Определение ВС-КАС об отсутствии полномочий у Минюста по оспариванию отказа ВСП по заявлениям о нарушениями судьями требований относительно несовместимости

[ANTIRAID]

Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

25.01.2018

Київ

П/9901/77/18
800/414/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Желтобрюх І. Л., суддів - Бевзенка В. М., Білоуса О.В., Данилевич Н. А., Шарапи В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Міністерства юстиції України до Вищої ради правосуддя про визнання рішень протиправними та їх скасування, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Міністерство юстиції України звернулось до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та скасування ухвал Вищої ради правосуддя від 3 травня 2017 року №1000/0/18-17, від 19 квітня 2017 року №873/0/18-17, 24 квітня 2017 року №925/0/18-17, від 24 квітня 2017 року №928/0/18-17, від 24 квітня 2017 року №941/0/18-17, від 19 квітня 2017 року №862/0/18-17, від 24 квітня 2017 року №942/0/18-17, від 27 квітня 2017 року №968/0/18-17, від 26 квітня 2017 року №967/0/18-17, від 21 квітня 2017 року №913/0/18-17, від 26 квітня 2017 року №951/0/18-17, від 24 квітня 2017 року №926/0/18-17, від 25 квітня 2017 року №948/0/18-17, від 24 квітня 2017 року №939/0/18-17, від 10 травня 2017 року №1023/0/18-17, від 3 травня 2017 року №995/0/18-17, від 19 квітня 2017 року №870/0/18-17, від 24 квітня 2017 року №929/0/18-17, від 27 квітня 2017 року №977/0/18-17, від 19 квітня 2017 року №865/0/18-17, від 19 квітня 2017 № 868/0/18-17, від 19 квітня 2017 року №867/0/18-17, від 19 квітня 2017 року №863/0/18-17, від 27 квітня 2017 року №970/0/18-17, від 27 квітня 2017 року №969/0/18-17, від 24 квітня 2017 року №940/0/18-17, від 24 квітня 2017 року №930/0/18-17, від 26 квітня 2017 року №966/0/18-17, від 26 квітня 2017 року №963/0/18-17, від 27 квітня 2017 року №975/0/18-17, від 27 квітня 2017 року №976/0/18-17, від 24 квітня 2017 року №927/0/18-17, від 19 квітня 2017 року №896/0/18-17; зобов'язання Вищої ради правосуддя прийняти до розгляду звернення Міністерства юстиції України щодо порушення суддями вимог щодо несумісності.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що, виявивши підстави до застосування заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади», щодо деяких суддів, Міністерство юстиції України звернулося до Вищої ради правосуддя зі зверненнями щодо порушення суддями вимог несумісності з вимогою вирішити питання про звільнення таких суддів з посад, однак подання Мін'юсту були залишені відповідачем без розгляду.

На переконання позивача при розгляді звернень Вища рада правосуддя не врахувала положень Закону України «Про очищення влади», здійснила розгляд звернень поверхнево і формально, без аналізу всіх норм законодавства, - з огляду на що вважає оскаржувані рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Веденяпіна О. А. від 23 листопада 2017 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до Вищої ради правосуддя про визнання рішень протиправними та їх скасування, зобов'язання вчинити дії.

15 грудня 2017 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

За приписами пункту 5 частини 1 Розділу «Перехідні положення» КАС України позовні заяви в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цим Законом.

2 січня 2018 року вказаний адміністративний позов був переданий на розгляд Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду.

17 січня 2018 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому наголошував на необґрунтованості позовних вимог посилаючись на те, що звернення позивача були подані поза межами процедур, визначених Законом України «Про очищення влади». Крім того, зауважив, що за приписами частини четвертої статті 44 Закону України «Про вищу раду правосуддя» рішення про повернення дисциплінарної скарги не підлягають оскарженню.

