Поиск в системе

Результаты поиска по тегам 'списание банком задолженности'.

  • Поиск по тегам

    Введите теги через запятую.
  • Поиск по автору

Тип контента


Форумы

  • Рейд и Антирейд
    • Рейдерский захват
    • Антиколлеторские услуги, помощь заемщикам, возврат депозитов
    • Банки и кредитные союзы не выплачивающие депозиты
    • Депозитные и кредитные договора
    • Юридическая консультация
    • Судебные решения по кредитным и депозитным договорам
    • Общие вопросы и новости с сайта
  • IT - Раздел
    • Нововведения форума.
    • Биткоины, блокчейн, майнинг, электронные платежные системы

Календари

  • Основной календарь

Искать результаты в...

Искать результаты, которые...


Дата создания

  • Начать

    Конец


Последнее обновление

  • Начать

    Конец


Фильтр по количеству...

Зарегистрирован

  • Начать

    Конец


Группа


AIM


MSN


Сайт


ICQ


Yahoo


Jabber


Skype


Город


Интересы

Найдено 20 результатов

  1. Добрый вечер! Ситуация по карте стала катастрофически непонятной и уже изрядно меня пугающей - нужна помощь экспертов) 18 октября на моей карте было 8600 грн (из них кредитный лимит 3500+ 5100 своих), сейчас стало -29 724 грн (кредитный лимит остался прежним - 3500 грн). Банк все валит на технические сбои в тот день и какие-то проблемы с платежными системами виза, мастеркард, терминалы, все проблемы мол со стороны, не их, нет-нет. Кругом-бегом все виноваты, но не приват. Вкратце: необходимо было перевести сумму на другую карту Монобанка (5 тысяч с копейками - переводила со своих средства) - платеж не прошел. В истории транзакций деньги зачислились обратно со статусом "Отмена перевода на карту. Помыкалась -помыкалась - никак. Ну ок. Спустя час - вуаля! Указанная сумма списалась ровно 5 раз, то есть еще 4 ошибочных перевода было переведено и списано. Итого мою карту прогнули до -20 тысяч гривен овердрафта. Как потом объясняли менеджеры и другой тип с полугрожающими заявлениями (по-ходу, уже коллекторы за меня взялись, но об этом позднее) все это случилось из-за того, что приватбанк видите ли в тот день глюканул и он как-то не так давал отказы платежной системе. Ну в общем я уж молчу о безопасности финансовых операций - то, что Приват дно все-таки и ежу понятно, надо было раньше валить. Списание денег происходило с разными интервалами до вечера, это был жуткий вечерок. Ты не трогаешь телефон и вообще никак не взаимодействуешь с картой - тут, хлоп, уведомляшка, с вас списано 5 тысяч. Потом еще раз - хлоп, еще 5 тысяч улетело... Кредитный лимит все также 3500, повторюсь. Дальше горше - стала разбираться, на меня кроме насчитанных эти ошибочных дубль-переводов насчитало проценты (по каждому переводу, естественно, за использование кредитного лимита). Сама выписка по карте тоже видоизменилась (усилиями их тех.отдела?), есть скрины выписки привата24, где видно что сначала были искомые "отмены перевода на карту", а потом они исчезли! Как будто не было никаких ошибок с переводом! В общем, есть еще пдфка выписка с остатком по карте (успела сделать в тот день) - выписка с балансом -5 тысяч, потом стало -10 тысяч и наконец минус 20 тысяч с гаком. Дальше мне звонит какой-то мутный тип, представляется менеджером приватбанка и начинает просить с меня выписки по счетам, пространно объясняет, что приватбанк не виноват, это все платежные системы, вскольз спрашивает собираюсь ли я гасить этот нарисованный мне минус и т.д. (его телефон потом пробила - большая часть пишут коллекторский, финансовые атаки и телефонный террор). По ситуации с ошибкой создано заявление в оф.подержке банка - пока не ответили. 25 ноября на меня насчитает проценты по этой всей хрени. Платить, конечно, считаю бредовым вариантом, но нервов съели уже полкило, реально уже кошмары снятся, мне четвертый день звонит этот субьект из якобы привата и кошмарит меня по карте. Теперь у него (субъекта) новое объяснение - якобы произошла еще одна ошибка (заметьте, уже ВТОРАЯ в этой истории) и состоянием на 18 октября на моем счету вообще не было средств, так как они были зарезервированы 6 октября, но почему-то не списались. А списались 18-го) Короче, сплошное невезение у привата со мной или у меня с ним. Теперь они просят вернуть на карту 25 тысяч и (возможно, они не обещают) они подарят мне списание процентов этих при транзакции (630 гривен). Скажите, реально что-то сделать в этой ситуации, восстановить свой кредитный лимит? Подать на банк за то, что без уведомления меня совершал дубль-транзакции со счета в обход кредитного лимита, что кошмарил звонками и подчищал выписки по карте? Что вообще можно? P.s. Но радует то, что есть подозрение, раз банк сразу подключили своих теневых агентов и сбивал - значит, дело это неправомерное и необоснованное. Да, я оптимистка, уже капельки успокоительные блин с ними пью) Готовлюсь морально вступать в тяжбу.
  2. Добрый день, форумчане! Очень нуждаюсь в юридической консультации или хотя бы ориентира для движения. В общем ситуация типичная. В студенческие годы оформил карту для стипендии ну и лимит на нее. Как начал работать после универа получил большой лимит, с помощью которого решал кое какие вопросы, чуть платить пытался, но потом, с надеждой, что я никому не нужен со своей мелочью, решил "забыть" о нем. И вот вроде уже социально ответственный муж и отец получаю повестку в суд с задолженностью 3100грн. по кредиту, 1300грн. по пене и !!! 112000грн. (х40 от тела ) Последние платежи явно не мои (я точно знаю что не платил их) - 3200грн. 04.03.2013 (на тот момент вся моя зп, и я ясно не помню чтобы я месяц жил без денег) - 1грн. 03.02.2014 (ну это же смешно) - 700грн. 12.07.2015 (только родилась дочь я физически не мог это совершить да и зачем, если я 2 года не платил) Последний явно мой платеж был 22.01.2013 года. Знаю что так просто не отделаюсь, но все же прошу помощи если это возможно: 1. Я писал заявление на оформление (на сколько я могу видеть со скана ксерокса) карточки для стипендии речи там о кредите вообще не было. Я так понимаю если я снимал деньги и пытался их возвращать то договор как бы есть? Есть ли смысл отрицать что я понимал что подписывал, так как правила мы явно не читали (нас всех группой построили в аудиторию и мы быстро все подписали) да и в тех правилах моей подписи нету. 2. Как насчет сумы в 40 раз больше тела, я понимаю что пеню есть механизм уменьшить, но что делать с такими процентами я вообще не понимаю? 3. Самый главный вопрос. Как быть если банк сам "нарисовал" операции по счетам чтобы срок давности был? Суду есть разница был ли платеж в реальности и кто его совершал? Должен ли быть именно я (или от моего имени / интереса) тем, кто совершил операцию. 4. Суду без разницы что с 2013 года не мною было заплачено всего лишь 701 грн., а банк только сейчас подал иск. Все что я спрашиваю я реально не могу нагуглить, просто не получается . Также, как вы уже поняли на адвоката у меня нет средств, а суд уже через неделю: 4. Могу ли я требовать доказательств от Банка на судебном заседании? Там данных по мои карточкам (счет/действие), разъяснения калькуляции долга (в данный момент это тупо таблица с непонятными мне схемами подсчета), могу ли я требовать доказательств или данных по платежам, которые я не совершал. 5. Подскажите пожалуйста механизм переноса заседаний для анализа доков и сбора новых доказательств (ответа банка на мои вопросы) чтобы я мог подробней изучить вопрос. В общем всем тепла и плюсов в карму, кому не составит труда поделиться советами. Спасибо!
  3. Хорошего всем дня! "Государственный Приватбанк списал почти 6 млрд грн кредитов, выданных до 19 декабря 2016 года " Очень хотелось понять как воспользоваться этим "подарком" и бумажно оформить прощание с Прихватом. Правильно ли я понимаю что все кредитные долги списаны и Банк уже не имеет права требовать их возврата? И если взять справку о задолженности перед Банком, то должно быть написано, что она отсутствует? Или не все так просто? Спасибо!
  4. Доброго дня! Я мав заборгованість в Манівео і одного прекрасного дня я отримав смс, що мій борг будо продано компаніі "довіра та гарантія" (dg finance). Хотів запитатись, чи хтось з ними судився і чим все закінчилось, бо мені погоджують колекторами, це не зовсім законно, бо для того має бути відповідне рішення суду, наскільки я знаю) я спершу пробував іти з ними на контакт, (вони вимагали 10 000, позичав в Манівео я лише 2000) щоб зменшити "віртуальну суму", або хоч наблизитись до реальної, бо по законодавству України не можна вимагати оплатити пеню більше 50-ти % від позиченої суми, на поступки мені ніхто не йшов. А потім я зрозумів, що навіть якщо я оплачу, то я немаю жодної гарантіі і довіри теж), все зваживши я не міг і не можу віддати гроші якомусь квартирному офісу (чи що це) в Києві і повірити, що вони мені вишлють до Львова договір про закриття боргу) пройшов мабуть місяць як мені погрожували судом і т д, звідкись взяли номер мого дідуся і кілька днів також наярювали йому, а зараз лише до мене дзвонить робит і присилають різні смс... не знаю що робити далі?? Чи мав хтось з ними судову практику, чим воно закінчувалось? Чи це пусті погрози? І чи взагалі приходять від цієї компаніі колектори? Як поводитись з ними? До мене також поступила не 100%ва інформація, але все ж інформація), що взагалі Манівео, це квартирний офіс і дочірній проект від приват банку, відповідно всі оці довіра та гарантія, роблять свою одну ганебну справу.. також якщо хтось щось знає, чув про судові процеси з Манівео, теж буде корисною для мене інфою, ну і чим взагалі закінчуються схожі справи в цих двох вище згаданих компаніях? Також, чи є загроза не виїзду закордон. Чи є якийсь термін кредиту вызыскания? Дякую.
  5. Здравствуйте! В 2012 г. было вынесено решение суда о взыскании задолженности по кредиту. С того времени открывались несколько исполнительных производств и касательно должника, и поручителя. Сейчас встал вопрос о мировом, но т.к. было одно исполнительное производство, то это можно было сделать только через суд! Теперь банк говорит, что производство закрыто, и мы можем это сделать и без суда! Но! Если бы дело рассматривалось в суде или было исполнительное производство, однозначно нельзя! А как быть между этими стадиями? Не будет ли так, что через год, банк снова подаст исполнительный лист на исполнение? И ещё один вопрос: банк настоятельно предлагает подписать договор о прощении долга или факторинга! Но не мировой! Кто что может посоветовать?
