Постановление БП-ВС о юрисдикции споров касающихся акцептирования требований в ликвидируемом банке


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 голос

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

Справа N 910/7983/17
Провадження N 12-56гс18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В.С.,
судді-доповідача Уркевича В.Ю.,
суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б.,
Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Яновської О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Королюка І.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_8 (представник - адвокат ОСОБА_9),

відповідачі - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемко Роман Анатолійович - не з'явився, Державна організація (установа, заклад) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (представник - адвокат Фурман Р.В.),

розглянула в судовому засіданні справу N 910/7983/17 Господарського суду міста Києва за позовом ОСОБА_8 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича, Державної організації (установи, закладу) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" про визнання дій незаконними, визнання незаконними та скасування рішень та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 травня 2017 року (суддя Отрош І.М.) й постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2017 року (головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.).

УСТАНОВИЛА:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2017 року ОСОБА_8 звернувся до господарського суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (далі - ПАТ "Європейський газовий банк") Оберемка Романа Анатолійовича, Державної організації (установи, закладу) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Фонд) про:

1.1 визнання незаконними дій уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича щодо акцептування та включення до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Європейський газовий банк", затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 26 лютого 2015 року N 050/15, у третю чергу вимог кредиторів вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором цільової позики, укладеним між Фондом та ПАТ "Європейський газовий банк" для виплат вкладникам банку, у розмірі 1,2 млрд грн;

1.2 визнання незаконним і скасування рішення виконавчої дирекції Фонду про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Європейський газовий банк", оформленого протоколом від 26 лютого 2015 року N 050/15, в частині затвердження включення до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Європейський газовий банк" у третій черзі вимог Фонду за договором цільової позики у розмірі 1,2 млрд грн;

1.3 зобов'язання уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича внести зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Європейський газовий банк", а саме виключити з третьої черги вимог кредиторів банку вимоги Фонду за договором цільової позики у розмірі 1,2 млрд. грн та надати виконавчій дирекції Фонду для затвердження зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Європейський газовий банк";

1.4 зобов'язання Фонду затвердити зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Європейський газовий банк", а саме виключити з третьої черги вимог кредиторів банку вимоги Фонду за договором цільової позики у розмірі 1,2 млрд грн.

1.5 визнання незаконним і скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду про погодження задоволення вимог кредиторів ПАТ "Європейський газовий банк" третьої черги, оформлене протоколом від 23 грудня 2015 року N 298/15, в частині задоволення вимог Фонду за договором цільової позики у розмірі 1,2 млрд грн.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є вкладником ПАТ "Європейський газовий банк" та його кредиторські вимоги на суму 1 609 859 грн 91 коп. були включені до Реєстру акцептованих вимог кредиторів банку та віднесені уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" до четвертої черги задоволення вимог кредиторів (у зв'язку з початком процедури ліквідації ПАТ "Європейський газовий банк"). Позивач стверджує, що йому стало відомо, що уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" Оберемко Роман Анатолійович включив до Реєстру акцептованих вимог кредиторів банку у вимоги третьої черги кредиторські вимоги Фонду за договором цільової позики, укладеним між Фондом та банком, на суму 1,2 млрд грн та зазначає, що вимоги Фонду за цим договором є недійсними та не підлягають задоволенню у третю чергу вимог кредиторів ПАТ'Європейський газовий банк", оскільки цільова позика була видана з порушенням положень статей 3, 26, 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а договір позики є нікчемним в силу положень статті 228 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд міста Києва ухвалою від 22 травня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2017 року, відмовив ОСОБА_8 у прийнятті зазначеної позовної заяви. Позовну заяву та додані до неї матеріали повернуто позивачу.

4. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, Київський апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що враховуючи суб'єктний склад учасників спору (позивачем у даній справі є фізична особа) та предмет спору, зазначений спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим відмовив у прийнятті позовної заяви ОСОБА_8

Короткий зміст касаційної скарги

5. 07 грудня 2017 року ОСОБА_8 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 травня 2017 року й постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2017 року, в якій просив зазначені судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Скаржник указує, що суди попередніх інстанцій порушили положення частини першої статті 12, частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час постановлення судових рішень) та дійшли помилкового висновку про те, що спір у цій справі не підлягає вирішенню в господарських судах України. Також, на думку скаржника, зазначений висновок не відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 16 лютого 2016 року у справі N 826/2043/15 (провадження N 21-4846а15) та від 15 червня 2016 року у справі N 826/20410/14 (провадження N 21-286а16), а постанова Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі N 727/7647/15-ц (провадження N 6-2309цс16), на яку послалися суди попередніх інстанцій, не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки спір не є аналогічним з цією справою.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

7. Позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 травня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2017 року у справі N 910/7983/17 в порядку, встановленому статтею 109 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15 грудня 2017 року.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 07 лютого 2017 року справа N 910/7983/17 разом з касаційною скаргою ОСОБА_8 надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

11. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14 лютого 2018 року поновив ОСОБА_8 строк на подання касаційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 травня 2017 року й постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2017 року у цій справі, відкрив касаційне провадження та призначив її до розгляду.

12. За змістом частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

13. 13 березня 2018 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу разом із касаційною скаргою ОСОБА_8 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

14. Мотивуючи своє рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції вказав, що ОСОБА_8 оскаржує ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 травня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2017 року з підстав порушення судами частини першої статті 12, частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час постановлення судових рішень) щодо визначення підвідомчості спору у цій справі господарському суду, а отже, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

15. Оскільки ОСОБА_8 оскаржує зазначені вище судові рішення з підстав порушення судом правил предметної та суб'єктної юрисдикції, ухвалою від 29 березня 2018 року справу прийнято до розгляду Великої Палати Верховного Суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. ОСОБА_8 вказує, що спір у справі виник у межах процедури ліквідації ПАТ "Європейський газовий банк" у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним (банкрутом).

17. Крім того, відповідач посилається на пункти 2, 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час постановлення судових рішень) та зазначає, що господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, отже, відповідно до цієї норми права всі спори, що виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. На підтвердження своїх доводів посилається на практику Верховного Суду України, викладену в постановах від 16 лютого 2016 року у справі N 826/2043/15 (провадження N 21-4846а15) та від 15 червня 2016 року у справі N 826/20410/14 (провадження N 21-286а16).

18. Так, ОСОБА_8 зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою ті обставини, що на момент виникнення спору у цій справі ПАТ "Європейський газовий банк" перебував у стані ліквідації у зв'язку з визнанням його неплатоспроможним відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 18 листопада 2014 року N 121 і спір між сторонами, відповідно, виник із правовідносин щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку (банкрутства банку), які врегульовані спеціальним законом, що призвело до порушення норм частини першої статті 12, частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час постановлення судових рішень) під час винесення оскаржуваних ухвали та постанови суду.

19. Крім того, скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій у своїх судових рішеннях посилалися на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі N 727/7647/15-ц (провадження

N 6-2309цс16) та не врахували, що цей висновок стосується визначення підвідомчості зовсім іншої категорії спорів, ніж спір у справі, а саме - щодо виконання уповноваженою особою Фонду від імені банку, визнаного неплатоспроможним, цивільно-правової угоди, укладеної між банком і його вкладником - фізичною особою. У той же час спір у справі, що переглядається, виник у зв'язку з незаконним акцептуванням уповноваженою особою кредиторських вимог Фонду до неплатоспроможного ПАТ "Європейський газовий банк",що перебуває у стані ліквідації, що спростовує подібність правовідносин у цій справі та у справі N 6-2309цс16, а отже, й відповідна правова позиція Верховного Суду України не може бути застосована.

(2) Позиція відповідача - Фонду

20. Фонд у своєму відзиві на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесено з дотриманням норм процесуального законодавства з огляду на те, що відповідно до статей 1-3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з моменту призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" Фонд виконує управлінські функції, делеговані державою, зокрема, функції щодо управління банком здійснює уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк".

21. При цьому як Фонд, так і уповноважена особа Фонду на ліквідацію

ПАТ "Європейський газовий банк" у спірних правовідносинах виконують спеціальні функції у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку, покладені на них законом, а виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду, а тому в силу своїх повноважень вони є особами публічного права, про що зазначено в частині другій статті 3 вказаного Закону.

