Search the Community

Showing results for tags 'перегистрация имущества'.



More search options

  • Search By Tags

    Type tags separated by commas.
  • Search By Author

Content Type


Forums

  • Рейд и Антирейд
    • Рейдерский захват
    • Антиколлеторские услуги, помощь заемщикам, возврат депозитов
    • Банки и кредитные союзы не выплачивающие депозиты
    • Депозитные и кредитные договора
    • Юридическая консультация
    • Судебные решения по кредитным и депозитным договорам
    • Общие вопросы и новости с сайта
  • IT - Раздел
    • Нововведения форума.
    • Биткоины, блокчейн, майнинг, электронные платежные системы

Calendars

  • Основной календарь

Find results in...

Find results that contain...


Date Created

  • Start

    End


Last Updated

  • Start

    End


Filter by number of...

Joined

  • Start

    End


Group


AIM


MSN


Сайт


ICQ


Yahoo


Jabber


Skype


Город


Интересы

Found 165 results

  1. Державний герб України ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 24 травня 2016 року № 826/16283/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича (далі - відповідач, Приватний нотаріус), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), в якому просить: дії відповідача, який здійснюючи функції державного реєстратора вчинив 23.06.2015 запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно внесення даних про іпотекодержателя ТОВ «Кредитні ініціативи» за іпотечним договором, серія та номер: 7969, виданий 23.06.2006, видавник: ПН ОСОБА_3, що був підписаний між позивачем та філією «Ватутінське відділення Промінвестбанку в м. Київ», код: 20072065, стосовно обтяження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві власності позивачу визнати протиправними; скасувати рішення відповідача від 23.06.2015 15:45:20, індексний номер: 22312524, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; зобов'язати відповідача внести запис до Державного реєстру речових прав на рухоме майно про скасування рішення відповідача від 23.06.2015 15:45:20, індексний номер: 22312524, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов у повному обсязі. Представник третьої особи проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, відповідач явку своїх представників у судові засідання не забезпечили, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядається у порядку письмового провадження. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. 23.06.2015 державний реєстратор прав на нерухоме майно (відповідач), за результатами розгляду заяви від 23.06.2015 за № 11994761, керуючись ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, прийняв рішення № 22312524 про державну реєстрацію іншого речового права - іпотеки щодо квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: ТОВ «Кредитні ініціативи». Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. За змістом ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України. Нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону. При цьому, суд відмічає, що відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації. Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Така правова позиція викладена у п. 8 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14.02.2014 № 2, від 15.05.2014 № 6, від 22.05.2015 № 6). Водночас, з матеріалів справи видно, що 21.06.2006 між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та позивачем укладено договір про іпотечний кредит № 10479-к, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати ОСОБА_1 кредит у сумі 45000,00 доларів США. Також, 21.06.2006 між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та позивачем укладено іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавець (позивач) для забезпечення належного виконання зобов'язань по кредитному договору надає іпотекодержателю (банку) в іпотеку належну їй на праві власності квартиру № 2, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 28. 17.12.2012 між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено договір відступлення прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого банк відступив позивачу право вимоги і за вказаним кредитним договором від 21.06.2006. Згідно з ч. 9 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії. Відповідно до ч. 5 ст. 3 вказаного Закону державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію. Пунктом 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». На момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено можливість проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов'язаної із переходом таких прав на об'єкт нерухомості. Тобто, повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов'язуються законодавцем із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном. Крім того, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» - у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування); на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу. Таким чином, дії нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - перереєстрація іпотеки, були протиправними у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії з майном. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.04.2016 у справі № К/800/10620/16. За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо внесення 23.06.2015 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно даних про іпотекодержателя - ТОВ «Кредитні ініціативи» за іпотечним договором, серія та номер: 7969, виданий 23.06.2006, видавник: ПН ОСОБА_3, стосовно обтяження об'єкта нерухомого майна - квартири, за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності позивачу, а також про необхідність скасувати рішення Приватного нотаріуса від 23.06.2015 № 22312524 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Поряд з цим, у суду відсутні належні правові підстави для зобов'язання відповідача внести запис до Державного реєстру речових прав на рухоме майно про скасування рішення відповідача від 23.06.2015 № 22312524 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, чинній на момент розгляду даної справи, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Відповідно до змісту п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У результаті внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав. У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав. Отже, дане рішення суду, яким скасовано рішення відповідача, є самостійною підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру про скасування спірного рішення. Крім того, така вимога є передчасною, оскільки до набрання рішенням у даній справі законної сили виключає можливість застосування наведеного п. 41 Порядку № 1141. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково. В той же час, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича щодо внесення 23.06.2015 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно даних про іпотекодержателя - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» за іпотечним договором, серія та номер: 7969, виданий 23.06.2006, видавник: ПН ОСОБА_3, стосовно обтяження об'єкта нерухомого майна - квартири, за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1; визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича від 23.06.2015 № 22312524 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. З огляду на викладене, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог. Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича щодо внесення 23.06.2015 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно даних про іпотекодержателя - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» за іпотечним договором, серія та номер: 7969, виданий 23.06.2006, видавник: ПН ОСОБА_3, стосовно обтяження об'єкта нерухомого майна - квартири, за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича від 23.06.2015 № 22312524 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Присудити на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на судовий збір у розмірі 146,16 грн. (сто сорок шість гривень 16 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду. Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. Суддя В.П. Шулежко http://reyestr.court.gov.ua/Review/57956316 Справа № 826/16283/15
  2. Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" березня 2016 р. м. Київ К/800/22687/15 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Шведа Е.А., розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В., третя особа: Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В., третя особа: Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, в якому просила: - скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 9471785 від 25.12.2013 р.; - зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на 1/3 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 47,4 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м., яка складається з: 1-а кімната 17,1 кв.м., 2-а кімната 10,4 кв.м., кухні площею 7,7 кв.м., вбиральні (сполученої) 1,1 кв.м., ванної кімнати площею 2,0 кв.м., коридору 3,0 кв.м., 1,8 кв.м., вбудованої шафи 0,З кв.м., лоджією 4,0 кв.м., за ОСОБА_3, шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідних відомостей; - зобов'язати відповідача оформити та видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності на 1/3 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 47,4 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м., яка складається з: 1-а кімната 17,1 кв.м., 2-а кімната 10,4 кв.м., кухні площею 7,7 кв.м., вбиральні (сполученої) 1,1 кв.м., ванної кімнати площею 2,0 кв.м., коридору 3,0 кв.м., 1,8 кв.м., вбудованої шафи 0,3 кв.м., лоджією 4,0 кв.м., за ОСОБА_3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2014 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В. «Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень» № 9471785 від 25.12.13.; зобов'язано Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В. провести на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.02.2012р. державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2014 року скасовано у частині задоволення позовних вимог щодо скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В. «Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень» № 9471785 від 25.12.13. та зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В. провести на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.02.12 державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. В цій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2014 року залишено без змін. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Як встановлено, 29.02.14 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська рішенням по цивільній справі № 2/422/1435/2012 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, Дніпропетровської міської ради, треті особи - ОСОБА_8, Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, Дніпропетровської міської ради, треті особи - ОСОБА_8, Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені: визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказане рішення суду від 29.02.12 набрало чинності 13.03.12. 12.12.13 позивачем подано до третьої особи заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер 4492621) для проведення державної реєстрації права власності на 1/3 частину згаданої квартири на підставі рішення Ленінського районного суду від 29.02.12. Як вбачається з картки прийому заяви №8984052, до заяви позивачем були додані, зокрема рішення суду від 29.02.12 та технічний паспорт, виданий 03.12.13. (а.с.13). Вказана заява позивача на виконання Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.13 №607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», зареєстрована в Мінюсті 02.04.13 за №534/23066, була передана для розгляду до Державної реєстраційної служби України. 25.12.13 відповідачем було винесено рішення №9471785 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень з тих підстав, що в поданому заявником рішенні суду від 29.02.12, яке подано як правовстановлювальний документ, не визначені технічні характеристики об'єкта, якій підлягає державній реєстрації, тому подані документи не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документами, що їх посвідчують. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. Згідно з Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 22.06.13 №703 (далі - Порядок №703) під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав (п.12). За змістом пп. 10 п. 27 Порядку №703, документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заявник, крім документів, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, подає копії документів, що зазначені в пункті 9 цього Порядку (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування) (п. 28 Порядку № 703). Пунктом 9 Порядку № 703 встановлено, що заявник під час подання заяви про державну реєстрацію пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу, а у разі подання заяви уповноваженою особою така особа також пред'являє документ, що підтверджує її повноваження. Пунктом 16 Порядку №703 визначено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації. Відповідно до п.23 Порядку №703 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Однією з підстав для відмови в державній реєстрації права, згідно п. 4 ч.1 ст.24 названого Закону, є подання документів, які не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. З наведеними законодавчими положеннями узгоджуються приписи Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна на підставі рішень судів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 26 травня 2009 року № 914/5, за змістом яких рішення суду про визнання прав власності на нерухоме майно є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності. Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно є документом, що підтверджує виникнення права власності та є підставою для реєстрації права власності за особою, право власності якої на нерухоме майно встановлено таким рішенням. За позивачем визнано право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення Ленінського районного суду від 29.02.12, яке було подано позивачем при зверненні до територіального органу Мін'юсту, що забезпечує реалізацію повноважень Укрдержреєстру, як таке що набрало законної сили, а отже таке рішення суду є належним правовстановлювальним документом. Таким чином, наведені державним реєстратором в оскаржуваному рішенні підстави для відмови позивачу у державній реєстрації права власності на спірний нерухомий об'єкт не відповідають дійсним обставинам та підставам, з існуванням яких законодавець пов'язує відмову у державній реєстрації права на нерухоме майно. В поданому позивачем до заяви судовому рішенні чітко наведена частина права власності позивача на квартиру, яка визначена судом в порядку спадкування. Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на невідповідність поданих документів вимогам, невизначеність технічних характеристик об'єкту, як не підставу для відмови позивачу у державній реєстрації, є безпідставними та надуманими, оскільки ані Законом, ані в Порядком №703 не визначені спеціальні вимоги до змісту судового рішення, що набрало законної сили, яке подається особою для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна. Отже, відповідачем не надано до суду жодних доказів щодо правомірності своїх дій та оскаржуваного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 25.11.2013 року №8306495. На підставі викладеного суд доходить до висновку, що спірне рішення є протиправними та підлягає скасуванню. Разом з тим, вимога позивача зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України провести державну реєстрацію права власності не може бути задоволена. Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр прав). Згідно з частиною п'ятою статті 3 вказаного Закону державна реєстрація прав <…> проводиться органом державної реєстрації прав <…>. У частині другій статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав. Відповідно до частини четвертої цієї статті державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом (абзац другий частини четвертої вказаної статті). Підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначені у статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а статтею 30 цього Закону встановлена відповідальність у сфері державної реєстрації прав. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що орган державної реєстрації прав має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. До виключної компетенції цього органу належить і прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації за наявності до того передбачених законом підстав, а тому суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстрації прав, зобов'язуючи його приймати такі рішення. Така правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі 819/1849/13-а. Отже, для захисту прав позивача у даному випадку належить зобов'язати Держреєстратора повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В. оформити та видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності на 1/3 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, задоволенню не підлягають, оскільки заявлені передчасно. Так, відповідно до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності, видається при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно. З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2014 року у цій справі скасувати. Ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити частково. Скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України «Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень» № 9471785 від 25.12.13. Зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про державну реєстрацію права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/56911148
  3. Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" липня 2017 р. м. Київ К/800/36913/16 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Іваненко Я.Л., суддів: Головчук С.В., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє також в інтересах ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третя особа - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_7 про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє також в інтересах ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року, в с т а н о в и л а : У квітні 2016 року позивачі звернулися до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третя особа - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_7, в якому просили: - визнати протиправними дії Приморського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_8 та її малолітнього сина ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 - скасувати рішення Приморського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_8 та її малолітнього сина ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 - зобов'язати Приморський районний відділ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області вчинити дії щодо поновлення реєстрації ОСОБА_8 та її малолітнього сина ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 22 грудня 2015 року Приморським районним відділом у м. Одеса Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області було знято з реєстрації місця проживання за вищевказаною адресою ОСОБА_8 та її малолітнього сина ОСОБА_6, як таких, що втратили право користування житловим приміщенням, за заявою нового власника. На думку позивачів, такі дії відповідача є протиправними, оскільки підстав, передбачених статтею 7 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», для зняття ОСОБА_8 та її малолітнього сина ОСОБА_6 з реєстраційного обліку у відповідача не було, а саме відсутнє судове рішення про позбавлення позивачів права користування житлом, що знаходься за адресою: АДРЕСА_1 Вказують, що реєстрація права власності на спірну квартиру за новим власником не є документом, який свідчить про припинення підстав на право користування житловим приміщенням позивачами у розумінні частини 1 статті Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Крім того зазначають, що ОСОБА_7 не є безспірним власником вищевказаної квартири, оскільки тривають численні судові спори щодо правомірності її придбання, а також витребування квартири із чужого незаконного володіння. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Приморського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_8 та її малолітнього сина ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради скасувати внесені до реєстраційного обліку відомості про зняття ОСОБА_8, ОСОБА_6 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено позивачам у задоволенні позову. У касаційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Доводи, викладені позивачами в обґрунтування касаційної скарги, аналогічні тим, що наведені ними в обґрунтування позовних вимог. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 була власницею однокімнатної квартири АДРЕСА_1 З 23 жовтня 2012 року у вказаній квартирі зареєстрована ОСОБА_8, а з 23 серпня 2013 року її малолітній син ОСОБА_6, що підтверджується довідкою № 828 від 14 грудня 2015 року (виписка із домової книги про склад сім'ї та реєстрацію). Крім того, 01 серпня 2006 року між ОСОБА_4 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», було укладено кредитний договір №014/0043/82/61804 (далі по тексту - кредитний договір). Крім того, 01 серпня 2006 року між ОСОБА_4 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», було укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_2. 29 квітня 2014 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний банк "Стандарт» було укладено договори про відступлення права вимоги за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами. 29 квітня 2014 року ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами ТОВ «Фінансова компанія «Дрім Фінанс». 29 квітня 2014 року ТОВ «Фінансова компанія «Дрім Фінанс» відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами фізичній особі ОСОБА_10 11 вересня 2014 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3. 17 вересня 2014 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_7 17 вересня 2014 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 451210151101. 22 грудня 2015 року ОСОБА_12, який діяв від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності від 18 грудня 2015 року № 708, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко, звернувся до Приморського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4. До вказаної заяви було додано договір купівлі-продажу квартири від 17 вересня 2014 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_7 від 17 вересня 2014 року, довіреність від 18 грудня 2015 року та паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області. 22 грудня 2015 року Приморським районним відділом у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_12, було знято з реєстрації місця проживання ОСОБА_8 та її малолітнього сина ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4., як таких, що втратили право користування житловим приміщенням (за заявою нового власника), про що останніх повідомлено листом за підписом Директора КП «ЖКС «Порто-Франківський» ОСОБА_13 від 12 лютого 2016 року за № 337/1. Вважаючи дії відповідача щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_8 та її малолітнього сина ОСОБА_6 протиправними, позивачі звернулися до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_6 за заявою власника було можливим виключно у разі, якщо із заявою надано рішення суду про позбавлення останніх права користування квартирою, титульним власником якої наразі є ОСОБА_7 Однак, оскільки до заяви нового власника про зняття з реєстрації місця проживання позивача та її малолітнього сина рішення суду про позбавлення їх права користування спірним житловим приміщенням додано не було, дії Приморського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_8 та її малолітнього сина ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, є неправомірними. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що набуття ОСОБА_7 права власності на спірну квартиру за договором купівлі - продажу є за своєю суттю одночасним позбавленням ОСОБА_4 права власності на це майно, що тягне припинення права користування житловим приміщенням членами її сім'ї. Тому, позбавлення ОСОБА_4 шляхом відчуження за іпотечним договором права власності на квартиру і як наслідок - права користування житловим приміщенням, призвело до припинення права користування ним також і у членів її сім'ї. Проте погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна. Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно частини 1 статті 321 вказаного Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. Водночас за правилами статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV (далі - Закон № 1382-ІV) зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі заяви особи, паспорту або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, свідоцтва про смерть. Таким чином, як вбачається з аналізу вказаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про виселення; 4) визнання особи безвісно відсутньою; 5) оголошення фізичної особи померлою. З огляду на те, що Закон № 1382-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про виселення; 4) про визнання особи безвісно відсутньою; 5) про оголошення фізичної особи померлою. Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2016 року (справа 825/1335/13-а). Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право власності або користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що оскільки до заяви ОСОБА_12, який діяв від імені ОСОБА_7 про зняття з реєстрації місця проживання позивачки та її малолітнього сина рішення суду про позбавлення їх права користування спірним житловим приміщенням додано не було, дії Приморського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_8 та її малолітнього сина ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, є неправомірними. При цьому, оскільки у зв'язку зі змінами у чинному законодавстві України повноваження з реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб з 04 квітня 2016 року віднесено до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, суд першої інстанції вірно зобов'язав Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради скасувати внесені до реєстраційного обліку відомості про зняття ОСОБА_8 та ОСОБА_6 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, що стосується позовних вимог про скасування рішення Приморського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_8 та її малолітнього сина ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у їх задоволенні, оскільки таке рішення як окремий документ відповідачем не приймалося, зняття з реєстрації відбулося шляхом вчинення дій, які визнані судом протиправними. Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково. За таких обставин колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі. Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє також в інтересах ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, задовольнити. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року залишити в силі. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко С.В. Головчук М.І. Мойсюк Справа № 815/1785/16 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67848689
  4. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55653023 Державний герб України ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _____________________________________________ 10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б. Суддя-доповідач:ОСОБА_1 УХВАЛА іменем України "09" лютого 2016 р. Справа № 817/2325/15 Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Шевчук С.М. суддів: Майора Г.І. ОСОБА_2, при секретарі Витрикузі В.П. , за участю сторін: позивача ОСОБА_3 представників: від відповідача ОСОБА_4, від позивача-Костевич Т.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" листопада 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на строні відповідача- Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про визнання протиправним та скасування рішення , ВСТАНОВИВ: Постановою окружного адміністративного суду від 26.11.2015року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 672769253101, номер запису про право власності: 10283839 від 04.07.2015) прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, при виконанні функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова група "Вектор Плюс" код ЄДРПОУ 38004195, на об'єкт нерухомого майна: трикімнатну квартиру №80, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Кавказька (вул. Тольятті), 15, загальною площею 60,7 кв.м., яка є предметом Іпотечного договору №1701/0608/88-067-Z-1 від 06.06.2008. Присуджено на користь позивача ОСОБА_3 з Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 73,08 грн. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач та третя особа, без самостійних вимог на предмет спору звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачу на праві спільної часткової власності належала квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.2002, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №2326. 06 червня 2008року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір № 1701/0608/88-067, за яким ОСОБА_3 отримав грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється в розмірі 65 000,00 доларів США, на строк з 06.06.2008 по 05.06.2018. В якості забезпечення належного виконання ОСОБА_3 його грошових зобов'язань по Кредитному договору, між сторонами договору додатково укладено Іпотечний договір № 1701/0608/88-067-Z-1 від 06.06.2008, предметом якого є трикімнатна квартира №80, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Кавказька (вул. Тольятті), 15, загальною площею 60,7 кв.м. 04 липня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 672769253101, номер запису про право власності: 10283839 від 04.07.2015 року) про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» код ЄДРПОУ 38004195, на об'єкт нерухомого майна: трикімнатну квартира № 80, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Кавказька (вул. Тольятті), 15, загальною площею 60,7 кв.м., яка є предметом Іпотечного договору №1701/0608/88-067-Z-1 від 06 червня 2008 року (а.с. 80 т.1). Відповідно до частини першої статті 33 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. За правилами статті 36 цього Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону. Частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Умовами договору іпотеки №1701/0608/88-067-Z-1 від 06.06.2008року передбачено, що іпотекодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один з передбачених способів: на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем. Водночас, договір іпотеки містить застереження з приводу права іпотекодержателя на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за ціною, що буде визначена на підставі висновку незалежного експерта, кандидатура якого визначається іпотекодержателем ( п. 10, 12.3 договору). Згідно з частиною тринадцятою статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV № 1952-IV порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України постановою №868 від 17.10.2013 року затвердив Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 8, 13 Порядку №868). Пунктом 15 Порядку реєстрації №868 передбачено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності обтяжень на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону. На підтвердження обставин, щодо правомірності прийнятого рішення, нотаріусом ОСОБА_5 надано суду копії прошнурованих документів на підставі як він, як державний реєстратор вчинив дії та прийняв оскаржуване рішення (а.с.64-162 т.1). 1. Відповідно до пункту 46 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Натомість, з переліку документів на підставі яких відповідач прийняв оскаржуване рішення (копії яких нотаріусом ОСОБА_5 були долучені до матеріалів даної справи), вбачається, що відповідачем прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на обумовлену квартиру за ТОВ «Факторинговою компанією «Вектор Плюс» в супереч положенням п. 46 Порядку реєстрації № 868. Так, до матеріалів долучено: - копію письмової вимоги про усунення порушень, а зокрема- лист ТОВ «Факторингової компанії «Вектор Плюс» вих №4323-Юр від 30.06.2015року адресований ОСОБА_7 про намір звернути стягнення на предмет іпотеки в тому числі і реєстрації права власності іпотекодержателя у випадку якщо впродовж тридцяти денного терміну з моменту отримання зазначеного листа ОСОБА_7 не виконає основне зобов'язання та не повідомить про свій намір викупити предмет іпотеки. На підтвердження обставин отримання зазначеного листа долучено зворотне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_7 24.11.2014року (а.с. 87,88 т. 1); - копію письмової вимоги про усунення порушень, а зокрема - лист ТОВ «Факторингової компанії «Вектор Плюс» вих №4323-Юр від 30.06.2015року адресований ОСОБА_3 про намір звернути стягнення на предмет іпотеки в тому числі і реєстрації права власності іпотекодержателя у випадку якщо впродовж тридцяти денного терміну з моменту отримання зазначеного листа ОСОБА_3 не виконає основне зобов'язання та не повідомить про свій намір викупити предмет іпотеки. На підтвердження обставин отримання зазначеного листа долучено зворотне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_3 13.05.2014року (а.с. 89,90 т.1). Із зазначеного переліку слідує, що відповідачу не було надано доказів надіслання письмової вимоги про усунення порушень, адже вказані письмові вимоги датовані 30.06.2015року, а зворотні поштові повідомлення датовані- 2014роком. Окрім того, із зазначених доказів поштових відправлень неможливо встановити, що було предметом такого відправлення, що не може вказувати на дотримання відповідачем та третьої особою положень п. 46 Порядку реєстрації № 868. Отож, станом на дату винесення відповідачем оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Факторинговою компанією «Вектор Плюс» (04.07.2015року) зазначений у листах від 30.06.2015року 30- денний строк не сплинув. Тим більше, надані нотаріусом копії документів на підставі яких він приймав оскаржуване рішення взагалі не містили доказів надіслання обумовлених письмових вимог. Наведені обставини вказують на відсутність доказів, що підтверджують завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця письмової вимоги про усунення порушень, що в свою чергу є безумовною перешкодою для здійснення державним реєстратором названий реєстраційних дій. 2. Окрім того, з наданих нотаріусом копій документів на підставі яких він приймав оскаржуване рішення вбачається, що нотаріусу було надано: - копію договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012року, зареєстрований в реєстрі за № 6970 приватним нотаріусом ОСОБА_8 Київського міського нотаріального округу без будь-яких додатків (а.с.109 т.1); - копію договору факторингу № 15 від 28.11.2012року також без додатків (а.с.112-115 т.1). Зазначені договори не містять відомостей щодо переліку боржників, кредитних та іпотечних договорів права за якими відступаються для ТОВ «Факторингової компанії «Вектор Плюс». За тексом договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012року та договору факторингу № 15 від 28.11.2012року такі відомості повинні бути зазначені у додатках. Натомість, відповідач вчиняючи реєстраційну дію на обумовлені положення не зважив, додатків не витребував та не перевірив на предмет наявності у ТОВ «Факторингової компанії «Вектор Плюс» прав за кредитним та іпотечним договором укладеним з позивачем. Надана суду відповідачем ксерокопія, іменована - "витяг з додатку №1 до договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012року" не містить жодного підпису, дати та будь- яких печаток, що засвідчували справжність такого документу (а.с. 111 т.1), що не може бути допустимим доказом виникнення у ТОВ «Факторингової компанії «Вектор Плюс» прав за кредитним та іпотечним договором укладеним з позивачем. Водночас, відповідно до пояснень представників сторін, жодних перешкод у наданні суду відповідачем доказів не чинилось, в ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідач повідомив, що ним подано всі докази на підставі яких ним було вчинено реєстраційну дію та прийнято оскаржуване рішення. Ознайомившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач при поданні апеляційної скарги на зазначені судом порушення уваги не звернув, висновків суду з приводу викладених порушень не спростовував, доказів на їх спростування суду апеляційної інстанції також не надав. Статтею 24 Закону №1952-IV встановлено перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (п.4); заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону (п.5); заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав (п.6). 3. Абзацом 7 пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 (надалі Порядок), встановлено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України №1952-IV. За таких обставин, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що чинне законодавство наділяло нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора щодо прав на нерухоме майно, які виникають лише у результаті вчинення нотаріальних дій з таким майном, які також повинні реалізовуватися одночасно з їх вчиненням та за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку, що дозволяє забезпечити належний рівень захисту гарантованих Конституцією України речових прав осіб на нерухоме майно. Отже, законодавством не передбачено можливості проведення державної реєстрації речових прав на обєкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення нотаріальної дії, повязаної з переходом таких прав на обєкт нерухомості. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не вчинялось нотаріальної дії щодо нерухомого майна, виключно у результаті вчинення якої він набував окремих прав державного реєстратора та міг прийняти оскаржуване в даному судовому провадженні рішення про реєстрацію права власності. 4. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави стверджувати, що наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 11 листопада 2014 року №21-357а14. З наданих відповідачем доказів на підставі яких прийнято рішення вбачається, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, а зокрема витягу відомостей з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 100-104 т. 1). Відповідно до яких на все майно ОСОБА_3 та ОСОБА_7 зареєстровано 07.12.2011року обтяження у вигляді арешту, відповідно до постанови відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції від 01.12.2011року. Аналіз наведених норм матеріального права дає колегії суддів підстави для висновку про те, що наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. За наведених обставин, оскаржуване рішення не узгоджується з вимогами чинного законодавства. Одночасно колегія суддів зазначає, що реєстрація в приміщенні неповнолітніх осіб є порушенням умов п.9.6 зазначеного договору іпотеки, який містить пряму заборону щодо реєстрації іпотекодавцями будь-яких осіб до моменту завершення дії договору іпотеки. Окрім того, реєстрація в приміщенні неповнолітніх осіб не може бути перешкодою для іпотекодержателя в реалізації належних йому прав. Однак, при реалізації таких прав слід врахувати правову позицію, висловлену у рішенні Верховного Суду України від 20.01.2016року справа №6-2940ц15. Стосовно ж доводів наведених в апеляційних скаргах, то обумовлені доводи висновку суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд УХВАЛИВ: Апеляційні скарги Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" листопада 2015 р. без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. Головуючий суддя С.М. Шевчук судді: Г.І. Майор ОСОБА_2 Повний текст cудового рішення виготовлено Роздруковано та надіслано:р.л.п. 1- в справу: 2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_2,33000 3- відповідачу/відповідачам: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайлович вул.Червоноармійська,84,оф.14,м.Київ,03150 4-третій особі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" - пр-т Московський,28-А,м.Київ,04655 ОСОБА_9 33023, м.Рівне, вул.С.Крушельницької, 77А, оф.302,
