Search the Community

Showing results for tags 'ликвидация банка'.



More search options

  • Search By Tags

    Type tags separated by commas.
  • Search By Author

Content Type


Forums

  • Рейд и Антирейд
    • Рейдерский захват
    • Антиколлеторские услуги, помощь заемщикам, возврат депозитов
    • Банки и кредитные союзы не выплачивающие депозиты
    • Депозитные и кредитные договора
    • Юридическая консультация
    • Судебные решения по кредитным и депозитным договорам
    • Общие вопросы и новости с сайта
  • IT - Раздел
    • Нововведения форума.
    • Биткоины, блокчейн, майнинг, электронные платежные системы

Calendars

  • Основной календарь

Find results in...

Find results that contain...


Date Created

  • Start

    End


Last Updated

  • Start

    End


Filter by number of...

Joined

  • Start

    End


Group


AIM


MSN


Сайт


ICQ


Yahoo


Jabber


Skype


Город


Интересы

Found 227 results

  1. Державний герб України УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2015 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М., Маляренка А.В., Парінової І.К., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживача та стягнення коштів за договором банківського вкладу, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2015 року, в с т а н о в и л а : У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), обґрунтовуючи вимоги тим, що 31 жовтня 2014 року між нею та банком укладено договір строкового банківського вкладу № 00004009010945 «Найкраща пропозиція on-line у доларах США», згідно з умовами якого нею внесено на депозитний рахунок у банку кошти в розмірі 2 832 доларів США строком на 3 місяці. Відповідно до умов договору датою повернення вкладу було 29 січня 2015 року. 30 січня 2015 року вона звернулася до відділення банку із вимогою про повернення вкладу, проте у поверненні вкладу їй було відмовлено. Того ж дня вона звернулася із заявою до голови ради директорів ПАТ «Дельта Банк» про видачу коштів з поточного рахунку, на який нібито було перераховано частину коштів з депозитного рахунку. Посилаючись на те, що отримати свої кошти на даний час вона не може, позивач остаточно просила стягнути з відповідача на її користь банківський вклад разом із передбаченими договорами процентами. Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором банківського вкладу «Найкраща пропозиція on-line у доларах США» від 31 жовтня 2014 року № 00004009010945 в розмірі 71 927 грн 28 коп., що за курсом НБУ станом на 03 березня 2015 року еквівалентно 2 877 доларів 88 центів США. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, й ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Судами встановлено, що 31 жовтня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 укладено договір банківського вкладу № 00004009010945, згідно з умовами якого останньою внесено на депозитний рахунок 2 832 долари США зі строком повернення вкладу до 29 січня 2015 року та сплатою відсотків у розмірі 5,5 % річних і додатковою ставкою 6 % річних у разі чинності договору станом на дату закінчення строку залучення вкладу. 30 січня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до голови ради директорів ПАТ «Дельта Банк» через заступника начальника Івано-Франківського відділення із заявою про повернення коштів за договором банківського вкладу у зв'язку із закінченням строку дії укладеного договору, яка залишена без задоволення. Також встановлено, що на підставі постанови правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 березня 2015 року прийнято рішення № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким у період з 03 березня 2015 року до 02 червня 2015 року в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк». Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідно до положень ст. ст. 530, 629, 1060, 1061 ЦК України відповідач повинен був повернути позивачу вклад по закінченню строку його дії, проте не виконав зазначених вимог закону й взятих на себе зобов'язань за спірним договором. Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам закону та ґрунтуються на фактичних обставинах справи. Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. Згідно із ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Умовами спірного договору банківського вкладу, зокрема п. 1.10, визначено, що вклад повертається по закінченню строку розміщення вкладу шляхом зарахування, на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів № 26201703301496, відкритий в установі банку. Згідно з п. 1.9 вказаного договору таким самим шляхом відбувається зарахування процентів за вкладом, що виплачуються щомісячно. Статтею 1074 ЦК України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Таким випадком, зокрема, є визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI наслідки запровадження тимчасової адміністрації в банку. У п. 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону термін недоступність вкладів визначено як неможливість отримання вкладником під час виведення неплатоспроможного банку з ринку вкладу, включаючи відсотки за ним, протягом семи робочих днів з дня закінчення строку дії договору (або з дня запровадження тимчасової адміністрації, якщо договір закінчився до цієї дати) або з дня вимоги (за вкладами на вимогу, за поточними чи картковими рахунками), здійсненої протягом дії тимчасової адміністрації. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється у спосіб, визначений цим Законом. Згідно з ст. 29 вказаного Закону Фонд набуває право кредитора банку. Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. З метою забезпечення виконання зобов'язань банку, передбачених п. 1 ч. 6 цієї статті, Фонд має право надати банку цільову позику. Виплати за такими зобов'язаннями за рахунок цільової позики Фонду мають розпочатися не пізніше першого місяця з дати запровадження у неплатоспроможному банку тимчасової адміністрації, а для системно важливих банків - не пізніше двох місяців. Виходячи із положень наведених норм Закону та того, що між сторонами укладено договір банківського вкладу, зобов'язальним по виплаті коштів позивачу є банк, а не Фонд. У разі недостатності у банку коштів для виконання зобов'язань, йому Фондом надається цільова позика. Крім того, главою 50 ЦК України встановлені підстави припинення зобов'язання, зокрема: виконанням, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, поєднанням боржника і кредитора в одній особі, неможливістю його виконання, смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи, а також на інших підставах, встановлених договором або законом. Отже, положення закону про незадоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку з огляду на поняття «задоволення» (фактичне одержання управленою стороною від боржника предмета зобов'язання), за відсутності у Законі заборони на подання позову і його вирішення в суді, є порушенням конституційного права особи на судовий захист порушених прав. Відмова в задоволенні вимог до банку, в якому запроваджена тимчасова адміністрація, до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи, є необґрунтованою. Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням вказаних вимог закону та умов договору банківського вкладу, з дотриманням вимог ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно встановивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки ПАТ «Дельта Банк» не виконало умови договору та не здійснило виплату належних ОСОБА_3 грошових коштів, що знаходяться на її рахунку у відповідача, тому порушене право вкладника підлягає захисту. Доводи касаційної скарги щодо незастосування до спірних правовідносин Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є безпідставними, оскільки вказаний закон не перешкоджає вкладнику звернутися до суду за захистом порушеного права та вимагати стягнення сум, які йому не повернуті. Крім того рішення суду, яким на користь позивача стягнуто суму вкладу з банку, не змінює порядку виплати коштів за договором банківського вкладу, визначеного Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Оскільки доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, викладених в оскаржуваних рішеннях, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити. Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити. Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2015 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий О.О. Дьоміна Судді: М.В. Дем'яносов В.М.Коротун А.В.Маляренко І.К.Парінова http://reyestr.court.gov.ua/Review/54758563
  2. Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" січня 2016 р. м. Київ К/800/46158/15 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Головуючого: Маслія В.І. Суддів: Розваляєвої Т.С., Єрьоміна А.В. При секретарі Зубенко Д.В. За участю позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3; представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" Додусенка В.І.- Гуленко Ю.М., представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" Додусенка Володимира Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, в с т а н о в и л а: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_36, ОСОБА_9, ОСОБА_10., ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_37, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35 звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк КАМБІО» Додусенка Володимира Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з позовом про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, в задоволені адміністративного позову відмовлено в повному обсязі. Не погоджуючись з рішеннями судів, позивачі звернулися з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального справа, просили їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В запереченнях на касаційну скаргу, що надійшли до Вищого адміністративного суду України, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк КАМБІО» Додусенко Володимир Іванович просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 09.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_38 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №257дф/І4. Згідно п.1.1 Договору №257дф/14 Банк приймає від ОСОБА_38 грошову суму в розмірі 10 000, 00 євро. Пунктом 1.4 Договору №257дф/14 встановлено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 09 вересня 2014 року по 12 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №257дф/14 встановлено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_1 Відповідно Додатку №1 до Договору №257дф/14 заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №257дф/14 ОСОБА_1 набула статусу вкладника за Договором №257дф/14. 09.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_38 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №258дф/14. Згідно п. 1.1 Договору №258дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №258дф/14 встановлено, що строк розміщення вкладу складає 3 дні: з 09 вересня 2014 року по 12 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №258дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_3 Відповідно Додатку №1 до Договору №258дф/14 заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №258дф/14 ОСОБА_3 набув статусу вкладника за Договором №258дф/14. 09.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_38 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №256дф/14. Згідно п.1.1 Договору №256дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №256дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 09 вересня 2014 року по 12 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №256дф/14 вказано, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_2 Згідно Додатку №1 до Договору №256дф/14 заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №256дф/14 ОСОБА_2 набула статусу вкладника за Договором №256дф/14. 12.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_9 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №306дф/14. Згідно п.1.1 Договору №306дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №306дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 09 вересня 2014 року по 12 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №306дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_7 Відповідно Додатку №1 до Договору №306дф/14 заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №306дф/14 ОСОБА_7 набула статусу вкладника за Договором №306дф/14. Також, 09.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_38 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №255дф/14. Згідно п.1.1 Договору №255дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №255дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 09 вересня 2014 року по 12 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №255дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_8 Відповідно Додатку №1 до Договору №255дф/14 заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №255дф/14 ОСОБА_36 набув статусу вкладника за Договором №255дф/14. 09.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_38 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №251дф/14. Згідно п.1.1 Договору №251дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №251дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 09 вересня 2014 року по 12 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №251дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_9 Відповідно Додатку №1 до Договору №251дф/14 заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №251дф/14 ОСОБА_9 набув статусу вкладника за Договором №251дф/14. 09.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_38 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №250дф/14. Відповідно п.1.1 Договору №250дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №250дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні з 09 вересня 2014 року по 12 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №250дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_9 Відповідно Додатку №1 до Договору №250дф/14 заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №250дф/14 ОСОБА_9 набула статусу вкладника за Договором №250дф/14. 09.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБЮ» (банк) та ОСОБА_38 (вкладник) 1 укладено Договір строкового банківського вкладу №252дф/14. Відповідно п.1.1 Договору №252дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №252дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 09 вересня 2014 року по 12 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №252дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_11 Згідно Додатку №1 до Договору №252дф/14 заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №252дф/14 ОСОБА_11 набув статусу вкладника за Договором №252дф/14. 11.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБЮ» (банк) та ОСОБА_39 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №303дф/14. Відповідно п.1.1 Договору №303дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №303дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 11 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №303дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_13 Відповідно Додатку №1 до Договору №303дф/14 заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №303дф/14 ОСОБА_13 набув статусу вкладника за Договором №303дф/14. 12.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБЮ» (банк) та ОСОБА_9 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №305дф/14. Згідно п.1.1 Договору №305дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №305дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 12 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №305дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_14 Згідно Додатку №1 до Договору №305дф/14, заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №305дф/14 ОСОБА_14 набула статусу вкладника за Договором №305дф/14. 11.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБЮ» (банк) та ОСОБА_39 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №304дф/14. Згідно п.1.1 Договору №304дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №304дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 11 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №304дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_15 Згідно Додатку №1 до Договору №304дф/14, заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №304дф/14 ОСОБА_15 набула статусу вкладника за Договором №304дф/14. 09.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_38 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №254дф/14. Згідно п.1.1 Договору №254дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №254дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 09 вересня 2014 року по 12 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №254дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_16 Згідно Додатку №1 до Договору №254дф/14, заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №254дф/14 ОСОБА_16 набув статусу вкладника за Договором №254дф/14. 12.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_15 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №338дф/14. Згідно п.1.1 Договору №338дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №338дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 12 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №338дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_17 Згідно Додатку №1 до Договору №338дф/14, заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №338дф/14 ОСОБА_17 набула статусу вкладника за Договором №338дф/14. 11.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_39.(вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №29%дфП4. Згідно п.1.1 Договору №298дф/І4 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №298дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 11 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №298дф/14 встановлено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_18 Згідно Додатку №1 до Договору №298дф/14, заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №298дф/14 ОСОБА_18 набув статусу вкладника за Договором №298дф/14. 11.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_16 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №309дф/14. Відповідно п.1.1 Договору №309дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №309дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 12 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №309дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_19 Згідно Додатку №1 до Договору №309дф/14, заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №309дф/14 ОСОБА_19 набула статусу вкладника за Договором №309дф/14. 12.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_12 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №308дф/14. Відповідно п.1.1 Договору №308дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №308дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 12 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №308дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_20 Відповідно Додатку №1 до Договору №308дф/14, заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №308дф/14 ОСОБА_20 набула статусу вкладника за Договором №308дф/14. 12.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_15 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №339дф/14. Згідно п.1.1 Договору №339дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 12 500,00 доларів США. Пунктом 1.4 Договору №339дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає чотирі дні: з 12 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №339дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_21 Згідно Додатку №1 до Договору №339дф/14, заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №339дф/14 ОСОБА_21 набула статусу вкладника за Договором №3-39дф/І4. 11.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_39 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №297дф/14. Відповідно п.1.1 Договору №297дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №297дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 1 1 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №297дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_22 Згідно Додатку №1 до Договору №297дф/14, заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №297дф/14 ОСОБА_22 набув статусу вкладника за Договором №297дф/14. 11.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_39 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №295дф/14. Відповідно п.1.1 Договору №295дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №295дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 11 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №295дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_23 Згідно Додатку №1 до Договору №295дф/14, заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №295дф/14 ОСОБА_23 набув статусу вкладника за Договором №295дф/14. 11.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_39 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №294дф/14. Відповідно п.1.1 Договору №294дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №294дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 1 1 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №294дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_24 Згідно Додатку №1 до Договору №294дф/14, заяви про набуття прав вкладника та Додаткові' угоди №1 до Договору №294дф/14 ОСОБА_24 набула статусу вкладника за Договором №294дф/14. 11.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_39 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №296дф/14. Згідно п.1.1 Договору №296дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №296дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 11 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №296дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_25 Відповідно Додатку №1 до Договору №296дф/14, заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №294дф/14 ОСОБА_25 набула статус вкладника за Договором №296дф/14. 11.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_39 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №302дф/14. Відповідно п.1.1 Договору №302дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №302дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 11 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №302дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_26 Згідно Додатку №1 до Договору №302дф/14, заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №302дф/14 ОСОБА_26 набув статусу вкладника за Договором №302дф/14. 12.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_11 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №307дф/14. Відповідно п.1.1 Договору №307дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №307дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 11 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №307дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_27 Згідно Додатку №1 до Договору №307дф/14, заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №307дф/14 ОСОБА_27 набула статусу вкладника за Договором №307дф/14. 12.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_36 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №310дф/14. Відповідно п.1.1 Договору №310дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №31 Одф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 12 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №31 Одф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_28 Згідно Додатку №1 до Договору №31 Одф/14, заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №31 Одф/14 ОСОБА_28набув статусу вкладника за Договором №310дф/14. 11.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_39 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №301дф/14. Відповідно п.1.1 Договору №301дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №301дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 11 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №301дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_29 Згідно Додатку №1 до Договору №301дф/14, заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №301дф/14 ОСОБА_29 набув статусу вкладника за Договором №301 дф/14. Також, 11.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_15.(вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №340дф/14. Відповідно п.1.1 Договору №340дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №340дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 12 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №340дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_30 Згідно Додатку №1 до Договору №340дф/14, заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №340дф/14 ОСОБА_30 набула статусу вкладника за Договором №340дф/14. 11.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_39 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №293дф/14. Відповідно п.1.1 Договору №293дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №293дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 11 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №293дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_31 Згідно Додатку №1 до Договору №293дф/14, заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №293дф/14 ОСОБА_31 набула статусу вкладника за Договором №293дф/14. 11.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_39 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №291 дф/14. Відповідно п.1.1 Договору №291 дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №291дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 1 1 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №291дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_32 Згідно Додатку №1 до Договору №291дф/14, заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №291 дф/14 ОСОБА_32 набув статусу вкладника за Договором №291 дф/14. 11.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_39 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №290дф/14. Відповідно п.1.1 Договору №290дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №290дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 11 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №290дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_33 Згідно Додатку №1 до Договору №290дф/14, заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №290дф/14 ОСОБА_33 набула статусу вкладника за Договором №290дф/14. Також, 11.09.2014 року між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_39 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №292дф/14. Згідно п.1.1 Договору №292дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №292дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 11 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №292дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_34 Відповідно Додатку №1 до Договору №292дф/14, заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №292дф/14 ОСОБА_34 набула статусу вкладника за Договором №292дф/14. 11.09.2014 року між між ПАТ «Банк КАМБІО» (банк) та ОСОБА_39 (вкладник) укладено Договір строкового банківського вкладу №299дф/14. Згідно п.1.1 Договору №299дф/14 банк приймає від вкладника грошову суму в розмірі 10 000,00 євро. Пунктом 1.4 Договору №299дф/14 передбачено, що строк розміщення вкладу складає три дні: з 11 вересня 2014 року по 16 вересня 2014 року. Пунктом 1.9 Договору №299дф/14 передбачено, що сторони, керуючись статтею 1063 Цивільного кодексу України, встановили, що цей договір укладено на користь ОСОБА_35 Відповідно Додатку №1 до Договору №299дф/14, заяви про набуття прав вкладника та Додаткової угоди №1 до Договору №299дф/14 ОСОБА_35 набув статусу вкладника за Договором №299дф/14. Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 27 лютого 2015 року № 144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк КАМБІО» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року №46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк КАМБІО» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк КАМБІО» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк КАМБІО» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича строком на 1 рік з 02 березня 2015 року по 01 березня 2016 року включно. 04 березня 2015 року на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розміщено оголошення, що у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 02 березня 2015 року № 46 про початок ліквідації ПАТ «Банк КАМБІО», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з 06 березня 2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку. Позивачі звернулися до банку-агента Фонду ПАТ «УКРІНБАНК» з метою виплати відшкодування, на що отримали відмову у зв'язку з тим, що вони не внесені до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк КАМБІО» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. На неодноразові звернення позивачів до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" Додусенка Володимира Івановича з вимогою включити їх до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, листами їм було повідомлено, що після отримання відповіді про законність операцій по рахункам Позивачів, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб будуть вжиті заходи щодо розблокування виплат та включення їх до відповідного реєстру, оскільки нібито враховуючи наявність фактів вчинення службовими особами ПАТ «Банк КАМБІО» дій, спрямованих на неправомірне отримання від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, прийнято рішення про зупинення відповідних виплат та перерахувань. Не погоджуючись з вказаними діями відповідачів, позивачі звернулися до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що дії відповідачів є правомірними. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Частиною першою статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Відповідно частини першої статті 1 та частини третьої статті 12 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб. Частина перша статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону № 4452-VI передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Частина шоста статті 27 Закону № 4452-VI визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року №14 (далі по тексту - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. Відповідно до матеріалів справи, наказом Тимчасової адміністрації ПАТ "БАНК КАМБІО" від 17 лютого 2015 року № 157 "Про перевірку вкладів фізичних осіб в ПАТ "БАНК КАМБІО", було створено комісію з перевірки вкладів фізичних осіб для перевірки документів, пов'язаних з укладанням ПАТ "БАНК КАМБІО" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних рахунків, в тому числі карткових) з вкладниками, а також обставин зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб. За результатами роботи Комісії Тимчасової адміністрації ПАТ "БАНК КАМБІО", 27.02.2015 року складено протокол комісії з перевірки вкладів фізичних осіб, яким встановлено зокрема, що кошти на рахунок Позивачів надходили внаслідок так званого "дроблення" великого депозиту інших клієнтів з метою відшкодування грошових коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Також, Комісією було запропоновано Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк КАМБІО» Додусенку В.І. тимчасово обмежити здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам. На підставі Протоколу засідання Комісії від 27.02.2015 р. Уповноваженою особою прийнято рішення щодо тимчасового блокування коштів за рахунками фізичних осіб-вкладників ПАТ "БАНК КАМБІО" згідно переліку, та блокування у файлах "D" та "Z" Узагальненої бази даних Фонду гарантування. Після чого відділ організації виплат Фонду відобразив блокування у файлах "D" та "Z" Узагальненої бази даних Фонду гарантування відповідно до інформації, наданої Уповноваженою особою. Як встановлено судами, підставою для не включення позивачів до переліку вкладників ПАТ "БАНК КАМБІО" які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, було проведення перевірки за всіма банківськими рахунками, на яких обліковуються залишки грошових коштів вкладників, зокрема щодо фактів безготівкового перерахування грошових коштів з банківських рахунків юридичних та фізичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в тому самому банку, а також відкриття кримінального провадження за фактом вчинення службовими особами ПАТ «БАНК КАМБІО» злочину передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України. На неодноразові звернення позивачів до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" Додусенка Володимира Івановича з вимогою включити їх до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, листами їм було повідомлено, що після отримання відповіді про законність операцій по рахункам Позивачів, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб будуть вжиті заходи щодо розблокування виплат та включення їх до відповідного реєстру, оскільки нібито враховуючи наявність фактів вчинення службовими особами ПАТ «Банк КАМБІО» дій, спрямованих на неправомірне отримання від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, прийнято рішення про зупинення відповідних виплат та перерахувань. Разом з тим, слід зазначити, що згідно з пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу, вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Тобто Закон не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником. В свою чергу, сам факт знаходження на рахунках позивачів грошових коштів відповідачами не заперечується. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про безпідставність висновків судів попередніх інстанцій, що внаслідок так званого „дроблення" великих вкладів інших осіб, позивачі набули гарантоване право на отримання коштів в сумі до 200000 грн. безпосередньо від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та отримали перевагу перед іншими кредиторами Банку, враховуючи, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що банк взяв на себе зобов'язання, що потягло за собою виникнення неплатоспроможності або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, а також доказів ймовірної нікчемності укладених договорів. Що стосується звернення Уповноваженої особи до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами банку, то зазначене не свідчить про протиправність дій останніх, та відповідно до не може бути підставою для невключення позивачів до переліку вкладників ПАТ "БАНК КАМБІО" які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки відсутній вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, який в силу ч. 4 ст. 72 КАС України є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги заслуговують на увагу. На підставі викладеного та відповідно до статті 229 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову з наведених вище мотивів. Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35 - задовольнити. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" Додусенка Володимира Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" Додусенка Володимира Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб що полягає у невключені даних про ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_2) ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3, що проживає за адресою: АДРЕСА_3), ОСОБА_7 (ІПн НОМЕР_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_4), ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_5, що проживає за адресою: АДРЕСА_5), ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_6, що проживає за адресою: АДРЕСА_6), ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_32, що проживає за адресою: АДРЕСА_7), ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_7, що проживає за адресою: АДРЕСА_6), ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_8, що проживає за адресою: АДРЕСА_6), ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_9, що проживає за адресою: АДРЕСА_8), ОСОБА_14 (ІПН НОМЕР_10, що проживає за адресою: АДРЕСА_9), ОСОБА_15 (ІПН НОМЕР_11, що проживає за адресою: АДРЕСА_10), ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_12, що проживає за адресою: АДРЕСА_11), ОСОБА_17 (ІПН НОМЕР_13, що проживає за адресою: АДРЕСА_12), ОСОБА_18 (ІПН НОМЕР_14, що проживає за адресою: АДРЕСА_13), ОСОБА_19 (ІПН НОМЕР_15, що проживає за адресою: АДРЕСА_14), ОСОБА_20 (ІПН НОМЕР_16, що проживає за адресою: АДРЕСА_15.), ОСОБА_21 (ІПН НОМЕР_17, що проживає за адресою: АДРЕСА_7), ОСОБА_22 (ІПН НОМЕР_18, що проживає за адресою: АДРЕСА_16), ОСОБА_23 (ІПН НОМЕР_19, що проживає за адресою: АДРЕСА_16), ОСОБА_24 (ІПН НОМЕР_20, що проживає за адресою: АДРЕСА_16), ОСОБА_25 (ІПН НОМЕР_21, що проживає за адресою: АДРЕСА_16), ОСОБА_26 (ІПН НОМЕР_22, що проживає за адресою: АДРЕСА_17), ОСОБА_27 (ІПН НОМЕР_23, що проживає за адресою: АДРЕСА_18), ОСОБА_28 (ІПН НОМЕР_24, що проживає за адресою: АДРЕСА_9; ОСОБА_29, ОСОБА_30 (ІПН НОМЕР_25, що проживає за адресою: АДРЕСА_19), ОСОБА_31 (ІПН НОМЕР_26, що проживає за адресою: АДРЕСА_20), ОСОБА_32 (ІПН НОМЕР_27, що проживає за адресою: АДРЕСА_21), ОСОБА_33 (ІПН НОМЕР_28, що проживає за адресою: АДРЕСА_22), ОСОБА_34 (ІПН НОМЕР_29, що проживає за адресою: АДРЕСА_21), ОСОБА_35 (ІПН НОМЕР_30, що проживає за адресою: АДРЕСА_21) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «БАНК КАМБІО» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договорами строкового банківського вкладу, вказаних вище та незатвердження реєстру вкладників відповідно до наданого Уповноваженою особою переліку вкладників, який містить дані вищезазначених Позивачів, що мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; - зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" Додусенка Володимира Івановича включити дані про ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_2) ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3, що проживає за адресою: АДРЕСА_3), ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_4), ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_5, що проживає за адресою: АДРЕСА_24), ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_6, що проживає за адресою: АДРЕСА_6), ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_31, що проживає за адресою: АДРЕСА_7), ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_7, що проживає за адресою: АДРЕСА_23), ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_8, що проживає за адресою: АДРЕСА_6), ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_9, що проживає за адресою: АДРЕСА_25), ОСОБА_14 (ІПН НОМЕР_10, що проживає за адресою: АДРЕСА_9), ОСОБА_15 (ІПН НОМЕР_11, що проживає за адресою: АДРЕСА_10), ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_12, що проживає за адресою: АДРЕСА_11), ОСОБА_17 (ІПН НОМЕР_13, що проживає за адресою: АДРЕСА_26), ОСОБА_18 (ІПН НОМЕР_14, що проживає за адресою: АДРЕСА_13), ОСОБА_19 (ІПН НОМЕР_15, що проживає за адресою: АДРЕСА_14), ОСОБА_20 (ІПН НОМЕР_16, що проживає за адресою: АДРЕСА_27.), ОСОБА_21 (ІПН НОМЕР_17, що проживає за адресою: АДРЕСА_7), ОСОБА_22 (ІПН НОМЕР_18, що проживає за адресою: АДРЕСА_16), ОСОБА_23 (ІПН НОМЕР_19, що проживає за адресою: АДРЕСА_16), ОСОБА_24 (ІПН НОМЕР_20, що проживає за адресою: АДРЕСА_16), ОСОБА_25 (ІПН НОМЕР_21, що проживає за адресою: АДРЕСА_28), ОСОБА_26 (ІПН НОМЕР_22, що проживає за адресою: АДРЕСА_17), ОСОБА_27 (ІПН НОМЕР_23, що проживає за адресою: АДРЕСА_29), ОСОБА_28 (ІПН НОМЕР_24, що проживає за адресою: АДРЕСА_9), ОСОБА_29, ОСОБА_30 (ІПН НОМЕР_25, що проживає за адресою: АДРЕСА_30), ОСОБА_31 (ІПН НОМЕР_26, що проживає за адресою: АДРЕСА_20), ОСОБА_32 (ІПН НОМЕР_27, що проживає за адресою: АДРЕСА_21), ОСОБА_33 (ІПН НОМЕР_28, що проживає за адресою: АДРЕСА_21), ОСОБА_34 (ІПН НОМЕР_29, що проживає за адресою: АДРЕСА_21), ОСОБА_35 (ІПН НОМЕР_30, що проживає за адресою: АДРЕСА_21) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «БАНК КАМБІО» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договорами строкового банківського вкладу вказаних вище; - зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити реєстр вкладників відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" Додусенком Володимиром Івановичем оновленого переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до якого будуть включені: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_2) ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3, що проживає за адресою: АДРЕСА_3), ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_4), ОСОБА_36 (ІПН НОМЕР_5, що проживає за адресою: АДРЕСА_31), ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_6, що проживає за адресою: АДРЕСА_6), ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_31, що проживає за адресою: АДРЕСА_7), ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_7, що проживає за адресою: АДРЕСА_6), ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_8, що проживає за адресою: АДРЕСА_32), ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_9, що проживає за адресою: АДРЕСА_33), ОСОБА_14 (ІПН НОМЕР_10, що проживає адресою: АДРЕСА_9), ОСОБА_15 (ІПН НОМЕР_11, що проживає адресою: АДРЕСА_10), ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_12, що проживає за адресою: АДРЕСА_11), ОСОБА_17 (ІПН НОМЕР_13, що проживає за адресою: АДРЕСА_26), ОСОБА_18 (ІПН НОМЕР_33 що проживає за адресою: АДРЕСА_13), ОСОБА_19 (ІПІ НОМЕР_15, що проживає за адресою: АДРЕСА_14), ОСОБА_20 (ІПН НОМЕР_16, що проживає за адресою: АДРЕСА_34.), ОСОБА_21 (ІПН НОМЕР_17, що проживає за адресою: АДРЕСА_7), ОСОБА_22 (ІПН НОМЕР_18, що проживає за адресою: АДРЕСА_16), ОСОБА_23 (ІПІ НОМЕР_19, що проживає за адресою: АДРЕСА_16), ОСОБА_24 (ІПН НОМЕР_20, що проживає за адресою: АДРЕСА_16), ОСОБА_25 (ІПН НОМЕР_21, що проживає за адресою: АДРЕСА_16), ОСОБА_26 (ІПН НОМЕР_22, що проживає за адресою: НОМЕР_34), ОСОБА_27 (ІПН НОМЕР_23, що проживає за адресою: АДРЕСА_3), ОСОБА_28 (ІПН НОМЕР_35, що проживає за адресою: АДРЕСА_9), ОСОБА_29, ОСОБА_30 (ІПН НОМЕР_25, що проживає за адресою: АДРЕСА_35), ОСОБА_31 (ІПН НОМЕР_26, що проживає за адресою: АДРЕСА_36), ОСОБА_32 (ІПН НОМЕР_27, що проживає за адресою: АДРЕСА_21), ОСОБА_33 (ІПН НОМЕР_28, що проживає за адресою: АДРЕСА_21), ОСОБА_34 (ІПН НОМЕР_29, що проживає за адресою: АДРЕСА_21), ОСОБА_35 (ІПН НОМЕР_30, що проживає за адресою: АДРЕСА_21). Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/55073281