  6. Уважаемые форумчане. Неоднократно мы пытаемся получить инфу от банка про списание кредита, но увы, пока не удается. Перечислю все попытки осуществленные нами: 1. У суді Кредитна справа. Згідно з постановою НБУ № 279, у кредитній справі повинні бути зазначені рахунки на яких обліковується зараз кредит. Але банки надають і в суді, і в поліцію "макулатуру" та й запевняють, що це і є "Кредитне досьє". 2. Запит в НБУ. НБУ посилає на банк. 3. Запит в НБУ в ЄІС позичальників. Згідно з постановою НБУ № 245. Але відповідь - заборгованості перед банками України не існує. (Розмито). 4. Адвокатський запит. Відмовлено банком з посиланням на банківську таємницю. 5. Запит Поліції. Завели кримінальну справу по факту не законним заволодінням коштів. Тиша. 6. Звернулися до "Податкової по великим платникам податків". Розмовляли з начальником відділу аудиту. Вони мають право перевіряти стосунки банку тільки з суб*єктами підприємницької діяльності, а от фізики на контролі тільки НБУ. 7. Прокурату ра не має права. Це схоже на "державу у державі". Як ініціювати перевірку в банку на предмет списаних кредитів? (Цікаво що ПРАВЄКС наддав виписки, хоча не запитували у суді, з яких слідує, що кредит списано. Це єдиний випадок - випадковість.) А от чому це питання важливе? Даю комент: кредит списано з баланса. отримано відшкодування із резервного фонду Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затверджена постановою Правління НБУ від 27.12.2007 року № 481, передбачає, що Банк списує за рахунок спеціальних резервів заборгованість за кредитними операціями, яка визнана безнадійною щодо отримання (п.1.3 Глави 1). Отже, резерви за активами, відповідно до п.1.5 Положення №23 є спеціальними резервами, які зменшують балансову вартість активів у зв’язку зі зменшенням корисності таких активів. З такої норми випливає висновок про те, що у випадку покриття за рахунок резерву повної балансової вартості активу (безнадійної заборгованості), корисність цього активу (безнадійної заборгованості) зменшується до нуля. Таким чином, прийнявши відповідне рішення про списання безнадійної заборгованості за кредитними договорами, банк фактично визнав, що заборгованість за цими договорами втратила для нього економічний інтерес, оскільки ефект (користь) від даних активів, в силу об’єктивних і суб’єктивних факторів, мізерна. Списані активи, з огляду на вищенаведене, не беруть участь у формуванні показників фінансового стану банку. Зазначені аргументи, на нашу думку, свідчать про те, що банк відмовився від вимог (прав) до позичальників за кредитними договорами. Іншими словами, банк простив борг позичальникам. АНАЛІЗ НОРМ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ ДОЗВОЛЯЄ ЗРОБИТИ ВИСНОВОК, ЩО ПОНЯТТЯ ПРОЩЕННЯ, СПИСАННЯ, АНУЛЮВАННЯ БОРГУ ЗА РІШЕННЯМ КРЕДИТОРА Є ТОТОЖНИМИ. Саме таку позицію зайняв господарський суд, відмовляючи банку у задоволенні позову (рішення господарського суду Тернопільської області від 03.05.2017 року в справі № 921/130/15-г/7). Відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості (п.п.7,8 Постанови №172), але щодо правомірності Банку продовжувати стягнення списаної заборгованості, то такі доводи спростовуються втратою чинності 01.12.2015 р Постанови №172, на яку посилається позивач, як єдиний нормативний акт. Постановою НБУ №737 від 27.10.2015р., з метою забезпечення дотримання норм Податкового кодексу України, Правління Національного банку України постановило визнати такою, що втратила чинність Постанову № 172. В силу приписів ст.605 ЦКУ, прощення боргу є підставою припинення зобов’язання. Стаття 605. Припинення зобов'язання прощенням боргу 1. Зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Науково практичний коментар: Прощення боргу є одним із видів припинення зобов'язання за волею учасників (кредитора). Кредитору надається право звільнити боржника від його обов'язків. Питання про те, чи є прощення боргу одностороннім правочином, чи для цього необхідна згода боржника, є дискусійним. Але буквальне тлумачення коментованої статті надає можливість стверджувати, що для прощення боргу достатнім є волевиявлення кредитора і боржник не вправі проти цього заперечувати.Прощення боргу допускається, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Так, неможливим буде припинення зобов'язання прощенням боргу, якщо проти кредитора порушена справа про банкрутство та є внесені до реєстру кредитори, а також якщо кредитор зобов'язався передати майно, яке він має отримати від боржника, третій особі.Прощення боргу не часто має місце в діловій практиці, оскільки з точки зору податкового законодавства така дія буде вважатися подарунком і відповідним чином оподатковуватися. 03 травня 2017 року Справа № 921/130/15-г/7 Господарський суд Тернопільської області Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1ст.558 ЦК України). Одним із видів припинення зобов'язання за волею кредитора є звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (стаття 605 ЦК України). Порядок списання банком позичальникам заборгованості за зобовязаннями по фінансових кредитах передбачено у разі віднесення такої заборгованості до безнадійної. Банк визначає заборгованість за активними банківськими операціями як безнадійну відповідно до методики, установленої Положенням про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012 №23 (далі - Положення, втратило чинність 03.01.2017р.) згідно п.п.2.2 п.2 якого, заборгованість за активами/наданими фінансовими зобов'язаннями, віднесеними до V категорії, є безнадійною. Банк класифікує не вище V категорії якості актив, за яким більше ніж 50 відсотків боргу прострочено понад 90 днів та згідно п.п.1.1,1.2 п.1 Розділ V Положення (в редакції від 13.11.2012р.) використовує сформований резерв для списання (відшкодування) боргу за активом, який віднесено до V (найнижчої/безнадійної) категорії якості, у порядку, установленому Національним банком України. Рішення про списання безнадійної заборгованості за активом приймається правлінням банку. Відповідно до п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України до безнадійної заборгованості банків може бути віднесена сума боргу за фінансовим кредитом, у тому числі сума основної заборгованості та/або сума нарахованих доходів, за яким прострочення погашення суми боргу (його частини) становить понад 360 днів. Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011р. №172 затверджено «Порядок відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву» (далі - Постанова №172), який встановлює правила відшкодування (списання) банками України згідно з пунктами 159.2 та 159.4 статті 159 розділу III Податкового кодексу України (даними нормами встановлено порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості та порядок відшкодування банками сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву і такі втратили чинність 01.01.2015р. згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи») за рахунок створеного страхового резерву заборгованості, яка визначена безнадійною відповідно до методики, установленої Національним банком України (п.1 Постанови №172 ). Відповідно до п.3 Постанови №172 банк має право відшкодувати (списати) за рахунок резерву безнадійну заборгованість, яка включає суму основної заборгованості перед банком та/або нараховані доходи (борг боржника), за якою є прострочення погашення боргу або його частини понад 180 днів. Рішення про відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості приймається виконавчим органом банку (правлінням або радою директорів банку) (п.5 Постанови №172 ). Банк відображає в бухгалтерському обліку відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку(п.6 Постанови №172). Відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості (п.п.7,8 Постанови №172), але щодо правомірності Банку продовжувати стягнення списаної заборгованості, то такі доводи спростовуються втратою чинності 01.12.2015 р Постанови №172, на яку посилається позивач, як єдиний нормативний акт. Постановою НБУ №737 від 27.10.2015р., з метою забезпечення дотримання норм Податкового кодексу України, Правління Національного банку України постановило визнати такою, що втратила чинність Постанову № 172. Списана безнадійна заборгованість є додатковим благом згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу: додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Відповідно до підпункту "д" пп. 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. Аналіз вищезазначених норм дозволяє зробити висновок, що поняття прощення, списання, анулювання боргу за рішенням кредитора є тотожними. Відповідно до пп.14.1.257 ст.14 Податкового кодексу сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості є фінансовою допомогою, наданою на безповоротній основі, а не коштами, одержаними на погашення списаної безнадійної заборгованості по кредиту та обліковується така допомога в порядку, передбаченому Податковим кодексом України, як дохід Банку.
