Search the Community

Showing results for tags 'замена стороны в ИП'.



More search options

  • Search By Tags

    Type tags separated by commas.
  • Search By Author

Content Type


Forums

  • Рейд и Антирейд
    • Рейдерский захват
    • Антиколлеторские услуги, помощь заемщикам, возврат депозитов
    • Банки и кредитные союзы не выплачивающие депозиты
    • Депозитные и кредитные договора
    • Юридическая консультация
    • Судебные решения по кредитным и депозитным договорам
    • Общие вопросы и новости с сайта
  • IT - Раздел
    • Нововведения форума.
    • Биткоины, блокчейн, майнинг, электронные платежные системы

Calendars

  • Основной календарь

Find results in...

Find results that contain...


Date Created

  • Start

    End


Last Updated

  • Start

    End


Filter by number of...

Joined

  • Start

    End


Group


AIM


MSN


Сайт


ICQ


Yahoo


Jabber


Skype


Город


Интересы

Found 27 results

  1. Постанова від 21.03.2018 № 6-1355/10 Верховний Суд Постанова Іменем України 21 березня 2018 року м. Київ справа N 6-1355/10 провадження N 61-12076св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі: головуючого - Луспеника Д.Д., суддів: Білоконь О.В., Синельникова Є.В. (суддя - доповідач), Хопти С.Ф., Черняк Ю.В., учасники справи: заявник - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", стягувач - публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", боржники: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова у складі судді Мороз К.В. від 26 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області у складі колегії суддів: Харечко Л.К., Лакізи Г.П., Скрипки А.А., від 07 серпня 2017 року, ВСТАНОВИВ: У березні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія") звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заява мотивована тим, що ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 серпня 2010 року ПАТ "Альфа-Банк" видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнський громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 30 березня 2010 року у справі N 388-11/48/10 за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором N SME0013758. Пізніше, 26 вересня 2016 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" був укладений договір факторингу, згідно з яким право вимоги до боржників за кредитним договором N SME0013758 перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія". Посилаючись на зазначені обставини, заявник просив замінити стягувача - ПАТ "Альфа-Банк" на його правонаступника - ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" у справі за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором N SME0013758. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 квітня 2016 року заяву ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження - ПАТ "Альфа-Банк" на правонаступника - ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа N 6-1355/10, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 30 березня 2010 року у справі N 388-11/48/10 за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у зв'язку з відступленням ПАТ "Альфа-Банк" права грошової вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", стягувач за виконавчим листом, виданим на підставі ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 серпня 2010 року, підлягає заміні. Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 07 серпня 2017 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження". У касаційній скарзі, яка надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 05 вересня 2017 року, ОСОБА_3 просить скасувати ухвали судів попередніх інстанцій та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про заміну сторони виконавчого провадження відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що виконавчий лист не перебуває на примусовому виконанні у виконавчій службі, а тому заява про заміну сторони виконавчого провадження є безпідставною. 26 вересня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшов відзив (заперечення) ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Кредит", в якому заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвали судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою. Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 11 грудня 2017 року справу за заявою товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про заміну сторони виконавчого провадження призначено до судового розгляду. Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 05 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Судами установлено, що ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 серпня 2010 року була задоволена заява ПАТ "Альфа-Банк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнській фінансовий союз" від 30 березня 2010 року у справі N 388-11/48/10 за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 26 вересня 2016 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" був укладений договір факторингу N 2016-3АБ/ДГ, відповідно до умов якого, клієнт відступає фактору право вимоги за кредитами, у тому числі і щодо вищевказаних боржників. Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи), та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час розгляду справи) у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час розгляду справи), статті 378 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року N 6-122цс13. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 378 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) мала імперативний характер, оскільки у ній прямо визначено правило поведінки, а саме право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання. У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Частиною першою статті 14 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Задовольняючи заяву ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором факторингу є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження. Заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані ухвали судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 07 серпня 2017 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий: Луспеник Д.Д. Судді: Білоконь О.В. Синельников Є.В. Хопта С.Ф. Черняк Ю.В.
  2. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2017 року м. Київ Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Охрімчук Л.І., суддів: Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сімоненко В.М., розглянувши в судовому засіданні справу за заявою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про заміну сторони у виконавчому провадженні за заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2016 року, в с т а н о в и л а : У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі – ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулось до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зазначало, що Кам'янець-Подільський міськрайонний суд рішенням від 11 грудня 2008 року стягнув солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2 2 млн 510 тис. 629 грн заборгованості за кредитом, 27 тис. 144 грн 22 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, 8 тис. 991 грн 5 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання та судові витрати. На виконання вказаного судового рішення 22 січня 2009 року видано виконавчий лист. За заявою стягувача державний виконавець відділу державної виконавчої служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції (далі – ВДВС Кам'янець-Подільського МРУЮ) відкрив виконавче провадження, у якому боржником був ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. 10 квітня 2014 року виконавче провадження було зупинено, а 14 січня 2015 року направлено вимогу до можливих спадкоємців боржника. За повідомленням Першої кам'янець-подільської державної нотаріальної контори станом на 1 лютого 2016 року спадкова справа відкрита на підставі звернень банку та кредитної спілки. Спадкоємці померлого: дружина ОСОБА_3, діти ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також батько померлого ОСОБА_2 – проживали разом з померлим у жилому будинку АДРЕСА_1. Цей жилий будинок перебуває в іпотеці банку на забезпечення виконання зобов'язань боржника перед банком за кредитними договорами від 16 листопада 2007 року. Посилаючись на вказані обставини, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просило замінити сторону у виконавчому провадженні спадкоємцями. Кам’янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 1 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 23 серпня 2016 року, у задоволенні заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовив. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 26 вересня 2016 року відмовив у відкритті касаційного провадження у справі за вказаною заявою з підстав, передбачених пунктом 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України). У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2016 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти постанову про задоволення його касаційної скарги з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 378, 1268, 1296 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України); невідповідності зазначеного судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах цих норм матеріального права. На обґрунтування заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надало копії ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2014 року, 28 січня 2015 року, 16 березня 2016 року та постанови Верховного Суду України від 8 квітня 2015 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу. У справі, яка переглядається, суди встановили, що Кам'янець-Подільський міськрайонний суд рішенням від 11 грудня 2008 року стягнув солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2 2 млн 510 тис. 629 грн заборгованості за кредитом, 27 тис. 144 грн 22 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, 8 тис. 991 грн 5 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання та судові витрати. На виконання вказаного судового рішення 22 січня 2009 року видано виконавчий лист. Державний виконавець ВДВС Кам'янець-Подільського МРУЮ постановою відкрив виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа, виданого Кам'янець-Подільським міськрайонним судом, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 2 млн 547 тис. 629 грн 27 коп. заборгованості. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер. Після смерті ОСОБА_1 Першою кам'янець-подільською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу відносно майна померлого за заявами кредиторів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та Першої подільської фермерської кредитної спілки. Матеріали справи не містять відомостей про те, хто зі спадкоємців прийняв спадщину, а також про обсяг одержаного у спадщину майна, його вартість та розмір часток спадкоємців у спадковому майні. Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, вважав, що до оформлення права на спадщину усіма спадкоємцями померлого неможливо визначити коло правонаступників боржника у виконавчому провадженні, обсяг їх відповідальності за зобов'язаннями боржника (спадкоємці відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України несуть відповідальність за зобов'язаннями спадкодавця в межах дійсної вартості спадкового майна, що перейшло до них) та замінити сторону у виконавчому провадженні, тому доводи заявника про те, що ОСОБА_3, діти ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та батько померлого ОСОБА_2 є спадкоємцями, які вважаються такими, що прийняли спадщину, є безпідставними. Разом з тим у наданих заявником для порівняння ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ містяться висновки про наявність правових підстав для задоволення заяви про заміну боржника його спадкоємцем, який вважається таким, що прийняв спадщину відповідно до статті 1268 ЦК України, але не отримував свідоцтва про спадщину (ухвала від 26 червня 2014 року), та про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 цього Кодексу є правом, а не обов’язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора (ухвала від 16 березня 2016 року). У наданій заявником для порівняння постанові Верховного Суду України від 8 квітня 2015 року зазначено, що аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України свідчить про те, що спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно набуває і право розпорядження ним. Відсутність у спадкоємця, який прийняв спадщину, свідоцтва про право власності на спадкове нерухоме майно не позбавляє кредитора спадкодавця звернутися на підставі норми статті 23 Закону України «Про іпотеку» до такого спадкоємця, що зволікає з отриманням свідоцтва, з вимогами про звернення стягнення на спадкове майно, яке є предметом іпотеки. Оскільки зі смертю боржника зобов’язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред’явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора. Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред’явлення вимог, які є присічними (преклюзивними) позбавляє його права вимоги до спадкоємців. Оскільки кредитор пред’явив вимоги до спадкоємців поза межами зазначених строків, то підставою для відмови йому у зверненні стягнення на спадкове іпотечне майно є саме ця обставина, а не факт неотримання спадкоємцями свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 1268, 1296 ЦК України та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, що оскаржується, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах цих норм матеріального права. Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого. Порядок прийняття спадщини, яка відкрилася після 1 січня 2004 року, визначений главою 87 ЦК України. Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обов’язків, зазначених у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 цього Кодексу). Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України). Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України. Так, згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу «Оформлення права на спадщину»). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята статті 1268 ЦК України). Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов’язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця. Оскільки зі смертю боржника зобов’язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов’язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців. Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред’явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки – це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб’єктивне право. Саме такий по суті висновок міститься й у судових рішеннях, наданих заявником для порівняння. Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом України, суди неправильно застосували норми статей 1268, 1296 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, ухвалених у цій справі. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57–60, 131–132, 137, 177, 179, 185, 194, 212–215 ЦПК України, визначено обов’язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо. Водночас відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 3602 ЦПК України справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу V цього Кодексу, а тому Верховний Суд України не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку. Відсутність процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи перешкоджає Верховному Суду України ухвалити нове судове рішення, а тому справу слід передати на розгляд до суду першої інстанції згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України. Крім зазначеного, заявник надав для порівняння ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року, у якій суд касаційної інстанції скасував ухвали судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав допущення судами порушень норм ЦПК України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для вирішення справи. Отже, порівняння наведеного судового рішення із судовим рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог. Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603, частиною першою, підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а : Заяву Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 23 серпня 2016 року та ухвалу Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 1 червня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий Л.І. Охрімчук Судді: В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Я.М. Романюк В.М. Сімоненко ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК у справі № 6-2962цс16 Згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу «Оформлення права на спадщину»). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята статті 1268 ЦК України). Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов’язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця. Оскільки зі смертю боржника зобов’язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов’язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців. Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред’явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки – це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб’єктивне право. Суддя Верховного Суду України Л.І. Охрімчук Постанова від 12 квітня 2017 року № 6-2962цс16 http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/19BB81EF0CCA82B4C225810C0032CF02