  3. Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/20942/15 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючої судді: Васильченко Н.В., суддів: Калашнікова О.В., Леонтович К.Г., при секретарі судового засідання: Яроші Д.В., за участі представників: позивача - ОСОБА_1, відповідачів - Музичук Л.В., Гуленка Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 6 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі №826/1164/15 за позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У січні 2015 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ", в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича щодо не включення позивача до переліку вкладників публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича включити позивача до переліку вкладників ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідачів щодо не включення позивача до переліку та загального реєстру вкладників та не відшкодуванні коштів за рахунок Фонду за вкладом є неправомірними. Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 6 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись з рішеннями суду ОСОБА_4 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що наявні підстави для задоволення касаційної скарги. Судами попередніх інстанцій, встановлено, що ОСОБА_4 02.07.2014 уклала договір банківського вкладу № 43534 з ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (далі - Банк) у сумі 16 000 доларів США терміном до 02.10.2014. Згідно з квитанцією банку №TR.57834.720.130 від 02.07.2014р., на загальну суму 16 000 доларів США, платником зазначених коштів по договору № 43534 від 02.07.2014 є ОСОБА_7, який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_4 на підставі довіреності від 26.06.2014р. зареєстрованої в реєстрі за №966. Постановою Правління НБУ від 15.07.2014 № 410/БТ було віднесено Банк до категорії проблемних у зв'язку з порушенням вимог Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою НБУ № 516 від 03.12.2003. Постановою Правління НБУ від 14.08.2014 № 491 "Про внесення ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Банк віднесено до категорії неплатоспроможних та призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів на тимчасову адміністрацію Гончарова Сергія Івановича (далі - Уповноважена особа). Наказом Уповноваженої особи від 30.10.2014 було створена Комісія щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів. За результатами роботи Комісії визнаний нікчемним, зокрема, правочин (договір) банківського вкладу позивача від 02.07.2014 № 43534, що підтверджується витягом з додатку № 1 до протоколу Комісії щодо визнання нікчемними вкладів № 1 від 10.11.2014, у зв'язку з чим, листом від 19.12.2014 позивача було повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу від 02.07.2014 № 43534. Постановою Правління НБУ від 10.11.2014 було прийняте рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.11.2014 № 119 прийняте рішення розпочати процедуру ліквідації Банку та призначено Уповноваженою особою на ліквідацію Банку Гончарова С.І. ОСОБА_4 звернулася до банку-агента, що здійснює виплати вкладників Банку ПАТ "Альфа-Банк", після чого їй стало відомо про те, що її не включили до загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів щодо не включення позивача є правомірними. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного. У відповідності до положень частини першої статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI(далі - Закон №4452-VI) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відповідно частини першої статті 1 та частини третьої статті 12 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб. Частина перша статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону № 4452-VI передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Частина шоста статті 27 Закону № 4452-VI визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року №14 (далі по тексту - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. Як вбачається із матеріалів справи, згідно листа Уповноваженої особи від 19 грудня 2014 року №001/2772 договір банківського вкладу між ПАТ "КБ УФС" та ОСОБА_4 від 02.07.2014 року №43534 операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.228 Цивільного кодексу України, з мотивів того, що вказаний правочин порушує публічний порядок та спрямований на незаконне завоволодіння майна держави. Згідно ч.2 ст.38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Частина 3 ст. 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. При цьому, Уповноваженою особою Фонду не визначена конкретна підстава нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI, та не наведено, що договір банківського вкладу між ПАТ "КБ УФС" та ОСОБА_4 від 02.07.2014 року №43534 має ознаки нікчемного правочину. Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Судами не встановлено доказів існування відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу (депозиту) від 02.07.2014 року №43534 Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про правомірність дій Уповноваженої особи Фонду щодо не включення позивача до переліку вкладників публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з підстав нікчемності правочину. Судами встановлено, що згідно з квитанцією банку від 02.07.2014, ОСОБА_7 здійснена оплата коштів на користь отримувача ОСОБА_4, призначення платежу - надходження коштів за депозитною угодою № 43534 від 02.07.2014 по довіреності від 26.06.2014р. зареєстрованої в реєстрі за №946, загальна сума 16 000 доларів США. Банк отримувача публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ". На квитанції міститься підпис уповноваженої особи банку, відтиск штампу з прізвищем особи банку. Як вбачається із матеріалів справи, Ковтун діяв в інтересах ОСОБА_4 на підставі довіреності. Відповідно до п.2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 1 червня 2011 року №174, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівник а банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ. На підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок до банку позивач надав належним чином оформлений документ банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору позивачем були внесені, тоді як відповідачами доказів того, що зазначені кошти фактично не вносились, надано не було. Інших документів, які б свідчили про фактичне внесення особою коштів на депозитний рахунок, Закон не визначає. Отже факт внесення коштів на рахунок ОСОБА_4, за договором банківського вкладу між ПАТ "КБ УФС" та ОСОБА_4 від 02.07.2014 року №43534, відповідачем не спростовано. При цьому, колегія суддів зазначає про безпідставність висновоків судів, що внаслідок "дроблення" свого вкладу розмір якого становив більше, ніж 200000,00 грн. позивач набував гарантоване право на отримання коштів в сумі до 200000 грн. безпосередньо від Фонду та отримував перевагу перед іншими кредиторами Банку, що є порушенням п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, оскільки відповідачем не надано доказів того, що позивачем кошти фактично не вносились на рахунок за спірним договором, крім того, відповідачем не спростована наявність у позивача квитанції, яка є доказом внесення на рахунок банку грошових коштів у розмірі 16 000 доларів США. Таким чином, Уповноваженою особою Фонду не доведена наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність відповідача суперечить приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є протиправною. Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення, що потягло за собою ухвалення незаконного рішення. Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Враховуючи наведене постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, - П О С Т А Н О В И Л А : Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 6 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі №826/1164/15 скасувати, ухвалити по справі нове рішення. Позов ОСОБА_4 задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича щодо не включення Гончарова Сергія Івановича до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню про відшкодування коштів за договором банківського вкладу від 02.07.2014 № 43534, укладеного між ОСОБА_4 та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ". Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича включити ОСОБА_4 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_4, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_4 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України. Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/52278771
  4. Державний герб України Печерський районний суд міста києва Справа № 757/2822/16-к УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.01.2016 Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва Цокол Л.І., при секретарі Насурлаєвій К.Н., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України Гонтарєв Р.М. про тимчасовий доступ до документів які містять охоронювану законом інформацію, - В С Т А Н О В И В : Старший слідчий в ОВС ГСУ НП України полковник поліції Гонтарєв Р.М., розглянувши матеріали кримінального провадження № 42015100000000154, звернувся до слідчого суді із клопотанням погодженим заступником начальником другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури Укаїни Шевченко А.Г., про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів, які містять охоронювану законом інформацію. Клопотання обґрунтовано наступними обставинами. Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42015100000000154 від 10.02.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом розтрати службовими особами ПАТ «Імексбанк» майна цього банку. Установлено, що службові особи ПАТ «Імексбанк» в період з листопада 2014 року по січень 2015 року, зловживаючи своїм службовим становищем, розтратили майно зазначеного банку, завдавши збитків в особливо великих розмірах на загальну суму 279 693 215,96 грн. за таких обставин. З метою встановлення всіх обставин вищевказаного злочину, винуватості конкретних осіб у його вчиненні та розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, на досудовому слідстві виникла необхідність здійснення тимчасового доступу, з можливістю отримання копій, до документів, що містять банківську таємницю і знаходяться у володінні уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» (ідентифікаційний код 20971504, м. Одеса, проспект Гагаріна, 12-А). Особа, у володінні якої знаходяться документи, про розгляд клопотання не повідомлялась. Вислухавши обґрунтування сторони кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання документи, слід дійти наступного висновку. Відповідно до ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до рей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів. Аналізуючи обґрунтування слідчого з фабулою кримінального правопорушення і наданими матеріалами, видно, що документи, доступ до яких слідчий просить надати дійсно перебуває у володінні вказаної ним особи , в сукупності з іншими речами і документами має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, інформація, доступ до якої просить надати слідчий , може бути використана як доказ , при цьому іншим способом в даний час довести обстави, які передбачається довести не вбачається можливим. На підставі викладеного і керуючись ст.ст.160-166, 309 КПК України слідчий суддя, У Х В А Л И В : Надати старшому слідчому в ОВС ГСУ НП України Гонтарєву Роману Миколайовичу тимчасовий доступ, з можливістю отримання копій, до документів, що містять банківську таємницю і знаходяться у володінні уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» (ідентифікаційний код 20971504, м. Одеса, проспект Гагаріна, 12-А): - договору від 21.11.2014 між ПАТ «Імексбанк» і ТОВ «Фрегат» відступлення права вимоги, договору від 26.12.2014 між ПАТ «Імексбанк», ТОВ «Фрегат» і ТОВ «Компанія Дасті» про заміну сторони в зобов'язанні, договору від 06.01.2015 між ПАТ «Імексбанк» і ТОВ «Компанія Дасті» про зміну переліку кредитних договорів та суми прав вимоги, додатків та доповнень до цих договорів; документів, які свідчать про виконання ПАТ «Імексбанк», ТОВ «Фрегат» і ТОВ «Компанія Дасті» умов зазначених договорів, в тому числі документів щодо проведення оплати за цими договорами; документів, які були оформлені і передані на виконання цих договорів, - документів у паперовому і електронному вигляді, які містять інформацію щодо кредитних договорів, права вимоги по яких відступлено на підставі договору від 21.11.2014 між ПАТ «Імексбанк» і ТОВ «Фрегат» і договору від 06.01.2015 між ПАТ «Імексбанк» і ТОВ «Компанія Дасті», а саме інформацію про реквізити договорів, їх істотні умови, забезпечення цих договорів, - документів у паперовому і електронному вигляді, які містять інформацію про стан виконання ПАТ «Імексбанк» і позичальниками умов вищевказаних кредитних договорів за весь період з дня укладення цих договорів до дня фактичного відступлення прав вимоги, в тому числі виписки руху коштів по рахунках позичальників щодо надання їм кредитів та їх погашення. Визначити строк дії ухвали тривалістю двадцять робочих днів, який обраховувати з дня постановлення ухвали слідчим суддею. У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього Кодексу з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів. Ухвала оскарженню не підлягає. Слідчий суддя Л.І. Цокол Підготовлено в 2 примірниках Прим. 1 - справа № 757/2822/16-к Прим. 2 - старшому слідчому в ОВС ГСУ НП України Гонтарєву Р.М. Копія - ПАТ «Імексбанк» Виконавець: Цокол Л.І. 25.01.2016 р. http://reyestr.court.gov.ua/Review/55300822
  5. Державний герб України КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" грудня 2015 р. Справа № 910/14423/15 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ільєнок Т.В. суддів: Мартюк А.І. Яковлєва М.Л. при секретарі судового засідання: Колеснік М.П. за участі представників сторін: від позивача Грицик А.С. - дов. б/н від 05.10.15; відвідповідача Собко О.В.- дов. №2-15д від 19.12.14; від третіх осіб на стороні відповідача: третя особа -1 ОСОБА_5 - дов. №1287 від 22.05.15; третя особа -2 ОСОБА_5 - дов. №1539 від 11.06.15; третя особа -3 ОСОБА_5 - дов. №356 від 14.05.15; третя особа -4 ОСОБА_5 - дов. №3779 від 15.05.15; третя особа -5 ОСОБА_5 - дов. №77 від 27.05.15; від третьої особи на стороні позивача ОСОБА_6 - дов. б/н від 11.02.15; розглянувши матеріали апеляційних скарг відповідача ПАТ "Укргазвидобування", м. Київ третьої особи -1 ОСОБА_7 на Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/14423/15 (суддя Курдельчук І.Д.) за позовом ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. до відповідача ПАТ "Укргазвидобування", м. Київ треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_7, м. Київ, 2) ОСОБА_9, м. Київ 3) ОСОБА_10, м. Київ 4) ОСОБА_11, м. Київ 5) ОСОБА_12, м. Київ третя особа, яка не заявляє самостійних вимог напредмет спору на стороні позивача Національний банк України, м. Київ про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ: Позивач ПАТ "Дельта Банк" (далі - Банк) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Банку Кадирова Владислава Володимировича звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача ПАТ "Укргазвидобування" (далі - Товариство): 150 000 000,00 грн. заборгованості за прострочення кредиту за Договором кредитної лінії від 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1 (далі - Кредитний договір); 26 473 972,60 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 06.01.2015 по 04.03.2015; 13 610 958,92 грн. заборгованості за простроченими нарахованими процентами за період з 30.09.2013 по 01.05.2015; 1 217 698,48 грн. пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів за період з 12.03.2014 по 01.05.2015; 9 000 000,00 грн. штрафу по п. 4.2 Договору за неналежне виконання зобов'язання, а всього 200 302 630,00 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 № 910/14423/15 було порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд. 23.06.2015 позивачем через канцелярію суду першої інстанції було подано Заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача: 150 000 000 грн. заборгованості за прострочення кредиту за Кредитним договором; 31 405 479,45 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 15 583 561,65 грн. заборгованості за простроченими нарахованими процентами; 1 641 997,22 грн. пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів; 9 000 000 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язання; 1 886 301,37 грн. 3% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом; 91 555,79 грн. 3% річних від суми простроченої заборгованості за процентами, а всього 209 608 895,49 грн. 30.06.2015 представник третьої особи-1 ОСОБА_5, діючи в інтересах ОСОБА_7 на підставі довіреності, звернувся до місцевого господарського суду із Заявою про залучення останньої до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, посилаючись на укладений 28.11.14 між Банком та ОСОБА_7 П Договір поруки № П300119775-10 (далі - Договір поруки № П300119775-10), виконання своїх зобов'язань за Договором поруки № П300119775-10, погашення перед Банком зобов'язання за Кредитним договором і набуттям нею статусу Кредитора стосовно Товариства. 02.07.2015 ОСОБА_5, діючи в інтересах ОСОБА_7 на підставі довіреності, подав місцевому господарському суду додаткові пояснення до заяви про залучення третьої особи, в якій заявник заперечив проти доводів позивача про нікчемність Договору поруки № П300119775-10. 06.07.2015 відповідачем було подано суду першої інстанції Відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що за Договорами поруки, що визнані позивачем нікчемними, були списані грошові кошти і кредитна заборгованість за Кредитним договором погашено поручителями; вказані договори поруки є дійсними та безпідставно визнані позивачем нікчемними за рішенням, яке оформлено Протоколом комісії від 29.04.2015 № 1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 № 910/14423/15 було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні: відповідача - ОСОБА_7; позивача - Національний банк України (далі - НБУ). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 № 910/14423/15 було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_12; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11. (поручителі за Договором поруки) 23.07.2015 треті особи подали суду письмові пояснення, в яких заперечили проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність підстав для визнання Договорів поруки нікчемними. Крім того, поручителі заперечували ствердження позивача про те, що за визнаними нікчемними Договорами поруки, їм були повернуті кошти, які ним були сплачені, за зобов'язаннями поруки. 18.08.2015 відповідачем було подано суду першої інстанції Додаткові заперечення, в яких ним зазначено таке: «Товариство немає заборгованості перед Банком за Кредитним договором; навіть якщо і вважати Договори поруки нікчемними, то факт списання коштів з рахунків поручителів на погашення заборгованості за Кредитним договором відбувся та зазначений правочин (саме правочин зі списання коштів) не є нікчемним, що не спростовується та не заперечується позивачем». 18.08.2015 представником позивача було подано Заяву про збільшення позовних вимог, в якій Банк просив суд стягнути з відповідача: 150 000 000 грн. заборгованості за прострочення кредиту; 38 802 739,73 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 22 586 301,39 грн. заборгованості за простроченими нарахованими процентами; 3 613 681,22 грн. пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів; 18 000 000 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язання; 2 256 164,38 грн. 3% річних за прострочення сплати кредиту; 190 139,99 грн. 3% річних за прострочення сплати процентів, а всього 235 449 026,71 грн. Судом першої інстанції зазначено, що подана Банком Заява про збільшення позовних вимог від 18.08.2015 є по суті заявою про зміну предмету позову, оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення пені та 3 % річних за період, що виходить за межі заявленого при поданні попередньої заяви і поданого позову після початку розгляду по суті, тому вказану Заяву було приєднано до матеріалів справи, але залишено судом без розгляду. 19.08.2015 позивачем було подано місцевому господарському суду Заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення штрафу, а саме 13 500 000 грн. за дев'ять випадків порушення умов Кредитного договору. Судом першої інстанції прийнято названу Заяву про збільшення позовних вимог від 19.08.2015 в порядку ст.22 ГПК України до розгляду, подальший розгляд справи здійснювався з її врахуванням. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 № 910/14423/15 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача ПАТ "Укргазвидобування" на користь позивача ПАТ "Дельта Банк" 150 000 000,00 грн. заборгованості за прострочення кредиту; 31 405 479,45 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 15 583 561,65 грн. заборгованості за простроченими нарахованими процентами; 1 641 997,22 грн. пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів; 13 500 000,00 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язання; 1 886 301,37 грн. 3% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом; 91 555,79 грн. 3% річних від суми простроченої заборгованості за процентами. Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, відповідач ПАТ "Укргазвидобування" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 № 910/14423/15 скасувати та прийняти нове судове рішення, за яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В свою чергу, не погоджуючись з прийнятим Рішенням, третя особа-1 ОСОБА_7 звернулась до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 № 910/14423/15 скасувати та прийняти нове судове рішення, за яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки судом не в повному обсязі досліджено фактичні обставини справи, а тому не правильно застосовано норми процесуального та матеріального права. Ухвалою КАГС від 11.09.2015 № 910/14423/15 порушено апеляційне провадження за скаргами відповідача ПАТ "Укргазвидобування" та третьої особи-1 ОСОБА_7, об'єднано їх в одне апеляційне провадження (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Куксова В.В., Яковлєва М.Л.). та призначено судове засідання. За Розпорядженням заступника голови КАГС від 10.11.2015, у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у черговій відпустці, склад колегії суддів було змінено, для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Мартюк А.І., Яковлєв М.Л.. За Ухвалою КАГС від 10.11.2015 № 910/14423/15 прийнято апеляційну скаргу відповідача ПАТ "Укргазвидобування" та третьої особи-1 ОСОБА_7 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Мартюк А.І., Яковлєв М.Л.. У останньому судовому засіданні від 21.12.2015 позивачем заявлено Клопотання про залучення до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому, позивач посилається на те, що рішення у даній справі може вплинути на права та інтереси Фонду. Назване клопотання позивача було підтримано представником Національного Банку України, представники ПАТ "Укргазвидобування" та третіх осіб заперечили проти задоволення Клопотання, наголошуючи на тому, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - це працівник Фонду, який від імені фонду та в межах повноважень передбачених Законом та делегованих Фондом, виконує функції щодо захисту прав та інтересів Фонду. Колегія суддів, за розглядом названого Клопотання позивача, залишила його без задоволення, як безпідставне. Представник, Уповноваженої особи Фонду гарантуванняв вкладів фізичних осіб, у даному випадку, виконує функції захисту прав та інтересів Фонду за Дорученням Уповноваженої особи ФГВФО. Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційні скарги відповідача ПАТ "Укргазвидобування" та третьої особи-1 ОСОБА_7 задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 № 910/14423/15 скасувати, прийняти нове судове рішення, за яким у позові відмовити повністю. При цьому, колегією суддів взято до уваги наступне. Позивачем ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. було пред'явлено позов до відповідача ПАТ "Укргазвидобування" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 200 302 630,00 грн., що виникла на Договорі кредитної лінії ВКЛ-2022390/1 (далі-Кредитний договір), тобто обґрунтування позову базувалось позивачем на ствердженнях про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором щодо своєчасної сплати кредитної заборгованості. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.09.2013 ПАТ "Дельта Банк" (кредитор) та ПАТ "Укргазвидобування" (позичальник) укладено Кредитний договір, за умовами якого: - кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (пункт 1.1 Кредитного договору); - надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, далі за текстом кожна частина окремо - "Транш", а у сукупності - "Транші", на умовах, визначених Кредитним договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 150 000 000 грн., зі сплатою плати за користування кредитом 24% річних та КІНЦЕВИМ ТЕРМІНОМ ПОГАШЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗА КРЕДИТОМ НЕ ПІЗНІШЕ 29 ВЕРЕСНЯ 2014 РОКУ (підпункт 1.1.1 пункту 1.1 Кредитного договору); - повернення кредиту здійснюється відповідно до такого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості (далі за текстом - "Графік"): з 29.07.2014 по 28.08.2014 - 75 000 000 грн.; з 29.08.2014 по 29.09.2014 - 75 000 000 грн.; але в будь-якому разі не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом, вказаного у підпункті 1.1.1 пункту 1.1 Кредитного договору (підпункт 1.1.2 пункту 1.1 Кредитного договору); - кредит надається позичальнику для поповнення обігових коштів, рефінансування поточної заборгованості (пункт 1.2 Кредитного договору); - забезпеченням позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою (іпотекою) вимоги за Кредитним договором виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: договір застави рухомого майна (виробничих запасів), що належать позичальнику; договір застави (товарів в обороті), що належать позичальнику (пункт 1.3 Кредитного договору); - видача кредиту на цілі, визначені пунктом 1.2 Кредитного договору, з позичкового рахунку № 20628202239002 в Банку на поточний рахунок позичальника № 26008002022390, відкритий в Банку, згідно письмових заяв позичальника (пункт 2.1 Кредитного договору); - моментом (днем) надання кредиту (траншу) вважається день надання кредиту (траншу) з позичкового рахунку позичальника в повній або частковій (транш) сумі кредиту (пункт 2.2 Кредитного договору); - моментом (днем) повернення кредиту (траншу) вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту (траншу), процентів, комісії та можливих штрафних санкцій, визначених Кредитним договором, якщо інше не випливає з умов Кредитного договору (пункт 2.3 Кредитного договору); - нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем) в періоді (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (траншу) (пункт 2.6 Кредитного договору); - сплата процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті наданого кредиту (траншу) щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок № НОМЕР_2 в Банку (пункт 2.7 Кредитного договору); - позичальник зобов'язаний, зокрема: протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за їх використання, комісії в порядку, визначеному Кредитним договором; повернути кредитору у повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісій кредитора, та можливих штрафних санкцій, у терміни, визначені Кредитним договором; не пізніше останнього робочого дня строку дії відповідного максимального ліміту заборгованості, встановленого на поточний період згідно з графіком погашати кредитору частину заборгованості за кредитом, на яку поточна заборгованість за кредитом може перевищувати максимальний ліміт заборгованості, встановлений на наступний період згідно з графіком; протягом дії Кредитного договору, щоквартально, не пізніше двадцять п'ятого числа першого місяця кварталу наступного за звітним, надавати кредиторові належним чином засвідчені копії: бухгалтерського балансу (форма 1); звіту про фінансові результати (форма 2); розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості за встановленою кредитором формою; щороку, не пізніше 25 числа другого місяця року, наступного за звітним, надавати кредиторові належним чином засвідчені: бухгалтерський баланс за рік (форма 1); звіт про фінансові результати за рік (форма 2); надавати за вимогою Кредитора інші документи (підпункти 3.3.4, 3.3.5, 3.3.8 пункту 3.3 Кредитного договору); - Кредитний договір набирає чинності з дати його укладення та діє ДО ОСТАТОЧНОГО ВИКОНАННЯ СТОРОНАМИ ПРИЙНЯТИХ НА СЕБЕ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ЗА КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ (пункт 8.3 Кредитного договору). Кредитний договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - заступником голови ради директорів ОСОБА_15, який діяв на підставі довіреності віл 22.01.2013 № б/н, та від відповідача - заступником голови правління ОСОБА_16, який діяв на підставі довіреності від 14.01.2013 № 2-202д, та скріплено печатками. За оцінкою місцевого господарського суду, Кредитний договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним. Таким чином, за наведеним висновком суду першої інстанції, Кредитний договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами. Сторонами було укладені Додаткові угоди до Кредитного договору: від 17.10.2013 № 1; від 31.10.2014 № 2; від 20.11.2014 № 3; від 28.11.2014 № 4; від 01.12.2014 № 5. Вказаними Додатковими угодами до Кредитного договору, зокрема, були внесені зміни та досягнуто згоди про таке: - забезпечувати згідно з чинним законодавством України обробку і зберігання інформації, що становить банківську таємницю в порядку та на умовах згідно з чинним законодавством України (підпункт 3.1.2 пункту 3.1 Договору); - сторони домовились не застосовувати до позичальника передбачені Кредитним договором штрафні санкції за невиконання позичальником підпунктів 3.3.4 та 3.3.5 пункту 3.3 Кредитного договору у період з 30.09.2013 по 31.10.2014; - сторони домовились не застосовувати до позичальника передбачені Кредитним договором штрафні санкції за невиконання позичальником підпунктів 3.3.4 та 3.3.5 пункту 3.3 Кредитного договору за період з 30.09.2013 по 20.11.2014; - сторони домовились доповнити статтю 4 "Відповідальність сторін" Кредитного договору пунктом 4.5 такого змісту: за порушення умов Кредитного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та положень Кредитного договору; - кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти (кредит), у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання; надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, далі за текстом кожна частина окремо - "Транш", а у сукупності - "Транші", на умовах, визначених Кредитним договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 150 000 000 грн., зі сплатою плати за користування кредитом 24% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 31.12.2014 включно; повернення кредиту здійснюється не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом, вказаного в підпункті 1.1.1 пункту 1.1 Кредитниго договору (пункт 1.1 Кредитного договору); - сторони домовились не застосовувати до позичальника передбачені Кредитним договором штрафні санкції за невиконання позичальником підпунктів 3.3.4 та 3.3.5 пункту 3.3 Кредитного договору за період з 30.09.2013 по 28.11.2014; - сплата процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті наданого кредиту (траншу) щомісячно, не пізніше 16 (шістнадцятого) числа в грудні 2014 року, в інші місяці - не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок № НОМЕР_2 у Банку (пункт 2.7 Кредитного договору). Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Отже, за висновком місцевого господарського суду, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є Кредитним договором. За мотивувальною частиною оскарженого рішення, судом першої інстанції зазначено, що позивач на виконання умов Кредитного договору видав 30.09.2013 відповідачу кредитні кошти на суму 150 000 000 грн.. Товариство умови Кредитного договору не виконало та отриманий кредит Банку у визначений строк (не пізніше 31.12.2014 включно відповідно до підпункту 1.1.2 пункту 1.1 Кредитного договору) не повернуло. Крім того, зазначено судом, відповідач не виконав зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом на суму 15 583 561,65 грн. Далі за текстом мотивувальної частини свого рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідач та треті особи на стороні відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на таке. - 28.11.2014 Банком (кредитор) і ОСОБА_7 (поручитель) було укладено Договір поруки № П300119775-10, за умовами якого ОСОБА_7 зобов'язалася перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Товариством Кредитного договору; загальний обсяг відповідальності не може перевищувати еквівалент 13 500 000 грн. за курсом НБУ станом на дату виконання поручителем зобов'язання позичальника за Кредитним договором; - 28.11.2014 Банком (кредитор) і ОСОБА_12 (поручитель) було укладено договір поруки № П2022390-5, за умовами якого ОСОБА_12 зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Товариством Кредитного договору; загальний обсяг відповідальності не може перевищувати еквівалент 34 000 000 грн. за курсом НБУ станом на дату виконання поручителем зобов'язання позичальника за Кредитним договором; - 28.11.2014 Банком (кредитор) і ОСОБА_11 (поручитель) було укладено договір поруки № П2022390-6, за умовами якого ОСОБА_11 зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Товариством Кредитного договору; загальний обсяг відповідальності не може перевищувати еквівалент 40 500 000 грн. за курсом НБУ станом на дату виконання поручителем зобов'язання позичальника за Кредитним договором; - 28.11.2014 Банком (кредитор) і ОСОБА_9 (поручитель) було укладено договір поруки № П30019775-12, за умовами якого ОСОБА_9 зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Товариством Кредитного договору; загальний обсяг відповідальності не може перевищувати еквівалент 46 000 000 грн. за курсом НБУ станом на дату виконання поручителем зобов'язання позичальника за Кредитним договором; - 28.11.2014 Банком (кредитор) і ОСОБА_10 (поручитель) було укладено договір поруки № П30019775-9, за умовами якого ОСОБА_10 зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Товариством Кредитного договору; загальний обсяг відповідальності не може перевищувати еквівалент 50 500 000 грн. за курсом НБУ станом на дату виконання поручителем зобов'язання позичальника за Кредитним договором; - меморіальними ордерами від 19.02.2015 та 20.02.2015 з депозитних рахунків ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_11 були списані грошові кошти з депозитних рахунків в рахунок погашення кредиту за Кредитним договором; - на адресу відповідача протягом березня-лютого 2015 року надійшли вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_11 щодо перерахування грошових коштів у зв'язку зі списанням Банком грошових коштів з депозитних рахунків вказаних осіб з метою погашення заборгованості за Кредитним договором; - відповідно до Довідки від 06.04.2015 № 05-2933400, виданої позивачем, "станом на 28.02.2015 відповідач не має кредитної заборгованості перед Банком за Кредитним договором від 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1". (т. 1 а/с 100) Як підсумок, відповідач заперечував наявність підстав щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором, оскільки поручителями за Договорами поруки було повністю сплачено заборгованість за Кредитним договором станом на 20.02.2015. Оскільки позивачем було підтверджено виконання зобов'язання за Кредитним договором, то слід вважати дія Кредитного договору завершена. Далі за мотивувальною частиною оскарженого рішення судом першої інстанції наведено заперечення позивача проти доводів відповідача та третіх осіб щодо нікчемності Договорів поруки. Позивач, стверджуючи про правомірність дій Уповноваженої особи ФГВФО щодо визнання Договорів поруки нікчемними, наголосив наступне. На підставі Постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Банку Кадирова Владислава Володимировича. 