Постановление ВС-КГС о порядке приватизации и согласования для этого границ земельных участков

[ANTIRAID]

Державний герб України

Постанова
Іменем України

28 березня 2018 року

м. Київ

справа № 681/1039/15-ц
провадження № 61-4200св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі: ОСОБА_4, Понінківська селищна рада Полонського району Хмельницької області, відділ Держгеокадастру у Полонському районі, Реєстраційна служба Полонського районного управління юстиції,

треті особи: Полонський районний відділ Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», товариство з обмеженою відповідальністю «Кайлас-К»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2016 року в складі судді Горщара А. Г. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 16 серпня 2016 року в складі суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, Понінківської селищної ради Полонського району Хмельницької області, відділу Держгеокадастру у Полонському районі, Реєстраційної служби Полонського районного управління юстиції про визнання недійсним і скасування рішення ради, рішення державного реєстратора, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником будинковолодіння на АДРЕСА_1, який успадкувала після смерті батька ОСОБА_6

Наказом Шепетівського держлісгоспу від 13 травня 1976 року № 48 батьку позивача була виділена земельна ділянка площею 0,12 га.

Рішенням сесії Понінківської селищної ради від 27 травня 2013 року № 4 позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з метою передачі в приватну власність вказаної земельної ділянки.

Виготовлення технічної документації із землеустрою здійснював Полонський районний відділ Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», з яким 23 липня 2013 року був укладений договір.

Рішенням від 6 квітня 2015 року відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв'язку з накладенням частини земельної ділянки на сусідню земельну ділянку.

У подальшому позивач дізналася, що ОСОБА_4 під час приватизації суміжної земельної ділянки на АДРЕСА_2 захопила частину її земельної ділянки.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила визнати незаконними та скасувати: рішення Понінківської селищної ради Хмельницької області від 27 травня 2013 року № 4-5, яким затверджено для ОСОБА_4 технічну документацію та передано у власність земельну ділянку площею 0,15 га, що розташована в АДРЕСА_2 Полонського району Хмельницької області за цільовим призначенням будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Полонського районного управління юстиції про державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку від 5 липня 2013 року № 3695604; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 5 липня 2013 року № НОМЕР_1, видане вказаним державним реєстратором для ОСОБА_4 на цю ж земельну ділянку; державну реєстрацію згаданої земельної ділянки, проведену 17 травня 2013 року державним кадастровим реєстратором відділу Держземагентства у Полонському районі Хмельницької області.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсними та скасовано: рішення Понінківської селищної ради Полонського району Хмельницької області від 27 травня 2013 року № 4-5 в частині затвердження для ОСОБА_4 технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та передачу у власність земельної ділянки площею 0,15 га, яка розташована в АДРЕСА_2 за цільовим призначенням будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; рішення державного реєстратора реєстраційної служби Полонського районного управління юстиції ОСОБА_7 про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку від 5 липня 2013 року № 3695604; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 5 липня 2013 року № НОМЕР_1, видане державним реєстратором для ОСОБА_4 на цю ж земельну ділянку; державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,15 га, яка розташована в АДРЕСА_2 за цільовим призначенням будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд проведену 17 травня 2013 року державним кадастровим реєстратором відділу Держземагентства у Полонському районі Хмельницької області.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати з відповідачів Понінківської селищної ради Полонського району Хмельницької області, ОСОБА_4 по 487 грн 20 коп. судового збору та по 500 грн оплати правової допомоги.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сесія селищної ради, приймаючи 27 травня 2013 року рішення № 4-5 щодо затвердження технічної документації із землеустрою та передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,15 га, тобто більшою площею, ніж числиться за даними земельно-шнурової книги, не звернула уваги на те, що збільшення площі земельної ділянки відбулось за рахунок включення до її складу частини суміжної земельної ділянки, що призвело до порушення прав позивача. Тому є підстави для скасування зазначеного рішення органу місцевого самоврядування і, відповідно, рішень і документів інших органів, виданих на підставі цього рішення сесії селищної ради.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 16 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та надав їм належну правову оцінку.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить ухвалені в справі рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, а також не взято до уваги, що позивач порушила будівельні норми та правила, та того, що земельна ділянка ОСОБА_4 збільшилася за рахунок земель іншого суміжного землекористувача.

У грудні 2016 року ОСОБА_3 подано заперечення на касаційну скаргу, вказуючи, що судові рішення є законними і обґрунтованими, висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, підстав для їх скасування немає.

У грудні 2016 року Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» в особі Хмельницької регіональної філії подано заперечення на касаційну скаргу, вказуючи, що судові рішення є законними і обґрунтованими, висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, підстав для їх скасування немає.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

23 січня 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України (2001 року) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об'єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Нормами частини другої статті 6, частини першої статті 22, частини першої статті 23 ЗК України (1991 року) передбачалося набуття громадянами права власності на земельні ділянки у разі одержання їх у спадщину та виникнення права власності після встановлення меж земельної ділянки в натурі і одержання державного акта про право власності на землю.

