Search the Community

Showing results for tags 'незаключенность договора'.



More search options

  • Search By Tags

    Type tags separated by commas.
  • Search By Author

Content Type


Forums

  • Рейд и Антирейд
    • Рейдерский захват
    • Антиколлеторские услуги, помощь заемщикам, возврат депозитов
    • Банки и кредитные союзы не выплачивающие депозиты
    • Депозитные и кредитные договора
    • Юридическая консультация
    • Судебные решения по кредитным и депозитным договорам
    • Общие вопросы и новости с сайта
  • IT - Раздел
    • Нововведения форума.
    • Биткоины, блокчейн, майнинг, электронные платежные системы

Calendars

  • Основной календарь

Find results in...

Find results that contain...


Date Created

  • Start

    End


Last Updated

  • Start

    End


Filter by number of...

Joined

  • Start

    End


Group


AIM


MSN


Сайт


ICQ


Yahoo


Jabber


Skype


Город


Интересы

Found 39 results

  1. УПРЕК: Вы сами пришли к нам, мы дали Вам наши средства - возвращайте ! ОТВЕТ : Мы пришли к вам и тем предоставили Вам честь, заработать на нас деньги для себя!!! Если Вы оказались в созданном мной разделе "Судебная практика оспаривания исполнительного производства", значит Вам интересно как это делают другие. В наше время, все больше народа начинают учиться защищать свои права в судах. И я являюсь не исключением. Совершенно не имея знаний о том как это делается, я решил защищаться. Ведь я же не "тупой", я не "тварь дрожащая", почему я не могу отстоять свои права самостоятельно? Я делаю вызов не только самому себе, но и государству, которое допускает откровенное издевательство надо мной, в лице банков (ростовщичество). Ведь именно государство выдает лицензии ворам и мошенникам! Вот когда мои нарушенные права будут восстановлены, тогда и появяться предпосылки вспомнить об обязанностях. Может быть тогда я вспомню, за последние 20 лет, о всевозможных участиях в голосованиях и прочей "игрищах" власти, которые не дают достойно жить человеку в стране. Все это полемика и наверное нужно выходить "в суть"! Но прежде хочу сказать два слова о самом форуме. Форум, необычайной полезности (огромный респект создателям, и безкорыстным участникам-юристам котрые помогают людям)!!! Но все таки есть маленькая "чревоточинка" не дающая мне расслабиться. На форуме я видел одного участника, который открыто представлял "приматовские" интересы. А сколько "хамелеонов" - не известно. Я собираюсь выкладывать докуметы, но личные данные буду скрывать, хотя понимаю, что "вычислить" эти данные не так уж сложно (при определенной подготовке), меня волнует другое, "приматовские хамелеоны" тоже "держат руку на пульсе", и реагируют противодействием на полученную информацию из сети. А плюсом является то, что это будут видеть как можно больше народа, и не важно, проиграю я, или выграю дело с приматом, с меня взять нечего!!! Государственный орган (центр занятости населения) подтверждает то, что доходы за последние 3 года, составляют 0,0 гривен, и непостежимым образом, я умудряюсь оплачивать (с трудом), коммунальные услуги. Но это отдельная тема. Ну а Вам, оказавшимся "в теме", желаю удачи и успехов в борьбе зо злом под названием ростовщичество, не бойтесь этих гадов, отстаивайте свои права которые закреплены Конституцией страны, и теми законами и актами, помогающие эти права защитить. Они есть, ведь не может все это длиться вечно, мы - люди!!! Мы не "быдло"!!! И власть должна понимать, голодный и злой ЧЕЛОВЕК для нее опасен! Если ей этого не понять ..... Уверен что увидев сейчас мое заявление на кредит, половина моих соотечественников его узнают. Когда я просил этот кредит, он был настолько доступным, что не мудрено было его взять. Почему и нет, у всех была более менее достойная работа и заработок, я например хотел в хрущевке сделать ремонт. Тогда, (наивный) я планировал его отдать максимум за год. Кто же мог предполагать, что прийдется продать "Жигуленок", а провода в доме висят до сих пор... Договор: Итак. Начало. Представляю хронологию событий, лучше всего это покажет исковое заявление от банка, смотрим: Днепропетровск, Кировское отделение суда, судья Мармур Ф.Ф. 31.10.2013 год. Лист1 Лист2 Лист 3 Лист 4 Из иска видно, что нужно 31.10.2013 идти в суд. У меня было 4 дня на изучение. Говорю честно, паники совершенно никакой. Для меня было главное, как правильно написать встречную заяву, при этом я даже понятия не имел, что существуют этапы разбирательства. В ходе подготовки выяснилось, что существует предварительный этап, и мне позвонил помощник судьи с напоминанием о том что завтра суд. Я сообщил о готовности, и спросил: - "А на какой стадии находится слушание?". На что получил ответ что сразу "по сути". Вот тут я забеспокоился, дело в том, что мне нужен "передых", опять же, парни с форума предложили помощь. Идти за справкой к врачу?, так время уже 5 часов вечера. Стал писать ходатойство (заперечення). Написал, в принтере краска засохла, ну хоть волком вой!!! Соседи помогли, - распечатал клопотання. Вот текст. (Внимание! это не может служить "болванкой"!!!! Проконультируйтесь.) Естествено дело до написания встречного иска не дошло, вернее стал писать, знаете как "письмо на деревню дедушке", уже ночь, плюнул пошел спать. Но не могу уснуть, но зато хорошие мысли в голову пришли. Думаю так, если заперечення "не пролезут", попытаюсь отбится словесно, - добиться главного, перерыва в слушаниях. Я ее записал, вот она...(пожалуйста, не судите строго). В ней есть вопросы к представителю банка, которые на мой взгляд должны были достичь моей цели, отложить следующее заседание хотябы на неделю. Вот с этим я отправился в суд. Еще раз скажу, не паникуйте, расслабтесь. Представте что идете в магазин за колбасой. Когда смотрю на перепуганные лица посетителей, невольно и мне передается атмосфера. Не поддавайтесь. Старайтесь держаться уверенно, а это уже часть победы. Ведь судьи, они психологи, а порой и представители исца не хуже. С представителем мне повезло, это такой молодой человек, из армии тех, кто закончили "университеты юристов и адвокатов". После обязательной вступительной речи, судья спросил о клопотаннях, есть они у нас или нет. Вот тут я сделал ошибку, и сразу заявил о своем ходатайстве, ну кто мог подумать, что клопотання есть у представителя? Не нужно торопиться, это еще один урок. Оказывается, примат готовит дополнение к своим исковым требованиям. Помните я готовил этот вопрос в своей устной речи Заседание длилось минут 15. Судья удовлетворил просьбу исца и назначил заседание на 26.11.2013. Такого подарка я не ожидал. Теперь предлагаю всем нам проанализировать ситуацию. Думаю что примат "приперло", и липовый "расчет задолженности" видать никак не проходит. Значит они принесут это дополнение, и у меня появится еще время для его изучения? Это вопрос к знающим посетителям. То есть, я смогу на следующем заседании, ведь "в суть" мы так и не вышли, взять время для изучения того что "в клюве" принесет представитель банка? Верно? Теперь я хочу для себя уяснить. Что мне нужно сделать к 26.11.2013? Вопрос стоит о встречном иске, если писать его, то конечно нужна помощь. Помните как в "Собачьем сердце", Приображенский просил у чиновника бумагу? Что ему нужна такая бумага,...такая бумага, что ни одна (плохое слово) б..дь, не смогла отобрать комнату в его квартире. Может посредством форума, сообща накатаем такую бумагу? ХРОНОЛОГИЯ СОБЫТИЙ: 31.10.2013 - первое посещение суда. Представитель банка попросил отсрочку. "В суть" не вышли. 04.11.2013 - ходил в суд для ознакомления с делом. Дали без проблем, подвел фотоаппарат (мало света) хотел выложить на форуме. 26.11.2013 - второе посещение суда. ИСТОЧНИКИ ДЛЯ МОИХ ДОКУМЕНТОВ: (Читая весь форум, нахожу полезные материалы, и те которыми воспользовался, ссылки даю здесь.) 1. Почти полная копия моего дела "Решение Святошинского райсуда об отказе Приватбанку во взыскании задолженности по кредитному договору"пропущен срок исковой давности, нет доказательств выдачи 2. Похожее дело Решение Мелитопольского горрайсуда об отказе Приватбанку во взыскании задолженностипропущен срок исковой давности 3. Похожее дело Решение Измаильского межрайсуда оставленное в силе апелляцией об отказе Приватбанку во взыскании задолженностинет расчета и доказательств увеличения срока исковой 4. Похоже дело Решение Куйбышевского райсуда об отказе Приватбанку во взыскании задолженностинет доказательств выдачи кредита, подписания условий 5. Ценность в том, что "особа_6" вышла на кассацию (вот бедолага натерпелся). Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2012 року, до ПАТ КБ «ПриватБанк» ВАШИ СОВЕТЫ ИЗ ПУБЛИКАЦИЙ В ТЕМЕ: (Ежедневно читая ответы в теме, смотрю что мне рекомендуют. То, чем могу воспользоваться и мне понятно, беру на заметку и "прикручиваю" к своей истории. Отозвавшимся моя огромная благодарность.) Доверенность представителя банка (хорошо для затягивания дела) ТЕМА!!!"Даже у карточного кредита есть реальній банковский счет. Банк ведь должен вести учет, Вы же у него не один такой." Только для карточных договоров не обязательно текущий счёт открывать ( есть такая вот фишка в виде маленькой оговорки, а общая норма гласит, что текущий счёт должен быть обязательно на основании заключённого договора банковского счёта). И эту тему можете применить, ведь, как Вы выше писали, никто не знает заранее, что у судьи и представителя в голове. Не пройдёт - за спрос в лоб не ударят. Р.S. Как и обещел, все что со мной будет происходить в суде, выкладывать буду здесь в хронологическом порядке.Общатся будем в постах ниже. Очень надеюсь на помощь знающих людей. Всех благодарю! Спасибо за участие. Заперечення.doc
  2. Итак ситуация. В 2008 году продана квартира .Продавец не получил полностью всей суммы ( уже и не помню почему)... Покупатель взял под залог квартиры ипотеку Укрсибе...но право собственности на себя в БТИ не переоформил. Продавец до сих пор прописан и живет в квартире, ГИС не могла арестовать и продать квартиру по причине незарегистрированного права собственности...далее долг продан Кейтколекту...в реестре обременений ипотека уже на Кейтколект.... Есть мысль подать иск о признании ипотечного запрета (ареста) недействительным, так как арест наложен на имущество, которое не принадлежит ипотекодателю.... Причем если признавать- то признавать нужно и первичный, и последующий ипотечный арест ( запрет).... Также один товарищ высказал мысль что можно признать сам договор купли-продажи недействительным ( или может мнимым?)-поскольку реальный правовые послендствия не наступили- имущество не передано, деньги не получены....ну типа был заключен под влиянием обмана со стороны покупателя, который хотел получить кредит в банке ... Кто что думает?
  3. Добрый день, в 2006 году девочка принесла на работу карты привата,мы расписались в пофамильной ведомости,написанной от руки,о получении карты,и должны были через день-два предоставить документы и подписать договора с Приватом,но девочка больше не объявилась,а карта осталась на руках. В течении нескольких месяцев я по возможности выплачивала средства (процент за пользование 2000 гривен), но в связи с тяжелым положением прекратила выплаты во время декрета дочери-после 2х месячной неуплаты,с карты на которую я вернула всю сумму(2000,стремительно исчезли 400 гривен пени и процентов,даже если считать,что процент по карте был бы 36% ,это было занадто),я сняла остаток и отдала деньги дочке.(дата по письму привата 29.11.2007) 1) На квитанциях об оплате имя и фамилия мои,адрес,возраст-не мой,паспортные данные были продиктованы дочерью в телефонном порядке,в 2007 во время разговора с приватом. 3) 2008 год-коллекторские разборки,после посещения коллекторов и разъяснений с моей стороны-тишина(коллектор крутит пальцем у виска,обзывает Приват придурками,улыбается и машет ручкой.) 2) 2009 год-фальшивое решение суда,подана апелляция,дело закрыто в связи с отсутствием подобного решения.Сумма 11000 3) 2010-ничего 4)2011-ничего 5)2013-настойчивые звонки дочери,у нее открыты карточные счета в привате(копилка и расчетная карта-не кредит) Дочь объясняет ситуацию,и просит выслать копию договора или подать заявление в суд,так как никакого кредитного договора мною подписано не было(заявления,и т.д.) Сумма 7000. 6)Через пару месяцев начинается давление со стороны Примо-коллект,опять звонят дочери-пару раз отвечает,что кредит ее мама не брала,и все вопросы предлагает решить в суде.Звонит и подает жалобу в НацБанк на Прихват,добрая тете перезванивает и говорит,что жить нужно в свое удовольствие,и на приват столько жалоб,что продыху уже нет.Предлагает ждать суда,усомнившись,что иск будет подан. Примо-коллект в черный список-через 2 недели звонки и смс прекратились. 6)Сегодня-Письмо от Привата,с убедительной просьбой оплаты по договору. Договор,и иже с ним никогда не видела,поэтому сделать сверку не могу,для написания заявления о выдаче копии приват просит подойти с документами,(у них то копий нет),дата с писем привата(фиктивное решение суда) и дата с писем примо-коллекта и последнего письма банка о заключении договора отличаются на два месяца-февраль и апрель)) Платить-не хочется,начитавшись ваших ситуаций,смысла тоже не имеет-вполне возможно,что сей чудесный банк объявится еще лет через пять,ссуммой в десять раз больше. Суда-немного боюсь,но где наша не пропадала)) Посоветуйте-что делать в подобной ситуации? Сидеть и ждать,когда же на меня подадут в суд,или первой начать судебные разбирательства? Спасибо заранее)))
