Постановление БП-ВС о юрисдикции споров по искам ГАСИ о сносе самовольно построенного объекта и необходимости изучения дополнительных доказательств


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 member has voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      0
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      0
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

м. Київ

Справа N 826/4089/16
Провадження N 11-213апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В.С.,
суддів: Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І.,
Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б.,
Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Орєшко Ю.О.,

учасники справи:

представник позивача - Вільгельм А.Д.,

представники Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Фарби України" - Юрченко О.А., Паламарчук О.В.,

третя особа - ОСОБА_17,

представник третіх осіб - ОСОБА_18,

розглянула у судовому засіданні справу за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Фарби України", Київського національного університету будівництва і архітектури, треті особи: ОСОБА_19, ОСОБА_17, про зобов'язання вчинити дії за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Фарби України" та Київського національного університету будівництва і архітектури на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року,

УСТАНОВИЛА:

Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулася до суду з позовом до ТОВ "ВКФ Фарби України", Київського національного університету будівництва і архітектури (далі - КНУБА), треті особи: ОСОБА_19, ОСОБА_17, про зобов'язання відповідачів знести дві секції багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1, які будуються без дозволу на виконання будівельних робіт і які не передбачені проектом "Будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та гуртожитку для студентів на АДРЕСА_1", розробленим ТОВ "ПК "Інжгруп", що отримав експертний звіт Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" щодо розгляду проектної документації від 16 квітня 2015 року N 150/15 та який було подано до Державної архітектурно-будівельної інспекції України для отримання дозволу на виконання будівельних робіт "Будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та гуртожитку для студентів на АДРЕСА_1" (перша черга будівництва) від 19 січня 2016 року НОМЕР_1.

Позов мотивовано тим, що під час проведення позивачем позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил установлено, що поряд із збудованим генпідрядною організацію - ТОВ "ВЕНДЕР ПРОДЖЕКТ" на замовлення ДВНЗ "Київський індустріальний коледж" будинком з вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 виконуються роботи з будівництва ще двох секцій цього будинку без дозволу на виконання будівельних робіт, що свідчить про невиконання приписів від 19 червня 2015 року та від 09 листопада 2015 року, а тому в силу положень статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" органом державного архітектурно-будівельного контролю подано позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта.

Під час розгляду справи Окружним адміністративним судом м. Києва в судовому засіданні 21 червня 2016 року було замінено первісного відповідача - Відокремлений структурний підрозділ "Київський індустріальний коледж" Київського національного університету будівництва на належного відповідача - КНУБА.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 19 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд (судді Мельничук В.П., Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.) постановою від 06 липня 2017 року скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва. Прийняв постанову, якою позов задовольнив та зобов'язав ТОВ "ВКФ Фарби України" та КНУБА знести дві секції багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1, які будуються без дозволу на виконання будівельних робіт.

Судове рішення мотивовано тим, що об'єкт будівництва є самочинним у силу приписів статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), а проведення перебудови є неможливим, оскільки будівництво проводиться без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, та затвердженого проекту, земельна ділянка, на якій проводиться будівництво, відповідно до генерального плану міста належить частково до: садибної житлової забудови, багатоквартирної житлової забудови та зелених насаджень загального користування, тобто будівництво здійснюється на земельній ділянці, яку не було відведено для цієї мети.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ТОВ "ВКФ Фарби України" та КНУБА подали касаційні скарги.

Вищий адміністративний суд України відкрив касаційні провадження за вказаними скаргами.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту першого розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) визначено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалами від 09 січня 2018 року прийняв до провадження касаційні скарги ТОВ "ВКФ Фарби України" та КНУБА на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 лютого 2018 року справу за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ТОВ "ВКФ Фарби України", КНУБА, треті особи: ОСОБА_19, ОСОБА_17, про зобов'язання вчинити дії призначив до попереднього судового засідання, а ухвалою від 21 лютого 2018 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 13 березня 2018 року прийняла до провадження зазначену справу, а ухвалою від 28 березня 2018 року призначила її розгляд за касаційними скаргами ТОВ "ВКФ Фарби України" та КНУБА.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Свою касаційну скаргу ТОВ "ВКФ Фарби України" мотивує тим, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення рішення не врахував низки доказів, які спростовують твердження позивача про самочинність будівництва двох секцій багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1. Також скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції, вважаючи, що розгляд цього спору має відбуватися за правилами цивільного судочинства, свою позицію обґрунтовує висновком Верховного Суду України у рішенні від 15 листопада 2016 року N 802/1318/15-а.

