Search the Community

Showing results for tags 'исполнительный сбор'.



More search options

  • Search By Tags

    Type tags separated by commas.
  • Search By Author

Content Type


Forums

  • Рейд и Антирейд
    • Рейдерский захват
    • Антиколлеторские услуги, помощь заемщикам, возврат депозитов
    • Банки и кредитные союзы не выплачивающие депозиты
    • Депозитные и кредитные договора
    • Юридическая консультация
    • Судебные решения по кредитным и депозитным договорам
    • Общие вопросы и новости с сайта
  • IT - Раздел
    • Нововведения форума.
    • Биткоины, блокчейн, майнинг, электронные платежные системы

Calendars

  • Основной календарь

Find results in...

Find results that contain...


Date Created

  • Start

    End


Last Updated

  • Start

    End


Filter by number of...

Joined

  • Start

    End


Group


AIM


MSN


Сайт


ICQ


Yahoo


Jabber


Skype


Город


Интересы

Found 32 results

  1. уважаемые юристы...нужна ваша профессиональная подсказка помощь в виде информации,протите что пишу тут,денег на платные консультации помощников юристов по 300 и 500 гривен у меня нету...кредиты выжали всё что можно...опишу суть проблемы.постараюсь вкратце.....было два кредита,один потребительский,беззалоговый,долларовый в Универсал банке,я его платил ,платила,пока была возможность,потом упадки в заработках,лишилась мини бизнеса своего,платить не смогла..пошли просрочки..они мне предложили реструктуризацию и естественно переписали в гривну уже кредит...я какое то время поплатила и снова дальше не смогла..пошли просрочки..они подали в третейский суд который присудил естествеенно полное стягнення,в общем там сумма сейчас около 100 тыс.гривен ,передали на исполнителей.... второй кредит был взят раннее чем предидущий,в другом банке.который ликвидирован на сегодняшний день...Экспобанк..был автокредит,естественно валютный и ещё какой то завышенный...короче я лошица..тогда сразу неразобралась..вроде как и платить было чем,короче лоханулась и в итоге мицубиши лансер9 который на тот момент стоил в полной комплектации около 21 тыс.долларов мне достался за 32 тыс.долларов без ничего,без наворотов...ибо кредит оформлялся через кампанию посредника АВТОКРЕДИТ..были такие козлы..в общем развели меня там красиво,ну в общем когда опомнилась уже было поздно,да и на полной эйфории что наконецто на колёсах,переоценила свои возможности,что буду как то платить..были надежды..бизнес..то сё....в общем платила..пока не грянул кризис в 2008 когда гривна обвалилас...когда брала кредит то курс был 4.85..а обвал случился до 12 доходило..платила,пока могла...были просрочки..но как то платила...выплатила сумму...надо подсчитать точно квитанции лежат,немало выплатила...если бы по курсу 4.85 то было бы больше погашено..а так конечно жопа....ну и случился евромайдан и слив гривны и всё....вообще всё плохо стало...они подали в суд,при чём подали ровно почти в тот момент когда банк был на стадии ликвидации так как был признан неплатёжеспособным....я на суде не была...повестку уже не помню.вроде как получала....но не пошла...решила затянуть...а они заочное решение приняли без пересмотров и всё....мне домой только прислали решени заочного суда про стягнення с меня почти 1 миллиона гривен.....и вот тут всё переплетается и становится очень запутанно ибо у меня авто уже не было,так как его наглые исполнители приехали и забрали тупо из под дома эвакуатором без надлежащих действий..как опечатывание и тд....увезли не знаю куда.даже адреса хранения не сообщили...я им говорила что авто кредитное и в другом банке...они сказали им по хрен и мол послали меня в суд с ними судится если хочу или погашать долг По Универсал банку...ибо по авто ещё суда не было...это всё случилось года за 2 до суда по автокредиту....в общем стоит моё авто у них уже гдето не знаю где три года,тех паспорт у меня ключи тоже у меня....в общем тут война и революция никто меня не трогал,я надеялась как то найти денег что бы расчитаться с банком но нифига не получилось...сумма для меня немаленькая и неподъёмная.... в общем исполнители наложили арест на квартиру в которой я живу ,а это однокомнатная гостинка в совместном владении с мужем бывшим и моим сыном,выделенной части у меня в ней нету..просто спильна власнисть,и другого жилья нету....прошу совета,сегодня днём пришла почтальонша и принесла 2 писмьа из ДВС,почтальонша знакомая,поэтому я побоялась получать под роспись письма,мало ли что там....во всяком случае письма могут лежать на почте 30 дней пока они его отправят обратно если я так его и не получу....так вот хотела бы знать что ко мне могут предпринять эти исполнители(и как их только земля носит и кто туда нормальный идёт вообще???поражаюсь...такой негатив и проклёны выслушивать регулярно,не боясь за свою карму..ладно..лирическое отступление....так вот,милые мои и хорошие знатоки юристы,подскажите дурочке что мне делать со всей этой билибердой....уже лет 5 превратилась в неврастеничку изза этих кредитов..не живу а существую..и мысли и о суициде были и тд....имеют ли право отобрать мою часть которая не была залогом ни в одном кредите,при том что квартира имеет одну комнату.выделенной части нету моей и две трети не мои...про приход исполнителей и опись имущества я уже читала,тоже волнительный момент..по сути брать нчего....но стоит старенький очень старенький комп сына студента,не новый ноутбук с которого пишу и имею хоть какую то возможность что то узнать и получить возможно помощь,старенький 13тилетней давности холодильник.стиралка...раритетный абсолютно телевизор..не плазма...пожалуй и всё....вот и подскажите мне,если не составит труда,помогите советом,информацией,а я помолюсь за вас и ваших родных..это всё что я могу сегодня сделать к сожалению....на хорошего адвоката ни хрена нету..разве что натурой....но я уже не так уж молода.да и квалификацию потеряла за годы одиночества..простите....бред пишу...но отчасти это всё правда такая ироничная с сарказмом......что делать?чего ждать?спасибо..и дай Бог вам здоровья заваши консультации..на сегодняшний день это огромное дело...ни на одном сайте юр.помощи мне ещё ни один юрист не дал исчерпывающей информации....всё завуалированно и только приглашают на личные беседы и тд...а поговорить стоит нынче дорого,не говоря про расценки...мне что юриста нанимать что ненанимать одинаково-удавка....спасибо ещё раз..с нетерпением жду ответов ,буду заглядывать сюда наверное каждый час....сижу и как параноик боюсь прихода исполнителей...стыдно перед сыном.что не смогла....маму нервировать вообще страшно...82 год...и так еле еле дышит...........будет нервный срыв однозначно..да и моя психика нестабильна уже сожалению...боюсь что впаду в истерику и что то или с собой сделаю или поубиваю исполнителей....самой страшно.....