  5. Державний герб України ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ місто Київ 28 березня 2017 року 09:10 справа №826/6638/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомОСОБА_1доПриватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівнитретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про визнання протиправними дій та скасування рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі по тексту - третя особа, ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс"), в якому просить: 1) визнати дії відповідача щодо проведення 17 квітня 2015 року державної реєстрації права власності на квартиру від АДРЕСА_1 за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" незаконними; 2) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, згідно з яким внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №9406074 від 17 квітня 2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру від АДРЕСА_1 за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на підставі іпотечного договору №2626/0908/71-017-Z-1 від 09 вересня 2008 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/6638/16; закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 12 вересня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав; представник третьої особи проти позову заперечив; представник відповідача до суду не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: За даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що відповідно до рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни від 17 квітня 2015 року, індексний номер 20753110, зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс". Позивач зазначає, що вказана реєстраційна дія та запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено з порушенням норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а запис про державну реєстрацію права на спірну квартиру за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем порушено положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та не з'ясовано та не перевірено відповідність заявлених прав та поданих документів вимогам законодавства. Третя особа надала письмові заперечення проти позову, в яких вказала про відповідність оскаржуваних дій та рішення вимогам чинного законодавства. Відповідач письмових заперечень проти позову та відповідних доказів до суду не надав. Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Оцінюючи оскаржуване рішення на предмет його відповідності вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд керується наступним. Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав. Частина перша статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Згідно з частиною другою цієї статті передбачено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Відповідно до частин першої - четвертої, сьомої та одинадцятої статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень. Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом. Під час подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - також документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб. У випадках, установлених законом, представник іноземної особи пред'являє документи, легалізовані в установленому нормативно-правовими актами порядку. Згідно частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав. Згідно частини другої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Зміст процитованих правових норм вказує, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор може прийняти одне із рішень: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації; у свою чергу рішення про державну реєстрацію прав приймається за умови подання заявником достатніх та належним чином оформлених документів, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а також підстав для відмови у державній реєстрації. Таким чином, в межах спірних правовідносин необхідно встановити наявність підстав для проведення державної реєстрації прав та внесення запису про державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт нерухомого майна за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс". З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ "Сведбанк" (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір від 09 вересня 2008 року №2626/0908/71-017, відповідно до умов якого, банк має право надати позивальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 90 900,00 доларів США на строк по 08 вересня 2023 року. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між позивачем та ВАТ "Сведбанк" укладено договір іпотеки від 09 вересня 2008 року №2626/0908/71-017-Z-1, відповідно до умов якого в іпотеку передана квартира, за адресою: АДРЕСА_1. Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Сведбанк" відступив ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", відповідно до договору факторингу від 28 листопада 2012 року №15 та договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки до ОСОБА_1 за зобов'язаннями по договору від 09 вересня 2008 року №2626/0908/71-017. Судом встановлено, що в подальшому, ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" звернулось до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни із заявою про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру. За наслідками розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів, відповідачем прийнято рішення від 17 квітня 2015 року №9406074 про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс". Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, державним реєстратором внесено відповідний запис про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на підставі договору іпотеки від 09 вересня 2008 року №2626/0908/71-017-Z-1. Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (далі по тексту - Порядок №868), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що відповідно до положень статті 37 Закону України "Про іпотеку", яка діяла на час укладення договору іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25 грудня 2008 року №800-VI, норми статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. При цьому, відповідно до положень статті 36 цього Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Після внесення змін до статті 36 Закону, її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Пунктом 12 договору іпотеки від 09 вересня 2008 року №2626/0908/71-017-Z-1 визначено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в підпунктах 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту договору. Зокрема, згідно з підпунктами 12.3.1, 12.3.2 пункту 12.3 договору іпотеки від 09 вересня 2008 року №2626/0908/71-017-Z-1, задоволення вимог здійснюється шляхом: - передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". У випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої у пункті 12.3 договору іпотеки, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки; - продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статті 38 Закону України "Про іпотеку", за ціною, встановленою відповідно до висновку незалежного експерта. Отже, підставою для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання можливо на підставі вимоги про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. В матеріалах справи наявна вимога про усунення порушення від 24 лютого 2015 року, складена третьою особою, проте відсутні докази направлення такої вимоги позивачу. Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Третя особа, посилаюсь на направлення спірної вимоги про усунення порушення від 24 лютого 2014 року на адресу позивача, вказує на наявну в матеріалах справи копію рекомендованого повідомлення по вручення поштового відправлення від 25 лютого 2015 року, однак, судом встановлено, що вказаний лист направлявся приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. на адресу позивача, у зв'язку із чим неможливо встановити який саме документ був направлений ОСОБА_1 Разом з цим, суд звертає увагу, що вимога про усунення порушення, відповідно до Порядку №868 повинна направлятись іпотекодержателем, тобто, в даному випадку - ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", а враховуючи, що відповідач не є іпотекодержателем за іпотечним договором, у останнього відсутні повноваження щодо направлення відповідних вимог іпотекодавцю. З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що письмова вимога про усунення порушень позивачу не надсилалась. Крім того, частиною першою статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. В матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача в порядку статті 1082 Цивільного кодексу України про відступлення права грошової вимоги із визначенням суми грошової вимоги, яка підлягає виконанню, а тому доводи про те, що позивач має заборгованість за кредитним договором перед третьою особою є помилковими. Таким чином, проведення реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" здійснене за відсутності правових підстав. Щодо посилань позивача на порушення відповідачем положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" суд керується наступним. Відповідно до статті 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", встановлено заборону примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. У свою чергу, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Тому, установлений Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Оскільки зазначений Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, тому є лише правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності. При цьому, положеннями цього Закону не встановлено, що іпотека припиняється, а лише передбачено заборону примусового стягнення нерухомого житлового майна. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (реєстраційний №51404742 в ЄДРСР). Таким чином, положеннями Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" встановлена загальна заборона примусового стягнення такого майна без згоди власника (незалежно від суб'єкта, який здійснює таке стягнення), що фактично і було зроблено за результатами прийняття оскаржуваного у даній справі рішення. На думку суду, спірна квартира підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника, про що зокрема свідчить наявна у матеріалах справи копія довідки від 11 грудня 2015 року №454, а загальна площа не перевищує 140 кв. м. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 квітня 2015 року, індексний номер 20753110, щодо реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", підлягає скасуванню як протиправне. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 у цій частині підлягає задоволенню. Разом з тим, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій щодо проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру належить відмовити, оскільки вони фактично дублюють вимоги про скасування відповідного рішення відповідача. В частині дотримання позивачем строку звернення, передбаченого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, та клопотання третьої особи про залишення позову без розгляду суд звертає увагу на наступне. Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як зазначено позивачем, про наявність порушеного права йому стало відомо 19 лютого 2016 року, а саме під час звернення за правовою допомогою до фахівців в галузі права. Матеріали справи підтверджують, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24 березня 2016 року, сформованої на замовлення адвоката Кравця Ростислава Юрійовича, вбачається відсутність зареєстрованого за позивачем нерухомого майна. З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що про порушення свого права на майно позивач дізнався після отримання відповідної інформації з державних реєстрів. Однак, жодних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 знала чи могла знати про наявність оскаржуваного рішення раніше ніж 19 лютого 2016 року, у справі не міститься. Суд не приймає до уваги посилання третьої особи на наявність цивільних спорів між позивачем та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" щодо визнання недійсними договорів кредиту, іпотеки факторингу та купівлі-продажу в якості обізнаності позивача із оскаржуваним рішенням, оскільки у межах цивільних спорів не встановлювались обставини реєстрації права власності за третьою особою на підставі оскаржуваного рішення. Враховуючи, що на позивача не покладено обов'язку щодо відстеження статусу власного майна в державних реєстрах, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 звернулась до суду в межах шестимісячного строку звернення, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, та про безпідставність клопотання ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" щодо залишення адміністративного позову без розгляду. В частині підсудності даного спору адміністративному суду, та клопотання третьої особи про закриття провадження в адміністративній справі суд звертає увагу на наступне. Згідно з позицією Верховного суду України, що викладена у постанові від 14 червня 2016 року у справі №826/4858/15 (21-41а16) за позовом ОСОБА_4 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни, державного реєстратора реєстраційної служби Головного управління юстиції в місті Києві Сипчу Крістіни Миколаївни, Державної реєстраційної служби України, Головного управління юстиції в м. Києві, за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сол-Істейт", про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, скасування запису, суд дійшов висновку, що спір між сторонами випливає із договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Поряд із цим, зазначена правова норма одночасно передбачає, що суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Проаналізувавши зміст постанови Верховного Суду України 14 червня 2016 року, приходжу до висновку про необхідність відступити від правової позиції, викладеної у цій постанові, виходячи з наступних мотивів. Згідно з частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до визначення пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, спір набуває ознак публічно-правового за наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, які виконують владні управлінські функції. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. За визначенням частини першої статті 3 третьої Закону України "Про нотаріат" нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Частина друга статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що державний реєстратор серед іншого: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України. Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Наведені правові норми вказують, що нотаріус, як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, наділений повноваженнями з реєстрації прав на нерухоме майно та виконує владні управлінські функції на підставі норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому у межах спірних правовідносин є суб'єктом владних повноважень. У постанові від 14 червня 2016 року Верховний Суд України дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, так як спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди. Однак, у межах спірних правовідносин питання виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договору іпотеки) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду. Як свідчить зміст позовної заяви, позивач оскаржує рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень з мотивів відсутності правових підстав для реєстрації права власності. Основні доводи позивача ґрунтуються на протиправності дій відповідача щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно з посиланням, зокрема, на порушення норм Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Закону України "Про нотаріат". Таким чином, у даній справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії щодо державної реєстрації права власності, прийняті/вчинені відповідачем як суб'єктом владних повноважень. Наявність у справі серед інших доказів договору іпотеки, не свідчить про пов'язаність спірних правовідносин із невиконанням умов цивільно-правової угоди, оскільки такий договір відповідно до норм статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" може розглядатись як підстава для державної реєстрації прав. Враховуючи вкладене, оскільки даний спір виник у зв'язку зі здійсненням відповідачем, як державним реєстратором функцій, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд вважає, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, тому клопотання про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. 2. Визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни про державну реєстрацію та їх обтяжень від 17 квітня 2015 року, індексний номер 20753110 щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс". 3. В іншій частині адміністративного позову відмовити. 4. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок). Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя В.А. Кузьменко http://reyestr.court.gov.ua/Review/66000174
  6. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67155106 Державний герб України ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _____________________________________________ 10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В. Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г. УХВАЛА іменем України "13" червня 2017 р. Справа № 806/719/17 Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Охрімчук І.Г. суддів: Котік Т.С. Моніча Б.С., за участю секретаря судового засідання Полоневич Т.Ю., представника позивача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "06" березня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про скасування рішення ,- ВСТАНОВИВ: Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав визначених п.1 ч.1 ст.109 КАС України. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", в якому просив скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису 15932663 від 16.08.2016 14:48:29, індексний номер рішення 30961966 від 16.08.2016 15:16:38. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву належить розглядати в порядку не адміністративного, а цивільного судочинства, оскільки позивачем фактично ставиться питання правомірності набуття третьою особою права власності на нерухоме майно. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з пунктами 4, 6 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до вимог частини 2 статті 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Наведене положення кореспондується з приписами частини 2 статті 4 цього ж Кодексу. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Пунктом 8 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» визначено, що суди повинні мати на увазі, що під цими діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації. Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Як зазначає позивач в позовній заяві, 18.04.2008р. між ним та ВАТ "Сведбанк" , правонаступником якого є ПАТ "Омегабанк" укладено кредитний договір №0501/0408/71-073. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та банком укоалдено іпотечний договір від 18.04.2008р., за яким в іпотеку передалося : нерухоме майно - квартира загальною площею 47,4 кв.м., житловою площею 32,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1. 28.11.2012р. між ВАТ "Сведбанк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" укладено договір факторингу та договір про передачу прав за іпотечними договорами , за якими нібито відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором на користь ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс". 30.09.2015р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобєлєва А.М. здійснила державну реєстрацію права власності ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на предмет іпотеки : нерухоме майно квартиру загальною площею 47,4 кв.м., житловою площею 32,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яку оформив рішенням, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. 16.08.2016р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. здійснив державну реєстрацію прав та їх обтяжень іпотекою нерухомого майна квартири загальною площею 47,4 кв.м., житловою площею 32,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яку оформив рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 30465381 від 14.07.2016р. 17:55:25 запис за №15401535 від 14.07.2016 17:33:26. Вважаючи вчинені реєстраційні дії приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю.В. протиправними ОСОБА_3 звернувся до суду. Відтак, предметом позову у даній справі є визнання протиправними дій приватного нотаріуса Каплуна Ю.В. , який не мав права, на думку позивача вчиняти дії по реєстрації, та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень іпотекою нерухомого майна, прийнятого приватним нотаріусом як державним реєстратором наділеним владними повноваженнями в системі державної реєстрації прав. Розглядаючи питання про правомірність прийнятого судового рішення, суд апеляційної інстанції враховує наступне. Згідно пункту 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Дії, які вчиняються державним реєстратором при прийнятті рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, випливають з наданих йому владних управлінських функцій, які не пов'язані з приватноправовими відносинами у сфері господарювання, так як реєстраційна дія є елементом зовнішнім по відношенню до договору. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, колегія суддів дійшла до висновку, що даний спір щодо оскарження дій приватного нотаріуса Каплуна Ю.В., як державного реєстратора, є публічно-правовими, оскільки позивач не ставить перед судом адміністративної юрисдикції вимог про оскарження прав, які виникли на підставі договору іпотеки чи сам факт його реєстрації та виконання, а має на меті за результатом розгляду справи визнати протиправними дії відповідача щодо вчинення реєстраційних дій. Посилання суду на правову позицію викладену у постанові Верховного суду України від 14.06.2016 у справі №21-41а16 є помилковим, оскільки у вказаній справі судом вирішувалося питання щодо належності способу звернення стягнення на предмет іпотеки, що застосований іпотекодержателем, належності порядку набуття останнім такого права за укладеними договорами та в подальшому набуття ним права власності на нерухоме майно, що було зареєстровано приватним нотаріусом. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі. У відповідності до п.3 ч.1 ст.204 КАС України, ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 06.03.017 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 204-206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "06" березня 2017 р. скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.Г. Охрімчук судді: Т.С. Котік Б.С. Моніч Роздруковано та надіслано:р.л.п. 1- в справу: 2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_2,10000 3- представнику позивача: ОСОБА_6 АДРЕСА_2,10000 - ,
  7. Державний герб України МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 12 квітня 2016 р. Справа № 814/351/16 м. Миколаїв Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ Кобелєвої Алли Михайлівни, Державного реєстратора відділ Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Вознесенської міської ради, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", ОСОБА_4, Державний реєстратор прав на нерухоме майно Вознесенського міського управління юстиції Миколаївської області за участю: позивача: ОСОБА_1 представника позивача: ОСОБА_3 представників третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 від відповідача: не з'явився про скасування рішення індексний номер 26881159 від 08.12.2015 р., 26880848 від 08.12.2015 р., В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Кобелєвої А.М., яка діяла як державний реєстратор, про скасування рішень від 08.12.15 №26881159 та №26880848 про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки за зазначеною адресою кадастровий номер НОМЕР_2 за ТОВ «Кей-Колект». Свої позовні вимоги, позивачка обґрунтувала тим, що, по-перше, не укладала ніяких договорів з ТОВ «Кей-Колект», а мала договірні відносини з ПАТ «Укрсиббанк». Про передачу свого боргу за кредитним договором від ПАТ «Укрсиббанк» до ТОВ «Кей-Колект» нічого не знала, протягом року продовжувала сплачувати за кредитом на користь банку, а не колекторському товариству. В теперішній час в порядку цивільного судочинства оскаржує договір факторингу про переуступку банком боргу на користь відповідача. По-друге, повідомлення ТОВ «Кей Колект» про необхідність погашення заборгованості по кредитному договору, не відповідає самому договору, оскільки кредитний договір укладений в доларах США, а ТОВ «Кей Колект» вимагає погашення суми у гривні. Механізм обрахунку заборгованості відповідачем незрозумілий. По-третє, станом на 08.12.15 державний нотаріус не набув прав державного реєстратора, та не мав права вчиняти зазначені дії, оскільки відповідні зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» набули чинності лише з 01.01.16. По-четверте, Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» введено заборону на звернення стягнення на майно. Відповідач:приватний нотаріус заперечень проти позову не надав, свою позицію не висловив. Судом було залучено другого відповідача Державного реєстратора відділу Державної реєстрації прав на нерухоме майно виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області, який відповідно до ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснює ведення реєстраційних справ у паперовій формі щодо спірних квартири та земельної ділянки за адресою: м. Вознесенськ, вул. Слобідська, 3. В судовому засіданні представник відповідача-2 погодився з позивачем та зазначив, що на той час нотаріус не мав право здійснювати зазначені реєстраційні дії зважаючи на мораторій. Крім того, представник відповідача-2 вказав на те, що у матеріалах реєстраційних справ відсутні обов'язкові у такому випадку документи, передбачені п.п.1, 2 п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яка затверджено постановою КМУ №868 від 17.10.13 (далі - Порядок), за відсутності яких неможливо було провести реєстрацію переходу права власності. Крім того, також в реєстраційних справах відсутні договори факторингу (відступу боргу) від ПАТ «Укрсиббанк» на користь ТОВ «Кей Колект», що взагалі не давало можливість встановити права ТОВ «Кей Колект» на спірні квартиру та земельну ділянку, оскільки надані іпотечні договори надавали право саме ПАТ «Укрсиббанк», а не ТОВ «Кей Колект». Третя особа - ТОВ «Кей Колект» проти позову заперечила, просила в його задоволенні відмовити. Свою позицію обґрунтувала тим, що: 1) право на відступлення права на грошову вимогу було закріплено як договором між позивачкою та ПАТ «Украсибанк», а також главою 73 Цивільного кодексу України. Позивачка зверталась до суду про визнання зазначеного договору недійсним, але їй було відмовлено в позові. Тому у ТОВ «Кей Колект» були всі права іпотекодержателя щодо спірної квартири та земельної ділянки; 2) оскільки ТОВ «Кей Колект» відповідно до договору факторингу набув прав кредитора, він мав право вимагати від позивачки виконання своїх зобов'язань по сплаті заборгованості, про що їй надсилалися відповідні листи; 3) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М. мала право проводити зазначені реєстраційні дії, оскільки ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наділяє нотаріуса всіма повноваженнями державного реєстратора, окрім ведення реєстраційної справи та видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Всі інші реєстраційні дії, нотаріус мала право вчиняти; 4) Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути застосований до позивачки, оскільки він стосується лише примусового стягнення, тобто відчуження без згоди власника, а у цьому випадку ОСОБА_8 надала свою згоду на відчуження майна під час укладання іпотечного договору ще в 2008 році. Також, представник третьої особи послався на практику Верховного Суду України, викладену в постанові від 30.09.15 по цивільній справі №6-1390цс15. Третя особа ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги позивачки, просив позов задовольнити. Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив: ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 10.04.98 володіла на праві приватної власності житловим будинком площею 87,9 м2, за адресою: АДРЕСА_1, а також земельною ділянкою для обслуговування зазначеного будинку за цією ж адресою кадастровий номер НОМЕР_1 23.09.08 ОСОБА_1 уклала договір споживчого кредиту №11395008000 з ПАТ «Укрсиббанк» на суму 36000 доларів США, що на той час було еквівалентно 174618,00 гривень (арк.спр.34). Одночасно з цим, 23.09.08 ОСОБА_1 було передано в іпотеку ПАТ «Укрсиббанк» забезпечення виконання своїх зобов'язань по кредитному договору житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку НОМЕР_2 (арк.спр.40). Відповідно до п.5 договору іпотеки, було передбачено можливість задоволення вимоги іпотекодержателя за кредитним договором №11395008000 від 23.09.08 шляхом набуття права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки, відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку» (арк.спр.41). 11.06.12 ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей Колект» уклали договори факторингу №4 та відступлення права вимоги, відповідно до яких від банка до товариства перейшло право вимоги за кредитним договором №11395008000 та за договором іпотеки від 23.09.08 (арк.спр.14, 19). З 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсиббанк», ТОВ «Кей Колект» виник спір щодо подальшого розрахунку за кредитним договором №11395008000 від 23.09.08, оскільки позивачка не погодилась зі зміною кредитора та частково продовжувала сплачувати за кредит на користь банка (арк.спр.166-170). В 2015 році, ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей Колект» з позовами в порядку цивільного судочинства щодо визнання протиправними дій щодо втручання в особисте життя, та визнання недійсним договорів факторингу та договору відступлення права вимоги. 25.05.15 ТОВ «Кей Колект» склав заяву до ОСОБА_1 про усунення порушення кредитних договорів та оплатити протягом 30 днів заборгованість за кредитним договором №11395008000 від 23.09.08 в сумі 670201,61 гривень (арк.спр.33). За поясненням позивача вона отримала зазначену заяву 15.06.15. 08.12.15 ТОВ «Кей Колект» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. з заявами про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку НОМЕР_2 (арк.спр.111). 08.12.15 приватний нотаріус Кобелєва А.М., дія як державний реєстратор, прийняла рішення №26881159 про реєстрації права власності ТОВ «Кей Колект» на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2 (арк.спр.98). У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зроблено відповідний запис №12430976 про право власності ТОВ «Кей Колект» на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 (арк.спр.47). 08.12.15 приватний нотаріус ОСОБА_9, дія як державний реєстратор, прийняла рішення №26880848 про реєстрацію права власності ТОВ «Кей Колект» на житловий будинок площею 87,9 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (арк.спр.133). У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зроблено відповідний запис №12430756 про право власності ТОВ «Кей Колект» на житловий будинок площею 87,9 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (арк.спр.47). Вирішуючи зазначений спір, суд виходить з наступного. Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі. Частиною 1 ст.37 Закону передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. 07.06.14 набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до п.1 ст.1 якого, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 м2 для квартири та 250 м2 для житлового будинку. Оскільки будинок за адресою: АДРЕСА_1, має площу менше ніж 250 м2, використовується як постійно житло позичальника, ОСОБА_10 не має іншого нерухомого житлового майна, та зазначений будинок виступає як забезпечення зобов'язань позивачки за споживчим кредитом, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, на цей випадок розповсюджується мораторій застосований Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Пояснення представника ТОВ «Кей Колект» про те, що у цьому випадку неможливо застосувати мораторій, оскільки відсутнє примусове (відчужене без згоди власника), а відбувається добровільне відчуження на підставі згоди боржника, наданої ще 23.09.08 під час укладання іпотечного договору, суд не сприймає. Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є спеціальним тимчасовим законом, мета якого захист прав позичальників за кредитними договорами, які забезпечені єдиним житлом, та не змогли виконати свої зобов'язання перед кредитною установою внаслідок економічної кризи, різкого та значного зміною курсу національної валюти - гривні по відношенню до валюти кредитного договору. Під згодою власника на відчуження житлової нерухомості, необхідно розуміти таку згоду, яку він надав вже після набуття чинності цього Закону. В цьому ж випадку, ОСОБА_1 не лише не надавала свої згоди на відчуження своєї нерухомості на користь ТОВ «Кей Колект» після 07.06.14, а й взагалі заперечує свої зобов'язання саме перед цим кредитором, про що свідчать її звернення до суду про визнання договорів недійсними (арк.