Search the Community

Showing results for tags 'ликвидация банка'.



More search options

  • Search By Tags

    Type tags separated by commas.
  • Search By Author

Content Type


Forums

  • Рейд и Антирейд
    • Рейдерский захват
    • Антиколлеторские услуги, помощь заемщикам, возврат депозитов
    • Банки и кредитные союзы не выплачивающие депозиты
    • Депозитные и кредитные договора
    • Юридическая консультация
    • Судебные решения по кредитным и депозитным договорам
    • Общие вопросы и новости с сайта
  • IT - Раздел
    • Нововведения форума.
    • Биткоины, блокчейн, майнинг, электронные платежные системы

Calendars

  • Основной календарь

Find results in...

Find results that contain...


Date Created

  • Start

    End


Last Updated

  • Start

    End


Filter by number of...

Joined

  • Start

    End


Group


AIM


MSN


Сайт


ICQ


Yahoo


Jabber


Skype


Город


Интересы

Found 216 results

  1. Державний герб України печерський районний суд міста києва Справа № 757/46252/15-к УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.12.2015 Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва Цокол Л.І., при секретарі Сторожук Є.Ю., за участі прокурора Бєліка А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання про тимчасовий доступ до документів, які містять банківську таємницю,- В С Т А Н О В И В : Прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України старший радник юстиції Бєлік Андрій Анатолійович, розглянувши матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено 02.12.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015000000000627 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, звернувся до слідчого суді із клопотанням про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів які містять банківську таємницю. Клопотання обґрунтовано наступними обставинами. Головним слідчим управлінням Національної поліції України розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015000000000627 від 02.12.2015 за фактом вчинення колишніми службовими особами, спільно з власниками та керівниками ПАТ «Комерційний банк «Надра» та іншими особами заволодіння державними коштами Національного банку України в особливо великому розмірі, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Установлено, що у 2008 - 2014 роках службові особи ПАТ «Комерційний банк «Надра», діючи за попередньою змовою з іншими особами, здійснили заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі, а саме - коштами отриманими згідно постанов Національного банку України від 07.10.2008 № 307, від 30.10.2008 № 343, від 28.03.2014 № 175/БТ, від 01.04.2014 № 185/БТ та від 17.04.2014 № 222/БТ наданими у якості рефінансування на загальну суму 10,4 млрд. грн., чим спричинили збитки державі на вказану суму. Таким чином, документи щодо отримання ПАТ «Комерційний банк «Надра» коштів у якості рефінансування згідно постанов Національного банку України від 07.10.2008 № 307, від 30.10.2008 № 343, від 28.03.2014 № 175/БТ, від 01.04.2014 № 185/БТ та від 17.04.2014 № 222/БТ на загальну суму 10,4 млрд. грн., їх подальшого використання, повернення тощо, а також документи (накази про призначення, функціональні обов'язки, посадові інструкції, нормативні документи тощо) стосовно службових осіб, працівників, керівників ПАТ «Комерційний банк «Надра», які готували та виконували вказані постанови Національного банку України, які перебувають у розпорядженні службових осіб ПАТ «Комерційний банк «Надра», мають доказове значення у даному кримінальному провадженні, необхідні для встановлення повних анкетних даних, місць проживання засновників, керівників та інших службових осіб ПАТ «Комерційний банк «Надра» та інших осіб, встановлення їх організаційно-розпорядчих функцій, встановлення службових осіб, які подавали документи щодо рефінансування та укладали відповідні договори, пов'язані з отриманням та використанням вказаних коштів, підтвердження факту перерахування коштів Національним банком України на рахунки ПАТ «Комерційний банк «Надра», встановлення порушень з боку службових осіб ПАТ «Комерційний банк «Надра». Крім того, документи, необхідні для отримання вільних зразків підпису та почерку службових осіб з метою проведення в подальшому відповідних судово-почеркознавчих експертиз. Ураховуючи те, що в матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вказані документи мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, притягнення винних осіб до передбаченої законом відповідальності, а в інший спосіб отримати вказані оригінали документів неможливо, необхідно отримати тимчасовий доступ до документів, які перебувають у розпорядженні службових осіб ПАТ «Комерційний банк «Надра». У судовому засіданні прокурор Бєлік А.А. клопотання підтримав та просив його задовольнити посилаючись на викладені в ньому обставини. Представник особи, у володінні якої знаходяться документи ПАТ «Надра Банк» ОСОБА_2 проти задоволення клопотання не заперечував. Вислухавши обґрунтування сторони кримінального провадження та представника особи, у володінні якої знаходяться документи, дослідивши додані до клопотання документи, слід дійти наступного висновку. Відповідно до ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до рей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів. Аналізуючи обґрунтування слідчого з фабулою кримінального правопорушення і наданими матеріалами, видно, що документи, доступ до яких слідчий просить надати дійсно перебуває у володінні вказаної ним особи , в сукупності з іншими речами і документами має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, інформація, доступ до якої просить надати слідчий , може бути використана як доказ , при цьому іншим способом в даний час довести обстави, які передбачається довести не вбачається можливим. На підставі викладеного і керуючись ст.ст.160-166, 309 КПК України слідчий суддя, У Х В А Л И В : Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Бєліка Андрія Анатолійовича - задовольнити. Надати старшому слідчому в ОВС ГСУ НП України полковнику поліції Усікову Володимиру Петровичу, слідчим слідчої групи ГСУ НП України капітану поліції Полупану Євгенію Валерійовичу, капітану поліції Матейчуку Юрію Анатолійовичу, дозвіл на тимчасовий доступ до оригіналів усіх документів, які подавались у 2008-2015 роках до Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області та Національного банку України з метою отримання ПАТ «Комерційний банк «Надра» (код за ЄДРПОУ 20025456) коштів (рефінансування) згідно постанов Національного банку України від 07.10.2008 № 307 у сумі 1,5 млрд. грн., від 30.10.2008 № 343 у сумі 5,6 млрд. грн., від 28.03.2014 № 175/БТ у сумі 610 млн. грн., від 01.04.2014 № 185/БТ у сумі 190 млн. грн. та від 17.04.2014 № 222/БТ у сумі 2,5 млрд. грн., а також інших документів, пов'язаних із підготовкою та виконанням указаних постанов Національного банку України за період з 01.01.2008 по дату винесення ухвали, які перебувають у розпорядженні службових осіб ПАТ «Комерційний банк «Надра», тобто можливість ознайомитись із ними (зробити копії у паперовому та електронному вигляді) у службових осіб ПАТ «Комерційний банк «Надра», а саме: - примірників постанов Національного банку України від 07.10.2008 № 307 у сумі 1,5 млрд. грн., від 30.10.2008 № 343 у сумі 5,6 млрд. грн., від 28.03.2014 № 175/БТ у сумі 610 млн. грн., від 01.04.2014 № 185/БТ у сумі 190 млн. грн. та від 17.04.2014 № 222/БТ у сумі 2,5 млрд. грн., а також інших документів, пов'язаних із підготовкою та виконанням указаних постанов Національного банку України; - оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів, пов'язаних із перерахуванням коштів згідно постанов Національного банку України від 07.10.2008 № 307 у сумі 1,5 млрд. грн., від 30.10.2008 № 343 у сумі 5,6 млрд. грн., від 28.03.2014 № 175/БТ у сумі 610 млн. грн., від 01.04.2014 № 185/БТ у сумі 190 млн. грн. та від 17.04.2014 № 222/БТ у сумі 2,5 млрд. грн., а також інших документів, пов'язаних із виконанням указаних постанов Національного банку України працівниками та керівниками ПАТ «Комерційний банк «Надра»; - документів, які подавалися до Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області та Національного банку України з метою отримання коштів згідно постанов Національного банку України від 07.10.2008 № 307 у сумі 1,5 млрд. грн., від 30.10.2008 № 343 у сумі 5,6 млрд. грн., від 28.03.2014 № 175/БТ у сумі 610 млн. грн., від 01.04.2014 № 185/БТ у сумі 190 млн. грн. та від 17.04.2014 № 222/БТ у сумі 2,5 млрд. грн., а також інших документів, пов'язаних із отриманням та використанням указаних коштів. Визначити строк дії ухвали тривалістю двадцять робочих днів, який обраховувати з дня постановлення ухвали слідчим суддею. У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього Кодексу з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів. Ухвала оскарженню не підлягає. Слідчий суддя Л.І. Цокол Підготовлено в 2 примірниках Прим. 1 - справа № 757/46252/15-к Прим. 2 - слідчий Бєлік А.А. Копія - ПАТ «Комерційний банк «Надра» Виконавець: Цокол Л.І. 16.12.2015р. http://reyestr.court.gov.ua/Review/54406122
  2. Державний герб України АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі: головуючого судді Присяжнюка О.Б. суддів Глиняного В.П., Лашевича В.М. з участю секретаря Ковби А.В. прокурора Леська С.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_1 на ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2015 року, - ВСТАНОВИЛА: Цією ухвалою залишено без задоволення клопотання начальника п'ятого відділу слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України Пасюкова В.В. про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110000000003 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України. В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню, оскільки не містить достатньо правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою накласти арешт на майно, яке належить ПАТ «ЮНІОН СТАНДАРД БАНК», зокрема цінні папери - на загальну суму 247 млн. 516 тис. 310 грн. у кількості 24 751 631 простих іменних акцій номінальною вартістю 10 грн. бездокументарної форми існування та на загальну суму 10 тис. грн.. у кількості 1 тис. штук номінальною вартістю 10 грн. бездокументарної форми існування, що перебувають у депозитарних установах: ПАТ «АБ «Південний» (код ЄДРПОУ 20953647, адреса: м. Одеса, вул. Краснова, 6/1), ПрАТ «Фінансова компанія «Актив» (код ЄДРПОУ 32987932, адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 33/в), ТОВ «Актив-Трейд» (код ЄДРПОУ 35985566, адреса: м. Дніпропетровськ, проспект Кірова, 25). В обґрунтування своїх вимого прокурор зазначає, що при розгляді клопотання слідчого судом першої інстанції було порушено вимоги ст. 170, 171, 173 КПК України. Так, прокурор вважає, що слідчий суддя не врахував наявність правових підстав для накладення арешту на майно, достатність доказів, що вказують на обґрунтованість підозри, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову. Крім того, прокурор зазначає, що наявність підстав для накладення арешту повністю підтверджується доданими до клопотання матеріалами. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, вивчивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Так, слідчий суддя відмовляючи в задоволенні клопотання про накладення арешту зазначив, що слідчим належним чином не вмотивовано необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження та не надано належних доказів для підтвердження зазначених у клопотанні обставин. З такими висновками слідчого судді колегія суддів не погоджується. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову. Також, частиною другою даної норми закону передбачено, що слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України. Дослідивши доводи клопотання слідчого та додані до нього матеріали, колегія суддів вважає, що вони містять достатньо даних, які свідчать про те, що майно, яке зазначено в клопотанні відповідає критеріям ст. п. 1 ч.2 ст. 167 КПК України. Так, слідчим управлінням кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32012110000000003 за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, спільно зі службовими особами ЗАТ «ФСБанк» (на даний час правонаступником якого є ПАТ «ЮНІОН СТАНДАРТ БАНК») ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 року). Колегія суддів вважає, що матеріали кримінального провадження підтверджують ті обставини, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним, оскільки сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, а також запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків, в тому числі і втраті цього майна. Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про необґрунтованість ухвали слідчого судді, у зв'яжу з чим, вона підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню. На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2015 року, якою залишено без задоволення клопотання начальника п'ятого відділу слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України Пасюкова В.В. про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110000000003 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, скасувати. Постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно, яке належить ПАТ «ЮНІОН СТАНДАРД БАНК», а саме цінні папери - на загальну суму 247 млн. 516 тис. 310 грн. у кількості 24 751 631 простих іменних акцій номінальною вартістю 10 грн. бездокументарної форми існування та на загальну суму 10 тис. грн.. у кількості 1 тис. штук номінальною вартістю 10 грн. бездокументарної форми існування, що перебувають у депозитарних установах: ПАТ «АБ «Південний» (код ЄДРПОУ 20953647, адреса: м. Одеса, вул. Краснова, 6/1), ПрАТ «Фінансова компанія «Актив» (код ЄДРПОУ 32987932, адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 33/в), ТОВ «Актив-Трейд» (код ЄДРПОУ 35985566, адреса: м. Дніпропетровськ, проспект Кірова, 25). Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Лашевич В.М. Справа № 11-сс/796/3080/2015 Категорія ст. 172 КПК України Слідчий суддя суду 1-ї інстанції Піхур О.В. Доповідач Присяжнюк О.Б. http://reyestr.court.gov.ua/Review/54124246
  3. Державний герб України Справа № 758/2660/14-ц Категорія 26 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді - Декаленко В. С. , при секретарі - Кравцовій Ю. В., з участю: представника відповідача - ТОВ «КРЕДЕКС» (ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ») - Лівак І.М. представника відповідача - ОСОБА_2 - ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК», ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДЕКС» (ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ») про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги, суд,- В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги, мотивуючи свої вимоги тим, що 30.11.2010 року між ним та ПАТ «ЕРДЕ БАНК» було укладено кредитний договір № 61-КЛ, а в якості забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором, 02.02.2011 року між ним та ПАТ «ЕРДЕ БАНК» було укладено іпотечний договір. Зазначає, що як стало йому відомо, 19.02.2014 року між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» було укладено договір про відступлення права вимоги № 16 за вищезазначеним кредитним договором № 61-КЛ та договір про відступлення прав за іпотечним договором. Крім того, в подальшому 19.02.2014 року між ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» було відступлено право вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ ОСОБА_2, а також 19.02.2014 року між ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, у відповідності до якого ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» було відступлено право вимоги за Іпотечним договором ОСОБА_2 Вказує на те, що з вищенаведеного вбачається, що в один й той же день двічі відбулась заміна кредитора в основному зобов'язанні - Кредитному договорі та зобов'язанні, укладеному на забезпечення основного зобов'язання - Іпотечному договорі. Про укладення зазначених договорів про відступлення права вимоги його не було повідомлено і безпосередньо самих договорів не було надано. Звертає увагу суду на те, що він вважає, що договори про відступлення права вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором від 19.02.2014 року є недійсними (підлягають визнанню недійсними), оскільки укладення зазначених договорів відбулося з порушенням передбаченого законодавством України порядку, а саме п.п. 2.4, 5.1., 4.16 Положення про порядок проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам, затвердженого наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» від 07.10.2013 року № 63/13-ОД, а також зважаючи на те, що договори про відступлення права вимоги є договорами факторингу (виходячи з їх змісту), а відтак наступне відступлення права вимоги не допускається. Враховуючи вищевикладене, звертається з даним позовом до суду та просить визнати недійсними вищезазначені договори відступлення права вимоги, а судові витрати покласти на відповідачів. Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомленні вчасно та належним чином, від представника позивача до суду надано заяву згідно якої останній просить здійснювати розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача. Представники відповідачів - ОСОБА_2 та ТОВ «КРЕДЕКС» (ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ») в судовому засіданні вимог позивача не визнають, обґрунтувавши запереченнями просять суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Представник відповідача - ПАТ «ЕРДЕ БАНК» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі. Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності позивача, представника позивача та представника відповідача - ПАТ «ЕРДЕ БАНК», відповідно до вимог ст.ст. 158, 169 ЦПК України. Заслухавши пояснення представників відповідачів - ОСОБА_2 та ТОВ «КРЕДЕКС» (ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ»), дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов доведений та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено в судовому засіданні, 30.11.2010 року між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір № 61-КЛ, згідно умов якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у формі поновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом у сумі 650 000, 00 грн. в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Цільове використання Кредиту: споживчі потреби. Термін остаточного повернення кредиту 29.11.2011 року включно, або термін, що вказаний у пункті 7.12. цього Договору (дострокове повернення Кредиту). За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 20 (двадцяти) процентів річних (а.с. 7-12). 02.02.2011 року між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4 з метою забезпечення належного виконання зобов'язань останнього, що випливають із вищезазначеного Кредитного договору, було укладено Іпотечний договір, згідно умов якого Іпотекодавець передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку і на умовах, визначених цим Договором, нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 41, 50 кв.м., житловою площею 15, 40 кв.м. (а.с. 13-18). Факт отримання позивачем Кредиту та передання в іпотеку квартири, останнім не заперечується та визнається так само як і визнається іншими учасниками процесу, а тому зазначені обставини, відповідно до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягають. Судом встановлено, що 29.10.2012 року Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 25 було вирішено: 1. Розпочати процедуру виведення ПАТ «ЕРДЕ БАНК» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 30.10.2012 року. 2. Тимчасова адміністрація запроваджується строком на три місця з 30.10.2012 року по 29.01.2013 року. 3. Призначити уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в АТ «ЕРДЕ БАНК» Куреного О.В. (а.с. 83). 09.01.2013 року Національним банком України прийнято Постанову № 4 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК»» (а.с. 84). 10.01.2013 року Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 3 призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЕРДЕ БАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження планів врегулювання неплатоспроможності банків Фонду Куреного Олександра Вікторовича (а.с. 85). 28.11.2013 року Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 34 було вирішено продовжити процедуру ліквідації ПАТ «ЕРДЕ БАНК» на строк один рік до 08.01.2015 року включно (а.с. 86). З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2014 року ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «КРЕДЕКС», уклали Договір відступлення права вимоги № 16, згідно умов якого первісний кредитор відступає Новому кредитору своє право вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є його невід'ємною частиною (далі - Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та фізичною особою ОСОБА_4 Право вимоги за Основним договором відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги…. В силу цього Договору до Нового кредитора також переходять права та обов'язки Первісного кредитора по зобов'язанням, що виникли з Основного договору, в тому числі право іпотекодержателя по Іпотечному договору від 02.02.2011 року, що укладений між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4, та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02.02.2011 року за реєстровим № 108. Передача прав Первісного кредитора за Договорами Забезпечення відбувається на підставі окремих договорів, які укладаються Сторонами протягом п'яти днів з моменту підписання цього Договору при умові надходження грошових коштів в повному обсязі Первісному кредиторові (а.с.167-170). 19.02.2014 року ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «КРЕДЕКС», уклали Договір відступлення прав за іпотечним договором, згідно умов якого, на умовах, викладених у цьому Договорі, та у зв'язку з укладенням Договору про відступлення права вимоги № 16 від 19 лютого 2014 року за Кредитним договором № 61-КЛ, укладеним 30 листопада 2010 року між Первісним іпотекодержателем та ОСОБА_4, Первісний іпотекодержатель відступає Новому іпотекодержателю права за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02 лютого 2011 року за реєстровим №108, а Новий іпотекодержатель приймає це відступлення. Іпотечний договір укладено між Первісним іпотекодержателем та Боржником на забезпечення виконання зобов'язань Боржника за Кредитним договором № 61-КЛ від 30 листопада 2010 року (а.с. 163-166). Крім того, судом встановлено та не заперечується сторонами, що в цей же день, а саме 19.02.2014 року новий Кредитор ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «КРЕДЕКС» та ОСОБА_2 уклали Договір відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, а також Договір відступлення прав за іпотечним договором, згідно умов яких ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» відступило ОСОБА_2 права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4 та за Іпотечним договором від 02.02.2011 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02.02.2011 року за реєстровим № 108 (а.с. 20, 218-219). Суд проаналізувавши характер правовідносин, які виникли між сторонами, приходить до висновку, що вони підпадають під регулювання норм Параграфа 3 Глави 73 ЦК України «Факторинг», ЗУ «Про банки і банківську діяльність», а також до них підлягають застосуванню норми ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та нормативно-правові акти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Стаття 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що 09.01.2013 року Національним банком України прийнято Постанову № 4 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК»». Згідно ст. 77 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України. Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Стаття 51 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції чинній на день виникнення правовідносин, визначає, що після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси уповноважена особа Фонду розпочинає реалізацію майна банку у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, з метою отримання максимальної виручки у найкоротший строк. Виконавча дирекція Фонду за поданням уповноваженої особи Фонду затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, що включене до ліквідаційної маси. Порядок продажу майна банку під час проведення ліквідаційної процедури визначається і регламентується нормативно-правовими актами Фонду. Майно банку може бути реалізоване: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) на закритих торгах (щодо майна банку, обмеженого в обігу); 3) шляхом продажу серед заздалегідь визначеного кола осіб (щодо майна, на яке існує обмежений попит); 4) шляхом відступлення права вимоги за кредитами іншим фінансовим установам; 5) шляхом реалізації на організованих місцях продажу (біржах, у торговельних посередників тощо). Як вбачається зі змісту зазначеної норми спеціального Закону, законодавцем надано право Фонду самому визначати порядок продажу майна банку під час проведення ліквідаційної процедури шляхом прийняття власних нормативно-правових актів. Судом встановлено, що 05.07.2012 року Виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення № 2 «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку», яке 14.09.2012 року зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1581/21893. Так згідно п. 1 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку (надалі - Положення), це Положення розроблено на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», «;Про банки і банківську діяльність» та встановлює порядок прийняття рішень та вчинення дій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення з ринку банку, який визнаний неплатоспроможним рішенням Національного банку України. Це Положення регулює відносини, що виникають у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а саме, підготовку, затвердження та реалізацію плану врегулювання, розробленого на основі найменш витратного для Фонду способу виведення неплатоспроможного банку з ринку. Відповідно до п. 5.5. Положення, вибір способів реалізації майна здійснюється уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною та у найкоротший строк. Обраний спосіб (способи) реалізації майна банку затверджується виконавчою дирекцією Фонду. З матеріалів справи вбачається, що уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» було обрано такі способи реалізації майна зазначеного Банку, як шляхом продажу серед заздалегідь визначеного кола осіб (щодо майна, на яке існує обмежений попит) і шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам, та 07.10.2013 року Наказом № 63/13-ОД затверджено Положення про проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам (а.с. 21-27). П. 9 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, в редакції чинній на день виникнення правовідносин, визначає, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом проведення конкурсу між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами - юридичними особами, крім кредитних спілок). Вибір переможця конкурсу з набуття прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання здійснює конкурсна комісія, що створюється наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. Згідно наданого суду Витягу з Протоколу № 1 засідання конкурсної комісії з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК» від 24.10.2013 року (лот № 13: продаж права вимоги за кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та фізичною особою ОСОБА_4, та договорами забезпечення за кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року), переможцем конкурсу з продажу зазначеного лоту визнано учасника № 5 - ТОВ «ФК АКЦЕПТ» (а.