КНУБА у своїй касаційній скарзі посилається на те, що позивач стосовно нього не складав акти про порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та не видавав приписи про усунення порушень, відтак - позивач не зафіксував жодного порушення саме КНУБА, що унеможливлює і його зобов'язання знести згадані секції багатоповерхового житлового будинку.

Скаржники просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення касаційних скарг, наголосив на тому, що спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, підтвердив обставини, установлені судами попередніх інстанцій.

Представники ТОВ "ВКФ Фарби України" вимоги касаційних скарг підтримали в повному обсязі з мотивів, викладених у касаційній скарзі, зазначили про те, що цей спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства, наголосили на тому, що наразі будівництво майже завершене й майнові права на квартири в указаній будівлі передано фізичним особам, при цьому товариство вчиняє дії для затвердження проектної документації на другу та третю черги вказаного будинку.

Третя особа ОСОБА_17 та представник третіх осіб проти касаційних скарг заперечили в повному обсязі, наголосили на незаконності збудованого об'єкта та порушенні прав мешканців сусідніх будинків у зв'язку з недотриманням будівельних норм і правил під час здійснення такого будівництва без дозвільних документів.

Перевіривши обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційних скарг, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла таких висновків.

У своїй касаційній скарзі ТОВ "ВКФ Фарби України" посилається, зокрема, на порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції під час розгляду цієї справи, вважаючи, що спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

Суд не погоджується з таким доводом скаржника з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 згаданої Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Згідно із частиною першою статті2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом апеляційної інстанції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, зокрема, в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені в статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність".

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.

Також положеннями статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року N 294 затверджено Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, відповідно до пункту 1 якого Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

З огляду на вичерпання всіх попередніх превентивних засобів для усунення відповідачами порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності (винесення приписів про усунення порушень шляхом зупинення будівництва без дозвільних документів) Державна архітектурно-будівельна інспекція України як орган виконавчої влади в межах своїх владних управлінських функцій звернулась до суду з позовом про знесення самочинного будівництва.

Оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням органом державної влади своїх контролюючих функцій у сфері містобудівної діяльності, цей спір необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства з метою з'ясування та надання оцінки правомірності дій такого органу державної влади, адже здійснення державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже і публічно-правову природу таких правовідносин.

Крім того, звертаючись із таким позовом, суб'єкт владних повноважень у цьому випадку діє з метою захисту від можливих порушень прав та інтересів невизначеного кола осіб і запобігання можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, а не з метою захисту приватного інтересу.

Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала позицію щодо юрисдикційної належності такої категорії спорів у постанові від 10 квітня 2018 року у справі N 1519/2-787/11, у якій, зокрема, дійшла висновку про необхідність відступлення від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року, відповідно до якої об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав, а тому спори за позовами органів державного архітектурно-будівельного контролю про зобов'язання знесення самочинного будівництва підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, оскільки такі спори не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язані з вирішенням питань щодо речових прав.

Відповідно до частини першої статті 177 ЦК об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Речі поділяються на рухомі та нерухомі. До нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (статті 179, 181 ЦК).

За приписами статті 182 ЦК право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 331 ЦК передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, аби новостворене майно стало об'єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація.

Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна) (частина третя статті 331 ЦК).

Відповідно до частини третьої статті 376 ЦК право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Вимоги особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно, або заінтересованої особи, що не пов'язані з правом власності на ці будівлі, зокрема, про визнання права на матеріали, одержані під час їх знесення, підлягають розгляду судами на загальних підставах.

Самочинне будівництво в цьому випадку є юридичним фактом, відповідною дією, яка спрямована на певні об'єкти, щодо яких така дія вчиняється, у тому числі змінюється їх склад та характеристики.

Суб'єкти відповідних правовідносин вступають у відносини між собою з приводу різних об'єктів матеріального світу. Щодо одних і тих самих об'єктів матеріального світу можуть складатися різні види правовідносин.

У цьому випадку суб'єкт владних повноважень перебуває з особою, яка здійснила самочинне будівництво, у адміністративних відносинах, оскільки діє на виконання своїх владних управлінських функцій, спрямованих на захист суспільних інтересів.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір, який є предметом даного розгляду, не пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування. Справа за позовом такого суб'єкта належить до компетенції адміністративних судів.

Наведене спростовує доводи скаржника -ТОВ "ВКФ Фарби України" про приватноправовий характер цього спору.