  4. Державний герб України АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1] РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2013 року м. Київ Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б. суддів - Кравець В.А., Шиманського В.Й. при секретарі - Перевузнику П.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів поруки, - встановила: У грудні 2012 року позивач звернувся із зазначеним позовом на обґрунтування якого зазначив, що 28 грудня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитні договори №050-2902/756-0896 та №050-2902/756-0897, відповідно до яких ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі 202 856 швейцарських функтів та відповідно 65 000 швейцарських франків. З ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2011 року по справі №2-1717/2011 року позивач вперше дізнався про існування договорів поруки №050-2902/756-0896-Р/1 та №050-2902/756-0897-Р/1 від 28 грудня 2007 року, відповідно до яких ОСОБА_1 зобов'язувався відповідати перед ВАТ «Універсал Банк» за невиконання ОСОБА_2 зобов'язань за вищевказаними кредитними договорами. Зазначав, що насправді договорів поруки №050-2902/756-0896-Р/1 та №050-2902/756-0897-Р/1 від 28 грудня 2007 року не підписував, своєї згоди на підписання вказаних договорів не давав та не виражав своєї волі на укладення зазначених договорів, а підпис від його імені у вказаних договорах поруки виконано невідомою особою. Враховуючи вищевикладене, та посилаючись на ст.ст.203, 215 ЦК України, просив визнати недійсними договори поруки №050-2902/756-0896-Р/1 від 28 грудня 2007 року та №050-2902/756-0897-Р/1 від 28 грудня 2007 року, укладені між ОСОБА_1 та ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк». (а.с. 1-56) Відповідач проти позову заперечував, як за безпідставністю заявлених вимог так і за пропуском позивачем строків позовної давності на звернення до суду. На обґрунтування заперечень зазначав, що при укладенні і підписанні договорів поруки позивач надав копію паспорта, завірену ним особисто, власноруч заповнив анкету поручителя.(а.с. 65-79) Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 29 січня 2013 року позов задоволено, визнано недійсними договори поруки №050-2902/756-0896-Р/1 від 28 грудня 2007 року та договір поруки №050-2902/756-0897-Р/1 від 28 грудня 2007 року, укладеними між ОСОБА_1 та ВАТ «Універсал Банк», стягнуто з ПАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп. В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати із ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування скарги посилався на неправильне встановлення обставин, неправильне дослідження та оцінку доказів, що на думку апелянта є підставою для скасування оскаржуваного рішення.( а.с. 87-109) В судовому засіданні представник ОСОБА_3 підтримав скаргу і просив її задовольнити. Представник ОСОБА_4 заперечував проти скарги і просив її відхилити. Інші особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази.(т. 2 а.с. 168-175) Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи сторін та апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав. Судом встановлено, що 28 грудня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитні договори №050-2902/756-0896 та №050-2902/756-0897, відповідно до яких ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі 202 856 швейцарських функтів та відповідно 65 000 швейцарських функтів. (а.с. 5-27) У цей же день були укладені договори поруки №050-2902/756-0896-Р/1 та №050-2902/756-0897-Р/1 від 28 грудня 2007 року, за умовами яких ОСОБА_1 зобов'язувався відповідати перед ВАТ «Універсал Банк» за невиконання ОСОБА_2 зобов'язань за вищевказаними кредитними договорами.(а.с. 28-34) Обґрунтовуючи заявлені вимоги про визнання договорів поруки недійсними позивач зазначав, що таких договорів він не підписував і не укладав, і посилався при цьому на висновок № 5502\5503\12-32 від 17 липня 2012 року судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 2-2265\12, виконаної експертами Київського НДІСЕ МЮ України, за яким підписи від імені ОСОБА_1 у договорах поруки №050-2902/756-0896-Р/1 та №050-2902/756-0897-Р/1 від 28 грудня 2007 року виконані кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів не ОСОБА_1, а іншою особою з деяким наслідуванням його підпису.(а.с. 2-4, 48-54, матеріали цивільної справи № 2-2265\12 а.с. 76-79) З метою перевірки доводів апелянта колегією суддів у цій справі була призначена судова почеркознавча експертиза проведення якої доручено Київському НДІСЕ МЮ України. За висновком експертів судової почеркознавчої експертизи Київського НДІСЕ МЮ України від 08 липня 2013 року № 3250/3251/13-32, підписи від імені ОСОБА_1, що містяться: в графах «Поручитель:» у нижніх правих кутах трьох аркушів та у двох рядках ліворуч від друкованого запису «(ОСОБА_1)» на третьому аркуші у договорі поруки № 050-2902/756-0896-Р/1 від 28.12.2007, укладеному від імені ОСОБА_1 та ВАТ «Універсал Банк», в графах «Поручитель:» у нижніх правих кутах трьох аркушів та у двох рядках ліворуч від друкованого запису «(ОСОБА_1)» на третьому аркуші у договорі поруки № 050-2902/756-0897-Р/1 від 28.12.2007, укладеному від імені ОСОБА_1 та ВАТ «Універсал Банк», виконані рукописним способом кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки та технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_1, що містяться: в графах «Поручитель:» у нижніх правих кутах трьох аркушів та у двох рядках ліворуч від друкованого запису «(ОСОБА_1)» на третьому аркуші у договорі поруки № 050-2902/756-0896-Р/1 від 28.12.2007, укладеному від імені ОСОБА_1 та ВАТ «Універсал Банк», в графах «Поручитель:» у нижніх правих кутах трьох аркушів та у двох рядках ліворуч від друкованого запису «(ОСОБА_1)» на третьому аркуші у договорі поруки № 050-2902/756-0897-Р/1 від 28.12.2007, укладеному від імені ОСОБА_1 та ВАТ «Універсал Банк», виконані не ОСОБА_1, з навмисною зміною ознак власного почерку, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (а.с. 161-166) Висновки судових експертиз не спростовуються іншими наявними у справі доказами, та не суперечать ним. Банком не надано до суду доказів, які б спростували доводи позивача щодо не укладення ним договорів поруки 28 грудня 2007 року не встановлено таких і в судовому засіданні. Вищезазначені обставини та докази, надані до суду, дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 не укладав договори поруки № 050-2902/756-0896-Р/1 та № 050-2902/756-0897-Р/1 від 28 грудня 2007 року. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Таким чином, законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом. Відповідно до статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Ухваливши оскаржуване рішення про визнання недійсними договорів поруки № 050-2902/756-0896-Р/1 від 28 грудня 2007 року та № 050-2902/756-0897-Р/1 від 28 грудня 2007 року, укладеними між ОСОБА_1 та ВАТ «Універсал Банк», стягнувши з ПАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп., суд першої інстанції послався на те, що зазначені договори позивач не підписував.(а.с. 81-84) Разом з тим згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК України тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача, тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Тобто, посилаючись як на підставу задоволення позову на відсутність у спірних договорах законодавчо визначених умов, суд першої інстанції припустився порушення ст. 215 ЦК України, визнавши недійсними правочини, які є неукладеними. При цьому колегія суддів апеляційного суду зважає і на те, що позивачем не доведено, а районним судом не встановлено обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення у справі про відмову у позові. Таке рішення не перешкоджає зацікавленим особам звертатись до правоохоронних органів з заявою про встановлення особи, що підписала оспорювані договори поруки від 28 грудня 2007 року і у випадку набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі звертатись із заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила. Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, - в и р і ш и л а : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 січня 2013 року скасувати, ухвалити нове Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів поруки. Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили. Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець В.А.Кравець В.Й.Шиманський Справа № 22-ц/796/4528/2013 Головуючий у першій інстанції Яценко Н.О. Доповідач Левенець Б.Б. http://reyestr.court.gov.ua/Review/32579347
  5. Предыстория. Когда перевелся на новую работу, узнал, что зарплату перечисляют на карты «ПриватБанка». Пришел в отделение, получил пакет «зарплатный», в конверте помимо зарплатной карты была еще кредитка универсальная и карта-копилка. Сказал, что кредитка не нужна, на что получил ответ, что она обязательно идет в данном пакете, причем никаких документов по кредитке не получал, да и не подписывал. Когда пришел домой, кредитку утилизировал и забыл о ней. Собственно сама ситуация. Мне на email приходят письма от портала rabota.ua с предложениями вакансий по дополнительному заработку. Одним из таких предложений я заинтересовался. Фирма называлась «Орион СП», занималась фирма дистрибуцией планшетов посредством консигнации, мне предлагали стать торговым представителем в моем городе. Я вышел на «хозяина» фирмы, он сказал, что нужно заполнить договор, прочесть инструкции и ты принят. Только нужно будет еще оформить в «Привате» карту «расчетную», для того что-бы рассчитываться с ними посредством нее. (Суть работы была в сборе выручки от продажи планшетов и перечислении ее на эту карту). Карту я оформил, договор подписал, отправил все это через «Новую Почту» в г. Харьков. После чего мне позвонили и попросили пин-код карты, что я отправил (она была пустая), я продиктовал, потом позвонили и попросили диктовать пароли, что приходят мне на телефон, аргументируя это тем, что меняют привязку карты к другому телефону, их я тоже продиктовал. После этого я приступил к выполнению работы. Выполнял ее около недели. В конце недели я хотел заплатить за квартиру и обнаружил, что, оказывается, у меня на кредитке был лимит в 15000 и его оттуда весь увели через ту карту что я отправил, обналичив в Харькове. Телефоны той фирмы, естественно были уже давно отключены. Написал заявление в милицию (открыли уголовное дело), написал заявление в банк (ответили, что сам виноват и обязан платить), перевел начисление зарплаты на другой счет (что-бы проценты и прочую «долговую» чушь с зарплаты не снимали). Приват уже начинает начислять просрочку, так как не хочу платить, уже прозванивают, интересуются. Говорил с юристом (бесплатная консультация), он советовал ждать, пока приват не подаст в суд, но отнесся к моей проблеме как-то поверхностно. Посоветуйте, пожалуйста, как правильно поступить. Что писать Привату, или куда вообще лучше обратится? Заплатить возможность есть, но совсем нет желания, так как эти деньги брал не я, а у меня их украли. При чем, на руках ни договоров, ни кредитных лимитов, вообще ничего относительно кредитной карты, я ее даже не активировал. Хотелось бы услышать компетентный ответ.