Аналогічними за змістом нормами статті 81 ЗК України також передбачено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, приватизації, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, прийняття спадщини.

На відміну від норми статті 30 ЗК України 1991 року, яка в імперативній формі передбачала автоматичний перехід права власності на земельну ділянку в разі переходу права власності на будівлю і споруду, частина перша статті 120 ЗК України 2001 року визначила, що при переході права власності на будівлю і споруду до набувача нерухомого майна право власності на земельну ділянку, на якій розташовані будівля або споруда, може переходити на підставі цивільно-правових угод між власниками земельної ділянки і набувачем будівель або споруд (договори купівлі-продажу, дарування, міни тощо).

Перехід права користування земельною ділянкою при переході права власності на будівлю або споруду, які розташовані на ній, також визначається на підставі договору (частина друга статті 120 ЗК України).

Судом установлено, що 9 листопада 2006 року ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу придбала у ОСОБА_8 житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_2 Полонського району Хмельницької області, який розташований на земельній ділянці площею 1400 кв. м.

За даними земельно-шнурової книги по Понінківській селищній раді Полонського району Хмельницької області, за вказаним домоволодінням рахувалась земельна ділянка також площею 0,14 га.

ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 листопада 1999 року та договору дарування 1/2 частини житлового будинку від 24 березня 2003 року належить житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1.

За даними земельно-шнурової книги по Понінківській селищній раді Полонського району Хмельницької області, за вказаним домоволодінням рахується земельна ділянка площею 0,12 га, яка була надана в користування колишньому власнику жилого будинку ОСОБА_6 на підставі наказу № 48 по Шепетівському лісгоспзагу Хмельницького облуправління лісгоспзага від 13 травня 1976 року під будівництво житлового будинку.

Указані земельні ділянки сторін мають спільну межу.

1 березня 2013 року рішенням Понінківської селищної ради Полонського району Хмельницької області№ 6 ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що в смт Понінка на вул. Щорса 10, Полонського району Хмельницької області площею 0,14 га.

8 квітня 2013 року ОСОБА_4 звернулася із заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Кайлас-К» (далі - ТОВ «Кайлас-К») про виготовлення технічної документації із землеустрою на вказану земельну ділянку, зазначивши її площу 0,15 га. Представниками товариства складено акт встановлення (відновлення) і погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також акт передачі-приймання межових знаків на зберігання замовнику. Під час їх складання були присутні суміжні землекористувачі, зокрема ОСОБА_9, яка претензій при погодженні меж земельної ділянки, а також до існуючих меж після їх встановлення не заявила.

Представники ТОВ «Кайлас-К» виготовили кадастровий план земельної ділянки та відомість про обчислення її площі, яка склала 0,15 га, а 17 травня 2013 року державний кадастровий реєстратор відділу Держземагентства у Полонському районі Хмельницької області зареєстрував спірну земельну ділянку з присвоєнням для неї кадастрового номера.

27 травня 2013 року Понінківська селищна рада Полонського району Хмельницької областіприйняла рішення № 4-5, яким затвердила технічну документацію із землеустрою ОСОБА_4 і передала їй у власність зазначену земельну ділянку площею 0,15 га.

5 липня 2013 року державний реєстратор Реєстраційної служби Полонського районного управління юстиції прийняв рішення № 3695604 про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку та видав ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 на цю ж земельну ділянку.

27 травня 2013 року рішенням Понінківської селищної ради Полонського району Хмельницької області № 4 надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в АДРЕСА_1, Полонського району Хмельницької області площею 0,12 га.

23 липня 2013 року позивач подала до відділу державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» заяву про розробку технічної документації із землеустрою на вказану земельну ділянку.

Під час складання технічної документації з'ясувалось, що можливості передати у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,12 га не має, оскільки в межах площі цієї земельної ділянки знаходиться частина приватизованої ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0166 га, у зв'язку з чим державний кадастровий реєстратор 6 квітня 2015 року прийняв рішення про відмову у реєстрації земельної ділянки, яку бажає приватизувати позивач.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою, а також повноваження органів виконавчої влади у частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачені у статтях 186, 186-1 ЗК України.

Статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

На виконання вказаної статті наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (далі - Інструкція), пунктом 3.12 якої передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Видається, що погодження полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним.

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачі. Не надання позивачем своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Встановивши, що позивач не була повідомлена про визначення суміжних меж земельної ділянки ОСОБА_4, а також те, що з кадастрового плану вбачається, що конфігурація спірної земельної ділянки, її конкретні розміри між поворотними точками та загальна площа є різними та при приватизації ОСОБА_4 земельної ділянки нею частково приватизована земельна ділянка позивача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що виготовлення ОСОБА_4 матеріалів технічної документації із землеустрою, зокрема встановлення меж земельної ділянки на місцевості, закріплення їх межовими знаками була проведена із порушеннями вимог Інструкції, а саме: у відсутності позивача, як суміжного землекористувача, без урахування об'єктивних даних про дійсний розмір та конфігурацію земельної ділянки, яка підлягала приватизації.

Понінківська селищна рада Хмельницької області, приймаючи рішення від 27 травня 2013 року № 4-5 щодо затвердження ОСОБА_4 технічної документації із землеустрою на спірну земельну ділянку, та передачу її у власність за площею 0,15 га, не звернула уваги на те, що така технічна документація складена із вказаними вище порушеннями Інструкції, а документи про розмір земельної ділянки, зокрема дані земельно-шнурової книги, свідчили, що у законному користуванні ОСОБА_4 перебувала земельна ділянка площею 0,14 га, та що передача їй у власність земельної ділянки площею 0,15 га відбулась за рахунок включення до її складу частини земельної ділянки, якою користується ОСОБА_3, що призвело до порушення прав позивача.

Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі (пункт 112 Порядку).

Враховуючи, що виготовлення ТОВ «Кайлас-К» технічної документації із землеустрою ОСОБА_4 проведено з вказаними вище порушеннями вимог Інструкції, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали недійсним державну реєстрацію спірної земельної ділянки, проведену 17 травня 2013 року державним кадастровим реєстратором відділу Держземагентства у Полонському районі Хмельницької області. Оскільки рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Полонського районного управління юстиції про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку та видача ним свідоцтва про право власності на нерухоме майно були здійснені на підставі рішення Понінківської селищної ради Полонського району Хмельницької області від 27 травня 2013 року № 4-5, та даних державного кадастрового реєстратора державної реєстрації земельної ділянки із присвоєнням їй кадастрового номера, зазначене рішення державного реєстратора і видане ним свідоцтво про право власності на спірну земельну ділянку також є незаконними.

Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованої відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів, зокрема плану винесення меж в натурі земельної ділянки, яка була виділена у 1976 році батьку позивача, не знайшли свого підтвердження, оскільки Понінківська селищна рада Хмельницької області листом від 9 серпня 2016 року № 910 повідомила, що документ у підтвердження визначення межі в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 012 га на АДРЕСА_1 Полонського району Хмельницької області на ОСОБА_6 1976 року відсутній.

Доводи скарги щодо порушення позивачем будівельних норм та правила, а також про те, що земельна ділянка ОСОБА_4 збільшилася за рахунок земель іншого суміжного землекористувача, матеріалами справи не підтверджені.

При вирішенні цієї справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 16 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді: А. О. Лесько С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська С. П. Штелик

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73156897

[ANTIRAID]

В этом решении ВС-КГС сделал довольно важный вывод о том, что закрепление межевыми знаками границ земельного участка в натуре (на местности) может осуществляться при отсутствии владельцев (пользователей) смежных земельных участков в случае их неявки, если они были надлежащим образом уведомлены о времени проведения вышеупомянутых работ, о чем отмечается в акте приема-передачи межевых знаков на хранение.

Согласования границ является исключительно вспомогательной стадией в процедуре приватизации земельного участка, направленной на то, чтобы избежать необязательных технических ошибок. При этом статья 198 ЗК Украины лишь указывает, что составной кадастровых съемок является «согласование границ земельного участка со смежными собственниками и землепользователями». Из этого вовсе не следует, что в случае отказа смежного землевладельца или землепользователя от подписания соответствующего документа - акта согласования границ - следует считать, что согласование границ не произошло. Представляется, что согласование состоит в том, чтобы смежников было предложено подписать соответствующий акт. Если он отказывается это делать, орган, уполномоченный решать вопрос о приватизации участка по сути, должен исходить не из самого факта отказа от подписания акта, а из мотивов отказа (если они озвучены). Если такими мотивами являются исключительно неприязненные отношения - правового значения они не имеют. В случае возникновения спора само по себе отсутствие согласования границ не является основанием для того, чтобы считать принято решение о приватизации незаконным.

Подписание акта согласования границ самостоятельного значения не имеет, оно не приводит к возникновению, изменению или прекращению прав на земельный участок, как и любых других прав в процедуре приватизации. Несогласия границ земельного участка со смежными собственниками и землепользователями не может служить основанием для отказа соответствующего местного совета в утверждении технической документации, при условии правомерных действий каждого из землепользователей. Не предоставление истцом своего согласия на согласование границ земельного участка смежного землепользователя не может быть препятствием для рассмотрения местным советом вопроса о передаче земельного участка в собственность ответчику при изготовлении соответствующей технической документации.