  3. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55795391 Державний герб України Ухвала ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Касьяна О.П., суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П., ОстапчукаД.О., Савченко В.О., розглянувши у судовому засіданні справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про заміну сторони у виконавчому провадженні за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 березня 2015 року, - в с т а н о в и л а : У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс») звернулося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні посилаючись на те, що 17 квітня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Зазначена квартира знаходиться в іпотеці ПАТ «Сведбанк». Між первісним стягувачем та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» 28 листопада 2012 року було укладено договір факторингу № 15 про відступлення права вимоги, за яким ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» набуло права вимоги до ОСОБА_3 З огляду на зазначене, заявник просив суд замінити стягувача з ПАТ «Сведбанк» на ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс». Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 05 березня 2015 року, заяву ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про заміну сторони у виконавчому провадженні відносно ОСОБА_3 задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ПАТ «Сведбанк» на ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» у виконавчому провадженні № 19429313 від 22 травня 2009 року. У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Встановлено, що 17 квітня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 у рахунок погашення боргу ОСОБА_3 перед ПАТ «Сведбанк». На підставі зазначеного виконавчого напису 22 травня 2009 року ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Між первісним стягувачем та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» 28 листопада 2012 року було укладено договір факторингу № 15 про відступлення права вимоги, за яким ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» набуло права вимоги до ОСОБА_3 Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. За ч. 1 ст. 378 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Частиною четвертою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій − до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Згідно частини першої статті 264 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником. Враховуючи вищевикладене та провівши аналіз положень законодавства, необхідно провести розмежування подання заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Виходячи з положень Закону України «Про виконавче провадження» та КАС України можна дійти висновку, що суд може замінювати сторону виконавчого провадження при примусовому виконанні за виконавчим написом нотаріуса у порядку адміністративного судочинства. Згідно положень ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» суд може замінювати сторону виконавчого провадження при примусовому виконанні за виконавчим документом, виданим судом при розгляді цивільної справи у порядку цивільного судочинства (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-2391цс15 від 18 листопада 2015 року). Судами встановлено, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3умов кредитного договору 17 квітня 2009 року нотаріусом вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі чого 22 травня 2009 року ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Враховуючи вищевикладене, судами попередніх інстанцій помилково відкрито провадження у порядку цивільного судочинства за заявою ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про заміну сторони виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса. Таким чином, суди порушили правила підсудності, а тому постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі. Також на підставі ч. 2 ст. 206 ЦПК України заявникові необхідно повідомити, що розгляд цієї справи відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Керуючись ст. ст. 205, 340 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, - у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 березня 2015 року скасувати. Провадження у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про заміну сторони у виконавчому провадженні закрити. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий О.П. Касьян Судді: В.І. Амелін Т.П. Дербенцева Д.О. Остапчук В.О. Савченко
  4. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42009145 Державний герб України У х в а л а іменем україни 24 грудня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Ткачука О.С., суддів: Гримич М.К., Колодійчука В.М., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши в судовому засіданні справу за заявою публічного акціонерного товариства «Омега Банк» про заміну сторони виконавчого провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 13 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 08 травня 2014 року, в с т а н о в и л а: У листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство «Омега Банк» (далі - ПАТ «Омега Банк»), яке є правонаступником ПАТ «Сведбанк», звернулося до суду із заявою, в якій посилалось на те, що виконавчим написом приватного нотаріуса від 01 липня 2010 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, зокрема на житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Бучі Київської області та земельну ділянку, площею 0,0600 га, за тією ж адресою. Постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 10 грудня 2010 року відкрито виконавче провадження. 28 листопада 2012 року банк відступив товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, укладеними 18 липня 2008 року із ОСОБА_3 Враховуючи викладене, заявник просив замінити його на правонаступника, ТОВ «ФК «Вектор Плюс», у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису, вчиненого 01 липня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 08 травня 2014 року, замінено ПАТ «Сведбанк» правонаступником - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису від 01 липня 2010 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й закрити провадження у справі. Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Задовольняючи заяву ПАТ «Омега Банк» про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що первісний кредитор, ПАТ «Омега Банк», відступив право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки новому кредитору - ТОВ «ФК «Вектор Плюс», що відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України є підставою для заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником. Проте з такими висновками судів погодитись не можна. Судами встановлено, що 18 липня 2008 року ПАТ «Омега Банк» уклало із ОСОБА_3 кредитний договір. На забезпечення виконання умов цього договору сторони того ж дня уклали договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Бучі Київської області та земельна ділянка, площею 0,0600 га, за тією ж адресою. 01 липня 2010 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу вчинив виконавчий напис, яким звернув стягнення на зазначений предмет іпотеки. Постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 10 грудня 2010 року відкрито виконавче провадження. Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги від 28 листопада 2012 року ПАТ «Омега Банк» відступило ТОВ «ФК «Вектор Плюс» право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, укладеними 18 липня 2008 року із ОСОБА_3 Звертаючись до суду із заявою, ПАТ «Омега Банк» просило замінити його на правонаступника, ТОВ «ФК «Вектор Плюс», у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису, вчиненого 01 липня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї з сторін виконавчого провадження державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. З системного аналізу норм ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що у порядку цивільного судочинства суд може замінювати сторону у виконавчому провадженні лише у тих випадках, якщо примусове виконання проводиться за виконавчим документом, виданим судом при розгляді цивільної справи. У випадку заміни сторони (юридичної особи) у виконавчому написі нотаріуса, який пред'явлено до державної виконавчої служби, сторона відповідно до ч. 1 ст. 264 КАС України має звернутися до адміністративного суду з письмовою заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Вирішення такого спору належить до виключної компетенції адміністративного суду. Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Частиною 1 ст. 340 ЦПК України встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст. ст. 205 і 207 цього Кодексу. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 336 ЦПК України за наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження в справі або залишити заяву без розгляду. За таких обставин та враховуючи вимоги п. 1 ч. 1 ст. 205, п. 3 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 13 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 08 травня 2014 року скасувати, провадження у справі за заявою публічного акціонерного товариства «Омега Банк» про заміну сторони виконавчого провадження закрити. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий О.С. Ткачук Судді: М.К. Гримич В.М. Колодійчук О.В. Умнова І.М. Фаловська
  5. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40068403 Державний герб України ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" серпня 2014 р. Справа № 13/29-617 Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії: Головуючого-судді: Данко Л.С., Суддів: Матущак О.І., Юрченко Я.О., При секретарі судового засідання: Кіт М.В., Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 від 16.06.2014 р. (вх. Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2014 № 01-05/3236/14, № 01-05/3237/14), на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 16 травня 2014 року у справі № 13/29-617 (суддя Стопник С.Г.), порушеній за заявою (вх. № 16336 від 07.10.2013 р.) Заявника: Товариства з обмеженою відповідальністю "АУЗ Факторинг" (вул. Танкова, 8, поверх 6, оф.1, код ЄДРПОУ 36303279) Про заміну сторони у справі за позовом ПАТ «Індекс-банк» до СПД-ФО ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: АТ «Індустріально Експортний банк» на ТзОВ «АУЗ Факторинг» у зв'язку із переходом до ТзОВ «АУЗ Факторинг» прав вимоги, як кредитора відповідно до Договору факторингу № 03/09 від 26.09.2009 року. У справі № 13/29-617 за позовом Позивача: Акціонерного товариства "Індекс-Банк" (вул. Пушкінська, 42/4, м. Київ), в особі Центрального відділення філії "Вінницька дирекція" АТ "Індекс-банк" (майдан Перемоги, 4А, м. Тернопіль), До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), Про cтягнення заборгованості за Кредитним договором № 18/08-К від 27.03.2008 р. в сумі 193 514 грн. 92 коп. шляхом звернення стягнення на заставне майно - платіжні термінали ММТ-РАY-2 у кількості 24 (двадцять чотири) штуки. За участю представників: Від апелянта/відповідача: не прибув, Від заявника: повноважний представник - не прибув (прибув п. ОСОБА_4 - строк дії довіреності № 07/15-18 від 01.08.2013 р. на представництво інтересів ТзОВ «АУЗ Факторинг» закінчився - 01.08.2014 р. (том ІІ, а.с. 235), Від позивача: не прибув, Слухач: ОСОБА_4 Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило. Фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася. Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 11.07.2014 р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 13/29-617 господарського суду Тернопільської області введено суддів - Давид Л.Л. та Якімець Г.Г. (том ІІ, а.с. 216). Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 року відновлено Апелянту встановлений для апеляційного оскарження строк по даній справі (том ІІ, а.с. 217), ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 року (том ІІ, а.с. 218) прийнято апеляційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_2 (вх. № 01-05/3236/14, № 01-05/3237/14 від 11.07.2014 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 23.07.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою, під розписку: Апелянт (СПД-ФО ОСОБА_2) - 18.07.2014 р. - № 7901007246652 (том ІІ, а.с. 222), Заявник (ТзОВ «АУЗ Факторинг») - 17.07.2014 р. - № 7901007246679 (том ІІ, а.с. 220), позивач: (АТ «Індекс-банк» (м. Київ) - 17.07.2014 р. - № 7901007246660 (том ІІ, а.с. 221), ЦВ філія "Вінницька дирекція" АТ "Індекс-банк" (м. Тернопіль) - 16.07.2014 р. - № 7901007246644 (том ІІ, а.с. 219). Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 13/29-617 господарського суду Тернопільської області замість судді Якімець Г.Г. (перебування у відпустці) введено суддю Юрченко Я.О. (том ІІ, а.с. 233). Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (введення нового складу суду) розгляд даної справи почався спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення"). У судове засідання, яке відбулося 23.07.2014 р. апелянт/відповідач повноважного представника не направив, про причини неприбуття - не повідомив, був належним чином, повідомлений про день, час та місце розгляду справи - 18.07.2014 р. рекомендованою поштою № 7901007246652 (том ІІ, а.с. 222). В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 16.05.2014 року у справі № 13/29-617 і винести нову ухвалу, у якій відмовити ТзОВ "АУЗ Факторинг" у задоволенні заяви про заміну сторони на підставі ст. 25 ГПК України (том ІІ, а.с. 223-225). У судове засідання, яке відбулося 23.07.2014 р.представник Заявника прибув, надав пояснення по суті апеляційної скарги, письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав. Позивач (як юридична особа, так і філія) повноважних представників у судове засідання, яке відбулося 23.07.2014 р. не направили, про причини неприбуття не повідомили, відзиву на апеляційну скаргу не подали (не надіслали), були належним чином, 16.07.2014 р. та 17.07.2014 р. рекомендованою поштою № 7901007246660 та № 7901007246644 (том ІІ, а.с. 219, 221) повідомлені про день, час та місце розгляду справи. З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 р. розгляд справи відкладено на 06.08.2014 р., про що сторони повідомлені у відповідності до приписів Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ВГС України від 10.12.2002 р. № 75 (з наступними змінами). Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 р. у склад колегії для розгляду апеляційної скарги у справі № 13/29-617 замість судді Давид Л.Л. (брала участь при ухваленні постанови від 11.12.2013 р. у справі № 13/29-616, яка скасована постановою ВГС України від 19.02.2014 р. по даній справі) введено суддю Матущак О.І. У судове засідання, яке відбулося 06.08.2014 р. апелянт/відповідач, повторно, повноважного представника не направив, про причини неприбуття - не повідомив, був належним чином, під розписку, повідомлений про день, час та місце розгляду справи (том ІІ, а.с. 233) та про відкладення розгляду справи (том ІІ, а.с. 238-239/зворот), відповідно до п. 3.5.11. Інструкції № 75 від 10.12.2002 р. В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 16.05.2014 року у справі № 13/29-617 і винести нову ухвалу, у якій відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "АУЗ Факторинг" у задоволенні заяви про заміну сторони на підставі ст. 25 ГПК України (том ІІ, а.с. 206-207). Представник заявника не прибув. У п. ОСОБА_4, 01.08.2014 закінчився строк дії довіреності № 07/15-18 від 01.08.2013 р. на представництво інтересів ТзОВ «АУЗ Факторинг», а так як судове засідання є відкритим, п. ОСОБА_4, як слухач, залишився в залі судового засідання. Заявник (ТзОВ "АУЗ Факторинг") через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду 05.08.2014 р. за вх. № 01-04/4436/14 подав Клопотання про доручення до матеріалів справи: Відзиву на апеляційну скаргу вих. № 676 від 18.07.2014 р., докази надсилання відзиву апелянту, виписку з ЄДРПОУ, копію Протоколу зборів від 24.04.2014 р., просить долучити вказані документи до матеріалів справи, представник заявника у судовому засіданні, яке відбулося 23.07.2014 р. надав пояснення по суті апеляційної скарги, просив ухвалу господарського суду Тернопільської області від 16.05.2014 року у справі № 13/29-617 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Позивач (як юридична особа, так і філія), повторно, повноважних представників у судове засідання, яке відбулося 06.08.2014 р. не направили, про причини неприбуття - не повідомили, відзиву на апеляційну скаргу не подали (не надіслали), були належним чином, повідомлені про день, час та місце розгляду справи (том ІІ, а.с. 232, 220) та про відкладення розгляду справи (том ІІ, а.с. 238-239/зворот) відповідно до Інструкції від 10.12.2002 р. № 75 (з наступними змінами). Колегія суддів прийшла до висновку долучити до справи подані Заявником (Товариством з обмеженою відповідальністю "АУЗ Факторинг") 05.08.2014 р. за вх. № 01-04/4436/14 документи, так як вони досліджувалися судом першої інстанції, а також, враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників апелянта/відповідача, заявника та позивача, з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги. Частиною другою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України. Статтею 69 ГПК України передбачено строки вирішення спору і лише у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, з врахуванням принципу незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно якого, при введенні нового складу суду, розгляд справи починається спочатку, при цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення"). Щодо неподання позивачем у справі документів, зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 р. (том ІІ, а.с. 218, 238-239) про юридичний статус позивача, відзиву (заперечення) на апеляційну скаргу, то слід зазначити таке. Статтею 75 ГПК України визначено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Відтак, невиконання позивачем вимог ухвали суду не перешкоджає розгляду справи по суті. Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010). Крім того, в ухвалі суду від 23.07.2014 р. участь повноважних представників сторін судом обов'язковою не визнавалася (а. с. 238-239). Враховуючи наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 13/29-617. Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду у даній справі без змін, виходячи з наступного. Господарський суд Тернопільської області від 16 травня 2014 року у справі № 13/29-617 (суддя Стопник С.Г.) постановив ухвалу, якою заяву ТзОВ «АУЗ Факторинг» задовольнив. Замінив позивача (стягувача) у справі № 13/29-617 - Акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк" (вул. Пушкінська, 42/4, м. Київ, код 14361575) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "АУЗ Факторинг" (вул. Танкова, 8, поверх 6, оф.1, код 36303279) у зв'язку з переходом до останнього прав кредитора, відповідно до договору факторингу № 03/09 від 26.09.2009 року (том ІІ, а.с. 195-198). Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду Апелянт/відповідач (СПД-ФО ОСОБА_2) звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 16.06.2014 р. (вх. № 01-05/3236/14, № 01-05/3237/14 від 11.07.2014 р. )(том ІІ, а.с. 223-225), просить скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 16.05.2014 року (п. 3 прохальної частини апеляційної скарги), винести нову ухвалу, у якій відмовити ТзОВ «АУЗ Факторинг» у задоволенні заяви про заміну сторони на підставі ст. 25 ГПК України (п. 4 прохальної частини апеляційної скарги). Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті даної ухвали, порушено норми матеріального та процесуального права, за неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи. Апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що ухвала місцевого суду від 16.05.2014 р. по справі № 13/29-617, якою задоволено заяву ТзОВ «АУЗ Факторинг» про заміну сторони по справі № 13/29-617, а саме: позивача (стягувача) - Акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "АУЗ Факторинг" у зв'язку з переходом до останнього прав кредитора, відповідно до договору факторингу № 03/09 від 26.09.2009 року постановлена без урахування того, що 05.05.2009 р. господарським судом Тернопільської області було прийнято рішення у справі № 13/29-617, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій) за яким, з СПД-ФО ОСОБА_2 стягнуто заборгованість. На підставі зазначеного судового рішення, господарським судом Тернопільської області 10.01.2010 р. було видано наказ про примусове виконання зазначеного судового рішення, строком виконання - 3 (три) роки, протягом якого ні позивач, ні заявник не зверталися до органів Державної виконавчої служби (далі за текстом - ДВС) про примусове виконання судового рішення у справі № 13/29-627. З огляду на викладене в апеляційній скарзі, Апелянт вважає, що вимоги кредитором вже реалізовано шляхом подання відповідного позову в суд, та, що таким чином, сторона - позивач після прийняття рішення судом вже є не кредитором, а стягувачем. Саме тому до нього застосовуються норми відповідного спеціального Закону. Апелянт в апеляційній скарзі також стверджує, що 12.06.2011 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України» від 12.05.2011 р. № 3329-УІ, яким, зокрема, ст. 25 ГПК України викладено у новій редакції, яка відповідно до ст. 58 Конституції України, Рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) не має зворотної дії в часі, а тому на правовідносини, на яких наполягає заявник, про заміну сторони у справі № 13/26-617 за позовом ПАТ «Індекс-банк» до СПД-ФО ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, а саме: АТ «Індустріально Експортний банк» на ТзОВ «АУЗ Факторинг» у зв'язку із переходом до ТзОВ «АУЗ Факторинг» прав вимоги, як кредитора відповідно до Договору факторингу № 03/09 від 26.09.2009 року - не поширюється, при цьому, посилається на правову позицію викладену у постанові Вищого господарського суду України від 23 січня 2014 р. у справі 3 12/32/31, яку долучив до апеляційної скарги (том ІІ, а.с. 226-229). Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, 07.10.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АУЗ Факторинг" звернулося у господарський суд із заявою (вх. № 16336 від 07.10.2013р.) (том ІІ, а.с. 1-2) про заміну сторони у справі № 13/29-617, а саме: АТ "Індустріально Експортний Банк" на ТзОВ "АУЗ Факторинг", у зв'язку з переходом до ТзОВ "АУЗ Факторинг" прав вимоги, як кредитора відповідно до Договору факторингу № 03/09 від 26.09.2009 р. Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 25.10.2013 р. по справі № 13/29-617 (том ІІ, а.с. 64-72) у задоволенні заяви ТОВ "АУЗ Факторинг" відмовлено, зокрема, через відсутність відкритого виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 05.05.2009 року у даній справі, при цьому, місцевий суд виходив з того, що провадження у справі № 13/29-617 судом закінчено, 14.01.2010 р. видано наказ про його примусове виконання, а заявником та відповідачем підтверджено відсутність відкритого виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, як необхідної умови для проведення судом заміни сторони у справі відповідно до ст. 25 ГПК України, враховуючи також, що строк пред'явлення до виконання наказу у справі № 13/26-617 сплив 14.01.2013 року. Крім того, суд виходив з того, що Договір факторингу № 03/09 від 26.09.2009 року укладено вже після прийняття судового рішення у даній справі, яким стягнуто з СПД-ФО ОСОБА_2 на користь АТ «Індустріально-експортний банк» існуючу заборгованість за Кредитним договором № 18/08-К від 27.03.2008 р., і, прийшов до висновку, що на момент укладення Договору факторингу - 26.09.2009 р., АТ "Індекс-Банк" як кредитор вже реалізувало своє право вимоги виконання грошового зобов'язання в судовому порядку шляхом звернення стягнення на предмет застави, а тому не могло здійснити відступлення такого права у спосіб, передбачений ст.ст. 512-517 ЦК України. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2013р. (том ІІ, а.с. 103, 104-107) ухвалу господарського суду Тернопільської області від 25.10.2013р. у даній справі було залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "АУЗ Факторинг" - без задоволення. Постановою Вищого господарського суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 13/29-617 (том ІІ, а.с. 131-135) касаційну скаргу ТзОВ "АУЗ Факторинг" задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. та ухвалу господарського суду Тернопільської області від 25.10.2013 р. у справі № 13/29-617 скасовано, і справу передано на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області. Відповідно до статті 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Вищим господарським судом України у постанові 19 лютого 2014 року у справі № 13/29-617 встановлено передчасними висновки судів першої та другої інстанцій, та, зокрема, зазначено, що з підстав зазначених у ст. 25 ГПК України, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу, що усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив, та, що про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу (рядки 1-12 зверху сторінки третьої мотивувальної частини постанови ВГСУ)(том ІІ, а.с. 133), що згідно з абз. 3 п. 1.4. постанови пленуму ВГС України «Про деякі питання практики Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 зазначеною статтею ГПК України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише із смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацію суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у т.ч. заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 ЦК України). В абзаці п'ятому зверху на сторінці 3-й мотивувальної частини постанови (том ІІ, а.с. 133), ВГС України з посиланням на ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», встановив, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження (розгляду)(рядки 30-31 зверху на сторінці третій постанови ВГСУ)(том ІІ, а.с. 133), і вказав, що зазначена правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України у постанові від 21.02.2011 і практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. При цьому ВГС України встановив, що у справі № 13/29-617 стадія судового процесу як виконавче провадження у даній справі не була розпочата, що свідчить про продовження (тривалість) судового процесу в даному випадку (рядки 3-6 зверху на сторінці 3-й постанови ВГСУ)(том ІІ, а.с. 134), що, призвело до передчасності висновків судів попередніх інстанцій про неможливість застосування у даному випадку приписів ст. 25 ГПК України. Також у постанові ВГС України від 19 лютого 2014 року у справі № 13/29-617 звернуто увагу судів на те, що «реалізація банком (кредитором) свого права на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, та прийняття відповідного судового рішення з цього питання жодним чином не впливає на можливість реалізації банком (кредитором) свого права, передбаченого ст. 512 ЦК України, на передання новому кредитору своїх прав щодо боржника (відступлення права вимоги), адже, в даному випадку, відсутні правові підстави, визначені ст. 515 ЦК України, які б не дозволяли допустити заміну кредитора у зобов'язанні, тим більше, що первісний кредитор не звертався до органів ДВС щодо примусового виконання судового рішення від 05.05.2009 р. у даній справі». Зазначені обставини, зокрема, підтверджуються тим, що у справі № 13/29-617, наказ на примусове виконання судового рішення, яке набрало законної сили, видано - 14.01.2010 р. + 3 роки для пред'явлення наказу до виконання = 14.01.2013 р. включно (том І. а.с. 113). Стаття 25 ГПК України у редакції Закону України № 3329-УІ від 12.05.2011 р. набрала чинності - 12.06.2011 р. Отже на дату набрання Законом України № 3329-УІ чинності, 12.06.2011 р. - строк пред'явлення наказу господарського суду Тернопільської області від 14.01.2010 р. по справі № 13/29-617 до виконання (14.01.2013 р. включно) - ще не закінчився (том І. а.с. 113), тим більше, що до органів ДВС - наказ, ні позивачем, ні заявником, не пред'являвся, виконавче провадження по справі не було розпочато, тобто має місце продовження (тривалість) судового процесу, як встановлено ВГС України. Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд з урахуванням наведеного у постанові ВГС України від 19 лютого 2014 року у справі № 13/29-617, з метою з'ясування обставин, які мають значення для вирішення даного спору, зокрема, щодо набрання юридичної сили Договором факторингу № 03/09 від 26.09.2009р. (як це передбачено п. 8.1 Договору), на який заявник посилається як на підставу своїх вимог, витребував від Національного банку України додаткові докази, а саме: План фінансового оздоровлення Клієнта (Акціонерного товариства "ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК"), затвердженого Національним банком України (том ІІ, а.с. 175-176, 177-193), з моментом затвердження якого пов'язується набрання чинності Договором факторингу № 03/09 від 26.09.2009 року. Як вбачається з матеріалів справи (том І, а.с. 1-126), рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.05.2009 р. у справі № 13/29-617 позовні вимоги Позивача частково задоволено. Вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в користь Акціонерного товариства "Індекс-Банк", в особі Центрального відділення філії "Вінницька дирекція" АТ "Індекс-банк" заборгованість за Кредитним договором № 18/08-К від 27.03.2008 року, а саме: 152230,00 грн. основного боргу, 14957,04 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 13327,89грн. пені по прострочених відсотках шляхом звернення стягнення на заставне майно - платіжні термінали ММТ-РАY 2 у кількості 24 (двадцять чотири) штуки, 1935,15 грн. в повернення сплаченого державного мита та 118 грн. в повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті частині позовних вимог припинено провадження (том І, а.с. 38-39). Вказане рішення господарського суду залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій (том І, а.с. 77-83 та 104-111), та після набрання останнім законної сили, на його виконання місцевим господарським судом видано наказ від 14.01.2010 року (копія знаходиться в матеріалах справи (том І, а.с. 113). Заявник (ТзОВ «АУЗ Факторинг»), в обгрунтування поданої заяви про заміну сторони у справі № 13/29-617 (том ІІ, а.с. 1-2), посилається на укладений 26.09.2009 року між ТОВ "АУЗ Факторинг" та АТ "Індустріально-експортний банк" Договір факторингу № 03/09 (том ІІ, а.с. 7-12). Договір факторингу № 03/09 (том ІІ, а.с. 7-12) та Додаток до нього за № 1 «Реєстр прав вимог» (далі за текстом - Договір факторингу) (том ІІ, а.с. 13-15) укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. ст. 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином в силу ст. 204 ЦК України, оскільки сторонами, в т.ч. Апелянтом, не доведено зворотнього. У пункті 2.1. Договору факторингу сторони передбачили, що в порядку та на умовах, визначених в договорі, Фактор (за договором - ТзОВ «АУЗ Факторинг») зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (за договором - АТ «Індустріально-експортний банк) за плату, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові право вимоги, визначене у Реєстрі прав вимог, в тому числі і право вимоги за Кредитним договором № 18/08-К від 27.03.2008р. (Додаток № 1 «Реєстр прав вимог» до Договору факторингу № 03/09 від 26.09.2009 року). Відтак Заявник вважає, що ТзОВ "АУЗ Факторинг" набуло прав кредитора до боржника - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. Відповідно до п.4.1. Договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта (АТ «Індустріально-експортний банк) до Фактора (ТзОВ «АУЗ Факторинг») з моменту підписання ними відповідного Додатку з Реєстром прав вимог. Реєстр прав вимог має бути підписаний Сторонами в термін до 2 робочих днів після настання події, яка визначена в п.8.1 Договору факторингу, як відкладальна умова. За змістом п. 8.1. Договору факторингу № 03/09 від 26.09.2009 р., цей Договір укладається під відкладальною умовою, якою є затвердження Національним банком України Плану фінансового оздоровлення Клієнта, який включає укладення та виконання Клієнтом цього Договору. З моменту настання зазначеної події цей Договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим Договором набувають повної юридичної сили, такий день набуття прав та обов'язків сторін повної юридичної сили в цьому Договорі іменується День набуття цим Договором зобов'язальної сили. На вимогу місцевого господарського суду, викладену в ухвалі від 28.04.2014 р. (том ІІ, а.с. 162), Управлінням Національного банку України в Тернопільській області надано копії Програми фінансового оздоровлення ПАТ "ІНДЕКС-БАНК", затвердженої рішенням Спостережної Ради Банку від 11/09/2009 №7, та рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України від 23.09.2009р. № 536А "Про погодження програми фінансового оздоровлення Публічного акціонерного товариства "ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК" (том ІІ, а.с. 174, 175-176, 177-193). Таким чином, наявними у справі матеріалами підтверджено передання кредитором (позивачем у справі) за Договором факторингу № 03/09 від 26.09.2009 року Товариству з обмеженою відповідальністю "АУЗ Факторинг" (заявнику - по справі) права вимоги до боржника - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за Кредитним договором №18/08-К від 27.03.2008 р. (том ІІ, а.с. 3-5). Підстави заміни кредитора у зобов'язанні визначені статтею 512 ЦК України, зокрема, відповідно до абзацу 1 п.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статей 1077, 1078 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, відступлення права вимоги у даній справі мало місце відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Як вбачається з матеріалів справи, встановлено ВГС України та місцевим господарським судом під час нового розгляду справи № 13/29-617, ні первісний кредитор (АТ «Індекс-Банк»), ні його філія ЦВФ «Вінницька дирекція» ПАТ «Індекс-Банк», ні ТзОВ «АУЗ Факторинг» до органів ДВС з примусового виконання наказу від 14 січня 2010 р. у справі № 13/29-617 - не зверталися, наказ до виконання не пред'являли. Такі докази в матеріалах справи відсутні. Оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження (розгляду), а така стадія судового процесу як виконавче провадження у даній справі не була розпочата, що свідчить про продовження (тривалість) судового процесу в даному випадку. Твердження Апелянта щодо непоширення на спірні правовідносини ст. 25 ГПК України в редакції Закону України від 12.05.2011 р. № 3329-УІ, який набрав чинності 12.06.2011р. та пропуску заявником 14 січня 2013 р. трирічного строку для пред'явлення наказу від 14.01.2010 р. № 13/29-617 у Державну виконавчу службу, крім вищенаведеного у даній постанові, спростовуються також наступними обставинами. Як вбачається з матеріалів даної справи, зокрема, випливає з мотивувальних частин ухвали господарського суду Тернопільської області від 25.10.2013 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р. (том ІІ, а.с. 69-72, 104-107), 27 січня 2011 року господарським судом Тернопільської області було порушено провадження у справі № 14/6/5022-112/2011 (суддя О.В.Руденко) за позовом ТзОВ «АУЗ Факторинг» в особі ТзОВ «Агенція по управлінню заборгованістю» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 222876,48 грн., за наслідками розгляду якого, 09.03.2011р. постановлено рішення у справі № 14/6/5022-112/2011, яким позовні вимоги були задоволені частково, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.11 р. у цій справі рішення господарського суду Тернопільської області від 09.03.2011 р. в частині задоволення позову скасовано і прийнято нове рішення в цій частині про відмову у позові. Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2011 р. по справі № 14/6/5022-112/2011 постанова Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.11 р. залишена без змін. З наведеного вбачається, що мав місце судовий розгляд справи між тими самими сторонами, Позивач (ТзОВ «АУЗ Факторинг») як правонаступник первісного позивача (АТ «Індустріально-експортний Банк») на підставі Договору факторингу № 03/09 від 26.09.2009 р., а відповідач (СПД-ФО ОСОБА_2), як боржник за Кредитним договором № 18/08-К від 27.03.2008 р. Зазначені обставини підтверджуються: 1) ухвалою господарського суду Тернопільської області від 27 січня 2011 р. у справі № 14/6/5022-112/2011 про порушення провадження по справі; 2) рішенням господарського суду Тернопільської області від 09 березня 2011 р. у справі № 14/6/5022-112/2011 (позовні вимоги позивача були задоволені частково); 3) постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2011р. у справі № 14/6/5022-112/2011 (рішення суду першої інстанції - в частині задоволення позову скасовано, в іншій частині - залишено без змін) та 4) постановою Вищого господарського суду від 01 листопада 2011 р. у справі № 14/6/5022-112/2011 (постанова Львівського апеляційного господарського суду - залишена без змін)(ухвала та судові рішення у справі № 14/6/5022-112/2011 - в матеріалах справи). За вказаних вище обставин, виходячи з приписів статті 264 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку мало місце, крім наведеного вище, і переривання перебігу позовної давності. Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності (ч. 1 ст. 265 ЦК України), тому ухвала господарського суду Тернопільської області від 11.10.2010 р. у справі № 14/64-1205 про залишення позову без розгляду - до уваги не приймається. Частиною 2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина 3 ст. 264 ЦК України). Отже, пред'явлення 27 січня 2011 року позову до господарського суду ТзОВ «АУЗ Факторинг» в особі ТзОВ «Агенція по управлінню заборгованістю» до боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у справі № 14/6/5022-112/2011, який завершився ухваленням судами судових рішень по суті, перериває перебіг позовної давності для пред'явлення наказу господарського суду Тернопільської області від 14.01.2010 р. № 13/29-617 до виконання, з моменту пред'явлення позову до суду - 27.01.2011 р. і до постановлення остаточного рішення у справі № 14/6/5022-112/2011, яким є постанова ВГС України від 01.11.2011 р. № 14/6/5022-112/2011, відповідно до ст. 111-11 ГПК України. Як зазначалося вище у цій постанові, ст. 25 ГПК України в редакції Закону України від 12.05.2011 р. № 3329-УІ, набрала чинності 12.06.2011 р., тобто на час, коли мало місце в тому числі і переривання перебігу позовної давності для пред'явлення наказу № 13/29-617 від 14.01.2010 р. до виконання - по 01.11.2011 р. (дата ухвалення Вищим господарським судом України постанови у справі № 14/6/5022-112/2011), відтак, виходячи із приписів ч. 3 ст. 264 ЦК України, час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Відповідно до ст. 25 ГПК України в редакції Закону України від 12.05.2011 р. № 3329-УІ, набрала чинності 12.06.2011 р., у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. За наведених вище обставин, стаття 25 ГПК України в редакції Закону України від 12.05.2011 р. № 3329-УІ, що набрала чинності 12.06.2011 р. поширюється на спірні правовідносини. Апелянт/відповідач в апеляційній скарзі посилається також на постанову Вищого господарського суду України від 23 січня 2014 р. у справі № 12/327/31 (том ІІ, а.с. 226-229). Однак таке посилання колегія суддів вважає некоректним, виходячи з такого. Постанова ВГС України від 23.01.2014 р. у справі № 12/327/31 є судовим рішенням у конкретній справі, прийнята на підставі належним чином доведених фактичних обставин справи в розумінні статей 33, 34, 43 ГПК України, про що чітко зазначено у цій постанові. У даній справі, Вищий господарський суд України у постанові від 19.02.2014 р. № 13/29-617 (том ІІ, а.с. 131-135) встановив недоведеність попередніми судами обставини, що мають значення для вирішення спору, що слугувало підставою для скасування відповідних рішень судів першої та другої інстанцій, та, відповідно, у постанові ВГС України окреслено коло фактичних обставин, які належало дослідити господарськими судами під час нового розгляду справи № 13/29-617 в їх сукупності, згідно ст. 43 ГПК України. У своїй діяльності суди керуються перш за все законом. З огляду на все вищенаведене в сукупності, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду у справі № 13/29-617, що заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АУЗ Факторинг" (вх. № 16336 від 07.10.2013 р.) про заміну сторони у справі № 13/29-617 слід задовольнити. Інші доводи Апелянта, на яких ґрунтується апеляційна скарга, колегією суддів до уваги не приймається за недоведеністю. Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України). Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Враховуючи наведене в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу Апелянта/відповідача залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Тернопільської області від 15 травня 2014 року у справі № 13/29-617 - без змін. Судовий збір за перегляд ухвали місцевого суду в апеляційному порядку покласти на Апелянта/відповідача. Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 89, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 16 травня 2014 року у справі № 13/29-617 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. 2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд ухвали місцевого сууд в апеляційному порядку покласти на Апелянта/відповідача. 3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку. 4. Матеріали справи повернути господарському суду Тернопільської області. Головуючий суддя Данко Л.С. Суддя Матущак О.І. Суддя Юрченко Я.О. В судовому засіданні 06.08.2014 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 07.08.2014 р.
  6. http://reyestr.court.gov.ua/Review/41181528 Державний герб України Ухвала іменем україни 15 жовтня 2014 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Олійник А.С., суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П., Парінової І.К., Савченко В.О., розглянувши у судовому засіданні справу за заявою публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про заміну сторони у справі правонаступником та видачу дублікату виконавчого листа, боржник - ОСОБА_3, заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 09 квітня 2014 року, в с т а н о в и л а : У березні 2013 року публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») звернулося до суду із заявою про заміну сторони у справі правонаступником та видачу дублікату виконавчого листа, посилаючись на те, що рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 липня 2011 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором було звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до договору факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» відступило товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор плюс») право вимоги заборгованості за кредитними та іпотечними договорами, у тому числі за договорами ОСОБА_3 Посилаючись на викладене, заявник просив замінити сторону у справі на правонаступника ТОВ «ФК «Вектор плюс» та видати дублікат виконавчого листа на нового стягувача. Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 09 квітня 2014 року, заяву задоволено частково. Замінено публічне акціонерне товариство «Сведбанк» на правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» у справ № 2-641/2011 за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В іншій частині заяви відмовлено. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвали суду першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Судом встановлено, що рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 липня 2011 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 0709/0608/45-046 від 27 червня 2008 року в розмірі 699 061 грн 69 коп. звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1. За договором факторингу № 15, укладеним 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «ФК «Вектор плюс» право вимоги за зобов'язаннями за кредитним договором № 0709/0608/45-046 від 27 червня 2008 року, укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 Задовольняючи частково заяву про заміну сторони у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, із посиланням на ст. 37, 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», виходив із того, що за договором факторингу був замінений кредитор у зобов'язанні внаслідок відступлення йому прав, а чинним законодавством передбачено заміну відповідної сторони правонаступником на будь-якій стадії судового процесу. Проте повністю погодитися з таким висновками не можна з огляду на таке. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (а. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Відповідно до ст. 512 ЦК України, ст. 378 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником. Згідно із п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України в разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Встановлено, що відступлення права вимоги за кредитним договором відбулося після ухвалення судового рішення. У зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 378 ЦПК України. За положеннями ч. 1 ст. 378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язково тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Задовольняючи заяву ПАТ «Сведбанк» про заміну сторони правонаступником у цивільній справі № 2-641/2011, суд першої інстанції на положення вищенаведених норм закону уваги не звернув та не уточнив заяву банку, ураховуючи, що після закінчення розгляду справи чинним законодавством передбачено заміну сторони правонаступником у виконавчому провадженні, а не у справі, розгляд якої закінчився. При цьому, судом не з'ясовано, чи відкрито виконавче провадження на виконання вищевказаного судового рішення. Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України не виконав, на порушення судом першої інстанції норм процесуального права уваги не звернув, доводи апеляційної скарги належним чином не перевірив, не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують такі доводи та дійшов передчасного висновку про залишення ухвали суду першої інстанції без змін. Оскільки судами порушені норми матеріального та процесуального права, ухвали суду першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий розгляд. Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 09 квітня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий А.С. Олійник Судді: В.І. Амелін В.П. Гончар І.К. Парінова В.О. Савченко
  7. Державний герб України АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 1915/4189/2012 Провадження № 22-ц/789/964/14 Головуючий у 1-й інстанції Процько Я.В. Доповідач - Бахметова В.Х.Категорія - 57 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2014 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі: головуючого - Бахметової В.Х. суддів - Ткач О. І., Гірський Б. О., при секретарі - Майка Р.Ю. з участю - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 27 червня 2014 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, - ВСТАНОВИЛА: В червні 2014 року ТзОВ "Кредитні ініціативи" звернулося в суд із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, який видано 28.05.2014 року Тернопільським міськрайонним судом в цивільній справі №1915/4189/12 за позовом ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Як підставу поновлення заявили те, що рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ залишено без змін, однак за час розгляду справи в касаційному порядку сплинув строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа у даній справі. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 27 червня 2014 року заяву ТзОВ "Кредитні ініціативи" задоволено: поновлено строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, виданого на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 06 грудня 2012 року з яким вирішено стягнути із ОСОБА_1 в користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованість 395360,55 грн. по кредитному договору №03-2/855 від 10.12.2007 року та 3 219 грн. судового збору. Ухвалою цього ж суду від 16.07.2014 року виправлено описку у вказаній ухвалі та вказано, що ТзОВ "Кредитні ініціативи" звернулося в суд із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання 20 червня 2014 року, а не 20 червня 2013 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви ТзОВ "Кредитні ініціативи" про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість та порушення норм процесуального права. Апелянт вказує на те, що ТзОВ "Кредитні ініціативи" не вправі звертатись із вказаною заявою, оскільки ними не долучено будь-які важливі докази про їх право на вчинення дій щодо примусового виконання судового рішення. Стороною у справі Товариство не було. Крім цього, у ТзОВ "Кредитні ініціативи" відсутня ліцензія на здійснення фінансових операцій, до яких відноситься стягнення заборгованості. В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на обставини викладені в ній. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши за матеріалами справи доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ТзОВ "Кредитні ініціативи", який є правонаступником ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", пропустив строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання із поважних причин. Однак, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи. Так, рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 06.12.2012 року задоволено позов ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованість 395 360,55 грн по кредитному договору №03-2/855 від 10.12.2007 року та 3 219 грн. судового збору. Дане рішення набрало чинності 14.03.2013 року. Строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання закінчився 15 квітня 2014 року. З матеріалів справи вбачається, що позивач ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 23.04.2013 року та 25.05.2013 року звертався із заявою про видачу виконавчого листа до Тернопільського міськрайонного суду. Крім того, 26.12.2013 року, 08.04.2014 року та 22.05.2014 року із заявами про видачу виконавчого листа до суду зверталося і ТзОВ "Кредитні ініціативи", посилаючись на договір про відступлення права вимоги між Товариством і Банком. 28 травня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом видано виконавчий лист по вказаній справі. В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт відступлення права вимоги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за кредитним договором №03-2/855 від 10.12.2007 року ТзОВ "Кредитні ініціативи". Крім цього, згідно вимог ч.1,2 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 року № 2664-III національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: страхової діяльності; діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Відповідно до інформації, внесеної до Державного реєстру фінансових установ ТзОВ "Кредитні ініціативи" має статус фінансової установи, однак ліцензії Нацкомфінпослуг на надання вказаних фінансових послуг не отримувало (відповідь на лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінанасових послуг від 10.07.2014 року №5627/16-11). Таким чином, дії ТзОВ "Кредитні ініціативи" щодо вимоги про стягнення коштів за кредитним договором №03-2/855 від 10.12.2007 року не є легітимними, оскільки набуття відступленого права грошової вимоги до боржників за договором, на якому базується таке відступлення є одним із видів фінанасових послуг та підлягає ліцензуванню. Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази про надання Банком повноважень ТзОВ "Кредитні ініціативи" в порядку договору або доручення. Враховуючи вищевикладене та те, що ТзОВ "Кредитні ініціативи" не правомочне звертатися в суд в порядку ст. 371 ЦПК України як стягувач із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, тому ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та відмовити ТзОВ "Кредитні ініціативи" у поновленні вказаного строку. Керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України колегія суддів, - Ухвалила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2014 року скасувати. Відмовити ТзОВ "Кредитні ініціативи" у поновленні пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - підпис Судді - два підписи З оригіналом згідно: Суддя апеляційного суду Тернопільської області В.Х. Бахметова http://reyestr.court.gov.ua/Review/40661861
  8. Ситуация: Сведбанк выдал кредит в долларах (есть кассовые чеки, подтверждающие данный факт). Потом всем известная история Сведбанк-Вектор Плюс - Кредитины. Сведбанк перед тем,как уйти,пытался взыскать долг за счет залогового имущества,то есть квартиры (именно на нее и выдавался кредит), но им этого не удалось. Суд отказал Кредитинам в замене сторони виконавчого впровадження. НО! Еще вначале Сведбанк взял договор купли-продажи на квартиру, а теперь ищи-свищи...Где искать? и главное как вернуть??Помогите!
  9. Державний герб України печерський районний суд міста києва Справа № 757/5976/13-ц Категорія УХВАЛА 25 квітня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Мельника А.В., при секретарі - Нєстєровій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про заміну сторони виконавчого провадження: зацікавлені особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Адолін", Відділ державної виконавчої служби Печерського районнного управління юстиції в м. Києві В С Т А Н О В И В : Заявник звернувся до суду з зазначеною заявою в якій просить: Замінити Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» правонаступником -Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, б. 31, Код ЄДРПОУ 38004195) у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису № 3948 від 17.06.2010 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про звернення стягнення на нежиле приміщення № 180 (в літ.А), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Драгоманова, 2, загальною площею 184,00 кв.м., та належить «ТОВ «Адолін» для задоволення вимог ПАТ «СВедбанк» у розмірі 115499,93 доларів США та 177225,22 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом 94097,00 доларів США; пеня в сумі 177225,22 грн., та 8700, грн.- плата за вчинення виконавчого напису. В обґрунтування вимог заяви зазначає, що 21.10.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис № 3948, про звернення стягнення на нежиле приміщення № 180 (в літ.А), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул..Драгоманова, 2, загальною площею 184,00 кв.м., та належить «ТОВ «Адолін» для задоволення вимог ПАТ «СВедбанк» у розмірі 115499,93 доларів США та 177225,22 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом 94097,00 доларів США; пеня в сумі 177225,22 грн., та 8700, грн..- плата за вчинення виконавчого напису. Виконавчий напис вчинено для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (надалі - ПАТ «Сведбанк») за рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного майна. На підставі виконавчого напису № 3948 від 21.10.2010 року, за заявою ПАТ «Сведбанк» Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві (надалі - ВДВС Печерського РУЮ м. Києва) їз заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі якої було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 22047785 від 21.10.2010 року. 28.11.2012 року Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», (далі - правонаступник Позивач) відповідно до Договору факторингу № 15 свої права вимоги за зобов'язаннями Відповідача по кредитному договору № 2622/0607/88-028 від 15.06.2007 року. По якому згідно Іпотечного договору № 5308 від 15.06.2008 року,та правочину про внесення змін до іпотечного договору від 21.12.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Адолін» в особі Кернасовського Олександра Павловича, виступає майновим поручителем за виконання умов вищевказаного кредитного договору. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Відповідно до ст. 37 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, чинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив. У відповідності до ст. 378 ЦПК України та ч.1 п. 5 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду їз заявою. Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, оскільки Розділом 7 ЦПК України, зокрема ст. 378 ЦПК України передбачена можливість заміни сторони у виконавчому провадження по виконанню судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) Оскільки виконавчий напис нотаріуса в розумінні ЦПК України не є виконавчим документом, який виданий за рішенням суду, заява задоволенню не підлягає. На підставі викладеного та керуючись ст. 378 ЦПК України, суд У Х В А Л И В : Заяву Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про заміну сторони виконавчого провадження, зацікавлені особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Адолін", Відділ державної виконавчої служби Печерського районнного управління юстиції в м. Києві про заміну сторони виконавчого провадження залишити без задоволення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а особою яка була відсутня при проголошенні ухвали протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Суддя А.В.Мельник http://reyestr.court.gov.ua/Review/31023216
