Постановление ВС-КАС об отсутствии у НБУ неограниченных дискреционных полномочий при отказе в покупке валюты и некомпетентности Приватбанка


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

2 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Державний герб України

ПОСТАНОВА
Іменем України

Київ

01 березня 2018 року

справа №826/22282/15

адміністративне провадження №К/9901/610/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С.

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явився 

від відповідача - Шелкаєва Ю.В. - за дов. від 14.02.2018 №18-225/8480

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Каракоця О.Р. за дов. від 23.08.2017р. №8220-К-Н-О

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2017 року у складі судді Федорчук А. Б. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Губської О.А., Парінова А.Б., Грибан І.О. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" до Національного банку України, за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", про визнання протиправними дій, відшкодування шкоди,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - відповідач), у якому просило визнати протиправними дії Національного банку України щодо відмови у купівлі іноземної валюти в сумі 140000 євро для оплати товару за зовнішньоекономічним договором № 3802256/14 від 01.09.2014 року та стягнути з Національного банку України матеріальну шкоду в сумі 14695,67 (чотирнадцять тисяч шістсот дев'яносто п'ять гривень шістдесят копійок) та моральну шкоду в сумі 66500 грн. (шістдесят шість тисяч п'ятсот), завдану протиправними діями Національного банку України.

Позовна заява мотивована безпідставною на думку позивача відмовою відповідача у підтвердженні заявок позивача на придбання іноземної валюти для виконання зовнішньоекономічного контракту. Позивач зазначає, що ним не порушений 90-денний строк розрахунків за імпортований товар, оскільки цей товар є багатокомпонентним, завозився частинами та своєчасно перетнув митний кордон України. Також позивач заперечує ту обставину, що спірні дії відповідача пов'язані з не проставленням уповноваженим банком відміток про придбання іноземної валюти раніше. Про наявність такого порушення позивачеві не було відомо, він заперечує фактичну можливість його допущення, оскільки раніше його заявки підтверджувалися Національним банком України. Зазначає про отримання збитків у вигляді штрафів за несвоєчасне виконання зовнішньоекономічного договору та нематеріальну шкоду його діловій репутації.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому суд встановив, що підставою для не підтвердження відповідачем заявок позивача про придбання іноземної валюти було порушення уповноваженим банком - ПАТ КБ «Приватбанк» вимог пункту 3.4 розділу III Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216. А саме, відсутність на поданій до Національного банку України копії зовнішньоекономічного договору від 01.09.2014 №3802256/14 відмітки банку про купівлю валюти 17.06.2015 в сумі 35000 євро. З урахуванням цього суд дійшов висновку про обґрунтованість спірних відмов та відсутність підстав для стягнення з відповідача завданої позивачеві шкоди.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року постанова суду першої інстанції залишена без змін з аналогічних мотивів.

У листопаді 2017 року Товариством подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність висновків судів обставинам справи, зокрема, позивач вказує на необізнаність з порушенням, про яке стверджує відповідач у запереченнях проти позову. Наполягає на іншій причині вчинення відповідачем спірних відмов та доводить безпідставність висновків про відсутність на договорі відмітки банку про купівлю валюти 17.06.2015. Також позивач стверджує про доведеність факту заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди та помилкове неврахування судами відповідних доказів. Просить скасувати попередні судові рішення та задовольнити позов.

Відповідачем до Верховного Суду подано відзив на касаційну скаргу, в якому стверджується про наявність у Правління Національного банку України повноважень з прийняття обов'язкових до виконання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій. Ними не встановлений обов'язок Національного банку України вказувати причини не підтвердження можливості здійснення операцій клієнтів уповноважених банків з купівлі/перерахування іноземної валюти за межі України. Щодо підстав, за яких Національний банк України може відмовити у вказаному підтвердженні, відповідач наполягає на їх необмеженості, віднесенні до дискреційних повноважень. З приводу фактичних підстав, за яких відповідачем вчинені спірні відмови, зазначено, що вони пов'язані з іншим, ніж стверджує позивач, порушенням. А саме, не з пропущенням строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, а з відсутністю на поданій до Національного банку України копії зовнішньоекономічного договору відмітки банку про купівлю валюти 17.06.2015, чим порушені положення вимог пункту 3.4 розділу III Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів. Обставини вчинення цього порушення правильно встановлені судами на підставі зібраних у справі доказів. Подальше підтвердження заявки позивача відповідач пов'язує з наданням ним зовнішньоекономічного договору з проставленою відміткою ПАТ КБ «Приватбанк». З приводу завдання позивачеві матеріальної та моральної шкоди відповідач стверджує про безпідставність та недоведеність відповідних вимог.

Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні, відповідно до ст. 344 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

27.02.2018 р. відбулось судове засідання за участю представника відповідача Шелкаєвої Ю.В. та представника третьої особи Каракоця О.Р., які надали свої пояснення по суті справи. Судом протокольно оголошено перерву до 09:00 год. 01.03.2018 р., про що повідомлено сторін. 01.03.2018 р. сторони в судове засідання не з'явились, Судом оголошено вступну та резолютивну частину постанови, повний текст якої складений у цей же день.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За приписами частин першої, третьої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім оргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів у дані справі відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач 18 серпня 2015 року подав заявку до уповноваженого банку - ПАТ КБ «Приватбанк» на купівлю іноземної валюти в сумі 140 000 євро для попередньої оплати установки кондиціювання повітря за зовнішньоекономічним договором № 3802256/14 від 01.09.2014 року. У свою чергу, уповноважений банк подав до Національного банку України відповідний реєстр «Інформація про намір купівлі та/або переказів безготівкової іноземної валюти в розрізі суб'єктів» з відомостями про заявку позивача.

Національний банк України електронним повідомленням від 21.08.2015 року №25-03001/59567 повідомив позивача про не підтвердження вказаної заявки за імпортними операціями.

Позивачем 21 серпня 2015 року повторно подано заявку до банку на купівлю іноземної валюти в сумі 140 000 євро для оплати товару за тим самим зовнішньоекономічним договором. Електронним повідомленням від 27.08.2015 року №25-03001/60692 відповідач повідомив позивача про не підтвердження заявки від 21.08.2017.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що листом від 25.08.2015 №25-3001/60262 відповідачем витребувані від ПАТ КБ «Приватбанк» додаткові документи, що стосуються виконання зобов'язань позивача за зовнішньоекономічним договором №3802256/14 від 01.09.2014 року.

Після одержання документів, з їх урахуванням, відповідач електронним повідомленням №25-0300/61561 від 31.08.15 додатково до листа від 27.08.2015 року №25-03001/60692 повідомив про підтвердження операції з придбання позивачем іноземної валюти в сумі 140000 євро.

Спірні правовідносини на час їх виникнення врегульовані постановою Правління НБУ від 23.02.2015 № 124 «Про особливості здійснення деяких валютних операцій». Згідно з пунктом 2 частини першої цієї постанови уповноваженим банкам заборонено здійснювати авансові платежі (попередню оплату) в іноземній валюті за імпорт товару за зовнішньоекономічним договором (контрактом), загальна вартість якого перевищує 50000 доларів США (еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день укладення договору), якщо Національним банком України повідомлено уповноважений банк про не підтвердження можливості здійснення цих платежів. Підтверджені платежі виконуються не раніше четвертого операційного дня з дня подання уповноваженим банком інформації про ці платежі в реєстрі.

Уповноважені банки для погодження зазначених платежів зобов'язані формувати відповідний реєстр, що подається до Національного банку України засобами електронної пошти разом з копіями документів (у сканованому вигляді), які є підставою для здійснення цих операцій.

З метою запобігання непродуктивному відпливу капіталу за кордон Національний банк України має право запитувати й отримувати від уповноваженого банку копії додаткових документів, необхідних для з'ясування обставин щодо конкретної операції, інформація про яку була включена до відповідного реєстру.

Цією постановою прямо не визначені умови, за яких Національний банк України має підтверджувати можливість здійснення вказаних платежів. Не встановлений також обов'язок Національного банку України у разі не підтвердження повідомляти причини цього.

З матеріалів справи, змісту касаційної скарги позивача та відзиву відповідача на неї вбачається, що між сторонами існує спір щодо фактичних та правових підстав, за яких Національним банком України не підтверджені заявки позивача від 18 та 21 серпня 2015 року.

Судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що такою підставою визначено недодержання вимог пункту 3.4 розділу III Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216.

Згідно з нею платник має подати до уповноваженого банку разом із платіжним дорученням в іноземній валюті оригінали документів та їх копії або лише копії документів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, які потрібні уповноваженому банку для здійснення валютного контролю за правомірністю переказу іноземної валюти з рахунку платника. Відповідальний виконавець уповноваженого банку робить відмітку на цих документах, яка має містити дату здійснення переказу іноземної валюти, її суму та код (цифровий або літерний код іноземної валюти відповідно до Класифікатора), і засвідчує її своїм підписом та відбитком штампа уповноваженого банку, що обслуговує платника.