07.05.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Банку Кадировим В.В. було надіслано ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_11 Повідомлення про нікчемність Договорів поруки, що підтверджується реєстрами згрупованих поштових відправлень з відміткою пошти про відправку, копія яких долучена до матеріалів справи. Відповідно до частини другої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції чинній на момент визнання правочинів нікчемними, далі - Закон) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Визнання нікчемними Договорів поруки Уповноваженою особою ФГВФО було проведено наступним порядком. 29 квітня 2015 року Протоколом № 1 засідання Комісії АТ «Дельта Банк» з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, створеної згідно Наказу № 67 від 11 березня 2015 року (зі змінами, внесеними Наказом № 270 від 23 квітня 2015 року) на виконання ст. 38 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» виявлено, що правочини, укладені між АТ «Дельта Банк» та Поручителями-третіми особами 28 листопада 2014 року - є нікчемними. 07 травня 2015 року Уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» повідомлено Поручителів 1-5 про нікчемність укладених Договорів поруки та, відповідно, "ПРО НІКЧЕМНІСТЬ ПОГАШЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗА ДОГОВОРОМ КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ №ВКЛ-2022390/1 від 30 вересня 2013 року, ШЛЯХОМ ДОГОВІРНОГО СПИСАННЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ У ЛЮТОМУ 2015 РОКУ З РАХУНКІВ ПОРУЧИТЕЛІВ 1-5. ПРО ЗАЗНАЧЕНЕ БУЛО ПОВІДОМЛЕНО І ПАТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»" (із Додаткових пояснень позивача стосовно правомірності застосування реституції). 14 травня 2015 року на виконання ст. 216 ЦК України АТ «Дельта Банк» застосував наслідки нікчемності правочинів (Договорів поруки від 28 листопада 2014 року), а саме: повернув Поручителям 1-5 кошти, списані з їх рахунків в рахунок погашення заборгованості ПАТ «Укргазвидобування» перед АТ «Дельта Банк». Підтвердженням цього є банківські виписки, що знаходяться у матеріалах справи. Застосування наслідків нікчемності правочинів здійснювалось на виконання Наказу Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» № 309 від 07 травня 2015 року. На виконання цих Наказів були відкриті позабалансові рахунки 2909… на ім'я фізичних осіб-поручителів, на котрі і відбувалося зарахування сум коштів, списаних з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_7, ОСОБА_9 19-20 лютого 2015 року в рахунок погашення заборгованості ПАТ «Укргазвидобування» по Договору кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від ЗО вересня 2013 року. У зв'язку з погашенням заборгованості ПАТ «Укргазвидобування» поручителями в іноземній валюті та необхідністю відновлення заборгованості в національній валюті було здійснено конвертацію коштів за курсом НБУ на день погашення заборгованості через рахунок валютної позиції - Дебет рахунку 3800, Кредит рахунку 3739 Долари США та Д-т 3739, К-т 3801 Гривня і відображено курсову різницю на рахунку 6204. Так, за поясненнями позивача, 14 травня 2015 року були поверненні кошти в наступних сумах: ОСОБА_11 - на рахунок № НОМЕР_4 в сумі 1 476 294,52 Долари США з яких 398 150,54 Доларів США - погашення заборгованості по Договору кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 30 вересня 2013 року. ОСОБА_12 - на рахунок № НОМЕР_6 в сумі 1 242 780,91 Доларів США - сума погашення заборгованості по Договору кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 30 вересня 2013 року. ОСОБА_7 - на рахунок № НОМЕР_5 в сумі 493 457,12 Доларів США - сума погашення заборгованості по Договору кредитної лінії № ВКЛ- 2022390/1 від 30 вересня 2013 року. ОСОБА_9 - на рахунок № НОМЕР_8 в сумі 1 535 199,94 Доларів США та на рахунок № НОМЕР_3 в сумі 4 000 000,00 Доларів США - сума погашення заборгованості по Договору кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 30 вересня 2013 року. ОСОБА_10 - на рахунок № НОМЕР_7 в сумі 1 845 895,17 Доларів США - сума погашення заборгованості по Договору кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 30 вересня 2013 року. Таким чином, стверджував позивач, всі кошти, списані з рахунків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_7, ОСОБА_9 19-20 лютого 2015 року в рахунок погашення заборгованості ПАТ «Укргазвидобування» по Договору кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від ЗО вересня 2013 року - повернені в повному обсязі. Окрім цього, як наслідок застосування нікчемності правочинів - Договорів поруки від 28 листопада 2014 року - було поновлено в системах бухгалтерського обліку АТ «Дельта Банк» облік по кредиту № ВКЛ-2022390/1 від 30 вересня 2013 року та нарахованими відсотками по ньому. Це і стало підставою для звернення до суду із зазначеним позовом у справі № 910/14422/15 (із Додаткових пояснень позивача стосовно правомірності застосування реституції). Суд першої інстанції, приймаючи до уваги Рішення уповноваженої особи ФГВФО про визнання нікчемними Договорів поруки, у вигляді Протоколу комісії №1 від 29.04.2015, проведену позивачем реституцію за Договорами поруки та повернення коштів поручителям-третім особам, дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав щодо стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 30 вересня 2013 року - з відповідача ПАТ "Укргазвидобування" у заявленому розмірі. Скаржник-відповідач ПАТ «Укргазвидобування», не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржуючи його стверджує, що висновки суду є помилковими та необґрунтованими, посилаючись на таке. Листом, датованим 24.02.2015, ПАТ «Дельта Банк» повідомив відповідача, що 19-20 лютого 2015 року згідно умов п. 1.3 статті 1 «Предмет договору» Договорів поруки від 28.11.2014 № П2022390-5, № 30019775-99, № П30019775-10, № П30019775-12, № П2022390-6, позивач здійснив договірне списання грошових коштів з рахунків поручителів, відкритих у позивача, та здійснив повне погашення заборгованості позичальника перед Банком за Кредитним договором. 08.04.2015 до ПАТ «Укргазвидобування» надійшла Довідка від ПАТ «Дельта Банк» від 06.04.2015 № 05-2933400, в якій вказується, ЩО СТАНОМ НА 28.02.2015 ВІДПОВІДАЧ ПАТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» НЕ МАЄ КРЕДИТНОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПЕРЕД БАНКОМ. Факт списання коштів з рахунків поручителів за Договорами поруки від 28.11.2014 №П2022390-5, №П30019775-99, №П30019775-10, №0019775-12, № П2022390-6 та відповідно погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором підтверджується копіями банківських виписок, наявних в матеріалах справи, а також поясненнями представників відповідача та представником третіх осіб. Так, зокрема, 20.02.2015 позивачем здійснено списання грошових коштів з депозитного рахунку ОСОБА_12 у сумі 34 000 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по Кредитному договору № ВКЛ-2022390/1 30.09.2013; - 19.02.2015 позивачем здійснено списання грошових коштів з депозитного рахунку ОСОБА_10 у сумі 50 500 000,00 грн. з метою погашення заборгованості по кредитному Договору № ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013; - 19.02.2015 позивачем здійснено списання грошових коштів з депозитного рахунку ОСОБА_7 у сумі 13 500 000,00 грн. з метою погашення заборгованості по кредитному Договору № ВКЛ-2022390/1 зід 30.09.2013; - 19-20.02.2015 позивачем здійснено списання грошових коштів з депозитного рахунку ОСОБА_9 у сумі 46 000 000,00 грн. з метою погашення заборгованості по кредитному Договору № ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013; - 19-20.02.2015 позивачем здійснено списання грошових коштів з депозитного рахунку ОСОБА_11 у сумі 40 388 465,46 грн. з метою погашення заборгованості по кредитному Договору № ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013. Ствердження позивача про подальше повернення коштів поручителям з підстав нікчемності Договорів поруки скаржник заперечує, оскільки треті особи по даній справі (поручителі) категорично заперечують отримання коштів на свої рахунки. Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Частиною 4 ст. 543 ЦК України встановлено, що виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором. Таким чином, стверджує ПАТ «Укргазвидобування», в силу вищезазначених норм чинного законодавства України, зобов'язання відповідача за Кредитним договором № ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013 є припиненим у повному обсязі з 20 лютого 2015 року - з дня виконання зазначеного зобов'язання поручителями-третіх осіб по даній справі. Відтак, за ствердженням скаржника, всупереч вищенаведеному, суд першої інстанції стягнув борг за припиненим зобов'язанням, тобто борг, якого на момент прийняття судового рішення не існувало, чим порушив ст.ст. 543, 554, 598, 599 ЦК України. Далі, спростовуючи висновки суду першої інстанції, скаржник зауважує і на тому, що задовольняючи позов, суд дійшов висновку, що Договори поруки від 28.11.2014 року №П2022390-5, №П30019775-99, №П0019775-10, №П30019775-12, № П2022390-6 є нікчемними, зокрема, в силу п.7 ч.З ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Не погоджуючись з висновком суду, щодо нікчемності Договорів поруки, відповідач звертає увагу на наступне. Як підтверджується матеріалами справи, на виконання ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивачем було проведено перевірку Договорів поруки від 28.11.2014 року №П2022390-5, №ВП0019775-99, №1130019775-10, №П30019775-12, № П2022390-6 (далі - Договори Поруки) укладених між позивачем та фізичними особами, в забезпечення Кредитного договору №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 року, на предмет їх нікчемності, за результатами якого було прийнято Протокол комісії №1 від 29.04.2015 року, в якому зазначені Договори визнані нікчемними. В Протоколі №1 від 29.04.2015 року підставою нікчемності Договорів поруки визначено п.7. ч.З ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Разом з цим, п.7 ч.З ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що нікчемним є такий правочин, укладений неплатоспроможним банком, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Зазначена норма визначає три обов'язкові умови для нікчемності такого правочину: 1. Умовами правочину передбачено здійснення банком платежу або передачу ним майна на користь окремого кредитора; 2. Платіж або передача майна банком здійснюється з метою надання окремому кредитору пільг; 3. Пільги, які надаються окремому кредитору в результаті здійснення банком платежу або передачі йому банком майна прямо не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами банку. В той же час, наголошує відповідач, предметом Договорів поруки від 28.11.2014 року №П2022390-5, №П30019775-99, №П30019775-10, №П30019775-12, № П2022390-6, укладених між позивачем та фізичними особами, в забезпечення Кредитного договору №ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013, є зобов'язання фізичних осіб-поручителів відповідати у повному обсязі перед відповідачем за виконання відповідачем щодо повернення ним суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором №ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013. Пунктом 3.1. Договорів поруки від 28.11.2014 року передбачено, що фізичні особи - поручителі зобов'язані: протягом одного банківського дня, від дати отримання письмової вимоги Кредитора про невиконання Позичальником забезпеченого порукою зобов'язання, виконати відповідне зобов'язання, шляхом перерахування непогашеної суми кредиту, непогашеної суми процентів за користування Кредитом, комісій, можливих штрафів та пені на рахунки Кредитора, зазначені в такій вимозі; на вимогу Кредитора протягом 3 (трьох) банківських днів надати Кредитору будь-які документи, що містять відомості, які можна використовувати для оцінки фінансового стану Поручителя (в тому числі ті, що складають банківську, комерційну таємницю або іншу конфіденційну інформацію); письмово повідомляти Кредитора про зміну свого місця проживання (перебування), паспортних даних, номерів телефонів, сімейного стану, про народження/усиновлення дітей, про участь у судових процесах, що загрожують майновому положенню Поручителя, в тому числі як позивача, відповідача або третьої особи або притягнення Поручителя до кримінальної відповідальності. У перелічених випадках Поручитель зобов'язаний разом з письмовим повідомленням і у той самий день передати Кредитору документи, що підтверджують вказані факти (паспорт, довідку з ЖЕК-у тощо). Дане зобов'язання Поручителя вважається виконаним з моменту (дати) отримання Кредитором відповідного письмового повідомлення Поручителя з доданням підтверджуючих документів. виконати зобов'язання за Договором поруки за будь-якого Позичальника в разі переводу боргу за Договором кредиту чи у разі заміни Позичальника у випадку правонаступництва/спедкоємства. Згідно з п.3.2. договорів поруки, поручителі мають право; попередивши письмово Кредитора не пізніше як за п'ять банківських днів, достроково виконати зобов'язання забезпечене порукою; зворотної вимоги до Позичальника в межах суми виконаного ним зобов'язання, як кредитор, що набув всіх прав за цим зобов'язанням. Згідно з п.3.3. Договорів Поруки позивач зобов'язаний: протягом 7 (Семи) банківських днів з дати виконання Поручителем забезпеченого порукою зобов'язання надати Поручителю відповідні документи, що підтверджують дійсність вимоги, розмір виконаного Поручителем зобов'язання, а також інші необхідні Поручителю документи для реалізації належного йому права зворотної вимоги до Позичальника. забезпечувати згідно з чинним законодавством України обробку і зберігання інформації, що становить банківську таємницю в порядку та на умовах згідно чинного законодавства України. Відповідно до п.3.4. Договорів Поруки Позивач має право: у разі невиконання Позичальником та Поручителем забезпеченого порукою зобов'язання звернути стягнення на все майно Поручителя та/або Позичальника, як солідарних боржників, згідно з чинним законодавством України; надавати інформацію про Поручителя будь-яким особам, згідно з чинним законодавством України, в тому числі вносити відомості (інформацію) про Поручителя та про цей Договір у будь-які реєстри, бази даних тощо. Запит та надання інформації на підставі цього пункту Договору вважається здійсненими за згодою Поручителя. З підписанням цього Договору Поручитель дає згоду на розкриття Кредитором третім особам інформації щодо Поручителя. Застереження, зазначене в цьому пункті Договору, вважається письмовим дозволом Поручителя Кредитору на розкриття інформації про особу (Поручителя) у розумінні Закону України «Про інформацію», в тому числі тієї, що містить банківську таємницю, у розумінні п. 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність». - визначати Договір кредиту за яким здійснюється погашення заборгованості та черговість погашення заборгованості Позичальника за кожним Договором кредиту на свій розсуд, у зв'язку з чим такі дії Кредитора не потребують двохстороннього погодження Сторонами та відповідного письмового оформлення. Як вбачається з вищезазначених умов Договорів поруки, вони не передбачають здійснення банком платежів або передачу майна на користь окремих кредиторів та відповідно не містять двох інших умов нікчемності правочину, передбачених п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відтак, стверджує відповідач, висновок суду першої інстанції про нікчемність Договорів поруки від 28.11.2014 від 28.11.2014 року №П2022390-5, №П30019775-99, №П30019775-10, №П30019775-12, № П2022390-6 не відповідає дійсності та суперечить нормам чинного законодавства України. Крім того, скаржник заперечує висновки суду першої інстанції щодо стягнення пені в розмірі 31 405 479,45 грн. та 3 % річних в розмірі 1 886 301,37 грн., при цьому, відповідач посилається на ст. 614 ЦК України, згідно якої, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Разом з цим, наполегливо стверджує скаржник, Листом, датованим 24.02.2015 року, ПАТ «Дельта Банк» повідомив Відповідача, що 19-20 лютого 2015 року згідно умов п. 1.3 статті 1 «Предмет договору» Договорів поруки від 28.11.2014 року №П2022390-5, №П30019775-99, №П30019775-10, №П30019775-12, №П2022390-6 позивач здійснив договірне списання грошових коштів з рахунків поручителів, відкритих у позивача, та здійснив повне погашення заборгованості Позичальника перед Банком за Кредитним договором. Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. 08.04.2015 до ПАТ «Укргазвидобування» надійшла Довідка від ПАТ «Дельта Банк» від 06.04.2015 № 05-2933400, в якій вказується, що станом на 28.02.2015 ПАТ «Укргазвидобування» не має кредитної заборгованості перед банком. ПАТ «Укргазвидобування» у своїй скарзі наголошує і на тому, що суд першої інстанції, незважаючи на неодноразові письмові та усні заперечення відповідача, не надав оцінки тій обставині, що укладення Договорів поруки, списання коштів за зазначеними Договорами поруки та подальше визнання їх нікчемними сталося без участі відповідача і БЕЗ ЙОГО ЗГОДИ ЩОДО ПОДАЛЬШОГО ЗАСТОСУВАННЯ РЕСТИТУЦІЇ ЗА ДОГОВОРАМИ ПОРУКИ ДО ЙОГО ЗОБОВ'ЯЗАНЬ, ВИЗНАЧЕНИХ ЗА КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ. Скаржник третя особа-1 ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі також не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання банком за Протоколом комісії № 1 від 29.04.2015 нікчемними Договорів поруки, посилаючись на наступне. Згідно з ч. 1 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів нікчемними" судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини -якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219. ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 ЦК тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК, тощо). Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Як вже зазначалось, Уповноважена особа Фонду виявила, що Договори поруки є нікчемними на підставі ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», але, зауважує скаржник, даною статтею Закону прямо не встановлено недійсність таких правочинів, як Договори поруки. Тобто, договори поруки є «оспорюваними правочинами», так як недійсність даних договорів прямо не встановлено ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і, у даному випадку, слід вважати, що Уповноважена особа Фонду лише заперечує дійсність Договорів поруки. Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Стосовно посилання позивача, з чим погодився суд першої інстанції, на нікчемність Договорів поруки з підстав, що відповідні Договори не погоджувались Національним банком України, на умовах пунктів 3.4.2. та 3.4.5 Договору застави майнових прав №51/64/144/39/86/ЗМП-11 від 08.11.2013 року, який укладений між АТ «Дельта Банк» (Заставодавець) та Національним Банком України (Заставодержатель), скаржник-третя особа-1 зазначає наступне. Так, на підставі Договору застави майнових прав №51/64/144/39/86/ЗМП-11 від 08.11.2013 року, АТ «Дельта Банк» передано в заставу майнові права, а саме: право вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013 року з додатковими договорами до нього, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ПАТ Укргазвидобування». За оцінкою скаржника третої особи-1, на укладання відповідних Договорів поруки між поручителями та АТ «Дельта Банк» погодження зі сторони НБУ не потребувалось, оскільки укладання Договорів поруки, як нове або додаткове забезпечення по виконанню зобов'язань за Кредитним договором, не може потребувати внесення змін до правочинів, які вже були укладені між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування». Згідно п. 3.4.2 Договору застави СТОРОНИ ПОГОДИЛИ, ЩО ЗАСТАВОДАВЕЦЬ ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ НЕ ВІДЧУЖУВАТИ МАЙНОВІ ПРАВА НА КОРИСТЬ ТРЕТІХ ОСІБ БЕЗ ОТРИМАННЯ ПОПЕРЕДНЬОЇ ПИСЬМОВОЇ ЗГОДИ ЗАСТАВОДЕРЖАТЕЛЯ. Проте, зауважує скаржник, Договорами поруки не передбачено відчуження прав вимоги за Кредитним договором, оскільки Договір поруки це один із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 ЦК України.). А після списання АТ «Дельта Банк» грошових коштів шляхом перерахування з рахунків Поручителів на позичковий рахунок ПАТ «Укргазвидобування», дія Кредитного договору припинилась у зв'язку з належним його виконанням, тобто повним погашенням заборгованості. Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, в будь-якому випадку, у зв'язку з укладенням спірних Договорів поруки та виконання умов і зобов'язань по даним договорам, зі сторони Поручителів в частині погашення кредитної заборгованості, відповідне не може відноситись до відчуження прав вимог за відповідним Кредитним договором, так як з моменту перерахування відповідних коштів Кредитний договір припинився шляхом повного виконання зобов'язань, проведеного належним чином. Після перерахування відповідних коштів та припинення Кредитного договору, між поручителями та ПАТ «Укргазвидобування» виникли правовідносини стосовно відшкодування витрат в порядку регресу, які Поручителі понесли внаслідок виконання зобов'язань щодо погашення заборгованості по Кредитному договору. Згідно ст. 556 ЦК України, після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним. З метою дотримання вимог ст. 556 ЦК України та умов Договорів поруки і з метою подальшого звернення Поручителями до ПАТ «Укргазвидобування» в порядку регресу, АТ «Дельта Банк» БУЛИ ВРУЧЕНІ ВСІМ ПОРУЧИТЕЛЯМ ДОКУМЕНТИ, ЯКІ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ЗА КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ. Таким чином, за ствердженням третьої особи-1, до кожного з Поручителів перейшло право вимоги в частині виконаного зобов'язання по Кредитному договору, тобто, в частині перерахованої суми на позичковий рахунок ПАТ «Укргазвидобування». За додатково наданими письмовими поясненнями до апеляційної скарги, СКАРЖНИК ТРЕТЯ ОСОБА-1 КАТЕГОРИЧНО ЗАПЕРЕЧУЄ ПОВЕРНЕННЯ СПИСАНИХ АТ «Дельта Банк» КОШТІВ «НАЗАД НА ПОТОЧНІ ТА ДЕПОЗИТНІ РАХУНКИ ПОРУЧИТЕЛІВ», тобто, заперечує здійснення реституції за рішенням позивача, оскільки наведені позивачем відповідані обставини щодо повернення коштів поручителям не відповідають дійсності. Так, стверджує скаржник, з матеріалів даної справи вбачається, що АТ «Дельта Банк» були перераховані кошти на "невідомі рахунки", які жодним чином не стосуються Поручителів, а саме: -19.02.2015 року АТ «Дельта Банк» списано з депозитного рахунку НОМЕР_9 (доллари США) ОСОБА_7, грошові кошти у сумі, що є еквівалентом 13 500 000,00 грн., але згідно Виписки по особовим рахункам (арк. 244) вбачається, що грошові кошти у сумі 493 457,12 дол. США з призначеним платежу «Повернення коштів ОСОБА_7 зг наказу №325 від 325» були перераховані на рахунок НОМЕР_11; - 20.02.2015 року списано з депозитного рахунку НОМЕР_10 (доллари США) та поточного рахунку № НОМЕР_18 (доллари США) ОСОБА_12, грошові коштів у сумі, що є еквівалентом 34 000 000,00 грн., але згідно Виписки по особовим рахункам (арк. 236) вбачається, що грошові кошти у сумі 1 242 780,91 дол. США з призначеним платежу «Повернення коштів ОСОБА_12 зг наказу №325 від 325» були перераховані на рахунок НОМЕР_16; - 20.02.2015 року списано з депозитного рахунку НОМЕР_12 (націонатьна валюта) та поточного рахунку № НОМЕР_13 (доллари США) ОСОБА_9, грошові кошти у сумі, що є еквівалентом 46 000 000,00 грн., але згідно Виписки по особовим рахункам (арк. 241) вбачається, що грошові кошти у сумі 4 000 000,00 грн. з призначеним платежу «Повернення коштів ОСОБА_9 зг наказу №325 від 325» були перераховані на рахунок НОМЕР_14 та згідно Виписки по особовим рахункам (арк. 242) вбачається, що грошові кошти у сумі 1 535 199,94 дол. США з призначеним платежу «Повернення коштів ОСОБА_9 зг наказу №325 від 325» були перераховані на рахунок НОМЕР_17; - 20.02.2015 року списано з депозитного рахунку НОМЕР_15 (доллари США) ОСОБА_10, який відкритий у АТ «Дельта Банк», грошові кошти у сумі, що є еквівалентом 50 500 000,00 грн., але згідно Виписки по особовим рахункам (арк. 238) вбачається, що грошові кошти у сумі 1 845 895,17 дол. США з призначеним платежу «Повернення коштів ОСОБА_10 зг наказу №325 від 325» були перераховані на рахунок НОМЕР_19. Отже, за ствердженням скаржника, "з вищезазначеного вбачається, що АТ «Дельта Банк» списані кошти з депозитних та поточних рахунків Поручителів, проте, назад ці кошти на відповідні рахунки не повернуті, а в доданих АТ «Дельта Банк» до матеріалів даної справи Виписках зазанчено, що АТ «Дельта Банк» були перераховані, якісь кошти на невідомі рахунки №2909, які жодним чином не відносяться до Поручителів", тобто кошти поручителів залишились на рахунках банка. При цьому, скаржник звертає увагу на те, що згідно Постанови НБУ від 17.06.2004 року №280 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку України» передбачено, що Рахунок №2909 це «Інша кредитна заборгованість за операціями з клієнтами банку», який відноситься до переліку рахунків - «Кредитна заборгованість і транзитні рахунки за операціями з клієнтами банку». Також, вищезазначеною Постановою НБУ передбачені рахунки, які Банки відкривають своїм клієнтам за договорами банківського рахунку поточні рахунки, за договорами банківського вкладу - вкладні (депозитні рахунки), а саме: 2620 - кошти на вимогу фізичних осіб; 2625 - кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з виконанням платіжних карток; 2630 - короткострокові вклади (депозити) фізичних осіб; 2635 - довгострокові вклади (депозити) фізичних осіб. Таким чином, за ствердженням третьої особи-1, вищезазначеним доведено, що «АТ «Дельта Банк» не були повернуті кошти на рахунки Поручителів - 2620, 2625, 2630, 2635, а "перерахування якісь коштів на невідомі рахунки 2909 «Інша кредитна заборгованість за операціями з клієнтами банку», які жодним чином не пов'язані та не можуть пов'язуватись з Поручителями, не може відноситись до застосування АТ «Дельта Банк» реституції, яка передбачена статтею 216 ЦК України». Колегія суддів, розглянувши матеріали даної справи та заслухавши доводи та заперечення сторін, вважає заперечення скаржників обгрунтованими, а тому не погоджується з висновками суду першої інстанції, на яких базується рішення про стягнення заявленої заборгованості, зокрема, щодо наявності розпорядчого рішення позивача стосовно віднесення Договорів поруки до нікчемних, застосування реституції за Договорами поруки, як підстави щодо стягнення пред'явленої заборгованості з відповідача ПАТ «Укргазвидобування». Згідно з наявною у матеріалах справи копією Витягу з протоколу від 29 квітня 2015 року №1 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, створеної згідно з Наказом від 11 березня 2015 року №67 (зі змінами, внесеними Наказом №270) виявлено правочини (Договори поруки), що є нікчемними, з посиланням на ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, Договори поруки від 28.11.2014 року №П2022390-5, №П30019775-99, №П30019775-10, №П30019775-12, №П2022390-6, що були укладені між позивачем АТ «Дельта Банк» та третіми особами ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12. На підставі викладеного, Листами від 07 травня 2015 року №1654, №1651, №1653, №1669, № 1661 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадиров В.В. повідомив вищеназваних поручителів про те, що укладення між ними та ПАТ «Дельта Банк» Договорів поруки від 28 листопада 2014 в забезпечення виконання зобов'язання за Договором кредитної лінії від 29 серпня 2013 року №ВКЛ-2022390/1 (зі змінами та доповненнями), укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування», було здійснено з порушенням чинного законодавства України, вимог Національного банку України та кредитних процедур банку з посиланням на положення п. 7 ч.З статті 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим вищеназваних поручителів повідомлено про нікчемність Договорів поруки від 28 листопада 2014 року. Згідно з ч. 1 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. У силу ч. 1 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Згідно п.4 та п.6 ч.2 статті 37 названого Закону уповноважена особа Фонду має право, зокрема: повідомляти сторони за договорами, зазначеними у ч.2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку. Відповідно до ч.З статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. Згідно зі статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Частиною 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичн осіб» визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фнду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.З цієї статті. Згідно ч.3 статті 38 Закону, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи чаатково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або -придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг, тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог в порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Згідно з ч.2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин. який порушує публічний порядок, є нікчемним. Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги :д відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявяості умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Для застосування наслідків, передбачених статтею 228 ЦК України необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету. Водночас, в контексті зазначеної статгі, уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них-нікчемних. Разом з тим, за змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у даному випаду, нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу. Таким чином, за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб'єкта владних повноваження не є обгрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 04 серпня 2015 року у справі № К/800/24809/15. Слід зазначити, що п. 2 Протоколу комісії №1 від 29 квітня 2015 року, на який суд першої інстанції посилається в якості безумовного доказу правомірності віднесення вищеназваних Договорів поруки від 28.11.2014 до нікчемних, передбачено його направлення Уповноваженій особі ФГВФО АТ «Дельта Банк» для подальшого затвердження. Матеріали справи, зібрані судом першої інстанції, не містять доказів затвердження результатів вказаної перевірки проведеною комісією позивача, як суб'єктом владних повноважень, на якого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» покладено обов'язок зі здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку. (Наведена правова оцінка Протоколу № 1 від 29.04.2015 надана за Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 № 826/12398/15). Єдиним документом, наявним у матеріалах справи, який свідчить про прийняття саме позивачем розпорядчого рішення стосовно віднесення Договорів поруки від 28.11.2014 до нікчемних є Повідомлення позивача про нікчемність Договорів поруки від 07.05.2015, які були зроблені та направлені поручителям (третім особам) за Договорами поруки. За названими Повідомленнями, в обгрунтування своєї позиції позивач, як на підставу нікчемності Договорів поруки, посилається на п. 7 ч. З ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якого однією з підстав нікчемності правочину є укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Тобто, нікчемним може бути той правочин, за яким кредитору банку було передано майно або кошти для надання такому кредитору переваг (пільг), які прямо не встановлені законодавством. Згідно з п.1.1 Договорів поруки, поручителі зобов'язалися перед ПАТ «Дельта Банк» у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ПАТ «Укргазвидобування» зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування ним, комісій, а також можливих штрафів та пені, у розмірі та у випадках передбачених Договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 29 серпня 2013 року, що кореспондує з положеннями ст. 553 ЦК України. На виконання умов Договорів поруки від 28.11.2014 №П2022390-5, №П30019775-99, №П30019775-10, №П30019775-12, № П2022390-6 позивачем ПАТ «Дельта-Банк» було списано з рахунків поручителів 150 000 000,00 грн., якими у повному обсязі було погашено заборгованість ПАТ «Укргазвидобування» перед ПАТ «Дельтиа Банк» за Кредитним договором № ВКЛ-2022390/1 від 29 серпня 2013 року, що підтверджено Довідкою банка від 06.04.2015 № 05-2933400. (т. 1 а/с 100) Згідно умов Договорів поруки, ПАТ «Дельта Банк» не передавав поручителю будь-якого майна та не здійснював перерахунку будь-яких коштів, а навпаки, були задоволені вимоги Банку до боржника ПАТ «Укргазвидобування». Перехід до поручителя права вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» є не пільгою, а правом, прямо передбаченим ст. 556 ЦК України для будь-якого поручителя, який виконав забезпечене порукою зобов'язання. Умови Договорів поруки не передбачали платіж або передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, що свідчить про відсутність підстав для застосування до такого Договору положень п. 7 ч. З статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Набуття поручителем за договором поруки внаслідок виконання ним забезпеченого порукою зобов'язання не може вважатися і відступленням ПАТ «Дельта Банк» належного йому права вимоги. Крім того, позивач у своїх Повідомленнях від 07 травня 2015 року про нікчемність Договорів поруки не зазначає інших норм права, крім п. 7 ч. З ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким би визначалась недійсність Договорів поруки. Також, за названим Повідомленням, позивач не наводить конкретних норм законодавства України, вимог Національного банку України чи кредитних процедур ПАТ «Дельта-Банк», які, на його думку, було порушено при укладанні Договорів поруки. Частина 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює вичерпний перелік підстав нікчемності договорів, вчинених неплатоспроможним банком і розширеному тлумаченню не підлягає. Оскільки Договори поруки від 28.11.2014 №П2022390-5, №П30019775-99, №П30019775-10, №П30019775-12, №П2022390-6 не відповідають жодному з критеріїв правочину, встановлених ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», права встановлювати його нікчемність на підставі будь-яких інших норм ні у позивача, ні у створеної ним Комісії з перевірки правочинів, не має. Стосовно посилання позивача, з чим погодився суд першої інстанції, на нікчемність Договорів поруки з підстав, що відповідні Договори не погоджувались Національним банком України, на умовах пунктів 3.4.2. та 3.4.5 Договору застави майнових прав №51/64/144/39/86/ЗМП-11 від 08.11.2013, який укладений між АТ «Дельта Банк» (Заставодавець) та Національним панком України (Заставодержатель), слід зазначити наступне. Так, на підставі Договору застави майнових прав №51/64/144/39/86/ ЗМП-11 від 08.11.2013 АТ «Дельта Банк» передано в заставу майнові права, а саме: право вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013 року з додатковими договорами до нього, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ПАТ Укргазвидобування». Згідно п. 3.4.2 Договору застави сторони погодили, що Заставодавець зобов'язаний не відчужувати майнові права на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди Заставодержателя. Проте, Договорами поруки не передбачено відчуження прав вимоги за Кредитним договором, оскільки Договір поруки це один із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 ЦК України). Після списання АТ «Дельта Банк» грошових коштів шляхом перерахування з рахунків Поручителів на позичковий рахунок ПАТ «Укргазвидобування» дія Кредитного договору припинилась у зв'язку з повним та належним виконанням його зобов'язань, тобто повним погашенням заборгованості. Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, в будь-якому випадку, у зв'язку з укладенням спірних Договорів поруки та виконання умов і зобов'язань по даним договорам зі сторони Поручителів в частині погашення кредитної заборгованості, відповідне не може відноситись до відчуження прав вимог за відповідним Кредитним договором, так як з моменту перерахування відповідних коштів Кредитний договір припинився шляхом виконання зобов'язань, проведеним належним чином. Після перерахування відповідних коштів та припинення Кредитного договору, між поручителями та ПАТ «Укргазвидобування» виникли правовідносини стосовно відшкодування витрат в порядку регресу, які Поручителі понесли внаслідок виконання зобов'язань по Кредитному договору. За оцінкою колегії суддів, оскільки реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст. 216 ЦК України) застосовуюється лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним, у даному випадку, застосування судом першої інстанції реституції за Договорами поруки, як підстави для стягнення заявленої заборгованості з відповідача ПАТ «Укргазвидобування», є неправомірним. Вимога про повернення майна за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину, однак, у даному випадку, відповідач не є стороною за Договорами поруки, а тому позивач не може вимагати в порядку ч.1 ст. 216 ЦК України повернення майна з позичальника за Договорами поруки - ПАТ «Укргазвидобування». Аналогічна правова позиція наведена у Постанові Верховного суду України від 26.06.2013 у справі № 6-58цс13, висновки за якою згідно ст. 111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх судів України. Слід зазначити і про те, що нормою ст. 216 ЦК України встановлені дві групи наслідків недійсності правочинів, а саме: основні - це двостороння реституція та додаткові - відшкодування збитків та моральної шкоди, при цьому, обов'язок відшкодування збитків передбачається виключно при встановленні обставин порушення цивільних прав і вини сторони, яка здійснила дії, внаслідок яких сталися події, що визначені цивільним законодавством як порушення і збитки. Частиною 2 ст. 208 ГК України встановлено, що у разі визнання недійсним зобов'язання кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за не можливості повернути все одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбаченні законом. Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. Таким чином, колегія суддів ще раз звертає увагу на те, що вимога про повернення майна, переданого, на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. (п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними»). Отже, в силу вимог п.2 ч. 1 ст. 216 ЦК України двостороння реституція за договорами поруки, жодним чином не стосується відповідача та її застосування на вимогу позивача не може призвести до поновлення його прав за Кредитним договором, оскільки така реституція полягає у покладанні не на відповідача, який не є стороною недійсного правочину, а виключно на сторони недійсного правочину обов'язку повернути одна одній все одержане на виконання цього правочину (Договір поруки). Слід звернути увагу на заперечення поручителів-третіх осіб, які категорично стверджують, що на їх рахунки не було повернуто сплачені ними кошти за Договорами поруки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором. Серед іншого, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на Накази Уповноваженої особи ФГВФО АТ «Дельта Банк» від 07.05.2015 № 309 та від 13.05.2015 № 325, за якими зобов'язано Генеральний департамент правового забезпечення діяльності банку направити Повідомлення про нікчемність правочину згідно ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на адресу ПАТ «Укргазвидобування» та поручителям, і в разі необхідності, розпочати претензійно-позовну роботу щодо застосування наслідків нікчемності правочинів (договорів), а також, в разі необхідності, розпочати претензійно-позовну роботу щодо стягнення кредитної заборгованості, зокрема, за Договором кредитної лінії № ВКЛ -2022390/1 від 30.09.2013. Згідно ч.4 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ФОНД, повідомляючи сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів і, вчиняючи дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів, має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. Стосовно заявлених похідних вимог у вигляді стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту, заборгованості за простроченими нарахованими процентами, пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів, штрафу за неналежне виконання зобов'язання, 3 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом та 3% річних від суми простроченої заборгованості за процентами, колегія суддів вважає їх необгрунтованими, оскільки позивачем недоведено підстав для їх задоволення. На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що положене в основу прийнятого оскарженого судового рішення визнання позивачем нікчемності Договорів поруки та застосування за ними двосторонньої реституції, не може бути підставою для задоволення позову про стягнення заявленої заборгованості на Договорі кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013, а тому Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у даній справі підлягає скасуванню. Приймаючи нове судове рішення, колегія суддів вважає за необхідне у позові слід відмовити, як заявленому необґрунтовано та безпідставно. Судові витрати покласти на сторони відповідно до ст. 49 ГПК України. Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ПАТ "Укргазвидобування " задовольнити. Апеляційну скаргу третьої особи-1 ОСОБА_7 задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 № 910/14423/15 скасувати. Прийняти нове судове рішення в наступній редакції: "У позовних вимогах відмовити повністю". Стягнути з позивача ПАТ "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; ідентифікаційний код: 34047020) на користь відповідача ПАТ "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код: 30019775) 36 540,00 грн. судового збору за апеляційний перегляд оскарженого рішення. Стягнути з позивача ПАТ "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; ідентифікаційний код: 34047020) на користь третьої особи -1 ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) 36 540,00 грн. судового збору за апеляційний перегляд оскарженого рішення. Зобов'язати Господарський суд міста Києва видати відповідні судові накази. Постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 № 910/14423/15 набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 № 910/14423/15 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк. Матеріали справи № 910/14423/15 повернути до Господарського суду міста Києва. Головуючий суддя Т.В. Ільєнок Судді А.І. Мартюк М.Л. Яковлєв http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54551160