  10. Добрый день, Помогите советом, пожалуйста. Краткая хронология: В 2008 был взят кредит на авто в прекрасном ОТП банке, 2009 кризис и все такое, начинаются судебные тяжбы. В 2010 году появляется новая сторона ОТП факторинг(согласно договору продажи кредитного портфеля). Заканчиваются тяжбы в 2012 году в высшем суде, где определяют окончательную сумму долга взыскать в пользу "ОТП Банк". До этого момента, нигде в документах юр лицо "ОТП факторинг" не фигурирует. Далее на переговоры со мной выходят представители ОТП факторинга, ну, и на основании того, что они купили портфель предлагают все сделать мирно - подписать "меморандум", что мол если я буду каждый месяц гасить определенную сумму долга, то они не будут подавать на взыскание в ГИС. На что я согласился. И вот в марте 2013 года, когда мной было уже уплачено более половины суммы долга, на работу приходит постановление из ГИС о взыскании с меня сумм согласно постановления, взыскатель "ОТП банк" а не "ОТП факторинг". Естественно извещений об открытии производства я не получал. ОТП факторинг никаких комментариев не дает, только говорят, что кредитный комитет рассмотрит эту ситуацию. Мотивация такого поступка со стороны ОТП факторинг для меня загадка. На сегодня более 70 процентов долга уже было выплачено. Написаны уже жалобы в ОТП факторинг, подал заявку в ГИС на замену стороны... Что еще посоветуете? Заранее благодарю.
  11. http://reyestr.court.gov.ua/Review/34640843 Державний герб України У х в а л а іменем україни 30 жовтня 2013 р. м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Гвоздика П.О. суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І., Іваненко Ю.Г.,Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», за участю боржника приватного підприємства «Регіональна компанія «Лідер-М» про заміну сторони у виконавчому написі, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 26 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 14 березня 2013 року, в с т а н о в и л а: У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції») звернулось до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому написі № 328 від 18 вересня 2009 року, виданому приватним нотаріусом ОСОБА_6 Вимоги обґрунтовані тим, що 05 вересня 2007 року між ПАТ «Кредобанк» та приватним підприємством «Регіональна компанія «Лідер - М» (далі - ПП «Регіональна компанія «Лідер - М») укладено договір кредитної лінії № 227-07. 16 січня 2009 року між цими ж сторонами з метою забезпечення виконання зобов'язань, було укладено договір іпотеки № 227-07/2. 18 вересня 2009 року у зв'язку з невиконанням приватним підприємством «Регіональна компанія «Лідер - М» зобов'язання, приватним нотаріусом видано виконавчий напис № 328 про звернення стягнення на нерухоме майно на підставі договору іпотеки № 227-07/2. 29 листопада 2011 року між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» укладено договір факторингу, шляхом купівлі права вимоги, згідно з яким останнє придбало у ПАТ «Кредобанк» право грошової вимоги до третьої особи (боржника) в тому числі до ПП «Регіональна компанія «Лідер - М». На підставі ст. ст. 1077, 1078 ЦК України заявник ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» просило змінити сторону у виконавчому написі № 328 від 18 вересня 2009 року з ПАТ «Кредобанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» . Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 26 грудня 2012 року провадження у справі за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України. Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 14 березня 2013 року ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 26 грудня 2012 року скасовано, провадження у справі закрито. У касаційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» просило скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, матеріали справи передати до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах. Закриваючи провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами у даному правовідношенні є виключно юридичні особи, а відтак розгляд заяви має провадитись за правилами встановленими господарським процесуальним законодавством. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні, в тому числі заміна боржника у виконавчому написі має розглядатись в порядку адміністративного судочинства. Такі висновки суду апеляційної інстанції не суперечать вимогам законодавства виходячи з наступного. Судами встановлено, що 05 вересня 2007 року між ПАТ «Кредоданк» та ПП «Регіональна компанія Лідер-М» було укладеного договір кредитної лінії №227-07.16 січня 2009 року між ПАТ «Кредоданк» та ПП «Регіональна компанія Лідер-М» у забезпечення виконання зобов'язань по договору, укладено договір іпотеки №227-7/2 посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7, відповідно до реєстру №40. 18 вересня 2009 року за заявою ВАТ «Кредобанк» було отримано виконавчий напис з метою звернення стягнення на заставне майно, що належить ПП «Регіональна компанія «Лідер-М» та пред'явлено до примусового виконання у ДВС. 29 листопада 2011 року між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» укладено договір факторингу шляхом купівлі права вимоги до третіх осіб, яким є ПП «Регіональна компанія «Лідер-М». Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дана вимога підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується дій державного виконавця. Відповідно до ч.4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. У випадку заміни сторони (юридичної особи) у виконавчому написі нотаріуса, який пред'явлено до державної виконавчої служби, стороні необхідно звернутися до суду з письмовою заявою про заміну сторони у виконавчому написі. До такої заяви зазвичай додаються докази того, що юридична особа являється правонаступником тієї юридичної особи, яка вибула (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, копії протоколів зборів тощо). Без ухвали суду про заміну сторони у виконавчому документі, державний виконавець не має права самостійно замінити сторону. Таким чином, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про закриття справи з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін ухвали апеляційного суду Рівненської області від 14 березня 2013 року, оскільки судове рішення законне та обґрунтоване, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а : Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» відхилити. Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 14 березня 2013 року залишити в силі. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий П.О. Гвоздик Судді:Є.П. Євграфова В.І. Журавель Ю.Г. Іваненко О.М. Ситнік
  12. Державний герб України УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2011 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Дьоміної О.О., суддів: Гвоздика П.О., Завгородньої І.М., Колодійчука В.М., Штелик С.П., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління до ОСОБА_6 про стягнення боргу за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 6 жовтня 2010 року, в с т а н о в и л а: У березні 2004 року ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 30 квітня 2003 року між Запорізьким обласним управлінням Ощадбанку України та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № 966. Згідно кредитного договору ОСОБА_7 отримав кредит у сумі 35 000 гривень на споживчі цілі під 19 % річних строком на 12 місяців. З метою забезпечення виконання зобов'язання 29 квітня 2003 року між Запорізьким обласним управлінням ВАТ «Державний ощадний банк України» та ТОВ «Ефір-Форум» в особі директора Ленчука Ю.А. укладено договір поруки № 219 та договір застави. У звязку з непогашення кредиту, банк просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в розмірі 65215 гривень 80 копійок та припинити його дію. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 6 жовтня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління 4747 гривень боргу за кредитним договором, 25 гривень 50 копійок судового збору, 11 гривень 78 копійок витрат з ІТЗ. У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що 30 квітня 2003 року між ВАТ «Державний ощадний банк» в особі філії «Запорізьке обласне управління» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 966, за яким ОСОБА_7 отримав 35000 гривень на споживчі цілі, в забезпечення виконання умов кредитного договору між банком, ОСОБА_7 та ТОВ «Ефір-Форм» було укладено договір поруки № 219. У березні 2004 року у звязку з невиконанням умов вказаного кредитного договору банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_7 та ТОВ «Ефір-Форм» солідарно. 5 серпня 2005 року ОСОБА_7 помер. 20 лютого 2007 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя ухвалено заочне рішення за позовом ВАТ «Державний ощадний банк» до ОСОБА_7, ТОВ «Ефір-Форм» про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 65215 гривень. 22 серпня 2007 року Хортицьким ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у звязку зі смертю боржника ОСОБА_7 (а.с.150 т.1) 1 жовтня 2007 року Жовтневим ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у звязку з тим, що 20 серпня 2007 року Господарським судом Запорізької області ліквідовано банкрута ТОВ «Ефір-Форм»(а.с. 160 т.1). 17 вересня 2007 року ВАТ «Державний ощадний банк» звернувся до восьмої державної нотаріальної контори лист з листом, в якому висловлено прохання повідомити чи відкривалася спадкова справа після померлого ОСОБА_7, однак даний лист залишено без виконання через неналежне оформлення (а.с. 154 т.1). 21 листопада 2008 року банк надіслав на адресу нотаріальної контори вимогу в порядку ст.. 1281 ЦК України. У січні 2009 року ВАТ «Державний ощадний банк» звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме боржника ОСОБА_7 замінити на його правонаступника ОСОБА_6 Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2009 року заяву задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 заборгованість у розмірі 62215 гривень та судові витрати. (а.с. 164 т.1) Як вбачається з апеляційної скарги ОСОБА_6 вона дізналася про рішення та ухвалу у даній справі лише в грудні 2009 року, оскаржила їх, внаслідок чого справу було направлено на новий розгляд. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач всупереч вимогам ст. 1281 ЦК України не здійснив своєчасних заходів щодо предявлення вимоги спадкоємцям у відповідний строк. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив з того, що позивач своєчасно заявив претензії до спадкоємців через нотаріальну контору, а тому вважав, що позов підлягає задоволенню в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Однак при цьому ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін. Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 60, ч. З ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд першої інстанції і апеляційний суд у порушення вимог ч. 4 ст. 10, ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 137 ЦПК України не сприяли всебічному й повному з'ясуванню обставин справи. Усупереч зазначеним процесуальним нормам суди не зясували на підставі належних та допустимих доказів коло спадкоємців ОСОБА_7, не звернули уваги на те, що спадкоємцем після смерті сина є також ОСОБА_10, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом,видане на імя ОСОБА_6 (а.с. 40 т.2). Стаття 1281 ЦК передбачає, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Зазначена норма має на меті у передбачений законом строк інформувати спадкоємців про зобовязання спадкодавця перед кредитором. Судом апеляційної інстанції в рішенні зазначено, що позивач 17 вересня 2007 року отримав постанову державного виконавця від 22 серпня 2007 року про закінчення виконавчого провадження у звязку зі смертю боржника, тому позивач знав про смерть боржника. Таким чином шестимісячний строк для предявлення вимог до спадкоємців боржника, визначений ст.. 1281 ЦК України, почав свій перебіг. З матеріалів справи вбачається, що 17 вересня 2007 року ВАТ «Державний ощадний банк» на адресу восьмої державної нотаріальної контори надіслав лист з проханням повідомити чи відкривалася спадкова справа після померлого ОСОБА_7, який залишено без виконання через неналежне оформлення, тому апеляційний суд прийшов до помилкового висновку про те, що цей лист є вимогою до спадкоємців в сенсі ч. 2 ст. 1281 ЦК України, оскільки своїм листом банк не проінформував ні нотаріальну контору, ні спадкоємців про борг спадкодавця. Належним чином оформлена вимога була надіслана ВАТ «Державний ощадний банк» на адресу нотаріальної контори тільки 21 листопада 2008 року. З наведеного вбачається, що ВАТ «Державний ощадний банк» пропущено строк для предявлення вимоги до спадкоємців, оскільки з 17 вересня 2007 року до 21 листопада 2008 року пройшло більше 6 місяців, однак апеляційний суд, задовольняючи позов належним чином не мотивував чи підлягає цей строк продовженню. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2010 року та р ішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 6 жовтня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий О.О. Дьоміна Судді: П.О. Гвоздик І.М. Завгородня В.М. Колодійчук С.П. Штелик http://reyestr.court.gov.ua/Review/17083546
  13. Державний герб України Ухвала ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2012 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ситнік О.М., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Солом'янського відділення № 5445 АТ «Ощадбанк» м. Києва на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 06 березня 2012 року у справі за заявою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Солом'янського відділення № 5445 АТ «Ощадбанк» про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 06 березня 2012 року заяву публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задоволено частково. Замінено стягувача з відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Солом'янського відділення № 5445 на публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Солом'янського відділення № 5445 АТ «Ощадбанк» у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області 14 жовтня 2009 року. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено. У касаційній скарзі представник ПАТ «Державний ощадний банк України», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої та апеляційної інстанції та постановити нову ухвалу. Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими. Судом апеляційної інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно і визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює. Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Судами встановлено, що боржник ОСОБА_2 помер, спадкова справа заведена 23 липня 2011 року за заявою ПАТ Банк «Укргазбанк». ОСОБА_3, ОСОБА_4 ні в своїх інтересах ні в інтересах малолітньої дитини до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини або відмову від прийняття спадщини не зверталися. Тому обґрунтовано було відмовлено у заміні боржника у виконавчому провадженні. Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі. На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України, У Х В А Л И В: Відмовити публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії - Солом'янського відділення № 5445 АТ «Ощадбанк» м. Києва у відкритті касаційного провадження у справі за заявою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Солом'янського відділення № 5445 АТ «Ощадбанк» про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості кредитним договором. Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ О.М. Ситнік http://reyestr.court.gov.ua/Review/23670566
  14. Державний герб України УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2013 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кадєтова О.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2013 року у справі за заявою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, заміну сторони виконавчого провадження, в с т а н о в и в : У червні 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду із вищезазначеною заявою, посилаючись на те, що 08 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» уклав із ПАТ «Дельта Банк» договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, та як наслідок, перехід права вимоги за зобов'язанням, яке виникло У ОСОБА_2 на підставі договору про надання споживчого кредиту, що є підставою для процесуального правонаступництва у зв'язку із заміною кредитора ПАТ «УкрСиббанк» на кредитора ПАТ «Дельта Банк». Заявник зазначав, що відповідно до акту прийому-передачі документації за вищезазначеним договором купівлі-продажу, 08 лютого 2012 року було передано документацію, проте відомостей про наявність рішення суду про стягнення з боржника заборгованості у нового кредитора не було. Зазначена обставина стала відома заявнику у квітні 2013 року. У травні 2013 року заявником було отримано виконавчі листи по зазначеній справі. Оскільки строк пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, просив суд поновити зазначений строк та вирішити питання про заміну сторони у виконавчому провадженні. Ухвалою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2013 року у задоволенні заяви відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2013 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нову ухвалу, якою заяву ПАТ «Дельта Банк» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання задоволено. Поновлено строк для пред'явлення виконавчого документа - виконавчого листа, виданого за рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 та ТОВ «Левандія» на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11213797000 від 11 вересня 2007 року у сумі 1 715 144,56 грн та судових витрат у сумі 1 820,00 грн. У задоволенні вимоги ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовлено. У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування ухвали Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2013 року та залишення в силі ухвали Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2013 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Доводи касаційної скарги та зміст доданих до неї судових рішень не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень. На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України, у х в а л и в: Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за заявою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, заміну сторони виконавчого провадження. Додані до скарги матеріали повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ О.В. Кадєтова http://reyestr.court.gov.ua/Review/33893344
