ANTIRAID

Решение Орджоникидзевского районного суда о признании пункта договора о начислении процентов ОТП банком несправедливым

Считаете ли Вы решение справедливым и законным  

16 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      16
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      15
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      1


Recommended Posts

Кассация ?

Share this post


Link to post
Share on other sites

Кассация ?

Про кассацию скоро узнаем.

Ошибка в том, что по делу, которое вы написали, иск по ФИДР был подан встречым.

-3 в карму.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Про кассацию скоро узнаем.

Ошибка в том, что по делу, которое вы написали, иск по ФИДР был подан встречым.

-3 в карму.

а разница то в чем? встречным или не встречным, что от этого меняется? суть то таже.

Share this post


Link to post
Share on other sites

а разница то в чем? встречным или не встречным, что от этого меняется? суть то таже.

Судье, чем париться проще, принять решение в пользу банка.

уже не один раз проверенно.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Апелляции банком поданы. Но после такого решения банк стал значительно сговорчивее.

Не переживайте по поводу отношения банка к Вам. В любом случае Вам уже отступать некуда.

Уважаемый Антирейд! Я так понял, что не важно как и когда банк изменял эту ставку. Уже само ее присутствие в договоре ущемляет мои права и возможности как гражданина и потребителя?

Share this post


Link to post
Share on other sites

Уважаемый Антирейд! Я так понял, что не важно как и когда банк изменял эту ставку. Уже само ее присутствие в договоре ущемляет мои права и возможности как гражданина и потребителя?

именно так.

Пункт с плавающей процентной ставкой несправедлив.

А изменение процентной ставки по такому пункту лишь подтверждает, как она нарушает Ваши права.

Share this post


Link to post
Share on other sites

А у меня такой вопрос,что делать,если кредитный договор со ставкой FIDR заключен до принятия Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», які затверджені Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року??????на что ещё кроме Закона "О защите прав потребителя" ссылаться????

Share this post


Link to post
Share on other sites

А у меня такой вопрос,что делать,если кредитный договор со ставкой FIDR заключен до принятия Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», які затверджені Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року??????на что ещё кроме Закона "О защите прав потребителя" ссылаться????

Только на него + ЦК Украины.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Добрый день. Как обстоят дела с ОТП банком на сентябрь 2012. Сколько дел по нему выиграно в части FIDR?

Интересуюсь, поскольку считаю несправедливой процентную ставку по депозиту от 367 до 730 дней в долларах (минимальная сумма 500 дол. США) - 5,5 %, а на 366 дней с минимальной суммой депозита 100 тыс. дол. США - 8%.

В прошлом году плавающая ставка у меня была 6%, сейчас 8% - я хочу оспорить и вернуть 6%.

Парадокс с этим банком в том, что когда у тебя просрочка, штрафные санкции, невозврат кредита - то банк идет на уступки и снижает процентную ставку, списывает часть долга (сотрудники банка рассказывали реальные истории). У меня досрочное погашение, плачу вовремя... хочу справедливости - банк дал мне отказ, а про FIDR - отписал чисто формально.

На Одесском форуме подымал этот вопрос, но результата мало...

Share this post


Link to post
Share on other sites

Добрый день. Как обстоят дела с ОТП банком на сентябрь 2012. Сколько дел по нему выиграно в части FIDR?

Интересуюсь, поскольку считаю несправедливой процентную ставку по депозиту от 367 до 730 дней в долларах (минимальная сумма 500 дол. США) - 5,5 %, а на 366 дней с минимальной суммой депозита 100 тыс. дол. США - 8%.

В прошлом году плавающая ставка у меня была 6%, сейчас 8% - я хочу оспорить и вернуть 6%.

Парадокс с этим банком в том, что когда у тебя просрочка, штрафные санкции, невозврат кредита - то банк идет на уступки и снижает процентную ставку, списывает часть долга (сотрудники банка рассказывали реальные истории). У меня досрочное погашение, плачу вовремя... хочу справедливости - банк дал мне отказ, а про FIDR - отписал чисто формально.

На Одесском форуме подымал этот вопрос, но результата мало...

Есть ряд решений кассационной инстанции вступивших в силу.

Вы абсолютно правы, пока договор исполняется в банке никто не возьмет на себя ответственность понизить процентную ставку. Это возможно сделать, на сегодня, исключительно в судебном порядке.

Хотя может стоит подождать еще месяц другой, а там в связи с девальвацией гривны уже можно будет рассмотреть Ваше предложение. Просрочек я бы не рекомендовал допускать.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Есть ряд решений кассационной инстанции вступивших в силу.

Вы абсолютно правы, пока договор исполняется в банке никто не возьмет на себя ответственность понизить процентную ставку. Это возможно сделать, на сегодня, исключительно в судебном порядке.

Хотя может стоит подождать еще месяц другой, а там в связи с девальвацией гривны уже можно будет рассмотреть Ваше предложение. Просрочек я бы не рекомендовал допускать.

Суть вопроса, который я подымаю, не в понижении процентной ставки, а в доказательстве факта, что банк мошенничает и вводит заемщиков в заблуждение, намеренно дописывая предложение:

Строковий депозит з виплатою відсотків після закінчення дії договору строком на 366 днів (FIDR): Гривня – 13% річних; Долар США – 8% річних; Євро – 5% річних; Швейцарський франк – 5.5% річних.

* – мінімальна сума розміщення депозиту дорівнює 100 000 доларів США. Існуючі бонуси до стандартних відсоткових ставок, не додаються.

А фактические процентные ставки по депозитам представлены в таблице выше, и согласно этой таблице FIDR (в том понимании, в котором я подписывал кредитный договор - ставка по срочному депозиту на один год с выплатой процентов в конце срока) должна быть на сегодня 5% (четвертая строчка в таблице). То есть, разница в 3% - это очень существенно, учитывая, что фиксированная ставка по кредитному договору составляет 5,99%.

Для сравнения, посмотрите FIDR для гривны, евро и швейцарского франка... и сравните с долларом. Если в гривне FIDR (депозит ровно на 366 дней) 13%, а на 367 дней - 17%, то какой лох сделает вклад на 366 дней и потеряет 4 %???

Мне нужно грамотно с юридической или логической доказательной базой убедить суд, что банк мошенничает и добиться установления плавающей процентной ставки по кредиту равной ставке по депозиту по четвертой строчке в таблице (для депозитов сроком от 270 до 365 дней).

Таким образом, по факту ставка понизится, но дело нужно вести не о понижении ставки, а о мошенничестве и злоупотреблением банка в установлении ставки FIDR.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Суть вопроса, который я подымаю, не в понижении процентной ставки, а в доказательстве факта, что банк мошенничает и вводит заемщиков в заблуждение, намеренно дописывая предложение:

А фактические процентные ставки по депозитам представлены в таблице выше, и согласно этой таблице FIDR (в том понимании, в котором я подписывал кредитный договор - ставка по срочному депозиту на один год с выплатой процентов в конце срока) должна быть на сегодня 5% (четвертая строчка в таблице). То есть, разница в 3% - это очень существенно, учитывая, что фиксированная ставка по кредитному договору составляет 5,99%.

Для сравнения, посмотрите FIDR для гривны, евро и швейцарского франка... и сравните с долларом. Если в гривне FIDR (депозит ровно на 366 дней) 13%, а на 367 дней - 17%, то какой лох сделает вклад на 366 дней и потеряет 4 %???

Мне нужно грамотно с юридической или логической доказательной базой убедить суд, что банк мошенничает и добиться установления плавающей процентной ставки по кредиту равной ставке по депозиту по четвертой строчке в таблице (для депозитов сроком от 270 до 365 дней).

Таким образом, по факту ставка понизится, но дело нужно вести не о понижении ставки, а о мошенничестве и злоупотреблением банка в установлении ставки FIDR.

Есть решение ВХСУ о незаключенности в связи с применением процентной ставки ФИДР.

Других толковых решений по ФИДРУ я не знаю.

поэтому нужно просить суд признать к.д с ФИДР недействительным, а в мотивировке ссылаться на незаключенность.

То, что вы пишите можно грамотно изложить.

нужны Ваши документы и более понятно расписанная позиция по несправедливости процентной ставки в отношении Вас.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Подскажите, пожалуйста, банк не имеет право поднимать процентную ставку, если не поднимается учетная ставка НБУ?

Можно ли выиграть суд, если с 2008 года учетная ставка НБУ ни разу не поднялась, а наоборот в течение 4 лет упала на 4,5%?

FIDR в ОТП банке в 2008 был 8,5%, в 2009-2010 - 7,5%, в 2011 - 6%, а в 2012 - подняли на 2 % до 8%.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Подскажите, пожалуйста, банк не имеет право поднимать процентную ставку, если не поднимается учетная ставка НБУ?

Можно ли выиграть суд, если с 2008 года учетная ставка НБУ ни разу не поднялась, а наоборот в течение 4 лет упала на 4,5%?

FIDR в ОТП банке в 2008 был 8,5%, в 2009-2010 - 7,5%, в 2011 - 6%, а в 2012 - подняли на 2 % до 8%.

Можно пробовать, но практики такой не видел.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Можно пробовать, но практики такой не видел.

УРА!!!

нашел вещьдок

post-11853-1361832853_thumb.jpg

там четко видно - пятая строчка - срок 366 дней.

Вот тогда в 2008 я подписывал договор, подразумевая, что FIDR равен ставке по депозиту согласно этой таблице (на дату подписания договора ставка была другая, но структура ставок была в таком виде).