спр.53, 163). Щодо постанови Верховного Суду України від 30.09.15 у цивільній справі №6-1309цс15, на яку посилається третя особа, то необхідно мати на увазі, що в ній йде мова про відмову у визнанні грошового зобов'язання за кредитним договором у валюті, а не про примусове стягнення на житло. Тому, ця правова позиція Верховного Суду України не стосується спору між ОСОБА_1 та приватним нотаріусом Кобелєвою А.М., як державним реєстратором. До того ж, це рішення ухвалено не в порядку ст.237 КАС України. Мораторій, застосований Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не скасовує зобов'язання позивачки щодо повернення отриманих за кредитним договором від 23.09.08 коштів, а лише тимчасово забороняє задовольняти їх за рахунок житла, за винятком добровільної згоди на це з боку боржника. Відповідно до ст.4, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Крім того, відповідно до п.46 Порядку (якій діяв на час проведення спірної державної реєстрації) для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Враховуючи, що у цьому випадку, договором не була передбачена заставна, державний реєстратор мав би право провести реєстрацію права власності за ТОВ «Кей Колект» за наявності наступних документів: 1) іпотечних договорів, з згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя; 2) копій письмових вимог про усунення порушень, надісланих банком позивачу; 3) документів, що підтверджують завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмових вимог. Натомість вивченням матеріалів реєстраційної справи щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, встановлено, що в них взагалі відсутні як письмові вимоги про усунення порушень, надісланих банком позивачу, так і документ, що підтверджує завершення 30-ти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмових вимог. (арк.спр.94-111, 128-147). За відсутності документу, що підтверджують завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмових вимог, який є обов'язковим відповідно до п. 2 ч.1 п.46 Порядку, державний реєстратор повинен був зупинити розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з одночасним повідомлення заявника про необхідність надання протягом п'яти робочих днів необхідних документів, а у разі ненадання таких документів - відмовити в державній реєстрації прав та їх обтяжень, відповідно до ст.23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, неможливо зрозуміти, яким чином державним реєстратором - приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. взагалі встановлені права ТОВ «Кей Колект» на предмети іпотеки, оскільки в матеріалах реєстраційних справ відсутні навіть договори факторингу та відступлення права вимоги. Відповідно до карток прийому заяви №26881145, заяви №26880815, внутрішнього опису документів справи №14733661, внутрішнього опису документів справи №14733661, представником ТОВ «Кей Колект» зазначені договори не подавались для проведення державної реєстрації права власності. А за їх відсутності державним реєстратором не могло бути встановлено право ТОВ «Кей Колект» на предмети іпотеки, оскільки відповідно до іпотечного договору від 23.09.08 іпотекодержателем визначено ПАТ «Укрсиббанк». Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем державним реєстратором - приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. протиправно, всупереч вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», без наявності необхідних документів, відповідно до п.46 Порядку, провела реєстрацію права власності ТОВ «Кей Колект» на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, чим порушила права позивачки. Суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити у повному обсязі. При цьому, використовуючи повноваження, передбачені ст.11 КАС України, з метою надання повного захисту правам, свободам та інтересам позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідним визнати протиправним та скасувати Рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 26881159 від 08.12.2015 р. та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №12430976 про право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (код ЄДРПОУ 37825968) на земельну ділянку площею 0,0703 га кадастровий № НОМЕР_2 за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Літвінова, земельна ділянка 3; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 26880848 від 08.12.2015 р. та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №12430756 про право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (код ЄДРПОУ 37825968) на житловий будинок загальною площею 87,9 кв. м., житлова 42,4 кв. м., за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Літвінова, будинок 3. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1. Позов задовольнити. 2. Визнати протиправним та скасувати Рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 26881159 від 08.12.2015 р. та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №12430976 про право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (код ЄДРПОУ 37825968) на земельну ділянку площею 0,0703 га кадастровий № НОМЕР_2 за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Літвінова, земельна ділянка 3. 3. Визнати протиправним та скасувати Рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 26880848 від 08.12.2015 р. та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №12430756 про право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (код ЄДРПОУ 37825968) на житловий будинок загальною площею 87,9 кв. м., житлова 42,4 кв. м., за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Літвінова, будинок 3. 4. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі. Суддя В. В. Біоносенко Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 15.04.16 Суддя В.В. Біоносенко http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57428270
  8. Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" червня 2017 р. м. Київ К/800/35906/16 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: Головуючого судді Горбатюка С.А. (доповідач), Суддів Мороз Л.Л. Стрелець Т.Г. секретар судового засідання Носенко Л.О., за участі: представників Публічного акціонерного товариства "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" Андраш А.О., ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку у залі суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" до Міністерства юстиції України та Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії встановила: Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" в Окружному адміністративному суді міста Києва пред'явило адміністративний позов до Міністерства юстиції України та Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії. Відповідна позовна заява підписана представником Товариства ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності, підписаної генеральним директором ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" ОСОБА_7 Просило: - визнати протиправними дії Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України щодо складання висновку від 28 квітня 2016 року "Про результати розгляду скарги директора товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дитяче та спеціальне харчування" ОСОБА_8 20 квітня 2016 року"; - визнати незаконним та скасувати висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 28 квітня 2016 року "Про результати розгляду скарги директора товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дитяче та спеціальне харчування" ОСОБА_8 20 квітня 2016 року"; - визнати незаконним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 05 травня 2016 року №1318/5 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"; - зобов'язати Міністерство юстиції України поновити реєстраційні дії, які скасовані Наказом Міністерства щодо ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів", і які були вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., а саме: від 18 лютого 2016 року №15801070044000013, від 11 квітня 2016 року №15801050047000013 та від 11 квітня 2016 року №15801070048000013. В обґрунтування позову ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" зазначило, що оспорювані висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 28 квітня 2016 року "Про результати розгляду скарги директора товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дитяче та спеціальне харчування" ОСОБА_8 20 квітня 2016 року" та Наказ Міністерства юстиції України від 05 травня 2016 року №1318/5 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" складено та видано відповідачами із порушенням вимог чинного законодавства, зокрема Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 "Про затвердження Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації", а тому, вони, на думку позивача, підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України щодо складання висновку від 28 квітня 2016 року за наслідками розгляду по суті скарги директора ТОВ "Торговий дім "Дитяче та спеціальне харчування" ОСОБА_8 від 20 квітня 2016 року. Визнано протиправним та скасовано висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 28 квітня 2016 року, складений за наслідками розгляду по суті скарги директора ТОВ "Торговий дім "Дитяче та спеціальне харчування" ОСОБА_8 від 20 квітня 2016 року. Визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства юстиції України від 05 травня 2016 року № 1318/5"Про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Зобов'язано Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення реєстраційних дій, скасованих на підставі Наказу Міністерства юстиції України від 05 травня 2016 року №1318/5 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" в особі генерального директора ОСОБА_10 та Міністерство юстиції України подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року скасовано та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Іншою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року також скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" в особі генерального директора ОСОБА_7 подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати обидві постанови суду апеляційної інстанції та залишити в законній силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року. Касаційна скарга обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Зокрема, на думку особи, якою подано касаційну скаргу, судом апеляційної інстанції порушені вимоги статті 28 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", неповно досліджені обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність їх правової оцінки, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Так судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Торговий дім "Дитяче та спеціальне харчування" звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою від 20 квітня 2016 року на реєстраційні дії, вчинені приватним нотаріусом Михайленком С.А. щодо ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів", в якій просило скасувати реєстраційні дії, вчинені приватним нотаріусом Михайленком С.А. щодо ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів", а саме: - реєстраційну дію від 18 лютого 2016 року №15801070044000013, особа яка внесла зміни - приватний нотаріус Михайленко С.А. (свідоцтво №4266, 04053, м. Київ, вул. Артема, 11, тел.: 455-99-01), зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів; - реєстраційну дію від 11 квітня 2016 року №15801050047000013, особа яка внесла зміни - приватний нотаріус Михайленко С.А. (свідоцтво №4266, 04053, м. Київ, вул. Артема, 11, тел.: 455-99-01), зміна місцезнаходження, інші зміни; - реєстраційну дію від 11 квітня 2016 року №15801070048000013, особа яка внесла зміни - приватний нотаріус Михайленко С.А. (свідоцтво №4266, 04053, м. Київ, вул. Артема, 11, тел.: 455-99-01), зміна додаткової інформації. За результатами розгляду скарги ТОВ "Торговий дім "Дитяче та спеціальне харчування" Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України складено висновок, відповідно до якого запропоновано задовольнити скаргу у повному обсязі, а саме: скасувати реєстраційні дії від 18 лютого 2016 року № 15801070044000013, від 11 квітня 2016 року № 15801050047000013 та від 11 квітня 2016 року № 15801070048000013 щодо ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів", які вчинені приватним нотаріусом Михайленко С.А. На підставі вказаного висновку Комісії Міністерством юстиції України 05 травня 2016 року видано Наказ, згідно з яким, скаргу задоволено у повному обсязі, а саме: скасовано реєстраційні дії від 18 лютого 2016 року № 15801070044000013, від 11 квітня 2016 року № 15801050047000013 та від 11 квітня 2016 року № 15801070048000013 щодо ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів", які вчинені приватним нотаріусом Михайленко С.А. Задовольняючи позов в частині визнання протиправними дій щодо складання висновку Комісії та про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України Окружний адміністративний суд м. Києва виходив із того, що: - ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" протиправно було позбавлено можливості взяти участь у розгляді скарги та/або подати письмові пояснення по суті самої скарги, які обов'язково приймаються Комісією до розгляду. - відповідачами не зазначено, а судом не встановлено, що для вчинення реєстраційних дій № 15801070044000013, № 15801050047000013 та № 15801070048000013 приватному нотаріусу Михайленку С.А. ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" не були надані усі передбачені Законом № 755 документи. - реєстраційна дія від 18 лютого 2015 року № 15801070044000013, яка вчинена приватним нотаріусом Михайленком С.А., не могла бути скасованою, оскільки судова заборона здійснювати будь-які реєстраційні дії, крім зміни місцезнаходження ПАТ, не могла бути прийнята до уваги через те, що станом на час розгляду скарги ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року у справі № 804/16502/15 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. - реєстраційні дії від 11 квітня 2016 року № 15801050047000013 та від 11 квітня 2016 року № 15801070048000013 стосуються зміни місцезнаходження, та додаткової інформації про ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" і не стосуються заборонених ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2016 року у справі №757/46634/15ц реєстраційних дій, пов'язаних з зміною керівника (зміни відомостей про керівника) Товариства, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань, та/або внесення будь-яких записів та змін до цього Реєстру щодо фізичних осіб або відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені Товариства без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо. Виходячи із встановленої судом протиправності висновку Комісії та Наказу, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Комісії вчинити дії щодо поновлення скасованих реєстраційних дій №15801070044000013, №15801050047000013 та №15801070048000013. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи у цій справі нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції в оскаржених рішеннях зазначив про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також про те, що висновок Комісії має рекомендаційний характер і не є обов'язковим для прийняття Наказу. Наказ про скасування реєстраційних дій прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також, суд визначився з правовою позицією щодо того, що висновок Комісії не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні закону і не створює для особи обов'язків та наслідків за результатами його прийняття. Скасування реєстраційних дій від 18 лютого 2015 року № 15801070044000013, від 11 квітня 2015 року №15801050047000013 та від 11 квітня 2015 року №15801070048000013 є правомірним, оскільки вони мали місце під час дії судових заборон. Правова позиція суду апеляційної інстанції є помилковою й такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке. Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування Наказу та зобов'язання Міністерства юстиції України вчинити дії щодо поновлення реєстраційних дій, скасованих цим Наказом, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755). Зокрема, згідно з частиною першою статті 3 Закону № 755 дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців. Відповідно до підпунктів четвертого та п'ятого частини першої статті 1 Закону № 755, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом. Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань це - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації, нотаріус. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації визначений статтею 34 Закону № 755. Згідно з частинами першою та другою статті 34 Закону № 755 рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі рішення суду); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України. Тобто, на час виникнення та існування спірних правовідносин чинним законодавством Міністерство юстиції України було уповноважене на розгляд скарг на проведені державним реєстратором реєстраційні дії, за винятком реєстраційних дій, проведених на підставі рішення суду. Суд апеляційної інстанції частково мотивував свої рішення про скасування рішення суду першої інстанції та про відмову у задоволенні позову тим, що судом першої інстанції помилково застосовано положення статті 34 Закону № 755 в редакції, яка не діяла на момент виникнення спірних правовідносин, а також тим, що стаття 34 Закону № 755 на момент виникнення спірних правовідносин діяла в редакції, яка стосувалась документів, що подаються для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженим ними органом щодо припинення юридичної особи. Зазначена правова позиція є помилковою. Так, Закон № 755 викладено у новій редакції у відповідності до пункту першого розділу І Закону України від 26 листопада 2015 року № 835-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 835). Пунктом 1 Прикінцевих і перехідних положень цього Закону № 835 передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 1 - 8, 10 - 21, 23 - 26, 28 - 32, 35 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2016 року; пунктів 22, 27 та 34 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року. Отже, Закон № 755 в редакції Закону № 835 набрав чинності 01 січня 2016 року та діяв на момент виникнення спірних правовідносин. У зв'язку з цим судом першої інстанції при вирішенні справи правильно застосовано статтю 34 Закону № 755 в редакції, якою саме й врегульовано порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації. Разом з тим, відповідно до частин шостої та дев'ятої статті 34 Закону № 755 за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову в задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування реєстраційної дії - у разі оскарження реєстраційної дії; б) проведення державної реєстрації - у разі оскарження відмови у державній реєстрації; в) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України. Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання вимог частини дев'ятої статті 34 Закону № 755 Кабінетом Міністрів України видано постанову від 25 грудня 2015 року № 1128 "Про затвердження Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації", якою затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України (далі - Порядок № 1128). Зокрема, відповідно до пунктів 2, 3, 8, 12 та 14 Порядку № 1128 для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом. Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд. Така скарга у день її надходження реєструється суб'єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах. Відсутність у скарзі обов'язкових відомостей, передбачених Законами, не є підставою для відмови в її реєстрації. Під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню. За результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу. Висновок комісії, на підставі якого суб'єктом розгляду скарги приймається рішення про задоволення скарги, обов'язково містить інформацію про те, що: 1) рішення, дії або бездіяльність суб'єкта оскарження не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації; 2) скарга підлягає задоволенню в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням у якій частині) шляхом прийняття суб'єктом розгляду скарги рішень, передбачених пунктом другим частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктом другим частини шостої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Разом з цим, згідно з пунктами 9 - 11 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду. Суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє скаржнику (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкту оскарження та іншим заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) рекомендованою телеграмою; 2) телефонограмою; 3) факсимільним повідомленням; 4) засобами електронної пошти. Копії скарги та доданих до неї документів надаються суб'єкту оскарження та заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду. Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що представник ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" запрошувався до участі у розгляді скарги директора ТОВ "Торговий дім "Дитяче та спеціальне харчування" ОСОБА_8, що йому повідомлялося про час та місце розгляду цієї скарги, а також, що йому були направлені копія скарги та додані до неї документи. Отже, таким, що відповідає встановленим обставинам справи є висновок суду першої інстанції про порушення права ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" на участь у розгляді скарги ТОВ "Торговий дім "Дитяче та спеціальне харчування" та/або подати письмові пояснення по суті даної скарги, які обов'язково приймаються Комісією до розгляду. Наказ Міністерства юстиції України від 05 травня 2016 року № 1318/5 "Про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" прийнято на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 28 квітня 2016 року, за обставин, коли Комісією не були забезпечені права ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" на участь у розгляді скарги ТОВ "Торговий дім "Дитяче та спеціальне харчування" та/або на подання письмових пояснень по суті цієї скарги. З висновку Комісії та з письмових заперечень Міністерства юстиції України проти позову вбачається, що при його складанні Комісія виходила із того, що: 1) при вчиненні реєстраційної дії №15801070044000013: - у заяві про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не зазначено дату призначення на посаду генерального директора ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" ОСОБА_7 (у протоколі засідання наглядової ради Товариства від 04 листопада 2015 року № 041115 дата призначення ОСОБА_7 значиться 06 листопада 2015 року); - відповідно до протоколу засідання наглядової ради ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" від 04 листопада 2015 року № 041115 припинено повноваження виконуючого обов'язки генерального директора ОСОБА_11, проте згідно із відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_11 був генеральним директором ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" з обмеженнями щодо підписання угод відповідно до статуту; - в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на час проведення вказаної реєстраційної дії містилася ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року у судовій справі №804/16502/15 щодо заборони проведення реєстраційних дій; 2) при вчиненні реєстраційних дій №15801050047000013 та №15801070048000013 в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень містилася заборона щодо проведення реєстраційних дій, встановлена ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2016 року у справі №757/46634/15ц. Згідно з пунктом сьомим частини першої статті 1, частиною четвертою статті 17 Закону № 755 Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи. Для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв'язку з юридичною особою; 3) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) протоколу засідання керівного органу громадського формування, на якому відповідно до установчого документа було скликано засідання вищого органу управління, - у разі державної реєстрації змін до відомостей про громадське формування; 4) документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення відповідно до статуту громадського формування про внесення змін до Єдиного державного реєстру, - у разі державної реєстрації змін до відомостей про громадське формування; 5) відомості про керівні органи громадського формування (ім'я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв'язку) - у разі внесення змін до складу керівних органів; 6) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі змін, пов'язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи; 7) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених ст. 36 цього Закону; 8) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі; 9) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта - у разі внесення змін, пов'язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа; 10) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи. При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено подання приватному нотаріусу Михайленку С.А. не усіх визначених Законом № 755 документів для вчинення реєстраційних дій № 15801070044000013, № 15801050047000013 та № 15801070048000013. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування реєстраційної дії № 15801070044000013 з огляду на те, що не є належними та достатніми доказами існування таких підстав, зокрема: - не зазначення у заяві про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дати призначення на посаду генерального директора ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" ОСОБА_7; - зазначення в протоколі засідання наглядової ради ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" від 04 листопада 2015 року № 041115 про припинення повноважень виконуючого обов'язки генерального директора ОСОБА_12, в той час як відповідно до відомостей Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_12 був генеральним директором ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів". Факт обрання ОСОБА_7 генеральним директором ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" з 06 листопада 2015 року та припинення відповідних повноважень ОСОБА_12 сторонами не заперечувався та підтверджується протоколом засідання наглядової ради Товариства від 04 листопада 2015 року № 041115, Наказом Товариства від 06 листопада 2015 року № 061115-ос/к "Про прийняття обов'язків, трудовим договором (контрактом) від 04 листопада 2015 року (в рішенні суду 1 інстанції допущено помилку і зазначено 2011 рік). Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції помилково вважав, що вчинення реєстраційних дій від 18 лютого 2016 року № 15801070044000013, від 11 квітня 2016 року № 15801050047000013 та від 11 квітня 2016 року № 15801070048000013 суперечить забороні, встановленій ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року в адміністративній справі № 804/16502/15, яка у свою чергу скасована ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року. Так, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року заборонено державним реєстраторам Державної реєстраційної служби України та будь - яким іншим посадовим особам та нотаріусам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, здійснювати будь-які реєстраційні дії відносно ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів", вносити будь-які зміни до відомостей та реєструвати будь-які зміни до установчих документів щодо ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, окрім тих, які пов'язані зі зміною місцезнаходження ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" до набрання законної сили рішенням суду по справі №804/16502/15. Між тим, такими, що відповідають фактичним обставинам справи є доводи касаційної скарги про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року в адміністративній справі №804/16502/15 та доказів про розміщення в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень будь-якої інформації щодо заборони чи обмеження в проведенні реєстраційних дій. Лист Міністерства юстиції України від 10 червня 2016 року № 20519/16593-0-33-16/19, в якому міститься посилання на те, що станом на 18 лютого 2016 року в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень містилися відомості про заборону проведення реєстраційних дій на підставі ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року в адміністративній справі №804/16502/15, не є належним та допустимим доказом про розміщення такої інформації у вказаному Єдиному державному реєстрі з огляду на те, що його зміст не підтверджений відповідним Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Між тим, обов'язок доведення правомірності оскаржуваних рішень покладено на відповідачів вимогами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів вважає, що не може бути взята до уваги у цій частині й постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2016 року в адміністративній справі № 826/4863/16, яка залишена без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року. Так, сторонами у вказаній справі є ОСОБА_12 (позивач), приватний нотаріус Михайленко С.А. та Головне територіальне управління юстиції у місті Києві (відповідачі). Ухваленим судом 04 липня 2016 року у цій справі рішенням позов задоволено частково, визнано протиправними дії приватного нотаріуса Михайленка С.А. щодо вчинення 18 липня 2016 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" реєстраційної дії № 15801070044000013, зокрема внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах - зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів. Реєстраційна дія, яка скасована Наказом Міністерства юстиції України від 05 травня 2016 року №1318/5, визнана протиправною виходячи з того, що відповідні обставини встановлені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2016 року. Однак, обставини, встановлені вказаним судовим рішенням та висновок про протиправність реєстраційної дії нотаріуса від 18 лютого 2016 року № 15801070044000013 не впливають на вирішення даної справи, оскільки це по суті правовий висновок, зроблений адміністративним судом на підставі встановлених ним обставин в іншій справі. Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Проте, правовий висновок, що міститься в резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2016 року не є обставиною в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Так, у відповідності до статті 163 цього ж Кодексу постанова складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався; Таким чином, правовий висновок, викладений в резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2016 року не звільняє відповідача від передбаченого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку доведення правомірності свого рішення. Задовольняючи частково позов у справі № 826/4863/16 Окружний адміністративний суд міста Києва виходив із встановленої обставини про наявність ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року, якою заборонено державним реєстраторам Державної реєстраційної служби України та будь - яким іншим посадовим особам та нотаріусам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, здійснювати будь-які реєстраційні дії відносно ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів", вносити будь-які зміни до відомостей та реєструвати будь-які зміни до установчих документів щодо ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, окрім тих, які пов'язані зі зміною місцезнаходження ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" до набрання законної сили рішенням суду у справі №804/16502/15. Разом з тим, мотивувальна частина постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2016 року не містить встановленої обставини про наявність у вказаному Єдиному державному реєстрі станом на 18 лютого 2016 року інформації щодо заборони, встановленої ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року. Отже, встановлена обставина про наявність ухвали суду, а не про наявність інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про заборону вчиняти реєстраційні дії, не спростовує недоведеність відповідачами як наявності у вказаному Єдиному державному реєстрі станом на 18 лютого 2016 року інформації про заборону вчиняти реєстраційні дії, так і обізнаності приватного нотаріуса Михайленка С.А. про таку заборону. Щодо судової заборони на вчинення реєстраційних дій, встановленої ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2016 року у справі № 757/46634/15-ц, колегія суддів вказує на таке. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2016 року у справі № 757/46634/15-ц заборонено державним реєстраторам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі й нотаріусам, іншим суб'єктам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії у цьому Єдиному державному реєстрі, проводити державну реєстрацію зміни керівника ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" та зміни відомостей про керівника Товариства, які містяться в Єдиному державному реєстрі, та вносити такі зміни до нього. Крім того, судом було заборонено будь-яким державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам вносити будь-які записи та зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо фізичних осіб або відомості про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" без довіреності, у тому числі й підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації. Разом з цим, реєстраційні дії від 11 квітня 2016 року № 15801050047000013 та від 11 квітня 2016 року № 15801070048000013 стосуються зміни місцезнаходження, інших змін та зміни додаткової інформації щодо Товариства і не стосуються заборонених ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2016 року у справі №757/46634/15ц реєстраційних дій. Таким чином, у частині визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 05 травня 2016 року № 1318/5 "Про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення, а висновки Київського апеляційного адміністративного суду в цій частині не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. Виходячи із встановленої протиправності цього Наказу суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов'язання Міністерства юстиції України вчинити дії щодо поновлення скасованих оскаржуваним Наказом реєстраційних дій №15801070044000013, №15801050047000013 та №1580 1070048000013. Разом з цим, рішення суду першої інстанції у цій частині позовних вимог є законним і обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції помилково його скасував. Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Комісії щодо складання висновку та про визнання протиправним та скасування цього висновку, колегія суддів вказує на таке. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України). Висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 28 квітня 2016 року, який складений за наслідками розгляду по суті скарги директора ТОВ "Торговий дім "Дитяче та спеціальне харчування" ОСОБА_8 20 квітня 2016 року" за своїм змістом і правовим визначенням має рекомендаційний характер, а отже, не є обов'язковим для прийняття Міністерством юстиції України Наказу саме у відповідності до цього висновку. Крім цього, зазначений висновок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні закону і не створює для особи обов'язків та наслідків за результатами його прийняття. Отже, спір у відповідній частині не має публічно-правового характеру і справа у відповідній частині не підлягає вирішенню згідно з Кодексом адміністративного судочинства України. Суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цієї частини позовних вимог не врахували вказані норми процесуального закону і ухвалили незаконні судові рішення, які підлягають скасуванню. У відповідності до статті 220, частини першої статті 224, статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково. Оскільки рішення суду першої інстанції у відповідній частині є правильним і скасовано судом апеляційної інстанції помилково, то його у цій частині слід залишити в законній силі. В іншій частині позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у відповідній частині - закриттю. Керуючись статтями 220, 221, 224, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" до Міністерства юстиції України та Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії скасувати. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року у частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій щодо розгляду скарг у сфері державної реєстрації та висновку за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дитяче та спеціальне харчування" скасувати і провадження у цій частині позову закрити. У решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року залишити без зміни. Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді Горбатюк С.А. Стрелець Т.Г. Мороз Л.Л Справа № 826/7442/16 http://reyestr.court.gov.ua/Review/67196825
