Несущественных деталей не бывает. Любая деталь достойна внимания.


Recommended Posts

Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Мельник І.О.
за участю секретаря - Хоменко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк «ОСОБА_1 та кредит" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Банк «ОСОБА_1 та кредит", третя особа приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання договорів недійсними та зобовязання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
Публічне акціонерне товариство «Банк «ОСОБА_1 та кредит» звернулося з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивує тим, що 10 липня 2007 року між «Банк «ОСОБА_1 та кредит» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 907-ЧД, згідно з п. 2.1 якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості , поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в розмірі 30000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 11 процентів річних. Відповідно до п. 3.1. кредитного договору видача кредитних ресурсів за цим договором проводиться на підставі письмової заяви позичальника за погодженням із банком. АТ «Банк «ОСОБА_1 та кредит» виконав свої зобовязання за кредитним договором у повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти. Згідно з п. 3.2. кредитного договору позичальник зобовязується повністю повернути кредитні ресурси отримані за договором до 09 липня 2020 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Позичальник зобовязується в термін до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами у розмірі 192,31 дол. США, згідно Графіка зниження розміру заборгованості.
Позичальником було допущено прострочення сплати чергових платежів, в звязку з чим виникла прострочена заборгованість. Станом на 04.04.2016 заборгованість позичальника за кредитним договором складає 789838,89 гривень, з яких 9999,76 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 261078,73 гривень сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту; 4267,09 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 111407,32 гривні сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту; 152,57 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 3983,37 гривні сума заборгованості по відсоткам; 1780,19 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 46478,09 гривні сума простроченої заборгованості по відсоткам; 303,00 гривні сума строкової заборгованості по щомісячній комісії; 3711,95 гривні - сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії; 362876,42 гривні пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам.
Виконання кредитних і супровідних зобовязань позичальника перед АТ «ОСОБА_1 та кредит» забезпечується порукою ОСОБА_3, відповідно до укладеного з банком договору поруки від 03 липня 2007 року. Виходячи з п. 1.1. договору поруки поручитель зобовязується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобовязань за кредитним договором № 907-ЧД від 10.07.2007 р. Підставою договору поруки є дійсна вимога кредитора, встановлена кредитним договором (п. 1.2. договору поруки). Відповідно до п. 2.1 договору поруки у випадку невиконання боржником зобовязань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
У звязку з вищевикладеним просить суд стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Банк «ОСОБА_1 та кредит» заборгованість за кредитним договором № 907-ЧД від 10.07.2007 в сумі 789838,89 гривень та судові витрати в розмірі 11847,58 гривень.
В свою чергу відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із заявленим позовом, звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 907-ЧД від 10.07.2007, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю банк "ОСОБА_1 та кредит" та ОСОБА_2, договір іпотеки № 907-ЧД від 10.07.2007, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю банк "ОСОБА_1 та кредит" та ОСОБА_2, договір поруки № 907-ЧД від 03.07.2007, між товариством з обмеженою відповідальністю банк "ОСОБА_1 та кредит" та ОСОБА_3, та зобов'язати приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з державного реєстру іпотек запис про обтяження належної ОСОБА_2 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, 18000, зняти заборону відчуження цього майна та виключити з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження.
В судовому засіданні представник позивача ПАТ «Банк «ОСОБА_1 та кредит» ОСОБА_5 позов підтримав та просив його задовольнити, проти зустрічного позову заперечував та вважав вимоги ОСОБА_2 безпідставними. Суду пояснив, що з точки зору закону усі товариства належать до однієї організаційно-правової форми юридичної особи. Тому навіть зміна виду товариства, наприклад, з товариства з обмеженою відповідальністю на публічне акціонерне товариство не є перетворенням. Надати суду оригінал документу, яким підтверджується факт отримання кредитних коштів банк не може, через його знищення. Проте, вважає, що факт отримання кредитних коштів ОСОБА_2 опосередковано підтверджується документами, наявними в кредитній справі, зокрема: нотаріально посвідченою заявою продавця квартири (предмету іпотеки), відповідно до якої вона отримала у покупця 30000 доларів США (саме 30000 доларів США отримав позичальник за спірним кредитним договором) та заявами ОСОБА_2 на купівлю валюти на погашення кредитної заборгованості. Вважає, що ОСОБА_2 пропущено строк позовної давності для звернення до суду.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник за довіреністю в судовому засіданні проти позову заперечували, просили у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у зустрічному позові, оскільки сторони кредитного договору № 907-ЧД від 10.07.2007 при його укладенні не дотримались ч. 1-3 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання договору недійсним. Крім того, пояснили, що банком не надано жодного доказу на підтвердження факту отримання позичальником грошових коштів.
Відповідач ОСОБА_3, тертя особа ОСОБА_4 в судове засідання не зявилися, про причини неявки суду не повідомили, належним чином повідомлялися про дату та час розгляду справи.
Заслухавши сторони та їх представників, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, обєктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступне.
10 липня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю банк «ОСОБА_1 та кредит» було укладено кредитний договір № 907-ЧД, за умовами якого банк надає, а позичальник отримує кредит у сумі 30000,00 доларів США терміном до 09 липня 2020 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11 % річних.
Повернення кредитних коштів та сплату відсотків за користування кредитом належало здійснювати до 10 числа кожного місяця шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом зарахування суми на позичковий рахунок згідно графіка. 03 липня 2007 року в забезпечення виконання ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором № 907-ЧД від 10 липня 2007 року між банком і ОСОБА_3 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобовязався відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобовязань за кредитним договором № 907-ЧД від 10.07.2007 р., укладеним між кредитором та боржником, відповідно до якого боржникові наданий кредит у розмірі 30000,00 гривень зі сплатою 11 % річних. 10 липня 2007 року між банком і ОСОБА_2 укладено договір іпотеки в забезпечення вимог банку за кредитним договором 907-ЧД від 10 липня 2007 року. За умовами договору іпотеки ОСОБА_2 передав, а товариство з обмеженою відповідальністю банк «ОСОБА_1 та кредит» прийняло в іпотеку квартиру АДРЕСА_2.
За змістомкредитного договору за № 907-ЧД від 10 липня 2007 року, кредитодавцем є юридична особатовариство з обмеженою відповідальністю Банк ОСОБА_1 та Кредит. Фізичною особою, яка діє від імені ТОВ Банк ОСОБА_1 та Кредит у преамбулі договору зазначена начальник відділення № 5 Обласної полтавської філії Банку ОСОБА_1 та Кредит ТОВ ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності від ОСОБА_7, який в свою чергу діє від імені товариства з обмеженою відповідальністю Банк ОСОБА_1 та Кредит. Разом з тим, в п. 8 кредитного договору реквізити та підписи сторін від імені банку договір підписано від імені ОСОБА_8, начальника відділення № 4, із вказанням реквізитів відділення № 4, проте з прикладенням печатки відділення № 5.
Представник позивача не зміг пояснити вказаних розбіжностей.
За змістом договору поруки № 907-ЧД, він укладений поручителем ОСОБА_3 та банком 03 липня 2007 року, тобто до виникнення обовязку у позичальника згідно кредитного договору № 907-ЧД від 10 липня 2007 року, що суперечить частині 1 статті 553 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 1.1. договору поруки № 907-ЧД від 03.07.2007 поручитель зобовязався відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобовязань за кредитним договором № 907-ЧД від 10.07.2007, укладеним між кредитором та боржником, відповідно до якого боржникові наданий кредит у розмірі 30000,00 гривень зі сплатою 11 % річних. Таким чином, заява банку про наявність солідарного обовязку у поручителя і боржника не підтверджується матеріалами справи, оскільки згідно з умовами договору поруки ОСОБА_3 поручилась за кредит частково, у розмірі 30000,00 гривень.
Суд констатує, що на вимогу суду позивачем не надано оригіналів первинних документів, які б підтверджували факт надання ОСОБА_2 кредитних коштів шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування коштів на рахунок, зазначений в п. 2.2. кредитного договору.
Крім цього, позивачем не надано до суду оригіналів документів, які б підтверджували факт сплати ОСОБА_2 заборгованості по кредитному договору (касових або інших розрахункових первинних документів), які б вказували на виконання позичальником своїх зобовязань по кредитному договору.
В судовому засіданні судом було оглянуто кредитну справу та встановлено, що в ній відсутній оригінал документу про видачу 30000,00 доларів США.
Пояснення представника позивача про знищення відповідних документів через сплив строків їх зберігання суд оцінює критично зважаючи на наступне.
Порядок видачі коштів в готівковій та безготівковій формі регламентовано Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України».
Так, відповідно до пункту 1 глави 1 розділу 3 Інструкції НБУ № 337 зазначено, що до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 6), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 7), заява на видачу готівки (додаток 8), прибутковий касовий ордер (додаток 9), видатковий касовий ордер (додаток 10), грошовий чек (додаток 11), а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі.
Відповідно до п. 3.2 глави 3 розділу IV Інструкції НБУ №337 зазначено, що з каси банку готівка національної валюти видається за такими видатковими документами:
за заявою на видачу готівки фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам переказ без відкриття рахунку (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу) за операціями з клієнтами (видача кредиту тощо).
Відповідно до п. 3.10 глави 3 розділу IV Інструкції НБУ № 337 зазначено, що видача банком (філією, відділенням) готівки іноземної валюти за кредитом в іноземній валюті здійснюється із використанням поточного рахунку клієнта відповідно до укладених між ними договорів.
Згідно з статтею 220 Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженого постановою Національного банку України N 601 від 08.12.2004 документи (статут, кредитний договір, заяви-зобовязання, гарантійні листи, обґрунтування, розрахунки ефективності та окупності витрат, висновки, розпорядження, дозволи, фінансові звіти, статистичні відомості) про видачу й оформлення позик, кредитів, що видані банками юридичним і фізичним особам у національній та іноземних валютах зберігаються у банках України протягом 5 років після погашення позики.
Таким чином, зважаючи, що термін кредиту до 09 липня 2020 року, строк знищення документів про видачу кредиту станом на день розгляду справи згідно з постановою Національного банку України N 601 від 08.12.2004 ще не настав.
Згідно з договором купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 від 09.07.2007 та заяви ОСОБА_9 про отримання коштів вбачається, що грошове зобовязання виражене в гривні, тому посилання представника банку на ці докази як на підтвердження факту отримання кредиту у доларах США суд оцінює критично.
Відповідно до ч. 1ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.
Згідно з частиною першою статті 638 та частиною першою статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