Сейчас картина совершенно иная, подмена понятий. Срок в 366 дней не является депозитом в контексте "строковий депозит з виплатою відсотків після закінчення дії договору", поскольку этот срок стал исключением из общих правил открытия депозитного счета (необходимое обязательное условие - внесение эквивалента в 100 тыс. долл.!!!)

сравните вот онлайн таблица

Если принять условия, на которых я подписывал договор в 2008 году, то моя "плавающая" ставка на сейчас равнялась бы 4,5%, а банк прописал исключение - 366 дней - 8% (разница 3,5%!!!)

Уважаемые юристы, что вы скажете по этому поводу?

Share this post


Link to post
Share on other sites

УРА!!!

нашел вещьдок

post-11853-1361832853_thumb.jpg

там четко видно - пятая строчка - срок 366 дней.

Вот тогда в 2008 я подписывал договор, подразумевая, что FIDR равен ставке по депозиту согласно этой таблице (на дату подписания договора ставка была другая, но структура ставок была в таком виде).

Сейчас картина совершенно иная, подмена понятий. Срок в 366 дней не является депозитом в контексте "строковий депозит з виплатою відсотків після закінчення дії договору", поскольку этот срок стал исключением из общих правил открытия депозитного счета (необходимое обязательное условие - внесение эквивалента в 100 тыс. долл.!!!)

сравните вот онлайн таблица

Если принять условия, на которых я подписывал договор в 2008 году, то моя "плавающая" ставка на сейчас равнялась бы 4,5%, а банк прописал исключение - 366 дней - 8% (разница 3,5%!!!)

Уважаемые юристы, что вы скажете по этому поводу?

Можно подавать на недействительность, есть практика ВГСУ о незаключенности договора при ФИДР.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Можно подавать на недействительность, есть практика ВГСУ о незаключенности договора при ФИДР.

а поделитесь, пж, решением?

Share this post


Link to post
Share on other sites

Можно подавать на недействительность, есть практика ВГСУ о незаключенности договора при ФИДР.

Если я правильно понимаю, то можно выиграть суд в части признания незаконной плавающую ставку (ФИДР). Таким образом, договор останется действовать только с фиксированной процентной ставкой. А все платежи можно будет пересчитать? (все, что я погашал на покрытие процентов).

Сколько будет стоить обращение в суд, юридическая поддержка?

Также есть отказ банка в прописке несовершеннолетнего ребенка (мы просили дать такое согласие) - можно ли приобщить это к делу о незаконности такого отказа?

Я уже знаю с десяток людей, готовых судиться с банком. Можно ли сгрупироваться, чтобы было дешевле?

Share this post


Link to post
Share on other sites

Если я правильно понимаю, то можно выиграть суд в части признания незаконной плавающую ставку (ФИДР). Таким образом, договор останется действовать только с фиксированной процентной ставкой. А все платежи можно будет пересчитать? (все, что я погашал на покрытие процентов).

Сколько будет стоить обращение в суд, юридическая поддержка?

Также есть отказ банка в прописке несовершеннолетнего ребенка (мы просили дать такое согласие) - можно ли приобщить это к делу о незаконности такого отказа?

Я уже знаю с десяток людей, готовых судиться с банком. Можно ли сгрупироваться, чтобы было дешевле?

Извините, хочу спросить, а как Вам банк отказал в прописке? Для того чтобы прописать человека в ипотечной квартире нужны какие-то согласовательные действия? Вот я хочу прописаться к своему отцу, он мой поручитель и квартира в ипотеке, при обращении в паспортный стол мне что откажут? Я еще не ходила, только собираюсь туда идти.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Извините, хочу спросить, а как Вам банк отказал в прописке? Для того чтобы прописать человека в ипотечной квартире нужны какие-то согласовательные действия? Вот я хочу прописаться к своему отцу, он мой поручитель и квартира в ипотеке, при обращении в паспортный стол мне что откажут? Я еще не ходила, только собираюсь туда идти.

В кредитном договоре прописано, что любые действия с объектом залога нужно согласовывать с банком: ремонт, переоборудование, прописка, и т.д. Если это соглсие не получить, то банк имеет право поднять процентную ставку на 4%.

Паспортисты ничего не требуют в этом плане.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Извините, хочу спросить, а как Вам банк отказал в прописке? Для того чтобы прописать человека в ипотечной квартире нужны какие-то согласовательные действия? Вот я хочу прописаться к своему отцу, он мой поручитель и квартира в ипотеке, при обращении в паспортный стол мне что откажут? Я еще не ходила, только собираюсь туда идти.

Если у Вас на руках правоустанавливающие документы, то Вам не откажут в прописке, чтобы банк не делал.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Если у Вас на руках правоустанавливающие документы, то Вам не откажут в прописке, чтобы банк не делал.

Это не касается несовершеннолетних. Банки отказывают.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Это не касается несовершеннолетних. Банки отказывают.

прописывают не банки, а вы обязаны по закону зарегистрировать сое место жительсво.....

Share this post


Link to post
Share on other sites

прописывают не банки, а вы обязаны по закону зарегистрировать сое место жительсво.....

Да, но если банк узнает, что мы прописали несовершеннолетнего ребенка, то нам автоматом поднимают процент на 4% (прописано в договоре). А что, судится с банком? Мне уже заломили цену в 10 000 долларов. Спасибо, я лучше тихо спокойно буду тянуть свою лямку, и защищаться как могу, раз у нас страна такая...

Share this post


Link to post
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...