  9. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2017 року м. Київ Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Волкова О.Ф., суддів: Гриціва М.І., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., – розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОТЕК» (далі – Товариство) до державного реєстратора реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції Гринь Жанни Олексіївни (далі – Держреєстратор-1, реєстраційна служба відповідно), державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молодованової Галини Миколаївни(далі – Держреєстратор-2, ДРСУ відповідно), ДРСУ, Міністерства юстиції України, третя особа – публічне акціонерне товариство (далі – ПАТ) «Банк «Форвард», про визнання дій протиправними та скасування рішення, в с т а н о в и л а: У травні 2015 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними реєстраційні дії Держреєстратора-2 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (магазин), що розташоване за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, буд. 72, індексний номер 18973879 від 30 січня 2015 року 12:13:50, номер запису про право власності 8562681 від 26 січня 2015 року (далі – спірне майно). На обґрунтування позову зазначило, що Держреєстратор-2 порушила порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та безпідставно прийняла рішення про державну реєстрацію, оскільки у нового власника відсутні документи, які є підставою для реєстрації права власності відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Порядок). Суди встановили, що 6 вересня 2006 року за Товариством зареєстровано право власності на спірне майно, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 8 вересня 2006 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. 12 серпня 2011 року ПАТ «Банк «Русский Стандарт» (іпотекодержатель), правонаступником усіх прав та обов’язків якого є ПАТ «Банк «Форвард», та Товариство (іпотекодавець), що діяло як майновий поручитель за виконання зобов’язань ПАТ «Світ Електроніки» (позичальник), уклали договір іпотеки № 014-7 (далі – Договір), за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 15 липня 2011 року № 005-3 передає іпотекодержателю в іпотеку спірне майно загальною площею 244,8 кв. м. Обтяження на підставі Договору зареєстровано у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна 12 серпня 2011 року. 26 січня 2015 року ПАТ «Банк «Форвард» подало до реєстраційної служби заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права приватної власності на спірне майно. Цю заяву зареєстровано у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Реєстр) 26 січня 2015 року за реєстраційним номером 9921564. Згідно з матеріалами реєстраційної справи, посвідчена копія якої долучена Держреєстратором-1 до матеріалів справи, в ній перебувають такі документи: заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 січня 2015 року № 9921564, платіжні доручення від 22 січня 2015 року №№ 2114080, 2114087, довіреність від 22 січня 2015 року № 07-37-15, копія паспорта ОСОБИ_1, дублікат картки фізичної особи–платника податків, свідоцтво від 9 січня 2015 року № 33, Договір, картка прийому заяви від 26 січня 2015 року № 18856032, інформація з Реєстру, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 січня 2015 року № 18973879, витяг з Реєстру про реєстрацію права власності. 30 січня 2015 року Держреєстратором-2 за результатами розгляду заяви із реєстраційним номером 9921564 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 18973879, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності на спірне майно. Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 28 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, позов задовольнив частково: визнав протиправним і скасував рішення Держреєстратора-2 № 18973879 про державну реєстрацію прав на спірне майно за ПАТ «Банк «Форвард». У задоволенні іншої частини позову відмовив. Приймаючи таке рішення, суди виходили з того, що пунктом 46 Порядку передбачено вичерпний, безальтернативний перелік документів, що підлягають поданню для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки. До заяви не додано завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодавцеві та боржникові. Суди взяли до уваги, що свідоцтвами нотаріуса від 9 січня 2015 року №№ 32, 33 на підставі статті 84 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 3425-ХІІ) засвідчено факт передачі від ПАТ «Банк «Форвард» до Товариства та ПАТ «Світ Електроніки» заяв, які містили відомості про вимогу щодо усунення порушень. Однак свідоцтво нотаріуса про передачу заяви, в якій викладені вимоги, підтверджує лише факт передачі такої заяви, та не може прирівнюватися до завіреної копії вимоги як окремого документа. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 серпня 2016 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, а провадження у справі закрив та роз’яснив позивачу право на звернення з цим позовом до господарського суду в порядку господарського судочинства. Не погоджуючись із рішенням Вищого адміністративного суду України, Товариство звернулось із заявою про його перегляд з підстави, установленої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), та, посилаючись на неоднакове застосування пункту 1 частини першої статті 3 КАС, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 серпня 2016 року, а справу передати на новий касаційний розгляд. На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж самої норми права заявник надав рішення Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня, 5 листопада, 3 грудня 2015 року, 25 лютого, 22 березня 2016 року (№№ К/800/45104/15, К/800/46746/15, К/800/36584/15, К/800/40245/15, К/800/36574/15 відповідно). У рішенні Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2016 року цей суд, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, дійшов висновку, що викладеною вище нормою Порядку передбачено вичерпний перелік документів, що підлягають поданню у разі проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що саме по собі є імперативною вимогою. На підтвердження факту отримання позивачем вказаної вимоги третя особа подала до державного реєстратора копії свідоцтв від 9 січня 2015 року №№ 32, 33, завірених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. Відповідачі і третя особа не надали суду доказів надіслання такої вимоги позивачу та боржнику по кредитних зобов’язаннях; документів, що підтверджують її отримання позивачем та боржником по кредитних зобов’язаннях; документів, що підтверджують завершення 30-денного строку з моменту отримання позивачем та боржником по кредитних зобов’язаннях з моменту отримання ними зазначених вимог, зокрема, повідомлень про направлення рекомендованої (цінної) кореспонденції, фіскальних чеків про оплату послуг за направлення вказаної кореспонденції визначеним суб’єктам за належними адресами та ін. У рішеннях Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2015 року та 22 березня 2016 року суд, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, дійшов висновку, що видані відповідно до статті 84 Закону № 3425-ХІІ свідоцтва підтверджують факти, що мають юридичне значення у правовідносинах, що виникають із договорів іпотеки, а саме: передання вимоги з відповідним змістом, отримання іпотекодавцем та боржником вказаної вимоги та завершення 30-денного строку з моменту отримання вимоги. У рішеннях Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня та 5 листопада 2015 року суд, виходячи з того, що касаційні скарги за формою та змістом відповідають вимогам статті 213 КАС, подані з дотриманням порядку та строків касаційного оскарження, прийняв рішення про відкриття касаційного провадження. Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке. За правилами статті 1 КАС цей Кодекс визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства. Справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 статті 3 КАС). У справі, що розглядається, касаційний суд, закриваючи провадження у справі, дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли у зв’язку з невиконанням умов цивільно-правової угоди з підстав порушення господарських зобов’язань, тобто цей спір не є публічно-правовим, а випливає із договірних відносин і має вирішуватися за правилами господарського судочинства. Водночас Вищий адміністративний суд України залишив поза увагою те, що у рамках цієї справи виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду. Позовні вимоги Товариства ґрунтуються на протиправності дій Держреєстратора-2 як суб’єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв’язку з недотриманням ним вимог Порядку, а саме проведення державної реєстрації права власності на спірне майно за відсутності: завіреної в установленому порядку копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові; документа, що підтверджує її отримання іпотекодавцем та боржником по кредитних зобов’язаннях; документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником по кредитних зобов’язаннях зазначених вимог. Тобто, у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії Держреєстратора-2, який у межах спірних правовідносин діє як суб’єкт владних повноважень. Таким чином, у зв’язку з неправильним застосуванням статей 3, 17 КАС і безпідставним закриттям провадження у справі суд касаційної інстанції не виконав своєї функції касаційного перегляду судових рішень, а отже, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 3 серпня 2016 року підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий касаційний розгляд. Ураховуючи наведене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а: Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОТЕК» задовольнити. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 серпня 2016 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий О.Ф. Волков Судді: М.І. Гриців О.В. Кривенда О.Б. Прокопенко Постанова від 25 квітня 2017 року № 21-3197а16 http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/AB670CBE8BFAEAA4C225813000201853
  10. Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2017 року м. Київ К/800/33014/16 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Стрелець Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2016 року у справі №815/618/16 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю „Кей-Колект" про визнання дій протиправними та скасування рішення, - ВСТАНОВИЛА: У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю „Кей-Колект", в якому просила: визнати протиправними дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю „Кей-Колект"; визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23182804 від 27.07.2015 року на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю „Кей-Колект". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент здійснення оскаржуваних реєстраційних дій у державного реєстратора не було належних доказів щодо наявності у позивача заборгованості як перед TOB «Кей-Колект» так і перед АКБ «УкрСиббанк», а також щодо повідомлення у встановленому Законом порядку позивача про передачу TOB «Кей-Колект» прав за договором про надання споживчого кредиту, укладеного з АКБ УкрСиббанк». Зазначені обставини свідчать, що рішення про державну реєстрацію прийнято без достатніх правових підстав, у зв'язку із чим це рішення підлягає скасуванню. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року позовні вимоги задоволені. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2016 року скасоване рішення суду першої інстанції та закрито провадження по справі з тих підстав, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що предметом спору у цій справі є правомірність дій державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М. щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 за ТОВ „Кей-Колект" та правомірність рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23182804 від 27.07.2015 року на квартиру за адресою АДРЕСА_2 за ТОВ „Кей-Колект". Згідно договору від 19.12.2006 року №9935 АКБ „УкрСиббанк" є іпотекодержателем об'єкту нерухомого майна, яким забезпечено зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 19.12.2006 року №11098896000. Предметом іпотеки, яким забезпечено вказане зобов'язання, є квартира №61 по вулиці (Рекордна) Маршала Бабаджаняна, буд. 25 в м. Одесі. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 52580931 від 33.02.2016 року, 27.07.2015 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 23182894 від 27.07.2015 на квартиру під №61 у будинку №25 по вулиці Бабаджаняна (вул. Рекордна) у м. Одесі за TOB „Кей-Колект" та проведені дії щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 (вул. Рекордна) у м. Одесі за TOB „Кей-Колект". Підставою вказаної реєстрації права власності на квартиру за третьою особою вказаний договір іпотеки від 19.12.2006 року №9935 згідно застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що спір у данній справі є адміністративним і підлягає розгляду за правилами КАС України. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження по справі виходив з того, що спірні правовідносини щодо реєстрації права власності пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди та не є публічно-правовими, випливають з договірних відносин, отже підлягають вирішенню за правилами цивільного судочинства. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі „Zand v. Austria" вказав, що словосполучення „встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування „суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття „суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає „усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається „судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що вказаний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін „суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч. 1 ст. 3 КАС України). За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК. Таким чином, не обговорюючи питання правильності застосування судами статей 36, 37 Закону № 898-IV, колегія суддів вважає, що в цьому випадку підлягає застосуванню ст.6 Конвенції стосовно „суду, встановленого законом". Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися „судом, встановленим законом" у розумінні ч.1 ст. 6 Конвенції. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду України, який викладений у постанові від 14 червня 2016 року по справі № 21-41а16. Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження по справі. Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, - у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2016 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді: Справа № 815/618/16 http://reyestr.court.gov.ua/Review/66002287
  11. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2017 року м. Київ Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Самсіна І.Л., суддів: Берднік І.С., Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Кривенди О.В., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Симоненко В.М., – розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства (далі – ПП) «Терра» до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка Олександра Анатолійовича, державного реєстратора реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області Полтавця Дмитра Володимировича, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, приватного акціонерного товариства (далі – ПрАТ) «Універмаг «Росія», товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Авіс Фінанс», яке в подальшому змінило свою назву на ТОВ «Хоме Асістент», реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, про визнання протиправним рішення, в с т а н о в и л а: У квітні 2015 року ПП «Терра» звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило: скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20802265 від 21 квітня 2015 року; визнати протиправними дії державного реєстратора реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області Полтавця Д.В. з державної реєстрації за ТОВ «Авіс Фінанс» права власності на нерухоме майно – торговельний центр, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтская, буд. 56, шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Реєстр) запису про право власності № 9432061 від 14 квітня 2015 року та скасування цього запису. На обґрунтування позову ПП «Терра» послалося на те, що діями державних реєстраторів порушено право власності на належне йому нерухоме майно, яке незаконно було перереєстроване на ТОВ «Авіс Фінанс», оскільки це товариство під час звернення до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно не надало завірену в установленому порядку письмову вимогу про усунення порушень виконання ПП «Терра» зобов’язань за кредитними договорами, які забезпечені іпотекою. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 22 березня 2007 року між ПП «Терра» та публічним акціонерним товариством (далі – ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» було укладено Генеральну угоду про надання кредитних ресурсів, в рамках якої були укладені окремі кредитні договори. На забезпечення виконання зобов’язань за вказаними договорами між ПП «Терра», ПрАТ «Універмаг «Росія» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» останньому передано в іпотеку нерухоме майно – торговельний центр, що розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтская, буд. 56. У зв’язку з виникненням у позивача простроченої заборгованості за кредитними договорами банк надіслав на адресу ПП «Терра» та ПрАТ «Універмаг «Росія» вимогу від 3 березня 2015 року про усунення порушень забезпеченого іпотекою зобов’язання до договору іпотеки від 30 березня 2007 року, повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог статей 35–38 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі – Закон № 898 IV). В подальшому 5 березня 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі договору відступило ПАТ «Артем-Банк» права за Генеральною угодою, кредитними договорами та договором іпотеки. Останній, у свою чергу, за договором факторингу від 5 березня 2015 року відступив ТОВ «Авіс Фінанс» за 20 020 000 грн право вимоги за Генеральною угодою про надання кредитних ресурсів та укладеними в її рамках кредитними договорами. Також 5 березня 2015 року між ПАТ «Артем-Банк» і ТОВ «Авіс Фінанс» було укладено договір відступлення прав за договором іпотеки, відповідно до якого на виконання укладеного між ними договору факторингу банк передав, а товариство прийняло право вимоги за договором іпотеки від 30 березня 2007 року. 14 квітня 2015 року ТОВ «Авіс Фінанс» до реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції подало заяву про реєстрацію права власності на нерухоме майно – торговельний центр по вул. Совєтская, 56 у м. Луганську. Зазначену заяву прийняв державний реєстратор реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Полтавець Д.В., який вніс запис до Реєстру про реєстрацію за товариством права власності на торговельний центр. 21 квітня 2015 року на підставі поданих документів та заяви державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченко О.А. прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на торговельний центр за зазначеною адресою. Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 8 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року, позов задовольнив. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 червня 2016 року касаційну скаргу ТОВ «Авіс Фінанс» залишив без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін, вказавши, що суди обґрунтовано відхилили посилання на відсутність чинного на момент вчинення реєстраційної дії затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі – АТО), як на підставу для незастосування статті 9 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі – Закон № 1669-VII) та зазначили, що обставини відсутності у м. Луганську органів державної влади України, неможливість її здійснення та перебування міста в зоні проведення АТО в період вчинення оскаржуваних дій є загальновідомими. При цьому такі обставини не спростовані відповідачами та є такими, що відповідають дійсності. Ненадіслання товариством як наступним іпотекодержателем вимоги (повідомлення) про усунення порушення не має правового значення для вирішення спору, оскільки така вимога була надіслана попереднім іпотекодержателем, тоді як закон повторного її направлення при зміні кредитора у зобов’язанні не вимагає. Державному реєстратору були надані докази направлення (отримання) відповідної вимоги боржнику (іпотекодавцю). Не погодившись із такою ухвалою суду касаційної інстанції, ТОВ «Хоме Асістент» подало заяву про її перегляд Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції статті 17 КАС, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція), статей 1, 9 Закону № 1669-VII, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи наявність різного правозастосування, ТОВ «Хоме Асістент» послалося на ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 серпня, 3 вересня, 11 листопада 2015 року, 29 червня, 3 серпня 2016 року (№№ К/800/8113/15, К/800/36481/15, К/800/37246/15, К/800/28043/15, К/800/52318/15 відповідно), постанови Вищого господарського суду України від 14 квітня 2015 року, 20 липня 2016 року (справи №№ 922/4504/14, 905/544/15 відповідно), ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року (справа № 6-10098св15) та постанову Верховного Суду України від 14 червня 2016 року (№ 21-41а16). В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 3 серпня 2016 року у справі № К/800/52318/15 про визнання дій державного реєстратора протиправними суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закриваючи провадження у справі, зазначив, що, задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили із необґрунтованості оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 січня 2015 року № 18973879 з посиланням на відсутність завіреної в установленому порядку копії письмової вимоги іпотекодавця про усунення порушень з доказами її надсилання, отримання іпотекодавцем та боржником і завершення 30-денного строку її виконання. Розглядаючи та вирішуючи справу по суті позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Вищий адміністративний суд України з такою позицією не погодився і в ухвалі від 3 серпня 2016 року зазначив, що спірні відносини виникли у зв’язку із невиконанням умов цивільно-правової угоди з підстав порушення господарських зобов’язань, тобто цей спір не є публічно-правовим, а випливає із договірних відносин і має вирішуватися за правилами господарського судочинства. Тобто цей спір не має публічно-правового характеру та не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів. В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року у справі № 6-10098св15 про звернення стягнення на предмет іпотеки суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що, відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили із того, що предмет іпотеки знаходиться у зоні проведення АТО та в силу статті 9 Закону № 1669-VII на нього не може бути звернуто стягнення. Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (далі – розпорядження КМУ № 1053-р) затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється АТО, який наведено у додатку до цього розпорядження. Проте розпорядженням КМУ від 5 листопада 2014 року № 1079-р дію розпорядження КМУ № 1053-р було зупинено. Таким чином, на дату винесення рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року КМУ не було затверджено переліку населених пунктів, на території яких здійснюється АТО, у зв’язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що майно знаходиться на території проведення АТО та застосували до спірних правовідносин норму Закону № 1669-VII. У постанові Вищого господарського суду України від 14 квітня 2015 року у справі № 922/4504/14 про стягнення боргу за договором суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, зазначив, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи позивачеві у стягненні 2412 грн 49 коп. боргу за період з 14 квітня по 31 серпня 2014 року, залишив поза увагою те, що дію розпорядження КМУ № 1053-р, яким визначено населені пункти, на території яких здійснюється АТО, було зупинено розпорядженням КМУ № 1079-р, а тому немає належних правових підстав не нараховувати орендні платежі. З огляду на наведене апеляційний господарський суд, неправильно застосувавши згадані норми матеріального права, помилково скасував законне і обґрунтоване рішення місцевого суду. У постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року № 21-41а16, прийнятої за результатом перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2015 року у справі про оскарження дій державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки та Закону № 898-IV, міститься такий правовий висновок. Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов’язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Таким чином, не обговорюючи питання правильності застосування судами статей 36, 37 Закону № 898-IV, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом». Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі і обов’язок суб’єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції. Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, враховуючи правовий висновок у постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року № 21-41а16, вважає, що заява підлягає частковому задоволенню та зазначає таке. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС). За правилами пункту 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) господарським судам підвідомчі справи, зокрема, у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав. Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов’язані із невиконанням, на думку позивача, умов господарського договору, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ГПК. Таким чином, не обговорюючи питання правильності застосування судами статей 1, 9 Закону № 1669-VII, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом». Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі і обов’язок суб’єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції. За таких обставин ухвалені в адміністративній справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній. Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а: Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Хоме Асістент» задовольнити частково. Ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2016 року, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2015 року скасувати, провадження в адміністративній справі закрити. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий І.Л. Самсін Судді: І.С. Берднік О.Ф. Волков М.І. Гриців В.І. Гуменюк А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок О.В. Кривенда Н.П. Лященко О.Б. Прокопенко Я.М. Романюк В.М. Симоненко Постанова від 11 квітня 2017 року № 21-3632а16 http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/7F05A08D96751B8EC2258110004114FC
  12. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61993262 Державний герб України АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22-ц/793/2230/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу Скляренко В. М. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі: головуючогоСіренка Ю. В.суддівПодороги В. М., Міщенка С. В. при секретаріГаджієвій Ю. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22 липня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_6 про усунення перешкод у праві володіння, користування та розпорядження житловим приміщенням, - в с т а н о в и л а : У липні 2016 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернулась до суду із заявою про забезпечення їх позову шляхом встановлення заборони ОСОБА_6 і будь-яким іншим особам вчиняти дії, які перешкоджають власнику (позивачу) реалізовувати своє право, стосовно квартири АДРЕСА_1. Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22 липня 2016 року вказану заяву ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» задоволено. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» вже не було власником спірного житла, яке належить відповідачу. А тому, забезпечення позову особи, яка не є власником, шляхом заборони ОСОБА_6 вчиняти дії, які перешкоджають власнику реалізувати своє право у володінні, користуванні та розпорядженні майном, а саме: квартирою АДРЕСА_1 яка нібито на праві власності належить ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», є протизаконним та таким, що суперечить вимогам процесуального права. Перевіривши законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Задовольняючи заяву ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про забезпечення позову, суд виходив з того, що позивач є власником зазначеної квартири і невжиття заходів по забезпеченню позову може в подальшому ускладнити виконання рішення, або зробити його виконання неможливим. Проте, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду. Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернулось з позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод у праві володіння, користування та розпорядження житловим приміщенням. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення. Стаття 152 ЦПК України містить перелік видів забезпечення позову, одним із яких може бути заборона вчиняти певні дії. Згідно ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У відповідності до роз'яснень, викладених в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №44120325 від 18.09.2015 року, квартира АДРЕСА_2, загальна площа 104,7 кв. м., належить на праві приватної власності ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс". (а.с. 10) Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року, яка залишена ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року без змін, визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №24558223 від 18 вересня 2015 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на об'єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 (запис про право власності №11236980 від 18 вересня 2015 року). Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №11236980 про державну реєстрацію за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" права власності на вище вказану квартиру.(а.с. 49-56). Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 67283125 від 5 вересня 2016 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 Визначивши вид забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_6 вчиняти дії, які перешкоджають позивачу реалізувати своє право у володінні, користуванні та розпорядженні квартирою, що належить на праві власності відповідачу, суд першої інстанції не з'ясував та не врахував вище наведені обставини, чим допустив порушення порядку, встановленого для його вирішення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення. За таких обставин ухвалу суду першої інстанції не можна визнати законною та обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати - у х в а л и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволити частково. Ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22 липня 2016 року у даній справі скасувати. Питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий : Судді :
  13. Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2017 року м. Київ К/800/52587/15 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі головуючого судді: Мороз Л.Л., суддів: Горбатюка С.А., Шведа Е.Ю., розглянувши у порядку письмового розгляду касаційну скаргу Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс", Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_3 пред'явив позов до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві та служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 22356074 від 24 червня 2015 року 17:35:20, прийнятого відповідачем, про державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Вектор плюс» на об'єкт нерухомого майна: реєстраційний номер НОМЕР_1, квартиру АДРЕСА_1, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 69,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22356074, прийняте 24.06.2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Борисом Михайловичем про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 69,5 кв.м., розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Милославська, будинок № 23, за товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" (код ЄДРПОУ 38004195). Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Як встановлено, між ВАТ «Сведбанк», як банком, та позивачем, як позичальником, 15.08.2008 року укладено кредитний договір № 2612/0808/71-007, за умовами якого банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 145000,00 доларів США на строк до 14.08.2038 року включно, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені договором. З метою належного виконання кредитного договору, 15.08.2008 року між банком, як іпотекодержателем, та позичальником, як іпотекодавцем, укладено іпотечний договір, за умовами якого на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1, яка знаходиться у АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15.08.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорній Світланою Богданівною за №2766. Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25.04.2014 року у справі № 754/2738/13-ц стягнено на користь ТОВ «ФК «Вектор плюс» із ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 1624480,43 грн. 28 листопада 2012 року банк, на підставі договору факторингу № 15, відступив ТОВ «ФК «Вектор плюс» право вимоги за кредитним договором. Тобто, ТОВ «ФК «Вектор плюс» стало новим кредитором відносно ОСОБА_3 та отримало відповідні права вимоги за кредитом. Крім того, 28.11.2012 року між банком та ТОВ «ФК «Вектор плюс» укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, за умовами якого разом з відступленням прав вимоги заборгованостей за кредитними договорами від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу від 28.11.2012 року № 15, одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами, визначеними цим договором. 24 червня 2015 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення про державну реєстрацію права приватної власності на квартиру за ТОВ «ФК «Вектор плюс». Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно із ч.1 ст. 37 Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Відповідно до п. 12 договору іпотеки за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене у п. 12.3.1 та п. 12.3.2 пп. 12.3 п. 12 договору іпотеки. Зокрема, згідно з п. 12.3.1, п. 12.3.2 пп. 12.3 п. 12 договору іпотеки задоволення вимог здійснюється шляхом: а) передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». У випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої у пп. 12.3 п. 12 договору іпотеки, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки; б) продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», за ціною, встановленою відповідно до висновку незалежного експерта. Відповідно до пп. 1 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Відповідно до п. 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що третя ТОВ «ФК Вектор плюс» не мала права відчужувати квартиру, оскільки вона є предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеним з метою виконання позивачем умов кредитного договору, тобто споживчого кредиту. Під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, а також у касаційній скарзі заявник зазначає про те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя не є одним із шляхів примусового стягнення предмета іпотеки, оскільки позивач добровільно підписав іпотечне застереження, а тому Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на задоволення вимог іпотекодержателя. З такими доводами колегія суддів не погоджується. Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що Так згідно частини 3 статті 33 закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. В частині 2 статті 36 цього Закону також зазначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Отже Закон прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя направленою до іпотекодателя з метою задоволення своїх вимог. При цьому, до прийняття Закону про мораторій право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як в судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодателя, а залежало від наявності факту невиконання боржника. В свою чергу Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження. Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо помилковості тверджень відповідача, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не розповсюджується на дії нотаріуса у разі звернення стягнення на предмет іпотеки за договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Як встановлено, що квартира використовується сім'єю позивача як місце постійного проживання, будь-якого іншого нерухомого житлового майна у власності позивача не знаходиться. Крім того, у квартирі зареєстровані та проживають діти позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям. Також, фактів, як б свідчили про дотримання порядку, встановленого нормами Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», не встановлено. Відповідно до п.п. 1.9, 1.10 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, з метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваними житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною нотаріус вимагає подачі йому довідки про склад сім'ї житлово-експлуатаційної організації, квартального комітету або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання. У разі виявлення з поданих відчужувачем документів, що право власності або право користування відчужуваним житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною мають малолітні або неповнолітні діти або недієздатні чи обмежено дієздатні особи, нотаріус повинен витребувати у відчужувача дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину у формі витягу з рішення відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, відповідного виконавчого органу міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч. 9 ст. 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених ст. 4-2 та ч. 9 ст. 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав. З огляду на вказані обставини, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову. Касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі. Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів УХВАЛИЛА: Касаційну скаргу Суперфіна Бориса Михайловича залишити без задоволення, постанову постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 року у цій справі залишити без змін. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65906412