Щодо суті спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до положень статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право також проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.

Аналогічні повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю зазначені й у пункті 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року N 553 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 19 червня 2015 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві провів позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Ця перевірка була проведена на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 09 червня 2015 року N 559 та постанови про призначення перевірки, винесеної слідчим СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, за матеріалами досудового розслідування, занесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N 12014100100004620 від 30 квітня 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 19 червня 2015 року, за змістом якого перевіркою було встановлено, що генпідрядною організацією - ТОВ "Вендер проджект" на замовлення ДВНЗ "Київський індустріальний коледж" виконуються роботи з будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та гуртожитку для студентів. Функції замовника щодо проектування та будівництва вказаного об'єкта передано ТОВ "ВКФ Фарби України" відповідно до договору про часткову участь у будівництві та передачу функцій замовника N 28/05-ФЗ/2014 від 28 травня 2014 року, за умовами якого ДВНЗ "Київський індустріальний коледж" передав функції замовника щодо проектування та будівництва вказаного об'єкта ТОВ "ВКФ Фарби України". Проект "Будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та гуртожитку для студентів по АДРЕСА_1", розроблений ТОВ "ПК "Інжгруп" отримав експертний звіт Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" щодо розгляду проектної документації від 16 квітня 2015 року N 150/15. Відповідно до зазначеного експертного звіту та паспорта об'єкта, розташованого на будівельному майданчику, категорія складності об'єкта будівництва V; поверховість житлового будинку - 22 поверхи; загальна площа житлового будинку - 11610,34 кв. м; площа вбудованих нежитлових приміщень - 392 кв. м На момент перевірки виконувалися будівельні роботи з улаштування перекриття над технічним поверхом житлового будинку, розташованого над 22 поверхом.

Перевіркою встановлено, що будівельні роботи виконуються без дозволу на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги частини першої статті 34 та частини першої статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з актом перевірки остання здійснювалася в присутності керівника проекту ТОВ "ВКФ Фарби України" Міщенка Є.О. 19 червня 2015 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві виніс припис ТОВ "ВКФ Фарби України" з вимогою усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у строк до 19 липня 2015 року та повідомити в цей же строк Департамент.

Також 19 червня 2015 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві склав протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, за результатами розгляду якого 30 червня 2015 року винесено постанову N 45/15/10/26-31/3006/05, якою визнано ТОВ "ВКФ Фарби України" винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом третім пункту 5 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено штраф у сумі 1096200,00 грн 00 коп.

09 листопада 2015 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві провів позапланову перевірку виконання вимог свого припису від 19 червня 2015 року та склав акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Під час перевірки встановлено, що вимоги припису від 19 червня 2015 року не виконані, а саме: генпідрядна організація - ТОВ "Вендер проджект" на замовлення ДВНЗ "Київський індустріальний коледж", який відповідно до договору про часткову участь у будівництві та передачу функцій замовника від 28 травня 2015 року N 28/05-ФЗ/2014 передав функції замовника щодо проектування та будівництва зазначеного вище об'єкта ТОВ "ВКФ Фарби України", продовжує виконувати роботи з будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та гуртожитку для студентів без дозволу на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги частини першої статті 34, частини першої статті 37 та частини четвертої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". На момент перевірки виконуються будівельні роботи із оздоблення фасадів першої секції 22-поверхового житлового будинку, влаштування перекриття над 19-м поверхом другої секції житлового будинку та з улаштування плити перекриття над 11 поверхом третьої секції житлового будинку. Проектну документацію, необхідну для проведення перевірки, у повному обсязі представник замовника не надав. Замовника будівництва - ТОВ "ВКФ Фарби України" протягом року було піддано стягненню за порушення, передбачене абзацом третім пункту 5 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

09 листопада 2015 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві виніс приписи ТОВ "Вендер проджект" та ТОВ "ВКФ Фарби України", відповідно до яких з 09 листопада 2015 року вимагалося зупинити виконання будівельних робіт та усунути допущені правопорушення в термін до 01 грудня 2015 року.

09 листопада 2015 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві склав два протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності: стосовно ТОВ "ВКФ Фарби України" за порушення, відповідальність за які передбачено абзацом другим пункту 1 частини шостої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та стосовно ТОВ "Вендер проджект" за порушення, відповідальність за які передбачено абзацом третім пункту 5 частини другої статті 2 згаданого Закону.