с. 19). 11.11.2013 року конкурсною комісією з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК» було прийнято рішення про: відповідно до п.п. 4.17 та 6.2 Положення визнати результати конкурсу недійсними та скасувати рішення про визнання переможцем конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та фізичною особою ОСОБА_4, та договорами забезпечення за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКЦЕПТ» (Протокол №7 від 24.10.2013 року засідання конкурсної комісії з реалізації АТ «ЕРДЕ БАНК»), у зв'язку із не підписанням з боку товариства Договору про відступлення права вимоги за результатами конкурсу; відповідно до пунктів 4.17. та 6.2. Положення почати переговори та запропонувати укласти Договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та фізичною особою ОСОБА_4, та договорами забезпечення за кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, наступному учаснику конкурсу ПАТ «Агрокомбанк», який запропонував найкращу після переможця конкурсу пропозицію, що перевищила ринкову ціну (Протокол №7 від 24.10.2013 року засідання конкурсної комісії з реалізації АТ «ЕРДЕ БАНК») (а.с. 92-93). Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 10.02.2014 року конкурсною комісією з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК» було проведено повторний конкурс з реалізації майна банку за результатами якого, зокрема визнано переможцем конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним з фізичною особою ОСОБА_4, та договорами забезпечення за ним, учасника № 2 - ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» (а.с. 100). Суд не може погодитись з правомірністю дій конкурсної комісії з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК», що стосується проведення повторного конкурсу з реалізації майна банку і як наслідок із правомірністю самого повторного конкурсу, виходячи з наступного. Як вже зазналося вище, 07.10.2013 року Наказом уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» № 63/13-ОД затверджено Положення про проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам (надалі - Положення про порядок проведення конкурсу), яке є обов'язковим для виконання конкурсною комісією з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК». Так, згідно п.п. 6.2., 4.16. Положення про порядок проведення конкурсу, якщо протягом 10 робочих днів після затвердження конкурсною комісією протоколу про результати проведення конкурсу, переможець такого конкурсу не підписує договір купівлі-продажу або договір про відступлення прав вимоги за кредитами, конкурсна комісія може прийняти рішення про скасування рішення про визнання переможця конкурсу та почати переговори стосовно укладення договору купівлі-продажу або договору про відступлення прав вимоги за кредитами з наступним учасником, який, відповідно з рішенням комісії, запропонував найкращу після переможця конкурсу пропозицію. У разі відмови переможця конкурсу укласти договір купівлі-продажу майна, договору переуступки прав вимоги за кредитами, результати конкурсу визнаються недійсними, а відповідний об'єкт може бути запропонований наступному учаснику, який відповідно з рішенням комісії запропонував найкращу ціну після переможця конкурсу пропозицію. В разі його відмови від укладення відповідного договору - об'єкт продажу повторно виноситься на конкурс відповідно до цього Положення. Крім того, відповідно до п. 5 Положення про порядок проведення конкурсу (Повторний конкурс), у разі, коли майно не продано на першому конкурсі, конкурсна комісія може прийняти рішення про проведення повторного конкурсу. Зі змісту зазначених пунктів Положення про порядок проведення конкурсу вбачається, що конкурсній комісії за певних умов надано право на проведення повторного конкурсу з реалізації майна, в той же час питання, які стосуються його призначення повинні бути належним чином відображені в рішенні конкурсної комісії, яким згідно даного Положення про порядок проведення конкурсу є Протокол засідання. Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що відповідачами в порушення вимог зазначених норм чинного цивільно-процесуального законодавства України не надано доказів в підтвердження прийняття конкурсною комісією з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК» рішення про проведення повторного конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4, та договорами забезпечення за зазначеним Кредитним договором, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про доведеність посилань позивача про його відсутність, що в свою чергу є порушенням конкурсною комісією порядку визначеного п.п. 4.16, 5.1. Положення про порядок проведення конкурсу. Крім того, згідно п. 5.6. Положення про порядок проведення конкурсу, повторний конкурс проводиться відповідно до цього Положення. Пункт 2 Положення про порядок проведення конкурсу (Інформація про майно банку, що реалізується на конкурсі) визначає, що інформація публікується на сайті АТ «ЕРДЕ БАНК», в друкованих засобах масової інформації (в одній загальнодержавній та одній регіональній - місцевій, за місцем знаходження банку газетах), не пізніше, ніж за 10 робочих днів до дня проведення конкурсу. Зі змісту зазначеного пункту вбачається, що на конкурсну комісію покладений обов'язок інформування суспільства про реалізацію майна та визначено порядок розміщення такої інформації, зокрема інформація одночасно повинна бути опублікована на сайті АТ «ЕРДЕ БАНК» та в друкованих засобах масової інформації (в одній загальнодержавній та одній регіональній - місцевій, за місцем знаходження банку газетах). Розміщення інформації на вибір чи то на сайті чи в засобах масової інформації, Положенням не передбачено. Судом же встановлено, а відповідачами не спростовано, що інформація про проведення 10.02.2014 року повторного конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4, та договорами забезпечення за зазначеним Кредитним договором, на сайті АТ «ЕРДЕ БАНК» відсутня що також свідчить про порушення конкурсною комісією п. 2.4. Положення про порядок проведення конкурсу. Як вже зазначалося вище, результатом проведеного 10.02.2014 року повторного конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4, та договорами забезпечення за зазначеним Кредитним договором, стало укладення 19.02.2014 року між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» спірних договорів відступлення права вимоги. Статті 202, 203 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). З аналізу вищезазначених норм чинного цивільного Закону вбачається, що правочин, може бути визнано недійсним, зокрема якщо його зміст суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Крім того, проаналізувавши зазначені норми Закону з врахуванням тих правовідносин, які виникли між сторонами, суд також приходить до висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами конкурсу з реалізації майна банку правочину є недодержання вимог Закону в момент його укладення, а саме безпосередньо за результатами конкурсу, а тому підставами для визнання правочинів недійсними є порушення встановлених чинним законодавством правил проведення конкурсу, визначених в даному випадку Положенням про проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам. Верховний Суд України в своєму Листі від 01.04.2014 року «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» значив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. З врахуванням викладеного, а також того, що судом встановлено порушення конкурсною комісією з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК» порядку визначеного п.п. 2.4., 4.16, 5.1. Положення про порядок проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам, під час призначення та проведення повторного конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4, та договорами забезпечення за зазначеним Кредитним договором, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права в частині позовних вимог про визнання недійсними укладених 19.02.2014 року між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» спірних договорів відступлення права вимоги є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самого порушеного права, самі позовні вимоги знайшли своє доведення в судовому засіданні, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. Стаття 216 ЦК України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що 19.02.2014 року ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «КРЕДЕКС» та ОСОБА_2 уклали Договір відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, а також Договір відступлення прав за іпотечним договором, згідно умов яких ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» відступило ОСОБА_2 права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4 та за Іпотечним договором від 02.02.2011 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02.02.2011 року за реєстровим № 108. Підставою укладення зазначених договорів відступлення права вимоги, стало укладення 19.02.2014 року між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» договорів відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4 та за Іпотечним договором від 02.02.2011 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02.02.2011 року за реєстровим № 108, а оскільки суд прийшов до висновку про необхідність визнання зазначених договорів недійсними, відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, суд вважає також за необхідне, враховуючи вимоги ст.ст. 203, 215 ЦК України, визнати недійсними і укладені 19.02.2014 року між ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «КРЕДЕКС» та ОСОБА_2 Договір відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, а також Договір відступлення прав за іпотечним договором. Крім того, суд погоджується з твердженнями позивача та вважає доведеною ту обставину, що на необхідність визнання зазначених договорів недійсними вказує також та обставина, що Договори відступлення права вимоги укладені між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», які зважаючи на їх зміст визнаються судом договорами факторингу, не містять умов про наступне відступлення фактором права грошової вимоги, а тому наступне укладення ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ з ОСОБА_2 договорів факторингу є порушенням ч. ст. 1083 ЦК України, яка визначає, що наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається. Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснив, що враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. При ухваленні рішення суд відповідно до статті 212 ЦПК оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 та 59 ЦПК про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Стаття 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі. Крім того, враховуючи ту обставину, що суд прийшов до висновку про доведеність вимог позивача та необхідності задоволення його позову, згідно ст.ст. 79, 88 ЦПК України на користь останнього з відповідачів солідарно підлягає стягненню судовий збір в розмірі 243, 60 грн. На підставі вищевикладеного, ст.ст. 11, 15, 16, 202, 203, 204, 215, 512-519, 626, 627, 628, 638, 1077-1086 ЦК України, ст. 77 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 44, 51 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року № 2, Положення про проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам, затвердженого наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» від 07.10.2013 року № 63/13-ОД, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217-218, 223 ЦПК України, суд,- В И Р І Ш И В : Позов задовольнити. Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги № 16 від 19.02.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ ФАКТОРИНГ», щодо відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК». Визнати недійсним Договір про відступлення прав за Іпотечним договором, укладений 19.02.2014 року між Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ ФАКТОРИНГ», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 1359, щодо відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 02.02.2011 року, укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованим в реєстрі за № 108. Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 19.02.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ ФАКТОРИНГ» та ОСОБА_2, щодо відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК». Визнати недійсним Договір про відступлення прав за Іпотечним договором, укладений 19.02.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ ФАКТОРИНГ» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 1360, щодо відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 02.02.2011 року, укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованим в реєстрі за № 108. Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК», ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДЕКС» (ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ») на користь ОСОБА_4, судовий збір в розмірі 243, 60 грн. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Суддя В. С. Декаленко http://reyestr.court.gov.ua/Review/42731082
  4. Державний герб України ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ місто Київ 30 листопада 2015 року 09:15 справа №826/17313/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 2. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіної Марини Анатоліївни третя особа Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії ОБСТАВИНИ СПРАВИ: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач 1, Фонд) та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіної Марини Анатоліївни (далі по тексту - відповідач 2, Уповноважена особа, Славкіна М.А.), в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо не внесення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський акціонерний банк" за рахунок Фонду за договорами банківського вкладу від 27 грудня 2013 року №710569 та від 06 червня 2014 року №805433/2014; 2) визнати протиправною бездіяльність Фонду щодо не внесення позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський акціонерний банк" за рахунок Фонду за договорами банківського вкладу від 27 грудня 2013 року №710569 та від 06 червня 2014 року №805433/2014; 3) зобов'язати відповідача 2 включити позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський акціонерний банк" за рахунок Фонду за договорами банківського вкладу від 27 грудня 2013 року №710569 та від 06 червня 2014 року №805433/2014; 4) зобов'язати Фонд включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський акціонерний банк" за рахунок Фонду за договорами банківського вкладу від 27 грудня 2013 року №710569 та від 06 червня 2014 року №805433/2014. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/17313/15, залучено до участі в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі по тексту - третя особа, ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк"), закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 19 листопада 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечили, представник третьої особи до суду не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Між ОСОБА_5 (вкладник) та ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (банк) укладено договір банківського вкладу "Новорічний подарунок VIP. "Квартальний" №710569/2013" (в доларах США) від 27 грудня 2013 року, за умовами якого вкладник розміщує у банку строковий вклад на умовах депозитного продукту "Новорічний подарунок VIP." в долар США на строк 13 місяців з щомісячної сплатою процентів, та договір банківського вкладу "Марафон лояльності_максимум доходу_ЕПС" від 06 червня 2014 року №805433/2014, за умовами якого вкладник розміщує у банку строковий вклад на умовах депозитного продукту "Марафон лояльності_максимум доходу_ЕПС" в доларах США на строк 13 місяців з щомісячної сплатою процентів, Загальна сума початкового вкладу за вказаними договорами банківського вкладу складає 88 000,00 доларів США. Як свідчать наявні у справі копії квитанцій від 27 грудня 2013 року №137422, від 12 лютого 2014 року №595719 та меморіального ордеру від 31 березня 2014 року №1621529 на вкладний рахунок ОСОБА_5 НОМЕР_1 перераховано 75 089,00 доларів США; відповідно до копії квитанції від 06 червня 2014 року №244767 на вкладний рахунок ОСОБА_5 НОМЕР_2 зараховано 18 000,00 доларів США, відповідно до копії квитанції від 04 серпня 2014 року №127952 на вкладний рахунок ОСОБА_5 НОМЕР_2 зараховано 15 000,00 доларів США. Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 27 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_5 (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор), первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги до ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", що належить первісному кредитору, стає кредитором за договором банківського вкладу "Новорічний подарунок VIP. "Квартальний" №710569/2013" (в доларах США) від 27 грудня 2013 року (основний договір 1) та за договором банківського вкладу "Марафон лояльності_максимум доходу_ЕПС" від 06 червня 2014 року №805433/2014 (основний договір 2), укладеними між первісним кредитором та ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (боржник). За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за основним договором щодо повернення частини вкладу у розмірі 6 954,75 доларів США та за основним договором 2 щодо повернення частини вкладу у розмірі 6 080,87 доларів США у відповідності до умов основних договорів. ОСОБА_5 надіслав 16 лютого 2015 року на адресу ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" повідомлення про відступлення права вимоги частини вкладу за договорами банківського вкладу "Новорічний подарунок VIP. "Квартальний" №710569/2013" (в доларах США) від 27 грудня 2013 року та "Марафон лояльності_максимум доходу_ЕПС" від 06 червня 2014 року №805433/2014 ОСОБА_1 На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року №733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду 20 листопада 2014 року прийнято рішення №123 про запровадження з 21 листопада 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію. На офіційному сайті Фонду за посиланням http://www.fg.gov.ua/payments/vab-bank-100.html опубліковано оголошення про те, що з 04 лютого 2015 року ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" розпочинає виплати коштів вкладникам за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився до 21 листопада 2014 року включно, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20 березня 2015 №63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну М.А. строком на 1 рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року включно. З метою отримання суми коштів за вкладами на підставі договору про відступлення права вимоги від 27 жовтня 2014 року, позивач звернувся до Уповноваженої особи із відповідною заявою. У відповідь на звернення позивача Уповноважена особа повідомила, що відступлення права вимоги за договором банківського вкладу не надає новому кредитору статусу вкладника. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідачів щодо не включення його в перелік та загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки вона суперечить вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та порушує право на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом. Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечили, зазначивши про неможливість відступлення права вимоги за договором банківського вкладу, та, що договір про відступлення права вимоги порушує публічний порядок та є нікчемним. Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". За визначенням статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Частиною першою статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відповідно до частини першої статті 1 та частини третьої статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб. Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Частина друга статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Згідно з частиною четвертою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах. Таким чином, після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" гарантує повернення кожному вкладнику банку суми відшкодування коштів за вкладом, у межах гарантованої суми відшкодування; відмовлено у відшкодуванні коштів за вкладом може бути лише за наявності підстав, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Частина шоста статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі по тексту - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. При цьому Уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування. Суд встановив, що ОСОБА_1 не включався відповідачем 2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, в ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" за рахунок Фонду, однак, законодавчих підстав для не включення позивача до переліку вкладників Уповноваженою особою не наведено; тому така бездіяльність Уповноваженої особи суперечить приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є протиправною. При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідачів про неможливість відступлення права вимоги за договором банківського вкладу, оскільки Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не забороняє відступлення права вимоги за зобов'язаннями банку у період тимчасової адміністрації або ліквідації банку, а згідно з положеннями статей 512, 514 Цивільного кодексу України передбачено можливість заміни кредитора у зобов'язанні та перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов'язанні. Необґрунтованими є також доводи відповідачів про нікчемність договору про відступлення права вимоги. Так, згідно з частиною другою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Таким чином, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями щодо перевірки правочинів на предмет їх нікчемності та має право визначати, що правочини неплатоспроможного банку є нікчемними за наявності відповідних підстав. Разом з тим, суд звертає увагу, що визнання нікчемним договору про відступлення права вимоги від 27 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, відбулося вже під час ліквідації банку, а не протягом дії тимчасової адміністрації. Крім того, відповідачем в оскаржуваному наказів не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та не наведено, що вказаний договір про відступлення права вимоги має ознаки нікчемного правочину, наприклад: у зв'язку із укладанням вказаного договору третя особа стала неплатоспроможною або позивач та банк є пов'язаними особами і укладений між ними договір не відповідає вимогам законодавства. Відповідач також не навів підстав, які б вказували на нікчемність спірного правочину, під час судового розгляду справи. Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету. Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним договору про відступлення права вимоги від 27 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1; відповідачем також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом. Суд зауважує, що відповідного судового рішення про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 27 жовтня 2014 року, матеріали справи не містять, а про існування таких судових рішень ні суду, ні сторонам не відомо. Враховуючи викладене, на думку суду, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача 2 включити ОСОБА_1 до переліку вкладників є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Суд також погоджується із позовними вимогами про зобов'язання Фонду включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки зобов'язання Уповноваженої особи надати до Фонду додаткову інформацію про щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" за рахунок Фонду, є безумовною підставою для включення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Аналогічної правової позиції щодо необхідності включення особи до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалах від 21 листопада 2013 року №К/800/33412/13, від 21 листопада 2013 року К/800/33416/13, від 22 травня 2014 року №№К/800/16622/14, К/800/15485/14, від 09 червня 2015 року №К/800/16057/15. При цьому суд зазначає, що втручання у даному випадку у дискреційні повноваження Фонду, як суб'єкта владних повноважень, є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права, та враховує, що у межах спірних правовідносин відповідачами не доведено існування підстав для не відшкодування коштів за вкладом, що передбачені у частині четвертій статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". У той же час позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Фонду щодо не внесення позивача до Загального реєстру вкладників не підлягають задоволенню, оскільки Загальний реєстр формується на підставі переліку вкладників, надісланого Уповноваженою особою, однак у межах спірних правовідносин відповідач 2 не надсилав до Фонду інформацію про ОСОБА_1 як вкладника у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для не включення позивача до переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Водночас згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача належить присудити здійснені ним витрати по сплаті судового збору відповідно до частини задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю. 2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіної Марини Анатоліївни щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. 3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіну Марину Анатоліївну включити ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договорами банківського вкладу "Новорічний подарунок VIP. "Квартальний" №710569/2013" (в доларах США) від 27 грудня 2013 року та "Марафон лояльності_максимум доходу_ЕПС" від 06 червня 2014 року №805433/2014. 4. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_6 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договорами банківського вкладу "Новорічний подарунок VIP. "Квартальний" №710569/2013" (в доларах США) від 27 грудня 2013 року та "Марафон лояльності_максимум доходу_ЕПС" від 06 червня 2014 року №805433/2014. 5. В іншій частині адміністративного позову відмовити. 6. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 219,24 грн. (двісті дев'ятнадцять гривень двадцять чотири копійки за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя В.А. Кузьменко http://reyestr.court.gov.ua/Review/53940337
