Search the Community

Showing results for tags 'ст. 19 ЗУ Об ипотеке'.



More search options

  • Search By Tags

    Type tags separated by commas.
  • Search By Author

Content Type


Forums

  • Рейд и Антирейд
    • Рейдерский захват
    • Антиколлеторские услуги, помощь заемщикам, возврат депозитов
    • Банки и кредитные союзы не выплачивающие депозиты
    • Депозитные и кредитные договора
    • Юридическая консультация
    • Судебные решения по кредитным и депозитным договорам
    • Общие вопросы и новости с сайта
  • IT - Раздел
    • Нововведения форума.
    • Биткоины, блокчейн, майнинг, электронные платежные системы

Calendars

  • Основной календарь

Find results in...

Find results that contain...


Date Created

  • Start

    End


Last Updated

  • Start

    End


Filter by number of...

Joined

  • Start

    End


Group


AIM


MSN


Сайт


ICQ


Yahoo


Jabber


Skype


Город


Интересы

Found 7 results

  1. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2015 року м. Київ Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі: Головуючого Яреми А.Г. Суддів: Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М., Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстраційного обліку; за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання кредитного договору недійсним; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Московське відділення відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, про визнання припиненим договору іпотеки за заявою публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 серпня 2014 року, в с т а н о в и л а : У квітні 2009 року публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі – ПАТ «АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстраційного обліку. Позивач зазначав, що 13 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на строк до 12 червня 2028 року, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 46 120 доларів США на споживчі потреби, а відповідач зобов’язався вчасно сплачувати грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов договору. На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 13 червня 2008 року між ПАТ «АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 13 червня 2008 року, за умовами якого ОСОБА_2 передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконував умови договору, у зв’язку з чим станом на 23 квітня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 66 787,48 доларів США та 163 573 грн. 10 коп., яка складається з: простроченої заборгованості по кредиту – 9 125,56 доларів США, строкової заборгованості по кредиту – 34 984 доларів США, простроченої заборгованості по процентах – 22 288,66 доларів США, поточної заборгованості по процентах – 389,26 доларів США, нарахованої пені за несвоєчасне повернення кредиту – 49 501 грн. 53 коп., нарахованої пені за несвоєчасну сплату процентів – 114 035 грн. 57 коп., у рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити ОСОБА_2 з переданої в іпотеку квартири. У свою чергу ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати недійсним кредитний договір від 13 червня 2008 року, посилаючись на те, що на час отримання кредиту він не займався підприємницькою діяльністю, не працював, кредит було отримано на прохання начальника відділення № 9 ПАТ «АБ «Укргазбанк» ОСОБА_5, який і займався оформленням усіх довідок, необхідних для отримання кредиту, без перевірки кредитоспроможності позичальника, запевнивши, що в разі несвоєчасного погашення кредиту той буде погашено за рахунок продажу іпотечної квартири. Після його підпису у касі банку він особисто отримав кошти і передав у кабінеті своєму знайомому – ОСОБА_6, отримавши при цьому від нього 3 000 доларів США. Крім того, посилався на те, що умови кредитного договору щодо сплати платежів в іноземній валюті не відповідають вимогам чинного законодавства. ОСОБА_3 звернулась до суду із аналогічним позовом до ПАТ «АБ «Укргазбанк», посилаючись на те, що на час укладення кредитного договору вона знаходилась у зареєстрованому шлюбі з позичальником – ОСОБА_1., про те, що чоловік оформив на своє ім’я кредит їй стало відомо тільки у 2013 році. Зазначила, що кредит було отримано не в інтересах сім’ї, що суперечить ст. 65 Сімейного кодексу України. ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання припиненим договору іпотеки, посилаючись на те, що банком було підвищено процентну ставку по кредиту без надання її згоди. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2014 року, позов ПАТ «АБ «Укргазбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АБ «Укргазбанк» прострочену заборгованість за кредитом станом на 23 квітня 2013 року у сумі 66 787,48 доларів США та 163 537 грн. 10 коп. В частині позову до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. У задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_2 про припинення договору іпотеки відмовлено. Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 серпня 2014 року ПАТ «АБ «Укргазбанк» відмовлено у відкритті касаційного провадження. У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України ПАТ «АБ «Укргазбанк» просить скасувати ухвалу касаційного суду та направити справу на новий розгляд до апеляційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає. Відповідно до змісту п. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Судами встановлено, що 13 червня 2008 року між ПАТ «АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на строк до 12 червня 2028 року, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 46 120 доларів США на споживчі потреби, а відповідач зобов’язався вчасно сплачувати грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов договору. На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 13 червня 2008 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 13 червня 2008 року, за умовами якого ОСОБА_2 передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. У зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов договору станом на 23 квітня 2013 року утворилась заборгованість в загальній сумі 66 787,48 доларів США та 163 573 грн. 10 коп., яка складається з: простроченої заборгованості по кредиту – 9 125,56 доларів США, строкової заборгованості по кредиту – 34 984 доларів США, простроченої заборгованості по процентах – 22 288,66 доларів США, поточної заборгованості по процентах – 389,26 доларів США, нарахованої пені за несвоєчасне повернення кредиту – 49 501 грн. 53 коп., нарахованої пені за несвоєчасну сплату процентів – 114 035 грн. 57 коп. у рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити ОСОБА_2 з переданої в іпотеку квартири. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні вимог позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до п. 3.3.8 договору іпотеки у разі внесенні змін та доповнень до кредитного договору стосовно розміру суми кредиту, розміру процентної ставки за користуванням кредиту і т.п., іпотекодержатель зобов’язаний укласти з іпотекодавцем нотаріально посвідчену угоду про внесення змін до цього договору. Проте ОСОБА_2 не було попереджено про підвищення процентної ставки за користування кредитом, додаткової угоди укладено не було, крім того іпотекодавець не отримувала від банку письмової вимоги про усунення порушень з виплати кредиту у тридцяти денний строк, що є підставою для відмови в задоволенні вимог позивача в частині стягнення на предмет іпотеки. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із п. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року, який набрав чинності 7 червня 2014 року, де передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: 1 таке нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; 2 загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Проте у наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2014 року та від 15 жовтня 2014 року суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційної інстанції, виходив з наступного. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову у позові, виходив із того, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (набрав чинності 7 червня 2014 року), згідно з яким предмет іпотеки не може бути примусово стягнутий (відчужений без згоди власника), незалежно від того, що на час ухвалення рішення суду цього Закону України не було. Проте колегія суддів ВССУ дійшла висновку про те, що апеляційний суд мав би право на застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», але за наявності підстав, передбачених нормами матеріального та процесуального права, для скасування рішення суду першої інстанції, і в такому разі при ухваленні власного рішення суд застосовував би законодавство, яке існувало на час його ухвалення. Разом з тим, апеляційний суд на порушення вимог ст.ст. 212 - 214, 303, 316 ЦПК України не вказав підстав, передбачених нормами матеріального та процесуального права, для скасування рішення суду першої інстанції та не надав оцінку доводам апеляційної скарги. Також касаційний суд вказав, що сам по собі наведений вище Закон України не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки на час його ухвалення місцевий суд і не міг його застосувати, адже його не існувало, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду з огляду на те законодавство, яке існувало на час його ухвалення. Разом із тим, у справі яка переглядається, суд апеляційної інстанції не скасовував рішення суду першої інстанції. Погодившись з рішенням Московського районного суду м. Харкова та залишаючи його без змін, апеляційний суд Харківської області крім того послався на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який на той час вже набрав чинності. Отже, надані заявником ухвали суду касаційної інстанції не можуть слугувати прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини. За таких обставин слід дійти висновку, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, а тому відповідно до ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України у задоволенні заяви слід відмовити. Керуючись п. 1 ст. 355, п. 2 ч. 1 ст. 360-3, ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України постановила: У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» відмовити. Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України. Головуючий А.Г. Ярема Судді В.І. Гуменюк Л.І. Григор’єва Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/27BE45665EC9AD40C2257E15003064C7
  2. http://reyestr.court.gov.ua/Review/32667763 Державний герб України Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 липня 2013 року м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Луспеника Д.Д., суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О., Червинської М.Є., Черненко В.А. розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» в особі Регіональної дирекції ПАТ «Банк Кіпру» у м. Запоріжжя до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру», приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки припиненим за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2013 року,- в с т а н о в и л а: У серпні 2011 року публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру» в особі Регіональної дирекції ПАТ «Банк Кіпру» у м. Запоріжжя ( далі - ПАТ «Банк Кіпру») звернулось до суду з указаним позовом, в якому просило у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 1 423 774 грн 63 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - жилий будинок АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5 Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, розмір якої буде визначено на підставі оцінки, проведеної в межах процедури виконавчого провадження, відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 22 вересня 2008 року між АБ «АвтоЗАЗбанк», правонаступником усіх прав і обов'язків якого є ПАТ «Банк Кіпру», і ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, згідно якого банк відкрив боржнику кредитну лінію на поточні потреби в сумі 1 500 млн. грн., строком з 22 вересня 2008 року по 21 вересня 2018 року зі сплатою 19,0% річних за строковий кредит та 24% річних у разі порушення строків повернення кредиту за кредитним договором. ОСОБА_7 22 вересня 2008 року, у рахунок забезпечення виконання зобов'язань боржника, виступила майновим поручителем боржника та передала в іпотеку банку жилий будинок АДРЕСА_1, що підтверджується іпотечним договором від 22 вересня 2008 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 2221. