Search the Community

Showing results for tags 'перегистрация имущества'.



More search options

  • Search By Tags

    Type tags separated by commas.
  • Search By Author

Content Type


Forums

  • Рейд и Антирейд
    • Рейдерский захват
    • Антиколлеторские услуги, помощь заемщикам, возврат депозитов
    • Банки и кредитные союзы не выплачивающие депозиты
    • Депозитные и кредитные договора
    • Юридическая консультация
    • Судебные решения по кредитным и депозитным договорам
    • Общие вопросы и новости с сайта
  • IT - Раздел
    • Нововведения форума.
    • Биткоины, блокчейн, майнинг, электронные платежные системы

Calendars

  • Основной календарь

Find results in...

Find results that contain...


Date Created

  • Start

    End


Last Updated

  • Start

    End


Filter by number of...

Joined

  • Start

    End


Group


AIM


MSN


Сайт


ICQ


Yahoo


Jabber


Skype


Город


Интересы

Found 173 results

  1. Действие, адреса предмета ипотеки и имущество, на которое обращено взыскание разные. http://reyestr.court.gov.ua/Review/58984148 Державний герб України КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1486/16 Головуючий у 1-й інстанції: Літвіна А.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І. У Х В А Л А Іменем України 14 липня 2016 року м. Київ Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г., при секретарі Дуденкові О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно-приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 28.08.2015 індексний номер 23996972, зобов'язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 28.08.2015 індексний номер 23996972, що прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною, щодо об'єкту із місцезнаходженням: АДРЕСА_1, за товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", код ЄДРПОУ 37825968, адреса: Україна, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8. В іншій частини позову відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ "Кей-Колект" подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог. Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки від 20.06.2006 №24-7ZX/06-2006Н, у відповідності до умов якого в забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту від 20.06.2006 №24-7ZX/06-2006Н, за додатковим договором №1 про встановлення ліміту овердрафту до договору про відкриття карткового рахунку та видачі платіжної картки від 20.06.2006 №ЕІМКВ 3383 та за кредитним договором від 20.06.2006 №24-7ZX/06-2006Н в іпотеку передано трикімнатну квартиру у АДРЕСА_2, загальною площею 101,5 кв.м., житловою площею 54,3 кв.м. На підставі договору іпотеки накладено заборону на відчуження предмета іпотеки (наразі найменування АДРЕСА_5), про що 20.06.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кияшко А.В. внесено відповідний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №3358286. Надалі, до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., як до державного реєстратора прав на нерухоме майно, звернувся представник ТОВ "Кей-Колект" із заявами від 28.08.2015 про вчинення наступних реєстраційних дій: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) (картка прийому заяви №23996512) щодо державної реєстрації права власності товариства на квартиру, що розташована у АДРЕСА_3; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) (картка прийому заяви №23999644) щодо державної реєстрації припинення іпотеки на квартиру, що розташована у АДРЕСА_3; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) (картка заяви №23998860) щодо державної реєстрації припинення іпотеки на квартиру, що розташована у АДРЕСА_3. За результатами розгляду заяв Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. прийнято наступні рішення від 28.08.2015: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23996972, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на квартиру, розташовану у АДРЕСА_4, та відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23999779, згідно з яким проведено державну реєстрацію припинення іпотеки на квартиру, розташовану у АДРЕСА_4, за товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект"; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23999006, згідно з яким проведено державну реєстрацію припинення іпотеки на квартиру, розташовану у АДРЕСА_4, за товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект". Вважаючи рішення від 28.08.2015 №23996972 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. не вчинялося жодної з перелічених у статті 34 Закону України "Про нотаріат" у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, нотаріальної дії з об'єктом нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, а тому відповідач не мав передбачених законодавством підстав здійснювати функції державного реєстратора щодо цього майна. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно. Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію. Частиною 1 ст.9 вказаного Закону передбачено, що державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Норми Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), містять положення, аналогічні наведеним. Так, відповідно до п.2 вищенаведеного Порядку нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Пунктом 5-5 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію. Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.46-1 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) нотаріус є спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і який має печатку такого реєстратора. При цьому, перелік нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси, визначений в ст.34 Закону України «Про нотаріат». Матеріали справи не містять доказів, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. вчинялись нотаріальні дії, передбачені ст.34 Закону України «Про нотаріат», з об'єктом нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини. Згідно з наявною у матеріалах справи копією договору іпотеки від 20.06.2006 №24-7ZX/06-2006Н, предметом іпотеки є трикімнатна квартира у АДРЕСА_2, загальною площею 101, 5 кв.м., житловою площею 54, 3 кв.м. (п. 1.4 договору). Також, АДРЕСА_6) вказана в якості адреси об'єкту нерухомості в Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, інформація з яких використовувалась приватним нотаріусом під час вчинення реєстраційних дій. Між тим, згідно з прийнятими відповідачем рішеннями від 28.08.2015 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вони стосуються об'єкту нерухомості за адресою АДРЕСА_1, що свідчить про нез'ясування при вчиненні реєстраційних дій, якого саме об'єкту нерухомого майна вони стосуються. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача права приймати оскаржуване рішення від 28 серпня 2015 року індексний номер 23996972 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо об'єкту з місцезнаходженням: АДРЕСА_1, за ТОВ «Кей-Колект». Статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень визначені ст.19 вказаного Закону, відповідно до ч.1 якої державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. Відповідно до п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Також згідно з ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Наведене продубльовано в договорі іпотеки від 20 червня 2006 року №24-7ZX/06-2006Н, зокрема п.4.3 договору передбачено, що у випадках, зазначених в п.п.2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно до ст.35 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до п.5.1 цього ж договору повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя останнім надсилається іпотекодавцю рекомендованим листом. Разом з тим, в матеріалах справи міститься Лист-вимога від 09.07.2014 року за вих. №732720_Л_32 від ТОВ «Кей-Колект» адресований ОСОБА_2, однак адреса зазначена: 04215, Київська обл., м. Київ, проспект Гонгадзе, 21, 209. Тобто, за цією адресою позивач не проживає. Інші докази направлення позивачу іпотекодержателем повідомлення, оформленого згідно ст.35 Закону України «Про іпотеку» в матеріалах справи відсутні та апеляційному суду не надані. У зв'язку з наведеним, не підтверджено завершення 30-денного строку з моменту отримання такої вимоги про усунення порушень основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору. Отже, всупереч п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявником не було надано документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві. Також, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям. Пунктами 1.9, 1.10 гл. 2 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 р. № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за N 282/20595 передбачено, що з метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваними житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною нотаріус вимагає подання йому довідки про склад сім'ї житлово-експлуатаційної організації, квартального комітету або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання. У разі виявлення з поданих відчужувачем документів, що право власності або право користування відчужуваним житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною мають малолітні чи неповнолітні діти або недієздатні чи обмежено дієздатні особи, нотаріус повинен витребувати у відчужувача дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину у формі витягу з рішення відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, відповідного виконавчого органу міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Як встановлено судом першої інстанції, у спірній квартирі проживають та зареєстровані малолітні діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 При цьому, органом опіки та піклування згода на вчинення нотаріусом державної реєстрації передачі права власності на вказану квартиру до ТОВ «Кей-Колект» не надавалась. Крім того, в своїй апеляційній скарзі ТОВ «Кей-Колект» посилається на те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з приводу чого колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Частинами 1, 2 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії та бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. В п.8 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» зазначено, що відповідно до абз.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус. Відповідно до ч.2 ст.30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації. Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. З огляду на вищенаведене, посилання апелянта на непідсудність даного спору адміністративним судам є безпідставними та суперечать ст.ст.2, 3, 17 КАС України. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України. Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду. Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2016 року - без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України. Головуючий: Судді: Повний текст ухвали виготовлено 15.07.2016. Головуючий суддя Шурко О.І. Судді: Степанюк А.Г. Василенко Я.М.
  2. факторы не имеют право осуществлять операции с валютными ценностями http://reyestr.court.gov.ua/review/58104397 Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 травня 2016 року м. Київ К/800/49643/15 Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" - Чернікової Любові Ігорівни на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", Державна реєстраційна служба України, Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України - Крюковський Максим Володимирович, про визнання дій протиправними, скасування рішення, - ВСТАНОВИВ: У вересні 2014 року ОСОБА_5 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач), треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи"), Державна реєстраційна служба України, Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України - Крюковський Максим Володимирович, в якому просив - визнати протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, який здійснив реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ТОВ "Кредитні ініціативи", скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 грудня 2013 року на квартиру АДРЕСА_1 ТОВ "Кредитні ініціативи". В обґрунтування позову зазначав, що оскільки наступний договір факторингу від 28 листопада 2011 року, укладений між ТОВ "Вектор плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" повинен бути визнаний у судовому порядку недійсним, оскільки сам факт його укладення суперечить частині першій статті 203 ЦК України, як такий, що прямо суперечить змісту частини першої статті 1083 ЦК України, то відповідачем протиправно вчинено дії щодо реєстрації за неналежною особою ТОВ "Кредитні ініціативи" прав на спірний об'єкт нерухомості, квартиру АДРЕСА_1 . Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_7 задоволена. Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2015 року скасована. Ухвалена нова постанова, якою адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії державного реєстратора Державної реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи". Скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 грудня 2013 року на квартиру АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи". У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне. Як встановлено судом, 24 квітня 2007 року між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та позивачем укладено Кредитний договір №865-Ф, за умовами якого Банк надав відповідачу кредитні кошту в розмірі 67000,00 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування кредитом в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. 24 квітня 2007 року між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та позивачем укладено Іпотечний договір №865/ІП-1, за умовами якого на забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором було передано в іпотеку Банку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальна договірна вартість якої за домовленістю сторін становить 513617, 56 грн. 28 листопада 2012 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено Договір про передачу прав за іпотечним договором, відповідно до умов якого та статті 24 Закону України "Про іпотеку", сторони домовились, що разом з відступленням прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі договору Факторингу від 28 листопада 2012 року, укладеного між сторонами, одночасно передаються права вимоги за іпотечним договором. З моменту набуття чинності Договору про передачу прав за іпотечним договором до нового іпотекодержателя ТОВ "Кредитні ініціативи", переходять усі права і зобов'язання іпотекодержателя як сторони, що іменується "Іпотекодержатель" у зобов'язаннях, які виникли на підставі Іпотечних договорів, в обсязі, що існують на момент набрання чинності Договору про передачу прав за іпотечним договором. За наслідками вищезазначеного договору ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло статусу нового іпотекодержателя за Іпотечним двором №865/ІП-1 від 24 квітня 2007 року, іпотекодавцем за яким є позивач. Як встановлено судом першої інстанції, в порушення умов Кредитного договору, позивач свої зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого ТОВ "Кредитні ініціативи" було прийнято рішення щодо звернення стягнення на заставне майно. В подальшому, ТОВ "Кредитні ініціативи" було подано до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві заяву про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка була предметом іпотеки. Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Крюковським Максимом Володимировичем за наслідками розгляду відповідної заяви ТОВ "Кредитні ініціативи" та долучених до неї документів, прийнято рішення від 23 грудня 2013 року №9623923 про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що дії державного реєстратора є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства. Вищий адміністративний суд України не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції з огляду на наступне. Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень з метою забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»" (далі - Закон №1952-IV), відповідно до абз.1 частини першої статті 2 якого, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до п.1 частини першої статті 4 Закону №1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним, особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам, без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям., іноземним державам, а також територіальним, громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно. Частиною 7 статті 3 цього Закону передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах, території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім випадків, установлених абзацами 2 і 3 частини п'ятої цієї статті. