Search the Community

Showing results for tags 'исполнительное производство'.



More search options

  • Search By Tags

    Type tags separated by commas.
  • Search By Author

Content Type


Forums

  • Рейд и Антирейд
    • Рейдерский захват
    • Антиколлеторские услуги, помощь заемщикам, возврат депозитов
    • Банки и кредитные союзы не выплачивающие депозиты
    • Депозитные и кредитные договора
    • Юридическая консультация
    • Судебные решения по кредитным и депозитным договорам
    • Общие вопросы и новости с сайта
  • IT - Раздел
    • Нововведения форума.
    • Биткоины, блокчейн, майнинг, электронные платежные системы

Calendars

  • Основной календарь

Find results in...

Find results that contain...


Date Created

  • Start

    End


Last Updated

  • Start

    End


Filter by number of...

Joined

  • Start

    End


Group


AIM


MSN


Сайт


ICQ


Yahoo


Jabber


Skype


Город


Интересы

Found 320 results

  1. Державний герб України Справа № 206/8012/14-ц 4-с/206/2/15 У Х В А Л А 20 січня 2015 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді: Маймур Г.Я, за участю секретаря Бердиклічевої Т.Р, заявника ОСОБА_1О, представника заінтересованої особи ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Самарського районного суду у м. Дніпропетровську скаргу ОСОБА_1, заінтересована особа: Державний виконавець Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 на постанову державного виконавця, суд - В С Т А Н О В И В: 8 грудня 2014р. заявник ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м.Дніпропетровська із скаргою на постанову державного виконавця. Скарга вмотивована тим, що 2.08.2013р. державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження із виконання виконавчого листа №2-1970, виданого 19.04.2012р. Самарським районним судом м.Дніпропетровська про солідарне стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» боргу у розмірі 26716грн.94коп. У письмовій відповіді від 27.11.2014р. начальник Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції повідомив заявнику про наявність відкритого виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №2-1970. Того ж дня він ознайомився із матеріалами виконавчого провадження та отримав копію оскаржуваної постанови. Він вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 2.08.2013р. винесена неправомірно та незаконно. У лютому 2013р. ПАТ КБ «Приват Банк» подав для виконання виконавчий лист до Відділу державної виконавчої служби Покровського районного управління юстиції. 27.02.2013р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Покровського районного управління юстиції було відмовлено у відкритті виконавчого провадження. З урахуванням того, що виконавчий лист був предявлений до виконання 31.07.2013р, державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження, оскільки останній був предявлений до виконання після спливу строку для його предявлення. Заявник просив визнати дії державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-1970/11 неправомірними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 2.08.2013р. із виконання виконавчого листа №2-1970, виданого 19.04.2012р. Самарським районним судом м.Дніпропетровська про солідарне стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» боргу у розмірі 26716грн.94коп, винесену державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції. В судовому засіданні заявник підтримав скаргу. Державний виконавець проти задоволення скарги заперечував і пояснив, що постанова про відкриття провадження, яка винесена 2.08.2013р. є правомірною та відповідає чинному законодавству. Вислухавши заявника, державного виконавця та дослідивши письмові докази, що в матеріалах цивільної справи, суд вважає, що скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити за таких підстав. Згідно ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України порушено їх права та обовязки. В судовому засіданні встановлено, що 19.04.2012р. Самарським районним судом м.Дніпропетровська було видано виконавчий лист №2-1970/11 про солідарне стягнення із ОСОБА_1О, ОСОБА_4В, ОСОБА_5М, ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованості за кредитним договором №244474-CRED від 15.08.2008р. у розмірі 26333грн.60коп, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 263грн.34коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120грн, а всього 26716грн.94коп. Зазначений виконавчий лист дійсний для предявлення до 1.03.2013р. У лютому 2013р. ПАТ КБ «Приват Банк» подав для виконання вищезазначений виконавчий лист до Відділу державної виконавчої служби Покровського районного управління юстиції. 27.02.2013р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Покровського районного управління юстиції було відмовлено у відкритті виконавчого провадження. 2.08.2013р. державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження із виконання виконавчого листа №2-1970, виданого 19.04.2012р. Самарським районним судом м.Дніпропетровська про солідарне стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» боргу у розмірі 26716грн.94коп. Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження» строки предявлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема предявленням виконавчого документа до виконання. За ч.2 ст.23 Закон України «Про виконавче провадження» чітко визначає, що вищезазначений строк поновлюється та час, який минув до переривання строку, до нового строку не зараховується, а не як помилково вважає державний виконавець, починається спочатку. Із урахуванням приписів ч.2 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження», період із 25.02.2013р. по 27.02.2013р. не зараховується до строку відведеного для предявлення виконавчого документа до виконання, оскільки відбулося переривання строку, а відтак ПАТ КБ «Приват Банк» повинен був предявити виконавчий лист до виконання у строк до 3.03.2013р. При цьому, ПАТ КБ «Приват Банк» подав для виконання вищезазначений лист до Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції лише 31.07.2013р, тобто із пропуском встановленого законом строку для предявлення документів до виконання. Згідно п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку предявлення документів до виконання. Беручи до уваги вищевикладене та з урахуванням того, що виконавчий лист №2-1970/11 був предявлений до виконання 31.07.2013р, тобто після спливу встановленого законом строку предявлення документів до виконання. За таких обставин, суд вважає скаргу ОСОБА_1 обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню. На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.2,22,23,25,26,50 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 208, 209, 212-215, 218,383-385 ЦПК України, суд - У Х В А Л И В : Скаргу ОСОБА_1, заінтересована особа Державний виконавець Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 на постанову державного виконавця задовольнити. Визнати дії державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 від 2.08.2013р. щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-1970/11 неправомірними. Скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 2.08.2013р. із виконання виконавчого листа №2-1970, виданого 19.04.2012р. Самарським районним судом м.Дніпропетровська про солідарне стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» боргу у розмірі 26716грн.94коп, винесену державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції. На ухвалу суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м.Дніпропетровська протягом 5 днів з дня її проголошення. С У Д Д Я : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42361219
  2. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 грудня 2014 року м. Київ Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України в складі: головуючого Яреми А.Г., суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Григор’євої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Шицького І.Б., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства “Спеціалізоване підприємство “Юстиція”, товариства з обмеженою відповідальністю “Активзембуд”, Державної виконавчої служби України, третя особа – публічне акціонерне товариство “Банк Петрокоммерц-Україна”, про визнання прилюдних торгів недійсними за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2014 року, в с т а н о в и л и: У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 3 грудня 2010 року стягнуто солідарно з нього та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства “Банк Петрокоммерц-Україна” (далі – ПАТ “Банк Петрокоммерц-Україна”) заборгованість за кредитним договором у сумі 5 725 965 доларів США 89 центів, що еквівалентна 45 864 986 грн 86 коп., штраф 1 100 грн і судові витрати. У межах виконавчого провадження про стягнення з нього на користь ПАТ “Банк Петрокоммерц-Україна” зазначеної заборгованості відчужено з третіх прилюдних торгів, які відбулись 15 лютого 2013 року, належну йому земельну ділянку площею S_1, що розташована на території Мирчанської сільської ради Бородянського району Київської області. Вважає, що вказані торги відбулись із порушенням законодавства, зокрема: частини п’ятої статті 58 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV “Про виконавче провадження” (далі – Закон України “Про виконавче провадження”), пунктів 3.2, 3.11, 6.3 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038 (далі – Тимчасове положення), положень Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі – Інструкція). Оскільки його не було повідомлено про дату, час та місце проведення прилюдних торгів і стартову ціну реалізації майна, копія акта про проведення прилюдних торгів йому не надсилалась, звіт про оцінку земельної ділянки на момент проведення прилюдних торгів утратив чинність, ОСОБА_1 просив визнати прилюдні торги від 15 лютого 2013 року, протокол проведення прилюдних торгів від 15 лютого 2013 року та акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів від 22 березня 2013 року недійсними, застосувати реституцію як наслідок недійсності прилюдних торгів. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 29 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 5 березня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2014 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вказану ухвалу апеляційного суду. У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2014 року ОСОБА_1 порушує питання про скасування цієї ухвали й направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), – неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема: частини п'ятої статті 58, частини п'ятої статті 62 Закону України “Про виконавче провадження”, пунктів 3.2 Тимчасового положення, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_1 посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: від 25 травня 2011 року у справі за позовом про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності на квартиру (№ 6-1092св11); від 25 грудня 2013 року у справі за позовом про визнання прилюдних торгів із реалізації арештованого нерухомого майна недійсними (№ 6-36102св13); а також на постанову Вищого господарського суду України від 30 липня 2013 року у справі за скаргою на дії (бездіяльність) відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області (№ 26/139). У справі № 6-36102св13 суд касаційної інстанції залишив рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову без змін, виходячи з того, що на час проведення прилюдних торгів звіт про оцінку майна відповідно до вимог частини п’ятої статті 58 Закону України “Про виконавче провадження” утратив свою чинність, оскільки від моменту підписання вказаного звіту суб’єктом оціночної діяльності до дня проведення прилюдних торгів пройшло понад шість місяців. У зв’язку із цим суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що проведення прилюдних торгів за ціною, указаною в звіті про оцінку майна, який на день проведення прилюдних торгів утратив чинність через сплив шестимісячного строку його дії, є порушенням вимог частини п’ятої статті 58 Закону України “Про виконавче провадження” та норм Тимчасового положення, що є підставою для визнання таких торгів недійсними. У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які, відмовивши в задоволенні позову, дійшли висновку, що зняття майна з прилюдних торгів унаслідок закінчення встановленого частиною п’ятою статті 58 Закону України “Про виконавче провадження” шестимісячного строку звіту про оцінку майна не передбачено Тимчасовим положенням. Наведені правові висновки суду касаційної інстанції про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення, яке переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими в указаному для прикладу судовому рішенні. Заслухавши суддю–доповідача, дослідивши доводи заявника, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заява підлягає задоволенню з таких підстав. Судами встановлено, що 27 травня 2011 року відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження про стягнення солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ “Банк Петрокоммерц-Україна” заборгованості за кредитним договором від 25 вересня 2007 року в сумі 5 725 965 доларів США 89 центів, що еквівалентна 45 864 986 грн 86 коп., штрафу 1 100 грн та судових витрат. У межах указаного виконавчого провадження державним виконавцем було описано й арештовано належну позивачу земельну ділянку площею S_1, що розташована на території Мирчанської сільської ради Бородянського району Київської області. Відповідно до висновку про експертну грошову оцінку, що виконаний товариством з обмеженою відповідальністю “Українська експертна група” 10 квітня 2012 року, ринкова вартість указаної земельної ділянки станом на 10 квітня 2012 року складала 88 747 грн. У подальшому Державна виконавча служба України передала документи щодо реалізації земельної ділянки до приватного підприємства “Спеціалізоване підприємство “Юстиція” (далі – ПП “СП “Юстиція”). ПП “СП “Юстиція” призначило прилюдні торги з реалізації земельної ділянки на 30 жовтня 2012 року, проте вони не відбулись у зв’язку з відсутністю покупців, унаслідок чого земельну ділянку було уцінено державним виконавцем до 66 560 грн 25 коп. (без податку на додану вартість). Другі прилюдні торги з реалізації земельної ділянки ПП “СП “Юстиція” призначило на 15 січня 2013 року, однак вони також не відбулись через відсутність покупців, у зв’язку із чим земельна ділянка була уцінена державним виконавцем до 44 373 грн 50 коп. (без податку на додану вартість). Треті прилюдні торги були призначені на 15 лютого 2013 року. Згідно з протоколом проведення прилюдних торгів від 15 лютого 2013 року переможцем торгів стало товариство з обмеженою відповідальністю “Активзембуд”, яке придбало майно боржника за ціною 44 400 грн (без податку на додану вартість). Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції норм матеріального права, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України виходять із такого. Примусова реалізація майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України “Про виконавче провадження”, Цивільним кодексом України (далі – ЦК України) та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (закріплених законом матеріально-правових заходів примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника) визначений у статті 16 ЦК України, згідно з пунктом 2 частини другої якої одним із таких способів є визнання правочину недійсним. Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою – третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу). Частиною третьою статті 62 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону. Частинами другою – четвертою статті 58 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію. У разі коли сторона виконавчого провадження не реалізувала своє право оскарження звіту суб’єкта оціночної діяльності в передбачений законом строк, цей звіт про оцінку майна набуває чинності і є підставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті (частина п’ята статті 58, частина третя статті 62 Закону України “Про виконавче провадження”). Частинами першою та п’ятою статті 58 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки нерухомого майна та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Отже, оцінка нерухомого майна, на яке звернуто стягнення, здійснюється з метою визначення стартової ціни для здійснення подальшої реалізації арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах. Ураховуючи предмет стягнення, яким є нерухоме майно, проведення оцінки здійснює незалежний суб’єкт оціночної діяльності на замовлення державного виконавця, який після складення акта опису та арешту майна, його вилучення, проведення оцінки й отримання звіту про оцінку майна передає його на реалізацію на прилюдних торгах у порядку і на умовах, визначених законодавством. Оцінка майна є дійсною впродовж шести місяців з моменту її проведення незалежно від строків передання та реалізації майна, на яке звернуто стягнення, на прилюдних торгах. Прилюдні торги повинні бути проведені в двомісячний строк від дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення (пункт 3.3 Тимчасового положення). Частиною п’ятою статті 62 Закону України “Про виконавче провадження”, пунктом 7.1 Тимчасового положення, абзацом третім пункту 5.12.2 Інструкції, передбачено підстави й порядок призначення повторних прилюдних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна. Так, у разі відсутності покупців та з інших, визначених Тимчасовим положенням, причин прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися. У такому разі призначаються повторні прилюдні торги, на яких стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30 відсотків. Уцінка майна проводиться державним виконавцем у десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, після чого реалізація майна за вказаною ціною повинна бути проведена впродовж місяця з дня проведення уцінки. За правилами проведення прилюдних торгів спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою та інші відомості. Уповноважені особи спеціалізованої організації складають інформаційні картки на кожний лот із зазначенням стартової ціни. При цьому визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб’єктом оціночної діяльності (пункти 2.6, 3.2, 3.4 Тимчасового положення). Тобто на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об'єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним. Таким чином, ураховуючи зазначене, необхідно дійти висновку про те, що повторні прилюдні торги повинні відбутись у межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Після збігу цього шестимісячного строку обов’язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме: частини п’ятої статті 58 Закону України “Про виконавче провадження”; пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення. Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2013 року у справі за позовом про визнання прилюдних торгів із реалізації арештованого нерухомого майна недійсними (№ 6-36102св13), яка надана заявником як приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. У справі, яка переглядається, суди неправильно застосували норми частини п’ятої статті 58 Закону України “Про виконавче провадження”, пункт 3.2 Тимчасового положення та не застосували до спірних правовідносин норми статті 16, статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, пункту 3.4 Тимчасового положення, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, а також не врахували, що звіт про оцінку майна втратив чинність, оскільки цей звіт проведений 10 квітня 2012 року, а відчуження спірного нерухомого майна з прилюдних торгів відбулось 15 лютого 2013 року, тобто більше ніж через десять місяців після проведення оцінки майна, що є порушенням вимог частини п’ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" і пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення. Таким чином, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України встановили, що ухвала суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, є незаконною. За таких обставин відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 360-4 ЦПК України ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2014 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Тоді як зміст ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2011 року (№ 6-1092св11) та постанови Вищого господарського суду України від 30 липня 2013 року (№ 26/139), на які посилається заявник, їх порівняння із судовим рішенням, яке переглядається, не дають підстав для висновку про те, що суди касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстави позову, змісту позовних вимог та встановлених фактичних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин ухвалили різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах, що не свідчить про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права. Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою та другою статті 360-4 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л и: Заяву ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий А.Г. Ярема Судді Верховного Суду України: В.П. Барбара І.С. Берднік Л.І. Григор’єва В.С. Гуль В.І. Гуменюк А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок П.І. Колесник Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко І.Б. Шицький Правова позиція у справі №6-205цс14 Виходячи з правового аналізу частини п’ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 3.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038, необхідно дійти висновку про те, що звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців. Після збігу цього шестимісячного строку обов'язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною відповідно до звіту про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме: частини п'ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження"; пунктів 3.2, 3.4 зазначеного Тимчасового положення. http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/66782B1685F6ACB6C2257DBD004C78E3