  7. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 9 серпня 2017 року м. Київ Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України в складі: головуючого Охрімчук Л.І., суддів: Берднік І.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сімоненко В.М., розглянувши на спільному судовому засіданні справу за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» до ОСОБА_1 про повернення коштів за заявою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2017 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 7 вересня 2016 року та заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року, в с т а н о в и л и: У грудні 2015 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» (далі – уповноважена особа Фонду; Фонд; ПАТ «Банк національний кредит» відповідно) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення коштів. Позивач зазначав, що 26 листопада 2014 року між банком та відповідачем було укладено договір депозитного вкладу «Стандарт» (далі – договір депозитного вкладу) строком на 3 місяці у національній валюті, відповідно до умов якого банк відкрив депозитний рахунок, а відповідач вніс на цей рахунок грошові кошти в розмірі 200 тис. грн зі ставкою 24,5 % річних, а у разі дострокового розірвання договору – 2,0 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку. 11 лютого 2015 року відповідач звернувся до банку із заявою про дострокове розірвання депозитного договору. У цей же день між банком та відповідачем укладено договір про внесення змін до договору депозитного вкладу, за умовами якого банк прийняв на себе зобов'язання сплатити відповідачу суму нарахованих процентів без застосування їх перерахунку за зниженою процентною ставкою. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 5 червня 2015 року № 114 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Банк національний кредит» з 8 червня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк національний кредит». У результаті проведення уповноваженою особою Фонду перевірки вказаного договору про внесення змін було виявлено, що цей договір є нікчемним у зв'язку з незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою процентною ставкою, що спричинило необґрунтовану виплату відповідачу коштів у розмірі 7 тис. 660 грн 77 коп. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив зобов'язати відповідача повернути вказані грошові кошти. Шевченківський районний суд м. Києва заочним рішенням від 12 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 7 вересня 2016 року, у задоволенні позовних вимог уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» відмовив. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 13 березня 2017 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишила без змін. У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2017 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 7 вересня 2016 року та заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави неоднакового застосування судами касаційної інстанції пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. На обґрунтування заяви уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» надала копії ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2017 року та постанов Вищого господарського суду України від 23 листопада, 7 грудня 2016 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. За положенням пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу. У справі, яка переглядається, суди встановили, що 26 листопада 2014 року між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір депозитного вкладу строком на 3 місяці (92 дні), за яким банк відкрив вкладнику депозитний рахунок, а вкладник вніс на цей рахунок грошові кошти у розмірі 200 тис. грн зі сплатою банком вкладнику 24,5 % річних. У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку (пункт 3.7 договору депозитного вкладу). 11 лютого 2015 року між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін до договору банківського вкладу, за яким сторони домовились внести зміни до пункту 3.7 договору банківського вкладу та викласти його у такій редакції: у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 24,5 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку. 11 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою про дострокове розірвання договору банківського вкладу та повернення суми депозиту й нарахованих процентів та отримав кошти за вкладом за відповідною ставкою 24,5 %. Постановою Правління Національного банку України від 5 червня 2015 року № 358 ПАТ «Банк національний кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних банків. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 5 червня 2015 року № 114 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Банк національний кредит» з 8 червня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк національний кредит». Постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2015 року № 563 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення ліквідації банку. Проведеною перевіркою договору про внесення змін до договору банківського вкладу було виявлено, що цей договір є нікчемним з підстав, визначених пунктом 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки унаслідок незастосування перерахунку нарахованих процентів за зниженою процентною ставкою банк відмовився від власних майнових вимог, що спричинило необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів у розмірі 7 тис. 660 грн 77 коп. У зв'язку з викладеним банк звертався до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених коштів. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Банк національний кредит», суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, вважав, що оскільки оспорюваний правочин було укладено 11 лютого 2015 року посадовими особами банку, які на той час мали відповідні повноваження, і банк був платоспроможним, то посилання позивача на нікчемність вказаного правочину є безпідставним. Крім того, суди вважали, що передбачена договором про внесення змін до договору банківського вкладу зміна процентної ставки не свідчить про відмову банку від власних майнових вимог, оскільки фактично сторони дійшли згоди щодо виключення з умов договору санкцій за дострокове розірвання договору за ініціативою споживача, тим самим усунувши дисбаланс договірних прав і обов’язків сторін, тому вказане не може вважатись безумовною підставою нікчемності правочину. Разом з тим в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2017 року та постановах Вищого господарського суду України від 23 листопада, 7 грудня 2016 року, ухвалених за результатами розгляду справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами, суди касаційної інстанції дійшли протилежного висновку про те, що укладення додаткового договору до договору банківського вкладу, за яким банк відмовляється від застосування зниженої процентної ставки при достроковій виплаті вкладу на вимогу вкладника, є відмовою банку від власних майнових вимог, тому такий додатковий договір є нікчемним на підставі статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Отже, існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначеної норми матеріального права до подібних правовідносин, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України виходять з такого. Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Статтею 215 ЦК України визначено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Згідно з положеннями частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов’язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Разом з тим, спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у частині другій статті 38 якого передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов’язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статі. Пунктом 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без встановлення обов’язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог. Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що внесення змін до договору банківського вкладу, згідно з якими банк відмовляється від застосування зниженої процентної ставки при достроковій виплаті вкладу на вимогу вкладника, є відмовою банку від власних майнових вимог. Правочин щодо незастосування банком перерахунку нарахованих процентів за зниженою процентною ставкою спричиняє необґрунтовану виплату грошових коштів, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить ознаки нікчемного правочину та вимагає застосування наслідків, передбачених статтею 216 ЦК України. У справі, яка переглядається, оскільки зі збільшенням процентної ставки збільшилась сума, яку банк сплатив вкладнику, суди безпідставно не застосували норми пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та дійшли помилкового висновку про те, що передбачена договором про внесення змін до договору банківського вкладу зміна процентної ставки не свідчить про відмову банку від власних майнових вимог, та що відсутні у зв’язку із цим правові підстави нікчемності оспорюваного правочину. За таких обставин ухвалені у справі судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню відповідно до статті 3604 ЦПК України. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57–60, 131–132, 137, 177, 179, 185, 194, 212–215 ЦПК України, визначено обов’язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо. Водночас відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 3602 ЦПК України справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу V цього Кодексу, а тому Верховний Суд України не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку. Відсутність процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи щодо розміру суми, яку відповідач повинен повернути позивачу, перешкоджає Верховному Суду України ухвалити нове судове рішення, а тому справу слід передати на розгляд до суду першої інстанції згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України. Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603, частиною першою, підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л и: Заяву уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» задовольнити частково. Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 7 вересня 2016 року та заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий Л.І. Охрімчук Судді: І.С. Берднік В.І. Гуменюк А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок Н.П. Лященко Я.М. Романюк В.М. Сімоненко ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК у справі № 6-1121цс17 Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у частині другій статті 38 якого передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов’язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статі. Пунктом 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без встановлення обов’язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог. Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що внесення змін до договору банківського вкладу, згідно з якими банк відмовляється від застосування зниженої процентної ставки при достроковій виплаті вкладу на вимогу вкладника, є відмовою банку від власних майнових вимог. Правочин щодо незастосування банком перерахунку нарахованих процентів за зниженою процентною ставкою спричиняє необґрунтовану виплату грошових коштів, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить ознаки нікчемного правочину та вимагає застосування наслідків, передбачених статтею 216 ЦК України. Суддя Верховного Суду України Л.І. Охрімчук Постанова від 9 серпня 2017 року № 6-1121цс17 http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/C8264E180A03902FC2258180002C4ACD