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Загальна сума заборгованості за кредитним договором, станом на дату смерті ОСОБА_6, склала 1 423 774 грн 63 коп., з них: заборгованість за кредитом - 1 402 700 грн, заборгованість за процентами - 21 074 грн 63 коп. Банк 12 липня 2011 року отримав від П'ятої Запорізької Державної нотаріальної контори повідомлення про те, що 6 липня 2011 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцю за законом ОСОБА_8 Банк 24 березня 2010 року отримав від П'ятої Запорізької Державної нотаріальної контори повідомлення про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначав, що відповідно до цього повідомлення ОСОБА_5 отримала у спадщину спірний житловий будинок, який знаходиться в іпотеці у банку. На його думку, до ОСОБА_5, з прийняттям спадщини на нерухоме майно, перейшли всі права та зобов'язання за іпотечним договором. Вказував, що банк 26 листопада 2010 року направив ОСОБА_5 вимогу про усунення порушення та погашення заборгованості за кредитним договором, проте вимога банку залишена без задоволення. У листопаді 2011 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов, в якому просила визнати договір іпотеки припиненим, зобов'язати приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з Державного реєстру іпотек та зняти заборону щодо відчуження зазначеного в договорі іпотеки нерухомого майна та зобов'язати ПАТ «Банк Кіпру» здійснити усі необхідні дії щодо звільнення предмета іпотеки від зобов'язань, якими він був обтяжений згідно умов договору іпотеки. Свої вимоги позивач мотивувала тим, що правонаступником обов'язків боржника за кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України, є ОСОБА_8 Зазначала, що житловий будинок АДРЕСА_1 вона отримала у спадщину після смерті ОСОБА_7 Після одруження вона змінила прізвище на ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. На її думку, вона, як майновий поручитель, відповідно до ч. 1 ст. 523 ЦК України, не давала згоду на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором новим боржником, а тому правовідносини по іпотечному договору припинились. Справа розглядалась судами неодноразово. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2012 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «Банк Кіпру» до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним. Об'єднано даний позов з позовами ПАТ «Банк Кіпру» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ПАТ «Банк Кіпру» про визнання договору іпотеки недійсним в одне провадження. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2013 року, первісний позов ПАТ «Банк Кіпру» про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, 3 лютого 2012 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_2, за реєстровим № 108. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22 вересня 2008 року в сумі 1 423 774 грн 63 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки - жилий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 283,0 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_5 Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, розмір якої буде визначено на підставі оцінки, проведеної в межах процедури виконавчого провадження, відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність. Зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, яким її зустрічні позовні вимоги задовольнити, у задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк Кіпру» відмовити. Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих же умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, тому звернув стягнення на іпотечне майно, визнавши договір купівлі-продажу цього майна недійсним, виходячи з того, що приватним нотаріусом ОСОБА_3 з порушеннями вимог чинного законодавства були вилучені записи із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, внаслідок чого виявилося можливим відчуження предмета іпотеки. З такими висновками судів погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи. Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають. Судами установлено, що 22 вересня 2008 року між АБ «АвтоЗАЗбанк», правонаступником усіх прав і обов'язків якого є ПАТ «Банк Кіпру», і ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, згідно якого банк відкрив боржнику кредитну лінію на поточні потреби в сумі 1 500 млн. грн., строком з 22 вересня 2008 року по 21 вересня 2018 року зі сплатою 19,0% річних за строковий кредит та 24% річних у разі порушення строків повернення кредиту за кредитним договором. У рахунок забезпечення належного виконання ОСОБА_6 умов кредитного договору 22 вересня 2008 року був укладений договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_7 передала банку в іпотеку належний їй на праві власності жилий будинок АДРЕСА_1. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якого спадкоємцем за законом є ОСОБА_8 ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті якої спадкоємцем за законом є ОСОБА_7 Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно із частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Відповідно до статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (пункт 5 статті 1219, стаття 1282 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником. Таким чином, у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі за заявою ОСОБА_11 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_12, ОСОБА_11, які діють в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_13, до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання договору іпотеки припиненим. Суд першої інстанції, з яким також погодився апеляційний суд, на вищезазначене уваги не звернув, не врахував, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_8, тобто за кредитним договором від 22 вересня 2008 року відбулась заміна боржника, при цьому ОСОБА_1 не погоджувалась забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником. Зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, помилково вважали, що у разі смерті боржника, який був стороною кредитного договору, особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, яким було забезпечено виконання зобов'язання, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих же умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, що свідчить про порушення судами вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України та неврахування норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, а також зважаючи на те, що немає потреби у додатковому збиранні чи оцінці доказів, відповідно до ст. 341 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення. Керуючись ст. ст. 333, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в и р і ш и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» в особі Регіональної дирекції ПАТ «Банк Кіпру» у м. Запоріжжя до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру», приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки припиненим задовольнити. Визнати договір іпотеки № 126/08, укладений 22 вересня 2008 року між ОСОБА_7 та акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк», правонаступником усіх прав і обов'язків якого є ПАТ «Банк Кіпру», припиненим. Зобов'язати приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з Державного реєстру іпотек та зняти заборону щодо відчуження зазначеного у договорі іпотеки № 126/08 від 22 вересня 2008 року нерухомого майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1. Зобов'язати ПАТ «Банк Кіпру» здійснити усі необхідні дії щодо звільнення предмета іпотеки від зобов'язань, якими він був обтяжений згідно умов договору іпотеки № 126/08 від 22 вересня 2008 року. Рішення оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: Д.Д. Луспеник Судді: Б.І. Гулько А.О. Лесько М.Є. Червинська В.А. Черненко
  3. Номер провадження № 22-ц/785/759/13 Справа №22ц-785-759-13 Головуючий 1-ї інстанції-Васильків О.В. Доповідач-Гірняк Л.А. Категорія-27 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.01.2013 року м. Одеса Судова колегія в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: Головуючого: Гірняк Л.А. Суддів : Дрішлюк А.І, Кварталова А.М.. При секретарі: Кушнір М.В. За участю представника позивача-Азаркіна В.М. Представника відповідача-Борисовська Я.В. 3-я особа-Гриценко О.С. Розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеси цивільну справу за апеляційною скаргою представника ПАТ «Украсоцбанк»на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.09.2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк», 3-я особа- ОСОБА_4 - про часткове припинення права на іпотеку В С Т А Н О В И Л А: 22 лютого 2011 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до АКБСР „Укрсоцбанк", третя особа на стороні позивача - ОСОБА_4, про часткове припинення поруки в іпотечному договорі, та, уточнивши вимоги в судовому засіданні 27 вересня 2012 року, просить визнати ПАТ „Укрсоцбанк" таким, що втратив право на іпотеку 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка передавалася в іпотеку згідно з Іпотечним договором, що був укладений 15 лютого 2008 року між АКБСР „Укрсоцбанк" в особі Київського відділення Одеської обласної філії та ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а також просить зобов'язати Інформаційний центр Міністерства юстиції України внести до державного реєстру іпотек відомості про припинення іпотеки на зазначену частину квартири та зобов'язати приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 виключити з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна відомості про заборону відчуження 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2. В своїх позовних вимогах позивач ОСОБА_2 посилається на те, що 15 лютого 2008 року третя особа ОСОБА_4 та відповідач АКБСР „Укрсоцбанк" уклали договір кредиту, на виконання якого між відповідачем АКБСР „Укрсоцбанк" (іпотекодержателем), третьою особою ОСОБА_4 (іпотекодавцем- позичальником) та позивачем ОСОБА_2 (іпотекодавцем-майновим поручителем) було укладено іпотечний договір, згідно з яким іпотекодавцями передано в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: двохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (предмет іпотеки), на виконання зобов'язання - повернення кредиту в сумі 55 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13% річних. Договір посвідчено 15 лютого 2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за №499, в зв'язку з чим нотаріусом накладена заборона відчуження 1/2 частини зазначеної в договорі квартири, що належить позивачу ОСОБА_2 Позивач ОСОБА_2 вказує, що відповідачем в односторонньому порядку було здійснено підвищення відсоткової ставки за кредитом з 13/% річних до 14,5% річних, про що відповідач повідомив третю особу ОСОБА_4 24 лютого 2009 року. На думку позивача в зв'язку з підвищенням відсоткової ставки було збільшено її відповідальність, що порушує її права та є підставою для припинення права банку на іпотеку частини майна, щ належить позивачу на праві власності. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ „Укрсоцбанк»третя особа на стороні позивача - ОСОБА_4, про часткове припинення права на іпотеку, - задоволено. Визнано ПАТ „Укрсоцбанк" таким, що втратив право на іпотеку 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка передавалася в іпотеку згідно з Іпотечним договором, що був укладений 15 лютого 2008 року між АКБСР „Укрсоцбанк" в особі Київського відділення Одеської обласної філії ОСОБА_4 та ОСОБА_2. Зобов'язано Інформаційний центр Міністерства юстиції України внести до державного реєстру іпотек відомості про припинення іпотеки на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. Зобов'язано приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 виключити з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна відомості про заборону відчуження 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, про відмову в заявлених вимогах, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на те, що правовідносини регулюються Законом України «Про іпотеку» та що припинення іпотеки не пов'язується з підвищенням розміру відсоткової ставки, оскільки несе відповідальність перед іпотеко держателем в межах вартості предмета іпотеки, та на те, що не потребується згода майнового поручителя про зміну основного зобов'язання. Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає за необхідне її відхилити. Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Матеріалами справи встановлено, не оскаржується сторонами, що 15 лютого 2008 року АКБС „Укрсоцбанк" та ОСОБА_4 уклали договір кредиту №2008/25-100-22 /а.с.8-10/, відповідно до якого кредитор АКБС„Укрсоцбанк" надає позичальнику ОСОБА_4 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти в сумі 55 000,00 (п'ятдесят п'ять тисяч) доларі США 00 центів зі сплатою 13,00 (тринадцять цілих) процентів річних. Згідно з п. 1.3 договору кредиту в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів з користування кредитом, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченою іпотекою вимоги, кредитор укладав в день укладення договору кредиту іпотечний договір. 15 лютого 2008 року АКБСР „Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) т ОСОБА_4 (іпотеко давець - позичальник) та ОСОБА_2 (іпотекодавець - майновий поручитель) уклали іпотечний договір /а.с.5-7/, з яким іпотекодавці передали в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем-позичальником нерухоме майне двохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Byл. Зоопаркова, 1, кв. 2, яка належить іпотекодавцям на праві спільної часткове власності у рівних частках кожному. Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, зв'язку з чим накладено заборону відчуження за реєстром для реєстрації заборон відчуження житлових будинків, квартир та іншого нерухомого майна, та арештів, накладених судовими та слідчими органами за № 1,2 від 15 лютого 2008 року. Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України „Про іпотеку" якщо вимога з основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір ці вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання передбачені п. 1.4 іпотечного договору, в п. 1.4.2 якого зазначено, що сплата процентів за користування кредитом відбувається у розмірі 13,00 тринадцяти відсотків річних та комісій, у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене Основне зобов'язання /а.