  14. Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2017 року м. Київ К/800/14178/16 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Мороз Л.Л., суддів: Горбатюка С.А., Калашнікової О.В., секретаря Коцюрби В.М., за участю представника третьої особи ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор плюс" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року по справі № 817/3459/15 за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор плюс" про визнання протиправним та скасування рішення, - в с т а н о в и л а : У грудні 2015р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., третя особа товариство з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор плюс", в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.10.2015р. №25727829, яким проведена державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру загальною площею 43,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 за товариством з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є неправомірним, оскільки чинне законодавство наділяє нотаріуса повноваженнями державного реєстратора щодо прав на нерухоме майно, які виникають лише у результаті вчинення нотаріальних дій з таким майном, а також повинні реалізовуватися одночасно з їх вчиненням та за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку, що дозволяє забезпечити належний рівень захисту гарантованих Конституцією речових прав осіб на нерухоме майно. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, позовні вимоги задоволені. Визнане протиправним та скасоване рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.10.2015р. №25727829, яким проведена державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру загальною площею 43,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 за товариством з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс". Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор плюс" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належала квартира площею 43,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, про що 26.11.2007 р. внесений запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно за №539-57629. Між акціонерним комерційним банком „ТАС-Комерцбанк" (Банк) та ОСОБА_2 (Позичальник) 24.10.2007 р. укладений кредитний договір №1701/1007/71-047 (Договір), відповідно до п.1.1 Договору Банк зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 35 000 євро на строк з 24.10.2007р. по 23.10.2032р. включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Договором, 24.10.2007р. між акціонерним комерційним банком „ТАС-Комерцбанк" (Іпотекодержатель) та фізичною особою ОСОБА_2 (Іпотекодавець) укладений іпотечний договір №1701/1007/71-047-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Ткачук М.Ю., за умовами якого, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 43,4 кв.м., житловою площею 13,5 кв.м., складається з 1 (однієї) кімнати, в придатному для проживання стані. Між публічним акціонерним товариство „Сведбанк", яке виступає правонаступником відкритого акціонерного товариства „Сведбанк", яке в свою чергу виступає правонаступником акціонерного комерційного банку „ТАС-Комерцбанк" (Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс" 28.11.2012 р. укладений договір факторингу №15, згідно якого відступлене право вимоги заборгованості по кредитних договорах, зазначених в реєстрі, зокрема за договором від 24.10.2007р. №1701/1007/71-047, укладеним з ОСОБА_2 Сторони погодили, що права вимоги заборгованості по кредитних договорах та права вимоги по договорам забезпечення, укладених з боржниками відступаються банком Фактору за цим договором на основі „як є" без надання будь-яких пов'язаних запевнень та гарантій, окрім тих, що вказані у цьому договорі. Між публічним акціонерним товариство „Сведбанк" (Первісний іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс" (Новий іпотекодержатель) 28.11.2012 р. укладений договір, предметом якого стало відступлення права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними реєстрі, в тому числі за договором від 24.10.2007р. №1701/1007/71-047-Z-1, укладеним з ОСОБА_2 Товариством з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс" направлене ОСОБА_2 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 15.11.2013р. вих. №512314-юр, в якому зазначено, що борг за кредитним договором від 24.10.2007р. №1701/1007/71-047 станом на 15.11.2013р. складає 36352,09 Євро та заявлена вимога про усунення порушень умов даного договору. На підставі заяви уповноваженої особи товариства з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 25727829 від 30.10.2015р., яким проведена державна реєстрація права власності за товариством з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор Плюс" код ЄДРПОУ 38004195 на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 43,4 кв.м., реєстраційний номер майна 9399079, що є предметом Іпотечного договору Суди першої і апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що при прийнятті оскарженого рішення відповідач вийшов за межі наданих йому законом повноважень, оскільки прийняття рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які виникли на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, належить до повноважень державних реєстраторів прав на нерухоме майно Укрдержреєстру, а не до компетенції нотаріусів. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного. Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон № 1952-IV). Згідно ст. 1 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У відповідності до ч.1 ст.9 Закону №1952-IV державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт. Умови оплати праці державного реєстратора визначаються Кабінетом Міністрів України згідно із законодавством. Згідно ч.1 ст. 3 Закону України „Про нотаріат" від 02.09.1993 №3425-XI нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відповідно до ч.5 ст.3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію. Згідно ч.2 ст. 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8 1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України. У відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 ч. 2 ст. 9 цього Закону. Згідно положень ч.9 ст.15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії. В абзаці третьому і четвертому частини першої статті 16 Закону №1952-IV передбачено, що заява про державну реєстрацію прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, який вчиняє таку дію. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію. На підставі ч.2 ст. 30 Закону №1952-IV дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. У відповідності до ч.1 ст. 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. Згідно п. 2 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2013р. №607/5 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 607/5) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін'юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013р. №868 (чинного станом на дату виникнення спірних відносин; далі - Порядок № 868). Відповідно до п.1 Порядку № 607/5 у разі подання до територіальних органів Мін'юсту, посадовим особам органів місцевого самоврядування, адміністраторам центрів надання адміністративних послуг, нотаріусам заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають на підставі <…> договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; <…>, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу. Згідно ч.1 ст.36 Закону „Про іпотеку" від 5 червня 2003р. №898-IV (далі - Закон №898-IV) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. На підставі ч.1 ст.37 Закону №898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Пунктом 46 Порядку №868 передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену у встановленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним відіпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Положеннями ч.2 ст.37 Закону №898-IV передбачено, що рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Предметом оскарження у цій справі є рішення приватного нотаріуса Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію за ТОВ ФК „Вектор Плюс" права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно ч.1 ст.1 Закону України „Про нотаріат" від 2 вересня 1993р. №3425-XII нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріусом, відповідно до ч.3 ст.3 цього Закону, є уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Перелік нотаріальних дій, право на вчинення яких має нотаріус, наведений у ст.34 Закону України „Про нотаріат" і цей перелік не є вичерпним. Поряд з тим нотаріусу, з огляду на його правовий статус, делеговані функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, реалізовувати які він може лише у випадках і в порядку, визначених Законом № 1952-IV. З аналізу положень наведених ст.ст. 3, 9, 15, 16 Закону №1952-IV вбачається, що нотаріус має право здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в тому разі, якщо це пов'язано з вчиненням ним нотаріальної дії з таким об'єктом нерухомості. Таким чином, нотаріус, будучи наділеним повноваженнями державного реєстратора (за винятком тих, які передбачено пунктами 4, 6 ч.1 ст.9 Закону №1952-IV (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), може реалізовувати їх лише поряд з вчиненням нотаріальної дії, зокрема при посвідчені ним правочину, внаслідок якого в особи виникає речове право на об'єкт нерухомості. У такому випадку нотаріус одночасно з вчиненням нотаріальної дії проводить й державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до статті 15 Закону №1952-IV. Судами встановлено, що ТОВ ФК „Вектор Плюс" звернулося до відповідача із заявою про державну реєстрацію за ним речового права на нерухоме майно (права власності на квартиру АДРЕСА_2) на підставі договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. На підтвердження своїх прав третя особа, серед іншого, нала нотаріусу договори про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, а також повідомлення, які вона надсилала боржнику та іпотекодавцю про придбання ним права вимоги за кредитним договором, а також про необхідність виконання взятих боржником зобов'язань за цим кредитним договором та про намір зареєструвати право власності за предмет іпотеки, якщо у встановлений строк боржник не виконає свого зобов'язання за кредитним договором. Встановивши відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства відповідач прийняв рішення про державну реєстрацію від 30 жовтня 2015р. Разом з тим у спірних правовідносинах відповідач, реалізовуючи свої функції як державного реєстратора, не вчинив жодних нотаріальних дій, внаслідок яких виникали б речові права, що підлягають державній реєстрації. Тому за встановлених у цій справі обставин колегія суддів дійшла висновку, що приватний нотаріус Кобелєва А.М. не мала повноважень на прийняття рішення про державну реєстрацію №25727829 від 30 жовтня 2015р. Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, - у х в а л и л а : Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „Вектор плюс" відхилити. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65516429
  15. Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" грудня 2016 р. м. Київ К/800/23536/16 К/800/23452/16 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: Головуючого: судді Мороза В.Ф. Суддів: Донця О.Є. Черпіцької Л.Т. розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Аліни Анатоліївни та ОСОБА_3 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Аліни Анатоліївни, третя особа - ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, в с т а н о в и л а: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося з позовом, в якому просило: визнати протиправними дії відповідача щодо вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження; визнати протиправними дії відповідача щодо виключення (припинення) запису з Державного реєстру іпотек про іпотеку нерухомого майна боржника; зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме поновити державну реєстрацію обтяження речового права за Договором іпотеки від 18.01.2007 року, згідно якого в іпотеку АТ "УкрСиббанк" було передано квартиру загальною площею 31,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з дати вилучення припинення обтяження, а саме з 31.07.2012 року. Позов мотивовано тим, що відповідачем вчинено оскаржувані дії протиправно, оскільки довіреністю на підставі якої вилучено запис про заборону відчуження майна та виключено запис з реєстру іпотек не було уповноважено вказану у ній особу на вчинення таких дій в органах нотаріату, зокрема, щодо зняття заборони відчуження щодо нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці АТ "УкрСиббанк" та звернення із заявою про виключення відповідного запису з реєстру іпотек. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено. Постанову мотивовано тим, що відповідачем було перевірено достатність підстав для виключення (припинення) запису з Державного реєстру іпотек про іпотеку нерухомого майна боржника та вилучення запису про обтяження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження і в подальшому вчинено оскаржувані дії у межах наданих йому повноважень. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача, щодо вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження. Визнано протиправними дії відповідача, щодо виключення (припинення) запису з Державного реєстру іпотек про іпотеку нерухомого майна боржника. Зобов'язано відповідача вчинити певні дії, а саме: поновити державну реєстрацію обтяження речового права за Договором іпотеки від 18 січня 2007 року № 1-252, згідно якого в іпотеку ПАТ "УкрСиббанк" було передано квартиру загальною площею 31,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з дати вилучення припинення обтяження, а саме з 31 липня 2012 року. Рішення мотивовано тим, відповідач, приймаючи рішення про зняття заборон на відчуження майна та виключення його з реєстру іпотек, належним чином не перевірив обсяг повноважень особи, яка звернулася із заявою про вчинення таких дій, оскільки з заявою звернувся ОСОБА_5, тоді як довіреність, яка уповноважує на вчинення таких дій, була видана ОСОБА_6. Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Аліна Анатоліївна та ОСОБА_3 звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та переглядаючи справу в межах доводів касаційних скарг, судова колегія вважає, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.01.2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту №11109067000, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в іноземній валюті в сумі 16000,00 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вищевказаними кредитним договором 18.01.2007 року між ОСОБА_4 та АТ "УкрСиббанк" був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А. А. та зареєстрований в реєстрі за №1-252. 18.01.2007 року відповідачем було накладено заборону відчуження вказаного в договорі майна, що належить ОСОБА_4 до припинення чи розірвання договору іпотеки та зареєстровано в реєстрі за №1-253. Згідно договору іпотеки, іпотекодавцем надано в заставу квартиру, загальною площею 31,0 кв. м., що належить іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. За заявою представника позивача ОСОБА_5 31.07.2012 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А. А. знята заборона відчуження вищезазначеного нерухомого майна, вилучено запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та вилучено запис з Державного реєстру іпотек про іпотеку нерухомого майна боржника. Такі дії відповідачем було здійснено на підставі листа АТ "УкрСиббанк" від 31.07.2012 року про зняття заборони відчуження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, належного ОСОБА_4, у зв'язку з реалізацією предмета іпотеки та припиненням дії договору іпотеки, що посвідчений відповідачем та зареєстрованого в реєстрі за №1-252. Відповідно до вимог ст.74 Закону України "Про нотаріат", одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна. Питання зняття нотаріусами заборони відчуження майна врегульовані Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595. Пунктом 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 22 червня 2011 р. № 703 встановлено, що державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус). Згідно до ст.73 Закону України "Про нотаріат" нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири), за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона, при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, за повідомленням іпотеко держателя, в усіх інших випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 44 Закону України "Про нотаріат" нотаріусом при посвідченні угод з'ясовується дієздатність громадян і перевіряється правоздатність юридичних осіб, які беруть участь в угодах. У разі укладення угоди представником перевіряються його повноваження. За змістом статті 43 Закону України "Про нотаріат" (в редакції, яка діяла на час вчинення оскаржуваних дій), встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів. Аналогічні положення щодо документів, які необхідні для встановлення особи, містяться також в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (Глава 3 Порядку в редакції, яка діяла на час вчинення оскаржуваних дій). Відповідно до Глави 5 Порядку, перевірка повноважень представника юридичної особи та дійсності його довіреності здійснюється у порядку, визначеному главою 4 розділу І цього Порядку. Згідно глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, дійсність довіреності перевіряється нотаріусом за Єдиним реєстром довіреностей, за винятком довіреностей, які складено за кордоном за участю іноземних властей або які від них виходять, за умови їх легалізації уповноваженими органами. Без легалізації такі довіреності приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. За результатами перевірки дійсності довіреності (її дубліката) виготовляється витяг з Єдиного реєстру довіреностей, який додається до примірника правочину, що залишається у справах нотаріуса. Висновок суду апеляційної інстанції з посиланням як на підставу для задоволення позову на те, що ОСОБА_5 не уповноважувався на вчинення за довіреністю відповідних дій, оскільки така довіреність була видана особі на прізвище ОСОБА_6, судова колегія вважає необґрунтованим. Розбіжності у написанні прізвища не можуть бути достатньою підставою для висновку про те, уповноважена була інша особа, яка судом апеляційної інстанції не встановлювалась. Апеляційний суд не звернув увагу на наявність у довіреності інших ідентифікуючих даних про особу, якій було видано довіреність, а отже не спростував висновку суду першої інстанції про те, що така довіреність була видана ОСОБА_5 на вчинення відповідних дій від імені банку. Таким чином, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов помилкового висновку, що відповідач приймаючи рішення про зняття заборон на відчуження майна та виключення його з реєстру іпотек належним чином не перевірив обсяг повноважень особи, яка звернулася із заявою про вчинення таких дій. Суд першої інстанції зазначив, що представник позивача ОСОБА_5 при поданні заяв був уповноважений на вчинення оскаржуваних позивачем дій, зважаючи на те, що згідно п.п. 4.1. п. 4 довіреності АТ "УкрСиббанк" від 11.01.2012 року ОСОБА_5 був наділений повноваженнями подавати до органів нотаріату претензії кредиторів та інші документи, надання яких необхідно для реалізації повноважень, наданих цим пунктом, з правом підписання вказаних документів. Крім цього, п. 6 довіреності АТ "УкрСиббанк" від 11.01.2012 року було уповноважено ОСОБА_5 представляти інтереси АТ "УкрСиббанк" в будь-яких інших державних підприємствах, органах, установах (прокуратура, відділи внутрішніх справ МВС України, органах державної реєстрації прав та ін.), та інших установах, підприємствах, організацій будь-яких форм власності - з питань, що пов'язані з реалізацією Банком своїх прав кредитора у його відносинах з боржниками за кредитними договорами та іншими угодами, для чого надано право підписувати та подавати у вказані органи будь-які заяви, клопотання, запити, звернення, подання яких не заборонено діючим законодавством. Таким чином, апеляційний суд помилково скасував правильне рішення суду першої інстанції, відповідно до якого відповідачем було перевірено достатність підстав для вилучення запису про обтяження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження та виключено запис з Державного реєстру іпотек відносно заставного майна боржника. За викладеного судова колегія вбачає підстави для задоволення касаційних скарг, скасування на підставі статті 226 КАС України рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яке було скасоване помилково. Керуючись статтями 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів у х в а л и л а : Касаційні скарги Приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Аліни Анатоліївни та ОСОБА_3 задовольнити. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року скасувати та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року. Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді: В.Ф. Мороз О.Є. Донець Л.Т. Черпіцька http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63719666
  16. Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2017 року м. Київ К/800/20142/14 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач) Суддів Кравцова О.В. Черпіцької Л.Т. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Полтавське регіональне управління Публічного акціонерного товариства" Банк "Фінанси та Кредит" до Дочірнього комунального підприємства "Миргородтехінвентаризація", Реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання прав, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Полтавське регіональне управління Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року в с т а н о в и л а: У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Полтавське регіональне управління Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - Банк) пред'явило позов до Дочірнього комунального підприємства "Миргородтехінвентаризація" (далі - ДКП "Миргородтехінвентаризація"), Реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області (далі - Реєстраційна служба Миргородського міськрайонного управління юстиції), виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області (далі - виконавчий комітет Миргородської міської ради), треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання прав, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Просило: - визнати право Банку на отримання у виконавчому комітеті Миргородської міської ради дублікатів правовстановлюючих документів на двокімнатну квартиру № АДРЕСА_1, та на нежиле приміщення (магазин) по АДРЕСА_1; - визнати протиправними дії виконавчого комітету Миргородської міської ради щодо ненадання Банку дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом 14 лютого 2008 року, та дублікату свідоцтва про право власності на магазин, видане виконавчим комітетом 26 вересня 2007 року на підставі рішення виконкому від 26 вересня 2007 року № 530, право власності зареєстровано ДКП "Миргородтехінвентаризація" 26 листопада 2007 року, реєстраційний номер 21164082, записано в книзі 2, номер запису 464; - зобов'язати виконавчий комітет Миргородської міської ради надати Банку дублікат свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом 14 лютого 2008 року, та дублікат свідоцтва про право власності на магазин, виданого виконавчим комітетом 26 вересня 2007 року на підставі рішення виконкому від 26 вересня 2007 року № 530, право власності зареєстровано ДКП "Миргородтехінвентаризація" 26 листопада 2007 року, реєстраційним номер 21164082, записано в книзі 2, номер запису 464; - визнати право Банку бути замовником та витребувати від власного імені копії технічного паспорту та інших правовстановлювальних документів, які є в наявності у БТІ, виготовлення та одержання нового технічного паспорту та інших правовстановлюючих документів на квартиру та нежитлове приміщення (магазин), та надання всіх інших повноважень, які матиме стягувач Банк на стадії виконання рішення суду; - визнати протиправними дії ДКП "Миргородтехінвентаризація" щодо ненадання Банку дублікатів технічних паспортів на двокімнатну квартиру № АДРЕСА_1, загальною площею 62,2 кв.м., житловою площею 19,9 кв.м., та нежиле приміщення (магазин) загальною площею 36,1 кв.м. по АДРЕСА_1; - зобов'язати ДКП "Миргородтехінвентаризація" надати Банку дублікати технічних паспортів на двокімнатну квартиру № 142, що знаходиться по АДРЕСА_1, загальною площею 62,2 кв.м., житловою площею 19,9 кв.м., та на нежиле приміщення (магазин) загальною площею 36,1 кв.м. по АДРЕСА_1; - зобов'язати Реєстраційну службу Миргородського міськрайонного управління юстиції здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру № 142, що розташована по АДРЕСА_1, загальною площею 62,2 кв.м., житловою площею 19,9 кв.м., та на нежиле приміщення (магазин) загальною площею 36,1 кв.м. по АДРЕСА_1; - визнати право Банку бути замовником та витребувати від власного імені в органах Державного реєстру прав на нерухоме майно, нотаріуса витяги з державного реєстру прав на предмет іпотеки, бути замовником та витребувати від власного імені довідки та документи, що будуть необхідні для укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, доступ до предмету іпотеки, на отримання довідки про склад сім'ї та зареєстрованих у квартирі осіб, право здійснювати будь-які платежі, що стосуються предмету іпотеки, право на здійснення оцінки іпотечного майна за участю суб'єкта оціночної діяльності за власним вибором з виготовленням звіту незалежної оцінки; - визнати право Банку подавати від імені іпотекодавця в органи Державної реєстрації прав, нотаріусу документи, необхідні для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки згідно отриманих дублікатів правовстановлюючих документів та отримувати останні, а також подавати відповідні заяви, документи та отримувати інші документи від імені іпотекодавця, які пов'язані з оформленням права власності. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову щодо: - визнання права Банку на отримання у виконавчому комітеті Миргородської міської ради дублікатів правовстановлюючих документів на двокімнатну квартиру № АДРЕСА_1, та нежиле приміщення (магазин), що розташоване по АДРЕСА_1; - визнання права бути замовником та витребувати від власного імені копії технічного паспорту та інших правовстановлюючих документів, які є в наявності у БТІ, виготовлення та одержання нового технічного паспорту та інших правовстановлюючих документів на квартиру та нежитлове приміщення (магазин), та надання всіх інших повноважень, які матиме стягувач на стадії виконання рішення суду; - визнання права бути замовником та витребувати від власного імені в органах Державного реєстру прав на нерухоме майно, нотаріуса витяги з державного реєстру прав на предмет іпотеки, бути замовником та витребувати від власного імені довідки та документи, що будуть необхідні для укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, доступ до предмету іпотеки, на отримання довідки про склад сім'ї та зареєстрованих у квартирі осіб, право здійснювати будь-які платежі, що стосуються предмету іпотеки, право на здійснення оцінки іпотечного майна за участю суб'єкта оціночної діяльності за власним вибором з виготовленням звіту незалежної оцінки; - визнання права подавати від імені іпотекодавця в органи Державної реєстрації прав, нотаріусу документи, необхідні для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки згідно отриманих дублікатів правовстановлюючих документів та отримувати останні, а також подавати відповідні заяви, документи та отримувати інші документи від імені іпотекодавця, які пов'язані з оформленням права власності, із закриттям провадження у справі щодо цієї частини позовних вимог. В цій частині прийнято ухвалу, якою провадження у справі закрито. Роз'яснено позивачу, що розгляд вказаної частини позовних вимог за поданою заявою відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року залишено без зміни. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Банк подав касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 травня 2012 року позов Банку до ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ДКП "Миргородтехінвентаризація" про звернення стягнення на предмет іпотеки частково задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки: двокімнатну квартиру №142, що знаходиться по АДРЕСА_1. Зазначена квартира має загальну площу 62,2 кв.м. і складається із двох жилих кімнат та має житлову площу 19,9 кв.м., власником якої є ОСОБА_5, згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Миргородської міської ради 14 лютого 2008 року; нежиле приміщення (магазин), загальною площею 36,1 кв. м., що розташоване по АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі свідоцтва на право власності на магазин, видане виконавчим комітетом Миргородської міської ради 26 вересня 2007 року на підставі рішення виконкому від 26 вересня 2007 року № 530, право власності зареєстровано ДКП "Миргородтехінвентаризація" 26 листопада 2007 року, реєстраційний номер 21164082, записано в книзі 2, номер запису 464. За рахунок виручених від реалізації предметів іпотеки коштів задоволено вимоги Банку, а саме: заборгованість за кредитом в сумі 49 812,67 доларів США, що складає по курсу НБУ на 19 жовтня 2011 року 397 290,91 грн.; заборгованість за простроченим кредитом 7 504,70 доларів США, що складає по курсу НБУ на 19 жовтня 2011 року 59 855,24 грн.; заборгованість за простроченими відсотками 16 490,08 доларів США, що складає по курсу НБУ на 19 жовтня 2011 року 131 508,39 грн.; нарахована пеня в сумі 700 000 грн.; заборгованість за простроченою комісійною винагородою - 18 382,00 грн. заборгованість по судово-претензійних витратах - 3 181,43 грн., всього 1 310 217,97 (один мільйон триста десять тисяч двісті сімнадцять гривень дев'яносто сім копійок). Спосіб реалізації предмета іпотеки відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку" визначено шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", надавши право Банку від свого імені продати предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру № АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_5, згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Миргородської міської ради 14 лютого 2008 року; нежиле приміщення (магазин), що розташоване по АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі свідоцтва на право власності на магазин, виданого виконавчим комітетом Миргородської міської ради 26 вересня 2007 року на підставі рішення виконкому від 26 вересня 2007 року № 530, право власності зареєстровано ДКП "Миргородтехінвентаризація" 26 листопада 2007 року, реєстраційний номер 21164082, записано в книзі 2, номер запису 464, будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, за ціною відповідно до грошової оцінки нерухомого майна, проведеної на момент продажу. Надано Банку право підпису договору купівлі-продажу в якості продавця, одержання дублікатів правовстановлюючих документів, право здійснювати будь-які платежі, що стосуються предмету іпотеки, отримання Витягу з реєстру прав власності на дане нерухоме майно, право на отримання довідки про склад сім'ї та зареєстрованих у квартирі осіб, право здійснювати будь-які платежі, що стосуються предмету іпотеки, отримання довідок та документів, що будуть необхідні для укладення та нотаріального посвідчення договору-купівлі-продажу, доступу до двокімнатної квартири №142, що знаходиться по АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_5 згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Миргородської міської ради 14 лютого 2008 року, та нежилого приміщення (магазин), що розташоване по АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі свідоцтва на право власності на магазин, видане виконавчим комітетом Миргородської міської ради 26 вересня 2007 на підставі рішення виконкому від 26 вересня 2007 року № 530, право власності зареєстровано ДКП "Миргородтехінвентаризація" 26 листопада 2007 року, реєстраційний номер 21164082, записано в книзі 2, номер запису 464. Надано Банку право здійснення оцінки нерухомого майна, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_5 згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Миргородської міської ради 14 лютого 2008 року; нежилого приміщення (магазин), що розташоване по АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі свідоцтва на право власності на магазин, видане виконавчим комітетом Миргородської міської ради 26 вересня 2007 року на підставі рішення виконкому від 26 вересня 2007 року № 530, право власності зареєстровано ДКП "Миргородтехінвентаризація" 26 листопада 2007 року, реєстраційний номер 21164082, записано в книзі 2, номер запису 464, за участю суб'єкта оціночної діяльності за власним вибором з виготовленням звіту незалежної оцінки, бути замовником виготовлення та одержання витягу з реєстру прав власності на дане нерухоме майно від БТІ, одержати копії технічного паспорту та інших правовстановлюючих документів, які маються у наявності у БТІ, по необхідності виготовити та одержати новий технічний паспорт та інші правовстановлюючі документи на квартиру та нежитлове приміщення (магазин) за допомогою БТІ здійснити продаж предмету іпотеки за ціною відповідно до звіту незалежної оцінки майна. Визначено початкову ціну продажу нерухомого майна, а саме: двокімнатної квартири №142, що знаходиться по АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_5 згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Миргородської міської ради 14 лютого 2008 року - 327 440 грн.; нежилого приміщення (магазин), що розташоване по АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі свідоцтва на право власності на магазин, видане виконавчим комітетом Миргородської міської ради 26 вересня 2007 року на підставі рішення виконкому від 26 вересня 2007 № 530, право власності зареєстровано ДКП "Миргородтехінвентаризація" 26 листопада 2007 року, реєстраційний номер 21164082, записано в книзі 2, номер запису 464. - 200 530 грн. Передано в управління предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру № АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_5 згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Миргородської міської ради 14 лютого 2008 року; нежиле приміщення (магазин), що розташоване по АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі свідоцтва на право власності на магазин, видане виконавчим комітетом Миргородської міської ради 26 вересня 2007 року на підставі рішення виконкому від 26 вересня 2007 року № 530, право власності зареєстровано ДКП "Миргородтехінвентаризація" 26 листопада 2007 року, реєстраційний номер 21164082, записано в книзі 2, номер запису 464, на період до його реалізації Банком. Виселено із двокімнатної квартири №142, що знаходиться по АДРЕСА_1 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дозволено сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Миргородського МВ (з обслуговування м. Миргорода та Миргородського району) УМВС України в Полтавській області зняти її з реєстрації за вказаною адресою. Виселено із двокімнатної квартири № 142, що знаходиться по АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дозволено сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Миргородського МВ (з обслуговування м. Миргорода та Миргородського району) УМВС України в Полтавській області зняти його з реєстрації за вказаною адресою. В іншій частині позовних вимог відмовлено. 