 599 ЦК України будь-яке зобов'язання припиняється виконанням. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. ч. 1 та 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. ;1 ст. 261 ЦК України). У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13 зазначено, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів. Так, за умовами кредитного договору, вбачається, що заборгованість за кредитним договором погашається щомісячними платежами з 08.05.2009 року у розмірі 792,12 долари США на протязі 172 місяця строком до 08.02.2023 року (а.с.6-9) За вимогами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. За наданим позивачем розрахунку заборгованості хоча і зазначено у позові, що заборгованість станом на 11.06.2013 року, проте як вбачається із розрахунку банку, нарахування процентів у сумі 5880, 48 доларів США (в межах заявлених позивачем вимог) здійснено за період з 08.08.2008 року по 15.04.2010 року (а.с.106), з них несплачені відсотки за користування кредитом станом 16.10.2009 року у сумі 1992,35 доларів США вже стягнуті за рішенням третейського суду від 25.12.2009 року (а.с.90) Оскільки останній платіж за кредитним договором відповідачкою ОСОБА_2 був здійснений 13.05.2009 року за квитанцією № 45, нарахування процентів за заявленими вимогами у сумі 5880, 48 доларів США (в межах заявлених позивачем вимог) обмежується 15.04.2010 року (а.с.106), отже з цієї дати з 15.04.2010 року почався перебіг строку позовної давності для позивача за основним зобов'язанням про стягнення процентів і закінчився 14.04.2013 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом 12.08.2013 року (а.с.2), тобто вже з пропуском строку позовної давності, про застосування якого просив представник відповідача (а.с. 53) Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Щодо вимог про стягнення нарахованої пені у сумі 1 755 927,90 грн., то пеня за прострочення строків виконання зобов'язань станом на 16.10.2009 року у сумі 36 314,29 гривень (а.с.91), стягнута за рішенням третейського суду від 25.12.2009 року (а.с.90), щодо суми пені заявленої за період з 16.10.2009 року по 12.06.2013 року, то за роз'ясненнями п. 31 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Отже, доводи апеляційної скарги проте, що судом безпідставно не прийнято до уваги, що строк виконання договору до 08.02.2023 року (а.с.6-9), є частково обґрунтованим, проте оскільки вимоги банку заявлені щодо основного зобов'язання по процентам обмежується 15.04.2010 року (а.с.106), та позивач звернувся до суду з даним позовом 12.08.2013 року (а.с.2), тобто вже з пропуском строку позовної давності, про застосування якого просив представник відповідача (а.с. 53), колегія судів вважає, що вони не можуть бути задоволені за пропуском строку позовної давності. Вимоги про стягнення пені також вважаються заявлені з пропуском строку позовної давності, оскільки позовна давність спливла за основним зобов'язанням. Керуючись ст.ст. 205,307, 309, 310, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2013 року у цій справі про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" в частині заборгованості станом на 16.10.2009 року за кредитним договором ML-202/077/2008 від 08.08.2008 року в розмірі 485 580, 71 гривню з яких: непогашений кредит 54 306,70 доларів США, несплачені відсотки за користування кредитом 1992,35 доларів США, та пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 36 314,29 гривень скасувати і провадження в цій частині закрити на підставі п.5 ч.1 ст. 205 ЦПК України. В решті рішення залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів. Головуючий суддя : Судді: