Постановление БП-ВС о ничтожности договоров аренды заключенных без разрешения ипотекодержателя

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

Справа N 910/73/17
Провадження N 12-67гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,
судді-доповідача Рогач Л.І.,
суддів Антонюк Н.О.,Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Салівонського С.П.,

розглянула касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Софійський" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2017 року (судді: Буравльов С.І. - головуючий, Андрієнко В.В., Пономаренко Є.Ю.) та рішення Господарського суду міста Києва від 10 квітня 2017 року (суддя Марченко О.В.) у справі N 910/73/17 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Софійський" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ГРУП", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ефенес Пропертіз Лімітед", ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Софійський" про витребування майна із чужого незаконного володіння та виселення з нежилого приміщення,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - Ковальова Л.Ф.

відповідач за первісним позовом - Гаврин Д.В., Серт О.В.

треті особи - не з'явились

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Софійський" (далі - Компанія) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ Груп" (далі - Товариство) про усунення перешкод у здійсненні права користування на умовах договору оренди нежилим приміщенням фізкультурно-оздоровчого комплексу площею 893,40 кв. м; приміщення N 1, N 3, N 4, N 5а, з N 6 по N 20 (група приміщень 15), з N 1 по N 5, N 8, N 10 (група приміщень) N 1, N 2, N 4, N 5, N 6, з N 8 по N 10 N 11а, N 13 (група приміщень 18), які є складовою частиною фізкультурно-оздоровчого комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 20 березня 2017 року).

1.2.Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на тривале порушення права користування вказаними орендованими приміщеннями, що перебувають у його користуванні на підставі чинного договору оренди N 02-216 від 21 вересня 2016 року, укладеного ТОВ "Ефенес Пропертіз Лімітед", як орендодавцем та Компанією, як орендарем. Позивач вважав, що з моменту укладення договору у нього виникло право користування та володіння майном, яке в силу вимог статей 391, 396 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підлягає захисту. Крім того, позивач вказав, що відповідач став правонаступником ТОВ "Ефенес Пропертіз Лімітед" за укладеними цим товариством договорами, які передбачають право користування Компанією спірними приміщеннями.

1.3. У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БФ Груп" (надалі - Товариство) звернулось до суду із зустрічним позовом до Компанії про витребування у Компанії на користь Товариства нежилих приміщень з N 1 по N 5, N 5а, з N 6 по N 20 (групи приміщень N 15), N 1, N 1а, з N 2 по N 10 (групи приміщень N 16), з N 1 по N 11, N 11а, N 12, N 13 (групи приміщень N 18) фізкультурно-оздоровчого комплексу (в літері А), загальною площею 1324,60 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; виселення Компанії з нежилих приміщень з N 1 по N 5, N 5а, з N 6 по N 20 (групи приміщень N 15), N 1, N 1а, з N 2 по N 10 (групи приміщень N 16), з N 1 по N 11, N 11а, N 12, N 13 (групи приміщень N 18) фізкультурно-оздоровчого комплексу (літ. А), загальною площею 1324,60 кв м, що розташовані за тією ж адресою.

1.4.Зустрічний позов обґрунтовано доводами Товариства про те, що воно є власником спірних нежилих приміщень, а договори оренди N 02-2016 та N 03-2016 укладені між відповідачем за зустрічним позовом та ТОВ &quмі;Ефенес Пропертіз Лімітед&q? п;, а також договір суборенди є нікчемними і не породжують у Компанії жодних прав користування спірними приміщеннями.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10 квітня 2017 року (суддя Марченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2017 року (судді: Буравльов С.І. - головуючий, Андрієнко В.В., Пономаренко Є.Ю.) у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Витребувано у Компанії нежилі приміщення з N 1 по N 5, N 5а, з N 6 по N 20 (група приміщень 15), з N 1 по N 5, N 7, N 8, N 10 (група приміщень 16), N 1, N 2, N 5, N 6, з N 8 по N 10, N 11а, N 12, N 13 (група приміщень 18), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ Груп"; зобов'язано виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Софійський" з нежилих приміщень з N 1 по N 5, N 5а, з N 6 по N 20 (група приміщень 15), з N 1 по N 5, N 7, N 8, N 10 (група приміщень 16), N 1, N 2, N 5, N 6, з N 8 по N 10, N 11а, N 12, N 13 (група приміщень 18), розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

2.2.Судові рішення у справі обґрунтовано висновками про нікчемність договорів оренди та суборенди, у зв'язку із чим Компанія неправомірно володіє та користується нежитловими приміщеннями, які слід витребувати на користь позивача за зустрічним позовом та виселити позивача за первісним позовом з приміщень. Суди вказали, що позивач за первісним позовом не обґрунтував і не підтвердив наявності жодної з визначених Законом України "Про іпотеку" підстав припинення іпотеки. Також суди встановили, що в порушення вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" погодження на відчуження часток спірних приміщень, віднесених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятки архітектури місцевого значення, жодному з користувачів уповноважений орган не надавав.

3. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

3.1. У січні 2018 Компанія подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 10 квітня 2017 року, в якій просила: скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову; ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов; зобов'язати Товариство усунути перешкоди у здійсненні права користування на умовах договору оренди N 02-2016 від 21 вересня 2016 року нежитловим приміщенням фізкультурно-оздоровчим комплексом площею 894,0 кв. м приміщення N 5а, N 6 по N 20 (група приміщень 15), з N 1 по N 5, N 7, N 8, N 10 (група приміщень 16), N 1, N 2, N 5, N 6, з N 8 по N 10, N 11а, N 12, N 13 (група приміщень 18), розташованим за адресою: АДРЕСА_1, а саме: звільнити зазначене приміщення від сторонніх осіб, заборонити Товариству встановлювати охорону приміщення, пропускний режим.

3.2. Касаційну скаргу обґрунтовано доводами про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині висновків судів про відмову у задоволенні первісного позову, оскільки суди безпідставно застосували вимоги статті 12 Закону України "Про іпотеку" та не врахували приписів статті 17 цього Закону та статті 2 Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Суди не врахували, що станом на день укладення договору оренди N 02-216 від 21 вересня 2016 року нежитлові приміщення площею 1324,60 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 не перебували в іпотеці, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 жовтня 2016 року N 69557077 та від 20 вересня 2016 року N 38568720 про припинення іпотечного договору від 30 липня 2008 року N 638/ІП-3. Приймаючи рішення у справі, суди не врахували приписів статті 770 ЦК України, якою передбачено перехід прав та обов'язків наймодавця в разі зміни власника речі, переданої в найм, та відповідно дійшли помилкових висновків про нікчемність договору оренди і суборенди.

3.3. Крім того, за доводами скаржника, суди прийняли рішення з порушенням правил предметної та суб'єктної юрисдикції, визначених приписами статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), оскільки предметом судового розгляду у справі стали правовідносини за договором суборенди N 07-2016 від 27 вересня 2016 року, стороною у якому є фізична особа ОСОБА_5, яка не може бути учасником господарського процесу.

4. Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі N 910/73/17 за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 29 березня 2018 року, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 27 лютого 2018 року.

4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2018 року справу разом із касаційною скаргою заявника на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 10 квітня 2017 року у справі N 910/73/17 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

4.3. Мотивуючи ухвалу, касаційний господарський суд взяв до уваги, що за доводами касаційної скаргисуди попередніх інстанцій прийняли судові рішення з порушенням вимог статті 20 Господарського процесуального кодексу України, тобто з порушенням предметної та суб'єктної юрисдикції. За приписами частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

5. Позиція учасників справи

5.1. У судовому засіданні Компанія підтримала касаційну скаргу з наведених у ній підстав.

5.2. Товариство заперечило доводи касаційної скарги, вказавши, що суди вірно встановили нікчемність договорів оренди та суборенди, які не породжують для Компанії жодних прав користування спірним приміщенням. Крім того, на думку Товариства суди достовірно встановили відсутність доказів щодо припинення договору іпотеки з огляду на неодноразові висновки Верховного Суду України щодо таких правовідносин, за змістом яких сама по собі відсутність у реєстрі прав технічного запису про певне обтяження, якщо про таке обтяження відомо порушнику, не впливає на дійсність такого обтяження та на винятковий перелік підстав припинення іпотеки, передбачених статтею 17 Закону України "Про іпотеку".

6. Фактичні обставини справи, встановлені судами

6.1. З 30 травня 2005 року власником приміщень фізкультурно-оздоровчого комплексу загальною площею 1324,60 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, було ТОВ "Ефенес Пропертіз Лімітед", що не ставиться сторонами під сумнів.

6.2. 22 липня 2008 року Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" і ДП "Фірма "Дайленко" (далі - позичальник) уклали кредитний договір, за умовами якого банк відкрив позичальнику мультивалютну кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надав позичальнику кредит у доларах США і гривні, а позичальник одержав кредит і зобов'язався повернути суму кредиту; по заборгованості в доларах США загальний ліміт встановлений в сумі 15000000,00 доларів США, в гривні - 5000000,00 грн. строк дії кредитної лінії - до 21 липня 2015 року.