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1952-IV, орган державної реєстрації прав, серед іншого, проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації. Відповідно до п.1 частини другої статті 9 Закону №1952-IV, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав. Частиною першою статті 15 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Відповідно до частини третьою статті 17 Закону №1952-IV, документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно із пунктом 34 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, який був чинним на момент прийняття оскаржуваного рішення, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім правовстановлюючого документу, подає: завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя; звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Як встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутній документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, а отже, державний реєстратор повинен був зупинити реєстраційні дії, або відмовити в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно із статтею 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавця та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. У разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання. Невиконання зазначеної передумови відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку» є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що судом першої інстанції не було встановлено факту невиконання позивачем основного зобов'язання, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази того, що ТОВ «Кредитні ініціативи» зверталось до суду із позовом про стягнення заборгованості. Частинами першою та третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону. Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Отже, передбачений вищевказаною нормою договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої Цивільного кодексу України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень». У разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом. За змістом частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, статей 33, 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку», не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором. Звернення стягнення на предмет іпотеки передбачено п. 4.2 Іпотечного договору №865/ІП-1, яке здійснюється за вибором іпотекодержателя за одним із наступних способів: - шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; - шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Згідно п. 4.5, зазначене у п. 4.2 4.2 Іпотечного договору є застереженням про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та достатнім для звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки. Визначені сторонами способи іпотеки, позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджають іпотекодержателю: або запропонувати іпотекодавцю укласти та посвідчити нотаріально окремий договір про позасудове врегулювання, або застосувати інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису чи до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Після одержання виконавчого документу предмет іпотеки може бути реалізовано за згодою сторін обраним ними способом, а при недосягненні такої згоди предмет іпотеки реалізується у процесі виконавчого провадження. Отже, суд апеляційної інстанції правильно вважає, що продаж іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки передбачався лише за договором купівлі-продажу, однак такий в матеріалах справи відсутній, натомість, продаж предмету іпотеки був засвідчений договором про відступлення прав за іпотечним договором; по-друге, п. 4.5 іпотечного договору передбачено договір позасудового врегулювання звернення стягнення, який також відсутній в матеріалах справи. За приписами статті 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. В матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення позивача про намір ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого ПАТ «Сведбанк» продати предмет іпотеки. Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно із статтею 1078. Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до статті 1079 Цивільного кодексу України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Іноземна валюта, що є предметом первісного договору між Банком та ОСОБА_5 (п.п. 1.2) кредитного договору №865-Ф від 13 червня 2008 року згідно частини другої статті 192 Цивільного кодексу України може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Пункт 1.2. Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій» від 9 вересня 2002 року №297 визначено, що небанківські фінансові установи мають право здійснювати валютні операції, передбачені статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якщо вони є валютними операціями тільки після отримання генеральної ліцензії згідно з п. 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» У даному випадку, як встановлено судом, обидва фактори, до яких перейшло право вимоги за валютними кредитами від ПАТ «Сведбанк» не мають права здійснювати операції з валютними коштами, оскільки у останніх відсутня така ліцензія. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що державний реєстратор Державної реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» всупереч вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Суд апеляційної інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, а тому суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про задоволення адміністративного позову. За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" - Чернікової Любові Ігорівни залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року - без змін. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді
  3. Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА 20 квітня 2016 року м. Київ К/800/10620/16 Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі № 826/23717/15 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», Служба у справах дітей та сім'ї Бучанської міської ради Київської області, Відділ Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелевої А.М., треті особи - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», Служба у справах дітей та сім'ї Бучанської міської ради Київської області, Відділ Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року, позов задоволено. До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс", в якій скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. Як вбачається з доданих до касаційної скарги судових рішень, 18 липня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1252-Ф, відповідно до якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється у доларах США, загальний встановлений ліміт заборгованості за кредитною лінією встановлено в сумі 895000 доларів США, строк кредитної лінії по 17 липня 2015 року, процентна ставка за користування коштами кредиту - 15 % річних. З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 1252-Ф між ЗАТ «Сведбанк Інвест» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 1252-Ф/ІІІ-1 від 18 липня 2008 року, в силу якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне їй на праві власності майно: житловий будинок № 128-А житловою площею 242, 7 кв.м., загальною площею 1 398, 3 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0, 06 га, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд. В подальшому, ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ЗАТ «Сведбанк Інвест» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року № 15 відступило ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» право вимоги заборгованості за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 1252-Ф. На підставі звернення ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелевою А.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 вересня 2015 року, індексний номер 24527636, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Згідно до вказаного Закону - державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії. Відповідно до ч. 5 ст. 3 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію. Пунктом 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 передбачено, що нотаріус проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно або на об'єкт незавершеного будівництва виключно у випадку вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном. На момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено можливість проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов'язаної із переходом таких прав на об'єкт нерухомості. Тобто, повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов'язуються законодавцем із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном. Крім того, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» - у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування); на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу. Таким чином, дії нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя були протиправними у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном. Також, на майно позивача, зокрема на будинок та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, 128-а 21 квітня 2015 року було накладено арешт відповідно до виконавчого напису від 01 липня 2010 року № 4352 у виконавчому провадженні № 23224716. Згідно до п. 5 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону. Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІVу - арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Таким чином, наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. Зазначена правова позиція узгоджується з висновком Верховного суду України, викладеного в його рішеннях, зокрема, у постанові від 11 листопада 2014 року (справа № 21-357а14). За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обгрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелевої А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24527636 від 17 вересня 2015 року, та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності запису про право власності № 11221761 про реєстрацію за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» (код ЄДРПОУ 38004195) права власності на житловий будинок житловою площею 424, 7 кв.м., загальною площею 1398,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що здійснений 17 вересня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелевою А.М. Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів не спростовують. Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. За змістом вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення щодо того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи). Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою. Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, у х в а л и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі № 826/23717/15 . Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Е.Ю. Швед http://reyestr.court.gov.ua/Review/57491602
  4. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57902281 Державний герб України Справа № 524/3727/16-ц Провадження № УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.05.2016 року суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 розглянувши заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення його позову до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ТОВ «Кей-Колект» про визнання дій неправомірними щодо реєстрації права власності. Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Розглянувши заяву, вивчивши письмові докази, суд вважає, що вона відповідає вимогам ст.ст. 151-153 ЦПК України та підлягає задоволенню. Згідно ізст. 152 ЦПК Українипозов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Частиною2ст.151 ЦПК Українипередбачено, що в заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості потрібні для забезпечення позову. Заява про забезпечення позову подається у формі вмотивованого клопотання. Відповідно до п.7Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Позивач прохав забезпечити позов до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ТОВ «Кей-Колект» про визнання дій неправомірними щодо реєстрації права власності шляхом накладення арешту на квартиру та заборонити вчиняти будь-які дії стосовно спірної квартири. Із змісту позовної заяви суд приходить до висновку, що невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може призвести до незворотних негативних наслідків для позивача та зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню в повному обсязі із зверненням ухвали до негайного виконання. Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, - У Х В А Л И В: Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задовольнити. Накласти арешт на квартиру, загальною площею (кв.м): 139.5, житловою площею (кв.м): 82.4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку належить Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ». Заборонити всім суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії з відчуження обєкта нерухомості: квартири, загальною площею (кв.м): 139.5, житловою площею (кв.м): 82.4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» виселяти та знімати з реєстрації мешканців квартири, загальною площею (кв.м): 139.5, житловою площею (кв.м): 82.4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а також без дозволу іпотекодавця вселяти інших осіб до неї, проникати та входити до вказаної квартири, іншим чином користуватися, володіти та розпоряджатися нею, в тому числі укладати договори іпотеки, оренди, купівлі-продажу, дарування тощо з третіми особами. Строк пред'явлення до виконання ухвалу в частині забезпечення позову виконати негайно. Копію ухвали направити до Автозаводського ВДВС по місту Кременчук ( вул. Академіка Маслова, 15/4), Управлінню державної міграційної служби у Полтавській області (вул. Пушкіна, 63 м. Полтава, 36000), відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кременчуцького міського управління юстиції ( вул. Жовтнева, 27 м. Кременчук, 39600), ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» ( вул. Іллінська, б.8 м. Київ, 04070) - для виконання. Попередити керівництво Автозаводського ВДВС по місту Кременчук, Управління державної міграційної служби у Полтавській області, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кременчуцького міського управління юстиції, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» про кримінальну відповідальність за ст. 382 КК України за невиконання ухвали. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п»яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Оскарження ухвали не зупиняє її негайне виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи. Про виконання ухвали повідомити суд не пізніше наступного дня після вжиття заходів. Суддя :