  5. Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" вересня 2015 р. м.Київ К/800/66235/13 Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач), судді Заяць В.С., Єрьомін А.В., секретар судового засідання - Загородня М.О., за участю представників: позивача - Антощук А.О., відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Білоус Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого недержавного пенсійного фонду «Покрова» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у справі за позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду «Покрова» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА» Соловйової Наталії Анатоліївни, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Всесвіт», Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: У травні 2013 року Відкритий недержавний пенсійний фонд «Покрова» звернувся з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА» Соловйової Наталії Анатоліївни, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 87796,10 грн., розміщених у ПАТ «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 05 січня 2011 року №795; зобов'язати відповідачів повернути пенсійні активи у розмірі 87796,10 грн., розміщені у ПАТ «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 05 січня 2011 року №795. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про протиправну бездіяльність відповідачів щодо неповернення коштів пенсійного фонду. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року, позов Відкритого недержавного пенсійного фонду «Покрова» залишено без задоволення. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із відсутності порушень прав позивача, оскільки грошові кошти, розміщені позивачем на вкладному депозитному рахунку є депозитом юридичної особи на підставі договору банківського вкладу, а не активами недержавного пенсійного фонду, що перебувають в управлінні банку, тому на нього не поширюються норми ст.50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відкритий недержавний пенсійний фонд «Покрова» звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати. У касаційній скарзі позивач зазначає, що ПАТ «Банк «Таврика», а після 20 грудня 2012 року і відповідачі як ліквідатори банку, зобов'язані були виконати обов'язок з повернення вкладу згідно із положеннями договору від 05 січня 2011 року №795, ч.2 ст.1060 ЦК України, ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки кошти є активами пенсійного фонду. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» у поданих запереченнях просять залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до Розділу 3 статуту Відкритого недержавного пенсійного фонду «Покрова» фонд створений з метою здійснення діяльності з недержавного пенсійного забезпечення у встановленому законодавством порядку. Предметом діяльності Фонду є здійснення недержавного пенсійного забезпечення з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників Фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснення пенсійних виплат учасника Фонду у визначеному законом порядку. Діяльність з недержавного пенсійного забезпечення є для Фонду виключним видом діяльності. 05 січня 2011 року між Відкритим недержавним пенсійним фондом «Покрова» (Вкладник), від імені якого на підставі договору про управління активами пенсійного фонду від 22 серпня 2008 року № 00000108КУ виступало ТОВ «Компанія з управління активами «Всесвіт», та ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» (Банк) укладено Договір банківського вкладу «Таврійський» № 795, відповідно до якого Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок №2652730117085 та залучає грошові кошти (надалі - Вклад) строком зберігання до 10 січня 2012 року. Вкладник перераховує з поточного рахунку, а Банк приймає на відкритий Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок кошти в сумі 73000 грн. Вкладом за цим Договором визначається сума грошових коштів, що зарахована на відкритий Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок у розмірі, що визначається умовами цього Договору (п.1.2 Договору). У Додатковій угоді від 17 листопада 2011 року № 1 до Договору банківського вкладу «Таврійський» №795 від 05 січня 2011 року сторонами п.1.1 Договору викладено в наступній редакції: «Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок на вимогу №2650530117085 в ПАТ «БАНК «ТАВРИКА», код банку 300788 (код ЄДРПОУ 19454139) в гривнях та залучає грошові кошти у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, (надалі - Вклад), строком зберігання до 10 січня 2012 року». Додатковою угодою від 28 грудня 2011 року №2 до Договору банківського вкладу «Таврійський» № 795 від 05 січня 2011 року п.1.1 Договору викладений в наступній редакції: «Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 2652730117085 та вкладний (депозитний) рахунок на вимогу № 2650530117085 в ПАТ «БАНК «ТАВРИКА», код банку 300788 (код ЄДРПОУ 19454139) в гривнях та залучає грошові кошти у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, (надалі - Вклад), строком зберігання до 14 січня 2013 року». 29 листопада 2012 року ТОВ «Компанія з управління активами «Всесвіт» у зв'язку зі зниженням кредитного рейтингу ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» з інвестиційного рівня до спекулятивного: uaBB негативний, відповідно до рішення ТОВ «Рейтингове агентство «ІВІ-Рейтинг» №283-12/FC/TAVB 01d «Про оновлення кредитного рейтингу згідно Протоколу Рейтингового комітету від 26 листопада 2012 року №59», звернулось до ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» з листом, у якому просило з 04 грудня 2012 року достроково припинити (розірвати) дію договору банківського вкладу «Таврійський» від 05 січня 2011 року № 795 (з урахуванням Додаткових угод до цього договору) та повернути суму вкладу у розмірі 87796,10 грн. Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було розміщено інформацію, що 20 грудня 2012 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 33 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «БАНК «ТАВРИКА». Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 21 грудня 2012 року по 20 березня 2013 року. Крім того, проінформовано, що протягом дії тимчасової адміністрації вкладники ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» можуть отримати свої кошти за договором банківського вкладу (депозиту), строк дії договорів яких закінчився, та за договорами банківського рахунку. З урахуванням положень п.17 ч.1 ст.2, п.п.4, 8 ч.2 ст.4, ст.ст.34, 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зобов'язання з повернення грошових коштів вкладникам покладені на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та уповноважену особу Фонду. 25 грудня 2012 року ТОВ «Компанія з управління активами «Всесвіт» листом звернулося до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» Соловйової Н.А. про повернення належних Вкладнику грошових коштів в сумі 87796,10 грн. шляхом їх перерахування на поточний рахунок Вкладника за зазначеними в листі реквізитами. Уповноважена особа Фонду у відповідь на лист ТОВ «Компанія з управління активами «Всесвіт» від 25 грудня 2012 року листом від 28 грудня 2012 року повідомила заявника про запровадження тимчасової адміністрації та послалась на п.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо дій, які не здійснюються під час тимчасової адміністрації. Кошти на вимогу ТОВ «Компанія з управління активами «Всесвіт» повернуто не було. За визначенням ст.1 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»: недержавний пенсійний фонд (далі - пенсійний фонд) - юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку; пенсійні активи - активи пенсійного фонду, страхової організації, банківської установи, сформовані відповідно до цього Закону, за рахунок яких здійснюються пенсійні виплати; учасник пенсійного фонду (далі - учасник фонду) - фізична особа, на користь якої сплачуються (сплачувалися) пенсійні внески до пенсійного фонду та яка має право на отримання пенсійних виплат або отримує такі виплати з пенсійного фонду згідно із цим Законом. У ст.4 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» встановлені принципи недержавного пенсійного забезпечення. Так, відповідно до ч.1 вказаної статті недержавне пенсійне забезпечення здійснюється на принципах, зокрема: розмежування та відокремлення активів пенсійного фонду від активів інших суб'єктів недержавного пенсійного забезпечення та накопичувального пенсійного страхування з метою захисту майнових прав учасників пенсійного фонду та унеможливлення банкрутства пенсійного фонду; гарантування фізичним особам реалізації прав, наданих їм цим Законом; цільового та ефективного використання пенсійних коштів; державного регулювання діяльності з недержавного пенсійного забезпечення та нагляду за його здійсненням. Відповідно до ст.6 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» пенсійні фонди не мають на меті одержання прибутку на користь одноосібного засновника або для його подальшого розподілу між засновниками. Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. Провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої цим Законом, забороняється. Активи пенсійного фонду формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та інших надходжень до пенсійного фонду. Як передбачено ч.3 ст.7 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», пенсійні кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, є власністю такого учасника та використовуються на цілі, визначені цим Законом. Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення, а саме: інвестування відповідно до вимог цього Закону з метою отримання доходу на користь учасників фонду; виконання договорів виплати пенсії на визначений строк, укладених з учасниками фонду, та для здійснення одноразових пенсійних виплат, передбачених цим Законом; оплати договорів страхування довічної пенсії та договорів страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду, укладених із страховою організацією; оплати послуг з адміністрування пенсійного фонду (крім випадків, коли адміністрування самостійно здійснює юридична особа - одноосібний засновник корпоративного пенсійного фонду), включаючи оплату рекламних і агентських послуг, пов'язаних з функціонуванням пенсійного фонду, витрат на оприлюднення інформації про його діяльність, передбаченої цим Законом; виплати винагороди за надання послуг з управління активами пенсійного фонду; оплати послуг зберігача; оплати послуг з проведення планових аудиторських перевірок пенсійного фонду; оплати послуг третіх осіб, надання яких передбачено цим Законом або нормативно-правовими актами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, включаючи оплату послуг торговців цінними паперами (посередників), витрат на ведення обліку та перереєстрацію прав власності на активи пенсійного фонду; оплати інших послуг, надання яких передбачено цим Законом та які визначені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Використання пенсійних активів для інших цілей забороняється. Як встановлено ч.2 ст.48 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», пенсійні активи не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків. Частиною 5 ст.50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у чинній на момент виникнення спірних відносин редакції) встановлено, що активи недержавних пенсійних фондів, іпотечні активи, що перебувають в управлінні банку або є забезпеченням виконання зобов'язань за сертифікатами з фіксованою дохідністю, емітентом яких є банк, активи банку, включені до складу іпотечного покриття іпотечних облігацій, а також кошти на рахунку фонду фінансування будівництва або майно фонду операцій з нерухомістю, в тому числі кошти на його рахунку, що перебувають в управлінні банку, не включаються до ліквідаційної маси банку. Розпорядження цими активами здійснюється відповідно до, зокрема, Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Отже, закон встановлює пряму заборону включення пенсійних активів до ліквідаційної маси банку, а держава гарантує збереження пенсійних активів шляхом заборони їх використання не за цільовим призначенням. Незалежно від того, на якій підставі активи пенсійного фонду були розміщені у банку (чи то за договором банківського вкладу, чи то за договором про управління активами), банк що ліквідується зобов'язаний повернути пенсійні активи в повному обсязі їх законному розпоряднику, визначеному Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення». За вказаними обставинами, враховуючи відсутність у відповідачів підстав для утримання пенсійних активів, їх бездіяльність щодо неповернення позивачу коштів в сумі 87796,10 грн. є протиправною. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга Відкритого недержавного пенсійного фонду «Покрова» підлягає задоволенню. Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про задоволенні позову. Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Відкритого недержавного пенсійного фонду «Покрова» задовольнити. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Відкритого недержавного пенсійного фонду «Покрова» задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» Соловйової Наталії Анатоліївни щодо неповернення Відкритому недержавному пенсійному фонду «Покрова» пенсійних активів у розмірі 87796,10 грн., розміщених у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно із договором банківського вкладу №795 від 05 січня 2011 року. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» повернути Відкритому недержавному пенсійному фонду «Покрова» пенсійних активів у розмірі 87796,10 грн., розміщених у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно із договором банківського вкладу №795 від 05 січня 2011 року. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановлених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52078360
  6. Державний герб України ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ місто Київ 16 жовтня 2015 року 08:20 справа №826/8533/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 1.Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича 2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб третя особаПублічне акціонере товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ОБСТАВИНИ СПРАВИ: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича (далі по тексту - відповідач 1, Уповноважена особа Гончаров С.І.) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач 2, Фонд), за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (далі по тексту - третя особа, ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ"), в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 04 липня 2014 року №44106, укладеного між позивачем та ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ", оформлене наказом №6 від 18 листопада 2014 року (згідно переліку); 2) зобов'язати відповідача 1 подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду; 4) зобов'язати Фонд включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8533/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. У зв'язку із закінченням повноважень судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_2., справу передано на повторний автоматизований розподіл між суддями. Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу №826/8533/15 передано на розгляд судді Кузьменку В.А. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2015 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду. В судове засідання 21 вересня 2015 року представник позивача не прибув, попереднього подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, представники відповідачів та третьої особи до суду не прибули, у зв'язку із чим суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Між ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 04 липня 2014 року №44106, за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 190 000,00 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 08 серпня 2014 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування. Відповідно до підпунктів 2.1.2, 2.1.3 пункту 2.1 договору банк зобов'язується при настанні дати повернення вкладу, при зверненні вкладника до банку за отриманням вкладу або в день розірвання цього договору, повернути вкладнику суму вкладу та нараховані проценти; у разі якщо вкладник не звертається до банку за отриманням вкладу при настанні дати повернення вкладу цей договір вважається продовженим (пролонгованим) на той самий строк. Як підтверджує квитанція №TR.58416.452.355 від 10 липня 2014 року, позивач перерахував на свій вкладний рахунок грошові кошти у розмірі 190 000,00 грн. Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 14 серпня 2014 року №491 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 серпня 2014 року №69 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "УФС", згідно з яким з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ"; уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І. Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року №717 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ". Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13 листопада 2014 року №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13 листопада 2014 року та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію третьої особи строком на 1 рік з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року. На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21 листопада 2014 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ"; для отримання коштів вкладники ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" з 21 листопада по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ "Альфа-Банк"; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Дізнавшись про свою відсутність в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи з проханням роз'яснити про причини такого не включення. Уповноважена особа у листі від 19 грудня 2014 року №001/2823 повідомила, що договір банківського вкладу від 04 липня 2014 року №44106, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ", та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України. Відповідно до наказу Уповноваженої особи Гончарова С.І. від 18 листопада 2014 року №6 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів", керуючись пунктом 6 частини другої статті 37, частинами 2 та 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та висновками комісії з визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який додається до цього наказу, у тому числі за порядковим номером 2668 договір від 04 липня 2014 року №44106, вкладник ОСОБА_1 Позивач вважає протиправним рішення про визнання нікчемним договору банківського вкладу з мотивів його необґрунтованості та не підтвердження належними доказами, а також протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки вона суперечить вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та порушує право на отримання гарантованої суми вкладу. Відповідачі та третя особа подали до суду письмові заперечення проти позову, в яких підтримали мотиви нікчемності укладеного між позивачем та банком договору вкладу та зазначали про відсутність порушень з боку Фонду. Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". За визначенням статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Частиною першою статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відповідно до частини першої статті 1 та частини третьої статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб. Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Частина друга статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Згідно з частиною четвертою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах. Таким чином, після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" гарантує повернення кожному вкладнику банку суми відшкодування коштів за вкладом, у тому за договором про банківського рахунку, у межах 200 000,00 грн.; відмовлено у відшкодуванні коштів за вкладом може бути лише за наявності підстав, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Частина шоста статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі по тексту - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. При цьому Уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування. Як вбачається із листа Уповноваженої особи особа від 19 грудня 2014 року №001/2823 ОСОБА_1 не включений до переліку вкладників у зв'язку із визнанням нікчемним договору банківського вкладу від 04 липня 2014 року №44106, на підставі статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України, посилаюсь на те, що вказаний правочин порушує публічний порядок та спрямований на незаконне заволодіння майна держави. Згідно з частиною другою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем 1 не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та не наведено, що договір банківського вкладу (депозиту) від 04 липня 2014 року №44106, має ознаки нікчемного правочину, наприклад: у зв'язку із укладанням вказаного договору третя особа стала неплатоспроможною або позивач та банк є пов'язаними особами і укладений між ними договір не відповідає вимогам законодавства. Суд не приймає до уваги доводи Уповноваженої особи про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 04 липня 2014 року №44106, у зв'язку із тим, що кошти на ім'я позивача надійшли внаслідок "розбивки" великого вкладу іншого клієнта банку. Водночас жодного доказу на підтвердження доводів про перерахування на рахунок позивача коштів іншою особою відповідачем 1 до суду не надано; крім того, суд зауважує, відповідно до визначення статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладом, у тому числі, є кошти, які надійшли для вкладника на умовах договору банківського рахунку; при цьому Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути лише кошти, внесені безпосередньо вкладником. Крім того, суд зауважує, що факт знаходження на рахунку ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 190 000,00 грн. відповідачами не заперечується. Крім того, на переконання суду, формування документа на перерахування коштів після закінчення операційного часу жодним чином не свідчить про нікчемність укладеного договору банківського вкладу, оскільки відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня, тобто банк зобов'язаний виконати доручення клієнта незалежно від часу його надходження та формування. Проведення банком у базі даних платежів після закінчення операційного часу також не впливає на дійсність договору банківського вкладу та не є підставою для обмеження прав клієнта банку. Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету. Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідачами не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 04 липня 2014 року №44106, укладеного між позивачем та ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ"; відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом. Суд зауважує, що відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу (депозиту) від 04 липня 2014 року №44106, матеріали справи не містять, а про існування таких судових рішень ні суду, ні сторонам не відомо. Таким чином, наказ Уповноваженої особи Гончарова С.І. від 18 листопада 2014 року №6 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів" в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 04 липня 2014 року №44106, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ", є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню. Належить також звернути увагу, що відповідно до даного відповідачем 2 витягу з додатку до наказу від 18 листопада 2014 року №6 "Перелік транзакцій і правочинів (договорів), що відносяться до "нікчемних" внесена сума вкладу згідно з платіжними дорученнями є меншою, ніж вказано у цьому витязі, а саме: на вкладний рахунок внесено кошти у розмірі 190 000,00 грн., у витягу зазначено, що сума залишку на рахунку ОСОБА_1 становить 19 279 206,00 грн. Отже, відповідачем 1 не доведено наявність правових підстав для не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням дійсної суми відшкодування за договором банківського вкладу від 04 липня 2014 року №44106. Враховуючи викладене, на думку суду, позовні вимоги про зобов'язання відповідача 1 надати до Фонду додаткову інформацію про щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Суд також погоджується із позовними вимогами про зобов'язання Фонду включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки зобов'язання Уповноваженої особи надати до Фонду додаткову інформацію про щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" на повну суму вкладу за рахунок Фонду, є безумовною підставою для включення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Аналогічної правової позиції щодо необхідності включення особи до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалах від 21 листопада 2013 року №К/800/33412/13, від 21 листопада 2013 року К/800/33416/13, від 22 травня 2014 року №№К/800/16622/14, К/800/15485/14, від 09 червня 2015 року №К/800/16057/15. При цьому суд зазначає, що втручання у даному випадку у дискреційні повноваження Фонду, як суб'єкта владних повноважень, є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права, та враховує, що у межах спірних правовідносин відповідачами не доведено існування підстав для не відшкодування коштів за вкладом, що передбачені у частині четвертій статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для не включення позивача до переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю. 2. Визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича від 18 листопада 2014 року №6 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів" в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 04 липня 2014 року №44106, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ". 3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на повну суму вкладу за договором банківського вкладу від 04 липня 2014 року №44106. 4. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на повну суму вкладу за договором банківського вкладу від 04 липня 2014 року №44106. 5. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 219,24 грн. (двісті дев'ятнадцять гривень двадцять чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя В.А. Кузьменко http://reyestr.court.gov.ua/Review/52398644
