Постановление БП-ВС о возможности взыскания с банков не уплаченных сумм за аренду помещений находящихся на не подконтрольной Украине территории


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 member has voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
Іменем України

08 травня 2018 року

м. Київ

Справа N 910/7495/16
Провадження N 12-37гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,
судді-доповідача Бакуліної С.В.,
суддів Антонюк Н.О., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Федорченка В.М.

та

представника позивача-1- не з'явились,

представника позивача-2 - Колосар М.Є.,

представників відповідача - Руденка Д.А., Скиби І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні заяву фізичної особи - підприємця Пустовіта Павла Олександровича про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2017 року у справі N 910/7495/16 Господарського суду міста Києва за позовом 1. Фізичної особи - підприємця Пустовіта Григорія Олександровича; 2. Фізичної особи - підприємця Пустовіта Павла Олександровича до Публічного акціонерного товариства "Альфа - Банк" про стягнення 267753,16 грн та зобов'язання вчинити дії.

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. Фізична особа - підприємець Пустовіт Григорій Олександрович (далі - ФОП Пустовіт Г.О., позивач-1) та фізична особа - підприємець Пустовіт Павло Олександрович (далі - ФОП Пустовіт П.О., позивач-2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Альфа - Банк" (далі - ПАТ "Альфа - Банк", відповідач) про:

- стягнення з відповідача на користь позивача-1 заборгованості за договором оренди (найму) від 19 червня 2014 року, що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ченцовою H. A., та зареєстрований в реєстрі за N 1664 (далі - договір) у сумі 132443,53 грн. з яких: 15474,24 грн 3 % річних та 116969,28 грн. пеня, нараховані на суму основного боргу;

- стягнення з відповідача на користь позивача-2 заборгованості за договором у розмірі 135309,63 грн. з яких: 15474,25 грн 3 % річних та 116969,29 грн пеня, нараховані на суму основного боргу, 2866,09 грн заборгованості за компенсаційними виплатами (спожита електроенергія за грудень 2014 року - березень 2015 року);

- виселення відповідача з нежитлового приміщення, що розташоване на 1-му поверсі у житловому будинку літ. А-5 за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, 97, загальною площею 145 кв. м;

- зобов'язання відповідача передати позивачам ключі від нежитлового приміщення, що розташоване на 1-му поверсі у житловому будинку літ. А-5 за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, 97, загальною площею 145 кв. м

1.2. Позов обґрунтовано тим, що відповідач належним чином не виконує зобов'язання зі сплати орендних платежів та компенсаційних виплат і залишає без відповіді вимоги позивачів про розірвання договору, про надання доступу до приміщення та передачу орендованого майна власникам.

1.3. Як на правові підстави позову ФОП Пустовіт Г.О. та ФОП Пустовіт П.О. посилаються на статті 525, 526, 530, 629, 651, 653, 762, 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193, 283, 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

1.4. Заперечення проти позову обґрунтовано тим, що відповідач звільнений від обов'язку внесення плати за користування орендованим майном з 24 липня 2014 року, оскільки він не мав можливості ним користуватись через обставини, за які він не відповідає, а саме:

- проведення антитерористичної операції на території знаходження орендованого майна (м. Донецьк);

- прийняття Правлінням Національного банку України постанов від 23 липня 2014 року N 436 "Про створення робочої групи Національного банку України" та від 06 серпня 2014 року N 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій", у зв'язку з чим для відповідача склались обставини неможливості використовувати приміщення у відповідності до мети оренди.

1.5. Як на правові підстави заперечень проти позову відповідач посилається на статтю 617, частину шосту статті 762 ЦК України, статті 16, 23, 56 Закону України "Про Національний банк України", положення пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 23 липня 2014 року N 436 "Про створення робочої групи Національного банку України", пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 06 серпня 2014 року N 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій".