  3. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2014 року м. Київ Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України в складі: головуючого Яреми А.Г., суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Григор’євої Л.І., Гуля В.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Лященко Н.П., Потильчака О.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Шицького І.Б., - Гуменюка В.І., розглянувши на засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства “Спеціалізоване підприємство Юстиція”, товариства з обмеженою відповідальністю “Аркадія 2”, треті особи: Головне управління юстиції у Київській області, публічне акціонерне товариство “Перший український міжнародний банк”, про визнання прилюдних торгів недійсними за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 березня 2014 року, встановили: У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що 2 вересня 2010 року підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження про стягнення з нього, ОСОБА_2 (у подальшому прізвище та ім'я він змінив на ОСОБА_1), на користь публічного акціонерного товариства Донгорбанк" (далі – ПАТ "Донгорбанк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі – ПАТ "ПУМБ"), заборгованості за кредитним договором від 6 березня 2008 року в розмірі 6 млн 196 тис. 401 грн 46 коп. Державним виконавцем описано й арештовано належні йому будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до висновку та звіту з незалежної оцінки майна, виконаних товариством з обмеженою відповідальністю "Українська експертна група" (далі – ТОВ "Українська експертна група") 13 листопада 2012 року, вартість цього майна складала 7 млн 166 тис. 066 грн. На підставі здійсненої оцінки майно було передано на реалізацію до приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство Юстиція" (далі – ПП "СП Юстиція"), яке призначило прилюдні торги з реалізації майна на 11 лютого 2013 року. Оскільки прилюдні торги, призначені на 11 лютого 2013 року, не відбулись у зв'язку з відсутністю покупців, то державним виконавцем здійснено процедуру переоцінки майна до 5 млн 374 тис. 549 грн 50 коп. і призначено прилюдні торги на 2 жовтня 2013 року, які відбулись і переможцем яких стало товариство з обмеженою відповідальністю "Аркадія 2" (далі – ТОВ "Аркадія 2"). Вважаючи, що вказані торги відбулись із порушенням законодавства, а саме: частини п'ятої статті 58 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі – Закон України "Про виконавче провадження"), пунктів 2.6, 2.7, 3.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038 (далі – Тимчасове положення), оскільки проводились на підставі звіту про оцінку майна, який утратив свою чинність, тому що від моменту підписання звіту про оцінку майна суб'єктом оціночної діяльності до дня проведення прилюдних торгів пройшло понад шість місяців, а також при проведенні оцінки арештованого майна не було враховано вартість рибальського будинку площею 148 кв. м., який розташований на території земельної ділянки разом із арештованим будинком боржника, позивач просив визнати недійсними прилюдні торги, проведені 2 жовтня 2013 року, та протокол проведення прилюдних торгів із продажу арештованого нерухомого майна, що належить боржнику, від 2 жовтня 2013 року. Рішенням Ірпінського районного суду Київської області від 25 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 лютого 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 березня 2014 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду відмовлено. У заяві про перегляд зазначеної ухвали суду касаційної інстанції ОСОБА_1 порушує питання про скасування цієї ухвали й прийняття нового рішення про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду й задоволення позову з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), – неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: частини п'ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження", пунктів 2.6, 2.7, 3.4 Тимчасового положення, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_1 посилається на: ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2013 року у справі за позовом до Полтавської філії ПП "СП Юстиція" про скасування результатів прилюдних торгів та визнання їх такими, що не відбулися (№ 6-11639св13); постанову Вищого господарського суду України від 14 березня 2012 року у справі за позовом до відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції Хмельницької області, ПП "СП Юстиція" про визнання прилюдних торгів недійсними (№ 14/5025/1493/11), в яких, на думку заявника, неоднаково застосовано вказані норми матеріального права. Так, за результатами розгляду касаційних скарг у справах №№ 6-11639св13 і 14/5025/1493/11 суди касаційної інстанції залишили в силі рішення судів про визнання прилюдних торгів недійсними, при цьому виходили з того, що на час проведення прилюдних торгів звіт про оцінку майна відповідно до вимог частини п'ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" утратив свою чинність, оскільки від моменту підписання вказаного звіту суб'єктом оціночної діяльності до дня проведення прилюдних торгів пройшло понад шість місяців. У зв'язку із цим суди касаційної інстанції дійшли висновку про те, що проведення прилюдних торгів за ціною, указаною в звіті про оцінку майна, який на день проведення прилюдних торгів утратив чинність через сплив шестимісячного строку його дії, є порушенням вимог частини п'ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" та норм Тимчасового положення, що є підставою для визнання таких торгів недійсними. У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які, відмовивши в задоволенні позову, дійшли висновку про відсутність під час проведення прилюдних торгів порушень вимог статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" у частині строку дії експертної оцінки майна та вимог Тимчасового положення. При цьому вони виходили з того, що на час передачі державним виконавцем арештованого майна на реалізацію до ПП "СП Юстиція" та проведення призначених на 11 лютого 2013 року прилюдних торгів звіт про оцінку майна від 13 листопада 2012 року був чинним, оскільки шестимісячний строк його дії ще не сплив, а в подальшому відбулась переоцінка майна. Ці обставини відбувались не в момент вчинення оспорюваного правочину – 2 жовтня 2013 року, а раніше, тому зазначене не може бути підставою для визнання недійсними прилюдних торгів. Крім того, такий спосіб захисту порушеного права боржника у виконавчому провадженні, як визнання недійсними прилюдних торгів, не передбачений чинним законодавством, зокрема положеннями статті 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), ЦПК України та Закону України "Про виконавче провадження". Наведені правові висновки суду касаційної інстанції про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення, яке переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими в указаних для прикладу судових рішеннях. Заслухавши суддю–доповідача, дослідивши доводи заявника, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судами встановлено, що 2 вересня 2010 підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 (у подальшому прізвище та ім`я позивач змінив на ОСОБА_1) на користь ПАТ "Донгорбанк", правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ", заборгованості за кредитним договором від 6 березня 2008 року в розмірі 6 млн 196 тис. 401 грн 46 коп. У межах указаного виконавчого провадження державним виконавцем було описано й арештовано належне позивачу майно, до складу якого входили: житлові будинки, загальною площею 1419,60 кв. м, з господарськими будівлями й спорудами, та земельна ділянка, загальною площею S_1 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до висновку та звіту з незалежної оцінки майна, виконаних ТОВ "Українська експертна група" 13 листопада 2012 року, вартість цього майна складала 7 млн 166 тис. 066 грн. Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, який у подальшому вказане виконавче провадження прийняв до виконання, розпочав процедуру реалізації майна та передав його на реалізацію до ПП "СП Юстиція". ПП "СП Юстиція" призначило прилюдні торги з реалізації майна позивача на 11 лютого 2013 року. Проте вони не відбулись у зв'язку з відсутністю покупців, унаслідок чого майно ОСОБА_1 було уцінено державним виконавцем до 5 млн 374 тис. 549 грн 50 коп. (без податку на додану вартість) і призначено торги на 2 жовтня 2013 року. Згідно з протоколом проведення прилюдних торгів із продажу арештованого нерухомого майна 2 жовтня 2013 року відбулись прилюдні торги з реалізації лота № 1 – майна позивача, до складу якого входили: житлові будинки, загальною площею 1419,6 кв. м (житлові будинки загальною площею 989,4 кв. м і 372,9 кв. м, будинки охорони загальною площею 34,3 кв. м і 23 кв. м), з господарськими будівлями й спорудами (альтанкою, літньою кухнею, басейном тощо) та земельна ділянка, загальною площею S_1 га. Стартова ціна лота № 1 становила 5 млн 374 тис. 549 грн 50 коп. Переможцем торгів стало ТОВ "Аркадія 2", яке придбало майно боржника за ціною 5 млн 375 тис. грн (без податку на додану вартість). Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції норм матеріального права, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України виходять із такого. Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України "Про виконавче провадження", ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (закріплених законом матеріально-правових заходів примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника) визначений у статті 16 ЦК України, згідно з пунктом 2 частини другої якої одним із таких способів є визнання правочину недійсним. Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою – третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу). При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6). Частиною третьою статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону. Частинами другою – четвертою статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію. У разі, коли сторона виконавчого провадження не реалізувала своє право оскарження звіту суб’єкта оціночної діяльності в передбачений законом строк, цей звіт про оцінку майна набуває чинності і є підставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті (частина п’ята статті 58, частина третя статті 62 Закону України "Про виконавче провадження"). Частинами першою та п'ятою статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки нерухомого майна та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності – суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності – суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Отже, оцінка нерухомого майна, на яке звернуто стягнення, здійснюється з метою визначення стартової ціни для здійснення подальшої реалізації арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах. Ураховуючи предмет стягнення, яким є нерухоме майно, проведення оцінки здійснює незалежний суб'єкт оціночної діяльності на замовлення державного виконавця, який після складення акта опису та арешту майна, його вилучення, проведення оцінки й отримання звіту про оцінку майна передає його на реалізацію на прилюдних торгах у порядку і на умовах, визначених законодавством. Оцінка майна є дійсною впродовж шести місяців з моменту її проведення незалежно від строків передання та реалізації майна, на яке звернуто стягнення, на прилюдних торгах. Прилюдні торги повинні бути проведені в двомісячний строк від дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення (пункт 3.3 Тимчасового положення). Частиною п'ятою статті 62 Закону України "Про виконавче провадження", пунктом 7.1 Тимчасового положення, абзацом третім пункту 5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, передбачено підстави й порядок призначення повторних прилюдних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна. Так, у разі відсутності покупців або наявності тільки одного покупця та з інших визначених Тимчасовим положенням причин прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися. У такому разі призначаються повторні прилюдні торги, на яких стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30 відсотків. Уцінка майна проводиться державним виконавцем у десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, після чого реалізація майна за вказаною ціною повинна бути проведена впродовж місяця з дня проведення уцінки. За правилами проведення прилюдних торгів спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою та інші відомості. Уповноважені особи спеціалізованої організації складають інформаційні картки на кожний лот із зазначенням стартової ціни. При цьому визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб'єктом оціночної діяльності (пункти 2.6, 3.2, 3.4 Тимчасового положення). Тобто на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об'єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним. Таким чином, ураховуючи зазначене, необхідно дійти висновку про те, що повторні прилюдні торги повинні відбутись у межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Після збігу цього шестимісячного строку обов'язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме: частини п'ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження"; пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення. Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2013 року та постанові Вищого господарського суду України від 14 березня 2012 року, які надані заявником як приклади неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. У справі, яка переглядається, суди неправильно застосували норму статті 16 ЦК України та не застосували до спірних правовідносин норми статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, частини п'ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження", пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи; а також не врахували, що звіт про оцінку майна втратив чинність, оскільки відчуження спірного нерухомого майна здійснювалось через десять місяців після проведення оцінки майна, що вказує на неможливість установлення стартової ціни лота, яка визначається на підставі початкової вартості майна за результатами встановлення незалежною експертною оцінкою майна вартості об'єкта, що є порушенням вимог частини п'ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" і пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення. Таким чином, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України встановили, що ухвала суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, – неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, є незаконною. За таких обставин відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 360-4 ЦПК України ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 березня 2014 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою та другою статті 360-4 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л и: Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 березня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий А.Г. Ярема Судді Верховного Суду України: В.П. Барбара І.С. Берднік Л.І. Григор’єва В.С. Гуль В.І. Гуменюк А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок П.І. Колесник Н.П. Лященко О.І. Потильчак Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін І.Б. Шицький Правова позиція (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 22 жовтня 2014 року № 6-124цс14) Виходячи з правового аналізу частини п’ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 3.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038, необхідно дійти висновку про те, що звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців. Після збігу цього шестимісячного строку обов'язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною відповідно до звіту про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме: частини п'ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження"; пунктів 3.2, 3.4 зазначеного Тимчасового положення. http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/3F9E0CE00909211DC2257D800022F316
  4. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2014 року м. Київ Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого Барбари В.П., суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Потильчака О.І., Шицького І.Б., – розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.04.2014 р. у справі № 5004/612/11 за позовом першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фудцентр», товариства з обмеженою відповідальністю «Арго», відкритого акціонерного товариства «Демидівський консервний завод», за участю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про стягнення 677 072,84 дол. США та 349 936,72 грн, – встановила: Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпорний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку (далі – Банк) звернулося до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 (далі – державний виконавець ОСОБА_1) щодо проведення повторної уцінки (переоцінки) майна, не реалізованого з прилюдних торгів, складання акта уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013 р. і скасування акта уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013 р. Ухвалою господарського суду Волинської області від 10.09.2013 р. у справі № 5004/612/11, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р., скаргу Банку задоволено; визнано неправомірними дії державного виконавця ОСОБА_1 щодо проведення повторної уцінки (переоцінки) майна, нереалізованого з прилюдних торгів, і складання акта уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013 р; скасовано акт уцінки (переоцінки) описанного (арештованого) майна від 04.01.2013 р. Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2014 р. у справі № 5004/612/11 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. залишено без змін. Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зокрема щодо наявності підстав для задоволення скарги банку (стягувача) на дії органу державної виконавчої служби щодо проведення повторної уцінки майна. Суд касаційної інстанції виходив із того, що оскільки як кредитний договір, так і іпотечний договір від 19.08.2008 р., за яким проводиться звернення стягнення на спірне майно, укладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22.09.2011 р. № 3795-VI (далі – Закон № 3795-VI), тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ст. 49 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла на момент укладення зазначених договорів (до 22.09.2011 р.) і яка не передбачала проведення третіх прилюдних торгів, а відтак, – і здійснення другої уцінки іпотеки. У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 01.04.2014 р. заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 49 Закону України «Про іпотеку». Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.08.2014 р. вирішено питання про допуск справи № 5004/612/11 до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.04.2014 р. із підстав неоднакового застосування ст. 49 Закону України «Про іпотеку». На обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 23.10.2012 р. у справі № 17/338/09 та від 22.05.2013 р. у справі № 5004/1309/12. У постанові від 23.10.2012 р. у справі № 17/338/09 суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах дійшов протилежного правового висновку – відмовив у задоволенні скарги на дії органу державної виконавчої служби про визнання неправомірними дій щодо другої уцінки майна, виходячи з того, що при виконанні рішення суду про звернення стягнення на іпотечне майно державний виконавець зобов’язаний керуватися положеннями Закону України «Про виконавче провадження», а також статтею 49 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент здійснення виконавчих дій, тобто в редакції Закону № 3795-VI. Посилання на постанову Вищого господарського суду України від 22.05.2013 р. у справі № 5004/1309/12 Вищий господарський суд України відхилив із тих підстав, що вона за змістом не може бути доказами неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у розумінні ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами встановлено, що рішенням господарського суду Волинської області від 13.04.2011 р. у справі № 5004/612/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р., позов задоволено частково – стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Фудцентр» (далі – ТОВ «Фудцентр»), товариства з обмеженою відповідальністю «Арго» (далі – ТОВ «Арго»), відкритого акціонерного товариства «Демидівський консервний завод» (далі – ВАТ «Демидівський консервний завод») на користь Банку 540 000 дол. США зі сплати кредиту, 2 062,50 дол. США зі сплати строкових відсотків, 135 010,34 дол. США прострочених відсотків, 714 грн 16 коп. строкової комісії за управління, 4 480 грн 04 коп. простроченої комісії за управління, 36 898 грн 22 коп. пені за несплату основного боргу, 37 518 грн 58 коп. пені за несплату відсотків, 168 грн 48 коп. пені за несплату комісії за управління, а всього: 677 072,84 дол. США та 79 779 грн. 48 коп., 3 153,81 дол. США та 372 грн 30 коп. державного мита в доход Державного бюджету України, 224 грн 88 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові про стягнення пені на суму 270 157 грн 27 коп. відмовлено. На виконання рішення від 13.04.2011 р. і постанови від 22.06.2011 р. видано наказ від 19.07.2011 р № 5004/612/11-1. 01.08.2011 р. старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 (далі – державний виконавець ОСОБА_2) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, накладено арешт на все майно в межах суми боргу, а також заборонено відчужувати будь-яке майно, належне боржникам ТОВ «Фудцентр», ТОВ «Арго» та ВАТ «Демидівський консервний завод». 26.01.2012 р. державним виконавецем ОСОБА_2 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Наказ господарського суду Волинської області від 19.07.2011 р. № 5004/612/11-1 направлено за належністю до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області. Державним виконавцем ОСОБА_1 винесено постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2012 р., про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.02.2012 р. і про арешт коштів боржника від 14.03.2012 р. Згідно з актом від 10.05.2012 р. державним виконавцем ОСОБА_1 проведено опис та арешт майна боржника ВАТ «Демидівський консервний завод», що перебуває в іпотеці Банку відповідно до іпотечного договору № 86908Z6, посвідченого 19.08.2008 р. приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 1893. За змістом листа товариства з обмеженою відповідальністю «УкрСпецТоргГрупп» (далі – ТОВ «УкрСпецТоргГрупп») від 29.11.2012 р. № 694 прилюдні торги з релізації арештованого нерухомого майна, належного боржнику ВАТ «Демидівський консервний завод», призначені на 29.11.2012 р., не відбулися у зв’язку з відсутністю зареєстрованих учасників. Листом ТОВ «УкрСпецТоргГрупп» від 07.12.2012 р. № 713 повідомлено, що повторні прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, належного боржникові ВАТ «Демидівський консервний завод», відбудуться 26.12.2012 р. 07.02.2013 р. Банком отримано акт уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна, не реалізованого через торгівельну організацію від 04.01.2013 р., в якому зазначено, що державним виконавцем ОСОБА_1 при виконанні наказу господарського суду Волинської області від 19.07.2011 р. № 5004/612/11-1, на підставі ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», повторно проведено переоцінку майна на 50 % від початкової ціни майна, описаного та арештованого згідно з актом опису та арешту майна від 10.05.2012 р. Зазначене стало підставою для звернення Банку до суду із відповідним позовом. Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в ч. 8 ст. 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого арештованого майна передбачено Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 р. № 68/5. Відповідно до пункту 1.4 Тимчасового положення організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку». Судами встановлено, що кредитний договір, як і забезпечувальний іпотечний договір, за яким провадиться звернення стягнення за наказом від 19.07.2011 р. № 5004/612/11-1, укладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22.09.2011 р. Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору) за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбуватися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більш, ніж на 25 %. Законом № 3795-VІ внесено зміни до ст. 49 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 % початкової вартості майна. Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 3795-VІ передбачено, що його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання чинності Законом № 3795-VІ. Таким чином, до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення. Вищий господарський суд України, залишаючи без зміни постанову Рівненського апеляційного господарського суду, дійшов правильного висновку, що оскільки кредитний договір та іпотечний договір від 19.08.2008 р., за яким провадиться звернення стягнення на спірне майно, укладено до набрання чинності Законом № 3795-VІ, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 49 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла на момент укладення цих договорів. Згідно з ч. 1 ст. 11126 ГПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися. Ураховуючи те, що суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи правильно застосував норми матеріального права, у задоволенні заяви управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області слід відмовити. Керуючись ст.ст. 11123–11126 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила: У задоволенні заяви управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області відмовити. Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 11116 ГПК України. Головуючий В.П. Барбара Судді: М.І. Балюк І.С. Берднік В.С. Гуль О.І. Потильчак І.Б. Шицький http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/C421E99D4770DB7BC2257D62004AA3A0
