Постановление БП-ВС по пересмотру о порядке передаче имущественных прав при ликвидации госпредприятия

[ANTIRAID]

Державний герб України

ПОСТАНОВА
Іменем України

14 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/25312/14
Провадження № 12-10зг18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого-судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Бакуліної С. В. ,

суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Одеська кіностудія» до Державного агентства України з питань кіно та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Будущеє», треті особи: Фонд державного майна України, Міністерство культури України про визнання недійсною додаткової угоди від 27 липня 2007 року № 2 до договору від 02 липня 2003 року № 16/06/02 та стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав у сумі 24360,00 грн за заявою Державного агентства України з питань кіно про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 07 березня 2017 року, постановленої колегією суддів у складі Палій В.В., Корсак В.А., Селіваненко В.П., та постанови Київського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2016 року, постановленої колегією суддів у складі Сотнікова С.В., Пономаренка В.Ю., Доманської М.Л.,

Учасники справи:

позивач - не з'явився

відповідач-1 - не з'явився

відповідач-2 - не з'явився

третя особа-1 - не з'явився

третя особа-2 - не з'явився

01 березня 2018 року розгляд заяви Державного агентства України з питань кіно було відкладено на 14 березня 2018 року.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. Приватне акціонерне товариство «Одеська кіностудія» (далі - ПрАТ «Одеська кіностудія», позивач) подало до Господарського суду міста Києва позов до Державного агентства України з питань кіно (далі - Агентство, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Будущеє» (далі - ТОВ «Фірма «Будущеє», відповідач-2) про:

1.2. Визнання недійсною додаткової угоди від 27 липня 2007 року № 2 (далі - додаткова угода № 2) до договору від 02 липня 2003 року № 16/06/02 (далі - договір);

1.3. Стягнення з Міністерства культури України та ТОВ «Фірма «Будущеє» компенсації за порушення майнових авторських прав у сумі 24360,00 грн.

1.4. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПрАТ «Одеська кіностудія» посилається на обставини, відповідно до яких:

1.5. Додатковою угодою № 2 було змінено сторони договору, яким Державне підприємство «Одеська кіностудія художніх фільмів» (далі - ДП«Одеська кіностудія художніх фільмів», Кіностудія), правонаступником якої є позивач, та відповідач-1 передали виключні майнові авторські права на вироблені позивачем фільми відповідачу-2, чим неправомірно виключили позивача зі сторін додаткової угоди № 2;

1.6. Позивач неправомірно не отримував доходи від передачі майнових авторських прав на фільми в результаті укладення додаткової угоди № 2, починаючи з 2007 року.

1.7. Як на правові підстави позову ПрАТ «Одеська кіностудія» посилається на статті 475, 483, 496 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), статті 15, 104, 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 3, 31, 33, 50, 52 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-ХІІ «Про авторське право і суміжні права».

1.8. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачі посилалися на такі обставини:

1.9. Під час реорганізації Кіностудії шляхом приєднання до позивача протягом 2005 - 2006 років існувало дві окремі самостійні юридичні особи: Закрите акціонерне товариство «Одеська кіностудія» (далі - ЗАТ «Одеська кіностудія», організаційно - правову форму пізніше змінено на приватне акціонерне товариство), на баланс якої передано цілісний майновий комплекс Кіностудії, та ДП«Одеська кіностудія художніх фільмів», на балансі якої залишився фільмофонд, що є загальнодержавною власністю України;

1.10. З моменту припинення ДП«Одеська кіностудія художніх фільмів» правовласником та балансоутримувачем майнових авторських прав на фільми виробництва цього підприємства стало Міністерство культури і туризму України, згодом Державна служба кінематографії, правонаступником якої є Агентство.

1.11. Як на правові підстави заперечень проти позову відповідачі посилались на статті 73, 134 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтю 16 Закону України «Про кінематографію» від 13 січня 1998 року №9/98, Указ Президента України від 10 вересня 1994 року № 511/94 «Про заходи щодо відзначення 100-річчя від дня народження Олександра Довженка», статтю 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Фактичні обставини, встановлені судами

2.1. 02 липня 2003 року Міністерство культури і мистецтв України, ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» та ТОВ «Фірма «Будущеє»уклали договір, за яким передали ТОВ «Фірма «Будущеє» строком на п'ять років (з 02 червня 2003 року по 02 червня 2008 року) виключні майнові права на використання фільмів, зазначених у додатках № 1 та № 2 до цього договору, виробництво яких здійснено Кіностудією (т. 1, а.с. 181).