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 19 червня 2014 року ФОП Пустовіт Г.О., ФОП Пустовіт П.О. та ПАТ "Альфа-Банк" уклали договір оренди, за умовами якого позивачі надають, а відповідач приймає у платне строкове користування (в оренду) нежитлове приміщення, що розташоване на 1-му поверсі у житловому будинку літ. А-5 за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, буд. 97, загальною площею 145 кв. м

2.2. Відповідно до пункту 1.6 договору приміщення надається в оренду з метою розташування в ньому структурного підрозділу банку, через який здійснюватимуться банківські та інші операції (послуги) згідно зі статутом банку та наявними у нього ліцензіями, дозволами тощо.

2.3. Згідно з пунктами 8.1, 8.2 договору строк оренди приміщення складає 5 років і обчислюється з дати надання приміщення відповідачу за цим договором згідно з відповідним актом прийому-передачі приміщення; строк оренди також є припиненим у дату дострокового розірвання (припинення дії) цього договору; угода набуває чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін, нотаріального посвідчення, скріплення їх підписів печатками.

2.4. Відповідно до пункту 2.10 договору нарахування орендної плати здійснюється щомісячно в розмірі відповідно до розділу 3 договору "Орендна плата та інші платежі".

2.5. За змістом пункту 3.3 договору відповідач зобов'язався відшкодовувати позивачам витрати на оплату комунальних послуг та експлуатаційні витрати, пов'язані із забезпеченням діяльності відповідача, тобто здійснювати компенсаційні виплати.

2.6. Згідно з пунктом 9.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання викликане форс-мажорними обставинами, включаючи оголошену або фактичну війну.

2.7. Відповідно до пунктів 9.3, 9.4 договору сторона, для якої склалась неможливість виконання зобов'язань за цим договором, зобов'язана сповістити в письмовій формі іншу сторону про настання вищевказаних обставин не пізніше п'яти днів з моменту їх настання. Якщо такі обставини діють протягом трьох місяців підряд і не виявляють ознак припинення, цей договір може бути розірваний орендарем чи орендодавцем шляхом направлення повідомлення іншій стороні.

2.8. 01 липня 2014 року позивачі та відповідач підписали акт прийому-передачі приміщення.

2.9. Відповідач використовував орендоване приміщення відповідно до мети оренди, зазначеної у пункті 1.6 договору, а саме: у приміщенні розміщувалось відділення "Донецьке N 6" відповідача. Також відповідач здійснював оплату за фактичне користування приміщенням у липні та серпні 2014 року.

2.10. Починаючи з вересня 2014 року відповідач не сплачував орендної плати. Зобов'язання зі сплати компенсаційних виплат відповідач виконав за липень, серпень і вересень 2014 року своєчасно і в повному обсязі. Компенсаційні виплати за жовтень та листопад 2014 року були сплачені відповідачем в листопаді 2014 року. Починаючи з грудня 2014 року відповідач не сплачував компенсаційних виплат.

2.11. Постановою правління Національного банку України від 23 липня 2014 року N 436 починаючи з 24 липня 2014 року запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим.

2.12. Відповідно до пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 06 серпня 2014 року N 466 постановлено банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, що не контролюються українською владою, тобто перебувають в межах території проведення антитерористичної операції.

2.13. Згідно з повідомленнями Інформаційно-аналітичного центру Ради національної безпеки і оборони України у місті Донецьку в період з 01 серпня 2014 року органи державної влади України тимчасово не здійснювали свої повноваження, що також підтверджується розпорядженням Кабінету Міністрів України N 1085-р від 07 листопада 2014 року "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення". Місто Донецьк було віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

2.14. 11 серпня 2014 року до Державного реєстру банків внесено запис про тимчасове призупинення діяльності переліку відділень відповідача з 24 липня 2014 року, в тому числі відділення, яке розміщувалось в орендованому приміщенні.

2.15. Відповідно до листа Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 22 липня 2014 року N 522-31/205 у зв'язку із загостренням суспільно-політичної ситуації на території Донецької та Луганської областей, проведенням бойових дій в зоні антитерористичної операції, підвищенням ризику виникнення загрози життю та здоров'ю працівникам поштового зв'язку, блокуванням шляхів проїзду до м. Донецьк незаконними озброєними угруповуваннями з 22 липня 2014 року до окремої вказівки в об'єктах поштового зв'язку Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" призупинено приймання для пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької області, в тому числі м. Донецьк.

