Search the Community

Showing results for tags 'отказ взыскания ипотеки'.



More search options

  • Search By Tags

    Type tags separated by commas.
  • Search By Author

Content Type


Forums

  • Рейд и Антирейд
    • Рейдерский захват
    • Антиколлеторские услуги, помощь заемщикам, возврат депозитов
    • Банки и кредитные союзы не выплачивающие депозиты
    • Депозитные и кредитные договора
    • Юридическая консультация
    • Судебные решения по кредитным и депозитным договорам
    • Общие вопросы и новости с сайта
  • IT - Раздел
    • Нововведения форума.
    • Биткоины, блокчейн, майнинг, электронные платежные системы

Calendars

  • Основной календарь

Find results in...

Find results that contain...


Date Created

  • Start

    End


Last Updated

  • Start

    End


Filter by number of...

Joined

  • Start

    End


Group


AIM


MSN


Сайт


ICQ


Yahoo


Jabber


Skype


Город


Интересы

Found 187 results

  1. Державний герб України У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 серпня 2012 року м. Київ Колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Головуючого: Дьоміної О.О. суддів Касьяна О.П., Матвєєвої О.А., Попович О.В., Юровської Г.В. розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 грудня 2011 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 квітня 2012 року,- в с т а н о в и л а : 04 квітня 2011 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в розмірі 2 213 781,22 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - магазин, що розташований по АДРЕСА_1 обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 26 березня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та виробничим підприємством ТОВ «Оніксбуд» укладено кредитний договір №1488 про відкриття кредитної лінії В забезпечення виконання ТОВ «Оніксбуд» зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір від 18.10.2007 року згідно з яким в іпотеку передано нежитлову будівлю (магазин), розташований за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Оніксбуд» порушувало умови кредитного договору щодо своєчасної сплати суми кредиту та відсотків за користування кредитом, утворилася заборгованість в розмірі 2 213 781,22 грн., яку позивач просить стягнути шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у виконавчому провадженні, за початковою ціною, визначеною у межах процедури виконавчого провадження. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 13 грудня 2011року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 квітня 2012року, позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк " задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» в особі філії "Подільське відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Києві" заборгованість в розмірі 2 213 781,22 грн. (заборгованість за кредитом - 1943118,11 грн.; заборгованість за відсотками - 143201,83 грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків - 127 461,28 грн.) шляхом звернення стягнення на нежитлову будівлю (магазин), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та передана в іпотеку згідно Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 18.10.2007 р. за реєстровим номером №1195, з визначенням способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у виконавчому провадженні, за початковою ціною, визначеною у межах процедури виконавчого провадження. У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 грудня 2011року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 квітня 2012року, а справу направити на новий розгляду до суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами попередній інстанцій встановлено, що 26 березня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк», який є правонаступником Акціонерного комерційного промислово - інвестиційного банку в особі філії «Подільське відділення ПАТ «Промінвестбанку в м. Київ» та виробничим підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оніксбуд» укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 1488. У відповідності до умов кредитного договору банк при наявності вільних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 2 150 000,00 грн. та встановлено 12.10.2009року дату повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту, зі сплатою 17 % річних. В подальшому до кредитного договору №1488 вносилися зміни договорами від 05.05.2008року, 02.09.2008року, 06.10.2008року, 27.10.2008року, 16.07.2009року, 16.09.2010року. У відповідності до вказаних змін встановлено процентну ставку у розмірі 26% річних та встановлено остаточну дату 01.11.2010року повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту. В забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Оніксбуд» за кредитним договором між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 18.10.2007року укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідачі передали в іпотеку нерухоме майно, що належить їм на праві спільної часткової власності - магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку з невиконанням належним чином TOB «Оніксбуд» умов кредитного договору №1488 станом на 23.03.2011 року утворилась заборгованість, у розмірі 2 213781 грн. 22 коп. 31.01.2011 року банк направив TOB «Оніксбуд», ОСОБА_6 та ОСОБА_4 претензію з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором та повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте вимоги банку щодо погашення заборгованості за кредитним договором TOB «Оніксбуд» не виконані. Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.06.2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011року, стягнуто із Виробничого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оніксбуд» заборгованість по кредиту в розмірі 1 943 118,11 грн. Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд вірно виходив з того, що умови кредитного договору боржник належним чином не виконує, заборгованість не погашає та дійшов обґрунтовано висновку про стягнення суми боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Доводи касаційної скарги про те, що TOB «Оніксбуд» знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, що свідчить про припинення кредитного договору як основного зобов'язання та договору іпотеки як такого, що забезпечував виконання зобов'язання за кредитним договором, є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч.5 ст. 111 ЦК України та ч.2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, однак такі дані в матеріалах справи відсутні. Однак, задовольняючи позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції в резолютивній частині в порушення вимог ст.39 Закону України «Про іпотеку» не визначив початкову ціну предмету іпотеки, а також не перевірив обставини щодо виплати страхового відшкодування позивачу у зв'язку з настанням страхового випадку щодо предмета іпотеки відповідно до Договору страхування предмету іпотеки/застави №330109439.10 від 02.12.2010 року, укладеного між ПрАТ «АСК» «ІНГО Україна», відповідачем та позивачем. Переглядаючи справу, апеляційний суд на порушення вимог ст. 303 ЦПК України на зазначені порушення норм матеріального права судом першої інстанції уваги не звернув і помилково залишив рішення суду без змін. За таких обставин, не можливо визнати в зазначеній частині ухвалені у справі рішення законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати вищенаведене й залежно від установленого вирішити спір відповідно до законодавства. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,- у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задовольнити. Рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 квітня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий: О.О.Дьоміна Судді:О.П.Касьян О.А. Матвєєва О.В.Попович Г.В.Юровська http://reyestr.court.gov.ua/Review/26093234
  2. Державний герб України Ухвала іменем україни 26 вересня 2012 року м. Київ Колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого: Дьоміної О.О., суддів: Коротуна В.М., Євтушенко О.І., Червинської М.Є., Штелик С.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про погашення заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі АТ «Укрексімбанк» про захист прав споживачів шляхом визнання недійсними кредитних договорів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 04 липня 2011 року та рішення апеляційного суду м. Севастополя від 1 грудня 2011 року, в с т а н о в и л а: У вересні 2009 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 16 червня 2007 року між ним та ОСОБА_1 були укладені кредитні договори від 16 червня 2007 року та 07 грудня 2007 року про надання кредиту в розмірах 230 тис. доларів США та 150 тис. доларів США зі строком їх повернення до 01 лютого 2016 року. 07 грудня 2007 року з метою забезпечення виконання основного зобов'язання укладено договір іпотеки. Позичальник умов кредитного договору не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість. Позивач просив стягнути суму заборгованості за кредитом шляхом звернення стягнення на восьмикімнатну квартиру загальною площею 303 кв.м., що розташована за адресою: по АДРЕСА_1. У квітні 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з зустрічним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що при проведенні розрахунків має застосовуватися тільки грошова одинця України - гривня. Просили визнати кредитний договір та договір іпотеки недійсним. Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 04 липня 2011 року позов ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість у сумі 4 335 139 грн. 97 коп. шляхом звернення стягнення на восьмикімнатну квартиру, загальною площею 303 кв.м., що розташована за адресою: по АДРЕСА_1 та на приміщення автостоянки (гараж), загальною площею 19,2 кв.м. за цією ж адресою. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено. Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 01 грудня 2011 року, рішення суду першої інстанції в частині встановлення суми заборгованості змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортно банк України» заборгованість за кредитними договорами в розмірі 548 589,46 доларів США (як суму заборгованості по тілу кредиту, проценти за неотримані банком доходи, пеню за несвоєчасне погашення сум кредиту та проценти за кредитом) та 1 283 грн. 24 коп. (як суму непогашеної комісії за управління кредитом та пені за несвоєчасне погашення комісії) шляхом звернення стягнення на восьмикімнатну квартиру загальною площею 303 кв.м., що розташована за адресою: по АДРЕСА_1 та на приміщення автостоянки (гараж), загальною площею 19,2 кв.м. за цією ж адресою. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати ухвалені судові рішення та справу направити на новий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права. Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають. Судами встановлено, що між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 були укладені кредитні договори від 16 червня 2007 року та 07 грудня 2007 року про надання кредиту в розмірах 230 тис. доларів США та 150 тис. доларів США зі строком їх повернення до 01 лютого 2016 року. 7 грудня 2007 року з метою забезпечення виконання основного зобов'язання з ним укладено договір іпотеки, предметом якого стала восьмикімнатна квартира № 14/5, яка розташована за адресою: по АДРЕСА_1 та приміщення автостоянки (гараж) за цією ж адресою. Зобовязання за вказаними кредитними договорами позичальником порушувалися, що призвело до утворення заборгованості. Задовольняючи позов та ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте, повністю з такими висновками погодитися не можна. Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. У порушення вимог зазначеної норми Закону, суд першої інстанції не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Крім того, у порушення вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не зазначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Обставини, пов'язані із визначенням ціни предмета іпотеки, судом першої інстанції не з'ясовані, особам, які беруть участь у справі, не пропонувалось подати докази з приводу цих обставин (ч. 4 ст. 10 ЦПК України), а апеляційним судом вказана помилка не виправлена. Також, відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої ст. 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатися: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). Повноваження іпотекодержателя за обраним судом способом реалізації предмета іпотеки, права і обв'язки останнього та процедура продажу визначені ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Обставини, пов'язані із визначенням ціни предмета іпотеки, судом першої інстанції не з'ясовані, особам, які беруть участь у справі, не пропонувалось подати докази з приводу цих обставин (ч. 4 ст. 10 ЦПК України), а апеляційним судом вказана помилка не виправлена. Такі порушення судами норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині вирішення вимог ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про звернення стягнення на предмет іпотеки не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню, справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 04 липня 2011 року та рішення апеляційного суду м. Севастополя від 01 грудня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий О.О. Дьоміна Судді: В.М. Коротун О.І. Євтушенко М.Є. Червинська С.П. Штелик http://reyestr.court.gov.ua/Review/26425400
  3. Державний герб України Ухвала ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 4 липня 2012 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Макарчука М.,А., суддів Леванчука А.О., Мазур Л.М., Писаної Т.О., Юровської Г.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк «Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення коштів за договором кредиту, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 червня 2011 року, в с т а н о в и л а: У серпні 2010 року ПАТ «Райффайзен банк «Аваль» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення коштів за договором кредиту. В обґрунтування позову зазначало, що відповідно до умов укладеного між банком та ОСОБА_4 кредитного договору № 014/2571/81/70767 від 17 квітня 2008 року, відповідач отримав кредит у розмірі 200 000 доларів США на строк до 17 квітня 2021 року під 13 % річних. 17 квітня 2008 року між сторонами укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідач передав в іпотеку земельну ділянку площею 0,0801 га, кадастровий номер 3210945600:01:072:0010, що розташована в АДРЕСА_1, а також житловий будинок незавершеного будівництва готовністю 67 % загальною площею 260 кв.м, що розташований за цією ж адресою. Заставна вартість предмета іпотеки визначена в сумі 1 583 655 грн. Крім того, 17 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки. Оскільки відповідач не виконує взяті на себе за кредитним договором зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, а також не здійснив жодного погашення по кредиту, а по процентах останню виплату здійснив 10 жовтня 2008 року, у зв'язку з чим станом на 20 серпня 2010 року утворилась заборгованість, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 1 578 060 грн., заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 283 822,77 грн., пені за прострочення сплати процентів в розмірі 1 011 413,37 грн., пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 771882,88 грн., а всього 3 747 336,31 грн., тому просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку вказану суму заборгованості та судові витрати, а також розірвати укладений між банком та ОСОБА_4 кредитний договір та звернути стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 червня 2011 року, позов ПАТ «Райффайзен банк «Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення коштів за договором кредиту задоволено. Розірвано кредитний договір № 014/2571/81/70767 від 17 квітня 2008 року, укладений 17 квітня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4; стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 3 747 336 грн. 31 коп., у тому числі заборгованість за кредитом в сумі 1 578 060 грн., заборгованість за відсотками в сумі 283 822 грн. 77 коп., пеню за прострочення сплати відсотків в розмірі 1 011 413 грн. 37 коп., пеню за прострочення сплати кредитних коштів в розмірі 771 882 грн. 88 коп.; звернуто стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на землю, серії ЯД 656514, виданого 6 вересня 2006 року Ірпінським міським відділом земельних ресурсів на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 серпня 2006 року № 3-1279/ВСХ № 562680, та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1672 на праві власності, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 3210945600:01:072:0010, площею 0,0801 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також на житловий будинок незавершеного будівництва готовністю 76 %, загальною площею 260 кв.м, зареєстрованого КП Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» 26 березня 2008 року за № 18250184, зазначений на плані під літ. А, з огорожею, зазначеною на плані під № 1-3, водопровідним колодязем, зазначеним на плані під № 4 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 3 747 336 грн. 31 коп., у тому числі заборгованість за кредитом в сумі 1 578 060 грн., заборгованість за відсотками в сумі 283 822 грн. 77 коп., пеню за прострочення сплати відсотків в розмірі 1 011 413 грн. 37 коп., пеню за прострочення сплати кредитних коштів в розмірі 771 882 грн. 88 коп.; вирішено питання про судові витрати. У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, тому відповідно до вимог ст.ст. 526, 554, 1050, 1054 ЦК України на користь банку підлягає стягненню заборгованість шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте, повністю погодитися з такими висновками судів не можна. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпготекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки ( частина 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»). У ч. 1 ст. 39 Закону визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки: опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Крім того, резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункт 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Проте суди, задовольняючи позовні вимоги, при ухваленні судового рішення не в повній мірі врахували положення ст. 39 Закону країни «Про іпотеку», зокрема: не визначили вартості предмета іпотеки, способу реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів чи застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки, початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, та у порушення вимог ст. 215 ЦПК України, задовольняючи позовні вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, не вказали в резолютивній частині рішення вищенаведених обставин, які є обов'язковими при винесенні таких судових рішень. Оскільки судом допущені порушення норм матеріального і процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанції слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 червня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий М.А. Макарчук Судді: А.О. Леванчук Л.М. Мазур Т.О. Писана Г.В. Юровська http://reyestr.court.gov.ua/Review/25339026