В свою чергу, позивач у відповіді на такий відзив зазначив, що розгляд заяв про звільнення суддів у зв'язку з порушенням вимог щодо несумісності не регулюється нормами, якими визначено порядок розгляду дисциплінарних проваджень. Також позивач послався на рішення ВАСУ по справі №П/800/63/16 від 18.10.2017, яким визнано правомірними дії Мін'юсту щодо звернення до Вищої ради правосуддя з поданням про звільнення суддів у зв'язку з порушення вимог щодо несумісності, вважаючи, що вказаний висновок суду свідчить також про обов'язковість розгляду таких звернень Вищою радою правосуддя.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2016 Міністерство юстиції України звернулось до Вищої ради правосуддя з поданням про звільнення суддів Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, суддів Подільського районного суду м.Києва ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_17, судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_18, суддів Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_19, ОСОБА_20, суддів Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_21, ОСОБА_22, судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_23, судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_24, судді Апеляційного суду Київської області ОСОБА_25, судді Голованівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_25, судді Згурівського районного суду Київської області ОСОБА_26, судді Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_27, суддів Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_28, ОСОБА_29, судді Рокитнянського районного суду київської області ОСОБА_2, судді Франкіського районного суду м. Львова ОСОБА_30, судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_31, суддів Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_32, ОСОБА_33, судді Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_34, судді Ставищенського районного суду Київської області ОСОБА_35, судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_36 та судді Борівського районного суду Харківської області ОСОБА_37, у зв'язку з порушенням вимог Закону України «Про очищення влади» щодо несумісності.

Проте, Вища рада правосуддя супровідним листом від 16 травня 2017 року №6719/0/9-17 залишила без розгляду та повернула зазначені звернення позивачеві без розгляду, як такі, що не відповідають вимогам закону.

Не погоджуючись з таким висновком Вищої ради правосуддя, Міністерство юстиції України звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи питання про наявність між сторонами публічно-правового спору та підсудність даної справи Касаційному адміністративному суду, колегія суддів, зауважує наступне.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

За змістом розділу ІІ КАС України організація адміністративного судочинства включає, з-поміж іншого, визначення юрисдикції адміністративних судів та їх повноваження.

Компетенцію адміністративних судів щодо розгляду справ КАС України розмежовує за правилами предметної, територіальної та інстанційної юрисдикції.

Поряд із загальними правилами провадження в адміністративних справах в суді першої інстанції КАС України встановлює певні особливості провадження для окремих категорій справ, серед яких і справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя.

Особливості провадження у таких справах визначені статтею 266 КАС України.

В свою чергу, при вирішенні питання щодо можливості застосування спеціальних правил КАС України, передбачених для розгляду цієї категорії спорів, визначальним є предмет спору, тобто зміст (суть) актів, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а також суб'єктивний склад учасників спору.

Так, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших форм захисту від стверджуваних порушень прав чи інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Зазначений обмежувальний принцип щодо можливості звернення суб'єкта владних повноважень з позовом до суду адміністративною юрисдикції продубльований в пункті п'ятому частини першої статті 19 КАС України, яким передбачено, що за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, можливість звернення суб'єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов'язана з виконанням ним владних управлінських функцій, в межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228 затверджено Положення про Міністерство юстиції України (далі - Положення), яким регламентовано основі засади організації діяльності, перелік завдань та повноважень Міністерства юстиції України.

Пунктом 1 Положення передбачено, що Мін'юст є органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

Відповідно до покладених на нього завдань Мін'юст забезпечує відповідно до Закону України «Про очищення влади»:

1) проведення перевірки, передбаченої зазначеним Законом;

2) формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», надання інформації із зазначеного Реєстру та оприлюднення на власному веб-сайті відомостей з нього;

3) звертається до Вищої ради юстиції та/або Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з поданням про звільнення суддів у випадках, визначених Законом України «Про очищення влади» (пп.пп. 53-1, 53-2, п.4 Положення).

Інших повноважень Мін'юсту на виконання завдань щодо забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», ані Положенням, ані іншими нормативно-правовими актами не передбачено.

Таким чином, Мін'юст не наділений повноваженнями щодо звернення з позовами до суду під час забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

З такого правового врегулювання випливає висновок, що оскаржувані ухвали Вищої ради правосуддя щодо залишення без розгляду звернень позивача та, відповідно, зобов'язання прийняти до розгляду такі звернення не можуть бути предметом розгляду адміністративного суду за зверненням Міністерства юстиції України.