2.16. Отже, відповідач з 22 липня 2014 року не мав можливості надсилати поштові відправлення на адресу населених пунктів Донецької області Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта", у зв'язку з чим здійснював листування з позивачами користуючись послугами Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс Україна" та за допомогою засобів електронного зв'язку.

2.17. 07 серпня 2014 року відповідач направив на адреси позивачів листи про відсутність можливості використовувати приміщення, дострокове одностороннє розірвання договору та припинення сплати орендної плати згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України. До листа додано акт прийому-передачі приміщення до договору.

2.18. Зазначені листи не були отримані позивачами після трьох спроб їх вручення працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс Україна".

2.19. У вересні 2014 року відповідач надіслав на адреси позивачів листи про відсутність можливості використання приміщення, дострокове розірвання договору та припинення сплати орендної плати згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України, які отримані позивачами.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 липня 2016 року в справі N 910/7495/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2016 року, позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача-1 заборгованість за договором у розмірі 132443,53 грн. стягнуто з відповідача на користь позивача-2 заборгованість за договором у розмірі 135309,63 грн. виселено відповідача з нежитлового приміщення, що розташоване на 1-му поверсі у житловому будинку літ. А-5 за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, 97, загальною площею 145 кв. м; зобов'язано відповідача передати позивачам ключі від зазначеного нежитлового приміщення.

3.2. Постановою Вищого господарського суду України від 05 грудня 2016 року рішення Господарського суду міста Києва від 13 липня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

3.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09 березня 2017 року в справі N 910/7495/16 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь першого позивача 15474,24 грн 3 % річних та 116969,28 грн пені; стягнуто з відповідача на користь другого позивача 15474,25 грн 3 % річних та 116969,29 грн. пені, 2866,09 грн заборгованості за компенсаційними виплатами (спожита електроенергія за грудень 2014 року - березень 2015 року); стягнуто з відповідача на користь другого позивача 4016,31 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

3.4. Рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог, з посиланням на статті 509, 699, 610, 611, 525, 526 ЦК України та статті 193, 283 ГК України, мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів та компенсаційних виплат.

3.5. Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що відповідач звільнив орендоване приміщення та передав ключі позивачам.

3.6. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2017 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2017 року, рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позовних вимог і прийнято нове рішення про відмову в позові; стягнуто з позивачів на користь відповідача по 3724,77 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги. В іншій частині рішення залишено без змін.

3.7. Постанови апеляційного та касаційного господарських судів, з посиланням на статтю 617 ЦК України, частину шосту статті 762 ЦК України, мотивовано настанням для відповідача обставин неможливості використання орендованого майна відповідно до умов договору, за які він не відповідає, а саме прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 06 серпня 2014 року N 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій".

4. Короткий зміст вимог заяви про перегляд судових рішень

4.1. 11 грудня 2017 року позивач-2 подав до Верховного Суду України заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2017 року у справі N 910/7495/16 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній станом на день подання заяви, а саме з підстави неоднакового застосування судами касаційної інстанції норми частини шостої статті 762 ЦК України.

4.2. Заявник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09 березня 2017 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2017 року, постанову Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2017 року, а також скасувати постанову Вищого господарського суду України від 05 грудня 2016 року та залишити в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 13 липня 2016 року.

5. Наведені в заяві доводи

5.1. Заявник вважає, що оскільки договір оренди укладався між сторонами 19 червня 2014 року, а оформлення акта приймання-передачі відбувалося 01 липня 2014 року, тобто вже після початку проведення антитерористичної операції та сумнозвісних подій, які відбулися у місті Донецьку (проведення 11 травня 2014 року псевдореферендуму про створення так званої "Донецької народної республіки", штурму міжнародного аеропорту Донецьк ім. С. Прокоф'єва 26 травня 2014 року, обстріли міста Донецьк та постійне ведення бойових дій) доводи відповідача про настання обставин неможливості використання орендованого майна у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території міста Донецьк є безпідставними, оскільки такі обставини вже існували на момент укладення договору і початку користування приміщенням.