с.5 - оборот/. Договором кредиту № 2008/25-100-22 від 15.02.2008 року передбачено, що у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління, Комітету з питань управління активами та пасивами, Кредитно-інвестиційного комітету, Тарифного комітету Кредитора, Кредитор має право ініціювати зміну розміру процентів та комісії, визначених відповідно в п.п.1.1 та 3.3.16 Договору кредиту. Про намір змінити розмір процентів та/або комісії за дострокове погашення Кредиту, Кредитор зобов'язаний повідомити Позичальника не пізніше, ніж за десять робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду. У разі, якщо Позичальник погодиться зі зміненим розміром процентів та/або комісії за дострокове погашення Кредиту, він зобов'язаний протягом строку, зазначеного в п. 2.6.1 Договору Кредиту, підписати надану Кредитором додаткову угоду про внесення змін до договору Кредиту та повернути її Кредитору /п.п. 2.6-2.6.2 Договору/. В ході судового розгляду справи встановлено, що додаткова угода до Договору кредиту №2008/25-100-22 від 15.02.2008 року не укладалась. З наданого представником відповідача розрахунку заборгованості /а.с. 147/ вбачається, що відповідачем в односторонньому порядку було здійснено підвищення відсоткової ставки за кредитом - з 13% річних до 14,5% річних, про що представник відповідача також не заперечувала. В той же час, згідно положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зокрема, згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Для належного виконання зобов'язань статтею 546 ЦК України передбачені такі види забезпечення виконання зобов'язання, як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. В силу ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Відповідно до ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізація предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. При цьому статтею 575 ЦК України передбачені окремі види застав: іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава нерухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. Водночас за змістом частини 1 ст. 583 ЦК України та частини 2 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов'язання. Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем). У зв'язку з цим, в статті 1 Закону України "Про іпотеку" також визначено, що майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням, яке виникає за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою. Крім того, згідно приписів ст. 19 Закону України "Про іпотеку" будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Предметом спору у даній справі є вимого позивача про припинення іпотеки на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка передавалася в іпотеку згідно з Іпотечним договором, що був укладений 15 лютого 2008 року між АКБСР „Укрсоцбанк" в особі Київського відділення Одеської обласної філії та ОСОБА_4 та ОСОБА_2, та про припинення обтяжень, з посиланням на ст. 559 ЦК України і те, що зміни до кредитного договору про збільшення розміру відсотків за користування кредитом, а значить - і обсягу відповідальності позивача, як іпотекодавця, було здійснено без належного повідомлення і згоди на те останнього, що є підставою для припинення зобов'язань за Іпотечним договором. Районний суд на підставі встановлених обставин справи та умов укладених договорів у відповідності до положень діючого законодавства і, зокрема, ст. ст. 16, 509, 546, 548, 553, 559, 572, 575 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про іпотеку", а також з урахуванням того, що відбулось збільшення процентів за кредитним договором, яке у свою чергу призвело до збільшення обсягу відповідальності позивача за Іпотечним договором, за відсутності на це його згоди та без належної державної реєстрації цих змін, правильно прийшов висновку про обґрунтованість вимог позивача. Доводи апеляційної скарги про те, що припинення іпотеки не пов'язується з підвищенням розміру відсоткової ставки, оскільки несе відповідальність перед іпотекодержателем в межах вартості предмета іпотеки, та на те, що не потребується згода майнового поручителя про зміну основного зобов'язання суперечить положенням діючого законодавства та не приймаються судовою колегією до уваги. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. 308;315;317; 319 ЦПК України, судова колегія, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу представника ПАТ «Украсоцбанк» відхилити. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.09.2012 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ. Головуючий суддя: Л.А.Гірняк Судді- А.І. Дрішлюк А.М.Кварталова http://reyestr.court.gov.ua/Review/28761512
  4. Державний герб України ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" лютого 2012 р. Справа № 30/100пд Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Головуючого: Мирошниченка С.В., Суддів: Акулової Н.В., Барицької Т.Л., Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2011 р. та на рішення господарського суду Донецької області від 25.10.2011 р. у справі № 30/100пд господарського суду Донецької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Обласна аптечна холдингова компанія" до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг"; Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Донецької області Лобас Антона Віталійовича про визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за іпотечним договором від 20.12.2007 р. та розірвання іпотечного договору за участю представників сторін: позивача Фокін С.О. відповідача Губарева Ю.В. третьої особи -1не з’явилися третьої особи -2 не з’явилися ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Донецької області від 25.10.2011 р. (суддя Лейба М.О.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Обласна аптечна холдингова компанія" задоволено частково. Постановою Донецького апеляційного господарського від 29.11.2011 р. (судді: Є.Мєзенцев, В. Татенко, О. Склярук) рішення господарського суду міста Донецької області від 25.10.2011р. у справі №30/100пд залишено без змін. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, рішення господарського суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 20 грудня 2007 року між Банком та Товариством був укладений іпотечний договір, який відповідно до п.1.1. забезпечує виконання Компанією кредитних зобов’язань, що випливають з кредитного договору. Згідно з п.1.2 іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно Товариства, а саме: підвальне приміщення та нежитлове приміщення загальною площею 234,8 кв.м. на першому поверсі в будівлі “Будинок побуту” (літ.А-3), що розташоване за адресою: м. Донецьк, проспект Ілліча, буд.82, реєстраційний номер 12438344. За змістом п.п. 4.1, 4.2 іпотечного договору, іпотека виникає з моменту підписання та нотаріального посвідчення договору сторонами. Іпотека припиняється виконанням забезпечених нею зобов’язань за кредитним договором та іпотечним договором, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. За умовами даного пункту Компанія протягом 10 днів з моменту відправлення Банком такого повідомлення повідомляє про свою згоду із запропонованими змінами процентної ставки. У випадку незгоди із запропонованою процентною ставкою, Компанія повідомляє про це Банк та повертає кредитні кошти. У разі неотримання Банком відповіді протягом 10 днів з моменту отримання Компанією повідомлення про зміну процентної ставки, або якщо прийде зворотне повідомлення про його неотримання, вона вважається зміненою і погодженою сторонами та починаючи з дати, зазначеної в повідомленні нараховується за вказаним розміром. З наявної в матеріалах справи відомості нарахованих та сплачених відсотків за кредитним договором станом на 12.07.2009 року, підписаної та скріпленої печаткою відповідача, вбачається збільшення процентної ставки Банком за користування Компанією грошовими коштами, яке вперше відбулось 14.07.2008 року. Факт отримання Компанією повідомлення Банку про зміну процентної ставки за кредитним договором встановлений рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2011 року у справі №30/27пн, який в силу ст.35 ГПК України має преюдиціальне значення в межах розглядуваної справи. Водночас, доказів наявності погодження або заперечень Компанії проти такого збільшення процентної ставки впродовж 10 днів з моменту отримання повідомлення матеріали справи не містять. Також сторонами не надано будь-яких доказів, які б свідчили про погодження вказаного збільшення процентної ставки з Товариством. Між тим, апеляційний суд також приймає до уваги той факт, що укладенню договору №1 від 29.01.2008 року, якою передбачалась можливість подальшого збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами, в світлі статті 19 Закону України “Про іпотеку”, повинно було передувати внесення змін до самого іпотечного договору (30.01.2008 року). З цих підстав, апеляційним судом не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянта, що з підписанням договору №1 про внесення змін до іпотечного договору позивач ознайомився з порядком зміни кредитної ставки, зокрема, можливої її збільшення, за ініціативою Банку шляхом надсилання письмового повідомлення. Крім того, в контексті статті 7 Закону України “Про іпотеку”, будь-яке збільшення суми основного боргу за основним зобов’язанням має бути прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання та визначено у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов’язання. Вимоги зазначеної правової норми, насамперед, вказують на те, що іпотекою може бути забезпечене вже існуюче, а не майбутнє, певно не визначене за обсягами зобов’язання. Таким чином, Вищий господарський суд України вважає вірним та обґрунтованим висновок господарських судів попередніх інстанцій стосовно того, що збільшення розміру процентів за кредитним договором попередньо неузгоджені в іпотечному договорі вимагає наявності хронологічно раніше укладеної додаткової угоди до іпотечного договору, яка б відображала такі зміни основного зобов’язання. Зокрема, збільшення процентних ставок за кредитним договором в даному випадку призвело до збільшення обсягу відповідальності позивача за іпотечним договором, за відсутності на це його згоди, наслідком чого відповідно є припинення майнової поруки в силу ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України, і подальше узгодження такого збільшення не призводить до відновлення правовідносин з майнової поруки, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості поновлення припиненого у встановленому порядку зобов’язання. З огляду на зазначене, касаційна інстанція погоджується з висновком господарських судів про припинення спірного іпотечного договору з підстав, встановлених ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України. Рішеннями судів попередніх інстанцій відмовлено у задоволені вимоги позивача щодо розірвання спірного іпотечного договору, оскільки встановлене судами припинення правовідносин майнової поруки у відповідності до ч.1 ст.559 ЦК України відбулося ще до звернення позивачем з розглядуваним судовим позовом. Зазначений висновок судів є законним та логічним, враховуючи той факт, що в світлі ч.2 ст.653 ЦК України, розірвання договору як форма припинення зобов’язання може мати місце лише у разі наявності правовідносин за договором як таким. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи. З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень судова колегія не вбачає. Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" залишити без задоволення. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2011 р. та рішення господарського суду Донецької області від 25.10.2011 р. у справі № 30/100пд залишити без змін. Головуючий С. Мирошниченко Суддя Н. Акулова Суддя Т. Барицька http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21777928