  2. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 6 липня 2015 року м. Київ Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі: Головуючого Романюка Я.М., Суддів: Григор’євої Л.І., Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л., Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2, за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2015 року , в с т а н о в и л а : У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі - Перший Малиновський відділ ДВС Одеського МУЮ) ОСОБА_2, посилаючись на те, що внаслідок підготовки документів для вчинення правочину вона випадково дізналася про те, що державним виконавцем Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ накладено арешт на все її майно. На думку заявника у зв’язку з порушенням вимог частини першої статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» вона не була своєчасно повідомлена про відкриття виконавчого провадження і проведення виконавчих дій. Після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 25 лютого 2011 року звичайною поштою вона 21 квітня 2011 року сплатила заборгованість перед ОСОБА_3 в розмірі 43 589 грн. 41 коп. на розрахунковий рахунок Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ. У зв’язку з наведеним ОСОБА_1 вважає, що головним державним виконавцем першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2 незаконно і необґрунтовано була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 2 серпня 2011 року. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2 щодо винесення постанови від 2 серпня 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, у неповідомленні боржника ОСОБА_1 про винесення процесуальних документів по виконавчому провадженню від 25 лютого 2011 року. Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2 щодо невинесення постанови про закриття виконавчого провадження від 25 лютого 2011 року. Скасовано постанову державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 2 серпня 2011 року. У задоволенні решти скарги відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2015 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1. Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження. У заяві про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2015 року ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2015 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2015 року та залишити в силі ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 25, частини третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню. На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, якщо установить, що воно є незаконним. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, задовольняючи частково вимоги скарги, виходив із того, що державним виконавцем було порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а саме ОСОБА_1 не була своєчасно повідомлена про постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки постанова була направлена поштою звичайним листом, та згідно з відміткою на конверті надійшла на пошту лише 30 березня 2011 року, а тому боржник виконала її вимоги після фактичного отримання, а отже державний виконавець безпідставно виніс постанову про стягнення виконавчого збору з заявниці. Окрім того, виконавче провадження підлягало закінченню у зв’язку зі спливом строку для відповідного виду стягнення. Суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив із того, що боржник ОСОБА_1 рішення суду про стягнення боргу виконала не в повному обсязі у зв’язку з не сплатою встановленого виконавчого збору, тому у державного виконавця були відсутні підстави для скасування вжитих заходів примусового виконання рішення. У наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року Верховний Суд України виходив із того, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов’язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконане, а держаним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Окрім того, частиною третьою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються. Отже, наявна невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 25, частини третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Усуваючи неправильне застосування судами зазначеної вище норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого. Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Першому Малиновському відділі ДВС Одеського МУЮ з 25 лютого 2011 року знаходилось виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа НОМЕР 1, виданого 21 лютого 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошової суми в розмірі 43 589 грн. 41 коп. 25 лютого 2011 року за заявою стягувача ОСОБА_3 про примусове виконання виконавчого листа, який був виданий 21 лютого 2011 року державним виконавцем Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, в якій боржнику було запропоновано добровільно виконати вимоги виконавчого документу в строк до 4 березня 2011 року та попереджено, що в разі невиконання рішення в наданий строк його виконання буде здійснено в примусовому порядку зі стягненням виконавчого збору в розмірі 10 % від суми стягнення та витрат, пов’язаних з проведенням виконавчих дій. Постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2 від 4 березня 2011 року стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 4 358 грн. 94 коп. Відповідно до копії меморіального ордеру від 21 квітня 2011 року ОСОБА_1 сплатила на рахунок першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ кошти у розмірі 43 589 грн. 41 коп., тобто виконала вимоги постанови головного державного виконавця першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження. Грошова сума 43 589 грн. 41 коп., яку ОСОБА_1 сплатила 21 квітня 2011 року, була розподілена наступним чином: стягувачу ОСОБА_3 – 39 577 грн. 32 коп. (при сумі боргу за рішенням суду 43 589 грн. 41 коп.), витрати по провадженню 50 грн., виконавчий збір – 3 962 грн. 09 коп. У зв’язку з неповною сплатою суми боргу постановою від 2 серпня 2011 року було накладено арешт на майно ОСОБА_1 і заборонено здійснювати в межах стягнення його відчуження. Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів – це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов’язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Окрім того, положеннями частини третьої статті 27 зазначеного закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються. Як встановлено судом, постанова державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору винесена до здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, а саме винесення постанови про накладення арешту на майно боржника від 2 серпня 2011 року. Окрім того, боржником було виконано вимоги постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження щодо сплати боргу у повному обсязі 21 квітня 2011 року, тобто також до вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення. Ураховуючи вищевикладене, можна дійти до висновку про безпідставне стягнення державним виконавцем першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2 виконавчого збору зі ОСОБА_1, про визнання неправомірними дії державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2 щодо винесення постанови від 2 серпня 2011 року про накладення арешту на майно ОСОБА_1, заборону його відчуження, про неналежне повідомлення боржника ОСОБА_1 про винесення процесуальних документів по виконавчому провадженню від 25 лютого 2011 року, про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2 щодо неприйняття постанови про закриття виконавчого провадження у відповідності з вимогами статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме з підстав фактичного виконання рішення у відповідності з виконавчим документом виконавче провадження підлягає закінченню. За таких обставин відповідно до ст. 360-4 ЦПК України рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій необхідно скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення скарги. Керуючись пунктом 4 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою, другою статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а : Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення. Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність посадових осіб першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції задовольнити частково. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2, які полягають у винесенні постанови від 2 серпня 2011 року НОМЕР 2 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; у неналежному повідомленні боржника ОСОБА_1 про винесення процесуальних документів по виконавчому провадженню від 25 лютого 2011 року НОМЕР 2. Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2, яка полягає у не винесені постанови про закриття виконавчого провадження від 25 лютого 2011 року НОМЕР 2. Скасувати постанову державного виконавця першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 про арешт майна боржника та оголення заборони на його відчуження від 2 серпня 2011 року НОМЕР 2. У задоволенні решти скарги відмовити. Стягнути з Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 243 грн. 06 коп. понесених нею судових витрат. Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України. Головуючий Я.М. Романюк Л.І. Григор’єва В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Ю.Л. Сенін А.Г. Ярема Правова позиція у справі 6-785цс15 Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів – це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов’язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Окрім того, положеннями частини третьої статті 27 зазначеного закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються. Суддя Верховного Суду України Я.М. Романюк http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/B715B9D0F3DC64ECC2257E7E0024EE1A
  3. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2015 року м. Київ Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого: Барбари В.П., суддів: Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Шицького І.Б., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 червня 2014 року у справі № 924/205/13-г за позовом комунального підприємства Нетішинської міської ради «Торговий центр» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 847 793,32грн, встановила: 24 жовтня 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі – Підприємець) звернувся до суду з вимогою визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції та визнати недійсною постанову від 10 жовтня 2013 року, винесену начальником відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції про стягнення з Підприємця виконавчого збору в розмірі 24 077,03 грн. Вимоги Підприємця обґрунтовано наступним, 26 червня 2013 року господарським судом Хмельницької області видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 2 квітня 2013 року та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 5 червня 2013 року якими стягнуто з Підприємця 864 749,19 грн. Постановою Вищого господарського суду України від 8 серпня 2013 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 5 червня 2013 року скасовано в частині стягнення 623 978,91 грн. У цій частині у позові відмовлено. В частині стягнення 240 770,28 грн постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 5 червня 2013 року залишено без змін. 9 вересня 2013 року господарським судом Хмельницької області видано наказ на підставі постанови Вищого господарського суду України від 8 серпня 2013 року. 26 вересня 2013 року відділом державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу від 9 вересня 2013 року про стягнення 223 814,41 грн неустойки та 16 955,87 грн судового збору, всього – 240 770,28 грн. 10 жовтня 2013 року відділом державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції винесено постанову про стягнення з Підприємця 24 077,03 грн виконавчого збору. Згідно з платіжними дорученнями від 10 та від 11 жовтня 2013 року відповідачем на рахунок позивача сплачено 221 292,90 грн. 16 жовтня 2013 року до відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції надійшла письмова заява позивача про повне виконання Підприємцем виконавчого документа в сумі 240 770,28 грн. 21 жовтня 2013 року відділом державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, виділено в окреме виконавче провадження постанову від 10 жовтня 2013 року про стягнення виконавчого збору. З огляду на викладене Підприємець вважав, що самостійно виконав рішення господарського суду Хмельницької області від 2 квітня 2013 року у справі № 924/205/13, сплативши кошти без застосування державною виконавчою службою примусових заходів виконання. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17 грудня 2013 року відмовлено у задоволенні скарги Підприємця про визнання неправомірними дій відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 10 жовтня 2013 року про стягнення виконавчого збору в сумі 24 077,03 грн та про визнання недійсною відповідної постанови. Ухвалу обґрунтовано тим, що рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, у зв’язку з чим виконавчий збір при наступних пред’явленнях до виконання виконавчого документа стягується виключно із суми, яка не була сплачена боржником самостійно. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21 березня 2014 року ухвалу господарського суду Хмельницької області від 17 грудня 2013 року скасовано. Визнано неправомірною та скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції 10 жовтня 2013 року про стягнення 24 077,03 грн виконавчого збору. Постанову обґрунтовано відсутністю доказів вчинення відділом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження». Постановою Вищого господарського суду України від 19 червня 2014 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21 березня 2014 року скасовано в частині визнання недійсною постанови відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції від 10 жовтня 2013 року про стягнення з Підприємця виконавчого збору в сумі 21 932,93 грн. У цій частині залишено без змін ухвалу господарського суду Хмельницької області від 17 грудня 2013 року. В частині визнання недійсною постанови відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції про стягнення з Підприємця 2 144,10 грн виконавчого збору, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21 березня 2014 року залишено без змін. Постанову обґрунтовано тим, що самостійна сплата боржником на рахунок відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції 30 липня 2013 року 21 440,63 грн боргу позбавляє відділ державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції права на стягнення виконавчого збору з цієї суми. А тому слід визнати недійсною постанову відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції в частині стягнення з Підприємця 2 144,10 грн виконавчого збору. Підприємцем у порядку ст. 11119 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 червня 2014 року у справі № 924/205/13-г з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. Ухвалою Вищого господарського суду України від 16 грудня 2014 року у справі № 924/205/13-г вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 червня 2014 року з підстав неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, що підтверджено наданою заявником копією постанови Вищого господарського суду України від 1 жовтня 2014 року у справі № 14/83, в якій висловлено правову позицію про те, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов’язує стягнення виконавчого збору з боржника, в такому випадку необхідно ще вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав. Положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов’язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися. Окрім того, положеннями ч. 3 ст. 27 зазначеного закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються. Вищий господарський суд України не врахував наведених положень матеріального закону, не взяв до уваги, що судами не встановлено факту вчинення відділом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення. Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням. Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 19 червня 2014 року у справі № 924/205/13-г підлягає скасуванню як незаконна і необґрунтована, а справа – направленню на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України. Керуючись ст.ст. 11123, 11124, 11125, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а: Заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 19 червня 2014 року у справі № 924/205/13-г задовольнити. Постанову Вищого господарського суду України від 19 червня 2014 року у справі № 924/205/13-г скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий В.П. Барбара Судді І.С. Берднік В.С. Гуль А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок П.І. Колесник І.Б. Шицький http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/937D325ABCC1B259C2257DE9004E7FE5
  4. Державний герб України КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1970/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шульженко В.П. Суддя-доповідач: Безименна Н.В. ПОСТАНОВА Іменем України 24 червня 2014 року м. Київ Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Безименної Н.В., суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю., при секретарі Авраменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про визнання незаконними дій та скасування постанови, - В С Т А Н О В И Л А: В лютому 2014 року позивач ОСОБА_2 звернулася в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України в якому просив: визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Кушнір Л.В. щодо винесення Постанови про стягнення виконавчого збору від 3 грудня 2013 року ВП № 40567233; скасувати Постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Кушнір Л.В. про стягнення виконавчого збору від 3 грудня 2013 року ВП № 40567233. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що відповідачем правомірно винесено постанову від 03.12.2013 року ВП № 40567233 про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки позивач не виконав вимоги виконавчого документу в строки зазначені у постанові про відкриття виконавчого провадження.. Не погоджуючись із судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, представник позивача зазначає, що чинним законодавством України не передбачено порядок, згідно якого боржник - ОСОБА_2, мала би можливість самостійно у добровільному порядку та у відведений для цього строк виконати вимоги виконавчого документу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступного. У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_2 як майновим поручителем ТОВ «Будівельна Українська Спілка» укладено Іпотечний договір №151410Z53 від 10.06.2010р., посвідчений приватним нотаріусом за реєстровим №3121 (а.с. 26-29). Згідно договору, предметом іпотеки є нерухоме майно, що належить позивачу на праві власності - земельна ділянка загальною площею 1,5338 га, кадастровий номер 3221487301:01:009:0341, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Рославичі. У зв'язку з невиконанням Позичальником (ТОВ «Будівельна Українська Спілка») зобов'язань, у грудні 2012 року Банк звернувся до суду із позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження. Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17.04.2013р. позов Банку задоволено. 05.11.2013р. на підставі ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40567233 з примусового виконання виконавчого листа № 1008/7715/12 від 10.09.2013р., виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області (а.с. 99-100). Вказаною постановою звернено стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 151410Z53 від 10.06.2010р., а саме: земельну ділянку загальною площею 1,5338 га, кадастровий номер 3221487301:01:009:0341, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Рославичі, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною продажу предмета іпотеки визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження. Пунктом 2 боржнику надано 7-денний строк для самостійного виконання. Оскільки вимоги виконавчого документу виконані не були, а виконавче провадження ВП № 40567233 з примусового виконання виконавчого листа № 1008/7715/12 від 10.09.2013р., що видав Васильківський міськрайонний суд Київської області, не завершено, державним виконавцем 03.12.2013 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 40567233 (а.