30 липня 2012 року рішенням Апеляційного суду Полтавської області рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 травня 2012 року в частині надання Банку прав щодо підпису в якості продавця предметів іпотеки, здійсненні оцінки нерухомого майна, передачі в управління банку предметів іпотеки змінено. Виключено з резолютивної частини пункт 3 щодо надання Банку прав від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, права підпису договору купівлі-продажу, одержання дублікатів правовстановлюючих документів, права здійснювати будь-які платежі, що стосуються предмету іпотеки, отримання Витягу з реєстру прав власності на дане нерухоме майно, право на отримання довідки про склад сім'ї та зареєстрованих у квартирі осіб, право здійснювати будь-які платежі, що стосуються предмету іпотеки, отримання довідок та документів, що будуть необхідні для укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, доступу до предмета іпотеки, права на здійснення оцінки іпотечного майна за участю суб'єкта оціночної діяльності за власним вибором з виготовленням звіту незалежної оцінки, бути замовником виготовлення та одержання витягу з реєстру прав власності на дане нерухоме майно від БТІ, одержати копії витягу з реєстру прав власності на дане нерухоме майно від БТІ, одержати копії технічного паспорту та інших правовстановлюючих документів, які маються у наявності у БТІ, по необхідності виготовити та одержати новий технічний паспорт та інші правовстановлюючі документи на квартиру та нежитлове приміщення (магазин) за допомогою БТІ здійснити продаж предмету іпотеки за ціною відповідно до звіту незалежної оцінки майна та посилання на передачу в управління предмету іпотеки. Рішення суду в частині виселення відповідачів із зняттям їх з реєстраційного обліку скасовано та постановлено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін. 21 січня 2013 року Апеляційним судом Полтавської області постановлено ухвалу, якою роз'яснено, що спосіб реалізації предмету іпотеки - двокімнатної квартири №142, що знаходиться по АДРЕСА_1, та нежилого приміщення (магазин), загальною площею 36,1 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1, є визначена рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 травня 2012 року процедура продажу предмету іпотеки згідно з положеннями статті 38 Закону України "Про іпотеку" шляхом продажу будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, оскільки рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 30 липня 2012 року рішення суду першої інстанції в частині способу реалізації предмету іпотеки змінено не було, а лише виключено з резолютивної частини рішення детальний опис прав та повноважень іпотекодержателя в ході продажу предмету іпотеки на стадії виконання судового рішення. 19 вересня 2013 року Банк звернувся до виконавчого комітету Миргородської міської ради із заявою про виготовлення дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Миргородської міської ради 14 лютого 2008 року на двокімнатну квартиру № АДРЕСА_1, та дубліката свідоцтва про право власності на нежиле приміщення (магазин), загальною площею 36,1 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_5, видане виконавчим комітетом Миргородської міської ради 26 вересня 2007 року на підставі рішення №530 від 26 вересня 2007 року. 29 жовтня 2013 року виконавчий комітет Миргородської міської ради надав Банку відповідь, що рішення судів, на які посилається заявник, не містять права Банку на отримання дублікатів свідоцтва на ім'я ОСОБА_5 або обов'язку виконавчого комітету Миргородської міської ради його видати. На підставі викладеного у задоволенні заяви було відмовлено. 27 вересня 2013 року Банк звернувся із заявою до ДКП "Миргородтехінвентаризація" щодо виготовлення та видачі дубліката технічного паспорта на вищевказані двокімнатну квартиру та нежитлове приміщення (магазин). 02 жовтня 2013 року ДКП "Миргородтехінвентаризація" у задоволені заявленого клопотання відмовлено з посиланням на рішення Апеляційного суду Полтавської області, яким виключено право Банку на виготовлення та одержання копій технічних паспортів. Також у відповіді зазначено, що станом на 2013 рік підтвердження права власності зазначених об'єктів нерухомості за ОСОБА_5 в органах БТІ відсутнє, оскільки з 01 січня 2013 року повноваження щодо реєстрації прав власності передані новоствореним структурним підрозділам, підпорядкованим Міністерству юстиції України. До того ж термін "дублікат технічного паспорту" відсутній в Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, на яку посилається заявник. Суд першої інстанції, розглянувши справу по суті, дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, в зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог відмовив. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання права Банку на отримання у виконавчому комітеті Миргородської міської ради дублікатів правовстановлюючих документів на двокімнатну квартиру № 142, що знаходиться по АДРЕСА_1, та нежиле приміщення (магазин), що розташоване по АДРЕСА_1; визнання права бути замовником та витребувати від власного імені копії технічного паспорту та інших правовстановлюючих документів, які є в наявності у БТІ, виготовлення та одержання нового технічного паспорту та інших правовстановлюючих документів на квартиру та нежитлове приміщення (магазин), та надання всіх інших повноважень, які матиме стягувач на стадії виконання рішення суду; визнання права бути замовником та витребувати від власного імені в органах Державного реєстру прав на нерухоме майно, нотаріуса витяги з державного реєстру прав на предмет іпотеки, бути замовником та витребувати від власного імені довідки та документи, що будуть необхідні для укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, доступ до предмету іпотеки, на отримання довідки про склад сім'ї та зареєстрованих у квартирі осіб, право здійснювати будь-які платежі, що стосуються предмету іпотеки, право на здійснення оцінки іпотечного майна за участю суб'єкта оціночної діяльності за власним вибором з виготовленням звіту незалежної оцінки; визнання права подавати від імені іпотекодавця в органи Державної реєстрації прав, нотаріусу документи, необхідні для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки згідно отриманих дублікатів правовстановлюючих документів та отримувати останні, а також подавати відповідні заяви, документи та отримувати інші документи від імені іпотекодавця, які пов'язані з оформленням права власності, та приймаючи у цій частині нове рішення про закриття провадження щодо цієї частини позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір про право, що виключає розгляд даного спору в зазначеній частині в порядку адміністративного судочинства. Посилаючись на частину першу статті 15 Цивільного процесуального кодексу України та частину першу статті 16 Цивільного кодексу України апеляційний суд вказав на те, що вищевказані позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Стосовно вимог позивача про визнання протиправними дій виконавчого комітету Миргородської міської ради щодо ненадання Банку дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зобов'язання видати такі документи, суди першої та апеляційної інстанцій, пославшись на Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, зазначили, що загальними підставами для видачі дубліката свідоцтва про право власності є його втрата чи зіпсування, а не ухилення боржника, в даному випадку ОСОБА_5, від передачі Банку оригіналів правовстановлюючих документів, які не є зіпсованими або втраченими. Також суд зазначив, що жодних доказів вчинення дій, передбачених статтею 38 Закону України "Про іпотеку", спрямованих на реалізацію предмета іпотеки, крім направлення на адресу іпотекодавця ОСОБА_5 листа від 09 липня 2013 року № 07-14Є618, Банк не надав. Крім того, посилання позивача при зверненні до виконавчого комітету Миргородської міської ради на обов'язковість виконання рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 травня 2012 року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, та нежитлове приміщення (магазин) за адресою: АДРЕСА_1, не є належною підставою для видачі позивачеві дублікатів свідоцтв про право власності на вказані об'єкти, оскільки рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 30 липня 2012 року було виключено з резолютивної частини рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 травня 2012 року посилання на надання Банку, зокрема, права на одержання дублікатів правовстановлюючих документів. Щодо позовних вимог Банку до ДКП "Миргородтехінвентаризація" про визнання протиправними дій щодо ненадання дублікатів технічних паспортів на майно, яке є предметом іпотеки, та зобов'язання надати такі документи, суд апеляційної інстанції, погодившись з висновком суду першої інстанції про їх безпідставність, правильно зазначив, що відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, для виготовлення технічної документації щодо будь-якого нерухомого майна, суб'єкт звернення повинен укласти з органом технічної інвентаризації відповідний договір. Проте, вказаної процедури позивач не дотримався, обмежившись лише надісланням відповідачу заяви з вимогою видати дублікати технічних паспортів на майно. При цьому, апеляційний суд відмітив, що вказаною Інструкцією видача дублікатів технічних паспортів на нерухоме майно взагалі не передбачена та з 01 січня 2013 року в органах БТІ відсутні інвентаризаційні справи щодо нерухомого майна, які передані до органів державної реєстрації Міністерства юстиції України. Приймаючи рішення про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Банку про зобов'язання Реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції здійснити реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, суди виходили з того, що процесуальним законом передбачена можливість звернення до адміністративного суду у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, які б порушували права чи інтереси юридичної особи. У зв'язку із цим та оскільки Банк до Реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції із заявою про реєстрацію права власності на квартиру № АДРЕСА_1, та нежитлового приміщення (магазин), загальною площею 31,6 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1, не звертався, і відповідно жодних відмов до теперішнього часу не отримував, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про передчасність зазначених позовних вимог. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до частин першої, четвертої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. У відповідності до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення. Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Положеннями частин першої, третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до положень статті 38 Закону України "Про іпотеку" якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог. Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог. Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього. Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта коштів повертається іпотекодавцю. Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки. Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов'язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки. Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. У відповідності до підпункту "а" пункту 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно: органами місцевого самоврядування - фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Пунктом 8.6 вказаного Тимчасового положення передбачено, що у разі втрати або зіпсування свідоцтва про право власності органом, який проводив оформлення права власності на нерухоме майно, за заявою власника (власників) або уповноваженої ним (ними) особи, до якої додається опубліковане в пресі повідомлення про недійсність втраченого або зіпсованого свідоцтва про право власності, видається дублікат свідоцтва про право власності. Порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд визначає Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (далі - Інструкція). Відповідно пункту 1.2 Інструкції технічна інвентаризація проводиться у таких випадках: перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту; перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва; перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділення частки з об'єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об'єднання або виділення частки завершений будівництвом об'єкт приймався в експлуатацію. В інших випадках технічна інвентаризація проводиться за бажанням замовника. Пунктом 1.4 Інструкції передбачено, що на підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи (додаток 1) та технічні паспорти (додатки 2-8, 18), які скріплюються підписом керівника та печаткою суб'єкта господарювання, а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката та його печаткою. Термін виконання робіт з технічної інвентаризації встановлюється договором. Розмір та порядок оплати робіт із технічної інвентаризації визначаються у договорі за домовленістю сторін. Інвентаризаційна справа формується і ведеться на кожен об'єкт нерухомого майна на весь час його існування та зберігається в органі державної реєстрації прав за місцезнаходженням такого об'єкта (пункт 1.5 Інструкції). Для проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна замовниками укладаються договори (пункт 1.7 Інструкції). Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". За визначеннями, які надані у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Як встановлено частиною першою статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. У зв'язку із цим колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог Банку про визнання протиправними дій виконавчого комітету Миргородської міської ради щодо ненадання Банку дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зобов'язання видати такі документи; до ДКП "Миргородтехінвентаризація" про визнання протиправними дій щодо ненадання дублікатів технічних паспортів на майно, яке є предметом іпотеки, та зобов'язання надати такі документи, а також до Реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції про зобов'язання здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно (квартиру № АДРЕСА_1, та нежитлового приміщення (магазин), загальною площею 31,6 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1). Правильною, на думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, суд апеляційної інстанцій закрив провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання права Банку на отримання у виконавчому комітеті Миргородської міської ради дублікатів правовстановлюючих документів на двокімнатну квартиру № АДРЕСА_1, та нежиле приміщення (магазин), що розташоване по АДРЕСА_1; визнання права бути замовником та витребувати від власного імені копії технічного паспорту та інших правовстановлюючих документів, які є в наявності у БТІ, виготовлення та одержання нового технічного паспорту та інших правовстановлюючих документів на квартиру та нежитлове приміщення (магазин), та надання всіх інших повноважень, які матиме стягувач на стадії виконання рішення суду; визнання права бути замовником та витребувати від власного імені в органах Державного реєстру прав на нерухоме майно, нотаріуса витяги з державного реєстру прав на предмет іпотеки, бути замовником та витребувати від власного імені довідки та документи, що будуть необхідні для укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, доступ до предмету іпотеки, на отримання довідки про склад сім'ї та зареєстрованих у квартирі осіб, право здійснювати будь-які платежі, що стосуються предмету іпотеки, право на здійснення оцінки іпотечного майна за участю суб'єкта оціночної діяльності за власним вибором з виготовленням звіту незалежної оцінки; визнання права подавати від імені іпотекодавця в органи Державної реєстрації прав, нотаріусу документи, необхідні для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки згідно отриманих дублікатів правовстановлюючих документів та отримувати останні, а також подавати відповідні заяви, документи та отримувати інші документи від імені іпотекодавця, які пов'язані з оформленням права власності, оскільки вирішення наведених позовних вимог не належить до юрисдикції адміністративних судів, їх розгляд повинен здійснюватися в порядку цивільного судочинства. Оскаржувані судові рішення суду першої інстанції у не скасованій частині та апеляційного суду є законними і обґрунтованим, підстав для їх скасування або зміни немає. Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчинення процесуальних дій. На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України у х в а л и л а: Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Полтавське регіональне управління Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у не скасованій частині та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Полтавське регіональне управління Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Дочірнього комунального підприємства "Миргородтехінвентаризація", Реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання прав, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - без зміни. Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді Горбатюк С.А. Кравцов О.В. Черпіцька Л.Т. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64890405
  17. Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2017 року м. Київ К/800/29580/16 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач) Суддів Кравцова О.В. Мороз Л.Л. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" (далі - ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка") до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марцинкевич Лілії Анатоліївни, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про скасування рішень за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Укрсоцбанк" на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року в с т а н о в и л а : У вересні 2016 року ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" в Хмельницькому окружному адміністративному суді пред'явило позов до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марцинкевич Л.А., третя особа - ПАТ "Укрсоцбанк" про скасування рішень. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 13 травня 2010 року та 20 вересня 2011 року між ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" (іпотекодавець) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель), укладено ряд нотаріально посвідчених та зареєстрованих в Державному реєстрі правочинів іпотечних договорів. За їх умовами в якості забезпечення виконання власних зобов'язань за договором про надання відновлюваної кредитної лінії, договором про надання мультивалютної відновлюваної кредитної лінії, генеральним договором про здійснення кредитування, товариством в іпотеку надано об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресами: м. Хмельницький, вул. Ярослава Мудрого, 4; Хмельницька область, м. Ізяслав, вул. Жовтнева, 16-в. На підставі зазначених договорів іпотеки приватним нотаріусом Хмельницького нотаріального округу Папкою Т.В. накладено заборони щодо відчуження перелічених у договорах об'єктів нерухомого майна, про що у Державному реєстрі правочинів іпотечних договорів здійснено відповідні записи. У кожному іпотечному договорі погоджено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки наступним чином: у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодацем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Частиною третьою статті 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Між тим, всупереч вказаній вимозі Закону за відсутності звіту про оцінку предметів договорів іпотеки, Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марцинкевич Л.А. прийняті у цій справі спірні рішення, якими за ПАТ "Укрсоцбанк" здійснено державну реєстрацію на об'єкти нерухомого майна, які були предметом іпотечних договорів. Також вказувало на позбавлення Товариства права щодо відшкодування іпотекодержателем 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Просило скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марцинкевич Л.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 липня 2016 року №№ 30328412; 30347280; 30347472; 30347574; 30347692; 30347777; 30347893; 30347953; 30348003; 30328408; 30328404. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту першого частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Роз'яснено позивачу право на звернення із цим позовом в порядку господарського судочинства. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2016 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. У касаційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк", вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з порушенням вимог процесуального права, просить його скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту першого частини першої статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Суд, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16, дійшов висновку, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини виникли в зв'язку із невиконанням умов цивільно-правових угод (договорів іпотеки), тобто випливають з договірних відносин, а відтак вказав на те, що спір повинен вирішуватись за правилами господарського судочинства. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, суд апеляційної інстанції, посилаючись на вимоги пункту першого частини першої статті 244-2 КАС України, за змістом якого, зокрема, суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів, дійшов висновку що спір є публічно - правовим, а тому повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне. Відповідно до пункту першого частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У пункті 7 частини першої вказаної статті визначено поняття суб'єкту владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. (пункт перший частини другої статті 17 КАС України). Таким чином, нормами КАС України, без зазначення будь-яких виключень, передбачено, що до компетенції адміністративних судів, належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Закон України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. До повноважень суб'єктів державної реєстрації прав, як визначено у частині першій статті 9 Закону № 1952-IV, належить забезпечення: - проведення державної реєстрації прав; - ведення Державного реєстру прав; - взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; - формування та зберігання реєстраційних справ; - здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За змістом пункту другого частини першої та пунктів першого, другого частини третьої статті 10 Закону України № 1952-IV нотаріус є державним реєстратором. Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: - відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; - відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; - відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; - наявність обтяжень прав на нерухоме майно; - наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції про те, що даний спір є публічно-правовим, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із здійсненням нотаріусом владних управлінських функцій, пов'язаних із прийняттям управлінських рішень без дотримання процедури їх прийняття і не стосується виконанням умов цивільно-правових угод (договорів іпотеки). Оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни немає. Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції. Відповідно до частини третьої статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1 КАС України, колегія суддів у х в а л и л а : Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" відхилити, а ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марцинкевич Лілії Анатоліївни, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про скасування рішень - залишити без зміни. Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді Горбатюк С.А. Кравцова О.В. Мороз Л.Л. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64860560
  18. Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" грудня 2016 р. м. Київ К/800/18038/16 Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Кравцова О.В., суддів Єрьоміна А.В., Калашнікової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» до Міністерства юстиції України, державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка Сергія Петровича, державного реєстратора Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області Філя Андрія Миколайовича, Ніжинського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Закрите акціонерне товариство "Слов'янськолія", про визнання неправомірними дій державного реєстратора, скасування запису про реєстрацію права власності,- ВСТАНОВИВ: У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області Філя А.М., Ніжинського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції, Державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка С.П., Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної реєстрації, треті особи: ПАТ «Державний ощадний банк України», ЗАТ «Слов'янськолія», в якому просило: 1. визнати протиправними дії державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції прав на нерухоме майно Філюка С.П. щодо прийняття рішення 9 жовтня 2015 року про проведення державної реєстрації права власності за ПАТ "Державний ощадний банк України" на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані: Донецька область, м.Слов'янськ, будинок 85; 2. визнати протиправним та скасувати рішення від 9 жовтня 2015 року № 25159848 державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції прав на нерухоме майно Філюка С.П., яким здійснено державну реєстрацію права власності за ПАТ "Державний ощадний банк України" на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані: Донецька область, м. Слов'янськ, будинок 85; 3. визнати протиправними дії державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції прав на нерухоме майно Філюка С.П. щодо прийняття рішення 9 жовтня 2015 року про проведення державної реєстрації права власності за ПАТ "Державний ощадний банк України" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0009), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 1,9041 га, цільове призначення якої - рекреаційного призначення (для обслуговування спортивних і фізкультурно-оздоровчих полів та майданчиків для футболу), що знаходиться в межах кордону: А-А - землі Слов'янської міської ради; 4. визнати протиправним та скасувати рішення від 9 жовтня 2015 року державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції прав на нерухоме майно Філюка С.П., яким вирішено провести державну реєстрацію права власності за ПАТ "Державний ощадний банк України" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0009), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 1,9041 га, цільове призначення якої-рекреаційного призначення (для обслуговування спортивних і фізкультурно-оздоровчих полів та майданчиків для футболу), що знаходиться в межах кордону: А-А - землі Слов'янської міської ради; 5. визнати протиправними дії державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції прав на нерухоме майно Філюка С.П. щодо прийняття рішення 9 жовтня 2015 року про проведення державної реєстрації права власності за ПАТ "Державний ощадний банк України" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0047), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 25,8488 га, цільове призначення якої - підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А - Б - землі ПП "Строймеханік", Б-В, И-К, М-Н, О-П, Р-А - землі Слов'янської міської ради, В-Г - землі ТОВ "Промислово-торгова компанія "Велес", Г-Д - землі ВАТ "Содовий завод", Д-Е, Ж-И - землі ТОВ "Реактив", Е-Ж - землі Слов'янської міської ради, К-Л - землі ЗАТ "Самоцвіти", Л-М, Н-0 - землі ДП "Донецька залізниця", П-Р - землі ТОВ "Ліміт"; 6. визнати протиправним та скасувати рішення від 9 жовтня 2015 року державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції прав на нерухоме майно Філюка С.П., яким проведено державну реєстрацію права власності за ПАТ "Державний ощадний банк України" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0047), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 25,8488 га, цільове призначення якої-підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А - Б - землі ПП "Строймеханік", Б-В, И-К, М-Н, О-П, Р-А - землі Слов'янської міської ради, В-Г - землі ТОВ "Промислово-торгова компанія "Велес", Г-Д - землі ВАТ "Содовий завод", Д-Е, Ж-И - землі ТОВ "Реактив", Е-Ж - землі Слов'янської міської ради, К-Л - землі ЗАТ "Самоцвіти", Л-М, Н-0 - землі ДП "Донецька залізниця", П-Р - землі ТОВ "Ліміт"; 7. визнати протиправним дії державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції прав на нерухоме майно Філюка С.П. щодо прийняття рішення 9 жовтня 2015 року про проведення державної реєстрації права власності за ПАТ "Державний ощадний банк України" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0048), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 0,0149 га, цільове призначення якої - підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А- А - землі Слов'янської міської ради; 8. визнати протиправним та скасувати рішення від 9 жовтня 2015 року державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції прав на нерухоме майно Філюка С.П., яким проведено державну реєстрацію права власності за ПАТ "Державний ощадний банк України" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0048), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 0,0149 га, цільове призначенні якої-підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А- А - землі Слов'янської міської ради; 9. визнати протиправними дії державного реєстратора реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області Філя А.М. (Чернігівська обл., м. Ніжин, пл. ім. Івана Франка, 1) щодо реєстрації за ПАТ "Державний ощадний банк України" права власності на нежитлові будівлі (основних будівель - 90, споруд - 9) загальною площею 70030,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд.85. 10. скасувати державну реєстрацію права власності ПАТ «Державний ощадний банк України», яка була здійснена Державним реєстратором Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області Філем А.М. на нежитлові будівлі (основних будівель - 90, споруд - 9) загальною площею 70030,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Слав'янськ, вул. Свободи, буд. 85; 11. зобов'язати Ніжинське міськрайонне управління юстиції в особі реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності, за номером запису про право власності 11545123, зареєстровану за ПАТ "Державний ощадний банк України на нежитлові будівлі (основних будівель - 90, споруд - 9) загальною площею 70030,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька обл., м.Слов'янськ, вул. Свободи, буд.85; 12. поновити запис № 4601640 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай" на нежитлові будівлі (основних будівель - 90, споруд - 9) загальною площею 70030,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд.85, який був внесений на підставі договору купівлі-продажу від 22 серпня 2011 року; 13. зобов'язати Ніжинське міськрайонне управління юстиції в особі реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції поновити запис №4601640 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" на нежитлові будівлі (основних будівель - 90, споруд - 9) загальною площею 70030,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька обл., м.Слов'янськ, вул.Свободи, буд.85, який був внесений на підставі договору купівлі-продажу від 22 серпня 2011 року; 14. визнати протиправними дії державного реєстратора реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області Філя А.М. щодо реєстрації за ПАТ "Державний ощадний банк України" права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0047), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 25,8488 га, цільове призначення якої - підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А - Б - землі ПП "Строймеханік", Б-В, И-К, М-Н, О-П, Р-А - землі Слов'янської міської ради, В-Г - землі ТОВ "Промислово-торгова компанія "Велес", Г-Д - землі ВАТ "Содовий завод", Д-Е, Ж-И - землі ТОВ "Реактив", Е-Ж - землі Слов'янської міської ради, К-Л - землі ЗAT "Самоцвіти", Л-М, Н-О - землі ДП "Донецька залізниця", П-Р - землі ТОВ "Ліміт", номер запису про право власності 11541885; 15. скасувати державну реєстрацію права власності ПАТ "Державний ощадний банк України" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0047), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 25,8488 га, цільове призначення якої - підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А - Б -землі ПП "Строймеханік", Б-В, И-К, М-Н, О-П, Р-А - землі Слов'янської міської ради, В-Г - землі ТОВ "Промислово-торгова компанія "Велес", Г-Д - землі ВАТ "Содовий завод", Д-Е, Ж-И - землі ТОВ "Реактив", Е-Ж - землі Слов'янської міської ради, К-Л - землі ЗАТ "Самоцвіти", Л-М, Н-0 - землі ДП "Донецька залізниця", П-Р - землі ТОВ "Ліміт", номер запису про право власності 11541885; 16 зобов'язати Ніжинське міськрайонне управління юстиції в особі реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності ПАТ "Державний ощадний банк України" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0047), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 25,8488 га, цільове призначення якої - підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А - Б - землі ПП "Строймеханік", Б-В, И-К, М-Н, О-П, Р-А - землі Слов'янської міської ради, В-Г - землі ТОВ "Промислово-торгова компанія "Велес", Г-Д - землі ВАТ "Содовий завод", Д-Е, Ж-И - землі ТОВ "Реактив", Е-Ж - землі Слов'янської міської ради, К-Л - землі ЗАТ "Самоцвіти", Л-М, Н-О - землі ДП "Донецька залізниця", П-Р - землі ТОВ "Ліміт", номер запису про право власності 11541885; 17. поновити запис №4358935, про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0047), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 25,8488 га, цільове призначення якої - підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А - Б - землі ПП "Строймеханік", Б-В, И-К, М-Н, О-П, Р-А - землі Слов'янської міської ради, В-Г - землі ТОВ "Промислово-торгова компанія "Велес", Г-Д - землі ВАТ "Содовий завод", Д-Е, Ж-И - землі ТОВ "Реактив", Е-Ж - землі Слов'янської міської ради, К-Л - землі ЗАТ "Самоцвіти", Л-М, Н-О - землі ДП "Донецька залізниця", П-Р - землі ТОВ "Ліміт", який був внесений на підставі договору купівлі-продажу від 10 березня 2011 року; 18 зобов'язати Ніжинське міськрайонне управління юстиції в особі реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції поновити запис № 4358935, про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0047), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 25,8488 га, цільове призначення якої - підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А - Б - землі ПП "Строймеханік", Б-В, И-К, М-Н, О-П, Р-А - землі Слов'янської міської ради, В-Г - землі ТОВ "Промислово-торгова компанія "Велес", Г-Д - землі ВАТ "Содовий завод", Д-Е, Ж-И - землі ТОВ "Реактив", Е-Ж - землі Слов'янської міської ради, К-Л - землі ЗАТ "Самоцвіти", Л-М, Н-О - землі ДП "Донецька залізниця", П-Р - землі ТОВ "Ліміт", який був внесений на підставі договору купівлі-продажу від 10 березня 2011 року; 19. визнати протиправними дії державного реєстратора реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області Філя А.М. щодо реєстрації за ПАТ "Державний ощадний банк України" права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0048), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 0,0149 га, цільове призначення якої - підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А- А - землі Слов'янської міської ради, номер запису про право власності 11541445; 20. скасувати державну реєстрацію права власності ПАТ "Державний ощадний банк України" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0048), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 0,0149 га, цільове призначення якої - підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А- А - землі Слов'янської міської ради, номер запису про право власності 11541445; 21. зобов'язати Ніжинське міськрайонне управління юстиції в особі реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (м.