  • Пользователи

  • Similar Content

    • By ANTIRAID
      Державний герб України
      Постанова
      Іменем України
      28 березня 2018 року
      м. Київ
      справа № 756/4514/16-ц
      провадження № 61-11924св18
      Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
      головуючого - Висоцької В. С.,
      суддів: Лесько А. О.(суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., Штелик С. П.,
      учасники справи:
      позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
      відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
      розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 червня 2016 року у складі головуючого судді Камбулова Д. Г. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2017 року у складі суддів: Лапчевської О. Ф., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
      ВСТАНОВИВ:
      Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
      У березні 2016 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ«Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.
      Позовна заява мотивована тим, що 26 жовтня 2012 року між ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Подільського відділення та ОСОБА_4 був укладений договір про надання кредиту № 01ЗАІ20121026001 (далі - Договір), згідно з яким відповідачу було надано у користування грошові кошти на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
      Відповідно до пункту 1.1. Договору надання кредиту здійснювалось одним траншем у сумі 83 700,00 грн зі сплатою 19,6 відсотків річних на перший річний період, а на наступні - відсоткова ставка плаваюча.
      Відповідно до пункту 1.2. Договору кредит надавався відповідачу для оплати придбаного автомобіля «Sкоdа Осtaviа А5», 2012 року випуску, чорного кольору.
      26 жовтня 2012 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 01ЗАІ20121026001-ПОР, згідно умов якого поручитель зобов'язалася перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником умов щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу) у розмірі, в строки та в порядку передбаченим кредитним договором № 013АІ20121026001 від 26 жовтня 2012 року.
      Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_4 грошові кошти.
      В порушення умов договору кредиту, відповідач протягом тривалого часу не здійснює погашення процентів за користування кредитом у встановлені терміни.
      Відповідно до пункту 4.1. Договору у разі прострочення відповідачем строків сплати відсотків, визначених пунктами 3.2.3, 3.3.14. Договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених пунктом 1.1. Договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, що діє у період прострочення.
      Відповідно до пункту 4.2. Договору у разі порушення відповідачем вимог пунктів 3.3.2, 3.3.19 Договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 0,5 відсотків від суми фактичної заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками за кожний випадок.
      Відповідно до пункту З.2.З. Договору кредитор має право вимагати повернення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на 1 календарний місяць (пункт 3.2.3.1 Договору), у зв'язку з чим ОСОБА_4 відповідно до пункту 3.3.8 Договору зобов'язаний протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення кредитора згідно з пунктом 3.2.3. Договору про невиконання вимог пунктів 3.2.3.1.-3.2.3.6. Договору повернути в повному обсязі кредит, нараховані проценти з можливою неустойкою.
      Станом на 21 січня 2016 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_4 складає 120 783,04 грн, з них: сума заборгованості за кредитом - 68 427,20 грн, сума заборгованості за відсотками - 25 778,00 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту за кожен випадок - 10 463,95 грн; пеня за несвоєчасне повернення відсотків за кожен випадок - 5 373,65 грн; розмір інфляційних витрат за кредитом - 6 548,50 грн; розмір інфляційних витрат за відсотками - 4 191,74 грн.
      У зв'язку з наведеним позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором кредиту № 013АІ20121026001 від 26 жовтня 2012 року у сумі 120 783,04 грн та судові витрати.
      Заочним рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 червня 2016 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено.
      Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту № 013АІ20121026001 від 26 жовтня 2012 року у розмірі 120 783,04 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 68 427,20 грн, сума заборгованості за відсотками - 25 778,00 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту за кожен випадок - 10 463,95 грн; пеня за несвоєчасне повернення відсотків за кожен випадок - 5 373,65 грн; розмір інфляційних витрат за кредитом - 6 548,50 грн; розмір інфляційних витрат за відсотками - 4 191,74 грн.
      Вирішено питання судового збору.
      Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 своїх зобов'язань за Договором, забезпечених договором поруки з ОСОБА_5, не виконував, тому на підставі статей 526, 530, 554, 611 ЦК України з боржника і поручителя необхідно солідарно стягнути заборгованість у сумі 120 783,04 грн.
      Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилено. Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 червня 2016 року залишено без змін.
      Залишаючи без змін заочне рішення суду першої інстанції, апеляційний суд повністю погодився з висновками суду першої інстанції.
      У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить скасувати вищевказані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
      Касаційна скарга мотивована тим, що розрахунок заборгованості позичальника є необґрунтованим та недоведеним. Повідомлень щодо необхідності дострокового повернення всієї суми кредиту відповідачі від позивача не отримували. У порушення вимог абзацу 2 пункту 2.4.2 Договору кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У той же час, внаслідок збільшення процентної ставки з 01 жовтня 2014 року обсяг відповідальності ОСОБА_5, як поручителя за Договором збільшився без її згоди, тому відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України порука є припиненою. Крім того, у разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється у частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції не було враховано, що існують беззаперечні підстави для припинення поруки відповідно до частин четвертої статті 559 ЦК України.
      У червні 2017 року на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ПАТ «Укрсоцбанк» надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому банк посилався на те, відповідно до змісту статей 525, 526, 530, 1050, 1054 ЦК України відсутність попереднього повідомлення боржника чи поручителя про порушення кредитного договору, не позбавляє позивача на звернення до суду за захистом своїх прав. Пунктом 2.4. Договору визначено, що розмір процентної ставки є змінним та визначається як сума базової процентної ставки кредитування та маржі. ОСОБА_5 поручилась за виконання кредитного договору саме на таких умовах, жодних змін після його укладення сторонами не вносилось. Отже, підстави для застосування статті 559 ЦК України відсутні.
      Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
      28 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.
      Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
      Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
      Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
      Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
      Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
      Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
      Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
      Верховний суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки зазначеним вище вимогам закону судові рішення не відповідають.
      Суди установили, що 26 жовтня 2012 року між ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Подільського відділення та ОСОБА_4 був укладений Договір, згідно з яким ОСОБА_4 надано у користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 83 700,00 грн з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 26 жовтня 2017 року включно.
      Відповідно до пункту 1.2. Договору кредит надавався відповідачу для оплати придбаного автомобіля «Sкоdа Осtaviа А5 Ambition», 2012 року випуску, чорного кольору.
      У 2.4. Договору зазначено, що розмір процентної ставки за цим Договором є змінним (фіксується періодично) та визначається як сума Базової процентної ставки кредитування та Маржі.
      Розмір Базової процентної ставки кредитування фіксується щорічно на підставі оприлюднених офіційних даних Національного банку України, як це зазначено у пункті 2.4. цього Договору. На перший річний період (з «26» жовтня 2012 по «30» вересня 2013) встановлюється Процентна ставка за користування кредитом у розмірі 19,6 % (Базова процентна ставка кредитування 18,50 % плюс Маржа 1,10 %) (пункт 2.4.1.1.).
      26 жовтня 2012 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 01ЗАІ20121026001-ПОР, згідно умов якого поручитель зобов'язалася перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником умов щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу) у розмірі, в строки та в порядку, передбаченими кредитним договором від 26 жовтня 2012 року № 013АІ20121026001.
      Відповідно до меморіального ордера від 26 жовтня 2012 року № 47 позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_4 кредит у сумі 83 700,00 грн.
      Разом з цим у порушення умов Договору ОСОБА_4 протягом тривалого часу не здійснює погашення процентів за користування кредитом у встановлені терміни.
      Відповідно до пункту 4.1. Договору у разі прострочення відповідачем строків сплати відсотків визначених пунктами 3.2.3, 3.3.14. Договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених пунктом 1.1. Договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, що діє у період прострочення.
      Відповідно до пункту 4.2. Договору у разі порушення відповідачем вимог пунктів 3.3.2, 3.3.4, 3.3.6, 3.3.7, 3.3.9-3.3.19 цього Договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 0,5 відсотків від суми фактичної заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками за кожний випадок.
      Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_4 за Договором, наданим ПАТ «Укрсоцбанк», станом на 21 січня 2016 року загальний її розмір складає 120 783,04 грн, з них: сума заборгованості за кредитом - 68 427,20 грн, сума заборгованості за відсотками - 25 778,00 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту за кожен випадок - 10 463,95 грн; пеня за несвоєчасне повернення відсотків за кожен випадок - 5 373,65 грн; розмір інфляційних витрат за кредитом - 6 548,50 грн; розмір інфляційних витрат за відсотками - 4 191,74 грн.
      Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
      Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
      У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
      Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
      За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
      Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
      Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
      Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
      Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
      Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника (пункт 6.2.) не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
      Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.
      Як убачається з Договору, боржник ОСОБА_4 (а відтак і поручитель) взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 26 жовтня 2017 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком погашення платежів (пункт 1.1.1 Договору).
      Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
      Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
      Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
      Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.
      Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
      У пункті 1.1.1. Договору погашення кредиту та сплата нарахованих процентів за користування кредитів здійснюється наступним чином: починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, Позичальник щомісячно, 26 числа сплачує Кредитору рівні суми грошових коштів, кожна з яких включає в себе заборгованість за кредитом та процентами, розрахованих за весь строк користування Кредитом, згідно з графіком погашення Кредиту.
      Відповідно до пункту 1.1 договору поруки Поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення суми Кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених Договором кредиту № 013АІ20121026001 від 26 жовтня 2012 року.
      Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати 26 числа кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.
      У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
      Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.
      Суди попередніх інстанцій, стягуючи солідарно з боржника поручителя заборгованість у сумі 120 783,04 грн, не врахували вищенаведених норм матеріального права, та що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов'язань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком платежів), не з'ясували, коли боржником був здійснений останній платіж за Договором по кожному із складових заборгованості, не встановили, з якого моменту необхідно рахувати строки позовної давності за вимогами кредитора про повернення кредиту і відповідно до цього, яка сума підлягає стягненню, та не встановили, чи пред'явив банк вимогу до поручителя в межах шести місяців по кожному місячному платежу та по яких платежах порука припинилась, а по яких ще діє.
      Доводи касаційної скарги про припинення поруки у зв'язку зі зміною процентної ставки без повідомлення та згоди поручителя є помилковими з огляду на наступне.
      Відповідно до пункту 2.1.1.2. договору поруки ОСОБА_5 погодилася солідарно відповідати за виконання зобов'язань позичальника, передбачених Договором, зокрема сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі, визначеному Договором, додатковими угодами/договорами про внесення змін (доповнень) до Договору, згідно з якими буде змінюватись розмір процентної ставки, а також сплата комісій у розмірі, строки та в порядку, що визначені Договором.
      У 2.4. Договору зазначено, що розмір процентної ставки за цим Договором є змінним (фіксується періодично) та визначається як сума Базової процентної ставки кредитування та Маржі.
      Розмір Базової процентної ставки кредитування фіксується щорічно на підставі оприлюднених офіційних даних Національного банку України.
      Крім того, суди не звернули уваги, що зміст забезпеченого порукою зобов'язання складає повернення кредиту в сумі 167 400 грн з порядком погашення, що визначений умовами Договору та кінцевим терміном повернення усієї суми кредиту до 26 жовтня 2017 року (включно).
      Разом з цим предметом Договору є кредит у розмірі 83 700 грн, а не 167 400 грн.
      Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
      Таким чином, оскільки судами не з'ясовано належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не досліджено та не надано належної правової оцінки зібраним у справі доказам, в силу статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої судам належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.
      Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
      ПОСТАНОВИВ:
      Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задовольнити частково.
      Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2017 року скасувати.
      Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
      Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
      Головуючий СуддіВ. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська С. П. Штелик
      http://reyestr.court.gov.ua/Review/73304583
    • By ANTIRAID
      ПОСТАНОВА 
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
       
      11 листопада 2015 року
       
      м. Київ
       
      Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
       
      головуючого Охрімчук Л.І.,
      суддів:
      Гуменюка В.І.,
      Лященко Н.П., 
      Сеніна Ю.Л.,
      Яреми А.Г., 
       
      розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа – приватний нотаріус Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_4 – про визнання договорів недійсними за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2014 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року,
       
      встановила:
       
      У червні 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 22 листопада 2007 року закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі – ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі – ПАТ «ОТП Банк»), уклало з ОСОБА_1 кредитний договір на придбання нерухомого майна в сумі 500 тис. доларів США зі строком повернення кредиту до 24 листопада 2031 року. Кредит надавався шляхом відкриття поточного рахунку на ім’я ОСОБА_1 зі сплатою процентів, розмір яких складається з фіксованого відсотка 3,99 % річних + FIDR (ставка за строковими депозитами фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 360 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору, яка залежно від зміни вартості кредитних ресурсів банку може ним змінюватися).
       
      Позивачі зазначали, що умови договору (пункт 1.11.1 частини 2) суперечать вимогам законодавства, оскільки передбачено сплату суми кредиту та процентів у валюті кредиту – доларах США. Крім того, в договорі відсутня дата видачі кредитних коштів; неоднозначно та нечітко визначено розмір процентної ставки за кредитом, а розмір фіксованого відсотка – 3, 99 % річних з невизначеним FIDR не відповідає розрахункам, зазначеним в графіку платежів, та є завищеним; у договорі немає його сукупної вартості та розміру фактичного подорожчання кредиту. Позивачі вказували, що сторони фактично не досягли згоди з усіх істотних умов договору та заперечували отримання ними траншу в розмірі 24 тис. 461 долар США 7 центів чи в іншій сумі за додатковою угодою від 15 червня 2009 року.
       
      У зв’язку із цим позивачі просили суд визнати недійсними кредитний договір від 22 листопада 2007 року, додатковий договір від 6 січня 2009 року й додатковий договір від 15 червня 2009 року, укладені ЗАТ «ОТП Банк» з ОСОБА_1, та застосувати наслідки недійсності правочину; визнати недійсним договір іпотеки від 22 листопада 2007 року, укладений ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_4 22 листопада 2007 року; виключити з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна записи про державну реєстрацію іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна – жилого будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею S_1, на якій розміщений цей жилий будинок. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також просили визнати недійсними договори поруки від 22 листопада 2007 року, укладені ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 й ОСОБА_3.
       