  7. Державний герб України ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА 15.10.2015 Справа № 910/26664/15 За позовом PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) До Фонд гарантування вкладів фізичних осіб Про зобов'язання допустити для участі у конкурсі серед кваліфікованих інвесторів та визнання (оголошення) переможцем конкурсу Суддя Головатюк Л. Д. Представники сторін: без виклику ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява компанії PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання допустити PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) для участі у конкурсі серед кваліфікованих інвесторів, який візьме участь у виведенні неплатоспроможного ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" з ринку та визнання (оголошення) PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) переможцем конкурсу у спосіб "створення та продаж інвестору і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 порушено провадження у справі № 910/26664/15 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 29.10.2015. До позовної заяви позивачем було додане клопотання про забезпечення позову, відповідно до якого позивач просить суд: забезпечити позов шляхом заборони членам дирекції (Ворушиліну Костянтину Миколайовичу - Директор розпорядник, Оленчик Андрій Ярославович - Заступник директора розпорядника, Кияк Андрій Тарасович, Новіков Віктор Володимирович - Директор юридичного департаменту, Шевченко Павло Володимирович - Керівник юридичної служби, Нуженко Олена Володимирівна - Начальник фінансового відділу) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та іншим особам вносити пропозиції до Національного банку України та приймати рішення щодо ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КБ "Фінансова ініціатива" та/або відкликання його банківської ліцензії, а також змінювати спосіб виведення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КБ "Фінансова ініціатива" з ринку та (або) приймати рішення про визначення іншого способу виведення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КБ "Фінансова ініціатива" з ринку, окрім, як створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку та/або вчиняти дії спрямовані на завершення конкурсу з приводу створення та продажу інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку. Клопотання про забезпечення позову обґрунтоване наступним. На підставі постанови Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 408 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КБ "Фінансова ініціатива" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 23.06.2015 року прийнято рішення № 121 про запровадження з 24.06.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КБ "Фінансова ініціатива". У зв'язку з цим Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив про проведення пошуку потенційних інвесторів, що можуть бути залучені до виведення банку з ринку. Фонд запропонував потенційним інвесторам такі способи виведення банку з ринку: 1) відчуження всіх або частини активів і зобов'язань банку на користь приймаючого банку; 2) створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань банку; 3) продаж банку в цілому. З метою розширення кола потенційних інвесторів шляхом забезпечення подачі документів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб всіма зацікавленими особами, виконавча дирекція Фонду прийняла рішення 09 липня 2015 року (протокол № 153/15) про продовження строку для пошуку потенційних інвесторів, які виявили намір взяти участь у виведенні з ринку ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КБ "Фінансова ініціатива", про що було опубліковано на офіційному сайті 10.07.2015. PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) звернулась до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з листом- заявою від 14.07.2015, як потенційний інвестор, що зареєстрований на території іншої держави, для участі в конкурсі з вибору кваліфікованого інвестора з метою виведення неплатоспроможного ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" з ринку, шляхом створення та продажу інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку та подала необхідні для цього документи. 26 серпня 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надіслав лист №22- 29437/15 на адресу PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД), в якому зазначив, що за рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.08.2015 № 201/15 PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) була допущена до участі у конкурсі з вибору кваліфікованих інвесторів в частині виведення ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" з ринку шляхом створення та продажу перехідного банку. Також, в листі було зазначено, що відповідно до пункту 3.10 глави 3 розділу III Положення про виведення потенційного інвестора PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) визнано кваліфікованим інвестором. Позивачем на виконання п. 2.2 Положення, згідно викладеного в позовній заяві та клопотанні про забезпечення позову було сплачено 40 000 000,00 грн. гарантійного внеску. 10.09.2015 PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) було надано до Фонду конкурсну пропозицію із запропонованою ціною викупу ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" в розмірі 31 млн. грн. 15.09.2015 на сайті Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб було опубліковано наступне повідомлення: "З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 167 від 10 вересня 2015 року про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" до 23 жовтня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кашути Дмитра Євгеновича до 23 жовтня 2015 року включно". Як зазначає позивач, PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) єдина подала конкурсну пропозицію щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку, визначеного в плані врегулювання. Відповідно до п. 2.8. глави 2 розділу IV Положення про виведення виконавча дирекція Фонду розглядає конкурсні пропозиції на своєму засіданні та за результатами їх розгляду визначає найкращу пропозицію і оголошує переможця конкурсу. При визначенні найкращої конкурсної пропозиції виконавча дирекція Фонду виходить з принципу найменш витратного для Фонду способу виведення неплатоспроможного банку з ринку з особливостями, встановленими Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та цим Положенням. Подання однієї конкурсної пропозиції щодо способу виведення неплатоспроможного банку з ринку, визначеного в плані врегулювання, не є підставою для визнання конкурсу таким, що не відбувся. Відповідно до 2.11. глави 2 розділу IV Положення про виведення Фонд не пізніше наступного дня після прийняття рішення про оголошення переможця конкурсу письмово повідомляє усіх кваліфікованих інвесторів - учасників конкурсу про прийняте рішення щодо кожного з них. Не пізніше п'яти робочих днів після укладення з кваліфікованим інвестором або приймаючим банком відповідного договору Фонд розміщує на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет інформацію про переможця конкурсу. Проте, відповідач своїм рішенням від 01.10.2015 № 238/15, на думку позивача, в порушення норм матеріального права позбавив останнього можливості приймати участь в конкурсі серед кваліфікованих інвесторів, з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом створення та продажу інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива". Таким своїм рішенням, за переконанням позивача, відповідач зробив неможливим виконання плану врегулювання, порушив принцип дотриманням найменших витрат для Фонду, що суперечить ч. 1 ст. 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та призведе до втрати активів неплатоспроможного ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА", втрати майна та збитків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також порушив права та інтереси позивача, як потенційного інвестора. Посилаючись на викладені обставини справи та на положення ст. ст. 41, 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" позивач вказує на наявність (існування) небезпеки, в період розгляду позову прийняття рішення щодо ліквідації ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА", що у разі задоволення позову, призведе до неможливості реального відновлення прав та інтересів позивача, на захист яких подано вищезазначену позовну заяву. Дослідивши наведені у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову доводи, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність її часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Статтею 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Частинами 6 і 8 статті 67 ГПК України передбачено, що види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом. Відповідно до п. п. 1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Відповідно до п. п. 1, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Згідно положень ч. 4 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути продовжені. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 41 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання. З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 167 від 10 вересня 2015 року про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" до 23 жовтня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кашути Дмитра Євгеновича до 23 жовтня 2015 року включно. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 41 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання. Згідно зі ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку: 1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до п. 3 ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення. Відповідно до приписів ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду. Наведені положення чинного законодавства носять імперативний характер, і є обов'язковими до виконання тими суб'єктами, яким вони адресовані. Отже, як наслідок дійсно існує висока імовірність того, що в період розгляду позову Фонд та Національний банк України приймуть рішення про ліквідацію ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" та відкликання його банківської ліцензії, що у разі задоволення позову, призведе до неможливості реального відновлення прав та інтересів позивача, на захист яких подано вищезазначену позовну заяву. Таким чином, невжиття заходів до забезпечення позову, таких як заборона дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та іншим особам вносити пропозиції до Національного банку України та приймати рішення щодо ліквідації Публічного акціонерного товариства "КБ "Фінансова ініціатива" унеможливить виконання рішення суду у разі винесення рішення на користь позивача. Строк тимчасової адміністрації закінчиться та/або план врегулювання, запропонований Фондом, не буде виконаний 23.10.2015 (до першого засідання у справі), і Фонд зобов'язаний буде внести Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а останній прийняти рішення про ліквідацію банку. В той час, як в метою Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким передбачено діяльність Фонду є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відтак, першочерговою задачею Фонду, як установи, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом є відновлення платоспроможності банку. Наведене свідчить про наявність зв'язку між визначеними заходами до забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність таких заходів із заявленими вимогами. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду. При цьому, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування заходів до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Таким чином, суд визнає клопотання позивача про забезпечення позову обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, в частині заборони членам дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та іншим особам вносити пропозиції до Національного банку України та приймати рішення щодо ліквідації Публічного акціонерного товариства "КБ "Фінансова ініціатива". На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд - УХВАЛИВ: 1. Клопотання PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) про забезпечення позову задовольнити частково. 2. З метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та до набрання рішенням суду у даній справі законної сили: 2.1. Заборонити членам дирекції (Ворушиліну Костянтину Миколайовичу - Директор розпорядник, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б; Оленчик Андрію Ярославовичу - Заступник директора розпорядника, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б; Кияк Андрію Тарасовичу, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б; Новікову Віктору Володимировичу - Директор юридичного департаменту, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б; Шевченко Павлу Володимировичу - Керівник юридичної служби, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б; Нуженко Олені Володимирівні - Начальник фінансового відділу, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 33-Б, ідентифікаційний код 21708016) та іншим особам вносити пропозиції до Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, ідентифікаційний код 00032106) та приймати рішення щодо ліквідації Публічного акціонерного товариства "КБ "Фінансова ініціатива" (01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б; ідентифікаційний код 21708016) та/або відкликання його банківської ліцензії. 3. Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження". 4. Стягувачем у виконавчому провадженні за даною ухвалою про забезпечення позову є: компанія PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) (Агіас Софіас, 12, 1 поверх, квартира/офіс 101, Строволос, 2003, Нікосія, Кіпр; НЕ 625608). 5. Боржниками у виконавчому провадженні за даною ухвалою про забезпечення позову є: члени дирекції (Ворушилін Костянтин Миколайович - Директор розпорядник, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б; Оленчик Андрій Ярославович - Заступник директора розпорядника, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б; Кияк Андрій Тарасович, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б; Новіков Віктор Володимирович - Директор юридичного департаменту, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б; Шевченко Павло Володимирович - Керівник юридичної служби, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б; Нуженко Олена Володимирівна - Начальник фінансового відділу, адреса місця роботи: 01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, буд. 33-Б Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 33-Б, ідентифікаційний код 21708016). 6. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дати її прийняття 15.10.2015 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. 7. Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом року з моменту її винесення. Суддя Л. Д. Головатюк http://reyestr.court.gov.ua/Review/52317752
  8. Державний герб України ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА 14.09.2015 Справа № 910/24306/15 За позовом: компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE) до: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національного банку України за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ожго Євгенія Вікторовича за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Поліщук Олени Юріївни за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗПРОМБАНК" про: визнання недійсними умов договору Суддя: Цюкало Ю.В. Представники: без виклику сторін ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява компанії ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Національного банку України, за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ожго Євгенія Вікторовича, за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Поліщук Олени Юріївни, про визнання недійсними положень пункту 3.3 Договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15, укладеного між ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ та Уповноваженою особою Фонду 7 серпня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук О. Ю. та зареєстрованого у реєстрі за № 931;932. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2015 порушено провадження у справі № 910/24306/15. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 07.04.2015 року №217 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗПРОМБАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 07.04.2015 року прийнято рішення №70 про запровадження з 08.04.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРГАЗПРОМБАНК". У зв'язку з цим Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив про проведення пошуку потенційних інвесторів, що можуть бути залучені до виведення банку з ринку. Фонд запропонував потенційним інвесторам такі способи виведення банку з ринку: 1) відчуження всіх або частини активів і зобов'язань банку на користь приймаючого банку; 2) створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань банку; 3) продаж банку в цілому. З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК", керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 128 від 06 липня 2015 року про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" до 07 серпня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ожга Євгенія Вікторовича до 07 серпня 2015 року включно. 7 серпня 2015 року Фонд здійснив продаж неплатоспроможного ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" інвестору - ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ. ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" був проданий Фондом в цілому, включаючи зобов'язання перед вкладниками і кредиторами. Дані правовідносини були оформлені Договором купівлі- продажу № БВ-348/15 від 07.08.2015 року. Позивач зазначає, що Договір купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15 від 07.08.2015 року містить умови, які суперечать чинному законодавству України. Зокрема, щодо порядку приведення ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" у відповідність з вимогами законодавства України щодо дотримання нормативів капіталу та, а також щодо обставин непереборної сили (форс-мажор). 11.09.2015 року Позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або Національному банку України приймати рішення щодо ліквідації ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" та/або відкликання його банківської ліцензії; заборони Національному банку України блокувати та/або закривати кореспондентський рахунок ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" у Національному банку України; заборони Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або Національному банку України призначати ліквідатора ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" та обмежувати повноваження корпоративних органів управління ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК"; заборони вчинювати дії Національному банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо зупинення або обмеження діяльності ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" до закінчення розгляду справи в господарському суді з питань недійсності Договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15 від 7.08.2015 року. Подана заява мотивована тим, що існує висока імовірність того, що в період розгляду вищевказаного позову на підставі умов п. 3.3, п. 7.3 Договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15 від 07.08.2015 року, дійсність яких оспорюється Позивачем, Фонд та/або Національний банк України прийме рішення про ліквідацію ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК", що призведе до невиконання рішення суду в разі невжиття заходів до забезпечення позову. Дослідивши наведені у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову доводи, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність її часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Частинами 6 і 8 статті 67 ГПК України передбачено, що види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Відповідно до п. п. 1, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Згідно положень ч. 4 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути продовжені. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 41 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання. На підставі постанови Правління Національного банку України від 07.04.2015 року №217 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРГАЗПРОМБАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 07.04.2015 року прийнято рішення №70 про запровадження з 08.04.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРГАЗПРОМБАНК". У зв'язку з цим Фонд повідомив про проведення пошуку потенційних інвесторів, що можуть бути залучені до виведення банку з ринку. Фонд запропонував потенційним інвесторам такі способи виведення банку з ринку: 1) відчуження всіх або частини активів і зобов'язань банку на користь приймаючого банку; 2) створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань банку; 3) продаж банку в цілому. З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК", керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 128 від 06 липня 2015 року про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" до 07 серпня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ожга Євгенія Вікторовича до 07 серпня 2015 року включно. 07 серпня 2015 року Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснив продаж неплатоспроможного ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" інвестору - ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ. ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" був проданий Фондом в цілому, включаючи зобов'язання перед вкладниками і кредиторами. Дані правовідносини були оформлені Договором купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15, укладеним між ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ та Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ожго Є.В. 07 серпня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук О. Ю. та зареєстрованим у реєстрі за № 931;932. Згідно зі ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Відповідно до п. 3 ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення. Відповідно до приписів ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду. Відповідно, як наслідок, дійсно існує висока імовірність того, що в період розгляду позову на підставі умов Договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15 від 07.08.2015, дійсність яких оспорюється Позивачем, Фонд та Національний банк України прийме рішення про ліквідацію ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК", що, у разі задоволення позову, призведе до неможливості реального відновлення прав та інтересів Позивача, на захист яких подано вищезазначену позовну заяву. Таким чином, невжиття заходів до забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду у разі винесення рішення на користь Позивача. Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (надалі - "ГПК") господарський суд за заявою сторони має право вжити передбачених ст. 67 ГПК заходів до забезпечення позову, в тому числі шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Оскільки строк тимчасової адміністрації закінчився та/або план врегулювання, запропонований Фондом, не був виконаний, Фонд зобов'язаний внести Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. У разі ліквідації ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" буде анульовано випуск акцій, емітентом яких він є, а тому невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення господарського суду щодо визнання умов п. 3.3 та п. 7.3 Договору купівлі-продажу цінних паперів (акцій банку) № БВ-348/15 від 07.08.2015 року недійсними. Наведене свідчить про наявність зв'язку між визначеними заходами до забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність таких заходів із заявленими вимогами. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав Позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду. При цьому, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування вищевказаних заходів до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів Відповідача, третіх осіб у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Таким чином, суд знаходить клопотання позивача про забезпечення позову обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд - УХВАЛИВ: 1. Клопотання ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE) про забезпечення позову задовольнити частково. 2. З метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та до набрання рішенням суду у даній справі законної сили: 2.1. Заборонити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 33-Б, код ЄДРПОУ 21708016) та Національному банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106) приймати рішення щодо ліквідації Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗПРОМБАНК" (02098, м. Київ, Дніпровська Набережна, 13, код ЄДРПОУ 24262992) та/або відкликання його банківської ліцензії; 2.2. Заборонити Національному банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106) блокувати та/або закривати кореспондентський рахунок Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗПРОМБАНК" (02098, м. Київ, Дніпровська Набережна, 13, код ЄДРПОУ 24262992) у Національному банку України; 2.3. Заборонити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 33-Б, код ЄДРПОУ 21708016) та Національному банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106) призначати ліквідатора Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗПРОМБАНК" (02098, м. Київ, Дніпровська Набережна, 13, код ЄДРПОУ 24262992) та обмежувати повноваження корпоративних органів управління Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗПРОМБАНК"; 3. Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження". 4. Стягувачем у виконавчому провадженні за даною ухвалою про забезпечення позову є: компанія ПРАЙМСТАР ЕНЕРДЖІ ФЗЕ (PRIMESTAR ENERGY FZE) (4А 311, вільна зона Дубайського аеропорту, Дубаї, Об'єднані Арабські Емірати, 293390, Торгова ліцензія номер (1797)). 5. Боржниками у виконавчому провадженні за даною ухвалою про забезпечення позову є: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 33-Б, код ЄДРПОУ 21708016); Національний банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106). 6. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дати її прийняття 14.09.2015 року та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. 7. Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом року з моменту її винесення. Суддя Ю.В. Цюкало http://reyestr.court.gov.ua/Review/51039422
  9. Кто участвует? По-моему, важнейшая тема! Фонд є юридичною особою, однак не є органом державної влади, що дає підстави для висновку про порушення Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» принципу поділу державної влади, визначений статтею 6 Основного закону України, та передбаченого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, який вимагає, щоб закони та інші нормативно-правові акти приймалися на основі Конституції України та відповідали їй. Пленум Верховного Суду України погодився із думкою колегії суддів Вищого адміністративного суду України, що попри встановлену мету Закону № 4452-VI – захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України (стаття 2 Закону № 4452-VI) – його практичне застосування до неплатоспроможних банків ставить вкладників банку у нерівні умови при відшкодуванні депозитних коштів і призводить до протиправного позбавлення права власності, що суперечить статті 41 Конституції України. А тому з метою забезпечення конституційного порядку у сфері функціонування судової влади в Україні, необхідності дотримання принципів верховенства права, поваги до прав й основних свобод людини, враховуючи ухвалу Вищого адміністративного суду України, а також обговоривши положення Закону № 4452-VI, Пленум Верховного Суду України постановив звернутися до Конституційного Суду з конституційним поданням щодо невідповідності Закону № 4452-VI нормам Конституції України.