с. 18). На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цьогоЗакону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Частиною 1 статті 7 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. У відповідності до положень ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про неможливість позивача самостійно у строки визначені державним виконавцем виконати вимоги виконавчого документа, оскільки чинним законодавством України не передбачено порядок, згідно якого ОСОБА_2 мала можливість виконати дані вимоги державного виконавця. Відповідно до п. 2.2 тимчасового Положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна прилюдні торги - продаж майна, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Згідно п. 3.1 орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота. Пунктом 1.2. Положення передбачено, що прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.11.2013 року направлено на адресу боржника 11.11.2013 року вих. № 13-0-35-3631/5-966/6 (а.с. 157). Згідно штампу відділення поштового зв'язку (а.с. 158), конверт 14.12.2013 року повернувся відправнику в зв'язку закінченням встановленого строку зберігання. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не дочекавшись розписки про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження або повернення конверту за закінченням встановленого строку зберігання, 03.12.2013 року прийняв оскаржувану постанову про стягнення з боржника - ОСОБА_2, виконавчого збору. Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що боржник не мала можливості самостійно у встановлені державним виконавцем строки виконати вимоги виконавчого документа, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової про задоволення позову. Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року - скасувати та постановити нову, якою позов ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про визнання незаконними дій та скасування постанови - задовольнити. Визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Кушнір Л.В. щодо винесення Постанови про стягнення виконавчого збору від 3 грудня 2013 року ВП № 40567233. Скасувати Постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Кушнір Л.В. про стягнення виконавчого збору від 3 грудня 2013 року ВП № 40567233. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 2 509, 08 грн. (дві тисячі п'ятсот дев'ять гривень вісім копійок). Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. Повний текст постанови виготовлено 1 липня 2014 року. Головуючий суддя: Н.В. Безименна Судді: В.О. Аліменко А.Ю. Кучма Головуючий суддя Безименна Н.В. Судді: Кучма А.Ю. Аліменко В.О. http://reyestr.court.gov.ua/Review/39684622
  5. Державний герб України ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 14 червня 2013 року № 826/6179/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шейко Т.І. суддів Маруліної Л.О. Пісоцької О.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування постанови встановив: Позивачка, ОСОБА_2, звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Унгуряну С.І. від 02.04.2013 року у виконавчому провадженні №14612420 про стягнення з боржника - ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 1970045,46 грн. Позовні вимоги вмотивовані тим, що виконавче провадження №14612420 було відкрито на виконання Виконавчого напису нотаріуса від 09.07.2009 року, яким пропонувалось звернути стягнення на земельну ділянку площею 4,59 га, розташовану на території Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, кадастровий номер - 5122783200:01:002:0030, що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ №664763. Зазначене майно на підставі Іпотечного договору №0607/09/101/08 КЛТ передано у забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Південна будівельна компанія» за Кредитним договором №07/09/08-КЛТ від 29.05.2008 року з ВАТ «Кредитпромбанк». За умовами Договору іпотеки №0607/09/101/08 від 29.05.2008 року КЛТ Іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на майно (земельну ділянку) у випадку порушення Боржником умов Кредитного договору, або порушення Іпотекодавцем умов Договору іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Відповідно до статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки проводиться за процедурою, визначеною Законом України «Про виконавче провадження». Самостійне звернення стягнення Іпотекодавцем предмета іпотеки не передбачено нормами вказаних законів, а тому застосування до позивача, як Іпотекодавця, санкцій у вигляді виконавчого збору вважає неправомірним. В судове засідання позивачка не прибула, просила здійснювати розгляд справи за її відсутності. Відповідач позов не визнав. В обґрунтування своїх заперечень посилався на норми Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких, в разі невиконання рішення у строк, встановлений для самостійного його виконання, постановою державного виконавця стягується виконавчий збір. Вважає позов безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає. Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи та заперечення сторін, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час відкриття ВП №14612420) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час відкриття ВП №14612420) та частини 1 статті 28 цього Закону (в редакції, чинній на час винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 02.04.2013 р.) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений для добровільного виконання, з боржника стягується виконавчий збір. Заперечуючи проти позову відповідач вказував на те, що виконавчий збір є санкцією, яка застосовується до боржника за невиконання рішення у добровільному порядку; позивачка постанову про відкриття виконавчого провадження не оскаржувала і у строк, встановлений державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження добровільно не виконала рішення, тому, на думку відповідача, постанова про стягнення з позивачки виконавчого збору є законною, а відтак, вона має сплачувати виконавчий збір. Суд не розділяє думку відповідача, виходячи зі слідуючого. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 29.05.2008 року було укладено Іпотечний договір №0607/09/101/08-КЛТ між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (Іпотекодержатель) та громадянкою ОСОБА_2 (Іпотекодавець), яка є майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна будівельна компанія» (Позичальник та/або Боржник). Предметом іпотеки за цим договором являється земельна ділянка, площею 4,59 га, розташована на території Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та належить Іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №664763. Згідно п. 1.1 цього договору «… на підставі Кредитного договору, додаткової угоди та всіх додаткових угод до Кредитного договору, які будуть укладені у майбутньому, Іпотекодержатель відкриває Боржнику траншову кредитну лінію в розмірі 30000000 (Тридцять мільйонів гривень) для поповнення обігових коштів терміном погашення до « 27» (двадцять сьомого) травня 2011 (дві тисячі одинадцятого) року під 23 % річних, пеня…». За умовами п. 1.2 Іпотечного договору, у забезпечення зобов'язань Боржника перед Іпотекодержателем за Кредитним договором Іпотекодавець надає Іпотекодержателю в іпотеку майно. У разі порушення Боржником обов'язків, передбачених Кредитним договором, або порушення Іпотекодавцем обов'язків, передбачених цим договором Іпотекодержатель вправі звернути стягнення на майно з метою задоволення вимог, що підлягають задоволенню у відповідності до положень розділу 4 цього договору, на умовах, передбачених цим договором (п.1.3). Згідно з п. 2.1 Іпотечного договору цей договір діє до повного виконання Боржником зобов'язань перед Іпотекодержателем за Кредитним договором та додатковими угодами до нього. Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно з метою погашення заборгованості Боржника за Кредитним договором у разі набуття такого права згідно розділу 4 цього договору. Відповідно до п.3.3 Іпотечного договору Іпотекодержатель зобов'язаний повернути Іпотекодавцю грошові кошти в розмірі, що перевищує суму отриману від реалізації майна, над сумою вимог Іпотекодержателя, що підлягають задоволенню у відповідності до п. 4.1 цього договору. Відповідно до п.4.5 Іпотечного договору реалізація майна здійснюється Іпотекодержателем самостійно шляхом укладення від свого імені договорів купівлі-продажу майна з третіми особами, а в разі звернення стягнення на підставі рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса - в порядку, визначеному Законом України «Про іпотеку». Судом встановлено, що оскільки Боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна будівельна компанія» не виконувались умови Кредитного договору, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу 09.07.2009 року виніс Виконавчий напис за номером в реєстрі 8326, яким пропонувалось звернути стягнення на земельну ділянку площею 4,59 га, розташовану на території Крижанівської сільської ради Комінтернівського району, Одеської області, кадастровий номер - 5122783200:01:002:0030, цільове призначення: під будівництво житлового масиву «Хуторок» та об'єктів соціально-культурного призначення, яка належить на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ №664763, виданого Комінтернівським районним відділом земельних ресурсів Одеської області 12.09.2007 року на підставі рішення 11 сесії V скликання Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 10.08.2007 року за №325-V, та зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010752400426, ОСОБА_2. У Виконавчому написі вказано, що зазначене майно на підставі іпотечного договору №0607/09/101/08-КЛТ, посвідченого приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської обл. 29.05.2008 року Р№1063, передано у забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна будівельна компанія» за кредитним договором №07/09/08-КЛТ від 29 травня 2008 року з Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаного нерухомого майна нотаріус пропонував задовольнити вимоги ВАТ «Кредитпромбанк» станом за період з 29.05.2008 року по 03.07.2009 року у розмірі: - заборгованість за кредитом - 17 861 333, 67 грн.; - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 26.02.2009 року по 29.06.2009 року - 1 752 448,81 грн.; - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та сплату процентів - 76 672,11 грн.; - витрати за здійснення виконавчого напису - 10 000 грн.; - всього до стягнення - 19 700 454,59 грн. Виконавчий напис має бути пред'явлений до виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом року з дня його вчинення. На підставі Виконавчого напису нотаріуса №8326 від 09.07.2009 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби 04.09.2009 року було відкрито виконавче провадження ВП №14612420, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. В якості Боржника у виконавчому провадження ВП №14612420 вказана ОСОБА_2; в якості стягувача - Відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк». У своїх письмових запереченнях проти позову відповідач зауважував, що 04.09.2009 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №14612420, у якій зазначено: (далі відповідачем наведений п. 1 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.09.2009 року) та, зокрема, зазначено, що: «…2. Боржнику самостійно виконати: рішення суду, а саме: сплатити заборгованість згідно виконавчого документа у строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження…» Проте, з огляду на Виконавчий напис нотаріуса №8326 від 09.07.2009 року та Постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП №14612420 від 04.09.2009 року - будь-якого обов'язку на ОСОБА_2, як Іпотекодавця, сплатити заборгованість вказаними документами не покладалось. Більше того, заборгованість, вказана у Виконавчому написі нотаріуса №8326 від 09.07.2009 року, виникла у Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна будівельна компанія» за Кредитним договором №07/09/08-КЛТ від 29 травня 2008 року, і саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна будівельна компанія» має її сплачувати. ОСОБА_2 - як Іпотекодавець, відповідно до Іпотечного договору №0607/09/101/08-КЛТ від 29.05.2008 року передала своє майно в рахунок забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна будівельна компанія перед ВАТ «Кредитпромбанк», на яке, у разі невиконання ТОВ «Південна будівельна компанія» зобов'язань за Кредитним договором №07/09/08-КЛТ від 29.05.2008 року, може бути звернуто стягнення відповідно до Закону України «Про іпотеку». Частиною 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Статтею 41 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону. Таким чином, позивачка ОСОБА_2, як Іпотекодавець, в будь-якому випадку жодним чином не могла і не повинна була виконувати в добровільному порядку Виконавчий напис нотаріуса №8326 від 09.07.2009 року, як то визначено відповідачем. До того ж, за умовами Іпотечного договору №0607/09/101/08-КЛТ від 29.05.2008 року (п.3.3) в разі реалізації майна Іпотекодавця за сумою, що перевищує суму вимог Іпотекодержателя, що підлягають задоволенню, надлишок суми, отриманої від реалізації майна, Іпотекодержатель зобов'язаний повернути Іпотекодавцю. Тому застосування до позивачки постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП №14612420 від 02.04.2013 року стягнення у вигляді виконавчого збору у розмірі 1970045,46 грн. суд вважає неправомірним. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а відтак вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не виконав покладений на нього частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок. Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 24, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - постановив: Позов ОСОБА_2 задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП №14612420 від 02 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 1 970 045,46 грн. (один мільйон дев'ятсот сімдесят тисяч сорок п'ять грн. 46 коп.). Стягнути з Державного бюджету України через відповідний підрозділ Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 34,41 грн. судових витрат. Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Шейко Т.І. Судді Маруліна Л.О. Пісоцька О.В. http://reyestr.court.gov.ua/Review/32110794