6.3. 30 липня 2008 року з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором майновий поручитель ТОВ "Ефенес Пропертіз Лімітед" і ПАТ "Омега Банк" уклали іпотечний договір, за яким в іпотеку передано спірні приміщення; запис від 31 липня 2008 року N 7663935 про обтяження приміщень іпотекою внесено до Державного реєстру іпотек і інформацію внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до пункту 4.1 іпотечного договору іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором ці зобов'язання не будуть виконані.

6.4. 02 березня 2015 року постановою правління Національного банку України N 152 ПАТ "Омега Банк" визнано неплатоспроможним. 05 травня 2015 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на базі Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" створено ПАТ "Перехідний Банк "РВС Банк". 03 липня 2015 року згідно з актом приймання передачі N 124/07/2015-К ПАТ "Омега Банк" передало ПАТ "Перехідний Банк "РВС Банк" права на активи неплатоспроможного банку.

6.5. Додатком N 1 до цього акта зафіксовано набуття ПАТ "Перехідний Банк "РВС Банк" прав вимоги до позичальника за кредитним договором на загальну суму 4 369 866,27 дол. США. 30 вересня 2016 року ПАТ "Перехідний Банк "РВС Банк" за договором про відступлення права вимоги, посвідченим приватним нотаріусом Войтовським В.С. за N 3046, відступив належні йому права вимоги за кредитним договором та права за іпотечним договором на користь ТОВ "ФК "Арбо Фінанс".

6.6. Листом (довідкою) від 3 лютого 2017 року N 030217 РВС Банк підтвердив та гарантував, що у період з 3 липня 2015 року по 30 вересня 2016 року не надавав згоди, зокрема, "Ефенес Пропертіз Лімітед" на передачу в оренду чи суборенду нежилих приміщень з N 1 по N 5, N 5а, з N 6 по N 20 (групи приміщень N 15), N 1, N 1а, з N 2 по N 10 (групи приміщень N 16), з N 1 по N 11, N 11а, N 12, N 13 (групи приміщень N 18) фізкультурно-оздоровчого комплексу (в літері А), загальною площею 1 324,60 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

6.7. Судовими рішеннями у справі N 910/8536/16, зокрема, постановою Вищого господарського суду України від 16 березня 2017 року, підтверджено правомірність набуття РВС Банком прав за іпотечним договором.

6.8. 5 жовтня 2016 року ТОВ "ФК "Арбо Фінанс" звернулося до позичальника, майнових поручителів ТОВ "Ефенес Пропертіз Лімітед", ДП "Фірма "Дайленко", ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11 з вимогами відповідно N 05.10/16-5, N 05.10/16-9, N 05.10/16-1, N 05.10/16-7, N 05.10/16-3 про усунення порушень за кредитним та іпотечним договорами. 08 грудня 2016 року ТОВ "ФК "Арбо Фінанс" за договором про відступлення права вимоги, посвідченим приватним нотаріусом Войтовським В.С. за N 4176, відступило належні йому права вимоги за кредитним договором та права за іпотечним договором на користь ТОВ "ФК "Скілінг".

6.9. 26 грудня 2016 року право власності на спірні приміщення зареєстровано за ТОВ "ФК "Скілінг" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за N 18310447, оскільки ТОВ "ФК "Скілінг" звернуло стягнення на предмет іпотеки.

6.10. Товариство придбало у ТОВ "ФК "Скілінг" спірні приміщення за договором купівлі-продажу від 30 грудня 2016 року, за умовами якого нежилі приміщення належать продавцю - ТОВ "ФК "Скілінг" на підставі: іпотечного договору; акта приймання-передачі від 3 липня 2015 року N 124/07/2015-к, договору про відступлення права вимоги від 30 вересня 2016 року, договору про відступлення права вимоги від 8 грудня 2016 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим 26 грудня 2016 року за N 77050309.

6.11. 30 грудня 2016 року Компанія отримала від Товариства вимогу N 16-60, якою останнє у зв'язку з придбанням спірних приміщень на підставі договору купівлі-продажу повідомило Компанію про те, що, починаючи з 30 грудня 2016 року, Товариство передало вказані приміщення під охорону і забезпечення пропускного режиму Приватному підприємству "Служба безпеки "Гарант"; враховуючи відсутність договірних відносин Товариства з Компанією щодо користування спірними приміщеннями, Товариство вимагало звільнити приміщення в строк до 14 січня 2017 року.

6.12. Натомість Компанія вважає правомірним та законним використання спірних приміщень, вказуючи на укладені нею договори.

7. Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосоване нею законодавство

7.1. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

7.2. Спори, підвідомчі господарським судам України, на час звернення з позовною заявою визначалися статтею 12 ГПК України (у відповідній редакції на час звернення з позовом). Зокрема відповідно до пункту 1 частини першої вказаної статті господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна та з інших підстав.

7.3. Склад учасників цієї справи (сторін у судовому процесі) сформовано відповідно до сторін існуючого спору про речове право на майно - власник і користувач, походження та законність прав якого з'ясовується; учасники справи є юридичними особами, а їхній спір виник у зв'язку зі здійсненням ними господарської діяльності.

7.4. Як первісний, так і зустрічний позови не містять будь-яких вимог, спрямованих до третіх осіб поза межами спірних правовідносин, зокрема фізичних осіб, які не мають статусу підприємців, а судові рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах не встановлюють прав та обов'язків осіб, не залучених до участі у справі, не містять висновків про задоволення чи відмову в задоволенні вимог до третіх осіб.

7.5. Отже, суди попередніх інстанцій вірно визначили предметну та суб'єктну юрисдикцію спору у цій справі, як належного до розгляду господарським судом, а доводи касаційної скарги про порушення судами положень ГПК України про юрисдикцію (підвідомчість) господарських судів є хибними.

7.6. За змістом статей 317 і 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

7.7. Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

7.8. За статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

7.9. В свою чергу, особа, яка має речові права на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника цього майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (захист права власності).

7.10. Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з'ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно.

7.11. Суди у справі з'ясували, що статус Товариства як власника спірних приміщень на час виникнення спору підтверджується документально доказами, наявними в матеріалах справи та дослідженими судами попередніх інстанцій; сторони у справі цей статус не заперечують.

7.12. В свою чергу як на законну підставу користування належними Товариству приміщеннями Компанія посилається на договір оренди, укладений з ТОВ "Ефеніс Пропертез Лімітед", та договори суборенди.

7.13. Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

7.14. Згідно із частиною третьою статті 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

7.15. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).

7.16. Також за частиною першою статті 23 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведено інформації про обтяження майна іпотекою.

7.17. Підстави припинення іпотеки встановлені статтею 17 Закону України "Про іпотеку". Так, за частиною першою цієї статті іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

7.18. Велика Палата Верховного Суду враховує, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

7.19. Отже, внесення нотаріусом до реєстру запису про припинення іпотеки є офіційним підтвердженням існування юридичного факту припинення іпотеки відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією нотаріуса. Існування спірного запису в реєстрі про припинення іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права доводити обставини дійсності такої іпотеки в суді.

7.20. Відтак, за змістом з'ясованих судами обставин справи іпотека виникла щодо спірного майна, була зареєстрована належним чином, а належні та допустимі докази того, що ця іпотека була припинена за визначених законодавством підстав на час укладення Компанією договорів щодо спірного майна, відсутні.

7.21. Договори, якими Компанія обґрунтовує правові підстави користування спірними приміщеннями укладені щодо майна, переданого в іпотеку, без згоди іпотекодержателя, що зумовлює їх нікчемність та не створює інших юридичних наслідків, крім пов'язаних з їх нікчемністю.

8. Висновки Великої Палати Верховного Суду

8.1. Суди попередніх інстанцій повно та всебічно встановили обставини справи, дійшли законних та обґрунтованих висновків щодо застосування норм матеріального та процесуального права.

8.2. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.3. За змістом частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

8.4. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін новий розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 301, 302, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Софійський" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2017 у справі N 910/73/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 10 квітня 2017 року у справі N 910/73/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.С. Князєв Суддя-доповідач Л.І. Рогач Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук І.В. Саприкіна Д.А. Гудима О.М. Ситнік В.І. Данішевська О.С. Ткачук О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич О.Р. Кібенко О.Г. Яновська Л.М. Лобойко
 

[ANTIRAID]

Большая палата согласилась с решениями судов низших инстанций и указала, что по содержанию выясненных судами обстоятельств дела, ипотека возникла по спорному имуществу,  и была зарегистрирована должным образом, а надлежащие и допустимые доказательства того, что эта ипотека была прекращена при определенных законодательством основаниях на момент заключения Компанией договоров аренды спорного имущества, отсутствуют.

Договоры, которыми Компания обосновывает правовые основания пользования спорными помещениями заключены в отношении имущества, переданного в ипотеку, без согласия ипотекодержателя, что приводит к их ничтожности и не создает других юридических последствий, кроме связанных с их ничтожностью.