Постановление ВС-КХС об отмене ареста автомобилей переданных по акту но не перерегистрированных на третье лицо

[ANTIRAID]

Державний герб України

Верховний Суд

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/11266/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Балацької О.А.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА-ТРАНС ЛТД",

представник позивача - Бутко Д.Г. адвокат (ордер від 07.02.2018 № 085371, довіреність від 02.01.2018 б/н),

відповідач-1 - публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз",

представник відповідача-1 - не з'явився,

відповідач-2 - товариство з обмеженою відповідальністю "ДІКМАНН СІДС УКРАЇНА",

представник відповідача-2 - не з'явився,

відповідач-3 - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

представник відповідача-3 - не з'явився,

третя особа - дочірнє підприємство "Ексімп-Полтава",

представник третьої особи - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА-ТРАНС ЛТД",

на рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2017 (головуючий суддя Чинчин О.В.)

постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 (головуючий Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В. і Іоннікова І.А.)

у справі № 910/11266/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА-ТРАНС ЛТД" (далі - Позивач),

до 1) публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (далі - Відповідач-1),

 2) товариства з обмеженою відповідальністю "ДІКМАНН СІДС УКРАЇНА" (далі - Відповідач-2),

 3) відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відповідач-3),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - дочірнє підприємство "Ексімп-Полтава" (далі - Підприємство),

про зняття арешту з майна.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача-1, Відповідача-2 та Відповідача-3 про зняття арешту з майна.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 19.08.2015 Відповідачем-1 (продавець) та Позивачем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу транспортних засобів №РЄ15 (далі - Договір), відповідно до умов якого Відповідач-1 зобов'язався продати, а Позивач зобов'язався прийняти та оплатити вартість транспортних засобів, зокрема, автомобіль "Renault Logan Van", 2011 року випуску (далі - р.в.), державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Як зазначає Позивач, з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі вказаний транспортний засіб вибув з власності Відповідача-1 та перейшов у власність Позивача, а тому накладення арешту на вказаний транспортний засіб постановою від 09.03.2017 Відповідачем-3 в межах виконавчого провадження № 49881496, відкритого 21.01.2016 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2015 у справі № 910/5305/15-г про стягнення боргу з Відповідача-1, обмежує власника у здійсненні права власності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2017 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - Підприємство.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що позивачем відповідно до вимог Закону України "Про дорожній рух" (далі - ЗУ "Про дорожній рух") та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок) не було надано судам належних доказів на підтвердження здійснення державної реєстрації транспортного засобу "Renault Logan Van", 2011 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_1, за ТОВ "ЄВРОПА - ТРАНС ЛТД" протягом 10 діб після укладання Договору. Відсутності державної реєстрації спірного автомобіля не заперечив і сам представник скаржника.

Крім того, відповідно до інформації Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України від 26.04.2017 № 31/6134 власником автомобіля "Renault Logan Van", 2011 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_1, є саме Відповідач-1, що також підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Позивач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, не надали належної правової оцінки доказам, які підтверджують право власності Позивача на автомобіль "Renault Logan Van", 2011 р.в., а також судами неправильно застосовано норми матеріального права [статтю 334 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункти 3, 8 Порядку] щодо переходу права власності на вказаний транспортний засіб.

Від Відповідачів відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника позивача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2015 у справі № 910/5305/15-г позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дікманн Сідс Україна" (далі - ТОВ "Дікманн Сідс Україна") до Відповідача-1 про стягнення 19 280 841,92 грн. задоволено частково. Стягнуто з Відповідача-1 на користь ТОВ "Дікманн Сідс Україна" 18 719 264,00 грн. основного боргу та 70 951,46 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення суду від 27.04.2015 у справі № 910/5305/15-г господарським судом міста Києва 13.05.2015 видано наказ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду 16.06.2015 апеляційну скаргу Відповідача-1 на рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2015 по справі № 910/5305/15-г залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2015 - без змін.

19.08.2015 Відповідачем-1 (продавець) та Позивачем (покупець) укладено Договір, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість транспортних засобів.

