Постановление ВС-КГС об отсутствии оснований для отчисления студента приступившего к обучению в случае дальнейшего выяснения недостоверности результатов ВНО

[ANTIRAID]

Державний герб України

Постанова
Іменем України

05 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 760/14405/16-ц
провадження № 61-1350св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»,

озглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року у складі судді: Лазаренко В. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року у складі суддів: Українець Л. Д., Шебуєвої В. А., Оніщука М. І.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (далі - НТУУ «КПІ», ВНЗ) про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом визнання незаконним та скасування наказу ректора про відрахування з університету та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 вересня 2015 року його на підставі наказу ректора НТУУ «КПІ» Згуровського М. З. від 17 серпня 2015 № 1849-с зараховано студентом 1-го курсу за кошти фізичних, юридичних осіб факультету інформатики та обчислювальної техніки НТУУ «КПІ» за денною формою навчання та напрямом підготовки 6.050103 - програмна інженерія. 17 серпня 2015 між ним та НТУУ «КПІ» був укладений договір № 41, предметом якого є надання НТУУ «КПІ» для позивача за його кошти освітньої послуги на рівні державних стандартів з метою отримання першого рівня вищої освіти за ступенем бакалавр за спеціальністю 6.050103 - програмна інженерія. Він своєчасно оплачував вартість навчання, про що свідчать банківські документи, не порушував інші умови договору, виконував навчальний план НТУУ «КПІ», не мав академічної заборгованості. Відповідно до наказу НТУУ «КПІ» від 04 липня 2016 року №2287-с, за результатами літньої екзаменаційної сесії 2015/2016 навчального року його переведено з першого на другий курс як такого, що пройшов реєстрацію згідно розпорядження №31 від 05 липня 2016 року.

22 липня 2016 ректором НТУУ «КПІ» Згуровським М. З. видано наказ № 2512с, відповідно до якого пункт 8 наказу від 17 серпня 2015 року №1849-с «Про зарахування» щодо його зарахування анульовано, та відраховано його з НТУУ «КПІ», у зв'язку з поданням недостовірних даних про проходження зовнішнього незалежного оцінювання. Підставою винесення даного наказу став лист Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ) від 14 липня 2016 року №21/2-18310-15 про нібито недостовірність інформації, наданої ним при вступі до НТУУ «КПІ» стосовно оцінки, отриманої за результатами зовнішнього незалежного оцінювання (далі - ЗНО) з фізики. Такі дані здобуті органом досудового розслідування у рамках кримінального провадження №42015000000001181, за фактами несанкціонованої зміни інформації про результати зовнішнього незалежного оцінювання службовими особами Українського центру оцінювання якості освіти (далі - УЦОЯО).

Позивач вважав наказ ректора НТУУ «КПІ» від 22 липня 2016 року №2512с таким, що виданий усупереч вимог чинного законодавства, оскільки лист ГПУ від 14 липня 2016 року №21/2-18310-15 та додатки до нього не містять достовірних відомостей, які підтверджують, що інформація, подана ним до ВНЗ, була недостовірною. Інших порушень вимог законодавства, які дають підстави для його виключення з ВНЗ, він не допускав.

Крім того, не існує підстав для анулювання результатів його ЗНО, передбачених пунктом 57 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти, затвердженого Постановою КМ України від 25 серпня 2004 №1095 (далі - Порядок проведення зовнішнього незалежного оцінювання). Відомостей про анулювання у передбаченому законом порядку результатів його ЗНО немає. Рішення про його відрахування було прийнято без погодження з органом студентського самоврядування ВНЗ.

Вказував, що його виключення з ВНЗ по суті є юридичною відповідальністю за ніби то неправдиві відомості, зазначені у виданому йому сертифікаті ЗНО. Відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи носить індивідуальний характер. Це означає можливість покладення на особу відповідальності тільки за дії, вчинені нею самою, чи за бездіяльність, допущену нею самою, а також відповідальність за дії інших осіб, але у випадках, прямо встановлених законом. Він та його родичі не є підозрюваними, обвинуваченими чи підсудними у цьому кримінальному провадженні. Тому він не може нести юридичної відповідальності за дії службових осіб УЦОЯО та невстановлених слідством осіб.

Позивач просив суд: 1) відновити становище, яке існувало до порушення прав, шляхом визнання незаконними та скасування наказу ректора НТУУ «КПІ» від 22 липня 2016 року №2512с Згуровського М. З., про анулювання пункту 8 наказу ректора НТУУ «КПІ» від 17 серпня 2015 року № 1849-с «Про зарахування» щодо зарахування громадянина ОСОБА_4 студентом 1-го курсу за кошти фізичних, юридичних осіб факультету інформатики та обчислювальної техніки за денною формою навчання та напрямом підготовки 6.050103 - програмна інженерія вказаного вищого навчального закладу та відрахування громадянина ОСОБА_4 з університету у зв'язку з поданням недостовірних даних про проходження ЗНО; 2) зобов'язати НТУУ «КПІ» допустити ОСОБА_4 до подальшого навчання за кошти фізичних, юридичних осіб факультету інформатики та обчислювальної техніки за денною формою навчання та напрямом підготовки 6.050103 на другому та всіх послідуючих курсах ВНЗ.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ректора НТУУ «КПІ» від 22 липня 2016 року № 2512с про анулювання пункту 8 наказу ректора НТУУ «КПІ» від 17 серпня 2015 року № 1849-с «Про зарахування» щодо зарахування ОСОБА_4 студентом 1 -го курсу за кошти фізичних, юридичних осіб факультету інформатики та обчислювальної техніки за денною формою навчання та напрямом підготовки 6.050103 - «програмна інженерія» та відрахування з університету ОСОБА_4 у зв'язку з поданням недостовірних даних про проходження ЗНО.

Зобов'язано НТУУ «КПІ» допустити ОСОБА_4 до подальшого навчання за договором за рахунок коштів фізичних осіб на 2-му курсі факультету інформатики та обчислювальної техніки за денною формою навчання та напрямом підготовки 6.050103 - «програмна інженерія». У задоволенні інших вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 27 березня 2017 року скасовано рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 27 березня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року залишено без змін.

Ухвала мотивована тим, що повноваження на анулювання наказу про зарахування існують виключно під час вступу особи до навчального закладу та виключно у випадку, коли здобувач фактично не приступив до навчання, а право на відрахування у навчального закладу виникає лише у випадку встановлення умисної протиправної поведінки вступника, що полягала у свідомому поданні ним недостовірних даних про проходження ЗНО. Відомості про анулювання результатів ЗНО позивача відсутні, що свідчить про чинність сертифікату ЗНО й обов'язковість для врахування закладом освіти, апеляційний суд погодився із судом першої інстанції про визнання незаконним та скасування наказу ректора НТУУ «КПІ» від 22 липня 2016 року № 2512с та зобов'язання допустити ОСОБА_4 до подальшого навчання.

20 грудня 2017 року заступник прокурора м. Києва звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року, у якій просить оскаржені рішення скасувати і прийняти нове про відмову у задоволені позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що у статті 46 Закону України «Про вищу освіту» передбачено як підставу відрахування здобувача вищої освіти «інші випадки, передбачені законом». Ця норма є бланкетною і відсилає до Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів України в 2015 році, затверджених наказом МОН України від 15 жовтня 2014 року № 1172 (далі - Умови). Підстави для відрахування, передбачені пунктом 12 розділу VI та пунктом 5 розділу XXІ Умов, застосовуються незалежно від часу їх виявлення і можливі як відмова в участі у конкурсному відборі та зарахуванні на навчання, так і анулювання наказу про зарахування студента.

Заступник прокурора м. Києва вказує, що підставою для відрахування студента був не інформаційний лист ГПУ, а письмове підтвердження технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - Єдина база) та директора УЦОЯО про внесення змін до результатів зовнішнього незалежного оцінювання позивача, яке є достатнім доказом, що підтверджує наявність підстав для відрахування студента. Сертифікат ЗНО втратив чинність 31 грудня 2015 року, а тому не має підстав для його анулювання.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/14405/16-ц.

16 лютого 2018 року ОСОБА_4, через свого представника адвоката ОСОБА_6, надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін. Відзив мотивовано тим, що повноваження на анулювання наказу про зарахування існують виключно під час вступу особи до ВНЗ, а пункт 12 розділу VI Умов регулює питання щодо перевірки приймальною комісією тільки під час подання документів для участі у конкурсному відборі, тобто до моменту коли особа не приступила до навчання. Підстави для відрахування здобувача освіти мають бути передбачені законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом.