  6. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 3 лютого 2016 року м. Київ Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого Жайворонок Т.Є., суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Колесника П.І., Шицького І.Б., – за участю представників: позивача – Попова В.Г., відповідача – Горячих Я.О., – розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» (далі – ПАТ «ВБР») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – ФГВФО) на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ВБР» Міхна Сергія Семеновича про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду м. Києва від 20 травня 2015 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 16 липня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 3 листопада 2015 року у справі № 908/503/15-г за позовом фермерського господарства «Сніжинка» (далі – ФГ «Сніжинка») до ПАТ «ВБР» про зобов’язання вчинити певні дії, в с т а н о в и л а: У березні 2015 року ФГ «Сніжинка» звернулося до суду з позовом до ПАТ «ВБР» в особі Запорізької обласної дирекції, посилаючись на те, що відповідач не виконав наданих позивачем платіжних доручень на переведення коштів з поточного рахунку ФГ «Сніжинка», відкритому в ПАТ «ВБР», на інший рахунок у цьому ж банку з призначенням платежу – погашення кредиту за кредитним договором. Просило зобов’язати ПАТ «ВБР» переказати грошові кошти у розмірі 218 710,93 грн із поточного рахунку ФГ «Сніжинка» в ПАТ «ВБР» № 26002019543805 на рахунок в ПАТ «ВБР» № 37392081650317, зазначивши призначення платежу – погашення кредиту за кредитним договором від 31 січня 2013 року № MKLVU2.92105.002. Заперечуючи проти позову, ПАТ «ВБР» посилалося на безпідставність вимог позивача з огляду на запровадження у банку тимчасової адміністрації. Рішенням Господарського суду м. Києва від 20 травня 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 липня 2015 року, позов задоволено: зобов’язано ПАТ «ВБР» перерахувати грошові кошти у розмірі 218 710,93 грн із поточного рахунку ФГ «Сніжинка» в ПАТ «ВБР» № 26002019543805 на рахунок у ПАТ «ВБР» № 37392081650317, зазначивши призначення платежу – погашення кредиту за кредитним договором від 31 січня 2013 року № MKLVU2.92105.002. Постановою Вищого господарського суду України від 3 листопада 2015 року судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін. У заяві про перегляд судових рішень із підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК), ПАТ «ВБР» просить скасувати судові рішення першої, апеляційної та касаційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом рішень у подібних правовідносинах, а саме п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 27 листопада 2014 року у справі № 910/9231/14 та від 10 вересня 2015 року у справі № 910/1062/15-г, правовідносини в яких, на думку заявника, подібні до правовідносин у справі, що розглядається. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені суб’єктом звернення обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 29 січня 2013 року між ПАТ «ВБР» (Банк) і ФГ «Сніжинка» (Клієнт) укладено договір банківського поточного рахунка № TF.92105.001 (далі – Договір), відповідно до умов якого Банк відкрив Клієнту мультивалютний поточний рахунок № 26002019543805. Відповідно до п. 1.1 Правил проведення операцій та обслуговування поточних рахунків (які є невід'ємною частиною Договору), Банк відкриває Клієнту поточний рахунок (у національній та/або іноземній валюті) для приймання та зарахування на рахунок Клієнта грошових коштів, виконання розпоряджень Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум із рахунка та проведення інших операцій за рахунком відповідно до цього Договору та законодавства України. 31 січня 2013 року між позивачем (Позичальник) і відповідачем укладено кредитний договір № MKLVU2.92105.002, за умовами якого Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 215 000,00 грн; термін користування кредитом – до 30 січня 2014 року, рахунок для погашення кредиту, сплати відсотків і комісій – 3739.2.081650317; Позичальник доручає Банку здійснювати списання коштів з усіх рахунків Позичальника в національній та іноземній валюті, відкритих у ПАТ «ВБР», для погашення заборгованості за кредитом. Додатковою угодою від 13 грудня 2013 року № 1 сторони погодили термін користування кредитом – до 12 січня 2015 року. На підставі постанови правління Національного банку України від 27 листопада 2014 року № 743 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 27 листопада 2014 року № 132 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВБР», згідно з яким із 28 листопада 2014 року в Банку запроваджено тимчасову адміністрацію строком по 27 лютого 2015 року. В подальшому повноваження тимчасової адміністрації було продовжено. Останнім рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 27 березня 2015 року № 077/15 продовжено повноваження уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ВБР» з 28 березня 2015 року до дня отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВБР». Відповідно до банківських виписок на поточному рахунку позивача № 26002019543805 знаходились кошти: – станом на 28 листопада 2014 року – у розмірі 12 890,76 грн, – станом на 15 грудня 2014 року – 234 609,39 грн, із них 170 000,00 грн надійшли на поточний рахунок ФГ «Сніжинка» 11 грудня 2014 року (призначення платежу – повернення коштів згідно з депозитним договором від 30 вересня 2014 року № KDUGL.92105.012), 50 000,00 грн – 12 грудня 2014 року (призначення платежу – повернення коштів згідно з депозитним договором від 30 вересня 2014 року № KDUGL.92105.014). 15 грудня 2014 року позивач звернувся до відповідача з платіжними дорученнями №№ 80, 81 для перерахування коштів на загальну суму 218 710,93 грн із поточного рахунку позивача № 26002019543805, який відкрито в ПАТ «ВБР», на рахунок № 37392081650317 із призначеннями платежу «сплата % за листопад 2014 року згідно кредитного договору № MKLVU2.92105.002 від 31 січня 2013 року без ПДВ» і «сплата кредиту за 2014 рік згідно кредитного договору № MKLVU2.92105.002 від 31 січня 2013 року без ПДВ» відповідно. Листами від 26 грудня 2014 року №№ 1456, 1465 відповідач повідомив позивачеві про введення в Банку з 28 листопада 2014 року тимчасової адміністрації та про відмову у виконанні платіжних доручень позивача згідно зі ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Статтею 1068 ЦК встановлено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (ст. 1074 ЦК у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до вимог ст. 1089 ЦК за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту. При цьому переказ коштів – це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою (п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Спеціальним законом, яким унормовано процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з яким тимчасова адміністрація – це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується ФГВФО стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а ліквідація банку – процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 2 цього Закону). Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. При цьому під кредиторами банку маються на увазі юридичні або фізичні особи, які мають документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації. У справі, що розглядається, задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що кошти у розмірі 221 718,63 грн надійшли на рахунок позивача після запровадження в ПАТ «ВБР» процедури тимчасової адміністрації, а тому обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на них не поширюються з огляду на норми п. 5 ч. 6 ст. 36 цього Закону. Разом із тим у наданих для порівняння постановах у справах за позовами товариства до банку про зобов’язання переказати кошти з поточного рахунку в цьому банку на погашення кредиту за кредитним договором із цим же банком, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій, якими у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити переказ грошових коштів за договором банківського рахунка у період запровадження в банку тимчасової адміністрації, та які обліковувалися на такому рахунку до запровадження процедури тимчасової адміністрації, тому виконання зазначеної операції банком обмежується п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Із наведеного вбачається, що надані для порівняння судові рішення прийнято залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин кожної справи, які є відмінними від обставин у справі, що переглядається, із застосуванням відповідних їм норм матеріального права, а тому зазначені постанови не можна розцінювати як доказ у розумінні ст. 11116 ГПК. З огляду на викладене заява ПАТ «ВБР» про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 20 травня 2015 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 16 липня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 3 листопада 2015 року задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 11123, 11124, 11126 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила: У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський Банк Розвитку» Міхна Сергія Семеновича про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду м Києва від 20 травня 2015 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 16 липня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 3 листопада 2015 року у справі № 908/503/15-г відмовити. Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 11116 ГПК. Головуючий Т.Є. Жайворонок Судді: В.П. Барбара І.С. Берднік П.І. Колесник І.Б. Шицький http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/0076CE8FD4D2A58EC2257F50004B0CE0
  7. Державний герб України Справа № 755/25184/14-к УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" грудня 2015 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., при секретарі судових засідань Швидка Л.В., за участю слідчого Гончарука А.П. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві Гончарука А.П. про тимчасовий доступ до речей і документів в рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014100040000195 від 22.07.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, - в с т а н о в и в: До слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором прокуратури Дніпровського району м. Києва про надання тимчасового доступу до документів, які містять банківську таємницю, з можливістю їх вилучення, у зв'язку з здійсненням досудового розслідування у вказаному провадженні. У судовому засіданні, слідчий заявлене клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині. В свою чергу, ухвалою суду, постановленою у порядку ч. 4 ст. 371 та ч. 2 ст. 372 КПК України, на підставі положень ч. 2 та ч. 4 ст. 163 КПК України, визнано за можливе провести судовий розгляд клопотання без участі прокурора та представника особи у володінні, якої знаходяться речі і документи. Тож, слідчий суддя, перевіривши клопотання заявника на дотримання вимог Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК), приходить до наступного. У випадку необхідності отримання тимчасового доступу до речей і документів, які містять банківську таємницю, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 162 КПК України, становить охоронювану законом таємницю, сторона кримінального провадження має право, згідно положень ст. 160 КПК України, звернутись до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів. Як убачається з клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, за період з 01.03.2010 року по теперішній час невстановленими посадовими особами ПАТ «Бланк Форум» вчинено службову недбалість, що спричинила тяжкі наслідки. Із заявою про вчинення вказаного кримінального правопорушення звернулась уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Соловйова Наталія Анатолівна , яка діє на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.06.2014 року № 49 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» Під час проведення досудового розслідування встановлено, що 13.03.2008 р. ВАТ «Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Унібудінвест» продав контрольний пакет акції ПАТ «ФОРУМ БАНК» COMMERZBANK Auslandsbanken Holding AG, який з березня 2008 року по жовтень 2012 року був власником істотної участі «ПАТ «ФОРУМ БАНК» В подальшому, 29.10.2012 р. змінився власник істотної участі ПАТ «Банк Форум» у зв'язку з його продажом. Так, COMMERZBANK Auslandsbanken Holding AG, який володів часткою в статутному капіталі ПАТ «Банк Форум» в розмірі 96,06 %, продав свою частку компанії «YERNAMIO CONSULTING LTD». Новим власником ПАТ «Банк Форум» призначено членів Наглядової Ради та Правління банку, а головою Правління банку призначено ОСОБА_5 Ним ініційоване проведення аудиту банку. Проведення аудиту доручено департаменту внутрішнього аудиту банку. За результатами аудиту банку виявлено викривлення офіційної фінансової звітності ПАТ «Банк Форум» в період, що передував його продажу. Зокрема, встановлені численні випадки невідповідності кількості днів прострочки за кредитами фактичному стану обслуговування боргу позичальниками, та значний обсяг недостатньо сформованого резерву під кредитні операції банку. Також, департаментом внутрішнього аудиту зроблено висновок, що попереднім акціонером здійснювалися незаконні маніпулювання в автоматизованій банківській системі банку задля заниження необхідного рівня резервів. Згідно чинного законодавства України резерви у банку є обов'язковими для формування та розраховуються автоматично на основі параметрів окремих кредитів, які вносяться в автоматизовану банківську систему співробітниками банку. Таким чином, зміни параметрів кредитів і штучне завищення їх якості дозволяло ПАТ «Банк Форум», занижувати рівень реальної потреби необхідного резервування, а відтак штучно покращувати результати фінансової діяльності та не вносити в капітал банку додаткові кошти, як це передбачено ст.35 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000. Через цю обставину фактичний розмір капіталу Банку був суттєво нижчим від обумовленого вимогами закону, відповідно офіційний показник рівня капіталу - завищеним. Крім цього, новими членами Наглядової Ради та Правління банку 10.04.2013 р. ініційовано проведення незалежного аудиту фінансової діяльності ПАТ «БАНК ФОРУМ», проведення якого доручено міжнародній аудиторській компанії «KPMG». Згідно звіту міжнародної аудиторської компанії «KPMG» від 17.02.2014, ПАТ «Банк Форум» станом на 01.07.2012 р. був зобов'язаний доформувати резерви (тобто збільшити капітал) на суму 2 500,5 млн. грн. у зв'язку з існуванням проблемної заборгованості по кредитам, що раніше не відображалися в офіційній звітності. Зазначений висновок був зроблений на підставі перерахунку суми резерву по можливим втратам лише для 150 позичальників. З 22.04.2013 р., Національним банком України проводилась комплексна перевірка ПАТ «Банк Форум». Згідно звіту НБУ про інспектування виявлено ряд порушень, зокрема, зобов'язано донарахувати резерв за кредитними операціями на суму 1 523.5 млн. грн. та встановлено, що капітал банку не відповідає вимогам законодавства. Також досудовим розслідуванням встановлено, що 27.07.2012 міжнародна аудиторська фірма «Deloitte» в особі п. ОСОБА_6 (ОСОБА_6, АДРЕСА_1) та ОСОБА_7 ОСОБА_7, АДРЕСА_1) на замовлення компанії COMMERZBANK AG підготувала звіт про реальний фінансовий стан ПАТ «Банк Форум» під назвою «Звіт оцінки справедливої вартості Банку Форум і компаній банку». Як вбачається із змісту звіту (с. 8) зі сторони COMMERZBANK AG у роботі приймали участь п. ОСОБА_8 (ОСОБА_8 АДРЕСА_2), ОСОБА_9 (ОСОБА_9, АДРЕСА_2) та ОСОБА_10 (ОСОБА_10, АДРЕСА_2). Фінальний звіт за підписом п. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був направлений п.ОСОБА_8- Голові Наглядової Ради COMMERZBANK AG. Зі вказаного звіту вбачається, що міжнародна аудиторська фірма «Deloitte» визнала резерви ПАТ «Банк Форум» недостатніми та визначила розмір необхідного доформування резервів - 2 574 млн. грн до кінця 2012 року, також «Deloitte» було встановлено що на 01 січня 2012 р. банк не мав капіталу, а ліквідаційна вартість складала від`ємне значення - (-) 1,3 млрд. грн. (приблизно (-) 130 млн. євро), про що проінформувала керівництво COMMERZBANK AG. Відповідно до законодавства України власник істотної участі банку, а саме COMMERZBANK Auslandsbanken Holding AG, зобов'язаний, серед іншого, підтримувати норматив достатності регулятивного капіталу на рівні, встановленому Національним Банком України. Враховуючи зазначене є всі підстави вважати, що посадові особи ПАТ «Банк Форум» (члени виконавчого органу - Правління, та члени Наглядової Ради) в період з 01.03.2010 р. по 29.10.2012 р., діючи в інтересах COMMERZBANK Auslandsbanken Holding AG та/або COMMERZBANK AG, навмисно приховували стійку неплатоспроможність ПАТ «Банк Форум». Достовірно знаючи про необхідність доформування резервів та не виконавши цього, керівництво COMMERZBANK Auslandsbanken Holding AG відповідно до умов договору купівлі-продажу продало компанії «Єрнаміо Консалтинг ЛТД» частку статутного фонду ПАТ «БАНК ФОРУМ» у розмірі 96,06 % за 80 млн. дол. США. Дані обставини, на думку автора клопотання, підтверджує необхідність надання тимчасового доступу, з метою встановлення відомостей визначених ст. 91 КПК України, у даному кримінальному провадженні та виконання завдань визначних ст. 2 КПК України. При цьому, слідчий суддя постановляє ухвалу про надання доступу до речей і документів з розпорядженням про можливості їх вилучення за умови, що сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що вони мають суттєве значення для встановлення важливих обставин, та можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, а без вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів (ч. 5, ч. 6 та ч. 7 ст. 163 КПК України). У судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання органу досудового розслідування за своєю суттю в цілому відповідає вимогам ч. 6 ст. 132, ст. 160 КПК України, обставин, регламентованих п. п. 1-3 ч. 3 ст. 132, ст. 161 та абз. 2 ч. 6 ст. 163 КПК України, не встановлено. Згідно ч. 2 ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подано до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Порушень вимог Глави 10 КПК України - заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування та Глави 15 КПК України - тимчасовий доступ до речей і документів, у судовому засіданні, слідчим суддею не виявлено. За таких обставин, слідчий суддя дослідивши, матеріали клопотання, долучені до нього документи та безпосередньо саме кримінальне провадження в оригіналі, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи, та інші) свідчать про те, що слідчим у судовому засіданні, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, надано ґрунтовні докази, які дають змогу прийти до висновку про неможливість іншим способом, на даному етапі, довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів (ч. 4 ст. 132, ч. 6 ст. 163 КПК України), забезпечити повноту, всебічність та неупередженість розслідування вищезазначеного кримінального правопорушення, отримати відомості, що є необхідними для з'ясування всіх важливих обставин у їх сукупності, кореспондуються з вимогами ст. 132 КПК України, та свідчать про те, що без вилучення існує реальна загроза зміни, знищення речей або ж документів, а таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів, а тому воно підлягає задоволенню частково. Керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 159-166, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, - у х в а л и в: Клопотання - задовольнити частково. Надати розпорядження (забезпечити) слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києві підполковнику поліції Гончаруку А.П. тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні Deloitte & Touche GmbH (Wirtschaftsprufungsgesellschaft, Rosenheimer Platz 4, 81669 Munchen, Germany), а саме до документу, який був підготовлений на замовлення COMMERZBANK AG, Звіту міжнародної аудиторської фірми «Deloitte» "Меморандум оцінки: висновок щодо відчуження Банку Форум та деяких ТОВ" від 27.07.2012 р., а також копії документів, що підтверджують факт замовлення Звіту, включаючи відповідний контракт та документи про оплату роботи із всіма додатками до нього, з можливістю вилучення копій зазначених вище документів, що становлять банківську таємницю. В іншій частині у задоволенні клопотання - відмовити. Строк дії ухвали, не може перевищувати одного місяця з дня її постановлення. Роз'яснити, особі, яка зазначена в ухвалі слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, як володілець речей або документів, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії, з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця (за його згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів особи, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Особа, яка зазначена в даній ухвалі слідчого судді, як володілець речей або документів, зобов'язана надати тимчасовий доступ до зазначених речей і документів вказаній особі за умови пред'явлення копії цього судового рішення. Особа, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, зобов'язана залишити володільцю речей і документів опис речей і документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, або ж на вимогу останнього залишено копію вилучених документів. У разі невиконання даної ухвали слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до інформації, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями КПК України. Інформація про приватне життя особи, отримана в порядку виконання даного судового рішення, не може бути використана інакше як для виконання завдань кримінального провадження. Кожен, кому наданий доступ до інформації про приватне життя особи, в порядку виконання даного судового рішення, зобов'язаний запобігати розголошенню такої інформації. Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, та є обов'язковою до виконання на всій території України. Слідчий суддя: О.В. Бірса http://reyestr.court.gov.ua/Review/54147072
  8. Доброго дня! Хочу спробувати наступну схему: зарахування однорідних вимог з банком який на стадії ліквідації (не тимчасова адміністрація)... є боржник і відповідно кредитор банку (депозитний, або поточний рахунок).... ну а далі все зрозуміло.... припинення зобовязання та забезпечувальних правочинів.... на даний момент є лише рішення 1 інстанйції позитивне.... в кого які думки на цю тему.
  9. Доброго дня ! цікавить така ситуація, можливо хтось із користувачів форуму мав справу із терра банком та перехідним банком кристалбанк... створений фондом гарантування вкладів. Зокрема цікавить статут даного банку та акт передачі активів.... оскільки є цікавий момент списання кредитної заборгованості.... згодом розповім... якщо є пишіть...
  10. Державний герб України печерський районний суд міста києва Справа № 757/46753/15-к Примірник № ___ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.12.2015 слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О., при секретарі Бабіч В.С., за участю сторони кримінального провадження слідчого Трембача А.О., розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області Трембача А.О. про тимчасовий доступ до речей та документів, які становлять банківську таємницю та їх вилучення,- В С Т А Н О В И В: Слідчий в ОВС слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області капітан юстиції Трембач А.О., за погодженням із прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, старшим прокурором відділу прокуратури м. Києва Сибіряковим О.О. звернувся із наведеним вище клопотанням про тимчасовий доступ до речей, документів, які містять банківську таємницю. Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити. Згідно норми ч. 1 ст. 107 КПК України 2012 року фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась. З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим відділом Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове слідство у кримінальному провадженні № 42015100000001149, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України. Слідчий вказує, що 20.03.2015 р. Голова правління ПАТ «Банк «Київська Русь» (код ЄДРПОУ 35364697) ОСОБА_3, зловживаючи повноваженнями, діючи за попередньою змовою групою осіб, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб, всупереч інтересам юридичної особи приватного права, в порушення постанови Правління Національного банку України № 190 від 19.03.2015 р. «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.03.2015 р. «Про запровадження з 20.03.2015 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь», підписав у приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бочкарьової А.В. договір № 20/03-15/1 відступлення права вимоги за кредитним договором № 1322-02-1 від 26.09.2012 р. (боржник ПП «Прогресфарм») на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (код ЄДРПОУ 37881514) в розмірі 1500000 доларів США за тілом кредиту та 10 770,83 доларів США простроченої заборгованості по сплаті відсотків та штрафів (пені), що згідно курсу НБУ станом на 20.03.2015 р. становить 35343031,72 грн. Крім цього, того ж дня Голова правління ПАТ «Банк «Київська Русь» (код ЄДРПОУ 35364697) ОСОБА_3 підписав у приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бочкарьової А.В. договір № 20/03-15/2 про відступлення частини права вимоги за кредитним договором № 393-02-1 від 14.03.2013 р. (боржник ПП «Прогресфарм») на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (код ЄДРПОУ 37881514) в розмірі 397 379 доларів США 83 центи, що згідно курсу НБУ станом на 20.03.2015 р. становить 9296319,21 грн. Відповідно до постанови Правління Національного Банку України «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» № 190 від 19.03.2015 р. та Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонду) «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» № 61 від 19.03.2015 р., з 20.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь». Тимчасову адміністрацію було запроваджено строком на три місяці з 20.03.15 по 19.06.15 включно. Відповідно до листа Національного Банку України № 12-00020/82696 04.03.2014 р. між Національним Банком України та ПАТ «Банк «Київська Русь» укладено договір застави майнових прав № 09/ЗМП від 04.03.2014 р., предметом яких, в тому числі є майнові права за кредитними договорами № 1322-02-1 від 26.09.2012р. та № 393-02-1 від 14.03.2013. Слідчий вказує, що для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, з метою з'ясування істотних умов договору № 09/ЗМП від 04.03.2014 р., договорів між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (код ЄДРПОУ 37881514) і ОСОБА_5, обставин їх виконання, відомостей щодо призначення на посади та діяльності голови правління ПАТ «Банк «Київська Русь», його професійну придатність та ділову репутацію, виникла необхідність в отриманні тимчасового доступу до речей та документів, які містять відомості, що становлять банківську таємницю, з можливістю їх вилучення. Відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність», інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку, є банківською таємницею і її розголошення може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. Банківською таємницею, зокрема, є: відомості про стан рахунків клієнтів; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці та інша комерційна інформація. Відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» інформація щодо юридичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками з письмового дозволу власника такої інформації або за рішенням суду. Слідчий суддя, заслухавши пояснення сторони кримінального провадження по суті внесеного клопотання, вивчивши надані матеріали, що стосуються розгляду клопотання, дійшов висновку про наявність підстав для надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та оригіналів документів з можливістю їх вилучення. На підставі викладеного, ст. 108, ст.ст.160, 162, 163, 164, 166, 309 КПК України 2012 року слідчий суддя, - У Х В А Л И В: Клопотання - задовольнити. Надати дозвіл слідчому в ОВС слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області Трембачу Анатолію Олеговичу та слідчому слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області Пономаренко Ганні Олександрівні, тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні ПАТ «Банк «Київська Русь» (МФО 319092), щодо діяльності та звітності ПАТ «Банк «Київська Русь», ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (код ЄДРПОУ 37881514) і ОСОБА_5, їх рахунків, надання кредитів, здійснення контролю за виконанням договір між ними, з можливістю вилучення у ПАТ «Банк «Київська Русь» (МФО 319092) наступних документів: -копії рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» № 61 від 19.03.2015 р., -копії постанови Правління Національного банку України № 190 від 19.03.2015 р. «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних», -копію договору № 09/ЗМП від 04.03.2014 р. між Національним Банком України та ПАТ «Банк «Київська Русь», -банківських виписок по усіх рахунках за період з 04.03.2014 р. до 01.12.2015 р., відкритих ПАТ «Банк «Київська Русь» (МФО 319092) у Національному банку України, які відображають перерахування Національним банком України ПАТ «Банк «Київська Русь» (МФО 319092), а також ПАТ «Банк «Київська Русь» (МФО 319092) Національному банку України, грошових коштів на виконання договору № 09/ЗМП від 04.03.2014 р., з обов'язковим зазначенням дат, часу, сум, валюти, даних про рахунки, на які перераховувались грошові кошти, призначення платежів, з наданням інформації в паперовому та електронному (у форматі «блокнот» та у форматі «таблиць Excel») вигляді; -копій документів ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» (МФО 319092), які відображають звітність про виконання умов договору № 09/ЗМП від 04.03.2014 р. та стан заборгованості, -роздруківок регістрів бухгалтерського обліку, які відображають стан заборгованості ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» (МФО 319092) перед Національним банком України, на виконання договору № 09/ЗМП від 04.03.2014 р., -оригіналів кредитних справ ПП «Прогресфарм» за кредитними договорами №1322-02-1 від 26.09.2012 р. та №393-02-1 від 14.03.2013 р., зі висновками усіх необхідних структурних підрозділів ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», -копій нормативно - правових актів ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», на підставі яких підписані кредитні договори №1322-02-1 від 26.09.2012 р. та №393-02-1 від 14.03.2013 р., а також договір № 09/ЗМП від 04.03.2014 р., -роздруківок регістрів бухгалтерського обліку та оригінали інших документів, що відображають підписання та виконання між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ПП «Прогресфарм» кредитних договорів №1322-02-1 від 26.09.2012 р. та №393-02-1 від 14.03.2013 р., -банківських виписок по усіх рахунках за період з 04.03.2014 р. до 01.12.2015 р., відкритих ПП «Прогресфарм» у ПАТ «Банк «Київська Русь» з обов'язковим зазначенням дат, часу, сум, валюти, даних про рахунки, на які перераховувались грошові кошти, призначення платежів, з наданням інформації в паперовому та електронному (у форматі «блокнот» та у форматі «таблиць Excel») вигляді; -оригіналу особової справи голови правління ПАТ «Банк «Київська Русь» ОСОБА_3 та документів щодо призначення його на посаду та документів, що підтверджують його професійну придатність та ділову репутацію, -копій нормативно - правових актів ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», на підставі яких голова правління ПАТ «Банк «Київська Русь» ОСОБА_3 19 та 20 березня 2015 року виконував свої службові обов'язки, -оригіналів листів голови правління ПАТ «Банк «Київська Русь» ОСОБА_3, надіслані банком 20 та 21 березня 2015 року, -оригіналів юридичних справ ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (код ЄДРПОУ 37881514), в тому числі картки із зразками підписів та документи, на підставі яких були відкриті, закриті та обслуговувались розрахункові рахунки зазначеного суб'єкта господарювання, документи, які надавались в ході обслуговування рахунків; -банківських виписок по усіх рахунках за період з 01.01.2015 р. до 01.12.2015 р., відкритих ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (код ЄДРПОУ 37881514) у ПАТ «Банк «Київська Русь» з обов'язковим зазначенням дат, часу, сум, валюти, даних про рахунки, на які перераховувались грошові кошти, призначення платежів, з наданням інформації в паперовому та електронному (у форматі «блокнот» та у форматі «таблиць Excel») вигляді; -оригіналу договору купівлі-продажу частини об'єкту нерухомого майна від 19.03.2015 р. між ПАТ «Банк «Київська Русь» та громадянкою України ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою В.І. та зареєстровано в реєстрі за № 464, -завірених належним чином копій нормативно - правових актів ПАТ «Банк «Київська Русь», які регулюють порядок укладання договорів, що укладений 19.03.2015 р. між ПАТ «Банк «Київська Русь» та громадянкою України ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою В.І. та зареєстровано в реєстрі за № 464, -роздруківок регістрів бухгалтерського обліку та оригіналів інших документів, що відображають підписання 19.03.2015 р. та виконання між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) договору купівлі-продажу частини об'єкту нерухомого майна, -роздруківок регістрів бухгалтерського обліку та завірених належним чином копії документів, що відображають первинну та залишкову вартість майна, яке є предметом договору від 19.03.2015 р. між ПАТ «Банк «Київська Русь» та громадянкою України ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою В.І. та зареєстровано в реєстрі за № 464, -оригіналів юридичних та депозитних справ ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), в тому числі карток із зразками підписів та документи, на підставі яких були відкриті, закриті та обслуговувались розрахункові рахунки, документи, які надавались в ході обслуговування рахунків; -копію договору від 22.09.2011 р. № 42917-45.3-Престиж банківського вкладу в іноземній валюті «Престиж», та копії документів, що відображають його виконання та внесення до нього змін, -копію договору від 22.09.2011 р. № 42919-45.3-Престиж банківського вкладу в іноземній валюті «Престиж», та копії документів, що відображають його виконання та внесення до нього змін, -копію договору від 24.02.2014 р. № 21102-29.1.2 банківського вкладу в іноземній валюті «Супер-вклад», та копії документів, що відображають його виконання та внесення до нього змін, -банківських виписок по усіх рахунках за період з 22.09.2011 р. до 01.12.2015 р., відкритих ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) у ПАТ «Банк «Київська Русь», з обов'язковим зазначенням дат, часу, сум, валюти, даних про рахунки, на які перераховувались грошові кошти, призначення платежів, з наданням інформації в паперовому та електронному (у форматі «блокнот» та у форматі «таблиць Excel») вигляді; -копії нормативно-правових актів ПАТ «Банк «Київська Русь», на підставі яких із ОСОБА_5 укладені договори банківських вкладів та внесені зміни до них, -оригінали листів ОСОБА_5 про дострокове розірвання договору від 22.09.2011 р. № 42917-45.3-Престиж банківського вкладу в іноземній валюті «Престиж», договору від 22.09.2011 р. № 42919-45.3-Престиж банківського вкладу в іноземній валюті «Престиж» зі змінами та доповненнями, договору від 24.02.2014 р. № 21102-29.1.2 банківського вкладу в іноземній валюті «Супер-вклад», -оригінали журналу вхідної кореспонденції, який відображає надходження листів ОСОБА_5 про дострокове розірвання договору від 22.09.2011 р. № 42917-45.3-Престиж банківського вкладу в іноземній валюті «Престиж», договору від 22.09.2011 р. № 42919-45.3-Престиж банківського вкладу в іноземній валюті «Престиж» зі змінами та доповненнями, договору від 24.02.2014 р. № 21102-29.1.2 банківського вкладу в іноземній валюті «Супер-вклад», -банківських випискок по рахунку № 1001 в паперовому та електронному (у форматі «блокнот» та у форматі «таблиць Excel») за період з 01.01.2015 р. до 01.12.2015 р.; -копій документів, які відображають анкетні дані акціонерів ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» (МФО 319092) станом на 19.03.2015 р., -копій щомісячних звітів ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» (МФО 319092) про концентрацію ризиків за активними операціями банку за 2014-2015 роки (форма № 613.01), -копій щомісячних звітів ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» (МФО 319092) про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку за 2014-2015 роки (форма № 625.01), -копію початкового балансу ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» (МФО 319092), складеного відповідно до постанови Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» (МФО 319092), -копій звітів Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Банк «Київська Русь» та ліквідаторів ПАТ «Банк «Київська Русь» за 2015 рік. Визначити строк дії ухвали тривалістю тридцять днів, який обраховувати з дня постановлення ухвали слідчим суддею. У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього Кодексу з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів. Ухвала оскарженню не підлягає. Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва Г.О. Матійчук Ухвала виготовлена в двох примірниках. Примірник № 1 знаходиться в матеріалах клопотання № 757/46753/15-к. Примірник № 2 наданий слідчому в ОВС СВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області Трембачу А.О. Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва Г.О. Матійчук http://reyestr.court.gov.ua/Review/54671824