  5. Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2015 року м. Київ К/800/37285/14 Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Гончар Л. Я., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про скасування рішення, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, встановив: ОСОБА_4 звернувся з позовом до Державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, в якому просив визнати дії відповідача неправомірними, скасувати рішення відповідача № 10448097 від 29 січня 2014 року, зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив суд залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 липня 2001 року позивачу належить недобудований житловий будинок в АДРЕСА_1. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2013 року у справі № 640/7187/13-ц визнано недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння в АДРЕСА_1 від 03 березня 1999 року, вказане майно витребувано від ОСОБА_5 та передано позивачу. 25 січня 2014 року позивач звернувся до реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції з заявою про проведення державної реєстрації права власності на зазначене вище нерухоме майно. 29 січня 2014 року відповідачем прийнято рішення № 10448097, відповідно до якого позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності з посиланням на п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Не погоджуючись з такими діями відповідача та прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення правильно застосовано норми чинного законодавства. Колегія суддів погоджується з висновками судів. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-ІV від 01 липня 2004 року (далі - Закон № 1952), постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (далі - Порядок № 703). Пункт 1 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952 передбачає обов'язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону № 1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації. В силу п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952 державний реєстратор: приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав. Пунктом 23 Порядку № 703 визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені в Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Підстави для відмови в державній реєстрації перелічені в статті 24 Закону № 1952-IV, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону: 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5 -2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5 -3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5 -4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав. Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла правового висновку, що наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону щодо майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій щодо цього майна до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. Відсутність встановлених судом порушень суб'єктом владних повноважень, передбачених ч. 3 ст. 2 КАС України, є підставою для відмови в позові. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів про відмову в позові, оскільки на момент звернення позивача з клопотання про проведення реєстраційних дій по реєстрації права на нерухоме майно в у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис про заборону на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1, реєстраційний номер обтяження 11971325, зареєстрований 15 грудня 2011 року на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 від 15 грудня 2011 року, р. № 4009. Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів. Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив: Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року - без змін. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України. Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/42557107
  6. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2014 року м. Київ Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В.В., суддів: Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., – розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ-А» (далі – Товариство) до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі – Реєстраційна служба), третя особа – публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі – Банк), про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, в с т а н о в и л а: У квітні 2013 року Товариство звернулося до суду із позовом до Реєстраційної служби, у якому просило скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера С) загальною площею 18 405 кв. метрів, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Миколи Амосова (Протасів Яр), будинок 12 (далі – будівля), за Банком та зобов’язати відповідача внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) відповідний запис про реєстрацію права власності на будівлю за позивачем на підставі заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень (реєстраційний номер: 16730, дата і час реєстрації заяви: 11 січня 2013 року, 14:39:51) та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 47738 від 16 січня 2013 року, 14:12:31). На обґрунтування позову послалося на те, що воно є власником будівлі, що підтверджується: свідоцтвом про право власності від 24 лютого 2010 року серії САС № 922050, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); витягами з Державного реєстру прав та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманих Товариством 16 січня 2013 року за результатами перереєстрації ним відповідно до нової редакції (від 1 січня 2013 року) Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952-IV) права власності та інших речових прав (обтяжень) на майно в Державному реєстрі прав. При цьому позивач зазначив, що відповідач не мав права приймати будь-які рішення про реєстрацію (перереєстрацію) об’єкта нерухомості на користь третіх осіб з огляду на: обтяження цього майна іпотечним договором від 17 лютого 2012 року Товариства з публічним акціонерним товариством (далі – ПАТ) «Фінексбанк»; арешт цього майна на підставі постанови про заборону на відчуження нерухомого майна, виданого 17 серпня 2012 року слідчим Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України (далі – ГСУ МВС). Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 7 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовив. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 травня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін. Касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог, погодився з їх висновком, що власником будівлі з 14 листопада 2012 року є Банк, оскільки право власності на спірний об’єкт нерухомості визнано за останнім в судовому порядку (справа № 5011-66/7999-2012 за позовом Банку до приватного акціонерного товариства «Спільне підприємство «Ен Ес Ай Констракшн» (далі – СП), Товариства, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, – ПАТ «Фінексбанк», про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на нерухоме майно; рішення набрало законної сили 14 листопада 2012 року), що дало Банку право на звернення до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомості та, відповідно, на отримання позитивного рішення Реєстраційної служби про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 5 квітня 2013 року № 1409814. Крім того, в судовому порядку визнано недійсним договір іпотеки від 17 лютого 2012 року Товариства з ПАТ «Фінексбанк» (справа № 5011-33/8037-2012 за позовом Банку до Товариства, ПАТ «Фінексбанк», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новохатня Н.С., СП, про визнання договору іпотеки недійсним; рішення набрало законної сили 29 жовтня 2012 року), який був підставою обтяження об’єкта нерухомості. Щодо обтяження об’єкта нерухомості забороною його відчуження згідно з постановою слідчого ГСУ МВС від 17 серпня 2012 року, то така заборона не поширюється на Банк, при цьому зазначена заборона була накладена слідчим саме в інтересах Банку як іпотекодержателя майна, на яке накладено заборону відчуження. Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Товариство звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV, у якій просить скасувати ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2013 року та прийняти нове судове рішення – про задоволення позовних вимог. На обґрунтування заяви додало копії рішень Вищого адміністративного суду України [ухвали від 27 серпня 2013 року та 16 квітня 2014 року (№№ К/9991/61705/12, К/800/58204/13 відповідно)], які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог, виходив із того, що за наявності обтяження спірного об’єкта (будівлі) забороною його відчуження згідно з постановою слідчого ГСУ МВС від 17 червня 2012 року Реєстраційна служба правомірно здійснила реєстрацію права власності на нерухоме майно (будівлю) за Банком, оскільки зазначена заборона не поширюється на останнього і накладена слідчим в інтересах Банку як іпотекодержателя майна, на яке накладено заборону відчуження. Натомість у справі, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2014 року (№ К/800/58204/13) в якій додано до заяви, цей суд, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, дійшов протилежного висновку, а саме про протиправність рішення комунального підприємства «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» про реєстрацію права власності на приміщення банно-прального комбінату «Лотос» за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна (далі – Єдиний реєстр заборон) стосовно вказаного приміщення зареєстровано обтяження у формі арешту, який накладений на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України на підставі аналізу наведених рішень суду касаційної інстанції вважає, що цей суд неоднаково, при цьому у справі, що розглядається, –неправильно, застосував норми матеріального права, у зв’язку з чим заява підлягає задоволенню частково з таких підстав. Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом наведених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого. Преамбулою Закону 1952-IV передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. Зазначений Закон згідно зі статтею 1 регулює відносини, пов’язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. За частиною тринадцятою статті 15 Закону № 1952-IV порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України постановою від 22 червня 2011 року № 703 затвердив Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – Порядок), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов’язки суб’єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 7, 10 Порядку). Під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями та приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації. Пунктом 5 статті 24 Закону № 1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов’язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев’ятою статті 15 цього Закону. Пунктом 9 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI передбачено, що запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку: наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. У справі, що розглядається, суди встановили, що рішення про державну реєстрацію права власності на спірну будівлю за Банком було прийнято 5 квітня 2013 року – у момент, коли в Єдиному реєстрі заборон були наявні записи про заборону відчуження вказаного вище нерухомого майна на підставі постанови слідчого ГСУ МВС від 17 серпня 2012 року. Враховуючи викладене, а також те, що при вирішенні спору суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, заяву Товариства слід задовольнити частково: ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд. Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а: Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ-А» задовольнити частково. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий В.В. Кривенко Судді: М.І. Гриців О.А. Коротких В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький М.Б. Гусак О.В. Кривенда П.В. Панталієнко І.Л. Самсін Постанова від 11 листопада 2014 року № 21-357а14 http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/684164D37ABCB50EC2257DAF002FEDD9
  7. http://reyestr.court.gov.ua/Review/57311385 Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА 21 квітня 2016 року м. Київ К/800/8114/16 Суддя Вищого адміністративного суду України Заяць В.С., перевіривши на предмет відповідності вимогам закону касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" про визнання неправомірним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" про визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 23153424 від 25 липня 2015 року. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року, позов задоволено. Рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 23153424 від 25 липня 2015 року визнано неправомірним та скасовано. Не погоджуючись з прийнятим рішенням судів, товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, та закрити провадження у справі. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі також у випадках, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи). Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя було протиправним у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном. Обставини, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судами попередніх інстанцій з наданням належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права. Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, - У Х В А Л И В: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" про визнання неправомірним та скасування рішення відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В.С. Заяць
  8. http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(print)/D766E8DBFD06AEEEC2257E960021D9F6 ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2015 року м. Київ Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Самсіна І.Л. суддів: Волкова О.Ф., Григор’євої Л.І., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Терлецького О.О., Яреми А.Г., – розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Голосіївського районного відділу Державної міграційної служби України у м. Києві (далі – відділ ДМСУ), третя особа – ОСОБА_4, про зобов’язання вчинити дії, в с т а н о в и л а: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з адміністративним позовом до відділу ДМСУ, третя особа – ОСОБА_4, про зобов’язання скасувати внесені до реєстраційного обліку відомості про зняття ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач неправомірно у грудні 2012 року зняв позивачів з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1. Суди встановили, що місце проживання позивачів було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, а саме: ОСОБА_3 – з 25 лютого 2003 року, ОСОБА_1 – з 25 лютого 2003 року, ОСОБА_2 – з 7 жовтня 2004 року, про що вчинено відповідні записи на сторінці 11 паспортів громадянина України вказаних осіб, копії яких наявні у справі. 20 грудня 2012 року позивачів було знято з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою за рішенням суду, про що зазначено в довідках комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація – 1Н» (далі – КП «ЖЕО – 1Н») від 19 березня 2014 року та від 2 квітня 2014 року. 24 квітня 2014 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_5 подала до відділу ДМСУ заяву про внесення змін до реєстраційного обліку місця проживання, в якій просила внести необхідні зміни до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи з метою виправлення помилки щодо зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що такі зміни внесені помилково. Листом від 23 травня 2014 року № 2/942/1, відповідач повідомив ОСОБА_1, що згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 17 грудня 2012 року № 36778536 ОСОБА_4 є єдиним власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, у зв’язку з чим 20 грудня 2012 року за його заявою ОСОБА_1 було знято з реєстрації місця проживання згідно із статтею 7 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин; далі – Закон № 1382-IV). Про зняття позивачів з реєстраційного обліку вони дізналися у березні, квітні 2014 року, коли звернулися до КП «ЖЕО – 1Н» для отримання довідок з місця проживання – форми № 3. Голосіївський районний суд міста Києва рішенням від 14 серпня 2012 року у цивільній справі № 2601/13029/12, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2012 року, задовольнив позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3; витребував із незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру за АДРЕСОЮ_1; визнав за ОСОБА_4 право власності на вищевказану квартиру. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 2 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовив. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 листопада 2014 року залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 вересня 2014 року. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 січня 2015 року залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року. Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статті 7 Закону № 1382-IV та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. На обґрунтування заяви додано копії постанови Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2012 року (справа № К-51316/09-С) та постанови Верховного Суду України від 16 січня 2012 року (справа № 6-57цс11) Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого. У постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року (справа № 6‑57цс11) міститься такий висновок щодо застосування статті 7 Закону № 1382-IV у подібних правовідносинах. Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно із частиною першою статті 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. За змістом частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. Водночас відповідно до статті 7 Закону № 1382-IV зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою. З огляду на те, що Закон № 1382-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов’язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов’язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред’явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, зазначеному висновку Верховного Суду України не відповідає, у зв’язку з чим ухвала Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2015 року, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року та постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 вересня 2014 року підлягають скасуванню. Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, Верховний Суд України має право скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення. Виходячи із встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, що переглядається, а також враховуючи висновок Верховного Суду України щодо застосування положення статті 7 Закону № 1382-IV, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає необхідним ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а: Заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2015 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Голосіївського районного відділу Державної міграційної служби України у м. Києві, третя особа – ОСОБА_4, про зобов’язання вчинити дії скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. Зобов’язати Голосіївський районний відділ Державної міграційної служби України у м. Києві скасувати внесені відомості до реєстраційного обліку про зняття ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий І.Л. Самсін Судді: О.Ф. Волков Л.І. Григор’єва М.І. Гриців В.І. Гуменюк О.А. Коротких О.В. Кривенда В.В. Кривенко Н.П. Лященко В.Л. Маринченко Л.І. Охрімчук П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко О.О. Терлецький А.Г. Ярема