  8. Ситуація наступна: 1. В 2008 році особа взяла кредит на придбання авто, та передала авто в заставу банку (Родовід-Банк) 2. В 2013 році прийшли в банк для дострокового погашення кредиту - отримали квитанції про сплату кредиту + %, та сплатили кредит достроково (тіло та проценти). 3. В 2016 році захотіли продати авто, але виявилося, що застава не знята. Отримали довідку в банку, що заборгованість за кредитом становить - за тілом - 0 грн., за процентами - 0 грн., пеня - 180 тис. грн., нарахована з 2008 р. по 2013 р. Банк про наявність пені не повідомляв, про її стягнення до суду не звертався, та не планує звертатися через пропуск строків позовної давності. Подали до суду позов про 1) припинення зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з виконанням належним чином 2) припинення зобов'язань за договором застави у зв'язку з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання 3) зобов'язання банку подати заяву про зянття обтяження..... У задоволенні позову відмовлено, просто з підстав - "є пеня - є зобов'язання за кредитним договором". Апеляція не допомогла. Питання до форумчан - які ще можливі варіанти подачі позову про зняття обтяження з майна??? (можливо, про захист прав споживача, про застосування положень про позовну давність для банку по пені, про ..."ваш варіант") ....(нагадаю - кредит погашений....пеня нарахована до 2013 р...позовну давність за заявою позивача (до вимог банку) cудді застосовувати не хочуть, так як нема позову від банку... Родовід на поступки не йде...).....
  9. В Украине, по объективным причинам, в последние годы ребром стал вопрос безнадежных кредитов. Ситуация накачивалась годами и нет смысла спорить кто виноват больше или меньше, кредитор или должник. Виноваты все, в первую очередь государство, которое все годы вместо функций регулятора и независимого судьи занималась финансовыми и политическими играми, спекуляцией. Недавно мой коллега столкнулся с классической ситуацией для современной Украины. В 2012 году к зарплатной карте, которую оформляли по месту работы - ему навязали кредитную карту с лимитом 20 тысяч (Банк Руский Стандарт). В 2014 году в связи с социально-экономической ситуацией коллега потерял работу. Несколько месяцев пока искал работу жил с кредитных средств. В виду чего у него образовалась задолженность перед банком по карте около 5 тысяч грн. Пока нашел работу, банк начал начислять на просроченные очередные платежи сумасшедшие штрафные санкции (это же "руский стандарт") и списывать долг с кредитного лимита пока сумма на карте не обнулилась и не пошла в минуса. Как следствие он не смог выплачивать долг по карте, т.к. после новой работы ему пришлось бы отдавать большую часть зарплаты чтобы рассчитаться. На реструктуризацию банк не согласился. Должник решил не платить и начал отбиваться от звонков и кредитных агентов банка. В связи с неофициальной работой на момент долга и отсутствием на нем какого-либо имущества - особых наездов и попыток подать в суд банк не предпринял. Как итог о нём забыли на время, Банк Руский Стандарт стал ФорвардБанком. Возможно продал долг финансовой компании по сбору долгов... НО. Банк совершил опрометчивый поступок и прислал ему заключительный счёт-требование по долгу, а позднее подтвердил, что направление такого документа имело место - официальным письмом с печатью и нормальной подписью. Согласно судебной практике Верховного Суда Украины, это действие фактически стало моментом для начала общей исковой давности ко всему долгу. В феврале этого года закончился 3-х летний срок исковой давности по долгу. Срок действия карты кстати не истек до сих пор . Но тут всплыла еще одна подробность. Коллега устроился за это время на гос.службу и в этом году наш бухгалтер сообщил, что ему нужно будет в следующем году указать долг по кредиту в е-декларации как "бесповоротную финансовую помощь", т.к. с момента окончания сроков исковой давности - согласно пункту 4.1.257 Налогового кодекса Украины, Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Такое мнение бухгалтера подтверждают и разъясняющие письма ДФС Украины за 2015, 2016 года. Как в таком случае поступать? - Получается, что от претензий банка человек отбился, но появился новый "коллектор" в лице государства посредством Гос.фискальной службы Украины, от которого отбиться куда труднее. И если с прощенным кредитом еще более-менее понятно, есть волевое действие лица по согласию на мировую с банком и есть якобы полученное доп.благо в сумме прощенного тела кредита, а тут? Как установить момент получения "блага" в лице необращения банка в суд?! Должно ли физ.лицо декларировать как полученную бесповоротную помощь кредитный долг, срок требования в судебном порядке по которому по его мнению истек? Является ли "оценочное" истечение срока давности основанием для уплаты НДФЛ и военного сбора? Я вижу эту ситуацию следующим образом. Юридические факты должны устанавливаться конкретными официальными документами. Если факт не установлен документом, он должен быть установлен в судебном порядке. Является ли основанием для декларирования "бесповоротной помощи" тот лишь один по себе факт, что по подсчётам должника и анализу его юриста - срок исковой давности истёк? А как же необходимость установления самого факта долга?! - Как по мне, любые действия по декларированию чего либо до обращения банка в суд и отказа в иске с мотивацией - пропуск исковой давности - будут преждевременными. Кроме того спорным на момент возможного декларирования может быть сам факт признания долга за собой. Ведь в заключительном требовании указана общая сумма, включающая как тело долга, так и проценты, пеню, штрафные санкции и т.д... Опять-таки как быть с беспределом БРС в части бесконтрольного обнуления баланса карты и списания средств в счет штрафов и пени, а после этого начисления на списанное - % за пользование балансом? В таком случае затруднительным будет сама возможность определения суммы, которую следует задекларировать как "бесповоротная помощь". А еще, в нашей стране каждый спор решается в судебном порядке. Прецедентного права не существует. Мало ли как оценит истечение срока и заключительную выписку суд, вдруг обяжет платить по кредиту, за который как "бесповоротную помощь" уже будет уплачен налог? А ЧТО ДУМАЕТЕ ПО ЭТОМУ ПОВОДУ ВЫ, КОЛЛЕГИ?! ДЕКЛАРИРОВАТЬ НЕЛЬЗЯ НЕ ДЕКЛАРИРОВАТЬ? (ГДЕ ПОСТАВИТЬ ЗАПЯТУЮ?)
  10. Доброго времени суток! Возможно кто-то сталкивался с погашением части долга с последующим списанием остатка задолженности по кредиту в ОТП банке. Интересует, как технически происходит процедура? Какие документы и на каких этапах оформляются? Буду очень благодарна за комментарии!
  11. Уважаемые участники форума! Ситуация следующая. Приват предложил списание части долга и попутно подал в суд на взыскание. Нужна помощь профильного юриста - боюсь, что один на один с приватбанком останусь без штанов).
  12. Приветствую! Может не в том разделе размещаю тему, но прошу понять меня, так как приведенная ниже ситуация немного отличается от всего, что есть на форуме. Ещё в 2007 году судебным приказом с меня была взыскана задолженность в пользу КС "Аккорд" по договору кредита. В 2012 году "Аккорд" неожиданно снова подают на меня в суд о взыскании задолженности по тому же договору. После предоставления мной в суде данных о наличии предыдущего приказа судья, естественно, закрыл производство, объяснив истцу, что не допускается повторное обращение в суд по одному и тому же спору. Через 4 месяца КС "Аккорд" снова подаёт иск о возобновлении срока исковой давности, так как, якобы в связи с тем, что при проведении органами обысков в их офисе приказ изъяли, потом не вернули. Судья своим решением отказывает истцу в возобновлении сроков исковой давности. Казалось бы всё? Но в июне 2016 года я получаю заказное письмо, где "Аккорд" уведомляет меня о своем решении списать сумму моего долга. И согласно п.п.164.2.17 ст. 164 Налогового кодекса Украины сумма дохода плательщика налога включается в общий налогооблагаемый доход плательщика налога. Физическое лицо самостоятельно оплачивает налог с такого дохода и декларирует его. И "Аккорд" включает якобы аннулированный долг в Налоговый расчет сумм дохода, насчитанный в пользу плательщиков налога за 1-й квартал 2016 года. Далее меня уведомляют о необходимости самостоятельно оплатить данный налог и задекларировать его. Ситуация о том, что "Аккорд" предоставляет в налоговую заведомо не правдивые данные, думаю понятна всем. Но может кто сталкивался и поможет советом, как првильно поступить мне: может явиться в налоговую с полученным уведомлением "Аккорда" и решениями суда и объяснить ситуацию? Или ждать уведомления от налоговой? (но в таком случае боюсь того, что отменить уже что либо смогу только через админ.суд, а не хочется лишней возни в судах).
  13. Вопрос следующий! У меня крымская прописка, брал по карточке универсальная кредит около 5к гривен где то в конце 2015 года в киеве, вернее снял, мог снять где угодно, странно почему ее не заблочили. Наверно из-за того что долгое время был на материке и открывал ее с пропиской общаги универа, хотя продлевал ее уже с крымской пропиской. Начислили они мне сумму 10000 грн. Вопрос смогут ли они подать на меня в суд согласно 109-110 ГК по месту прописки, крым территория украины, по факту приват в крыму ниче не сделает. Вопрос второй может просто забить, это как то отобразится на мне , хочу иногда ездить на материк? Просто эти "банкиры" дохрена кинули моих знакомых и родственников" с депозитами и очень не хочется им платить. И последний вопрос окупация крыма является форс мажорными условиями при которых договор теряет свою силу? буду благодарен за любое мнение
  14. Может была у кого аналогичная ситуация? В конце 2011 года "укрсиббанк" продал права требования (не знаю факторинг это был или цессия-договоров этих в глаза не видел) по кредиту "дельтабанку" . ... На основании этого договора купли-продажи прав требования по кредиту в 2013 натариус Ковальчук С.П.( г.Киев ул. Сакасаганского 119 оф.12) внес в реестр обременений имущества (срок действия до конца 2018 г.) автомобиль на который был взят кредит в "укрсибе". я не подписывал ни одной бумаги с "дельтабанком" Каждый месяц я наведовался в суд по месту прописки - исков от "дельтабанка" не было ...в тоже ДВС тишина .... срок исковой давности истек ....нужно полагать..., но как быть с залогом (автомобилем)?
  15. Уважаемые форумчане! Форум прочитал, по темам прошелся, но так и не нашел ответ на свой вопрос. Ситуация такая: карта голд в "Приватбанке", срок действия истек 05/2015, наезжали по закрытию долга и штрафных сумм. Как водится, договора на карту не было (только анкета) и ссылка на правила по карточным продуктам на сайте банка. Установлен кредитный лимит в 5000 грн, а штрафов и прочих начислений насчитали +7000 грн. Стал разбираться с прихватом, они предлагают реструктуризацию, типа они прощают мне 1500 грн, а я признаю долг (суммарно в 12 тыс) и выплачиваю его равными частями в течение 6 месяцев и вопрос закрывается. Ну по долгу - ОК, а вот по процентам и штрафам вообще ничего непонятно. Взял выписку, начал копаться. Возникли такие вопросы, на которые приватовцы не дают ответа: 1. У них виды штрафных санкций такие: "проценты за пользование кредитным лимитом" (некий процент от некой суммы) + "штраф за просрочку кредита"(некий процент от некой суммы) + списание начисленных за просроченный овердрафт процентов"(некий процент от некой суммы) + "списание процентов за просроченный кредит"(некий процент от некой суммы) + "штраф за просрочку кредита"(фиксированная сумма 100 грн). 2. Выписка по счету идет в форме дебет-кредит. Так вот дебитуется все нормально, но когда я зачисляю деньги на счет, то в подитоге это не отражается вообще! Т.е. как будто сумма и не поступала на счет, а сумма долга продолжает нарастать за счет начисленных штрафных процентов. Теперь сами вопросы по пункту 1: чем регулируется начисление 5 штрафных санкций за один и тот же проступок? эти начисления повторяются каждый месяц По судебной практике читал, что аргументы по закону "О защите прав потребителей" суд не принимает, хотя с общей суммой по процентам по кредитному лимиту банк не ознакомлял и налицо дискриминация потребителя. Выбить с банка информацию о том, что на что начисляется - не реально. Отмазки: у нас считает система, мы тут не причем и т.д. Вопрос по пункту 2: кто-нибудь сталкивался с выпиской в таком виде и как вообще ее применять и доказывать, что не верблюд?Ну и третий вопрос: что делать дальше? У меня есть чувство, что мне не удастся пробить эту стену, но я хочу оценить свои перспективы "бодания" с прихватом. Мои планируемые действия такие: 1. в филиале, где оформлялась карточка, истребовать оригинал договора 2. ценным листом с описью написать в головной офис привета запрос на расшифровку процентов и видов начислений. а дальше как действовать? подавать в суд за неправомерно начисленные штрафы, проценты и прочее? Заранее благодарен за советы и отсылки к практике.
  16. Доброго дня! Хочу спробувати наступну схему: зарахування однорідних вимог з банком який на стадії ліквідації (не тимчасова адміністрація)... є боржник і відповідно кредитор банку (депозитний, або поточний рахунок).... ну а далі все зрозуміло.... припинення зобовязання та забезпечувальних правочинів.... на даний момент є лише рішення 1 інстанйції позитивне.... в кого які думки на цю тему.
  17. Доброго дня ! цікавить така ситуація, можливо хтось із користувачів форуму мав справу із терра банком та перехідним банком кристалбанк... створений фондом гарантування вкладів. Зокрема цікавить статут даного банку та акт передачі активів.... оскільки є цікавий момент списання кредитної заборгованості.... згодом розповім... якщо є пишіть...
  18. Державний герб України Справа №438/1289/13-ц; №2/438/505/2013 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2013 року Бориславський міський суд Львівської області в складі головуючого судді Посисень Л.М при секретарі: Гадубяк О.В. з участю адвоката: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки та про стягнення витрат по сплаті судового збору,- ВСТАНОВИВ: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернувся в суд з позовом, у якому просить на підставі ч.6 ст.3, 12, 33 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.625, 626 ЦК України та положень Кредитного та Іпотечного договору в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №19/Кр15 від 25.01.2008 року, яка станом на 30.06.2013 року становить 214 481,65 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: житловий будинок, позначений на плані літерою «А-1», дерев'яний, складається з двох житлових кімнат, однієї кухні та підвалу, загальною площею 261,4 кв.м, житловою площею 94,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з обов'язковим зняттям всіх мешканців зазначеного житла з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб відповідного РВ УМВС України. Предмет іпотеки належить відповідачу на підставі договору дарування житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_5 22 січня 2008 року за реєстром №71, зареєстрованого Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 23.01.2008 року в книзі № 26 за номером запису 4136; комплекс до якого належить: склад позначений на плані літерою «Б-1», цегляний, загальною площею 99,7 кв.м, склад літ. «В-1», цегляний, загальною площею 87,9 кв.м, склад літ. «Д-1», цегляний, загальною площею 76,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить відповідачу на підставі договору дарування комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_5 22 січня 2008 року за реєстром №69, зареєстрованого Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 23.01.2008 року в книзі № 2 за номером запису 140, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій; та стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ЄДРПОУ 35326353, п/р - 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, Юридична адреса 07400, Київська область, м.Бровари, бульвар Незалежності, буд.14 - витрати по сплаті судового збору у сумі - 2144 грн. 82 коп. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що 17 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги до кредитних договорів укладених між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичними особами. Відповідно до договору та чинного законодавства покупець набув усі права вимоги по відступленим кредитним договорам включаючи сплату суми основного боргу, відсотків, комісій, нарахованих штрафних санкцій. Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно вищезазначеного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 19/КР15 від 25.01.2008 року, що було укладено між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), який змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичною особою - громадянином України, яким є - ОСОБА_4, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи». Таким чином, на даний час усі права кредитора за вищевказаним кредитним договором належать ТОВ «Кредитні ініціативи» (надалі за текстом - Позивач, Новий кредитор). 25.01.2008 року Закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (надалі за текстом - Банк, Первісний кредитор) та фізична особа - громадянин України, яким є - ОСОБА_4 (надалі за текстом - Боржник) уклали кредитний договір № 19/КР15, з подальшим внесенням змін та доповнень, (надалі за текстом - Кредитний договір). Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору, банк зобов'язується надати боржнику (за кредитним Договором - Позичальникові) кредит у сумі 150000,00грн., а боржник зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Банк (первинний кредитор) свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши Боржнику кредит у сумі 150000,00 грн. В свою чергу, боржник неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує істотні умови кредитного договору в результаті чого станом на 30.06.2013 року має прострочену заборгованість: - за кредитом - 140 625,00 грн.; - по відсотках - 71 153,09 грн.; - пеня - 2 703,56 грн. З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором № 19/КР15 від 25.01.2008 року Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) та фізична особа - громадянин України, яким є - ОСОБА_3 (надалі за текстом - Відповідач, Іпотекодавець), уклали 25.01.2008 року договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя (надалі за текстом - Іпотечний договір), відповідно до якого останній передав банку в іпотеку наступне майно, а саме: - житловий будинок, позначений на плані літерою «А-1», дерев'яний, складається з двох житлових кімнат, однієї кухні та підвалу, загальною площею 261,4 кв.м, житловою площею 94,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з обов'язковим зняттям всіх мешканців зазначеного житла з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб відповідного РВ УМВС України. Предмет іпотеки належить відповідачу на підставі договору дарування житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_5 22 січня 2008 року за реєстром № 71, зареєстрованого Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 23.01.2008 року в книзі № 26 за номером запису 4136. Сторони оцінили вищезазначений предмет іпотеки на день укладення іпотечного договору у 192 400,00 (сто девяносто дві тисячі чотириста гривень 00 копійок). З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором № 19/КР15 від 25.01.2008 року Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) та фізична особа - громадянин України, яким є - ОСОБА_3 (надалі за текстом - Іпотекодавець), уклали 25.01.2008 року договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя (надалі за текстом - Іпотечний договір), відповідно до якого останній передав банку в іпотеку наступне майно, а саме: комплекс до якого належить: склад позначений на плані літерою «Б-1», цегляний, загальною площею 99,7 кв.м, склад літ. «В-1», цегляний, загальною площею 87,9 кв.м, склад літ. «Д-1», цегляний, загальною площею 76,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить відповідачу на підставі договору дарування комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_5 22 січня 2008 року за реєстром № 69, зареєстрованого Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 23.01.2008 року в книзі № 2 за номером запису 140. Сторони оцінили вищезазначений предмет іпотеки на день укладення Іпотечного договору у 136 500,00 (сто тридцять шість тисяч пятсот гривень 00 копійок). Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Відповідно до умов іпотечного договору, а саме п. 5.1. іпотекодержатель набуває право стягнення на предмет іпотеки у будь-якому з наступних випадків: у випадку невиконання боржником основного зобов'язання; у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов іпотечного договору; у інших випадках, передбачених законодавством. У разі порушення Боржником основного кредитного договору та/або порушення іпотекодавцем умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та/або боржнику письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання за кредитним договором та/або зобов'язань, передбачених іпотечним договором, у тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, шляхом позасудового врегулювання, яким вважатиметься застереження, що міститиметься в іпотечному договорі або на підставі окремого договору, який може бути укладений між іпотекодавцем та іпотекодержателем з урахуванням вимог чинного законодавства України. На виконання умов кредитного договору та іпотечного договору відповідачу (Боржнику) було направлено вимогу, а саме: повідомлення про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана. Таким чином, зважаючи на невиконання боржником зобов'язання стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення заборгованості по кредиту, за відсотками, за пенею з останнього, за рахунок предмету іпотеки. Відповідно до ч.6 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 ЗУ «Про іпотеку». Враховуючи невиконання відповідачем основного зобов'язання, Позивач має право звернутися до останнього з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором Боржника. Представник позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» в судове засідання не з»явився, однак від позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» надійшла до суду заява, в якій позивач просить справу розглядати без участі представника. Представник відповідача ОСОБА_3 та третя особа - ОСОБА_4 позову не визнав. Представник відповідача ОСОБА_3 та третя особа - ОСОБА_4 допитаний як свідок, пояснив, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» без повідомлення про це позичальника ОСОБА_4 та іпотекодавця ОСОБА_3, самостійно, за власною ініціативою прийняв рішення про списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку і 29.12.2010 року списав безнадійну заборгованість за кредитним договором №19/КР15 від 25.01.2008 року та отримав відшкодування від держави, внаслідок чого втратив право вимоги за цим кредитним договором. Згодом, скриваючи дійсні обставини справи, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення солідарно 172868,46 грн. заборгованості за кредитним договором. Трускавецький міський суд Львівської області розглянув дану цивільну справу, і встановивши позовні вимоги банку безпідставними, відмовив банку в позові, про що ухвалив законне рішення. Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» достовірно відомо про рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 05 березня 2013 року у цивільній справі №1324/929/12, номер провадження №2/457/53/13, яке погодившись з цим рішенням, не оскаржувало його, і дане рішення суду набрало законної сили. Відтак, жодних договорів про відступлення прав вимоги, про передачу прав за договорами забезпечення ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з ТОВ «Кредитні ініціативи» 17 грудня 2012року укласти не міг та не укладав, тому позивачем не виконано ухвалу суду про забезпечення доказів у справі, та не надано оригіналів цих договорів, так як їх взагалі не існує, оскільки згідно чинного законодавства України відступити можна лише дійсні права вимоги за кредитним договором, які беруть участь у фінансово-господарській діяльності банку, а не за тими які списані як безнадійні, та одночасно по них закритий кредитний рахунок. Крім цього, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не надсилав жодних повідомлень ні позичальнику ОСОБА_4, ні іпотекодавцю ОСОБА_3, про те, що начебто банк уступив 17.12.2012 року свої права вимоги за кредитним договором, так як на той час банк вже сам втратив право вимоги за цим договором. Також, позивач не надав суду доказів того, що саме він як на момент подачі до суду даного позову, так і в даний час є іпотекодержателем за договорами іпотеки, що свідчить про повну безпідставність пред'явленого позивачем позову. В позові просить відмовити. Вислухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, він і третя особа, допитаного як свідка, з»ясувавши обставини справи та оцінивши наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про те, що позов є безпідставний і до задоволення не підлягає з наступних підстав: СУДОМ ВСТАНОВЛЕНО, що між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (в особі керуючого Філією «Відділення Промінвестбанку в м.Борислав Львівської області, Філія ліквідована) та ОСОБА_4 25 січня 2008 року укладено кредитний договір №19/Кр15, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_4 кредит у сумі 150000,00 грн. на споживчі цілі. 25.01.2008 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (в особі керуючого Філією «Відділення Промінвестбанку в м.Борислав Львівської област., Філія ліквідована) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), укладено договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчено приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_5 25.01.2008 року за реєстровим №128, згідно умов якого для забезпечення вимоги іпотекодержателя ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», що випливають з кредитного договору №19/Кр15 від 25.01.2008 року, іпотекодавцем ОСОБА_3 передано в іпотеку житловий будинок, позначений на плані літерою «А-1», дерев'яний, складається з двох житлових кімнат, однієї кухні та підвалу, загальною площею 261,4 кв.м, житловою площею 94,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 25.01.2008 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (в особі керуючого Філією «Відділення Промінвестбанку в м.Борислав Львівської област., Філія ліквідована) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), укладено договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчено приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_5 25.01.2008 року за реєстровим №126, згідно умов якого для забезпечення вимоги іпотекодержателя ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» що випливають з кредитного договору №19/Кр15 від 25.01.2008 року, іпотекодавцем ОСОБА_3 передано в іпотеку комплекс до якого належать: склад позначений на плані літерою «Б-1», цегляний, загальною площею 99,7 кв.м, склад літ. «В-1», цегляний, загальною площею 87,9 кв.м, склад літ. «Д-1», цегляний, загальною площею 76,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 05 березня 2013 року у цивільній справі №1324/929/12, номер провадження №2/457/53/13, за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення солідарно 172868,46 грн. заборгованості за кредитним договором, в задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - відмовлено. Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 29 квітня 2013 року у цивільній справі №1324/929/12, номер провадження №2/457/53/13 у справі за заявою ОСОБА_4 про виправлення описки у судовому рішенні, виправлено описку у рішенні Трускавецького міського суду Львівської області від 05 березня 2013 оку у цивільній справі №1324/929/12, номер провадження №2/457/53/13, за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення солідарно 172868,46 рн. заборгованості за кредитним договором, зокрема: в двадцять першому абзаці мотивувальної частини рішення Трускавецького міського суду після слів «позичальника» та «відповідача» замість «ОСОБА_4.» вказати «ОСОБА_4.». Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 05 березня 2013 року у цивільній справі №1324/929/12, номер провадження №2/457/53/13, як і ухвала Трускавецького міського суду Львівської області від 29 квітня 2013 оку набрали законної сили, і цим рішенням суду встановлено, що позивач ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», який самостійно, на свій власний розсуд, без повідомлення про це позичальника ОСОБА_4 прийняв рішення про списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку і 29.12.2010 року списав безнадійну заборгованість за кредитним договором №19/Кр15 від 25.01.2008 року, і відніс її на збільшення валових витрат банку, - отримав відшкодування від держави, втратив право вимоги за кредитним договором №19/Кр15 від 25.01.2008 року. Позивач ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з часу отримання відшкодування втратив право вимоги за кредитним договором №19/Кр15 від 25.01.2008 року. Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до положень ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З наданих позивачем документів не вбачається підтвердження факту укладення 17 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк договору відступлення прав вимоги та договору про передачу прав за договорами забезпечення. Копії договору відступлення прав вимоги та договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 року, які містяться у матеріалах справи є недопустимими доказами в розумінні ст.59 ЦПК України, оскільки містять ніким не застереженні виправлення та скриття тексту документа, а відтак судом до уваги не беруться як належні та допустимі докази. Крім того, позивачем жодних доказів тому, що ТОВ «Кредитні ініціативи» є іпотекодержателем за договором іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 25.01.2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_5 25.01.2008 року за реєстровим №128, та за договором іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 25.01.2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_5 25.01.2008 року за реєстровим №126, не надано і судом таких не здобуто. Відповідно до частин 4, 5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання. Враховуючи те, що рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 05 березня 2013 року у цивільній справі №1324/929/12, номер провадження №2/457/53/13, за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення солідарно 172868,46 грн. заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили, встановлено обставину про те, що ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з часу отримання відшкодування, тобто з часу подання 04.02.2011 року ДПІ у м.Бориславі декларації за ІV квартал 2010 року №19535 (тобто річної декларації за 2010 рік) втратив право вимоги за кредитним договором №19/Кр15 від 25.01.2008 року, внаслідок чого припинено основне зобов»язання за кредитним договором №19/Кр15 від 25.01.2008 року, тому з припиненням дії основного зобов'язання припинено дію і договору іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (в особі керуючого Філією «Відділення Промінвестбанку в м.