19 листопада 2015 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві виніс постанову N 46/15/10/26-32/1911/02/4, відповідно до якої ТОВ "Вендер проджект" визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом третім пункту 5 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено штраф у сумі 1240200,00 грн.

Також 19 листопада 2015 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві виніс постанови N 48/15/10126-34/1911/02/4 та N 47/15/10126-33/1911/02/4, якими ТОВ "ВКФ "Фарби України" визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом третім пункту 5 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено штраф в розмірі 13780,00 грн. а також у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом другим пункту 1 частини шостої статті 2 згаданого Закону, і накладено штраф у розмірі 2480400,00 грн.

21 грудня 2015 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві склав акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТОВ "ВКФ Фарби України". Згідно з цим актом проведено позапланову перевірку виконання ТОВ "ВКФ Фарби України" вимог приписів Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 09 листопада 2015 року та встановлено, що приписи не виконані, а генпідрядна організація ТОВ "Вендер проджект" продовжує виконання будівельних робіт на замовлення ТОВ "ВКФ Фарби України" без дозволу на виконання будівельних робіт, чим порушує вимоги частини першої статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

21 січня 2016 року слідчий СВ Шевченківського УП ГУ Національної поліції в місті Києві направив вимогу до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про проведення позапланової перевірки у зв'язку з розслідуванням кримінального провадження від 08 травня 2014 року N 12014100100004620 за ознаками злочину, передбаченого статтею 356 Кримінального кодексу України, з метою підтвердження або спростування фактів безпідставної видачі дозволів посадовими особами Інспекції архітектурно-будівельного контролю м. Києва в інтересах ТОВ "ВКФ Фарби України" для проведення будівельних робіт з будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 у місті Києві.

11 лютого 2016 року на виконання вказаної вимоги Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві провів позапланову перевірку та складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

В акті перевірки зазначено, що позивач видав замовнику будівництва - Відокремленому структурному підрозділу "Київський індустріальний коледж" КНУБА дозвіл на виконання будівельних робіт "Будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та гуртожитку для студентів по АДРЕСА_1, у Шевченківському районі м. Києва" (перша черга будівництва) від 19 січня 2016 року N IV 115160191255. Функції замовника у даному будівництві належать ТОВ "ВКФ Фарби України". Проектом передбачено будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення з такими технічними характеристиками: поверховість - 22 поверхи, умовна висота 69,7 м, площа забудови 580,3 кв. м, загальна кількість квартир - 158, площа квартир у будинку - 7211,09 кв. м, площа вбудованих нежитлових приміщень - 392 кв. м Під час перевірки встановлено, що вказаний будинок побудовано, виконуються роботи із оздоблення фасадів. Також установлено, що поряд із збудованим будинком генпідрядною організацією ТОВ "Вендер проджект" на замовлення ДВНЗ "Київський індустріальний коледж" виконуються роботи з будівництва ще двох секцій багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення без дозволу на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги частини першої статті 34, частини першої статті 37 та частини четвертої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Вимоги приписів від 09 листопада 2015 року не виконано, не зупинено будівництва двох секцій житлового будинку, що будуються без дозволу на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги пункту 3 частини четвертої статті 41 згаданого Закону.

У зв'язку з невиконанням вказаних приписів позивач звернувся до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів - двох секцій багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на

АДРЕСА_1, які будуються без дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після, зокрема, подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" встановлюється відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Зокрема, частиною другою статті 2 цього Закону визначено відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності для суб'єктів містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або тих, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: зокрема, виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання.

Як зазначалося вище, відповідно до статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи цей позов, керувався первісними позовними вимогами позивача та з'ясував факти того, що позивач неодноразово проводив перевірки на об'єкті будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та гуртожитку для студентів по АДРЕСА_1, за результатами яких встановлено виконання будівельних робіт другої та третьої секцій зазначеного об'єкта без отримання дозволу на таке будівництво, а також невиконання вимог приписів про зупинення виконання будівельних робіт, про що свідчать акти перевірок, протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та приписи про усунення порушень.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, позивач 29 грудня 2016 року подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив зобов'язати відповідачів знести дві секції багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1, які будуються без дозволу на виконання будівельних робіт та які не передбачені проектом "Будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та гуртожитку для студентів на АДРЕСА_1", розробленим ТОВ "ПК "Інжгруп", що отримав експертний звіт Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" щодо розгляду проектної документації від 16 квітня 2015 року N 150/15 та який було подано до Державної архітектурно-будівельної інспекції України для отримання дозволу на виконання будівельних робіт "Будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та гуртожитку для студентів на АДРЕСА_1" (перша черга будівництва) від 19 січня 2016 року НОМЕР_1. (т. 2, а. с. 25, 26).