На підставі частини другоїстатті 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.
Згідно зст.1046 Цивільного кодексу Українидоговір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 3ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, оскільки не надано доказів передачі грошових коштів ОСОБА_2
Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову.
Пунктом 1.3. Статуту банку передбачено, що відкрите акціонерне товариство "Банк "ОСОБА_1 та Кредит" створено шляхом перетворення Банку "'ОСОБА_1 та Кредит", товариство з обмеженою відповідальністюувідкрите акціонерне товариство згідно із рішенням Загальних зборів учасників Банку (протокол №3 від 15.12.2006) і рішенням Установчих зборів Банку (протокол .N'1 від 12 квітня 2007 року).
Відповідно до абз. 6 п. 1.3 статуту банку ОСОБА_1 є правонаступником щодо всіх прав та зобовязань відкритого акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_1 та кредит», Банку «ОСОБА_1 та кредит» товариства з обмеженою відповідальністю, комерційного банку «ОСОБА_1 та кредит», комерційного банку «ОСОБА_1 і кредит» та комерційного банку «ОСОБА_1 ділового співробітництва».
За інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.07.2007 р. до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю банк «ОСОБА_1 та кредит» за № 10741120016009118.
Згідноз ст. 1 ч. 1 ЦК України що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майновівідносини(цивільнівідносини),засновані на юридичній рівності,вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Відповідно до ст. 2 ч. 1ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи таюридичні особи.
Згідно зст.80 ч. 1ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільноюправоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Відповідно до ст. 87 ч. 4ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації і що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Частини 1, 2 статті 104 ЦК Українивизначають, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особамправонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою,що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Ст.108 ЦК Українипередбачено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Частини 1, 2, 7 ст. 26 Закону України Про банки і банківську діяльність (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) визначають, що реорганізація банку здійснюється добровільно за рішенням його власників або примусово за рішенням Національного банку України. Перетворення передбачаєзмінуорганізаційно-правовоїформи товариства. Реорганізація може здійснюватися шляхомзлиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. Частина 2 статті 27 Закону України Про банки і банківську діяльністьвизначила, що реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови попереднього дозволу Національного банку України.
Відповідно до ст. 28 Закону України Про банки і банківську діяльність банк вважається реорганізованим з моменту внесення Національним банком України змін до Державного реєстру банків.
Згідно з ч. 1 ст. 3Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осібпідприємців дія цьогоЗаконупоширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.
В пункті 3 Прикінцевих положень Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осібпідприємців зазначено, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набраннячинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до ч. 15 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осібпідприємців перетворення вважається завершеним з моментудержавноїреєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бутиодносторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Враховуючи час та порядок припинення ТОВ Банк ОСОБА_1 та Кредит та державну реєстрацію ВАТ Банк ОСОБА_1 та Кредит, суд вважає, що кредитний договір за № 907-ЧД від 10 липня 2007 року є недійсним, з підстав участі у його укладенні, як сторони по договору, юридичної особи, яка на дату підписання цього договору була вже припинена, а підписання цього договору від імені припиненої юридичної особи її представником за довіреністю, повноваження котрої вважаються припиненими з часу припинення юридичної особи, яка надала цю довіреність, є незаконним.
Відповідно до ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Підстав для застосування позовної давності щодо зустрічних позовних вимог суд не вбачає, оскільки лише з винкненням спору про заборгованість за кредитним договором ОСОБА_2 дізнався про порушення своїх прав та інтересів.
Таким чином, вимоги позивача за зустріним позовом підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 15-16, 80, 92, 95, 108, 203, 215, 237, 242, 244, 548, 626 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 5, 10, 11, 57-60, 212-215, 218 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_1 та кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
     Зустрічний позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_1 та кредит», третя особа приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання договорів недійсними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати недійсним кредитний договір № 907-ЧД від 10.07.2007 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 «ОСОБА_1 та кредит», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Банк «ОСОБА_1 та кредит», та громадянином України ОСОБА_2.
Визнати недійсним договір іпотеки № 907-ЧД від 10.07.2007 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 «ОСОБА_1 та кредит», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Банк «ОСОБА_1 та кредит», та громадянином України ОСОБА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за № 4393.
Визнати недійсним договір поруки № 907-ЧД від 03.07.2007 року, між товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 «ОСОБА_1 та кредит», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Банк «ОСОБА_1 та кредит», та громадянкою України ОСОБА_3.
Виключити з державного реєстру іпотек запис про обтяження належної ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2, зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 та виключити з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження квартири АДРЕСА_2.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий                                   І.О. Мельник