Борислав Львівської області, Філія ліквідована) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), який посвідчено приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_5 25.01.2008 року за реєстровим №128 та договору іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (в особі керуючого Філією «Відділення Промінвестбанку в м.Борислав Львівської області, Філія ліквідована 02.03.2012 року) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), який посвідчено приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_5 25.01.2008 року за реєстровим №126. При встановлених у судовому засіданні обставинах позов до задоволення не підлягає. Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, ч.3 ст.209 ЦПК України, ч. 4, 5 ст.3 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.526, 575, 593, 1049, 1054 ЦК України, суд,- ВИРІШИВ: В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ: 35326253, п/р 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО: 300346, Юридична адреса: 07400, Київська область, м.Бровари, бул.Незалежності, 14), в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 19/КР15 від 25.01.2008 року, яка станом на 30.06.2013 року становить 214 481,65 грн. та складається з заборгованості: - за кредитом - 140 625,00 грн., - по відсотках - 71 153,09 грн., - пеня - 2 703,56 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: житловий будинок, позначений на плані літерою «А-1», дерев'яний, складається з двох житлових кімнат, однієї кухні та підвалу, загальною площею 261,4 кв.м, житловою площею 94,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з обов'язковим зняттям всіх мешканців зазначеного житла з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб відповідного РВ УМВС України. Предмет іпотеки належить відповідачу на підставі договору дарування житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_5 22 січня 2008 року за реєстром №71, зареєстрованого Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 23.01.2008 року в книзі № 26 за номером запису 4136; комплекс до якого належить.: склад позначений на плані літерою «Б-1», цегляний, загальною площею 99,7 кв.м, склад літ. «В-1», цегляний, загальною площею 87,9 кв.м, склад літ. «Д-1», цегляний, загальною площею 76,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить відповідачу на підставі договору дарування комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_5 22 січня 2008 року за реєстром №69, зареєстрованого Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 23.01.2008 року в книзі № 2 за номером запису 140, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій; та про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ЄДРПОУ 35326353, п/р -26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, Юридична адреса 07400, Київська область, м.Бровари, бульвар Незалежності, буд.14 - витрати по сплаті судового збору у сумі - 2144 грн.82 коп. - відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. СУДДЯ: http://reyestr.court.gov.ua/Review/36349630 Аналогичные решения данного судьи об отказе в иске Кредитным инициативам: http://reyestr.court.gov.ua/Review/36349632 http://reyestr.court.gov.ua/Review/36349532 http://reyestr.court.gov.ua/Review/36349261 http://reyestr.court.gov.ua/Review/36313949
  19. Державний герб України Справа № 0907/2-5003/2011 Провадження № 2/344/355/13 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2013 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі: головуючого - судді Максимчина Ю.Д., секретаря Федорак Я.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості у розмірі 217 734,93 грн. за кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року. Відповідно до заяви від 15.06.2011 року позивач збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідачів 217 966,62 грн. заборгованості за кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року та судові витрати, понесені по справі. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.04.2008 року він та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір №123/Кр74, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 200 000,00 грн. Відповідач, не повертаючи кредит (чергову частину) та не сплачуючи проценти за договором, порушує вимоги статті 1054 Цивільного кодексу України, щодо обов'язку позичальника (відповідача) повернути кредит та сплатити проценти. Станом на 30.01.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем становить за кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року у сумі 217 966,62 грн. Кредитний договір забезпечений Договором поруки, укладеним між позивачем та ОСОБА_2, відповідно до якого останній поручився за виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором. Представник позивача в судове засідання не з'явився, попередньо подав заяву про слухання справи у відсутності представника позивача, вимоги позову підтримав у повному обсязі та просив їх задоволити. Відповідачі та їх представник в судове засідання не з'явились, представник відповідачів подав до суду клопотання в якому просить справу розглядати без його участі та в попередніх судових засіданнях заперечив щодо вимог позову. Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Також, в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та представники відповідачів пояснили, що з позивачем жодних документів, в тому числі кредитного договору, договору поруки, додаткових угод тощо з Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не укладали та не підписували. У 2008 році ОСОБА_1 уклав кредитний договір №123/Кр74 від 04.04.2008 року з ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (в особі керуючого Філією «Відділення Промінвестбанку в м.Борислав Львівської області Токарчик Б.Й.). Дана юридична особа законно ліквідована в 2011 році. Відповідно до акту від 11.05.2011 року № 271/230/09325407 «Про результати виїзної позапланової перевірки Філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанку у м.Бориславі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 18.03.2011 року» Філією «Відділення ПАТ «Промінвестбанку у м.Бориславі» самостійно списано безнадійну заборгованість за рахунок страхового резерву, тобто банком списано безнадійну заборгованість їх, відповідачів, та віднесено в повному обсязі на збільшення валових витрат банку, що привело до зменшення поступлень до бюджету по податку на прибуток. Таким чином, списання їх заборгованості банком проведена самостійно, на свій власний розсуд, без повідомлення про це їх, тобто, банк скористався своїм правом відповідно до Постанови НБУ №424 від 13.09.2010 року. Списана безнадійна заборгованість на їх кореспондентському (основному) рахунку не числиться, тобто ліквідована та не приймає участі у фінансово-господарській діяльності банку і не приймає участі у фінансовому балансі банку. Крім того, якщо банк списав безнадійну заборгованість за рахунок страхового резерву, це означає, що банк відшкодував собі витрати по списаному кредиту №123/Кр74 від 04.04.2008 року за рахунок страхового резерву банку, а отже, банк податки з даних кредитів не заплатив, а відніс собі на витрати. Банк у своїй декларації за 4-й квартал 2010 року, тобто у річній декларації за 2010 рік відобразив дані про загальну суму валових витрат, в тому числі і суму страхового резерву, в який входять і ці валові витрати. У чинному законодавстві не передбачено порядку проводки з позабалансового рахунку банку назад на баланс. Таким чином, банк не має права вимоги за спірним кредитом, оскільки він самостійно визнав борги за кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року як безнадійну заборгованість без повідомлення про це їх, відповідачів, списав її за рахунок страхового резерву банку і отримав відшкодування від держави, про що зазначив у своїй декларації за 2010 рік. В позові просять відмовити, як в безпідставному. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі та з'ясувавши таким чином фактичні її обставини, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав. З представлених позивачем матеріалів встановлено, що між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (в особі керуючого Філією «Відділення Промінвестбанку в м.Борислав Львівської області Токарчика Б.Й.) та відповідачем ОСОБА_1 04.04.2008 року укладено кредитний договір №123/Кр74 відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 200 000,00 грн. (а.с.23-30). Відповідно до Договору майнової поруки №74 від 04.04.2008 року, укладеного між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (в особі керуючого Філією «Відділення Промінвестбанку в м.Борислав Львівської області Токарчика Б.Й.), ОСОБА_1, як позичальником, та ОСОБА_2, як поручителем, останній згідно п.п.2.2 Договору передав в заставу кредитору нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до п.п.2.3 Договору, зобов'язався у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов'язань, що випливають з кредитного договору, відповідати перед кредитором як солідарний боржник у тому ж обсязі, що і позичальник (а.с.35-36). Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимога, якщо інше не встановлено договором. Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Перевіркою встановлено, що за перевірений період Філією «Відділення ПАТ «Промінвестбанку у м.Бориславі» проводилось списання безнадійних кредитів за рахунок страхового резерву, відповідно до п.п.12.3.13 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 року № 2275-УІ та Постанови Правління НБУ від 13.09.2010 року №424 на загальну суму 4850432, 58 грн., в тому числі по фізичних особах на суму 2158681,93 грн. Порушень законодавства при самостійному списанні банком сумнівної (безнадійної) заборгованості перевіркою не встановлено. Страховий резерв, за рахунок якого відбулося списання 29.12.2010 року безнадійних кредитів, в тому числі і кредитного договору №123/Кр74 від 04.04.2008 року, в повній сумі віднесено на валові витрати банку та відшкодовано банку державою у повному обсязі, після подання банком річної декларації за 2010 р., а саме за 4-й квартал 2010 року. Вищезазначене підтверджено актом від 11.05.2011 року №271/230/09325407 «Про результати виїзної позапланової перевірки Філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанку у м.Бориславі» КОД за ЄДРПОУ 09325407, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 18.03.2011 року» та додатку до нього - розшифровкою безнадійної заборгованості, списаної за рахунок страхового резерву Філією «Відділення «Промінвестбанку м.