  11. Державний герб України Справа № 755/25178/14-к УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" жовтня 2015 р. Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Чаус М.О., при секретарі: Луценко О.А. за участю прокурора Вигівського М.І. слідчої Лисенко Г.В.. розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчої СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Лисенко Г.В.. про тимчасовий доступ до документів по матеріалам кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42014100040000195 від 22.07.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, суд - ВСТАНОВИВ: Слідча СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Лисенко Г.В. надала до суду клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів по кримінальному провадженню внесеного до ЄРДР за № 42014100040000195 від 22.07.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Як вбачається з матеріалів, що 04.05.2012 року за № 47-112/6776 на адресу голови правління ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_2 надійшов лист Директора Генерального департаменту банківського нагляду Національного Банку України ОСОБА_3 Відповідно до вказаного листа в статистичних звітах, що подаються до НБУ а саме № 613 "Звіт про концентрацію ризиків за активними операціями банку з контрагентами та інсайдерами" станом на 01.04.2012 виявлені факти, які можуть свідчити про недотримання Банком вимог Положення №279 при здійснені класифікації виду заборгованості окремих контрагентів, оскільки дата кінцевого погашення зобов'язань згідно з 126 кредитними договорами вже минула. Також, встановлені розбіжності класифікації Банком виду заборгованості окремих контрагентів, порівняно з іншими банками. Слід зазначити, що класифікація виду заборгованості 22 контрагенгів, здійснена Банком, є значно вищою ніж класифікація віщу заборгованості цих контрагентів іншими Банками. Крім того, ПАТ «Банк Форум» листом від 17.04.2012 №2126/8.2.1 повідомив, що протягом березня 2012 здійснено продаж кредитної заборгованості. Проте, у формі статистичної звітності № 653 "Звіт про кількість кредитних договорів та обсяги заборгованості" за станом на 01.04.2012 зазначена інформація відсутня. Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що після придбання "ЄРНАМІО КОНСАЛТІНГ ЛТД" акцій ПАТ «БАНК ФОРУМ» у «Commerzbank», у березні 2013 року був виготовлений звіт міжнародної аудиторської компанії «КРМG» згідно якого ПАТ «БАНК ФОРУМ» у зв'язку із існуванням проблемної заборгованості по кредитам наданих банком, що не відображалась в офіційній звітності яка подавалась до НБУ необхідно було доформувати резерви банку на суму 2 500 589 тис. грн. Зазначений висновок був зроблений на підставі перерахунку донарахування суми резерву по можливим втратам для 150 позичальників. Аудитом встановлено, що Різниця в кількості днів прострочення вплинула на категорії кредитів і, отже, зробила вплив на ставки резервування. Зміна категорії кредиту вплинуло на суму коефіцієнта покриття, що приймається для розрахунку резерву з можливим втратам по кредитам. В результаті сума резерву по можливим втратам по кредитам значно збільшилася в тих випадках, коли були перераховані терміни прострочення заборгованості в бік погіршення в порівнянні з даними, відображеними в кредитному портфелі. Відповідно до вказаного звіту встановлено, що фактичне погашення заборгованості було гірше, ніж в кредитному портфелі або кількість фактичних днів прострочення на основі документів було більше, ніж кількість днів прострочення по кредитному портфелю. З метою досягнення повноти, всебічності та неупередженості під час розслідування кримінального провадження, зокрема для проведення почеркознавчих експертиз, отримання відомостей з документів, які можуть бути використані, як доказ у вказаному провадженні, виникла необхідність у дослідженні наступних документів які перебувають у володінні Національного банку України : статистичні звіти надані ПАТ «Банк Форум» № 604 «Звітах для формування резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями» № 613 «Звіт про концентрацію ризиків за активними операціями банку з контрагентами та інсайдерами» № 653 "Звіт про кількість кредитних договорів та обсяги заборгованості" що подавались до НБУ починаючи з 2008 року по теперішній час; звіти про проведення інспектування банку - юридичної особи ПАТ «Банк Форум» за 2010 та 2013 роки разом із всіма додатками до них. Інформація пов'язана з відкриттям банківської таємниці має важливе доказове значення у справі. Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що у матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вищезазначені документи та речі мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а здобути докази іншим шляхом неможливо, необхідно отримати тимчасовий доступ до оригіналів документів, що становлять банківську таємницю. Суд, вивчивши надані матеріали, вислухавши слідчого, представника ПАТ «Банк Форум», вислухавши доводи прокурора, який обґрунтував клопотання та зазначив обставини які свідчать про необхідність надання тимчасового доступу до документів та необхідності їх вилучення, суд прийшов до висновку, що клопотання підлягає задоволенню. З матеріалів вбачається, що вчинено злочин середньої тяжкості, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років. Наявні в Національному банку України документи, які сприятимуть розкриттю злочину та встановленню істини по справі. Враховуючи викладене, та на підставі ст.ст. 131, 132, 159-166 КПК України, суд - У Х В А Л И В : Клопотання слідчої СВ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві Лисенко Г.В. про тимчасовий доступ до документів по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за № 42014100040000195 від 22.07.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України - задовольнити. Зобов'язати Національний банк України надати старшому слідчому слідчого відділу Дніпровського РУ ГУМВС України в місті Києві майору міліції Лисенко Г.В. та старшому слідчому слідчого відділу Дніпровського РУ ГУМВС України в місті Києві майору міліції Гончаруку А.П. тимчасовий доступ документів та речей, які перебувають у володінні Національного банку України, що розташований за адресою: 01601, Київ, вул. Інститутська, 9, а саме до: -статистичні звіти надані ПАТ «Банк Форум» № 604 «Звітах для формування резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями» № 613 «Звіт про концентрацію ризиків за активними операціями банку з контрагентами та інсайдерами» № 653 "Звіт про кількість кредитних договорів та обсяги заборгованості" що подавались до НБУ починаючи з 2008 року по теперішній час; -звіти про проведення інспектування банку - юридичної особи ПАТ «Банк Форум» за 2010 та 2013 роки разом із всіма додатками до них. Надати розпорядження Національному банку України, що розташований за адресою: 01601, Київ, вул. Інститутська, 9, про можливість вилучення копій та оригіналів зазначених вище документів, що становлять банківську таємницю Строк дії ухвали визначено один місяць з дня постановлення ухвали. У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів па підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя: http://reyestr.court.gov.ua/Review/52970333
  12. Державний герб України печерський районний суд міста києва Справа № 757/46252/15-к УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.12.2015 Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва Цокол Л.І., при секретарі Сторожук Є.Ю., за участі прокурора Бєліка А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання про тимчасовий доступ до документів, які містять банківську таємницю,- В С Т А Н О В И В : Прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України старший радник юстиції Бєлік Андрій Анатолійович, розглянувши матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено 02.12.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015000000000627 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, звернувся до слідчого суді із клопотанням про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів які містять банківську таємницю. Клопотання обґрунтовано наступними обставинами. Головним слідчим управлінням Національної поліції України розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015000000000627 від 02.12.2015 за фактом вчинення колишніми службовими особами, спільно з власниками та керівниками ПАТ «Комерційний банк «Надра» та іншими особами заволодіння державними коштами Національного банку України в особливо великому розмірі, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Установлено, що у 2008 - 2014 роках службові особи ПАТ «Комерційний банк «Надра», діючи за попередньою змовою з іншими особами, здійснили заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі, а саме - коштами отриманими згідно постанов Національного банку України від 07.10.2008 № 307, від 30.10.2008 № 343, від 28.03.2014 № 175/БТ, від 01.04.2014 № 185/БТ та від 17.04.2014 № 222/БТ наданими у якості рефінансування на загальну суму 10,4 млрд. грн., чим спричинили збитки державі на вказану суму. Таким чином, документи щодо отримання ПАТ «Комерційний банк «Надра» коштів у якості рефінансування згідно постанов Національного банку України від 07.10.2008 № 307, від 30.10.2008 № 343, від 28.03.2014 № 175/БТ, від 01.04.2014 № 185/БТ та від 17.04.2014 № 222/БТ на загальну суму 10,4 млрд. грн., їх подальшого використання, повернення тощо, а також документи (накази про призначення, функціональні обов'язки, посадові інструкції, нормативні документи тощо) стосовно службових осіб, працівників, керівників ПАТ «Комерційний банк «Надра», які готували та виконували вказані постанови Національного банку України, які перебувають у розпорядженні службових осіб ПАТ «Комерційний банк «Надра», мають доказове значення у даному кримінальному провадженні, необхідні для встановлення повних анкетних даних, місць проживання засновників, керівників та інших службових осіб ПАТ «Комерційний банк «Надра» та інших осіб, встановлення їх організаційно-розпорядчих функцій, встановлення службових осіб, які подавали документи щодо рефінансування та укладали відповідні договори, пов'язані з отриманням та використанням вказаних коштів, підтвердження факту перерахування коштів Національним банком України на рахунки ПАТ «Комерційний банк «Надра», встановлення порушень з боку службових осіб ПАТ «Комерційний банк «Надра». Крім того, документи, необхідні для отримання вільних зразків підпису та почерку службових осіб з метою проведення в подальшому відповідних судово-почеркознавчих експертиз. Ураховуючи те, що в матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вказані документи мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, притягнення винних осіб до передбаченої законом відповідальності, а в інший спосіб отримати вказані оригінали документів неможливо, необхідно отримати тимчасовий доступ до документів, які перебувають у розпорядженні службових осіб ПАТ «Комерційний банк «Надра». У судовому засіданні прокурор Бєлік А.А. клопотання підтримав та просив його задовольнити посилаючись на викладені в ньому обставини. Представник особи, у володінні якої знаходяться документи ПАТ «Надра Банк» ОСОБА_2 проти задоволення клопотання не заперечував. Вислухавши обґрунтування сторони кримінального провадження та представника особи, у володінні якої знаходяться документи, дослідивши додані до клопотання документи, слід дійти наступного висновку. Відповідно до ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до рей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів. Аналізуючи обґрунтування слідчого з фабулою кримінального правопорушення і наданими матеріалами, видно, що документи, доступ до яких слідчий просить надати дійсно перебуває у володінні вказаної ним особи , в сукупності з іншими речами і документами має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, інформація, доступ до якої просить надати слідчий , може бути використана як доказ , при цьому іншим способом в даний час довести обстави, які передбачається довести не вбачається можливим. На підставі викладеного і керуючись ст.ст.160-166, 309 КПК України слідчий суддя, У Х В А Л И В : Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Бєліка Андрія Анатолійовича - задовольнити. Надати старшому слідчому в ОВС ГСУ НП України полковнику поліції Усікову Володимиру Петровичу, слідчим слідчої групи ГСУ НП України капітану поліції Полупану Євгенію Валерійовичу, капітану поліції Матейчуку Юрію Анатолійовичу, дозвіл на тимчасовий доступ до оригіналів усіх документів, які подавались у 2008-2015 роках до Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області та Національного банку України з метою отримання ПАТ «Комерційний банк «Надра» (код за ЄДРПОУ 20025456) коштів (рефінансування) згідно постанов Національного банку України від 07.10.2008 № 307 у сумі 1,5 млрд. грн., від 30.10.2008 № 343 у сумі 5,6 млрд. грн., від 28.03.2014 № 175/БТ у сумі 610 млн. грн., від 01.04.2014 № 185/БТ у сумі 190 млн. грн. та від 17.04.2014 № 222/БТ у сумі 2,5 млрд. грн., а також інших документів, пов'язаних із підготовкою та виконанням указаних постанов Національного банку України за період з 01.01.2008 по дату винесення ухвали, які перебувають у розпорядженні службових осіб ПАТ «Комерційний банк «Надра», тобто можливість ознайомитись із ними (зробити копії у паперовому та електронному вигляді) у службових осіб ПАТ «Комерційний банк «Надра», а саме: - примірників постанов Національного банку України від 07.10.2008 № 307 у сумі 1,5 млрд. грн., від 30.10.2008 № 343 у сумі 5,6 млрд. грн., від 28.03.2014 № 175/БТ у сумі 610 млн. грн., від 01.04.2014 № 185/БТ у сумі 190 млн. грн. та від 17.04.2014 № 222/БТ у сумі 2,5 млрд. грн., а також інших документів, пов'язаних із підготовкою та виконанням указаних постанов Національного банку України; - оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів, пов'язаних із перерахуванням коштів згідно постанов Національного банку України від 07.10.2008 № 307 у сумі 1,5 млрд. грн., від 30.10.2008 № 343 у сумі 5,6 млрд. грн., від 28.03.2014 № 175/БТ у сумі 610 млн. грн., від 01.04.2014 № 185/БТ у сумі 190 млн. грн. та від 17.04.2014 № 222/БТ у сумі 2,5 млрд. грн., а також інших документів, пов'язаних із виконанням указаних постанов Національного банку України працівниками та керівниками ПАТ «Комерційний банк «Надра»; - документів, які подавалися до Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області та Національного банку України з метою отримання коштів згідно постанов Національного банку України від 07.10.2008 № 307 у сумі 1,5 млрд. грн., від 30.10.2008 № 343 у сумі 5,6 млрд. грн., від 28.03.2014 № 175/БТ у сумі 610 млн. грн., від 01.04.2014 № 185/БТ у сумі 190 млн. грн. та від 17.04.2014 № 222/БТ у сумі 2,5 млрд. грн., а також інших документів, пов'язаних із отриманням та використанням указаних коштів. Визначити строк дії ухвали тривалістю двадцять робочих днів, який обраховувати з дня постановлення ухвали слідчим суддею. У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього Кодексу з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів. Ухвала оскарженню не підлягає. Слідчий суддя Л.І. Цокол Підготовлено в 2 примірниках Прим. 1 - справа № 757/46252/15-к Прим. 2 - слідчий Бєлік А.А. Копія - ПАТ «Комерційний банк «Надра» Виконавець: Цокол Л.І. 16.12.2015р. http://reyestr.court.gov.ua/Review/54406122
  13. Державний герб України АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі: головуючого судді Присяжнюка О.Б. суддів Глиняного В.П., Лашевича В.М. з участю секретаря Ковби А.В. прокурора Леська С.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_1 на ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2015 року, - ВСТАНОВИЛА: Цією ухвалою залишено без задоволення клопотання начальника п'ятого відділу слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України Пасюкова В.В. про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110000000003 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України. В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню, оскільки не містить достатньо правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою накласти арешт на майно, яке належить ПАТ «ЮНІОН СТАНДАРД БАНК», зокрема цінні папери - на загальну суму 247 млн. 516 тис. 310 грн. у кількості 24 751 631 простих іменних акцій номінальною вартістю 10 грн. бездокументарної форми існування та на загальну суму 10 тис. грн.. у кількості 1 тис. штук номінальною вартістю 10 грн. бездокументарної форми існування, що перебувають у депозитарних установах: ПАТ «АБ «Південний» (код ЄДРПОУ 20953647, адреса: м. Одеса, вул. Краснова, 6/1), ПрАТ «Фінансова компанія «Актив» (код ЄДРПОУ 32987932, адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 33/в), ТОВ «Актив-Трейд» (код ЄДРПОУ 35985566, адреса: м. Дніпропетровськ, проспект Кірова, 25). В обґрунтування своїх вимого прокурор зазначає, що при розгляді клопотання слідчого судом першої інстанції було порушено вимоги ст. 170, 171, 173 КПК України. Так, прокурор вважає, що слідчий суддя не врахував наявність правових підстав для накладення арешту на майно, достатність доказів, що вказують на обґрунтованість підозри, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову. Крім того, прокурор зазначає, що наявність підстав для накладення арешту повністю підтверджується доданими до клопотання матеріалами. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, вивчивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Так, слідчий суддя відмовляючи в задоволенні клопотання про накладення арешту зазначив, що слідчим належним чином не вмотивовано необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження та не надано належних доказів для підтвердження зазначених у клопотанні обставин. З такими висновками слідчого судді колегія суддів не погоджується. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову. Також, частиною другою даної норми закону передбачено, що слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України. Дослідивши доводи клопотання слідчого та додані до нього матеріали, колегія суддів вважає, що вони містять достатньо даних, які свідчать про те, що майно, яке зазначено в клопотанні відповідає критеріям ст. п. 1 ч.2 ст. 167 КПК України. Так, слідчим управлінням кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32012110000000003 за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, спільно зі службовими особами ЗАТ «ФСБанк» (на даний час правонаступником якого є ПАТ «ЮНІОН СТАНДАРТ БАНК») ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 року). Колегія суддів вважає, що матеріали кримінального провадження підтверджують ті обставини, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним, оскільки сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, а також запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків, в тому числі і втраті цього майна. Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про необґрунтованість ухвали слідчого судді, у зв'яжу з чим, вона підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню. На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2015 року, якою залишено без задоволення клопотання начальника п'ятого відділу слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України Пасюкова В.В. про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110000000003 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, скасувати. Постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно, яке належить ПАТ «ЮНІОН СТАНДАРД БАНК», а саме цінні папери - на загальну суму 247 млн. 516 тис. 310 грн. у кількості 24 751 631 простих іменних акцій номінальною вартістю 10 грн. бездокументарної форми існування та на загальну суму 10 тис. грн.. у кількості 1 тис. штук номінальною вартістю 10 грн. бездокументарної форми існування, що перебувають у депозитарних установах: ПАТ «АБ «Південний» (код ЄДРПОУ 20953647, адреса: м. Одеса, вул. Краснова, 6/1), ПрАТ «Фінансова компанія «Актив» (код ЄДРПОУ 32987932, адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 33/в), ТОВ «Актив-Трейд» (код ЄДРПОУ 35985566, адреса: м. Дніпропетровськ, проспект Кірова, 25). Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Лашевич В.М. Справа № 11-сс/796/3080/2015 Категорія ст. 172 КПК України Слідчий суддя суду 1-ї інстанції Піхур О.В. Доповідач Присяжнюк О.Б. http://reyestr.court.gov.ua/Review/54124246
  14. Державний герб України Справа № 758/2660/14-ц Категорія 26 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді - Декаленко В. С. , при секретарі - Кравцовій Ю. В., з участю: представника відповідача - ТОВ «КРЕДЕКС» (ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ») - Лівак І.М. представника відповідача - ОСОБА_2 - ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК», ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДЕКС» (ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ») про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги, суд,- В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги, мотивуючи свої вимоги тим, що 30.11.2010 року між ним та ПАТ «ЕРДЕ БАНК» було укладено кредитний договір № 61-КЛ, а в якості забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором, 02.02.2011 року між ним та ПАТ «ЕРДЕ БАНК» було укладено іпотечний договір. Зазначає, що як стало йому відомо, 19.02.2014 року між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» було укладено договір про відступлення права вимоги № 16 за вищезазначеним кредитним договором № 61-КЛ та договір про відступлення прав за іпотечним договором. Крім того, в подальшому 19.02.2014 року між ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» було відступлено право вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ ОСОБА_2, а також 19.02.2014 року між ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, у відповідності до якого ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» було відступлено право вимоги за Іпотечним договором ОСОБА_2 Вказує на те, що з вищенаведеного вбачається, що в один й той же день двічі відбулась заміна кредитора в основному зобов'язанні - Кредитному договорі та зобов'язанні, укладеному на забезпечення основного зобов'язання - Іпотечному договорі. Про укладення зазначених договорів про відступлення права вимоги його не було повідомлено і безпосередньо самих договорів не було надано. Звертає увагу суду на те, що він вважає, що договори про відступлення права вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором від 19.02.2014 року є недійсними (підлягають визнанню недійсними), оскільки укладення зазначених договорів відбулося з порушенням передбаченого законодавством України порядку, а саме п.п. 2.4, 5.1., 4.16 Положення про порядок проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам, затвердженого наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» від 07.10.2013 року № 63/13-ОД, а також зважаючи на те, що договори про відступлення права вимоги є договорами факторингу (виходячи з їх змісту), а відтак наступне відступлення права вимоги не допускається. Враховуючи вищевикладене, звертається з даним позовом до суду та просить визнати недійсними вищезазначені договори відступлення права вимоги, а судові витрати покласти на відповідачів. Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомленні вчасно та належним чином, від представника позивача до суду надано заяву згідно якої останній просить здійснювати розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача. Представники відповідачів - ОСОБА_2 та ТОВ «КРЕДЕКС» (ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ») в судовому засіданні вимог позивача не визнають, обґрунтувавши запереченнями просять суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Представник відповідача - ПАТ «ЕРДЕ БАНК» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі. Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності позивача, представника позивача та представника відповідача - ПАТ «ЕРДЕ БАНК», відповідно до вимог ст.ст. 158, 169 ЦПК України. Заслухавши пояснення представників відповідачів - ОСОБА_2 та ТОВ «КРЕДЕКС» (ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ»), дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов доведений та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено в судовому засіданні, 30.11.2010 року між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір № 61-КЛ, згідно умов якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у формі поновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом у сумі 650 000, 00 грн. в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Цільове використання Кредиту: споживчі потреби. Термін остаточного повернення кредиту 29.11.2011 року включно, або термін, що вказаний у пункті 7.12. цього Договору (дострокове повернення Кредиту). За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 20 (двадцяти) процентів річних (а.с. 7-12). 02.02.2011 року між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4 з метою забезпечення належного виконання зобов'язань останнього, що випливають із вищезазначеного Кредитного договору, було укладено Іпотечний договір, згідно умов якого Іпотекодавець передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку і на умовах, визначених цим Договором, нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 41, 50 кв.м., житловою площею 15, 40 кв.м. (а.с. 13-18). Факт отримання позивачем Кредиту та передання в іпотеку квартири, останнім не заперечується та визнається так само як і визнається іншими учасниками процесу, а тому зазначені обставини, відповідно до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягають. Судом встановлено, що 29.10.2012 року Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 25 було вирішено: 1. Розпочати процедуру виведення ПАТ «ЕРДЕ БАНК» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 30.10.2012 року. 2. Тимчасова адміністрація запроваджується строком на три місця з 30.10.2012 року по 29.01.2013 року. 3. Призначити уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в АТ «ЕРДЕ БАНК» Куреного О.В. (а.с. 83). 09.01.2013 року Національним банком України прийнято Постанову № 4 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК»» (а.с. 84). 10.01.2013 року Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 3 призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЕРДЕ БАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження планів врегулювання неплатоспроможності банків Фонду Куреного Олександра Вікторовича (а.с. 85). 28.11.2013 року Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 34 було вирішено продовжити процедуру ліквідації ПАТ «ЕРДЕ БАНК» на строк один рік до 08.01.2015 року включно (а.с. 86). З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2014 року ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «КРЕДЕКС», уклали Договір відступлення права вимоги № 16, згідно умов якого первісний кредитор відступає Новому кредитору своє право вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є його невід'ємною частиною (далі - Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та фізичною особою ОСОБА_4 Право вимоги за Основним договором відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги…. В силу цього Договору до Нового кредитора також переходять права та обов'язки Первісного кредитора по зобов'язанням, що виникли з Основного договору, в тому числі право іпотекодержателя по Іпотечному договору від 02.02.2011 року, що укладений між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4, та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02.02.2011 року за реєстровим № 108. Передача прав Первісного кредитора за Договорами Забезпечення відбувається на підставі окремих договорів, які укладаються Сторонами протягом п'яти днів з моменту підписання цього Договору при умові надходження грошових коштів в повному обсязі Первісному кредиторові (а.с.167-170). 19.02.2014 року ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «КРЕДЕКС», уклали Договір відступлення прав за іпотечним договором, згідно умов якого, на умовах, викладених у цьому Договорі, та у зв'язку з укладенням Договору про відступлення права вимоги № 16 від 19 лютого 2014 року за Кредитним договором № 61-КЛ, укладеним 30 листопада 2010 року між Первісним іпотекодержателем та ОСОБА_4, Первісний іпотекодержатель відступає Новому іпотекодержателю права за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02 лютого 2011 року за реєстровим №108, а Новий іпотекодержатель приймає це відступлення. Іпотечний договір укладено між Первісним іпотекодержателем та Боржником на забезпечення виконання зобов'язань Боржника за Кредитним договором № 61-КЛ від 30 листопада 2010 року (а.с. 163-166). Крім того, судом встановлено та не заперечується сторонами, що в цей же день, а саме 19.02.2014 року новий Кредитор ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «КРЕДЕКС» та ОСОБА_2 уклали Договір відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, а також Договір відступлення прав за іпотечним договором, згідно умов яких ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» відступило ОСОБА_2 права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4 та за Іпотечним договором від 02.02.2011 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02.02.2011 року за реєстровим № 108 (а.с. 20, 218-219). Суд проаналізувавши характер правовідносин, які виникли між сторонами, приходить до висновку, що вони підпадають під регулювання норм Параграфа 3 Глави 73 ЦК України «Факторинг», ЗУ «Про банки і банківську діяльність», а також до них підлягають застосуванню норми ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та нормативно-правові акти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Стаття 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що 09.01.2013 року Національним банком України прийнято Постанову № 4 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК»». Згідно ст. 77 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України. Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Стаття 51 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції чинній на день виникнення правовідносин, визначає, що після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси уповноважена особа Фонду розпочинає реалізацію майна банку у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, з метою отримання максимальної виручки у найкоротший строк. Виконавча дирекція Фонду за поданням уповноваженої особи Фонду затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, що включене до ліквідаційної маси. Порядок продажу майна банку під час проведення ліквідаційної процедури визначається і регламентується нормативно-правовими актами Фонду. Майно банку може бути реалізоване: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) на закритих торгах (щодо майна банку, обмеженого в обігу); 3) шляхом продажу серед заздалегідь визначеного кола осіб (щодо майна, на яке існує обмежений попит); 4) шляхом відступлення права вимоги за кредитами іншим фінансовим установам; 5) шляхом реалізації на організованих місцях продажу (біржах, у торговельних посередників тощо). Як вбачається зі змісту зазначеної норми спеціального Закону, законодавцем надано право Фонду самому визначати порядок продажу майна банку під час проведення ліквідаційної процедури шляхом прийняття власних нормативно-правових актів. Судом встановлено, що 05.07.2012 року Виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення № 2 «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку», яке 14.09.2012 року зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1581/21893. Так згідно п. 1 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку (надалі - Положення), це Положення розроблено на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», «;Про банки і банківську діяльність» та встановлює порядок прийняття рішень та вчинення дій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення з ринку банку, який визнаний неплатоспроможним рішенням Національного банку України. Це Положення регулює відносини, що виникають у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а саме, підготовку, затвердження та реалізацію плану врегулювання, розробленого на основі найменш витратного для Фонду способу виведення неплатоспроможного банку з ринку. Відповідно до п. 5.5. Положення, вибір способів реалізації майна здійснюється уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною та у найкоротший строк. Обраний спосіб (способи) реалізації майна банку затверджується виконавчою дирекцією Фонду. З матеріалів справи вбачається, що уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» було обрано такі способи реалізації майна зазначеного Банку, як шляхом продажу серед заздалегідь визначеного кола осіб (щодо майна, на яке існує обмежений попит) і шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам, та 07.10.2013 року Наказом № 63/13-ОД затверджено Положення про проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам (а.с. 21-27). П. 9 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, в редакції чинній на день виникнення правовідносин, визначає, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом проведення конкурсу між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами - юридичними особами, крім кредитних спілок). Вибір переможця конкурсу з набуття прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання здійснює конкурсна комісія, що створюється наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. Згідно наданого суду Витягу з Протоколу № 1 засідання конкурсної комісії з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК» від 24.10.2013 року (лот № 13: продаж права вимоги за кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та фізичною особою ОСОБА_4, та договорами забезпечення за кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року), переможцем конкурсу з продажу зазначеного лоту визнано учасника № 5 - ТОВ «ФК АКЦЕПТ» (а.с. 19). 11.11.2013 року конкурсною комісією з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК» було прийнято рішення про: відповідно до п.п. 4.17 та 6.2 Положення визнати результати конкурсу недійсними та скасувати рішення про визнання переможцем конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та фізичною особою ОСОБА_4, та договорами забезпечення за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКЦЕПТ» (Протокол №7 від 24.10.2013 року засідання конкурсної комісії з реалізації АТ «ЕРДЕ БАНК»), у зв'язку із не підписанням з боку товариства Договору про відступлення права вимоги за результатами конкурсу; відповідно до пунктів 4.17. та 6.2. Положення почати переговори та запропонувати укласти Договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та фізичною особою ОСОБА_4, та договорами забезпечення за кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, наступному учаснику конкурсу ПАТ «Агрокомбанк», який запропонував найкращу після переможця конкурсу пропозицію, що перевищила ринкову ціну (Протокол №7 від 24.10.2013 року засідання конкурсної комісії з реалізації АТ «ЕРДЕ БАНК») (а.с. 92-93). Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 10.02.2014 року конкурсною комісією з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК» було проведено повторний конкурс з реалізації майна банку за результатами якого, зокрема визнано переможцем конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним з фізичною особою ОСОБА_4, та договорами забезпечення за ним, учасника № 2 - ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» (а.с. 100). Суд не може погодитись з правомірністю дій конкурсної комісії з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК», що стосується проведення повторного конкурсу з реалізації майна банку і як наслідок із правомірністю самого повторного конкурсу, виходячи з наступного. Як вже зазналося вище, 07.10.2013 року Наказом уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» № 63/13-ОД затверджено Положення про проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам (надалі - Положення про порядок проведення конкурсу), яке є обов'язковим для виконання конкурсною комісією з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК». Так, згідно п.п. 6.2., 4.16. Положення про порядок проведення конкурсу, якщо протягом 10 робочих днів після затвердження конкурсною комісією протоколу про результати проведення конкурсу, переможець такого конкурсу не підписує договір купівлі-продажу або договір про відступлення прав вимоги за кредитами, конкурсна комісія може прийняти рішення про скасування рішення про визнання переможця конкурсу та почати переговори стосовно укладення договору купівлі-продажу або договору про відступлення прав вимоги за кредитами з наступним учасником, який, відповідно з рішенням комісії, запропонував найкращу після переможця конкурсу пропозицію. У разі відмови переможця конкурсу укласти договір купівлі-продажу майна, договору переуступки прав вимоги за кредитами, результати конкурсу визнаються недійсними, а відповідний об'єкт може бути запропонований наступному учаснику, який відповідно з рішенням комісії запропонував найкращу ціну після переможця конкурсу пропозицію. В разі його відмови від укладення відповідного договору - об'єкт продажу повторно виноситься на конкурс відповідно до цього Положення. Крім того, відповідно до п. 5 Положення про порядок проведення конкурсу (Повторний конкурс), у разі, коли майно не продано на першому конкурсі, конкурсна комісія може прийняти рішення про проведення повторного конкурсу. Зі змісту зазначених пунктів Положення про порядок проведення конкурсу вбачається, що конкурсній комісії за певних умов надано право на проведення повторного конкурсу з реалізації майна, в той же час питання, які стосуються його призначення повинні бути належним чином відображені в рішенні конкурсної комісії, яким згідно даного Положення про порядок проведення конкурсу є Протокол засідання. Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що відповідачами в порушення вимог зазначених норм чинного цивільно-процесуального законодавства України не надано доказів в підтвердження прийняття конкурсною комісією з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК» рішення про проведення повторного конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4, та договорами забезпечення за зазначеним Кредитним договором, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про доведеність посилань позивача про його відсутність, що в свою чергу є порушенням конкурсною комісією порядку визначеного п.п. 4.16, 5.1. Положення про порядок проведення конкурсу. Крім того, згідно п. 5.6. Положення про порядок проведення конкурсу, повторний конкурс проводиться відповідно до цього Положення. Пункт 2 Положення про порядок проведення конкурсу (Інформація про майно банку, що реалізується на конкурсі) визначає, що інформація публікується на сайті АТ «ЕРДЕ БАНК», в друкованих засобах масової інформації (в одній загальнодержавній та одній регіональній - місцевій, за місцем знаходження банку газетах), не пізніше, ніж за 10 робочих днів до дня проведення конкурсу. Зі змісту зазначеного пункту вбачається, що на конкурсну комісію покладений обов'язок інформування суспільства про реалізацію майна та визначено порядок розміщення такої інформації, зокрема інформація одночасно повинна бути опублікована на сайті АТ «ЕРДЕ БАНК» та в друкованих засобах масової інформації (в одній загальнодержавній та одній регіональній - місцевій, за місцем знаходження банку газетах). Розміщення інформації на вибір чи то на сайті чи в засобах масової інформації, Положенням не передбачено. Судом же встановлено, а відповідачами не спростовано, що інформація про проведення 10.02.2014 року повторного конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4, та договорами забезпечення за зазначеним Кредитним договором, на сайті АТ «ЕРДЕ БАНК» відсутня що також свідчить про порушення конкурсною комісією п. 2.4. Положення про порядок проведення конкурсу. Як вже зазначалося вище, результатом проведеного 10.02.2014 року повторного конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4, та договорами забезпечення за зазначеним Кредитним договором, стало укладення 19.02.2014 року між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» спірних договорів відступлення права вимоги. Статті 202, 203 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). З аналізу вищезазначених норм чинного цивільного Закону вбачається, що правочин, може бути визнано недійсним, зокрема якщо його зміст суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Крім того, проаналізувавши зазначені норми Закону з врахуванням тих правовідносин, які виникли між сторонами, суд також приходить до висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами конкурсу з реалізації майна банку правочину є недодержання вимог Закону в момент його укладення, а саме безпосередньо за результатами конкурсу, а тому підставами для визнання правочинів недійсними є порушення встановлених чинним законодавством правил проведення конкурсу, визначених в даному випадку Положенням про проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам. Верховний Суд України в своєму Листі від 01.04.2014 року «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» значив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. З врахуванням викладеного, а також того, що судом встановлено порушення конкурсною комісією з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК» порядку визначеного п.п. 2.4., 4.16, 5.1. Положення про порядок проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам, під час призначення та проведення повторного конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4, та договорами забезпечення за зазначеним Кредитним договором, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права в частині позовних вимог про визнання недійсними укладених 19.02.2014 року між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» спірних договорів відступлення права вимоги є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самого порушеного права, самі позовні вимоги знайшли своє доведення в судовому засіданні, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. Стаття 216 ЦК України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що 19.02.2014 року ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «КРЕДЕКС» та ОСОБА_2 уклали Договір відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, а також Договір відступлення прав за іпотечним договором, згідно умов яких ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» відступило ОСОБА_2 права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4 та за Іпотечним договором від 02.02.2011 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02.02.2011 року за реєстровим № 108. Підставою укладення зазначених договорів відступлення права вимоги, стало укладення 19.02.2014 року між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» договорів відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4 та за Іпотечним договором від 02.02.2011 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02.02.2011 року за реєстровим № 108, а оскільки суд прийшов до висновку про необхідність визнання зазначених договорів недійсними, відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, суд вважає також за необхідне, враховуючи вимоги ст.ст. 203, 215 ЦК України, визнати недійсними і укладені 19.02.2014 року між ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «КРЕДЕКС» та ОСОБА_2 Договір відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, а також Договір відступлення прав за іпотечним договором. Крім того, суд погоджується з твердженнями позивача та вважає доведеною ту обставину, що на необхідність визнання зазначених договорів недійсними вказує також та обставина, що Договори відступлення права вимоги укладені між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», які зважаючи на їх зміст визнаються судом договорами факторингу, не містять умов про наступне відступлення фактором права грошової вимоги, а тому наступне укладення ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ з ОСОБА_2 договорів факторингу є порушенням ч. ст. 1083 ЦК України, яка визначає, що наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається. Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснив, що враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. При ухваленні рішення суд відповідно до статті 212 ЦПК оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 та 59 ЦПК про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Стаття 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі. Крім того, враховуючи ту обставину, що суд прийшов до висновку про доведеність вимог позивача та необхідності задоволення його позову, згідно ст.ст. 79, 88 ЦПК України на користь останнього з відповідачів солідарно підлягає стягненню судовий збір в розмірі 243, 60 грн. На підставі вищевикладеного, ст.ст. 11, 15, 16, 202, 203, 204, 215, 512-519, 626, 627, 628, 638, 1077-1086 ЦК України, ст. 77 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 44, 51 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року № 2, Положення про проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам, затвердженого наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» від 07.10.2013 року № 63/13-ОД, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217-218, 223 ЦПК України, суд,- В И Р І Ш И В : Позов задовольнити. Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги № 16 від 19.02.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ ФАКТОРИНГ», щодо відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК». Визнати недійсним Договір про відступлення прав за Іпотечним договором, укладений 19.02.2014 року між Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ ФАКТОРИНГ», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 1359, щодо відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 02.02.2011 року, укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованим в реєстрі за № 108. Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 19.02.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ ФАКТОРИНГ» та ОСОБА_2, щодо відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК». Визнати недійсним Договір про відступлення прав за Іпотечним договором, укладений 19.02.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ ФАКТОРИНГ» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 1360, щодо відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 02.02.2011 року, укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованим в реєстрі за № 108. Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК», ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДЕКС» (ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ») на користь ОСОБА_4, судовий збір в розмірі 243, 60 грн. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Суддя В. С. Декаленко http://reyestr.court.gov.ua/Review/42731082
  15. Державний герб України ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ місто Київ 30 листопада 2015 року 09:15 справа №826/17313/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 2. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіної Марини Анатоліївни третя особа Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії ОБСТАВИНИ СПРАВИ: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач 1, Фонд) та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіної Марини Анатоліївни (далі по тексту - відповідач 2, Уповноважена особа, Славкіна М.А.), в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо не внесення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський акціонерний банк" за рахунок Фонду за договорами банківського вкладу від 27 грудня 2013 року №710569 та від 06 червня 2014 року №805433/2014; 2) визнати протиправною бездіяльність Фонду щодо не внесення позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський акціонерний банк" за рахунок Фонду за договорами банківського вкладу від 27 грудня 2013 року №710569 та від 06 червня 2014 року №805433/2014; 3) зобов'язати відповідача 2 включити позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський акціонерний банк" за рахунок Фонду за договорами банківського вкладу від 27 грудня 2013 року №710569 та від 06 червня 2014 року №805433/2014; 4) зобов'язати Фонд включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський акціонерний банк" за рахунок Фонду за договорами банківського вкладу від 27 грудня 2013 року №710569 та від 06 червня 2014 року №805433/2014. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/17313/15, залучено до участі в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі по тексту - третя особа, ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк"), закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 19 листопада 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечили, представник третьої особи до суду не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Між ОСОБА_5 (вкладник) та ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (банк) укладено договір банківського вкладу "Новорічний подарунок VIP. "Квартальний" №710569/2013" (в доларах США) від 27 грудня 2013 року, за умовами якого вкладник розміщує у банку строковий вклад на умовах депозитного продукту "Новорічний подарунок VIP." в долар США на строк 13 місяців з щомісячної сплатою процентів, та договір банківського вкладу "Марафон лояльності_максимум доходу_ЕПС" від 06 червня 2014 року №805433/2014, за умовами якого вкладник розміщує у банку строковий вклад на умовах депозитного продукту "Марафон лояльності_максимум доходу_ЕПС" в доларах США на строк 13 місяців з щомісячної сплатою процентів, Загальна сума початкового вкладу за вказаними договорами банківського вкладу складає 88 000,00 доларів США. Як свідчать наявні у справі копії квитанцій від 27 грудня 2013 року №137422, від 12 лютого 2014 року №595719 та меморіального ордеру від 31 березня 2014 року №1621529 на вкладний рахунок ОСОБА_5 НОМЕР_1 перераховано 75 089,00 доларів США; відповідно до копії квитанції від 06 червня 2014 року №244767 на вкладний рахунок ОСОБА_5 НОМЕР_2 зараховано 18 000,00 доларів США, відповідно до копії квитанції від 04 серпня 2014 року №127952 на вкладний рахунок ОСОБА_5 НОМЕР_2 зараховано 15 000,00 доларів США. Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 27 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_5 (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор), первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги до ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", що належить первісному кредитору, стає кредитором за договором банківського вкладу "Новорічний подарунок VIP. "Квартальний" №710569/2013" (в доларах США) від 27 грудня 2013 року (основний договір 1) та за договором банківського вкладу "Марафон лояльності_максимум доходу_ЕПС" від 06 червня 2014 року №805433/2014 (основний договір 2), укладеними між первісним кредитором та ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (боржник). За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за основним договором щодо повернення частини вкладу у розмірі 6 954,75 доларів США та за основним договором 2 щодо повернення частини вкладу у розмірі 6 080,87 доларів США у відповідності до умов основних договорів. ОСОБА_5 надіслав 16 лютого 2015 року на адресу ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" повідомлення про відступлення права вимоги частини вкладу за договорами банківського вкладу "Новорічний подарунок VIP. "Квартальний" №710569/2013" (в доларах США) від 27 грудня 2013 року та "Марафон лояльності_максимум доходу_ЕПС" від 06 червня 2014 року №805433/2014 ОСОБА_1 На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року №733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду 20 листопада 2014 року прийнято рішення №123 про запровадження з 21 листопада 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію. На офіційному сайті Фонду за посиланням http://www.fg.gov.ua/payments/vab-bank-100.html опубліковано оголошення про те, що з 04 лютого 2015 року ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" розпочинає виплати коштів вкладникам за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився до 21 листопада 2014 року включно, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20 березня 2015 №63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну М.А. строком на 1 рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року включно. З метою отримання суми коштів за вкладами на підставі договору про відступлення права вимоги від 27 жовтня 2014 року, позивач звернувся до Уповноваженої особи із відповідною заявою. У відповідь на звернення позивача Уповноважена особа повідомила, що відступлення права вимоги за договором банківського вкладу не надає новому кредитору статусу вкладника. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідачів щодо не включення його в перелік та загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки вона суперечить вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та порушує право на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом. Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечили, зазначивши про неможливість відступлення права вимоги за договором банківського вкладу, та, що договір про відступлення права вимоги порушує публічний порядок та є нікчемним. Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". За визначенням статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Частиною першою статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відповідно до частини першої статті 1 та частини третьої статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб. Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Частина друга статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Згідно з частиною четвертою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах. Таким чином, після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" гарантує повернення кожному вкладнику банку суми відшкодування коштів за вкладом, у межах гарантованої суми відшкодування; відмовлено у відшкодуванні коштів за вкладом може бути лише за наявності підстав, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Частина шоста статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі по тексту - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. При цьому Уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування. Суд встановив, що ОСОБА_1 не включався відповідачем 2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, в ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" за рахунок Фонду, однак, законодавчих підстав для не включення позивача до переліку вкладників Уповноваженою особою не наведено; тому така бездіяльність Уповноваженої особи суперечить приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є протиправною. При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідачів про неможливість відступлення права вимоги за договором банківського вкладу, оскільки Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не забороняє відступлення права вимоги за зобов'язаннями банку у період тимчасової адміністрації або ліквідації банку, а згідно з положеннями статей 512, 514 Цивільного кодексу України передбачено можливість заміни кредитора у зобов'язанні та перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов'язанні. Необґрунтованими є також доводи відповідачів про нікчемність договору про відступлення права вимоги. Так, згідно з частиною другою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Таким чином, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями щодо перевірки правочинів на предмет їх нікчемності та має право визначати, що правочини неплатоспроможного банку є нікчемними за наявності відповідних підстав. Разом з тим, суд звертає увагу, що визнання нікчемним договору про відступлення права вимоги від 27 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, відбулося вже під час ліквідації банку, а не протягом дії тимчасової адміністрації. Крім того, відповідачем в оскаржуваному наказів не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та не наведено, що вказаний договір про відступлення права вимоги має ознаки нікчемного правочину, наприклад: у зв'язку із укладанням вказаного договору третя особа стала неплатоспроможною або позивач та банк є пов'язаними особами і укладений між ними договір не відповідає вимогам законодавства. Відповідач також не навів підстав, які б вказували на нікчемність спірного правочину, під час судового розгляду справи. Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету. Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним договору про відступлення права вимоги від 27 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1; відповідачем також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом. Суд зауважує, що відповідного судового рішення про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 27 жовтня 2014 року, матеріали справи не містять, а про існування таких судових рішень ні суду, ні сторонам не відомо. Враховуючи викладене, на думку суду, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача 2 включити ОСОБА_1 до переліку вкладників є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Суд також погоджується із позовними вимогами про зобов'язання Фонду включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки зобов'язання Уповноваженої особи надати до Фонду додаткову інформацію про щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" за рахунок Фонду, є безумовною підставою для включення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Аналогічної правової позиції щодо необхідності включення особи до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалах від 21 листопада 2013 року №К/800/33412/13, від 21 листопада 2013 року К/800/33416/13, від 22 травня 2014 року №№К/800/16622/14, К/800/15485/14, від 09 червня 2015 року №К/800/16057/15. При цьому суд зазначає, що втручання у даному випадку у дискреційні повноваження Фонду, як суб'єкта владних повноважень, є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права, та враховує, що у межах спірних правовідносин відповідачами не доведено існування підстав для не відшкодування коштів за вкладом, що передбачені у частині четвертій статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". У той же час позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Фонду щодо не внесення позивача до Загального реєстру вкладників не підлягають задоволенню, оскільки Загальний реєстр формується на підставі переліку вкладників, надісланого Уповноваженою особою, однак у межах спірних правовідносин відповідач 2 не надсилав до Фонду інформацію про ОСОБА_1 як вкладника у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для не включення позивача до переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Водночас згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача належить присудити здійснені ним витрати по сплаті судового збору відповідно до частини задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю. 2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіної Марини Анатоліївни щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. 3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіну Марину Анатоліївну включити ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договорами банківського вкладу "Новорічний подарунок VIP. "Квартальний" №710569/2013" (в доларах США) від 27 грудня 2013 року та "Марафон лояльності_максимум доходу_ЕПС" від 06 червня 2014 року №805433/2014. 4. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_6 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договорами банківського вкладу "Новорічний подарунок VIP. "Квартальний" №710569/2013" (в доларах США) від 27 грудня 2013 року та "Марафон лояльності_максимум доходу_ЕПС" від 06 червня 2014 року №805433/2014. 5. В іншій частині адміністративного позову відмовити. 6. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 219,24 грн. (двісті дев'ятнадцять гривень двадцять чотири копійки за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя В.А. Кузьменко http://reyestr.court.gov.ua/Review/53940337
  16. Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" вересня 2015 р. м.Київ К/800/66235/13 Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач), судді Заяць В.С., Єрьомін А.В., секретар судового засідання - Загородня М.О., за участю представників: позивача - Антощук А.О., відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Білоус Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого недержавного пенсійного фонду «Покрова» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у справі за позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду «Покрова» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА» Соловйової Наталії Анатоліївни, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Всесвіт», Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: У травні 2013 року Відкритий недержавний пенсійний фонд «Покрова» звернувся з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА» Соловйової Наталії Анатоліївни, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 87796,10 грн., розміщених у ПАТ «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 05 січня 2011 року №795; зобов'язати відповідачів повернути пенсійні активи у розмірі 87796,10 грн., розміщені у ПАТ «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 05 січня 2011 року №795. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про протиправну бездіяльність відповідачів щодо неповернення коштів пенсійного фонду. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року, позов Відкритого недержавного пенсійного фонду «Покрова» залишено без задоволення. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із відсутності порушень прав позивача, оскільки грошові кошти, розміщені позивачем на вкладному депозитному рахунку є депозитом юридичної особи на підставі договору банківського вкладу, а не активами недержавного пенсійного фонду, що перебувають в управлінні банку, тому на нього не поширюються норми ст.50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відкритий недержавний пенсійний фонд «Покрова» звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати. У касаційній скарзі позивач зазначає, що ПАТ «Банк «Таврика», а після 20 грудня 2012 року і відповідачі як ліквідатори банку, зобов'язані були виконати обов'язок з повернення вкладу згідно із положеннями договору від 05 січня 2011 року №795, ч.2 ст.1060 ЦК України, ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки кошти є активами пенсійного фонду. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» у поданих запереченнях просять залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до Розділу 3 статуту Відкритого недержавного пенсійного фонду «Покрова» фонд створений з метою здійснення діяльності з недержавного пенсійного забезпечення у встановленому законодавством порядку. Предметом діяльності Фонду є здійснення недержавного пенсійного забезпечення з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників Фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснення пенсійних виплат учасника Фонду у визначеному законом порядку. Діяльність з недержавного пенсійного забезпечення є для Фонду виключним видом діяльності. 05 січня 2011 року між Відкритим недержавним пенсійним фондом «Покрова» (Вкладник), від імені якого на підставі договору про управління активами пенсійного фонду від 22 серпня 2008 року № 00000108КУ виступало ТОВ «Компанія з управління активами «Всесвіт», та ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» (Банк) укладено Договір банківського вкладу «Таврійський» № 795, відповідно до якого Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок №2652730117085 та залучає грошові кошти (надалі - Вклад) строком зберігання до 10 січня 2012 року. Вкладник перераховує з поточного рахунку, а Банк приймає на відкритий Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок кошти в сумі 73000 грн. Вкладом за цим Договором визначається сума грошових коштів, що зарахована на відкритий Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок у розмірі, що визначається умовами цього Договору (п.1.2 Договору). У Додатковій угоді від 17 листопада 2011 року № 1 до Договору банківського вкладу «Таврійський» №795 від 05 січня 2011 року сторонами п.1.1 Договору викладено в наступній редакції: «Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок на вимогу №2650530117085 в ПАТ «БАНК «ТАВРИКА», код банку 300788 (код ЄДРПОУ 19454139) в гривнях та залучає грошові кошти у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, (надалі - Вклад), строком зберігання до 10 січня 2012 року». Додатковою угодою від 28 грудня 2011 року №2 до Договору банківського вкладу «Таврійський» № 795 від 05 січня 2011 року п.1.1 Договору викладений в наступній редакції: «Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 2652730117085 та вкладний (депозитний) рахунок на вимогу № 2650530117085 в ПАТ «БАНК «ТАВРИКА», код банку 300788 (код ЄДРПОУ 19454139) в гривнях та залучає грошові кошти у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, (надалі - Вклад), строком зберігання до 14 січня 2013 року». 29 листопада 2012 року ТОВ «Компанія з управління активами «Всесвіт» у зв'язку зі зниженням кредитного рейтингу ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» з інвестиційного рівня до спекулятивного: uaBB негативний, відповідно до рішення ТОВ «Рейтингове агентство «ІВІ-Рейтинг» №283-12/FC/TAVB 01d «Про оновлення кредитного рейтингу згідно Протоколу Рейтингового комітету від 26 листопада 2012 року №59», звернулось до ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» з листом, у якому просило з 04 грудня 2012 року достроково припинити (розірвати) дію договору банківського вкладу «Таврійський» від 05 січня 2011 року № 795 (з урахуванням Додаткових угод до цього договору) та повернути суму вкладу у розмірі 87796,10 грн. Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було розміщено інформацію, що 20 грудня 2012 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 33 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «БАНК «ТАВРИКА». Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 21 грудня 2012 року по 20 березня 2013 року. Крім того, проінформовано, що протягом дії тимчасової адміністрації вкладники ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» можуть отримати свої кошти за договором банківського вкладу (депозиту), строк дії договорів яких закінчився, та за договорами банківського рахунку. З урахуванням положень п.17 ч.1 ст.2, п.п.4, 8 ч.2 ст.4, ст.ст.34, 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зобов'язання з повернення грошових коштів вкладникам покладені на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та уповноважену особу Фонду. 25 грудня 2012 року ТОВ «Компанія з управління активами «Всесвіт» листом звернулося до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» Соловйової Н.А. про повернення належних Вкладнику грошових коштів в сумі 87796,10 грн. шляхом їх перерахування на поточний рахунок Вкладника за зазначеними в листі реквізитами. Уповноважена особа Фонду у відповідь на лист ТОВ «Компанія з управління активами «Всесвіт» від 25 грудня 2012 року листом від 28 грудня 2012 року повідомила заявника про запровадження тимчасової адміністрації та послалась на п.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо дій, які не здійснюються під час тимчасової адміністрації. Кошти на вимогу ТОВ «Компанія з управління активами «Всесвіт» повернуто не було. За визначенням ст.1 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»: недержавний пенсійний фонд (далі - пенсійний фонд) - юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку; пенсійні активи - активи пенсійного фонду, страхової організації, банківської установи, сформовані відповідно до цього Закону, за рахунок яких здійснюються пенсійні виплати; учасник пенсійного фонду (далі - учасник фонду) - фізична особа, на користь якої сплачуються (сплачувалися) пенсійні внески до пенсійного фонду та яка має право на отримання пенсійних виплат або отримує такі виплати з пенсійного фонду згідно із цим Законом. У ст.4 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» встановлені принципи недержавного пенсійного забезпечення. Так, відповідно до ч.1 вказаної статті недержавне пенсійне забезпечення здійснюється на принципах, зокрема: розмежування та відокремлення активів пенсійного фонду від активів інших суб'єктів недержавного пенсійного забезпечення та накопичувального пенсійного страхування з метою захисту майнових прав учасників пенсійного фонду та унеможливлення банкрутства пенсійного фонду; гарантування фізичним особам реалізації прав, наданих їм цим Законом; цільового та ефективного використання пенсійних коштів; державного регулювання діяльності з недержавного пенсійного забезпечення та нагляду за його здійсненням. Відповідно до ст.6 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» пенсійні фонди не мають на меті одержання прибутку на користь одноосібного засновника або для його подальшого розподілу між засновниками. Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. Провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої цим Законом, забороняється. Активи пенсійного фонду формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та інших надходжень до пенсійного фонду. Як передбачено ч.3 ст.7 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», пенсійні кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, є власністю такого учасника та використовуються на цілі, визначені цим Законом. Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення, а саме: інвестування відповідно до вимог цього Закону з метою отримання доходу на користь учасників фонду; виконання договорів виплати пенсії на визначений строк, укладених з учасниками фонду, та для здійснення одноразових пенсійних виплат, передбачених цим Законом; оплати договорів страхування довічної пенсії та договорів страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду, укладених із страховою організацією; оплати послуг з адміністрування пенсійного фонду (крім випадків, коли адміністрування самостійно здійснює юридична особа - одноосібний засновник корпоративного пенсійного фонду), включаючи оплату рекламних і агентських послуг, пов'язаних з функціонуванням пенсійного фонду, витрат на оприлюднення інформації про його діяльність, передбаченої цим Законом; виплати винагороди за надання послуг з управління активами пенсійного фонду; оплати послуг зберігача; оплати послуг з проведення планових аудиторських перевірок пенсійного фонду; оплати послуг третіх осіб, надання яких передбачено цим Законом або нормативно-правовими актами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, включаючи оплату послуг торговців цінними паперами (посередників), витрат на ведення обліку та перереєстрацію прав власності на активи пенсійного фонду; оплати інших послуг, надання яких передбачено цим Законом та які визначені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Використання пенсійних активів для інших цілей забороняється. Як встановлено ч.2 ст.48 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», пенсійні активи не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків. Частиною 5 ст.50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у чинній на момент виникнення спірних відносин редакції) встановлено, що активи недержавних пенсійних фондів, іпотечні активи, що перебувають в управлінні банку або є забезпеченням виконання зобов'язань за сертифікатами з фіксованою дохідністю, емітентом яких є банк, активи банку, включені до складу іпотечного покриття іпотечних облігацій, а також кошти на рахунку фонду фінансування будівництва або майно фонду операцій з нерухомістю, в тому числі кошти на його рахунку, що перебувають в управлінні банку, не включаються до ліквідаційної маси банку. Розпорядження цими активами здійснюється відповідно до, зокрема, Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Отже, закон встановлює пряму заборону включення пенсійних активів до ліквідаційної маси банку, а держава гарантує збереження пенсійних активів шляхом заборони їх використання не за цільовим призначенням. Незалежно від того, на якій підставі активи пенсійного фонду були розміщені у банку (чи то за договором банківського вкладу, чи то за договором про управління активами), банк що ліквідується зобов'язаний повернути пенсійні активи в повному обсязі їх законному розпоряднику, визначеному Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення». За вказаними обставинами, враховуючи відсутність у відповідачів підстав для утримання пенсійних активів, їх бездіяльність щодо неповернення позивачу коштів в сумі 87796,10 грн. є протиправною. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга Відкритого недержавного пенсійного фонду «Покрова» підлягає задоволенню. Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про задоволенні позову. Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Відкритого недержавного пенсійного фонду «Покрова» задовольнити. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Відкритого недержавного пенсійного фонду «Покрова» задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» Соловйової Наталії Анатоліївни щодо неповернення Відкритому недержавному пенсійному фонду «Покрова» пенсійних активів у розмірі 87796,10 грн., розміщених у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно із договором банківського вкладу №795 від 05 січня 2011 року. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» повернути Відкритому недержавному пенсійному фонду «Покрова» пенсійних активів у розмірі 87796,10 грн., розміщених у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно із договором банківського вкладу №795 від 05 січня 2011 року. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановлених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52078360