  5. ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" лютого 2012 р. Справа № 4/388-54/236 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Мирошниченка С.В. (головуючий), Прокопанич Г.К., Хрипуна О.О., розглянув касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто" на постановувід 29.09.2011 Київського апеляційного господарського суду у справі № 4/388-54/236 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання недійсними з 30.11.2009 договору поруки від 22.05.2008, договору іпотеки від 22.05.2008 та стягнення 45170,72 грн. Судове засідання проведено за участю представників сторін: позивача Лупейка О.В., відповідача Телющенка П.П. ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду міста Києва від 01.07.2011 (суддя Шкурдова Л.М.) позов задоволено. Визнано припиненим з 30.11.2009 договір поруки № 4.77-08-ДП1 від 22.05.2008, укладений ТОВ "Стандарт-Авто" та Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк". Визнано недійсним договір іпотеки від 22.05.2008, укладений ТОВ "Стандарт-Авто" та Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк", посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області. Скасовано заборону приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 22.05.2008 (запис в реєстрі № 3439). Стягнуто з ПАТ "ВТБ Банк" на користь ТОВ "Стандарт-Авто" 45170,72 грн. безпідставно отриманих грошових коштів. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 (колегія суддів у складі: суддя Сулім В.В. головуючий, судді Дзюбко П.О., Сотніков С.В.), вказане рішення скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. У касаційній скарзі, поданій до Вищого господарського суду позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 29.09.2011, а рішення господарського суду першої інстанції від 01.07.2011 залишити в силі. Скарга мотивована тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково. Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого. Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 22.05.2008 ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_7 (позичальник) був укладений кредитний договір № 4.77-08-СК (строковий кредит), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 3742000,00 грн. на споживчі потреби на строк до 21.05.2018 з процентною ставкою 20,5% річних шляхом перерахування коштів у валюті на рахунок позичальника. 22.05.2008 в забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором ТОВ "Стандарт-Авто" та банком укладено договір поруки № 4.77-08-ДП1, відповідно до умов якого сторони визначили, що зобовязання за договором, яке підписано ними, відповідає положенням ст.ст. 553-559 ЦК України. Також, 22.05.2008 позивачем та відповідачем, для забезпечення виконання зобовязань за договором поруки, укладено іпотечний договір ВКО № 277942-277943, за умовами якого було передано в заставу відповідачу майно, яке належить позивачу, а саме приміщення профілакторію площею 1661,9 м2 та приміщення мийки площею 249,8 м2. Іпотечний договір ВКО № 277942-277943 є похідним від договору поруки № 4.77-08-ДП1, так як у його вступній частині при визначенні сторін вказано про те, що іпотекодавець виступає майновим поручителем по зобовязанням боржника ОСОБА_7 30.11.2009 відповідачем та ОСОБА_7 було укладено договір № 1 про внесення змін до кредитного договору № 4.77-08-СК від 22.05.2008. Відповідно до п. 3.3 абзацу 3 цього договору процентна ставка за кредитним договором підвищується на 5% (пять) процентів річних в порівнянні з діючою процентною ставкою у випадках невиконання зобовязань, передбачених пунктами 5.3.2, 5.3.3 кредитного договору, яким змінено обсяг відповідальності поручителя у сторону її збільшення. Також, кредитний договір доповнено п. 5.2.7, згідно з яким банк має право приймати рішення про зміну процентної ставки протягом строку дії цього договору у випадках зміни вартості залучення строкових коштів банками України згідно офіційних даних Національного банку України, зміни облікової ставки Національного банку України, введення оподаткування банківських операцій з залучення строкових коштів, збільшення норм відрахувань до "Фонду гарантування вкладів", збільшення рівня інфляції, зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України нормативно-правових актів або рішень, що мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, та у разі настання інших подій, незалежних від волі сторін договору. Про збільшення розміру процентної ставки та дати його введення банк повідомляє позичальника шляхом направлення проекту договору про внесення змін до цього договору та листа з повідомленням про вручення або шляхом доставки особисто позичальнику на його адресу, вказану в розділі 10 цього договору або будь-яку іншу адресу, додатково письмово повідомлену позичальником. Позичальник зобовязаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати відправлення відповідного повідомлення підписати наданий банком договір про внесення змін до цього договору, надати його в банк та підписати новий графік або у разі незгоди зі зміною розміру процентної ставки, протягом того ж строку достроково погасити отриманий кредит та сплатити всі проценти за чинною процентною ставкою, а також комісії, неустойки тощо. Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував його тим, що зміна зобовязань за кредитним договором про збільшення обсягу відповідальності поручителя відбулася без його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності позивача. Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, апеляційний суд виходив з того, що відсутні визначені законом підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними. З такими висновками погодитись не можна. Згідно з ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зокрема, згідно положень п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Одночасно для належного виконання зобовязань, статтею 546 ЦК України передбачені такі види забезпечення виконання зобовязання, як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки дана норма вказує на можливість встановлення договором або законом інших видів забезпечення виконання зобовязання. Так, згідно положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. При цьому, ст. 575 ЦК України передбачені окремі види застав, однією з яких виступає іпотека застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Стаття 1 Закону України "Про іпотеку" визначає термін іпотека, як певний вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Поряд з тим, вказаною нормою також встановлено, що майновий поручитель це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобовязання іншої особи боржника. Виходячи зі змісту частини першої ст. 548 та частини першої ст. 553 ЦК України порука як спосіб забезпечення виконання іншого (основного, в даному випадку кредитного) зобовязання має додатковий та похідний характер від забезпечуваного зобовязання, що зумовлює існування останнього та його визначеність на момент укладання договору поруки, адже відсутність основного зобовязання унеможливлює існування обєкту забезпечення, а його невизначеність унеможливить настання передбачених частинами 1, 2 ст. 554 цього Кодексу правових наслідків в контексті обсягу солідарної відповідальності поручителя. Відтак, чинне законодавство імперативно встановлює обовязкову попередню визначеність основного зобовязання для можливості існування забезпечувального в контексті обсягів останнього, як істотної умови за змістом ч. 2 ст. 553 та ч.1 ст. 554 ЦК України. При цьому, можливість збільшення зобовязань поручителя шляхом волевиявлення сторін в основному зобовязанні суперечить встановленим п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки створює підстави для завдання шкоди майновим інтересам поручителя через неузгоджене збільшення із ним розміру його грошової відповідальності. В свою чергу, положення частини 1 та 5 ст. 203 ЦК України, встановлюють необхідність відповідності змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також він має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Частиною 2 статті 19 вказаного Закону України "Про іпотеку" унормовано, що будь-яке збільшення основного зобовязання або процентів за основним зобовязанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобовязанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Вказані вимоги закону судами попередніх інстанцій враховано не було. Крім того, судами, в порушення вимог ст. 11112 ГПК України, не виконано вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2011, а саме: не встановлено чи була згода учасників товариства на підписання директором ТОВ "Стандарт-Авто" Блощинським О.О. листа від 30.11.2009 обовязковою, враховуючи п. 9.4 Статуту товариства. Наведене, відповідно до ст. 11110 ГПК України, дає підстави для скасування прийнятих у справі судових рішень. У звязку з цим справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції. В ході нового розгляду суду належить врахувати наведені недоліки, на підставі наданих по справі доказів, та з урахуванням вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2011, а також в даній постанові, зясувати фактичні обставини справи, у тому числі, визначити предмет та правові підстави вимог позивача, дослідити і дати правову оцінку наданим по справі доказам і, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно вимог процесуального законодавства. Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто" задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2011 у справі № 4/388-54/236 скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Суддя С. Мирошниченко Суддя Г. Прокопанич Суддя О. Хрипун http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21484072
  6. Державний герб України ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" грудня 2011 р. Справа № 18/5005/7286/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Прокопанич Г.К. суддів Новікової Р.Г. (доповідач по справі) Попікової О.В. за участю представників від позивача:ОСОБА_1 за дов. №14/11/11 від 25.11.2011р. від відповідача 1: ОСОБА_2 за дов. №10 від 24.12.2010р. від відповідача 2:ОСОБА_3 за дов. №2/11 від 20.06.2011р. від відповідача 3:ОСОБА_4 за дов. від 28.12.2010р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТЕХРЕСУРС" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. у справі№18/5005/7286/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТЕХРЕСУРС" до 1. Відкритого акціонерного товариства "БАНК "БОГУСЛАВ" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ОЙЛ-КР" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Актив Плюс" про припинення правовідносин за іпотечним договором. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДТЕХРЕСУРС" звернулося до Відкритого акціонерного товариства "БАНК "БОГУСЛАВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ОЙЛ-КР" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Актив Плюс" з позовом про припинення правовідносин по іпотечному договору від 28.07.2008р. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2011р. (суддя Петрова В.І.) позов задоволено повністю, припинено правовідносини по іпотечному договору від 28.07.2008р., укладеного між ВАТ "БАНК БОГУСЛАВ" та ТОВ "БУДТЕХРЕСУРС", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстраційним номером №6152, в забезпечення виконання ТОВ "АГРО ОЙЛ-КР" за кредитним договором №15/01-КР-24/2008 від 28.07.2008р., укладеного між ВАТ "БАНК БОГУСЛАВ" та ТОВ "АГРО ОЙЛ-КР". Відмовлено позивачу у вимогах до ТОВ "КУА АПФ "Актив Плюс". Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. (головуючий суддя Науменко І.М., судді Мороз В.Ф., Сизько І.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено. Не погоджуючись постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суд залишити в силі. Свої вимоги скаржник обґрунтовує порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.11.2011р. касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду. Представники позивача та відповідача-2 в судовому засіданні підтримали доводи та вимоги, викладені в касаційній скарзі. Представники відповідачів-1, 3 заперечили проти вимог скаржника з підстав, наведених у відзивах на касаційну скаргу. Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.07.2008р. між відповідачем-1 (банк) та відповідачем-2 (позичальник) підписано кредитний договір №15/01-КР-24/2008, за умовами якого позичальнику відкрито відновлювальну відкличну кредитну лінію в національній валюті з лімітом у сумі 12500000грн. зі сплатою 20% річних за користування кредитними коштами. 28.07.2008р. між позивачем (іпотекодавець) та відповідачем-2 (іпотекодержатель) підписаний іпотечний договір (далі іпотечний договір), згідно якого іпотекодавець з метою забезпечення зобов'язань виконання позичальником (ТОВ "АГРО ОЙЛ-КР") зобов'язання, що витікає із кредитного договору №15/01-КР-24/2008 від 28.07.2008р., передав в наступну іпотеку іпотекодержателю комплекс загальною площею 2040,5 кв.м., що розташований за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, площа Горького, 2. Вказаний договір 28.07.2008р. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та занесений до реєстру за №6152. У відповідності до п. 8.1. іпотечного договору цей договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін шляхом укладення окремих договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню і являються невід'ємною частиною даного договору. Згідно з п. 8.2. договору даний договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до виконання позичальником в повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором, враховуючи можливу наявність додаткових договорів про його пролонгацію (при цьому внесення відповідних змін до цього договору не потребується). Підписаними між відповідачем-1 та відповідачем-2 договорами №2 від 11.11.2008р., №12 від 01.12.2009р., №17 від 15.04.2010р. до кредитного договору №15/01-КР-24/2008 від 28.07.2008р. були внесені відповідні зміни щодо збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитом до 25 відсотків, що не передбачалось умовами іпотечного договору, а також без повідомлення і згоди на такі зміни іпотекодавця та без належної державної реєстрації цих змін. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. В силу ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Відповідно до ч. 1 ст. 593 ЦК України, право застави припиняється у разі: припинення зобовязання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізація предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. Водночас, за змістом частини 1 ст. 583 ЦК України та частини 2 ст. 11 Закону України "Про іпотеку", заставодавцем (іпотекодавцем) може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому, застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобовязання. Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем). У звязку з цим, в статті 1 Закону України "Про іпотеку" також визначено, що майновий поручитель це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобовязання іншої особи боржника за основним зобовязанням, яке виникає за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобовязання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою. Крім того, згідно приписів ст. 19 Закону України "Про іпотеку", будь-яке збільшення основного зобовязання або процентів за основним зобовязанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Внаслідок укладення договорів про внесення змін та доповнень до кредитного договору №15/01-КР-24/2008 від 28.07.2008р. відбулось збільшення відсоткової ставки за кредитом, яке, в свою чергу, призвело до збільшення обсягу відповідальності позивача за іпотечним договором від 28.07.2008р., за відсутності на це його згоди, та без належної державної реєстрації цих змін. Наведе є підставою для припинення зобовязань за спірним іпотечним договором. За таких обставин, позовні вимоги про припинення правовідносин за іпотечним договором від 28.07.2008р. є обґрунтованими, у зв'язку з чим судова колегія погоджується по суті з висновком суду першої інстанції про їх задоволення. Натомість, висновки апеляційного господарського суду не відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права. З урахуванням викладеного, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2011р. підлягає залишенню в силі. Заходи із зупинення виконання оскаржуваної постанови апеляційної інстанції, вжиті ухвалою Вищого господарського суду України від 28.11.2011р., підлягають скасуванню. Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТЕХРЕСУРС" задовольнити. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. у справі №18/5005/7286/2011 скасувати. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2011р. у справі №18/5005/7286/2011 залишити в силі. Скасувати заходи із зупинення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. у справі №18/5005/7286/2011. ГоловуючийГ.К. Прокопанич Судді Р.Г. Новікова О.В. Попікова http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/19941463