Борислава» за період 01.01.2010 року по 18.03.2011 року. Крім цього, актом перевірки ДПІ у м.Бориславі від 11.05.2011 року №271/230/09325407 «Про результати виїзної позапланової перевірки Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанку у м.Бориславі» стверджено, що Філією «Відділенням ПАТ Промінвестбанку у м.Бориславі» задекларовано скориговані валові витрати, які подавалися до головної установи «Промінвестбанку» у сумі 9778106,77 грн. Філія «Відділення ПАТ Промінвестбанку у м.Бориславі» у своїй декларації за IV квартал 2010 року №19535 (тобто річній декларації за 2010 р.), поданій ДТП у м.Бориславі 04.02.2011 року зазначила суму збільшення страхового резерву банку - 4770388,85 грн., за рахунок якого відбулося списання безнадійної заборгованості за кредитами, в тому числі і спірним кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року. Таким чином, у позивача, який самостійно, на свій власний розсуд, без повідомлення про це позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2, прийняв рішення про списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку і 29.12.2010 року списав безнадійну заборгованість за кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року та відніс її на збільшення валових витрат банку, - отримав відшкодування від держави, втратив право вимоги за спірним кредитним договором. Позивач з часу отримання відшкодування втратив право вимоги за кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року та не довів своїх позовних вимог, тому при встановлених у судовому засіданні обставинах, позов до задоволення не підлягає. З урахуванням вищенаведеного, відповідно до ст.ст.526, 1049, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 213-215 ЦПК України, суд, - В И Р І Ш И В : В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року - відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Суддя Максимчин Ю.Д. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31658674
  20. Державний герб України Справа № 344/15676/14-ц Провадження № 2/344/4944/14 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі: головуючої - судді Польської М.В. при секретарі c/з Дзюбак Х.Б.. з участю відповідача 2 ОСОБА_2, представників відповідача 1 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості у розмірі 356 135.6 грн. за кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року, судових витрат. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.04.2008 року ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та відповідач ОСОБА_6 уклали кредитний договір №123/Кр74, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_6 кредит у сумі 200 000,00 грн. 17.12.2012 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір відступлення права вимоги, в т.ч. за кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року. Відповідач, не повертаючи кредит та не сплачуючи проценти за договором, порушує вимоги статті 1054 Цивільного кодексу України, щодо обов'язку позичальника (відповідача) повернути кредит та сплатити проценти. Станом на 21.07.2014 року заборгованість відповідача 1 перед позивачем становить у сумі 356 135.6 грн. Кредитний договір забезпечений Договором поруки, укладеним між позивачем та ОСОБА_2, відповідно до якого останній поручився за виконання зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором. Представник позивача в судове засідання не з'явився, попередньо подав заяву про слухання справи у відсутності представника позивача, вимоги позову підтримав у повному обсязі та просив їх задоволити. Представники відповідача 1,2 та відповідач 2 позовні вимоги не визнали з підстав зазначених в запереченні. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі та з'ясувавши таким чином фактичні її обставини, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом встановлено в судовому засіданні з пояснень відповідача та представників відповідачів та поданих доказів, що жодних документів, в тому числі кредитного договору, договору поруки, додаткових угод тощо з Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" не укладали та не підписували. У 2008 році ОСОБА_6 уклав кредитний договір №123/Кр74 від 04.04.2008 року з ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (в особі керуючого Філією "Відділення Промінвестбанку в м.Борислав Львівської області Токарчик Б.Й.) (а.с.6-8). Дана юридична особа законно ліквідована в 2011 році. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28.03.2013 року в задоволенні позову ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року, відмовлено (а.с.90-91), яким встановлено наступне. Відповідно до акту від 11.05.2011 року № 271/230/09325407 "Про результати виїзної позапланової перевірки Філії "Відділення ПАТ "Промінвестбанку у м.Бориславі" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 18.03.2011 року" філією "Відділення ПАТ "Промінвестбанку у м.Бориславі" самостійно списано безнадійну заборгованість за рахунок страхового резерву, тобто банком списано безнадійну заборгованість їх, відповідачів, та віднесено в повному обсязі на збільшення валових витрат банку, що привело до зменшення поступлень до бюджету по податку на прибуток. Таким чином, списання їх заборгованості банком проведена самостійно, на свій власний розсуд, без повідомлення про це їх, тобто, банк скористався своїм правом відповідно до Постанови НБУ №424 від 13.09.2010 року. Списана безнадійна заборгованість на їх кореспондентському (основному) рахунку не числиться, тобто ліквідована та не приймає участі у фінансово-господарській діяльності банку і не приймає участі у фінансовому балансі банку. Крім того, якщо банк списав безнадійну заборгованість за рахунок страхового резерву, це означає, що банк відшкодував собі витрати по списаному кредиту №123/Кр74 від 04.04.2008 року за рахунок страхового резерву банку, а отже, банк податки з даних кредитів не заплатив, а відніс собі на витрати. Банк у своїй декларації за 4-й квартал 2010 року, тобто у річній декларації за 2010 рік відобразив дані про загальну суму валових витрат, в тому числі і суму страхового резерву, в який входять і ці валові витрати. У чинному законодавстві не передбачено порядку проводки з позабалансового рахунку банку назад на баланс. Таким чином, банк самостійно визнав борги за кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року як безнадійну заборгованість без повідомлення про це їх, відповідачів, списав її за рахунок страхового резерву банку і отримав відшкодування від держави, про що зазначив у своїй декларації за 2010 рік. Відповідно до Договору майнової поруки №74 від 04.04.2008 року, укладеного між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (в особі керуючого Філією "Відділення Промінвестбанку в м.Борислав Львівської області Токарчика Б.Й.), ОСОБА_6, як позичальником, та ОСОБА_2, як поручителем, останній згідно п.п.2.2 Договору передав в заставу кредитору нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Борислав, вул.Галіберди, 34 та відповідно до п.п.2.3 Договору, зобов'язався у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов'язань, що випливають з кредитного договору, відповідати перед кредитором як солідарний боржник у тому ж обсязі, що і позичальник (а.с.17-20). Перевіркою встановлено, що за перевірений період Філією "Відділення ПАТ "Промінвестбанку у м.Бориславі" проводилось списання безнадійних кредитів за рахунок страхового резерву, відповідно до п.п.12.3.13 п.12.3 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 року № 2275-УІ та Постанови Правління НБУ від 13.09.2010 року №424 на загальну суму 4850432, 58 грн., в тому числі по фізичних особах на суму 2158681,93 грн. Порушень законодавства при самостійному списанні банком сумнівної (безнадійної) заборгованості перевіркою не встановлено. Страховий резерв, за рахунок якого відбулося списання 29.12.2010 року безнадійних кредитів, в тому числі і кредитного договору №123/Кр74 від 04.04.2008 року, в повній сумі віднесено на валові витрати банку та відшкодовано банку державою у повному обсязі, після подання банком річної декларації за 2010 р., а саме за 4-й квартал 2010 року. Вищезазначене підтверджено актом від 11.05.2011 року №271/230/09325407 "Про результати виїзної позапланової перевірки Філії "Відділення ПАТ "Промінвестбанку у м.Бориславі" КОД за ЄДРПОУ 09325407, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 18.03.2011 року" та додатку до нього - розшифровкою безнадійної заборгованості, списаної за рахунок страхового резерву Філією "Відділення "Промінвестбанку м.Борислава" за період 01.01.2010 року по 18.03.2011 року. Крім цього, актом перевірки ДПІ у м.Бориславі від 11.05.2011 року №271/230/09325407 "Про результати виїзної позапланової перевірки Філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку у м.Бориславі" стверджено, що Філією "Відділенням ПАТ Промінвестбанку у м.Бориславі" задекларовано скориговані валові витрати, які подавалися до головної установи "Промінвестбанку" у сумі 9778106,77 грн. Філія "Відділення ПАТ Промінвестбанку у м.Бориславі" у своїй декларації за IV квартал 2010 року №19535 (тобто річній декларації за 2010 р.), поданій ДТП у м.Бориславі 04.02.2011 року зазначила суму збільшення страхового резерву банку - 4770388,85 грн., за рахунок якого відбулося списання безнадійної заборгованості за кредитами, в тому числі і спірним кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року. Позивач в підтвердження переходу прав вимоги надав договір від 17.12.2012 року без належного засвідчення (а.с.25-35) та витяг з Реєстру до договору (а.с.47), однак преюдиційним є рішення Івано-Франківського міського суду яким встановлені обставини цивільної справи в т.ч. щодо списання заборгованості по даному кредитному договору, а отже і передача неіснуючого права вимоги іншій особі не є законною (ч.3 ст.61 ЦПК України). Оскільки позивач не набув право вимоги за кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року та не довів своїх позовних вимог, тому при встановлених у судовому засіданні обставинах, позов до задоволення не підлягає. З урахуванням вищенаведеного, відповідно до ст.ст.526, 1049, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 61, 213-215 ЦПК України, суд, - В И Р І Ш И В : В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року - відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Суддя: Польська М.В. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41656581