  5. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 1 жовтня 2014 року м. Київ Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України в складі: головуючого Яреми А.Г., суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Григор’євої Л.І., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Потильчака О.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Шицького І.Б., - розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг групп», треті особи: відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, Вишенський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, ОСОБА_2, про визнання недійсними результатів прилюдних торгів та протоколу проведення прилюдних торгів із продажу нерухомого майна, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 березня 2014 року, в с т а н о в и л и: У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг групп» (далі – ТОВ «Укрспецторг групп») про визнання недійсними результатів прилюдних торгів та протоколу проведення прилюдних торгів із продажу нерухомого майна, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів. Позов обґрунтовував тим, що проведені 30 вересня 2013 року прилюдні торги з реалізації арештованого майна – АДРЕСА_1 - не відповідають нормам законів України: «Про іпотеку», «Про виконавче провадження» - та Тимчасовому положенню про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі – Тимчасове положення), оскільки початкову ціну квартири для продажу з прилюдних торгів визначено на підставі експертної оцінки в ході виконавчого провадження, а не за погодженням іпотекодавця та іпотекодержателя. Крім того, експертна оцінка на момент проведення торгів за початковою ціною втратила чинність згідно із частиною п’ятою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», тому що від дати підписання експертом висновку про ціну нерухомого майна до дати торгів пройшло понад шість місяців. Також його не було повідомлено про день, час та місце проведення прилюдних торгів, а оголошення про проведення прилюдних торгів розміщено з порушенням вимог пункту 3.5 Тимчасового положення. Просив визнати недійсними: прилюдні торги з продажу квартири АДРЕСА_1, які проведені Вінницькою філією ТОВ «Укрспецторг групп» 30 вересня 2013 року; протокол проведення торгів та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 14 жовтня 2013 року, що видане ОСОБА_2 нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстроване в реєстрі за НОМЕР_1. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2013 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову. Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 28 січня 2014 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2013 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 березня 2014 року у відкритті касаційного провадження відмовлено. У заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 березня 2014 року та направлення справи на новий касаційний розгляд із підстав неоднакового застосування норми матеріального права, а саме частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження». В обґрунтування заяви ОСОБА_1 додав постанову Вищого господарського суду України від 9 липня 2012 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2013 року, від 25 грудня 2013 року та від 16 квітня 2014 року, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано зазначену правову норму. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 вересня 2014 року справу допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Оскільки судове рішення оскаржується з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, відповідно до абзацу другого частини першої статті 3602 ЦПК України справа розглядається на спільному засіданні судових палат у цивільних і господарських справах Верховного Суду України. Перевіривши матеріали справи та наведені в заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заява підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у справі виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним. У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 листопада 2004 року є власником квартири АДРЕСА_1. 25 травня 2007 року між ним і Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» для забезпечення виконання кредитного договору укладено договір наступної іпотеки, за яким в іпотеку передано зазначену квартиру вартістю 255 368 грн, що за курсом Національного банку України на час укладення договору складало 50 367, 92 доларів США. 27 вересня 2010 року постановою державного виконавця Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції (далі – ВДВС Вінницького міського управління юстиції) відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці, про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором і судового збору в сумі 313 361 грн 96 коп. та одночасно накладено арешт на все рухоме й нерухоме майно боржника з наданням йому терміну для добровільного виконання рішення суду до 4 жовтня 2010 року. 26 липня 2011 року державним виконавцем ВДВС Вінницького міського управління юстиції накладено арешт на квартиру, що належить ОСОБА_1, про що складено відповідний акт. 9 серпня 2011 року постановою державного виконавця ВДВС Вінницького міського управління юстиції призначено незалежного експерта (спеціаліста-оцінювача) ОСОБА_4 та зобов’язано його надати письмовий висновок про вартість указаної квартири. Згідно з висновком експерта вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 13 жовтня 2011 року становить 276 997 грн або 34 741 доларів США за курсом Національного банку України на дату оцінки. Листом від 14 листопада 2011 року ВДВС Вінницького міського управління юстиції надіслав повідомлення ОСОБА_1 про результати оцінки майна, який останній отримав 19 листопада 2011 року (а.с. 49-50). Переможцем конкурсу між спеціалізованими організаціями щодо реалізації арештованого майна визначено Вінницьку філію ТОВ «Укрспецторг групп», (згідно з витягом з протоколу від 7 лютого 2012 року № 1), а 8 лютого 2012 року з ним укладено договір про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна. 1 березня 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Вінницького міського управління юстиції винесено постанову про зупинення виконавчого провадження у зв’язку з розглядом у суді заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні. 7 березня 2012 року постановою начальника ВДВС Вінницького міського управління юстиції матеріали виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості за кредитними договорами та судового збору в сумі 313 361 грн 96 коп. передані до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області. 4 червня 2013 року Вінницькою філією ТОВ «Укрспецторг групп» надіслано повідомлення ВДВС Вінницького міського управління юстиції, стягувачу та боржнику про проведення 24 червня 2013 року прилюдних торгів із реалізації квартири за ціною 276 997 грн. Прилюдні торги, призначені на 24 червня 2013 року, не відбулись у зв’язку з відсутністю купівельного попиту (повідомлення від 4 липня 2013 року). 4 липня 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області проведено уцінку арештованого нерухомого майна з визначенням нової ціни зі зниженням на 25% - 207 747 грн 75 коп. Згідно з повідомленням, яке було розміщене на офіційному веб-порталі «Система реалізації конфіскованого та арештованого майна», від 24 липня 2013 року прилюдні торги з реалізації квартири ОСОБА_1 призначені на 9 серпня 2013 року за ціною 207 747 грн 75 коп., які вдруге не відбулись у зв’язку з відсутністю купівельного попиту. 14 серпня 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області проведено уцінку арештованого нерухомого майна з визначенням нової ціни зі зниженням на 47% - 146 808, грн. 41 коп., а Вінницькою філією ТОВ «Укрспецторг групп» за цією ціною призначені прилюдні торги з реалізації зазначеної квартири на 30 вересня 2013 року (повідомлення від 13 вересня 2013 року), про проведення яких повідомлені сторони виконавчого провадження. 30 вересня 2013 року відбулись прилюдні торги з реалізації квартири, за результатами яких переможцем визначено ОСОБА_2, про що складено відповідний протокол. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що окремі порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення при проведенні торгів, у тому числі щодо оцінки майна, визначення початкової ціни продажу, не є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, оскільки ці порушення не є істотними, не вплинули на результати торгів та не призвели до порушення прав і законних інтересів боржника. Крім того, суд зазначив, що для оскарження дій державного виконавця з питань визначення вартості чи оцінки майна Законом України «Про виконавче провадження» передбачений інший порядок. При вирішенні спору судом норма частини п’ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" не застосована. Разом із тим у наданих для порівняння судових рішеннях у справах, які виникли з подібних правовідносин – про визнання прилюдних торгів недійсними, а саме: постанові Вищого господарського суду України від 9 липня 2012 року та в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2013 року, від 25 грудня 2013 року й від 16 квітня 2014 року, суди дійшли висновку про те, що проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність, є порушенням частини п’ятої статті 58 Закону України та підставою для визнання таких торгів недійсними. Застосування норм права до певних правовідносин в одних випадках і незастосування цих самих норм до аналогічних відносин в інших випадках свідчить про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права. Отже, існує неоднакове застосування судами касаційних інстанцій однієї й тієї самої норми матеріального права – частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, предметом перегляду в зазначеній справі є застосування частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» до правовідносин з продажу майна з прилюдних торгів при визначенні ціни продажу. Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, які призвели до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, судові палати у цивільних і господарських справах Верховного Суду України виходять із такого. Порядок реалізації арештованого майна передбачено Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 21 квітня 2005 року № 74/5, (далі – Інструкція) та Тимчасовим положенням. Питання реалізації іпотечного майна регулюється також нормами Закону України «Про іпотеку». За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що згідно з цим Законом підлягають примусовому виконанню. Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України "Про виконавче провадження", ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), які в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону. Частиною третьою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону. Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Частинами другою, третьою та четвертою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію. У разі коли сторона виконавчого провадження не реалізувала своє право оскарження звіту суб’єкта оціночної діяльності в передбачений законом строк, цей звіт про оцінку майна набуває чинності і є підставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті (частина п’ята статті 58, частина третя статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», частина друга статті 43 Закону України «Про іпотеку). Пунктом 3.2 Тимчасового положення передбачено, що спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою, та інші відомості, передбачені Інструкцією. Разом із тим відповідно до частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку звіт втрачає чинність і оцінка майна проводиться повторно. Отже, виходячи з правового аналізу зазначених норм необхідно дійти висновку про те, що звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців. Після збігу цього строку обов’язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Установивши, що звіт про оцінку нерухомого майна – АДРЕСА_1 – підписаний суб’єктом оціночної діяльності 13 жовтня 2011 року, а прилюдні торги з реалізації майна відбулись лише 24 червня 2013 року (тобто після збігу майже двох років), суди, на відміну від судових рішень, що надані для порівняння, не дали юридичної оцінки зазначеному факту, не застосували до спірних правовідносин норму частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», яка підлягає застосуванню, і не встановили, чи мало місце у зв’язку із цим порушення прав і законних інтересів позивача та чи вплинуло порушення цієї норми на результати торгів, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Оскільки неправильне застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, то відповідно до частин першої, другої статті 3604 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд. Керуючись статтями 3602, 3603, 3604 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України постановили: Заяву ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 березня 2014 року скасувати, справу передати на новий касаційний розгляд. Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України. Головуючий А.Г. Ярема Судді: М.І. Балюк В.П. Барбара І.С. Берднік Л.І. Григор’єва Т.Є. Жайворонок Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук О.І. Потильчак Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко І.Б. Шицький ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ (у справі № 6-147цс14) Виходячи з правового аналізу частини п’ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 3.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 слід дійти висновку про те, що звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців. Після збігу цього строку обов’язковою умовою призначення і проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність, є порушенням частини п’ятої статті 58 Закону України та підставою для визнання таких торгів недійсними. Суддя Верховного Суду України Л.І. Григор’єва http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/FBF1AE51815331B3C2257D6B0029B3DB
  6. Державний герб України У.н. 415/2303/14-ц Н.п. 2/415/1131/14 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.09.2014 р. м. Лисичанськ Лисичанський міський суд Луганської області в складі: головуючого судді Фастовця В.М., при секретарі судового засідання Гавриленко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції, приватного акціонерного товариства «Ві ЕйБі Банк», управління Пенсійного Фонду України у м. Лисичанську, 3-тя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності на майно, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог (а.с.17-18) просив визнати за ним право власності на автомобіль марки DАЕWОО LАNОS ТF69Y, 2003 р.в., кузов НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1; визнати незаконною постанову ВДВС Лисичанського МУЮ від 23.11.2012 р. в частині накладення арешту на зазначений автомобіль; зобов'язати ВДВС Лисичанського МУЮ скасувати арешт на автомобіль та виключити автомобіль з акту опису та арешту майна від 12.12.2013 р. Позивач у судове засідання не з'явився, позов підтримав, справу просив розглядати за його відсутності, про що надав письмову заяву. Представник позивача ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, позов підтримав, справу просив розглядати за його відсутності, про що надав письмову заяву. Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, у письмовій заяві позов визнала, справу просила слухати за її відсутності. Представник відповідача ВДВС Лисичанського МУЮ Кохан А.І., у судове засідання не з'явився, просила справу розглядати за її відсутності, не заперечувала проти задоволення позову. Представники відповідачів ПАТ «Ві ЕйБі Банк» та УПФУ у м. Лисичанську у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не надали. 3- особа у судове засідання не з'явилась, справу просила слухати за її відсутністю, не заперечувала проти задоволення позовних вимог, про що надала відповідну письмову заяву. У судовому засіданні досліджені письмові докази: копія постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; копія акту опису й арешту майна; копія договору купівлі-продажу транспортного засобу; копія акту прийому-передачі автомобілю; копія розписки; копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; копії постанов про відкриття виконавчого провадження; копія виконавчого листа від 11.01.2011 р.; копія пояснень; копія довідки з ПАТ «Ві ЕйБі Банк»; письмові заперечення проти позову; копії постанов про закриття виконавчих проваджень.. В судовому засіданні встановлено, що рішенням постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації "Право та обов'язок" від 25 березня 2011 р. з відповідачки ОСОБА_2 на користь відповідача КС "Центр фінансових послуг" було стягнуто 48567, 51 грн.. 29 червня 2011 р. між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений письмовий договір купівлі-продажу автомобілю марки DАЕWОО LАNОS ТF69Y, 2003 р.в., кузов НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ МРВ ДАІ в м. Лисичанську 07.11.2006 р. Згідно цього договору, розписок про сплату/отримання грошових коштів за проданий автомобіль та акту приймання-передачі транспортного засобу, документів та ключів від автомобілю позивач сплатив відповідачці 47 000 грн. та отримав від неї автомобіль і реєстраційні документи. Також, позивачу та 3-й особі відповідачкою була видана довіреність з правом управління та розпорядження вказаним автомобілем. Постановою ВДВС від 13 січня 2012 р. було відкрите виконавче провадження за виконавчим листом №2-177 від 20 липня 2011 р. про стягнення зі ОСОБА_2 грошових коштів на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" в розмірі 21569, 71 грн. Під час виконавчих дій з виконання вказаного рішення постановою відповідача ВДВС від 23 листопада 2012 р. було накладено арешт на все належне ОСОБА_2 майно. 12 грудня 2013 р. ВДВС був складений акт опису й арешту майна ОСОБА_2 - зазначеного транспортного засобу, на виконання виконавчого листа №2-177 від 20 липня 2011 р. Постановою ВДВС від 08 травня 2014 р. було відкрите виконавче провадження за вимогою УПФУ ум. Лисичанську від 01 квітня 2014 р. про стягнення зі ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 2703,6 грн. на користь УПФУ у м. Лисичанську. Постановою ВДВС від 17 квітня 2014 р. виконавче провадження за рішенням третейського суду на користь КС "Центр фінансових послуг" було зарите у зв'язку зі сплатою боргу. Заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ "ВіЕйБі Банк" станом на 23 січня 2014 р. склала 114040, 74 грн. Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю… Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ст. 181 ЦК України, визначені поняття нерухомих та рухомих речей. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі. Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Надані докази підтверджують укладення між позивачем та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу, спрямованого на встановлення цивільних прав та обов'язків сторін правочину. Підтверджує це і усна домовленість, на підставі якої позивач отримав довіреність від ОСОБА_2, та письмові пояснення ОСОБА_2, надані у ДВС. На підставі ст.ст. 209,210 ЦК України нотаріальному та державному посвідченню належать правочини лише у випадках передбачених законом. Чинний ЦК України та будь-які інші закони не передбачають обов'язкову нотаріальну форму договору купівлі-продажу транспортного засобу та/або його державну реєстрацію/посвідчення. Відповідно до ст. 334 ч.1 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст.640 ч.2 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. При цьому під цивільним законодавством розуміється система нормативних актів, які містять цивільно-правові норми. У свою чергу ці норми регулюють цивільно-правові відносини, тобто майнові та особисті немайнові відносини, врегульовані нормами сучасного цивільного права між майнова відокремленими, юридично рівними учасниками, що є носіями суб'єктивних цивільних прав та обов'язків… («Цивільне право» Т.1 стор 31, 78 під редакцією О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, К. «Юрінком Інтер», 2002 р.). У той же час адміністративно-правова норма, як елемент адміністративного законодавства - це обов'язкове правило поведінки, яке встановлене і охороняється державою, метою якого є регулювання суспільних відносин, що виникають, змінюються і припиняються у сфері державного управління тобто адміністративно-правових відносин). Адміністративно-правові ж відносини завжди мають державно-владний характер, тобто один із суб'єктів завжди наділений державою владними повноваженнями щодо інших учасників адміністративно-правових відносин. Ці відносини характеризуються такими особливостями: виникають тільки в результаті державно-управлінської (владної) діяльності; в них обов'язково бере участь виконавчо-розпорядчий орган держави; завжди є наслідком свідомої, цілеспрямованої, вольової діяльності від імені держави («Адміністративне право України», підручник під редакцією Колпакова В.