У лютому 2018 року НТУУ «КПІ», через свого представника Бежевець А. М., надало письмові пояснення щодо підтримки касаційної скарги, в яких просить касаційну скаргу задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Судами встановлено, що 01 вересня 2015 ОСОБА_4 на підставі наказу ректора НТУУ «КПІ» Згуровського М. З. від 17 серпня 2015 № 1849-с зараховано студентом 1-го курсу за кошти фізичних, юридичних осіб факультету інформатики та обчислювальної техніки НТУУ «КПІ» за денною формою навчання та напрямом підготовки 6.050103 - програмна інженерія. 17 серпня 2015 року між ОСОБА_4 та НТУУ «КПІ» укладений договір № 41, предметом якого є надання НТУУ «КПІ» для позивача за його кошти освітньої послуги на рівні державних стандартів з метою отримання першого рівня вищої освіти за ступенем бакалавр за спеціальністю 6.050103 програмна інженерія. Позивач своєчасно оплачував вартість навчання, не порушував інші умови договору, виконував навчальний план НТУУ «КПІ», не мав академічної заборгованості, про що свідчать банківські документи та не оспорюється відповідачем. Відповідно до наказу ректора НТУУ «КПІ» від 04 липня 2016 року № 2287-с, за результатами літньої екзаменаційної сесії 2015/2016 навчального року ОСОБА_4 переведено з першого на другий курс як такого, що пройшов реєстрацію згідно розпорядження № 31 від 5 липня 2016 року.

22 липня 2016 року ректором НТУУ «КПІ» Згуровським М. З. видано наказ №2512с, відповідно до якого пункт 8 наказу від 17 серпня 2015 року №1849-с «Про зарахування» щодо зарахування ОСОБА_4 анульовано, та відраховано ОСОБА_4 з НТУУ «КПІ», у зв'язку з поданням недостовірних даних про проходження зовнішнього незалежного оцінювання. Підставою для видачі наказу № 2512-с від 22 липня 2016 року став лист Генеральної прокуратури України від 14 липня 2016 року №21/2-18310-15 та письмове підтвердження директора УЦОЯО, а нормативно-правовою підставою Закон України «Про вищу освіту» та Умови, про що зазначено в преамбулі наказу.

Згідно листа ГПУ від 14 липня 2016 року №21/2-18310-15 у кримінальному провадженні №42015000000001181 отримано письмові підтвердження директора Українського центру оцінювання якості освіти про недостовірність інформації, поданої у 2015 році ОСОБА_4 для зарахування на навчання до НТУУ «КПІ».

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про вищу освіту» підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: 1) завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; 2) власне бажання; 3) переведення до іншого навчального закладу; 4) невиконання навчального плану; 5) порушення умов договору (контракту), укладеного між вищим навчальним закладом та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; 6) інші випадки, передбачені законом.

Згідно пункту 14 Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 15 липня 1996 року N 245, студент може бути відрахований з вищого закладу освіти: за власним бажанням; у зв'язку з переведенням до іншого вищого закладу освіти; за станом здоров'я на підставі висновку ЛКК; за академічну неуспішність; за порушення навчальної дисципліни і правил внутрішнього розпорядку вищого закладу освіти.

Відповідно до пункту 12 розділу VI Умов приймальна комісія здійснює перевірку достовірності даних, поданих вступником для участі у конкурсному відборі, за допомогою Єдиної бази. Письмове підтвердження адміністратора (розпорядника) Єдиної бази або директора УЦОЯО про недостовірність інформації, поданої вступником до вищого навчального закладу, є підставою для відмови в участі у конкурсному відборі та зарахуванні на навчання (анулювання наказу про зарахування). Приймальна комісія здійснює перевірку середнього бала документа про освіту (обчислює в разі відсутності), затверджує її своїм рішенням і вносить інформацію про середній бал документа про освіту до Єдиної бази.

У пункті 5 розділу XXІ Умов передбачено, що подання вступником недостовірних персональних даних, недостовірних відомостей про наявність права на зарахування поза конкурсом, права на першочергове зарахування, права на зарахування за співбесідою, про здобуту раніше освіту, про участь олімпіадах та конкурсах-захистах Малої академії наук України, про проходження зовнішнього незалежного оцінювання є підставою для відрахування студента.

