Постановление БП-ВС об обязательстве Укравтодора принять из коммунальной в госсобственность участок дороги в селе

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

16 травня 2018 року

м. Київ

Справа N 925/378/17
Провадження N 12-80гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,
судді-доповідача Уркевича В.Ю.,
суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко O. Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Яновської О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Королюка І.В.,

учасники справи:

позивач - Драбівська селищна рада Драбівського району Черкаської області (представники - Хмара В.І., Куць М.М.),

відповідачі - Служба автомобільних доріг у Черкаській області (представник - не з'явився), Державне агентство автомобільних доріг України (представник - Лесик М.А.),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Драбівське виробниче управління житлово-комунального господарства" (представник - не з'явився),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України (представник - не з'явився)

розглянула у відкритому судовому засіданні справу N 925/378/17 Господарського суду міста Києва за позовом Драбівської селищної ради Драбівського району Черкаської області до Служби автомобільних доріг у Черкаській області, Державного агентства автомобільних доріг України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Драбівське виробниче управління житлово-комунального господарства", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, про зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Державного агентства автомобільних доріг України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2017 року (головуючий суддя Мартюк А.І., судді Зубець Л.П., Ткаченко Б.О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 05 липня 2017 року (суддя Смирнова Ю.М.).

.ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У квітні 2017 року Драбівська селищна рада Драбівського району Черкаської області (далі - Драбівська селищна рада) звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Служби автомобільних доріг у Черкаській області (далі - Служба), Державного агентства автомобільних доріг України (далі - Укравтодор) про зобов'язання вчинити дії, а саме: зобов'язати відповідачів прийняти в державну власність ділянку дороги, яка прилягає до дороги загального користування Т-24-09 від автомобільної дороги М-03 Драбів - Золотоноша та проходить по вулицях Київська - Володимирська - Черкаська, протяжністю 2,8 км (далі - ділянка дороги). Господарський суд Черкаської області ухвалою від 05 квітня 2017 року позовну заяву Драбівської селищної ради від 30 березня 2017 року з доданими до неї документами надіслав за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва. Позов заявлено з таких підстав.

2. Драбівською селищною радою на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2006 року N 37018/3/1-06 прийнято рішення N 6/15-V від 12 січня 2007 року "Про передачу з комунальної у державну власність проїзної частини вулиць селища Драбів".

3. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2007 року N 735-р "Про передачу проїзної частини автомобільних доріг у державну власність" вказану ділянку дороги включено до переліку автомобільних доріг, проїзні частини яких передаються з власності територіальних громад міст і селищ у державну власність з віднесенням їх до сфери управління Укравтодору.

4. Однак, станом на момент звернення позивача із цим позовом до суду, ділянку дороги в установленому законодавством порядку у державну власність та до сфери управління уповноваженого органу не прийнято.

5. Позивач у позовній заяві зазначає, що ділянка дороги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року N 712 "Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення" не має власника, та не перебуває на балансі чи в управлінні жодної установи, організації.

6. Драбівська селищна рада стверджує, що відповідачі не здійснюють дій, спрямованих на прийняття у державну власність ділянки дороги, чим порушують Конституцію України та інші нормативно-правові акти.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 липня 2017 року позов Драбівської селищної ради до Державного агентства автомобільних доріг України задоволено частково: зобов'язано Укравтодор прийняти у державну власність ділянку дороги, яка прилягає до дороги загального користування Т-24-09 від автомобільної дороги М-03 Драбів - Золотоноша, та проходить по вулицях Київська -Володимирська - Черкаська, протяжністю 2,8 км. З відповідача стягнуто судовий збір. У задоволенні позову до Служби автомобільних доріг у Черкаській області відмовлено.

8. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 05 липня 2017 року залишено без змін.

9. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з його висновками про те, що на порушення вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" орган, уповноважений управляти відповідним державним майном, не вчинив жодних дій, спрямованих на прийняття до державної власності у визначеному законодавством порядку ділянки дороги, тому вимоги позивача про зобов'язання Укравтодору прийняти у державну власність спірну ділянку дороги є обґрунтованими. Натомість в силу положень Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" обов'язок вчинення дій щодо прийняття об'єктів з комунальної у державну власність, в тому числі обов'язок зі створення відповідної комісії, покладається на орган, уповноважений управляти державним майном, яким у цьому випадку є Укравтодор. Таким чином, вимоги позивача, заявлені до Служби, є безпідставними та необґрунтованими.

Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі

10. 29 січня 2018 року Укравтодор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2017 року і рішення Господарського суду міста Києва від 05 липня 2017 року, прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі, з огляду на те, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Мотивуючи касаційну скаргу, Укравтодор зазначив, що підставою позову у цій справі є можливе невиконання останнім своїх владних повноважень щодо створення визначеної законом комісії з передачі ділянки дороги до державної власності, що свідчить про наявність ознак публічно-правових відносин між суб'єктом владних повноважень щодо здійснення своїх управлінських функцій та органом місцевого самоврядування.

12. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову, оскільки спірні правовідносини не належать до підвідомчості господарських судів, а відносяться до юрисдикції адміністративних судів. У свою чергу, обставини справи, які формують підставу позову, не свідчать про виникнення між сторонами спору про право, натомість існує спір про реалізацію повноважень органом державної влади.

13. Також, за твердженням особи, яка подала касаційну скаргу, суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, оскільки для передачі об'єкта з комунальної у державну власність, на час розгляду справи судами, не було виконано всі передбачені законом процедури щодо такої передачі. Зокрема, скаржник зазначає, що за відсутності технічного паспорта дороги проведення процедури передачі у державну власність є неможливим. Окрім цього, на його переконання, суди не дали оцінки відсутності погодження пропозиції щодо передачі ділянки дороги з Міністерством економічного розвитку та торгівлі України.

14. Укравтодор також стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, що позовні вимоги є передчасними, а право позивача порушено не було. Крім цього, суди не взяли до уваги факт відсутності акта приймання-передачі ділянки дороги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

15. 23 березня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Драбівської селищної ради на касаційну скаргу, в якому зазначено, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є обґрунтованими, законними та такими, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Крім цього, позивач зазначає, що спір у вказаній справі підвідомчий господарському суду як за суб'єктним складом, так і за характером та предметом спірних правовідносин.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

16. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 07 лютого 2018 року поновив строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Укравтодору та призначив її розгляд на 27 березня 2018 року.

17. 27 березня 2018 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою цю справу разом із касаційною скаргою Укравтодору передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

18. Зазначену ухвалу суд касаційної інстанції мотивував тим, що однією з підстав оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2017 року і рішення Господарського суду міста Києва від 05 липня 2017 року є порушення судами правил предметної юрисдикції.

19. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 квітня 2018 року справу прийняла та призначила до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

(1.1) Щодо визначення юрисдикції

20. Доводи скаржника щодо порушення юрисдикції господарських судів при розгляді цієї справи Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними з огляду на таке.

21. Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

22. Господарський суд порушує справи за позовними заявами державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України (абзац третій частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

23. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

24. Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 1, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

25. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Укравтодор стверджував, що спір виник у зв'язку зі здійсненням останнім владних управлінських функцій і є публічно-правовими та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Велика Палата Верховного Суду, оцінюючи наведені доводи скаржника, зазначає таке.

26. Відповідно до статті 10 Закону України від 08 вересня 2005 року N 2862-IV "Про автомобільні дороги України" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.

27. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 11 Закону України "Про автомобільні дороги України" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) основними обов'язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами.

28. Частинами першою, другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

29. Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

30. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Зокрема, вона поширюється на публічно-правові спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів (частини перша, друга статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

31. Таким чином, справою адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами правовідносин, у яких хоча б один з них законодавчо уповноважений приймати рішення, надсилати приписи, давати вказівки, обов'язкові до виконання іншими учасниками правовідносин.

32. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

33. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що, вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанції встановили, що відносини, які склалися між сторонами, виникли з приводу передачі/прийняття майна з комунальної у державну власність. Укравтодор уповноважений управляти державним майном та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.

34. У разі, коли Драбівська селищна рада звертається до уповноваженого органу управління (Укравтодору) щодо передачі об'єктів права комунальної власності у державну власність, а зазначений орган відмовляє в цьому, то така відмова не спричиняє виникнення публічно-правового спору, пов'язаного зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів. Оскільки в основі спору, що розглядається, лежать організаційні та майнові відносини, що склалися між відповідними суб'єктами управління щодо певного об'єкта права власності, то спір і в цій справі не є публічно-правовим, а отже, й не належить до юрисдикції адміністративних судів.

35. Таким чином, за суб'єктним складом сторін та характером спірних відносин ця справа підлягає розгляду в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

36. Отже, наведені в касаційній скарзі доводи про непідвідомчість цього спору господарському суду відхиляються Великою Палатою Верховного Суду як необґрунтовані, а суди першої й апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків щодо розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

(1.2) Щодо вирішення спору по суті

37. Приймаючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на порушення вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" органом, уповноважений управляти відповідним державним майном, не вчинив жодних дій, спрямованих на прийняття ділянки дороги до державної власності.

38. Відносини, пов'язані з передачею об'єктів права комунальної власності у державну власність, врегульовані Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 03 березня 1998 року N 147/98-ВР (далі - Закон) та Порядком подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року N 1482 (далі - Порядок).

39. За змістом частини першої статті 2 Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктами передачі згідно з цим Законом є: цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів; нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; акції (частки, паї), що належать державі або суб'єктам права комунальної власності у майні господарських товариств; житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

40. Відповідно до статті 3 Закону ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

41. Відповідно до частини першої статті 5 Закону передача об'єктів з комунальної у державну власність здійснюється за рішенням: сільських, селищних, міських, районних у містах рад - щодо об'єктів права комунальної власності відповідних територіальних громад; районних, обласних рад - щодо об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад.

42. Пунктом 51 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.

43. Відповідно до частини першої статті 6 Закону передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі.

44. Згідно з частиною другою статті 6 Закону орган, уповноважений управляти державним майном, у разі передачі об'єктів у державну власність утворює комісію з питань передачі об'єктів та призначає її голову.

45. Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України (частина п'ята статті 7 Закону).

46. Пунктом 9 Порядку встановлено, що комісію з питань передачі об'єктів створює та призначає її голову орган, уповноважений управляти державним майном, або самоврядна організація, які приймають об'єкти.

47. Відповідно до частини шостої статті 7 Закону право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.

48. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що передача об'єктів із комунальної у державну власність оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами створеної для цього комісії з питань передачі об'єктів. При цьому, за приписами названих норм права, обов'язок ініціювати початок процедури передачі об'єкта із комунальної власності та прийняття його у державну власність, в тому числі й обов'язок зі створення відповідної комісії, покладається саме на орган, уповноважений управляти державним майном.

49. З аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що з моменту прийняття рішення про передачу ділянки дороги із комунальної у державну власність органом, уповноваженим управляти відповідним майном, був Укравтодор, оскільки ділянка дороги належала до передачі з власності територіальної громади у державну власність з віднесенням її до сфери управління Укравтодору.

50. З приводу твердження Укравтодору про неможливість передачі з комунальної до державної власності ділянки дороги через відсутність її технічного паспорта слід зазначити, що пунктом 37 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року N 198, встановлено, що всі дорожні об'єкти згідно з їх класифікацією та значенням підлягають інвентаризації, технічному обліку і паспортизації власниками дорожніх об'єктів або уповноваженими ними органами.