К., К. «Юрінком Інтер», 1999 р.). Як зазначалося вище, цивільним законодавством, а саме ст.ст.334, 655 ЦК України, для укладення договору купівлі-продажу необхідно тільки передання майна покупцю, а згідно зі ст.204 ЦК України укладений між сторонами правочин є правомірним, бо не визнаний судом недійсним. Такими чином, позивач станом на 23 листопада 2012 р. був правомірним власником транспортного засобу. Суд вважає помилковими та такими, що не ґрунтуються на діючому законодавстві міркування, викладені у п.2 ВССУ узагальнення від 21.12.2012 р., про нібито необхідність враховувати положення п.4 постанови КМУ №1388 від 07.09.1998 р., якою затверджений Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі Порядок) щодо необхідності поперднього зняття трансопртноог засобу з обліку. По-перше, п.4 безпосередньо у постановві ніколи не існував. По друге, навіть п.4 Порядку не передбачає нічого подібного. Положення про зняття з реєстрації містилися у п.7 і 8 Порядку до їх скасування. Разом з цим, затверджений постановою №1388 Порядок є актом адміністративного, а не цивільного законодавства. Це підтверджується і п.3 Порядку - "державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів передбачає реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання і передачу інформації про такі засоби та відомостей про їх власників, які вносяться до Єдиного державного реєстру Державтоінспекції". Тобто положення Порядку не є нормами цивільного законодавства, звідси зняття автомобілю з реєстрації перед купівлею-продажем не є "вчиненням іншої дії" у розумінні ст.640 ЦК України, бо такі дії повинні бути передбачені саме цивільним, а не будь-яким іншим діючим законодавством. Також, Порядок не передбачав жодних наслідків недотримання свох вимог для визначення моменту переходу права власності і жодниим чином не впливав на дійсність договорів купівлі-продажу автомобілів. Окрім того, питання права власності на транспортні засоби, зокрема реєстрація такого права, не було і не є ні метою, ні предметом регулювання Порядку. Тому норми Порядку не регулювали спірні відносини, оскільки від них жодних чином не залежало виникнення припинення чи зміна цивільних прав та обов'язків сторін. На підставі ст.57 ч.1, ч.2 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Згідно п.41 затвердженого постановою забороняється зняття з обліку транспортних засобів, стосовно яких є… постанова державного виконавця про накладення арешту… Відповідно до ст.60 ч.1 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Оскільки постанова про накладення арешту від 23.11.2012 р. перешкоджає позивачу реалізувати своє право власника, він не був і не є боржником за виконавчим провадженням, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню. З відповідачів на користь позивача у рівних частках на підставі ст.88 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 243,6 грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, - В И Р І Ш И В: Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції, приватного акціонерного товариства «Ві ЕйБі Банк», управління Пенсійного Фонду України у м. Лисичанську задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки DАЕWОО LАNОS ТF69Y, рік випуску 2003 р., кузов НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1. Визнати незаконною постанову ВДВС Лисичанського МУЮ від 23.11.2012 р. в частині накладення арешту на автомобіль марки DАЕWОО LАNОS ТF69Y, рік випуску 2003 р., кузов НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1. Зобов'язати ВДВС Лисичанського МУЮ скасувати арешт на автомобіль марки DАЕWОО LАNОS ТF69Y, рік випуску 2003 р., кузов НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1. Виключити автомобіль марки DАЕWОО LАNОS ТF69Y, рік випуску 2003 р., кузов НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1 з акту опису та арешту майна від 12.12.2013 р. Стягнути з ОСОБА_2, відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції, приватного акціонерного товариства «Ві ЕйБі Банк», управління Пенсійного Фонду України у м. Лисичанську на користь ОСОБА_1 у рівних частках судові витратив розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подання до Лисичанського міського суду апеляційної скарги у 10-тиденний строк з моменту отримання копії рішення. Суддя: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40635062
  7. Державний герб України АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 1915/4189/2012 Провадження № 22-ц/789/964/14 Головуючий у 1-й інстанції Процько Я.В. Доповідач - Бахметова В.Х.Категорія - 57 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2014 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі: головуючого - Бахметової В.Х. суддів - Ткач О. І., Гірський Б. О., при секретарі - Майка Р.Ю. з участю - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 27 червня 2014 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, - ВСТАНОВИЛА: В червні 2014 року ТзОВ "Кредитні ініціативи" звернулося в суд із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, який видано 28.05.2014 року Тернопільським міськрайонним судом в цивільній справі №1915/4189/12 за позовом ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Як підставу поновлення заявили те, що рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ залишено без змін, однак за час розгляду справи в касаційному порядку сплинув строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа у даній справі. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 27 червня 2014 року заяву ТзОВ "Кредитні ініціативи" задоволено: поновлено строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, виданого на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 06 грудня 2012 року з яким вирішено стягнути із ОСОБА_1 в користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованість 395360,55 грн. по кредитному договору №03-2/855 від 10.12.2007 року та 3 219 грн. судового збору. Ухвалою цього ж суду від 16.07.2014 року виправлено описку у вказаній ухвалі та вказано, що ТзОВ "Кредитні ініціативи" звернулося в суд із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання 20 червня 2014 року, а не 20 червня 2013 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви ТзОВ "Кредитні ініціативи" про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість та порушення норм процесуального права. Апелянт вказує на те, що ТзОВ "Кредитні ініціативи" не вправі звертатись із вказаною заявою, оскільки ними не долучено будь-які важливі докази про їх право на вчинення дій щодо примусового виконання судового рішення. Стороною у справі Товариство не було. Крім цього, у ТзОВ "Кредитні ініціативи" відсутня ліцензія на здійснення фінансових операцій, до яких відноситься стягнення заборгованості. В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на обставини викладені в ній. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши за матеріалами справи доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ТзОВ "Кредитні ініціативи", який є правонаступником ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", пропустив строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання із поважних причин. Однак, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи. Так, рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 06.12.2012 року задоволено позов ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованість 395 360,55 грн по кредитному договору №03-2/855 від 10.12.2007 року та 3 219 грн. судового збору. Дане рішення набрало чинності 14.03.2013 року. Строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання закінчився 15 квітня 2014 року. З матеріалів справи вбачається, що позивач ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 23.04.2013 року та 25.05.2013 року звертався із заявою про видачу виконавчого листа до Тернопільського міськрайонного суду. Крім того, 26.12.2013 року, 08.04.2014 року та 22.05.2014 року із заявами про видачу виконавчого листа до суду зверталося і ТзОВ "Кредитні ініціативи", посилаючись на договір про відступлення права вимоги між Товариством і Банком. 28 травня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом видано виконавчий лист по вказаній справі. В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт відступлення права вимоги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за кредитним договором №03-2/855 від 10.12.2007 року ТзОВ "Кредитні ініціативи". Крім цього, згідно вимог ч.1,2 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 року № 2664-III національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: страхової діяльності; діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Відповідно до інформації, внесеної до Державного реєстру фінансових установ ТзОВ "Кредитні ініціативи" має статус фінансової установи, однак ліцензії Нацкомфінпослуг на надання вказаних фінансових послуг не отримувало (відповідь на лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінанасових послуг від 10.07.2014 року №5627/16-11). Таким чином, дії ТзОВ "Кредитні ініціативи" щодо вимоги про стягнення коштів за кредитним договором №03-2/855 від 10.12.2007 року не є легітимними, оскільки набуття відступленого права грошової вимоги до боржників за договором, на якому базується таке відступлення є одним із видів фінанасових послуг та підлягає ліцензуванню. Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази про надання Банком повноважень ТзОВ "Кредитні ініціативи" в порядку договору або доручення. Враховуючи вищевикладене та те, що ТзОВ "Кредитні ініціативи" не правомочне звертатися в суд в порядку ст. 371 ЦПК України як стягувач із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, тому ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та відмовити ТзОВ "Кредитні ініціативи" у поновленні вказаного строку. Керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України колегія суддів, - Ухвалила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2014 року скасувати. Відмовити ТзОВ "Кредитні ініціативи" у поновленні пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - підпис Судді - два підписи З оригіналом згідно: Суддя апеляційного суду Тернопільської області В.Х. Бахметова http://reyestr.court.gov.ua/Review/40661861
  8. История такова - в 2007 году заключен кредитный договор с Дельтабанком. В ипотеку по кредитному договору передан частный дом. Деньги получены на бизнес, который успешно прогорел в кризисные 2008-2009 года. Тогда же, в 2009 перестал платить по кредиту совсем, несколько раз звонили из банка, потом банк подал в суд. Пытались возражать, приводили аргументы, но в 2012 году суд вынес решение, конечно же взыскал всю сумму задолженности. Банк предъявил исполнительный лист в исполнительную службу, приходил исполнитель, якобы описал ипотечный дом (со слов исполнителя, потому что никаких документов мне не отдавали). И все. С конца 2013 года никто меня не беспокоит. У меня не такая большая задолженность, и я все это время искал покупателя на дом. Сейчас у меня есть покупатель на дом, сумма оговорена - хватит на погашение задолженности и даже мне остается. Я пришел в отдел Дельтабанка по проблемной задолженности, объяснил, что хочу продать дом в погашение кредита, для чего мне требуется согласие банка. Сотрудники банка мне сказали, что не дадут согласия на продажу дома, уже идет исполнительное производство, дом будет продан с торгов, я такой-сякой плохой на платил уже много лет и все в этом духе. Я пытался объяснить, что у меня покупатель на полную сумму задолженности, но они какие-то странные, вообще меня не услышали. После этого оставил письменное заявление в банке с просьбой разрешить продажу дома и снять арест ипотеки для продажи. Уважаемые форумчане и бывалые специалисты, подскажите, как возможно заставить банк дать согласие на добровольную продажу ? Знаю я эти торги в исполнительной службе и не хочу остаться быть должным после продажи моего дома. Другого имущества у меня нет.
  9. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2014 року м. Київ Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України в складі: головуючого Яреми А.Г., суддів: Балюка М.І., Гуменюка В.І., Потильчака О.І., Барбари В.П., Лященко Н.П., Романюка Я.М., Берднік І.С., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Гуля В.С., Патрюка М.В., Сімоненко В.М., Шицького І.Б., - розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області, Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Укрспецреалізація”, третя особа – ОСОБА_2, про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу прилюдних торгів із реалізації нерухомого майна та акта державного виконавця про проведення аукціону за заявою відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2014 року, в с т а н о в и л и: У травні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що на виконанні відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області (далі – ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області) перебували виконавчий лист НОМЕР_1, який виданий 16 березня 2009 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, про стягнення з неї на користь ОСОБА_3 115 500 (сто п’ятнадцять тисяч п’ятсот) грн у рахунок сплати боргу, постанова про стягнення виконавчого збору в сумі 11 550 (одинадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят) грн і постанова про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 2 230 (дві тисячі двісті тридцять) грн. На підставі постанови ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області від 1 квітня 2009 року накладено арешт та оголошено заборону на відчуження майна, власником якого є ОСОБА_1, - нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. 31 січня 2012 року проведені прилюдні торги з реалізації арештованого майна, переможцем яких став ОСОБА_2. Посилаючись на те, що прилюдні торги були проведені з порушенням чинного законодавства, а саме: власника майна не було повідомлено про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та стартову ціну реалізації майна; майно, яке було предметом реалізації, звільнено з-під арешту на підставі постанови ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області від 9 грудня 2010 року; висновок про вартість спірного майна на момент проведення прилюдних торгів був нечинним; спірне майно продане за заниженою ціною; боржником вчинялися дії щодо погашення боргу, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними: прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, результати яких оформлені протоколом проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна від 31 січня 2012 року та актом державного виконавця про проведення аукціону від 2 лютого 2012 року; протокол прилюдних торгів із реалізації арештованого нерухомого майна від 31 січня 2012 року; акт державного виконавця про проведення аукціону від 2 лютого 2012 року. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 6 листопада 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішенням апеляційного суду Львівської області від 19 вересня 2013 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 6 листопада 2012 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення площею S-1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, результати яких оформлені протоколом проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого нерухомого майна, що належить ОСОБА_1, від 31 січня 2012 року та актом державного виконавця про проведення аукціону від 2 лютого 2012 року. Визнано недійсним протокол прилюдних торгів із реалізації арештованого майна, що належить ОСОБА_1, від 31 січня 2012 року. Визнано недійсним акт державного виконавця про проведення аукціону від 2 лютого 2012 року. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2014 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Укрспецреалізація” (далі – ТОВ “ТД “Укрспецреалізація”), до якої приєднався ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області, відхилено, рішення апеляційного суду Львівської області від 19 вересня 2013 року залишено без змін. У березні 2014 року до Верховного Суду України звернулось ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2014 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції пунктів 3.5 і 3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі – Тимчасове положення), унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах. У зв’язку із цим ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2014 року й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 червня 2014 року вказану справу допущено до провадження Верховного Суду України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. За змістом статті 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися. Судами під час розгляду справи встановлено, що на виконанні ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області перебував виконавчий лист НОМЕР_1, який виданий 16 березня 2009 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 115 500 (сто п’ятнадцять тисяч п’ятсот) грн у рахунок сплати суми боргу. У зв’язку з невиконанням боржником судового рішення до 24 березня 2009 року в добровільному порядку державним виконавцем розпочато примусове виконання цього рішення. 1 квітня 2009 року державним виконавцем ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 12 травня 2004 року. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 15 березня 2010 року, скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 про визнання дій головного державного виконавця ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_5 неправомірними задоволено й скасовано постанову державного виконавця від 1 квітня 2009 року про накладення арешту на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. На виконання ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2009 року державним виконавцем ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області винесено постанову від 9 грудня 2010 року про звільнення з-під арешту майна боржника, а саме нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Ухвалою Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року касаційну скаргу ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області задоволено частково: ухвалу апеляційного суду Львівської області від 15 березня 2010 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 14 вересня 2011 року між ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області й ТОВ “ТД “Укрспецреалізація” укладено договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів із реалізації арештованого майна, а саме нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з висновком про вартість майна від 25 липня 2011 року, що складений фізичною особою – підприємцем ОСОБА_6, вартість спірного майна становила 734 000 (сімсот тридцять чотири тисячі) грн. Постановою державного виконавця ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області від 26 жовтня 2011 року зупинено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа НОМЕР_1, який виданий 16 березня 2009 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 115 500 (сто п’ятнадцять тисяч п’ятсот) грн у рахунок сплати суми боргу на підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 березня 2009 року, постановленої у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 4 листопада 2011 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця залишено без розгляду. 9 листопада 2011 року державним виконавцем ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про поновлення виконавчого провадження. Згідно з повідомленням Львівської філії ТОВ “ТД “Укрспецреалізація” від 10 листопада 2011 року прилюдні торги з реалізації спірного майна за стартовою ціною 734 000 (сімсот тридцять чотири тисячі) грн, які призначались на 10 листопада 2011 року, не відбулись через відсутність зареєстрованих покупців. Згідно з актом про уцінку арештованого майна від 18 листопада 2011 року у зв’язку з нереалізацією арештованого майна проведено його уцінку на 30% початкової вартості; вартість арештованого майна після проведеної уцінки становила 513 800 (п’ятсот тринадцять тисяч вісімсот) грн. Повторні прилюдні торги з реалізації арештованого майна, а саме нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за стартовою ціною 513 800 (п’ятсот тринадцять тисяч вісімсот) грн, що призначались на 14 грудня 2011 року, не відбулись через відсутність зареєстрованих покупців (лист Львівської філії ТОВ “ТД “Укрспецреалізація” від 14 грудня 2011 року). Відповідно до пункту 5 статті 62 Закону України “Про виконавче провадження” проведено повторну уцінку арештованого майна на 50% початкової вартості. Вартість арештованого майна склала 367 000 (триста шістдесят сім тисяч) грн (акт про уцінку арештованого майна від 28 грудня 2011 року). 28 грудня 2011 року ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області надіслано акт про уцінку арештованого майна від 28 грудня 2011 року Львівській філії ТОВ “ТД “Укрспецреалізація”, представнику ОСОБА_1 – ОСОБА_4, ОСОБА_3. Згідно з повідомленням Львівської філії ТОВ “ТД “Укрспецреалізація” від 13 січня 2012 року повторні прилюдні торги з реалізації арештованого майна за стартовою ціною 367 000 (триста шістдесят сім тисяч) грн призначено на 31 січня 2012 року. 31 січня 2012 року проведено прилюдні торги з реалізації спірного майна, які оформлені протоколом НОМЕР_3 від 31 січня 2012 року. У прилюдних торгах взяли участь ОСОБА_7 і ОСОБА_2, який став переможцем торгів, придбавши нерухоме майно за 367 400 (триста шістдесят сім тисяч чотириста) грн. 2 лютого 2012 року видано акт державного виконавця про проведення аукціону. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивачка не довела порушення чинного законодавства при проведенні прилюдних торгів, то такі вимоги є безпідставними. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції, оцінивши зібрані у справі докази, дійшов висновку, що при проведенні прилюдних торгів були допущені порушення пунктів 3.5 і 3.11 Тимчасового положення, зокрема: оголошення про проведення прилюдних торгів розміщено на відповідному веб-сайті з порушенням семиденного строку з моменту переоцінки майна, позивачка не була належним чином повідомлена про дату, час, місце, а також стартову ціну реалізації майна, що призвело до порушення її прав, які підлягають поновленню. Відхиляючи касаційну скаргу ТОВ “ТД “Укрспецреалізація”, до якої приєднався ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області і залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову ОСОБА_1, суд касаційної інстанції погодився з його висновками, що прилюдні торги з реалізації арештованого майна проведені з порушенням чинного законодавства. ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду більш ніж двох справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. Для прикладу заявник надав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року та постанову Вищого господарського суду України від 25 лютого 2014 року. Залишаючи без змін рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2013 року, яким відмовлено в задоволенні позову приватного підприємства “Агротєм” (далі – ПП “Агротєм”) про визнання недійсними результатів публічних торгів, протоколу публічних торгів, правочину, акта про проведення публічних торгів і свідоцтва про право власності та визнання дій державного виконавця протиправними, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 12 лютого 2014 року зазначив, що підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення таких торгів, які визначені Тимчасовим положенням. Пунктами 3.5 і 3.11 Тимчасового положення передбачено, що оголошення про проведення повторних прилюдних торгів має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту уцінки майна. Спеціальна організація зобов’язана письмово повідомити державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна. Судом установлено, що публічні торги з реалізації арештованого нерухомого майна були проведені з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема ПП “Агротєм” належним чином повідомлялось про дату, час та місце проведення торгів. Приймаючи постанову від 25 лютого 2014 року про скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2013 року й залишення без змін рішення господарського суду м. Києва від 17 липня 2013 року, яким відмовлено в задоволенні позову ВДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання результатів прилюдних торгів та протоколу проведення прилюдних торгів недійсними, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції, який зазначив, що прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна проведено з дотриманням чинного законодавства, зокрема положень Закону України “Про виконавче провадження” та Тимчасового положення, у тому числі й з дотриманням строків, установлених для публікації спеціальною організацією повідомлення про проведення прилюдних торгів передбачених пунктом 3.5 Тимчасового положення. У рішенні, яке переглядається, установлено, що при проведенні прилюдних торгів допущені порушення пунктів 3.5 і 3.11 Тимчасового положення, унаслідок чого такі торги підлягають визнанню недійсними. Отже, судами установлені різні обставини справи, що не є неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права. Ураховуючи викладене, Верховним Судом України не установлено, що судами касаційної інстанції неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. За таких обставин підстави для задоволення заяви ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області та скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2014 року відсутні. Керуючись статтями 355, 360 - 3, 360 - 5 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України постановили: У задоволенні заяви відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2014 року відмовити. Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України. Головуючий А.Г. Ярема Судді: М.І. Балюк В.П. Барбара І.С. Берднік В.С. Гуль В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук М.В. Патрюк О.І. Потильчак Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко І.Б. Шицький http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/4018E6D40DCCD972C2257D650027A3AC
  10. Кретит обеспечен ипотекой. Есть решение суда о взыскании суммы долга. Исполнитель объявил автомобиль в розыск. Оценка имущества по договору ипотеки намного превышает кредитный долг по решению суда. Имеет ли право исполнитель объявлять автомобиль в розыск, учитывая то, что банк имеет право удовлетворить свои требования за счет ипотеки.
  11. http://reyestr.court.gov.ua/Review/36264278 Державний герб України У х в а л а іменем україни 18 грудня 2013 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Гулька Б.І. Луспеника Д.Д. Хопти С.Ф., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за заявою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 9 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 жовтня 2013 року, в с т а н о в и л а: У липні 2013 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду із зазначеною заявою, посилаючись на те, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 1 серпня 2011 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4 про стягнення суми кредитної заборгованості задоволено. Уповноважений представник банку неодноразово звертався до канцелярії суду та отримував відповіді про те, що заочне рішення суду не набрало законної сили і суддя не здав справу, однак, як виявилося згодом, рішення суду набрало законної сили 27 грудня 2011 року. У зв'язку з цим заявник просив суд визнати поважною причину пропуску строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 9 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 9 жовтня 2013 року, у задоволенні заяви ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовлено. У касаційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та задовольнити заяву банку. Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Відмовляючи ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у задоволенні заяви про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, суди на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), врахувавши положення ст. 371 ЦПК України, дійшли до правильного висновку про те, що поважних причин значного пропущення строку, встановленого ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 4 листопада 2010 року, немає. Посилання касаційної скарги на п. 4 Прикінцевих та перехідних положень до зазначеного вище Закону безпідставне, оскільки він стосується випадків, коли виконавчий документ виданий до набрання ним чинності. У даній справі заявник такий виконавчий документ отримав лише 21 червня 2013 року. Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін. Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити. Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 9 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 жовтня 2013 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Б.І. Гулько Д.Д. Луспеник С.Ф. Хопта
  12. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2014 року місто Київ Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого Барбари В.П., суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Жайворонок Т.Є., Шицького І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного підприємства «Нива – В.Ш.» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 січня 2014 року у справі № 914/2964/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хіко» (далі – ТОВ «Хіко») до приватного підприємства «Нива – В.Ш.» в особі Львівської філії № 14 (далі – філія № 14 ПП «Нива – В.Ш.»), відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (далі – Відділ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі – ПАТ «Укрсоцбанк»), про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, встановила: У липні 2013 року ТОВ «Хіко» звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, які відбулися 25 липня 2013 року, з реалізації нежитлових приміщень АДРЕСА_1 (далі – предмет іпотеки). В обґрунтування позовних вимог позивач послався на заяви ПАТ «Укрсоцбанк» (стягувач у виконавчому провадженні) до Відділу та філії № 14 ПП «Нива – В.Ш.» (спеціальна організація, яка проводить прилюдні торги) про повернення виконавчого документа без виконання і зняття з реалізації предмета іпотеки. Проте прилюдні торги не були зупинені та у подальшому здійснено продаж предмета іпотеки. Відділ у відзиві на позовну заяву зазначив, що 22 липня 2013 року від ПАТ «Укрсоцбанк» надійшла заява про повернення виконавчого документа без виконання, подана неналежним представником, оскільки ксерокопія довіреності не відповідає вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 та пункту 2.1. глави 4 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Рішенням господарського суду Львівської області від 7 жовтня 2013 року позов задоволено. Визнано недійсними Протокол № 1413285-2 проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), що належить на праві власності ТОВ «Хіко» (АДРЕСА_1), затверджений директором філії № 14 ПП «Нива – В.Ш.» ОСОБА_1 25 липня 2013 року, та акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 26 липня 2013 року, затверджений начальником Відділу ОСОБА_2 26 липня 2013 року (про реалізацію предмета іпотеки). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 6 листопада 2013 року рішення господарського суду Львівської області від 7 жовтня 2013 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Постановою Вищого господарського суду України від 15 січня 2014 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 6 листопада 2013 року скасовано, рішення господарського суду Львівської області від 7 жовтня 2013 року у справі залишено в силі. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, дійшов висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов і визнав прилюдні торги, які відбулися 25 липня 2013 року, недійсними через відсутність підстав для їх проведення, за наявності заяви, поданої повноважним представником ПАТ «Укрсоцбанк», про повернення виконавчого документа без виконання та зняття арешту з нерухомого майна до Управління державної виконавчої служби та організатора прилюдних торгів. ПП «Нива – В.Ш.» у порядку статті 11119 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 січня 2014 року у справі № 914/2964/13 із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права при вирішенні аналогічних судових справ, а саме Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (далі – Закон № 606-ХІV), Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі – Інструкція), Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі – Тимчасове положення). В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 28 січня 2014 року у справі № 5013/1395/12, від 18 лютого 2014 року у справі № 6/171-09-4958, від 4 березня 2014 року у справі № 908/1689/13, в яких викладено протилежну правову позицію про те, що підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням. Порушення, допущені державним виконавцем до проведення прилюдних торгів, підлягають оскарженню в порядку визначеному Законом № 606-ХІV. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Господарськими судами встановлено, що 27 березня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» (стягувач, кредитор) і ТОВ «Хіко» (боржник) укладено кредитний договір № 600/03.3-64 (далі – кредитний договір) на суму 1 963928,40 грн. 27 березня 2008 року між ними укладено іпотечний договір а 3 квітня 2008 року – додатковий договір до нього, за якими ТОВ «Хіко» передало в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» нежитлові приміщення АДРЕСА_1, реєстраційний номер 22739447, загальною вартістю 3 600 000 грн, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором. У зв'язку з невиконанням позивачем умов кредитного договору приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 видано виконавчий напис від 14 вересня 2012 року № 4329 про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить позивачеві на праві приватної власності (далі – виконавчий напис). Постановою старшого державного виконавця Відділу ОСОБА_4 від 20 лютого 2013 року прийнято до виконання виконавче провадження № 35987822 із примусового виконання виконавчого напису та проведено всі необхідні дії для підготовки до проведення прилюдних торгів: проведено опис і арешт предмета іпотеки, призначено та проведено експертизу, проведено конкурс з реалізації предмета іпотеки, переможцем якого визнано філію № 14 ПП «Нива – В.Ш.». 1 липня 2013 року між Відділом і філією № 14 ПП «Нива – В.Ш.» укладено договір № 1413285 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки. 9 липня 2013 року директор філії № 14 ПП «Нива – В.Ш.» повідомив сторони виконавчого провадження та Відділ про дату, місце та час проведення прилюдних торгів, того ж дня на сайті державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України опубліковано інформаційне повідомлення № 508600 про проведення прилюдних торгів, призначених на 25 липня 2013 року, аналогічне повідомлення опубліковано у двох місцевих друкованих засобах масової інформації – у газеті «Львівська пошта» № випуску 73 (1398) та в газеті «Високий замок» № випуску 99 (4967). 19 липня 2013 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося із заявою, підписаною начальником управління примусового погашення заборгованості ОСОБА_5 до Відділу та філії № 14 ПП «Нива – В.Ш.» про повернення виконавчого документа без виконання та зняття арешту, накладеного на нерухоме майно, а також зняття з реалізації на прилюдних торгах, призначених на 25 липня 2013 року, предмета іпотеки. До цієї заяви долучено копію нотаріально посвідченої довіреності від 9 листопада 2012 року про повноваження представника, що підписав заяву. 24 липня 2013 року начальником Відділу заяву повернуто стягувачеві з підстав невідповідності ксерокопії довіреності щодо посвідчення повноважень представника вимогам законодавства, зокрема приписам пункту 2.11 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5. 25 липня 2013 року філією № 14 ПП «Нива – В.Ш.» було проведено прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки. Результати прилюдних торгів оформлено Протоколом від 25 липня 2013 року № 1413285-2 (далі – Протокол), затвердженим директором філії № 14 ПП «Нива – В.Ш.», підписаним ліцитатором і переможцем торгів. Переможцем торгів визначено фізичну особу – підприємця ОСОБА_6, який запропонував найвищу ціну – 1 572 000,00 грн. Того ж дня переможцем торгів сплачено повну вартість придбаного на прилюдних торгах майна, що підтверджується банківською випискою по рахунку, наявною у матеріалах справи. На підставі Протоколу оформлено акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 26 липня 2013 року, затверджений начальником Відділу 26 липня 2013 року, який є підставою для подальшого оформлення права власності на зазначене нерухоме майно. Постановою старшого державного виконавця Відділу ОСОБА_4 від 8 серпня 2013 року виконавчий напис повернуто стягувачеві у зв'язку з реалізацією майна, на яке слід було звернути стягнення згідно з виконавчим документом. Предметом позову є визнання прилюдних торгів від 25 липня 2013 року недійсними з підстав, передбачених статтями 47, 50 Закону № 606-ХІV, за змістом яких, зокрема, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача. У разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також проводяться інші дії, необхідні у зв’язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту порушеного права згідно з частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами 1–3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, передбачено Законом № 606-ХІV та Інструкцією. Цим Законом встановлено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження. Аналіз положень Закону № 606-ХІV й Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна (стаття 62 Закону № 606-ХІV та пункти 5.11, 5.12 Інструкції). Відповідно до положень наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 Інструкції). Правила ж проведення прилюдних торгів визначено Тимчасовим положенням. За змістом Тимчасового положення прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (пункт 2.2). Тимчасовим положенням передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розділ 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6). Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця – учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином. Такий висновок узгоджується і з нормами статей 650, 655 та частини 4 статті 656 ЦК України, що відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розділ 6 Тимчасового положення, пункти 244, 245, 248 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 року № 152/361, стаття 34 Закону України «Про нотаріат»). Отже, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами 1–3 та 6 статті 203 ЦК України (частина 1 статті 215 цього Кодексу). Разом із тим слід зазначити, що оскільки, виходячи зі змісту частини 1 статті 215 ЦК України, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням. Господарськими судами таких порушень не встановлено. Що стосується порушень вимог статей 47, 50 Закону № 606-ХІV, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом № 606-ХІV, до призначення прилюдних торгів, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Таким чином, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Із наведеного вище випливає, що висновок суду касаційної інстанції про визнання прилюдних торгів недійсними у зв’язку з порушенням державним виконавцем статей 47, 50 Закону № 606-ХІV ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права. За таких обставин постанова Вищого господарського суду України від 15 січня 2014 року підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Керуючись статтями 11123–11125 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного суду України постановила: Заяву приватного підприємства «Нива – В.Ш.» задовольнити частково. Постанову Вищого господарського суду України від 15 січня 2014 року у справі № 914/2964/13 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий В.П. Барбара Судді М.І. Балюк І.С. Берднік В.С. Гуль Т.Є. Жайворонок І.Б. Шицький http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/398FEB298F882790C2257D4600451C67
  13. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 3 вересня 2014 року м. Київ Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у складі: Головуючого Яреми А.Г., Суддів: Барбари В.П., Гуля В.С., Романюка Я.М., Патрюка М.В., Балюка М.І., Берднік І.С., Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Шицького І.Б., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс К-1» до ОСОБА_1, підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», третя особа - публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк», про визнання прилюдних торгів недійсними та скасування свідоцтва про право власності, за заявами публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2013 року, в с т а н о в и л и: У травні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс К-1» (далі - ТОВ «Ресурс К-1») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (далі - ПП «СП «Юстиція»), третя особа - публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» (далі - ПАТ «Брокбізнесбанк»), про визнання прилюдних торгів недійсними та скасування свідоцтва про право власності. В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 19 грудня 2011 року проводилися прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що належало іпотекодавцю ТОВ «Ресурс К-1», а саме: земельної ділянки для іншого сільськогосподарського призначення площею S, розташованої АДРЕСА_1. Організатором торгів було ПП "СП "Юстиція", стартова ціна даного майна становила 276 025 грн. Переможцем торгів став єдиний учасник торгів ОСОБА_1, який придбав вищезазначену земельну ділянку за стартовою ціною. ТОВ «Ресурс К-1» вважає, що прилюдні торги є недійсними, оскільки при їх підготовці та проведенні були допущені численні порушення чинного законодавства, а саме: позивачеві не направлено державним виконавцем повідомлення про оцінку майна; боржник не мав змоги оскаржити висновок про вартість майна від 11 жовтня 2011 року; державна виконавча служба не відреагувала на його клопотання про зупинення виконавчого провадження; організатор торгів опублікував повідомлення про проведення торгів у газетах, що не є місцевими засобами масової інформації; протокол за результатами проведення прилюдних торгів позивачем отримано тільки 16 січня 2012 року; боржник не отримав копію акта про реалізацію предмета іпотеки. З огляду на зазначене, ТОВ «Ресурс К-1» просило визнати недійсними прилюдні торги та свідоцтво від 13 листопада 2012 року, видане переможцю торгів ОСОБА_1, і скасувати державну реєстрацію свідоцтва. Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 19 червня 2013 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Ресурс К-1» відмовлено у зв’язку зі спливом позовної давності. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 25 вересня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Ресурс К-1» задоволено частково. Визнано недійсними прилюдні торги, що відбулися 19 грудня 2011 року, з реалізації нерухомого майна - земельної ділянки площею S, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для іншого сільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Визнано недійсним видане на ім'я ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на вищезазначене нерухоме майно, посвідчене приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_2 13 листопада 2012 року на підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки та зареєстроване в реєстрі за номером НОМЕР_2. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2013 року рішення апеляційного суду залишено без змін. У заяві ПАТ «Брокбізнесбанк» просить скасувати судове рішення касаційного суду й ухвалити нове рішення, у своїй заяві ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення касаційного суду, а справу направити на новий розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції ст. 45 Закону України «Про іпотеку» та п.п. 4.2, 7.1 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представника ПАТ «Брокбізнесбанк» ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заяви підлягають задоволенню. На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним. Судами встановлено, що 12 вересня 2007 року між селянським фермерським господарством «ТОК» та ПАТ «Брокбізнесбанк» було укладено кредитний договір, який був забезпечений договором іпотеки, укладеним між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Ресурс К-1» 30 грудня 2008 року. Відповідно до умов цього договору ТОВ «Ресурс К-1» передало ПАТ «Брокбізнесбанк» в іпотеку земельну ділянку, площею S, цільове призначення для іншого сільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки позичальник неналежно виконував умови кредитного договору, 5 липня 2010 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис № 1567 з пропозицією звернути стягнення на вищезазначену земельну ділянку, яка належить ТОВ «Ресурс К-1», та за рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного майна, задовольнити вимоги ПАТ «Брокбізнесбанк». 