  6. Державний герб України ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" липня 2011 р. Справа № 57/19 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Плюшка І.А. - головуючого, Владимиренко С.В., Кочерової Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Юність" та Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 травня 2011 року у справі № 57/19 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Юність" до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про визнання недійсним окремих пунктів кредитного договору представників сторін позивача Ткачук О.В. відповідача Гусаківський С.А. В С Т А Н О В И В: Рішенням господарського суду міста Києва від 01 березня 2011 року (суддя Гулевець О.В.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 травня 2011 року (судді Вербицька О.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) у справі № 57/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Юність" до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про визнання недійсним окремих пунктів кредитного договору –у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Юність" та Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами. Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Юність" просить змінити мотивувальну частину постанови Київського апеляційного господарського суду від 24 травня 2011 року та встановити відсутність істотних умов кредитного договору, які визначають: строк договору, відповідальність банку, умови видачі та погашення кредиту. Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 травня 2011 року, та змінити рішення господарського суду міста Києва від 01 березня 2011 року виключивши з його мотивувальної частини висновки про те, що: кредитним договором та додатковими угодами №№1-8 до нього не визначено розмір відсоткової ставки, що на думку суду є істотною умовою кредитного договору; укладаючи кредитний договір та додаткові угоди до нього сторони не дійшли згоди щодо однієї з істотних умов –відсоткової ставки, яка передбачена законом і є обов'язковими для даного виду договору; відсутність в умовах кредитного договору умови щодо розміру процентної ставки за користування кредитом є підставою вважати кредитний договір №22/69/07-КЛТ від 17 жовтня 2007 року неукладеним. В обґрунтування своїх вимог скаржники посилаються на те, що при винесенні рішення та постанови неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Юність" (позичальник) та Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" в особі Вінницької філії (банк) (правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк" згідно протоколу №1 Загальних зборів акціонерів від 23 лютого 2010 року та відповідних змін, внесених до статуту підприємства) укладений кредитний договір № 22/69/07-КЛТ. Відповідно до п. 1.1 договору встановлюється процедура та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 7300000 доларів США, процедура та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов’язання сторін, що виникнуть при наданні банком кредитів, графік зменшення ліміту траншової лінії: щомісячно рівними частинами, починаючи з 19-го місяця з дати укладення кредитного договору (додаток №1 до цього договору). Згідно з п. 1.2 договору зобов’язання банку щодо надання кредитів та зобов’язання позичальника щодо сплати кредитів та процентів, а також інші права та зобов’язання сторін передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід’ємними частинами цього договору, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Термін користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої п. 1.1 цього договору, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п. 3.4.4 договору. Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору сума кредитного договору складає 10800000 доларів США. Згідно з п. 2.7 кредитного договору процентна ставка за кредитами (траншами) встановлюється у розмірі LIBOR(6М)+5,6%, але не менше 11,27 % річних. Про розмір процентної ставки та дату, з якої вона встановлюється, банк повідомляє позичальника у письмовій формі, на дату видачі кожного траншу та двічі на рік, після отримання відповідних повідомлень від ЄБРР про розмір ставок LIBOR. До кредитного договору у період з 05 листопада 2007 року по 03 березня 2009 року сторонами укладались додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 22/1, 22/2, 7, 8, 22/3, 22/4, 22/5, 22/5.1, 22/6, 22/7, 22/8 та 9 та вносились у них зміни щодо предмету договору, строків повернення кредиту за договором та додатковими угодами та пункту 2.7 договору 03 березня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 9 до договору. Згідно п. 1 додаткової угоди банк надає позичальнику кредит у національній валюті згідно з цією додатковою угодою в сумі еквівалентній десяти мільйонам вісімсот тисяч доларів США за курсом Міжбанківського валютного ринку на день зарахування коштів на рахунок позичальника. Банк зобов'язується перерахувати зазначену суму грошових коштів на рахунок позичальника протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з дня початку дії цієї угоди. Позичальник зобов'язується повернути кредит, отриманий за цією додатковою угодою, не пізніше 17 жовтня 2014 року (п. 2 додаткової угоди). Процентна ставка за кредитом, який надається за цією додатковою угодою, встановлюється у розмірі 20 % (двадцять відсотків) річних (п. 3 додаткової угоди). Відповідно до п. 5 додаткової угоди надання кредиту, його повернення, нарахування та сплата процентів здійснюється на умовах, передбачених кредитним договором та цією додатковою угодою. Інші умови кредитного договору залишаються без змін (п. 7 додаткової угоди). Ця додаткова угода є невід'ємною частиною кредитного договору (п. 8 додаткової угоди). При цьому, п. 9 додаткової угоди визначено, що додаткова угода набуває чинності з моменту набрання чинності договором застави майнових прав №01/8/3МП від 04 березня 2009 року. Позивач звернувшись з позовом просить суд визнати недійсним п. 9 та абз. 2 п. 1 додаткової угоди № 9 від 03 березня 2009 року до кредитного договору №22/69/07-КЛТ від 17 жовтня 2007 року. Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами статей 203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій вищезазначені положення додаткової угоди містить відкладальну умову за якої така додаткова угода набуває чинності, тобто п. 9 додаткової угоди зазначено дату набрання чинності угоди, а саме з моменту набрання чинності договором застави майнових прав № 01/8/3МП від 04 березня 2009 року. Для забезпечення виконання зобов'язання, встановленого кредитним договором № 22/69/07-КЛТ від 17 жовтня 2007 року, між банком та позичальником було укладено: іпотечний договір № 22/69/101/07-ІЛТ від 17 жовтня 2007 року; договір застави рухомого майна № 22/69/305/08-ЗЛТ від 02 березня 2009 року; договір застави рухомого майна № 22/69/303/08-ЗЛТ від 15 серпня 2008 року, а також між відповідачем та фінансовим поручителем ТОВ фірми "Юність" - ТОВ "ЕнергоРемСервіс" був укладений договір поруки №22/69/П01/07-ПКЛТ від 19 жовтня 2007 року. Отже, під час вирішення спору, судом першої та апеляційної інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду. За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову слід залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення. На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111-5,111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,- ПОСТАНОВИВ: 1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Юність" залишити без задоволення. 2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" залишити без задоволення. 3. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 травня 2011 року зі справи № 57/19 залишити без змін. Головуючий суддя І. А. Плюшко Судді С.В. Владимиренко Н.О. Кочерова http://reyestr.court.gov.ua/Review/17300664
  7. Державний герб України Справа № 304/482/13-ц Провадження № 2/304/189/2013 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2013 року м. Перечин Перечинський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді - Амаровича В. П., при секретарі - Ковач М.Ф., за участю відповідачки - ОСОБА_1, представників відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» та товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про зобов'язання виконувати договори іпотеки,- В С Т А Н О В И В: Позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просить зобов'язати ОСОБА_5 виконувати Договір про іпотечний кредит № 27/8-08 від 20 березня 2008 року, укладений ним із ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та зобов'язати ОСОБА_1 виконувати Договір про іпотечний кредит № 28/8-08 від 20.03.2008 року, укладений нею із ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк». Свої позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_5 позичив гроші у банку Акціонерний промислово-інвестиційний банк, про що уклав Договір про іпотечний кредит № 27/8-08 від 20.03.2008 року, а ОСОБА_1 взяла кредит і уклала з банком Договір про іпотечний кредит № 28/8-08 від 20.03.2008 року. За Договором про іпотечний кредит №27/8-08 банк надає позичальнику ОСОБА_5 гроші, які він зобов'язаний повернути. Таке ж зобов'язання позичальника містить і Договір № 28/8-08 щодо ОСОБА_1 Згідно пункту 4.1 кожного із вказаних договорів виконання зобов'язань позичальників забезпечується в тому числі іпотекою квартири позивача. Згідно пункту 1.1 Іпотечного договору № 76/23-2008 року, укладеному між позивачем та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, цей договір забезпечує вимоги банку, що випливають з Договору про іпотечний кредит № 27/8-08 від 20 березня 2008 року та Договору про іпотечний кредит № 28/8-08 від 20 березня 2008 року. В Іпотечному договорі № 76/23-2008 року, укладеному між позивачем та банком зазначено, що в разі невиконання кредитних зобов'язань позичальниками, банк матиме право звернути стягнення на майно іпотекодавця. Позивач наголошує на тому, що не має жодного іншого нерухомого майна для проживання, а тому в разі неповернення позичених грошей відповідачами банку, може опинитися без житла, а тому просить суд захистити її права та інтереси. Позивачка ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, однак подала заяву, у якій просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю. У судове засідання відповідач ОСОБА_6 також не з'явився, однак подав заяву, у якій просить справу розглянути у його відсутності, проти позову заперечує. Відповідачка ОСОБА_1 та її представники у судовому засіданні позов не визнали та просили у задоволенні такого відмовити. Представник ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у судове засідання не з'явився, однак подав заяву, у якій просить справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю. У судове засідання представники ПАТ «Альфа-Банк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, про причини неявки не повідомили. Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_1 пояснила, що Договір про іпотечний кредит, укладений між нею та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, є недійсним, а тому не підлягає виконанню сплати процентів. Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав. Відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 638 ЦК України суттєвими умовами договору є умови про предмет договору і умови, визначені законом як суттєві і які є необхідними для даного виду договору. Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять у тому числі умови, які є обов'язковими згідно вимог чинного законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України. Встановлено, що між відповідачами та банком виникли правовідносини, які випливають з іпотечного боргу, кредитні кошти мали надаватися на споживчі цілі - ремонт та облаштування житла (п. 1.1 договорів), а тому на ці правовідносини поширюється дія крім вимог ст. 1054 ЦК України, норми Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечними боргом і іпотечними сертифікатами» (Закон № 979-IV), Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» визначено, що іпотечний борг - це основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою. Договір про іпотечний борг - цивільно-правова угода, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, які виникають у кредитодавця та боржника з приводу іпотечного боргу В рішенні Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 містяться висновки, згідно яких вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» поширюються на правовідносини, які виникають не тільки під час укладання кредитного договору, а під час його виконання. Згідно ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу мають бути розкриті до укладання договору про іпотечний борг. Ця інформація має бути оприлюднена кредитодавцем у письмовій формі і містити : принципи визначення плати за договором про іпотечний борг; порядок дострокового виконання основного зобов'язання у разі неплатоспроможності боржника або невиконання боржником своїх зобов'язань за договором про іпотечний борг та юридичні наслідки цього невиконання; право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов'язання; реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру фінансових установ чи Державного реєстру банків. Встановлено, що всупереч вищевказаним вимогам в Договорі про іпотечний кредит № 27/8-08 від 20 березня 2008 року та Договорі про іпотечний кредит № 28/8-08 від 20 березня 2008 року не визначено вказані положення. Крім того, згідно вимог ч. 2 ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів» перед укладанням договору про надання споживчого кредиту, кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі, крім іншого, про: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; орієнтовану сукупну вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, юридичне оформлення тощо); податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може отримати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Встановлено, що більшість перерахованих обов'язкових умов для укладення договору в Договорі про іпотечний кредит № 27/8-08 від 20 березня 2008 року та Договорі про іпотечний кредит № 28/8-08 від 20 березня 2008 року відсутні. На правовідносини між відповідачами та банком поширюються положення постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за №541/13808, якою затверджено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Згідно п. 1.1 вказаних Правил, останні розроблені відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», з метою захисту прав споживачів під час укладення договорів про надання споживчих кредитів, запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації. В Правилах вказані обов'язкові умови із числа інших обов'язкових умов, на які міститься посилання в ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону № 979-IV, обов'язковість яких випливає з суті та умов договору і які є істотними і можуть вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту, зокрема надання споживачу інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши умови кредитування, необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг; варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги. Встановлено, що більшість вказаних вимог банк не виконав. Суд встановив, що банк всупереч п.