  4. Державний герб України Справа № 2-3576/2010 р. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 грудня 2010 року Ізяславський райсуд Хмельницької області в складі головуючої судді Янішевської О. С., при секретарі Вербицькій М. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяславі справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зміну договору у звязку з істотною зміною обставин, в с т а н о в и в : Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» ( далі «ПриватБанк» ) звернулося до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи це тим, що 13 червня 2008 року між «ПриватБанком» та ОСОБА_1 був укладений договір № HMIWGК0000000001, згідно якого ОСОБА_1 13 червня 2008 року отримав кредит в розмірі 21885 доларів США, з них 21000 доларів США на придбання нерухомості, 630 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 150 доларів США на страхування майна, 105 доларів США на особисте страхування, із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 13 червня 2028 року. Відповідно до п. 8.1 кредитного договору та графіку погашення заборгованості погашення заборгованості здійснюється шляхом внесення щомісячного платежу щомісяця з 10 по 14 число кожного місяця в сумі 360, 57 долара США для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, інших витрат. В забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором між «ПриватБанком» та ОСОБА_1 13 червня 2008 року був укладений договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності: будинок загальною площею 82,2 кв. м, який розташований в АДРЕСА_1. Позивач вважає, що іпотека за цим договором поширюється також на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, яка належить ОСОБА_1 і розташована за тією ж адресою, що і предмет іпотеки. «ПриватБанк» свої зобовязання за кредитним договором виконав повністю, надавши ОСОБА_1 обумовлену суму кредиту, однак ОСОБА_1 умови кредитного виконував неналежним чином, з 14 липня 2009 року припинив повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість. 22 липня 2010 року на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою погашення заборгованості та попередженням про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання вказаної вимоги, яку ОСОБА_1 отримав 27 липня 2010 року, однак заборгованості не погасив. В звязку з порушенням позичальником умов договору «ПриватБанк» просить звернути стягнення на предмет іпотеки, виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх дітей ОСОБА_3, 1996 року народження, та ОСОБА_4, 2000 року народження з житла, яке є предметом іпотеки, із зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ізяславського РВ УМВСУ, стягнути з ОСОБА_1 сплачені при подачі позовної заяви судові витрати. ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до «ПриватБанку» про зміну договору у звязку з істотною зміною обставин, мотивуючи це тим, що між ним та «ПриватБанк» 13 червня 2008 року був укладений кредитний договір, згідно якого ОСОБА_1 13 червня 2008 року отримав кредит в розмірі 21000 доларів США з кінцевим терміном повернення 13 червня 2028 року. ОСОБА_1 посилається на те, що «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави та виселення його, дружини та двох дітей, 1996 та 2000 року народження, з будинку, в якому проживає сімя і який перебуває під заставою. Позивач вказує, що на момент укладення кредитного договору він мав стабільний заробіток, курс долара США відносно гривні становив: 4,48 грн. за 1 долар США. ОСОБА_1 посилається, що через невиплату заробітної плати він змушений був 23 липня 2008 року звільнитись з роботи, дружина перебувала на обліку у центрі зайнятості як шукаюча роботу. ОСОБА_1 вказує, що до травня 2009 року сімя знаходила кошти для вчасного погашення кредиту, а 10 липня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до «ПриватБанку» з листом про зміну договору в звязку з істотною зміною обставин, однак відповіді на своє звернення не отримав. ОСОБА_1 посилається на те, о ще неодноразово звертався до «ПриватБанку» з аналогічними зверненнями протягом 2009-2010 років, однак відповіді не отримав. ОСОБА_1 вважає, що для зміни договору існують наступні підстави: на момент укладення кредитного договору позивач не передбачав власне звільнення з роботи, істотну зміну курсу долара США та настання світової кризи. Позивач посилається, що не міг передбачити такі обставини, а тому просить змінити договір в звязку з істотною зміною обставин, бажає сплачувати взятий кредит в гривнях, сплачуючи щомісячно не більше 1700 грн., тобто на тих умовах виплати по договору, які існували на час укладення договору, продовживши термін дії договору. Прокурор Шнайдер М. А. в судовому засіданні проти позовних вимог «ПриватБанку» в частині виселення неповнолітніх дітей заперечує. Представник позивача за первісним позовом Ярмолюк А. П. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, зустрічний позов не визнала, суду пояснила, що ОСОБА_1 було запропоновано варіанти зміни умов договору з метою полегшення погашення поточної заборгованості, однак ОСОБА_1 з жодними умовами не погодився. Відповідач за основним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги «ПриватБанку» не визнав, заявлені вимоги підтримав. Відповідачка за основним позовом, третя сторона без самостійних вимог на боці позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги «ПриватБанку» не визнала, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала. Представник третьої сторони на боці відповідача без самостійних вимог органу опіки і піклування Клубівської сільської ради Остапчук Л. С. проти заявлених «ПриватБанком» вимог в частині виселення неповнолітніх дітей заперечує. Допитавши сторони, перевіривши матеріали справи, оглянувши кредитну справу позичальника фізичної особи по програмі «Кредит на купівлю житла» № Р. 28. 00. 79. 10.0.0.25-22 ОСОБА_1, суд знаходить, що як первісний, так і зустрічний позов задоволенню не підлягають з таких підстав. Згідно ст. 1054 Цивільного Кодексу України з а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. 13 червня 2008 року був укладений договір про кредитний договір № HMIWGК0000000001 між позивачем та ОСОБА_1 про надання кредиту на суму 26985 доларів США на наступні цілі: 21000 доларів США на придбання нерухомості, 630 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 150 доларів США страхування майна, 105 доларів США особисте страхування, 5100 доларів США на сплату страхових платежів. Кошти надані на строк з 13 червня 2008 року по 13 червня 2028 року із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 3 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4, 08 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення моніторингу, з погашенням кредиту згідно графіку в період з 10 по 14 числа кожного місяця, що підтверджується поясненнями представника позивача, копією кредитного договору з додатками, проти чого не заперечують відповідачі. Обумовлена сума кредиту ОСОБА_1 була надана, що підтверджується поясненнями представника позивача, копіями ордеру-розпорядження про видачу кредиту та видатковим касовим ордером, проти чого не заперечує ОСОБА_1 13 червня 2008 року між «ПриватБанком» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_1 в забезпечення зобовязань за кредитним договором № HMIWGК0000000001 від 13 червня 2008 року було надано в іпотеку належне йому нерухоме майно: будинок АДРЕСА_1, загальною площею 82,2 кв. м, житловою площею 53,7 кв. м, що підтверджується копією договору іпотеки. Вказаний договір містить пункт, в якому обумовлені підстави та порядок звернення стягнення і реалізації предмета іпотеки. Будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу і державної реєстрації в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 11 червня 2008 року, що підтверджується договором купівлі продажу, оригінал якого був оглянутий в судовому засіданні. На момент розгляду справи в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2, їх неповнолітні діти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, що підтверджується довідкою Клубівської сільської ради. Згідно ст. 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно ст.1048 Цивільного Кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно ст. 1050 Цивільного Кодексу України я кщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України н еустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до вимог ст. 551 Цивільного Кодексу України п редметом неустойки може бути грошова сума. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Представник «ПриватБанку» посилається на те, що ОСОБА_1 повертав кредит не своєчасно, допустив прострочення повернення кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту, по процентам за користування кредитом, по комісії, крім того відповідно до п. 5 кредитного договору через неналежне виконання ОСОБА_1 зобовязань за кредитним договором були нараховані пеня та штраф, що підтверджується відповідним розрахунком. Згідно наданого розрахунку станом на 07 вересня 2010 року прострочена заборгованість по тілу кредиту складає 443,85 доларів США, прострочена заборгованість по відсоткам складає 2850, 96 доларів США, прострочена заборгованість по комісії складає 596,09 доларів США, 540, 16 доларів США сума нарахованої пені та 1343,78 доларів США сума нарахованого штрафу. Представник «ПриватБанку» вказує, що «ПриватБанк» звертався до ОСОБА_1 з вимогою про дострокове повернення коштів за кредитним договором, однак ці вимоги виконані не були. На підтвердження своїх доводів представник «ПриватБанку» надав суду копію повідомлення вих. № 736 від 22 липня 2010 року з вимогою до ОСОБА_1 про дострокове повернення коштів за кредитним договором, копію реєстру рекомендованих відправлень та копію повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення ОСОБА_1 27 липня 2010 року. Відповідно до вимог ст. 526, 530 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у строк відповідно до умов договору. За змістом ст. 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором. Ст. 611 Цивільного Кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором, або розірвання договору, оплата неустойки. Відповідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель, яким є позивач, вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено на підставі рішення суду. В ході судового розгляду не було здобуто доказів того, що ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовився від виконання зобовязань за кредитним договором. Навпаки ОСОБА_1 неодноразово виявляв бажання належним чином виконувати зобовязання, однак посилався на збіг обставин, які перешкоджають йому в цьому, вказав, що з метою належного виконання зобовязань звертався до «ПриватБанку» для зміни умов кредитного договору. Факт звернення ОСОБА_1 до «ПриватБанку» з приводу зміни умов кредитного договору не був спростований представником «ПриватБанку». Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Відповідно до ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» д ержава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна. Згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, котрі проживають та зареєстровані разом з батьками в буд. АДРЕСА_1, що підтверджується довідками Клубівської сільської ради. Іншого житла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають, що підтверджується поясненнями самих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представника органу опіки і піклування Клубівської сільської ради сільський голова Остапчук Л. С., довідкою Комунального підприємства «Ізяславське районне бюро технічної інвентаризації». Представник органу опіки і піклування Клубівської сільської ради сільський голова Остапчук Л. С. в судовому засіданні категорично заперечила проти виселення неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, з буд. АДРЕСА_1. Орган опіки і піклування Клубівської сільської ради заперечує проти виселення дітей, що підтверджується відповідним листом. Строк дії кредитного договору з 13 червня 2008 року по 13 червня 2028 року, що підтверджується кредитним договором. Прострочена заборгованість по тілу кредиту становить 443,85 доларів США, прострочена заборгованість по відсоткам складає 2850, 96 доларів США, що підтверджується відповідним розрахунком, тоді як вартість будинку згідно договору іпотеки становить 66331 грн. За вказаних обставин суд приходить до висновку, що в даному випадку порушення основного зобов'язання не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав, а тому в задоволенні позову «ПриватБанку» про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити. Згідно ст. 627 Цивільного Кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. ОСОБА_1 не заперечив того, що вільно обрав контрагента та був ознайомлений з умовами як кредитного договору, так і договору іпотеки. Згідно ст. 652 Цивільного Кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом про змін умов договору в звязку з істотною зміною обставин. Згідно ст. 60 Цивільного процесуального Кодексу України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. ОСОБА_1 не заперечує, що отримав кредит в сумі 26985 доларів США, з яких 21000 доларів США отримав готівкою для придбання житла. ОСОБА_1 звільнився з роботи за власним бажанням, що підтверджується записом у його трудовій книзі, проти чого не заперечує сам ОСОБА_1 В ході судового розгляду представник «ПриватБанку» робила пропозиції ОСОБА_1 щодо можливих змін умов кредитного договору, однак ОСОБА_1 визнав їх для себе не прийнятними. ОСОБА_1 не надав суду доказів наявності умов, передбачених ст. 652 Цивільного Кодексу України, наявності виняткового випадку та наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 652 Цивільного Кодексу України. За таких обставин суд приходить до висновку, що підстав для зміни умов кредитного договору судом, немає. Керуючись ст. ст. 526, 530, 536, 543, 553, 554, 611, 612, 638, 651, 652, 653, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60, 62, 63, 64, 79, 81, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 291, 292, 294, 296 ЦПК України, Р І Ш И В : В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зміну договору у звязку з істотною зміною обставин відмовити. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Хмельницької області через Ізяславський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Суддя http://reyestr.court.gov.ua/Review/13431760