Київ, вул. Госпітальна, 12г, ЄДРПОУ 00032129) на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0048), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 0,0149 га, цільове призначення якої - підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А- А - землі Слов'янської міської ради, номер запису про право власності 11541445. 22. поновити запис №4358935 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0048), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 0,0149 га, цільове призначення якої - підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А- А - землі Слов'янської міської ради, який був внесений на підставі договору купівлі-продажу від 10 березня 2011 року; 23. зобов'язати Ніжинське міськрайонне управління юстиції в особі реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції поновити запис №4358935 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0048), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 0,0149 га, цільове призначення якої - підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А- А - землі Слов'янської міської ради, який був внесений на підставі договору купівлі-продажу від 10 березня 2011 року; 24. визнати протиправними дії державного реєстратора реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області Філя А.М. щодо реєстрації за ПАТ "Державний ощадний банк України" права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0009), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 1,9041 га, цільове призначення якої - рекреаційного призначення (для обслуговування спортивних і фізкультурно-оздоровчих полів та майданчиків для футболу), що знаходиться в межах кордону: А-А - землі Слов'янської міської ради, номер запису про право власності 11544471; 25. скасувати державну реєстрацію права власності ПАТ "Державний ощадний банк України" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0009), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 1,9041 га, цільове призначення якої - рекреаційного призначення (для обслуговування спортивних і фізкультурно-оздоровчих полів та майданчиків для футболу), що знаходиться в межах кордону: А-А - землі Слов'янської міської ради, номер запису про право власності 11544471; 26. зобов'язати Ніжинське міськрайонне управління юстиції в особі реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності ПАТ "Державний ощадний банк України" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0009), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 1,9041 га, цільове призначення якої - рекреаційного призначення (для обслуговування спортивних і фізкультурно-оздоровчих полів та майданчиків для футболу), що знаходиться в межах кордону: А-А - землі Слов'янської міської ради, номер запису про право власності 11544471; 27. поновити запис № 4358935 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0009), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 1,9041 га, цільове призначення якої -рекреаційного призначення (для обслуговування спортивних і фізкультурно-оздоровчих полів та майданчиків для футболу), що знаходиться в межах кордону: А-А - землі Слов'янської міської ради, який був внесений на підставі договору купівлі-продажу від 10 березня 2011 року; 28. зобов'язати Ніжинське міськрайонне управління юстиції в особі реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції поновити запис №4358935 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0009), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 1,9041 га, цільове призначення якої - .рекреаційного призначення (для обслуговування спортивних і фізкультурно-оздоровчих полів та майданчиків для футболу), що знаходиться в межах кордону: А-А - землі Слов'янської міської ради, який був внесений на підставі договору купівлі-продажу від 10 березня 2011 року. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року позовні вимоги - задоволено частково. Визнано протиправними дії державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції прав на нерухоме майно Філюка С.П. щодо прийняття рішення 9 жовтня 2015 року про проведення державної реєстрації права власності за ПАТ "Державний ощадний банк України" на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані: Донецька область, м.Слов'янськ, будинок 85. Визнано протиправним та скасовано рішення від 9 жовтня 2015 року №25159848 державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції прав на нерухоме майно Філюка С.П., яким проведено державну реєстрацію права власності за ПАТ "Державний ощадний банк України" на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані: Донецька область, м.Слов'янськ, будинок 85. Визнано протиправними дії державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції прав на нерухоме майно Філюка С.П. щодо прийняття рішення 9 жовтня 2015 року про проведення державної реєстрації права власності за ПАТ "Державний ощадний банк України" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0009), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 1,9041 га, цільове призначення якої - рекреаційного призначення (для обслуговування спортивних і фізкультурно-оздоровчих полів та майданчиків для футболу), що знаходиться в межах кордону: А-А - землі Слов'янської міської ради. Визнано протиправним та скасовано рішення від 9 жовтня 2015 року державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції прав на нерухоме майно Філюка С.П., яким проведено державну реєстрацію права власності за ПАТ "Державний ощадний банк України" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0009), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 1,9041 га, цільове призначення якої-рекреаційного призначення (для обслуговування спортивних і фізкультурно-оздоровчих полів та майданчиків для футболу), що знаходиться в межах кордону: А-А - землі Слов'янської міської ради. Визнано протиправними дії державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції прав на нерухоме майно Філюка С.П. щодо прийняття рішення 9 жовтня 2015 року про проведення державної реєстрації права власності за ПАТ "Державний ощадний банк України" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0047), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 25,8488 га, цільове призначення якої - підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А - Б - землі ПП "Строймеханік", Б-В, И-К, М-Н, О-П, Р-А - землі Слов'янської міської ради, В-Г - землі ТОВ "Промислово-торгова компанія "Велес", Г-Д - землі ВАТ "Содовий завод", Д-Е, Ж-И - землі ТОВ "Реактив", Е-Ж - землі Слов'янської міської ради, К-Л - землі ЗАТ "Самоцвіти", Л-М, Н-0 - землі ДП "Донецька залізниця", П-Р - землі ТОВ "Ліміт". Визнано протиправним та скасовано рішення від 9 жовтня 2015 року державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції прав на нерухоме майно Філюка С.П., яким проведено державну реєстрацію права власності за ПАТ "Державний ощадний банк України" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0047), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 25,8488 га, цільове призначення якої-підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А - Б - землі ПП "Строймеханік", Б-В, И-К, М-Н, О-П, Р-А - землі Слов'янської міської ради, В-Г - землі ТОВ "Промислово-торгова компанія "Велес", Г-Д - землі ВАТ "Содовий завод", Д-Е, Ж-И - землі ТОВ "Реактив", Е-Ж - землі Слов'янської міської ради, К-Л - землі ЗАТ "Самоцвіти", Л-М, Н-0 - землі ДП "Донецька залізниця", П-Р - землі ТОВ "Ліміт". Визнано протиправними дії державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції прав на нерухоме майно Філюка С.П. щодо прийняття рішення 9 жовтня 2015 року про проведення державної реєстрації права власності за ПАТ "Державний ощадний банк України" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0048), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 0,0149 га, цільове призначення якої - підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А- А - землі Слов'янської міської ради Визнано протиправним та скасовано рішення від 9 жовтня 2015 року державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції прав на нерухоме майно Філюка С.П., яким вирішено: провести державну реєстрацію права власності за ПАТ "Державний ощадний банк України" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0048), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 0,0149 га, цільове призначенні якої-підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А- А - землі Слов'янської міської ради. Зобов'язано Ніжинське міськрайонне управління юстиці в особі реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції внести запис до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав власності, за номером запису про право власності 11545123, зареєстровану за ПАТ "Державний ощадний банк України" загальною площею 70030,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька обл., м.Слов'янськ, вул. Свободи, буд.85. Зобов'язано Ніжинське міськрайонне управління юстиції в особі реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції внести запис до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав власності ПАТ "Державний ощадний банк України" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0047), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 25,8488 га, цільове призначення якої - підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А - Б - землі ПП "Строймеханік", Б-В, И-К, М-Н, О-П, Р-А - землі Слов'янської міської ради, В-Г - землі ТОВ "Промислово-торгова компанія "Велес", Г-Д - землі ВАТ "Содовий завод", Д-Е, Ж-И - землі ТОВ "Реактив", Е-Ж - землі Слов'янської міської ради, К-Л - землі ЗАТ "Самоцвіти", Л-М, Н-О - землі ДП "Донецька залізниця", П-Р - землі ТОВ "Ліміт", номер запису про право власності 11541885. Зобов'язано Ніжинське міськрайонне управління юстиції в особі реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції внести запис до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав власності ПАТ "Державний ощадний банк України" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0048), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 0,0149 га, цільове призначення якої - підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А- А - землі Слов'янської міської ради, номер запису про право власності 11541445; Зобов'язано Ніжинське міськрайонне управління юстиції в особі реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції внести запис до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав власності ПАТ "Державний ощадний банк України" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0009), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 1,9041 га, цільове призначення якої - рекреаційного призначення (для обслуговування спортивних і фізкультурно-оздоровчих полів та майданчиків для футболу), що знаходиться в межах кордону: А-А - землі Слов'янської міської ради, номер запису про право власності 11544471. Зобов'язано Ніжинське міськрайонне управління юстиції в особі реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції поновити запис №4601640 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" на нежитлові будівлі (основних будівель - 90, споруд - 9) загальною площею 70030,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Слов'янськ, вул.Свободи, буд.85, який був внесений на підставі договору купівлі-продажу від 22 серпня 2011 року. Зобов'язано Ніжинське міськрайонне управління юстиції в особі реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції поновити запис №4358935, про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0047), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 25,8488 га, цільове призначення якої - підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А - Б -землі ПП "Строймеханік", Б-В, И-К, М-Н, О-П, Р-А - землі Слов'янської міської ради, В-Г - землі ТОВ "Промислово-торгова компанія "Велес", Г-Д - землі ВАТ "Содовий завод", Д-Е, Ж-И - землі ТОВ "Реактив", Е-Ж - землі Слов'янської міської ради, К-Л - землі ЗАТ "Самоцвіти", Л-М, Н-О - землі ДП "Донецька залізниця", П-Р - землі ТОВ "Ліміт", який був внесений на підставі договору купівлі-продажу від 10 березня 2011 року. Зобов'язати Ніжинське міськрайонне управління юстиції в особі реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції поновити запис №4358935 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0048), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 0,0149 га, цільове призначення якої - підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А- А - землі Слов'янської міської ради, який був внесений на підставі договору купівлі-продажу від 10 березня 2011 року. Зобов'язати Ніжинське міськрайонне управління юстиції в особі реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції поновити запис №4358935 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" на земельну ділянку (кадастровий номер 1414100000:01:008:0009), що розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площею 1,9041 га, цільове призначення якої - .рекреаційного призначення (для обслуговування спортивних і фізкультурно-оздоровчих полів та майданчиків для футболу), що знаходиться в межах кордону: А-А - землі Слов'янської міської ради, який був внесений на підставі договору купівлі-продажу від 10 березня 2011 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2016 року рішення першої інстанції в частині задоволення позовних вимог - скасовано. В цій частині прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року. ПАТ «Державний ощадний банк України» були надіслані заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просило скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційної інстанції - без змін. Справу розглянуто в порядку письмового провадження, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). Враховуючи положення частини другої статті 220 КАС України, колегія суддів здійснює перегляд судового рішення в межах касаційної скарги. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ЗАТ «Слов'янськолія» (продавець) та ТОВ «Торговельна компанія «Урожай» (покупець), посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Крамною І.Р. 22 серпня 2011 року, позивач набув право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі загальною площею 70030,8 кв.м., що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок 85, а саме: №Найменування будівлі або спорудиЛітера № за планом земельної ділянкиМатеріали стін будівель та спорудЗагальна площа кв.м.1кузня1шлакоблок149,92Приміщення ЦРП2цегла247,23гідрозавод3цегла2773,84Будівля дистиляції4цегла1219,85Будівля транспортного цеху6шлакоблок196,76.Лабораторія МЕЦа, Кр.УГОЛ7уегла783,67.Механічна майстерня8цегла218,28.Олійнозливна № 19цегла57,69. олійновагова9Ацегла20,410заправочна станція10цегла9.011Заправ очна станція (склад)10-ацегла86,312Центральний матеріальний склад11цегла989,513Відстійник12Залізобетон100,0014Насосна13Цегла21,015Підстанція № 1 МЕЦ14Шлакоблок110,216Центральний тепловий пункт № 134 (об'єкт незавершеного будівництва)15Залізобетон і цегла420,217Участок роз плющення соапстока16Залізобетон і цегла648,818АБК транспортного цеху (об'єкт незавершеного будівництва)17Залізобетон1489,019Склад шроту18цегла1413,920Мазутна станція19цегла45,921Навіс для солі20цегла358,822Склад хімічних речовин21цегла2274,523Насосна станція фекальних вод22цегла99,024Автопавільйон23Метал58,825Склад для зберігання газових балонів24Метал5,826Вбиральна МЕЦ25цегла10,427Олійнозливна № 326цегла192,528Сарай будівничо-господарського цеху28цегла496,529Компресорна станція30цегла43,030Кислотна насосна31цегла27,731Постачання водо обігу32цегла480,732Склад моделей, ремонтні та підсобні приміщення з/д цеху33цегла257,833Градирна установка МЕЦа34цегла42,734Авто вагова (60 т)35цегла173,535Битовка складу шроту36цегла161,336Будівля складу ПММ37цегла8,937Будівля складу ПММ37аБутовий камінь40,738Насосна станція фекальних вод38цегла110,039Будівля начальника охорони та майстерня електроцеху40цегла53,440Цеху41цегла29,041Ливарний цех42цегла273,142Будівля цеху з виробництва та розфасовки рослинних олій43шлакоблок1001,143Основне бензосховище МЕЦа44цегла42,644Будівля олійнозливної № 2 та з/д ваги45цегла49,545Насосна45Ацегла36,346Насосна № 345бцегла11,347Насосна № 545вцегла15,648Насосна № 1-вагова45г цегла91,249Насосна45дцегла12,350Центральна лабораторія46цегла517,551Заводоуправління47Шлакоблок1015,352Ремонтно-механічний цех48цегла1981,653Парок отельний цех49цегла2790,754Авто вагова (30 т)50цегла8,355Пункт охорони51цегла5,656Пункт охорони52цегла4,557Будівля електроцеху та вагової53цегла1154,458Пункт охорони54цегла32,559Склад обладнання та майданчик для металопрокату55бетон1421,260Олійноекстракційний цех56цегла8169,261Приміщення для автотранспорту57цегла710,462Галереї подачі насіння58Шифер та цегла862,663Приймальне обладнання для насіння із залізничних твагів, вежа складу насіння59цегла432,464Сушила62цегла19,165Будівельний цех-пилорама62ацегла146,666Будівельний цех63цегла380,967Тарний цех64шлакоблок1089,268Гараж (об'єкт незавершеного будівництва)65залізобетон677,369Приміщення для автотранспорту (об'єкт незавершеного будівництва)66Шлакоблок та цегла917,470Гараж (об'єкт незавершеного будівництва)67Залізобетон676,171Будівля повітряної компресорної68Залізобетон891,972АБК автотранспорту 69цегла1533,873Пожежна частина та ПВК70цегла474,874Склад лісу71цегла25,575Господарський блок72цегла317,876Розділ очне підсобне господарство72ацегла58,577Льох72бцегла15,378Барабанна сушила насіння73цегла1481,979Елеватор насіння74бетон8450,580Будівля електролізної 75Залізобетон1326,381склад гідро цеху76цегла381,982Будівля лурги77цегла834,783Розпилювальна78цегла177,784Цех рафінації олії79залізобетон2923,985Склад мила80Залізобетон1322,886Цех фасування олії81цегла2985,187Миловарний завод, будівля БРЖ82цегла5332, 5088Склади84цегла217, 489Пункт охорони85цегла33,290Сховище86залізобетон684,091Ворота будівлі складу ПММ1 92Огорожа будівля складу ПММ2 93Мазутозбірник складу ПММ3 94Металеві заправ очні будівлі складу ПММ4 95Огорожа бензосховища МЕЦа5 96Естакада зливу бензосховища МЕЦа6 97Ворота бензосховища МЕЦа7 98Авто-перекидний комплекс8металоконструкція 99Градина установка9 Право власності на вищевказане майно, відповідно до Витягу про державну реєстрацію №10288145 від 22 серпня 2011 року, виданого Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації" м. Слов'янськ, було зареєстровано за ТОВ "ТК "Урожай". 23 серпня 2011 року комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації" м. Слов'янськ видано витяг №31060625 від 23 серпня 2011 року щодо права власності ТОВ "Торговельна компанія "Урожай" на нежитлові будівлі (основних будівель - 90, споруд - 9), зареєстровані на підставі договору купівлі-продажу від 22 серпня 2011 року за №262 10 березня 2011 року за договором купівлі-продажу між ЗАТ Слов'янськолія» (продавець) та ТОВ «ТК «Урожай», позивач став власником наступних земельних ділянок: - кадастровий номер 1414100000:01:008:0009, розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площа 1,9041 га, цільове призначення - землі рекреаційного призначення, що знаходиться в межах кордону: А-А - землі Слов'янської міської ради; - кадастровий номер 1414100000:01:008:0047, розташована за адресою: вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площа 25,8488 га, цільове призначення - підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А - Б - землі ПП «Строймеханік», Б-В, И-К, М-Н, О-П, Р-А - землі Слов'янської міської ради, В-Г - землі ТОВ «Промислово-торгова компанія «Велес», Г-Д - землі ВАТ «Содовий завод», Д-Е, Ж-И землі ТОВ «Реактив», Е-Ж - землі Слов'янської міської ради, K-Л - землі ЗАТ «Самоцвіти», Л-М, Н-О - землі ДП «Донецька залізниця», П-Р - землі ТОВ «Ліміт»; - кадастровий номер 1414100000:01:008:0048, розташована по вул. Свободи, 85, м. Слов'янськ, площа 0,0149 га, цільове призначення - підприємства іншої промисловості (для обслуговування адміністративних та виробничих будівель), що знаходяться в межах кордону: А- А - землі Слов'янської міської ради. 18 квітня 2011 року відділом Держкомзему в місті Слов'янську Донецької області видано три довідки про земельно-кадастровий облік за №23/1136-1, №23/1136-2, №23/1136-3 щодо вищезазначених земельних ділянок, відповідно до яких, землекористувачем є ТОВ «ТК «Урожай». 2 вересня 2011 року у забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії між позивачем та ПАТ «Державний ощадний банк України» укладено Договір іпотеки №484/31/6-1. Предметом вказаного договору іпотеки є об'єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок 85 та три земельні ділянки, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок 85. 18 грудня 2014 року рішенням Господарського суду Запорізької області у справі №908/5476/14, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11 березня 2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 27 травня 2015 року, звернено стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки №484/31/6-1, а саме на об'єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок 85 та три земельні ділянки, що розташовані за адресою: : Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок 85. 13 серпня 2015 року державним реєстратором Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області прийняті заяви ПАТ "Державний ощадний банк України" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційними номерами 12819381, 12819581, 12819833, 12819749. 2 жовтня 2015 року ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі № 189/2327/15-ц за заявою до Закритого акціонерного товариства «Слов'янськолія» про стягнення боргу за договором позики: заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, а також нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна а саме: нерухомого майна - нежитлових будівель, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок 85 та трьох земельних ділянок, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок 85. 2 жовтня 2015 року постановою Державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області накладено арешт на нерухоме майно, а саме: нежитлових будівель, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок 85 та трьох земельних ділянок, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок 85 Державну реєстрацію зазначених обтяжень здійснено Реєстраційною службою Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області 9 жовтня 2015 року. 9 жовтня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюком С.П. прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані: Донецька область, м. Слов'янськ, будинок 85, за ПАТ "Державний ощадний банк України". 9 жовтня 2015 року зареєстровано рішення Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ Філюком С.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 25158523. у реєстрацій службі Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області. Об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка. Адреса: Донецька область, вулиця Свободи, 85, кадастровий номер 1414100000:01:008:0048. 9 жовтня 2015 року о 09:46:22 було зареєстровано рішення Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, м.Київ Філюком Сергієм Петровичем про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 25158954 у реєстрацій службі Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області. Об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка. Адреса: Донецька область, вулиця Свободи, 85, кадастровий номер 1414100000:01:008:0047. 9 жовтня 2015 року о 09:57:53 було зареєстровано рішення Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ Філюком С.П. про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 25159480 у реєстраційній службі Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області. Об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка. Адреса: Донецька область, вулиця Свободи, 85, кадастровий номер 1414100000:01:008:0009. 9 жовтня 2015 року о 10:05:33 було зареєстровано рішення Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ Філюком С.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 25159848 у реєстраційній службі Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області. Опис об'єкта нерухомості: нежитлові будівлі з допоміжними будівлями та спорудами. У період часу з 10:05 год. по 13:37 год. 9 жовтня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області Філем А.М. була проведена реєстрація права власності за ПАТ "Державний ощадний банк України" на нерухоме майно, земельні ділянки із кадастровими номерами 1414100000:01:008:0047 та 1414100000:01:008:0048. 9 жовтня 2015 pоку о 15:02:14 державним реєстратором реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області Філем А.М. був відкритий розділ с номером реєстраційної справи №746587014141 та 9 жовтня 2015 року після 15:02 год. проведена реєстрація права власності за ПАТ "Державний ощадний банк України" на нерухоме майно: земельну ділянку із кадастровим номером 1414100000:01:008:0009 та нежитлові будівлі (основних будівель - 90, споруд - 9) загальною площею 70030,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 85. Отже, спірні рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ПАТ "Державний ощадний банк України" прийняті державним реєстратором Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції прав на нерухоме майно Філюком С.П., а дії щодо внесення запису про реєстрацію права власності - державним реєстратором реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області Філем А.М. Не погоджуючись із діями та прийнятими рішеннями державних реєстраторів, позивач звернувся до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, прийшов до висновку про те, що здійснюючи оскаржувані дії та приймаючи рішення державні реєстратори вийшли за межі наданих їм повноважень. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, прийшов до висновку про правомірність оскаржуваних дій та рішень державних реєстраторів. Колегія суддів не погоджується із вищенаведеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Предметом позову в даній справі є дії та рішення державних реєстраторів щодо державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок 85 та земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 1414100000:01:008:0009, 1414100000:01:008:0047, 1414100000:01:008:0048. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон № 1952-IV; в редакції від 12 серпня 2015 року). Частиною першою статті 2 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно з частиною третьою статті 3 Закону № 1952-IV права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті. Отже, законодавством передбачено територіальний критерій державної реєстрації права власності. Частиною п'ятою статті 15 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів (крім випадків, установлених частиною сьомою цієї статті) з дня надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію і передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення. Тобто, законодавцем встановлено строк, за який державний реєстратор повинен вчинити відповідні реєстраційні дії. Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. З вищенаведеного вбачається, що законодавством передбачена єдина, суцільна процедура здійснення державної реєстрації прав, яка складається із відповідних стадій. Отже, перед прийняттям рішення про державну реєстрацію прав, державний реєстратор повинен встановити факт відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень. З матеріалів справи вбачається, що заяви щодо державної реєстрації були подані 13 серпня 2015 року, однак рішення щодо реєстрації прав прийняті 9 жовтня 2015 року, тобто із пропуском строку, передбаченого Законом. Окрім того, об'єкти реєстрації знаходяться на території Донецької області, однак документи заявниками були подані до реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області, а рішення про реєстрацію права власності приймались державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюком С.П., отже всупереч територіальності наданих державним реєстратором повноважень. Також необхідно врахувати, що на момент прийняття рішень про державу реєстрацію права власності - 9 жовтня 2015 року, діяла заборона державним реєстраторам прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, а також нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна. Колегія суддів не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо непоширення вимоги пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 15 серпня 2014 року № 1354/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року № 992/25769) «Про тимчасові заходи щодо надання послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розташоване в межах територій Луганської та Донецької областей на суб'єктів прийняття рішення про державну реєстрацію прав» (надалі - Наказ № 1354/5). З статті 15 Закону № 1952-IV вбачається, що прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви, прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації - це стадії єдиної процедури державної реєстрації прав. Отже, державний реєстратор спочатку приймає документи, встановлює факт відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень, та приймає рішення про державну реєстрацію прав. Відповідно до частин першої, другої Наказу № 1354/5 заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розташоване в межах територій Луганської та Донецької областей, можуть подаватися як до будь-якого органу державної реєстрації прав на території області, в межах якої розташоване нерухоме майно, так і до органів державної реєстрації прав Харківської, Полтавської, Дніпропетровської, Запорізької, Житомирської, Сумської та Чернігівської областей. У разі подання заяв про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розташоване в межах територій Луганської та Донецької областей, до органів державної реєстрації прав Харківської, Полтавської, Дніпропетровської, Запорізької, Житомирської, Сумської та Чернігівської областей державні реєстратори речових прав на нерухоме майно таких органів проводять державну реєстрацію прав відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року N 868. Отже, вищенаведені норми розповсюджуються на державних реєстраторів і щодо подання документів, і щодо прийняття рішення, оскільки процедура державної реєстрації цілісна і усі стадії виконуються одним державним реєстратором. Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних дій та оскаржуваних рішень, оскільки державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно була проведена із порушенням норм чинного, на момент виникнення спірних відносин, законодавства. Відтак, виходячи з вищенаведених вимог чинного законодавства, суд апеляційної інстанції помилкового зазначив щодо правомірності державної реєстрації прав та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково. На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» задовольнити. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2016 року скасувати. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року залишити в силі. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63358487
  19. Державний герб України ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" березня 2017 р. м. Київ К/800/16009/16 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: Калашнікової О.В., Гончар Л.Я., Мороз Л.Л. секретар судового засідання - Бугаєнко Н. за участю представника ПАТ "Київ-Одяг" - Шевчук А.С. представника позивача - Кучерявий Д.В. представника відповідача - Мельник А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Київ-Одяг" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2016 року у справі №826/1709/16 за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до Головного територіального управління юстиції у м.Києві, третя особа - Юридична особа за законодавством США компанія "Юпітер Сервіс" (Jupiter Service LLC), про визнання протиправними та скасування рішень,- в с т а н о в и л а: В лютому 2016 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернувся до суду із позовом до Головного територіального управління юстиції у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Миронюка Тараса Руслановича Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві від 28 травня 2013 за реєстраційним № 2657403, яким припинено інше речове право (іпотеку) ВАТ АБ «Укргазбанк» на адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20 732,50 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим № 9042; визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Миронюка Тараса Руслановича Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві від 28 травня 2013 за реєстраційним № 2656572, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20 732,50 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим № 9042; визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Миронюка Тараса Руслановича Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві від 29 травня 2013 за реєстраційним № 2684553, яким припинено інше речове право (іпотеку) ВАТ АБ «Укргазбанк» на адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20 732,50 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим № 449; визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Миронюка Тараса Руслановича Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві від 29 травня 2013 за реєстраційним № 2683877, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20 732,50 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим № 449. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2016 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Миронюка Тараса Руслановича Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 28.05.2013 за реєстраційним №2657403, яким припинено інше речове право (іпотеку) ВАТ "АБ "Укргазбанк" на адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20 732,50 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим №9042; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Миронюка Тараса Руслановича Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 28.05.2013 за реєстраційним №2656572, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20 732,50 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим №9042; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Миронюка Тараса Руслановича Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 29.05.2013 за реєстраційним №2684553, яким припинено інше речове право (іпотеку) ВАТ "АБ"Укргазбанк" на адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20 732,50 і розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим №449; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Миронюка Тараса Руслановича Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 29.05.2013 за реєстраційним №2683877, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20 732,50 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим №449. У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Київ-Одяг" (далі - ПАТ «Київ-Одяг») - особа, відносно якої суд вирішив питання про її права та обов'язки, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів зазначає наступне. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки заяви щодо припинення іпотеки та заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подані від імені юридичної особи, яка не мала належної правосуб'єктивності, та на підставі правовстановлюючого документу, не оформленого належним чином, оскаржувані рішення є протиправними. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з цього приводу звертає увагу на наступне. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_9 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві подано заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо обтяження речового права) щодо припинення іпотеки за реєстраційними номерами 1323806 та 1323697 та заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо обтяження речового права) - заборона на нерухоме майно за реєстраційними номерами 12237601 та 1323643 щодо припинення заборони на нерухоме майно (адміністративно - виробничий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1). До зазначених заяв, відповідно до карток їх прийому, було додано наступні документи: лист, серія та номер: б/н, виданий 22.05.2013, видавник: ОСОБА_9; довіреність, серія та номер: б/н, виданий 04.04.2011, видавник: ОСОБА_10; паспорт громадянина Вірменії, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 18.10.2005, видавник: ARМ; картку фізичної особи-платника податків, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 16.03.2010, видавник: ДПА у місті Києві; статут, серія та номер: б/н, виданий 24.05.2013, видавник: ОСОБА_10; рішення, серія та номер: б/н, виданий 16.02.2006, видавник: ОСОБА_10; договір відступлення права вимоги, серія та номер: б/н, виданий 01.04.2009, видавник: Відкрите акціонерне товариство "Укргазбанк"; кредитний договір, серія та номер: 82, виданий 01.10.2008, видавник: Відкрите акціонерне товариство "Укргазбанк"; договір про внесення змін, серія та номер: 1, виданий 03.03.2009, видавник: Відкрите акціонерне А товариство "Укргазбанк"; лист-вимогу, серія та номер: 241021/ЗЗЦ, виданий 14.09.2009, видавник: Відкрите акціонерне товариство "Укргазбанк". Відповідно до п. 2 Довіреності від 18 жовтня 2005 року Компанія Jupiter Service I.I.C.