  7. ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 РІШЕННЯ іменем України 04.10.11 р. Справа № 30/75пд Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 23602109 до відповідача: Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк”, м. Київ, ідентифікаційний код 216685166 про: визнання окремих положень іпотечного договору №PL 08-738/100 від 27.10.2008р. не дійсними та визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за іпотечним договором № PL 08-738/100 від 27.10.2008р. із залученням Третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: Відкрите акціонерне товариство „Обласна аптечна управляюча компанія”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30478911 та Третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: приватного нотаріусу Донецького міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2, м. Донецьк за участю уповноважених представників: від Позивача ОСОБА_3 (за довіреністю б/н від 23.11.2010р.); від Відповідача ОСОБА_4 (за довіреністю б/н від 16.08.2011р.); від Третьої особи 1 не зявився; від Третьої особи 2 не зявився Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 09.08.2011р. на 20.09.2011р., а з 20.09.2011р. до 04.10.2011р. У судовому засіданні 04.10.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення. СУТЬ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг”, м. Донецьк (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк ”, м. Київ (далі Відповідач) про визнання окремих положень іпотечного договору №PL 08-738/100 від 27.10.2008р. не дійсними, а саме: п. 2.1. в частині слів «…в тому числі будь-якими змінами та доповненнями до Договору про Зобов'язання, які можуть бути укладені сторонами Договору про Зобов'язання в майбутньому»; п. 2.1.2. в частині слів Застереження: «За обставини укладення сторонами Кредитного договору змін та/або доповнень до Кредитного договору, в тому числі, але не виключно, щодо зімни суми Кредиту, відсоткової ставки, порядку та строку виконання Боргових зобов'язань, Сторони цим наперед погоджуються та виражають свою згоду на забезпечення виконання Боржником Боргових зобовязань з врахуванням таких змін та/або доповнень, незалежно від того чи відображені такі зміни в цьому Договорі чи ні»; п. 2.3. повністю, а також про визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” права іпотеки за укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг” договором іпотеки №PL 08-738/100 від 27.10.2008р., обтяження за яким зареєстроване у Державному реєстрі іпотек згідно запису №8119465 від 27.10.2008р. та в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна згідно запису №8119456 від 27.10.2008р., та відсутнім права на утримання під таким обтяженням наступного майна Товариство з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг”: нежиле приміщення загальною площею 125,2кв.м. вбудоване у перший поверх багатоквартирного будинку літ. А-5, що знаходиться за адресою : Донецька область, м. Маріуполь, проспект Металургів, буд. 181 та належить позивачу на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 17.07.2008р. приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим номером 5433, зареєстроване в Державному реєстрі правочинів за №3026718, що зареєстроване в Міському комунальному підприємстві «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» за №19494487 в книзі 5 (номер запису 2627) згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19667089 від 25.07.2008року, виданого МКП «Маріупольське БТІ» В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на припинення іпотечних правовідносин внаслідок збільшення обсягу забезпеченого іпотекою кредитного зобовязання без відповідного погодження майнового поручителя на таке збільшення, продовження перебування майна під іпотечним обтяженням та ухилення Іпотекодержателя від виконання визначеного законодавством обовязку і фактичне невизнання останнім припинення свого права іпотеки на майно Позивача. На підтвердження вказаних обставин Позивач надав іпотечний договір №PL 08-738/100 від 27.10.2008р., з додатковими угодами; докази права власності на нерухоме майно;витяг з Державного реєстру іпотек станом на 13.07.2011р.; витяг з єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна станом на 13.07.2011р.; договір про надання кредитної лінії №СR 08-271/100 від 26.05.2008р. з додатковими угодами; лист до ПАТ «ОТП Банк» з доказами отримання; правоустановчі документи, ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство №5/38Б; ухвалу у справі про банкрутство №5/38Б за результатами підготовчого засідання; оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство №5/38Б, нормативно обґрунтувавши вимоги посиланням на ст. 41 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 202, 203, 215, 217, 236, 317, 319, 321, 509, 541, 543, 554, 559, 572, 575, 583, 651, 654, 1046, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 9 Закону України „Про іпотеку”. У наданому відзиві на позов №100-04-2621 від 18.08.2011р. (а.с.а.с.4-6 т.2) Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на: неможливість застосування до розглядуваних іпотечних правовідносин положень ст. 559 Цивільного кодексу України та відсутність інших підстав для припинення іпотеки; погодження Позивача на ймовірне збільшення розміру процентної ставки шляхом підписання спірного договору; відсутність звернень на погодження розпорядження предметом іпотеки. Відповідачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.7-19, 22-27 т.2). Ухвалою суду від 22.07.2011р. до участі у справі залучено у якості Третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Відкрите акціонерне товариство „Обласна аптечна управляюча компанія”, м. Донецьк (далі Третя особа 1) та Третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача Реєстратора Державного реєстру іпотек приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2 (далі Третя особа 2). Третя особа 1 через канцелярію суду 09.08.2011р. надала письмові пояснення №107/27-93 від 08.08.2011р. (а.с.а.с.118, 119 т.1) з додатками (а.с.а.с.120-133 т.1), якими повідомила про: укладання з Відповідачем кредитного договору, зобовязання за якими забезпечувалися іпотекою Позивача, і вимоги за яким були включені до реєстру вимог кредиторів в межах справи про банкрутство №27/93б; відсутність інформації про повідомлення майнового поручителя про підписання додаткових угод до кредитного договору. Третя особа 2 через канцелярію суду 06.09.2011р. і 19.09.2011р. надала заяви (а.с.а.с.28, 49 т.2) про розгляд справи без її участі, виклавши в ідентичних поясненнях від 08.08.2011р. (а.с.а.с.107-109 т.1) та від 19.09.2011р. (а.с.а.с.50, 51 т.2) відомості щодо процедури укладання спірного договору і додаткових угод до нього, внесення до відповідних реєстрів даних про іпотечне обтяження майна. Третьою особою 2 були представлені витребувані судом документи (а.с.а.с.110-116 т.1). У судовому засідання 04.10.2011р. присутні представники учасників справи підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких інших доказів на її підтвердження. Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомлених Третіх осіб 1, 2 у світлі наданих до справі документів, які достатньою мірою (з точки зору можливості надання правої оцінки) відображають їх позицію відносно розглядуваних правовідносин, не може вважатися підставою для подальшого відкладання розгляду справи у розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Дійсно, за змістом ст.ст. 22, 27 Господарського процесуального кодексу України участь третьої особи у судовому засіданні є процесуальним правом, а не обовязком останньої, від реалізації якого не може перебувати у залежності встановлення судом правової визначеності по суті заявлених позовних вимог. Вислухавши у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ: 26 травня 2008р. між Відповідачем - Закритим акціонерним товариством (попередня назва організаційно-правової форми відповідача, що вбачається з ст. 1 його статуту а.с.19 т.2)"ОТП Банк" (Банк) та Третьою особою 1 - Відкритим акціонерним товариством «Обласна аптечна управляюча компанія» (Позичальник) укладений договір про надання кредитної лінії (а.с.а.с.52-64 т.1) за №СR 08-271/100 (далі договір кредиту/кредитний договір), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого Банк надає Позичальнику Кредитну лінію, в рамках якої Банк надає Позичальнику Кредит (в гривні та/або євро та/або доларах США) в розмірі, що не перевищує Ліміт фінансування, для поповнення обігових коштів а Позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути Банку Кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у цьому Договорі. Договір укладено з Додатками. Пунктом 1.3. Договору Кредиту передбачено, що право Позичальника виникає на отримання кредиту(траншу) з моменту (в редакції, запровадженій п. 2. договору №1 про зміну кредитного договору від 27.10.2008р.) укладання між Банком та Поручителем, на прийнятних для Банку умовах, та набрання чинності договором іпотеки нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів, б.181, прим. 68, з метою забезпечення виконання боргових зобов'язань. Відповідно до п. 1.4.1. Договору Кредиту встановлені наступні умови щодо плати за кредит: - проценти в доларах США розраховуються Банком від суми Кредиту в доларах США на підставі процентної ставки в розмірі 11,5% (одинадцять цілих п'ять десятих процента) річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік. При цьому за обставини, що згідно з положеннями п. 1.4.2. (з підпунктами) цього Договору відбулося збільшення процентної ставки, то з Дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього Договору проценти за Кредит в доларах США розраховуються Банком від суми Кредиту в доларах США на підставі процентної ставки в розмірі 13,5% (тринадцять цілих п'ять десятих процента) річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене Сторонами; - проценти за Кредит в євро розраховуються Банком від суми Кредиту в євро на підставі процентної ставки в розмірі 11,5% (одинадцять цілих п'ять десятих процента) річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік. При цьому за обставини, що згідно з положеннями п. 1.4.2. (з підпунктами) цього Договору відбулося збільшення процентної ставки, то з Дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього Договору проценти за Кредит в євро розраховуються Банком від суми Кредиту в євро на підставі процентної ставки в розмірі 13,5% (тринадцять цілих п'ять десятих процента) річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене Сторонами; - проценти за Кредит в гривнях розраховуються Банком від суми Кредиту в гривнях на підставі процентної ставки в розмірі 21% (двадцять один процент) річних із розрахунку 365 (триста шістдесят п'ять) днів на рік. При цьому за обставини, що згідно з положеннями п.1.4.2. (з підпунктами) цього Договору відбулося збільшення процентної ставки, то з Дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього Договору проценти за Кредит в гривнях розраховуються Банком від суми Кредиту в гривнях на підставі процентної ставки в розмірі 23% (двадцять три процента) річних із розрахунку 365 (триста шістдесят п'ять) днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене Сторонами. Положення п. 1.4.1. встановлює домовленість сторін про автоматичне (без укладання будь-якої додаткової угоди) збільшення на 2% визначених в п. 1.4.1. процентних ставок протягом 7 банківських днів, що є наступними за днем, коли Банку стало відомо про настання будь-якої з наступних подій невиконання та/або неналежне виконання Позичальником протягом дії договору будь-якого із своїх зобовязань, передбачених пп. 2.3.1. (з підпунктами), 2.3.6., 2.3.9-2.3.12. цього Договору. Банк повідомляє про таке збільшення процентної ставки протягом 10 банківських днів з дати перегляду процентної ставки. Задля забезпечення зобовязань Позичальника перед Банком за вказаним вище кредитним договором 27.10.2008р. між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" (Іпотекодавець майновий поручитель за зобовязаннями Відкритого акціонерного товариства „Обласна аптечна управляюча компанія”) був укладений і посвідчений нотаріально іпотечний договір № PL 08-738/100 (а.