Згідно з пунктом 4.2 Договору Відповідач-1 зобов'язався передати по Акту приймання-передачі Позивачу товар та документи на нього (реєстраційні документи для поставки на облік в органах ДАІ, довідку - рахунок на транспортний засіб) після надходження платежу на поточний рахунок продавця.

Відповідно до пункту 4.4 Договору разом з передачею товару сторони підписують акт приймання-передачі товару.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що право власності на товар, купівля-продаж якого здійснюється відповідно до даного договору, переходить від продавця до покупця в момент фактичної передачі товару та документів на нього.

На виконання умов Договору Відповідач-1 передав, а Позивач прийняв транспортні засоби на загальну суму 159 531 878,60 грн., зокрема, автомобіль "Renault Logan Van", 2011 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 147 569,00 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі від 31.10.2015 № 5.

Також з інформації про виконавче провадження судами встановлено, що на підставі наказу №910/5305/15-г, виданого господарським судом міста Києва, відкрито виконавче провадження № 49881496 про стягнення з Відповідача-1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДІКМАНН СІДС Україна" 18 719 264,00 грн. основного боргу та 70 951,46 грн. судового збору.

Постановою старшого державного виконавця Відповідача-3 від 09.03.2017 накладено арешт на все майно, що належить боржнику - Відповідачу-1.

16.05.2017 старшим державним виконавцем Відповідача-3 винесено постанову про розшук майна боржника, а саме оголошено в розшук транспортні засоби в кількості 35 одиниць, що належать боржнику - Відповідачу-1 згідно з відповіддю Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України від 26.04.2017 № 31/6134.

08.06.2017 інспектором СРПП № 2 Волочиського ВиМ складено протокол огляду та затримання транспортного засобу "Renault Logan Van", 2011 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для зняття арешту з майна.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що частиною першою статті 317 ЦК України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Проте юридично забезпечена можливість здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження власника належним йому майном не може виходити за рамки, встановлені правовими нормами, що регулюють відносини у сфері власності (абзац другий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.05.2005 № 4-рп/2005 у справі про права акціонерів ЗАТ).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто у позивача є право власності на певне майно, і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Отже, на підтвердження наявності у Позивача суб'єктивного права, на захист якого подано позов, останній повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно, тобто право власності.

Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях ЗУ "Про дорожній рух" та Порядку, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

ЗУ "Про дорожній рух" визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 34 ЗУ "Про дорожній рух" державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов'язок щодо їх реєстрації.

Згідно з пунктом 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Крім того, відповідно до пункту 8 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Таким чином, законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід'ємно пов'язаний з обов'язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Натомість Позивачем не було надано доказів на підтвердження здійснення державної реєстрації транспортного засобу "Renault Logan Van", 2011 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_1 за останнім протягом 10 діб після укладання Договору з Відповідачем-1, як того вимагають вищевказані норми законодавства України. Відсутності державної реєстрації спірного автомобіля не заперечив і сам представник скаржника.

Водночас судами попередніх інстанцій за інформацією головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України від 26.04.2017 № 31/6134 встановлено, що власником автомобіля "Renault Logan Van", 2011 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_1, є саме Відповідач-1, що також підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2.

При цьому судами відхилені доводи Позивача щодо того, що нездійснення державної реєстрації транспортного засобу "Renault Logan Van", 2011 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_1, за Позивачем протягом 10 діб після укладання Договору у зв'язку з економією грошових коштів, оскільки вказані обставини не є тими поважними причинами, з якими закон пов'язує неможливість вчинення державної реєстрації транспортного засобу у строк більше ніж два роки з моменту укладення Договору. Також менш ніж через три місяці після укладання Договору, а саме 01.11.2015, Позивачем (орендодавець) та дочірнім підприємством "Ексімп-Полтава" (орендар) було укладено договір оренди транспортних засобів № 11/15-19, зокрема, транспортного засобу "Renault Logan Van", 2011 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Тобто транспортний засіб було передано в оренду, за яку Позивач мав отримувати орендні платежі.