  6. Доброго вечора, Є наступна ситуація – є борг перед банком – юридичної особи. Є рішення суду та відкрите виконавче провадження (строк на добровільне виконання сплив). Банк запропонував погасити борг з солідним дисконтом. Боржник готовий це зробити. Але виникає питання виконавчого збору – по суті виконавець нічого не зробив по процедурі стягнення окрім винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Банк готовий після погашення обумовленої частки списати решту та видати документ будь-якого змісту для пред’явлення в виконавчу службу. У відповідності до ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується за будь-яких умов. Проте згідно даного Закону стягнення виконавчого збору – це окрема провадження, якщо я правильно зрозумів. Так от питання чи виникає часове вікно між зняттям заборони з майна зі сторони банку та закриття провадження по заяві банку та накладенням арешту виконавчою службою по стягненню виконавчого збору. Чи є якийсь реальний спосіб вивести майно з арешту ДВС без сплати виконавчого збору? І другий варіант (нюанс) по кредитному договору в якості забезпечення є договір поруки керівника. Рішення по якому стягується стосується тільки ЮО. По керівнику рішення поки що немає. Теоретично поручитель може погасити борг за боржника від свого імені, при цьому в даній ситуації таке погашення буде добровільним та законним. Тепер моделюю ситуацію – поручитель погашає замість ЮО власними коштами. Банк приймає погашення та закриває решту суми, знімає заборони. Поручитель має ПРАВО стягнення з боржника сплаченої суми. Банк пише виконавчій що провадження слід закрити у зв’язку з погашенням суми боргу поручителем. Які в такій ситуації дії ДВС? По суті у боржника не відбулось виконання по виконавчому документу стягнення не відбулось. Підстав для стягнення виконавчого збору не має. На Вашу думку чи спрацює така схема. Якщо ні – то чому.
  7. ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 29 березня 2013 року 08:35 № 826/1579/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про визнання неправомірними дій та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (надалі - відповідач) про визнання неправомірними дій та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, в якому просив: - визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Іванюк Д.С. щодо винесення в межах виконавчого провадження № 26712070 постанови від 12.11.2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 28 336,39 грн.; - визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Іванюк Д.С. відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві ВП від 12.11.2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 28 336,39 грн. Одночасно із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на подання адміністративного позову про визнання неправомірними дій та визнання протиправною постанову, яке обґрунтовано тим, що позивач ознайомився з матеріалами виконавчого провадження ВП №26712070 лише 21.12.2012 року, підтвердженням чого, як зазначає позивач, є підпис у матеріалах виконавчого провадження про ознайомлення з цими документами. Як вбачається з вищезазначеного клопотання, після ознайомлення з оскаржуваною постановою у межах строку на її оскарження позивачем було подано позовну заяву до Подільського районного суду м. Києва. Однак, Подільський районний суд м. Києва виніс ухвалу від 24.01.2013 року, якою відмовлено у відкритті провадження у зв'язку з тим, що позовну заяву не належить розглядати у порядку цивільного судочинства. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05.03.2013 року. Суд у судовому засіданні задовольнив клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та визнав причини пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду з даним адміністративним позовом поважними. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що хоча заборгованість позивачем була погашена із пропуском встановленого строку на добровільне виконання, проте сам по собі сплив строку на добровільне виконання не може бути достатньою підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки виконавчою службою не вчинено дій, пов'язаних із виконанням рішення Подільського районного суду м. Києва. Крім того, позивач наголошує, що сума боргу була погашена ним самостійно, що підтверджує постанова про закінчення виконавчого провадження від 10.12.2012 року, а тому примусового стягнення в порядку, визначеного Законом України «Про виконавче провадження» не відбулося, у зв'язку з чим не має підстав для стягнення виконавчого збору. У судове засідання від 05.03.2013 року з'явився представник позивача, який позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача 05.03.2013 року у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, відповідно до ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Клопотань про перенесення судового засідання або про розгляд справи без його участі від представника відповідача не надходило. Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Суд у судовому засіданні від 05.03.2013 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження. У зв'язку з тим, що відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 25.02.2013 року не було надано належним чином завірених копій матеріалів виконавчого провадження ВП №26712070 та доказів направлення і отримання/неотримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №26712070 від 25.05.2011 року, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2013 року повторно витребувано вищевказані матеріали виконавчого провадження. 21.03.2013 року через канцелярію суду від відповідача надійшли витребувані матеріали виконавчого провадження ВП №26712070 (вх. № 03-4/17202 від 21.03.2013 року). Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - ВСТАНОВИВ: Старшим державним виконавцем Іванюк Д.