Стосовно ж посилань представника Мін'юсту на те, що даний позов поданий ним як суб'єктом владних повноважень з приводу реалізації компетенції у сфері управління на підставі пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України (в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII), колегія суддів звертає увагу на таке:

У компетенційних спорах позивачем є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Водночас, в даному випадку, позивачем фактично оскаржуються акти Вищої ради правосуддя, які не стосуються інтересів та не порушують прав Мін'юсту, а мають безпосередній вплив лише на суддів, стосовно яких вони ухвалені, тобто є актами індивідуальної дії.

З такого правового врегулювання випливає висновок, що такі ухвали та діяльність органів Вищої ради правосуддя щодо їх постановлення не підлягають оскарженню в судах за зверненням Мін'юсту.

Таким чином, враховуючи, що заявник не має права на оскарження таких правових актів індивідуальної дії, колегія суддів дійшла висновку, що провадження у зазначеній адміністративній справі порушене без законних на те підстав, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Керуючись статтями 238, 239, пунктом 5 частини 1 Розділу «Перехідні положення» КАС України,

у х в а л и в :

Закрити провадження по справі №П/800/414/17 за позовом Міністерства юстиції України до Вищої ради правосуддя про визнання рішень протиправними та їх скасування, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження. 

Головуючий І. Л. Желтобрюх
Судді О. В. Білоус
В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич
В. М. Шарапа
 
http://reyestr.court.gov.ua/Review/71829523

[ANTIRAID]

ВС-КАС указал, что Минюст не наделен полномочиями по обращению с исками в суд при обеспечении проведения проверки, предусмотренной Законом Украины «Об очистке власти». Из такого правового регулирования следует вывод, что оспариваемые постановления Высшего совета правосудия в отношении оставления без рассмотрения обращений истца и, соответственно, обязательства принять к рассмотрению такие обращения не могут быть предметом рассмотрения административного суда по обращению Министерства юстиции Украины.

Кроме того, в компетенционных спорах истцом является субъект властных полномочий, если он считает, что другой субъект властных полномочий своим решением или действиями вмешался в его компетенцию или что принятие такого решения или совершения действий является его прерогативой. В то же время, в данном случае, истцом фактически обжалуются акты Высшего совета правосудия, которые не касаются интересов и не нарушают прав Минюста, а имеют непосредственное влияние только на судей, в отношении которых они приняты, то есть являются актами индивидуального действия.

Из такого правового регулирования следует вывод, что такие решения и деятельность органов Высшего совета правосудия в отношении их вынесения не подлежат обжалованию в судах по обращению Минюста.

От себя еще могу добавить, что во многих делах, в связи с прямыми нормами ч. 13 ст. 5 Закона Украины «Об очищении власти», Минюст без получения выводов компетентных органов вообще не имел права обращаться даже в ВСП, на что конечно "патриорты" и преданные делу революции члены этого инквизиционного органа внимание не обратили.

[ANTIRAID]

На сегодня Большая палата ВС открыло производство. Судьей-докладчиком, по чистому совпадению и автоматическому распределению, стал гражданин Прокопенко, ранее уже отличившийся особым цинизмом и игнорированием прямых норм законодательства при увольнении судей во время работы в последней четверке Верховного суда Украины.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72243435
 