  5. Державний герб України Справа № 22ц-841 Головуючий у першій інстанції Дручкова С.П. Справа № 22ц-841 Доповідач Костенко А.М. Категорія : 27 Копія АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ _________________________________________________ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2011 року м. Хмельницький Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Хмельницької області в складі : головуючого судді Костенка А.М., суддів: Ніколової Б.Ю., Фанди В.П. при секретарі : Гриньовій А.М., з участю ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-841 за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Теофіпольського районного суду від 10 листопада 2010 року по справі за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення. Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів в с т а н о в и л а : ПАТ КБ "ПриватБанк", звертаючись до суду з позовом, вказувало, що 30 квітня 2008 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір за яким відповідачка отримала 73480 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22,92 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 30 квітня 2023 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором цього ж дня було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 передала в іпотеку, належний їй на праві власності житловий АДРЕСА_1, Теофіпольського району. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість у зв'язку з чим, позивач вважав, що є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому, уточнивши позовні вимоги, просив в рахунок погашення заборгованості в розмірі 79668 грн. 02 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки : будинок, загальною площею 86, 60 кв.м., житловою площею 47, 50 кв.м., який розташований за адресою : АДРЕСА_1, Теофіпольського району, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Приватбанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету застави від імені заставодавця, виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які зареєстровані і проживають у вказаному будинку, судові витрати покласти на відповідачів. Під час розгляду справи до участі у справі в якості відповідача залучено ОСОБА_4 Рішенням Теофіпольського районного суду від 15 вересня 2009 року вказаний позов був задоволений. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку. Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 11 січня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Теофіпольського районного суду від 15 вересня 2009 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Теофіпольського районного суду від 10 листопада 2010 року в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не застосовано положення Закону України "Про іпотеку", Цивільного кодексу України, які слід було застосувати при вирішенні цього спору. Також, вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив умови кредитного договору, договору іпотеки та прийшов до необґрунтованого висновку про їх невідповідність вимогам чинного законодавства. Апеляційну скаргу слід відхилити з слідуючи мотивів. У відповідності до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм належна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи, відповідають закону. Судом встановлено, що 30 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк»укладено договір про іпотечний кредит № HMTWGA0000000057, відповідно до умов якого кредитор ЗАТ КБ «Приватбанк»зобовязується надати позичальнику ОСОБА_2 кредит в сумі суму 73480 грн. строком до 30 квітня 2023 року. В забезпечення виконання цього договору ОСОБА_3, яка є майновим поручителем ОСОБА_2, та закрите комерційне товариство комерційний банк «Приватбанк» 30 квітня 2008 року уклали договір іпотеки предметом якого є житловий АДРЕСА_1 Теофіпольського району Хмельницької області. В даному будинку, як на момент укладення договору іпотеки так і на час розгляду справи в суді крім ОСОБА_3 і її чоловіка ОСОБА_5, проживають і їх неповнолітні діти ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після укладення даних договорів ОСОБА_2 отримала кредит в сумі відповідно до кредитного договору. Однак ОСОБА_2 належним чином не виконує умови договору, не сплачує кредит та відсотки за його користування, внаслідок чого утворилась заборгованість по вказаному кредитному договорі, в звязку з чим Банк подав позов про звернення стягнення для погашення заборгованості по кредиту на предмет іпотеки житловий будинок Віповідно до частини 6 статті 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Згідно ст. 2 Закону України від 02.06.2005 р. № 2623-IV „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” (захист прав та інтересів дітей під час вчинення правочинів щодо житлових приміщень ): 1. Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. 2. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. 3. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав та інтересів дітей. 4. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям. У відповідності зі ст. 17 Закону України „Про охорону дитинства” батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. За ст. 18 зазначеного Закону діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла. Згідно ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи віком до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків. З матеріалів справи вбачається, що діти ОСОБА_3 на момент укладення договору іпотеки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживали і проживають на даний час разом з матірю в АДРЕСА_1 Теофіпольського району Хмельницької області При укладенні договору іпотеки попередньої згоди органів опіки і піклування отримано не було. Крім того, на час розгляду справи в суді орган опіки і піклування виконавчий комітет Новоставецької сільської ради Теофіпольського району на запит суду у відповідності до ст. 18 Закону України „Про охорону дитинства” відмовив у наданні згоди на звернення стягнення на предмет іпотеки житловий будинок у якому проживають неповнолітні діти ОСОБА_3 При таких обставинах, оскільки виселення неповнолітніх дітей і фактично позбавлення їх житла призведе до порушення їх конституційних прав, порушення їх прав як неповнолітніх та вимог чинного законодавства, доводи апеляційної скарги відповідача слід визнати необґрунтованими. Крім того, відповідно до ст. 35 закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.. Також згідно ч. 3 ст. 109 Житлового Кодексу України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. П. 24 Договору іпотеки від 30 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «Приватбанк» встановлено, що у випадку порушення Кредитного договору Позичальником Іпотекодержатель направляє Іпотекодавцю та Позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцяти денного строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення Іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору. Однак, як вбачається з матеріалів справи, таких письмових вимог на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не направлялось. Таким чином не була дотримана процедура звернення стягнення на предмет іпотеки, що є однією з підстав для відмови в задоволенні позову. Наявність в справі таких письмових повідомлень від квітня 2010 року суд не приймає до уваги, оскільки такі письмові повідомлення були направлені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді після скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції про задоволення позову, тобто фактично після подачі до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. З цих підстав посилання апелянта на наявність відповідних повідомлень є необґрунтованими. Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги. Рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги і вимог позивача не вбачається. Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів у х в а л и л а : Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити. Рішення Теофіпольського районного суду від 10 листопада 2010 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили. Головуючий : (підпис) Судді : (підписи) З оригіналом згідно : Суддя А.М.Костенко http://reyestr.court.gov.ua/Review/14796818
  6. Державний герб України Справа № 1703/910/2012 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2013 року Гощанський районний суд Рівненської області в особі судді Чорноус Л.І. при секретарі Зубко Є.В. за участю: представника позивача Нестерука В.Ю. представника відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_3 органу опіки та піклування Гощанської РДА Хідашелі Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Гоща цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третьої особи на стороні відповідача , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору органу опіки та піклування Гощанської районної державної адміністрації про звернення стягнення В С Т А Н О В И В: ПАТ КБ „ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третьої особи на стороні відповідача , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору органу опіки та піклування Гощанської районної державної адміністрації про звернення стягнення, посилаючись на те, що 16 травня 2008 року між ОСОБА_11 та позивачем було укладено кредитний договір № ROG0GA0000000781 на отримання кредиту в сумі 10535,51 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення -16.05.2028 р. Відповідно до п.8.1 кредитного договору позивач зобов'язувався надати позичальнику кредитні кошти на строк з 16.05.2008 року по 16.05.2028 року включно у розмірі 10535 , 51 доларів США на споживчі цілі , зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом . ОСОБА_11 зобов'язалася в період з 16 по 23 число кожного місяця сплачувати банку платіж у сумі 137 , 56 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором , що складається із заборгованості по кредиту , відсотках, винагороди , комісії. Згідно п.5.1 кредитного договору позичальник , у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту , сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочки , але не менше 1 грн. З дня видачі кредиту за кредитним договором ОСОБА_11 свої зобов'язання виконала частково, згідно розрахунку заборгованості від 18 травня 2012 року. У зв'язку з порушенням графіку погашення кредиту у боржника ОСОБА_11 утворилася заборгованість по платежах на загальну суму 20325,72 доларів США , що є еквівалентним 162422,83 грн. , з якого прострочена заборгованість по тілу кредиту 365,83 доларів США , а загальна сума боргу по тілу кредиту 8589,85 доларів США , заборгованість за відсотками в сумі 4297,03 доларів США , комісія 1166,39 доларів США , пеня у розмірі 5274,76 доларів США та штрафи: в розмірі 31,29 доларів США- фіксована частина, 966,40 доларів США- процентна складова. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № ROG0GA0000000781 від 16.05.2008 р. позивач уклав договір іпотеки № ROG0GA0000000781 від 16.05.2008 р. з відповідачкою ОСОБА_2 Згідно п. 7 договору іпотеки відповідачка ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 59,40 кв. м., житловою площею 26, 10 кв. м., що розташований за адресою : АДРЕСА_1 і який належить відповідачці на праві власності на підставі свідоцтва про право власності , виданого виконкомом Гощанської селищної ради Рівненської області , б/н від 16.08.1977 року та зареєстрований в Рівненському ОБТІ в книзі 2 , № запису 62-212 , реєстраційний номер 23105522. Свої зобов'язання за кредитним договором позивач виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_11 кредит в розмірі 10535,51 доларів США. У зв'язку з невиконанням відповідачкою взятих на себе зобов'язань у добровільному порядку , ПАТ КБ „ПриватБанк" було змушене звернутися до суду. Представник позивача Нестерук В.Ю. в судовому засіданні позов підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві. Представник відповідачки ОСОБА_2 -ОСОБА_3 в судовому засіданні позову не визнала і пояснила , що ОСОБА_11, яка є дочкою відповідачки , дійсно взяті на себе зобов'язання по кредиту виконує не в повному обсязі , так як у їх сім'ї склалось надзвичайно тяжке матеріальне становище, бо на утриманні ОСОБА_11 перебуває четверо неповнолітніх дітей і іншого житла у розпорядженні їх сім'ї , де б вони могли проживати , не має. Крім того , позивач належним чином не повідомив відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки, що є порушенням вимог чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову про звернення стягнення на будинок, надавши можливість погашати заборгованість по кредиту щомісячно. Відповідачка ОСОБА_11, яка діє самостійно і як представник неповнолітніх відповідачів : ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в судовому засіданні позову не визнала і пояснила , що в той час , коли вона взяла у банку кредит , то курс долара США був набагато нижчим , ніж на сьогоднішній день. Крім того , після укладення договору змінились інші обставини -вона пішла з роботи через вагітність, помер її чоловік , на її утриманні хвора матір та четверо неповнолітніх дітей , що і стало причиною того , що взяті на себе зобов'язання , нею не були виконані належним чином. Просить відмовити у задоволенні позову про звернення стягнення на будинок , оскільки іншого житла у розпорядженні їх сім'ї, де б вони могли проживати з неповнолітніми дітьми, не має. Відповідач ОСОБА_10 в судовому засіданні позову не визнав і пояснив , що він з 31 серпня 2010 року зареєстрований та проживає у будинку своєї матері ОСОБА_2 по АДРЕСА_1. Крім нього та матері , у будинку проживає його сестра ОСОБА_11 з чотирма неповнолітніми дітьми. Під час отримання сестрою кредиту , він зобов'язувався забезпечувати житлом неповнолітніх племінників за адресою АДРЕСА_2. Проте , це житло на даний час не придатне для проживання і потребує капітального ремонту. Представник третьої особи на стороні відповідача , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - органу опіки та піклування Гощанської районної державної адміністрації Хідашелі Т.В. в судовому засіданні пояснила , що хоча і ОСОБА_11 не виконує взяті на себе зобов'язання по кредиту , а відповідач ОСОБА_10 при отриманні ОСОБА_11 кредиту давав зобов'язання забезпечити житлом неповнолітніх племінників і органом опіки та піклування було дано дозвіл на передачу житла в іпотеку за кредитним договором , виселення сім'ї з житлового будинку є неможливим. Орган опіки та піклування провів обстеження матеріально - побутових умов будинку по АДРЕСА_2 , який перебуває у власності ОСОБА_10 , і було встановлено , що даний житловий будинок потребує капітального ремонту і не придатний для проживання, так як у ньому більше десяти років ніхто не проживає. Заслухавши пояснення учасників судового розгляду , оцінивши, досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення. Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. В судовому засіданні встановлено , що 16 травня 2008 року між ОСОБА_11 та позивачем було укладено кредитний договір № ROG0GA0000000781 на отримання кредиту в сумі 10535,51 доларів США на споживчі цілі зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення -16.05.2028 р. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № ROG0GA0000000781 від 16.05.2008 р. між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № ROG0GA0000000781 , предметом якого є житловий будинок загальною площею 59,40 кв. м., житловою площею 26, 10 кв. м., що розташований за адресою : АДРЕСА_1 . Згідно розрахунку заборгованості від 18 травня 2012 року ОСОБА_11 свої зобов'язання виконала частково і за нею рахується заборгованість на загальну суму 20325,72 доларів США , що є еквівалентним 162422,83 грн. У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Частина 2 ст. 1050 ЦК України передбачає, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Відповідно до положень статей 33,35 Закону України „ Про іпотеку " , згідно з якими в разі порушення основного зобов'язання та / або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику , якщо він є відміним від іпотекодавця , письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк . У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення , іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Аналогічні положення містяться і в пункті 24 договору іпотеки від 16.05.2008 року, укладеного сторонами. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст.25 Закону України „Про іпотеку". Разом з тим судом встановлено , що до боржника з такою вимогою позивач не звертався взагалі . Надані позивачем суду реєстр рекомендованої кореспонденції та повідомлення від 26.04.2012 року на адресу відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_11 не свідчить про отримання останніми такої вимоги і доводить наявність порушення позивачем вищевказаних вимог Закону. Не надано позивачем доказів і про те , що повідомлення іпотекодавцеві, який є відмінним від боржника , не було направлене , оскільки викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення , пошкодження чи втрату предмета іпотеки. Як встановлено в судовому засіданні , згідно розрахунку заборгованості , доданого ПАТ „ПриватБанк" до позовної заяви , із загальної суми заборгованості ОСОБА_11 - 20325,72 доларів США , що еквівалентно 162422,83 грн., станом на день звернення до суду прострочена заборгованість по тілу кредиту складає 365,83 доларів США , а загальна сума боргу по тілу кредиту 8589,85 доларів США , заборгованість за відсотками в сумі 4297,03 доларів США , комісія 1166,39 доларів США , пеня у розмірі 5274,76 доларів США та штрафи: в розмірі 31,29 доларів США- фіксована частина, 966,40 доларів США- процентна складова. Тобто , сума простроченої заборгованості за кредитним договором 365,83 доларів США по тілу кредиту , заборгованість за відсотками в сумі 4297,03 доларів США , а решта суми : 8589,85 доларів США- залишок по тілу кредиту строк сплати якого не настав та штрафні санкції в сумі 7438,84 доларів США. Згідно договору іпотеки до кредитного договору , вартість предмета іпотеки складає 70000 грн., що на день розгляду справи, еквівалентно 8757,66 доларів США. У відповідності до п. 41 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року „ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів , що виникають із кредитних правовідносин " при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна , якщо допущене боржником або іпотекодавцем , якщо він є відмінним від боржника , порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Відмовляючи в задоволенні позову , суд виходить з того , що у спірному будинку з моменту свого народження , проживають і зареєстровані четверо неповнолітніх дітей боржника - 1998 р. народження , 2004 р. народження та 2007 р. народження, 2011 року народження, прострочена заборгованість за кредитним договором є неспівмірною з вартістю предмета іпотеки , а доказів , що порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору завдасть збитків іпотекодержателю чи змінить обсяг його прав ,позивачем не надано, як і не надано доказів на отримання відповідачами повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Аналогічної позиції дотримується і апеляційний суд Рівненської області та Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ( ухвала апеляційного суду від 11.04.2011 року по справі №22-796-2011 р., ухвала Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.11.2011 року по справі №6-20754 св 11 ). Крім того , вимога позивача про стягнення пені та штрафів у сумі 7438,84 доларів США у відповідності до ч. 2 ст.625 ЦК України є заходом цивільно - правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання і , в даному випадку , він значно перевищує суму основного боргу , а тому суд не може враховувати дану суму при визначенні простроченої заборгованості боржника на день звернення. За таких обставин суд вважає , що позивач передчасно ставить вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно і не може бути задоволена вимога про виселення відповідачів із житлового будинку , який розташований в АДРЕСА_1. Керуючись ст.ст.10, 60, 209 , 212, 213, 215, ЦПК України, в силу ст. ст. 526, 611, 625, 1050 ЦК України, ст. ст. 33,35 Закону України «Про іпотеку», суд в и р і ш и в: В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третьої особи на стороні відповідача , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору органу опіки та піклування Гощанської районної державної адміністрації про звернення стягнення на житловий будинок загальною площею 59,4 м.кв. , який розташований в АДРЕСА_1 та виселення - відмовити. На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Гощанський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання ними копії рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Суддя : Повний текст рішення виготовлено 16 січня 2013 року. http://reyestr.court.gov.ua/Review/28619777
  7. Державний герб України РІШЕННЯ Іменем України 24 квітня 2013 року м. Ужгород Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі: судді-доповідача - Кеміня М.П., суддів - Джуги С.Д., Панька В.Ф., при секретарі: Балаж Н.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 11 березня 2013 року по справі за позовом ПАТ «Фольксбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Фольксбанк», третя особа - ОСОБА_4 про визнання кредитного договору недійсним, - в с т а н о в и л а : У липні 2011 року ПАТ «Фольксбанк» звернувся до Мукачівського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовну вимогу обґрунтовував тим, що 10.11.2008 року між ПАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким остання отримала грошові кошти у розмірі 200 000 грн. під 23% річних. В рахунок забезпечення зобов'язань за даним кредитним договором 10.11.2008 року між ПАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Позичальник не здійснює платежів в рахунок погашення кредиту та нарахованих відсотків, чим порушує взяті на себе зобов'язання. Внаслідок таких дій виникла заборгованість по кредитному договору на загальну суму 339 686,38 грн. З таких обставин, просив суд в рахунок погашення вказаної заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки. У листопаді 2011 року ОСОБА_2 пред'явила по даній справі зустрічний позов до ПАТ «Фольксбанк», третя особа - ОСОБА_4 про визнання кредитного договору недійсним. Позовну вимогу обґрунтовував тим, що вказаний кредитний договір вона не підписувала і не була присутня при його підписанні. Також її чоловік не підписував про своє ознайомлення з умовами кредитного договору. Вказаний оригінал кредитного договору вона не отримувала та з його умовами не була ознайомлена. Вважає, що кредитний договір не вчинений у письмовій формі, так як вона його не підписувала, а тому він підлягає визнанню недійсним. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 11 березня 2013 року позов ПАТ «Фольксбанк» задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором в розмірі 339 686,38 гр. звернуто стягнення на предмет іпотеки домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним - відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити, а у задоволенні первісного позову ПАТ «Фольксбанк» - відмовити. Зокрема зазначає, що хоча вона і не заперечує, що отримала в позивача необхідну їй суму у 200 000 грн. та підписала заяву про їх отримання, однак більше ніяких документів не підписувала, в тому числі додатки та додаткові угоди до кредитного договору, а також іпотечний договір. При цьому факт не підписання нею кредитного договору підтверджується висновком почеркознавчої експертизи і даний висновок не спростовується висновком повторної почеркознавчої експертизи. Вказує на безпідставність висновку суду першої інстанції про укладення сторонами усного правочину, а посилання суду на погашення нею кредиту є лише припущенням, оскільки кредит від її імені погашали інші особи, що допомогли їй отримати кошти. Також посилається на неправомірність дій суду при призначенні повторної почеркознавчої експертизи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що згідно кредитного договору № KF 53620 від 10.11.2008 року ОСОБА_2 отримала від ПАТ «Фольксбанк» кредит на суму 200 000 грн. під 23% річних. Даний договір підписаний представником ПАТ «Фольксбанк» та скріплений печаткою позивача, а також наявний підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Позичальник» (т.1 а.с.7-9). 10.11.2008 року укладено договір іпотеки, з якого вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в рахунок забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором передали в іпотеку домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.17-20). В своєму зустрічному позові ОСОБА_2 просить визнати зазначений кредитний договір недійсним з тих підстав, що вона його не підписувала. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, однією з яких є вільне волевиявлення учасника правочину та відповідність волевиявлення його внутрішній волі. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно вимог ч.1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Оскільки в даному випадку ОСОБА_2, як на підставу свого зустрічного позову посилалася на не підписання нею кредитного договору, то вказана обставина може бути встановлена лише шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи. Така експертиза була призначена судом згідно ухвали від 09.02.2012 року (т.1 а.с.138, 139). З висновку судової почеркознавчої експертизи № 937 від 16.05.2012 року вбачається, що підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Позичальник» у кредитному договорі № KF 53620 від 10.11.2008 року виконаний не громадянкою ОСОБА_2, а іншою особою (т.1 а.с.195-199). В подальшому, за клопотанням представника ПАТ «Фольксбанк» ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 19.07.2012 року призначено по даній справі повторну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено НДЕКЦ м.Києва (т.1 а.с.210, 211). У висновку експерта № 428/тдд від 12.12.2012 року зазначено, що вирішити питання «Чи належить підпис, що представлений в графі «підпис «ПОЗИЧАЛЬНИК»» на договорі кредиту № KF 53620 від 10.11.2008 року, наданого ПАТ (у минулому ВАТ) «ФОЛЬКСБАНКОМ», згідно якого позивач Банк надав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 200 000 грн. - ОСОБА_2 чи іншій особі?» не виявилось можливим (т.1 а.с.222-228). Таким чином, вказаний висновок повторної почеркознавчої експертизи не спростовує висновку експерта № 937 від 16.05.2012 року, а тому оцінюючи вказані докази в сукупності, колегія суддів приходить до того ж висновку, що і суд першої інстанції, а саме, що ОСОБА_2 не підписувала оспорюваний нею кредитний договір. Задовольняючи позовні вимоги банку та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що хоча ОСОБА_2 і не підписувала оспорюваний кредитний договір, однак дана обставина свідчить про недотримання сторонами правочину вимог закону щодо письмової форми кредитного договору, наслідком чого є його нікчемність (ст. 1055 ЦК України). В той же час, суд вважав, що оскільки ОСОБА_2 отримала кредитні кошти в сумі 200 000 грн. та погашала суму кредиту і відсотки, то це надає суду право визнати укладений усно правочин дійсним (ч.2 ст. 218 ЦК України). Однак з даним висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Поняття письмової форми правочину дано в ст. 207 ЦК України. Зокрема згідно ч.ч.1, 2 вказаної статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. З оспорюваного кредитного договору вбачається, що кредитний договір № KF 53620 від 10.11.2008 року укладений у формі окремого письмового документа, підписаний представником ПАТ «Фольксбанк» та скріплений його печаткою, а в графі позичальник також наявний підпис вчинений від імені ОСОБА_2 Вказані обставини свідчать про дотримання письмової форми правочину при укладені оспорюваного кредитного договору. При цьому сам по собі факт не підписання однією із сторін договору не свідчить про недотримання письмової форми правочину, оскільки форма і зміст правочину відповідає вимогам закону. Таким чином висновок суду першої інстанції про недотримання письмової форми кредитного договору є помилковим, а тому суд безпідставно застосував до правовідносин, що виникли між сторонами приписи ч.2 ст. 218 ЦК України та вважав даний кредитний договір дійсним. В той же час, як уже було вищезазначено, належними та допустимими доказами доведено факт не підписання ОСОБА_2 кредитного договору № KF 53620 від 10.11.2008 року, що свідчить про відсутність її вільного волевиявлення при укладенні даного договору та відповідно до приписів ч.3 ст. 203 ЦК України є підставою для визнання даного правочину недійсним. При цьому колегія суддів констатує, що із зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 чітко вбачається, що як на підставу для задоволення своїх позовних вимог остання вказала саме не підписання нею кредитного договору, а тому саме по собі помилкове посилання представника ОСОБА_2, що невідповідність вимогам закону вказаного кредитного договору полягає у недотриманні його письмової форми, не може бути підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову, оскільки відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а кредитний договір визнанню недійсним, з підстав передбачених ч.3 ст. 203 ЦК України. Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Частиною 2 ст. 548 ЦК України передбачено, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «Фольксбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, який є недійсним, задоволенню не підлягають. З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Мукачівського міськрайонного суду від 11.03.2013 року, відповідно до приписів п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням по даній справі нового рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «Фольксбанк» та задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 Згідно ч.ч.1, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. ОСОБА_2 при пред'явленні зустрічного позову понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 94,10 грн. (т.1 а.с.91). При подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 1698,43 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (т.2 а.с.29). Крім того, ОСОБА_2 по даній справі понесені судові витрати за проведення експертизи у розмірі 900,48 грн. (т.1 а.с.169-171). Таким чином з ПАТ «Фольксбанк» підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на загальну суму 2693,01 грн. (94,10 грн. + 1698,43 грн. + 900,48 грн. = 2693,01 грн.). Керуючись ст. 203, 207, 215, 216, 218 ЦК України, ст.ст. 88, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, - в и р і ш и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 11 березня 2013 року скасувати та ухвалити по даній справі нове рішення. В задоволенні позову ПАТ «Фольксбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Фольксбанк», третя особа - ОСОБА_4 про визнання кредитного договору недійсним - задовольнити. Визнати недійсним кредитний договір № KF 53620 укладений між ПАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_2 10 листопада 2008 року. Стягнути з ПАТ «Фольксбанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 2693 (дві тисячі шістсот дев'яносто три) гривні 01 (одна) копійка. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, після чого протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач Судді http://reyestr.court.gov.ua/Review/30952794
  8. Державний герб України УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2013 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі: головуючого Луспеника Д.Д., суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О., Хопти С.Ф., Червинської М.Є., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Одеської області від 27 вересня 2012 року, в с т а н о в и л а: У вересні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 1 серпня 2008 року з ОСОБА_3 був укладений кредитний договір у розмірі 38 399,48 доларів США на строк до 1 серпня 2013 року з процентною ставкою 15 % річних. З метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання між банком і відповідачами: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 1 серпня 2008 року був укладений договір іпотеки, згідно з яким останні передали банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, станом на 4 серпня 2011 року допустив заборгованість зі сплати кредиту та процентів у розмірі 61 326,76 доларів США. Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати договір іпотеки дійсним, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, виселити відповідачів з квартири зі зняттям їх з реєстраційного обліку. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 27 грудня 2011 року позовну заяву в частині визнання дійсним договору іпотеки залишено без розгляду. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 27 грудня 2011 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 вересня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 1 серпня 2008 року в розмірі 31 326,76 доларів США, що є еквівалентом 488 774 грн 24 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу зазначеної квартири позивачем з укладенням від імені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем із отримання витягу з Державного реєстру прав власності. Виселено відповідачів з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку в зазначеній квартирі. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника, ОСОБА_6, просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не врахована співмірність заборгованості з вартістю іпотечного майна, оскільки вартість квартири значно перевищує основний борг за кредитним договором. Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив із того, що ОСОБА_3 порушив умови кредитного договору, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, у зв'язку з чим на підставі ст. 590 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку», п. 2.3.7 кредитного договору та п. 18.8.1 договору іпотеки іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Разом з тим на вимогу позивача у встановлений останнім строк відповідачі не звільнили жиле приміщення, яке є предметом іпотеки. Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати. Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає. Судом установлено, що 1 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір у розмірі 38 399,48 доларів США на строк до 1 серпня 2013 року з процентною ставкою 15 % річних. З метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання між банком і відповідачами: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 1 серпня 2008 року укладений договір іпотеки, згідно з яким відповідачі передали банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 33 та ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса. Згідно з п. 24 договору іпотеки від 1 серпня 2008 року у випадку порушення кредитного договору позичальником або договору іпотеки іпотекодавцями іпотекодержатель направляє іпотекодавцям і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцтридцяти денногоку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотеко держатель праві почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору. Однак, ухвалюючи рішення, апеляційний суд не звернув уваги, що іпотекодавцями є три особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, проте відповідна вимога була направлена банком лише ОСОБА_3 та особі з ініціалами «ОСОБА_7» без зазначення прізвища. Також апеляційний суд не з'ясував, чи повідомлявся іпотекодавець ОСОБА_5 про усунення порушення зобов'язань за кредитним договором, як це передбачено п. 24 договору іпотеки. Пунктом 8.1. кредитного договору та п. 35.2 договору іпотеки передбачено, що винагорода за надання фінансового інструменту складає 0,00 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати. З матеріалів справи вбачається, що за період з 4 серпня 2008 року до 4 серпня 2011 року банком щомісячно нараховувалась комісія/винагорода. Крім того, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). Проте апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, не врахував, що пеня за прострочення сплати процентів за кредитом умовами кредитного договору не передбачена, а строк позовної давності по сплаті пені по тілу кредиту становить один рік та дійшов передчасного висновку про задоволення позову. Також відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. За таких обставин рішення апеляційного не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_6, задовольнити частково. Рішення апеляційного суду Одеської області від 27 вересня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Д.Д. Луспеник Судді: Б.І. Гулько А.О. Лесько С.Ф. Хопта М.Є. Червинська http://reyestr.court.gov.ua/Review/29059588
  9. Справа № 2-210/2010 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2010 року Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Макарчук В.О. при секретарі Кахарової В.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії цивільну справу за позовом Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Євпаторійського відділення Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Євпаторійського відділення Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк», третя особа приватний нотаріус Євпаторійського міського нотаріального округу Шендрик Світлана Андріївна про визнання договору кредиту неукладеним, договору іпотеки - недійсним, В С Т А Н О В И В Акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Євпаторійського відділення Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» звернувся до Євпаторійського міського суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовну заяву мотивують тим, що 9 листопада 2006 року між Євпаторійським відділенням АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 08м-485/06, за яким банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 230000 гривень зі сплатою 18 % річних з терміном повернення 5 листопада 2011 року. За п. 3.3.4 договору позичальник був зобовязаний здійснювати погашення кредиту та сплачувати проценти у строк, передбачений п.п. 1.1, 2.5 договору кредиту та графіком погашення. На підставі п.п. 4.2, 4.3. договору при простроченні строків здійснення платежу позичальник повинен сплатити пеню у розмірі 1 % у валюті кредиту, вказаній у п. 1.1 від несвоєчасно повернутої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період невиконання зобовязань за кредитним договором, а також виплатити штраф у розмірі 25 % від суми кредиту за кожний випадок порушення вимог п.п. 3.3.2 - 3.3.6, 3.3.8 - 3.3.15 договору. Однак в супереч зазначених умов договору взяті на себе зобовязання ОСОБА_1 не виконав, внаслідок чого станом на 20 жовтня 2007 року він заборгував банку 198 434 гривень 47 копійок, яка складається із заборгованості по кредиту на суму 195500 гривень 03 копійок, по процентам - 2934 гривень 44 копійки. Для забезпечення виконання ОСОБА_1 зобовязань за договором кредиту ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором № 2257 від 9 листопада 2007 року в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_1. Оскільки у добровільному порядку заборгованість по кредитному договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не погашена, просять звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною у розмірі 303 000 гривен, яка визначена сторонами у договорі іпотеки, для задоволення вимог «Укрсоцбанк» по кредитному договору № 08м - 485/06 від 9 листопада 2006 року на загальну суму 198 434 гривні 47 копійок, а також за витратами по сплаті судового збору на суму 1 700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень. Також просять відповідно до ч. 2 ст. 39, ст.. 40 Закону України «Про іпотеку» висилити усіх мешканців, які зареєстровані та проживають у АДРЕСА_1. В уточненій заяві Акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Євпаторійського відділення Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» заявив вимогу про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 08м - 485/06 від 9 листопада 2006 року у розмірі 519674 гривні 25 копійок та звернення стягнення на заставлена майно - квартиру АДРЕСА_1. (т. 1 а. с. 159) ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали суду зустрічну заяву до Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Євпаторійського відділення Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк», третя особа приватний нотаріус Євпаторійського міського нотаріального округу Шендрик С. А. про визнання договору кредиту № 08 м - 485/06 від 9 листопада 2006 року неукладеним, договору іпотеки № 2257 від 9 листопада 2006 року - недійсним. Заява мотивована тим, що 9 листопада 2006 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» був укладений договір кредиту № 08м - 485/06, за п. 1.1 якого Євпаторійське відділення банку взяло на себе зобовязання видати ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 230 000 гривен з виплатою 18 % річних, але грошові кошти видані не були, платіжних документів про видачу кредитів немає. 9 листопада 2006 року для забезпечення договору кредиту ОСОБА_2 уклав з Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» договір іпотеки, предметом якого стала трикімнатна квартира АДРЕСА_1. Оскільки договір кредиту не виконаний, то і договір іпотеки ОСОБА_2 також повністю не оформив, ним не було укладено договору страхування предмету іпотеки та не була підписана угода про оцінку предмету іпотеки. Звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на заставлене майно, «Укрсоцбанк» надав суду підроблені угоду про оцінку предмету іпотеки, договір страхування предмету іпотеки, сфальсифіковані електрофотокопії платіжних документів. У листі від 21 серпня 2007 року № 562212586 за підписом начальника Євпаторійського відділення «Укрсоцбанк» зазначено, що у кредитній справі відсутні оригінал довідки Державної податкової інспекції про валовий прибуток поквартально та 1 квартал 2007 року чи звіт субєкту підприємницької діяльності за 2006 рік та 1 квартал, 2 квартал 2007 року, довідка з «Райффайзен - банку - Аваль» про існування заборгованості по кредиту, свідоцтво про оплату єдиного податку за 2006 та 2007 роки. Таким чином необхідних документів для укладення кредиту за листопад 2006 року у банку не було. ОСОБА_1 укладав 9 листопада 2006 року договір кредиту з банком як приватний підприємець і поставив на договорі печатку приватного підприємця, але в суд надана електрофотокопія договору кредиту, укладеного з ОСОБА_1 як з фізичною особою. ОСОБА_1 не утримував грошові кошти від банку, у звязку з чим кредитний договір фактично є підписаним, але не укладеним. На підставі викладеного просять договір кредиту № 08 м - 485/06 від 9 листопада 2006 року, підписаний між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Євпаторійського відділення Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» визнати неукладеним, а іпотечний договір № 2257 від 9 листопада 2006 року - недійсним. У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала, зустрічній позов не визнала, зазначивши, що заявки на видачу готівки та заявки на перерахування готівки підтверджують факт видачі ОСОБА_1 кредитних коштів, їх отримання та повернення, порушень умов кредитного договору з боку банку допущено не було. Відповідач ОСОБА_2 та представник по довіреності відповідача ОСОБА_1 позовні вимоги не визнали, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими, свій зустрічний позов підтримали. Відповідачка ОСОБА_3 третя особа за зустрічним позовом та у судове засідання не зявилися. Про день, час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причин неявки суду не повідомили. Суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутності на підставі наданих доказів. Вислухавши доводи учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Євпаторійського відділення Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» задоволенню не підлягають, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню в силу наступних підстав. Як вбачається з п.п. 1.1, 2.4, 2.5 договору кредиту № 08м-485/06 від 9 листопада 2006 року (т. 1 а. с. 7-14) Акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Євпаторійського відділення Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» взяв на себе зобовязання надати ОСОБА_1 грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 230 000 гривень зі сплатою 18 процентів річних, з порядку погашення заборгованості за кредитом згідно графіку погашення та кінцевим терміном повернення до 5 листопада 2011 року. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на суму дійсної заборгованості за кредитом, у валюті кредиту, щомісячно, за методом факт/ 360, де факт - фактична кількість днів у місяці, 360 - умовна кількість днів у році. У разі прострочення строків платежів в рахунок погашення кредиту та нарахованих процентів згідно графіку, та визначених п.п. 1.1, 2.5, 2.8.3, 3.2.4, 3.3.4, 3.3.6, 4.5, 5.4 договору, ОСОБА_1 зобовязувався сплатити банку пеню у розмірі 1 % у валюті кредиту, вказаній в п. 1.1. від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період невиконання зобовязань за договором. При порушенні вимог п.п. 3.3.2 - 3.3.6, 3.3.8 - 3.3.15 договору ОСОБА_1 зобовязувався сплатити банку штраф у розмірі 25 % від суми кредиту, визначеної п. 1.1 договору, за кожний випадок. Відповідно до заяви від 9 листопада 2006 року ОСОБА_1 у касі Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Євпаторійського відділення Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» було видано 230000 гривень (т.1 а. с. 54, 67). Заявами на переказ готівки № kr 72904 від 7 серпня 2007 року до Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Євпаторійського відділення Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» ОСОБА_1 для погашення кредиту та відсотків було внесено 7050 гривень 67 копійок, за № kr 46255 від 5 лютого 2007 року на суму 7279 гривень 49 копійок, за № kr 35761 від 5 грудня 2006 року на суму 6938 гривень, за № kr 42144 від 5 січня 2007 року на суму 4172 гривні 58 копійок, за № kr 64142 від 7 червня 2007 року на суму 3833 гривні 33 копійки, за № kr 59860 від 8 травня 2007 року на суму 7208 гривень 58 копійок, за № kr 55481 від 6 квітня 2007 року на суму 7162 гривні 58 копійок, за № kr 50936 від 6 березня 2007 року на суму 6892 гривні 33 копійки, за № kr 69775 від 11 липня 2007 року на суму 3833 гривні 33 копійки ( т.1 а. с. 52 - 53, 55 - 61, 68 - 76). Станом на 18 серпня 2008 року ОСОБА_1 Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Євпаторійського відділення Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» була нарахована заборгованість по кредиту у розмірі 195500 гривень 03 копійки, по процентам - 36951 гривню 44 копійки, пеня - 28972 гривні 78 копійок, штраф - 172500 гривень, а усього 519674 гривні 25 копійок. (т. 1 а. с. 162-163) Згідно з висновком почеркознавчої експертизи Кримського науково-дослідницького інституту судових експертиз від 17 травня 2010 року № 999 підписи від імені ОСОБА_1 у договорі кредиту № 08м-485/06 від 9 листопада 2006 року у графах «від імені позичальника ОСОБА_1, та у графі «Сторона 2. Позичальник» виконані, вірогідно, не ним, а іншої особою. Підписи від імені ОСОБА_1, розташовані у договорі кредиту № 08м-485/06 від 9 листопада 2006 року у графах «Від імені позичальника ОСОБА_1» та у графі «Сторона 2. Позичальник», і в договорі № 485/ 440 від 1 серпня 2005 року у графі «Від імені Клієнта» «Сторона 2. Клієнт» виконані різними особами. Відповісти на питання, ким ОСОБА_1 чи іншою особою виконані підписи у заявах на видачу готівки № 27 від 9 листопада 2006 року у графі «Підпис отримувача», у заявах на переказ готівки № kr 72904 від 7 серпня 2007 року, № kr 46255 від 5 лютого 2007 року, № kr 35761 від 5 грудня 2006 року, № kr 42144 від 5 січня 2007 року, № kr 64142 від 7 червня 2007 року, № kr 59860 від 8 травня 2007 року, № kr 55481 від 6 квітня 2007 року, № kr 50936 від 6 березня 2007 року, № kr 69775 від 11 липня 2007 року у графі «Підпис платника» не представляється можливим по причині малого обєму графічного матеріалу, який міститься у досліджених підписах. (т. 2 а. с. 73- 76). Відповідно до судово-економічної експертизи Кримського науково-дослідницького інституту судових експертиз від 9 червня 2010 року № 1000 заява на видачу готівки № 27 від 9 листопада 2006 року, за якою ОСОБА_1 отримав кредит № 08м-485/06 від 9 листопада 2006 року, оформлена з дотриманням Інструкції про касові операції у банках України від 14 серпня 2003 року № 337. Банківська операція з погашенню кредиту готівкою за договором кредиту № 08м-485/06 від 9 листопада 2006 року відображаються у бухгалтерському обліку банку по кредитному рахунку № 22038485347541. Провести аналіз облікових даних з питань погашення кредиту не представляється можливим, оскільки операції по видачі кредиту, нарахування процентів за користування кредитом, погашенню кредиту за договором кредиту № 08м-485/ 06 від 9 листопада 2006 року повинно відображатися у бухгалтерському обліку банку на відповідних рахунках. Документом, який узагальнює усі операції по рахункам ОСОБА_1 за договором кредиту № 08м-485/06 від 9 листопада 2006 року є меморіальний ордер чи виписка банку за відповідним кредитним рахунком, по рахунку простроченої заборгованості, по рахунку нарахованих доходів по кредиту, однак дані документи на дослідження надані не були. (т. 2 а. с. 78 - 84). Ст. 1054 ЦК України закріплено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Відповідно до ст. 543 ч. ч. 1, 4 ЦК України у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обовязку у повному обсязі одним із боржників припиняє обовязок решта солідарних боржників перед кредитором. На підставі ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, заставою, одним із видів якої є іпотека. Виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому недійсне зобовязання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобовязання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. (ч. 1, 2 ст. 548 ЦК України). Як вбачається з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 20 жовтня 2006 року № 12230718 ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі розпорядження Ради Міністрів Української АССР від 21 серпня 1991 року № 353-р належить квартира АДРЕСА_1. (т.1 а. с. 189), яка зареєстрована на його імя 23 липня 1993 року, що підтверджується копією реєстраційного посвідчення Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія (т. 1 а. с. 192). За нотаріально посвідченою згодою дружини ОСОБА_3 зазначену квартиру він передав в іпотеку на підставі договору іпотеки № 2257 від 9 листопада 2006 року, за яким він є майновим поручителем ОСОБА_1 перед Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» для забезпечення виконання грошових зобовязань за кредитним договором. (т. 1 а. с. 190, т. 2 а.