51. Проте ані Закон, ані Порядок не пов'язують передачу ділянки дороги з комунальної до державної власності зі складенням її технічного паспорту. Натомість процедура такої передачі передбачає прийняття рішення про передачу об'єктів комунальної власності у державну власність, утворення комісії з питань передачі таких об'єктів, підписання акта приймання-передачі останніх. За таких обставин посилання Укравтодору в касаційні скарзі на неможливість передачі з комунальної до державної власності ділянки дороги через відсутність технічного паспорту останньої є необґрунтованим.

52. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за змістом абзаців другого, п'ятого і шостого частини третьої статті 4 Закону, пропозиції щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність, яка здійснюється без надання згоди Кабінетом Міністрів України, погоджуються з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики та центральним органом виконавчої влади з питань фінансової політики.

53. Таким чином, наявність згоди Кабінету Міністрів України, викладеної у дорученні від 11 жовтня 2006 року N 37018/3/1-06, на передачу ділянки дороги з комунальної у державну власність не потребує окремого погодження пропозиції щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики та центральним органом виконавчої влади з питань фінансової політики, а отже, наведені у касаційній скарзі доводи у цій частині є необґрунтованими.

(1.3) Щодо підстав звернення до суду

54. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.

55. Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Не є підставою для припинення провадження у справі або для беззаперечної відмови у задоволенні позову лише зміст позовної вимоги, без з'ясування судом зазначених обставин.

56. У справі, що розглядається, Драбівська селищна рада звернулася до господарського суду з позовом для захисту своїх охоронюваних законом інтересів, що полягають у забезпеченні належної експлуатації ділянки дороги, що проходить через смт Драбів, створенні безпечних умов для учасників дорожнього руху, уникненні дорожньо-транспортних пригод на цій ділянці дороги, забезпеченні охорони навколишнього природного середовища з метою захисту життя та здоров'я мешканців зазначеного населеного пункту.

57. У зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що позивач подав позов передчасно і права останнього не порушені.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

58. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

59. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін, а касаційну скаргу Укравтодору - без задоволення.

(2.2) Щодо судових витрат

60. За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

61. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи, покладаються на відповідача.

Висновок щодо застосування норм права

62. За змістом статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) та з урахуванням приписів Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 03 березня 1998 року N 147/98-ВР справи у спорах між органами місцевого самоврядування та органами управління державним майном, що виникають з приводу передачі об'єктів з комунальної у державну власність, мають своїм змістом організаційні та майнові відносини щодо відповідних об'єктів власності і належать до юрисдикції господарських судів. Відмова органу, уповноваженого управляти державним майном, прийняти об'єкти з комунальної до державної власності не спричиняє виникнення публічно-правового спору, пов'язаного зі здійсненням владних управлінських функцій.

Керуючись статтями 300, 301, 302, 306, 308, 309, 314 - 317Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державного агентства автомобільних доріг України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 05 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 21 травня 2018 року.

Головуючий суддя В.С. Князєв Суддя-доповідач В.Ю. Уркевич Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна Н.П. Лященко В.В. Британчук О.Б. Прокопенко Д.А. Гудима Л.І. Рогач В.І. Данішевська І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.М. Ситнік О.Р. Кібенко О.Г. Яновська
 

[ANTIRAID]

В этом решении в очередной раз довольно неоднозначно определяется юрисдикция спора. Большая Палата Верховного Суда обращает внимание на то, что, решая спор по существу, суды предыдущих инстанции установили, что отношения, которые сложились между сторонами возникли по поводу передачи / принятия имущества из коммунальной в государственную собственность. Укравтодор уполномоченный управлять государственным имуществом и не осуществляет в этой части никаких властных управленческих функций. Поскольку в основе спора, лежат организационные и имущественные отношения, сложившиеся между соответствующими субъектами управления в отношении определенного объекта права собственности, то спор и в этом деле не является публично-правовым, а следовательно, не относится к юрисдикции административных судов.