12 липня 2010 року державним виконавцем ВДВС Хустського РУЮ відкрито виконавче провадження, а 21 липня 2010 року проведено опис нерухомого майна – земельної ділянки. У 2011 році виконавче провадження передано до підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції в Закарпатській області, призначено оцінювача земельної ділянки та укладено угоду з ПП «СП «Юстиція» на реалізацію земельної ділянки. Інформація про прилюдні торги була опублікована у газеті «Неділя» за № 48 (567) від 2-8 грудня 2011 року та газеті «Закарпатські оголошення» за № 48 (416) від 2-8 грудня 2011 року. 19 грудня 2011 року в місті Хуст в приміщенні ПАТ «Брокбізнесбанк» були проведені прилюдні торги, за результатами яких переможцем став єдиний учасник торгів – ОСОБА_1, який придбав земельну ділянку за стартовою ціною – 276 925 грн., про що було складено протокол НОМЕР_3. 13 листопада 2012 року приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу ОСОБА_2 на підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки посвідчив на ім’я ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно – земельну ділянку площею S, кадастровий номер НОМЕР_1, зареєстроване в реєстрі за НОМЕР_2. Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що при проведенні прилюдних торгів мало місце порушення Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна – у порушення встановленої процедури організатори торгів оголосили торги такими, що відбулися, оголосивши переможцем торгів єдиного учасника. Однак з таким висновком погодитися не можна. Наказом Мінюсту України № 68/5 від 27.10.1999 року було затверджено Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (далі – Тимчасове положення), яке визначає умови і порядок проведення прилюдних торгів з продажу квартир, будинків, підприємств як цілісного майнового комплексу, інших приміщень, земельних ділянок, що є нерухомим майном, на які звернено стягнення відповідно до чинного законодавства, а також розрахунків за придбане майно. Разом з тим, питання продажу іпотечного майна врегульовано і Законом України «Про іпотеку», п.п.1,2 Прикінцевих положень якого чітко визначено, що Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року. Законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим законом, застосовуються у частині, що не суперечить Закону. Стаття 41 Закону України «Про іпотеку» зазначає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону. У відповідності до вимог ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює примусове звернення стягнення на предмет іпотеки з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Пункт 1.4. Тимчасового положення прямо вказує, що організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку». Так, відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про іпотеку» прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника. У разі участі у прилюдних торгах одного покупця майно може бути придбане ним за початковою ціною. Доводи судів апеляційної та касаційної інстанцій про те, що прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки є такими що відбулися за участі принаймні двох покупців (п. 4.2 Тимчасового положення) та визнання торгів такими, що не відбулися у разі наявності тільки одного покупця (п. 7.1. Тимчасового положення) є помилковими, оскільки вони суперечать ч. 3 ст. 45 Закону України «Про іпотеку». Отже, ураховуючи положення ч. 3 ст. 45 Закону України «Про іпотеку» участь у прилюдних торгах лише одного учасника не може слугувати підставою для визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися. До таких же висновків дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалах від 15 квітня 2013 року, 5 липня 2013 року, 21 серпня 2013 року, 25 грудня 2013 року, 29 січня 2014 року та Вищий господарський суд України в постановах від 15 березня 2011 року та від 12 листопада 2013 року, на які як на приклади неоднакового застосування судами касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права посилались у своїх заявах ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1. Таким чином, за однакових фактичних обставин судами касаційної інстанції неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Оскільки у справі, яка переглядається, рішення суду касаційної інстанції є незаконним, то відповідно до ст. 360-4 ЦПК України його слід скасувати і передати справу на новий касаційний розгляд. Керуючись п. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, ч.ч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України, Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л и : Заяву ПАТ «Брокбізнесбанк» задовольнити частково, заяву ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2013 скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд. Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України. Головуючий А.Г. Ярема Судді В.П.Барбара М.В. Патрюк М.І. Балюк І.С. Берднік Л.І. Григор’єва В.С. Гуль В.І. Гуменюк Т.Є. Жайворонок Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін І. Б. Шицький ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ по справі № 6-82цс14 Спеціальним нормативно-правовим актом щодо проведення прилюдних торгів на предмет іпотеки є Закон України «Про іпотеку», положення якого передбачає можливість реалізації іпотечного майна принаймні за умови присутності одного учасника (ч. 3 ст. 45 Закону України «Про іпотеку»), а отже торги визнаються такими що відбулися. http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/163EC0CED458D079C2257D4A002419C8
  14. Державний герб України Ухвала іменем україни 27 листопада 2013 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Гвоздика П.О., суддів: Горелкіної Н.А., Журавель В.І., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, приватного підприємства «Нива - В.Ш.», треті особи: ОСОБА_4, публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 18 липня 2013 року, в с т а н о в и л а : У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд із указаним позовом, посилаючись на те, що на виконанні у Придніпровському відділі державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з нього коштів на користь юридичних осіб. В ході виконання провадження державним виконавцем було описано і арештовано квартиру АДРЕСА_1. Придніпровським відділом державної виконавчої служби була направлена до філії 24 приватного підприємства «Нива - В.Ш.» (далі - ПП «Нива - В.Ш.) заявка на реалізацію арештованого нерухомого майна. 24 вересня 2012 року ПП «Нива - В.Ш.» були проведені перші прилюдні торги з реалізації належного йому майна. У зв»язку з відсутністю заявок від покупців прилюдні торги були визнані такими, що не відбулися. Згідно з актом уцінки майна ціна після його уцінки складає 172 050 грн. 9 листопада 2012 року були проведені повторні прилюдні торги з реалізації вказаної квартири за наявності тільки одного покупця - ОСОБА_4, квартира була реалізована за стартовою ціною 172 050 грн., що вдвічі менше її ринкової вартості. Зазначав, що прилюдні торги були проведені з численними порушеннями чинного законодавства, зокрема за наявності тільки одного покупця, у зв'язку з чим просив суд: визнати прилюдні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 такими, що не відбулися; визнати недійсним протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна №2412222-01 від 12 листопада 2012 року; визнати незаконним та скасувати акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки №2412222-01/12 від 20 листопада 2012 року. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 18 липня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають. Судом установлено, що постановою головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 27 липня 2010 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-755, виданого 23 червня 2010 року Черкаським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» боргу у сумі 7 218 грн. 12 коп. Постановою головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 15 вересня 2010 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-174, виданого 7 квітня 2010 року Черкаським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» суму боргу у розмірі 17 829 грн. 88 коп. Постановою головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 4 листопада 2011 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-809/11, виданого 3 червня 2011 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_3 на користь АБ «Київська Русь» боргу у сумі 14 015 грн. 88 коп. Постановою державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 3 березня 2012 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-1692, виданого 13 грудня 2011 року Черкаським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу у розмірі 300 236 грн. 65 коп. Згідно з актом опису й арешту майна від 7 грудня 2010 року, складеним державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Шаповал О.В., при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь юридичних осіб та держави боргів в сумі 60453,96 грн. описано і накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.68-69). Згідно з висновком про вартість об'єкта оцінки ринкова вартість вказаної квартири становить 229 400 грн. 24 вересня 2012 року у зв'язку з відсутністю заявок від покупців прилюдні торги не відбулися. 26 вересня 2012 року відбулася уцінка арештованого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 у зв'язку із відсутністю заявок від покупців, про що складено акт уцінки арештованого майна, переданого на реалізацію філії 24 ПП «Нива-В.Ш.» згідно з договором від 29 серпня 2012 року №2412222, вартість квартири після уцінки склала 172 050 грн. 9 листопада 2012 року були проведені повторні прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна. Згідно з протоколом №2412222-01 проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки, яке належить ОСОБА_3, переможцем торгів визнано ОСОБА_4, який сплатив за нього 172 050 грн. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач невірно обрав спосіб захисту порушеного права, оскільки виходячи з правової природи процедури реалізації майна на аукціоні, яка полягає в продажу майна боржника, на яке звернено стягнення, та переході права власності до покупця - переможця аукціону має місце правочин, який може визнаватися в судовому порядку недійсним. Проте з таким висновком погодитися не можна. Прилюдні торги є спеціальною процедурою, за результатами якої укладається договір купівлі-продажу, який можна визнати недійсним з підстав недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3,5 та 6 ст.203 ЦК (ч.1 ст.215 зазначеного Кодексу). Згідно з п.7.1 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, у разі: відсутності покупців або наявності тільки одного покупця; якщо жоден із покупців не запропонував ціну, вище за стартову ціну лота, несплати в установлений термін переможцем прилюдних торгів належної суми за придбане майно. Позивачем заявлений позов про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, оскільки на прилюдних торгах був присутнім тільки один учасник торгів ОСОБА_4, а також зазначена відповідно тільки одна пропозиція щодо ціни лоту, проте суд першої інстанції у порушення вимог ст.10 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, позовні вимоги належним чином не перевірив. Апеляційний суд, розглядаючи справу, на порушення вимог ст. 303 ЦПК України доводів апеляційної скарги не перевірив та на порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України дійшов передчасного висновку про те, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим. Зокрема, при розгляді справи суди не зазначили чому не приймають до уваги доводи позивача про те, що прилюдні торги проводилися на виконання рішення судів про стягнення з нього заборгованості на користь юридичних осіб. В цьому випадку прилюдні торги повинні проводитися у відповідності до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Відповідно до п. 4.14 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна під час проведення прилюдних торгів ведеться протокол до якого заносяться такі дані, зокрема, пропозиції покупців, відомості про покупця, який запропонував у ході торгів найвищу ціну (переможець торгів). Згідно з пунктом 4.2. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна лот виставляється на торги за наявності не менше двох покупців. У відповідності до пункту 7.1. розділу 7 «Прикінцеві положення» Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, зокрема, у разі відсутності покупців або наявності лише одного покупця. Відповідно до ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону. Положення ст.45 Закону України « Про іпотеку» про те, що прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника, не застосовуються в даному випадку, оскільки відсутні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки або виконавчий напис нотаріуса. Як вбачається із матеріалів справи, в протоколі №2412222-01 проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки, яке належить ОСОБА_3, зазначений тільки один учасник торгів ОСОБА_4, а також зазначена тільки одна пропозиція щодо ціни лоту - 172 050 грн. За таких обставин ухвалені в справі судові підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 18 липня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий П.О. Гвоздик Судді: Н.А. Горелкіна В.І. Журавель І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко http://reyestr.court.gov.ua/Review/35735410 Державний герб України Ухвала іменем україни 28 травня 2014 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кузнєцов В.О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 28 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, приватного підприємства «Нива - В.Ш», треті особи: ОСОБА_2, публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, в с т а н о в и в: Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 28 квітня 2014 року, позов задоволено. Визнано прилюдні торги з реалізації квартири, що знаходиться АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що не відбулися. Визнано недійсним протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна № 2412222-01 від 12 листопада 2012 року. Скасовано акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № 2412222-01/12 від 20 листопада 2012 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. . У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень. Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України, у х в а л и в: Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, приватного підприємства «Нива - В.Ш», треті особи: ОСОБА_2, публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися. Додані до скарги матеріали повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ В.О. Кузнєцов http://reyestr.court.gov.ua/Review/38953039
  15. Державний герб України КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1970/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шульженко В.П. Суддя-доповідач: Безименна Н.В. ПОСТАНОВА Іменем України 24 червня 2014 року м. Київ Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Безименної Н.В., суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю., при секретарі Авраменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про визнання незаконними дій та скасування постанови, - В С Т А Н О В И Л А: В лютому 2014 року позивач ОСОБА_2 звернулася в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України в якому просив: визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Кушнір Л.В. щодо винесення Постанови про стягнення виконавчого збору від 3 грудня 2013 року ВП № 40567233; скасувати Постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Кушнір Л.В. про стягнення виконавчого збору від 3 грудня 2013 року ВП № 40567233. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що відповідачем правомірно винесено постанову від 03.12.2013 року ВП № 40567233 про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки позивач не виконав вимоги виконавчого документу в строки зазначені у постанові про відкриття виконавчого провадження.. Не погоджуючись із судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, представник позивача зазначає, що чинним законодавством України не передбачено порядок, згідно якого боржник - ОСОБА_2, мала би можливість самостійно у добровільному порядку та у відведений для цього строк виконати вимоги виконавчого документу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступного. У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_2 як майновим поручителем ТОВ «Будівельна Українська Спілка» укладено Іпотечний договір №151410Z53 від 10.06.2010р., посвідчений приватним нотаріусом за реєстровим №3121 (а.с. 26-29). Згідно договору, предметом іпотеки є нерухоме майно, що належить позивачу на праві власності - земельна ділянка загальною площею 1,5338 га, кадастровий номер 3221487301:01:009:0341, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Рославичі. У зв'язку з невиконанням Позичальником (ТОВ «Будівельна Українська Спілка») зобов'язань, у грудні 2012 року Банк звернувся до суду із позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження. Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17.04.2013р. позов Банку задоволено. 05.11.2013р. на підставі ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40567233 з примусового виконання виконавчого листа № 1008/7715/12 від 10.09.2013р., виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області (а.с. 99-100). Вказаною постановою звернено стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 151410Z53 від 10.06.2010р., а саме: земельну ділянку загальною площею 1,5338 га, кадастровий номер 3221487301:01:009:0341, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Рославичі, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною продажу предмета іпотеки визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження. Пунктом 2 боржнику надано 7-денний строк для самостійного виконання. Оскільки вимоги виконавчого документу виконані не були, а виконавче провадження ВП № 40567233 з примусового виконання виконавчого листа № 1008/7715/12 від 10.09.2013р., що видав Васильківський міськрайонний суд Київської області, не завершено, державним виконавцем 03.12.2013 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 40567233 (а.с. 18). На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цьогоЗакону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Частиною 1 статті 7 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. У відповідності до положень ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про неможливість позивача самостійно у строки визначені державним виконавцем виконати вимоги виконавчого документа, оскільки чинним законодавством України не передбачено порядок, згідно якого ОСОБА_2 мала можливість виконати дані вимоги державного виконавця. Відповідно до п. 2.2 тимчасового Положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна прилюдні торги - продаж майна, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Згідно п. 3.1 орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота. Пунктом 1.2. Положення передбачено, що прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.11.2013 року направлено на адресу боржника 11.11.2013 року вих. № 13-0-35-3631/5-966/6 (а.с. 157). Згідно штампу відділення поштового зв'язку (а.с. 158), конверт 14.12.2013 року повернувся відправнику в зв'язку закінченням встановленого строку зберігання. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не дочекавшись розписки про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження або повернення конверту за закінченням встановленого строку зберігання, 03.12.2013 року прийняв оскаржувану постанову про стягнення з боржника - ОСОБА_2, виконавчого збору. Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що боржник не мала можливості самостійно у встановлені державним виконавцем строки виконати вимоги виконавчого документа, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової про задоволення позову. Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року - скасувати та постановити нову, якою позов ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про визнання незаконними дій та скасування постанови - задовольнити. Визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Кушнір Л.В. щодо винесення Постанови про стягнення виконавчого збору від 3 грудня 2013 року ВП № 40567233. Скасувати Постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Кушнір Л.В. про стягнення виконавчого збору від 3 грудня 2013 року ВП № 40567233. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 2 509, 08 грн. (дві тисячі п'ятсот дев'ять гривень вісім копійок). Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. Повний текст постанови виготовлено 1 липня 2014 року. Головуючий суддя: Н.В. Безименна Судді: В.О. Аліменко А.Ю. Кучма Головуючий суддя Безименна Н.В. Судді: Кучма А.Ю. Аліменко В.О. http://reyestr.court.gov.ua/Review/39684622