  9. http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/68AC7C148A94D169C2257F8C002439DA П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 1 березня 2016 року м. Київ Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Терлецького О.О., суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю., за участю: позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, прокурора – Красножон О.М., представників: ОСОБА_2 – ОСОБА_3, відповідача – Палієнко О.І., Коренчук О.М., – розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та в інтересах їх неповнолітньої дитини – ОСОБА_4 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі – управління ДМСУ), треті особи: орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Чернігові ради, ОСОБА_5 (правонаступником якого є ОСОБА_6), за участі прокуратури міста Чернігова, про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, в с т а н о в и л а: У квітні 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та в інтересах їхньої неповнолітньої дитини – ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до управління ДМСУ, в якому просили: визнати протиправними дії відповідача щодо зняття їх з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1; зобов’язати управління ДМСУ внести необхідні зміни до реєстраційного обліку та поновити реєстрацію місця проживання за вказаною адресою. На обґрунтування позову послалися на те, що відповідач протиправно зняв їх з реєстрації місця проживання за зазначеною адресою, оскільки немає підстав, передбачених статтею 7 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі – Закон № 1382-ІV), для зняття позивачів з реєстраційного обліку, а саме немає судового рішення про позбавлення позивачів права користування житлом. Суди встановили, що позивачі відповідно до договору купівлі-продажу від 30 жовтня 2007 року придбали у ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 вартістю 7875 грн. Згідно з довідкою КП «ЖЕК-6» від 12 грудня 2007 року позивачі разом з їх неповнолітньою дочкою зареєстровані у зазначеній вище квартирі з 11 грудня 2007 року. Деснянський районний суд міста Чернігова рішенням від 30 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 9 липня 2010 року, визнав право власності на вищевказану квартиру за ОСОБА_5 та зобов’язав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнити її і передати ОСОБА_5. Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 серпня 2010 року власником кв. № АДРЕСА_1 є ОСОБА_5, номер запису 15722 в книзі № 222. 22 січня 2013 року ОСОБА_5 звернувся до Деснянського районного відділу управління ДМСУ із заявою про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1. До заяви було додано копію рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 30 березня 2010 року, копію ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 9 липня 2010 року та копію витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10 серпня 2010 року. 22 січня 2013 року на підставі зазначеної заяви управління ДМСУ зняло позивачів з реєстрації місця проживання, про що зроблено відмітку на заяві та в талонах зняття з реєстрації місця проживання в Україні. Суди розглядали справу неодноразово. Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 14 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовив повністю. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 4 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив: визнав дії відповідача про зняття з реєстрації місця проживання позивачів протиправними; зобов’язав управління ДМСУ вчинити необхідні дії щодо реєстрації обліку та поновити реєстрацію місця проживання позивачів за адресою: АДРЕСА_1. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про протиправність дій відповідача, оскільки Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2012 року № 1077, не передбачено повноваження цього органу щодо зняття з реєстрації на підставі рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно за іншою (іншими) особами. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 червня 2015 року рішення апеляційного суду скасував, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року залишив у силі. Касаційний суд, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про правомірність дій управління ДМСУ щодо зняття позивачів з реєстрації місця проживання, оскільки набуття ОСОБА_5 за рішенням суду права власності на квартиру і зобов’язання ОСОБА_1, ОСОБА_2 звільнити та передати квартиру новому власнику за своєю суттю є одночасно рішенням про позбавлення позивачів права власності на цю річ та про їх виселення, що тягне як кожне окремо, так і в сукупності припинення права користування житловим приміщенням. Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_2 з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2015 року, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року залишити в силі. На обґрунтування заяви додала копію постанови Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (№ 21-1438а15), висновку якої щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, на думку ОСОБА_2, не відповідає судове рішення, про перегляд якого подано заяву. Перевіривши наведені у заяві доводи, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивачів, прокурора, представників позивача та відповідача, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно із частиною першою статті 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. За змістом частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. Водночас відповідно до статті 7 Закону № 1382-IV зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою. З огляду на те, що Закон № 1382-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов’язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов’язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред’явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 21-1438а15). Отже, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, зазначеному висновку Верховного Суду України не відповідає, у зв’язку з чим ухвала Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2015 року відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини другої статті 243 КАС підлягає скасуванню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року – залишенню в силі. Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а: Заяву ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2015 року скасувати, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року залишити в силі. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий О.О. Терлецький Судді: О.Ф. Волков О.В. Кривенда П.В. Панталієнко І.Л. Самсін М.І. Гриців В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко
  10. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57199317 Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И "14" квітня 2016 р. м. Київ К/800/52757/14 Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Іваненко Я.Л., Стародуб О.П., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.05.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Новозаводського районного відділу у м. Чернігові Управління державної міграційної служби країни в Чернігівській області , третя особа - ОСОБА_3 про визнання дій незаконними та зобов'язання поновити реєстрацію, В С Т А Н О В И В : У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Новозаводського районного відділу у м. Чернігові Управління державної міграційної служби країни в Чернігівській області в якому просив визнати незаконними дії щодо зняття його з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язати поновити реєстрацію його місця проживання. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.05.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014р., в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивача знято з реєстраційного обліку за заявою власника будинку, а відтак посилання позивача щодо правомірності проживання за вказаною адресою та відсутність рішення суду про позбалення позивача права на користування житлом є необгрунтованими. У касаційній скарзі позивач з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати та прийняти рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 28.11.2000р. зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, за згодою власника житла ОСОБА_4, як член сім'ї (зять). Після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, власником будинку АДРЕСА_1 став ОСОБА_3, чоловік померлої, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10.03.2011р. Згідно витягу про Державну реєстрацію прав від 28.03.2011р. №29451779 ОСОБА_3 є власником 1/1 (в цілому) будинку за адресою: АДРЕСА_1. 25.02.2014р. до Новозаводського РВ у місті Чернігові УДМС України в Чернігівській області звернувся ОСОБА_3 з заявою про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та надав витяг про Державну реєстрацію прав від 28.03.2011р. № 29451779. Листом від 05.03.2014р. № 74.11-Д/29 Новозаводського РВ у місті Чернігові УДМС України в Чернігівській області позивача повідомлено про його зняття з реєстрації місця проживання 25.02.2014р. з адреси: АДРЕСА_1 Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зняття позивача з реєстрації здійснювалося за клопотанням власника житла, а тому дії відповідача є правомірними. Колегія суддів погодитись з таким висновком судів попередніх інстанцій не може з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. Водночас відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" №1382-ІV від 11.12.2003р. (далі - Закон № 1382-ІV) зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Таким чином, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою. З огляду на те, що Закон № 1382-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 01.03.2016р. (справа № 21-5446а15) та від 30.06.2015р. (справа № 21-1438а15). За таких обставин дії відповідача щодо зняття позивача з реєстрації місця проживання, які здійснювалися за заявою власника житла без рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою, чи оголошення її померлою є неправомірними. Оскільки у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судові рішення та ухвалює нове рішення. Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.05.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014р. скасувати. Ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_2 задовольнити. Визнати протиправними дії Новозаводського районного відділу у м. Чернігові Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області щодо зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 Зобов'язати Новозаводський районний відділ у м. Чернігові Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області поновити ОСОБА_2 реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Кочан В.М. судді Іваненко Я.Л. Стародуб О.П.
  11. http://reyestr.court.gov.ua/Review/47160932 Державний герб України Справа № 815/4048/15 УХВАЛА про забезпечення позову 21 липня 2015 року м.Одеса Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бойко О.Я., за участі: секретаря судового засідання Гацанюк К.В. представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 13.07.2015 року); представника відповідача не зявився, третьої особи не зявився, розглянувши в порядку відкритого судового засідання клопотання про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 Валеріївнидо приватного нотаріуса ОСОБА_3, третя особа ТОВ Кей-Колект про скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до приватного нотаріуса ОСОБА_3, третя особа ТОВ «Кей-Колект» про скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії. 20.07.2015 року позивач звернувся до суду через канцелярію з клопотанням про забезпечення позову. Відповідач та третя особа в судове засідання, призначене на 21.07.2015 року на 09:00 годину, не зявилися. Суд, з урахуванням ч.3 ст.118 КАС України та думки позивача вирішив розглянути заявлене клопотання за даної явки. Ознайомившись з матеріалами справи суд дійшов висновку, що клопотання про забезпечення позову належить до задоволення. Зі змісту клопотання суд встановив, що позивач просить забезпечити позов шляхом заборони вчинення дій щодо відчуження у будь-який передбачений чинним законом спосіб, а також переоформлення та реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (Тополева) у місті Одесі до прийняття судом рішення по справі. Відповідно до ч.1 ст.117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову за наявності таких підстав: 1)існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, 2) захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів,3) для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, 4)якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. У своєму клопотанні як на підставу забезпечення позову представник позивача посилається на наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача. Позивач на підтвердження зазначеної обставини посилається на листи ТОВ «Укрборг» наявні в матеріалах справи (а.с.20-21). Зі змісту вказаних листів суд встановив, що дійсно ТОВ «Кей-Колект» набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1 (Тополева) у місті Одесі та має намір реалізувати дане нерухоме майно будь-якій особі. Так, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позивач надав достатні докази в обґрунтування підстав забезпечення позову. Таким чином, суд вважає, що дане клопотання належить до задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.117, 118 КАС України, суд У Х В А Л И В: 1. Задовольнити клопотання представника позивача про забезпечення позову. 2. Забезпечити позов шляхом заборони вчинення дій щодо відчуження у будь-який передбачений чинним законом спосіб, а також переоформлення та реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (Тополева) у місті Одесі до прийняття судом рішення по справі. 3. Копію ухвали невідкладно направити сторонам. Відповідно до ч.5 ст.118 КАС України ухвала належить до негайного виконання. Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст. 185 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення 5-денного строку з дня проголошення ухвали. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення. СуддяО.Я. Бойко 20 липня 2015 року