С. органу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.05.2011 року ВП №26712070 з виконання виконавчого листа №2-1106, виданого 26.11.2010 року Подільським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ «Правекс Банк» заборгованість у загальній сумі боргу 283 363,93 грн. Разом з тим, даною постановою боржнику встановлено строк для добровільного виконання до 01.06.2011 року. У зв'язку із невиконанням боржником у встановлений строк рішення, державним виконавцем було здійснено ряд заходів, спрямованих на примусове виконання рішення: направлення запитів до Головного управління земельних ресурсів, адресного бюро, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна; складено акт опису й арешту майна № 759/18 від 29.03.2012 року; винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 23.04.2012 року. У межах ВП №26712070 державним виконавцем Сидоренком Р.Г. відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.11.2012 року, у якій постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 28 336,39 грн. 10.12.2012 року державним виконавцем Сидоренком Р.Г. відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №26712070, оскільки згідно довідки №37454/04-01 від 07.11.2012 року борг сплачений. При цьому, у п. 2 зазначеної постанови вказано, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій винесена в окреме провадження. Вважаючи постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.11.2012 року протиправною, а дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення зазначеної постанови неправомірними, представник позивача звернувся з позовом до суду. Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного. Нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (наділі - ЗУ «Про виконавче провадження»). Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Частиною 1 ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Приписами ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Згідно з ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам (ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про виконавче провадження»). Частиною 1 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. На виконання ЗУ «Про виконавче провадження» наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5 затверджено Інструкцію про проведення виконавчих дій, п. 4.1. якої передбачено, що постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення. З аналізу вищевикладених правових норм вбачається, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору має виноситися лише після закінчення строку, встановленого для добровільного виконання рішення суду, при встановленні обставин, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано, та за умови направлення боржникові копії постанови про відкриття виконавчого провадження у порядку, передбаченому законодавством. Представник позивача у позовній заяві та в судовому засіданні зазначив, що позивач не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.05.2011 року ВП №26712070. Крім того, у витребуваних від відповідача матеріалів виконавчого провадження №26712070 не міститься доказів належного повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження. Так, боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Однак, як вбачається з матеріалів справи, у виконавчому листі №2-1106/10, виданого Подільським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ «Правекс Банк» заборгованість у загальній сумі боргу 283363,93 грн. не вказано місце проживання чи перебування боржника (позивача). В свою чергу, у заяві про відкриття виконавчого провадження (вх. № 6548/03-43/18 від 23.05.2011 року) від представника АКБ «Правекс Банк» за довіреністю Чуба Є.В., що наявна в матеріалах справи, зазначено наступне місце проживання боржника (позивача): АДРЕСА_1 (що відповідає реквізитам ОСОБА_1, вказаним у договорі іпотеки №795-001/07Ф від 04.05.2007 року, наявного в матеріалах виконавчого провадження №26712070). Проте, відповідно до матеріалів виконавчого провадження №26712070, постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.05.2011 року була направлена за адресою: АДРЕСА_2, тобто за місцезнаходженням земельної ділянки - предмету іпотеки. Як свідчать матеріали виконавчого провадження, поштове направлення, направлене за вказаною державним виконавцем адресою (АДРЕСА_2), не було вручено адресату та повернулося. Більше того, з матеріалів виконавчого провадження також вбачається, що на запит старшого державного виконавця Іванюк Д.С. органу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від адресного бюро надійшла відповідь від 09.06.2011 року, що ОСОБА_1 не значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 Разом з тим, навіть отримавши зазначену відповідь від 09.06.2011 року державний виконавець не взяв до уваги те, що ним було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження не за місцем реєстрації боржника, вказаному стягувачем у його заяві про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2011 року, а за місцем розташування земельної ділянки - предмету іпотеки. Отже, вищенаведене свідчить про те, що відповідачем не було належним чином повідомлено позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, про відкриття виконавчого провадження та відповідно, про встановлення відповідачем строку для добровільного виконання ним рішення суду до 01.06.2011 року, що в свою чергу свідчить про те, що позивача було фактично позбавлено можливості добровільно виконати рішення суду у встановлений державним виконавцем постановою про відкриття виконавчого провадження від 25.05.2011 року ВП №26712070 строк. Суд звертає увагу на те, що обов'язок державного виконавця з'ясувати обставину отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження передує вчиненню будь-яких дій стосовно примусового виконання рішення. З огляду на встановлені судом обставини та вищенаведені норми ЗУ «Про виконавче провадження» суд дійшов висновку про неправомірність дій державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки її винесення в силу ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» можливо у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, за умови вчинення державним виконавцем, передбачених законодавством дій щодо належного повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження та встановленого строку для добровільного виконання рішення суду. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії. Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності свого рішення. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій щодо винесення оскаржуваної постанови у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, - ПОСТАНОВИВ: 1. Позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. 2. Визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 28 336,39 грн. від 12.11.2012 року ВП №26712070. 3. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 12.11.2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 28 336,39 грн. ВП №26712070. Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя Т.О. Скочок http://reyestr.court.gov.ua/Review/30449463