Колегія суддів погоджується із висновками судів, що повноваження на анулювання наказу про зарахування існують виключно під час вступу особи до навчального закладу, а сам пункт 12 розділу VI Умов на який міститься посилання у листі ГПУ регулює питання щодо перевірки прийомною комісією тільки під час подання документів для участі у конкурсному відборі, тобто фактично до того моменту, поки особа не приступила до навчання, тоді як позивача було відраховано після переведення на другий курс.

Також правильним є висновок, що право на відрахування у навчального закладу на підставі пункту 5 розділу XХI Умов виникає лише у випадку встановлення умисної протиправної поведінки вступника, що полягала у свідомому поданні ним недостовірних даних про проходження ЗНО.

Аналіз пункту 5 розділу XХI Умов дає можливість зробити висновок про те, що рішення приймальної комісії про зарахування вступника може бути скасоване у разі виявлення порушень законодавства з боку вступника, а саме подання недостовірних персональних даних та встановлення його умислу на використання такої недостовірної інформації. Позивачем при подачі документів для вступу до вищого навчального закладу було подано відомості про результати ЗНО, які відповідали даним, що містилися в Єдиній базі, а подані ним відомості були об'єктом перевірки приймальної комісії ВНЗ, якою жодних порушень виявлено не було.

Відповідачем не спростовано, що рішення комісії про внесення змін до результатів ЗНО позивача не приймалося і такі зміни не здійснювалися, результати ЗНО стосовно позивача не анулювалися. Відповідно виданий позивачу сертифікат № 0293303 є чинним.

Посилання на те, що судом не було враховане письмове підтвердження директора Українського центру оцінювання якості освіти про недостовірність інформації, поданої позивачем для участі у конкурсному відборі, є безпідставним, оскільки таке письмове підтвердження не надавалося до приймальної комісії під час перевірки нею достовірності даних, поданих вступником.

Безпідставним є також посилання заступника прокурора на те, що у цій справі підставою для відрахування є «інші випадки, передбачені законом» (пункт 6 частини першої статті 46 Закону України «Про вищу освіту»), адже, будь-який інший випадок, покладений в основу наказу про відрахування студента, має бути передбачений саме законом. Згідно пункту 6 статті 92 Конституції України засади регулювання освіти визначаються виключно законами України.

Повноваження на анулювання наказу про зарахування існують виключно під час вступу особи до навчального закладу та виключно у випадку, коли здобувач фактично не приступив до навчання, а право на відрахування у навчального закладу виникає лише у випадку встановлення умисної протиправної поведінки вступника, що полягала у свідомому поданні ним недостовірних даних про проходження ЗНО, та встановивши, що відомості про анулювання результатів ЗНО ОСОБА_4 відсутні, що свідчить про чинність сертифікату ЗНО й обов'язковість для врахування закладом освіти, тому колегія суддів погоджується з висновками судів про визнання незаконним та скасування наказу ректора НТУУ «КПІ» від 22 липня 2016 року № 2512с та зобов'язання допустити ОСОБА_4 до подальшого навчання.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча перше речення статті 2 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передусім закріплює доступ до початкового і середньої освіти, не існує непереборного поділу між вищою освітою та іншими рівнями освіти. Хоча дана стаття не покладає на держави-учасниці зобов'язання по створенню інститутів вищої освіти, будь-яка держава, що створює їх, зобов'язана забезпечити ефективне право на доступ до таких інститутів (Leyla Sahin v. Turkey, № 44774/98, § 136, 137, ЄСПЛ, від 10 листопада 2005 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Оскільки оскаржені судові рішення залишені без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат
Н.О. Антоненко
В.І. Журавель
 
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73219582

[ANTIRAID]

ВС-КГС согласился с выводами судов низших инстанций удовлетворивших иск о незаконности отчисления студента. Суд пришел к выводу, что полномочия на аннулирование приказа о зачислении существуют исключительно при поступлении лица в учебное заведение и только в случае, когда соискатель фактически не приступил к обучению, а право на отчисление у учебного заведения возникает только в случае установления умышленной противоправного поведения поступающего, которая заключалась в сознательном представлении им недостоверных данных о прохождении ВНО.

При этом установив, что сведения об аннулировании результатов ВНО истца отсутствуют, что свидетельствует о действительности сертификата ВНО и обязательности для учета заведением образования, поэтому правомерно признание незаконным и отмена приказа ректора и обязательства допустить истца к дальнейшему обучению.