http://reyestr.court.gov.ua/Review/65203741

 

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1046/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : ОСОБА_1  Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «»Банк «Фінанси та кредит» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання договорів недійсними та зобовязання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувало, що 10 липня 2007 року між «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №907-ЧД, згідно п. 2.1 якого банк надає відповідачу в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в розмірі 30 000 дол. США з оплатою по процентній ставці 11 процентів річних, строком до 09 липня 2020 року.

ОСОБА_6 допустив прострочення сплати чергових платежів, у звязку з чим виникла прострочена заборгованість, яка станом на 04.04.2016 року заборгованість за кредитним договором №907-ЧД від 10.07.2007 року за курсом НБУ (1 дол. США = 26,1085 грн.) становить 789 838, 89 грн., з яких: 9 999, 76 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 261 078, 73 грн. сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту; 4 267, 09 дол. США, що еквіваленті по курсу НБУ становить 111 407, 32 грн. сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту; 152, 57 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 3 983, 37 грн.сума строкової заборгованості по відсоткам; 1 780, 19 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 46 478, 09 грн. сума простроченої заборгованості по відсоткам; 303 грн. сума строкової заборгованості по щомісячній комісії; 3 71, 95 грн. сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії; 362 876, 42 грн. пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 03 липня 2007 року між банком та ОСОБА_7 було укладено договір поруки у відповідності до п. 1.1. вказаного договору поручитель зобовязується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобовязань за кредитним договором №907-ЧД від 10.07.2007 року.

На підставі викладеного ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 907-ЧД від 10.07.2007 року в сумі 789 838, 89 грн. та понесені судові витрати.

У свою чергу ОСОБА_6 подав зустрічний позов до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання договорів недійсними та зобовязання вчинити дії, посилаючись на те, що станом на день укладення кредитного договору від 10.07.2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» було припинено, а отже діяло без необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є підставою для визнання кредитного договору № 907-ЧД від 10.07.2007 року недійсним.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 548 ЦК України договір поруки № 907-ЧД від 03.07.2007 року укладений між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_7 та договір іпотеки №907-ЧД від 10.07.2007 року укладений між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6 також повинні бути визнанні недійсними.

Враховуючи викладене ОСОБА_6 просив суд визнати недійсними кредитний договір №907-ЧД від 10.07.2007 року, іпотечний договір №907ЧД від 10.07.2007 року укладені між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6 та договір поруки №907-ЧД від 03.07.2007 року укладений між ОСОБА_7 та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит». Зобовязати приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_8 виключити з державного реєстру іпотек запис про обтяження належної ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 та зняти заборону відчуження цього майна та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис про обтяження.

   Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2017 року в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено та визнано недійсним кредитний договір №907-ЧД від 10.07.2007 року, укладений між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6

Визнано недійсним договір іпотеки №907-ЧД від 10.07.2007 року, укладений між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6, який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за №4393.