5.2. Заявник також стверджує, що оскільки прийняті Правлінням Національного банку України постанови не встановлюють, не змінюють та не припиняють договірних відносин сторін щодо оренди майна, вони (постанови) не можуть вважатися підставами, що звільняють відповідача від обов'язку сплачувати орендні платежі на підставі частини шостої статті 762 ЦК України.

5.3. Крім того, на думку заявника, під час прийняття постанови від 05 грудня 2016 року Вищим господарським судом України було порушено визначений, зокрема, у рішеннях Європейського суду з прав людини принцип остаточності судових рішень ("res judicata"), оскільки суд касаційної інстанції використав свої повноваження не на виправлення фундаментального порушення, яке допустили суди, а лише для спрямування справи на новий розгляд.

5.4. На обґрунтування неоднакового застосування судами касаційних інстанції одних і тих самих норм матеріального права позивач-2 додав до заяви копії постанови Вищого господарського суду України від 23 березня 2016 року в справі N 910/23761/15 та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року в справі N 242/4205/14?ц.

5.5. У постанові від 23 березня 2016 року у справі N 910/23761/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефект-Маркет" до Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" про стягнення заборгованості по орендній платі за період з серпня 2014 року по серпень 2015 року по договору оренди приміщення, яке знаходиться у місті Донецьку, Вищий господарський суд України, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, виходив, зокрема, із такого:

- зробивши висновок про неможливість використання наймачем орендованого приміщення, апеляційний господарський суд не звернув уваги на те, що відповідач заперечував можливість використання орендованого майна за метою договору, та не з'ясував наявності або відсутності обставин щодо неможливості використання наймачем такого майна в спірний період і не надав цим обставинам правової оцінки відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України;

- дійшовши висновку про наявність правових підстав для звільнення наймача від внесення орендної плати за договором у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин, апеляційний господарський суд не навів таких правових підстав, які б звільняли наймача від виконання зобов'язання з оплати за користування майном за договором найму.

5.6. В ухвалі від 18 травня 2016 року в справі N 242/4205/14?ц за позовом особи до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення заборгованості по орендній платі за період з 01 серпня 2014 року по 30 жовтня 2014 року по договору оренди приміщення, яке знаходиться у місті Донецьку, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ виходив із того, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Пославшись в мотивувальній частині ухвали на приписи частини шостої статті 762 ЦК України, постанову Правління Національного банку України від 06 серпня 2014 року N 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій", суд касаційної інстанції не визнав її підставою для звільнення орендаря від обов'язку внесення орендної плати, при цьому зауваживши, що жодних відомостей про звернення відповідача до Торгово-промислової Палати України або до будь-якої регіональної торгово-промислові палати для засвідчення форс-мажорних обставин відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" суду не надано, також не надано відомостей про звільнення відповідачем орендованого приміщення.

5.7. Таким чином підставою для подання заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2017 року у справі N 910/7495/16 є неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (пункт 1 частини першої статті 111-16 ГПК Українив редакції, чинній станом на день подання заяви), а саме частини шостої статті 762 ЦК України при оцінці факту проведення антитерористичної операції в окремих районах Донецької і Луганської областей і прийнятої у зв'язку із цим постанови Правління Національного банку України від 06 серпня 2014 року N 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій".

6. Позиція Великої Палати Верховного Суду

6.1. Щодо наявності підстав для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів, слід зазначити таке.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 111-16 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення ФОП Пустовіта П.О. до Верховного Суду України із заявою про перегляд судових рішень у цій справі) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

6.3. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, якщо господарська справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, - така справа після її отримання Касаційним господарським судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

6.4. Проаналізувавши правову позицію, викладену в постанові Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2017 року в цій справі та в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року у справі N 242/4205/14?ц, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди касаційної інстанції неоднаково застосували норму частини шостої статті 762 ЦК України при оцінці факту запровадження постановою Правління Національного банку України від 06 серпня 2014 року N 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій" надзвичайного режиму роботи банківської системи та призупинення здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою, в якості обставин неможливості використання орендарем орендованого у такому населеному пункті майна.