  15. Державний герб України печерський районний суд міста києва Справа № 757/20087/13-ц Категорія УХВАЛА 07 жовтня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Цокол Л.І. , при секретарі - Кондратенко Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києва заяву ПАТ "Кредитпромбанк" про заміну сторони виконавчого провадження, В С Т А Н О В И В : Заявник ПАТ "Кредитпромбанк" звернувся до суду і просить замінити сторону виконавчого провадження №32470618 від 07.05.2012р. з ПА "Кредипромбанк" на правонастуника ПАТ "Дельта Банк", посилаючись на те, що 20.05.2013р. між вказаними особами було укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами ,зокрема за зобов'язаннями , яке виникло на підставі договору про надання ОСОБА_1, де ОСОБА_2 є поручителем по кредитному договору №49.28/3/06-І від 19.02.2008р. та заміною кредитора у зобов'язанні. На розгляд заяви учасники виконавчого провадження не з'явились, про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Враховуючи, що їх неявка не перешкоджає розгляду заяви суд вирішив проводити розгляд справи у відсутність сторін. Вивчивши заяву та додані до неї матеріали суд прийшов до наступного висновку. Згідно ст. 378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Заявник ПАТ "Кредитпромбанк" до своєї заяви надав копію договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 20.05.2013р. та копію постанови про відкриття виконавчого провадження №32470618 від 07.05.2012р. Копія договору купівлі-продажу від 20.05.2013р. містить загальний виклад умов та зобов'язань за яких відбувається передача прав вимоги за кредитними договорами. При цьому перелік договорів , право вимоги за якими передається до заяви не додано. Сам договір переліку не містить. З огляду на зазначене вісдутні підстави для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, враховуючи відсутність достатніх доказів , що підтверджують правонаступництво ПАТ "Дельта Банк" у кредитних відносинах з ОСОБА_1, де ОСОБА_2 є поручителем по кредитному договору №49.28/3/06-І від 19.02.2008р. На підставі викладеного та керуючись ст.378 ЦПК України, суд - УХВАЛИВ: Заяву ПАТ "Кредитпромбанк" про заміну сторони виконавчого провадження, залишити без задоволення. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом п'яти діб з дня отримання копії ухвали. Суддя Цокол Л.І. http://reyestr.court.gov.ua/Review/33966940
  16. Державний герб України 20.06.2013 Справа № 756/5630/13-ц ун. 756/5630/13-ц Справа № 6/756/414/13 УХВАЛА 20 червня 2013 року Оболонський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді - Луценко О.М., при секретарі - Близнюк І.Й. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за заявою ПАТ « Дельта Банк» в особі представника заявника ТОВ « Колекторська компанія « Вердикт» про заміну сторони виконавчого провадження, в с т а н о в и в: ПАТ « Дельта Банк» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Вимоги обґрунтовано тим, що у Оболонському РУЮ в м. Києві на виконанні перебуває виконавчий лист №2-4051/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача ПАТ « УкрСиббанк» суму боргу у розмірі 95 293,06грн. Заявник зазначив, що 08.12.2011р. між ПАТ « УкрСиббанк» та ПАТ« Дельта Банк» уклали договір купівлі- продажу прав вимоги кредитами, відповідно до умов якого ПАТ « УкрСиббанк» відступив на користь ПАТ « Дельта Банк», своє право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 11070488000від 11.03.2006року, укладеного між ПАТ « УкрСиббанк» та ОСОБА_1 З цих підстав ПАТ «Дельта Банк» просять суд замінити у виконавчому провадженні стягувача ПАТ « УкрСиббанк» його правонаступником ПАТ « Дельта Банк». Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки в судове засідання своїх представників суд не повідомили. Зважаючи на положення ч.2 ст.378 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу за їхньої відсутності, оскільки неявка вказаних осіб не є перешкодою для розгляду заяви. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Відповідно до ст. 378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Згідно п.5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Таким чином, підставою заміни сторони виконавчого провадження є вибуття її внаслідок правонаступництва. Правонаступництвом у цивільному праві є перехід прав та обов'язків від однієї сторони до іншої за законом або угодою. Як вбачається з матеріалів справи 08.12.2011р. між ПАТ « УкрСиббанк» та ПАТ« Дельта Банк» уклали договір купівлі- продажу прав вимоги кредитами, тоді як виконавче провадження щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором відкрито 27.10.2011 року, тобто до передачі прав та обов'язків кредитора за договором. Відповідно до постанови державного виконавця Оболонського РУЮ в м. Києві від 27.10.2011року відкрито виконавче провадження ВП №29513054 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКІБ « УкрСиббанк» суми боргу у розміру 95293,06 грн. З огляду на викладене, передання ПАТ « УкрСиббанк» своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги не є правонаступництвом. Крім того, право вимоги вже було реалізоване і виконавче провадження вже було відкрито, а тому відсутні передбачені законом підстави для заміни сторони виконавчого провадження на підставі договору цесії. Заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, в той час як відносини, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, не мають характеру цивільно-правових у розумінні частини першої статті 1 ЦК України, а стороною, яка наділена правом вимоги, є стягував, а не кредитор. Таким чином суд вважає, що у задоволенні заяви ПАТ « Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження слід відмовити. Керуючись ст.8 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 383 ЦПК України, суд, - у х в а л и в: В задоволенні заяви ПАТ «Дельта Банк» в особі представника заявника ТОВ « Колекторська компанія « Вердикт» про заміну сторони виконавчого провадження про заміну сторони виконавчого провадження - відмовити. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Суддя О.М. Луценко http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31939414
  17. Державний герб України Печерський районний суд міста києва Справа № 757/14314/13-ц УХВАЛА 26 липня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Литвинової І. В., при секретарі - Нєстєровій О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про заміну сторони виконавчого провадження,- В С Т А Н О В И В : Представник ПАТ "Дельта Банк" звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Свою заяву обґрунтовує тим, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2008року стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором № 11081039000 від 21.11.2006р. в розмірі 507 545 грн, а також судовий збір в розмірі 1700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. 08.12.2011р. між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, у зв'язку з чим право вимоги кредитної заборгованості ПАТ "УкрСиббанк" за договором відступлені ПАТ "Дельта Банк". Представник заявника, представник позивача та відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з"явились, про час розгляду заяви повідомлялись належним чином. Причини неявки суду невідомі. Державний виконавець ВДВС Фастівського МУЮ при вирішенні заяви покладалась на розсуд суду. Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24.11.2008року стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором № 11081039000 від 21.11.2006р. в розмірі 507 545 грн, а також судовий збір в розмірі 1700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. Відповідно до ст. 378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Відповідно до частини 5 ст. 8 ЗУ "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно до частини 1 ст. 8 ЗУ "Про виконавче провадження", сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Системний аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що при розгляді заяви про заміну сторони виконавчого провадження слід виходи з того, що з заявою про заміну сторони виконавчого провадження має право звернутись безпосередньо сторона виконавчого провадження (боржник або стягувач), яка просить замінити її своїм правонаступником. В інших випадках право на звернення до суду з відповідною заявою належить державному виконавцю з власної ініціативи або за заявою безпосередньо боржника або стягувача. Разом з тим, ПАТ "Дельта Банк" не є стороною у справі за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Отже, заява ПАТ "Дельта Банк" про заміну сторони виконавчого провадження є такою, що не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 8 ЗУ "Про виконавче провадження", ст. 378 ЦПК України, суд У Х В А Л И В : Відмовити Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Суддя І. В. Литвинова http://reyestr.court.gov.ua/Review/32658750
  18. Державний герб України пр. № 6/336/614/2013 № 336/6613/13-ц УХВАЛА Іменем України 20 серпня 2013 року м. Запоріжжя Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Дацюк О.І., при секретарі Прохорові Р.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» про заміну сторони у виконавчому провадженні,- ВСТАНОВИВ: ПАТ «Кредитпромбанк» звернулось з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором на користь ПАТ «Кредитпромбанк» в сумі 8173,64 гривні. В судове засідання заявник та боржник не з'явились, про місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином, стягувач просив розглянути заяву без участі представника. Оскільки неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження відповідно до ст. 378 ЦПК України суд розглянув заяву за відсутності сторін. При вирішенні заяви суд виходить з такого. Відповідно до ст. 378 ЦПК України, ст. 8 ч. 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606 у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Заявником надано до заяви копію договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» 20.05.2013 року. Відповідно до розділу 1.1 зазначеного договору датою відступлення прав вимоги є дата підписання акту приймання-передачі прав вимоги, а кредитним договором є кожний договір про надання кредиту у будь-якій формі між позичальником та продавцем у якості кредитора, зазначений у Додатку № 1 разом з усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до нього. Натомість, до заяви не додано вищевказаного акту приймання передачі прав вимоги та переліку договорів, який є невід'ємною частиною договору, тож з наданих документів не вбачається набуття ПАТ «Дельта Банк» будь-яких прав щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за рішенням суду на користь ПАТ «Кредитпромбанк», у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для заміни стягувача. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 293, 378 ЦПК України,- УХВАЛИВ: У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовити. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Суддя О.І. Дацюк http://reyestr.court.gov.ua/Review/33065430
  19. Державний герб України Справа №668/10916/13-ц Пров. №6/668/430/13 УХВАЛА Іменем України 30.08.2013 року Суворовський районний суд м. Херсона в складі: головуючого судді І.Ю.Зуб, при секретарі І.В.Шевченко, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження,- в с т а н о в и в: Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 20.10.2009 року з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» солідарно стягнено заборгованість за кредитним договором та судові витрати. Представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження - стягувача ПАТ «Кредитпромбанк» на стягувача ПАТ «Дельта Банк». Сторони в судове засідання не з'явилися, причини неявки в судове засідання не повідомили. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне. Відповідно до ст.378 ЦПК України за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження. З матеріалів заяви вбачається, що між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги від 26.06.2013 року, однак заявником не надано доказів отримання права грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним зобов'язанням. Таким чином, підстави для задоволення заяви відсутні. Керуючись ст.378 ЦПК України,- у х в а л и в: Заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження, залишити без задоволення. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 5-ти днів з дня її проголошення апеляційної скарги. СуддяЗуб І. Ю. http://reyestr.court.gov.ua/Review/33243320
  20. Державний герб України 13.08.13 УКРАЇНА ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Чернігівської області м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 67-28-47,77-44-62 УХВАЛА 13 серпня 2013 року Справа № 5028/14/134/2011 За заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія», вул. Мельникова,12, м. Київ, 04050 про заміну стягувача По справі №5028/14/134/2011 За позовом: Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», вул. Новокостянтинівська,18В, м. Київ, 04655 До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімекс-Льон», вул. Лизогуба,13, м. Чернігів, 14013 Про стягнення 126969,05дол.США (1013784,38грн.) та 110443,53грн. Суддя Книш Н.Ю. ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН : Від заявника: не з'явився Від стягувача: не з'явився Від боржника: не з'явився Від ТОВ «Кредекс Фінанс»: не з'явився Заявником - товариством з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» подано заяву про заміну стягувача у справі № 5028/14/134/2011, шляхом заміни публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (первісного стягувача) його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія». В обґрунтування поданої заяви ТОВ «Українська боргова компанія» посилається на укладення між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» договору факторингу №13 від 22.08.12р. та укладання між ТОВ «Кредекс Фінанс» і ТОВ «Українська боргова компанія» договору відступлення права вимоги №01-12 від 22.08.12р., за яким останній набув права кредитора відносно ТОВ «Бімекс-льон» за кредитним договором №09/08-К/2401. Згідно Розпорядження голови господарського суду Чернігівської області №02-01/62 від 31.07.13р. у зв'язку з виробничою необхідністю заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» про заміну стягувача публічного акціонерного товариства «Сведбанк» у справі № 5028/14/134/2011, його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» передано на розгляд судді Книш Н.Ю. Представник заявника у судовому засіданні 01.08.13р. надав клопотання про не здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом. Стягувач та боржник були належним чином повідомлені про час та місце розгляду заяви про заміну стягувача у справі № 5028/14/134/2011, оскільки ухвала суду від 01.08.13р. направлена на адреси стягувача та боржника отримана ними згідно поштових повідомлень №1400602851631 та №1400602851623 відповідно. Але своїх повноважних представників стягувач та боржник в судове засідання не направили, документів, витребуваних ухвалами суду від 16.07.13р., від 25.07.13р. та від 01.08.13р. не надали. Заяв та клопотань від стягувача та боржника до суду не надходило. Згідно ухвали від 16.07.13р., від 25.07.13р., від 01.08.13р. відповідно до ст.65 Господарського процесуального кодексу України суд викликав у судове засідання представників товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» для дачі пояснень, зобов'язав надати письмові пояснення щодо поданої заяви та надати витребувані судом документи. Згідно інформації отриманої на офіційному сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) в Єдиному державному реєстрі станом на 01.08.13р. зареєстровано Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», ідентифікаційний код 36799749, місцезнаходження м. Київ, вул. Авіаконструктора І.Сікорського,8, поверх 6. Ухвали суду від 16.07.13р. та від 25.07.13р., направлені на адресу ТОВ «Кредекс Фінанс» (м. Київ, вул.Танкова, буд.8,поверх6), отримані останнім, що підтверджується рекомендованими повідомленнями №140060279720, №1400602849149 відповідно. Ухвала суду від 01.08.13р. направлена на адресу ТОВ «Кредекс Фінанс» (м. Київ, вул.Авіаконструктора І.Сікорського, буд.8,поверх6 ) отримана останнім згідно поштового повідомлення №1400602851615. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» представника в судове засідання не направило, витребуваних документів не надало. Заяв та клопотань від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» до суду не надходило. Від товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» заяв та клопотань до суду не надходило. Повноважного представника товариство у судове засідання не направило, витребуваних судом документів не надало. Ухвала від 01.08.13р. отримана ТОВ «Українська боргова компанія» згідно поштового повідомлення № 1400602851640. Розглянувши подані документи, суд встановив: За результатами розгляду позову ПАТ «Сведбанк» до ТОВ «Бімекс-Льон» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №09/08-К2401 від 17.04.2008р., рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.01.2012р. у справі №5028/14/134/2011 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімекс-Льон» на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» 102 861,76дол.США заборгованість за кредитом, 24107,29дол.США заборгованість по процентам, 20 275грн.69коп. судового збору. 27.01.2012р. на виконання зазначеного рішення господарським судом видано наказ у справі №5028/14/134/2011. Як вбачається із матеріалів справи, 22.08.