      У червні 2010 року ПАТ «ОТП Банк» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
       
      На обґрунтування позову ПАТ «ОТП Банк» посилалося на те, що 22 листопада 2007 року останнє уклало з ОСОБА_1, кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 500 тис. доларів США, який зобов’язувався повернути зі сплатою процентів за його користування за встановленою плаваючою процентною ставкою 4,99 % річних + FIDR у строк до 24 листопада 2031 року. Факт отримання кредиту підтверджується меморіальним ордером від 22 листопада 2007 року.
       
      Для забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором ПАТ «ОТП Банк» 22 листопада 2007 року уклало окремі договори поруки з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відповідно до умов яких кожен з них зобов’язувався відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором. У зв’язку з невиконанням відповідачами зобов’язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів, утворилась заборгованість у сумі 9 млн 560 тис. 12 грн 59 коп, з яких: сума основного боргу – 501 тис. 891 доларів США 50 центів, що за курсом Національного банку України (далі –НБУ) станом на 3 квітня 2014 року становило 6 млн 308 тис. 324 грн 46 коп.; проценти за користування кредитом – 258 тис. 704 долари США 93 центи, що за курсом НБУ становило 3 млн 251 тис. 688 грн 14 коп., які ПАТ «ОТП Банк» просило стягнути з відповідачів.
       
      Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 1 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсними: кредитний договір від 22 листопада 2007 року, додаткові договори до кредитного договору від 6 січня та 15 червня 2009 року, укладені ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк»; договір іпотеки від 22 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк»; договір поруки від 22 листопада 2007 року, укладений ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк»; договір поруки від 22 листопада 2007 року, укладений ОСОБА_3 та ПАТ «ОТП Банк». Зобов’язано приватного нотаріуса Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження записи про іпотеку та заборону відчуження жилого будинку і земельної ділянки площею S_1, що розташовані АДРЕСА_1. Зустрічний позов ПАТ «ОТП Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» 277 тис. 188 доларів 9 центів США, що за курсом НБУ становило 3 млн 266 тис. 809 грн 20 коп. У задоволенні іншої частини позову ПАТ «ОТП Банк» відмовлено.
       
      Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року рішення районного суду скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПАТ «ОТП Банк», третя особа – приватний нотаріус Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними відмовлено. Зустрічний позов ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 як солідарних боржників на користь ПАТ «ОТП Банк» 760 тис. 596 доларів США 43 центи заборгованості, що на день розгляду справи складало 8 млн 964 тис. 9 грн 24 коп., з яких: основний борг у розмірі 501 тис. 891 долар США 50 центів; проценти за користування кредитом – 258 тис. 704 долари 93 центи. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» судові витрати в розмірі 566 грн 7 коп. з кожного. 
       
      Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2014 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року залишено без змін. 
       
      У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2014 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року ОСОБА_1 просить скасувати ці судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини першої статті 11, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 554 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності зазначеного судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
       
      На обґрунтування заяви ОСОБА_1 надав копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року та постанову Верховного Суду України від 11 березня 2015 року.
       
      Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_1 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
       
      Відповідно до пунктів 1, 4 статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих саме норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
       
      Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.
       
      У справі, яка переглядається, суди встановили, що 22 листопада 2007 року ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, відповідно до умов якого ЗАТ «ОТП Банк» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 500 тис. доларів США на придбання нерухомого майна зі строком повернення кредиту до 24 листопада 2031 року та зі сплатою 3,99 % річних + FIDR з розрахунку 360 днів у році. Повернення кредиту та сплата процентів здійснюється шляхом сплати платежів, що зменшуються. 
       
      6 січня 2009 року ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір, яким установлено розрахунок процентів з плаваючою процентною ставкою з фіксованим відсотком 2,99 % річних + FIDR, та встановили підвищення процентної ставки до 4 % річних за порушення позичальником будь-якого зобов’язання за кредитним договором та цим додатковим договором. 
       
      15 червня 2009 року ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір, яким внесли зміни та доповнення до кредитного договору та встановили: до 15 червня 2009 року розмір плаваючої процентної ставки з фіксованим відсотком 3,99 % + FIDR; з 15 червня до 16 листопада 2009 року – фіксовану процентну ставку в розмірі 6,5 %; із 16 листопада 2009 року до повного виконання зобов’язань за кредитним договором – плаваючу процентну ставку з фіксованим відсотком 4,62 % + FIDR (пункти 3.2–3.4 договору); повернення частини кредиту шляхом сплати ануїтетних платежів (пункти 2.1.3.1, 2.2.1 договору); надання позичальнику траншу в сумі 24 тис. 461 долар США 7 центів з метою погашення прострочених процентів.
       
      Крім того, 22 листопада 2007 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 у забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором укладено договір іпотеки, предметом якого є будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка, на якій розташований зазначений житловий будинок, площею S_1. 
       
      На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 22 листопада 2007 року ПАТ «ОТП Банк» уклало з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 два договори поруки, відповідно до яких кожен з них прийняв на себе зобов’язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором. 
       
      У зв’язку з невиконанням відповідачами зобов’язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів, утворилася заборгованість.
       
      Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсним кредитного договору, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність вільного волевиявлення учасників кредитного договору, оскільки під час його укладання банк приховав від позивача повну та об’єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та не попередив позичальника про валютні ризики, що позбавило позичальника можливості здійснити свідомий вибір схеми кредитування.
       
      Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними та про задоволення позову ПАТ «ОТП Банк», апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив з дійсності правочину, оскільки, укладаючи кредитний договір, ОСОБА_1 ознайомився та погодився з порядком видачі кредитних коштів, встановленням плати за кредит та розміром процентних ставок, що, на думку суду, підтверджується його анкетою-заявою від 1 вересня 2007 року про намір отримати ним кредит в розмірі 500 тис. доларів США. Крім того, судом апеляційної інстанції визнано доведеним факт отримання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 500 тис. доларів США на підставі заявки на видачу готівки та виписки з особового рахунку. 
       
      Разом з тим в ухвалі від 22 жовтня 2014 року, наданій заявником для порівняння, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, погоджуючись із висновком апеляційного суду, вказував, що в порушення пункту 2 частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» банк не надав позивачу як споживачу фінансових послуг у галузі споживчого кредитування в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовної сукупної вартості кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, чим порушив вимоги чинного законодавства. З огляду на це суд дійшов висновку, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності внаслідок істотного дисбалансу договірних прав і обов’язків, погіршують становище споживача, що є підставою для визнання такого договору недійсним та, як наслідок, визнання недійсними договорів поруки та іпотеки, оскільки ці договори є похідними від основного.
       
      У постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року міститься висновок про правильне застосування статті 554 ЦК України щодо солідарного стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором. Згідно із цим висновком на підставі статті 554 ЦК України поручителі несуть солідарну відповідальність перед кредитором за порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, лише коли вони спільно дали поруку. При укладенні поручителями окремих договорів поруки, умовами яких не передбачена їх солідарна відповідальність між собою за виконання боржником одного і того самого зобов’язання, між ними не виникає солідарної відповідальності перед кредитором.
       
      Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини першої статті 11, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 554 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, що оскаржується, викладеному у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року висновку щодо застосування у подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права.
       
      Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
       
      За положеннями частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 
       
      Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою–третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
       
      У справі, яка переглядається, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними кредитного договору, додаткових договорів, договору іпотеки та договорів поруки, позивачі посилалися, зокрема, на те, що в кредитному договорі неоднозначно та нечітко визначено розмір процентної ставки за кредитом, а розмір фіксованого відсотка – 3, 99 % річних з невизначеним FIDR не відповідає розрахункам, зазначеним у графіку платежів, та є завищеним; у договорі немає його сукупної вартості та розміру фактичного подорожчання кредиту. 
       
      Згідно із частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначається детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому вираженні) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов’язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.
       
      За положеннями частини пятої статті 11, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім процентнгої ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які с несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.
       
      Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. 
       
      Відповідно до пункту 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (далі – Правила), банки зобовязані в кредитному договорі або в додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача, зазначаючи при цьому значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України. 
       
      На банки покладається також обов’язок зазначати в кредитному договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді реальної процентної ставки, яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту (пункт 3.3 Правил). 
       
      Спірним кредитним договором передбачено порядок визначення розміру процентів. Так, для розрахунку процентів за користування кредитом банк використав плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 3,99 % річних + FIDR, що формується на основі процентних ставок за строковими депозитами для фізичних осіб, при цьому банк на власний розсуд установлює такі проценти. 
       
      Додатковими договорами встановлено: розрахунок процентів з плаваючою процентною ставкою з фіксованим відсотком 2,99 % річних + FIDR та підвищення процентної ставки до 4 % річних за порушення позичальником будь-якого зобов’язання за кредитним договором; до 15 червня 2009 року розмір плаваючої процентної ставки з фіксованим відсотком – 3,99 % + FIDR; з 15 червня до 16 листопада 2009 року – фіксовану процентну ставку в розмірі 6,5 %; із 16 листопада 2009 року до повного виконання зобов’язань за кредитним договором – плаваючу процентну ставку з фіксованим відсотком 4,62 % + FIDR. 
       
      Плаваюча процентна ставка – це процентна ставка за середньо- і довгостроковими кредитами, розмір якої може змінюватись банком в односторонньому порядку та в строки, передбачені умовами кредитного договору. Перегляд її здійснюється через узгоджені між банком і кредитором проміжки часу. 
       