с.а.с.12-27 т.1), згідно умов п.п. 1.1 1.4. якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення Позичальником Основного зобовязання нерухоме майно: нежиле приміщення загальною площею 125,2кв.м. вбудоване у перший поверх багатоквартирного будинку літ. А-5, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, проспект Металургів, буд. 181 та належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17.07.2008р. приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с.а.с.32, 33 т.1), за реєстровим номером 5433, зареєстроване в Державному реєстрі правочинів за №3026718 (а.с.34 т.1), що зареєстроване в Міському комунальному підприємстві «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» за №19494487 в книзі 5 (номер запису 2627) згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19667089 від 25.07.2008р. (а.с.35 т.1), виданого МКП «Маріупольське БТІ», вартістю за згодою сторін 781766,05грн. Пунктом 2.1. вказаного іпотечного договору (далі спірний договір) визначені зміст і розмір основного зобовязання, строк і порядок його виконання, у тому числі: - п. 2.1.1. повернення кредиту в сумі 3300000,00 доларів США та повним погашенням заборгованості не пізніше 28.05.20011р.; - п. 2.1.3 сплата відсотків за користування кредитом у розмірі: в доларах США на підставі відсоткової ставки в розмірі LIBOR+ 9,5% (LIBOR плюс дев'ять цілих п'ять десятих відсотків) річних, із розрахунку 360 днів на рік; в євро на підставі відсоткової ставки в розмірі EURIBOR+8% (EURIBOR плюс вісім відсотків) річних, із розрахунку 365 днів на рік та в гривні 21% річних. Крім того, Іпотечний договір містить наступні умови, спрямовані на збереження правовідносин поруки у випадку зміни забезпечуваного ним зобовязання третьої особи перед відповідачем за договором про надання кредитної лінії за № СR 08-271/100 від 26.05.2008р., законність окремих положень з яких (умов) наразі оспорюється Позивачем в межах розглядуваного позову: - п. 2.1. Іпотека за цим Договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя щодо виконання Боржником боргових зобов'язань, що підлягають виконанню за кредитним договором та/або пов'язані з кредитним договором, у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як це встановлено в кредитному договорі, в тому числі будь-якими змінами та доповненнями до кредитного договору, які можуть бути укладені сторонами Кредитного договору в майбутньому, а також інші фактичні вимоги.; - п. 2.1.7. Застереження: Сторони підтверджують, що вони вичерпно ознайомлені із змістом Кредитного договору та буд-яке посилання в тексті цього договору на кредитний договір чи окремі положення кредитного договору є достатнім для включення відповідних положень кредитного договору в текст договору лише шляхом посилання. За обставини укладення сторонами кредитного договору змін та/або доповнень до кредитного договору, в тому числі, але не виключно, щодо зімни суми кредиту, відсоткової ставки, порядку та строку виконання боргових зобов'язань, Сторони цим наперед погоджуються та виражають свою згоду на забезпечення виконання Боржником Боргових зобовязань з врахуванням таких змін та/або доповнень, незалежно від того чи відображені такі зміни в цьому Договорі чи ні»; - п. 2.3. у разі зміни розміру Боргових зобов'язань після укладення цього Договору , в тому числі збільшення, такі боргові зобов'язання забезпечуються цією іпотекою в повному розмірі. За змістом п.6.2. означеного договору Відповідач має право звернути стягнення на предмет іпотеки зокрема у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником основного зобовязання. В свою чергу, згідно п. 6.8.2. Іпотекодавець та Позичальник мають право впродовж 30-ти денного строку з моменту письмового повідомлення про наявність Іпотекодержателя про наявність наміру здійснити продаж предмету іпотеки виконати в повному обсягу боргові зобовязання та задовольнити інші фактичні вимоги. Розподіл коштів від продажу предмету іпотеки між Іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимог на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих права чи вимог, а решта виручки від реалізації предмета іпотеки повертається Іпотекодавцю. Разом із тим, пп. а) п. 6.9. іпотечного договору визначає, що у разі недостатності виручених від реалізації коштів для повної сплати всіх фактичних вимог, непогашена частина фактичних вимог становить заборгованість Іпотекодавця перед Іпотекодержателем, яка належить до сплати Іпотекодавцем Іпотекодержателю протягом 20 банківський днів з дати направлення Іпотекодержателем Іпотекодавцю письмової вимоги про це. Пунктом 11.2. договору іпотеки визначено, що він набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до моменту припинення кредитного договору та повного виконання Іпотекодавцем своїх зобов'язань за цим Договором. За обставини продовження строку дії Кредитного договору після укладення Договору, строк дії Договору продовжується відповідно. 27.10.2008р. спірний договір був зареєстрований у Державному реєстрі іпотек (а.с.37 т.1), і у звязку з його укладанням цієї ж дати в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна зроблений запис про заборону відчуження предмету іпотеки (а.с.49 т.1). В подальшому Відповідач та Третя особа вносили зміни до договору про надання кредитної лінії за № СR 08-271/100 від 26.05.2008р. Так, Договором № 1 від 27.10.2008р. (а.с.а.с.67-71 т.1) введено додаткового майнового поручителя Дочірнє підприємство «Аптека 65» та було внесено зміни до п. 1.4.1 та 14.2 Договору Кредиту: - проценти за кредит в доларах США розраховуються Банком від суми Кредиту в доларах США на підставі процентної ставки в розмірі LIBOR + 9,5% (LIBOR плюс девять цілих пять десятих процента) річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік. При цьому за обставини, що згідно з положеннями п. 4.1.2. (з підпунктами) цього Договору відбулося збільшення процентної ставки, то з Дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього Договору проценти за Кредит в доларах США розраховуються Банком від суми Кредиту в доларах США на підставі процентної ставки в розмірі LIBOR + 11,5% (LIBOR плюс одинадцять цілих пять десятих процента) річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене Сторонами;. Розмір LIBOR фіксується Банком у перший Банківський день місяця, в якому було надано перший Транш в доларах США, і застосовується при розрахунку процентів за Кредит в доларах США протягом періоду до першого Банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший Транш в доларах США. Першого Банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший Транш в доларах США, а також першого Банківського дня кожного наступного місяця протягом строку дії цього Договору розмір процентної ставки підлягає корегуванню, а саме: розмір 1ЛВОК фіксується Банком у перший Банківський день відповідного місяця і застосовується при розрахунку процентної ставки протягом періоду до першого Банківського дня місяця, що є наступним за таким відповідним місяцем. - проценти за Кредит в євро розраховуються Банком від суми Кредиту в євро на підставі процентної ставки в розмірі EUIRIBOR +8% (EUIRIBOR плюс вісім процентів) річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік. При цьому за обставини, що згідно з положеннями п. 1.4.2. цього Договору відбулося збільшення процентної ставки, то з Дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього Договору проценти за Кредит в євро розраховуються Банком від суми Кредиту в євро на підставі процентної ставки в розмірі EUIRIBOR + 10% (EUIRIBOR плюс десять процентів) річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене Сторонами. Розмір EUIRIBOR фіксується Банком у перший Банківський день місяця, в якому було надано перший Транш в євро, і застосовується при розрахунку процентів за Кредит в євро протягом періоду до першого Банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший Транш в євро. Першого Банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший Транш в євро, а також першого Банківського дня кожного наступного місяця протягом строку дії цього Договору розмір процентної ставки підлягає корегуванню, а саме: розмір ЕІІКІВОК фіксується Банком у перший Банківський день відповідного місяця і застосовується при розрахунку процентної ставки протягом періоду до першого Банківського дня місяця, що є наступним за таким відповідним місяцем. - проценти за Кредит а гривнях розраховуються Банком від суми Кредиту в гривнях на підставі процентної ставки в розмірі 21% (двадцять один процент) річних із розрахунку 365 (триста шістдесят п'ять) днів на рік. При цьому за обставини, що згідно з положеннями п. 1.4.2. цього Договору відбулося збільшення процентної ставки, то з Дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього Договору проценти за Кредит в гривнях розраховуються Банком від суми Кредиту в гривнях на підставі процентної ставки в розмірі 23% (двадцять три процента) річних із розрахунку 365 (триста шістдесят п'ять) днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене Сторонами. Договором № 2 від 07.04.2009р. (а.с.а.с.70, 71 т.1) були внесено зміни до п. 1.4.1 договору Кредиту: - проценти за Кредит в доларах США розраховуються Банком від суми Кредиту в доларах США на підставі процентної ставки в розмірі LIBOR +9,5% (LIBOR плюс дев'ять цілих п'ять десятих процентів) річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік. При цьому якщо згідно з положеннями п. 1.4.2. цього Договору відбулося збільшення процентної ставки, то з Дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього Договору проценти за Кредит в доларах США розраховуються Банком від суми Кредиту в доларах США на підставі процентної ставки в розмірі LIBOR + 11.5% (LIBOR плюс одинадцять цілих п'ять десятих процент) річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене Сторонами. Розмір LIBOR фіксується Банком у перший Банківський день місяця, в якому було надано перший Транш в доларах США, і застосовується при розрахунку процентів за Кредит в доларах США протягом періоду до першого Банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший Транш в доларах США. Першого Банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший Транш в доларах США, а також першого банківського дня кожного наступного місяця протягом строку дії цього Договору розмір процентної ставки підлягає корегуванню, а саме: розмір ЦВОВ. фіксується Банком у перший Банківський день відповідного місця і застосовується при розрахунку процентної ставки протягом періоду до першого Банківського дня місяця, що є наступним за таким відповідним місяцем. - проценти за Кредит в євро розраховуються Банком від суми Кредиту в євро на підставі процентної ставки в розмірі EUIRIBOR +8°/о (EUIRIBOR плюс вісім процентів) річник із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік. При цьому якщо згідно з положеннями п. 1.4.2. цього Договору відбулося збільшення процентної ставки, то з Дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього Договору проценти за Кредит в євро розраховуються Банком від суми Кредиту є євро на підставі процентної ставки в розмірі EUIRIBOR + 10% (EUIRIBOR плюс десять процентів) річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене Сторонами. Розмір EUIRIBOR фіксується Банком у перший Банківський день місяця, в якому було надано перший Транш в євро, і застосовується при розрахунку процентів за Кредит в євро протягом періоду до першого Банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший Транш в євро. Першого Банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший Транш в євро, а також першого Банківського дня кожного наступного місяця протягом строку дії цього Договору розмір процентної ставки підлягає корегуванню, а саме: розмір EUIRIBOR фіксується Банком у перший Банківський день відповідного місяця і застосовується при розрахунку процентної ставки протягом періоду до першого Банківського дня місяця, що є наступним за таким відповідним місяцем. - проценти за Кредит в гривнях розраховуються банком від суми кредиту в гривнях на підставі процентної ставки в розмірі, що встановлюється Сторонами в Кредитній заявці по відношенню до кожного Траншу в гривнях, із розрахунку 365 (триста шістдесят п'ять) днів на рік. При цьому якщо згідно з положеннями п. 1.4.2. цього Договору відбулося збільшення процентної ставки, то з Дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього Договору проценти за Кредит в гривнях розраховуються Банком від суми Кредиту в гривнях на підставі процентної ставки є розмірі, встановленому Сторонами в Кредитній заявці по відношенню до кожного Траншу в гривнях + 2% (плюс два процента) річних із розрахунку 365 шістдесят п'ять) днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене Сторонами. З підписанням означених угод про внесення змін до договору про надання кредитної лінії за № СR 08-271/100 від 26.05.2008р., Відповідач та ВАТ «Обласна аптечна управляюча компанія» 07.04.2009р. (а.с.73 т.1) виклали в новій редакції кредитну заявку від 28.10.2008р. (а.