  12. http://reyestr.court.gov.ua/Review/54166332 Державний герб України У Х В А Л А про забезпечення адміністративного позову м. Вінниця 08 грудня 2015 р. Справа № 802/3968/15-а Вінницький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді:Чернюк Алли Юріївни, за участю: секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни представника позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 відповідача: не з'явився представника третьої особи: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: ОСОБА_3 до: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "КЕЙ - КОЛЕКТ" про: визнання неправомірним та скасування рішення ВСТАНОВИВ: В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання неправомірним та скасування рішення. Окрім позову, позивачами було надано через канцелярію суду клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову від 04.12.2015 р. за вх. №35546 шляхом заборони посадовим особам, які наділені повноваженнями державного реєстратора, вчиняти будь - які дії по перереєстрації права власності на квартиру №26, що знаходиться в будинку №4 по вул. Грибоєдова в м. Вінниця, Вінницької області. Представники позивача у судовому засіданні підтримали дану заяву та просили її задовольнити. Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи. Беручи до уваги те, що згідно частини 3 статті 118 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань, розгляд клопотання про забезпечення позову проводиться за відсутності представника відповідача. Вирішуючи питання щодо поданого клопотання та можливості вжиття заходів щодо забезпечення позову суд виходить з наступного. Згідно ч. 3 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених частинами першою і другою цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань. Надавши оцінку доводам клопотання та письмовим доказам наявним у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у справі із наступних мотивів. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову представники позивача вказали на наявність існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі. Також зазначив про те, що у випадку незастосування заходів забезпечення адміністративного позову у справі, для відновлення його прав та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль. Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Із аналізу норми ч. 1 ст. 117 КАС України видно, що законодавець встановив три підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності. У п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ № 2 від 06.03.2008 р., Пленум надав розяснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову. Так, позивачі у клопотанні про забезпечення позову вказали на те, що незабезпечення позову призведе до заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам, оскільки, існують явні ознаки протиправності оскаржуваного рішення нотаріуса, котрий виступив в ролі державного реєстратора, а саме те, що позивача та його малолітнього сина незаконно, за відсутності рішення суду та без повідомлення органу опіки і піклування було знято з реєстрації, та те що ТОВ "Кей-Колект" може здійснити відчуження майна, що призведе до істотного порушення його права та законних інтересів про що викладено безпосередньо у позовній заяві. Отже, зважаючи на фактичні обставини справи у суду є всі підстави для забезпечення адміністративного позову так як, подальше відчуження майна може спричинити настання негативних наслідків, завдати шкоди правам та інтересам позивача. Керуючись ст.ст. 117, 118, 165, 254 КАС України, суд - УХВАЛИВ: Клопотання позивача задовольнити. Забезпечити адміністративний позов ОСОБА_3 шляхом заборони посадовим особам, які наділені повноваженнями державного реєстратора, вчиняти будь-які дії щодо перереєстрації права власності на квартиру № 26, що знаходиться в будинку № 4 по вул. Грибоєдова в м.Вінниця, Вінницької області до набрання рішенням суду законної сили. У відповідності до ч. 5 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно. Виконання ухвал про заборону вчиняти певні дії виконується в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень. Копію ухвали негайно надіслати особам, які беруть участь у справі. Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Суддя Чернюк Алла Юріївна
  13. http://reyestr.court.gov.ua/Review/54677358 Державний герб України Копія Справа № 822/6300/15 У Х В А Л А про забезпечення адміністративного позову 28 грудня 2015 рокум. ХмельницькийСуддя Хмельницького окружного адміністративного суду У.Т. Данилюк, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправними дій та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування рішення. Одночасно позивачем було подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, в якому вона просить суд заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо оформлення, переоформлення, реєстрації права власності відносно будинку №10 по вул.Козацькій в с.Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області. В обґрунтування клопотання зазначає про те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам, які в подальшому буде важно відновити, а ознаки протиправності рішення та дій суб'єкта владних повноважень є очевидними. Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про розгляд клопотання. Будь-яких заяв чи клопотань стосовно розгляду клопотання до суду не надходило. Згідно ч.3 ст.118 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові питання про забезпечення адміністративного позову. Розглянувши подане клопотання про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків. Згідно з ч.1 ст.117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Відповідно до ч.3 ст.117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Згідно ч. 4 ст. 117 КАС України адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії. Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Предметом позовних вимог є визнання протиправними дії відповідача щодо проведення за товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" реєстрації права власності на будинок №10 по вул.Козацькій в с.Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області, а також визнання протиправним та скасування рішення відповідача за індексним номером 23357279 від 03.08.2015 р. про проведення такої реєстрації. Суд звертає увагу на те, що доводи клопотання про забезпеченням позову в частині очевидності ознак протиправності рішення та дій повністю співпадають із обґрунтуванням адміністративного позову, однак оцінка цим обставинам з точки зору законності буде надаватись при вирішенні справи по суті, а не при розгляді клопотання про забезпечення позову. Протиправність оскаржуваних рішення та дії не є очевидною та підлягає доведенню в ході розгляду даної адміністративної справи. Разом з цим, суд звертає увагу на наступне. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником будинку №10 по вул.Козацькій в с.Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області є товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект". Попереднім власником будинку є позивач. Правомірність проведення реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ "Кей-Колект" підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, а розпорядження (зокрема, відчуження) ним спірного майна, у разі задоволення позовних вимог, призведе до порушення майнових прав позивача та може не лише ускладнити, але й унеможливити виконання ймовірного судового рішення та вплинути на майнові інтереси інших осіб у разі переходу права власності на спірне майно. Отже, у випадку вчинення дій щодо реєстрації, перереєстрації права власності на нерухоме майно позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для відновлення своїх прав. Таким чином, суд дійшов висновку щодо доцільності задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову та заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо оформлення, переоформлення, реєстрації права власності відносно будинку №10 по вул.Козацькій в с.Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області. При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Таким чином, суд вважає клопотання позивача про забезпечення позову обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 117,118 ,160,165 КАС України, суд, - У Х В А Л И В : Клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задовольнити. Заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо оформлення, переоформлення, реєстрації права власності відносно будинку №10 по вул.Козацькій в с.Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. Копію ухвали надіслати сторонам, які беруть участь у справі. Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали. Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України. Суддя/підпис/ОСОБА_3"Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_3
  14. http://reyestr.court.gov.ua/Review/49987011 Державний герб України Копія Справа № 822/3536/15 У Х В А Л А про забезпечення адміністративного позову 25 серпня 2015 рокум. Хмельницький Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду В.В. Матущак, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 , третя особа - ТОВ "Кей-Колект" про визнання дій протиправними та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа - ТОВ "Кей-Колект" про визнання дій протиправними та скасування рішення. Одночасно позивачем подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо оформлення, переоформлення, реєстрації права власності відносно квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, які в подальшому буде важко відновити. Вказує, що на сьогоднішній день існує стійке відчуття небезпеки за власну сім'ю внаслідок неправомірних дій державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_2, та побоювання щодо відчуження єдиного місця проживання його сім'ї - квартири АДРЕСА_1, а тому просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо оформлення, переоформлення, реєстрації права власності відносно квартири АДРЕСА_1. Позивач у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. 25 серпня 2015 року до суду надійшла заява представника позивача, відповідно до якої останній вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову підтримує в повному обсязі та просить її розгляд проводити без його участі. Відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про розгляд заяви, в судове засідання не з'явилися, повноважних представників не направили, про причини неявки суд не повідомили. Відповідно до ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно ч.6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Частиною 3 статті 118 КАС України визначено, що питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених частинами першою і другою цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути заяву ОСОБА_1 без участі представників сторін на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, так як явка сторін не визнавалася судом обов'язковою. Дослідивши клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд дійшов висновку, що воно є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Як встановлено ч. 4 ст. 117 КАС України, адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії. Суд погоджується з доводами заявника щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову зазначених у клопотанні, а також вважає, що у даному випадку, невжиття вказаних заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Вказані обставини відповідають меті застосування правового інституту забезпечення позову. Разом з цим суд зазначає, що відповідно до п. 17 абз.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 р. "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своєму клопотанні просить позивач, відповідають КАС України. Водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до прийняття судового рішення у цій справі. Таким чином, суд вважає клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Відповідно до ч.5 ст.118 КАС України, виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно. Виконання ухвал про заборону вчиняти певні дії виконуються в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень. Керуючись ст.ст. 117,118 ,160,165 КАС України, суд, - У Х В А Л И В : Клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задовольнити. Заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо оформлення, переоформлення, реєстрації права власності відносно квартири АДРЕСА_1, до прийняття судового рішення по справі № 822/3536/15. Копію ухвали надіслати сторонам, які беруть участь у справі та Реєстраційній службі Хмельницького міськрайонного управління юстиції. Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали. Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України. Суддя/підпис/ОСОБА_3"Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_3
  15. http://reyestr.court.gov.ua/Review/56277492 Державний герб України МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА 04 березня 2016 року № 814/351/16 м. Миколаїв Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання про забезпечення позову в адміністративній справі за позовомОСОБА_1, доПриватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ ОСОБА_2, треті особиОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", провизнання неправомірним та скасування рішень,ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати неправомірним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) ін. номер 26881159 від 08.12.2015 р., інд. номер 26880848 від 08.12.2015р. Разом з позовними вимогами, 03 березня 2016 року, позивачкою заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваних рішень нотаріуса та заборони відчуження земельної ділянки та житлового будинку №3 по вул. Слобідська в м. Вознесенську. Відповідно до ч.1 ст.117 КАС України для прийняття судом рішення про забезпечення позову повинна бути хоча б одна з чотирьох підстав 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів; 3) або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; 4) а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Суд дійшов висновку, що клопотання позивачки про забезпечення позову належить задовольнити частково. В задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 №26881159 від 08.12.15 та №26880848 необхідно відмовити, оскільки зупинення рішень про реєстрацію права власності на обєкт нерухомості за третьою особою призведе до відновлення права власності на зазначений обєкт попереднім власником, що буде передчасним вирішенням спору по суті. Зміна власника нерухомого майна не може відбуватися у формі розгляду питання про забезпечення позову. Разом з тим, суд вважає, що оскільки третя особа набула права власності на обєкт нерухомості внаслідок дій відповідача, які позивачка оспорює по цій справі, то до вирішення цій справі по суті необхідно задовольнити клопотання про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Кейт Колект» відчужувати житловий будинок за адресою: м. Вознесенськ, вул. Слобідська (стара назва Літвінова), 3. В іншому випадку, третя особа могла б розпорядитися спірним будинком, що призвело б до того, що позивачці для відновлення своїх прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, оскільки ст.388 ЦК України встановлені обмеження щодо витребування власником майна від добросовісного набувача за відплатним договором. Клопотання про забезпечення позову задовольнити частково. Нва підставі викладеного, керуючись ст. 117, 118 КАС України, суд,- У Х В А Л И В: 1. Клопотання про забезпечення позову задовольнити частково. 2. Заборонити товариству з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" відчужувати земельну ділянку та житловий будинок № 3 по вул. Слобідська (Літвінова) в м. Вознесенську Миколаївської області. 3.В решті клопотання відмовити. 4. Копію ухвали направити державному реєстратору прав на нерухоме майно Вознесенського міського управління юстиції Миколаївської області 5. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом пяти днів з дня її отримання. Суддя В.В.Біоносенко
