Постановление БП-ВС о юрисдикции споров касающихся оспаривания решений относительно очередности получения жилья

[ANTIRAID]

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року 

м. Київ 

Справа № 2-а/87/11
Провадження № 11-97апп18 

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О.С.,
суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Кібенко О.Р.,
Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_12 на постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 05 квітня 2011 року (суддя Самсін М.Л.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року (судді Попко Я.С., Сапіга В.П., Кухтей Р.В.) у справі № 2-а/87/11 за позовом ОСОБА_13 до виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області (далі - Виконком, Міськрада відповідно) про поновлення на квартирному обліку і зобов'язання вчинити певні та

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2010 року ОСОБА_13 звернулася до суду з адміністративним позовом до Виконкому, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила:

- зобов'язати відповідача внести її до списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, з моменту її виключення із цього списку у 2001 році; 

- зобов'язати міськраду надати позивачу житло згідно з чинним законодавством.

Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області постановою від 05 квітня 2011 року позов задовольнив частково: зобов'язав Виконком внести ОСОБА_13 до окремого списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, з моменту її вилучення з нього у 2001 році. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_13 як педагогічний працівник у 1985 році була включена до списку осіб, які перебувають на квартирному обліку та користуються правом першочергового одержання житла. При зверненні ОСОБА_13 до Виконкому для отримання інформації щодо своєї черги у списку їй була в усній формі надана відповідь, що з черги її виключено на підставі того, що її чоловік придбав житловий будинок. Однак відповідач не повідомив позивачку про прийняття рішення щодо зняття її сім'ї з квартирного обліку. Таким чином, відповідач порушив вимоги законодавства щодо запрошення особи, яка перебуває на квартирному обліку, на засідання органу, що відповідає за ведення такого обліку, а також щодо повідомлення цієї особи про зняття з квартирного обліку.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_12 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 05 квітня 2011 року.

Обґрунтовуючи свої доводи, скаржник зазначила, що в період з травня 2001 року по серпень 2005 року позивачка не працювала на посадах педагогічного працівника, не проходила перереєстрацію у списку осіб, які перебувають на квартирному обліку та користуються правом першочергового одержання житла, а тому рішення відповідача про зняття ОСОБА_13 з квартирного обліку є законним та обґрунтованим. Одночасно ОСОБА_12 вказала, що рішення суду першої інстанції впливає на її права та законні інтереси як особи, що має право на першочергове отримання житла, оскільки позивачка після поновлення на квартирному обліку претендує на виділену їй квартиру (див. а. с. 121).

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_12 залишив без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_12, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі, оскільки спори про поновлення на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 02 червня 2016 року відкрив касаційне провадження у справі; копії касаційної скарги надіслано учасникам справи з установленням строку для подання заперечень на неї.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 31 січня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 лютого 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 1 частини першої статті 345 КАС України.

20 березня 2018 року до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу ОСОБА_12, у якому було порушено питання про закриття касаційного провадження у справі з посиланням на те, що оскарженими судовими рішеннями не вирішено питання про права, свободи та інтереси скаржника.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність її задоволення.

Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Виконкому від 10 жовтня

1985 року № 230 «Про зарахування на квартирний облік» ОСОБА_13, вчительку Кам'янка-Бузької середньої школи № 1, сім'я якої складалась із трьох осіб, у зв'язку з відсутністю житлової площі зараховано на квартирний облік.

Рішенням відповідача від 15 січня 1991 року № 4 «Про перереєстрацію черги громадян, які перебувають на квартирному обліку в міськвиконкомі станом на

01 січня 1991 року» ОСОБА_13 як педагогічний працівник включена в першочергову чергу для отримання житла і покращення житлових умов (додаток № 3 до вказаного рішення).

Згідно з листом відділу освіти Кам'янка-Бузької районної державної адміністрації Львівської області від 15 березня 2010 року № 301 ОСОБА_13 працювала в освітніх установах Кам'янка-Бузького району Львівської області з 1984 року по час видачі листа.

На усне звернення позивачки щодо надання інформації про перебування її у списку осіб, які претендують на отримання житла, посадова особа Виконкому в усній формі надала відповідь про зняття ОСОБА_13 з квартирного обліку у зв'язку з придбанням її чоловіком будинку в с. Обидів Зубівмостівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області.

На письмову заяву позивача від 19 січня 2011 року Виконком листом від 15 лютого 2011 року № 163 повідомив, що станом на 01 лютого 2011 року ОСОБА_13 перебуває на загальній квартирній черзі за № 24.

Згідно з архівними даними рішенням Виконкому від 25 грудня 2001 року № 460 та додатками до цього рішення ОСОБА_13 виключено зі списку громадян, які станом на 01 січня 2002 року користуються правом першочергового отримання житла у міськраді, та зі списку громадян, які пройшли перереєстрацію у квартирній черзі.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав: фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачем права на перебування на квартирному обліку осіб, що користуються правом першочергового отримання житла. Отже, цей позов поданий на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані із захистом порушених житлових прав ОСОБА_13, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-14цс16, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від вказаного висновку.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня

2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі абзацу першого частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи ОСОБА_13 про необхідність закриття касаційного провадження у справі з підстав того, що оскарженими судовими рішеннями не вирішено питання про права, свободи та інтереси скаржника, оскільки ОСОБА_12 було допущено до участі у справі судом апеляційної інстанції за її апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 341, 345, 354, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_12 задовольнити.

2. Постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 05 квітня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року скасувати.

3. Провадження у справі № 2-а/87/11 за позовом ОСОБА_13 до виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області про поновлення на квартирному обліку та зобов'язання вчинити певні дії закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Роз'яснити позивачу право на звернення з позовом в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Золотніков
Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко
С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко
В.В. Британчук Л.І. Рогач
Д.А. Гудима І.В. Саприкіна
О.Р. Кібенко О.М. Ситнік
В.С. Князєв В.Ю. Уркевич
Л.М. Лобойко О.Г. Яновська

Повний текст постанови підписано 24 квітня 2018 року.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73657784

[ANTIRAID]

Каких-то восемь (!!!) лет длился спор относительно неправомерности снятия с квартирного учета и возобновления очереди. Не смотря на это Большая палата указал, что подобный спор не подлежит рассмотрению в административной юрисдикции, а относится к гражданской. Хотя не понятно, какие именно другие нормы права будет применять суд гражданской юрисдикции в отличии от суда административной юрисдикции и это при том, что первая инстанция была судом гражданской юрисдикции однако рассматривала спор по КАСУ.

Это решение демонстрирует ненужность административных судов в Украине как таковых.