      У разі зміни договору, як зазначено в частині третій статті 653 ЦК України, зобов’язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. 
       
      Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, в якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав. 
       
      Укладаючи кредитний договір, сторони домовились, що для розрахунку процентів за кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого процента (у розмірі 3,99 % річних) + FIDR (процентна ставка за строковими депозитами фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк до 360 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). При цьому сторони висловили свою цілковиту згоду щодо передбаченої договором зміни плаваючої процентної ставки.
       
      Отже, виходячи з умов кредитного договору зміна розміру ставки FIDR не є зміною процентної ставки в односторонньому порядку, оскільки вона прямо передбачена умовами двостороннього кредитного договору. 
       
      Таким чином, положення кредитного договору про встановлення плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого процента + FIDR, не можна вважати несправедливими, тому підстав для визнання спірних договорів недійсними немає.
       
      Разом з тим, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, про типові відсоткові ставки, валютні знижки, тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають зобов‘язальні відносини, тому до спорів щодо виконання такого договору положення Закону України «Про захист прав споживачів» не застосовуються.
       
      За таких обставин у справі, яка переглядається, судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій є правильними в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання договорів недійсними.
       
      Однак, cтягнувши з боржника та поручителів як солідарних боржників на користь банку заборгованість за кредитним договором, суди апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували норми статті 554 ЦК України. 
       
      Так, за своєю юридичною природою порука є договірним зобов’язанням, адже виникає на підставі договору.
       
      За нормами статті 541 ЦК України солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.
       
      Статтею 554 ЦК України передбачено, що в разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
       
      Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що в разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов’язання, виникає кілька самостійних зобов’язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов’язані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є.
       
      Порука кількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов’язання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).
       
      Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов’язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.
       
      За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред’явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі або частково, але поручитель, що виконав зобов’язання, не має права пред’явити вимогу до іншого поручителя щодо розподілу відповідальності перед кредитором.
       
      У справі, яка переглядається, предметом спору є різні самостійні договори поруки, за якими кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарні боржники за порушення умов одного й того ж кредитного договору.
       
      З огляду на викладене й на відсутність положень про солідарну відповідальність поручителів у нормах чинного законодавства та в умовах договорів поруки підстав для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами частини третьої статті 554 ЦК України немає.
       
      Саме до цього зводяться правові висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 11 березня 2015 року (справа № 6-35цс15). 
       
      Отже, висновки судів апеляційної та касаційної інстанцій про наявність безумовних підстав для солідарного стягнення з поручителів суми заборгованості за кредитним договором не узгоджуються з вимогами статті 554 ЦК України та умовами договорів поруки, оскільки у справі, яка переглядається, встановлено, що зобов’язання за кредитним договором забезпечувалося кількома поручителями, які надали поруку за різними самостійними договорами поруки. 
       
      Таким чином, суди апеляційної та касаційної інстанцій у справі, яка переглядається Верховним Судом України, неправильно застосували норми статті 554 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення спору в частині задоволення зустрічних позовних вимог банку, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для зміни ухвалених у цій справі судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій у частині способу стягнення заборгованості. 
       
      Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603, частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 3604 ЦПК України, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України 
       
      постановила:
       
      Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково. 
       
      Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2014 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року в частині способу стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 як солідарних боржників змінити.
       
      Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» 760 тис. 596 доларів США 43 центи заборгованості за кредитним договором, що на день розгляду справи складало 8 млн 964 тис. 9 грн 24 коп., а саме суму основного боргу в розмірі 501 тис. 891 долар США 50 центів; проценти за користування кредитом у розмірі 258 тис. 704 долари США 93 центи; судові витрати в розмірі 566 грн 7 коп. з кожного. 
       
      Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3 солідарно на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» 760 тис. 596 доларів США 43 центи заборгованості за кредитним договором, що на день розгляду справи складало 8 млн 964 тис. 9 грн 24 коп., а саме суму основного боргу в розмірі 501 тис. 891 долар США 50 центів; проценти за користування кредитом в розмірі 258 тис. 704 долари США 93 центи; судові витрати у розмірі 566 грн 7 коп. з кожного. 
       
      У решті рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2014 року залишити без змін. 
       
      Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.
       
      Головуючий Л.І. Охрімчук 
      Судді: В.І. Гуменюк 
      Н.П. Лященко
      Ю.Л. Сенін
      А.Г. Ярема 
       
      ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
      у справі № 6-511цс15
       
      У разі зміни договору, як зазначено в частині третій статті 653 ЦК України, зобовязання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. 
       
      Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, в якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав. 
       
      У справі, яка переглядається, укладаючи кредитний договір, сторони домовились, що для розрахунку процентів за кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого процента (у розмірі 3,99 % річних) + FIDR (процентна ставка за строковими депозитами фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк до 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). При цьому сторони висловили свою цілковиту згоду щодо передбаченої договором зміни плаваючої процентної ставки.
       
      Отже, виходячи з умов кредитного договору зміна розміру ставки FIDR не є зміною процентної ставки в односторонньому порядку, оскільки вона прямо передбачена умовами двостороннього кредитного договору. 
       
      Таким чином, положення кредитного договору про встановлення плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого процента + FIDR, не можна вважати несправедливими, тому підстав для визнання спірних договорів недійсними немає.
       
      Статтею 554 ЦК України передбачено, що в разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
       
      Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що в разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов’язання, виникає кілька самостійних зобов’язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов’язані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є.
       
      Порука кількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов’язання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).
       
      Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов’язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.
       
      За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред’явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі або частково, але поручитель, що виконав зобов’язання, не має права пред’явити вимогу до іншого поручителя щодо розподілу відповідальності перед кредитором.
       
      У справі, яка переглядається, предметом спору є різні самостійні договори поруки, за якими кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарні боржники за порушення умов одного й того ж кредитного договору.
       
      З огляду на викладене й на відсутність положень про солідарну відповідальність поручителів у нормах чинного законодавства та в умовах договорів поруки підстав для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами частини третьої статті 554 ЦК України немає.
       
      Суддя Верховного Суду України Л.І. Охрімчук
       
      http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/E0D4D663A0901D34C2257F0800256CC7
    • By logoped
      За результатами семінару-практикуму «Економічна експертиза в кредитних спорах», який відбувся 24 квітня під егідою Незалежного інституту судових експертиз, наразі готується новий випуск методичних рекомендацій від НІСЕ, на цей раз присвячений темі кредитних спорів та економічній експертизі. 
      В методичці експерти розкажуть про практику проведення економічних досліджень в кредитних спорах, нададуть цінні поради та рекомендації. 
       новий випуск методичних рекомендацій стане у нагоді всім, хто тією чи іншою мірою стикається з кредитними правовідносинами, тому просимо надсилати питання, які Вас цікавлять, на нашу електронну пошту: 
      office@nise.com.ua
      Ми обов’язково висвітлимо їх на сторінках нашої методички!
      http://nise.com.ua/seminar-praktikum-nise-kredytni-spory
       
      Уважаемые форумчане. Кто был на семинаре поделитесь впечатлениями.
    • By ANTIRAID
      Державний герб України
       
      РІШЕННЯ
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
       
      01 липня 2014 року
       
      Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
       
      головуючого судді - Решетніка М.О.
      при секретарі - Медведєвій А.В.
       
      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПАТ "ОТП Банк", третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_5 "Про визнання договорів недійсними", зустрічним позовом ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 "Про стягнення заборгованості", -
       
      в с т а н о в и в:
       
      08 червня 2010р. позивачі звернулися до суду із позовом до відповідача, який в подальшому уточнили (а.с.155 т.1), просили суд визнати недійсними кредитний договір №ML-301/799/2007 від 22.11.2007р., додатковий договір №1 від 06 січня 2009р., і додатковий договір №1 від 15 червня 2009р., укладені між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1, та застосувати наслідки недійсності правочину; визнати недійсним договір іпотеки №РМL - 301/479/200 від 22.11.2007р., укладений ним із ЗАТ "ОТП Банк" в особі керуючого відділення "Воскресенське" ЗАТ "ОТП Банк" в м.Дніпропетровську, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_5 22.11.2007р., реєстр №288; виключити з державного реєстру іпотек та єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записи про державну реєстрацію іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна: житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки, площею 0,1069га, на якій розміщений вищевказаний житловий будинок; позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також просили визнати недійсними договір поруки №SR-301/489/2007 від 22.11.2007р., укладений між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2, і договір поруки № SR- 301/488/2007 від 22.11.2007р., укладений між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3.
       
      11 червня 2010р. ПАТ "ОТП Банк", яке є правонаступником ЗАТ "ОТП Банк" (далі Банк) звернувся до суду з позовом, який згодом неодноразово уточнювався, до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями.
       
      Свої вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що за умовами кредитного договору №ML-301/799/2007 від 22.11.2007р. Банк надає Позичальникові кредит на придбання нерухомого майна, тобто, споживчий кредит в розмірі 500000 (п'ятсот тисяч) доларів США, що згідно меморіального ордеру №28, на день укладання Договору становить 2525000грн., зі сплатою відсотків, розмір яких складається з фіксованого відсотку 3,99% річних та FIDR, зі строком повернення кредиту до 24.11.2031р. Вважає, що кредитний договір має бути визнано судом недійсним, як такий, яким встановлено сплату суми кредиту та процентів за договором у валюті кредиту - доларах США (п.1.11.1Частини 2), що суперечить вимогам законодавства. 
       