с.72 т.1), збільшивши розмір процентної ставки з 21% до 22% річних (без урахування підвищення в порядку п. 1.4.2. кредитного договору). Доказів попереднього або одночасного із вказаною зміною розміру процентної ставки узгодження з Позивачем як Іпотекодавцем змін основного (забезпеченого іпотекою) зобовязання до справи не надано, а Позивачем факт такого узгодження заперечується, і на відсутності доказів узгодження наголошує Третя особа. 08.05.2009р. ухвалою Господарського суду Донецької області було порушено справу №5/38Б про банкрутство Позивача (а.с.99 т.1). Оголошення про порушення вказаної справи про банкрутство було опубліковане на виконання ухвали за результатами підготовчого засідання від 09.06.2009р. (а.с.а.с.100, 101 т.1) в газеті „Урядовий курєр” від 23.06.2009р. №110 (4016) (а.с.102 т.1) Позивач, посилаючись на з'ясоване ним збільшення розміру процентних ставок за забезпеченим іпотекою кредитним договором без відповідної згоди Іпотекодавця, листом від 04.07.2011р. (а.с.75 т.1) звернувся до Відповідача з вимогою про надання останнім письмового повідомлення про виключення запису про іпотечне обтяження майна з відповідного реєстру із зазначенням номеру запису, але станом на 13.07.2011р. майно Позивача перебуває під іпотечним обтяженням, що вбачається із змісту витягів з відповідних реєстрів. За таких обставин, посилаючись на ухилення Іпотекодержателя від виконання визначеного законодавством обовязку і фактичне невизнання останнім припинення свого права іпотеки на майно Позивача, визначене у якості забезпечення за загаданим вище договором кредиту, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, заперечуючи законність визначених положень іпотечного договору, які передбачають можливість неузгодженого збільшення обсягу забезпечуваного зобовязання Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №100-04-2621 від 18.08.2011р. (а.с.а.с.4-6 т.2). Треті особи свою позицію по суті спору виклали у поясненнях, вказаних вище. Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх обєднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України. Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне: З огляду на встановлені судом обставини та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірних окремих положень іпотечного договору недійсними, та визнанні відсутності права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за іпотечним договором. Як зазначено в абз. 3 п. 1 Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. При цьому, враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності спірного договору здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення. Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема Цивільним кодексом України та Законом України „Про іпотеку”, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності окремих положень іпотечного договору. За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов: - наявність у Позивача певного субєктивного права (інтересу) обєкту судового захисту; - порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів; - належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню). Суд наголошує, що обовязковість доведення наявності факту порушення спірними положеннями іпотечного договору прав та/або інтересів позивача випливає із позиції Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз. 1 п. 4. Розяснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111 та у повній мірі узгоджується із змістом ст. 55 Конституції України. Як вбачається із матеріалів справи, Позивач безпосередньо є стороною договору іпотеки, наявність якого за змістом абз. 2 ч. 1 ст. 1 , ч. 6 ст. 3, ч.1 ст. 4 Закону України „Про іпотеку” зумовлює перебування приналежного майна останнього під обтяженням (обмеження у розпорядженні) як джерела для задоволення вимог Відповідача кредитора Третьої особи 1 у кредитних правовідносинах. Позивач також є власником майна, що виступає предметом іпотеки, а отже - особою, яка в силу приписів ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321 Цивільного кодексу України має законний майновий інтерес стосовно правової визначеності довкола обсягу і характеру можливих зазіхань інших осіб відносно такого майна та поточного обсягу повноважень власника відносно цього майна. Викладені міркування, за висновком суду, достатньою мірою обґрунтовує доведеність наявності захищуваного субєктивного права (інтересу) Товариства з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг” для ініціації розглядуваного позову за всіма заявленими вимогами. За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Кодексу є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. При цьому, положення ст. 217 Цивільного кодексу України передбачають можливість визнання недійсними лише окремих частин правочину із збереженням його чинності в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Виходячи із наведених позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що оспорюванні положення договору поруки є недійсним, оскільки: -зміст цих положень суперечить актам цивільного законодавства, які встановлюють обовязковість попередньої визначеності основного (забезпечуваного) зобовязання задля забезпечення можливості виконання майновим поручителем своїх обовязків; -оспорювані умови опосередковують односторонній правочин, спрямований на забезпечення збереження та зміну умов поруки щодо збільшення обсягу відповідальності, вчинюваний одночасно із правочином на встановлення правовідносин поруки, що унеможливлює визначити спрямованість дій сторін при укладання договору майнової поруки, якою за своєю сутністю є іпотечний договір. Так, аргументація Позивача в розглядуваній частині полягає у застосуванні до його правовідносин із Відповідачем за іпотечним договором загальних положень законодавства, які регламентують поруки, проти чого категорично заперечує Відповідач у своєму відзиві. Суд вважає приведені аргументи Позивача слушними та обґрунтованим, зважаючи на що відповідні заперечення Відповідача до уваги не приймаються, з огляду на таке: Як було встановлено судом, Позивач безпосередньо не є боржником Відповідача у забезпечених спірною іпотекою правовідносинах (таким боржником є Третя особа 1 - Позичальник), що в контексті приписів ст.ст. 1, 11 Закону України „Про іпотеку” (далі - Закон) зумовлює висновок про необхідність врахування особливостей розглядуваних іпотечних правовідносин з огляду на статус іпотекодавця майновий поручитель. За висновком суду, означена особливість полягає в тому, що іпотечні правовідносини за участю майнового поручителя мають змішану правову природу, що включають, власне поруку та заставу (іпотеку). Така позиція ґрунтується на наступних міркуваннях: - по-перше, за встановленим у наведених вище нормах визначенням майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника. В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Таким чином, вказана сутність іпотеки майнового поручителя за Законом цілком охоплюється загальним визначенням поруки особа зобовязується за іншу перед третьої особою. При цьому, суд наголошує, що вказане загальне визначення поруки взагалі не містить жодних обмежень відносно надання забезпечення саме майно, а не лише грошима саме з цих міркувань законодавцем і використаний термін „майновий поручитель”, який у повній мірі відповідає природі правовідносин; - по-друге, згадуване у відзиві обмеження обсягу відповідальності майнового поручителя перед кредитором за ч. 1 ст.11 Закону виключно розміром вартості предмету іпотеки само по собі цілком узгоджується із обсягом забезпечення порукою за ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, але в цьому випадку таке обмеження всупереч визначеної „заставної” природи розглядуваних іпотечних відносин не дії і надане майновим поручителем забезпечення є повним - Відповідач залишає поза увагою те, що у світлі умов пп. а) п. 6.9. іпотечного договору недостатність коштів, отриманих від реалізації іпотечного майна, для погашення забезпечених вимог зумовлює виникнення у Іпотекодавця заборгованості перед Банком на суму непогашеного залишку; - по-третє, положення ст. 554 Цивільного кодексу України, яка наслідками порушення забезпеченого порукою зобовязання нібито вказує на виключно „грошову” природу забезпечення порукою жодною мірою не спростовує приведеного вище висновку суду, оскільки означена загальна норма не є імперативною з точки зору неможливості настання при правовідносинах поруки і інших наслідків, тому і наслідки порушення в розглядуваних правовідносинах визначаються у світлі спеціальних приписів Закону України „Про іпотеку”. Наразі, припущення того, що природа забезпечувальних правовідносин поруки ідентифікується лише у разі порукою грошима і втрачає свою сутність у разі поруки нерухомим майном є абсурдним і не узгоджується із встановленим п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України принципом розумності, адже за змістом ст.ст.177, 179, 190 цього Кодексу і гроші, і нерухомість є речами та різновидами майна а різні наслідки при порушені забезпеченого зобовязання при таких поруках зумовлені лише особливістю майнового обігу нерухомості і грошей, насамперед порядком їх відчуження; - по-четверте, наслідки виконання поручителем та майновим поручителем зобовязання перед кредитором замість безпосереднього боржника за змістом ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 11, ч. 3 ст. 42 Закону є тотожними заміна первісного кредитора у зобовязанні на поручителя (майнового поручителя) і спільність природи цих правовідносин підкреслюється посиланням на це в п.3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України. Наразі, правильність викладеного вище висновку суду відносно можливості застосування до майнової поруки у іпотечних правовідносинах загальних положень Цивільного кодексу України про поруку підтверджується аналогічною правовою позицією Вищого господарського суду України (постанова від 30.03.2011р. у справі №21/218-10 (а.с.а.с.43-47 т.2), відносно якої ухвалою Вищого господарського суду України від 08.06.2011р. (а.с.а.с.48-50 т.2) відмолено у допуску до провадження Верховного Суду України) та Верховного Суду України (ухвала від 23.02.2011р. а.с.а.с.51-54 т.2). За таких обставин, посилання Відповідача на неможливість застосування до спірних правовідносин положень статей Цивільного кодексу України, які регламентують поруку, судом відхиляються як юридично не спроможні і зумовлені поверхневим використанням передбаченого ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України переліку можливих способів забезпечення зобовязань, яка не тільки не встановлює жодних обмежень на існування певних особливостей в забезпечувальних правовідносинах, але й в частині 2 безпосередньо допускає існування таких особливостей. Виходячи з змісту ч. 1 ст. 548, ч. 1 ст. 553, ч.1 ст. 572, ч. 1 ст. 583 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст.3 Закону України „Про іпотеку” майнова порука як спосіб забезпечення виконання іншого (основного, в даному випадку кредитного) зобовязання має акцесорний (додатковий) та похідний характер від забезпечуваного зобовязання, що зумовлює існування останнього та його визначеність на момент укладання договору майнової поруки (іпотеки), адже відсутність основного зобовязання унеможливлює існування обєкту забезпечення, а його невизначеність унеможливить встановлення факту порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України обовязкової умови для реалізації іпотекодержателем права на задоволення забезпеченої вимоги за рахунок предмету іпотеки згідно ч.6 ст. 3 Закону. Забезпечуваними зобовязаннями виступають грошові вимоги Відповідача до Третьої особи 1 в межах кредитних правовідносин між ними у розумінні ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України та ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору. Виходячи із визначення кредитного договору, наведеного у вказаних вище нормах, та з огляду на положення ст.ст. 1046, 1048 Цивільного кодексу України за кредитним договором позичальник зобовязується повернути позикодавцю суми позики (кредиту) та сплатити проценти, які за своїм характером є платою за користування кредитом, розмір і порядок одержання якої встановлюється договором. Таким чином, розмір сплачуваних за користування кредитними коштами процентів як істотна умова кредитних правовідносин, що безпосередньо вливає на обсяг грошових зобовязань, забезпечуваних майновою порукою Позивача, у світлі вимог ч. 1 ст. 7 і п.2 ч. 1 ст. 18 Закону підлягає обовязковому визначенню у спірному договорі іпотеки, як це було зроблено при його укладанні, і обізнаність Позивача із первісними параметрами основного зобовязання підкреслена в п.11.1. спірного договору. Відтак, суд вважає обґрунтованою позицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг", м. Донецьк про те, що діюче законодавство імперативно встановлює обовязкову попередню визначеність основного зобовязання для можливості існування забезпечувального в контексті обсягів останнього, як істотної умови за змістом ч. 2 ст. 553 та ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України. Вказівка у спірних положеннях іпотечного договору на надання згоди на майбутні зміни обсягів зобовязань не спростовують означених висновків суду, оскільки надання такої згоди не усуває невизначеності обсягів такої майбутньої відповідальності поручителя на момент укладання договору іпотеки поручатися можна за існуюче, а не майбутнє заздалегідь не визначене за обсягами зобовязання. Означений висновок суду у повній мірі у згоджується із положеннями ч.