  10. Державний герб України КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19089/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н. В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О. ПОСТАНОВА Іменем України 16 квітня 2015 року м. Київ Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Грибан І. О., Губської О. А. за участю секретаря: Кравчук М. В. представника позивача ОСОБА_2, представників відповідачів Музичук Л. В., Арбузова О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_5 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Л. О. з позовом про визнання протиправною дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Л. O. при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладами ОСОБА_5 та визнання договору банківського рахунку № 5651 від 22.05.2014 р. нікчемним; зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Л. О. включити ОСОБА_5 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_5 в загальний реєстр вкладників для здійснення виплат за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2015 р. позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_5 та ПАТ "Старокиївський банк" було укладено договір банківського вкладу від 22.05.2014 р. № 5651 (а. с. 9), згідно якого банк відкриває поточний (на вимогу) рахунок клієнта № НОМЕР_2 у доларах та здійснює за ним операції, а за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти в порядку та на умовах, визначених договором. На підтвердження внесення коштів на рахунок, згідно договору від 22.05.2014 р. № 5651 позивачем до суду першої інстанції надано виписку банку від 29.05.2014 р. на суму 5000,00 доларів США (а. с. 13) та квитанції (а. с. 10-12) від 22.05.2014 р. № 1 (сума 1000,00 дол. США - 11730,46 грн.), від 23.05.2014 р. № 1 (сума 1000,00 дол. США - 11715,14 грн.), від 26.05.2014 р. № 1 (сума 1000,00 дол. США - 11660,82 грн.), від 27.05.2014 р. № 10 (сума 1000,00 дол. США - 11751,15 грн.), від 29.05.2014 р. № 1 (сума 1000,00 дол. США - 11765,59 грн.). На підставі постанови правління Національного банку України від 17.06.2014 р. № 365 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних" (а. с. 35-37) виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17.06.2014 р. прийнято рішення № 50 (а. с. 38) про запровадження з 18.06.2014 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" (код ЄДРПОУ 19024948, МФО 321477, місцезнаходження: вул. Микільсько-Ботанічна, 6/8, м. Київ, 01033, Україна). Тимчасову адміністрацію в банку запроваджено строком на 3 місяці з 18.06.2014 р. по 18.09.2014 р. включно. Постановою правління Національного банку України від 11.09.2014 р. № 563 було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" з 18.09.2014 р. (а. с. 39). На виконання даної постанови НБУ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 17.09.2014 року № 92 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" (а. с. 40). Даним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Старокиївський банк" з 18.09.2014 року та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку Пантіну Любов Олександрівну строком на один рік з 18.09.2014 року по 18.09.2015 року включно. 02.10.2014 р. позивач подав заяву з проханням надати пояснення щодо відмови ПАТ «Київська Русь» повернути суму вкладу та з проханням включити його в список вкладників ПАТ "Київська Русь" (а. с. 15). Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіна Л.О. листом від 07.11.2014 р. № 649/09-02 повідомила позивача, що враховуючи наявність фактів вчинення працівниками та клієнтами банку дій, спрямованих на неправомірне отримання від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, прийнято рішення про зупинення відповідних виплат та перерахувань. Крім того, в листі зазначено, що 01.09.2014 року банком була подана заява про відкриття кримінального провадження до ДДСБЕЗ МВС України (відомості внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження № 12014000000000367) та 19.09.2014 р. Фондом подано звернення до Генеральної прокуратури України щодо важливості недопущення безпідставної та незаконної виплати коштів, які гарантуються Державою. Крім того, було повідомлено, що договір банківського рахунку від 22.05.2014 року № 5651 та операції з переказу коштів на рахунок, відкритий на виконання вказаного договору, який є предметом кримінального провадження, банком визнані нікчемними відповідно до вимог частин 2 та 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 26 Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 р. № 4452-VI (далі - Закон № 4452) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 27 цього Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. За змістом пункту 4 ч.2 ст. 37 названого Закону уповноваженій особі, серед іншого, надано право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Водночас відповідно до ч. 2 та п.1 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Відмовляючи у задоволенні позову, серед іншого, суд першої інстанції дійшов висновку, що перелік, який складається уповноваженою особою та загальний реєстр вкладників, який затверджується Фондом, є різними за суттю, змістом та призначенням документами, так само як і за суб'єктом складання. Загальний реєстр Фонду є похідним переліку уповноваженої особи, а отже, у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_5 в загальний реєстр вкладників для здійснення виплат за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на думку колегії суддів, суд першої інстанції відмовив правомірно з огляду на те, що на стадії розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій у Фонду обов'язок по включенню позивача до загального реєстру вкладників не виник. Натомість, висновок суду першої інстанції про відсутність порушень прав позивача з боку уповноваженої особи Фонду, на думку колегії суддів, є передчасним. Позиція відповідача, як вбачається з матеріалів справи, була побудована на тому, що на рахунок позивача кошти надходили внаслідок дроблення рахунку іншого клієнта, розмір вкладу якого становив значно більше ніж 200000 грн. з огляду на те, що у касі банку була відсутня готівка і отримати кошти у касі було неможливо (а. с. 31). Кошти позивач отримував від ОСОБА_8, що не заперечується сторонами по справі. Вімовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_5 було укладено договір банківського рахунку з ПАТ «Старокиївський банк» 22.05.2014 року, в той час як постановою НБУ від 12.05.2014 року № 276/БТ даний банк було віднесено до категорії проблемних та було введено обмеження, в тому числі щодо залучення вкладів, що вказує на усвідомлення позивачем на момент укладення договору про віднесення банківської установи до категорії проблемних. З даного приводу колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 75 Закону № 4452 рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею, а суд першої інстанції на номер зазначеної постанови уваги не звернув, позаяк літерна позначка «БТ» відображає саме категорію рішень, що становлять банківську таємницю. Так колегія суддів зазначає, що порядок розкриття банківської таємниці визначається ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III, у відповідності до якої інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю. Диспозиція вказаної норми містить перелік суб'єктів на користь яких може бути здійснене розкриття банківської таємниці Національним банком: 1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про банки чи клієнтів банків, що збирається під час проведення банківського нагляду; 2) органам державної влади, уповноваженим здійснювати досудове розслідування; 3) органам державної виконавчої служби для примусового виконання свої рішення про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу, які відповідно до цього Закону є виконавчими документами та містять інформацію, що становить банківську таємницю; 4) органу банківського нагляду іншої держави. Відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 46 Закону № 4452 з дня призначення уповноваженої особи Фонду. Уповноважена особа банку була призначена 17.06.2014 р. рішенням виконавчої дирекції Фонду № 50 (а. с. 38). З огляду на це, колегії суддів незрозуміла позиція суду першої інстанції про обізнаність з проблемністю банку, в якому він виявив бажання відкрити рахунок. Крім того, судом першої інстанції було зазначено, що НБ України ввів обмеження щодо залучення вкладів банком. Натомість, таке обмеження містило умову, що вбачається з постанови Правління НБ України від 17.06.2014 р. № 365: залучення у вклади могли здійснюватись лише у межах сукупної заборгованості перед фізичними особами, що виникла на кінець дня дати прийняття постанови № 276/БТ (285, 4 млн. грн.). Колегія суддів зауважує, що той факт що станом на 10.06.2014 р. сума залучених коштів за даними Правління НБ України становила 287, 8 млн. грн., жодним чином не свідчить про порушення банком постанови № 276/БТ саме щодо спірної операції. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що сума повернутої заборгованості банку (депозитного вкладу) ОСОБА_8 у розмірі 5000 доларів США рівноцінна залученому вкладу від позивача, що суперечить висновку суду першої інстанції. Щодо твердження суду першої інстанції про проведення безготівкових операцій між рахунками зацікавленої особи та позивача колегія судів зазначає наступне. У відповідності до розділу 3 договору банківського рахунку № 5651 від 22.05.2014 р. клієнт має право поповнювати рахунок додатковими внесками коштів шляхом внесення готівки або в безготівковій формі в розмірах, регламентованих банком згідно чинного законодавства. Таким чином, банківський рахунок позивача не містить обмеження способу поповнення рахунку виключно готівковим (а. с. 9). Також колегією суддів з виписки з реєстру платіжних документів (долар США) за період з 22.05.2014 р. по 29.05.2014 р. (а. с. 43) вбачається, що вся сума спірних коштів з рахунку ОСОБА_8 № НОМЕР_3 (дебетовий рахунок) перераховувалась на рахунок № НОМЕР_4 (кредитовий рахунок), що був також дебетовим рахунком для операцій при перерахунку з нього коштів на рахунок позивача № НОМЕР_2 (кредитовий рахунок). У відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. № 280, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 р. за № 919/9518, призначення балансового рахунку 1002 А "Банкноти та монети в касі відділень банку" полягає у наступному. Призначення рахунку: облік готівки в національній та іноземній валюті в операційній касі відділень банку. За дебетом рахунку проводяться суми готівки, що вносяться до операційної каси відділень банку для зарахування на рахунки відділень та рахунки клієнтів; суми готівки, які отримані з установ Національного банку України; з філій (банків), відділень банку; з інших банків (філій, відділень); суми готівки, які надходять з обмінних пунктів, з підзвіту; залишок готівки з програмно-технічного комплексу самообслуговування тощо. За кредитом рахунку проводяться суми готівки, що видаються клієнтам відділення банку; суми готівки, що відправляються до установ Національного банку України, до філій (банків), відділень банку, до інших банків (філій, відділень); суми готівки, які видаються до обмінних пунктів, до програмно-технічних комплексів самообслуговування, у підзвіт тощо. З огляду на вказану норму, надана уповноваженою особою Фонду виписка свідчить про те, що 22.05.2014 р., 23.05.2014 р., 26.05.2014 р., 27.05.2014 р. та 29.05.2014 р. ОСОБА_8 фактично зняла зі свого рахунку кошти шляхом перетворення в готівку в касі відділення банку. В подальшому, згідно виписки, кошти на рахунок позивача перераховувались не безпосередньо з рахунку ОСОБА_8, як встановив суд першої інстанції, а з операційної каси банку, шляхом проведення суми готівки за дебетом рахунку № НОМЕР_4. З огляду на це, твердження уповноваженої особи Фонду про те, що реальні кошти позивачем на свій рахунок не вносились, що, в свою чергу, погіршило становище банку і призвело до його неплатоспроможності (а. с. 32), колегією суддів не приймається за необґрунтованістю. В частині зазначення відповідачем про наявність в діях банку ознак, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452, що виявились у наданні ОСОБА_8 переваг (пільг) у вигляді отримання повної суми вкладу, яка значно перевищує гарантовану, колегія суддів зазначає наступне. Матеріали справи, що розглядається, відображають інформацію про наявність станом на 22.05.2014 р. на рахунку ОСОБА_8 № НОМЕР_3 суми в розмірі 5265, 55 доларів США згідно договору № 5027 від 10.03.2011 р. (а. с. 83). Також в матеріалах справи наявний договір банківського вкладу № 03/1037-2013 від 20.03.2013 р., за умовами якого на користь ОСОБА_8 банком відкрито вкладний рахунок № НОМЕР_5 та внесено на нього кошти у сумі 12400 доларів США (а. с. 82). У відповідності до умов договору датою повернення вкладу є 25.03.2014 р., процентна ставка за вкладом складає 8, 5 %, а сплата нарахованих процентів здійснюється в кінці терміну шляхом їх перерахування на рахунок № НОМЕР_3. Відомостей про стан рахунку № НОМЕР_5 матеріали справи не містять. Натомість, припускаючи, що договір банківського вкладу № 03/1037-2013 від 20.03.2013 р. міг бути автоматично пролонгованим, колегія суддів зазначає, що станом на 22.05.2014 р. у зацікавленої особи на рахунках в сукупності знаходилась сума у розмірі: 12400 доларів США + 5265, 55 доларів США = 17665, 55 доларів США. Зважаючи на те, що у відповідності до п 2 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09.08.2012 р. № 14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 вересня 2012 р. за № 1548/21860, вклади в іноземній валюті включаються до загальної розрахункової суми після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 Закону. Днем початку процедури виведення банку є 17.06.2014 р. З 14.00 17.06.2014 р. НБ України встановив офіційний курс гривні по відношенню до 100 доларів США у розмірі 1176.0444 (до цього часу офіційний курс гривні становив 1172.8837). Таким чином, з матеріалів справи вбачається що загальна розрахункова сума за вкладами ОСОБА_9 могла знаходитись в межах діапазону 207196,36 грн. - 207754, 71 грн. за станом рахунків на 21.05.2014 р. З огляду на це, твердження відповідача про наявність мотиву в діях позивача та банку незаконно отримати від Фонду суму, що «значно» перевищує 200000 грн. є для колегії суддів досить сумнівним. Не залишено колегією суддів при прийнятті рішення поза увагою також той факт, що 13.05.2014 р. (вже після віднесення банку до категорії проблемних) ОСОБА_8 безперешкодно зняла зі свого вкладу готівкою 300 доларів США, так само, як і робила це протягом квітня, що суперечить висновку відповідача про неможливість останньої зняти зі свого рахунку певні суми вкладів. Крім того, доводи відповідачів про обов'язковість підтвердження реальності укладеного договору банківського вкладу Свідоцтвом про відкриття рахунку, колегією суддів не приймаються, з огляду на те, що в судовому засіданні 16.04.2015 р. представники відповідачів не змогли пояснити, яким нормативно - правовим актом передбачене таке Свідоцтво. Колегією суддів існування таких норм права також не встановлено. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладами ОСОБА_5 та визнання договору банківського рахунку № 5651 від 22.05.2014 р. нікчемним; зобов'язання уповноваженої особи Фонду включити ОСОБА_5 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом приймаються в якості належних. У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення частково не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування. Також колегія суддів приходить до висновку про необхідність повернення частини судових витрат, понесених позивачем за подання позову та апеляційної скарги у даній справі пропорційно задоволеним вимогам у порядку ст. 94 КАС України. Так загальна сума сплаченого судового збору позивачем становить 328, 86 грн., кількість заявлених позовних вимог: 3, з яких задоволених: 2. Таким чином сума, що підлягає поверненню позивачу складає 219, 24 грн. Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладами ОСОБА_5 та визнання договору банківського рахунку № 5651 від 22.05.2014 р. нікчемним; зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни включити ОСОБА_5 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб скасувати. В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити. Визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладами ОСОБА_5 та визнання договору банківського рахунку № 5651 від 22.05.2014 р. нікчемним. Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіну Любов Олександрівну включити ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1) в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2015 року залишити без змін. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 219 грн. 24 коп. (двісті дев'ятнадцять гривень 24 копійки). Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України. Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 16.04.2015 р.) Головуючий суддя Беспалов О.О. Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43613072
  11. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2015 року м. Київ Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі головуючого Колесника П.І., суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Жайворонок Т.Є., Шицького І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства “Ерде Банк” (далі – ПАТ “Ерде Банк”) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 березня 2015 року у справі № 910/14490/14 за позовом приватного акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” (далі – ПрАТ “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут”) до ПАТ “Ерде Банк”, реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С.В., товариство з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія Консалтинг Груп” (далі – ТОВ “Юридична компанія Консалтинг Груп”), про зобов'язання вчинити дії, в с т а н о в и л а: У липні 2014 року ПрАТ “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ “Ерде Банк”, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С.В., ТОВ “Юридична компанія Консалтинг Груп”, про зобов'язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 квітня 2009 року між закритим акціонерним товариством “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” і відкритим акціонерним товариством “Ерде Банк” (далі – ВАТ “Ерде Банк”) укладено іпотечний договір, за умовами якого позивач з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає із кредитного договору, передає, а відповідач приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених договором, нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 414,60 кв. м, що становить 107/1000 частин від нежилих приміщень площею 3930,40 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5, літ. А. Відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору кредитний договір – Кредитний договір № 19-КЛ, що укладений 12 вересня 2008 року між ВАТ “Ерде Банк” і ТОВ “Юридична компанія “Консалтинг Груп”. На час подання позовної заяви ТОВ “Юридична компанія “Консалтинг Груп” усі передбачені кредитним договором від 12 вересня 2008 року № 19-КЛ зобов'язання виконало, кредит погасило у повному обсязі. Проте запис про реєстрацію обтяження зазначеного нерухомого майна іпотекою за іпотечним договором не скасовано. Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду із вимогами про усунення перешкоди у здійсненні ПрАТ “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” права розпоряджатися належним йому на праві власності майном шляхом скасування запису № 2447299 в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про заборону відчуження оспорюваного нерухомого майна, внесеного 28 квітня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі іпотечного договору від 28 квітня 2009 pоку, а також про усунення перешкоди у здійсненні ПрАТ “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” права розпоряджатися належним йому на праві власності майном шляхом скасування запису № 2447334 у Державному реєстрі іпотек про заборону відчуження оспорюваного нерухомого майна. У подальшому, в жовтні 2014 року, ПрАТ “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про зміну предмета позову, в якій просило зобов'язати ПАТ “Ерде Банк” здійснити дії з вилучення з-під обтяження іпотекою та забороною відчуження нерухомого майна (запис про іпотеку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 2447334 від 11 вересня 2013 року; запис про обтяження у Державному реєстрі речових прав на оспорюване нерухоме майно № 2447299 від 11 вересня 2013 року, внесених на підставі іпотечного договору від 28 квітня 2009 року, укладеного між ВАТ “Ерде Банк” і закритим акціонерним товариством “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут”, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованого за реєстровим номером № 6060), шляхом подання заяви про державну реєстрацію припинення запису про іпотеку та запису про обтяження. Рішенням господарського суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року позов задоволено; зобов'язано ПАТ “Ерде Банк” здійснити дії з вилучення з-під обтяження іпотекою та забороною відчуження оспорюваного нерухомого майна. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ “Ерде Банк” на рішення господарського суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року повернуто у зв'язку з тим, що до цієї скарги не додано документів на підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі. Постановою Вищого господарського суду України від 11 березня 2015 року у справі № 910/14490/14 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що відповідно до пункту 22 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку, а оскільки предметом спору у цій справі є зобов'язання ПАТ “Ерде Банк” вчинити дії, то ця справа не пов'язана зі здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ “Ерде Банк”. Відтак, ПАТ “Ерде Банк” зобов'язано сплатити судовий збір у загальному порядку. Не погоджуючись із постановою Вищого господарського суду України від 11 березня 2015 року у справі № 910/14490/14, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Ерде Банк” подала заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 березня 2015 року у справі № 910/14490/14, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, а саме пункту 22 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” і положень Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, відповідно до яких від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку. На обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявник надав копію постанови Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 року у справі № 904/6370/14. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче. Під час розгляду справи господарськими судами встановлено, що постановою правління Національного банку України від 09 січня 2013 року № 4 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Ерде Банк”. Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11 листопада 2014 року № 117 “Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ “Ерде Банк” уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Ерде Банк” призначено Караченцева Артема Юрійовича. Як вбачається із матеріалів справи, касаційну скаргу подано представником уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Ерде Банк” Караченцевим А.Ю. без сплати судового збору. Згідно з пунктом 22 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку. Оскільки уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах звернулася до господарського суду не у зв'язку з виконанням своїх повноважень, а її вимоги не пов'язані з поданням позовів, щодо яких ця особа звільняється від сплати судового збору, то вона повинна сплачувати судовий збір у загальному порядку. У справі, яка розглядається, предметом спору є зобов'язання ПАТ “Ерде Банк” вчинити дії, а саме усунути перешкоди у здійсненні ПрАТ “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” права на розпорядження майном шляхом скасування записів про реєстрацію обтяження спірного нерухомого майна іпотекою за іпотечним договором, який припинив свою дію, у зв’язку з виконанням основного зобов’язання за кредитним договором, тому ця справа не пов'язана зі здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ “Ерде Банк”. Відповідно до частини першої статті 11126 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно. Виходячи із наведеного вище, у задоволенні заяви ПАТ “Ерде Банк” слід відмовити. Керуючись статтями 11114, 11123, 11124, 11126 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України п о с т а но в и л а: У задоволенні заяви уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства “Ерде Банк” відмовити. Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 4 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий П.І. Колесник Судді: М.І. Балюк В.П. Барбара І.С. Берднік Т.Є. Жайворонок І.Б. Шицький http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/BB82D15AFDA75098C2257E5E001D783B