      Крім того, кредитний договір містить суперечливі та дискримінаційні по відношенню до нього (позичальника), як споживача фінансових послуг, умови, що викладені в позові. Також в договорі відсутня дата видачі кредитних коштів, оскільки видача кредиту залежить від виконання позичальником інших умов договору (п.1.3 Частини 2 кредитного договору); неоднозначно та не чітко визначено розмір відсоткової ставки за кредитом, а розмір фіксованого відсотка - 3,99 річних, з не визначеним FIDR, не відповідає розрахункам, зазначеним в Графіку платежів, та є завищеним; в договорі відсутні ціна договору та розмір фактичного подорожчання кредиту. А отже всі ці показники, відповідно до Постанови НБУ №168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", та згідно п.7.2 частини 2 Договору - є істотними умовами кредитного договору, але він не отримав достовірної та повної інформації про істотні умови кредитування. Також посилався на те, що Банком не була проведена переддоговірна робота з ним, як позичальником.
       
      При підписанні кредитного договору він цілком довіряв банківським працівникам, як спеціалістам, оскільки не володіє спеціальними знаннями в області юриспруденції та банківського права, проте Банк приховав від нього фактичні суми по кредиту, тим самим позбавив його права прийняти відповідно правильне рішення щодо умов кредитування взагалі. 
       
      Тому вважає, що фактично не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Також заперечує отримання ним Траншу в розмірі 24461,07 доларів США чи в іншій сумі за Додатковою угодою від 15.06.2009р.
       
      Звідси просив визнати недійсним і договір іпотеки, як забезпечення недійсного договору, та зобов'язати приватного нотаріуса Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_5 виключити запис про обтяження будинку і земельної ділянки, переданих в іпотеку, з реєстру іпотек.
       
      Позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 також просили визнати недійсними договори поруки, внаслідок недійсності основного кредитного зобов'язання позичальника ОСОБА_1
       
      ПАТ "ОТП Банк" в обгрунтування своїх позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2, як солідарних боржників, заборгованості за кредитним договором, посилається на кредитний договір №ML-301/799/2007 від 22.11.2007р., укладений між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 500000 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером №28 від 22.11.2007р., і зобов'язався повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом, за встановленою плаваючою процентною ставкою 4,99% річних + FIDR в строк до 24.11.2031р. Для забезпечення виконання ОСОБА_1 боргових зобов'язань за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_3, а також ОСОБА_2, із кожним окремо, 22.11.2007р. укладено договори поруки, відповідно до яких, кожен із них прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 всіх боргових зобов'язань перед Банком за кредитним договором. У зв'язку з невиконанням відповідачами зобов'язань за кредитним договором, щодо повернення кредиту та сплати процентів, утворилась заборгованість. Просить суд стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як солідарних боржників, суму боргу за кредитним договором №ML-301/799/2007 від 22.11.2007р. в розмірі 9560012,59грн., із яких: сума основного боргу в розмірі 501891,50 доларів США, що за курсом НБУ на 03.04.2014р. (12,5691грн./за 1 долар) становить 6308 324,46грн., відсотки за користування кредитом - 258704,93 долари США, що за курсом НБУ становить 3251688,14грн., та витрати по сплаті державного мита. 
       
      В судовому засіданні представник ОСОБА_1 позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позові. Проти позову ПАТ "ОТП Банк" заперечувала, просила в задоволенні їх позовних вимог відмовити в повному обсязі. Надала до суду письмові заперечення (а.с.140-143 т.1), в яких посилалась на недоведеність Банком видачі та отримання ОСОБА_1 кредиту, дати видачі кредиту, суми та валюти кредиту, а також на відсутність документів, що свідчать про надання Банком 15.06.2009р. та отримання ОСОБА_1 траншу для погашення заборгованості по процентам. Вважає, що заборгованість за кредитним договором, розрахована Банком, не відповідає дійсності та набагато завищена, що також підтверджується висновками судово-економічної експертизи, проведеної за клопотанням ОСОБА_1 в ході судового розгляду справи.
       
      Також просила задовольнити позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в частині визнання недійсними договорів поруки, та пояснила, що про підвищення відсоткової ставки з 15.06.2009р., яка змінює розмір відповідальності поручителів, (Банк) їх не повідомив. Крім того, додатковою угодою від 15.06.2009р. змінено порядок та строки погашення частини кредиту з наданням ОСОБА_1 траншу в розмірі 24461,07 доларів США, про що також ОСОБА_2 не був повідомлений, додаткова угода з ним не укладалась, а ОСОБА_3 відмовилась від підписання додаткової угоди до договору поруки, про що свідчить копія цієї угоди, доданої до матеріалів справи (а.с.27 т.1).
       
      В судовому засіданні представник ПАТ "ОТП Банк" позовні вимоги Банку підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.
       
      Позов ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не визнає, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що згідно ч.2 ст.524 ЦК України сторони договору можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом. Зазначив, що Банк отримав генеральну банківську ліцензію за №191 від 02.03.1998р., дозвіл з додатками від 08.11.2006р. №191-1, що дає право здійснювати операції з валютними цінностями. Індивідуальні ліцензії на надання і одержання кредитів в іноземній валюті видаються, якщо терміни та суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, але на момент надання кредиту ОСОБА_1 чинним законодавством України не встановлено будь-яких обмежень, щодо термінів та сум кредитів в іноземній валюті. Вважає вимоги позивачів щодо недійсності договорів поруки безпідставними, оскільки відповідно до п.2.2 Договорів поруки, на дату їх укладання, розмір боргових зобов'язань, забезпечених порукою становить 500000 доларів США. Порукою забезпечені боргові зобов'язання в разі зміни їх суми, відповідно до п.2.1 цих договорів.
       
      Третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_5, в судове засідання не з'явилася, про час і місце судового засідання була повідомлена належним чином.
       
      Заслухавши пояснення та доводи осіб, що приймали участь у розгляді справи, дослідивши обставини справи, оцінивши у сукупності письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.
       
      Відповідно до змісту ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.
       
      Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
       
      Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
       
      У судовому засіданні встановлено, що 22 листопада 2007р. між ПАТ "ОТП Банк", який є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №ML-301/799/2007 (далі Договір), який складається з двох частин, що нерозривно пов'язані між собою (а.с.9-13 т.1).
       
      Відповідно до умов Частини №1 Договору Банк надає позичальнику кредит в розмірі 500000 доларів США, з цільовим використанням на придбання нерухомого майна, за сплати суми першочергового внеску в розмірі 33,04% вартості нерухомого майна у відповідності до договору купівлі-продажу (а.с.27 т.1). Строк повернення кредиту - 24 листопада 2031р. Річна база нарахування процентів - 360 календарних днів у році. Для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка з фіксованим відсотком - 3,99% річних + FIDR, що є процентною ставкою по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті цього кредиту, що розміщені у Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. Повернення кредиту та сплата процентів здійснюється шляхом сплати платежів, що зменшуються. Додатком №1 до кредитного договору від 22.11.2007р. є "Графік платежів", викладений на 11 аркушах, із яких позичальнику було надано лише 2 аркуші: 2-й та 11-й.
       
      06.01.2009р. між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було підписано додатковий договір №1, яким встановлено розрахунок процентів з плаваючою процентною ставкою з фіксованим відсотком 2,99 річних + FIDR, та встановлено підвищення процентної ставки на 4% річних за порушення позичальником будь-якого зобов'язання за кредитним договором та цим додатковим договором (а.с.17 т.1). 
       
      15.06.2009р. між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було підписано додатковий договір №1 (а.с.18 т.1), яким було внесено зміни та доповнення до кредитного договору, та встановлено: до 15.06.09р. плаваюча процентна ставка з фіксованим відсотком - 3,99% + FIDR; з 15.06.2009р. до 16.11.2009р. - фіксована процентна ставка - 6,50%; з 16.11.2009р. до повного виконання зобов'язань за кредитним договором плаваюча процентна ставка з фіксованим відсотком - 4,62+ FIDR ( п.3.2- 3.4); повернення частини кредиту шляхом сплати ануїтетних платежів (п.2.1.3.1; п.2.2.1.); надання позичальнику Траншу в сумі 24461,07 доларів США з метою погашення прострочених процентів (п.2.2.2).
       
      Як вбачається з матеріалів справи, кредит надано ОСОБА_1 з цільовим призначенням на придбання нерухомого майна, та в розумінні п.1.ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" є споживчим кредитом.
       
      Пунктом 4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що обов'язковою умовою договору споживчого кредиту є річна відсоткова ставка за кредитом.
       
      Згідно ст.10561 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати визначаються в договорі.
       
      В пункті 3.3 Постанови НБУ №168 від 10.05.2007р., якою затверджені "Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" (далі Правила) вказано, що банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, визначивши її як в процентному значенні у вигляді реальної процентної ставки (в процентах річних), так і в грошовому виразі. В п/п "а" п.3.3 Правил наведена формула розрахунку значення реальної процентної ставки, елементами якої є процентна ставка, чиста сума кредиту, порядковий номер періоду дії кредитного договору та загальна кількість періодів. Застосування вищевказаної формули спрямоване на те, щоб точно розрахувати, з урахуванням дисконтування, усі майбутні грошові платежі споживача. Використання будь-яких інших показників для розрахунку реальної процентної ставки за кредитом законом не передбачено.
       
      Укладений між сторонами кредитний договір не містить вищевказаних відомостей.
       
      Натомість, всупереч вищевказаним актам цивільного законодавства України, кредитним договором передбачений інший порядок визначення розміру процентів, а саме: для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 3,99 % річних + FIDR.
       