2.2. 24 лютого 2006 року Міністерство культури і туризму України, ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» та ТОВ «Фірма Будущеє» підписали додаткову угоду № 1 до договору (далі - додаткова угода № 1), у якій умови договору виклали в новій редакції в частині обсягів переданих майнових авторських прав, встановлення строку дії договору (до 31 грудня 2014 року), а також стосовно пункту 3.1 договору, згідно з яким доходи, отримані ТОВ «Фірма Будущеє» від розповсюдження фільмів, розподіляються в такому співвідношенні: 45% - Кіностудія, 20% - Міністерство, 35% - Товариство) (т. 1, а.с. 184).

2.3. 27 липня 2007 року Державна служба кінематографії Міністерства культури і туризму України та ТОВ «Фірма «Будущеє» уклали додаткову угоду № 2 до договору, якою змінили співвідношення розподілу прибутку: Держслужба - 65%, Товариство - 35%, строк дії договору продовжено з 02 червня 2003 року до 31 грудня 2020 року (т. 1, а.с. 185).

2.4. Фільми, які стали предметом договору та додаткової угоди № 2, створені в період з 1955 року по 1991 рік.

2.5. Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності від 28 листопада 1994 року № 02404405 було зареєстровано ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» (т. 3, а.с. 183).

2.6. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 червня 2005 року № 192-р «Про передачу до сфери управління Міністерства культури і туризму підприємств, установ та організацій» на виконання абзацу 4 статті 4 Указу Президента України від 20 квітня 2005 року № 680 «Про Міністерство культури і туризму України" до сфери управління Міністерства було передано ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» (т. 1, а.с. 147).

2.7. 21 листопада 2005 року за актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» до статутного фонду ЗАТ «Одеська кіностудія» Міністерство культури і туризму України передає Фонду державного майна України, Фонд державного майна України приймає та передає, а ЗАТ «Одеська кіностудія» приймає у власність як вклад до статутного фонду (капіталу) цілісний майновий комплекс ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів», створений наказом Міністерства культури і мистецтв України від 20 жовтня 1994 року № 424, разом з усіма правами та обов'язками згідно з описом, що наводиться в додатку, який є невід'ємною частиною акта (т. 1, а.с. 156).

2.8. Згідно з додатком до акта приймання цілісного майнового комплексу ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» до статутного фонду ЗАТ «Одеська кіностудія» від 21 листопада 2005 року останньому передані матеріальні активи за категоріями: будівлі, споруди, передавальні пристрої, об'єкти незавершеного будівництва, дебіторська заборгованість, грошові кошти, кредитна заборгованість тощо (т. 1, а.с. 157-158).

2.9. 02 грудня 2005 року за № 15561020000014912 державним реєстратором Виконавчого комітету Одеської міської ради Одеської області було зареєстровано юридичну особу - ЗАТ «Одеська кіностудія» (т. 2, а.с. 171).

2.10. Наказом Міністерства культури і туризму України від 14 березня 2006 року № 116 «Про Державне підприємство «Одеська кіностудія художніх фільмів» вирішено реорганізувати це державне підприємство шляхом його приєднання до ЗАТ «Одеська кіностудія» (перейменовано на ПрАТ «Одеська кіностудія») та зобов'язано подати передавальні акти на затвердження до Міністерства культури і туризму України.

2.11. Наказом Міністерства культури і туризму України від 20 вересня 2006 року № 786/0/16-06 (з урахуванням наказу від 07 лютого 2007 року № 156/0/16-07) передано до сфери управління Державної служби кінематографії Міністерства культури і туризму України майнові права інтелектуальної власності на аудіовізуальні твори, які належали Міністерству культури і туризму України.

2.12. 15 жовтня 2006 року Міністерство культури і туризму України та ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» склали акт приймання-передачі фільмів виробництва цієї Кіностудії та майнових прав на них згідно з додатком № 1 «Инвентаризационная опись имущественных прав на аудиовизуальные произведения» від 01 жовтня 2006 року на 8 сторінках, російською мовою, згідно з яким визначені фільми та майнові права на них передані Міністерству (т.1, а.с. 161).