  12. Державний герб України ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 07 травня 2015 року письмове провадження № 826/20776/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі 2) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича про визнання протиправними дій, визнання нечинним і скасування наказу в частині, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-1) та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича (далі - відповідач-2), в якій просить (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) : - визнати протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича щодо визнання нікчемними договору банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ» та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору; - визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича щодо не включення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ», за договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; - визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича щодо тимчасового обмеження (блокування) виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014 укладеним з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ»; - визнати протиправним рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яке викладено в протоколі Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.11.2014 № 237/14, в частині тимчасового обмеження (блокування) виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014 укладеним з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ»; - визнати протиправним бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, щодо не включення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ», за договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб4 - зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) кошти у розмірі 200 000,00 гривень (сума граничного розміру відшкодування) за її вкладом за договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ»; - зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 200 000,00 грн за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014 укладеним з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ». - зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно яких, на його думку, йому має бути виплачена гарантована сума відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зазначив, що відповідачами в порушення вимог чинного законодавства не включено ОСОБА_1 до переліку вкладників та Загального реєстру вкладників ПАТ «Комерційний банк «Український фінансвоий світ» (далі - ПАТ «КБ «УФС»), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку № 42843 від 27.06.2014, що порушує його майнові права. Відповідачі заперечили по суті заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що позивач правомірно не включений до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, оскільки позивач не має права на таке відшкодування. Відповідачі вказали на те, що за результатом перевірки укладеного між позивачем і ПАТ «КБ «УФС» договору банківського рахунку № 42843 від 27.06.2014, встановлено, що даний договір є нікчемним. Просили відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В судове засідання 09.04.2015 представник відповідача2 до суду не прибув, попередньо подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності; представники відповідачів та третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечили. Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи неявку представника відповідача2, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 09.04.2015 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. Між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ» (банк) та ОСОБА_1 (вкладник) укладено договір банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 27.06.2014 №42843, відповідно до якого, банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 179 653,19 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 27.07.2014 та зобов'язується сплачувати проценти за його користування. Відповідно до підпунктів 2.1.2, 2.1.3 пункту 2.1 договору від 27.06.2014 №42843, банк зобов'язується при настанні дати повернення вкладу, при зверненні вкладника до банку за отриманням вкладу або в день розірвання цього договору, повернути вкладнику суму вкладу та нараховані проценти; у разі якщо вкладник не звертається до банку за отриманням вкладу при настанні дати повернення вкладу цей договір вважається продовженим (пролонгованим) на той самий строк. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем 27.06.2014 на особистий вкладний рахунок зараховано грошові кошти у розмірі 179 653,09 грн., що підтверджується квитанцією від 27.06.2014 №TR.57140.17334.4. Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 №491 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.08.2014 №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ», згідно з яким з 15.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ»; уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова Сергія Івановича. Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014 №717 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Український фінансовий світ». Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.11.2014 №119 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014 та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» строком на 1 рік з 13.11.2014 по 12.11.2015. На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21.11.2014 Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ»; для отримання коштів вкладники Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» з 21 листопада по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачами, ОСОБА_1, дізнавшись про відсутність її в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, звернулась до Уповноваженої особи Фонду із заявою, у якій просила розблокувати рахунки та здійснити виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом. Проте, за результатами розгляду звернення позивача уповноважена особа у листі від 02.12.2014 №001/485 повідомила, що договір банківського вкладу від 27.06.2014 №42843, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ», та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України. Позивач посилаючись на протиправність бездіяльність відповідачів щодо не включення його до переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Частиною першою статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3 визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб. Частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Частина шоста статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860 (далі - Положення) уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. Як вбачається із наданої Уповноваженою особою відповіді на звернення позивача, викладеної в листі від 02.12.2014 №001/485, ОСОБА_1 не включено до переліку вкладників у зв'язку із визнанням нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 27.06.2014 №42843 на підставі статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України, посилаюсь на те, що вказаний правочин порушує публічний порядок та спрямований на незаконне заволодіння майна держави. Згідно з частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Частина третя статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Матеріали справи свідчать, що Уповноваженою особою Фонду на виконання обов'язків, передбачених ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «КБ «УФС», про що винесено наказ від 30.10.2014 № 34. Під час перевірки робочою комісією встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надходили внаслідок так званого «дроблення» рахунку іншого клієнта. Тобто, з рахунку клієнта банку, розмір вкладу якого становив більше, ніж 200 000 грн. начебто знімались кошти і відразу ж ця сума «надходила» на рахунок відкритий на ім'я позивача. Зокрема, фізична особа, яка мала значну суму грошових коштів на рахунку, домовлялась з працівниками банку про те, що вона начебто буде здійснювати «зняття» коштів у межах існуючих лімітів, а інша фізична особа буде «вносити» ці кошти на свій рахунок. В результаті таких дій, грошовий вклад із значною сумою подрібнювався або розподілявся на суми до 200000 гривень і цими подрібненими частками фактично «перекидався» на рахунки інших фізичних осіб. Згідно з висновками робочої комісії, вказані дії відбувались з метою отримати кошти не від банку і не за рахунок банку, який в той момент вже не міг виконувати свої зобов'язання перед вкладниками щодо повернення належних їм коштів, а отримати кошти від Фонду, тобто за рахунок державних коштів. За таких обставин витрати Фонду значно збільшуються без будь-яких законних на те підстав. За результатами роботи вказаної Комісії 10.11.2014 складено протокол засідання комісії щодо визнання нікчемними вкладів, яким запропоновано Уповноваженій особі Фонду визнати нікчемними правочини (договори) вкладів (депозитів), перелік яких наведено в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Протоколу. З урахуванням висновків Комісії та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 237/14 від 18.11.2014 Уповноваженою особою Фонду наказом від 18.11.2014 № 6 визнано нікчемними правочини (договори) згідно переліку. Витяг із Додатку № 1 міститься в матеріалах справи, згідно якого Договір банківського вкладу від 27 червня 2014 року № 42918 віднесено до нікчемних. Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем 2 не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та не наведено, що договір банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 27.06.2014 № 42843 має ознаки нікчемного правочину, наприклад: у зв'язку із укладанням вказаного договору третя особа стала неплатоспроможною або позивач та банк є пов'язаними особами і укладений між ними договір не відповідає вимогам законодавства. Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету. Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідачами не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 27.06.2014 № 42843, укладеного між позивачем та ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ»; відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом. Суд зауважує, що відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 27.06.2014 № 42843, матеріали справи не містять, а про існування таких судових рішень ні суду, ні сторонам не відомо. Таким чином, відповідачем 2 не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Враховуючи викладене, на думку суду, позовні вимоги №1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Що стосується позовної вимоги №2 суд вважає за необхідним зазначити наступне. Як зазначено вище, що уповноваженою особою листом від 02.12.2014 №001/485 фактично відмовлено у включенні ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, то суд не вбачає бездіяльності уповноваженої особи щодо вирішення питання про включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині. Разом з тим суд зауважує, що позовні вимоги №3-5 є невірно обраним способом захисту порушеного права та, як наслідок, задоволенню не підлягають, адже в межах наданих повноважень Фонд сам по собі не включає вкладників до Загального реєстру вкладників відповідного банку, а лише складає Загальний реєстр вкладників виключно на підставі інформації (переліку вкладників), яка надається Уповноваженою особою фонду. При цьому, саме Уповноважена особа фонду наділена повноваженнями на подання додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування, внаслідок чого належним способом захисту порушеного права, в рамках подібних правовідносин, є саме зобов'язання Уповноважену особу Фонду надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування, в разі встановлення судом під час розгляду справи факту необґрунтованості не включення кожного окремого вкладника банку до переліку вкладників. Як наслідок, суд вбачає наявними підстави для задоволення позовних вимог №7. Позовна вимога №6 задоволенню не підлягає, як передчасна, адже матеріали справи не містять в собі доказів не здійснення виплат щодо відшкодування коштів позивачу за договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 27.06.2014 № 42843, укладеним між позивачем та ПАТ «КБ «УФС» за наслідками набрання даним рішенням суду законної сили. Окрім того, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд встановити судовий контроль за виконанням прийнятого судового рішення та зобов'язання Фонду та Уповноваженої особи Фонду надати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк, суд зазначає наступне. Відповідно до змісту ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України. Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, має застосовуватися у виключних випадках. З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідачі можуть ухилятися від виконання рішення суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для не включення позивача до переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з формулювання позовних вимог, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню. Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича щодо визнання нікчемними договору банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ» та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору; Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 200 000,00 грн за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014 укладеним з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ»4 Відмовити в задоволенні решти позовних вимог. Судові витрати в сумі 18,27 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ» Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя Р.О. Арсірій http://reyestr.court.gov.ua/Review/44067385
  13. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 1 квітня 2015 року місто Київ Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого Барбари В.П., суддів: Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі – ПАТ «Банк Форум») Ларченко І.М. про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 910/5560/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» (далі – ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна») до ПАТ «Банк Форум» про зобов’язання вчинити дії та стягнення 230 936,42 грн, в с т а н о в и л а: 28 березня 2014 року ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Банк Форум» (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 29 липня 2014 року) про зобов’язання вчинити дії та стягнення пені у розмірі 181 176,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем доручень позивача щодо переказів коштів відповідно до договору банківського рахунка, укладеного між сторонами. Рішенням господарського суду міста Києва від 31 липня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 9 вересня 2014 року, позов задоволено частково. Зобов’язано ПАТ «Банк Форум» виконати доручення ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна» щодо перерахунку коштів, в іншій частині позову відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 вересня 2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 31 липня 2014 року залишено без змін. Обґрунтовуючи постанову, Вищий господарський суд України погодився із висновками судів попередніх інстанції, що ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна» не є кредитором банку у розумінні чинного законодавства України, тому на нього не поширюються обмеження щодо задоволення вимог до ПАТ «Банк Форум» під час запровадження тимчасової адміністрації, встановлені приписами статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до статті 11119 Господарського процесуального кодексу України уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Ларченко І.М. звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 910/5560/14 з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 2 грудня 2014 року у справі № 910/10423/14, від 23 грудня 2014 року у справі № 910/9228/14, від 16 вересня 2014 року у справі № 910/7157/14, в яких висловлено позицію про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог до банку під час запровадження у ньому тимчасової адміністрації, оскільки позивачі є його кредиторами, а в силу приписів пункту 1 частини п’ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» задоволення вимог кредиторів під час тимчасової адміністрації не здійснюється. Ухвалою Вищого господарського суду України від 17 лютого 2015 року вирішено питання про допуск справи № 910/5560/14 до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Господарськими судами встановлено, що 7 березня 2012 року між ПАТ «Банк Форум» (банк) і ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна» (клієнт) укладено договір банківського рахунка № 26006300219478 (далі – Договір). За змістом пункту 1.1 Договору банк відповідно до чинного законодавства відкриває клієнту поточний рахунок/-ки для здійснення розрахунково-касових операцій та зберігання коштів на ньому. Згідно з пунктом 2.5 Договору операції за розрахунковими документами, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, здійснюються банком у день надходження цих документів. Операції за розрахунковими документами, які надійшли після закінчення операційного часу, банк виконує не пізніше наступного робочого дня. Пунктом 2.8 Договору встановлено, що документ на переказ коштів може бути паперовим або електронним. Електронний документ встановленого зразка на переказ коштів має таку ж юридичну силу, як і паперовий документ. Подання електронного документа на переказ коштів здійснюється за допомогою автоматизованої банківської системи дистанційного обслуговування або іншої електронної системи, про що між сторонами укладається відповідний додатковий договір. За змістом пункту 3.3.1 Договору банк зобов’язався своєчасно здійснювати розрахункові операції позивача відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. 7 березня 2012 року сторони уклали додатковий договір на розрахункове обслуговування за допомогою автоматизованої банківської системи «IFOBS Клієнт-банк», згідно з яким банк зобов’язався належним чином забезпечувати розрахункове обслуговування поточного рахунка клієнта і надавати інформаційні послуги/повідомлення за допомогою зазначеної системи. Пунктами 3.3.2 та 3.3.3 додаткового договору сторони погодили, що банк зобов’язаний виконувати операції по рахунку клієнта з виконанням порядку та умов, передбачених додатковим договором, основним Договором та чинним законодавством України, і приймати до виконання електронні розрахункові документи клієнта, створені в системі «IFOBS Клієнт-банк». Позивачем у межах Договору та за допомогою автоматизованої банківської системи «IFOBS Клієнт-банк» ПАТ «Банк Форум» були надані доручення щодо здійснення переказу коштів від 11 березня 2014 року № 8 і № 9, від 14 березня 2014 року № 12, від 7 квітня 2014 року № 250, від 7 квітня 2014 року № 252 та від 8 квітня 2014 року № 253. Листом від 21 березня 2014 року № 68/3.1 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання доручень з огляду на запровадження у ПАТ «Банк Форум» тимчасової адміністрації, під час якої задоволення зазначених вимог ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна», які є вимогами кредитора, не здійснюється. Відповідно до пункту 7.1.2 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок – це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Відповідно до частин першої, третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Водночас банк згідно з частиною другою статті 1066 ЦК України має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Відповідно до статті 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов’язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту. Отже, зобов’язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського рахунка, мають майново-грошовий характер, відтак, у цьому випадку позивач є кредитором за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами. Постановою правління Національного банку України від 13 березня 2014 року № 135 ПАТ «Банк Форум» віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14 березня 2014 року № 14 та від 16 червня 2014 року № 49 розпочато процедури виведення ПАТ «Банк Форум» із ринку, здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 14 березня 2014 року по 13 червня 2014 року та його подальшої ліквідації. Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що тимчасова адміністрація – це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку – це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. За змістом частини п’ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов’язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку. Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку – юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов’язань. Таким чином, статус кредитора ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна» у цій справі спростовує помилковий і необґрунтований висновок суду касаційної інстанції про те, що на позивача не поширюються обмеження щодо задоволення його вимог до ПАТ «Банк Форум» під час запровадження у ньому тимчасової адміністрації, встановлені приписами пункту 1 частини п’ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». За таких обставин постанова Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 910/5560/14 є прийнятою внаслідок неоднакового і неправильного застосування касаційним судом норм матеріального права і підлягає скасуванню із направленням справи на новий касаційний розгляд. Керуючись статтями 11123 – 11125, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а: Заяву уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Ларченко І.М. задовольнити частково. Постанову Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 910/5560/14 скасувати і передати на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України. Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий В.П. Барбара Судді: І.С. Берднік В.С. Гуль А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок П.І. Колесник О.І. Потильчак І.Б. Шицький http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/9E15B1C6F179CF1EC2257E22002AB43E
  14. Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2015 року м. Київ К/800/46566/14 Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Єрьоміна А.В., суддів Кравцова О.В., Цуркана М.І., секретар судового засідання Вишняк О.М., за участю: представника позивача Ярового Я.В., представника відповідача Шевченка П.В., представників третьої особи Маслової В.М., Фадеєва А.В., прокурор Москаленко В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ЄРНАМІО КОНСАЛТІНГ ЛТД до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Національний банк України, про скасування рішень, що переглядається за касаційною скаргою ЄРНАМІО КОНСАЛТІНГ ЛТД на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року. ВСТАНОВИВ: У червні 2014 року ЄРНАМІО КОНСАЛТІНГ ЛТД звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив: - скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відхилення пропозиції ЄРНАМІО КОНСАЛТІНГ ЛТД (YERNAMIO CONSULTING LTD) плану врегулювання ПАТ «БАНК ФОРУМ», закріплене в пункті 1.1. протоколу засідання Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 105/14 від 27 травня 2014 року; - скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо затвердження плану врегулювання виведення з ринку ПАТ «БАНК ФОРУМ» шляхом відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії та подальшою ліквідацією, закріплене в пункті 1.2. протоколу засідання Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 105/14 від 27 травня 2014 року. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 серпня 2014 року апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банка України задовольнив. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2014 року - скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову ЄРНАМІО КОНСАЛТІНГ ЛТД до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Національний банк України про скасування рішень - відмовив повністю. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2014 року. Заслухавши доповідача, сторін по справі перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи ЄРНАМІО Консалтінг ЛТД є акціонером ПАТ «БАНК ФОРУМ», який володіє 98,68 % статутного капіталу ПАТ «БАНК ФОРУМ». Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 14 березня 2014 року прийнято рішення № 14 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «БАНК ФОРУМ» (код за ЄДРПОУ 21574573; МФО 322948; місцезнаходження: 02100, м. Київ, б-р Верховної Ради, буд.7). Фонд гарантування вкладів фізичних осіб оголосив конкурс про проведення пошуку потенційних інвесторів, що можуть бути залучені до виведення банку з ринку. Позивач виявив бажання виступити потенційним інвестором ПАТ «БАНК ФОРУМ» в частині виведення з ринку шляхом придбання неплатоспроможного банку в цілому. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 057/14 від 29 квітня 2014 року позивача було допущено до участі у конкурсі та визнано кваліфікованим інвестором. 16 квітня 2014 року, як вбачається з супровідного листа адресованого директору-розпоряднику Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Пасічнику В.В., з метою участі у конкурсі, оголошеного Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо пошуку потенційних інвесторів для виведення з ринку ПАТ «БАНК ФОРУМ» компанія ЄРНАМІО Консалтінг ЛТД надала необхідні документи для участі в конкурсі щодо пошуку потенційних інвесторів для виведення банка з ринку. 30 квітня 2014 року позивач надав відповідачу лист-зобов'язання, яким гарантував виконання наступних зобов'язань: 1) в строк до 12 травня 2014 року (включно) перерахування на рахунок, відкритий в територіальному управлінні Національного банку України, грошових коштів в сумі 50,0 мільйонів доларів США, які в подальшому будуть направлені на придбання Компанією YERNAMIO CONSULTING LTD (ЄРНАМІО Консалтінг ЛТД) акцій додаткової емісії ПАТ «БАНК ФОРУМ» (код за ЄДРПОУ 21574573; МФО 322948; місцезнаходження: 02100, м. Київ, б-р Верховної Ради, буд.7) відповідно до плану врегулювання, затвердженого Фоном гарантування вкладів фізичних осіб; 2) в строк до 01 січня 2014 року (включно) перерахування на рахунок, відкритий в територіальному управлінні Національного банку України, 600,0 мільйонів гривень, які в подальшому будуть направлені на придбання Компанією YERNAMIO CONSULTING LTD (ЄРНАМІО Консалтінг ЛТД) акцій додаткової емісії ПАТ «БАНК ФОРУМ» (код за ЄДРПОУ 21574573; МФО 322948; місцезнаходження: 02100, м. Київ, б-р Верховної Ради, буд.7) відповідно до плану врегулювання, затвердженого Фоном гарантування вкладів фізичних осіб; 3) направлення 800,0 мільйонів гривень, що знаходяться на інвестиційному рахунку Компанії YERNAMIO CONSULTING LTD (ЄРНАМІО Консалтінг ЛТД), відкритому в ПАТ «БАНК ФОРУМ», що становлять суму повернутої інвестиції у зв'язку із скасуванням додаткової емісії акцій, про здійснення якої було прийнято рішення Загальних зборів акціонерів Банку від 07.08.2013 p., на придбання Компанією YERNAMIO CONSULTING LTD (ЄРНАМІО Консалтінг ЛТД) акцій додаткової емісії ПАТ «БАНК ФОРУМ» (код за ЄДРПОУ 21574573; МФО 322948; місцезнаходження: 02100, м. Київ, б-р Верховної Ради, буд.7) відповідно до плану врегулювання, затвердженого Фоном гарантування вкладів фізичних осіб. Листом № 212554/14 від 13 травня 2014 року позивачу було повідомлено, що відповідно до умов конкурсу, переможцем конкурсу буде визнано учасника, який у сукупності : 1. Передбачить здійснення капіталізації ПАТ «БАНК ФОРУМ» на суму, необхідну для приведення економічних нормативів у відповідність до вимог Національного банку України та на дату складання плану врегулювання становить З 400 000 тис. грн. у найкоротший строк. 2. Здійснюватиме заходи щодо приведення діяльності ПАТ «БАНК ФОРУМ» у відповідність до вимог банківського законодавства. 3. Підтвердить необхідні джерела надходжень для проведення ефективної банківської діяльності та задоволення вимог кредиторів (в т.ч. шляхом реструктуризації зобов'язань) у вигляді бізнес-плану діяльності. 4. Погодиться на розірвання договору купівлі-продажу акцій в разі невиконання взятих на себе обов'язків та на накладання на нього штрафних санкцій у зв'язку із цим із боку Фонду. Також повідомлено позивача про надання доступу до інформаційного приміщення банку та про необхідність подання конкурсної пропозиції. У відповідь позивач своїм листом № б/н від 14 травня 2014 року повідомив дані своїх представників для ознайомлення з інформацією правового та фінансового характеру. Листом № б/н від 20 травня 2014 року позивач повідомив відповідача, що відсутність достатнього законодавчого регулювання не дають змоги позивачу в стислі строки вжити всіх необхідних заходів, необхідних для виконання банком вимог нормативно-правових актів Національного банку України. У зв'язку з чим, компанія ЄРНАМІО КонсалтінгЛТД просила розглянути можливість внесення змін до затвердженого Плану врегулювання ПАТ «БАНК ФОРУМ» в частині визначення в якості способу виведення з ринку неплатоспроможного банку наступного - створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань неплатоспроможного банку з подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку (ст. 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») та інших змін до Плану врегулювання, що будуть необхідні для реалізації зазначеного способу компанією ЄРНАМІО Консалтінг ЛТД. 26 травня 2014 року на засіданні Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вирішила: 1) Відкласти прийняття рішення щодо затвердження нового плану врегулювання ПАТ «БАНК ФОРУМ» до 18.00 години 27 травня 2014 року. 2) Запропонувати ЄРНАМІО Консалтінг ЛТД до 17.00 години 27 травня 2014 року подати інформацію щодо наявності законодавчих підстав для розміщення акцій додаткової емісії перехідного банку серед вкладників та кредиторів за методом Bail-in та конвертації в гривню зобов'язань банку. 3) Надати підтвердження домовленостей з Національним Банком України щодо рефінансування перехідного банку. 