с. 93 - 94). У матеріалах справи міститься угода про оцінку предмету іпотеки, укладена 9 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Євпаторійського відділення Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, за якою ОСОБА_2 як майновий поручитель ОСОБА_1 в якості забезпечення зобовязання за договором кредиту № 08м-485/06 від 9 листопада 2006 року, передав в іпотеку трьохкімнатну квартиру № 30 загальної площі 83, 6 кв. м, жилої площі 53, 3 кв. м у будинку № 82 по вул. 9 Травня в м. Євпаторії, яка оцінена у 303000 гривень. (т. 1 а.с. 15), а 10 листопада 2006 року за договором № D 8485-018/ 06/СМ уклав договір страхування майна (іпотеки) у Відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА» згідно зі ст. 8 Закону України «Про іпотеку» застрахував майно, що знаходиться у його власності та є предметом застави (іпотеки) (т.2 а.с. 95 - 98). Однак за висновками почеркознавчих експертних досліджень Кримського науково-дослідницького інституту судових експертиз № 1013 від 8 липня 2008 року, № 1764 від 24 липня 2009 року, проведених у рамках кримінальної справи, порушеної за заявою ОСОБА_2 по факту підробки документа за ознаками ст. 358 ч. 1 КК України, підпис від його імені в електрофотокопії угоди про оцінку предмету іпотеки від 9 листопада 2006 року у графі «іпотекодавець - поручитель» виконана не ним, а іншою особою; підпис у договорі страхування майна (іпотеки) № D 8485-018/ 06/СМ від 10 грудня 2006 року та у додатку до нього виконані не ним, а іншою особою (т. 2 а.с. 99-103). В силу ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. У ст. ст. 10, 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Беручи до уваги встановлені факти та відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що оскільки договір кредиту № 08м-485/06 від 9 листопада 2006 року ОСОБА_1 не підписував, що викликає сумніви і в отриманні ним грошових коштів, а доказів того, що Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Євпаторійського відділення Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» йому видавалися 230000 гривень не надано, договір кредиту № 08м-485/06 від 9 листопада 2006 року належить визнати неукладеним, у звязку з чим посвідчений для його забезпечення договір іпотеки № 2257 від 9 листопада 2006 року є недійсним. В силу ч. 1 ст. 88 ЦПК України стягнути з Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Євпаторійського відділення Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 290 гривень та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень. Керуючись ст.ст. 525, 526, 543, 546, 548, 554, 625, 651, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд В И Р І Ш И В Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Євпаторійського відділення Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк», третя особа приватний нотаріус Євпаторійського міського нотаріального округу Шендрик Світлана Андріївна про визнання договору кредиту неукладеним, договору іпотеки - недійсним повністю задовольнити. Визнати договір кредиту № 08м-485/06 від 9 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Євпаторійського відділення Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» неукладеним. Визнати договір іпотеки № 2257 від 9 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Євпаторійського відділення Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» недійсним. Стягнути з Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Євпаторійського відділення Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 290 гривень та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень. У задоволенні позовних вимог Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Євпаторійського відділення Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у повному обємі.. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Євпаторійський міський суд. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів після проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Суддя В.О. Макарчук http://reyestr.court.gov.ua/Review/10494623
  10. Ухвала іменем україни 26 жовтня 2011 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Луспеника Д.Д. суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О., Хопти С.Ф., Черненко В.А., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмети іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 лютого 2011року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2011року, в с т а н о в и л а: У січні 2010 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 18 серпня 2006 року між АКБ СК «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 06/П/236-К, згідно з яким останньому надано кредит у сумі 12 тис. доларів США зі сплатою 13,00 % річних та кінцевим терміном повернення до 18 серпня 2013 року. З метою забезпечення виконання зобовязань, що виникають із кредитного договору № 06/П/236-К, між АКБ СК «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки від 18 серпня 2006 року, предметом якого є належна останній однокімнатна квартира АДРЕСА_1. У звязку з невиконанням порядку та строків погашення кредиту та нарахування відсотків за користування кредитом загальна сума заборгованості ОСОБА_4 станом на 14 грудня 2009 року склала 96775 грн. 19 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом 8204 доларів США 60 центів, що за офіційним курсом НБУ складає 65495 грн. 68 коп., заборгованість за відсотками 10914 грн., пеня за прострочення повернення кредиту 16154грн. 85 коп., пеня за прострочення сплати відсотків 1336 грн. 85коп., штраф за невиконання зобовязань 2873 грн. 81 коп. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні не нижчому ніж звичайні ціни на цей вид майна, отримані від продажу квартири кошти перерахувати на рахунок ПАТ «Укрсоцбанк». Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08лютого 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2011 року, позовні вимоги задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №06/П/236-К від 18 серпня 2006 року в розмірі 96775 грн. 19 коп. звернуто стягнення на предмет застави однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка складається з коридору № 1 площею 5,2 кв.м., кімнати №3площею 14,1кв.м.; санвузла № 2 площею 3,2 кв.м.; кухні № 4 площею 7,3 кв.м.; лоджії площею 2,8 кв.м., та належить ОСОБА_3, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 лютого 2006 року, (реєстраційний номер квартири у реєстрі прав власності на нерухоме майно 13773143), шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за ціною визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому звичайної ціни на цей вид майна. Отримані від продажу квартири кошти зобовязано перерахувати на рахунок ПАТ «Укрсоцбанк». Вирішено питання про розподіл судових витрат. У касаційній скарзі ОСОБА_3, просить скасувати ухвалені судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права та передати справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що третя особа -ОСОБА_4 - у встановлені кредитним договором строки не погашав кредит, нараховані відсотки, пеню, а, оскільки відповідачем був укладений договір іпотеки нерухомого майна - однокімнатної квартири, ПАТ«Укрсоцбанк» має право на погашення заборгованості за цим кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте з такими висновками судів цілком погодитися не можна. Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Ухвалені в справі судові рішення цим вимогам закону не відповідають. Судами встановлено, що 18 серпня 2006 року між АКБ СК«Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та третьою особою - ОСОБА_4 - укладено кредитний договір, згідно з яким останньому надано кредит у сумі 12 тис. доларів США зі сплатою 13,00% річних та кінцевим терміном повернення до 18 серпня 2013 року (а.с. 7-10). 18 серпня 2006 року між банком та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір, згідно цього договору ОСОБА_3 є майновим поручителем за зобовязаннями ОСОБА_4 за договором кредиту. Предметом іпотеки є однокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 (а.с.15-17). У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_4 умов договору щодо порядку та строків погашення кредиту у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 96775 грн. 19 коп., у тому числі заборгованість за кредитом 8204 доларів США 60 центів, що за офіційним курсом НБУ складає 65495 грн. 68 коп., заборгованість за відсотками 10914 грн., пеня за прострочення повернення кредиту 16154грн. 85 коп., пеня за прострочення сплати відсотків 1336 грн. 85 коп., штраф за невиконання зобовязань 2873 грн. 81 коп., про що банк в порядку ст.35Закону України «Про іпотеку» надіслав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 письмову вимогу про усунення порушення основного зобовязання. Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту. Правові наслідки порушення зобовязання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України. Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Суди на вимоги цієї норми закону уваги не звернули. Порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобовязання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобовязання. Відповідно до ст. 39 Закону України « Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. У порушення вказаної норми закону судове рішення суду апеляційної інстанції у порушенні ст. 315 ЦПК України не містять даних про початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, його вартості. Крім того, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом із вартістю іпотечного майна, оскільки згідно зі ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки може бути відмовлено, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобовязання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Однак судові рішення у порушенні вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України в даній справі не містять мотивів, з яких суд дійшов висновків щодо співмірності вартості предмету іпотеки, на який звернуто стягнення, із розміром заборгованості по кредиту, оскільки вартість квартири на час предявлення банком вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки судом не встановлена. За таких обставин відповідно до ст. 338 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 338, 343, 345 ЦПК України, судова колегія у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 24травня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий: Д.Д.Луспеник судді: Б.І. Гулько А.О. Лесько С.Ф. Хопта В.А. Черненко http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18986391
  11. Справа №2-2144/2009, 2-136/2010р. РІШЕННЯ Іменем України 14 липня 2010 року Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі : головуючого судді – Якимець Т.Є. при секретарі – Бучинській І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, державних органів КМУ ГУ МВС України в Полтавській області, ТОВ «Добробит», за участю третьої особи державних органів органу опіки та піклування Крюківської районної ради м.Кременчука , СГІРФО Крюківського РВ КМУ ГУ МВС України в Полтавській області, про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення без надання іншого житлового приміщення, зняття з реєстрації; за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» за участю третьої особи фізичної особи ОСОБА_2, державного органу органу опіки та піклування Крюківської райради м.Кременчука про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, зобов’язання прийняти грошові кошти, встановив: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВАТ»Ерсте Банк» про розірвання кредитного договору. ПАТ «Ерсте Банк»звернулося в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, КМУ ГУ МВС України в Полтавській області, ТОВ «Добробит» про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення без надання іншого житлового приміщення,зняття з реєстрації . В судовому засіданні ОСОБА_1 змінив предмет та підстави позову, звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, зобов’язання прийняти грошові кошти. Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука від 04.06.2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Ерсте Банк» про розірвання кредитного договору та передачу квартири в рахунок погашення заборгованості залишені без розгляду. В судовому засіданні представник позивача він же відповідача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, дала пояснення, що 30.04.2008 року ОСОБА_1 уклав з ВАТ «Ерсте Банк» кредитний договір №014/6211/3/14669, згідно якого отримав 35000 доларів США на срок до 29.04.2018року зі сплатою 14,5 відсотків річних на споживчу цілі під заставу нерухомості – житлового приміщення двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, про що 30.04.2008 року був укладений договір іпотеки між ВАТ»Ерсте Банк» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2. Єдиним законним засобом платежу, який застосовується без обмежень при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня. Законами України не передбачено здійснення фізичною особою розрахунків за договірними зобов’язаннями в іноземній валюті, тому встановлення в договорі зобов’язання розрахунків за кредитом та здійснення інших платежів в іноземній валюті є незаконним. На здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Отримання індивідуальної ліцензії є необхідною умовою для правомірності видачі та одержання кредиту незалежно від суми грошових коштів, які видаються банком, та терміну їх повернення позичальником. Проведення розрахунків, в тому числі оплата процентів, комісій та інших платежів позичальником в іноземній валюті також потребує індивідуальної ліцензії. Індивідуальна ліцензія на проведення разової валютної операції з надання ОСОБА_1 кредиту в доларах США, з повернення кредиту та сплати процентів в доларах США за кредитним договором з фізичною особою № 014/6211/3/14669 від 30.04.2008 року у відповідача відсутня. Умови кредитного договору порушують права та законні інтереси позивача, містять дискримінаційні правила, є несправедливими та такими, що всупереч принципу добросовісності мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позичальника, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства справедливості, добросовісності та розумності. Несправедливими та дискримінаційними є, зокрема, умови щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та інших платежів в доларах США. При цьому всі ризики всупереч закону відповідач, як суб’єкт господарської діяльності, надавач фінансових послуг переклав виключно на позичальника за кредитним договором – фізичну особу, споживача кредитних послуг, що є зловживанням прав та грубим порушенням ч.3 ст.13 ЦК України. Якщо положення договору визнається несправедливим таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Ч.2 п.6 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює право споживача вимагати визнання договору недійсним в цілому. Зміст кредитного договору суперечить ЦК, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, умови договору є несправедливими відносно позивача як споживача кредитних послуг, тому такий договір має бути визнаний недійсним. Договір застави має похідний характер від забезпеченого ним зобов’язання . Недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. При визнанні недійсним кредитного договору з фізичною особою договір іпотеки підлягаю визнанню недійсним. При визнанні кредитного договору недійсним позивач повинен повернути банку 126221 грн.92 коп.. Прохає суд визнати недійсним кредитний договір №014/6211/3/14669, укладений між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 30.04.2008 року; визнати недійсним договір іпотеки № 014/6211/3/14669 від 30.04.2008 року, зобов’язати ВАТ»Ерсте Банк» прийняти від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 126221 грн.92 коп. ;в позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації ПАТ «Ерсте Банк» відмовити, оскільки термін повернення кредиту закінчується 29.04.2018 року, розмір поточної заборгованості значно менший від вже сплачених коштів за кредитним договором та мізерний в порівнянні з вартістю предмету іпотеки, вимоги банку є неспіврозмірними в порівнянні з поточною заборгованістю. Представник позивача він же відповідача ПАТ «Ерсте Банк» позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, позовні вимоги ПАТ «Ерсте Банк» підтримав, дав пояснення, що 30.04.