Постановление БП-ВС об отсутствии административной юрисдикции споров с ФГВФЛ при рассмотрении дел о зачете средств в погашение долга ликвидируемым банком по договору переуступки

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа N 755/1700/16-ц
Провадження N 14-89цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н.П.,
суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 березня 2016 року (суддя Астахова О.О.) та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року (судді Корчевний Г.В., Лапчевська О.Ф., Слободянюк С.В.) в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - ОСОБА_5, про зарахування грошових коштів на погашення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум"), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором.

У судовому засіданні представник відповідача Фонду заявив клопотання про закриття провадження у цій справі, оскільки спір, на її думку, підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства з огляду на те, що Фонд є юридичною особою публічного права.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 березня 2016 року клопотання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено: провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ "Банк Форум", Фонду про зарахування грошових коштів на погашення заборгованості закрито. Роз'яснено ОСОБА_3 її право звернутися до суду з позовом у порядку адміністративного судочинства.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з положень статей 2, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та вказав, що спір між сторонами виник зі звернення до суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових правовідносин, тому належить до адміністративної юрисдикції, а його розгляд повинен здійснюватися в порядку, передбаченому нормами цього Кодексу.

Не погодившись із указаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржила її в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 березня 2016 року залишено без змін.

Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з його висновком про те, що цей спір належить до адміністративної юрисдикції, а його розгляд повинен здійснюватися в порядку, передбаченому нормами КАС України.

05 травня 2016 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі ухвали судів та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди неправильно застосували норми законодавства щодо підсудності такої категорії справ, зокрема, для визначення юрисдикції спору врахували лише суб'єктний склад правовідносин, проте не дали оцінки предмету спору, який виник щодо порушеного права позивача як сторони цивільно-правової угоди.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

22 червня 2016 року ПАТ "Банк Форум" направило до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а судові рішення у справі залишити без змін.

Заперечення мотивовано тим, що ПАТ "Банк Форум" перебуває в процедурі ліквідації, яку здійснює Фонд через Уповноважену особу Фонду на ліквідацію цього банку.

Оскільки вимоги ОСОБА_3 пов'язані зі спором, який є публічно-правовим у розумінні статті 17 КАС України, то вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

24 січня 2018 року справу отримано Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 6 березня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у зазначеній редакції) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України (у редакції Закону N 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України (у редакції від 19 жовтня 2016 року, чинній на час розгляду справи) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Під час розгляду справи суди встановили, що між Акціонерним комерційним банком "Форум" (правонаступник - ПАТ "Банк Форум", далі - Банк) та ОСОБА_5 25 березня 2008 року було укладено кредитний договір N 0011/08/00-CL, за умовами якого позичальнику було відкрито відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 188 тис. 830 доларів США на строк до 23 березня 2018 року.

У забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки від 25 березня 2008 року.

Згідно постанови Правління Національного банку України від 13 червня 2014 року N 355 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб N 49 з 16 червня 2014 року було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації Банку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спорт Маркет Плюс" (далі - ТОВ "Спорт Маркет Плюс") 19 червня 2014 року платіжним дорученням N 79 помилково перерахувало грошові кошти у сумі 375 тис. 30 грн 63 коп. на рахунок ТОВ "Прем'єр-Ліга", які були зараховані на кореспондентський рахунок ПАТ "Банк Форум".

Згідно статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов'язань перед банком).

Відповідно до абзацу 10 пункту 2.8 глави 2 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 5 липня 2012 N 2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 р. за N 1581/21893, Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй Фондом повноважень ліквідатора) зобов'язана: повертати ініціаторам переказу коштів їх кошти, що надійшли на накопичувальний рахунок або кореспондентський рахунок банку протягом процедури його ліквідації, у разі їх помилкового переказу або в разі, якщо їх перерахування пов'язано з виплатами пенсії, зарплатами державних службовців, поверненням платежів від державних органів (установ, організацій) або соціальними виплатами (лікарняні, декретні тощо).

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, завданням адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною другою статті 4 КАС України, у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закону), у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Частиною 2 статті 37 цього Закону визначено повноваження Фонду безпосередньо або уповноваженої особи Фонду у разі делегування їй повноважень, до яких належать, зокрема, право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (частини третя та четверта статті 37 Закону, у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду, у разі делегування їй повноважень, після запровадження тимчасової адміністрації в банку, фактично набуває всіх повноваження органів управління та контролю банку та діє в тому числі як представник останнього, зокрема в договірних правовідносинах з клієнтами банку.

Разом з тим, Фонд як самостійна юридична особа є особою публічного права (частини перша і друга статті 3 Закону, у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції).

Тому, юрисдикція спору, однією зі сторін яких є Фонд, визначається виходячи зі змісту правовідносин та функцій Фонду або його уповноваженої особи.

Відповідно до статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

25 лютого 2015 року ТОВ "Спорт Маркет Плюс" уклало з ОСОБА_3 договір про відступлення права вимоги N 1, за умовами якого передало останній право вимоги грошових коштів у сумі 375 тис. 030 гривень 63 коп., яке належало первісному кредитору, у зв'язку з помилковим перерахуванням коштів за платіжним дорученням N 79 на поточний рахунок ТОВ "Прем'єр Ліга".

Для виконання своїх зобов'язань за договором поруки та на підставі пункту третього частини першої статті 512, статей 526, 528 Цивільного кодексу України та пункту 5.4 Кредитного договору позивач 23 вересня 2015 року звернулась до банку з заявою про зарахування грошових коштів у сумі 375 тис. 030 гривень 63 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором N 0011/08/00-CL від 25 березня 2008 року.

Отже, за своїм змістом (суттю, характером) спір, що виник між сторонами, не має ознак публічно-правового, оскільки обумовлений порушенням прав позивача неналежним виконанням банком взятих на себе договірних зобов'язань, а позовні вимоги ОСОБА_3 не стосуються безпосередньої діяльності (бездіяльності) Фонду, як державної спеціалізованої установи.

У зв'язку з викладеним, суди дійшли помилкового висновку, що позовні вимоги до Фонду є публічно-правовим і підлягають розгляду за правилами КАС України.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, помилково вважав спір між сторонами публічно-правовим, та необґрунтовано закрив провадження у цивільній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції, яка була чинною на час вчинення відповідної процесуальної дії).

Частиною 4 статті 406 ЦПК України (у чинній редакції) передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України (у чинній редакції) підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року постановлено з порушенням норм процесуального права, а тому зазначені судові рішення відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України (у чинній редакції) необхідно скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 402-404, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2016 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.П. Лященко Н.О. Антонюк О.Б. Прокопенко С.В. Бакуліна І.В. Саприкіна Д.А. Гудима О.М. Ситнік В.І. Данішевська О.С. Ткачук О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич В.С. Князєв О.Г. Яновська Л.М. Лобойко
 

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что юрисдикция спора, одной из сторон которых является ФГВФЛ, определяется исходя из содержания правоотношений и функций Фонда или его уполномоченного лица.

Таким образом, по своему содержанию (сути, характеру) спор, возникший между сторонами, не имеет признаков публично-правового, так обусловлен нарушением прав истца ненадлежащим исполнением банком взятых на себя договорных обязательств, а исковые требования не касаются непосредственной деятельности (бездействия) фонда, как государственного специализированного учреждения.