  16. Державний герб України КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" червня 2013 р. справа № 910/318/13 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Буравльова С.І. суддів: Андрієнка В.В., Шапрана В.В. при секретарі: Ковальчуку Р.Ю. за участю представників: позивача - Федоренко Л.Б., Бєлкін М.Л., Любович Є.Л.; відповідача - не з`явилися; третьої особи - не з`явилися розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення господарського суду м. Києва від 09.04.2013 р. у справі № 910/318/13 (суддя - Стасюк С.В.) за позовом Фермерського господарства "Ланагропрод" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі обласного відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк м. Чернігів третя особа Відділ державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області про припинення правовідносин за договором іпотеки ВСТАНОВИВ: У січні 2013 року Фермерське господарство "Ланагропрод" (далі - позивач) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі обласного відділення Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк м. Чернігів (далі - відповідач) про припинення правовідносин за договором іпотеки нерухомого майна від 18.11.2008 р. Ухвалою господарського м. Києва від 04.01.2013 р. порушено провадження у справі № 910/403/13 та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділ державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області. Рішенням господарського суду м. Києва від 09.04.2013 р. у справі № 910/318/13 позовні вимоги Фермерського господарства "Ланагропрод" задоволено повністю. Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 09.04.2013 р. у справі № 910/318/13, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права. Так, в апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що суд першої інстанції з власної ініціативи змінив підстави позову під час розгляду справи по суті. Також апелянт зазначає про те, що такого способу захисту права, як визнання договору припиненим, не існує. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/318/13, а розгляд справи призначено на 06.06.2013 р. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення господарського суду м. Києва 09.04.2013 р. у справі № 910/318/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. В засідання суду, призначене на 06.06.2013 р., представники відповідача та третьої особи не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду скарги та доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано. Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції». Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне. 28.11.2005 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк), та Фермерським господарством "Агроленд" (позичальник) було укладено кредитний договір № 307 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 800000,00 грн. на умовах, передбачених цим договором, з кінцевим терміном повернення кредиту - не пізніше 27 листопада 2008 року. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. В забезпечення виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (іпотекодержатель) та Фермерським господарством "Ланагропрод" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір від 18.11.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 4311 (далі - Іпотечний договір). Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до п. 1.2 Іпотечного договору предметом іпотеки є наступна нерухомість: 1. Продбаза, цегляна, розташована за адресою: Чернігівська область, м. Бахмач, вул. Богдана Хмельницького, буд. 23 - Г, загальною площею 463,0 кв. м., позначена в плані літерою "Б-1", заставна вартість - 200000,00 грн. 2. Промбаза, цегляна, розташована за адресою: Чернігівська область, м. Бахмач, вул. Богдана Хмельницького, буд. 23 - Б, загальною площею 663,9 кв. м., позначена в плані літерою "В-1", заставна вартість - 320000,00 грн. 3. Госпсклад, цегляний, розташований за адресою: Чернігівська область, м. Бахмач, вул. Богдана Хмельницького, буд. 23-Е, загальною площею 464,9 кв. м., позначений в плані літерою "Д-1", заставна вартість - 220000,00 грн. 4. Майстерня, цегляна, розташована за адресою: Чернігівська область, м. Бахмач, вул. Богдана Хмельницького, буд. 23 - В, загальною площею 158,8 кв. м., позначена в плані літерою "Б-1", заставна вартість 60000,00 грн. (далі - предмет іпотеки). Згідно з п. 5.1 Іпотечного договору Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію у наступних випадках: - якщо у момент настання строку виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповернені у встановлені відповідно до пункту 2.2 Кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій сплаті у передбачені Кредитним договором строки сум відсотків, відсотків за правомірне користування кредитом; та/або при несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені Кредитним договором; - незалежно від настання строку виконання боржником будь-яких зобов'язань за Кредитним договором - при ліквідації чи реорганізації у будь-який спосіб іпотекодавця та/або боржника, порушенні відносно будь - кого з них справи про банкрутство; - незалежно від настання строку виконання боржником будь-яких зобов'язань за Кредитним договором - при виникненні підстав, вказаних у пункті 3.1.5 цього Договору, при невиконанні пункту 4.1.11 цього Договору. Згідно зі ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Пунктом 5.2.2 Іпотечного договору сторони погодили, що іпотекодержатель може безпосередньо звернутись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису або до господарського суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію. Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст. ст. 193, 202 ГК України та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У зв'язку з невиконанням боржником свого зобов'язання за Кредитним договором, 06.01.2009 р. приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу вчинено виконавчий напис за № 44 (Виконавчий напис № 44) про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог Акціонерного комерційного промислово - інвестиційного банку у розмірі 800000,00 грн. заборгованості по кредиту, 26900,97 грн. заборгованості по простроченим відсоткам , 20466,21 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 765,69 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків. Виконавчий напис № 44 було пред'явлено до виконання у Відділ державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області в лютому 2009 року. В процесі здійснення виконавчих дій за Виконавчим написом № 44, у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про іпотеку", були проведені торги з реалізації предмета іпотеки, які в перший та другий раз не відбулись, тобто предмет іпотеки не було реалізовано за початковою ціною 790193,25 грн. Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області від 09.04.2010 р. виконавчий документ повернуто стягувачеві. 08.02.2012 р. старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 31050276 з виконання Виконавчого напису № 44. Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області від 28.02.2012 р. накладено арешт на предмет іпотеки у межах суми звернення стягнення у розмірі 848132,87 грн. За результатами третіх торгів, майно, що є предметом іпотеки, залишилось нереалізованим, у зв'язку з відсутністю купівельного попиту. Листами за вих. № 730 від 30.07.2012 р., за вих. № 1184 від 14.11.2012 р. та за вих. № 894 від 10.09.2012 р. організатор торгів - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Еліт Сервіс" повідомило начальника Відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області про те, що торги не відбулись, у зв'язку з відсутністю купівельного попиту. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому ст. 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися. Частиною 7 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. У відповідності до ст. 49 Закону України "Про іпотеку" та ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", 22.11.2012 р. старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області направив на адресу відповідача лист, в якому запропонував Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити останньому непродане майно, що є предметом іпотеки, в рахунок погашення боргу. У відповідь на вказаний лист відповідач листом за вих. № 125/39-07/102 від 28.11.2012 р. повідомив Відділ державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції Чернігівської області про відмову Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишати за собою нереалізоване майно, що є предметом іпотеки, за ціною, запропонованою в рахунок погашення боргу. На думку позивача подальше існування іпотеки порушить права останнього як власника предмета іпотеки на вільне розпорядження належним йому майном. Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду (ч. 3 ст. 49 Закону України "Про іпотеку"). У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Така «інша» підстава міститься у ч. 3 ст. 49 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої, якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішення суду. Таким чином, приписи статті 49 Закону України "Про іпотеку" передбачають можливість припинення іпотеки за рішенням суду у разі не використання іпотекодержателем права на придбання предмету іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. Як зазначалось вище, предмет іпотеки пройшов процедуру перших, других та третіх торгів, на яких відповідач мав можливість задовольнити свої вимоги до позивача, тобто відбулась процедура реалізації іпотечного майна, прилюдні торги визнано такими, що не відбулись, результати торгів сторони не оспорювали, відповідач, у встановлений законом строк, не скористався своїм правом придбати предмет іпотеки, а отже, право іпотеки вичерпано та подальше утримання майна під забороною безпідставне. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 16.11.2011 р. у справі № 5016/2015\2011(16/160). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Чернігівської області від 15.11.2011 р. у справі № 9/149б/79б затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Фермерського господарства "Агроленд", ліквідовано Фермерське господарство "Агроленд" у якості суб'єкта підприємницької діяльності. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 29.03.2013 р., юридична особа боржника, тобто, Фермерське господарство "Агроленд", є припиненою. Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншім ушкодженням здоров'я або смертю. Згідно зі ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що порука припиняється в разі припинення основного зобов'язання, а отже припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення поруки, оскільки зобов'язання за кредитним договором припинилося. Враховуючи те, що зобов'язання Фермерського господарства "Агроленд" перед Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за кредитним договором № 307 від 28.11.2005 р. припинились, у зв'язку з ліквідацією боржника, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зобов'язання Фермерського господарства "Ланагропрод" перед Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за іпотечним договором від 18.11.2008 р., посвідченим приватним нотаріусом Бахмацького районного нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі № 4311, є припиненими. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-129цс12 від 07.11.2012 р. Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що такого способу захисту права, як визнання договору припиненим, не існує, колегією суддів визнаються необґрунтованими, оскільки частиною 3 статті 49 Закону України «Про іпотеку» передбачено право припинення іпотеки за рішенням суду, а тому спосіб захисту порушеного права обраний вірно. Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції з власної ініціативи змінив підстави позову під час розгляду справи по суті, колегією суддів також визнаються необґрунтованими, оскільки під час розгляду справи позивач не змінював підстав позову, а лише навів додаткові підстави, які не суперечать пункту 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 р. № 48 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції». Тому доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 09.04.2013 р. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 09.04.2013 р. у справі № 910/318/13 - без змін. 2. Матеріали справи № 910/318/13 повернути до господарського суду м. Києва. 3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі. Головуючий суддя Буравльов С.І. Судді Андрієнко В.В. Шапран В.В. http://reyestr.court.gov.ua/Review/31747448
  17. http://reyestr.court.gov.ua/Review/34640858 Державний герб України У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 жовтня 2013 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,Гримич М.К., Умнової О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_6, приватного підприємства «Нива-В.Ш.», Хортицького відділення державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_7, про визнання прилюдних торгів та протоколу з проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна недійсними, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 червня 2013 року, в с т а н о в и л а : У січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» звернулося до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що державний виконавець в порядку проведення виконавчих дій на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Запорізького нотаріального округу ОСОБА_8 від 26 січня 2010 року необґрунтовано призначив проведення третіх прилюдних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1 та здійснив другу уцінку цього майна на 50 %, що не передбачено вимогами ст. 49 Закону України «Про іпотеку», крім того, позивач не був належним чином повідомлений про час та місце проведення прилюдних торгів та стартову ціну майна, а також, відповідач ОСОБА_6 сплатив внесок за участь у цих торгах після спливу кінцевого терміну відповідної реєстрації, тобто після 11-00 30 жовтня 2012 року. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати недійсними прилюдні торги, проведені 30 жовтня 2012 року з реалізації квартири АДРЕСА_1 та протокол № 0812129-1/1 з проведення прилюдних торгів по реалізації вказаної квартири, оскільки результати цих торгів порушили право позивача на отримання більшої суми від реалізації нерухомого майна. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11 червня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено. У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 27 лютого 2012 року постановою державного виконавця Хортицького відділення державної виконавчої служби (далі - ВДВС) було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого надпису приватного нотаріуса Запорізького нотаріального округу ОСОБА_8 від 26 січня 2010 року, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_7 З вказаного вище виконавчого напису вбачається, що зазначена квартира на підставі договору іпотеки від 22 жовтня 2008 року передана в іпотеку публічному акціонерному товариству «УкрСиббанк». Визначено, що за рахунок виручених від продажу квартири коштів необхідно задовольнити кредитні вимоги публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на загальну суму 380 241 грн 06 коп. (а. с. 81). 18 червня 2012 року на підставі відповідної ухвали суду було замінено сторону виконавчого провадження з публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (а. с. 95). 12 квітня 2012 року на адресу стягувача надійшло повідомлення Хортицького ВДВС щодо результатів оцінки спірного арештованого майна, вартість квартири склала 257 232 грн. За результатами засідання конкурсної комісії відділу ДВС Головного управління юстиції і Запорізькій області та укладеного договору, арештовану квартиру передано для реалізації до філії 08 приватного підприємства «НИВА-В.Ш.». Перші прилюдні торги з реалізації зазначеного майна 20 серпня 2012 року не відбулися у зв'язку з відсутністю купівельного попиту. 04 вересня 2012 року державним виконавцем здійснено уцінку арештованого майна на 25 % після чого вартість квартири склала 192 924 грн. Другі прилюдні торги з реалізації зазначеного майна 05 жовтня 2012 року не відбулися у зв'язку з відсутністю купівельного попиту. 08 жовтня 2012 року державним виконавцем здійснено уцінку арештованого майна на 50 % після чого вартість квартири склала 128 616 грн. 30 жовтня 2012 року о 12-00 були проведені треті прилюдні торги з реалізації спірної квартири, за результатами яких складено протокол № 0812129-1, переможцем торгів у протоколі вказано ОСОБА_9, який був третім учасником торгів та запропонував найбільшу ціну, а саме 320 тис. грн., перший учасник ОСОБА_6 запропонував 129 тис. грн, а другий учасник ОСОБА_10 160 тис. грн. При цьому, ліцитатором в протоколі торгів не була зафіксована ціна другого учасника ОСОБА_10, як заявлена в неналежному порядку. Переможець торгів ОСОБА_9 відмовився підписувати протокол та сплатити зазначену ним суму. В зв'язку з наведеним, був складений протокол № 0812129-1/1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, переможцем торгів у якому зазначено ОСОБА_6 15 листопада 2012 року було складено акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки. Згідно квитанції від 30 жовтня 2012 року, ОСОБА_6 сплатив свій внесок за участь у торгах о 10-37 год., тоді як кінцевий термін сплати був до 11-00 години цього дня. На підставі наявних в матеріалах справи доказів, норм ч. 1 та ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку», суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновків про відсутність порушень законодавства України при проведенні оскаржуваних прилюдних торгів, а відтак і відсутність правових підстав для задоволення позову. З такими висновками судів погодитися не можна. Відповідно до положень ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Пунктом 4 ч. 6 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» доповнено ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» реченнями такого змісту: «Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна»; у частині третій слово «других» замінити словом «третіх». Саме на підставі вказаних змін до ст. 49 Закону України «Про іпотеку», суди дійшли до висновків про дотримання законності при проведенні третіх оскаржуваних прилюдних торгів. Поза увагою судів залишилася та обставина, що іпотечний договір (згідно відомостей, що містяться у вказаному вище виконавчому написі), за яким ОСОБА_7 передала зазначену вище квартиру іпотекодержателю, було укладено 22 жовтня 2008 року. Зі змісту мотивувальної частини позовної заяви (а. с. 4 абз. 1) вбачається, що вказаним іпотечним договором забезпечено виконання зобов'язань перед іпотекодержателем, що випливають з укладеного договору про надання споживчого кредиту з Правилами від 22 жовтня 2008 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а. с. 64). Таким чином, при розгляді справи суди повинні були врахувати положення частини 2 розділу ІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», у яких визначено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності, а саме до 16 жовтня 2011 року. Статтею 49 Закону України «Про іпотеку», в редакції чинній станом на 22 жовтня 2008 року (дата укладення кредитного договору і договору іпотеки), не було передбачено проведення третіх прилюдних торгів, а відтак і здійснення другої уцінки предмета іпотеки що реалізується з торгів. На викладені обставини посилався і позивач, обґрунтовуючи вимоги, в тому числі, позовної заяви, проте, всупереч вимогам ст. ст. 213-215, 303 ЦПК України, суди першої та апеляційної інстанцій таких доводів при розгляді справи не врахували, у судових рішеннях їх не спростували, належним чином не перевірили дотримання відповідачами норм чинного законодавства України при проведенні оскаржуваних торгів та протиправно при вирішенні спору застосували норму матеріального права в редакції, що не поширюється на правовідносини між сторонами у даній справі. Крім того, при проведенні перевірки відповідності оскаржуваних торгів вимогам положень Закону України «Про іпотеку», суди виходили з того, що реалізоване з торгів нерухоме майно є предметом іпотеки за іпотечним договором від 22 жовтня 2008 року, на яке звернуто стягнення зазначеним вище виконавчим написом нотаріуса. За правилами ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Матеріали справи не містять копії договору іпотеки від 22 жовтня 2008 року за реєстровим № 5368, на підставі якого нотаріусом звернуто стягнення на реалізоване з оскаржуваних торгів нерухоме майно. Судами такий договір не досліджувався, незважаючи на те, що у п. 2.1 вказаного вище кредитного договору від 22 жовтня 2008 року реалізоване з оскаржуваних торгів нерухоме майно визначено як предмет застави. Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права призвело до ухвалення у справі судових рішень, які визнати законними і обґрунтованими не можна, тому такі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. На підставі викладеного та керуючись нормами ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а : Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» задовольнити частково. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 червня 2013 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий О.С. Ткачук Судді:В.С. Висоцька М.К. Гримич В.М. Колодійчук О.В. Умнова
  18. http://reyestr.court.gov.ua/Review/21841067 Державний герб України У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 6 березня 2012 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Умнової О.В., Гримич М.К., Висоцької В.С. розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Морський» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк Морський» на ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2011 року, - в с т а н о в и л а: У квітні 2018 року позивач ПАТ «Банк «Морський» звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по кредитному договору у розмірі 3987 503,57 грн., яка складається: 2663 500 грн. основного боргу, відсотки у розмірі 372362,17 грн., пеня 285766,40 грн. та 665875 грн. - штраф. Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 24 листопада 2009 року даний позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 2663 500 грн., заборгованість по відсоткам 372362,17 грн., пеню за прострочення виконання зобовязання 285766,40 грн., штраф 665875 грн., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700 грн. та витрати на ІТЗ у розмірі 30 грн. Всього 3989233,57 грн. Інша частина вимог залишена без задоволення, зокрема про розірвання укладеного між сторонами кредитного договору, стягнення заборгованості по кредиту за рахунок заставленого майна залишені без розгляду. Ухвалою апеляційного суду АР Крим від 26 травня 2010 року апеляційна скарга ОСОБА_4 відхилена, рішення місцевого суду залишено без змін. Вказані рішення судів набрали законної сили. Ухвалою Євпаторійського міського суду АР Крим від 20 жовтня 2011 року задоволена заява ПАТ «Банк «Морський» про заміну сторони у виконавчому провадженні та заміну способу і порядку виконання рішення суду. Замінено стягувача ВАТ «Банк «Морський» у виконавчому провадженні №2-3593/2009 на ПАТ «Банк «Морський». Змінено спосіб виконання рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 24 листопада 2009 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 червня 2006 року з боржника ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Морський». Звернуто стягнення на предмет іпотеки житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку загальною площею 0,1662 га, за цією ж адресою, які належать на праві приватної власності ОСОБА_4, шляхом їх продажу ПАТ «Банк «Морський» з укладенням договорів купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, інших документів, необхідних для продажу, а також надання ПАТ «Банк «Морський» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, по ціні, яка встановлюється за згодою між іпотекодателем та іпотеко держателем, а у випадку не досягнення такої згоди на підставі оцінки майна субєкта оціночної діяльності, на рівні, не нижче звичайних цін на ці види майна. Виконавчий лист Євпаторійського міського суду АР Крим про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 за кредитним договором у розмірі 3989233,57 грн. відкликаний. Ухвалою апеляційного суду АР Крим від 20 грудня 2011 року апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволена. Ухвала місцевого суду в частині зміни способу і порядку виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки скасована з постановленням у цій частині нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду. Позивач ПАТ «Банк «Морський», не погоджуючись з даною ухвалою суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати із залишенням в силі ухвали місцевого суду. Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного. Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Апеляційний суд прийшов до правильного висновку про неможливість вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст.373 ЦПК України, на стадії виконання судового рішення. В даному випадку, змінивши спосіб виконання місцевий суд фактично змінив суть судового рішення, предмет і підстави позову. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні. Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, - у х в а л и л а: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Морський» відхилити, ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2011 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Умнова О.В. Гримич М.К. Висоцька В.С.