  16. http://reyestr.court.gov.ua/Review/56712759 Державний герб України Копія Справа № 822/484/16 У Х В А Л А про забезпечення адміністративного позову 17 березня 2016 рокум. Хмельницький Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Г.В. Лабань, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправними та скасування рішень, - В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлєвої Алли Михайлівни, третя особа на стороні відповідача - ТОВ "Кей - Колект" про визнання протиправними та скасування рішення. 17 березня 2016 року ОСОБА_1 подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, в якому позивач просить суд заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо оформлення, переоформлення, реєстрації права власності відносно квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. В обґрунтування клопотання зазначає про те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, які в подальшому буде важно відновити, а ознаки протиправності рішення та дій суб'єкта владних повноважень є очевидними. Розгляд клопотання проводиться негайно, відповідно до частини 1 статті 118 КАС України, без повідомлення сторін та фіксування судового засідання технічними засобами. Суд, розглянувши клопотання, вважає, що воно підлягає задоволенню. Відповідно до частини 1 статті 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Відповідно до ч.3 ст.117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Згідно ч. 4 ст. 117 КАС України адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії. Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Предметом позовних вимог є визнання протиправними дії відповідача щодо проведення за товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" реєстрації права права власності відносно квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а також визнання протиправним та скасування рішень відповідача за індексним номером 25160958 від 09.10.2015 р. та індексний номер 25164429 від 09.10.2015 р. про проведення такої реєстрації. Суд звертає увагу на те, що доводи клопотання про забезпеченням позову в частині очевидності ознак протиправності рішення та дій повністю співпадають із обґрунтуванням адміністративного позову, однак оцінка цим обставинам з точки зору законності буде надаватись при вирішенні справи по суті, а не при розгляді клопотання про забезпечення позову. Протиправність оскаржуваних рішень та дії не є очевидною та підлягає доведенню в ході розгляду даної адміністративної справи. Разом з цим, суд звертає увагу на наступне. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 є товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект". Попереднім власником квартир є позивач. Правомірність проведення реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ "Кей-Колект" підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, а розпорядження (зокрема, відчуження) ним спірного майна, у разі задоволення позовних вимог, призведе до порушення майнових прав позивача та може не лише ускладнити, але й унеможливити виконання ймовірного судового рішення та вплинути на майнові інтереси інших осіб у разі переходу права власності на спірне майно. Отже, у випадку вчинення дій щодо реєстрації, перереєстрації права власності на нерухоме майно позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для відновлення своїх прав. Таким чином, суд дійшов висновку щодо доцільності задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову та заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо оформлення, переоформлення, реєстрації права власності відносно квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Таким чином, суд вважає клопотання позивача про забезпечення позову обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 117,118 ,160,165 КАС України, суд, - У Х В А Л И В : Клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задовольнити. Заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо оформлення, переоформлення, реєстрації права власності відносно квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Копію ухвали надіслати сторонам, які беруть участь у справі. Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України. Суддя/підпис/Г.В. Лабань"Згідно з оригіналом" Суддя Г.В. Лабань
  17. http://reyestr.court.gov.ua/Review/56816786 Державний герб України УХВАЛА 30 березня 2016 року м.Одеса справа № 815/1315/16 Одеський окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді Іванова Е.А. ceкpeтap Сакара М.М. за участю представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засідані в залі суду в м. Одесі заяву про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коблєвої Алли Михайлівни, за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей -Колект» про визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, в якому просить визнати неправомірним та скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28524717 від 25.02.2016р., на підставі якого було внесено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно -квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей -Колект», визнати неправомірним та скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28523115 від 25.02.2016р., на підставі якого було внесено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно -квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей -Колект». В судовому засіданні представник позивача підтримав письмове клопотання про забезпечення позову вх..№7812/16 від 29.03.2016р. шляхом накладення арешту на квартири та забороною вчиняти дії пов'язані із державною реєстрацією права власності та інших речових прав на нерухоме майно: квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру розташовану в АДРЕСА_2 до розгляду справи по суті. Інші учасники судового процесу у судове засідання не з'явились, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином та завчасно. Згідно з ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидним є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Для задоволення судом, поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання, та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд враховує, що з матеріалів справи вбачається, що рішеннями державного реєстратора -приватного нотаріуса Кобелєвої А.М., 25.02.2016р. зареєстровано право власності на квартири розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру розташовану в АДРЕСА_2 за ТОВ «Кей -Колект». Та як вбачається з інформаційної довідки до вказаного рішення власником цього майна був позивач. Таким чином враховуючи, те що в разі відчуження власником вищевказаних квартир до розгляду справи по суті, для відновлення прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, суд доходить висновку, що клопотання обґрунтоване та підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст.117,118,158,165 КАС України суд , УХВАЛИВ: Заяву представника позивача задовольнити. Накласти арешт на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру розташовану в АДРЕСА_2 до розгляду справи по суті. Заборонити державним реєстраторам в т.ч. нотаріусам вчиняти дії пов'язані із державною реєстрацією права власності та інших речових прав на нерухоме майно: квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру розташовану в АДРЕСА_2 до розгляду справи по суті. Ухвала набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її отримання. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду. Повний текст ухвали виготовлений 30.03.2016р. Суддя Е.А.Іванов 29.03.16 задоволено
  18. http://reyestr.court.gov.ua/Review/56154933 Державний герб України Копія Справа № 822/226/16 У Х В А Л А про забезпечення адміністративного позову 23 лютого 2016 рокум. Хмельницький Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду О.К. Ковальчук, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась в суд з позов до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 №22212977 від 19.06.2015 року про державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на квартиру АДРЕСА_1. Одночасно позивачем було подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, в якому позивач просить суд заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо оформлення, переоформлення, реєстрації права власності відносно квартири АДРЕСА_2, до прийняття судового рішення по справі. В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам, які в подальшому буде важко відновити. Зазначає, що невжиття вказаних заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідки заподіяння шкоди її правам та інтересам, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, оскільки квартира АДРЕСА_3 є єдиним місцем проживання її сім'ї. Представник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, в поданій до суду заяві просить заявлене клопотання про забезпечення позову розглянути без його участі. Представник відповідача та третьої особи в судове засідання також не з`явилися, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду клопотання про забезпечення позову повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч.3 ст.118 КАС України суд вважає можливим клопотання розглянути за відсутності сторін, на підставі наданих письмових доказів. У зв'язку з неявкою сторін відповідно до вимог ст.41 КАС України технічний запис судового засідання на звукозаписуючий пристрій не проводився. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову необхідно задовольнити з урахуванням наведеного нижче. В силу ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. За змістом ч.1 ст.117 КАС України підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Відповідно до ч.1 ст. 117 КАС України, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Суд встановив, що згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником квартири АДРЕСА_4 є товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект". Попереднім власником квартири є позивачка, ОСОБА_1, яка є одинокою матір'ю і виховує неповнолітню дитину, що підтверджується довідкою про склад сім'ї №485 від 16.03.2015 року. Крім того, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 23.02.2016 року, іншого житла у власності позивачки не має. Вирішуючи клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує, що факт правомірності проведення реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ "Кей-Колект", який є предметом оскарження, а також факт наявності порушення прав позивача в результаті реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_4 за товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" потребують доказування у визначеному КАС України порядку шляхом повного, всебічного та обєктивного дослідження судом всіх зібраних доказів в судовому засіданні. Разом з тим, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у випадку встановлення судом неправомірності проведення реєстрації права власності на нерухоме майно та спричинить додаткові труднощі у виконанні зазначеного рішення. Враховуючи вищезазначене, клопотання про забезпечення позову необхідно задовольнити . Керуючись ст.ст. 117,118 ,160 і 165 КАС України, суд, - У Х В А Л И В : Клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задовольнити. Заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо оформлення, переоформлення, реєстрації права власності відносно квартири АДРЕСА_4 до прийняття Хмельницьким окружним адміністративним судом рішення у справі № 822/226/16. Копію ухвали надіслати сторонам, які беруть участь у справі. Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали. Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України. Суддя/підпис/ОСОБА_3"Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_3
  19. http://reyestr.court.gov.ua/Review/57489490 Державний герб України копія СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А про забезпечення адміністративного позову 28 квітня 2016 р. Справа № 818/481/16 Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Осіпової О.О., при секретарі судового засідання - Заіченко А.М., за участю: позивача - ОСОБА_1, представника третьої особи - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 грудня 2015 року №27656353, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», а також зобовязати відповідача скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968) права власності на квартиру за вказаною вище адресою. Ухвалами від 27.04.2016р. провадження у справі відкрито та призначено судове засідання. 27.04.2016р. від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, мотивоване тим, що на даний момент право власності на майно позивача неправомірно зареєстроване за ТОВ «Кей-Колект», що дає вказаній особі можливість вільно відчужувати вказане майно на користь будь-яких третіх осіб, а відтак існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання ймовірного судового рішення у даній справі. Зокрема, з 21.04.2016р. в мережі Інтернет розміщено оголошення про продаж квартири АДРЕСА_2, у звязку з чим необхідно накласти арешт на це нерухоме майно (а.с.62-63). В судовому засіданні позивач подану нею заяву підтримала, просила її задовольнити, пояснивши, що крім неї, у квартирі зареєстрована неповнолітня дитина ОСОБА_5, 06.10.2010р., про що є відповідна довідка, тому в разі не вжиття заходів забезпечення позову будуть порушені також і його права. Відповідач в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду заяви про забезпечення позову повідомлявся телефонограмою (а.с.69). Відповідно до ч.3 ст.118 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань. Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував, зазначивши, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 27.04.2016 року власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, а не ТОВ «Кей-Колект». Крім того, ст.117 КАС України не передбачено забезпечення адміністративного позову шляхом накладення арешту на майно. Суд, заслухавши пояснення позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання позивача є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст.117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання. Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії. Обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення адміністративного позову є надання заявником доказів: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливості без вжиття таких заходів захистити ці права, свободи та інтереси; необхідності докладення значних зусиль та витрат для їх відновлення; очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Оцінивши доводи позивача, викладені у заяві про забезпечення позову, суд зазначає: Як вбачається з позовних матеріалів, предметом розгляду даної справи є скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що належало раніше позивачу, за третьою особою ТОВ «Кей-Колект». Таким чином, на даний момент, відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на вказане нерухоме майно публічно визнане державою власністю вказаної третьої особи, а відтак, в силу норм вказаного Закону, ст.ст.317,319 Цивільного кодексу України ТОВ «Кей-Колект» може вільно розпоряджатись вказаним майном. У свою чергу, у випадку визнання протиправним та скасування рішення відповідача про реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно за третьою особою, будуть відновлені речові права позивача на таке нерухоме майно. Отже, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача як власника вказаного у позовній заяві нерухомого майна, права на яке на даний момент зареєстровані за третьою особою. Так, з 21.04.2016р. в мережі Інтернет міститься оголошення про продаж двокімнатної квартири по вул. Харківській 58В в м. Суми, де проживає позивач (а.с.72). З довідки про склад сімї ОСОБА_1 слідує, що вона дійсно зареєстрована за даною адресою та в квартирі разом з нею мешкає її син ОСОБА_5, 06.11.2010р.н. (а.