2.13. Державна реєстрація припинення юридичної особи - ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» відбулася 08 листопада 2006 року за № 15561120002020086 (т.1, а.с. 146).

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

3.2. Рішення суду, з посиланням на норму статті 16 Закону України «Про кінематографію», згідно з якою в разі створення фільму, вихідних матеріалів фільму та фільмокопій за рахунок коштів державного бюджету держава виступає суб'єктом майнових прав автора на фільм…, а також з посиланням на Указ Президента України від 10 вересня 1994 року № 511/94 «Про заходи щодо відзначення 100-річчя від дня народження Олександра Довженка», умотивоване тим, що позивач не надав доказів на підтвердження передачі до його статутного фонду належних державі прав на кінофільми, створені ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів», при реорганізації останнього шляхом приєднання до юридичної особи позивача, оскільки згідно з актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» до статутного фонду ЗАТ «Одеська кіностудія» від 21 листопада 2005 року та додатку до цього акта останньому передано саме матеріальні активи, а не авторські права.

4. Короткий зміст постанов апеляційної та касаційної інстанцій

4.1. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 07 березня 2017 року, рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсною додаткової угоди № 2; у скасованій частині прийнято нове рішення про задоволення позову; визнано недійсною додаткову угоду № 2; в решті рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

4.2. Постанова суду апеляційної інстанції, з висновком якого, викладеним в цій постанові, погодився Вищий господарський суд України, з посиланням на статті 483, 496 ЦК УРСР (у редакції, чинній до прийняття Закону України «Про авторське право і суміжні права»), статті 104, 191, 203, 215 ЦК України, статті 59, 207 ГК України, статті 15, 21 - 25, 32, 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права», умотивована тим, що ЗАТ «Одеська кіностудія» стало універсальним правонаступником усього майна, прав та обов'язків ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» внаслідок його реорганізації шляхом приєднання, у тому числі в частині майнових авторських прав на кінофільми, створені в період з 1955 по 1991 рік.

4.3. Вищий господарський суд України у своїй постанові також відзначив, що стверджуючи про те, що у цій справі спірним об'єктом правонаступництва є обмежені в обороті цивільні права й обов'язки, скаржник не врахував, що згідно з положеннями пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, пункту 1 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначені законодавчі акти застосовуються до тих правовідносин, що виникли після набрання ними чинності. Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

5. Короткий зміст вимог заяви про перегляд судових рішень

5.1. У липні 2017 року Державне агентство України з питань кіно звернулось до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 07 березня 2017 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2016 року з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 111-16 ГПК України.

5.2. Заявник просить скасувати постанови господарських судів апеляційної та касаційної інстанцій та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції.

6. Наведені в заяві доводи

6.1. Заявник зазначає, що оскільки нормою частини другої статті 16 Закону України «Про кінематографію» та Указом Президента України від 10 вересня 1994 року № 511/94 «Про заходи щодо відзначення 100-річчя від дня народження Олександра Довженка» суб'єктом майнових прав автора на спірні фільми визначено державу, такий фільмофонд є об'єктом цивільних прав, що обмежений в обороті і не міг передаватися в порядку правонаступництва, у зв'язку із чим вказує на відсутність порушених прав позивача укладенням спірної угоди.

6.2. Заявник посилається на неоднакове застосування Вищим господарським судом України норм права у подібних правовідносинах та неврахування правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України, а саме:

6.3. постанову Вищого господарського суду України від 15 травня 2014 року в справі №22/60, де суд дійшов висновку, що у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання, останній набуває всі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання, тобто, має місце універсальне правонаступництво.

6.4. постанови Верховного Суду України в справах: №910/5096/16 від 08 лютого 2017 року, №905/778/16 від 15 березня 2017 року, №910/5100/16 від 15 березня 2017 року, №905/1690/16 від 19 квітня 2017 року, №905/1294/16 від 31 травня 2017 року, №905/1775/15 від 21 червня 2017 року, №905/1625/16 від 05 липня 2017 року, де суд дійшов висновку, що питання правонаступництва стосовно державного підприємства визначається спеціальним Законом та прийнятими на його виконання підзаконними нормативними актами, які пов'язують перехід прав та обов'язків державного підприємства до правонаступника з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу останнього.

7. Позиція Великої Палати Верховного Суду

7.1. Щодо наявності підстав для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів.