4) Надати вичерпну інформацію про наявність та надходження коштів, що будуть спрямовані ЄРНАМІО Консалтінг ЛТД на капіталізацію перехідного банку. 27 травня 2014 року, в строки визначені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, позивач подав зобов'язання інвестора та лист, в якому зазначив : - норми на яких може ґрунтуватися реалізація процедури придбання вкладниками банку акцій додаткової емісії банку з метою його до капіталізації, в рамках діючого законодавства України; - алгоритм дій та умови докапіталізації перехідного банку в процедурі виведення з ринку ПАТ «БАНК ФОРУМ»; - погодження надання Національним банком України стабілізаційного кредиту у розмірі та строки, визначені планом врегулювання, без визначення суб'єкту отримання стабілізаційного кредиту; - рахунки на яких наявні кошти, що будуть спрямовані на капіталізацію перехідного банку. 27 травня 2014 року на засіданні Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вирішила: 1.1 Відхилити пропозиції ЄРНАМІО Консалтінг ЛТД), як такі, що не відповідають Цивільному кодексу України та законодавству у сфері виведення неплатоспроможного банку ринку. 1.2 Затвердити План врегулювання неплатоспроможного банку ПАТ «БАНК ФОРУМ» з найменш витратним для Фонду способом виведення з ринку - відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії та подальшою ліквідацією ПАТ «БАНК ФОРУМ». Окрім того, судами було встановлено, що між Національним банком України в особі Голови Національного банку України Кубіва Степана Івановича (сторона 1), Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в особі Директора-розпорядника Пасічника Василя Васильовича (сторона 2), представника «ЄРНАМІО Консалтінг ЛТД» Новинського Вадима Владиславовича (сторона 3) була проведена спільна нарада, за результатами якої було досягнуто домовленість про наступне. Зокрема, зазначено, що сторона 3 : - протягом 2014 року забезпечить докапіталізацію Банку шляхом додаткової емісії акцій Банку та/або в інший спосіб в розмірі 1,95 млрд. грн., з яких: - надання у термін до 30 квітня 2014 року офіційної власної (чи власника істотної участі) гарантії про розміщення коштів на спеціальному рахунку в НБУ у розмірі 0,550 млрд.грн. до 12 травня 2014 року, які будуть гарантувати реалізацію Стороною 3 її намірів та в подальшому будуть спрямовані на придбання акцій найближчої додаткової емісії акцій Банку, відповідно до плану врегулювання, затвердженого Фондом до 12 травня 2014 року; - надання у термін до 30 квітня 2014 року офіційної власної (чи власника істотної участі) гарантії про розміщення коштів на спеціальному рахунку в НБУ у розмірі 0,600 млрд.грн. до 12 травня 2014 року, які будуть гарантувати реалізацію Стороною 3 її намірів та в подальшому будуть спрямовані на придбання акцій найближчої додаткової емісії акцій Банку, відповідно до плану врегулювання, затвердженого Фондом до 01 жовтня 2014 року. - 0,8 млрд. грн., що становлять суму повернутої Акціонеру інвестиції у зв'язку із скасуванням додаткової емісії акцій, про здійснення якої було прийнято рішення Загальних зборів акціонерів Банку від 07.08.2013, буде спрямовано на придбання акцій найближчої додаткової емісії акцій Банку відповідно до плану врегулювання, затвердженого Фондом. - здійснюватиме заходи щодо приведення діяльності Банка у відповідність до вимог банківського законодавства Сторона 1 та Сторона 2 : сприятимуть виконанню Стороною 3, взятих на себе зобов'язань щодо ефективної реалізації плану врегулювання, спрямованого на відновлення ефективної діяльності Банку; Сторона 1 надасть стабілізаційний кредит, у розмірі та у строки, визначені планом регулювання; Сторона 2 здійснюватиме виплати, гарантованих вкладів фізичних осіб, що закінчились до початку тимчасової адміністрації та в ході тимчасової адміністрації, згідно чинного законодавства, до моменту придбання Банку Стороною 3 згідно плану врегулювання. Після внесення необхідних змін до законодавства та їх вступу в силу - Сторона 2 внесе субординований борг в капітал Банку у розмірі виплаченої гарантованої суми на термін, погоджений у плані врегулювання. В іншому разі виплачені кошти будуть повернені Стороною 3. При цьому суди, суди попередніх інстанцій дійшли різних юридичних висновків під час надання правової оцінки правовій природі названої наради та документу, що її оформлює. Однак в даному разі, судова колегія касаційної інстанції, погоджуючись з висновками апеляційного суду, вважає висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки викладення будь-якого документу за формою та змістом у вигляді протоколу не є безумовним доказом того, що він є зобов'язуючим та створює юридично-правові наслідки для осіб, що брали участь у нараді. Так, суд апеляційної інстанції правильно кваліфікував розглядувану нараду (яка за своїм змістом є переговорами) як таку, що не створює зобов'язань для її учасників. Адже відповідно до змісту протоколу, складеного за результатами наради, не вживається жодного вислову зобов'язуючого характеру, що притаманний, або змісту правочину, або змісту рішення суб'єкта владних повноважень, та в ньому навіть відсутня дата його складання. Таким чином, суд першої інстанції невірно визначив зміст правовідносини сторін, що виникли в результаті проведення наради. Як закріплено в статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі Закон 4452-VI) цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Пунктом сьомим частини 4 статті 12 Закону 4452-VI передбачені виключні повноваження Фонду щодо затвердження плану врегулювання та змін до нього. Статтею 34 Закону 4452-VI передбачено, що Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання. У відповідності до статті 39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання з обов'язковим дотриманням принципу найменших витрат для Фонду. План врегулювання складається відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. У плані врегулювання на підставі оцінки фінансового і майнового стану банку визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із таких способів: 1) ліквідація банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб у порядку, встановленому цим Законом; 2) ліквідація банку з відчуженням у процесі ліквідації всіх або частини його активів і зобов'язань на користь приймаючого банку; 3) відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії неплатоспроможного банку та подальшою його ліквідацією; 4) створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку; 5) продаж неплатоспроможного банку інвестору. Після затвердження плану врегулювання тимчасова адміністрація та/або ліквідація банку здійснюються на підставі і на виконання плану врегулювання. Виконавча дирекція Фонду у будь-який час має право вносити зміни та доповнення до плану врегулювання. Виконавча дирекція Фонду зобов'язана внести зміни до плану врегулювання в частині зміни способу виведення неплатоспроможного банку з ринку, якщо реалізація обраного способу виведення банку з ринку виявилася неможливою протягом строків, визначених планом врегулювання. Фонд вживає будь-яких заходів на виконання плану врегулювання без повідомлення та отримання згоди учасників, боржників, кредиторів (вкладників) банку. Учасники, кредитори (вкладники) банку не мають права вимагати припинення або дострокового виконання зобов'язань банку та/або відшкодування їм збитків, понесених внаслідок виконання плану врегулювання. Уповноважена особа Фонду подає виконавчій дирекції Фонду письмовий звіт про виконання плану врегулювання за період тимчасової адміністрації не пізніше закінчення строку, на який була запроваджена тимчасова адміністрація. Умови проведення конкурсу, встановлені Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженим Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 5 липня 2012 року № 2 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за № 1581/21893. Так, згідно пункту 2.2. названого Положення Фонд організовує проведення конкурсу поетапно шляхом проведення таких дій: приймання конкурсних пропозицій, складених за результатами ознайомлення з інформацією в інформаційному приміщенні; розгляду конкурсних пропозицій учасників конкурсу (кваліфікованих інвесторів) виконавчою дирекцією Фонду; визначення та оголошення переможця конкурсу; інформування учасників конкурсу про результати конкурсу. Відповідно до пункту 2.6. цього ж Положення виконавча дирекція Фонду розглядає конкурсні пропозиції на своєму засіданні та за результатами їх розгляду визначає найкращу пропозицію і оголошує переможця конкурсу. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що станом на 20 травня 2014 року не було подано пропозицій кваліфікованими учасниками. При цьому, позивач замість подання необхідного пакету пропозицій звернувся з проханням змінити спосіб виведення банку з ринку. З огляду на викладене та беручи до уваги вимоги вищенаведених норм, відповідач, реалізовуючи віднесені до його дискреції повноваження щодо необхідності прийняття рішення за результатом розгляду поданих чи неподаних конкурсних пропозицій учасників конкурсу, діяв у відповідності до вимог встановлених законодавством та в межах наданих йому законодавством повноважень, відхиляючи пропозицію позивача, як таку, що не подана. За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для відмови в задоволенні позову в частині позовної вимоги про скасування рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відхилення пропозиції ЄРНАМІО КОНСАЛТІНГ ЛТД (YERNAMIO CONSULTING LTD) плану врегулювання ПАТ «БАНК ФОРУМ», закріплене в пункті 1.1. протоколу засідання Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 105/14 від 27 травня 2014 року. Водночас, аналізуючи зміст вищенаведених норм права, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне відзначити, що частина 4 статті 39 Закону 4452-VI чітко визначає випадки, коли Фонд має право вносити зміни та доповнення до плану врегулювання, а коли на нього покладено такий обов'язок. Тобто, якщо протягом строків, визначених планом врегулювання виявилось неможливим реалізувати обраний спосіб виведення банку з ринку Фонд зобов'язаний внести зміни до плану врегулювання в частині зміни способу виведення неплатоспроможного банку з ринку, в усіх інших випадках внесення змін є його правом, а не обов'язком та відноситься до дискреційних повноважень Фонду, внаслідок чого питання щодо відхилення чи прийняття пропозицій щодо плану врегулювання від учасників конкурсу являється дискреційними повноваженнями Фонду та не передбачає його обов'язку на прийняття позитивного чи негативного рішення, натомість зумовлює необхідність розгляду клопотання кваліфікаційного учасника. Разом з тим, обов'язок з внесення змін до плану врегулювання виникає після встановлення Фондом факту неподання жодної з пропозицій на конкурс, при цьому, з обов'язковим дотриманням принципу, регламентованого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку найменш витратним способом. Однак, враховуючи, що позивач в останній день подання пропозицій звернувся з проханням змінити спосіб виведення банку з ринку, яке, в свою чергу, передувало встановленню Фондом факту неможливості реалізації встановленого планом врегулювання від 12 травня 2014 року способу виведення банку з ринку, прийняття рішення про зміну способу виведення банку з ринку без розгляду клопотання позивача є необґрунтованим. За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення щодо затвердження плану врегулювання виведення з ринку ПАТ «БАНК ФОРУМ» шляхом відчуження всіх або частин, активів і зобов'язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії та подальшою ліквідацією, закріплене в пункті 1.2. протоколу засідання Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 105/14 від 27 травня 2014 року, а тому в цій частині від підлягає залишенню в силі. Щодо висновку Київського апеляційного адміністративного суду, що відповідачем не порушено вимог Закону 4452-VI та інших законодавчих актів, Вищий адміністративний суд України погоджується з ним та вважає його законним та таким який не підлягає скасуванню. Виходячи з наведеного та керуючись статтями 220, 223, 224, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ЄРНАМІО КОНСАЛТІНГ ЛТД задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог ЄРНАМІО КОНСАЛТІНГ ЛТД до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження плану врегулювання виведення з ринку ПАТ «БАНК ФОРУМ» шляхом відчуження всіх або частин, активів і зобов'язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії та подальшою ліквідацією, закріплене в пункті 1.2. протоколу засідання Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 105/14 від 27 травня 2014 року та в цій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2014 року залишити в силі. В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст рішення буде виготовлений в порядку та у строк, передбачені частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42519843
  15. Державний герб України ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 09 лютого 2015 року № 826/20045/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., суддів: Кузьменка В.А., Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максімус і КО", Товариства з обмеженою відповідальністю "Марго Груп" до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Публічне акціонерне товариство "Грін Банк" про визнання протиправними та скасування рішень № 595/БТ від 24.09.2014 та № 98 від 25.09.2014 ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Максімус і КО" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Марго Груп" звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Публічне акціонерне товариство "Грін Банк" про визнання протиправними та скасування рішень № 595/БТ від 24.09.2014 та № 98 від 25.09.2014. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Публічним акціонерним товариством "Грін Банк" не було допущено систематичного порушення законодавство у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом та банком виконувались всі економічні нормативи капіталу та ліміти відкритої валютної позиції, які значно перевищували нормативні значення, закріплені Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні затвердженої постановою Правління Національного банку України № 368 від 28.08.2001 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.09.2001 за №841/6032. Водночас позивачі зазначили про те, що оскільки постанова Правління Національного банку України № 593 від 22.09.2014 набрала чинності 24.09.2014, то зазначений нормативний документ, що встановлює нові вимоги та правила, не може застосуватись до правовідносин, що виникли до прийняття даної правової норми. Крім того, позивачі посилались на те, що оскаржувані рішення порушують передбачені статтею 25 Закону України «Про акціонерні товариства» права позивачів на отримання дивідендів, участь в управлінні справами банку, розпорядження своїми акціями, отримання у разі ліквідації банку частини його майна або вартості частини його майна тощо та інтереси акціонера. Представник позивача 1 у судовому засіданні 29.01.2015 підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі. У судове засідання 29.01.2015 представник позивача 2 не прибув, через канцелярію суду 28.01.2015 надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Відповідач 1 проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 29.01.2015 надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач 1 обґрунтовує тим, що перевіркою встановлено та зафіксовано у довідці про позапланову виїзну перевірку банку від 02.09.2014, що банк здійснює ризикову діяльність та не здійснював достатніх заходів у сфері управління ризиками легалізації кримінальних доходів, фінансування тероризму, зокрема, з метою зниження ризиків, що створює ризики використання послуг Банку для легалізації кримінальних доходів, фінансування тероризму, у зв'язку з чим було зроблено висновок про те, що подальше здійснення готівкових операцій є ризиковим і може створити загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку та прийнято рішення № 595/БТ від 24.09.2014. Також відповідач 1 посилався на те, що постановою № 593 від 22.09.2014 було лише конкретизовано поняття «систематичного порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», за вчинення якого з 11.07.2014 Національний банк України , відповідно до пункту 4 частини першої статті 76 Закону "Про банки і банківську діяльність", зобов'язаний прийняти рішення щодо віднесення банку до категорії неплатоспроможних. У судовому засіданні 29.01.2015 представники відповідача 1 заперечили проти позовних вимог та просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник відповідача 2 у судовому засіданні 29.01.2015 заперечив проти позовних вимог та 02.02.2015 через канцелярію суду надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що рішення № 98 від 25.09.2014 було прийнято у відповідності до пункту 2 частини п'ятої статті 12 та статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та на підставі постанови Національного банку України №595/БТ від 24.09.2014. У судовому засіданні 29.01.2015 представник третьої особи залишив вирішення адміністративного позову на розсуд суду. Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів ухвалила продовжити розгляд справи у письмовому провадженні. Під час розгляду справи колегія суддів, В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "Максімус і КО" є власником простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства «Грін Банк» в кількості 380 000 штук номінальною вартістю 2,00 грн. загальної номінальної вартості 7 600 000,00 грн., що складає 9,9152 % від загальної кількості акцій. Товариство з обмеженою відповідальністю «Марго Груп» є власником простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства «Грін Банк» в кількості 380 000 штук номінальною вартістю 2,00 грн. загальної номінальної вартості 7 600 000,00 грн., що складає 9,9152 % від загальної кількості акцій В період з 19.08.2014 до 02.09.2014 Національним банком України згідно з розпорядженням № 494-р від 18.08.2014 здійснено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Грін Банк" з окремих питань дотримання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму за станом на 19.08.2014 за період діяльності з 01.01.2014 до 18.08.2014 включно. За результатами перевірки складено довідку про позапланову виїзну перевірку від 02.09.2014 в розділі «Висновки» якої зазначено наступне: «За результатами перевірки, проведеної за станом на 19.08.2014, виявлено випадки порушення Банком вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон про банки), Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (далі - Закон), Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189 (далі - Положення № 189), Складу реквізитів та структури файлів інформаційного обміну між спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу та банками (філіями), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.06.2003 № 233 (далі - Склад реквізитів №233). Результати перевірки діяльності Банку з питань фінансового моніторингу свідчать про недостатність заходів, що здійснює Банк у сфері управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму, зокрема невикористання прав щодо відмови в проведенні (стаття 10 Закону) або зупинення проведення (стаття 17 Закону) фінансових операцій, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо у нього є достатні підстави підозрювати, що вони пов'язані з легалізацією кримінальних доходів/фінансуванням тероризму, і нездійснення (невжиття) достатніх заходів для зниження вищевказаних ризиків, припинення проведення клієнтами таких фінансових операцій, для недопущення використання Банку з метою легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму. Крім того, встановлено незадовільний рівень дій Банку щодо виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу відповідно до статті 15 Закону, ідентифікації та вивчення клієнтів, посилення контролю за веденням анкет клієнтів, веденням Реєстру, порядком наданням інформації до Спеціально уповноваженого органу. Враховуючи зазначене вище у інспекційної групи є підстави вважати, що Банк здійснює ризикову діяльність». 24.09.2014 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 595/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Грін Банк" до категорії неплатоспроможних», якою у зв'язку із встановленням факту здійснення Публічним акціонерним товариством "Грін Банк" ризикової діяльності, неодноразового застосування Національним банком України до Публічного акціонерного товариства "Грін Банк" заходів впливу/санкцій за порушення вимог законодавства з питань фінансового моніторингу та з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів Публічного акціонерного товариства "Грін Банк" відповідно до статей 15, 55 Закону України "Про Національний банк України", статей 63, 66, 73, 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", вимог розділу І та глави 13 розділу II Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства затвердженого постановою Правління Національного банку України постановляє № 346 від 17.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за №1590/21902 віднесено Публічне акціонерне товариство "Грін Банк" до категорії неплатоспроможних. 25.09.2014 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України № 595/БТ від 24.09.2014 та відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 12 та статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» прийнято рішення № 98, яким запроваджено з 25.09.2014 процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Грін Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на строк три місяці починаючи з 25.09.2014 по 25.12.2014 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації. Товариство з обмеженою відповідальністю "Максімус і КО" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Марго Груп" не погоджуючись з рішеннями № 595/БТ від 24.09.2014 та № 98 від 25.09.2014, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулись з відповідними позовами до суду. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 55 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України. Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті. Частиною другою статті 63 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що Національний банк України при здійсненні нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Абзацами дев'ятнадцятим та двадцять п'ятим статті 15 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що Правління Національного банку приймає рішення: про застосування заходів впливу (санкцій) до банків та інших осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком України відповідно до законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"; про віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних. Пунктом 12 частини першої статті 73 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, у томі числі, віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 76 зазначеного Закону Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі одноразового грубого або систематичного порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку. Пунктом 3.2 глави 3 розділу І Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства затвердженого постановою Правління Національного банку України № 346 від 17.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902 встановлено, що заходи впливу, що застосовуються Національним банком до банків, мають бути адекватними конкретним порушенням, які ними були допущені. Вибір адекватних заходів впливу, які застосовуються до банків відповідно до банківського законодавства та цього Положення, має здійснюватися з урахуванням: характеру допущених банком порушень; причин, які зумовили виникнення виявлених порушень; загального фінансового стану банку; розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників; інформації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) щодо порушення банками вимог, установлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон про систему гарантування), результатів перевірки банків Фондом гарантування. Пунктом 13.1 глави 13 розділу ІІ зазначеного положення встановлено, що Національний банк приймає рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі наявності хоча б однієї з підстав, передбачених банківським законодавством. Абзацами першим, другим, третім, четвертим, п'ятим пункту 13.11 глави 13 розділу ІІ Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства затвердженого постановою Правління Національного банку України № 346 від 17.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902 встановлено, що одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, визначається в порядку, установленому цим Положенням. Одноразовим грубим порушенням банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, є порушення вимог Закону про банки [у частині запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом] та/або Закону про запобігання легалізації, яке призвело до вчинення або пов'язане з вчиненням з використанням банку злочину(ів), передбаченого(их) частинами другою, третьою статті 209, частиною третьою статті 2585 Кримінального кодексу України, за який(і) власник істотної участі, контролер, керівник банку був засуджений на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили. Систематичним порушенням банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, є порушення банком однієї і тієї самої норми Закону про банки, Закону про запобігання легалізації, за які до банку більше чотирьох разів протягом року (до дня виявлення перевіркою банку з питань фінансового моніторингу та/або за результатами безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу порушення відповідного закону) застосовувалися заходи впливу / санкції, а саме: незабезпечення банком виконання обов'язку щодо відмови клієнту в його обслуговуванні в установлених Законом про банки випадках і за наявності відкритих кримінальних проваджень щодо злочину(ів), передбаченого(их) частинами другою, третьою статті 209, частинами другою, третьою статті 2585 Кримінального кодексу України, стосовно банку, власника істотної участі (контролера) банку, (керівника) та/або клієнтів банку; незупинення банком фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції. Постановою Правління Національного банку України № 593 від 22.09.2014 «Про внесення зміни до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» пункт 13.11 глави 13 розділу II доповнено після абзацу п'ятого новим абзацом такого зміст: «Систематичним порушенням банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, також є встановлення факту здійснення банком ризикової діяльності та застосування Національним банком два і більше разів протягом трьох років, що передують установленню такого факту, до банку заходів впливу та/або санкцій за порушення цього законодавства». Отже, положення абзацу 6 та абзацу 3 пункту 13.11 глави 13 розділу II Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства затвердженого постановою Правління Національного банку України № 346 від 17.