с.52-53). В позовній заяві в обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на те, що органом опіки та піклування Сумської обласної державної адміністрації згода на вчинення нотаріусом державної реєстрації передачі права власності на вказану квартиру до ТОВ «Кей-Колекст» не надавалася, що суперечить вимогам пунктів 1.8, 1.9 гл.2 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2012р. №282/20595), якими встановлено, що з метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваними житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною нотаріус вимагає подачі йому довідки про склад сім'ї житлово-експлуатаційної організації, квартального комітету або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання. У разі виявлення з поданих відчужувачем документів, що право власності або право користування відчужуваним житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною мають малолітні або неповнолітні діти або недієздатні чи обмежено дієздатні особи, нотаріус повинен витребувати у відчужувача дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину у формі витягу з рішення відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, відповідного виконавчого органу міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Беручи до уваги, що правомірність проведення реєстрації прав власності на нерухоме майно підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, а реалізація спірного майна призведе до порушення майнових прав позивача та прав неповнолітньої дитини, яка з нею мешкає, та може не лише утруднити, але й унеможливити виконання ймовірного судового рішення та вплинути на майнові інтереси інших осіб у разі передання права власності на спірне майно іншій особі (особам), які не беруть участі у цьому судовому процесі, суд дійшов висновку щодо доцільності часткового задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості щодо відчуження квартири, загальною площею 46,3кв.м., розташованою за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Харківська,буд.58В, кв.№141, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не передбачено приписами ст.117 КАС України. Суд вважає, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Крім того, вжиття таких заходів зумовить збереженню коштів та зусиль третьої особи на укладання та посвідчення договорів стосовно вказаного в ухвалі майна та буде сприяти визначеності судового рішення. З приводу посилання представника третьої особи на копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 27.04.2016 року, у якому власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 значиться ОСОБА_1, а не ТОВ «Кей-Колект», слід відмітити, що саме у наданому позивачем копії витягу наявний запис про реєстрацію права власності, вчинений на підставі рішення приватного нотаріуса, що оскаржується (а.с.22-23), тому твердження, що внесення запису про реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно за третьою особою у даній справі не стосується прав позивача, є безпідставними. Оскільки встановлено існування можливої небезпеки заподіяння істотної шкоди майновим правам позивача та інших осіб, яким спірне майно може бути відчужене третьою особою ТОВ «Кей-Колекст», відмова в забезпеченні позову суперечите самій меті такого забезпечення (реальність виконання судового рішення, постановленого по суті позовних вимог). Керуючись ст.ст. 117, 118, 165, 254 КАС України, суд - У Х В А Л И В: Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі № 818/481/16 - задовольнити частково. Заборонити будь-яким державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості щодо відчуження квартири, загальною площею 46,3 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_3. В іншій частині заяви відмовити. Копії ухвали невідкладно надіслати особам, які беруть участь у справі, Управлінню "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" Виконавчого комітету Сумської міської ради (40030, м. Суми, вул. Горького, 21) та Головному територіальному управлінню юстиції у Сумській області (40030, м.Суми, вул. Г.Кондратьєва, 28). Виконання ухвали з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в пятиденний строк з дня отримання копії ухвали. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Суддя (підпис) О.О. Осіпова З оригіналом згідно Суддя О.О. Осіпова Повний текст ухвали складено та підписано 29.04.2016 року
  20. http://reyestr.court.gov.ua/Review/57488500 Державний герб України ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА 06 квітня 2016 р.Справа №804/1821/16 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова О.В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва ОСОБА_2, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязати вчинити дії ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 28084095 від 04.02.2016 року; зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації прав, проведеної згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28084095 від 04.02.2016 року. Позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким уповноваженим на те особам вчиняти реєстраційні дії та вносити записи/відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна: квартири за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання. Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії. В обґрунтування клопотання зазначено, що оскаржуване рішення надає можливість третій особі ТОВ «Кей-Колект» здійснювати будь-які дії із спірним нерухомим майном, а тому до ухвалення рішення в адміністративній справі необхідно забезпечити позов шляхом заборони реєструвати права власності та інші речові права щодо спірного майна, оскільки без вжиття цих заходів для відновлення прав, на захист яких поданий даний адміністративний позов, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Суд погоджується з доводами позивача про те, що у разі відчуження ТОВ «Кей-Колект», за яким оскаржуваним рішенням відповідача перереєстровано право власності на спірне майно (квартиру позивача), цього майна до прийняття судом рішення по суті спору, позивач залишиться без житла, що призведе до порушення майнових прав позивача та може не лише ускладнити, але й унеможливити виконання судового рішення. За наведених обставин, суд вважає, що клопотання про забезпечення адміністративного позову підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. ст. ст. 2, 11, 117, 118, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, - УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити. Заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії та вносити записи/відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна: 1/1 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1. Ухвала підлягає негайному виконанню. Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали. Суддя ОСОБА_4
  21. http://reyestr.court.gov.ua/Review/56788092 Державний герб України ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А про забезпечення адміністративного позову 24 березня 2016 р. м. Чернівці справа № 824/177/16-а Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Спіжавки Г.Г., за участю: секретаря судового засідання Тимофєєва А.О., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про забезпечення адміністративного позову по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича (відповідач) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 22715014 від 09.07.2015 року, що винесені на підставі Договору іпотеки, серія та номер №2574 від 13.08.2007 року, про реєстрацію права приватної власності за ТОВ "Кей-Колект" (третя особа) на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 18.03.2016 р. позивач подав клопотання про забезпечення позову шляхом заборони відчуження житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. В судовому засіданні позивач та її представник, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову пояснили, що очевидно незаконне рішення відповідача, в разі визнання його судом таким, може ускладнити та унеможливити виконання рішення суду через продаж належного позивачу майна третім особам. Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд клопотання засобами телефонного зв'язку. Третя особа також не забезпечила явку представника в судове засідання, була повідомлена про дату, час і місце розгляду клопотання про забезпечення позову телефонограмою. Враховуючи положення статті 118 КАС України, зокрема, скорочений строк розгляду такого клопотання, суд вважає, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові клопотання про забезпечення даного позову. Так, частиною першою статті 118 КАС України визначено, що клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. За таких обставин, суд розглядає клопотання без участі відповідача і третьої особи. Заслухавши пояснення позивача та її представника, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та вжити заходів для забезпечення даного позову. Згідно частини першої статті 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання (частина 3 статті 117 КАС України). Так, позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про державну реєстрацію права приватної власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "Кей-Колект". Зазначене нерухоме майно належало позивачу на праві приватної власності та передано в іпотеку ПАТ "УкрСиббанк". Разом з цим, законність рішення про державну реєстрацію права приватної власності на вказаний житловий будинок за ТОВ "Кей-Колект" підлягає встановленню в ході розгляду даної адміністративної справи. При цьому, в незалежності від результату вирішення справи слід врахувати те, що для захисту права власності позивача на житло та гарантії поновлення її порушеного права у випадку встановлення протиправності рішення відповідача, позивачу необхідно буде докласти значних зусиль для того, щоб відновити таке право. Враховуючи зазначене, суд вважає, що до прийняття рішення по даній справі задля забезпечення гарантій захисту права власності позивача, є достатні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони третій особі відчужувати житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В разі відчуження третьою особою вказаного житлового будинку, для відновлення права позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Тому, суд задовольняє клопотання про забезпечення позову. На підставі наведеного та керуючись статтями 117, 118, 158-160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - У Х В А Л И В: Клопотання про забезпечення позову задовольнити. Забезпечити позов шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" вчиняти дії щодо відчуження житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У відповідності до ст.ст. 185, 186 КАС України ухвала може бути оскаржена повністю або частково в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Згідно статті 254 КАС України ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Суддя Г.Г. Спіжавка Ухвалу в повному обсязі складено 29.03.2016 року.
  22. http://reyestr.court.gov.ua/Review/57202948 Державний герб України ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А про забезпечення адміністративного позову 22 липня 2015 року м. Київ № 826/14135/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Кротюка О.В., при секретарі судового засідання Гафарли К.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про забезпечення позову в адміністративній справі №826/14135/15 за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до треті особи: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича ТОВ "Кей-Коект" Орган опіки та піклування Дніпровського району міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії Обставини справи: Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2015 в адміністративній справі №826/14135/15 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, треті особи: ТОВ "Кей - Колект", Орган опіки та піклування Дніпровського району міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчини дії. 20.07.2015 канцелярією Окружного адміністративного суду міста Києва зареєстровано клопотання про забезпечення позову в адміністративній справі №826/14135/15. Вказане клопотання передано на розгляд судді Кротюка О.В. - 21.07.2015. Поряд з цим, 21.07.2015 представником позивача подано заяву про долучення до клопотання про забезпечення адміністративного позову квитанції про сплату судового збору за його розгляд Окружним адміністративним судом міста Києва. Враховуючи вищевикладене, клопотання про забезпечення позову призначено до розгляду судом у судовому засідання на 22.07.2015. В судовому засіданні 22.07.2015 представники позивачів клопотання про забезпечення позову підтримали та просили задовольнити останнє. Вирішуючи вказане клопотання суд виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено Договір факторингу № 1, за яким право вимоги за зобов'язаннями, які виникли у Позичальника на підставі Кредитного договору № 11224639000 від 27.09.2007 року укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк», перейшли до нового кредитора - ТОВ "Кей-Колект", яке отримало також право вимоги за договором іпотеки від 27.09.2007 року №65287. Згідно зазначено договору предметом іпотеки є двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В той же час, ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва та просять суд, зокрема, скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. від №08.07.2015 №22679059 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей -Колект» на нерухоме майно - квартиру загальною площею 47, 1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки за договором іпотеки №65287 від 27.09.2007 року. Представник позивачів в обґрунтування поданого клопотання про забезпечення позову вказували, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (відносно якої прийнято оскаржуване рішення) проживає малолітня дитина - ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказане підтверджується довідкою виданою Житловою ремонтно-експлуатаційною організацією №410 від 10.07.2015 №3092. Таким чином, на думку, позивачів до набрання законної сили рішенням у справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди майновим правам, свободам та інтересам сім'ї позивачів, в тому числі малолітній дитині, оскільки єдине місце проживання, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1 для сім'ї позивачів може бути перепродана іншим особам. Відповідно до ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидним є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Суд у порядку забезпечення адміністративного позову на підставі ч. 3 ст. 117 КАС України може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Крім того позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії. Згідно з частиною четвертою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне вжити заходи забезпечення адміністративного позову, оскільки до набрання законної сили рішенням у даній справі існує небезпека заподіяння шкоди майновим правам, свободам та інтересам, зокрема малолітньої дитини, у той час коли, для їх відновлення, отримання належного відшкодування від порушника необхідно буде докласти значних зусиль, витрат коштів та часу. Керуючись статтями 117, 118, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - УХВАЛИВ: Клопотання представника позивачів ОСОБА_5 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задовольнити. Вжити заходи забезпечення адміністративного позову №826/14135/15 шляхом заборони вчинення будь - яких реєстраційних дій, наслідком яких є зміна власника квартири за адресою: АДРЕСА_1 до ухвалення судового рішення та набрання ним законної сили в адміністративній справі №826/14135/15. Виконання ухвали з питання забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Покласти виконання цієї ухвали на Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві (Адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Марини Раскової, 15; Адреса для листування 01001, м.Київ, пров. Музейний, 2-д). Ухвалу направити сторонам. Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України Суддя О.В. Кротюк