ч.1, 2 ст. 7 Закону України „Про іпотеку”, які прямо встановлюють, що будь-яке збільшення суми боргу за основним зобовязанням має бути прямо передбачене умовами договору основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Між тим, доведені до відома Позивача умови кредитного договору не надавали можливості передбачити конкретні параметри зміни розміру процентної ставки за вже виданим траншем, як це було здійснено Відповідачем та Третьою особою 1 кредитною заявкою від 07.04.2009р. (а.с.73 т.1). І хоча положення іпотечного договору та кредитного договору в цілому передбачають можливість зміни розміру процентної ставки за користування кредитом, проте конкретні обсяги автоматичного збільшення (на 2% річних) встановлені лише відносно випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобовязань, тоді як в даному випадку за кредитною заявою від 04.07.2009р. збільшення відбулося за взаємною згодою сторін кредитного договору, досягнутою (згодою) саме в момент зміни всупереч ст. 19 Закону України „Про іпотеку” без будь-якого погодження про це з боку майнового поручителя і без відповідної зміни умов іпотечного договору та державної реєстрації відомостей про такі зміни. Дійсно, згадувана ст. 19 Закону покладає можливість первісно не обумовленого в договорі іпотеки збільшення розміру процентів (як в даному випадку) у залежність від попередньої державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, що згідно ч. 1 цієї статті відбувається лише внаслідок укладання відповідних змін до іпотечного договору. Таким чином, збільшення розміру процентів за кредитним договором на попередньо неузгоджені в іпотечному договорі параметри вимагає наявності хронологічно раніше укладеної додаткової угоди до іпотечного договору, яка б відображала такі зміні основного зобовязання. Сукупний аналіз положень ч.ч.1-3 ст. 202 та ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України дозволяє кваліфікувати згоду майнового поручителя на зміну забезпечуваного зобовязання, наслідком якої (зміни) є збільшення обсягу відповідальності поручителя, як односторонній правочин, спрямований на збереження наявних правовідносин майнової поруки (іпотеки) та зміну їх умов щодо обсягу відповідальності поручителя. Оспорюванні Позивачем положення іпотечного договору містять таку згоду поручителя на майбутнє збільшення обсягів його відповідальності перед кредитором/відповідачем, яка (згода) вже надана на момент виникнення правовідносин поруки відносно первісного обсягу грошових зобовязань Третьої особи 1 перед Відповідачем. Таким чином, шляхом укладання вказаного іпотечного договору були вчиненні одночасно два правочину: перший який запроваджує правовідносини майнової поруки відносно визначеного обсягу відповідальності, та другий який спрямований на невизначену зміну такого обсягу відповідальності. За висновком суду, такі правочини не можуть вчинятися одночасно (шляхом підписання єдиного документу), адже визначеним ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України наслідком зміни іпотечного договору поруки є і відповідна зміна зобовязань сторін, що передбачає їх існування на момент запровадження таких змін, як це прямо випливає із ст. 19 Закону України „Про іпотеку”. Дійсно, оскільки укладаючи іпотечний договір сторони керувалися насамперед намірами створити обумовлені ним наслідки у вигляді встановлення забезпечення іпотекою визначених грошових зобовязань Третьої особи 1, остільки наміри змінити обсяг ще відсутніх до цього зобовязань майнового поручителя (а в контексті пп. а) п. 6.9. іпотечного договору - і фінансового поручителя) є несумісним із первісним встановленням такого обсягу та спотворює спрямованість на настання належних правових наслідків за іпотекою, що суперечить ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України. З урахуванням викладеного суд вважає за можливе визнати недійсними на підставі ч.ч.1, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсними як такі, що суперечать положенням п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 548, ч.ч.1,2 ст.553, ч. 2 ст.554, ч. 1 ст. 653 вказаного Кодексу та ст. 19 Закону України „Про іпотеку” положення іпотечного Договору: - п. 2.1. в частині слів «…в тому числі будь-якими змінами та доповненнями до Договору про Зобов'язання, які можуть бути укладені сторонами Договору про Зобов'язання в майбутньому»; - п. 2.1.2. в частині слів Застереження: «За обставини укладення сторонами Кредитного договору змін та/або доповнень до Кредитного договору , в тому числі, але не виключно , щодо зімни суми Кредиту, відсоткової ставки, порядку та строку виконання Боргових зобов'язань, Сторони цим наперед погоджуються та виражають свою згоду на забезпечення виконання Боржником Боргових зобовязань з врахуванням таких змін та/або доповнень, незалежно від того чи відображені такі зміни в цьому Договорі чи ні»; - п. 2.3. повністю: «У разі зміни розміру Боргових зобов'язань після укладення цього Договору , в тому числі збільшення, такі боргові зобов'язання забезпечуються цією іпотекою в повному розмірі». Допущені при укладанні іпотечного договору вказані вище порушення діючого законодавства повязані виключно із наявністю оспорюваних положень, що зумовлює застосування приписів ст.217 Цивільного кодексу України стосовно недійсності лише окремих частин іпотечного договору, - саме спірних, оскільки правовідносини майнової поруки могли відбутися між Позивачем та Відповідачем і без таких застережень. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 236 Цивільного кодексу України спірні положення договору є недійсним з моменту його вчинення, а можливість настання передбачених ними прав та обовязків на майбутнє припиняється. З урахуванням правої позиції Вищого господарського суду України, викладеною в п. 19 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211, наведені законодавчі приписи вказують на те, що рішення суду про визнання договору недійсним має зворотну силу в часі, і ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України не встановлює винятків із правил частини 1 цієї статті, а лише конкретизує ч. 1 ст. 216 цього Кодексу, згідно якої недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. При цьому, враховуючи імперативну визначеність законом моменту, з якого договір визнається судом недійсним, зазначений момент не підлягає обовязковому визначені у резолютивній частині рішення. У світлі зазначених висновків спірні положення іпотечного договору з моменту його укладання не є належною підставою для набуття його сторонами згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України взаємообумовлених прав та обовязків, зокрема права Відповідача змінювати основне зобовязання із збільшенням обсягу відповідальності Позивача без погодження такої зміни із ним із збереженням майнової поруки (іпотеки). В свою чергу, оскільки належних доказів наявності згоди Позивача на зміну умов забезпечуваного зобовязання, що відбулася внаслідок узгодження умов надання траншу 07.04.2009р. із збільшенням порівняно із існуючою до цього ставкою процентів (з 21% до 22% річних) з оплати користування кредитом, до справи не надано, а визнані судом недійсними положення іпотечного договору, які могли тлумачитися як згода на таке збільшення, суперечать законодавству, остільки відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України майнова порука за іпотечним договором № PL 08-738/100 від 27.10.2008р. є припиненою з 07.04.2009р., що цілком узгоджується із ст. 598 цього Кодексу. Суд наголошує, що припинення спірних правовідносин з цієї підстави у повній мірі узгоджується із положеннями Закону України „Про іпотеку”, адже останній не визначає приведений в ст. 17 перелік конкретно визначених підстав (серед яких дійсно не має подібної до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України норми) обмеженим, оскільки відсилає до інших випадків, встановлених Законом, чим дозволяє застосовувати згадані положення вище ст. 19. Наразі, ч.3 ст. 17 Закону України „Про іпотеку” в такому випадку встановлює необхідність державної реєстрації відомостей про припинення іпотеки. Отже, відносно решти розглядуваних позовних вимог сутність порушення з боку Відповідача прав і майнових інтересів Позивача як власника предмета іпотеки за змістом позовної заяви полягає в ухиленні Відповідача від здійснення дій, повязаних з анулюванням записів про наявність іпотечного обтяження, попри наявність обставин, що вказують на припинення іпотечних правовідносин через неузгоджене з майновим поручителем збільшенням процентних ставок за кредитним договором. В свою чергу, Відповідач, підтверджуючи поточне перебування майна під іпотечним обтяженням і невжиття дій з надсилання відповідного письмового повідомлення про анулювання запису про обтяження, заперечує факт припинення іпотечних правовідносин з Позивачем, і, як наслідок підстав для припинення оспорюваного права іпотеки і перебування майна під іпотечним обтяженням, підтверджуючим, при цьому факт укладання додаткових угод до кредитного договору про збільшення процентної ставки. Встановлене судом припинення іпотечних правовідносин має наслідком припинення існування у Відповідача як кредитора іпотекодержателя зумовлених іпотечними правовідносинами щодо спірного права іпотеки і права подальшого утримання майна під іпотечним обтяженням всупереч приписів ч. 3 ст. 17 Закону України „Про іпотеку” та п. 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого Постановою КМУ №410 від 31.03.2004р. Суд зауважує, що оскільки Відповідач є стороною і кредитного і іпотечного договорів, і зацікавлений в забезпеченості своїх вимог до Третьої особи 1, остільки саме Відповідач повинен був завчасно ініціювати укладання з Позивачем відповідного правочину, доказів чого суду не представлено. Таким чином, суд задовольняє позов про визнання відсутніми означених прав Відповідача по відношенню до Позивача та його майна, беручи до уваги, що такий спосіб судового захисту передбачений ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, а встановлене судом поточне перебування майна під іпотечним обтяженням не тільки обмежує права власника майна, але й урахуванням процесуальної позиції Відповідача достатньою мірою вказує на сприйняття останнім такий спірних прав як чинних і наявних. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд В И Р I Ш И В: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг”, м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Київ про визнання недійсними окремих положень іпотечного договору № PL 08-738/100 від 27.10.2008р. та визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за іпотечним договором № PL 08-738/100 від 27.10.2008р. задовольнити у повному обсягу. 2. Визнати недійсними наступні положення іпотечного договору № PL 08-738/100 від 27.10.2008р.: - п. 2.1. в частині слів «…в тому числі будь-якими змінами та доповненнями до Договору про Зобов'язання, які можуть бути укладені сторонами Договору про Зобов'язання в майбутньому»; - п. 2.1.2. в частині слів Застереження; «За обставини укладення сторонами Кредитного договору змін та/або доповнень до Кредитного договору , в тому числі, але не виключно , щодо зімни суми Кредиту, відсоткової ставки, порядку та строку виконання Боргових зобов'язань, Сторони цим наперед погоджуються та виражають свою згоду на забезпечення виконання Боржником Боргових зобовязань з врахуванням таких змін та/або доповнень, незалежно від того чи відображені такі зміни в цьому Договорі чи ні»; - п. 2.3. повністю «У разі зміни розміру Боргових зобов'язань після укладення цього Договору , в тому числі збільшення, такі боргові зобов'язання забезпечуються цією іпотекою в повному розмірі». 3. Визнати відсутнім у Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 216685166) права іпотеки за укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 23602109) договором іпотеки №PL 08-738/100 від 27.10.2008р., обтяження за яким зареєстроване у Державному реєстрі іпотек згідно запису №8119465 від 27.10.2008р. та в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна згідно запису №8119456 від 27.10.2008р., та відсутнім права на утримання під таким обтяженням наступного майна Товариство з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг”: нежиле приміщення загальною площею 125,2кв.м. вбудоване у перший поверх багатоквартирного будинку літ. А-5, що знаходиться за адресою : Донецька область, м. Маріуполь, проспект Металургів, буд. 181 та належить позивачу на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 17.07.2008р. приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим номером 5433, зареєстроване в Державному реєстрі правочинів за №3026718, що зареєстроване в Міському комунальному підприємстві «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» за №19494487 в книзі 5 (номер запису 2627) згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19667089 від 25.07.2008року, виданого МКП «Маріупольське БТІ» . 4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 216685166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 23602109) витрати зі сплати державного мита в сумі 85грн. та витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236рн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано. У судовому засіданні 04.10.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2011р. Суддя Попков Д.О. < Список ><Довідник > < Список ><Довідник > < Текст > http://reyestr.court.gov.ua/Review/18889614