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за №1590/21902 суперечать один одному щодо юридичної визначеності термінів, що у свою чергу суперечить висновкам Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 18.12.2008 у справі "Новік проти України" зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону", у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь - який ризик свавілля". Таким чином, з цих підстав не може бути застосовано вказані норми постанови Правління Національного банку України для визначення систематичності порушення. Відповідно до постанови № 595/БТ від 24.09.2014 до Публічного акціонерного товариства "Грін Банк" було застосовано захід впливу у вигляді віднесення до категорії неплатоспроможних за систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема в разі встановлення факту здійснення банком ризикової діяльності та застосування Національним банком України два і більше разів протягом трьох років, що передують установленню такого факту, до банку заходів впливу та/або санкцій за порушення цього законодавства. Як на обставину, яка зумовлює підстави для висновку про допущення Публічним акціонерним товариством "Грін Банк" зазначених порушень в постанові № 595/БТ від 24.09.2014 вказано про те, що протягом травня - липня 2014 року банк за ознаками внутрішнього фінансового моніторингу надав до Спеціально уповноваженого органу інформацію про фінансові операції з отримання клієнтами ПАТ "ГРІН БАНК" - фізичними особами через касу ПАТ "ГРІН БАНК" готівкових коштів на загальну суму більше ніж 3 млрд. грн., що свідчить про наявність у ПАТ "ГРІН БАНК" достатніх підстав підозрювати, що здійснювані операції містять ризики використання послуг ПАТ "ГРІН БАНК" для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, однак не відмовляв у проведенні та не зупиняв проведення зазначених операцій відповідно до вимог статей 10 та 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», що свідчить про невжиття банком достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму. А також містить посилання на факт застосування до Публічного акціонерного товариства "Грін Банк" заходів впливу та санкції за виявлені в його діяльності порушення вимог законодавства рішеннями № 823 від 19.10.2012, № 657 від 06.09.2013, №130 від 25.03.2014, № 191 від 1205.2014. Пояснювальна записка до проекту постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Грін Банк" до категорії неплатоспроможних", додані до неї матеріали, копії яких наявні і в матеріалах справи та постанова № 595/БТ від 24.09.2014 містять детальний опис операцій проведених банком щодо яких було подано до Спеціально уповноваженого органу інформацію про фінансові операції, які містять ризики використання послуг банку для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, водночас крім посилань на факти того, що один рахунок, за яким було проведено фінансові операції зі зняття готівкових коштів, був відкритий на підставі паспорта, що відповідно до бази даних інформаційно-довідкової системи втрачених паспортів Міністерства внутрішніх справ України є втраченим та того, що обсяг коштів, які юридичні особи переказали на рахунки фізичних осіб-контрагентів як фінансову допомогу, що надалі були перераховані 525 фізичним особам, у багато разів перевищує розмір їх статутних капіталів не містять обґрунтованого викладу обставин, які стали підставою для висновку про спрямованість зазначених операцій на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму. Відповідачем суду надано листи Міністерства доходів та зборів України №7602/5/99-99-09-01-16 від 24.04.2014 в якому зазначено про те, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32014000000000026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України в рамках якого встановлено, що в ПАТ "Грін Банк" (МФО 322324) з використанням рахунків підконтрольних юридичних осіб ТОВ "Тінтрейд" (код 38421967), ТОВ "Оскар МТ" (код 38422033), ТОВ "Мактрейдер" (код 38653861), ТОВ "ТОР 2013" (код 38769920), ТОВ "Будівельник ІНВ" (код 38470988), ТОВ "Ломінвест" (код 38210417), ТОВ "Альфа Стіл" (код 38991148), ТОВ "Еліопт" (код 38992644) проводились операції, які можуть бути пов'язані з легалізацією доходів одержаних злочинним шляхом та №8507/5/99-99-09-01-16 від 08.05.2014 в якому зазначено про те, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32014000000000026 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.03.2014 за фактом вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок фіктивного підприємництва та вчинення дій спрямованих на приховання та маскування незаконного походження таких коштів, яким встановлено, що група осіб за попередньою змовою з службовими особами ПАТ «Грін банк» (МФО 322324) протягом 2013-2014 років вчиняли фінансові операції з коштами, одержаними внаслідок фіктивного підприємництва з використанням ряду суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Тінтрейд» (38421967), ТОВ «Оскар МТ» (38422033), ТОВ «Марктрейдер» (38653861), ТОВ «Тор 2013» (38769920), ТОВ «Будівельник інв» (38470988), ТОВ «Ломінвест» (38210417), ТОВ «Альфа стіл» (38991148), ТОВ «Еліопт» (38992644), спрямовані на приховання та маскування незаконного походження таких коштів на суму понад 14 599,4 млн. грн., які перевищують вісімнадцять тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян і є особливо великим розміром, №12188/5/99-99-09-01-16 від 26.06.2014 відповідно до якого за обставинами, викладеними у листі № 48-402/11308/БТ від 19.03.14 Національного банку України 16.04.2014 відповідно до ч. 1 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014000000000026 внесено дані про правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 209 КК України та розпочато досудове розслідування по даному правопорушенню, яке триває. Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Таким чином, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо вироком у кримінальній справі або постановою про адміністративний проступок, відповідно обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (у постанові про закриття кримінальної справи), не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/25519/13 від 18.11.2014. Відповідачем 1 доказів на підтвердження факту наявності вироків суду за кримінальними провадженнями зазначеними в листах Міністерства доходів та зборів України №7602/5/99-99-09-01-16 від 24.04.2014, №8507/5/99-99-09-01-16 від 08.05.2014, №12188/5/99-99-09-01-16 від 26.06.2014 суду надано не було, як не було зазначено про наявність відповідного факту. Крім того, суд звертає увагу на, що в зазначених листах не вказано про порушення кримінальних проваджень за ознаками злочину передбаченого статтею 209-1 «Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму», чи статті 2585 «Фінансування тероризму» Кримінального кодексу України. Інших доказів та обґрунтувань на підтвердження факту наявності підстав для висновку про спрямованість операцій зазначених в постанові № 595/БТ від 24.09.2014 на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, крім зазначених, відповідачем суду надано не було, в зазначеному рішенні не наведено. Таким чином, суд вважає, що у даному випадку відсутні належні та допустимі докази щодо наявності порушень, встановлених Національним банком України за результатами перевірки станом на 19.08.2014 за період діяльності з 01.01.2014 до 18.08.2014 та викладених у довідці від 02.09.2014. Водночас суд звертає увагу на те, що відповідно до положень статті 76 Закону України «Про банки та банківську діяльність» прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних обумовлено таким, обов'язковим кваліфікуючим критерієм як наявність загрози інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, у той час як відповідачем 1 не тільки не наведено доказів на підтвердження факту наявності відповідної загрози, ні в рішенні № 595/БТ від 24.09.2014, ні під час судового засідання, а й не зазначено про наявність відповідного факту. При цьому позивачем на підтвердження факту відсутності загрози інтересам вкладників чи інших кредиторів банку надано суду виписки про стан рахунків в цінних паперах. Також суд звертає увагу на наступне. Статтею 238 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. З аналізу положень Закону України «Про банки та банківську діяльність» та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства затвердженого постановою Правління національного банку України № 346 від 17.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902 вбачається, що віднесення банку до категорії неплатоспроможних є адміністративно - господарською санкцією. Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Отже, уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, має прийняти рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, при цьому закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування санкцій. Враховуючи той факт, що Господарський кодекс України має вищу юридичну силу ніж Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства затвердженого постановою Правління національного банку України № 346 від 17.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902, суд відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України при визначенні строків застосування адміністративно-господарських санкцій застосовує саме положення Господарський кодекс України, а не зазначеного Положення. Як вбачається з пояснювальної записки до проекту постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Грін банк" до категорії неплатоспроможних" підставою для її прийняття було виявлення порушень законодавства станом на 19.08.2014 за період діяльності з 01.01.2014 до 18.08.2014, а також застосування до ПАТ "Грін банк" заходів впливу за порушення законодавства згідно з рішенням Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банку від 19.10.2012 № 823, від 06.09.2013 № 657, від 25.03.2014 №130 (довідка про позапланову виїзну перевірку від 12.03.2014) та від 12.05.2014 № 191. Таким чином, по двох виявлених порушеннях пройшов річний та піврічний, а по одному піврічний строки застосування санкцій, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності. У сфері обсягу повноважень органів державної влади цей принцип передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою точністю примусові заходи, що будуть застосовані представниками влади в тій чи іншій ситуації. При цьому презумується неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України при здійсненні своїх повноважень. Заборона притягнення до юридичної відповідальності через призму принципу юридичної визначеності передбачає остаточність рішення, прийнятого як органом державної влади, так і судовим органом, до якого рішення органу оскаржується, недопустимість повторного розгляду вже вирішеної справи. Ці принципи застосовуються для уникнення свавілля органів державної влади при прийнятті ними рішень, зокрема і щодо притягнення до юридичної від повільності. Законодавець конституційною нормою встановив чітку заборону щодо повторності притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Та обставина, що вказана норма статті 61 вміщена у Розділ II «Права, свободи і обов'язки людини і громадянина» не обмежує її дію лише на фізичних осіб громадян, верховенство права та принцип правової визначеності, як його елемент, стосуються юридичних осіб. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К/9991/42358/11 від 17.09.2014. Суд вважає, що притягнення до відповідальності шляхом накладення штрафу, зупинення певних операцій та віднесення до неплатоспроможних є одним видом юридичної відповідальності за одне і те саме правопорушення. З огляду на зазначене, враховуючи положення статті 250 Господарський кодекс України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій та статті 61 Конституції України щодо заборони притягнення до юридичної відповідальності двічі за одне й те саме правопорушення, а також встановлення судом факту недоведеності вчинення позивачем порушення встановленого довідкою про позапланову виїзну перевірку від 02.09.2014, суд дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення ПАТ "Грін банк" до відповідальності за систематичне порушення вимог чинного законодавства шляхом віднесення його до категорії неплатоспроможних, оскільки відповідна ознака може мати місце тільки у випадку встановлення факту вчинення нового правопорушення. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що постанова № 595/БТ від 24.09.2014 була прийнята за відсутності на те правових підстав. Частиною першою статті 34 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Таким чином, передумовою початку процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку є прийняття Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Відповідно до рішення № 98 від 25.09.2014 його було прийнято на підставі постанови Правління Національного банку України № 595/БТ від 24.09.2014. З огляду на викладене, враховуючи те, що судом було встановлено факт прийняття постанови № 595/БТ від 24.09.2014 за відсутності на те правових підстав, у то час, як єдиною обставиною, яка зумовила прийняття відповідачем 2 рішення № 98 від 25.09.2014 був факт винесення зазначеної постанови, суд дійшов висновку наявність підставі для визнання протиправним та скасування рішення № 98 від 25.09.2014 Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,- П О С Т А Н О В И Л А: 1.Адміністративний позов - задовольнити повністю. 2.Визнати протиправною та скасувати постанову Правління Національного банку України № 595/БТ від 24.09.2014 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ГРІН БАНК» до категорії неплатоспроможних». 3.Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 98 від 25.09.2014 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ГРІН БАНК». Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Головуючий суддя О.П. Огурцов Судді В.А. Кузьменко І.М. Погрібніченко http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42647536
  16. Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 грудня 2014 року м. Київ К/800/55592/14 К/800/60271/14 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С., секретар судового засідання - Романишин О.Р., за участю представників: від позивача - Когут Н.М., довіреність б/н від 13.11.2014 року, від відповідача - Маслова В.М., довіреність №18-225/25910 від 26.05.2014 року, третя особа - ОСОБА_6, від третіх осіб - ОСОБА_7, довіреність №01/1138 від 30.09.2014 року, ОСОБА_4, довіреність б/н від 19.09.2014 року, ОСОБА_8, довіреність №6/2014 від 22.12.2014 року, ОСОБА_9, від прокуратури - Бараненко І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Національного банку України та заступника прокурора міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі №826/2238/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-Фонд" до Національного банку України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "БАЗИС", громадська організація "Об'єднання вкладників "БАЗИС", публічне акціонерне товариство "Інвестор", товариство з обмеженою відповідальністю «Вовчанський міжрайагропостач», ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, за участю прокуратури міста Києва, про скасування постанови №357 від 23.08.2012 року,- ВСТАНОВИЛА: В лютому 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестор-Фонд" (далі по тексту ТОВ "Інвестор-Фонд") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України, яким просило скасувати постанову Правління Національного банку України від 23.08.2012 року №357 «Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "БАЗИС" (далі по тексту банк "БАЗИС", Банк). Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2014 року у справі №826/2238/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у зазначеній справі, позовні вимоги задоволено. Обґрунтовуючи свою правову позицію, окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки при розгляді справи відповідачем не була обґрунтована недоцільність виконання плану тимчасової адміністрації по фінансовому оздоровленню банку "БАЗИС", отже оскаржену постанову Національного банку України не можна вважати прийнятою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Національний банк України та заступник прокурора міста Києва звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм статей 7, 9, 86, 159 КАС України, не застосування до спірних правовідносин п.4 ч.1 ст.20, ч.2 ст.73, ч.4 ст.84 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), п.6.3 Розділу 6 Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку від 28.08.2001 року №369, п.п.1.1 Глави 1, п.п.1 Глави 2 Розділу 2 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку від 28.08.2001 року №368, п. 3.1 Розділу 3 Положення про порядок надання банкам та філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.08.2011року №281, просять скасувати вказані вище судові рішення, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Також Національний банк України заявив до суду клопотання про зупинення виконання судових рішень у справі. Розглядаючи клопотання відповідача судова колегія виходить з наступного. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 215 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач після відкриття касаційного провадження вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються. Касаційний суд може зупинити виконання судових рішень у разі, якщо не зупинення їх виконання стане перешкодою для захисту порушених прав, свобод та інтересів сторони, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. В основу клопотання Національним банком України покладена думка щодо відсутності правового механізму повернення банківської ліцензії неплатоспроможного банку, однак доводів, які б підтверджували наявність перешкод для захисту порушених прав, свобод та інтересів сторони, в зв'язку з виконанням судового рішення у цій справі, відповідачем не наведено. В зв'язку з викладеним у суду відсутні підстави для задоволення клопотання про зупинення виконання судових рішень у справі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, прокуратури, розглянувши і обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Правління Національного Банку України від 20.04.2012 року №168 вирішено призначити у Комерційному банку «Базис» тимчасову адміністрацію строком на шість місяців - з 23.04.2012 року до 23.10.2012 року, оскільки аналіз показників діяльності банку і результати інспекційної перевірки свідчать про погіршення його фінансового стану, зниження рівня ліквідності та загрозу втрати платоспроможності. Постановою Правління Національного банку України від 23 серпня 2012 року № 357 вирішено відкликати банківську ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації Комерційного банку «Базис». В мотивувальній частині вищезазначеної постанови зазначено, що, з врахуванням висновків Генерального департаменту банківського нагляду про неможливість фінансового оздоровлення Комерційного банку «Базис», доцільне відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку. Пропозиції виконуючого обов'язки тимчасового адміністратора банку містять висновки про неплатоспроможність банку та неможливість приведення його діяльності у правову та фінансову відповідність до вимог Закону про банки та нормативно - правових актів Національного банку України, а тому фінансове оздоровлення банку є неможливим. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційних скарг, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного. Відповідно приписів статті 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій. Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Відповідно до частин 5, 6 статті 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність», при здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банк України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. Згідно частині 1 статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Національний банк України зобов'язаний призначити тимчасову адміністрацію у разі загрози платоспроможності банку. Частина 3 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне і виняткове право управляти банком та зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність із вимогами цього Закону та нормативно-правовими актами Національного банку України з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів. За приписами статті 83 вищезазначеного Закону, тимчасовий адміністратор не пізніше ніж через два тижні з дня призначення подає Національному банку України попередній звіт. Попередній звіт повинен включати результати загальної оцінки відповідності діяльності банку вимогам цього Закону і нормативно-правовим актам Національного банку України та пропозиції щодо приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність з вимогами цього Закону та нормативно-правовими актами Національного банку України. Якщо тимчасова адміністрація призначена у зв'язку з погіршенням фінансового стану банку або за висновком Національного банку України фінансовий стан банку погіршився, попередній звіт також повинен включати: 1) результати попередньої оцінки фінансового стану банку (стану кредитного портфеля, активів та зобов'язань, ліквідності тощо); 2) пропозицію щодо суми коштів, необхідних для відновлення платоспроможності банку, або необхідності відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку; 3) пропозиції щодо можливих шляхів фінансового оздоровлення банку (капіталізація банку за рахунок учасників та/або інвесторів, продаж активів для погашення зобов'язань, реорганізація тощо). Тимчасовий адміністратор вживає заходів для відновлення діяльності банку відповідно до плану дій тимчасового адміністратора, а в разі призначення тимчасової адміністрації у зв'язку з погіршенням фінансового стану банку - відповідно до програми фінансового оздоровлення банку. Тимчасовий адміністратор подає Національному банку України: план дій тимчасового адміністратора у строк до двох тижнів з дня призначення тимчасової адміністрації; програму фінансового оздоровлення банку у строк до одного місяця з дня призначення тимчасової адміністрації. Тимчасовий адміністратор складає план дій тимчасового адміністратора або програму фінансового оздоровлення банку та подає Національному банку України звіт про їх виконання в порядку, встановленому Національним банком України. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, тимчасовою адміністрацією Банку "БАЗИС» 25.07.2012 року розроблена та затверджена Програма його фінансового оздоровлення. Названа Програма фінансового оздоровлення розроблена на період до 23.10.2012 року та включає аналіз фінансового стану і платоспроможності банку, заходи щодо фінансового оздоровлення банку, заходи щодо приведення розміру регулятивного капіталу до розміру не меншого, ніж 120 млн.грн., заходи щодо покращення якості активів банку та стабільності ресурсної бази, також містить прогнозні показники діяльності банку, кошторис доходів та витрат (консолідовано і у розрізі філій), програму капіталізації банку. Згідно висновків Програми фінансового оздоровлення, на підставі прогнозних розрахунків у період дії тимчасової адміністрації в ПАТ «АКБ "БАЗИС» фінансова ситуація може бути стабілізована майже у повному обсязі. Однак, потрібен більш тривалий термін для проведення роботи щодо вищезазначеного заходу, а саме: відновити чистий процентний та комісійний дохід, що можливо лише завдяки збільшенню кредитних вкладень провести подальші заходи щодо зменшення адміністративних витрат; провести роботу щодо подальшого поліпшення якості кредитного портфелю, що дасть змогу спрямувати роботу на подальше вивільнення сформованих резервів за активними операціями банку. Такі дії дадуть змогу поступово зменшити невідповідність між статутним і регулятивним капіталом та через певний час виконати вимоги відповідача. На підставі викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що фінансовий стан Банку, за умови дотримання процедури відповідно до Програми фінансового оздоровлення, може бути стабілізований майже у повному обсязі. Згідно з частиною 4 статті 84 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію, ініціювати ліквідацію банку в будь-який час, коли дійде висновку, що фінансове оздоровлення банку є неможливим. У відповідності з частиною 1 статті 20 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Національний банк України може відкликати банківську ліцензію виключно у таких випадках: 1) якщо було виявлено, що документи, надані для отримання ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 3) у разі порушення цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку; 4) на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення банку у правову відповідність з вимогами цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України; 5) недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку. Системно аналізуючи вказані вище норми, судова колегія касаційної інстанції вважає, що сама по собі наявність висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення банку у правову відповідність з вимогами Закону України «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правових актів Національного банку України не може бути підставою для відкликання банківської ліцензії. Висновок тимчасового адміністратора повинен бути вмотивованим. Це спростовує посилання касаційної скарги прокурора міста Києва, що висновок тимчасового адміністратора є беззаперечною підставою для відкликання банківської ліцензії. На цю обставину правомірно звернули увагу суди попередніх інстанцій та правильно вказали, що Національним банком України не підтверджена недоцільність виконання плану тимчасової адміністрації щодо фінансового оздоровлення банку. В касаційній скарзі Національний банк України наголошує, що він має право відкликати банківську ліцензію, ініціювати ліквідацію банку в будь-який час, коли дійде висновку, що фінансове оздоровлення банку є неможливим. Суд касаційної інстанції погоджується із зазначеним, однак звертає увагу, що законом встановлено право на відкликання банківської ліцензії, а не обов'язок. Право на застосування до банку "БАЗИС" вказаної санкції має бути обґрунтованим. Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. На виконання частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судами досліджене оскаржене позивачем рішення, йому надано юридичну оцінку. Висновки судів про невідповідність постанови Правління Національного банку України від 23.08.2012 року №357 «Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "БАЗИС" вимогам щодо законності та обґрунтованості підтверджуються матеріалами справи. Касаційні скарги Національного банку України та заступника прокурора міста Києва містять тотожні доводи та твердження. В їх обґрунтування фактично покладені доводи апеляційної скарги, які зводяться до переоцінки доказів у справі та не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. З огляду на вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що адміністративними судами правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи. Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається. Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Касаційні скарги Національного банку України та заступника прокурора міста Києва - залишити без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі №826/2238/13-а - залишити без змін. Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42014670