Визнано недійсним договір поруки №907-ЧД від 03.07.2007 року, між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_7

Виключено з державного реєстру іпотек запис про обтяження належної ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_2, знято заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 та виключено з єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис про обтяження квартири АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», посилаючись на порушення судом норм матеріальних права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 та задовольнити позовні вимоги банку.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до п.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічні позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що банком не надано належних доказів передачі грошових коштів ОСОБА_6 та враховуючи час та порядок припинення ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та державну реєстрацію ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», суд вважає, що кредитний договір за № 907-ЧД від 10 липня 2007 року є недійсним, з підстав участі у його укладенні, як сторони по договору, юридичної особи, яка на дату підписання цього договору була вже припинена, а підписання цього договору від імені юридичної особи її представником за довіреністю, повноваження котрої вважаються припиненими з часу припинення юридичної особи, яка надала цю довіреність, є незаконним. Крім того, районним судом з посиланням на ч. 2 ст. 548 ЦК України, зазначено, що недійсність основного зобовязання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, а тому і договір поруки укладений між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_7 на забезпечення кредитного договору також є недійсним.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10 липня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №907-ЧД, за умовами якого банк надає, а позичальник отримує кредит у сумі 30 000 дол. США з оплатою за користування кредитом 11 % річних, строком до 09 липня 2020 року (а.с. 7-10).

В забезпечення виконання кредитного зобовязання позичальника перед банком, між товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 907-ЧД від 03 липня 2007 року у відповідності до якого поручитель зобовязується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобовязань за кредитом у розмірі 30 000 грн., зі сплатою 11% річних (а.с. 31-32).

10 липня 2007 року між банком та ОСОБА_6 в забезпечення виконання кредитного договору було укладено договір іпотеки № 907-ЧД, відповідно до якого іпотекодавець передає в заставу (іпотеку) іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_3 (а.с.103-104).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як видно з оспорюваного договору кредитодавцем є ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі керуючого обласним Полтавським філіалом ОСОБА_9, який діє на підставі довіреності, від імені якого на підставі довіреності діє начальник відділення №5 Обласної Полтавської філії ТОВ Банку «Фінанси та Кредит» ОСОБА_10, проте в п. 8 договору (реквізити та підписи сторін) від імені банку договір підписано від імені ОСОБА_11, начальника відділення №4, із вказанням реквізитів відділення № 4, проте з прикладенням печатки відділення №5.

Тобто існують розбіжності в реквізитах банку в преамбулі та в п. 8 вказаного договору.

За змістом договору поруки № 907-ЧД, який був укладений поручителем ОСОБА_7 та банком 03 липня 2007 року, поручитель зобовязався за повне та своєчасне виконання зобовязання, яке на момент укладення даного договору ще не виникло, оскільки кредитний договір №907-ЧД був укладений сторонами лише 10 липня 2007 року. Крім того, в даному договорі поруки ОСОБА_7 поручилась за часткове виконання договору поруки, так як сума кредиту склала 30 000 дол. США, а поручитель поручилась за 30 000 грн.

Банк, обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказав, що станом на 04.04.2016 року ОСОБА_6 має заборгованість за кредитним договором в розмірі 789 838 грн. 89 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.13-28).

Згідно з абз.2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем за первісним позовом не надано оригіналів первинних документів, які б підтверджували факт отримання ОСОБА_6 коштів в розмірі 30 000 дол. США. через касу чи перерахування їх на відповідний поточний рахунок вказаний в п. 2.2. кредитного договору.

При цьому банк зазначив, що строки зберігання документів, що утворюються в діяльності банків України встановлено «Переліком документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України із зазначенням строків зберігання, який затверджено постановою НБУ № 601 від 08.12.2004 року.

Банк вказує, що не може надати суду оригінали документів, якими підтверджується факт отримання ОСОБА_6 кредитних коштів, оскільки п. 322 вказаного Переліку передбачено, що строк зберігання заяв на видачу готівки 3 роки. На підтвердження вказаних доводів апелянтом надано суду акти про виділення та знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню.

Проте, Порядок видачі коштів в готівковій та безготівковій формі регламентовано Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України».

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу 3 Інструкції НБУ №337 зазначено. Що до касових документів, які оформлюються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 6), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 7), заява на видачу готівки (додаток 8), прибутковий касовий ордер (додаток 9), видатковий касовий ордер (додаток 10), грошовий чек (додаток 11), а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі.

Відповідно до п. 3.2 глави 3 розділу IV Інструкції НБУ №337 зазначено, що з каси банку готівка національної валюти видається за такими видатковими документами: за заявою на видачу готівки-фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам переказ без відкриття рахунку (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу) за операціями з клієнтами (видача кредиту тощо).

Відповідно до п. 3.10 глави 3 розділу IV Інструкції НБУ №337 видача банком (філією, відділенням) готівки іноземної валюти за кредитом в іноземній валюті здійснюється із використанням поточного рахунку клієнта відповідно до укладених між ними договорів.