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/6211/3/14669 про надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 35 тисяч доларів США зі строком користування кредитними коштами до 29.04.2018року зі сплатою 14,5% річних на споживчі цілі. З метою забезпечення виконання зобов’язання між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 30.04.2008 року був укладений договір іпотеки , предметом застави якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_1. На виконання умов кредиту ОСОБА_1 було перераховано 35000 доларів США з позичкового рахунку на поточний. ОСОБА_1 зобов’язаний був використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту, сплату нарахованих відсотків та інших платежів здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу банку щомісячно до 15 числа кожного місяця , починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, оплату суми кредиту, сплату суми кредиту проводити згідно з графіком платежів та остаточно погасити отриманий кредит та сплату нарахованих відсотків до 29.04.2018 р.. Починаючи з квітня 2009 р. ОСОБА_1 неодноразово порушував обов’язки по кредитному договору щодо своєчасної сплати нарахованих відсотків. Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань по кредитному договору, а саме непогашення кредиту згідно графіка, передбаченого договором, та не сплата відсотків за користування кредитними коштами призвело до виникнення заборгованості. Відповідно до п.1.3 Статуту, зареєстрованого Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією 16.11.2009 року за № 10741050009014602, ПАТ «Ерсте Банк» є правонаступником ВАТ «Ерсте Банк» за всіма правами та зобов’язаннями. Жоден нормативно-правовий акт не містить заборони проводити операції з валютними цінностями в порядку та на умовах визначених чинним законодавством України .Банк має банківську ліцензію № 224 на право здійснення банківських операцій та Дозвіл № 224-2 на право здійснення операцій з валютними цінностями в частині залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Отримувати індивідуальну ліцензію для проведення валютної операції банку не потрібно. Укладаючи кредитний договір банк діяв виключно в межах та на підставі Закону, тому ніяких порушень діючого законодавства при цьому не допущено. Розрахунок заборгованості, наведений ОСОБА_1 С,Я., що підлягає поверненню банку є неправильним., оскільки складений з порушенням норм чинного законодавства. На час укладання договору іпотеки за адресою: АДРЕСА_1 був зареєстрований тільки ОСОБА_1. Неповнолітня ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, не мала права користування предметом іпотеки. Зобов’язання як іпотекодавців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконали неналежним чином. Прохають стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте банк» заборгованість за кредитним договором № 014/6211/3/14669 від 30.04.2008 року станом на 11.03.2010 року в сумі 36202 доларів США 18 центів, а саме: заборгованість за кредитом – 32 305 дол.США 07центів; заборгованість по сплаті відсотків за фактичне користування кредитом - 3478 доларів США 74 центи; пеню, нараховану за порушення строків повернення кредиту , - 37 доларів США 35 центів; пеню, нараховану за порушення строків оплати відсотків, 381 долар США 02 центи шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яку реалізувати на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження ; встановити початкову ціну для реалізації на рівні 231795 грн. без ПДВ згідно звіту про незалежну експертну оцінку ринкової вартості квартири станом на 23.04.2008 року; виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1; зняти з реєстрації ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач вона ж третя особа ОСОБА_2 та її представник позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, ПАТ «Ерсте Банк» не визнала, дала пояснення, що іншого житла, крім спірної квартири вона та вся її сім’я не мають, тому в задоволенні позовних вимог ПАТ «Ерсте Банк» прохає відмовити. Представник відповідача КМУ ГУ МВС України в Полтавській області в судове засідання не з’явився , про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. Представник відповідача ТОВ «Добробит» в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, покладаються на розсуд суду, прохають суд розглянути справу та прийняти рішення в відсутність їх представника. Представник третьої особи органу опіки та піклування Крюківської районної ради м.Кременчука в судовому засіданні підтримав рішення комісії від 01.04.2010 року (протокол № 6) про доцільність при вирішенні спірного питання покластися на розсуд суду, не порушуючи житлові права малолітньої ОСОБА_4. Представник третьої особи СВГІРФО Крюківського РВ КМУ ГУ МВС України в Полтавській області в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, покладаються на розсуд суду, прохають суд розглянути справу та прийняти рішення в відсутність їх представника. Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника, представника ПАТ «Ерсте Банк», представника органу опіки та піклування Крюківської районної ради м.Кременчука, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, позовні вимоги ПАТ «Ерсте Банк» підлягають частковому задоволенню. В судовому засіданні встановлено, що 30.04.2008 року ОСОБА_1 уклав з ВАТ «Ерсте Банк» кредитний договір №014/6211/3/14669, згідно якого отримав 35000 доларів США на срок до 29.04.2018року зі сплатою 14,5 відсотків річних на споживчу цілі під заставу нерухомості – житлового приміщення двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 30.11.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г., р.№ 12739,про що 30.04.2008 року був укладений договір іпотеки між ВАТ»Ерсте Банк» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2. На виконання умов кредиту ОСОБА_1 було перераховано 35000 доларів США з позичкового рахунку на поточний. ОСОБА_1 зобов’язаний був використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту, сплату нарахованих відсотків та інших платежів здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу банку щомісячно до 15 числа кожного місяця , починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, оплату суми кредиту, сплату суми кредиту згідно з графіком платежів та остаточно погасити отриманий кредит та сплату нарахованих відсотків до 29.04.2018 р.. Відповідно до п.1.3 Статуту, зареєстрованого Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією 16.11.2009 року за № 10741050009014602, ПАТ «Ерсте Банк» є правонаступником ВАТ «Ерсте Банк» за всіма правами та зобов’язаннями. Починаючи з квітня 2009 р. ОСОБА_1 неодноразово порушував обов’язки по кредитному договору щодо своєчасної сплати нарахованих відсотків. Станом на 11.03.2010 року заборгованість за кредитним договором № 014/6211/3/14669 від 30.04.2008 року складає 36202 долари США 18 центів, а саме: заборгованість за кредитом – 32 305 дол.США 07центів; заборгованість по сплаті відсотків за фактичне користування кредитом - 3478 доларів США 74 центи; пеню, нараховану за порушення строків повернення кредиту , - 37 доларів США 35 центів; пеню, нараховану за порушення строків оплати відсотків, 381 долар США 02 центи. Відповідно до ст.ст. 526, 530,1049,1050, 1054 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі, у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення чергової частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України. Із ч.3 ст.533 ЦК України вбачається, що використання іноземної валюти , а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Частиною 2 ст.524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Ст.192 ЦК України також передбачає, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року « Про судове рішення у цивільній справі» суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійснення валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом. Ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 09.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено , що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування. До компетенції комерційних банків віднесено операції з валютними цінностями за ліцензією Національного банку України. ВАТ «Ерсте Банк» має банківську ліцензію, зареєстровану Національним банком України 25.01.2006 року за номером № 303 та дозвіл № 224-2, виданий національним банком України 29.05.2007 року, на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п.5.11 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а також додаток до дозволу № 224-2 від 18.09.2007 року про перелік операцій, які має право здійснювати ВАТ «Ерсте Банк». П.5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затвердженого Постановою правління Національного банку України від 17.07.2001 року № 275 передбачено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом № 15-93. Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно довідок ТОВ «Добробит» від 05.09.2008 року за № 1320 в квартирі 68 по вул.Воровського,28 в м.Кременчуці зареєстрований ОСОБА_1, відповідно до довідок від 17.03.2010 року за № 791 та № 1782 від 20.05.2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були прописані в АДРЕСА_1 з 15.12.2004 року по 25.04.2008 року, з 25.04.2008 по 29.07.2008 року року були зареєстровані в однокімнатній АДРЕСА_2 , що на праві власності належить матері ОСОБА_2, де також зареєстровані власник ОСОБА_7 та її мати ОСОБА_8; виписані 29.07.2008 року і в цей же день зареєстровані в АДРЕСА_1. Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперчити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Із змісту ч.3 ст.215,ч. ст..216 ЦК України вбачається, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні вартість того,що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Дійсно ст.548 ЦК України встановлює, що недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено ЦК України. Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією із сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Згідно ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Якщо мешканці не звільняють житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Відповідно до ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти – члени сім’ї власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником. Захист інтересів дітей також здійснюється і на підставі Закону України « Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей». Зокрема ст..12 цього закону зазначає, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Суд вважає, що кредитний договір №014/6211/3/14669, укладений 30.04.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, укладений у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства, банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, отримувати індивідуальну ліцензію для проведення валютної операції банку не потрібно, кредитний договір укладався за волевиявленням сторін, підстав для визнання його недійсним немає, підстав для визнання недійсним договору іпотеки немає. Оскільки ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, має заборгованість по договору, суд вважає за необхідне позовні вимоги ПАТ «Ерсте Банк про стягнення заборгованості за кредитним договором задовільнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» 36202 долара США 18 центів, ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійними, зобов’язання ПАТ «Ерсте Банк» прийняти кошти від ОСОБА_1 відмовити. Оскільки в квартирі АДРЕСА_1, крім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,проживає їх малололітня донька, ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, звернення стягнення на квартиру шляхом її продажу, виселення та зняття з реєстрації власників та її малолітньої доньки призведе до порушення житлових прав малолітньої, тому суд вважає за необхідне ПАТ «Ерсте Банк» в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 ПАТ «Ерсте Банк» відмовити. Суд також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» понесені судові витрати: оплата судового збору в сумі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.. Керуючись ст.ст.10, 11,60, 79,81,88, 212,213,215 ЦПК України,ст.ст. 13, 16, 203, 215,192, 509, 524, 525, 526, 533, 548, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про захист прав споживачів»,постановою Пленуму Верховного Суду України « про судове рішення в цивільній справі»,Законом України «Про охорону дитинства», суд, вирішив: Позовні вимоги юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, державних органів КМУ ГУ МВС України в Полтавській області, ТОВ «Добробит» про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення без надання іншого житлового приміщення,зняття з реєстрації задовольнити частково. В задоволенні позовних вимог фізичної особи ОСОБА_1 до юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, зобов’язання прийняти грошові кошти відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства заборгованість за кредитним договором №014/6211/3/14669 від 30 квітня 2008 року в сумі 36202 (тридцять шість тисяч двісті два) долара США 18 центів, з яких: 32305 доларів США 07 цента – сума заборгованості за кредитом; 3478 доларів США 74 центи – сума відсотків; 37 доларів США 35 цента – сума пені за порушення строків повернення кредиту; 381 долар США 02 цента – пеня за порушення строків сплати відсотків. В задоволенні інших позовних вимог Відкритому акціонерному товариству ПАТ «Ерсте Банк» вімовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» понесені судові витрати: 1700 грн. – оплата судового збору та 120 грн. – оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Суддя : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10536922
  12. Цивільна справа №2-1879-1/10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2010 року Солом’янський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Зінченко С.В. при секретарі Шолудченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про звернення стягнення на заставне майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», ОСОБА_2, приватного нотаріуса КМНО Авдієнко Валерія Вікторовича, про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, в с т а н о в и в : Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило звернути стягнення на заставлене майно належне останній, а саме будинок АДРЕСА_2 в м. Києві та земельну ділянку кад. №8000000000:69:269:0012, на якій розташований вказаний будинок. В обґрунтування поданого позову позивач вказує, що 02.02.2007 року між ним та третьою особою у справі – ОСОБА_2 було укладено кредитний договір про надання останньому кредиту в сумі 950000,00 доларів США на придбання будинку АДРЕСА_1 в м. Києві з кінцевим терміном повернення кредиту до 01.02.2017 року зі сплатою 12% річних. В забезпечення виконання вказаного кредитного договору між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки від 22.10.2007 року, за яким іпотекодавець (відповідач) передала, а іпотекодержатель (позивач) прийняв в іпотеку наступне нерухоме майно: земельна ділянка кад. №8000000000:69:269:0012, площею 0,0457 га, та житловий будинок із спорудами загальною площею 341,60 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Як вказує позивач, відповідачем та третьою особою неналежним чином виконуються умови кредитного та іпотечних договорів в частині своєчасного погашення чергової суми кредиту та відсотків (з 30.10.2007 року), погашення відсотків, нарахованих за користування кредитом, взагалі не здійснюється з 29.04.2009 року та не поновлена дія договорів страхування предмету іпотеки та позичальника від нещасних випадків. Також позивач зазначає, що відповідач та третя особа залишили без належного реагування неодноразові листи-вимоги позивача щодо усунення порушень кредитного та іпотечного договорів, а тому згідно умов укладеного кредитного та іпотечного договорів та на підставі Закону України «Про іпотеку» позивач має право вимагати задоволення за рахунок заставленого майна всіх своїх вимог, які з урахуванням поданих позивачем уточнень до позову (а.с. 239-246) становлять 6 683 123,24 гривень. Крім того позивач просить визначити спосіб реалізації предмету іпотеку шляхом проведення прилюдних торгів, визначити початкову ціну предмету іпотеки в розмірі 4420058,00 гривень та пріоритет позивача, як єдиного іпотекодержателя, зобов’язати відповідача надати довідку про склад сім’ї та зареєстрованих осіб в будинку та виселитися з нього разом з усіма залежними особами, а також зобов’язати третю особу повернути оригінали документів на предмет іпотеки для забезпечення можливості реалізації предмету іпотеки. В свою чергу відповідач під час попереднього розгляду справи пред’явила до ПАТ «Ерсте Банк», ОСОБА_2, приватного нотаріуса КМНО Авдієнко В.В. зустрічний позов, в якому просила визнати недійсними кредитний договір разом з додатковими угодами до нього та договір іпотеки із застосуванням наслідків щодо недійсності правочинів, передбачених цивільним законодавством. В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 вказала, що кредитний договір від 02.02.2007 року укладений в іноземній валюті, сторони в момент його укладання не мали відповідної індивідуальної валютної ліцензії, що в сукупності суперечить вимогам чинного на території України законодавства, а також кредитний договір містить несправедливі умови в частині того, всі ризики пов’язані зі зміною курсу валюти, у якій укладений договір, несе позичальник, що на думку ОСОБА_1 суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». В подальшому до початку розгляду справи по суті ОСОБА_1 неодноразово уточнювала позовні вимоги та врешті остаточно просила визнати кредитний договір від 02.02.2007 року разом з додатковими угодами та договір іпотеки від 22.10.2007 року недійсними також у зв’язку з тим, що вона як дружина позичальника не давала своєї згоди на укладення договору кредиту, просила спонукати приватного нотаріуса КМНО Авдієнко В.