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» («Клієнт») та товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» («Фактор») укладено договір факторингу № 13. У преамбулі вказаного договору зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», юридична особа, що заснована та здійснює свою діяльність згідно з законодавством України, ідентифікаційний код юридичної особи 36799749, свідоцтво фінансової установи ФК №249 від 04.02.2010р., видане державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, додаток до свідоцтва від 04.02.2010р. №249 серія ФК на здійснення факторингу. Відповідно до п.2.1 договору факторингу №13, Клієнт відступає Фактору права вимоги за кредитами, зазначеними у Реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу заборгованості по яких належить Клієнту на підставі документації, а Фактор шляхом надання фінансової послуги Клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від Боржників та передає Клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому цим договором. Відповідно до умов п.2.3 договору факторингу №13, після сплати Фактором у дату передачі (якою є день укладення цього договору) у повному обсязі ціни продажу Клієнтові, сторони підписують Акт приймання-передачі, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованості і отримує відповідні права вимоги за кредитами. Акт приймання-передачі Реєстру заборгованостей боржників, підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками, у формі, викладеній в додатку №2 до цього Договору, є доказом передачі прав вимоги за кредитами та підтверджує факт переходу від Клієнта то Фактора прав вимоги за кредитами згідно умов цього договору. Заявником до матеріалів справи подано копію Реєстру заборгованості боржників №1 від 22.08.2012р., який підписаний ПАТ «Сведбанк» (Клієнт) та ТОВ «Кредекс Фінанс» (Фактор) як додаток №1 до договору факторингу №13 від 22.08.2012р., в якому зазначено боржника ТОВ «Бімекс-льон» по кредитному договору №09/08-К/2401 від 17.04.2008р., валюта 840, заборгованість за основною сумою боргу у валюті кредиту станом на 22.08.2012р. - 102 861,76 USD, заборгованість за відсотками у валюті кредиту станом на 22.08.12р. - 27 547,44 USD, заборгованість по пені станом на 22.08.2012р. - 59 860,90 USD, сукупний розмір вимог за кредитним договором у гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 22.08.2012р. - 1520828,91 грн., сума грошових коштів, сплачені Клієнту за відступлені права вимоги заборгованості за кредитом - 4 933,04грн. 09.10.2012р. ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Креденс Фінанси» на виконання п.4.5 договору факторингу №13 від 22.08.2012р. підписали Акт №3 приймання-передачі документів, за яким Клієнт передав, а Фактор отримав документи, що підтверджують права вимоги до боржників, а саме: п.20 боржник ТОВ «Бімекс-льон», договір №09/08-К2401. Заявником подано копію платіжного доручення №819 від 22.08.2012р. про перерахування ТОВ «Кредекс Фінанс» коштів у сумі 1602983,35грн. на рахунок ПАТ «Сведбанк» за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №13 від 22.08.12р. Аналіз змісту договору факторингу №13 від 22.08.12р. свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами глави 73 Цивільного кодексу України. Згідно ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другій стороні (клієнта) за плату(у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ст. 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. За приписами ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії Національного банку України - в іноземній валюті. Згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються послуги факторингу. Згідно ч.5 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника. Приписами ст.1083 Цивільного кодексу України встановлено, що наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень глави 73 Цивільного кодексу України «Факторинг». Отже, законодавством встановлені певні умови щодо наступного відступлення фактором прав грошової вимоги третій особі, зокрема, наступне відступлення фактором права грошової вимоги може бути здійснено лише особі, яка може бути фактором, а визначення хто може бути фактором наведено в частині 3 ст.1079 Цивільного кодексу України. Так, у п.2.6 договору факторингу №13 від 22.08.12р. сторони ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Креденс Фінанси» передбачили, що подальше відступлення (чи інше відчуження, включаючи заставу) фактором прав вимоги за кредитами (в повному обсязі або частково) будь-яким третім особам допускається відповідно до положень законодавства України та виключно за умови, що відносно такої третьої особи: відсутня негативна інформація від компетентних державних органів, засобів масової інформації та/або будь-яких організацій, які здійснюють свою діяльність у банківській сфері та/або сфері фінансів та/або колекторського бізнесу; що така третя особа має усі обов'язкові дозволи, передбачені чинним законодавством України, та приймає на себе зобов'язання підтримувати рівень конфіденційності, що зазначений між сторонами цього договору та дотримуватись відповідних культурно-етичних норм спілкування та поведінки при здійсненні діяльності зі стягнення заборгованості. Як вбачається із матеріалів справи, 22 серпня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» («Первісний кредитор») та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» («Новий кредитор») підписано договір про відступлення права вимоги №01-12. У преамбулі вказаного договору зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», юридична особа, що заснована та здійснює свою діяльність згідно з законодавством України, ідентифікаційний код юридичної особи 36799749, свідоцтво фінансової установи ФК №249 від 04.02.2010р., видане державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, додаток до свідоцтва від 04.02.2010р. №249 серія ФК на здійснення факторингу, що товариство з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія», юридична особа, що заснована та здійснює свою діяльність згідно з законодавством України, ідентифікаційний код юридичної особи 37535394. Відповідно до п.2.1 договору про відступлення права вимоги №01-12 Первісний кредитор відступає Новому кредитору права вимоги за кредитами, зазначеними у Реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу заборгованості по яких належить Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає Первісному кредитору грошові кошти в розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому цим договором. Відповідно до п.2.3 договору про відступлення права вимоги №01-12 після сплати Новим кредитором у дату передачі (якою є день укладення цього договору) у повному обсязі ціни продажу Первісному кредитору, сторони підписують Акт приймання-передачі, після чого Новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості і отримує відповідні права вимоги за кредитами. Акт приймання-передачі Реєстру заборгованостей боржників, підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками, у формі, викладеній в додатку №2 до цього договору, є доказом передачі Прав вимоги за кредитами та підтверджує факт переходу від Первісного кредитора до Нового кредитора прав вимоги за кредитами згідно умов цього Договору. Відповідно до п.4.5 договору про відступлення права вимоги передача документації підтверджується шляхом підписання актів приймання-передачі за формою, наведеною у Додатку №4 до цього Договору. Акт приймання-передачі повинен бути підписаний уповноваженими представниками Сторін та їх підписи скріплені печатками Сторін. Заявником до матеріалів справи подано копію Реєстру заборгованості боржників №1 від 22.08.12р., який підписаний ТОВ «Кредекс Фінанс» (Первісний кредитор) та ТОВ «Українська боргова компанія» (Новий кредитор) як додаток №1 до договору про відступлення права вимоги №01-12 від 22.08.12р., в якому зазначено боржника ТОВ «Бімекс-льон» по кредитному договору №09/08-К/2401 від 17.04.08р., валюта 840, заборгованість за основною сумою боргу у валюті кредиту станом на 22.08.12р. - 102861,76 USD, заборгованість за відсотками у валюті кредиту станом на 22.08.12р. - 27547,44 USD, заборгованість по пені станом на 22.08.2012р. - 59860,90 USD, сукупний розмір вимог за кредитним договором у гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 22.08.12р. - 1520828,91грн. 22.10.12р. ТОВ «Кредекс Фінанси» та ТОВ «Українська боргова компанія» на виконання п.4.5 договору про відступлення права вимоги №01-12 від 22.08.12р. підписали Акт приймання передачі документів №7, за яким первісний кредитор, перед, а новий кредитор отримав документи, що підтверджують права вимоги до боржників, а саме: п.15 боржник ТОВ «Бімекс-льон», договір №09/08-К2401. Заявником подано копію платіжного доручення від 22.08.2012р. про перерахування ТОВ «Українська боргова компанія» коштів у сумі 1604983,35грн. на рахунок ТОВ «Кредекс Фінанси» зз призначенням платежу «сплата ціни продажу за договором про відступлення прав вимоги №01-12 від 22.08.12р.». Аналіз змісту договору про відступлення прав вимоги №01-12 від 22.08.12р. свідчить про те, що ТОВ «Кредекс Фінанси» здійснило наступне відступлення права грошової вимоги ТОВ «Українська боргова компанія» на підставі п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України (відступлення права вимоги) в супереч вимогам ст.1083 Цивільного кодексу України та не у відповідності до положень глави 73 Цивільного кодексу України «Факторинг». Окрім того, згідно ч.3 ст. 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. За умовами положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993р. Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребує, крім інших, така операція як використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління НБУ №483 від 14.10.04р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.04р. за №1429/10028 (далі - Положення), визначені випадки використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії, зокрема: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій); якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є іноземний інвестор (ця норма стосується лише операцій, що здійснюються через інвестиційний рахунок іноземного інвестора в уповноваженому банку з метою проведення іноземних інвестицій в Україну і повернення іноземних інвестицій, доходів, прибутків та інших коштів, одержаних іноземним інвестором від здійснення іноземних інвестицій в Україну, у тому числі від спільної інвестиційної діяльності без створення юридичної особи); у випадках, передбачених законами України. У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії (п.1.5 Положення). Як свідчить рішення господарського суду Чернігівської області від 11.01.2012р. у справі №5028/14/134/2011, грошове зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Бімекс-Льон» на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» по кредитному договору №09/08-К/2401 від 17.04.08р. визначено в іноземній валюті - долари США, яка є засобом платежу при сплаті заборгованість за кредитом у сумі 102 861,76дол.США та заборгованість по процентам у сумі 24 107,29дол.США. Заявником подано заяву про заміну стягувача у справі № 5028/14/134/2011, шляхом заміни публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (первісного стягувача) його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія», що в свою чергу пов'язано із здійсненням операцій по одержанню резидентом (заявником) іноземної валюти як засобу платежу при виконанні зобов'язання по сплаті заборгованості за кредитом у сумі 102 861,76дол.США та заборгованість по процентам у сумі 24 107,29дол.США, і такий випадок використання іноземної валюти (правонаступником банку) без ліцензії не визначений законодавством як можливий. Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу. Згідно з п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом певних обставин. У зв'язку з необхідністю з'ясування факту переходу прав стягувача до заявника суд ухвалами від 16.07.13р., від 25.07.13р., від 01.08.13р. зобов'язав ТОВ «Українська боргова компанія» надати низку доказів, зокрема, відомості з державної виконавчої служби щодо стану виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 11.01.12р. у справі №5028/14/134/2011; докази направлення боржнику (одержання боржником) повідомлення відповідно до п.2.5 договору факторингу №13 від 22.08.12р.; докази направлення боржнику (одержання боржником) повідомлення відповідно до п.2.5 договору відступлення права вимоги №01-12 від 22.08.12р., докази відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду від 11.01.12р. по справі №5028/14/134/2011; документи, що підтверджують право ТОВ «Українська боргова компанія» здійснювати факторингові операції, фінансові послуги, в тому числі в валюті долари США; докази внесенні інформації про ТОВ «Українська боргова компанія» до державного реєстру фінансових установ; докази наявності у ТОВ «Українська боргова компанія» індивідуальної валютної ліцензії щодо здійснення розрахунків в іноземній валюті; документи, що підтверджують право ТОВ «Кредекс Фінанс» здійснювати факторингові операції, фінансові послуги, в тому числі в валюті - долари США; докази наявності у ТОВ «Кредекс Фінанс» індивідуальної валютної ліцензії щодо здійснення розрахунків в іноземній валюті. Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Заявник - ТОВ «Українська боргова компанія» на час розгляду заяви про заміну стягувача у справі № 5028/14/134/2011, шляхом заміни публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (первісного стягувача) його правонаступником, витребувані господарським судом документи не надав, а наявні в справі документи не доводять право ТОВ «Українська боргова компанія» здійснювати факторингові операції, використовувати іноземну валюту як засіб платежу. Враховуючи, що ТОВ «Кредекс Фінанси» здійснило наступне відступлення права грошової вимоги ТОВ «Українська боргова компанія» на підставі п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України (відступлення права вимоги) в супереч вимогам ст.1083 Цивільного кодексу України та не у відповідності до положень глави 73 Цивільного кодексу України «Факторинг», що у ТОВ «Українська боргова компанія» відсутня індивідуальна ліцензія для використання іноземної валюти як засобу платежу, суд доходить висновку, що заява товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» від 05.07.13р. № 419 про зміну стягувача - Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» у справі №5028/14/134/2011 задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 25, 33, 34, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд - У Х В А Л И В: У задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» від 05.07.13р. № 419 про зміну стягувача - Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» у справі №5028/14/134/2011 відмовити. Суддя Н.Ю.Книш http://reyestr.court.gov.ua/Review/33010034
  21. Справа № 203/2198/2012 Провадження № 22-ц/0290/1725/2012 Головуючий в суді першої інстанції: Ваильєва Т.Ю. Категорія: 53 Доповідач: Вавшко В. С. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.06.2012 м. Вінниця Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі: Головуючого Вавшка В.С., суддів: Іващука В.А., Марчук В.С., при секретарі:Пишному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 -ОСОБА_6 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 3 травня 2012 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) «ОТП Факторинг Україна» про заміну стягувача виконавчого провадження, у с т а н о в и л а : Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 3 травня 2012 року заяву задоволено. Замінено у виконавчому провадженні № 29867963 по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса від 08 грудня 2009 року № 3744 про звернення стягнення на нерухоме майно, розташоване у АДРЕСА_1, належне ОСОБА_7, а саме: Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»його правонаступником ТОВ «ОТП Факторинг Україна». У апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 -ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні по примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відділом Державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса від 08 грудня 2009 року № 3744 про звернення стягнення на нерухоме майно, розташоване у АДРЕСА_1, належне ОСОБА_7, на виконання зобов'язань ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОТП Банк»за договором іпотеки № PCNL -800/011/2006/. Згідно наданої суду копії договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 26 листопада 2010 року з витягом договорів, включених до кредитного портфелю, а також копії договору про відступлення права вимоги від 26 листопада 2010 року з витягом з додатку № 1 до нього, ПАТ «ОТП Банк» передав ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги, у тому числі за кредитним договором із ОСОБА_5 та договором іпотеки з майновим поручителем ОСОБА_7 за договором іпотеки № PCNL -800/011/2006/, включаючи право звернення на заставне майно. За таких обставин, суд першої інстанції задовольнив заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна»про заміну стягувача у виконавчому провадженні по примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса на підставі ст. 37 ЦПК України та ст. ст. 202, 512-514 ЦК України. Однак з таким висновком суду неможливо погодитися з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України та ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про зміну сторони її правонаступником. Підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва (так само як і внаслідок виконання зобов'язання за боржника поручителем, майновим поручителем, або іншою третьою особою) буде пряма вказівка акта цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України), а також настання певних обставин, які мають юридичне значення. Колегією суддів встановлено, що 26 листопада 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» був укладений договір про відступлення права вимоги (договір цесії), відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» (далі-клієнт) передає та відступає ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (далі-фактор) сукупність прав, належних клієнту за договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно. Однак передання ПАТ «ОТП Банк» своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) не є правонаступництвом. Доводи апеляційної скарги проте, що суд першої інстанції не мав права призначати правонаступника ПАТ «ОТП Банк» є обґрунтованими, оскільки згідно ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється у результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам або у результаті ліквідації. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно провів заміну сторони у виконавчому провадженні на підставі договору відступлення права вимоги (цесії), оскільки право вимоги вже було реалізоване і виконавче провадження вже було відкрито, а тому суд не мав права проводити заміну сторони у виконавчому провадженні на підставі договору цесії. Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала постановлена із порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, у х в а л и л а : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 -ОСОБА_6 задовольнити. Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 3 травня 2012 року скасувати та ухвалити нову. У задоволенні заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про заміну сторони виконавчого провадження по примусовому виконанні виконавчого напису, вчиненого 08 грудня 2009 року за реєстровим № 3744 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: житловий будинок розташований у АДРЕСА_1, належний ОСОБА_7, в рахунок погашення зобов'язань ОСОБА_5, на користь ПАТ «ОТП Банк»за договором іпотеки № PCNL -800/011/2006/ від 24 березня 2006 року -відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили. Головуючий суддя : Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/24599874