  17. Державний герб України ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ місто Київ 16 жовтня 2015 року 08:20 справа №826/8533/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 1.Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича 2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб третя особаПублічне акціонере товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ОБСТАВИНИ СПРАВИ: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича (далі по тексту - відповідач 1, Уповноважена особа Гончаров С.І.) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач 2, Фонд), за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (далі по тексту - третя особа, ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ"), в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 04 липня 2014 року №44106, укладеного між позивачем та ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ", оформлене наказом №6 від 18 листопада 2014 року (згідно переліку); 2) зобов'язати відповідача 1 подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду; 4) зобов'язати Фонд включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8533/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. У зв'язку із закінченням повноважень судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_2., справу передано на повторний автоматизований розподіл між суддями. Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу №826/8533/15 передано на розгляд судді Кузьменку В.А. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2015 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду. В судове засідання 21 вересня 2015 року представник позивача не прибув, попереднього подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, представники відповідачів та третьої особи до суду не прибули, у зв'язку із чим суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Між ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 04 липня 2014 року №44106, за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 190 000,00 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 08 серпня 2014 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування. Відповідно до підпунктів 2.1.2, 2.1.3 пункту 2.1 договору банк зобов'язується при настанні дати повернення вкладу, при зверненні вкладника до банку за отриманням вкладу або в день розірвання цього договору, повернути вкладнику суму вкладу та нараховані проценти; у разі якщо вкладник не звертається до банку за отриманням вкладу при настанні дати повернення вкладу цей договір вважається продовженим (пролонгованим) на той самий строк. Як підтверджує квитанція №TR.58416.452.355 від 10 липня 2014 року, позивач перерахував на свій вкладний рахунок грошові кошти у розмірі 190 000,00 грн. Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 14 серпня 2014 року №491 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 серпня 2014 року №69 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "УФС", згідно з яким з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ"; уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І. Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року №717 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ". Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13 листопада 2014 року №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13 листопада 2014 року та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію третьої особи строком на 1 рік з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року. На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21 листопада 2014 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ"; для отримання коштів вкладники ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" з 21 листопада по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ "Альфа-Банк"; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Дізнавшись про свою відсутність в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи з проханням роз'яснити про причини такого не включення. Уповноважена особа у листі від 19 грудня 2014 року №001/2823 повідомила, що договір банківського вкладу від 04 липня 2014 року №44106, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ", та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України. Відповідно до наказу Уповноваженої особи Гончарова С.І. від 18 листопада 2014 року №6 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів", керуючись пунктом 6 частини другої статті 37, частинами 2 та 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та висновками комісії з визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який додається до цього наказу, у тому числі за порядковим номером 2668 договір від 04 липня 2014 року №44106, вкладник ОСОБА_1 Позивач вважає протиправним рішення про визнання нікчемним договору банківського вкладу з мотивів його необґрунтованості та не підтвердження належними доказами, а також протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки вона суперечить вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та порушує право на отримання гарантованої суми вкладу. Відповідачі та третя особа подали до суду письмові заперечення проти позову, в яких підтримали мотиви нікчемності укладеного між позивачем та банком договору вкладу та зазначали про відсутність порушень з боку Фонду. Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". За визначенням статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Частиною першою статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відповідно до частини першої статті 1 та частини третьої статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб. Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Частина друга статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Згідно з частиною четвертою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах. Таким чином, після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" гарантує повернення кожному вкладнику банку суми відшкодування коштів за вкладом, у тому за договором про банківського рахунку, у межах 200 000,00 грн.; відмовлено у відшкодуванні коштів за вкладом може бути лише за наявності підстав, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Частина шоста статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі по тексту - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. При цьому Уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування. Як вбачається із листа Уповноваженої особи особа від 19 грудня 2014 року №001/2823 ОСОБА_1 не включений до переліку вкладників у зв'язку із визнанням нікчемним договору банківського вкладу від 04 липня 2014 року №44106, на підставі статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України, посилаюсь на те, що вказаний правочин порушує публічний порядок та спрямований на незаконне заволодіння майна держави. Згідно з частиною другою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем 1 не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та не наведено, що договір банківського вкладу (депозиту) від 04 липня 2014 року №44106, має ознаки нікчемного правочину, наприклад: у зв'язку із укладанням вказаного договору третя особа стала неплатоспроможною або позивач та банк є пов'язаними особами і укладений між ними договір не відповідає вимогам законодавства. Суд не приймає до уваги доводи Уповноваженої особи про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 04 липня 2014 року №44106, у зв'язку із тим, що кошти на ім'я позивача надійшли внаслідок "розбивки" великого вкладу іншого клієнта банку. Водночас жодного доказу на підтвердження доводів про перерахування на рахунок позивача коштів іншою особою відповідачем 1 до суду не надано; крім того, суд зауважує, відповідно до визначення статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладом, у тому числі, є кошти, які надійшли для вкладника на умовах договору банківського рахунку; при цьому Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути лише кошти, внесені безпосередньо вкладником. Крім того, суд зауважує, що факт знаходження на рахунку ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 190 000,00 грн. відповідачами не заперечується. Крім того, на переконання суду, формування документа на перерахування коштів після закінчення операційного часу жодним чином не свідчить про нікчемність укладеного договору банківського вкладу, оскільки відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня, тобто банк зобов'язаний виконати доручення клієнта незалежно від часу його надходження та формування. Проведення банком у базі даних платежів після закінчення операційного часу також не впливає на дійсність договору банківського вкладу та не є підставою для обмеження прав клієнта банку. Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету. Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідачами не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 04 липня 2014 року №44106, укладеного між позивачем та ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ"; відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом. Суд зауважує, що відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу (депозиту) від 04 липня 2014 року №44106, матеріали справи не містять, а про існування таких судових рішень ні суду, ні сторонам не відомо. Таким чином, наказ Уповноваженої особи Гончарова С.І. від 18 листопада 2014 року №6 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів" в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 04 липня 2014 року №44106, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ", є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню. Належить також звернути увагу, що відповідно до даного відповідачем 2 витягу з додатку до наказу від 18 листопада 2014 року №6 "Перелік транзакцій і правочинів (договорів), що відносяться до "нікчемних" внесена сума вкладу згідно з платіжними дорученнями є меншою, ніж вказано у цьому витязі, а саме: на вкладний рахунок внесено кошти у розмірі 190 000,00 грн., у витягу зазначено, що сума залишку на рахунку ОСОБА_1 становить 19 279 206,00 грн. Отже, відповідачем 1 не доведено наявність правових підстав для не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням дійсної суми відшкодування за договором банківського вкладу від 04 липня 2014 року №44106. Враховуючи викладене, на думку суду, позовні вимоги про зобов'язання відповідача 1 надати до Фонду додаткову інформацію про щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Суд також погоджується із позовними вимогами про зобов'язання Фонду включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки зобов'язання Уповноваженої особи надати до Фонду додаткову інформацію про щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" на повну суму вкладу за рахунок Фонду, є безумовною підставою для включення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Аналогічної правової позиції щодо необхідності включення особи до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалах від 21 листопада 2013 року №К/800/33412/13, від 21 листопада 2013 року К/800/33416/13, від 22 травня 2014 року №№К/800/16622/14, К/800/15485/14, від 09 червня 2015 року №К/800/16057/15. При цьому суд зазначає, що втручання у даному випадку у дискреційні повноваження Фонду, як суб'єкта владних повноважень, є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права, та враховує, що у межах спірних правовідносин відповідачами не доведено існування підстав для не відшкодування коштів за вкладом, що передбачені у частині четвертій статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для не включення позивача до переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю. 2. Визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича від 18 листопада 2014 року №6 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів" в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 04 липня 2014 року №44106, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ". 3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на повну суму вкладу за договором банківського вкладу від 04 липня 2014 року №44106. 4. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на повну суму вкладу за договором банківського вкладу від 04 липня 2014 року №44106. 5. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 219,24 грн. (двісті дев'ятнадцять гривень двадцять чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя В.А. Кузьменко http://reyestr.court.gov.ua/Review/52398644
  18. Державний герб України ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА 15.10.2015 Справа № 910/26664/15 За позовом PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) До Фонд гарантування вкладів фізичних осіб Про зобов'язання допустити для участі у конкурсі серед кваліфікованих інвесторів та визнання (оголошення) переможцем конкурсу Суддя Головатюк Л. Д. Представники сторін: без виклику ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява компанії PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання допустити PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) для участі у конкурсі серед кваліфікованих інвесторів, який візьме участь у виведенні неплатоспроможного ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" з ринку та визнання (оголошення) PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) переможцем конкурсу у спосіб "створення та продаж інвестору і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 порушено провадження у справі № 910/26664/15 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 29.10.2015. До позовної заяви позивачем було додане клопотання про забезпечення позову, відповідно до якого позивач просить суд: забезпечити позов шляхом заборони членам дирекції (Ворушиліну Костянтину Миколайовичу - Директор розпорядник, Оленчик Андрій Ярославович - Заступник директора розпорядника, Кияк Андрій Тарасович, Новіков Віктор Володимирович - Директор юридичного департаменту, Шевченко Павло Володимирович - Керівник юридичної служби, Нуженко Олена Володимирівна - Начальник фінансового відділу) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та іншим особам вносити пропозиції до Національного банку України та приймати рішення щодо ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КБ "Фінансова ініціатива" та/або відкликання його банківської ліцензії, а також змінювати спосіб виведення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КБ "Фінансова ініціатива" з ринку та (або) приймати рішення про визначення іншого способу виведення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КБ "Фінансова ініціатива" з ринку, окрім, як створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку та/або вчиняти дії спрямовані на завершення конкурсу з приводу створення та продажу інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку. Клопотання про забезпечення позову обґрунтоване наступним. На підставі постанови Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 408 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КБ "Фінансова ініціатива" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 23.06.2015 року прийнято рішення № 121 про запровадження з 24.06.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КБ "Фінансова ініціатива". У зв'язку з цим Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив про проведення пошуку потенційних інвесторів, що можуть бути залучені до виведення банку з ринку. Фонд запропонував потенційним інвесторам такі способи виведення банку з ринку: 1) відчуження всіх або частини активів і зобов'язань банку на користь приймаючого банку; 2) створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань банку; 3) продаж банку в цілому. З метою розширення кола потенційних інвесторів шляхом забезпечення подачі документів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб всіма зацікавленими особами, виконавча дирекція Фонду прийняла рішення 09 липня 2015 року (протокол № 153/15) про продовження строку для пошуку потенційних інвесторів, які виявили намір взяти участь у виведенні з ринку ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КБ "Фінансова ініціатива", про що було опубліковано на офіційному сайті 10.07.2015. PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) звернулась до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з листом- заявою від 14.07.2015, як потенційний інвестор, що зареєстрований на території іншої держави, для участі в конкурсі з вибору кваліфікованого інвестора з метою виведення неплатоспроможного ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" з ринку, шляхом створення та продажу інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку та подала необхідні для цього документи. 26 серпня 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надіслав лист №22- 29437/15 на адресу PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД), в якому зазначив, що за рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.08.2015 № 201/15 PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) була допущена до участі у конкурсі з вибору кваліфікованих інвесторів в частині виведення ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" з ринку шляхом створення та продажу перехідного банку. Також, в листі було зазначено, що відповідно до пункту 3.10 глави 3 розділу III Положення про виведення потенційного інвестора PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) визнано кваліфікованим інвестором. Позивачем на виконання п. 2.2 Положення, згідно викладеного в позовній заяві та клопотанні про забезпечення позову було сплачено 40 000 000,00 грн. гарантійного внеску. 10.09.2015 PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) було надано до Фонду конкурсну пропозицію із запропонованою ціною викупу ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" в розмірі 31 млн. грн. 15.09.2015 на сайті Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб було опубліковано наступне повідомлення: "З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 167 від 10 вересня 2015 року про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" до 23 жовтня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кашути Дмитра Євгеновича до 23 жовтня 2015 року включно". Як зазначає позивач, PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) єдина подала конкурсну пропозицію щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку, визначеного в плані врегулювання. Відповідно до п. 2.8. глави 2 розділу IV Положення про виведення виконавча дирекція Фонду розглядає конкурсні пропозиції на своєму засіданні та за результатами їх розгляду визначає найкращу пропозицію і оголошує переможця конкурсу. При визначенні найкращої конкурсної пропозиції виконавча дирекція Фонду виходить з принципу найменш витратного для Фонду способу виведення неплатоспроможного банку з ринку з особливостями, встановленими Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та цим Положенням. Подання однієї конкурсної пропозиції щодо способу виведення неплатоспроможного банку з ринку, визначеного в плані врегулювання, не є підставою для визнання конкурсу таким, що не відбувся. Відповідно до 2.11. глави 2 розділу IV Положення про виведення Фонд не пізніше наступного дня після прийняття рішення про оголошення переможця конкурсу письмово повідомляє усіх кваліфікованих інвесторів - учасників конкурсу про прийняте рішення щодо кожного з них. Не пізніше п'яти робочих днів після укладення з кваліфікованим інвестором або приймаючим банком відповідного договору Фонд розміщує на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет інформацію про переможця конкурсу. Проте, відповідач своїм рішенням від 01.10.2015 № 238/15, на думку позивача, в порушення норм матеріального права позбавив останнього можливості приймати участь в конкурсі серед кваліфікованих інвесторів, з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом створення та продажу інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива". Таким своїм рішенням, за переконанням позивача, відповідач зробив неможливим виконання плану врегулювання, порушив принцип дотриманням найменших витрат для Фонду, що суперечить ч. 1 ст. 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та призведе до втрати активів неплатоспроможного ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА", втрати майна та збитків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також порушив права та інтереси позивача, як потенційного інвестора. Посилаючись на викладені обставини справи та на положення ст. ст. 41, 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" позивач вказує на наявність (існування) небезпеки, в період розгляду позову прийняття рішення щодо ліквідації ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА", що у разі задоволення позову, призведе до неможливості реального відновлення прав та інтересів позивача, на захист яких подано вищезазначену позовну заяву. Дослідивши наведені у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову доводи, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність її часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Статтею 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Частинами 6 і 8 статті 67 ГПК України передбачено, що види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом. Відповідно до п. п. 1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Відповідно до п. п. 1, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Згідно положень ч. 4 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути продовжені. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 41 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання. З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 167 від 10 вересня 2015 року про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" до 23 жовтня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кашути Дмитра Євгеновича до 23 жовтня 2015 року включно. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 41 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання. Згідно зі ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку: 1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до п. 3 ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення. Відповідно до приписів ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду. Наведені положення чинного законодавства носять імперативний характер, і є обов'язковими до виконання тими суб'єктами, яким вони адресовані. Отже, як наслідок дійсно існує висока імовірність того, що в період розгляду позову Фонд та Національний банк України приймуть рішення про ліквідацію ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" та відкликання його банківської ліцензії, що у разі задоволення позову, призведе до неможливості реального відновлення прав та інтересів позивача, на захист яких подано вищезазначену позовну заяву. Таким чином, невжиття заходів до забезпечення позову, таких як заборона дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та іншим особам вносити пропозиції до Національного банку України та приймати рішення щодо ліквідації Публічного акціонерного товариства "КБ "Фінансова ініціатива" унеможливить виконання рішення суду у разі винесення рішення на користь позивача. Строк тимчасової адміністрації закінчиться та/або план врегулювання, запропонований Фондом, не буде виконаний 23.10.2015 (до першого засідання у справі), і Фонд зобов'язаний буде внести Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а останній прийняти рішення про ліквідацію банку. В той час, як в метою Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким передбачено діяльність Фонду є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відтак, першочерговою задачею Фонду, як установи, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом є відновлення платоспроможності банку. Наведене свідчить про наявність зв'язку між визначеними заходами до забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність таких заходів із заявленими вимогами. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду. При цьому, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування заходів до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Таким чином, суд визнає клопотання позивача про забезпечення позову обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, в частині заборони членам дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та іншим особам вносити пропозиції до Національного банку України та приймати рішення щодо ліквідації Публічного акціонерного товариства "КБ "Фінансова ініціатива". На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд - УХВАЛИВ: 1. Клопотання PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) про забезпечення позову задовольнити частково. 2. З метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та до набрання рішенням суду у даній справі законної сили: 2.1. Заборонити членам дирекції (Ворушиліну Костянтину Миколайовичу - Директор розпорядник, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б; Оленчик Андрію Ярославовичу - Заступник директора розпорядника, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б; Кияк Андрію Тарасовичу, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б; Новікову Віктору Володимировичу - Директор юридичного департаменту, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б; Шевченко Павлу Володимировичу - Керівник юридичної служби, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б; Нуженко Олені Володимирівні - Начальник фінансового відділу, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 33-Б, ідентифікаційний код 21708016) та іншим особам вносити пропозиції до Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, ідентифікаційний код 00032106) та приймати рішення щодо ліквідації Публічного акціонерного товариства "КБ "Фінансова ініціатива" (01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б; ідентифікаційний код 21708016) та/або відкликання його банківської ліцензії. 3. Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження". 4. Стягувачем у виконавчому провадженні за даною ухвалою про забезпечення позову є: компанія PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) (Агіас Софіас, 12, 1 поверх, квартира/офіс 101, Строволос, 2003, Нікосія, Кіпр; НЕ 625608). 5. Боржниками у виконавчому провадженні за даною ухвалою про забезпечення позову є: члени дирекції (Ворушилін Костянтин Миколайович - Директор розпорядник, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б; Оленчик Андрій Ярославович - Заступник директора розпорядника, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б; Кияк Андрій Тарасович, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б; Новіков Віктор Володимирович - Директор юридичного департаменту, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б; Шевченко Павло Володимирович - Керівник юридичної служби, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б; Нуженко Олена Володимирівна - Начальник фінансового відділу, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 33-Б, ідентифікаційний код 21708016). 6. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дати її прийняття 15.10.2015 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. 7. Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом року з моменту її винесення. Суддя Л. Д. Головатюк http://reyestr.court.gov.ua/Review/52317752
  19. Державний герб України ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА 14.09.2015 Справа № 910/24306/15 За позовом: компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE) до: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національного банку України за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ожго Євгенія Вікторовича за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Поліщук Олени Юріївни за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗПРОМБАНК" про: визнання недійсними умов договору Суддя: Цюкало Ю.В. Представники: без виклику сторін ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Національного банку України, за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ожго Євгенія Вікторовича, за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Поліщук Олени Юріївни, про визнання недійсними положень пункту 3.3 Договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15, укладеного між ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ та Уповноваженою особою Фонду 7 серпня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук О. Ю. та зареєстрованого у реєстрі за № 931;932. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2015 порушено провадження у справі № 910/24306/15. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 07.04.2015 року №217 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗПРОМБАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 07.04.2015 року прийнято рішення №70 про запровадження з 08.04.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРГАЗПРОМБАНК". У зв'язку з цим Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив про проведення пошуку потенційних інвесторів, що можуть бути залучені до виведення банку з ринку. Фонд запропонував потенційним інвесторам такі способи виведення банку з ринку: 1) відчуження всіх або частини активів і зобов'язань банку на користь приймаючого банку; 2) створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань банку; 3) продаж банку в цілому. З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК", керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 128 від 06 липня 2015 року про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" до 07 серпня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ожга Євгенія Вікторовича до 07 серпня 2015 року включно. 7 серпня 2015 року Фонд здійснив продаж неплатоспроможного ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" інвестору - ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ. ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" був проданий Фондом в цілому, включаючи зобов'язання перед вкладниками і кредиторами. Дані правовідносини були оформлені Договором купівлі- продажу № БВ-348/15 від 07.08.2015 року. Позивач зазначає, що Договір купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15 від 07.08.2015 року містить умови, які суперечать чинному законодавству України. Зокрема, щодо порядку приведення ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" у відповідність з вимогами законодавства України щодо дотримання нормативів капіталу та, а також щодо обставин непереборної сили (форс-мажор). 11.09.2015 року Позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або Національному банку України приймати рішення щодо ліквідації ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" та/або відкликання його банківської ліцензії; заборони Національному банку України блокувати та/або закривати кореспондентський рахунок ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" у Національному банку України; заборони Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або Національному банку України призначати ліквідатора ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" та обмежувати повноваження корпоративних органів управління ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК"; заборони вчинювати дії Національному банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо зупинення або обмеження діяльності ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" до закінчення розгляду справи в господарському суді з питань недійсності Договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15 від 7.08.2015 року. Подана заява мотивована тим, що існує висока імовірність того, що в період розгляду вищевказаного позову на підставі умов п. 3.3, п. 7.3 Договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15 від 07.08.2015 року, дійсність яких оспорюється Позивачем, Фонд та/або Національний банк України прийме рішення про ліквідацію ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК", що призведе до невиконання рішення суду в разі невжиття заходів до забезпечення позову. Дослідивши наведені у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову доводи, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність її часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Частинами 6 і 8 статті 67 ГПК України передбачено, що види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Відповідно до п. п. 1, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Згідно положень ч. 4 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути продовжені. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 41 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання. На підставі постанови Правління Національного банку України від 07.04.2015 року №217 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗПРОМБАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 07.04.2015 року прийнято рішення №70 про запровадження з 08.04.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРГАЗПРОМБАНК". У зв'язку з цим Фонд повідомив про проведення пошуку потенційних інвесторів, що можуть бути залучені до виведення банку з ринку. Фонд запропонував потенційним інвесторам такі способи виведення банку з ринку: 1) відчуження всіх або частини активів і зобов'язань банку на користь приймаючого банку; 2) створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань банку; 3) продаж банку в цілому. З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК", керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 128 від 06 липня 2015 року про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" до 07 серпня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ожга Євгенія Вікторовича до 07 серпня 2015 року включно. 07 серпня 2015 року Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснив продаж неплатоспроможного ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" інвестору - ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ. ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" був проданий Фондом в цілому, включаючи зобов'язання перед вкладниками і кредиторами. Дані правовідносини були оформлені Договором купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15, укладеним між ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ та Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ожго Є.В. 07 серпня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук О. Ю. та зареєстрованим у реєстрі за № 931;932. Згідно зі ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Відповідно до п. 3 ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення. Відповідно до приписів ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду. Відповідно, як наслідок, дійсно існує висока імовірність того, що в період розгляду позову на підставі умов Договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15 від 07.08.2015, дійсність яких оспорюється Позивачем, Фонд та Національний банк України прийме рішення про ліквідацію ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК", що, у разі задоволення позову, призведе до неможливості реального відновлення прав та інтересів Позивача, на захист яких подано вищезазначену позовну заяву. Таким чином, невжиття заходів до забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду у разі винесення рішення на користь Позивача. Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (надалі - "ГПК") господарський суд за заявою сторони має право вжити передбачених ст. 67 ГПК заходів до забезпечення позову, в тому числі шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Оскільки строк тимчасової адміністрації закінчився та/або план врегулювання, запропонований Фондом, не був виконаний, Фонд зобов'язаний внести Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. У разі ліквідації ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" буде анульовано випуск акцій, емітентом яких він є, а тому невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення господарського суду щодо визнання умов п. 3.3 та п. 7.3 Договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15 від 07.08.2015 року недійсними. Наведене свідчить про наявність зв'язку між визначеними заходами до забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність таких заходів із заявленими вимогами. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав Позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду. При цьому, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування вищевказаних заходів до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів Відповідача, третіх осіб у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Таким чином, суд знаходить клопотання позивача про забезпечення позову обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд - УХВАЛИВ: 1. Клопотання ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE) про забезпечення позову задовольнити частково. 2. З метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та до набрання рішенням суду у даній справі законної сили: 2.1. Заборонити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 33-Б, код ЄДРПОУ 21708016) та Національному банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106) приймати рішення щодо ліквідації Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗПРОМБАНК" (02098, м. Київ, Дніпровська Набережна, 13, код ЄДРПОУ 24262992) та/або відкликання його банківської ліцензії; 2.2. Заборонити Національному банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106) блокувати та/або закривати кореспондентський рахунок Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗПРОМБАНК" (02098, м. Київ, Дніпровська Набережна, 13, код ЄДРПОУ 24262992) у Національному банку України; 2.3. Заборонити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 33-Б, код ЄДРПОУ 21708016) та Національному банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106) призначати ліквідатора Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗПРОМБАНК" (02098, м. Київ, Дніпровська Набережна, 13, код ЄДРПОУ 24262992) та обмежувати повноваження корпоративних органів управління Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗПРОМБАНК"; 3. Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження". 4. Стягувачем у виконавчому провадженні за даною ухвалою про забезпечення позову є: компанія ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE) (4А 311, вільна зона Дубайського аеропорту, Дубаї, Об'єднані Арабські Емірати, 293390, Торгова ліцензія номер (1797)). 5. Боржниками у виконавчому провадженні за даною ухвалою про забезпечення позову є: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 33-Б, код ЄДРПОУ 21708016); Національний банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106). 6. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дати її прийняття 14.09.2015 року та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. 7. Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом року з моменту її винесення. Суддя Ю.В. Цюкало http://reyestr.court.gov.ua/Review/51039422
  20. Кто участвует? По-моему, важнейшая тема! Фонд є юридичною особою, однак не є органом державної влади, що дає підстави для висновку про порушення Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» принципу поділу державної влади, визначений статтею 6 Основного закону України, та передбаченого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, який вимагає, щоб закони та інші нормативно-правові акти приймалися на основі Конституції України та відповідали їй. Пленум Верховного Суду України погодився із думкою колегії суддів Вищого адміністративного суду України, що попри встановлену мету Закону № 4452-VI – захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України (стаття 2 Закону № 4452-VI) – його практичне застосування до неплатоспроможних банків ставить вкладників банку у нерівні умови при відшкодуванні депозитних коштів і призводить до протиправного позбавлення права власності, що суперечить статті 41 Конституції України. А тому з метою забезпечення конституційного порядку у сфері функціонування судової влади в Україні, необхідності дотримання принципів верховенства права, поваги до прав й основних свобод людини, враховуючи ухвалу Вищого адміністративного суду України, а також обговоривши положення Закону № 4452-VI, Пленум Верховного Суду України постановив звернутися до Конституційного Суду з конституційним поданням щодо невідповідності Закону № 4452-VI нормам Конституції України.