Згідно з статтею 220 Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженого постановою Національного банку України № 601 від 08.12.2004 року документи (статут, кредитний договір, заяви-зобовязання, гарантійні листи, обґрунтування, розрахунки ефективності та окупності витрат, висновки, розпорядження, дозволи, фінансові звіти, статистичні відомості) про видачу й оформлення позик, кредитів, що видані банками юридичним і фізичним особам у національній та іноземних валютах зберігаються у банках України протягом 5 років після погашення позики.

Таким чином, оскільки договір укладений строком до 09 липня 2020 року, тому термін знищення документів про видачу кредиту ще не настав.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою Цивільного кодексу України (ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч. 4 ст. 87 ЦК України) та припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників (ч. 1 ст. 104 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 104 ЦК України особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Статтею 108 ЦК України передбачено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Відповідно до ч. 1, 2, 7 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) реорганізація банку здійснюється добровільно за рішенням його власників або примусово за рішенням Національного банку України. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. Перетворення передбачає зміну організаційно-правової форми товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» дія цього Законупоширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб-підприємців.

В пункті 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»зазначено, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

У відповідності до ч. 15 ст. 37 вказаного Закону перетворення вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті припинення.

Відповідно до Статуту ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінаси та Кредит» створене шляхом перетворення Банку «Фінанси та Кредит», товариство з обмеженою відповідальністю у відкрите акціонерне товариство згідно із рішенням Загальних зборів учасників Банку «Фінанси та Кредит», товариство з обмеженою відповідальністю (протокол №3 від 15 грудня 2006 року) і рішенням Установчих зборів Банку (протокол № 1 від 12 квітня 2007 року).

Як вбачається з інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.07.2007 року до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 «Фінанси та Кредит».

Щодо заяви Банку про застосування строків позовної давності, то колегія суддів виходить з того ОСОБА_6 дізнався про припинення ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.09.2016 року, а тому суд не вбачає підстав для його застосування, оскільки строк передбачений ст. 257 ЦК України не порушений.

Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції врахував усі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку. ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в порушення положень ст.ст. 1060 ЦПК України, не подав належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог в повному обсязі та доказів на підтвердження заперечень проти зустрічного позову.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками районного суду в частині визнання недійсним договору поруки укладеного між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_7, виходячи з наступного.

Так судом вірно зазначено, що у відповідності до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобовязання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобовязання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Однак, ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України). Зокрема, шляхом визнання правочину недійсним (п.2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 3 та ст. 4 ЦПК України кожна особо має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України.

З аналізу наведених норм закону вбачається, що право на позов виникає у разі порушення суб'єктивного права особи.

Особа, яка звертається до суду, відповідно до приписів ст. 60 ЦПК зобов'язана довести, як факт наявності у неї цивільного права так і факт його порушення.

Цивільно-правові зобов'язання відповідно до приписів ст. 11 ЦК України виникають, зокрема з угод, які передбачені актами цивільного законодавства.

Так, звертаючись із зустрічним позовом до суду в частині визнання недійсним договору поруки №907-ЧД від 03.07.2007 року між ОСОБА_7 та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_6 не врахував того, що він не є стороною вказаного договору, а тому його право даним договором не порушено.

Встановлене свідчить про відсутність у ОСОБА_6 права вимоги щодо захисту порушеного права за договором поруки.

За вказаних вище обставин рішення суду в цій частині підлягає скасуванню у звязку з порушенням районним судом норм матеріального та процесуального права та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 209303307309314316317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» - задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2017 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору поруки № 907-ЧД від 03.07.2007 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_7 - скасувати, а в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В решті рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2017 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили одразу після його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів після його проголошення.

Головуючий :

Судді :

http://reyestr.court.gov.ua/Review/68019451

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

Суд удовлетворил встречный иск,исходя из того.что на момент подписания договора поручительства была реестрация ликвидации юридического лица- тов банк «Фінанси та кредит».

Апеляционный суд отменил решение .исходя из того.что договор поручительства не нарушает прав заемщика и он не может подавать иск касательно прав  поручителя.

Мелочи, нет ничего крупней.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

  • 7 months later...

Но это ещё не конец, а только начало... Всё к сожалению отменили и снова новое рассмотрение идёт...

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74550092

Link to comment
Share on other sites

Категорія справи № 

712/6556/16-ц

: не визначено.

Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.06.2018. Оприлюднено: 12.06.2018.