7.2. Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 111-16 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення Державного агентства України з питань кіно до Верховного Суду України із заявою про перегляд судових рішень у цій справі) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

7.3. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, якщо господарська справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, - така справа після її отримання Касаційним господарським судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

7.4. Проаналізувавши правову позицію, викладену в постанові Вищого господарського суду України від 07 березня 2017 року, за змістом якої при реорганізації підприємства шляхом приєднання відбувається універсальне правонаступництво, тобто перехід усіх прав та обов'язків юридичної особи, що приєднується, незалежно від їх відображення у відповідному акті приймання-передачі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що судове рішення суду касаційної інстанції не відповідає викладеному в постановах Верховного Суду України в справах: №910/5096/16 від 08 лютого 2017 року, №905/778/16 від 15 березня 2017 року, №910/5100/16 від 15 березня 2017 року, №905/1690/16 від 19 квітня 2017 року, №905/1294/16 від 31 травня 2017 року, №905/1775/15 від 21 червня 2017 року, №905/1625/16 від 05 липня 2017 року висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права відносно моменту правонаступництва та обсягу прав і обов'язків, які переходять за вказаною процедурою.

7.5. Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України (в редакції, чинній на 08 листопада 2006 року, коли було припинено ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів») юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

7.6. Згідно зі статтею 106 ЦК України (в редакції, чинній на 08 листопада 2006 року) злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

7.7. У частині другій статті 107 ЦК України (в редакції, чинній на 08 листопада 2006 року) унормовано, що в разі реорганізації юридичної особи способом приєднання, складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються.

7.8. Оскільки процес реорганізації Кіностудії відбувався за рішенням органу державної влади - Міністерства культури і туризму України, яке є вольовою дією органу управління державним майном, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обсяг прав та обов'язків, які були передані до правонаступника - ПрАТ «Одеська кіностудія» у процесі реорганізації ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів», відбувся в межах, визначених органом управління суб'єкта господарювання державної форми власності, та відображений у відповідному передавальному акті від 21 листопада 2005 року.

7.9. Згідно із частинами першою та другою статті 191 ЦК України (в редакції, чинній на 21 листопада 2005 року, коли майно цілісного майнового комплексу ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» було внесено до статутного фонду позивача) підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

7.10. Відповідно до частини першої статті 418 ЦК України (в редакції, чинній на 21 листопада 2005 року) право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

7.11. Частиною третьою статті 419 ЦК України (в редакції, чинній на 21 листопада 2005 року) встановлено, що перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.

7.12. Аудіовізуальні твори є об'єктами авторських прав відповідно до пункту 7 частини першої статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Відповідно до статті 7 цього Закону (тут і надалі в редакції, чинній на час реорганізації ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів») суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

7.13. До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права (частина перша статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

7.14. Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Майнове право суб'єкта авторського права, який є юридичною особою, може бути передане (відчужене) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації цієї юридичної особи - суб'єкта авторського права. (частини перша та друга статті 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

7.15. Тобто за наявності наміру на передачу майнових авторських прав як внеску до майна новостворюваної юридичної особи, такий намір має бути підтверджений відповідними доказами.

7.16. Під час розгляду справи попередні судові інстанції встановили, що 21 листопада 2005 року Міністерство культури і туризму України та Фонд державного майна України передали до статутного фонду ЗАТ «Одеська кіностудія», а останнє прийняло у власність як внесок до статутного фонду цілісний майновий комплекс підприємства, який знятий з балансу, оцінений як 50+1 акція, внесені державою до створення підприємства, з усіма правами й обов'язками згідно з описом, що наводиться у додатку, передані матеріальні активи за категоріями: будівлі, споруди, передавальні пристрої, об'єкти незавершеного будівництва, дебіторська заборгованість, грошові кошти, кредитна заборгованість тощо.

7.17. В акті приймання-передачі від 21 листопада 2005 року, яким оформлено правочин щодо передачі цілісного майнового комплексу до статутного фонду ЗАТ «Одеська кіностудія», немає даних про передачу разом із цілісним майновим комплексом майнових прав автора на аудіовізуальні твори.

7.18. Отже, позивач не навів, а суди не встановили обставин, які б засвідчували факт передачі з боку ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» як внеску до майна новоствореної юридичної особи (ЗАТ «Одеська кіностудія») разом із цілісним майновим комплексом майнових прав на аудіовізуальні твори.