  22. Державний герб України Апеляційний суд м. Києва вул. Солом»янська,№2-а __________________________________________________________________ Справа №22-2690/10247/12 Головуючий у 1 інстанції - Ключник А.С. Доповідач - Панченко М.М. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2012 року м.Київ Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі: головуючого - Панченка М.М. суддів - Кирилюк Г.М., Вербової І.М. при секретарі - Шиян М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, на ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 11 травня 2012 року про задоволення подання Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про заміну сторони у виконавчому провадженні в ході виконання рішення Святошинського районного суду м.Києва від 4.02.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Черкасизалізобетонстрой» та Будівельної корпорації «УкрАзіабуд» про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ТОВ »Черкасизалізобетонстрой» до ОСОБА_2 про розірвання договору відступлення прав вимоги від 20.06.2007 року,- В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2011 року Придніпровський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з поданням про заміну у виконавчих провадженнях ВП№28029590 та ВП№28029081, відкритих Придніпровським відділом ДВС Черкаського міського управління юстиції вибулої сторони (боржника) - ТОВ «Черкасизалізобетонстрой» його правонаступником - ТОВ «Черкасизалізобетонстрой-2» /т.2 а.с.1-3/. Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 11 травня 2012 року подання задоволено /т.2 а.с.93-94/. В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, просить скасувати указану ухвалу та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні подання /т.2 а.с.96-97/. Послався на те, що реорганізація ТОВ «Черкасизалізобетонстрой», в ході якої утворено правонаступника ТОВ «Черкасизалізобетонстрой-2», не перебуває в залежності від Договору про відступлення права вимоги від 19 липня 2007 року, згідно якого ОСОБА_2 переуступила ТОВ «Черкасизалізобетонстрой» право вимоги за договором інвестування будівництва по АДРЕСА_1 /т.1 а.с.7, 109-110/. Колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні подання. Відповідно до ч.1 ст.378 ЦПК України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Встановлено, що 4 лютого 2011 року Святошинським районним судом м.Києва ухвалено рішення про стягнення з ТОВ»Черкасизалізобетонстрой» на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 618.210 грн.56 грн. на виконання договору від 19 липня 2007 року про переуступку вимог за договором інвестування будівництва житлового будинку від 12.03.2004 року за №12-03-04-ДР і додаткової угоди до нього за №1 від 29.12.2006 року /т.1 а.с.137-140/. На виконання указаного судового рішення Святошинським районним судом м. Києва видані виконавчі листи, на підставі яких Придніпровським відділом ДВС Черкаського міського управління юстиції відкриті виконавчі провадження ВП№28029590 та ВП№28029081 /т.2 а.с.4,5/. 20.04.2011 року загальними зборами засновників ТОВ»Черкасизалізобетонстрой» затверджено статут новоутвореної юридичної особи ТОВ» Черкасизалізобетонстрой-2», який утворений шляхом виділення зі складу ТОВ»Черксасизалізобетон» структурного підрозділу з передачею прав та обов»язків Засновника в частині майнових та немайнових активів, у тому числі правочинів, дозволів тощо, пов»язаних з будівництвом по АДРЕСА_1. Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що правовідносини, які склались між позивачкою ОСОБА_2 та ТОВ»Черкасизалізобетонстрой» і, відповідно, кредиторська заборгованість перед ОСОБА_2, пов»язані та випливають із договору інвестування будівництва житлового будинку від 12.03.2004 року за №12-03-04-ДР і додаткової угоди до нього за №1 від 29.12.2006 року. Як встановлено судом, зобов»язання ТОВ»Черкасизалізобетонстрой» щодо повернення коштів ОСОБА_2 ґрунтуються на цивільно-правовій угоді про переуступку вимог за договором інвестування будівництва житлового будинку, згідно якого позивачка передала відповідачу свої права на інвестовану квартиру, а відповідач ТОВ»Черксасизалізобетон» зобов»язаний повернути позивачці кошти, проінвестовані нею за цю квартиру, що підтверджене рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 4 лютого 2011 року В зв»язку з цим ТОВ »Черкасизалізобетонстрой-2» не може бути правонаступником в цій частині прав та обов»язків ТОВ»Черкасизалізобетонстрой» і, відповідно, судом незаконно застосовано ст.378 ЦПК України. З урахуванням викладеного, подання Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про заміну у виконавчих провадженнях ВП№28029590 та ВП№28029081, відкритих Придніпровським відділом ДВС Черкаського міського управління юстиції вибулої сторони (боржника) - ТОВ «Черкасизалізобетонстрой» його правонаступником - ТОВ «Черкасизалізобетонстрой-2» задоволенню не підлягає. Відповідно до ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішене судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави для її застосування. Керуючись ст.ст.307,312 ЦПК України, колегія суддів,- У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, задовольнити. Скасувати ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 11 травня 2012 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити Придніпровському відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції у задоволенні подання про заміну боржника у виконавчих провадженнях ВП№28029590 та ВП№28029081, відкритих Придніпровським відділом ДВС Черкаського міського управління юстиції з ТОВ «Черкасизалізобетонстрой» на ТОВ «Черкасизалізобетонстрой-2». Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ. Головуючий судді http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26333458
  23. Державний герб України Справа № 752/12252/13-ц Провадження №: 6/752/487/13 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2013 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого-судді Новак А.В., при секретарі Чабанюк Л.В., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» Якимчук С.Ю. про заміну сторони виконавчого провадження,- встановив: В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. 08 липня 2013 року до Голосіївського районного суду м. Києва звернувся із заявою представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» Якимчук С.Ю. про заміну сторони виконавчого провадження, посилаючись на те, що 28.11.2012 Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» на підставі договору факторингу № 15 відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» право вимоги заборгованості по кредитним договором укладеним з боржниками банку, в тому числі і по кредитному договору № 743-Ф від 23.11.2006, укладений між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2. 28.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факториногова компанія «Вектор плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу/переуступки права вимоги, згідно з умовами якого право вимоги, що випливають із договірних зобов'язань фізичних осіб перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в тому числі і по кредитному договору від 23.11.2006 № 743-Ф. Сторони в судове засідання не з'явились, про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ч.2 ст. 378 ЦПК України неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Суд вивчивши матеріали заяви дійшов висновку, що необхідно відмовити у задоволені заяви з наступних підстав. Відповідно до ст. 378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Згідно зі ст. 8 Закону України « Про виконавче провадження» що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Представником заявника до суду не надано доказів існування відкритого виконавчого провадження по виконанню рішення Голосіївського районного суд м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» суму заборгованості. Враховуючи положення вище зазначених правових норм, до суду з заявою про заміну сторони має право звертатися безпосередньо сторона виконавчого провадження ( боржник або стягувач), яка просить замінити її своїм правонаступником. У зв'язку з наведеними обставинами у суду, відсутні всі правові підстави для вирішення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні. На підставі наведеного, керуючись ст. 371, 378 ЦПК України,- ухвалив: В задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» Якимчук С.Ю. про заміну сторони виконавчого провадження - відмовити. Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а ухвалу яку було постановлено без участі особи, яка її оскаржує протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва. Суддя А.Новак http://reyestr.court.gov.ua/Review/32701205
  24. Державний герб України У Х В А Л А 02 липня 2013 р. Справа №607/11019/13-ц Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого: Дзюбановського Ю.І. при секретарі: Борисевич І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» від 14.06.2013р. про заміну стягувача у виконавчому провадженні,- ВСТАНОВИВ: Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 01 вересня 2009 року по справі №2-5358/2009 присуджено до стягнення із ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного інноваційного Банку «УкрСиббанк» заборгованість в сумі 181208,77 грн., яка включає 18502,80 доларів США, що еквівалентно 140811,86 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 3027,43 доларів США, що еквівалентно 23039,65 грн. простроченого боргу; 1879,61 доларів США, що еквівалентно 14304,40 грн. несплачених процентів по кредиту; 663,17 грн. пені за несплачені відсотки; 18889,69 грн. пені за порушення строків повернення кредиту; 500 грн. штрафу; 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 1700 грн. судового збору. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» 18.06.2013р. звернулося в суд із заявою від 14.06.2013р., в якій просить замінити сторону виконавчого провадження у справі №2-5358/09, а саме із стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «Кей-Колект», мотивуючи тим, що внаслідок укладання 11.06.2012р. договору факторингу №4 ТОВ «Кей-Колект» набуло право вимоги до ОСОБА_1 по виконавчому листі Тернопільського міськрайонного суду від 28.09.2009р. №2-5358/09, на виконання якого 09.10.2009р. державним виконавцем Першого відділу ДВС відкрито виконавче провадження ВП №15232597. В судове засідання представники сторін не з'явилися. Суд, розглянувши подану заяву та матеріали, прийшов до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. На підставі ч. 5 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Тобто, даною нормою чітко передбачено коло осіб, яким положеннями ЦПК України надається право на звернення до суду із заявою для заміни сторони у виконавчому провадженні її правонаступником, яка розглядається саме за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Однак, як вбачається із матеріалів справи, із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні звернулося ТОВ «Кей-Колект», яке станом на дату звернення до суду не було стороною виконавчого провадження, із заявою до державного виконавця про подачу подання до суду на заміну сторони не зверталося. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209, 210, 378 ЦПК України, суд,- УХВАЛИВ: 1. У задоволенні заяви ТОВ «Кей-Колект» від 18.06.2013р. про заміну сторони у виконавчому провадженні ВП №15232597 відмовити. 2. Ухвалу направити сторонам та заявнику. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Суддя Ю.І. Дзюбановський http://reyestr.court.gov.ua/Review/32233667
  25. Державний герб України Справа № 752/9803/13-ц Провадження № 6/752/405/13 УХВАЛА 25.06.2013 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Колдіної О.О., при секретарі - Овдій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського РУЮ в м. Києві про заміну сторони у виконавчому провадженні,- в с т а н о в и в: державний виконавець ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві звернувся до суду із поданням про заміну стягувача у виконавчому провадженні у справі за позовом ЗАТ «Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний банк» в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Вишгород Київської області» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕСТ» про стягнення суми заборгованості. Подання обґрунтовується тим, що на підставі рішення Голосіївського районного суду м.Києва був виданий виконавчий лист № 2-2431 від 07.09.2009 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» суми боргу за договором кредиту в розмірі 195890,30 гривень. 17 грудня 2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (правонаступником ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого первісний Кредитор передав, а новий прийняв право вимоги за договорами кредиту, в тому числі за договором № 21/2008 про надання кредиту та заставу транспортного засобу, укладеним 21 лютого 2008 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Вишгород Київської області» та ОСОБА_1. Оскільки відбулась заміна кредитора заявник просить суд замінити сторону у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа № 2-2431 від 07.09.2009 р. В судовому засіданні представник ТОВ «Кредитні ініціативи» підтримав подання ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві у повному обсязі. Представник ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві, представник позивача та відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча були повідомлені судом про місце і час розгляду заяви належним чином, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи викладене, на підставі та ч.2 ст.378 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності. Вислухавши представника ТОВ «Кредитні ініціативи», дослідивши матеріали справи, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 07 липня 2009 р. Голосіївським районним судом м. Києва у справі за позовом ЗАТ «Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний банк» в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Вишгород Київської області» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕСТ» про стягнення суми заборгованості було постановлено судове рішення, відповідно до якого позов задоволено у повному обсязі, присуджено до солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ТОВ «ТЕСТ» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 195 890,30 гривень, судовий збір в сумі 1700 гривень та витрати, сплачені за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді, в сумі 30 гривень. 07 вересня 2009 р. на підставі зазначеного рішення Голосіївським районним судом м. Києва було видано виконавчі листи. З матеріалів справи вбачається, що 04.03.2011 р. ВДВС Голосіївського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу на підставі рішення Голосіївського районного суду м.Києва у справі № 2-2431. 17 грудня 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Вишгород Київської області» було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого первісний Кредитор передав (відступив), а новий прийняв право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 21/2008 про надання кредиту, укладеним 21 лютого 2008 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Вишгород Київської області» та ОСОБА_1 Відповідно до Договору про відступлення прав вимоги, ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло прав кредитора відносно ОСОБА_1 Відповідно до ст.378 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Згідно з положеннями ст.512 ЦК України кредитор у зобов»язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги; правонаступництва; виконання обов»язку боржника поручителем або заставодавцем; виконання обов»язку боржника третьою особою. В силу положень ст.104 ЦК України правонаступництвом є передання юридичною особою всього свого майна, прав та обов»язків іншим юридичним особам (злиття, приєднання, поділу, перетворення). Передання Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Вишгород Київської області» прав вимоги за кредитним договором не є правонаступництвом, крім того, право вимоги за рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 07 липня 2009 р. вже було реалізоване і виконавче провадження вже було відкрито за заявою стягувача, яким є Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Вишгород Київської області» . Враховуючи викладене, суд вважає, що подання державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві не підлягає задоволенню, оскільки відсутні визначені законом підстави для заміни сторони у виконавчому провадженні, а тому воно не підлягає задоволенню. На підставі викладеного, керуючись ст.378 ЦПК України, суд - у х в а л и в: подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського РУЮ в м. Києві про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі за позовом ЗАТ «Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний банк» в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Вишгород Київської області» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕСТ» про стягнення суми заборгованості залишити без задоволення. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її оголошення до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Суддя http://reyestr.court.gov.ua/Review/32017935