призначає ОСОБА_9, серія НОМЕР_3 від 18.10.2005, бути дійсним та законним повіреним Компанії в усіх державах світу для та в інтересах Компанії виступати як сторона в інтересах Компанії та від імені Компанії і будь-які угоди з будь-якими урядовими державними або місцевими органами влади, публічними органами, об'єднаннями, корпораціями, публічними або приватними компаніями або особами та для цих цілей вести переговори та укладати, підписувати,виконувати, припиняти, заміняти, змінювати або розривати будь-які контракти та угоди або подавати будь-які заяви та здійснювати будь-які платежі або приймати будь-які зобов'язання, які мають відношення до підписання або виконання будь-якого зобов'язання, які мають відношення до підписання або виконання будь-якого вищезазначеного контракту або угоди. Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві за результатами розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: - за реєстраційним номером 1323760 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 2683877, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20 732,50 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріаті кругу Заєць І.О. за реєстровим №449; - за реєстраційним номером 1323806 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 2684553, яким припинено інше речове право (іпотеку) ВАТ АБ "Укргазбанк" на адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20732,50 і розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору наступної іпотеки без оформлення заставної від 27.02.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим №449. - за реєстраційним номером 1323697 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 2657403, яким припинено інше речове право (іпотеку) ВАТ "АБ "Укргазбанк" на адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20 732,50 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Заєць І.О. за реєстровим №9042. - за реєстраційним номером 1323643 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним № 2656572, яким припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна - адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20732,50 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки без оформлення заставної від 27.10.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Заєць І.О. за реєстровим №9042. З цього приводу колегія суддів Вищого адміністративного суд України зазначає наступне. Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту першого частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно. Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 16 Закону заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. Згідно з ч.8 та ч.9 ст.16 цього Закону державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якими встановлено обтяження, особи, в інтересах якої встановлено обтяження, уповноваженої ними особи. Державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів. Частиною 11 ст.16 Закону встановлено, що під час подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - також документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб. У випадках, установлених законом, представник іноземної особи пред'являє документи, легалізовані в установленому нормативно-правовими актами порядку. Відповідно до п.7 ч.2 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом. Згідно з пунктами 63 та 64 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 року 63. Під час проведення державної реєстрації іпотеки заінтересованою особою є іпотекодержатель. У разі проведення державної реєстрації припинення іпотеки заінтересованою особою також є особа, якою припинена іпотека, особа, в інтересах якої припинено іпотеку, та у випадку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", - державний виконавець. Державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою, зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою, анулювання та видачі нової заставної, відступлення прав за іпотечним договором або передачі заставної, видачі дубліката заставної, припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводяться з урахуванням особливостей, визначених цим Порядком. Пунктом 37 цього Порядку передбачено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону. 01 жовтня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ВАТ «Київ-Одяг» було укладено кредитний договір № 82. На забезпечення вищезазначених кредитних договорів між ВАТ АТ «Укргазбанк» та ВАТ «Київ-Одяг» укладено договір іпотеки без оформлення заставної від 27 жовтня 2008 року та договір наступної іпотеки без оформлення заставної від 27 лютого 2009 року (том 1, а.с.145, 153), відповідно до яких, предметом іпотеки є адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20 732, 500 кв.м., адміністративне приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Матеріали справи містять договір уступки права вимоги від 01 квітня 2009 року, укладеного між ВАТ АБ «Укргазбанк» (банк) та юридичною особою за законодавством Сполучених Штатів Америки Компанія Jupiter Service I.I.C. (Новий кредитор), відповідно до п.п.1.3 п.1 якого разом з правами за кредитним договором до «Нового кредитора» також переходять всі права за всіма зобов'язаннями, що забезпечують виконання боржником його зобов'язання по кредитному договору (порука, гарантія, іпотека, застава, неустойка та інші. Таким чином, компанія Jupiter Service I.I.C. прийняла в повному обсязі безспірні права вимоги за кредитними договорами № 82 від 01 жовтня 2008 року та № З від 25 лютого 2009 року та договорами іпотеки без оформлення заставної від 27 жовтня 2008 року та договору наступної іпотеки без оформлення заставної від 27 лютого 2009 року. Листом від 22 травня 2013 року ОСОБА_9 повідомив, що Компанія Jupiter Service I.I.C. не заперечує проти зняття обтяження речового права стосовно предмета іпотеки передбаченого договорами іпотеки без оформлення заставної від 27 жовтня 2008 року та договору наступної іпотеки без оформлення заставної від 27 лютого 2009 року, зазначивши, що заборгованість ВАТ «Київ-Одяг», передбачена кредитними договорами № 82 від 01 жовтня 2008 року та № З від 25 лютого 2009 року перед Компанія Jupiter Service I.I.C.погашені в повному обсязі. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій послались на рішення Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 у справі №910/25766/13 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про солідарне стягнення з Юридичної особи за законодавством США компанія «Юпітер Сервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Г.Л. Груп», яким встановлено факт ліквідації з 01.11.2008 компанії «Юпітер Сервіс» в адміністративному порядку та того, що вказана компанія не має належної правосуб'єктності, а також факт неукладенності договору уступки права вимоги від 01.04.2009 р. Проте, судами не встановлено та не надано належної правової оцінки діям державного реєстратора на момент вчинення оскаржуваних записів. Зокрема, статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Пунктом 15 даного порядку встановлено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав. Дослідження питання відповідності дій державного реєстратора приписам ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.15 Порядку на момент винесення ним оскаржуваних рішень має важливе значення для правильного вирішення справи, оскільки дозволить встановити наявність/відсутність підстав для прийняття таких рішень відповідачем на момент звернення із заявами про державну реєстрацію прав. За правилами ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд. Керуючись статтями 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- ухвалила: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київ-Одяг" задовольнити частково. Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає. Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65968179
  20. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62258027 Державний герб України ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2174/16 Категорія: 11.4 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі: Судді доповідача- Потапчука В.О. суддів - Жука С.І. - ОСОБА_1 при секретарі- Алексєєвої Н.М. за участю представника апелянта апелянта ТОВ «Кей-Колект» ОСОБА_2 за участю представника ОСОБА_3 розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_5 звернулась до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект, у якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28815242 від 18 березня 2016 року; - скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №13760247 про реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю Кей-Колект (код ЄДРПОУ 37825968) права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що 24 травня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №11158823000. Позивач виступив поручителем за цим договором та уклав з АКІБ УкрСиббанк Іпотечний договір б/н від 24 травня 2007 року, за умовами якого передав в іпотеку Банку квартиру №34 за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 24. У квітні 2016 року позивачу стало відомо, що власником його квартири в Державному реєстрі прав на нерухоме майно значиться ТОВ Кей-Колект. Також позивач дізнався, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 прийнято рішення про держану реєстрацію прав №28815242 від 18 березня 2016 року, за яким право власності на його квартиру зареєстровано за ТОВ Кей-Колект. Позивач зазначає, що жодного повідомлення про вказану перереєстрацію прав йому не надходило. Із вказаними діями приватного нотаріуса та прийнятим рішенням про держану реєстрацію прав №28815242 від 18 березня 2016 року позивач не погоджується, вважає його протиправним, з огляду на таке. Так, позивач зазначив, що рішення про державну реєстрацію прав прийнято нотаріусом без підтвердження фактів укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, без підтвердження завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги та повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог. Крім того, такі дії відповідача прямо суперечать приписам Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 №28815242 від 18 березня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та ТОВ Кей-Колект подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права у звязку з чим апелянти просять скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що Позивачу ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19 листопада 1993 року на праві спільної сумісної власності належала квартира №34 за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 24, загальною площею 51, 0 кв.м. (а.с. 12). Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса ОСОБА_4 № 28815242 від 18 березня 2016 року проведено державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, за субєктом: товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект. Відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на обєкт нерухомого майна (а.с. 45). Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником об'єкту нерухомого майна: квартира, за адресою: АДРЕСА_2, є товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект; підстава виникнення права власності: договір іпотеки №2279, виданий 24 травня 2007 року, видавник приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (а.с. 44). Дізнавшись про те, що власником її квартири, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28815242 від 18 березня 2016 року; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності №13760247 про реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю Кей-Колект (код ЄДРПОУ 37825968) права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволенні позовних вимог позивача у частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 №28815242 від 18 березня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного. З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що позивач ОСОБА_5 виступила поручителем ОСОБА_6 за Кредитним договором №11158823000 від 24 травня 2007 року. Так, 24 травня 2007 року між між АКІБ УкрСибБанк та ОСОБА_6 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11158823000 в іноземній валюті на суму 90 000 доларів США, що еквівалентно 454500, 00 грн. за курсом НБУ на день укладання Договору (а.с. 13-17). Зобовязання за кредитним договором №11158823000 від 24 травня 2007 року забезпечено іпотечним договором від 24 травня 2007 року, укладеним між АКІБ УкрСибБанк (Іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (Іпотекодавець), предметом іпотеки виступає квартира №34 за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 24. Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за №2279. На зазначену в договорі квартиру нотаріусом накладено заборону відчуження, яку зареєстровано в реєстрі за №180 (а.с. 18-20). 12 грудня 2011 року між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ Кей-Колект укладено Договір факторингу № 1 та Договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, за якими право вимоги за кредитним договором №11158823000 від 24 травня 2007 року та договором іпотеки від 24 травня 2007 року перейшло до ТОВ Кей-Колект. Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_8 12.12.2011 року за реєстровим номером № 5207-5208 (а.с. 64-70). 15 березня 2016 року уповноважена ТОВ Кей-Колект особа звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 із заявою про реєстрацію за ТОВ Кей-Колект права власності на предмет іпотеки: квартира №34 за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 24. (а.с. 47). За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 15 березня 2016 року за реєстраційним номером 16065682, державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_4 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 березня 2016 року, індексний номер 28815242, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру №34 за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 24, за субєктом ТОВ Кей-Колект. Відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на обєкт нерухомого майна. На підставі зазначеного рішення держреєстратором внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року № 1952-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно зі ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до статті 4 Закону державній реєстрації підлягає право власності. У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстратором є, зокрема нотаріус. Згідно абз. 5 ч. 5 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію. За ч. 3 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії нотаріусом проводиться після завершення такої дії у межах строків, встановлених частинами першою та другою цієї статті. Частиною 3 статті 20 Закону визначено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, який вчинив таку дію. Повноваження нотаріусів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначені також статтею 46-1 Закону України Про нотаріат. Так, відповідно до вказаної статті, нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва обовязково використовує відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отримана нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса. Користування Державним реєстром речових прав на нерухоме майно здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію, або його помічником. Таким чином нотаріус має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном і такі дії здійснюються безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію. Колегія суддів звертає увагу на те, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 не вчиняла жодних нотаріальних дій з нерухомим майном - квартира №34 за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 24, під час здійснення державної реєстрації вказаного речового права, як суб'єкт державної реєстрації. Отже, положення п. 2 ч. 1 ст. 10, абз. 5 ч. 5 ст. 3, ч. 3 ст. 19, ч. 3 ст. 20 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не можуть бути застосовані до правовідносин, що склалися у даному спорі, оскільки відповідач приватний нотаріус не вчиняв нотаріальні дії з нерухомим майном. А тому, колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції, що відповідачем проведено державну реєстрацію права власності на квартиру №34 за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 24 за ТОВ Кей-Колект без наданих на те повноважень. Крім того, згідно вимог п. 9 ч. 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію. Тобто, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень прямо передбачено, що нотаріус наділений повноваженнями щодо здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно лише під час вчинення нотаріальних дій із цим нерухомим майном. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Колегія суддів зазначає, що дії приватного нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя є протиправними, у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном. У разі подання заяви відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, яке виникає на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя - рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мінюсту, як то передбачено Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року № 607/5 Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб. Так, згідно з п. 2 зазначеного Наказу державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, зокрема під час проведення державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, - проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін'юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оскільки відповідачем жодна нотаріальна дія щодо спірного об'єкту нерухомого майна у порядку, встановленому абзацами 5 частини 5 статті 3 Закону України №1952-IV під час здійснення державної реєстрації речового права не вчинялась, рішення приватного нотаріуса ОСОБА_4 №28815242 від 18 березня 2016 року про державну реєстрацію права власності на квартиру №34 за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 24, за товариством з обмеженою відповідальністю Кей-Колект прийнято з порушенням вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Закону України Про нотаріат. Що стосується доводів позивача стосовно порушення під час державної реєстрації порядку проведення державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченого ст. 37 Закону України Про іпотеку та пунктом 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також тверджень відповідача та третьої особи щодо правомірності звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Згідно з п. 49 Порядку №868, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобовязання, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, які пов'язані із невиконанням, умов цивільно-правової угоди, не є публічно-правовими, а випливають з договірних відносин, отже мають вирішуватись за правилами ЦПК України. за таких обставин, адміністративний суд не надає їм правової оцінки, оскільки не є судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі №21-41а16 Що стосується позовних вимог стосовно скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності №13760247 про реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю Кей-Колект (код ЄДРПОУ 37825968) права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції , що вказані вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до п. 41 вказаного Порядку, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Отже, рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав є підставою для внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідні реєстраційні дії (внесення до реєстру запису про скасування державної реєстрації) підлягають вчиненню в силу закону (внаслідок скасування рішення про державну реєстрацію прав), у зв'язку із чим позов в цій частині задоволенню не підлягає. Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 157, 195, 196, 198, 200,206,211,254 КАС України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, - залишити без змін. Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 ( свідоцтво № 7377, реєстраційне посвідчення № 983) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, ПІБ апелянта чи назва установи, організації, що виступає апелянтом, Одеський апеляційний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду 34380461) судовий збір в розмірі 1212 ( одна тисяча двісті дванадцять ) грн 64 коп. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду. Повний текст ухвали виготовлено 26.10.2016 року Суддя-доповідач:ОСОБА_9 Судді:Жук С.І. ОСОБА_1
  21. от 14.06.2016 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61947199 Державний герб України КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/94/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г. ПОСТАНОВА Іменем України 11 жовтня 2016 року м. Київ Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І., при секретарі - Ліневській В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», про визнання неправомірними дій, скасування рішення та запису, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2015 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (далі - Відповідач, Приватний нотаріус), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - Третя особа, ТОВ «ФК «Вектор Плюс»), про: - визнання неправомірними дій Приватного нотаріуса щодо реєстрації права власності ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на квартиру, загальною площею (кв. м.): 52,5, житловою площею (кв. м.): 29,5, розташованою за адресою: АДРЕСА_1; - скасування рішення Відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний НОМЕР_1 від 30.09.2015 року 11:34:09, а саме - права власності Третьої особи на квартиру, загальною площею (кв. м.): 52,5, житловою площею (кв. м.): 29,5, розташованою за адресою: АДРЕСА_1; - скасування запису про право власності: НОМЕР_2 від 30.09.2015 року 11:07:25 ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на квартиру, загальною площею (кв. м.): 52,5, житловою площею (кв. м.): 29,5, розташованою за адресою: АДРЕСА_1. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2016 року позов задоволено частково - визнано протиправними дії Відповідача щодо реєстрації права власності ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на квартиру, загальною площею (кв. м.): 52,5, житловою площею (кв. м.): 29,5, розташованою за адресою: АДРЕСА_1; визнано протиправним та скасовано рішення Відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний НОМЕР_1 від 30.09.2015 року 11:34:09, а саме - права власності Третьої особи на квартиру, загальною площею (кв. м.): 52,5, житловою площею (кв. м.): 29,5, розташованою за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що, по-перше, між сторонами іпотечного договору не укладався договір про задоволення вимог заставодержателя, по-друге, нотаріус не вправі вчиняти державну реєстрацію з майном, щодо якого він не здійснював нотаріальних дій, по-третє, наявність запису про заборону на нерухоме майно унеможливлює проведення реєстраційної дії з таким майном, по-четверте, Відповідачем не було перевірено наявність дозволу органу опіки та піклування для реєстрації права власності на нерухоме майно, де проживають неповнолітні діти, по-п'яте, Приватним нотаріусом не перевірено, чи підпадає спірне нерухоме майно під дію п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд зазначив, що оскільки запис про скасування державної реєстрації прав здійснюється на підставі судового рішення уповноваженими на те особами, суд не вправі покладати на себе повноваження таких суб'єктів. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неврахуванні судом відсутності необхідності укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а також невчинення Третьою особою жодних дій зі стягнення предмета іпотеки, ненадання Позивачем доказів відсутності іншого житла, що унеможливлює поширення на спірні правовідносини положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Крім того, вказує на помилковість твердження суду першої інстанції щодо відсутності у Приватного нотаріуса повноважень вчиняти відповідні дії, оскільки Відповідач, діючи, на переконання Позивача, як суб'єкт владних повноважень, мав правові підстави для внесення оскаржуваного запису. Підкреслює, що оскільки на момент укладення договору іпотеки дитина зареєстрована у спірній квартирі не була, твердження про неможливість її відчуження без згоди органів опіки та піклування відсутні. Звертає увагу суду, що Позивачем не було надано доказів наявності заборон на відчуження спірної квартири, що було помилково встановлено судом першої інстанції. У наданих до суду 09.09.2016 року додаткових поясненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі, а у випадку не закриття провадження - відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування необхідності закриття провадження у справі Третя особа з посиланням на постанову Верховного Суду України від 14.06.2016 року вказала, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, а отже повинні розглядатися у порядку ЦПК України. У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній та в додаткових поясненнях до апеляційної скарги. Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - змінити, виходячи з наступного. Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, між ВАТ «Сведбанк» (Банк) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено кредитний договір НОМЕР_3 від 11.08.2008 року (т. 1 а.с. 15-23), за умовами якого Банк має право надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 145 300,00 доларів США на строк по 11.08.2034 року включно та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим Договором. Кредит надається Позичальнику лише після: надання документу, що підтверджує здійснення оплати не менше ніж 10% вартості об'єкта нерухомості відповідно до укладеного Позичальником договору купівлі-продажу, зазначеного у п. 1.4 цього Договору; виконання Позичальником умов п. 3.10, п. 3.11 цього Договору; укладання іпотечного договору про іпотеку об'єкта нерухомості, зазначеного в п. 1.4 цього Договору (АДРЕСА_1). Між ВАТ «Сведбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір від 11.08.2008 року НОМЕР_3-Z-1 (далі - Іпотечний договір) (т. 1 а.с. 24-27), яким забезпечується належне виконання Іпотекодавцем вимог Іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору НОМЕР_3 від 11.08.2008 року. Згідно п. 2 Іпотечного договору на забезпечення виконання основного зобов'язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить Іподекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 11.08.2008 року за реєстром №1579 та зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 11.08.2008 року. Відповідно п. 12.3 Іпотечного договору згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладене в пп. 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту Договору. Підпунктом 12.3.1 Іпотечного договору визначено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої цьому підпункті п. 12.3 Договору, договір про задовлення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності Іпотекодержатіле на предмет іпотеки. Крім того, між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» (Первісний іпотекодержатель) та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» (Новий іпотекодержатель) укладено договір від 28.11.2012 року про відступлення прав за іпотечними договорами, зокрема, за Іпотечним договором (т. 1 а.с. 47-48). Третьою особою 30.09.2015 року подано до Приватного нотаріуса заяву №13568873 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) (т. 1 а.с. 36), а саме - квартири АДРЕСА_1, до якої було додано, зокрема, копію Іпотечного договору. За наслідками розгляду поданої заяви Відповідачем була прийнято 30.09.2015 року рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 142). Ухвалюючи рішення, судом першої інстанції було встановлено вище та також враховано приписи ст. ст. 2, 3, 15, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 24, 33, 36-38 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 572, 575 ЦК України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», Указу Президента України від 06.04.2011 року №401/2011 «Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України», а також ст. 177 СК України, ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», Преамбули Декларації прав дитини 1959 року та ст. 16 Конвенції ООН про права дитини і Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». З огляду на вказане, Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку, що у Відповідача були відсутні правові підстави для здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки в силу умов Іпотечного договору про задоволення вимог іпотекодержателя укладено не було, Приватний нотаріус не набув прав на вчинення реєстраційних дій з вказаним майном, у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна містився запис про заборону на нерухоме майно, у спірній квартирі проживала малолітня дитини, а також не було перевірено відсутності заборон, передбачених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» при зверненні стягнення на предмет іпотеки. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на наступне. Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон). Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Приписи абзаців 2-3 ч. 5 ст. 3 Закону визначають, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію. Згідно ч. 1 ст. 9 Закону державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт. Приписи ч. 2 ст. 9 Закону визначають, що нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, зокрема: - встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; - приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; - відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; - присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; - надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; - у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; - під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; - здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України. Приписи ст. 15 Закону визначають, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. При цьому згідно ч. 1 ст. 26 Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Частиною 2 ст. 15 Закону передбачено, що орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. На виконання вимог вказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок №868). Згідно абз. 1 п. 36 Порядку №868 для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком. Відповідно до пп. 1 п. 37 Порядку №868 документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство наділяє нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора прав на нерухоме майно, які виникають у нього лише у результаті здійснення нотаріальних дій та реалізуються одночасно з їх вчиненням і виключно за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку, що дозволяє забезпечити належний рівень захисту гарантованих Конституцією України речових прав фізичних і юридичних осіб на нерухоме майно. При цьому, такі нотаріальні дії повинні бути вчинені нотаріусом з нерухомим майном. З вищевикладеного випливає, що вчинення Приватним нотаріусом нотаріальної дії, а саме - засвідчення справжності підпису уповноваженої особи ТОВ «ФК «Вектор плюс» на заяві від 30.09.2015 року (т. 1 а.с. 35), не можна вважати нотаріальною дією, вчиненою з нерухомими майном, що, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про відсутність у Відповідача повноважень на здійснення державної реєстрації права на підставі Іпотечного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон про іпотеку), у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно ч. 1 ст. 33 Закону про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Положеннями ст. 36 Закону закріплено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Приписи ч. 1 ст. 37 Закону про іпотеку визначають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Отже, у межах процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель має право звернутися до органу державної реєстрації з метою державної реєстрації за собою права власності на об'єкт нерухомого майна і документом, який підтверджуватиме відповідний перехід права власності, слугуватиме або окремий договір між іпотекодавцем та іпотекодержателем, або застереження в іпотечному договорі. Як було встановлено раніше, згідно п. 12.3 Іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя, в тому числі, згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження задоволення вимог Іпотекодержателя, яке викладене у пп. 12.3.1 та пп. 12.3.2 цього пункту. У пп. 12.3.1 п. 12.3 Договору визначено, що договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки. Як вірно встановлено судом першої інстанції, що підставою для проведення державної реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на об'єкт нерухомого майна - квартиру площею 52,50 м.АДРЕСА_1, та прийняття оскаржуваного рішення від 30.09.2015 року НОМЕР_1 був саме Іпотечний договір. Проте, як вірно наголосив суд першої інстанції, жодна нотаріальна дія з даним об'єктом нерухомого майна у порядку, встановленому абзацами 2-3 ч. 5 ст. 3 Закону, під час здійснення державної реєстрації вказаного речового права Відповідачем, як спеціальним суб'єктом державної реєстрації, не вчинялась. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що дії Приватного нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі Іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, були протиправними у зв'язку з відсутністю у Відповідача повноважень з прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном, оскільки у разі подання заяви відповідно до Закону щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, яке виникає на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя - рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру, як то передбачено положеннями наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб». Згідно п. 2 затвердженого наведеним наказом Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін'юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868. Відповідно до п. 46 Порядку №868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем. Тому, обов'язок з надіслання вимоги може вважатися виконаним Іпотекодержателем лише у разі, якщо така вимога отримана іпотекодавцем і строк її виконання обчислюється з моменту отримання цієї вимоги. Разом з тим, всупереч вимог наведеного нормативного акту, матеріали справи не містять направленого у визначеному порядку письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги. При цьому наявне у матеріалах справи повідомлення ТОВ «Кей-Колект» від 01.07.2014 року №734952 (т. 1 а.с. 181-182), адресоване ОСОБА_7, доказом виконання приписів п. 46 Порядку №868 у рамках Іпотечного договору, укладеного з ОСОБА_2, бути не може. Крім того, матеріали реєстраційної справи (т. 1 а.с. 147-160) не містять копії письмової вимоги іпотекодавцю про усунення порушень. Оцінюючи доводи Апелянта в частині невчинення останнім жодних дій зі стягнення предмета іпотеки, а відтак неможливості поширення положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому, як вже було зазначено раніше, виходячи з приписів ст. 36 Закону про іпотеку, договором про задоволення вимог іпотекодержателя може бути як окремий договір, так здійснення закріпленого в договорі іпотеки відповідного застереження. Отже, у розумінні вказаного Закону звернення із заявою про реєстрацією права власності на предмет іпотеки за умовами договору про задоволення вимог іпотекодержателя є видом стягнення на предмет іпотеки та формою відчуження, що не було враховано Апелянтом. Відповідно до п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про іпотеку» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. За таких обставин судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість посилання суду першої інстанції на те, що Приватним нотаріусом при проведенні реєстраційної дії не було перевірено поширення на предмет іпотеки положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Щодо посилання Апелянта на те, що оскільки на момент укладення Іпотечного договору дитина у спірній квартирі зареєстрована не була, у зв'язку з чим стверджувати про порушення її прав неможливо, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, в якій згідно довідки форми №3 від 10.02.2016 року №414 (т. 1 а.с. 118) зареєстрована малолітня дитини - ОСОБА_7, без згоди органу опіки та піклування неможливо,