7.19. Натомість 15 жовтня 2006 року Міністерство культури і туризму України та ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» склали акт прийому-передачі фільмів виробництва ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» та майнових прав на них згідно з додатком № 1 «Инвентаризационная опись имущественных прав на аудиовизуальные произведения» від 01 жовтня 2006 року на 8 сторінках, російською мовою, згідно з яким визначені фільми та майнові права на них передані Міністерству (т.1, а.с. 161).

7.20. Складення двох самостійних актів приймання-передачі (щодо цілісного майнового комплексу та щодо аудіовізуальних творів) на підтвердження фактів передачі цілісного майнового комплексу (без прав на аудіовізуальні твори) позивачу, а прав на аудіовізуальні твори - Міністерству культури і туризму України в контексті наведених вище висновків та нормативного обґрунтування не засвідчує ні наміру органу управління суб'єкта господарювання державної форми власності, ні наміру ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» (до моменту його припинення шляхом приєднання до позивача) на передачу ЗАТ «Одеська кіностудія» майнових прав автора на аудіовізуальні твори - фільми, створені протягом 1955 - 1991 років, ні їх фактичної передачі ЗАТ «Одеська кіностудія».

7.21. З огляду на наведені вище норми та встановлені попередніми судовими інстанціями обставини передачі до статутного фонду позивача за передавальним актом лише цілісного майнового комплексу, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що права на спірний об'єкт інтелектуальної власності не перейшли до позивача в порядку внесення вкладу до майна новоствореної юридичної особи (позивача). Не перейшли ці права до позивача й у зв'язку з припиненням ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» шляхом його приєднання до позивача, бо на момент виключення ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, воно вже не мало цих прав.

7.22. Отже, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, помилково дійшов висновку про наявність правонаступництва позивача щодо всіх прав та обов'язків державного підприємства та безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, тому постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню, а рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

7.23. Відповідно до статті 49 ГПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

7.24. Судові витрати у справі слід покласти на позивача (3654,00 грн сплачених Державним агентством України з питань кіно за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2016 року, 3654,00 грн, сплачених Міністерством культури України за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2016 року, 3958,50 грн, сплачених Державним агентством України з питань кіно за подання заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 07 березня 2017 року).

8. Висновок Великої Палати Верховного Суду про правильне застосування норм права

8.1. При реорганізації державного підприємства шляхом приєднання до правонаступника не переходять ті права та обов'язки державного підприємства, які не були передані правонаступнику та які не належать державному підприємству на момент внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про припинення державного підприємства.

Керуючись підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України (чинної редакції), Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Заяву Державного агентства України з питань кіно про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 07 березня 2017 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2016 року задовольнити.

2. Постанову Вищого господарського суду України від 07 березня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2016 року у справі № 910/25312/14 (провадження № 12-10зг18) скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 06 липня 2016 року у справі № 910/25312/14 (провадження № 12-10зг18) залишити в силі.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Одеська кіностудія» (65044, м. Одеса, Французький бульвар, 33, код 33932816) на користь Державного агентства України з питань кіно (01010, м. Київ, вул. Лаврська, 10) судові витрати в сумі 7612 (сім тисяч шістсот дванадцять) грн 50 коп.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Одеська кіностудія» (65044, м. Одеса, Французький бульвар, 33, код 33932816) на користь Міністерства культури України (01601, м. Київ, вул. І. Франка, 19, код 37535703) судові витрати в сумі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн.

6. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

7. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

8. Повний текст постанови складений 19 березня 2018 року.

Головуючий-суддя В. С. КнязєвСуддя-доповідач С.В. БакулінаСудді:Н. О. АнтонюкО. Б. Прокопенко В. В. БританчукЛ. І. Рогач Д.А. ГудимаІ. В. Саприкіна В. І. ДанішевськаО. М. Ситнік О. Р. КібенкоО. С. Ткачук Л. М. ЛобойкоВ. Ю. Уркевич Н. П. ЛященкоО. Г. Яновська 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72909649

[ANTIRAID]

В данном постановлении Большая палата сделала вывод, что при реорганизации государственного предприятия путем присоединения к правопреемнику не переходят те права и обязанности государственного предприятия, которые не были переданы правопреемнику и не принадлежащие государственному предприятию на момент внесения в Единый государственный реестр юридических лиц и физических лиц - предпринимателей сведений о прекращении государственного предприятия.