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року

м. Київ

Справа N 800/414/17 (П/9901/77/18)
Провадження N 11-106заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В.С.,
судді-доповідача Прокопенка О.Б.,
суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Кібенко О.Р.,
Лобойка Л.М., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Буц Т.А.,
представника позивача - Чіковані О.В., Задорожної А.П.,
представника відповідача - Белінської О.В.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст) на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 січня 2018 року (у складі колегії суддів Желтобрюх І.Л., Бевзенка В.М., Білоуса О.В., Данилевич Н.А., Шарапи В.М.) в адміністративній справі за позовом Мін'юсту до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року Мін'юст звернувся до Верховного Суду з адміністративним позовом до ВРП, у якому просив: визнати протиправними та скасувати рішення цього органу від від 19 квітня 2017 року N N 862/0/18-17, 863/0/18-17, 865/0/18-17, 867/0/18-17, 868/0/18-17, 870/0/18-17, 873/0/18-17, 896/0/18-17, 21 квітня 2017 року N 913/0/18-17, 24 квітня 2017 року N N 925/0/18-17, 926/0/18-17, 927/0/18-17, 928/0/18-17, 929/0/18-17, 930/0/18-17, 939/0/18-17, 940/0/18-17, 941/0/18-17, 942/0/18-17, 25 квітня 2017 року N 948/0/18-17, 26 квітня 2017 року N N 951/0/18-17, 963/0/18-17, 966/0/18-17, 967/0/18-17, 27 квітня 2017 року N N 968/0/18-17, 969/0/18-17, 970/0/18-17, 975/0/18-17, 976/0/18-17, 977/0/18-17, 3 травня 2017 року N N 995/0/18-17, 1000/0/18-17, від 10 травня 2017 року N 1023/0/18-17, зобов'язати ВРП прийняти до розгляду звернення Мін'юсту щодо порушення суддями вимог щодо несумісності.

На обґрунтування позову Мін'юст вказав, що, виявивши підстави для застосування заборон, передбачених Законом України від 16 вересня 2014 року N 1682-VII "Про очищення влади" (далі - Закон N 1682-VII), щодо деяких суддів, він звернувся до ВРП з заявами про звільнення таких суддів з посад у зв'язку з порушенням ними вимог несумісності. Однак його заяви відповідач залишив без розгляду.

Під час розгляду заяв, на думку позивача, ВРП не врахувала положень Закону N 1682-VII, здійснила їхній розгляд поверхово та формально, без аналізу всіх норм законодавства. З огляду на вказане позивач вважає оскаржувані рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25 січня 2018 року провадження в цій справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки зазначену справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За правовим висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним у спірній ухвалі, Мін'юст не наділений повноваженнями щодо звернення з позовами до суду під час забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом

N 1682-VII, тому оскаржувані ухвали ВРП щодо залишення без розгляду звернень позивача та зобов'язання прийняти до розгляду такі звернення не можуть бути предметом розгляду адміністративного суду за зверненням Мін'юсту.

Не погодившись із зазначеною ухвалою з підстави порушення судом норм матеріального та процесуального права, у лютому 2018 року Мін'юст подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати цю ухвалу, а справу направити до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Мін'юст посилається на неправильне застосування судом положень Закону N 1682-VII, Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року N 228 (далі - Положення), КАС. На думку скаржника, у спірній ухвалі суд мав би застосувати частину дев'яту статті 1 Закону N 1682-VII, яка передбачає можливість оскарження в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при виконанні цього Закону, та підпункт 33 пункту 5 Положення, відповідно до якого Мін'юст з метою організації своєї діяльності забезпечує представництво своїх інтересів в судових та інших органах. Також Мін'юст вказує, що Закон України від 21 грудня 2016 року N 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" не містить заборон щодо оскарження ухвали ВРП про залишення без розгляду заяви щодо несумісності, тому Мін'юст як законний суб'єкт подання такої заяви має право на оскарження такої ухвали в судовому порядку. Крім того, скаржник зазначає, що на порушення статті 239 КАС суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не вказав суд, до юрисдикції якого віднесено розгляд цієї справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ВРП заперечує проти вимог апеляційної скарги і просить залишити її без задоволення. Представник ВРП вважає, що суд, дослідивши нормативні акти, які регламентують діяльність Мін'юсту, дійшов правильного висновку, що позивач не наділений повноваженнями щодо звернення з позовом до суду під час забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом N 1682-VII.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 лютого 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Мін'юсту на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 січня 2018 року та призначено адміністративну справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи представника ВРП, перевіривши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні думку представників Мін'юсту та ВРП, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 266 КАС встановлює певні особливості провадження для окремих категорій адміністративних справ, серед яких і справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРП.