Номер судового провадження: не визначено

Постанова

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа № 712/6556/16-ц

провадження № 61-9267св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач)

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (відповідач за зустрічним позовом),

представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачі: ОСОБА_4 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_5,

представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6,

третя особа за зустрічним позовом - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Міняйло Ірина Петрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси у складі судді Мельник І. О. від 10 березня 2017 року та рішення апеляційного суду Черкаської області в складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Храпка В. Д., Новікова О. М. від 27 липня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 10 липня 2007 року між банком  та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу в тимчасове користування  на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в розмірі 30 000 дол. США з оплатою по процентній ставці 11% річних, строком до 09 липня 2020 року. ОСОБА_4 допустив прострочення сплати чергових платежів, у зв'язку із чим виникла прострочена заборгованість, яка станом на 04 квітня 2014 року  становить 789 838 грн 89 коп. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 03 липня 2007 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалася перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 10 липня 2007 року. На підставі викладеного ПАТ «банк «Фінанси та Кредит» просило суд стягнути  солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 10 липня 2007 року в сумі 789 838 грн 89 коп. та понесені судові витрати.

ОСОБА_4 подав зустрічний позов до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання договорів недійсними та зобов'язання вчинити дії, посилаючись на те, що станом на день укладення кредитного договору від 10 липня 2007 року ТОВ «Банк Фінанси та Кредит» як юридичну особу було припинено, а отже спірний договір кредиту було вчинено відповідачем без необхідного обсягу на те прав, що є підставою для визнання кредитного договору недійсним. Разом із цим, у відповідності до частини другої статті 548 ЦК Українидоговір поруки від 03 липня 2007 року, укладений між ТОВ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5 та договір іпотеки від 10 липня 2007 року укладений між ТОВ «Банк Фінанси та Кредит» та ним також повинні бути визнані недійсними.

Рішенням Соснівського  районного суду м. Черкаси від 10 березня 2017 року у задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено та визнано недійсним кредитний договір  від 10 липня 2007 року, укладений між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та                                  ОСОБА_4 Визнано недійсним договір іпотеки від 10 липня 2007 року, укладений між ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 Визнано недійсним договір поруки від 03 липня 2007 року, укладений між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит». Виключено з державного реєстру іпотек запис про обтяження належної ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1, знято заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 та виключено з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження зазначеної квартири.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічні позовні вимоги виходив із того, що банком не надано належних доказів передачі грошових коштів ОСОБА_4 та враховуючи час та порядок припинення ТОВ «Банк Фінанси та Кредит» та державну реєстрацію                 ВАТ «Банк Фінанси та Кредит», суд вважав, що кредитний договір від 10 липня             2007 року є недійсним, з підстав участі в його укладенні, як сторони по договору, юридичної особи, яка на дату підписання цього договору була вже припинена, а підписання цього договору від імені юридичної особи її представником за довіреністю, повноваження якої вважаються припиненими з часу припинення юридичної особи, яка видала цю довіреність, є незаконними. Крім того, місцевий суд з посиланням на частину другу статті 548 ЦК України, зазначив, що недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, а тому договір поруки, укладений між банком та ОСОБА_5, та договір іпотеки, укладений між банком та позичальником, є недійсними.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 27 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» задоволено частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2017 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору поруки від 03 липня 2007 року, укладеного між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5 скасовано, у задоволенні позову в цій частині відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду в частині задоволення позову про визнання недійсним договору поруки від 03 липня 2007 року, укладеного між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5, та відмовляючи в задоволенні позову в зазначеній частині, виходив із того, що позивач не був стороною цього договору, а тому його право даним договором не порушено. У решті апеляційний суд погодився з мотивами рішення суду першої інстанції, зазначивши, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим.

У грудні 2017 року  уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Фінанси та Кредит» звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2017 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 27 липня 2017 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким в повному обсязі відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та задовольнити позовні вимоги банку.

Рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (статті 400 ЦПК України)

Касаційна скарга мотивована тим, що задовольняючи зустрічний позов                ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору та договорів забезпечення суди неправомірно відмовили в застосуванні строків позовної давності, застосувати які просив банк. Визнання недійсним кредитного договору лише з підстав  невірного зазначення організаційно-правової форми юридичної особи в преамбулі та реквізитах кредитного договору не відповідає нормам  законодавства України та порушує права кредитора. Разом із тим, оскільки зміна найменування з ТОВ на ПАТ не є припиненням юридичної особи і жодних інших обставин, передбачених статтею 248 ЦК України, не виникає, то видана довіреність від імені ТОВ, не припиняється. Також банк вважає, що надав достатньо доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 отримував кредитні кошти. З урахуванням викладеного заявник просив касаційну скаргу задовольнити.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди установили, що 10 липня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надає, а позичальник отримує кредит в сумі 30 000 дол. США з оплатою за користування кредитом 11%, строком до 09 липня 2020 року.

У забезпечення виконання кредитного зобов'язання позичальника перед банком, між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки від 03 липня 2007 року у відповідності до якого поручитель зобовязується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобовязань за кредитом у розмірі 30 000 дол. США, зі сплатою 11% річних.