п. 3.8. вказаних Правил, не попередив споживачів-відповідачів, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несуть вони, та не надав інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. На необхідність виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та інших вимог законодавства при укладанні кредитних договорів вказано банкам в листі Управління юридичного забезпечення банківського нагляду НБУ від 04 грудня 2008 року №47-112/3204-17164 «Про дотримання банками вимог чинного законодавства». Виходячи з того, що зазначений лист НБУ був розроблений та доведений банкам вже після підписання спірних договорів сторонами, але Правила були прийняті на підставі вимог Закону України «Про захист прав споживачів», це, на думку суду, свідчить про те, що кредитні договори, у тому числі і ті, що були укладені до березня 2008 року повинні відповідати вимогам вказаного Закону. Про зобов'язання банків згідно п. 2.1 Постанови № 168 перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування йдеться і в листі НБУ 29 серпня 2008 року № 47-312/2211729 «Щодо посилення контролю за наданням споживчих кредитів». Враховуючи, що після того, як НБУ видав вищезазначений лист, банк не здійснив заходів для приведення кредитних договорів у відповідність до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» і Закону № 979-IV, не уклав додаткову угоду про зміну умов договорів, не отримав у відповідачів підтвердження доведення їм переліченої інформації, не виконав рекомендацій викладених у листі Управління юридичного забезпечення банківського нагляду НБУ від 04 грудня 2008 року № 47-112/3204-17164 «Про дотримання банками вимог чинного законодавства», у суду немає підстав вважати Договір про іпотечний кредит № 27/8-08 від 20 березня 2008 року та Договір про іпотечний кредит № 28/8-08 від 20 березня 2008 року є укладеними. Виходячи із зазначеного суд не погоджується з доводами відповідача стосовно недійсності кредитних договорів у зв'язку з їх невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечними боргом і іпотечними сертифікатами», при цьому суд виходить з такого. Договір не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК України). Згідно положень ст. 638 ч. 1 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною. Інформація, яка повинна бути надана до моменту укладення однією зі сторін є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обов'язковість її оприлюднення прямо передбачена Законом (в даному випадку Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом № 979-IV). Наведені норми чинного законодавства містять приписи, згідно з якими надання та оприлюднення інформації про умови кредитування є істотною умовою кредитного договору, укладеного між позичальником та банком. Встановлено, що відповідачі та банк не досягли всіх істотних умов договору іпотечного кредитування передбаченими наведеними нормами законодавства України, а тому Договір про іпотечний кредит № 27/8-08 від 20 березня 2008 року та Договір про іпотечний кредит № 28/8-08 від 20 березня 2008 року не є укладеними. Нормами ЦК України не передбачено такого захисту цивільних прав судом, як зобов'язання виконувати неукладений правочин, оскільки за загальним правилом, неукладений договір не створює договірних зобов'язань для сторін договору. Встановлено, що перераховані вимоги законодавства щодо обов'язкових умов кредитних договорів сторони договорів при його укладанні не виконали, тому на підставі вимог ст. 651 ЦК України вказані кредитні договори є неукладеними. Такий висновок, ґрунтується на таких вимогах законодавства України. Згідно ст. 1054 ЦК України кредитний договір це договір про передачу кредитором позичальнику суми грошових коштів на умовах визначених договором. Тобто кредитний договір є різновидом цивільного договору на який поширюються положення Глави 52 Розділу ІІ ЦК України. Відповідно до ст.ст. 638, 640, 1054 ЦК України кредитний договір є консенсуальним, тобто він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами за всіма істотними умовами, якими є предмет, сума, строк повернення та розмір процентів. Таким чином, неукладеним повинен визнаватися договір, про вчинення якого сторони в належній формі не досягли згоди щодо необхідних для нього істотних умов. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України змістом договору є умови, визначені не тільки на розсуд сторін і погоджені ними, але і умови, які є обов'язковими для даного виду договору відповідно до актів цивільного законодавства, зокрема Законів України «Про захист прав споживачів» та "йПро іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати". Тобто, у договорі про іпотечний борг (кредит) повинні бути зазначенні обов'язкові умови визначені вказаними законами. Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідач ОСОБА_1 не довела існування обставин необхідних для визнання судом спірних договорів недійсними і вимогу таку не заявляла. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною. Таким чином інформація, яка повинна бути надана до моменту укладення договору однією з сторін, є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обов'язковість її оприлюднення прямо передбачена законом. Відсутність в договорі зазначення всіх істотних умов не може бути підставою для визнання кредитних договорів недійсними, оскільки свідчить про недотримання сторонами вимог щодо істотних умов, які є необхідними при укладенні вказаного договору, а отже спірні Договір про іпотечний кредит № 27/8-08 від 20 березня 2008 року та Договір про іпотечний кредит № 28/8-08 від 20 березня 2008 року є неукладеними. Встановлено, що норми діючого законодавства при укладенні Договору про іпотечний кредит № 27/8-08 від 20 березня 2008 року та Договору про іпотечний кредит №28/8-08 від 20 березня 2008 року не порушені, але сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов договорів, а тому вони є неукладеними. З факту неукладеності кредитних договорів між відповідачами та банком випливає відсутність між сторонами зобов'язальних відносин, а тому зазначена обставина жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому вони не потребують судового захисту. На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 3, 6, 14, 16, 203, 210, 215, 526, 638, 640, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, с у д, - В И Р І Ш И В: У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору- публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» та товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про зобов'язання виконувати договори іпотеки - відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Головуючий: Амарович В. П. http://reyestr.court.gov.ua/Review/31030161
  8. Державний герб України 10.10.2012 Справа № 1506/3907/2012 Провадження № 2/1506/1644/2012 Категорія 54 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Біляївський районний суд Одеської області в складі: судді - Буран В.М. при секретарі - Рогачко О.С. розглянувши у судовому засіданні в м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним договору у з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів»,- В С Т А Н О В И В: Позивачка звернулася до суду з даним позовом та просила визнати недійсним кредитний договір № 014/0027/74/74189 від 07 травня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Свої вимоги позивач мотивував тим, що 07 травня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір № 014/0027/74/74189. за умовами якого позивачка одержала кредит у сумі 241 693 доларів США і зобов'язалася щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 13,25 % річних. А також здійснювати щомісячне погашення кредиту у строк до 07 травня 2018 року. Оскільки позивачка вважає, що зазначений договір є таким, що не відповідає вимогам законодавства з питань захисту прав споживачів і є недійсним у зв'язку з порушенням закону при його укладанні, то була змушена звернутися до суду за захистом своїх прав. Представник відповідача за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подав заперечення проти позову та наполягав, що обставини викладені у позовній заяві є надуманими, не відповідають дійсності, не підтверджені будь-якими доказами та направлені на уникнення від виконання обов'язку, передбаченого договором кредиту від 07.05.2007 року. В судове засідання з'явилась позивачка, на задоволенні позовних вимог у повному обсязі наполягала. Представник відповідача до судового засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином, про день та час слухання справи, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 224 ЦПК України. Вислухавши позивачку, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. В судовому засіданні встановлено, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_1 було кредитний договір № 014/0027/74/74189. за умовами якого позивачка одержала кредит у сумі 241 693 доларів США і зобов'язалася щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 13,25 % річних. (а.с.8-12). В забезпечення вищевказаного кредитного договору 07.05.2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_1 було укладено також іпотечний договір. Предметом іпотеки за вказаним договором стало нерухоме майно, а саме чотирьохкімнатна ізольована квартира під АДРЕСА_1, яка складається з 1- коридор, 2- кухня, 3 -сан. вузол, 4 -коридор, 5, 6, 11, 12- жилі, 7- коридор, 8- кладочка. 13, 14- антресолі, загальною площею -95,4 кв. м., жилою -52, 7 кв. м., який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі -продажу.(а.с.12) Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредитного договору, що визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів. При тлумаченні змісту істотних умов кредитного договору, необхідно враховуючи норми статей глави 71 ЦК України, а також рекомендації Листа юридичного департаменту НБУ від 18 серпня 2004 року № 18-111/3249-8378. Відповідно до зазначеного Листа, юридичний департамент НБУ з посиланням на положення ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди. Грошові кошти в сумі 241 693 грн., які надавалися відповідачем позивачці, були надані позивачці в повному обсязі. В забезпечення кредитного договору було укладено іпотечний договір. Предметом іпотеки стала чотирьохкімнатна ізольована квартира під АДРЕСА_1. З наведеного вище випливає, що зобов'язання, яке виникло на підставі кредитного договору, є іпотечним договором. Таким чином,, спірні правовідносини врегульовані спеціальною правовою нормою -Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом богом та іпотечні сертифікати». Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом богом та іпотечні сертифікати»іпотечним боргом є основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою. Договір про іпотечний борг вказаний законом визначено як цивільно-правову угоду, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, які виникають у кредитодавця і боржника з приводу іпотечного боргу. Згідно ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом богом та іпотечні сертифікати»іпотечний борг виникає тільки при дотримання сторонами договору про іпотечний борг умов, встановлених законом. Статтею 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом богом та іпотечні сертифікати».передбачено. що основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу мають бути розкриті до укладення договору про іпотечний борг. Така інформація повинна бути оприлюднена кредитодавцем у письмовій формі і містити опис грошових зборів і витрат, пов'язаннях зі встановленням іпотеки; принципи визначення плати за договором про іпотечний борг; положення про інфляційне застереження; порядок дострокового виконання основного зобов'язання в разі неплатоспроможності боржника або невиконання боржником своїх зобов'язань за договором про іпотечний борг та юридичні наслідки цього невиконання; право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов'язання; реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру фінансових установ чи Державного реєстру банків; інші умови за рішенням кредитодавця. Наведені норми чинного законодавства містять припис, згідно з яким надання інформації про умови кредитування є істотною умовою договору про іпотечний борг, яким є кредитний договір, укладений між сторонами по справі. Відсутність згоди сторін щодо будь-якої з істотних умов договору має наслідком його неукладеність. Позивач не довів обставини щодо ненадання йому повної та достовірної інформації стосовно всіх умов договору до його укладення. Але вказані обставини не є підставою для визнання спірного кредитного договору № 014/0027/74/74189 від 07 травня 2007 року, недійсним.. Суд дійшов висновку, що норми діючого законодавства при укладанні кредитного договору не порушені, але сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, а тому він є неукладеним. Неукладеність кредитного договору № 014/0027/74/74189 від 07 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»є фактом який ніяким чином не порушує права позивача, а тому вони не потребують судового захисту На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позов не обґрунтований та не знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а тому в задоволенні позовних вимог відмовляє. Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-216, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 525, 526, 530, 1046, 1054, ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів» ст. ст. 11, п.4 ст. 18, ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом богом та іпотечні сертифікати» ст.1, 2 суд,- В И Р І Ш И В: В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»про визнання недійсним кредитного договору № 014/0027/74/74189 від 07 травня 2007 року у з зв'язку з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», - відмовити в повному обсязі. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десятим днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М. http://reyestr.court.gov.ua/Review/27459935