      FIDR формується на основі процентних ставок по строковим депозитам для фізичних осіб, при цьому банк на власний розсуд встановлює такі проценти.
       
      Відповідно до ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надання фізичній особі коштів на визначений строк під процент є фінансовою послугою.
       
      Внаслідок вищенаведеного ОСОБА_1, як споживач фінансової послуги, не може взяти участь у формуванні FIDR. Оскільки FIDR є найбільшою складовою частиною плаваючої процентної ставки за користування кредитом, а її розмір обумовлений виключно власним розсудом виконавця, суд дійшов висновку про те, що Банком фактично здійснюється формування вартості фінансової послуги без участі споживача та його згоди.
       
      В п.3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту визначено, що банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї зі сторін.
       
      Всупереч вищевказаній нормі закону порядок обчислення процентів встановлений оскаржуваним кредитним договором дозволяє банку змінювати процентну ставку за кредитом за власним бажанням.
       
      За таких обставин споживач фінансової послуги не може спрогнозувати свої витрати на оплату процентів за користування кредитом.
       
      Крім того, що позичальник не має можливості вплинути на формування ставки FIDR, він також обмежений і в способах отримання інформації про неї.
       
      Так пункт 1.4.1.6 Частини №2 Кредитного договору зазначає, що протягом дії договору, позичальник може з'ясовувати суми нарахованих процентів, що належать до сплати, в приміщенні банку - філії або відділенні, в якому позичальником відкривався поточний рахунок.
       
      Таким чином, для того щоб сплатити проценти, позичальник повинен кожного разу з'ясовувати їх розмір у відділенні банку.
       
      Згідно ч.ч.1, 2 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" виконавець не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Зокрема несправедливою умовою договору вважається встановлення дискримінаційних стосовно споживача правил зміни відсоткової ставки. Застосування ставки FIDR для розрахунку процентів за користування кредитом передбачає зміну розміру процентів впродовж всієї дії кредитного договору, при цьому вартість кредитних ресурсів для позичальника буде залежати від волевиявлення інших фізичних осіб - клієнтів Банку, що розмістили вільні кошти на строкових депозитах у валюті, тотожній валюті кредиту на строк 366 днів.
       
      За таких обставин суд дійшов висновку, що такий порядок розрахунку процентів за користування кредитом суперечить нормам чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини - ст.10561 ЦК України, ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", п.п.3.3 "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту". 
       
      Крім того, відповідно до п.3.8 Правил, у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладання кредитного договору попередити позичальника, що він несе валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором.
       
      Однак всупереч вказаній нормі права Банк не попередив позичальника про те, що він несе валютні ризики. Доказів попередження позивача відповідачем (Банком) не надано, та в оскаржуваному кредитному договорі таке положення відсутнє.
       
      Судом також встановлено, що листом від 01.10.2007р. ОСОБА_1 був ознайомлений з "Умовами кредитування по програмі "Житло в кредит", однак в них жодного посилання на сплату відсотків за кредитом з використанням фіксованого відсотка + FIDR не значиться, та інформації про сукупну вартість кредиту не міститься, а зазначений в "Умовах…" Додаток №1 (інформація щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту) до суду не надано (а.с.124-125 т.2).
       
      В матеріалах справи міститься анкета-заява від 01.09.2007р. ОСОБА_1, в якій він зазначає (п.12), що бажає отримати кредит строком на 24 роки, з відсотковою ставкою 11% річних, бажано в розмірі 500000 доларів США зі стандартною формою погашення кредиту (а.с.194-202 т.1).
       
      Також в матеріалах справи міститься кредитна заявка від 22.11.2007р. ОСОБА_1 на видачу кредиту в розмірі 500000 доларів США шляхом перерахування коштів на поточний рахунок НОМЕР_2, відкритий у ПАТ "ОТП Банк". Заявка містить таблицю з зазначенням процентної ставки в розмірі 3,99% та рукою дописано + FIDR (а.с.193 т.1).
       
      Кредитна заявка від 15.06.2009р. ОСОБА_1 щодо видачі Траншу в розмірі 24461,07 доларів США шляхом перерахування коштів на поточний рахунок №2620 4 101585719, відкритий у ПАТ "ОТП Банк" також містить таблицю з зазначенням процентної ставки 6,5 (а.с.192 т.1).
       
      Згідно додатку №1 від 22.11.2007р. "Графік платежів", що є невід'ємною частиною кредитного договору, сума кредиту становить 500000 доларів США, процентна ставка - 11,49%, дата видачі -22.11.2007р., дата повернення кредиту - 24.11.2031р., щомісячний платіж не вказано, страхування майна -0,15% від його ринкової вартості, нещасного випадку - 0,25% від суми кредиту, страхування земельної ділянки - 0,30% від її ринкової вартості, абсолютне значення подорожчання кредиту в грн. - 748260,19 (а.с.134-144 т.2).
       
      Додатком №1 до додаткового договору №1 від 15.06.2009р. "Графік платежів" змінено, а саме: на 15.05.2009р. сума кредиту становить 501891,51 доларів США, процентна ставка до 15.06.2009р. - 13,49%, з 15.06. до 16.11.2009р. - 6,50%, з 16.11.2009р. до закінчення кредитного договору - 14,12%, щомісячний платіж встановлено - 6311,82 доларів США, страхування майна змінено на - 0,28%, нещасного випадку - на 0,32% (а.с.149 т.1).
       
      З огляду на викладене суд вважає, що при підписанні кредитного договору та додаткових договорів до нього сторонами не було досягнуто згоди, щодо істотних умов кредитного договору, а саме: сплати відсотків за користування кредитом та сплати страхових сум.
       
      Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, а також умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для укладання договорів. Згідно п.7.2 Частини 2 кредитного договору сторони погодили, що будь-які умови Договору є істотними та підлягають виконанню.
       
      Оскільки кредитний договір є видом договорів приєднання, умови якого розробляються банком, і позичальник не впливає на зміст договору, Банк, встановивши завищений розмір процентів, в ході виконання кредитного договору збільшив страхові платежі та змінивши умови щодо строку та порядку погашення кредиту, порушив принцип добросовісності, розумності та справедливості щодо споживача.
       
      Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства передбачені також ст.3 ЦПК України і практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушених цивільних прав або інтересів.
       
      Із частини 8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" витікає, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
       
      Частинами 5,6 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути замінено або визнане недійсним, а коли визнання положення договору недійсним зумовлює зміну інших положень договору, то договір може бути визнаний недійсним в цілому.
       
      Однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
       
      Такий правовий висновок зробив Верховний Суд, розглянувши на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 грудня 2013р. справу №6-94цс13, предметом якої був спір про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними.
       
      Крім того, як в позовних вимогах, так в процесі розгляду справи, сторони по різному визначали суму та валюту кредиту: Банк стверджував видачу кредиту в розмірі 500000 доларів США, ОСОБА_1 та його представник заперечували, та посилались на отримання кредиту в розмірі два мільйони п'ятсот тисяч гривень, заперечували отримання 15.06.2009р. траншу в будь-якій сумі та валюті, а також заперечували розмір заборгованості за кредитом та клопотали про проведення судово-економічної експертизи.
       
      Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.
       
      Як вбачається із висновку судово-економічної експертизи №25/06-2013 від 25.06.2013р., не надається за можливе встановити в якій сумі та в якій валюті був наданий кредит ОСОБА_1, оскільки згідно до валютного меморіального ордеру №29 від 22.11.2007р., в якому зазначено, що грошові кошти у сумі 500000 доларів США (в еквіваленті 2525000грн.) перераховані з рахунку НОМЕР_1, платник - ОСОБА_1, на рахунок НОМЕР_2, одержувач - ОСОБА_1 з призначенням платежу "Надання кредиту згідно кредитного договору №ML-301/799/2007 від 22.11.2007". 
       
      Відповідно до Кредитного договору №ML-301/799/2007 від 22.11.2007р. відсутня інформація щодо відкриття на ім'я ОСОБА_1 рахунку за НОМЕР_1.
       
      Якщо рахунок НОМЕР_1 відкривався на ім'я ОСОБА_1, то списання грошових коштів повинно здійснюватись на підставі платіжного доручення або переказу із підписом власника рахунку ОСОБА_1
       
      22.11.2007р. з поточного рахунку № НОМЕР_3 кошти у сумі 500000 доларів США були списані з призначенням "@844804(341) "Видача готівки з поточного рахунку згідно кредитного договору №ML-301/799/2007 від 22.11.2007р.".
       
      Документ, що підтверджує видачу готівкових коштів у сумі 500000 доларів США з підписом отримувача коштів ОСОБА_1 для проведення експертизи не наданий.
       
      В досліджених кредитному договорі та додаткових договорах від 06.01.2009р. та від 15.06.2009р. не визначена відсоткова ставка в повному обсязі, яка погоджена сторонами та повинна застосовуватись при розрахунку відсотків за користування кредитом, оскільки ставка FIDR є невизначеною та залежить від низки чинників, які неможливо передбачити та врахувати, як на момент укладання, так і на період дії кредитного договору.
       
      В додатку №1 до кредитного договору "Графік платежів" від 22.11.2007р. зазначено, що відсоткова ставка становить 11,49%, а реальна відсоткова ставка визначена як 13,17%, але за результатами судово-економічної експертизи на момент видачі кредиту реальна відсоткова ставка за спірним кредитним договором становить 13,99%. Також в "Графіку платежів" від 22.11.2007р. в графі "11" - "Абсолютне подорожчання кредиту, грн." вказано лише суму 748260,19, в той час, як за результатами судово-економічної експертизи абсолютне подорожчання кредиту становить 782864,05 доларів США.
       