В. зняти заборону відчуження майна та виключити з державного реєстру іпотек та реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна записи про обтяження майна іпотекою та заборону його відчуження, а також просила стягнути з ПАТ «Ерсте Банк» 1 527 713,01 гривень сплачених банку відсотків в якості безпідставно набутого майна. Вказані вимоги представники ОСОБА_1 підтримали в судовому засіданні в повному обсязі та просили про їх задоволення, посилаючись на обставини викладені в зустрічному позові та уточненнях до нього. Представник ПАТ «Ерсте Банк» в судовому засіданні підтримала власні вимоги за первісним позовом, просила про задоволення первісного позову в повному обсязі. Проти задоволення вимог за зустрічним позовом заперечувала, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, надавши письмові заперечення щодо цього (а.с. 95-100), які приєднані до матеріалів справи. Третя особа за первісним позовом та співвідповідач за зустрічним – ОСОБА_2 в судове засідання неодноразово не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованою адресою проживання, а тому з урахуванням того, що ОСОБА_2 є чоловіком ОСОБА_1 і відповідно обізнаний про розгляд справи в суді, суд вважає його повідомленим про розгляд справи належним чином та про можливість розгляду справи за його відсутності. Співвідповідач за зустрічним позовом – приватний нотаріус Авдієнко В.В. в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, а також письмові пояснення по суті позову, в яких проти позовних вимог заперечував повністю, вказавши, що оспорювані ОСОБА_1 договори укладені у повній відповідності до чинного законодавства, а тому жодних правових підстав для визнання таких договорів недійсними не має. Заслухавши пояснення представника ПАТ «Ерсте Банк», представників ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків. Так, судом встановлено, що 22 лютого 2007 року між ВАТ «АКБ «Престиж», правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014-71/734, за яким останній отримав кредит в сумі 950000,00 доларів США на придбання будинку АДРЕСА_1 в м. Києві з кінцевим терміном повернення кредиту до 01.02.2017 року зі сплатою 12% річних. Факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів у вказаному розмірі сторонами не оспорюється. Згідно з п. 2.1 вказаного кредитного договору кредитні кошти призначені на/для придбання будинку, загальною площею 1024,5 кв.м. та земельної ділянки площею 0,1 га, що знаходяться за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Бабушкіна, 24. Зазначене нерухоме майно згідно п. 3.5 кредитного договору мало бути використане в якості забезпечення кредитного договору на підставі відповідного договору іпотеки. Проте додатковими угодами від 23 липня 2007 року та 22 жовтня 2007 року змінено забезпечення кредитного договору та зазначено забезпеченням кредитного договору – договір іпотеки житлового будинку загальною площею 341,60 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці площею0,0457 га, за адресою: м. Київ, вул. постова, 49. Вказані зміни набули чинності з дня підписання додаткової угоди від 22.10.2007 року. Відповідно до вказаних змін основного договору між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1, від імені якої діяв ОСОБА_2 на підставі довіреності, було укладено договір іпотеки від 22 жовтня 2007 року. Згідно п. 1.1 договору іпотеки, ним забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору №014-71/743 від 02.02.2007 року, укладеного між іпотекодержателем та ОСОБА_2, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого іпотекодержатель зобов’язується перед ОСОБА_2 надати йому кредит на умовах його забезпечення, строковості, платності та плати за користування, в сумі 950000,00 доларів США, а ОСОБА_2 в свою чергу зобов’язується повернути цей кредит до 01 лютого 2017 року, сплатити проценти за його користування в розмірі 12% річних, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати всі інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору. Предметом іпотеки за вказаним договором іпотеки є земельна ділянка кад. №8000000000:69:269:0012, площею 0,0457 га, та житловий будинок із спорудами загальною площею 341,60 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Загальна вартість предмета іпотека визначена договором в розмірі 4420058,00 гривень. Згідно абзацу другого п. 1.1 договору іпотеки іпотекодержатель має право у випадку невиконання ОСОБА_2 своїх зобов’язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на умовах даного договору. В позовній заяви (а.с. 7) позивач, посилаючись на пп. 3.1.4 договору іпотеки, вказує, що у випадку невиконання відповідачем, як іпотекодавцем, зобов’язань за договором іпотеки, а позичальником – за кредитним договором, позивач, як іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки. Проте судом встановлено, що згідно п.п 3.1.4 розділу 3 договору іпотеки, що регламентує права та обов’язки іпотекодержателя, і на який посилається позивач, іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем зобов’язань за цим або за кредитним договорами звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свої вимоги, що визначені на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, комісій, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат пов’язаних з реалізацією предмета іпотеки. Тобто, виходячи з вимог вказаного пункту договору іпотеки, право позивача на саме дострокове звернення стягнення на заставлене майно, як про те зазначає позивач, не передбачається, а натомість передбачено лише певний порядок звернення стягнення на заставлене майно, визначений пунктом 5 договору. Як зазначено вище та згідно пункту 1.3 кредитного договору визначено кінцевий термін повернення кредиту позичальником, а саме 01 лютого 2017 року. Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави, за якою заставлене нерухоме майно залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Також згідно ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. З наведеного вбачається, що право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки виникає лише в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання у кінцевий строк, визначений таким зобов’язанням. Таким чином, оскільки вказаними вище пунктами кредитного договору (1.2, 1.3), а також п. 1.1 договору іпотеки, визначено строк виконання основного зобов’язання ОСОБА_2 за кредитним договором, і який на момент звернення позивача до суду із вимогою про звернення стягнення на заставне майно не настав, то суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки до настання строку виконання основного зобов’язання позичальника. Вказане підтверджується також положеннями п. 6.5 кредитного договору, згідно з якими кредитор має право спочатку вимагати дострокового погашення заборгованості позичальника за кредитом у певних випадках, передбачених договором, і яке здійснюється за рахунок коштів, майна та майнових прав позичальника, тобто в певній черговості. Суд критично ставиться до посилань позивача про порушення відповідачем умов страхування предмету іпотеки, як на підставу позовних вимог, оскільки згідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов’язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті (вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання — звернути стягнення на предмет іпотеки), або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов’язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв’язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки. На переконання суду порушення іпотекодавцем іпотечного договору в частині страхування предмету іпотеки не можна оцінювати як істотне порушення умов зобов’язання, таке порушення не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав відповідно до ч. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», а тому суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, з цих підстав. Слід зазначити, що відповідно до п. 5.1 договору іпотеки у разі порушення основного зобов’язання, умов кредитних договорів або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менше ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на майно. Також згідно п. 5.3 іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов’язання за кредитним договорами, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених цим договором або кредитними договорами. Як встановлено з матеріалів справи, позивачем було направлено листи №4.К.1.5-34-09-404 від 23.12.2009 року (а.с. 41) на адресу ОСОБА_2 та №4.К.1.5.34-09-405 від 23.12.2009 року (а.с. 46) на адресу ОСОБА_1, в яких позивачем зазначалось про порушення ОСОБА_2 своїх зобов’язань за кредитним договором, запропоновано достроково здійснити погашення заборгованості за кредитним договором та попереджено про стягнення заборгованості в судовому порядку з ОСОБА_2 та можливість звернення стягнення на заставне майно ОСОБА_1. Згідно ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Як вбачається з наведеного чинним законодавством передбачений обов’язок іпотекодержателя надати іпотекодавцю та боржнику, якщо він відмінний від іпотекодавця, строк на добровільне виконання порушеного зобов’язання і такий строк не може бути меншим за тридцять днів. Як встановлено судом, в обох вищевказаних листах-вимогах про усунення порушень зазначається тридцятиденний строк, але не вказується від чого такий строк необхідно відраховувати, що на думку суду не дає підстав вважати, що така вимога залишена без задоволення іпотековдацем чи боржником, оскільки такою вимогою не встановлено конкретного строку (його початку) протягом якого вимоги іпотекодержателя мають бути задоволені. Крім того, позивачем не подано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взагалі отримувались такі листи-вимоги, в той час як на переконання суду строк, протягом якого мають бути усунені порушення зобов’язання, має відраховуватись саме з моменту отримання боржником чи іпотекодавцем такої вимоги. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень позивача про те, що боржником та іпотекодавцем залишені без розгляду листи-вимоги про усунення порушень, оскільки позивачем не доведений факт отримання боржником та іпотекодавцем таких вимог, а зі змісту самих вимог неможливо встановити протягом якого строку боржник та іпотекодавець мали їх виконати. Суд критично ставиться до пояснень позивача щодо інших листів, які направлялись позивачем на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки такі листи стосуються лише питань наявності поточної заборгованості та не можуть бути підставою (складовою частиною) порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в розумінні ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Оцінюючи доводи позивача та його представника, суд звертає увагу на те, що пунктом 1.6 кредитного договору визначено, що повернення кредиту здійснюється позичальником щомісячно в розмірі 1/114 від суми отриманого кредиту, починаючи з серпня 2007 року; погашення відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно. Таким чином, виходячи з розміру отриманого кредиту, ОСОБА_2 взяв на себе зобов’язання сплачувати банку 8333,33 долари США щомісячно в рахунок погашення суми кредиту, починаючи з серпня місяця 2007 року. При цьому додатковою угодою від 12 вересня 2007 року, підписаною сторонами, пункт 1.6 доповнено новою частиною наступного змісту: «У разі дострокового погашення позичальником основної суми боргу шляхом внесення суми коштів, що є кратною розміру щомісячного платежу, визначеного частиною 1 цього пункту, за будь-який строк наперед, строк, за який сума боргу погашена зазначеним разовим платежем, не є простроченим. Сплата відсотків за користування кредитом здійснюється позичальником щомісячно.». Вказана додаткова угода набрала чинності з моменту її підписання, тобто з 12 вересня 2007 року. Тобто вказаними змінами до основного договору позичальнику надано право вносити чергові платежі в рахунок погашення основної суми боргу наперед і при цьому такий наперед оплачений строк не вважається простроченим. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 здійснено дострокове погашення основного боргу в сумі 50000,00 доларів США – 23.07.2007 року та в сумі 199793,00 доларів США – 22.10.2007 року. Факт сплати вказаних коштів підтверджується також розрахунками заборгованості, наданими позивачем. Тобто з наведеного вбачається, що ОСОБА_2 було здійснено оплату щомісячних платежів у встановленому договором розмірі наперед за (50000,00+199793,00=249793 долари США / 8333,33 місячного платежу = 29,9 місяців) майже 30 місяців. Враховуючи те, що за умовами пункту 1.6 кредитного договору повернення кредиту мало здійснюватись ОСОБА_2 з серпня 2007 року, то останній, сплативши наперед вказану суму коштів майже за 30 місяців, не міг допустити прострочення сплати основної суми боргу раніше січня місяця 2010 року. Вказане спростовує твердження представника позивача та виконаний і наданий суду позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_2, згідно з якими в останнього виникла прострочена заборгованість за основною сумою кредиту вже з серпня 2007 року, а потім після платежу в розмірі 50000,00 доларів США з листопада 2007 року, а тому суд вважає, що вимоги позивача в частині визначення розміру заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором необґрунтовані, суперечать умовам кредитного договору з додатковими угодами до нього та спростовуються матеріалами справи. Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи викладене вище та на підставі наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до остаточного висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача щодо звернення стягнення на заставлене майно відповідача, а тому вважає необхідним в їх задоволенні відмовити. Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», ОСОБА_2, приватного нотаріуса КМНО Авдієнко Валерія Вікторовича, про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, то суд приходить до наступного. Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України встановлено, що: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Таким чином Цивільним кодексом України встановлений перелік вимог, недодержання яких у момент вчинення правочину, є підставою для визнання його недійсним. Як встановлено з матеріалів справи та пояснень сторін, наданих в судовому засіданні, також письмових пояснень, долучених до матеріалів справи, кредитний договір №014-71/743 від 02.02.2007 року та договір іпотеки від 22 жовтня 2007 року не суперечать цивільному законодавству та іншим правовим актам, а також моральним засадам суспільства, особи, які їх вчинили мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та їх волевиявлення були вільним і відповідало їхній внутрішній волі, вказані правочини вчинені у формі, встановленій законом, і спрямовані на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними. Судом також встановлено, що умови укладених договорів сторонами визнавались та виконувались відповідно до порядку встановленого такими договорами, жодних вимог щодо зміни окремих положень даних договорів сторонами не вимагалось, що підтверджує вільне волевиявлення сторін при укладанні таких договорів, повне розуміння сторонами змісту таких договорів та наслідки їх укладання. Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Виходячи з обставин, на які ОСОБА_1 посилається як на підставу позовних вимог, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено перед судом їх переконливості та обґрунтованості, не подано жодних достатніх доказів на підтвердження позовних вимог, натомість доводи ОСОБА_1 та її представників спростовуються матеріалами справи, а отже в задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203, 215, 251, 253, 526, 553-554, 575, 590, 626, ст. 1050, ст.1052, ст.1054 ЦК України, ст.ст. 12, 33, 35, 39 Закону України «Про іпотеку», постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд – в и р і ш и в : В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про звернення стягнення на заставне майно – відмовити. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», ОСОБА_2, приватного нотаріуса КМНО Авдієнко Валерія Вікторовича, про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки – відмовити. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Суддя: Зінченко С.В. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12363474