  9. Державний герб України Справа № 2-41/11 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2011 року м. Косів Косівський районний суд Івано-Франківської області у складі: головуючого –судді: Сабадах Б.В. з секретарем: Удудяк І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ “Приват Банк” про захист прав споживача, визнання правочину нікчемним та відшкодування збитків завданих внаслідок нікчемного правочину, в с т а н о в и в : Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про захист прав споживача, визнання правочину нікчемним та відшкодування збитків завданих внаслідок нікчемного правочину. Представник позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав, суду пояснив та в позовній заяві зазначив, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 з іншого боку укладено кредитний договір на отримання кредитної картки «Подія»№ 4405885300387062. Працівниками ЗАТ КБ «ПриватБанк»на адресу позивача неодноразово почали здійснювати телефонні дзвінки з вимогою про погашення кредиту. В разі непогашення кредитних зобов'язань банк погрожував ініціювати порушення кримінальної справи відносно позивача. Позивач 06.04.2009 року звернувся до директора Іврно-Франківської філії ЗАТ КБ «Приватбанк»та до Голови правління ЗАТ КБ «ПриватБанк» з вимогою про надання інформації стосовно операцій з використання його карткового рахунку, а саме: сума отриманого кредиту; сума погашеного кредиту по датах та сумах; сума нарахованих відсотків (комісій); сума сплачених відсотків (комісій); сума нарахованих (з розрахунком) і сплачених штрафних санкцій та одночасно просив надіслати йому копію кредитного договору (якого насправді немає, оскільки при отриманні карки «Подія» №4405885300387062 його не укладали). На жаль, відповіді на вимогу позивач так і не отримав, банком, на його думку, навмисно було проігнороване право на отримання інформації. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про звернення громадян»та ст. 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк зобов'язаний надати позивачу інформацію стосовно банківських послуг. Одночасно позивач звернувся 06.04.2009 року до Національного банку України та до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики для захисту порушених прав. Позивач, отримавши від Національного банку України вичерпну відповідь від 05.05.2009 року, дійшов висновку, що вчинений правочин з Івано-Франківською філією ЗАТ КБ «ПриватБанк»з оформлення кредитної картки «Подія»№ 4405885300387062 є нікчемним. Вважає, що позивачу завдано моральної шкоди в розмірі 4345 грн. Просить позов задоволити. В судовому засіданні представник відповідача ПАТ КБ «Приват Банк»- ОСОБА_3 позов визнав частково та суду пояснив, що дійсно між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір на отримання кредитної картки «Подія»№4405885300387062. Не заперечує щодо визнання даного договору нікчемним, оскільки він укладений зі значними порушеннями. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “Приват Банк” 2480 грн., які позивач отримав з кредитної картки. Вважає, що позовні вимоги про стягнення 4345 грн. моральної шкоди є безпідставними, а тому просить в цій частині позову відмовити. Суд вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та вивчивши матеріали справи прийшов до висновку, що позов слід задоволити частково із наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 з іншого боку укладено кредитний договір на отримання кредитної картки «Подія»№4405885300387062. Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент його здійснення стороною вимог правомірності правочину (ст. 203 ЦК). З цих підстав правочин може вважатися недійсним, якщо його недійсність прямо встановлена законом (нікчемний правочин), або визнаватися недійсним у судовому порядку (оспорюваний правочин). Згідно ч. 4 ст. 258 Цивільного Кодексу України до вимог про вживання наслідків нікчемного правочину застосовується спеціальна позовна давність у десять років. Причому згідно зі ст. 261 ЦК України хід позовної давності за вимогами про вживання наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. Одна з найпоширеніших підстав нікчемності правочину - дефект форми (тобто недотримання вимог ч. 4 ст. 203 ЦК України про вчинення певного виду правочину у формі, встановленій законом). Дефект простої письмової форми, згідно з ч. 1 ст. 218 Цивільного Кодексу України, не матиме наслідків недійсності правочину, якщо такі наслідки прямо не встановлені законом. Чинним Цивільного Кодексу України прямо передбачена нікчемність при недотриманні письмової форми тільки для семи договорів, а саме: правочинів щодо забезпечення виконання зобов'язання (ч. 2 ст. 547 ЦК); договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати подарунок у майбутньому (ч. 3 ст. 719 ЦК); договір страхування (ч. 2 ст. 981 ЦК); кредитний договір (ч. 2 ст. 1055 ЦК); договір банківського вкладу (ч. 2 ст. 1059 ЦК); договори про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності (ст. 1107 ЦК); договір комерційної концесії (ч. 1 ст. 1118 ЦК). Отже, у вказаному випадку згідно з пунктом 2.9 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.04.2005 року № 137 (далі - Положення), кредитування держателів платіжних карток у межах обраної емітентом кредитної схеми регламентується внутрішніми документами банку з питань кредитування та договором між клієнтом і банком-емітентом. Відповідно до ст. 1055 Цивільного Кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недотриманням письмової форми, є нікчемним. Пунктом 2 ст. 215 ЦК України визначено, що нікчемним правочином є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Тобто кредитний договір, укладений з порушенням письмової форми, не підлягає виконанню та не створює ніяких юридичних наслідків. Крім того, згідно з пунктом 4.14 Положення, емітенти платіжних карток зобов'язані в порядку та строки, визначені договором, надавати клієнтам виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані клієнтами та довіреними особами. У випадках, встановлених законом, нікчемними є правочини, щодо яких не додержана письмова форма, встановлена законом, наприклад, договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому (ст. 719 ЦК України), договір банківського вкладу (ст. 1059 ЦК України), кредитний договір (ст. 547 та 1055 ЦК України). Характерною рисою нікчемних угод є їхня незаперечна недійсність. Нікчемна угод»позбавляється юридичної сили з моменту її укладення і тому правові підстави отримання майна (коштів) за такою угодою не настають. Це означає, що все отримане кожною стороною за нікчемною угодою позбавляється правової основи. Головним майновим наслідком недійсності угоди є двостороння реституція. Відповідно до ст. 216 ЦК України, що містить загальні правила про наслідки недійсності угод, кожна зі сторін зобов'язана повернути іншій стороні все набуте за угодою, а за неможливості повернення отриманого, зокрема тоді, коли отримане полягає у користуванні майном, виконаній роботі чи наданій послузі, —відшкодувати вартість отриманого, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно з п. 3 ст. 216 Цивільного Кодексу України двостороння реституція настає у всіх випадках недійсності угоди, якщо в законі не зазначені інші майнові наслідки. Як за двосторонньої, так і за односторонньої реституцією закон у низці випадків передбачає додаткові майнові наслідки у вигляді відшкодування витрат та вартості втраченого чи ушкодженого майна. Повернення сторонами всього отриманого ними за недійсною угодою не завжди рівнозначне відновленню їх у попереднє становище. Якщо підходити лише формально, то повернення всього отриманого за угодою дійсно має призвести сторони у таке становище, в якому вони перебували до укладення угоди. Однак, у зв'язку з укладеною недійсною угодою одна зі сторін могла зазнати додаткових витрат. У результаті двосторонньої реституції ці витрати потерпілій стороні не повертаються, отже виходить, що укладеною угодою їй завдано збитків. Особа, якій внаслідок порушення її цивільного права завдано збитків, має право на їх відшкодування у повному обсязі, якщо законом або договором не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, отримала завдяки цьому доходи, то розмір збитків, що відшкодовуються потерпілій особі у зв'язку з недоотриманням нею доходів, не може бути меншим від тих доходів, які отримав порушник права. Недопущення реституції і передача усього отриманого за угодою у дохід держави, є особливим наслідком визнання угоди недійсною. Так, якщо обидві сторони діяли навмисно й обидві виконали угоду, то все виконане ними стягується в дохід держави. Якщо ж обидві сторони діяли навмисно, але угоду виконала тільки одна з них, тоді в дохід держави стягується все, те що було отримано за угодою, і те, що сторона, яка отримала внаслідок виконання угоди, повинна була передати іншій стороні з метою виконання цієї угоди. Нарешті, якщо навмисно діяла лише одна сторона, все отримане нею за угодою повинно бути повернуте іншій стороні (одностороння реституція), отримане ж іншою стороною, чи належне їй за угодою від винної сторони, стягується в дохід держави. Отже, вимагати повернути виконане може лише сторона, що діяла без наміру. Якщо за наявності наміру в однієї сторони, а угоду виконано іншою, остання має право повернути виконане; винна ж сторона повинна передати в дохід держави все, що їй належало. Якщо ж угоду виконано тільки навмисно діючою стороною, то невинна сторона повинна передати в дохід держави все, що одержала за угодою, а сама не повинна її виконувати. Якщо ж отримане витрачено, у дохід держави передається відшкодування у грошах. До вимог про повернення виконаного за недійсною угодою можливе застосування норм про зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення, оскільки інше не встановлено ЦК України чи іншими правовими актами і не випливає з відповідних відносин. В ст. 27 ч. 2 ЦПК України вказано, що особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх позовних вимог або заперечень зобов’язані подати усі наявні у них докази або повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання. Однак, позивач не представив суду жодних доказів, які б підтверджували позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 4345 грн., а тому суд прийшов до висновку, що у позові слід відмовити. На підставі наведеного, ст. 32 Конституції України, ст. 23 ЗУ «Про інформацію», ст.ст. 61-62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 41, 203, 215, 216, 218, 228, 229, 232, 233, 234, 258, 547, 1055, 1167 Цивільного Кодексу України та керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд, в и р і ш и в : Позов задоволити частково. Визнати усний договір позики, який укладено між ЗАТ КБ «Приват Банк»та ОСОБА_1 по кредитній картці «Подія»№4405885300387062 нікчемним. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “Приват Банк” 2480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. В решті позову - відмовити. Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення –протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Суддя: Сабадах Б.В. http://reyestr.court.gov.ua/Review/15453318