      Сума заборгованості за кредитним договором розраховувалась за різними показниками, проте за не визначеності та змінності відсоткової ставки за кредитом, та відсутності первинних бухгалтерських документів, оскільки не надані Банком та відсутні в матеріалах справи, встановити суму заборгованості неможливо навіть судовому експерту. Висновок експерта про те, що заборгованість за кредитним договором "може становити" є припущенням, тому не може бути прийнято судом, як належний письмовий доказ.
       
      Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
       
      Згідно ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
       
      Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про поширення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" від 30.05.1997р. підкреслюється, що вся діяльність судів "повинна бути підпорядкована захисту прав і свобод людини і громадянина".
       
      Захист прав і свобод людини державою передбачає конкретну організацію діяльності державних установ щодо захисту проголошених прав та свобод людини і громадянина. Стаття 3 Конституції України закріплює, що права і свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
       
      Стаття 55 Конституції України встановлює, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
       
      Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод являє собою фундаментальну основу всього комплексу міжнародно-правового регулювання в галузі прав і свобод людини, її законних інтересів та потреб. Зокрема ст.6 Ковенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
       
      Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 10.11.2011 №15-рп/2011 дійшов висновку, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п.1 ч.2 ст.92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.
       
      Частина 3 ст.203 ЦК України визначає, що волевиявлення учасника правочину повинно відповідати його внутрішній волі. Проте умови кредитування, які реально встановлені, не відповідають зазначеним вимогам, про що відображено у висновках судово-економічної експертизи.
       
      З урахуванням викладеного судом встановлено, що волевиявлення учасників спірного кредитного договору, зокрема позивача ОСОБА_1, не відповідало їх реальній волі.
       
      На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку, що під час укладення кредитного договору відповідач (банк) приховав від позивача повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту для здійснення позичальником свідомого вибору схеми кредитування та вказав у договорі занижені значення показників істотних умов договору щодо реальної відсоткової ставки, абсолютного значення здорожчання кредиту та кінцевої загальної суми кредиту, яку позивач сплатив би відповідачу по закінченню дії кредитного договору. Більше того, додатковими договорами Банк фактично змінив умови укладеного кредитного договору.
       
      Враховуючи, що кредитний договір розроблявся саме відповідачем (Банком), суд вважає, що відповідальність щодо його змісту повністю покладається на відповідача.
       
      Таким чином укладений між сторонами кредитний договір та додаткові договори до кредитного договору необхідно визнати недійсними.
       
      Також судом встановлено, що на виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1 сплатив на рахунок Банку за квитанціями кошти в розмірі 842232,39грн., що складає 135666,06 доларів США, з урахуванням курсу Банка на день внесення кожного платежу, та комісію в розмірі 24997,50грн., що на день оплати складає 4950 доларів США, а всього за кредитним договором сплачено 867229,89грн., або 140616,06 доларів США. Вказана сума також підтверджується висновками судово-економічної експертизи, та відповідає даним, що значаться в обліку поточного рахунку ОСОБА_1, наданій Банком.
       
      Крім того, із висновку судово-економічної експертизи (а.с.16 експертизи) слідує, що згідно виписки про рух коштів, на поточний рахунок ОСОБА_1 внесено кошти на загальну суму 82195,04 доларів США, що згідно виписки Банку, з урахуванням курсу на день оплати, становить:
       
       27.11.07 р. - 4 919,04 24 841, 15
       
       27.12.07р. - 4 902,00 24 755,10
       
       28.01.08р. - 4 904,13 24 765,86
       
       26.02.08р. - 4 814,01 24 310,75
       
       26.03.08р. - 4 750,00 23 987,50
       
       25.04.08р. - 4 784,00 24 159,20
       
       27.05.08р. - 4 645,00 22 528,25
       
       26.06.08р. - 4 640,00 22 502,61
       
       28.07.08р. - 4 620,00 22 373,75
       
       27.08.08р. - 4 544,00 22 018,86
       
       29.09.08р. - 4 550,00 22 118,01
       
       27.10.08р. - 4 433,00 23 140,98
       
       27.11.08р. - 4 427,86 29 851,75
       
       29.12.08р. - 2 892,00 22 268,40
       
       05.01.09р. - 1 502,00 11 565,40
       
       27.01.09р. - 4 326,00 33 310,20
       
       13.02.09р. - 12 542,00 96 573,40
       
      А всього: 82195,04 доларів США чи 475071,19грн.
       
      А враховуючи, що всі квитанції по оплаті вказаних сум ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні, експерт не врахувала їх в загальну суму сплачених коштів за кредитним договором.
       
      Разом з тим, враховуючи, що вказані суми внесені на поточний рахунок ОСОБА_1, а квитанції, зі слів представника, ним утрачені, та представником Банка вказані суми не заперечувались, суд вважає за необхідне зарахувати їх до загальної суми сплачених платежів за кредитним договором, а відтак загальна сума внесених ОСОБА_1 на рахунок Банку коштів складає всього 1342301,08грн. (867229,89грн. + 475071,19грн.) або 222811,1 доларів США (140616,06 + 82195,04). 
       
      Згідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
       
      У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
       
      В судовому засіданні представник ОСОБА_1 заперечувала отримання її представником кредиту саме в доларах США (500000) та посилалася на видачу йому саме 2525000грн. Разом з тим із кредитної заявки (а.с.193 т.1), самого кредитного договору (а.с.9-13 т.1), анкети-заяви (а.с.194-202 т.1) та із витягу із рахунку на його ім'я (а.с.203-226 т.1) вбачається, що ОСОБА_1 просив видати йому кредит саме в сумі 500000 доларів США, саме така сума і була зарахована на його рахунок, а потім ним і використана за цільовим призначенням.
       
      Звідси для реституції, з урахуванням сплачених банку 222811,1 доларів США, із ОСОБА_1 на користь відповідача підлягає стягненню 277188,9 доларів США, що за курсом НБУ на день розгляду справи за 100 доларів США - 1178,5498грн., становить 3266809грн.20коп., а в іншій частині ПАТ "ОТП Банк" необхідно відмовити.
       
      Крім того, 22.11.2007р. між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 з метою повного і своєчасного виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором було укладено договір іпотеки №РМL-301/479/2007, предметом якого є домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянка, на якій розташований вищевказаний житловий будинок, загальною площею 0,1069га. Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_5, реєстр №6445, та накладена заборона відчуження зазначеного в договорі майна, реєстр №288 (а.с.21 т.1).
       
      Крім того, 22.11.2007р. на забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором було укладено також договір поруки №SR-301/489/2007 між ПАТ "ОТП Банк" і ОСОБА_2, та договір поруки №SR-301/488/2007 між ПАТ "ОТП Банк" і ОСОБА_3 (а.с.25,26 т.1).
       
      Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
       
      Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання, або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання.
       
      Однак згідно із ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню.
       
      Недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, а тому суд дійшов висновку про необхідність визнання недійсними укладеного між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 вищевказаного договору іпотеки, та укладених із ОСОБА_2, як і з ОСОБА_3, вищевказаних договорів поруки, в зв'язку з чим приватного нотаріуса Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_5 необхідно зобов'язати виключити з реєстру іпотек та заборони відчуження записи про іпотеку та заборону відчуження житлового будинку і земельної ділянки площею 0,1069га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
       
      На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3,10,11,57,60,212-215 ЦПК України, суд -
       
      В И Р І Ш И В :
       
      Визнати недійсними:
       
      - Кредитний договір №ML-301/799/207 від 22 листопада 2007р., додатковий договір №1 до кредитного договору від 06 січня 2009р. та додатковий договір №1 від 15 червня 2009р., укладені між ОСОБА_1 та ПАТ "ОТП Банк";
       
      - Договір іпотеки №HML-301/479/200 від 22 листопада 2007р., укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "ОТП Банк";
       
      - Договір поруки №SR-301/489/2007 від 22 листопада 2007р., укладений між ОСОБА_2 та ПАТ "ОТП Банк";
       
      - Договір поруки №SR-301/488/2007 від 22 листопада 2007р., укладений між ОСОБА_3 та ПАТ "ОТП Банк".
       
      Зобов'язати приватного нотаріуса Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_5 виключити з реєстру іпотек та заборони відчуження записи про іпотеку та заборону відчуження житлового будинку і земельної ділянки площею 0,1069га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
       
      Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" 277188,9 доларів США, що за курсом НБУ становить 3266809грн.20коп.
       
      В задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ "ОТП Банк" - відмовити.
       
      Строк апеляційного оскарження рішення - 10 днів.
       
      Суддя 
       
      http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39732868
    • By Kseniya Grigorovich
      Добрый день! В первую очередь хочу поблагодарить за данный форум и столько полезной инфо! Благодаря форуму у меня появилось очень много "вопросов" к ОТП банку.
      Сейчас вопрос к юристам такого характера. Могу ли я подарить иск в суд по отношению к ОТП Банку если мой кредит передан в ОТП Факторинг в 2012 году. Был суд с факторингом и есть решение первой инстанции от 13 мая 2014 года. На данный форум наткнулась, к большому сожалению, пару дней назад и прозрела. И выходи так - решение суда с ОтП факторингом обжаловать по срокам поздно. А вот могу ли я предъявить иск в суд к ОТП Банку? Так как как раз есть претензии относительно FIDER по доп соглашению, заключенному с банком  20 .12 .2010 года. Срок действия договора до 18.05.2017 года.
      Как поступить лучше, чтобы иск не оставили без рассмотрения? В каком направлении идти? Очень благодарна за ответ