  23. http://reyestr.court.gov.ua/Review/57202948 Державний герб України У Х В А Л А м. Вінниця 14 квітня 2016 р. Справа № 802/500/16-а Вінницький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді:Дончика Віталія Володимировича, за участю: секретаря судового засідання: Медвідь І.О., представника позивача: ОСОБА_1, представника третьої особи:ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засідані клопотання ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за її позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект про визнання протиправним та скасування рішення в с т а н о в и в : В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект про визнання протиправним та скасування рішення. 13.04.2016 року до суду надійшло клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони посадовим особам, які наділені повноваженнями державного реєстратора, вчиняти будь-які дії щодо перереєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 та заборони TOB Кей-Колект та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо виселення (зняття з реєстрації) ОСОБА_3 і членів її сім'ї та вселення (реєстрації місця проживання) будь-яких осіб до квартири №56 за адресою у будинку № 41 по вулиці Стельмаха у місті Вінниця до вирішення справи по суті (а.с. 18-19). Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити, обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову обставинами, викладеними в письмовому клопотанні. Додатково зазначив, що вимоги позивачки мотивовані існуванням очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам ОСОБА_3 до ухвалення рішення в даній справі і захист цих прав та інтересів може стати неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для їх відновлення позивачам необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 27). Причини неявки відповідача суду не відомі, будь яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило. Беручи до уваги те, що згідно частини 3 статті 118 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань, розгляд клопотання про забезпечення позову проводиться за відсутності відповідача. Представник третьої особи ТОВ «Кей-Колект» у судовому засіданні заперечував щодо заявленого клопотання, вважав, що відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, в звязку з чим просив відмовити в задоволенні клопотання. Крім того, вказував на те, що ТОВ "Кей-Колект" на даний час не вчиняло будь-які дії спрямовані на відчуження спірної квартири, а також на виселення позивачки. Вирішуючи клопотання позивачки про забезпечення позову та питання про наявність підстав для вжиття таких заходів суд виходить з наступного. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 117 КАС України вжиття заходів забезпечення позову можливе за мотивованим клопотанням позивача або з власної ініціативи суду, про що постановляється відповідна ухвала. Згідно з ч. 3 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених частинами першою і другою цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Ознайомившись з поданим клопотанням, заслухавши пояснення представника позивачки та представника третьої особи, дослідивши матеріалах справи, надані позивачкою докази, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання та вжиття заходів забезпечення позову, виходячи з наступного. Обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову представник позивачки вказує на очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення, на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ОСОБА_3, до ухвалення рішення в даній адміністративній справі. Також зазначає, що у випадку не застосування заходів забезпечення адміністративного позову, для відновлення порушених прав та інтересів позивачки необхідно буде докласти значних зусиль та витрат або захист її прав та інтересів стане неможливим. Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Із аналізу норм ч. 1 ст. 117 КАС України видно, що законодавець встановив три підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову в адміністративній справі, зокрема, такими є: - існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; - захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; - очевидними є ознаки протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень. У п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ № 2 від 06.03.2008 Пленум надав розяснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову. Судом встановлено, що 18 травня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для забезпечення виконання кредитного договору №11156697000, було укладено іпотечний договір (а.с. 15), котрий було посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7, за умовами якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_3, про що свідчить Свідоцтво про право власності на житло від 08.02.2007 року (а.с. 14). З пояснень наданих позивачкою в позовній заяві, в березні 2016 року до вказаної квартири вдерлися невідомі особи, які представились співробітниками TOB «Кей-Колект» і повідомили, що квартира належить їм, оскільки вони викупили її у ПАТ «УкрСибБанк» та надали часу 1 місяць для виселення з квартири. 11.04.2016 року, після отримання позивачкою інформаційної довідки №57109231 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна (а.с. 11-12), стало відомо, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за TOB "Кей-Колект". Вказану квартиру 11.07.2015 року було перереєстровано рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва ОСОБА_4, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №10375514 на вищевказану квартиру за ТОВ «Кей-Колект». Відомості в Державному реєстрі іпотек щодо вказаної квартири відсутні. На думку позивачки, факт переходу права власності на спірну квартиру від позивачки до третьої особи, а також вимоги працівників TOB «Кей-Колект» про виселення, які вони пояснюють наміром продавати дану квартиру, підтверджують, що TOB "Кей-Колект" може здійснити відчуження майна, а відтак свідчать про наявність існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ОСОБА_3 до ухвалення рішення в адміністративній справі. У випадку незастосування заходів забезпечення адміністративного позову, для відновлення прав та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, зокрема, не виключено, що доведеться визнавати правочин щодо відчуження квартири недійсним, тощо. Крім того, існують явні ознаки протиправності оскаржуваного рішення нотаріуса, котрий виступив в ролі державного реєстратора. Враховуючи встановлені судом обставини, які підтверджуються доказами, що містяться в матеріалах справи, суд прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову та часткового задоволення клопотання позивачки щодо забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам та нотаріусам, як спеціальним суб'єктам, на яких покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав, похідних від права власності на квартиру АДРЕСА_1 до набрання законної сили остаточним рішенням прийнятим у даній адміністративній справі. В той же час, суд зауважує, що звертаючись до адміністративного суду з клопотанням про забезпечення позову, зацікавлена особа повинна переконливо обґрунтувати, що існує очевидна загроза її правам, свободам чи інтересам, або їх захист стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль або понести відповідні витрати. Крім того, конкретний спосіб в який позивач просить забезпечити позов має співвідноситись з заявленими позовними вимогами. Заходи забезпечення позову мають бути розумними, обґрунтованими та адекватними заявленим позовним вимогам. Такими заходами має бути забезпечено збалансованість інтересів сторін, а також інших осіб, що беруть участь у справі. Суд зазначає, що клопотання позивачки про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Кей-Колект» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо виселення (зняття з реєстрації ОСОБА_3 і членів її сім'ї та вселення (реєстрації місця проживання) будь-яких осіб до квартири №56 за адресою у будинку № 41 по вулиці Стельмаха у місті Вінниця до вирішення справи по суті, фактично стосується необмеженого кола осіб, не вбачається звязку між зазначеним заходом до забезпечення позову і предметом адміністративного позову, в звязку з чим вказаний захід не є співрозмірним із заявленими позовними вимогами. Також слід наголосити на тому, що виселення з житла може відбуватись у двох випадках: добровільно або примусово за рішенням суду. Представники позивачки та третьої особи підтвердили, що на даний час в провадженні інших судів не перебуває справи про примусове виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1, а тому ствердження про те, що існує небезпека заподіяння шкоди позивачці в даній частині клопотання є передчасним. Виходячи з викладеного клопотання позивачки в цій частині не підлягає задоволенню. Підсумовуючи, суд приходить до висновку, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачки до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, а також, оскільки, на думку суду, в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що намір позивачки захистити свої права та інтереси, які позивачка вважає порушеними, в даному провадженні не буде реалізовано у разі відчуження даної квартири на користь інших осіб, судовий розгляд поданої позовної заяви стане недоцільним, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства та порушить право позивачки на судовий захист. Враховуючи вищенаведені фактичні обставини встановлені судом, що підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання про забезпечення позову та вважає за необхідне забезпечити позов у наступний шляхом заборони державним реєстраторам та нотаріусам, як спеціальним суб'єктам, на яких покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав, похідних від права власності на квартиру АДРЕСА_1 до набрання законної сили остаточним рішенням прийнятим у даній адміністративній справі. Керуючись ст.ст. 117, 118, 165, 254 КАС України, суд - у х в а л и в : Клопотання позивача задовольнити частково. Забезпечити адміністративний позов шляхом заборони державним реєстраторам та нотаріусам, як спеціальним суб'єктам, на яких покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав, похідних від права власності на квартиру АДРЕСА_1 до набрання законної сили остаточним рішенням прийнятим у даній адміністративній справі. В іншій частині відмовити. У відповідності до ч. 5 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала підлягає негайному виконанню. Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. СуддяДончик Віталій Володимирович
  24. http://reyestr.court.gov.ua/Review/54011344 Державний герб України ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А про забезпечення адміністративного позову 03 грудня 2015 року місто Київ №826/25084/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., за участі секретаря судового засідання Вініченка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовомОСОБА_1 до третя особа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгеніївни товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (третя особа-1) товариство з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті» (третя особа-2)провизнання протиправним та скасування рішення від 24.04.2015 №20924932,ВСТАНОВИВ: У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває адміністративна справа №826/25084/15 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгеніївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та товариство з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті», про визнання протиправним та скасування рішення від 24.04.2015 №20924932. 01.12.2015 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про забезпечення адміністративного позову (передана судді 02.12.2015), в якій останній просить заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та/або товариству з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті» включаючи, але не обмежуючись їх представниками, вчиняти будь-які дії стосовно квартири за адресою: АДРЕСА_1, заборонити розпоряджатися квартирою за вказаною адресою, в тому числі шляхом відчуження на підставі договорів купівлі-продажу, дарування, міни та інших правочинів або шляхом укладення договорів оренди, суборенди, найму, лізингу, застави, безоплатного користування та будь-яких інших правочинів, що передбачають зміну власника, користування вказаного майна чи обтяжують це майно, а також входити, виходити, жити чи перебувати у квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Вказану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 03.12.2015. У судовому засіданні 03.12.2015 представником позивача підтримано подану позивачем заяву про забезпечення адміністративного позову, яку останній просив суд задовольнити. Відповідач і треті особи в судове засідання не з'явились. Вирішуючи дану заяву позивача про забезпечення адміністративного позову, суд виходить з такого. Як вбачається з матеріалів справи, між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» укладено договір факторингу №4 від 11.06.2012, у відповідності до якого до третьої особи-1 перейшли права кредитора за договором про надання споживчого кредиту від 27.02.2007 №11122645000, укладеного з ОСОБА_1, виконання якого забезпечено договором іпотеки від 27.02.2007 №48487, предметом якого є передача в іпотеку нерухомого майна, а саме: квартири НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_1. Відповідно до договору купівлі-продажу від 24.04.2015 за №1479 товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» відчужило дану квартиру на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті». ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора від 24.04.2015 №20924932, згідно з яким власником квартири НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_1 визнано товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», яке того ж дня відчужило дану квартиру на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті». Позивач в обґрунтування заяви про забезпечення адміністративного позову вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято з рядом порушень законодавчих положень, оскільки у відповідача були відсутні повноваження на прийняття такого рішення, а також останнім не враховано наявності мораторію на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті, а, відтак, не забезпечення даного позову може призвести до неможливості захисту прав та інтересів позивача, як власника даної квартири, або для відновлення останніх необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Також, за посиланням позивача, третіми особами вчиняються дії із проникнення в квартиру АДРЕСА_1, її продажу, в той час як рішення суду про примусове виселення ОСОБА_1, відсутнє, а кредитний договір, договір іпотеки та договір поруки на підставі яких за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» зареєстровано право власності є предметом оскарження в Дніпровському районному суді міста Києва в цивільній справі №755/29405/14-ц. Отже, за посиланням позивача, третіми особами вчиняються дії, направлені для утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову до з'ясування в судовому порядку всіх обставин спірних правовідносин, а отже для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидним є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Виходячи з положень наведеної статті, підставами вжиття заходів забезпечення позову є: очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів; якщо для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Суд у порядку забезпечення адміністративного позову, на підставі частин третьої та четвертої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Крім того позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії. Розглядаючи та вирішуючи подану заяву, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення. При цьому, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Враховуючи викладене вище, а також предмет оскарження в адміністративній справі, суд вважає за необхідне вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій, наслідком яких є зміна власника квартири НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_1, оскільки невжиття таких заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення в майбутьому, якщо його буде ухвалено на користь позивача. Керуючись статтями 117, 118, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, У Х В А Л И В: Заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) про забезпечення адміністративного позову задовольнити частково. Вжити заходи забезпечення адміністративного позову №826/25084/15 шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій, наслідком яких є зміна власника квартири НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_1 до вирішення даної справи по суті. Виконання ухвали з питання забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно. Ухвалу направити для виконання сторонам у справі. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Покласти виконання цієї ухвали на Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві (адреса місцезнаходження: 03151, місто Київ, вулиця Марини Раскової, 15; адреса для листування 01001, місто Київ, провулок Музейний, 2-д). Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя Літвінова А.В.