  10. Державний герб України Справа №22-ц-4384/12 Провадження №22-ц/1090/5847/12 Головуючий у І інстанції Гапоненко А.П. Категорія 26 Доповідач у 2 інстанції Мережко 06.09.2012 УХВАЛА Іменем України 23 серпня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі : Головуючого судді: Мережко М.В., Суддів: Оношко Г.М., Малорода О.І., при секретарі: Косенко Т.Г. розглянула в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України", ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору недійсним. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, - ВСТАНОВИЛА: У квітні 2012 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ПАТ „Державний ощадний банк України", ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору недійсним. Посилалась на те, що 13 травня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України»правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_3 укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 124, у відповідності до якого ПАТ «Державний ощадний банк України»надав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 2 000 000 грн. з кінцевим терміном погашення до 13 травня 2018 року. Процентна ставка за користування кредитним коштами у відповідності до договору відновлюваної кредитної лінії встановлена у розмірі 16,5% річних. В забезпечення виконання зобов'язань за договором відновлюваної кредитної лінії № 124 від 13 травня 2008 року між ПАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_2 (майновий поручитель) було укладено іпотечний договір, посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області та зареєстровано в реєстрі за № 2764, у відповідності до якого ОСОБА_2 передала Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: домоволодіння, що складається з житлового будинку загальною площею 510 м. кв. та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 13 травня 2008 року між ПАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 60, у відповідності до якого ОСОБА_4 бере на себе зобов'язання перед ПАТ «Державний ощадний банк України»відповідати по борговим зобов'язанням ОСОБА_3 за договором відновлюваної кредитної лінії № 124 від 13 травня 2008 року в повному обсязі. Вважала, що кредитний договір було укладено з порушенням законодавства України, оскільки при його укладенні порушені норми Закону України "Про захист прав споживачів», а саме відсутні суттєві умови, передбачені п.п. 2 та 4 ст. 11 Закону. Крім того, як посилається позивач, необхідно застосувати принципи щодо несправедливості умов, викладених у кредитному договорі. Також, сторони при його укладанні не досягли згоди щодо його всіх істотних умов. Зокрема, в кредитному договорі відсутні основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу до укладання договору про іпотечний борг, що передбачено ч. 1 ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». У якості правової підстави недійсності правочину позивач зазначила ч. 1 ст. 203 ЦК України, якою визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу. Просила визнати недійсним договір відновлювальної кредитної лінії №124 від 13 травня 2008 року, укладений між ПАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_3 Витрати по сплаті судового збору стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України». Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено повністю. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2012 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову, з підстав порушення норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Судом першої інстанції встановлено, що 13 травня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України»правонаступником прав та обов'язків якого являється ПАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_3 укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 124, у відповідності до якого банк надав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 2 000 000 грн. з кінцевим терміном погашення до 13 травня 2018 року. Процентна ставка за користування кредитним коштами у відповідності до договору відновлюваної кредитної лінії встановлена у розмірі 16,5% річних. В забезпечення виконання зобов'язань за договором між ПАТ «Державний ощадний банк України»та позивачем ОСОБА_2 (майновий поручитель) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5, та зареєстровано в реєстрі за № 2764, у відповідності до якого ОСОБА_2 передала ПАТ «Державний ощадний банк України»в іпотеку нерухоме майно, а саме: домоволодіння, що складається з житлового будинку загальною площею 510 м. кв. та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 13 травня 2008 року між ПАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 60, у відповідності до якого ОСОБА_4 бере на себе зобов'язання перед ПАТ «Державний ощадний банк України»відповідати по борговим зобов'язанням ОСОБА_3 за договором відновлюваної кредитної лінії № 124 від 13 травня 2008 року в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Не здійснення ПАТ «Державний ощадний банк України» письмового оприлюднення, передбаченого п. 2 ст. 2 Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» не можуть бути підставами для визнання кредитного договору недійсним, оскільки це свідчить про недотримання сторонами вимог щодо істотних умов договору, які є необхідними при його укладанні, а отже кредитний договір, який оспорюється, не є укладеним, а тому не підлягає судовому захисту. Згідно з ст. 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У відповідності до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. Посилання позивача на недотримання банком п.п. 2. ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якими визначено обов'язок кредитодавця повідомити обов'язкову інформацію перед укладенням договору про надання споживчого кредиту, визначену Законом, а також детальний розпис сукупної вартості кредиту, вірно не враховується судом до уваги, оскільки спростовується матеріалами прави. Об'єктивних доказів, які б дали можливість суду зробити висновок про те, що зміст кредитного договору суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства позивачем не надано, а тому судом не вбачається законних підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 203 ЦК України. Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не ґрунтуються на вимогах закону. Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд прешої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Оскільки, об'єктивних доказів, які б дали можливість суду зробити висновок про те, що зміст кредитного договору суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства позивачем не надано, а тому судом не вбачається законних підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 203 ЦК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, - УХВАЛИЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2012 року - залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів. Головуючий: Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/25883124
  11. Біляївський районний суд Одеської області 22.06.2012 Справа № 1506/2070/2012 Категорія 54 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Біляївський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді - Бобуйок А.Д. при секретарі - Кравець В.В. за участю представника позивачки - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання кредитних договорів недійсними,- В С Т А Н О В И В : Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом і просить визнати недійсними кредитні договори № 11307443000 та № 11307451000 від 28 лютого 2008 року, укладені між нею та ПАТ «УкрСиббанк»і в наслідок цього визнати недійсними Договори № 11307445000 та № 11307449000 від 28 лютого 2008 року, укладені між тими самими сторонами. Свої вимоги мотивує тим, що 28 лютого 2008 року між нею та ПАТ «УкрСиббанк» були укладені кредитні договори № 11307443000 та № 11307451000, за умовами яких Банк зобов'язався надати позичальнику споживчі кредити (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 473 000 (чотириста сімдесят три тисячі) доларів США, що дорівнює еквіваленту 2 388 650,00 гривень, на строк до 28.02.2029 року, та 172 000 (сто сімдесят дві тисячі) доларів США, що дорівнює еквіваленту 868 600 гривень на строк до 28 лютого 2018 року, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути зазначені кредити та сплатити проценти за користуванням ними в розмірі 11,9 % річних та 13,4 % річних відповідно за перші тридцять днів користування кредитом з переглядом відсоткової ставки за кожен наступний місяць. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на порушення чинного законодавства, а саме вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні кредитних договорів № 11307443000 та № 11307451000 від 28 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк». В судовому засіданні представник позивачки підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача до судового засідання повторно не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про день слухання справи, повідомлення про причини неявки від нього не надходило, а тому суд, за згодою представника позивачки, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 224 ЦПК України. Заслухавши пояснення представника позивачки, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Загальні підстави визнання договору недійсним та застосування правових наслідків визнання його недійсним передбачені статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. П. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України передбачена, як одна з основних засад цивільного законодавства, свобода договору. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Скориставшись своїм правом, передбаченим наведеними нормами цивільного законодавства, ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк» уклали кредитні договори № 11307443000 та № 11307451000, за умовами яких позивачка одержала кредитні кошти в сумі 473 000 (чотириста сімдесят три тисячі) доларів США, що дорівнює еквіваленту 2 388 650,00 гривень, на строк до 28.02.2029 року, та 172 000 (сто сімдесят дві тисячі) доларів США, що дорівнює еквіваленту 868 600 гривень на строк до 28 лютого 2018 року і зобов'язалась щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 11,9 % річних та 13,4 % річних відповідно. Стаття 14 Цивільного кодексу України зазначає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Стаття 526 даного Кодексу вказує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розміру та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредитного договору, що визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів. При тлумаченні змісту істотних умов кредитного договору необхідно враховувати норми статей глави 71 ЦК України, а також рекомендації Листа юридичного департаменту НБУ від 18 серпня 2004 року № 18-111/3249-8378. Відповідно до зазначеного Листа, юридичний департамент НБУ з посиланням на положення ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Грошові кошти, які надавались відповідачем позивачці за кредитним договором, були надані на придбання нерухомості, яка в подальшому була передана Банку в іпотеку. З наведеного випливає, що зобов'язання, яке виникло на підставі зазначеного кредитного договору, є іпотечним боргом. Таким чином, спірні правовідносини врегульовані спеціальною правовою нормою -Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»іпотечним боргом є основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою. Договір про іпотечний борг вказаним Законом визначено, як цивільно-правову угоду, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, які виникають у кредитодавця і боржника з приводу іпотечного боргу. Згідно ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»іпотечний борг виникає тільки при дотриманні сторонами договору про іпотечний борг умов, встановлених цим Законом. Статтею 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» передбачено, що основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу мають бути розкриті до укладення договору про іпотечний борг. Така інформація повинна бути оприлюднена кредитодавцем у письмовій формі і містити опис грошових зборів і витрат, пов'язаних зі встановленням іпотеки; принципи визначення плати за договором про іпотечний борг; положення про інфляційне застереження; порядок дострокового виконання основного зобов'язання в разі неплатоспроможності боржника або невиконання боржником своїх зобов'язань за договором про іпотечний борг та юридичні наслідки цього невиконання; право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов'язання; реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру фінансових установ чи Державного реєстру банків; інші умови за рішенням кредитодавця. Інформація, яка повинна бути надана до моменту укладення однією зі сторін є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обов'язковість її оприлюднення прямо передбачена законом (в даному випадку ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»). Наведені норми чинного законодавства містять припис, згідно з яким надання інформації про умови кредитування є істотною умовою договору про іпотечний борг, яким є кредитний договір, укладений між сторонами по справі. Відповідно до приписів статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відсутність згоди сторін щодо будь-якої з істотних умов договору має наслідком його неукладеність. Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. В судовому засіданні не спростовані доводи позивачки щодо ненадання їй повної і достовірної інформації стосовно всіх умов договорів до їх укладення. Але це не є підставою для визнання кредитних договорів № 11307443000 та № 11307451000 від 28.02.2008 року, укладених між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк», недійсними. Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд дійшов висновку, що норми діючого законодавства при укладенні кредитних договорів не порушені, але сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов договорів, а тому вони є неукладеними. З факту неукладеності кредитних договорів № 11307443000 та № 11307451000 від 28.02.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк»випливає відсутність між сторонами зобов'язальних відносин, але зазначена обставина жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивачки, а тому вони не потребують судового захисту. Встановлення судом факту неукладеності кредитних договорів є елементом з'ясування фактичних обставин справи та не призводить до відновлення порушених прав. Що стосується вимог про визнання кредитного договору недійсним, то в їх задоволенні слід повністю відмовити. Правовим наслідком неукладеності договору є відсутність будь-яких зобов'язань, які б випливали з договору, тому не можна визнати недійсним неіснуючі зобов'язання. Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 3, 6, 14, 16, 203, 210, 215, 526, 638, 640, 1054 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», суд - В И Р І Ш И В : В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк»про визнання кредитних договорів недійсними -відмовити. Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Біляївський райсуд. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання відповідачем його копії. ГоловуючийА. Д. Бобуйок http://reyestr.court.gov.ua/Review/25034677
