Постановление БП-ВС о юрисдикции споров по взысканию центром занятости незаконно выплаченных сумм

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року

м. Київ

Справа N П/811/1917/14
Провадження N 11-102апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,
суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Світловодського міськрайонного центру зайнятості на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року (суддя Жук Р.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року (у складі колегії суддів Прокопчук Т.С., Лукоманової О.М., Божко Т.А.) у справі N П/811/1917/14 за позовом Світловодського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення,

УСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року Світловодський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив стягнути суму матеріальної допомоги по безробіттю в розмірі 1 тис 181 грн 50 коп.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про неправомірне отримання відповідачем коштів у вказаній сумі як допомоги по безробіттю, оскільки, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості та отримуючи зазначену допомогу, відповідач був зареєстрований як фізична особа - підприємець, однак цей правовий статус приховав.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року, закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній на момент постановлення даних ухвал, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд зазначив, що вимоги до фізичної особи про відшкодування шкоди за відсутністю публічно-правового спору підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

У серпні 2015 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року.

За позицією Світловодського міськрайонного центру зайнятості правовідносини між сторонами є публічно-правовими, оскільки виникли за участю суб'єкта владних повноважень (центру зайнятості), який реалізував відповідно до ч. 4 ст. 50 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішення) надані йому управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення та страхування на випадок безробіття, шляхом пред'явлення позову до фізичної особи про стягнення коштів, посилаючись на Закон України від 02 березня 2000 року N 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон N 1533-III).

05 серпня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року прийнято до провадження справу за касаційною скаргою Світловодського міськрайонного центру занятості до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії та призначено її до касаційного розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року вказану вище справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яка мотивована тим, що у касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, що заявлений ним позов повинен розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Частиною 6 ст. 346 КАС України встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної підсудності.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до Світловодського міськрайонного центру зайнятості 22 квітня 2013 року як особа, що шукає роботу.

На підставі заяви ОСОБА_3 йому було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

У період перебування на обліку у Світловодському міськрайонному центрі зайнятості ОСОБА_3 здійснено виплату допомоги по безробіттю в розмірі 1 тис. 181 грн 50 коп.

Під час проведення розслідування обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним Світловодський міськрайонний центр зайнятості встановив, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа - підприємець, і ця державна реєстрація не припинена, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Частиною 1 ст. 2 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішення) завданням адміністративного судочинства визначено захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України в згаданій редакції).

Аналізуючи вказані норми, можна зробити висновок, що законодавець встановив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав і свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.

Тобто однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, яка вважає порушеними свої права, свободи чи інтереси, а відповідачем орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Частиною 4 ст. 50 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішення) передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Однак і в цих випадках, разом з перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, суд повинен перевірити відповідність чинному законодавству рішення, дій чи бездіяльності самих суб'єктів владних повноважень.

Крім того, п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішення), який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як правова норма, що унеможливлювала б розширене тлумачення права суб'єкта владних повноважень на подання адміністративного позову.

За змістом ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктом цивільних прав.

Отримавши матеріальну допомогу по безробіттю, ОСОБА_3 набув право власності на виплачені грошові кошти. Йому як власнику цих коштів належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ними.

Частиною 3 ст. 36 Закону N 1533-ІІІ передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності набуття ОСОБА_3 права власності на виплачену Світловодським міськрайонним центром зайнятості матеріальну допомогу по безробіттю в розмірі 1 тис. 181 грн 50 коп. та стягнення цієї суми з нього як набутої без достатньої правової підстави, то цей спір має приватно-правовий, а не публічно-правовий характер.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження в цій справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішення).

Мотиви та доводи касаційної скарги не спростовують цих висновків.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Світловодського міського центру зайнятості залишити без задоволення, а ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна Судді: Н.О. Антонюк С.В. Бакуліна В.В. Британчук Д.А. Гудима В.І. Данішевська О.Р. Кібенко В.С. Князєв Л.М. Лобойко Н.П. Лященко О.Б. Прокопенко Л.І. Рогач О.М. Ситнік О.С. Ткачук В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что поскольку в рассматриваемом деле, спор возник относительно правомерности приобретения лицом права собственности на выплаченную центром занятости материальную помощь по безработице и взыскании этой суммы с него как приобретенной без достаточного правового основания, то этот спор имеет частно-правовой, а не публично-правовой характер.

Таким образом такой спор не подведомствен административным судам и должен рассматриваться в гражданском судопроизводстве.