  19. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2014 року м. Київ Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Яреми А.Г., суддів: Григор’євої Л.І., Лященко Н.П., Патрюка М.В., Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,- розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на дії державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 за заявою Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 27 грудня 2013 року, в с т а н о в и л а: У серпні 2013 року публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» (далі - ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго») звернулось до суду зі скаргою на дії державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1. Зазначало, що державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за судовим наказом Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 червня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» заборгованості за спожиту електричну енергію з підстав відсутності в судовому наказі ідентифікаційного номера або номера та серії паспорта боржника. Вважаючи такі дії незаконними, ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» просило скасувати зазначену постанову. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 25 вересня 2013 року, скаргу задоволено: визнано незаконними дії державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції ОСОБА_1 при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 1 серпня 2013 року НОМЕР_1; скасовано вказану постанову державного виконавця з примусового виконання судового наказу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 червня 2013 року № 2н/265/624/13 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» суми заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 1 476 грн 87 коп. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 грудня 2013 року вказані судові рішення залишено без змін. У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 грудня 2013 року Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області порушує питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2013 року та від 15 січня 2014 року. Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області вказує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в наданих для прикладу судових рішеннях, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Постановляючи ухвалу про задоволення скарги ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» і визнаючи дії державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області незаконними, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що державним виконавцем не використані в повному обсязі надані йому права та обов’язки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а відомості про ідентифікаційний номер або номер та серію паспорта боржника можуть бути надані лише на вимогу державного органу, яким ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» не є. Крім того, позбавлений такої можливості й суд, зважаючи на процедуру розгляду заяв про видачу судового наказу, який відбувається без судового засідання та виклику стягувача та боржника для заслуховування їхніх пояснень. Разом із тим в інших справах з подібних правовідносин, на які як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права посилається у своїй заяві заявник, судом, на відміну від справи, яка переглядається, зазначено, що відсутність у виконавчому листі індивідуального ідентифікаційного номера боржника свідчить про те, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а тому відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження є правомірною. Викладене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст. ст. 18, 26 Закону України «Про виконавче провадження», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого. Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України й ч. 1 ст. 302 ЦК України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом. Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, відповідно до п. 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Частина 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить вимоги до виконавчого документа, у якому зокрема має бути зазначено й індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 цього Закону у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам ст. 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження. Разом із тим п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну. Тому відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження. За таких обставин висновки суду у справі, яка переглядається, відповідають вимогам закону, а підстав вважати заяву Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області обґрунтованою немає. Відповідно до ст. 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися. Керуючись п. 1 ст. 355, п. 2 ч. 1 ст. 360-3, ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а : У задоволенні заяви Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області відмовити. Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий А.Г. Ярема Судді: Л.І. Григор’єва Л.І. Охрімчук В.І. Гуменюк М.В. Патрюк Н.П. Лященко Ю.Л. Сенін Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 червня 2014 року у справі № 6-62цс14. Частина 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить вимоги до виконавчого документа, у якому зокрема має бути зазначено й індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 цього Закону у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам ст. 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження. Разом із тим п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну. Тому відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження. http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/EE91481326A1A7F6C2257D040035ADED
  20. http://reyestr.court.gov.ua/Review/31992813 Державний герб України У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2013 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Матвєєва О.А., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2013 року, розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - ПАТ «КБ «Хрещатик») на ухвалу судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2013 року за заявою ОСОБА_2 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Обабіч», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, в с т а н о в и в: Касаційну скаргу ПАТ «КБ «Хрещатик» на ухвалу судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2013 року подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ після закінчення строку на касаційне оскарження. Відповідно до вимог статті 325 ЦПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення зазначеного строку з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк. Ураховуючи поважність наведених заявником причин пропуску строку на касаційне оскарження, заява про поновлення цього строку підлягає задоволенню. У відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити на таких підставах. Ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2013 року ПАТ «КБ «Хрещатик» відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2013 року як особі, яка не брала участі у розгляді справи та питання про права і обов'язки якої судом не вирішено. У касаційній скарзі ПАТ «КБ «Хрещатик», посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду. Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеної ухвали. Керуючись ст. 325, п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України, у х в а л и в: Поновити Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Хрещатик» строк на касаційне оскарження ухвали судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2013 року. Відмовити Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Хрещатик» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2013 року за заявою ОСОБА_2 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Обабіч», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики. Додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка її подала. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ О.А. Матвєєва
  21. http://reyestr.court.gov.ua/Review/38905231 Державний герб України У х в а л а ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2014 рокум. КиївСуддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кафідова О.В., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 21 березня 2014 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Волинського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Волинського відділення Львівської обласної філії акціонерно-комерційного банку «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, в с т а н о в и в: Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 21 березня 2014 року, у задоволенні заяви ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Волинського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено. У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суди першої та апеляційної інстанцій, постановляючи оскаржувані ухвали, правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішили справу з дотриманням норм процесуального права. Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних ухвал не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень. Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України, у х в а л и в: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 21 березня 2014 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Волинського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Волинського відділення Львівської обласної філії акціонерно-комерційного банку «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ О.В. Кафідова
  22. http://reyestr.court.gov.ua/Review/39012113 Державний герб України У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2014 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Закропивний О.В., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року в справі за заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», заінтересована особа - ОСОБА_2, про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа, в с т а н о в и в: ПАТ КБ «Надра» звернулося до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року поновлено ПАТ КБ «Надра» строк пред'явлення до виконання виконавчого листа. Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року ухвалу місцевого суду скасовано і постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ПАТ КБ «Надра» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа відмовлено. У касаційній скарзі ПАТ КБ «Надра» просить скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду, а ухвалу місцевого суду залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пп. 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16. 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31-33 ч. 1 ст. 293 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Ураховуючи викладене, касаційна скарга не може бути прийнята до провадження оскільки оскаржувана ухвала щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання (п. 19 ч. 1 ст. 293 ЦПК України) не підлягає касаційному оскарженню відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України, у х в а л и в: У прийняті касаційної скарги публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року в справі за заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», заінтересована особа - ОСОБА_2, про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа, відмовити. Додані до скарги матеріали повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ О.В. Закропивний
  23. Державний герб України печерський районний суд міста києва Справа № 757/5976/13-ц Категорія УХВАЛА 25 квітня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Мельника А.В., при секретарі - Нєстєровій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про заміну сторони виконавчого провадження: зацікавлені особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Адолін", Відділ державної виконавчої служби Печерського районнного управління юстиції в м. Києві В С Т А Н О В И В : Заявник звернувся до суду з зазначеною заявою в якій просить: Замінити Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» правонаступником -Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, б. 31, Код ЄДРПОУ 38004195) у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису № 3948 від 17.06.2010 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про звернення стягнення на нежиле приміщення № 180 (в літ.А), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Драгоманова, 2, загальною площею 184,00 кв.м., та належить «ТОВ «Адолін» для задоволення вимог ПАТ «СВедбанк» у розмірі 115499,93 доларів США та 177225,22 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом 94097,00 доларів США; пеня в сумі 177225,22 грн., та 8700, грн.- плата за вчинення виконавчого напису. В обґрунтування вимог заяви зазначає, що 21.10.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис № 3948, про звернення стягнення на нежиле приміщення № 180 (в літ.А), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул..Драгоманова, 2, загальною площею 184,00 кв.м., та належить «ТОВ «Адолін» для задоволення вимог ПАТ «СВедбанк» у розмірі 115499,93 доларів США та 177225,22 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом 94097,00 доларів США; пеня в сумі 177225,22 грн., та 8700, грн..- плата за вчинення виконавчого напису. Виконавчий напис вчинено для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (надалі - ПАТ «Сведбанк») за рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного майна. На підставі виконавчого напису № 3948 від 21.10.2010 року, за заявою ПАТ «Сведбанк» Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві (надалі - ВДВС Печерського РУЮ м. Києва) їз заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі якої було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 22047785 від 21.10.2010 року. 28.11.2012 року Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», (далі - правонаступник Позивач) відповідно до Договору факторингу № 15 свої права вимоги за зобов'язаннями Відповідача по кредитному договору № 2622/0607/88-028 від 15.06.2007 року. По якому згідно Іпотечного договору № 5308 від 15.06.2008 року,та правочину про внесення змін до іпотечного договору від 21.12.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Адолін» в особі Кернасовського Олександра Павловича, виступає майновим поручителем за виконання умов вищевказаного кредитного договору. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Відповідно до ст. 37 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, чинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив. У відповідності до ст. 378 ЦПК України та ч.1 п. 5 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду їз заявою. Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, оскільки Розділом 7 ЦПК України, зокрема ст. 378 ЦПК України передбачена можливість заміни сторони у виконавчому провадження по виконанню судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) Оскільки виконавчий напис нотаріуса в розумінні ЦПК України не є виконавчим документом, який виданий за рішенням суду, заява задоволенню не підлягає. На підставі викладеного та керуючись ст. 378 ЦПК України, суд У Х В А Л И В : Заяву Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про заміну сторони виконавчого провадження, зацікавлені особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Адолін", Відділ державної виконавчої служби Печерського районнного управління юстиції в м. Києві про заміну сторони виконавчого провадження залишити без задоволення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а особою яка була відсутня при проголошенні ухвали протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Суддя А.В.Мельник http://reyestr.court.gov.ua/Review/31023216
  24. Добрый день, Помогите советом, пожалуйста. Краткая хронология: В 2008 был взят кредит на авто в прекрасном ОТП банке, 2009 кризис и все такое, начинаются судебные тяжбы. В 2010 году появляется новая сторона ОТП факторинг(согласно договору продажи кредитного портфеля). Заканчиваются тяжбы в 2012 году в высшем суде, где определяют окончательную сумму долга взыскать в пользу "ОТП Банк". До этого момента, нигде в документах юр лицо "ОТП факторинг" не фигурирует. Далее на переговоры со мной выходят представители ОТП факторинга, ну, и на основании того, что они купили портфель предлагают все сделать мирно - подписать "меморандум", что мол если я буду каждый месяц гасить определенную сумму долга, то они не будут подавать на взыскание в ГИС. На что я согласился. И вот в марте 2013 года, когда мной было уже уплачено более половины суммы долга, на работу приходит постановление из ГИС о взыскании с меня сумм согласно постановления, взыскатель "ОТП банк" а не "ОТП факторинг". Естественно извещений об открытии производства я не получал. ОТП факторинг никаких комментариев не дает, только говорят, что кредитный комитет рассмотрит эту ситуацию. Мотивация такого поступка со стороны ОТП факторинг для меня загадка. На сегодня более 70 процентов долга уже было выплачено. Написаны уже жалобы в ОТП факторинг, подал заявку в ГИС на замену стороны... Что еще посоветуете? Заранее благодарю.
  25. http://reyestr.court.gov.ua/Review/34640843 Державний герб України У х в а л а іменем україни 30 жовтня 2013 р. м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Гвоздика П.О. суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І., Іваненко Ю.Г.,Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», за участю боржника приватного підприємства «Регіональна компанія «Лідер-М» про заміну сторони у виконавчому написі, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 26 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 14 березня 2013 року, в с т а н о в и л а: У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції») звернулось до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому написі № 328 від 18 вересня 2009 року, виданому приватним нотаріусом ОСОБА_6 Вимоги обґрунтовані тим, що 05 вересня 2007 року між ПАТ «Кредобанк» та приватним підприємством «Регіональна компанія «Лідер - М» (далі - ПП «Регіональна компанія «Лідер - М») укладено договір кредитної лінії № 227-07. 16 січня 2009 року між цими ж сторонами з метою забезпечення виконання зобов'язань, було укладено договір іпотеки № 227-07/2. 18 вересня 2009 року у зв'язку з невиконанням приватним підприємством «Регіональна компанія «Лідер - М» зобов'язання, приватним нотаріусом видано виконавчий напис № 328 про звернення стягнення на нерухоме майно на підставі договору іпотеки № 227-07/2. 29 листопада 2011 року між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» укладено договір факторингу, шляхом купівлі права вимоги, згідно з яким останнє придбало у ПАТ «Кредобанк» право грошової вимоги до третьої особи (боржника) в тому числі до ПП «Регіональна компанія «Лідер - М». На підставі ст. ст. 1077, 1078 ЦК України заявник ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» просило змінити сторону у виконавчому написі № 328 від 18 вересня 2009 року з ПАТ «Кредобанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» . Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 26 грудня 2012 року провадження у справі за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України. Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 14 березня 2013 року ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 26 грудня 2012 року скасовано, провадження у справі закрито. У касаційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» просило скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, матеріали справи передати до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах. Закриваючи провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами у даному правовідношенні є виключно юридичні особи, а відтак розгляд заяви має провадитись за правилами встановленими господарським процесуальним законодавством. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні, в тому числі заміна боржника у виконавчому написі має розглядатись в порядку адміністративного судочинства. Такі висновки суду апеляційної інстанції не суперечать вимогам законодавства виходячи з наступного. Судами встановлено, що 05 вересня 2007 року між ПАТ «Кредоданк» та ПП «Регіональна компанія Лідер-М» було укладеного договір кредитної лінії №227-07.16 січня 2009 року між ПАТ «Кредоданк» та ПП «Регіональна компанія Лідер-М» у забезпечення виконання зобов'язань по договору, укладено договір іпотеки №227-7/2 посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7, відповідно до реєстру №40. 18 вересня 2009 року за заявою ВАТ «Кредобанк» було отримано виконавчий напис з метою звернення стягнення на заставне майно, що належить ПП «Регіональна компанія «Лідер-М» та пред'явлено до примусового виконання у ДВС. 29 листопада 2011 року між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» укладено договір факторингу шляхом купівлі права вимоги до третіх осіб, яким є ПП «Регіональна компанія «Лідер-М». Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дана вимога підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується дій державного виконавця. Відповідно до ч.4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. У випадку заміни сторони (юридичної особи) у виконавчому написі нотаріуса, який пред'явлено до державної виконавчої служби, стороні необхідно звернутися до суду з письмовою заявою про заміну сторони у виконавчому написі. До такої заяви зазвичай додаються докази того, що юридична особа являється правонаступником тієї юридичної особи, яка вибула (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, копії протоколів зборів тощо). Без ухвали суду про заміну сторони у виконавчому документі, державний виконавець не має права самостійно замінити сторону. Таким чином, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про закриття справи з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін ухвали апеляційного суду Рівненської області від 14 березня 2013 року, оскільки судове рішення законне та обґрунтоване, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а : Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» відхилити. Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 14 березня 2013 року залишити в силі. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий П.О. Гвоздик Судді:Є.П. Євграфова В.І. Журавель Ю.Г. Іваненко О.М. Ситнік