  12. Справа № 2-9299/2010 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2010 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Зубкова С.О. при секретарі Білецькому Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виробничого підприємства «Укрпромгеологія», публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання договору недійсним, ВСТАНОВИВ: 03.03.2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 30 травня 2007 року між Приватним виробничим підприємством «Укрпромгеологія» (відповідач 1) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), в особі керуючого філії «Відділення Промінвестбанку в м. Біла Церква» (відповідач 2), був укладений кредитний договір № 126-2007 (далі Кредитний договір), у відповідності до якого останній отримав кошти в сумі 6000000 (шість мільйонів) гривень з кінцевим строком повернення не пізніше 20 травня 2009 року. 13 серпня 2009 року Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) отримав нове Свідоцтво про державну реєстрацію його як публічного акціонерного товариства. Внесення змін до статуту Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) було затверджене Загальними зборами акціонерів Промінвестбанку 21 травня 2009 року і погоджене з Національним банком України. У відповідності з ним, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» є правонаступником прав і обовязків Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство). Позивач, вимагаючи визнання Кредитного договору, який був укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, недійсним, посилається на порушення його прав, оскільки в забезпечення виконання ПВП «Укрпромгеологія» зобовязань за Кредитним договором між Позивачем та Відповідачем 2 був укладений договір іпотеки № 162 від 30.05.07 р., посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуднік І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3507 (далі Іпотечний договір), у відповідності до якого предметом іпотеки були визначені нежитлові будівлі адміністративний корпус літера «А», загальною площею 324, 5 кв. м., виробничий корпус літера «Б», загальною площею 337, 1 кв. м., склади з прохідною літера «В», загальною площею 634,9 кв. м. та земельна ділянка площею 1,9351 га. (кадастровий номер 3210300000:08:003:0008), які знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, які належать Позивачу на праві власності. Крім того, в звязку з невиконанням Відповідачем 1 своїх зобовязань перед Відповідачем 2 по Кредитному договору, останній вирішив звернути стягнення на майно, що було передано в іпотеку та належить Позивачу. Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав. Представник публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в судовому засіданні проти позову заперечив. Представник приватного виробничого підприємства «Укрпромгеологія» в судовому засіданні позов визнав. Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив. 30 травня 2007 року між ПВП «Укрпромгеологія» та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), в особі керуючого філії «Відділення Промінвестбанку в м. Біла Церква» був укладений кредитний договір № 126-2007 у відповідності до якого Відповідач 1 отримав кошти в сумі 6000000 гривень з кінцевим строком повернення не пізніше 20 травня 2009 року. В забезпечення виконання ПВП «Укрпромгеологія» зобовязань за Кредитним договором, між Позивачем та Відповідачем 2 був укладений договір іпотеки № 162 від 30.05.07 р., посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуднік І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3507, у відповідності до якого предметом іпотеки були визначені нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, а саме адміністративний корпус літера «А», загальною площею 324, 5 кв. м., виробничий корпус літера «Б», загальною площею 337, 1 кв. м., склади з прохідною літера «В», загальною площею 634,9 кв. м. та земельна ділянка площею 1,9351 га. (кадастровий номер 3210300000:08:003:0008), які знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що при укладенні кредитного договору були порушені норми законодавства України, а саме ст. 345 Господарського кодексу України, оскільки не була передбачена відповідальність Банку щодо видачі кредиту, стаття 2 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" в частині невиконання Банком вимоги, які є обовязковими та повинні передувати укладенню кредитного договору, стаття 207 Цивільного кодексу України в частині скріплення Кредитного договору печаткою філії, а не юридичної особи. Крім того, в судовому засіданні представник Позивача усно наполягав на застосуванні статті 230 ЦК України, стверджуючи, що при укладенні Кредитного договору Відповідач 2 свідомо, в порушення законодавства не повідомив Відповідача 1 про інформацію, яка повинна була бути письмово оприлюднена до моменту укладення спірного договору. Представник Відповідача 2 вважає, що ОСОБА_1 не мав достатніх правових підстав для подання позову. Також представник Відповідача 2 зазначив, що Кредитний договір був укладений у відповідності до чинного законодавства, в належній письмовій формі, виконувався сторонами, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Також представник Відповідача 2 зазначив, що укладаючи спірний договір сторони встановили міру відповідальності за свої дії, а тому посилання Позивача щодо відсутності відповідальності банку за видачу кредиту є безпідставними. Крім того, представник Відповідача 2 зазначив, що до оспорюваного Кредитного договору не можуть бути застосовані норми Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати". Згідно ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом «Про банки і банківську діяльність». Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Посилання позивача на недосягнення між сторонами згоди при укладенні кредитного договору положень щодо відповідальності банку, як на підставу для визнання договору недійсним, не може бути прийнято судом, оскільки вказані обставини стосуються питання досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, яка не була досягнута, та не є підставами для визнання Кредитного договору недійсним. З таких же підстав не підлягають задоволенню також вимоги позивача щодо визнання кредитного договору недійсним у звязку з недотриманням Відповідачем 2 вимог статті 2 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати". Так, згідно із абзацом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" визначено, що іпотечний борг - основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою. Абзацом 4 частини 1 статті 1 вищезазначеного Закону, договір про іпотечний борг - цивільно-правова угода, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, які виникають у кредитодавця та боржника з приводу іпотечного боргу. Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 2 вищезазначеного Закону, іпотечний борг виникає з цивільно-правових відносин між сторонами договору про іпотечний борг за умови дотримання встановлених цим Законом вимог. При цьому Закон України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", встановлює, що основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу мають бути розкриті до укладання договору про іпотечний борг. Ця інформація має бути оприлюднена кредитодавцем у письмовій формі і містити: опис усіх грошових зборів і витрат, пов'язаних з установленням іпотеки; принципи визначення плати за договором про іпотечний борг; положення про інфляційне застереження; порядок дострокового виконання основного зобов'язання у разі неплатоспроможності боржника або невиконання боржником своїх зобов'язань за договором про іпотечний борг та юридичні наслідки цього невиконання; право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов'язання; реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру фінансових установ чи Державного реєстру банків; інші умови за рішенням кредитодавця. Представник Відповідача 2 не заперечував, що вказана інформація не була письмово оприлюднена та надана Відповідачу 1. Однак, згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Позивач в судовому засіданні не вказав достатніх підстав необхідних для визнання договору недійсним. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною. Таким чином інформація, яка повинна бути надана до моменту укладення договору однією з сторін є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обовязковість її оприлюднення прямо передбачена законом. Відсутність в договорі відповідальності банку, а також не здійснення Відповідачем 2 письмового оприлюднення, передбаченого п.2. ст. 2 Закон України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", не можуть бути підставами для визнання кредитного договору недійсним, оскільки вказане невиконання свідчить про недотримання сторонами вимог щодо істотних умов, які є необхідними при укладенні вказаного договору, а отже кредитний договір, який оспорюється, є неукладеним, а тому не підлягає захисту. Так, п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення. При дослідженні Кредитного договору було встановлено, що на ньому міститься печатка філії «Відділення Промінвестбанку в м. Біла Церква». Твердження позивача щодо необхідності скріплення кредитного договору печаткою юридичної особи є хибною виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. При цьому законодавцем не виключена можливість скріплення таких правочинів підписами уповноважених осіб та печатками філій та представництв юридичних осіб, які представляють інтереси цих юридичних осіб при укладанні правочинів (статті 92, 95 ЦК України). Щодо усного посилання представника Позивача на необхідність застосування ст. 230 ЦК України, яке було здійснено в судовому засіданні, то суд вважає вказати на наступне. Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. На думку суду, саме сторона, яка діяла під впливом обману, повинна довести наявність умислу з боку відповідача 2, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Суд вважає, що ні представник Позивача, ні представник Відповідача 1 не навів достатніх доказів для застосування вказаної статті, що не надає підстав для її застосування. Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню. На підставі викладеного, керуючись ст. 203, 207, 215, 638, 1055 ЦК України, ст. 345 Господарського кодексу України, ст.. 10, 60, 213 - 215 ЦПК України, суд в и р і ш и в : У позові ОСОБА_1 до приватного виробничого підприємства «Укрпромгеологія», публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання договору недійсним відмовити повністю. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження та заяви про перегляд заочного рішення, якщо такі заяви не були подані. Якщо було подано заяву відповідачем про перегляд заочного рішення, воно вступає в законну силу, у випадку залишення ухвали суду про відмову в задоволенні цієї заяви, апеляційним судом. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Суддя http://reyestr.court.gov.ua/Review/10274980 Решение вступило в законную силу.