  21. Державний герб України КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19089/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н. В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О. ПОСТАНОВА Іменем України 16 квітня 2015 року м. Київ Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Грибан І. О., Губської О. А. за участю секретаря: Кравчук М. В. представника позивача ОСОБА_2, представників відповідачів Музичук Л. В., Арбузова О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_5 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Л. О. з позовом про визнання протиправною дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Л. O. при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладами ОСОБА_5 та визнання договору банківського рахунку № 5651 від 22.05.2014 р. нікчемним; зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Л. О. включити ОСОБА_5 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_5 в загальний реєстр вкладників для здійснення виплат за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2015 р. позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_5 та ПАТ "Старокиївський банк" було укладено договір банківського вкладу від 22.05.2014 р. № 5651 (а. с. 9), згідно якого банк відкриває поточний (на вимогу) рахунок клієнта № НОМЕР_2 у доларах та здійснює за ним операції, а за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти в порядку та на умовах, визначених договором. На підтвердження внесення коштів на рахунок, згідно договору від 22.05.2014 р. № 5651 позивачем до суду першої інстанції надано виписку банку від 29.05.2014 р. на суму 5000,00 доларів США (а. с. 13) та квитанції (а. с. 10-12) від 22.05.2014 р. № 1 (сума 1000,00 дол. США - 11730,46 грн.), від 23.05.2014 р. № 1 (сума 1000,00 дол. США - 11715,14 грн.), від 26.05.2014 р. № 1 (сума 1000,00 дол. США - 11660,82 грн.), від 27.05.2014 р. № 10 (сума 1000,00 дол. США - 11751,15 грн.), від 29.05.2014 р. № 1 (сума 1000,00 дол. США - 11765,59 грн.). На підставі постанови правління Національного банку України від 17.06.2014 р. № 365 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних" (а. с. 35-37) виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17.06.2014 р. прийнято рішення № 50 (а. с. 38) про запровадження з 18.06.2014 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" (код ЄДРПОУ 19024948, МФО 321477, місцезнаходження: вул. Микільсько-Ботанічна, 6/8, м. Київ, 01033, Україна). Тимчасову адміністрацію в банку запроваджено строком на 3 місяці з 18.06.2014 р. по 18.09.2014 р. включно. Постановою правління Національного банку України від 11.09.2014 р. № 563 було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" з 18.09.2014 р. (а. с. 39). На виконання даної постанови НБУ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 17.09.2014 року № 92 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" (а. с. 40). Даним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Старокиївський банк" з 18.09.2014 року та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку Пантіну Любов Олександрівну строком на один рік з 18.09.2014 року по 18.09.2015 року включно. 02.10.2014 р. позивач подав заяву з проханням надати пояснення щодо відмови ПАТ «Київська Русь» повернути суму вкладу та з проханням включити його в список вкладників ПАТ "Київська Русь" (а. с. 15). Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіна Л.О. листом від 07.11.2014 р. № 649/09-02 повідомила позивача, що враховуючи наявність фактів вчинення працівниками та клієнтами банку дій, спрямованих на неправомірне отримання від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, прийнято рішення про зупинення відповідних виплат та перерахувань. Крім того, в листі зазначено, що 01.09.2014 року банком була подана заява про відкриття кримінального провадження до ДДСБЕЗ МВС України (відомості внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження № 12014000000000367) та 19.09.2014 р. Фондом подано звернення до Генеральної прокуратури України щодо важливості недопущення безпідставної та незаконної виплати коштів, які гарантуються Державою. Крім того, було повідомлено, що договір банківського рахунку від 22.05.2014 року № 5651 та операції з переказу коштів на рахунок, відкритий на виконання вказаного договору, який є предметом кримінального провадження, банком визнані нікчемними відповідно до вимог частин 2 та 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 26 Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 р. № 4452-VI (далі - Закон № 4452) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 27 цього Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. За змістом пункту 4 ч.2 ст. 37 названого Закону уповноваженій особі, серед іншого, надано право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Водночас відповідно до ч. 2 та п.1 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Відмовляючи у задоволенні позову, серед іншого, суд першої інстанції дійшов висновку, що перелік, який складається уповноваженою особою та загальний реєстр вкладників, який затверджується Фондом, є різними за суттю, змістом та призначенням документами, так само як і за суб'єктом складання. Загальний реєстр Фонду є похідним переліку уповноваженої особи, а отже, у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_5 в загальний реєстр вкладників для здійснення виплат за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на думку колегії суддів, суд першої інстанції відмовив правомірно з огляду на те, що на стадії розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій у Фонду обов'язок по включенню позивача до загального реєстру вкладників не виник. Натомість, висновок суду першої інстанції про відсутність порушень прав позивача з боку уповноваженої особи Фонду, на думку колегії суддів, є передчасним. Позиція відповідача, як вбачається з матеріалів справи, була побудована на тому, що на рахунок позивача кошти надходили внаслідок дроблення рахунку іншого клієнта, розмір вкладу якого становив значно більше ніж 200000 грн. з огляду на те, що у касі банку була відсутня готівка і отримати кошти у касі було неможливо (а. с. 31). Кошти позивач отримував від ОСОБА_8, що не заперечується сторонами по справі. Вімовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_5 було укладено договір банківського рахунку з ПАТ «Старокиївський банк» 22.05.2014 року, в той час як постановою НБУ від 12.05.2014 року № 276/БТ даний банк було віднесено до категорії проблемних та було введено обмеження, в тому числі щодо залучення вкладів, що вказує на усвідомлення позивачем на момент укладення договору про віднесення банківської установи до категорії проблемних. З даного приводу колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 75 Закону № 4452 рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею, а суд першої інстанції на номер зазначеної постанови уваги не звернув, позаяк літерна позначка «БТ» відображає саме категорію рішень, що становлять банківську таємницю. Так колегія суддів зазначає, що порядок розкриття банківської таємниці визначається ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III, у відповідності до якої інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю. Диспозиція вказаної норми містить перелік суб'єктів на користь яких може бути здійснене розкриття банківської таємниці Національним банком: 1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про банки чи клієнтів банків, що збирається під час проведення банківського нагляду; 2) органам державної влади, уповноваженим здійснювати досудове розслідування; 3) органам державної виконавчої служби для примусового виконання свої рішення про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу, які відповідно до цього Закону є виконавчими документами та містять інформацію, що становить банківську таємницю; 4) органу банківського нагляду іншої держави. Відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 46 Закону № 4452 з дня призначення уповноваженої особи Фонду. Уповноважена особа банку була призначена 17.06.2014 р. рішенням виконавчої дирекції Фонду № 50 (а. с. 38). З огляду на це, колегії суддів незрозуміла позиція суду першої інстанції про обізнаність з проблемністю банку, в якому він виявив бажання відкрити рахунок. Крім того, судом першої інстанції було зазначено, що НБ України ввів обмеження щодо залучення вкладів банком. Натомість, таке обмеження містило умову, що вбачається з постанови Правління НБ України від 17.06.2014 р. № 365: залучення у вклади могли здійснюватись лише у межах сукупної заборгованості перед фізичними особами, що виникла на кінець дня дати прийняття постанови № 276/БТ (285, 4 млн. грн.). Колегія суддів зауважує, що той факт що станом на 10.06.2014 р. сума залучених коштів за даними Правління НБ України становила 287, 8 млн. грн., жодним чином не свідчить про порушення банком постанови № 276/БТ саме щодо спірної операції. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що сума повернутої заборгованості банку (депозитного вкладу) ОСОБА_8 у розмірі 5000 доларів США рівноцінна залученому вкладу від позивача, що суперечить висновку суду першої інстанції. Щодо твердження суду першої інстанції про проведення безготівкових операцій між рахунками зацікавленої особи та позивача колегія судів зазначає наступне. У відповідності до розділу 3 договору банківського рахунку № 5651 від 22.05.2014 р. клієнт має право поповнювати рахунок додатковими внесками коштів шляхом внесення готівки або в безготівковій формі в розмірах, регламентованих банком згідно чинного законодавства. Таким чином, банківський рахунок позивача не містить обмеження способу поповнення рахунку виключно готівковим (а. с. 9). Також колегією суддів з виписки з реєстру платіжних документів (долар США) за період з 22.05.2014 р. по 29.05.2014 р. (а. с. 43) вбачається, що вся сума спірних коштів з рахунку ОСОБА_8 № НОМЕР_3 (дебетовий рахунок) перераховувалась на рахунок № НОМЕР_4 (кредитовий рахунок), що був також дебетовим рахунком для операцій при перерахунку з нього коштів на рахунок позивача № НОМЕР_2 (кредитовий рахунок). У відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. № 280, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 р. за № 919/9518, призначення балансового рахунку 1002 А "Банкноти та монети в касі відділень банку" полягає у наступному. Призначення рахунку: облік готівки в національній та іноземній валюті в операційній касі відділень банку. За дебетом рахунку проводяться суми готівки, що вносяться до операційної каси відділень банку для зарахування на рахунки відділень та рахунки клієнтів; суми готівки, які отримані з установ Національного банку України; з філій (банків), відділень банку; з інших банків (філій, відділень); суми готівки, які надходять з обмінних пунктів, з підзвіту; залишок готівки з програмно-технічного комплексу самообслуговування тощо. За кредитом рахунку проводяться суми готівки, що видаються клієнтам відділення банку; суми готівки, що відправляються до установ Національного банку України, до філій (банків), відділень банку, до інших банків (філій, відділень); суми готівки, які видаються до обмінних пунктів, до програмно-технічних комплексів самообслуговування, у підзвіт тощо. З огляду на вказану норму, надана уповноваженою особою Фонду виписка свідчить про те, що 22.05.2014 р., 23.05.2014 р., 26.05.2014 р., 27.05.2014 р. та 29.05.2014 р. ОСОБА_8 фактично зняла зі свого рахунку кошти шляхом перетворення в готівку в касі відділення банку. В подальшому, згідно виписки, кошти на рахунок позивача перераховувались не безпосередньо з рахунку ОСОБА_8, як встановив суд першої інстанції, а з операційної каси банку, шляхом проведення суми готівки за дебетом рахунку № НОМЕР_4. З огляду на це, твердження уповноваженої особи Фонду про те, що реальні кошти позивачем на свій рахунок не вносились, що, в свою чергу, погіршило становище банку і призвело до його неплатоспроможності (а. с. 32), колегією суддів не приймається за необґрунтованістю. В частині зазначення відповідачем про наявність в діях банку ознак, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452, що виявились у наданні ОСОБА_8 переваг (пільг) у вигляді отримання повної суми вкладу, яка значно перевищує гарантовану, колегія суддів зазначає наступне. Матеріали справи, що розглядається, відображають інформацію про наявність станом на 22.05.2014 р. на рахунку ОСОБА_8 № НОМЕР_3 суми в розмірі 5265, 55 доларів США згідно договору № 5027 від 10.03.2011 р. (а. с. 83). Також в матеріалах справи наявний договір банківського вкладу № 03/1037-2013 від 20.03.2013 р., за умовами якого на користь ОСОБА_8 банком відкрито вкладний рахунок № НОМЕР_5 та внесено на нього кошти у сумі 12400 доларів США (а. с. 82). У відповідності до умов договору датою повернення вкладу є 25.03.2014 р., процентна ставка за вкладом складає 8, 5 %, а сплата нарахованих процентів здійснюється в кінці терміну шляхом їх перерахування на рахунок № НОМЕР_3. Відомостей про стан рахунку № НОМЕР_5 матеріали справи не містять. Натомість, припускаючи, що договір банківського вкладу № 03/1037-2013 від 20.03.2013 р. міг бути автоматично пролонгованим, колегія суддів зазначає, що станом на 22.05.2014 р. у зацікавленої особи на рахунках в сукупності знаходилась сума у розмірі: 12400 доларів США + 5265, 55 доларів США = 17665, 55 доларів США. Зважаючи на те, що у відповідності до п 2 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09.08.2012 р. № 14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 вересня 2012 р. за № 1548/21860, вклади в іноземній валюті включаються до загальної розрахункової суми після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 Закону. Днем початку процедури виведення банку є 17.06.2014 р. З 14.00 17.06.2014 р. НБ України встановив офіційний курс гривні по відношенню до 100 доларів США у розмірі 1176.0444 (до цього часу офіційний курс гривні становив 1172.8837). Таким чином, з матеріалів справи вбачається що загальна розрахункова сума за вкладами ОСОБА_9 могла знаходитись в межах діапазону 207196,36 грн. - 207754, 71 грн. за станом рахунків на 21.05.2014 р. З огляду на це, твердження відповідача про наявність мотиву в діях позивача та банку незаконно отримати від Фонду суму, що «значно» перевищує 200000 грн. є для колегії суддів досить сумнівним. Не залишено колегією суддів при прийнятті рішення поза увагою також той факт, що 13.05.2014 р. (вже після віднесення банку до категорії проблемних) ОСОБА_8 безперешкодно зняла зі свого вкладу готівкою 300 доларів США, так само, як і робила це протягом квітня, що суперечить висновку відповідача про неможливість останньої зняти зі свого рахунку певні суми вкладів. Крім того, доводи відповідачів про обов'язковість підтвердження реальності укладеного договору банківського вкладу Свідоцтвом про відкриття рахунку, колегією суддів не приймаються, з огляду на те, що в судовому засіданні 16.04.2015 р. представники відповідачів не змогли пояснити, яким нормативно - правовим актом передбачене таке Свідоцтво. Колегією суддів існування таких норм права також не встановлено. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладами ОСОБА_5 та визнання договору банківського рахунку № 5651 від 22.05.2014 р. нікчемним; зобов'язання уповноваженої особи Фонду включити ОСОБА_5 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом приймаються в якості належних. У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення частково не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування. Також колегія суддів приходить до висновку про необхідність повернення частини судових витрат, понесених позивачем за подання позову та апеляційної скарги у даній справі пропорційно задоволеним вимогам у порядку ст. 94 КАС України. Так загальна сума сплаченого судового збору позивачем становить 328, 86 грн., кількість заявлених позовних вимог: 3, з яких задоволених: 2. Таким чином сума, що підлягає поверненню позивачу складає 219, 24 грн. Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладами ОСОБА_5 та визнання договору банківського рахунку № 5651 від 22.05.2014 р. нікчемним; зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни включити ОСОБА_5 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб скасувати. В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити. Визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладами ОСОБА_5 та визнання договору банківського рахунку № 5651 від 22.05.2014 р. нікчемним. Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіну Любов Олександрівну включити ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1) в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2015 року залишити без змін. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 219 грн. 24 коп. (двісті дев'ятнадцять гривень 24 копійки). Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України. Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 16.04.2015 р.) Головуючий суддя Беспалов О.О. Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43613072
  22. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2015 року м. Київ Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі головуючого Колесника П.І., суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Жайворонок Т.Є., Шицького І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства “Ерде Банк” (далі – ПАТ “Ерде Банк”) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 березня 2015 року у справі № 910/14490/14 за позовом приватного акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” (далі – ПрАТ “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут”) до ПАТ “Ерде Банк”, реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С.В., товариство з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія Консалтинг Груп” (далі – ТОВ “Юридична компанія Консалтинг Груп”), про зобов'язання вчинити дії, в с т а н о в и л а: У липні 2014 року ПрАТ “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ “Ерде Банк”, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С.В., ТОВ “Юридична компанія Консалтинг Груп”, про зобов'язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 квітня 2009 року між закритим акціонерним товариством “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” і відкритим акціонерним товариством “Ерде Банк” (далі – ВАТ “Ерде Банк”) укладено іпотечний договір, за умовами якого позивач з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає із кредитного договору, передає, а відповідач приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених договором, нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 414,60 кв. м, що становить 107/1000 частин від нежилих приміщень площею 3930,40 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5, літ. А. Відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору кредитний договір – Кредитний договір № 19-КЛ, що укладений 12 вересня 2008 року між ВАТ “Ерде Банк” і ТОВ “Юридична компанія “Консалтинг Груп”. На час подання позовної заяви ТОВ “Юридична компанія “Консалтинг Груп” усі передбачені кредитним договором від 12 вересня 2008 року № 19-КЛ зобов'язання виконало, кредит погасило у повному обсязі. Проте запис про реєстрацію обтяження зазначеного нерухомого майна іпотекою за іпотечним договором не скасовано. Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду із вимогами про усунення перешкоди у здійсненні ПрАТ “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” права розпоряджатися належним йому на праві власності майном шляхом скасування запису № 2447299 в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про заборону відчуження оспорюваного нерухомого майна, внесеного 28 квітня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі іпотечного договору від 28 квітня 2009 pоку, а також про усунення перешкоди у здійсненні ПрАТ “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” права розпоряджатися належним йому на праві власності майном шляхом скасування запису № 2447334 у Державному реєстрі іпотек про заборону відчуження оспорюваного нерухомого майна. У подальшому, в жовтні 2014 року, ПрАТ “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про зміну предмета позову, в якій просило зобов'язати ПАТ “Ерде Банк” здійснити дії з вилучення з-під обтяження іпотекою та забороною відчуження нерухомого майна (запис про іпотеку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 2447334 від 11 вересня 2013 року; запис про обтяження у Державному реєстрі речових прав на оспорюване нерухоме майно № 2447299 від 11 вересня 2013 року, внесених на підставі іпотечного договору від 28 квітня 2009 року, укладеного між ВАТ “Ерде Банк” і закритим акціонерним товариством “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут”, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованого за реєстровим номером № 6060), шляхом подання заяви про державну реєстрацію припинення запису про іпотеку та запису про обтяження. Рішенням господарського суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року позов задоволено; зобов'язано ПАТ “Ерде Банк” здійснити дії з вилучення з-під обтяження іпотекою та забороною відчуження оспорюваного нерухомого майна. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ “Ерде Банк” на рішення господарського суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року повернуто у зв'язку з тим, що до цієї скарги не додано документів на підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі. Постановою Вищого господарського суду України від 11 березня 2015 року у справі № 910/14490/14 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що відповідно до пункту 22 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку, а оскільки предметом спору у цій справі є зобов'язання ПАТ “Ерде Банк” вчинити дії, то ця справа не пов'язана зі здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ “Ерде Банк”. Відтак, ПАТ “Ерде Банк” зобов'язано сплатити судовий збір у загальному порядку. Не погоджуючись із постановою Вищого господарського суду України від 11 березня 2015 року у справі № 910/14490/14, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Ерде Банк” подала заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 березня 2015 року у справі № 910/14490/14, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, а саме пункту 22 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” і положень Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, відповідно до яких від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку. На обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявник надав копію постанови Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 року у справі № 904/6370/14. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче. Під час розгляду справи господарськими судами встановлено, що постановою правління Національного банку України від 09 січня 2013 року № 4 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Ерде Банк”. Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11 листопада 2014 року № 117 “Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ “Ерде Банк” уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Ерде Банк” призначено Караченцева Артема Юрійовича. Як вбачається із матеріалів справи, касаційну скаргу подано представником уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Ерде Банк” Караченцевим А.Ю. без сплати судового збору. Згідно з пунктом 22 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку. Оскільки уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах звернулася до господарського суду не у зв'язку з виконанням своїх повноважень, а її вимоги не пов'язані з поданням позовів, щодо яких ця особа звільняється від сплати судового збору, то вона повинна сплачувати судовий збір у загальному порядку. У справі, яка розглядається, предметом спору є зобов'язання ПАТ “Ерде Банк” вчинити дії, а саме усунути перешкоди у здійсненні ПрАТ “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” права на розпорядження майном шляхом скасування записів про реєстрацію обтяження спірного нерухомого майна іпотекою за іпотечним договором, який припинив свою дію, у зв’язку з виконанням основного зобов’язання за кредитним договором, тому ця справа не пов'язана зі здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ “Ерде Банк”. Відповідно до частини першої статті 11126 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно. Виходячи із наведеного вище, у задоволенні заяви ПАТ “Ерде Банк” слід відмовити. Керуючись статтями 11114, 11123, 11124, 11126 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України п о с т а но в и л а: У задоволенні заяви уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства “Ерде Банк” відмовити. Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 4 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий П.І. Колесник Судді: М.І. Балюк В.П. Барбара І.С. Берднік Т.Є. Жайворонок І.Б. Шицький http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/BB82D15AFDA75098C2257E5E001D783B
  23. Державний герб України ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 07 травня 2015 року письмове провадження № 826/20776/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі 2) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича про визнання протиправними дій, визнання нечинним і скасування наказу в частині, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-1) та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича (далі - відповідач-2), в якій просить (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) : - визнати протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича щодо визнання нікчемними договору банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ» та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору; - визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича щодо не включення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ», за договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; - визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича щодо тимчасового обмеження (блокування) виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014 укладеним з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ»; - визнати протиправним рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яке викладено в протоколі Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.11.2014 № 237/14, в частині тимчасового обмеження (блокування) виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014 укладеним з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ»; - визнати протиправним бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, щодо не включення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ», за договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб4 - зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) кошти у розмірі 200 000,00 гривень (сума граничного розміру відшкодування) за її вкладом за договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ»; - зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 200 000,00 грн за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014 укладеним з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ». - зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно яких, на його думку, йому має бути виплачена гарантована сума відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зазначив, що відповідачами в порушення вимог чинного законодавства не включено ОСОБА_1 до переліку вкладників та Загального реєстру вкладників ПАТ «Комерційний банк «Український фінансвоий світ» (далі - ПАТ «КБ «УФС»), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку № 42843 від 27.06.2014, що порушує його майнові права. Відповідачі заперечили по суті заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що позивач правомірно не включений до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, оскільки позивач не має права на таке відшкодування. Відповідачі вказали на те, що за результатом перевірки укладеного між позивачем і ПАТ «КБ «УФС» договору банківського рахунку № 42843 від 27.06.2014, встановлено, що даний договір є нікчемним. Просили відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В судове засідання 09.04.2015 представник відповідача2 до суду не прибув, попередньо подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності; представники відповідачів та третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечили. Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи неявку представника відповідача2, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 09.04.2015 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. Між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ» (банк) та ОСОБА_1 (вкладник) укладено договір банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 27.06.2014 №42843, відповідно до якого, банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 179 653,19 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 27.07.2014 та зобов'язується сплачувати проценти за його користування. Відповідно до підпунктів 2.1.2, 2.1.3 пункту 2.1 договору від 27.06.2014 №42843, банк зобов'язується при настанні дати повернення вкладу, при зверненні вкладника до банку за отриманням вкладу або в день розірвання цього договору, повернути вкладнику суму вкладу та нараховані проценти; у разі якщо вкладник не звертається до банку за отриманням вкладу при настанні дати повернення вкладу цей договір вважається продовженим (пролонгованим) на той самий строк. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем 27.06.2014 на особистий вкладний рахунок зараховано грошові кошти у розмірі 179 653,09 грн., що підтверджується квитанцією від 27.06.2014 №TR.57140.17334.4. Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 №491 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.08.2014 №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ», згідно з яким з 15.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ»; уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова Сергія Івановича. Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014 №717 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Український фінансовий світ». Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.11.2014 №119 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014 та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» строком на 1 рік з 13.11.2014 по 12.11.2015. На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21.11.2014 Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ»; для отримання коштів вкладники Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» з 21 листопада по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачами, ОСОБА_1, дізнавшись про відсутність її в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, звернулась до Уповноваженої особи Фонду із заявою, у якій просила розблокувати рахунки та здійснити виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом. Проте, за результатами розгляду звернення позивача уповноважена особа у листі від 02.12.2014 №001/485 повідомила, що договір банківського вкладу від 27.06.2014 №42843, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ», та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України. Позивач посилаючись на протиправність бездіяльність відповідачів щодо не включення його до переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Частиною першою статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3 визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб. Частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Частина шоста статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860 (далі - Положення) уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. Як вбачається із наданої Уповноваженою особою відповіді на звернення позивача, викладеної в листі від 02.12.2014 №001/485, ОСОБА_1 не включено до переліку вкладників у зв'язку із визнанням нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 27.06.2014 №42843 на підставі статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України, посилаюсь на те, що вказаний правочин порушує публічний порядок та спрямований на незаконне заволодіння майна держави. Згідно з частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Частина третя статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Матеріали справи свідчать, що Уповноваженою особою Фонду на виконання обов'язків, передбачених ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «КБ «УФС», про що винесено наказ від 30.10.2014 № 34. Під час перевірки робочою комісією встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надходили внаслідок так званого «дроблення» рахунку іншого клієнта. Тобто, з рахунку клієнта банку, розмір вкладу якого становив більше, ніж 200 000 грн. начебто знімались кошти і відразу ж ця сума «надходила» на рахунок відкритий на ім'я позивача. Зокрема, фізична особа, яка мала значну суму грошових коштів на рахунку, домовлялась з працівниками банку про те, що вона начебто буде здійснювати «зняття» коштів у межах існуючих лімітів, а інша фізична особа буде «вносити» ці кошти на свій рахунок. В результаті таких дій, грошовий вклад із значною сумою подрібнювався або розподілявся на суми до 200000 гривень і цими подрібненими частками фактично «перекидався» на рахунки інших фізичних осіб. Згідно з висновками робочої комісії, вказані дії відбувались з метою отримати кошти не від банку і не за рахунок банку, який в той момент вже не міг виконувати свої зобов'язання перед вкладниками щодо повернення належних їм коштів, а отримати кошти від Фонду, тобто за рахунок державних коштів. За таких обставин витрати Фонду значно збільшуються без будь-яких законних на те підстав. За результатами роботи вказаної Комісії 10.11.2014 складено протокол засідання комісії щодо визнання нікчемними вкладів, яким запропоновано Уповноваженій особі Фонду визнати нікчемними правочини (договори) вкладів (депозитів), перелік яких наведено в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Протоколу. З урахуванням висновків Комісії та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 237/14 від 18.11.2014 Уповноваженою особою Фонду наказом від 18.11.2014 № 6 визнано нікчемними правочини (договори) згідно переліку. Витяг із Додатку № 1 міститься в матеріалах справи, згідно якого Договір банківського вкладу від 27 червня 2014 року № 42918 віднесено до нікчемних. Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем 2 не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та не наведено, що договір банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 27.06.2014 № 42843 має ознаки нікчемного правочину, наприклад: у зв'язку із укладанням вказаного договору третя особа стала неплатоспроможною або позивач та банк є пов'язаними особами і укладений між ними договір не відповідає вимогам законодавства. Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету. Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідачами не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 27.06.2014 № 42843, укладеного між позивачем та ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ»; відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом. Суд зауважує, що відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 27.06.2014 № 42843, матеріали справи не містять, а про існування таких судових рішень ні суду, ні сторонам не відомо. Таким чином, відповідачем 2 не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Враховуючи викладене, на думку суду, позовні вимоги №1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Що стосується позовної вимоги №2 суд вважає за необхідним зазначити наступне. Як зазначено вище, що уповноваженою особою листом від 02.12.2014 №001/485 фактично відмовлено у включенні ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, то суд не вбачає бездіяльності уповноваженої особи щодо вирішення питання про включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині. Разом з тим суд зауважує, що позовні вимоги №3-5 є невірно обраним способом захисту порушеного права та, як наслідок, задоволенню не підлягають, адже в межах наданих повноважень Фонд сам по собі не включає вкладників до Загального реєстру вкладників відповідного банку, а лише складає Загальний реєстр вкладників виключно на підставі інформації (переліку вкладників), яка надається Уповноваженою особою фонду. При цьому, саме Уповноважена особа фонду наділена повноваженнями на подання додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування, внаслідок чого належним способом захисту порушеного права, в рамках подібних правовідносин, є саме зобов'язання Уповноважену особу Фонду надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування, в разі встановлення судом під час розгляду справи факту необґрунтованості не включення кожного окремого вкладника банку до переліку вкладників. Як наслідок, суд вбачає наявними підстави для задоволення позовних вимог №7. Позовна вимога №6 задоволенню не підлягає, як передчасна, адже матеріали справи не містять в собі доказів не здійснення виплат щодо відшкодування коштів позивачу за договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 27.06.2014 № 42843, укладеним між позивачем та ПАТ «КБ «УФС» за наслідками набрання даним рішенням суду законної сили. Окрім того, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд встановити судовий контроль за виконанням прийнятого судового рішення та зобов'язання Фонду та Уповноваженої особи Фонду надати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк, суд зазначає наступне. Відповідно до змісту ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України. Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, має застосовуватися у виключних випадках. З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідачі можуть ухилятися від виконання рішення суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для не включення позивача до переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з формулювання позовних вимог, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню. Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича щодо визнання нікчемними договору банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ» та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору; Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 200 000,00 грн за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014 укладеним з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ»4 Відмовити в задоволенні решти позовних вимог. Судові витрати в сумі 18,27 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ» Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя Р.О. Арсірій http://reyestr.court.gov.ua/Review/44067385
  24. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 1 квітня 2015 року місто Київ Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого Барбари В.П., суддів: Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі – ПАТ «Банк Форум») Ларченко І.М. про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 910/5560/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» (далі – ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна») до ПАТ «Банк Форум» про зобов’язання вчинити дії та стягнення 230 936,42 грн, в с т а н о в и л а: 28 березня 2014 року ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Банк Форум» (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 29 липня 2014 року) про зобов’язання вчинити дії та стягнення пені у розмірі 181 176,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем доручень позивача щодо переказів коштів відповідно до договору банківського рахунка, укладеного між сторонами. Рішенням господарського суду міста Києва від 31 липня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 9 вересня 2014 року, позов задоволено частково. Зобов’язано ПАТ «Банк Форум» виконати доручення ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна» щодо перерахунку коштів, в іншій частині позову відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 вересня 2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 31 липня 2014 року залишено без змін. Обґрунтовуючи постанову, Вищий господарський суд України погодився із висновками судів попередніх інстанції, що ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна» не є кредитором банку у розумінні чинного законодавства України, тому на нього не поширюються обмеження щодо задоволення вимог до ПАТ «Банк Форум» під час запровадження тимчасової адміністрації, встановлені приписами статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до статті 11119 Господарського процесуального кодексу України уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Ларченко І.М. звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 910/5560/14 з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 2 грудня 2014 року у справі № 910/10423/14, від 23 грудня 2014 року у справі № 910/9228/14, від 16 вересня 2014 року у справі № 910/7157/14, в яких висловлено позицію про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог до банку під час запровадження у ньому тимчасової адміністрації, оскільки позивачі є його кредиторами, а в си