22. Отже, за твердженням Фонду, спір, що виник у цих правовідносинах, є

публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

23. У своїх додаткових поясненнях Фонд зазначив, що уповноважена особа Фонду здійснює повноваження як керівник банку в частині господарсько-правових відносин, а також як особа, якій делеговано повноваження у сфері публічно-правових відносин відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Отже, з метою ухвалення законного, зрозумілого, обґрунтованого судового рішення та дотримання принципу єдності практики просив ухвалити рішення щодо юрисдикції цієї категорії справ з урахуванням системного аналізу норм зазначеного Закону.

24. У судовому засіданні представник Фонду надав усні пояснення щодо суті справи. Він зазначив, що у разі введення тимчасової адміністрації банку, вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами у розмірі

до 200 тис. грн. Однак, оскільки у банку відсутні кошти для здійснення такої виплати, Фонд після запровадження тимчасової адміністрації надає цільову безпроцентну позику неплатоспроможному банку, яка формується за рахунок обов'язкових внесків, що сплачують банки. Фонд призначає уповноважену особу на ліквідацію банку, яка здійснює делеговані управлінські функції Фонду та надає таку позику на підставі укладеного договору з банком, після чого останній виплачує гарантовані виплати безпосередньо вкладникам. Відповідно до статті 52 цього Закону Фонд є кредитором третьої черги реєстру вимог кредиторів. Після погашення банком вимог кредиторів першої та другої черг (або за власні кошти, або за рахунок позики), в третю чергу відшкодовуються кошти, позичені Фондом. Така позика надається без процентів.

25. Також представник Фонду вказав, що затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів регулюється статтями 48-49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до яких уповноважена особа приймає вимоги вкладників та складає реєстр, після чого він підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Уповноважена особа не вчиняє будь-яких дій без погодження з Фондом. Перелік вкладників складається щодо фізичних осіб з вимогами до 200 тис. грн (вносяться до першої та другої черг), а реєстр акцептованих вимог - щодо вимог, які перевищують 200 тис. грн (вносяться до четвертої черги).

26. Уповноважена особа Фонду своєї позиції по справі не висловила та у судове засідання не з'явилася.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи

27. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_8 зазначив, що господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, а звідси всі спори, що виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Визначаючи юрисдикцію суду під час розгляду цієї справи, Велика Палата Верховного Суду керується таким.

28. З огляду на положення частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час постановлення судових рішень) господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

29. Відповідно до частин першої, другої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час постановлення судових рішень) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

30. За змістом статті 21 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час постановлення судових рішень) сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

31. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац другий частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (у згаданій редакції)).

32. Підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з пунктом 1 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів та інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

33. Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору на охоплюється статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин); спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу та її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.

34. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

35. Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 1, 8, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

36. Враховуючи викладене вище, цей спір, що виник за участі фізичної особи ОСОБА_8 (який не є суб'єктом підприємницької діяльності), з огляду на зміст статей 1, 2, 21 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки останній у цих правовідносинах не може бути учасником господарської справи.

37. ОСОБА_8 у своїй касаційній скарзі зазначає, що на момент виникнення спору ПАТ "Європейський газовий банк" перебував у стані ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним, отже, спір між сторонами виник із правовідносин щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку (банкрутство банку), які врегульовані спеціальним законом, що призвело до порушення норм статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при винесенні оскаржуваних ухвали та постанови.

38. Однак вимоги, що містяться у позовній заяві ОСОБА_8, не є майновими вимогами до боржника в розумінні Закону України від 14 травня 1992 року N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон N 2343-XII). Цей спір пов'язаний з процедурою визнання банку неплатоспроможним та його ліквідацією в порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а не Законом N 2343-XII.

39. Згідно з абзацами третім і дев'ятим частини першої статті 1 Закону N 2343-XII як банкрутство розуміють визнану господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені в порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Справа про банкрутство розглядається господарським судом та порушується за заявою боржника або кредитора. Спеціальні вимоги до такої заяви передбачено цим Законом. Ознаки неплатоспроможності боржника у справі про банкрутство встановлюються судом, до якого подану відповідну заяву. При цьому як неплатоспроможність розуміють неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше як через відновлення його платоспроможності.

40. Водночас визнання банку неплатоспроможним та виведення його з ринку (у тому числі ліквідація) в порядку Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відрізняється від процедури визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) та застосування ліквідаційної процедури в порядку Закону N 2343-XII.