10 липня 2007 року між банком та ОСОБА_4 у забезпечення виконання умов кредитного договору було укладено договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець передав в заставу (іпотеку) іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1.

Банк обгрунтовуючи свої вимоги вказав, що станом на 04 квітня 2016 року ОСОБА_4 має заборгованість за кредитним договором в розмірі 789 838 грн 89 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті   1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Види забезпечення виконання зобов'язання визначені у статті 546 ЦК України, відповідно до якої  виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком8.  

Суди відмовили в позові банку про стягнення з відповідача кредитної заборгованості з тих підстав, що банк не довів видачу позичальнику кредитних коштів та те, що укладений договір між сторонами є недійсним з тих підстав, що фінансова установа на час укладення спірного договору була припинена та не мала відповідних повноважень на вчинення вказаного договору.

Так, звертаючись до суду з позовом про визнання кредитного договору та договорів, які були укладені на забезпечення виконання цього договору,               ОСОБА_4 зазначив про те, що спірний договір було укладено із фінансовою установою, повноваження якої на час укладення спірного договору було припинено, отже банк не мав необхідного обсягу повноважень на укладення з ним кредитного кредитного договору, у звязку із чим вказаний правочин є недійсним, відтак є недійсними і похідні договори іпотеки та поруки.

За загальним правилом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою та третьою, пятою та шостою статті                  203 цього Кодексу, в силу яких особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а сам зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суди вважали, що недійсність кредитного договору підтверджується вказівкою в преамбулі та реквізитах договору організаційно-правової форми юридичної особи, яка за відомостями з ЄДРПОУ вже була припинена.

Згідно зі статтею 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву.

Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності.

Відповідно до частини шостої статті 1 Закону України «Про акціонерні товариства» особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, що провадять діяльність на ринках фінансових послуг, визначаються законами, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності. У разі суперечності норм цього Закону з нормами законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, норми законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, мають перевагу.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства» повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне товариство).

Товариство може мати скорочене найменування українською мовою, повне та скорочене найменування іноземною мовою (мовами).

Словосполучення &qu=';акціонерне товариство&quil; та похідні від нього у своєму найменуванні можуть використовувати лише юридичні особи, які зареєстрували в установленому порядку випуск власних акцій та функціонують відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, та юридичні особи - корпоративні інвестиційні фонди, які створені та функціонують відповідно до законодавства, що регулює діяльність у сфері спільного інвестування.

Згідно статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам, - є реорганізацією банку.

При цьому як реорганізація так і ліквідація банку передбачає погодження цих процедур Національним банком України (статті 28, 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Водночас з огляду на зміст визначення терміну «реорганізація банку», що наводиться в зазначеному спеціальному Законі, тільки заходи з реорганізації передбачають правонаступництво. При ліквідації банківської установи, правонаступництво згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність», - відсутнє.

Окрім цього згідно частин першої, другої та третьої 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність» реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. Вказаний перелік є вичерпним. При цьому у разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.

З огляду на вищенаведені приписи відповідних спеціальних нормативно-правових актів, що регламентують правовідносини у сфері діяльності банків та фінансових установ, матеріали справи не містять, а позивач не надав доказів, які б вказували на неправомірність дій банку при укладенні спірного правочину

Отже, визнання спірного кредитного договору недійсним лише з підстав невірного зазначення організаційно-правової форми юридичної особи в преамбулі та реквізитах кредитного договору не відповідає нормам законодавства України та суттєво порушує права кредитора.

Відтак, висновки судів про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, який укладений на забезпечення виконання кредитного договору із зазначених підстав не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Таким чином, оскільки зміна найменування позивача не є припиненням юридичної особи, то у судів попередніх інстанцій не було жодних підстав, передбачених статтею 248 ЦК України, вважати, що довіреність видана від фінансової установи на імя представника, який підписав спірний правочин є припиненою.

Також неможна погодитись з висновками судів про недоведеність банком видачі готівки позичальнику з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, позичальник сплачував періодичні платежі за оспорюваним договором, тобто визнав борг, а також укладення договору іпотеки іпотекодавцем, який не є відмінним від боржника свідчить про наявність зобовязань за основним договором.

Відтак передчасними є висновки судів про відсутність підстав для стягнення кредитної заборгованості з відповідачів у солідарному порядку.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та норма матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені, оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи у відповідній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Рішення Соснівського  районного суду м. Черкаси від 10 березня 2017 року, в частині, що не скасована апеляційним судом, та рішення апеляційного суду Черкаської області від 27 липня 2017 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані судові рішення законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко   В. М. Коротун   В. І. Крат   В. П. Курило

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...