З таких підстав суди дійшли висновку, що Позивач не надав судам належних та допустимих доказів на підтвердження належності йому спірного майна на праві власності, визнаного державою у встановленому законом порядку. Крім того, Договір не містить відмітки чи будь-якого іншого посилання на те, що останній оформлений безпосередньо в сервісному центрі МВС у присутності адміністратора такого органу.

Також суди виходили з того, що згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - ЗУ "Про виконавче провадження") виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 10 ЗУ "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 18 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (стаття 56 ЗУ "Про виконавче провадження").

Отже, зі змісту вказаних норм права вбачається, що накладати арешт на майно в процедурі виконавчого провадження надається право лише у випадку, коли таке майно належить на праві власності саме боржнику.

Враховуючи, що автомобіль "Renault Logan Van", 2011 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстровано саме за Відповідачем-1, що також підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, беручи до уваги винесення постанови старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення арешту на все майно, що належить боржнику (Відповідачу-1), та постанови про розшук майна боржника, на підставі яких й було складено протокол огляду та затримання вказаного транспортного засобу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що державним виконавцем були вчинені дії у відповідності до вимог чинного законодавства України

За таких обставин суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог про зняття арешту з майна.

Однак Касаційний господарський суд з такими висновками судів попередніх інстанцій не може погодитись, оскільки цими судами не надано належної правової оцінки Договору та Акту приймання-передачі від 31.10.2015 № 5, на які позивач посилається як на підставу набуття права власності на спірний транспортний засіб, в розумінні статті 334 ЦК України.

Відповідно до статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також судами попередніх інстанцій з урахуванням приписів статті 34 ЗУ "Про дорожній рух" та Порядку не встановлено, чи пов'язують вказані положення момент реєстрації транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах із набуттям особою права власності на нього, а лише з'ясовано, що положеннями вказаних актів регулюються та встановлюються обов'язки продавців та покупців транспортних засобів (зняття з реєстраційного обліку, реєстрації транспортного засобу, тощо). Тобто посилання судів попередніх інстанцій на вказані акти законодавства як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, без встановлення того, чи пов'язується реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах із набуттям особою права власності на нього, є передчасним.

Посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, не надали належної правової оцінки доказам, які підтверджують право власності Позивача на автомобіль "Renault Logan Van", 2011 р.в., а також судами неправильно застосовано норми матеріального права (статтю 334 ЦК України та пункти 3, 8 Порядку) щодо переходу права власності на вказаний транспортний засіб, приймаються Касаційним господарським судом з огляду на викладені обставини.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, в тому числі зазначені в даній постанові, об'єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316 ГПК України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА-ТРАНС ЛТД" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі № 910/11266/17 скасувати.

Справу № 910/11266/17 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72201343

[ANTIRAID]

ВС-КХС отменяя, на мой взгляд, законные решения судов низших инстанций указал, что судами с учетом предписаний статьи 34 ЗУ "О дорожном движении" и Порядка государственной регистрации (перерегистрации), снятия с учета автомобилей, автобусов, а также самоходных машин, сконструированных на шасси автомобилей, мотоциклов всех типов, марок и моделей, прицепов, полуприцепов, мотоколясок, других приравненных к ним транспортных средств и мопедов не установлено, связывают ли указанные положения момент регистрации транспортного средства в соответствующих регистрационных органах с приобретением лицом права собственности на него, а лишь установлено, что положениями указанных актов регулируются и устанавливаются обязанности продавцов и покупателей транспортных средств (снятие с регистрационного учета, регистрации транспортного средства и т.д.).

То есть ссылки судов предыдущих инстанций на указанные акты законодательства как на основание отказа в удовлетворении исковых требований, без установления того, связывается ли регистрация транспортного средства в соответствующих регистрационных органах с приобретением лицом права собственности на него, преждевременно.

Это знаковое решение и фактически подтверждение того, что ничего не поменялось и не для этого проводилась судебная реформа.