41. Так, за змістом Закону України від 07 грудня 2000 року N 2121-III "Про банки та банківську діяльність" (далі - Закон N 2121-III) визнання банку неплатоспроможним та виведення його з ринку здійснюється в позасудовому порядку, на відміну від визнання банку неплатоспроможним у межах справи про банкрутство. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних приймає Національний банк України в порядку, передбаченому цим Законом. Заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку здійснює Фонд в один із способів, визначених статтею 39 цього ж Закону.

42. Отже, спори, які пов'язані з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку (в тому числі шляхом ліквідації) не тотожні спорам у справах про банкрутство. Крім того, не є тотожними зі справами про банкрутство справи щодо оскарження рішень Фонду, прийнятих у межах процедур виведення неплатоспроможного банку з ринку.

43. За таких обставин у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

44. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що ця позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах з огляду на те, що суб'єктний склад та зміст правовідносин не відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

45. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі N 910/12294/16 (провадження N 12-9зг18).

46. У відзиві на касаційну скаргу Фонд зазначив, що спори за участю Фонду та уповноваженої особи Фонду є публічно-правовими і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

47. ВеликаПалата Верховного Суду не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки позивач оскаржує дії уповноваженої особи Фонду та рішення виконавчої дирекції Фонду не як суб'єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, а звідси цей спір не є публічно-правовим.

При цьому, виходячи із суті позовних вимог, відповідачем у цій справі фактично є ПАТ "Європейський газовий банк" (в особі уповноваженої особи Фонду), а не сама уповноважена особа Фонду та Фонд, як помилково вказано в позовній заяві, а отже, цей спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

48. Водночас відносно посилань Фонду та скаржника на постанови Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі N 826/2043/15 (провадження N 21-4846а15) та від 15 червня 2016 року у справі N 826/20410/14 (провадження N 21-286а16) Велика Палата Верховного Суду зазначає, що вона у своїй постанові від 18 квітня 2018 року у справі N 910/8132/17 (провадження N 12-27гс18) відійшла від висновку Верховного Суду України, викладеного в зазначених вище постановах, вказавши, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду господарських й адміністративних справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них Фонду чи його уповноваженої особи) на стадії ліквідації чи банкрутства банку, тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

49. Зважаючи на предметну юрисдикцію та характер правовідносин у цій справі, наведені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_8 про підвідомчість цього спору господарському суду Велика Палата Верховного Суду відхиляє як необґрунтовані, натомість вважає, що суди першої й апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про розгляд цієї справи в порядку цивільного судочинства.

50. Разом з тим, пояснення представника Фонду, надані у судовому засіданні, не впливають на визначення юрисдикції суду щодо цієї справи.

51. Отже, оскільки суди першої на апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що цей спір за суб'єктним складом та за характером правовідносин не підлягає вирішенню в господарських судах України, судові рішення постановлені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

53. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_8 - без задоволення.

Щодо судових витрат

54. За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

55. Зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги ОСОБА_8 без задоволення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Висновок щодо застосування норм права

56. За змістом статей 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з урахуванням приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", справи у спорах між фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, та банком, повноваження органів управління та контролю якого здійснює Фонд під час процедури виведення такого банку з ринку або його ліквідації, у тому числі в особі уповноваженої особи (осіб) Фонду, не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 302, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 травня 2017 року й постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 29 травня 2018 року.

Головуючий суддя В.С. Князєв Суддя-доповідач В.Ю. Уркевич Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна Н.П. Лященко В.В. Британчук О.Б. Прокопенко Д.А. Гудима Л.І. Рогач В.І. Данішевська І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.М. Ситнік О.Р. Кібенко О.С. Ткачук О.Г. Яновська
 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Большая палата указала, что по смыслу статей 1, 2, 12 Хозяйственного процессуального кодекса Украины (в редакции, действующей на момент возникновения спорных правоотношений), с учетом предписаний Закона Украины "О системе гарантирования вкладов физических лиц", дела по спорам между физическим лицом, не являющегося субъектом предпринимательской деятельности, и банком, полномочия органов управления и контроля которого осуществляет Фонд во время процедуры вывода такого банка с рынка или его ликвидации, в том числе в лице уполномоченного лица (лиц) Фонда, не подлежат рассмотрению в порядке хозяйственного  судопроизводства, а должен рассматриваться в порядке гражданского.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...