  13. У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2011 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Сімоненко В.М., суддів: Амеліна В.І., Олійник А.С., Дербенцевої Т.П., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»), треті особи: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу, приватне виробниче підприємство «Укрпромгеологія» (далі ПВП «Укрпромгеологія»), про визнання договору іпотеки недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 18 липня 2011 року, в с т а н о в и л а: У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свою вимогу тим, що з метою забезпечення виконання взятого зобовязання за кредитним договором, який було укладено 30 травня 2007 року між ПВП «Укрпромгеологія» та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», 30 травня 2007 року між зазначеним банком та ним укладено іпотечний договір, згідно якого він передав в іпотеку належні йому на праві власності нежитлові приміщення, які розташовані по АДРЕСА_1. У звязку з тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року встановлено, що забезпечений іпотекою кредитний договір є неукладеним, позивач просить визнати недійсним вказаний договір іпотеки. Іншою підставою для визнання недійним договору іпотеки є порушення закону щодо істотних умов договору, зокрема, відсутність повного опису предмета іпотеки, а також не зазначення в договорі цільового призначення земельної ділянки, яка передана в іпотеку. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2011 року позов задоволено. Рішенням апеляційного суду Київської області від 18 липня 2011 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування ухваленого рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року встановлено, що забезпечений іпотекою кредитний договір є неукладеним, у звязку з чим не може бути забезпечений спірним договором іпотеки, а тому договір іпотеки є недійсним. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності підстав для визнання договору іпотеки недійсним, відхиливши посилання позивача на ту обставину, що забезпечений іпотекою кредитний договір визнаний неукладеним. Проте до таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Судами встановлено, що з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором від 30 травня 2007 року, укладеним між ПВП «Укрпромгеологія» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», того ж дня ОСОБА_3 уклав договір іпотеки №162, предметом якого були належні йому на праві власності нежитлові приміщення, які розташовані по АДРЕСА_1. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року, яке набрало законної сили, встановлено, що кредитний договір, від 30 травня 2007 року підписаний між ПВП «Укрпромгеологія» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» є неукладеним. Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. У відповідності до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, застосувавши положення ст.61 ЦПК України, дійшов правильного висновку проте, що оскільки основне зобовязання -- кредитний договір між ПВП «Укрпромгеологія» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» є неукладеним, і це встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, тому таке зобовязання не може забезпечуватись дійсним договором іпотеки. Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону. Відповідно до ст. 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції. Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення апеляційного суду Київської області від 18 липня 2011 року скасувати, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2011 року залишити в силі. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий В.М. Сімоненко Судді: В.І. Амелін Т.П. Дербенцева А.С. Олійник О.В. Ступак http://reyestr.court.gov.ua/Review/21115613
  14. Справа № 2-3538/11 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ Іменем України 20.06.2011 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Колдіної О.О. при секретарі - Плющ Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним кредитного договору,- в с т а н о в и в: позивач звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору кредиту №910\06-034-257 від 27.04.2007 р., відповідно до якого їй надано кредит в розмірі 80000 доларів США зі сплатою 13% річних з кінцевим терміном погашення 26.04.2017 р. У відповідності до угоди № 1 про внесення змін до кредитного договору від 17.02.2010 р. було продовжено термін користування кредитом до 26.04.2027 р. та збільшено процентну ставку за користування кредитом до 15% річних. В забезпечення виконання зобов»язань за даним Кредитним договором було укладено Іпотечний договір № 1-1667 від 27.04.2007 р.. Кредитний договір, як зазначає позивач в обгрунтування своїх вимог, був укладений з порушенням законодавства, оскільки відповідачем при укладенні договору були порушені норми п.п.2,4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, позивач зазначає, що при підписанні Договору кредиту і Іпотечного договору, що укладений в забезпечення виконання умов кредитного договору, Банком були порушені норми Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», а саме не було оприлюднено у письмовій формі опис усіх грошових зборів і витрат, пов»язаних з установленням іпотеки, принципи визначення плати за договором про іпотечний борг, положення про інфляційне застереження, порядок дострокового виконання основного зобов»язання у разі неплатоспроможності боржника або невиконання боржником своїх зобов»язань за договором про іпотечний борг та юридичні наслідки цього невиконання, право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов»язання, реквізити ліцензії та \або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру фінансових установ чи Державного реєстру банків, інші умови за рішенням кредитодавця. Ні до підписання сторонами Договору, ні після його підписання, відповідач не здійснював оприлюднення вказаної інформації. На підтсаві викладеного, оскільки умови Кредитного договору суперечать положенням ч.1 ст.203 ЦК України, позивач просила визнати його недійсним. Позивач в ході розгляду справи підтримала позовні вимоги і обгрунтування позову в повному обсязі та просила суд позов задовольнити, з підстав, зазначених у позовній заяві. Представник відповідача у судове засідання не з»явився, відповідач про місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином, з заявами про відкладення розгляду справи до суду не звертався. На підставі ст.224 ЦПК України, за згодою позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи у відсутність відповідача. Повно та всебічно зясувавши обставини справи і, перевіривши їх наявними у справі письмовими доказами, вислухавши позивача, суд вважає що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. З матеріалів справи вбачається, що 27.04.2007 р. між сторонами у справі був укладений Кредитний договір №910\06-034-257, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 80000 доларів США зі сплатою 13% річних з кінцевим терміном погашення 26.04.2017 р. У відповідності до угоди № 1 про внесення змін до кредитного договору від 17.02.2010 р. було продовжено термін користування кредитом до 26.04.2027 р. та збільшено процентну ставку за користування кредитом до 15% річних. В забезпечення виконання зобов»язань за даним Кредитним договором було укладено Іпотечний договір № 1-1667 від 27.04.2007 р. Відповідно до п.1.3 Договору кредиту та п.1.1 Договору іпотеки, в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов»язань щодо погашення Кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, Кредитор укладає в день укладення Договору Кредиту з Позичальником іпотечний договір, за умовами якого Позичальник передає Кредитору в іпотеку земельну ділянку та житловий будинок АДРЕСА_1. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що при укладанні Договору кредиту відповідачем були порушені умови п.п.2,4 Закону Украъни «Про захист прав споживачів», а саме у письмовій формі не було повідомлено споживача про кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може буи витрачений, форми його забезпечення, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між нпми, в тому числі між зобов»язаннями споживача; тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов»язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомомсті про те, від кого споживач може одержати докладну інформацію; переваги та недоліки запропонованих схем кредитування. Пункт 4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів висуває вимоги до форми і змісту договору про надання споживчого кредиту. Вимоги щодо укладання договорів банками про надання споживчів кредитів регламентовані також Правилами надання банками України інформацію споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Зокрема, п. 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту передбачено, що банки зобовязані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг. Обовязок банку інформувати споживача про вартість додаткових послуг, повязаних з отриманням ним кредиту, кореспондується з правом споживача на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про виробника. Як вбачається з матеріалів справи позивачу був наданий детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту, з яким вона ознайомилась та підписала. Крім того, умови договору містять положення щодо усіх витрат, пов»язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, визначено строк, на який кредит може бути одержаний, варіанти повернення кредиту, погоджено графік погашення кредиту, передбачена можливість дострокового повернення кредиту та його умови. При укладанні договору позивач ознайомилась з його умовами, а підписавши договір дала згоду на його укладання. Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі. При укладанні Договору кредиту № 910/06-034-257 дана вимога закону була дотримана. Не можуть бути прийняті до уваги судом посилання позивача на порушення відповідачем норм Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», як на підставу для недійсності правочину з наступних підстав. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»іпотечним боргом є основне зобовязання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою. Договір про іпотечний борг вказаним Законом визначено як цивільно-правову угоду, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обовязків, які виникають у кредитодавця та боржника з приводу іпотечного боргу. Згідно з ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»іпотечний борг виникає тільки при дотриманні сторонами договору про іпотечний борг умов, встановлених цим Законом. Статтею 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»передбачено, що основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу мають бути розкриті до укладання договору про іпотечний борг. Така інформація повинна бути оприлюднена кредитодавцем у письмовій формі і містити опис грошових зборів і витрат, повязаних з установленням іпотеки; принципи визначення плати за договором про іпотечний борг; положення про інфляційне застереження; порядок дострокового виконання основного зобовязання у разі неплатоспроможності боржника або невиконання боржником своїх зобовязань за договором про іпотечний борг та юридичні наслідки цього невиконання; право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобовязання; реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру фінансових установ чи Державного реєстру банків; інші умови за рішенням кредитодавця. На момент розгляду справи відповідач не надав доказів того, що вказана інформація була письмово оприлюднена та надана позивачу. Інформація, яка повинна бути надана до моменту укладення однією з сторін є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обовязковість її оприлюднення прямо передбачена законом (в даному випадку ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»). Однак, не здійснення відповідачем письмового оприлюднення інформації відповідно до ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки вказане порушення вимог закону свідчить про недотримання сторонами вимог щодо істотних умов договору, які є необхідними при укладенні Кредитного договору та Договорі іпотеки. Таким чином, кредитний договір є неукладеним. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеним правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Крім того, законодавством України чітко врегульовані питання щодо недійсності правочинів (ст. 215-216 Цивільного кодексу України). Зокрема, відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Частинами 1 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Позивач в судовому засіданні не вказала достатніх правових підстав необхідних для визнання кредитного договору недійсним. Обставин, визначених частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 ЦК України при розгляді даної справи судом не встановлено, а отже і відсутні підстави для визнання угоди недійсною. Враховуючи викладені обставини, оцінюючи всі зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, позивачем при зверненні до суду і при розгляді справи не були чітко визначені підстави для визнання Кредитного договору недійсним, зазначені обставини не були встановлені судом. Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 74, 88, 209, 212 215, 223, 224, 225 ЦПК України, суд в и р і ш и в: у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним кредитного договору відмовити. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Суддя http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17523264