6.5. Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

6.6. Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

6.7. Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

6.8. Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

6.9. Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними. Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, не посилається на форс-мажорні обставини в якості підстави звільнення від виконання зобов'язання, що спростовує доводи касаційної скарги про неоднакове застосування судами касаційної інстанції положень частини першої статті 617 ЦК України, статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

6.10. З урахуванням викладеного вище Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

6.11. При вирішенні цього спору суди апеляційної та касаційної інстанцій зазначили, що прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 06 серпня 2014 року N 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій" свідчить про настання для відповідача обставин неможливості використання орендованого майна згідно з умовами договору, за які він не відповідає.

6.12. Втім, суди не врахували, що запровадження надзвичайного режиму роботи банківської системи та призупинення здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою, неможливість використання майна згідно з умовами договору, не можуть однозначно засвідчувати, починаючи з 06 серпня 2014 року, неможливість використання такого майна ані відповідно до мети договору, яка не обмежується лише здійсненням фінансових операцій, ані взагалі, зокрема і з метою, що не суперечить положенням договору та/або закону, а отже наведена судами обставина не є абсолютною самостійною підставою для застосування норми частини шостої статті 762 ЦК України.

6.13. Поряд з цим, належної оцінки іншим доводам сторін про наявність/відсутність підстав для застосування до правовідносин сторін положень частини шостої статті 762 ЦК України з огляду на проведення антитерористичної операції на території міста Донецьк та посилання позивачів на обставини фактичного знаходження майна відповідача у приміщенні у спірний період, а також наданим на їх обґрунтування доказам, апеляційним господарським судом не надано.

6.14. Загальними вимогами процесуального права, що були закріплені у статтях 32-34, 43, 82, 84 ГПК України (в редакції, чинній на момент апеляційного перегляду), визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

6.15. Однак, постанова апеляційного господарського суду зазначеним вище вимогам не відповідає, що безпідставно не було враховано Вищим господарським судом України при прийнятті постанови.

6.16. Пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України (чинної редакції) передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.17. Частиною четвертою статті 310 ГПК України (чинної редакції) встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6.18. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не встановив обставини, що мають значення для справи, не дав належної оцінки доводам і запереченням сторін, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Заяву фізичної особи - підприємця Пустовіта Павла Олександровича про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2017 року в справі N 910/7495/16 Господарського суду міста Києва задовольнити частково.

2. Постанову Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2017 року у справі N 910/7495/16 - скасувати.

3. Справу N 910/7495/16 направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

5. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя В.С. Князєв Суддя-доповідач С.В. Бакуліна Судді: Н.О. Антонюк О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.М. Ситнік Л.М. Лобойко В.Ю. Уркевич Н.П. Лященко О.Г. Яновська
 

Link to comment
Share on other sites

Большая палата указала, что отказывая в удовлетворении иска, суды не учли, что введение чрезвычайного режима работы банковской системы и приостановлении осуществления всех видов финансовых операций в населенных пунктах, которые не контролируются украинскими властями, невозможность использования имущества согласно условиям договора, не могут однозначно свидетельствовать, что начиная с 06 августа 2014 года, невозможность использование такого имущества в целях договора, ограничивается осуществлением финансовых операций, ни вообще, в том числе и с целью, не противоречащей положениям договора и / или закона, а следовательно приведенное судами обстоятельство не является абсолютным самостоятельным основанием для применения нормы части шестой статьи 762 ГК Украины.

Наряду с этим, надлежащей оценки другим доводам сторон о наличии / отсутствии оснований для применения к правоотношениям сторон положений части шестой статьи 762 ГК Украины в связи с проведением антитеррористической операции на территории города Донецк и ссылки истцов на обстоятельства фактического нахождения имущества ответчика в помещении в спорный период , а также предоставленным на их обоснование доказательствам, апелляционным хозяйственным судом не предоставлено.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...