Встановлена судами відсутність відмітки уповноваженого банку - ПАТ КБ «Приватбанк» на зовнішньоекономічному договорі від 01.09.2014 №3802256/14 про купівлю валюти 17.06.2015 в сумі 35000 євро визнана підставою для спірного не підтвердження заявок на купівлю іноземної валюти позивачем.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови, внаслідок чого підстави для визнання дій відповідача протиправними відсутні.

Положеннями постанови Правління Національного банку України від 23.02.2015 року № 124 «Про особливості здійснення деяких валютних операцій» прямо не визначені умови, за яких Національний банк України має підтверджувати чи не підтверджувати можливість здійснення вказаних платежів.

Нормами Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 також не встановлені правові наслідки порушення пункту 3.4 розділу III цього Положення у вигляді відмови у підтвердженні заявок з придбання позивачем іноземної валюти.

Не визначені вони і зазначеними у судових рішеннях нормами підпункту 15 пункту 6 постанови Правління Національного банку України від 03.06.2015 року №354 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України». Ці норми в силу останнього абзацу підпункту 15 пункту 6 взагалі не підлягають застосуванню при купівлі та/або перерахуванні іноземної валюти з метою здійснення авансових платежів (попередньої оплати) в іноземній валюті за імпорт товару. У той час як безпосередньо у змісті реєстрів уповноваженого банку ПАТ КБ «Приватбанк» зазначено про код наміру придбання валюти « 2» - купівля іноземної валюти з метою попередньої оплати.

З тексту електронних повідомлень відповідача від 21.08.2015 року №25-03001/59567 та від 27.08.2015 року №25-03001/60692 також не вбачається, що вони складені у зв'язку з порушенням пункту 3.4 розділу III Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу посилається на наявність у нього повноважень з встановлення правового регулювання ведення валютних операцій, за яким відсутній обов'язок Національного банку України вказувати причини не підтвердження можливості здійснення операцій клієнтів уповноважених банків з купівлі/перерахування іноземної валюти за межі України.

З цього приводу слід зазначити, що в своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 «Про захист особи відносно актів адміністративних органів» урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, Суд зазначає, що підстави визнання дій Національного банку України при вчиненні оскаржуваних відмов у підтвердженні заявок позивача, в яких не наведені мотиви їх ухвалення не є протиправними, разом із тим є наявними усі підстави для унормування норм наведених Положень, приведення їх у відповідність з метою додержання відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977.

Належне правове регулювання спричинить прозорість та передбачуваність дій відповідача, що надасть можливість особі планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Колегія суддів Верховного Суду також не погоджується з твердженням відповідача про наявність у нього дискреційних повноважень, які полягають у вільному виборі способу дії при розгляді питання підтвердження можливості здійснення операцій клієнтів уповноважених банків з купівлі/перерахування іноземної валюти за межі України.

Як зазначено у рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді № R(80)2, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, суб'єкт може вільно обирати між двома чи більшою кількістю альтернатив, кожна з яких буде правомірною. Якщо ж правомірним може вважатися лише один варіант поведінки, дискреційні повноваження відсутні.

Повноваження відповідача щодо підтвердження чи не підтвердження можливості здійснення операцій клієнтів уповноважених банків з купівлі/перерахування іноземної валюти за межі України не належать до дискреційних, оскільки тільки один з можливих варіантів поведінки може мати правову підставу. Обидва варіанти можливих рішень не можуть бути одночасно юридично допустимими, тому фактично відсутній вільний вибір між ними. Правомірним може вважатися тільки один з них - той, що відповідає визначеним у законодавстві підставам.

Предметом спору у даній справі окрім визнання протиправними дій відповідача є стягнення з нього матеріальної шкоди в сумі 14695,67 грн. та моральної шкоди в сумі 66500грн. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відсутність протиправних дій з боку відповідача обумовлює безпідставність задоволення позовних вимог у цій частині.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга Товариства залишаються без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року по справі № 826/22282/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ханова Р.Ф.
судді Васильєва І.А.
Пасічник С.С.
 
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72532124

Link to comment
Share on other sites

Верховный суд указал, что полномочия НБУ о подтверждении или неподтверждении возможности осуществления операций клиентов уполномоченных банков по покупке / перечислению иностранной валюты за пределы Украины не относятся к дискреционным, поскольку только один из возможных вариантов поведения может иметь правовое основание. Оба варианта возможных решений не могут быть одновременно юридически допустимыми, поэтому фактически отсутствует свободный выбор между ними. Правомерным может считаться только один из них - тот, что соответствует определенным в законодательстве основаниям.

Также судом было установлено не правильная подготовка Приватбанком документов для покупки валюты, что и послужило основанием для отказа.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи

    No members to show