У свою чергу, при вирішенні питання щодо можливості застосування спеціальних правил КАС, передбачених для розгляду цієї категорії спорів, визначальним є предмет спору, тобто зміст (суть) актів, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а також суб'єктивний склад учасників спору.

КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших форм захисту від стверджуваних порушень прав чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Такий обмежувальний принцип щодо можливості звернення суб'єкта владних повноважень з позовом до суду адміністративною юрисдикції продубльований і в пункті 5 частини першої статті 19 КАС, яким передбачено, що за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, можливість звернення суб'єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов'язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.

Основі засади організації діяльності, перелік завдань та повноважень Мін'юсту регламентовано у Положенні.

Пунктом 1 Положення передбачено, що Мін'юст є органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом N 1682-VII.

Згідно з підпунктом 53-1 пункту 4 Положення Мін'юст забезпечує відповідно до Закону N 1682-VII: проведення перевірки, передбаченої зазначеним Законом; формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону N 1682-VII, надання інформації із зазначеного Реєстру та оприлюднення на власному веб-сайті відомостей з нього.

Мін'юст звертається до Вищої ради юстиції та/або Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з поданням про звільнення суддів у випадках, визначених Законом N 1682-VII (підпункт 53-2 пункту 4 Положення).

Інших повноважень Мін'юсту на виконання завдань щодо забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом N 1682-VII, ані Положенням, ані іншими нормативно-правовими актами не передбачено.

З огляду на викладене Мін'юст не наділений повноваженнями щодо звернення з позовами до суду під час забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом N 1682-VII, а отже, і оскаржувані ухвали ВРП щодо залишення без розгляду заяв позивача та зобов'язання прийняти до розгляду такі заяви не можуть бути предметом розгляду адміністративного суду за зверненням Мін'юсту.

Стосовно ж посилань представника Мін'юсту на те, що цей позов поданий ним як суб'єктом владних повноважень з приводу реалізації компетенції у сфері управління на підставі пункту 1 частини першої статті 17 КАС (в редакції Закону України від 13 липня 2017 року N 2136-VIII), суд звертає увагу на таке.

У компетенційних спорах позивачем є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Водночас, у цьому випадку позивач фактично оскаржує рішення ВРП, які не стосуються інтересів та не порушують прав Мін'юсту, а мають безпосередній вплив лише на суддів, стосовно яких вони ухвалені, тобто є актами індивідуальної дії.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

З огляду на зазначене та правовідносини, які виникли між сторонами у з'язку зі зверненням Мін'юсту до ВРП із заявами про звільнення деяких суддів з посад у зв'язку з порушенням ними вимог несумісності, стверджувані позивачем порушення Закону N 1682-VII під час прийняття оскаржуваних рішень ВРП не можна вважати обґрунтованими, оскільки ці рішення та діяльність органів ВРП щодо їх постановлення не підлягають оскарженню в судах за зверненням Мін'юсту.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття "спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому значенні, тобто поняття стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а тому суд першої інстанції правильно не вказав суд, до юрисдикції якого мав би, за аргументами скаржника, належати розгляд цієї справи.

З огляду на зміст та юридичну природу обставин, зазначених у позовній заяві, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в оскаржуваній ухвалі від 25 січня 2018 року дійшов правильного висновку про те, що цю адміністративну справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Міркування і твердження позивача в апеляційній скарзі щодо підсудності не спростовують правильності правових висновків цього рішення.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що по суті суд прийняв правильне процесуальне рішення, тому немає підстав для скасування оскаржуваної ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 січня 2018 року.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 242, 243, 250, 266, 315, 316, 321, 322 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

У повному обсязі постанову складено 20 березня 2018 року.

Головуючий В.С. Князєв Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: Н.О. Антонюк Л.І. Рогач С.В. Бакуліна І.В. Саприкіна В.В. Британчук О.М. Ситнік Д.А. Гудима О.С. Ткачук О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич Л.М. Лобойко О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата подтвердила, что Минюст не наделен полномочиями по обращению с исками в суд при обеспечении проведения проверки, предусмотренной Законом Украины "Об очищении власти".