Належної оцінки цій заяві суди не надали.

При цьому, згадана заява значно точніше ідентифікує об'єкт позовних вимог, аніж первісні позовні вимоги, а це має суттєве значення для всебічного розгляду справи з огляду на те, що 19 січня 2016 року Відокремлений структурний підрозділ "Київський індустріальний коледж" КНУБА та генеральний підрядник отримали дозвіл на виконання будівельних робіт на об'єкт "Будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та гуртожитку для студентів на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва" (перша черга будівництва), копія якого міститься у справі.

Таким чином, суди не дослідили, чи стосуються позовні вимоги об'єкта будівництва (його частини), щодо якого дозвіл на виконання будівельних робіт уже видано, тобто усунено правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Крім того, 13 червня 2014 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві зареєструвала подану замовниками будівництва (Державним вищим навчальним закладом "Київський індустріальний коледж" та ТОВ "ВКФ Фарби України") декларацію про початок виконання будівельних робіт "Будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та гуртожитку для студентів на АДРЕСА_1" з категорією складності III, код об'єкта 1122.1 "Будинки багатоквартирні масової забудови" N КВ 083141640454.

23 березня 2015 року на адресу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві надійшов лист Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19 березня 2015 року N 2881/0/12/27-15, у якому повідомлялося, що замовники будівництва - ДВНЗ "Київський індустріальний коледж" та ТОВ "ВКФ Фарби України" - містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки N 2154/0/12/010-14 на АДРЕСА_1 не реєстрували.

24 березня 2015 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві видав наказ N 45 "д", яким скасував указану вище декларацію у зв'язку з установленням факту подання замовниками будівництва ДВНЗ "Київський індустріальний коледж" та ТОВ "ВКФ Фарби України" недостовірних даних, що є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, а саме в графі "Містобудівні умови і обмеження забудови видані" цієї декларації зазначено: "Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)".

Оскільки будівництво об'єкта проводилося без реєстрації декларації про початок будівельних робіт, адже, як установлено судами, цю декларацію, замовником у якій було визначено ДВНЗ "Київський індустріальний коледж", було скасовано наказом Депатаменту ДАБК у місті Києві від 24 березня 2015 року N 45 "д", а судами не досліджено, чи фіксувалися позивачем під час проведення перевірок порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності та чи виносилися приписи про усунення порушень стосовно ДВНЗ "Київський індустріальний коледж" або щодо КНУБА, то висновок апеляційного суду про зобов'язання КНУБА в цьому позові є передчасним.

Неповне з'ясування обставин у справі, недослідження всіх наявних у справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки є ознакою порушень судами норм матеріального та недотримання в процесі винесення рішень норм процесуального права, що є підставою для їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, неповно дослідивши наявні у справі докази, та не надали правової оцінки обставинам справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

До повноважень Великої Палати Верховного Суду під час касаційного розгляду справи не належить дослідження доказів, установлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС (у чинній редакції) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС (у чинній редакції) справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що уточнені позовні вимоги були заявлені позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції, при цьому судами першої та апеляційної інстанцій досліджені не були, також не була надана оцінка й указаним вище обставинам, то рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 344, 349, 353, 356 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Фарби України" та Київського національного університету будівництва і архітектури задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року скасувати, а справу за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Фарби України", Київського національного університету будівництва та архітектури, треті особи - ОСОБА_19, ОСОБА_17, про зобов'язання вчинити дії - передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач В.С. Князєв Судді: С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.М. Ситнік О.С. Золотніков О.С. Ткачук О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич Л.М. Лобойко О.Г. Яновська Н.П. Лященко Повний текст постанови складено 29 травня 2018 року.

Link to comment
Share on other sites

Большая палата указала, что учитывая исчерпания всех предыдущих превентивных мер для устранения ответчиками нарушений законодательства в сфере градостроительной деятельности (вынесение предписаний об устранении нарушений путем приостановления строительства без разрешительных документов) Государственная архитектурно-строительная инспекция Украины как орган исполнительной власти в пределах своих властных управленческих функций обратилась в суд с иском о сносе самовольного строительства.

Поскольку спорные правоотношения возникли в связи с выполнением органом государственной власти своих контролирующих функций в сфере градостроительной деятельности, этот спор необходимо рассматривать в порядке административного судопроизводства с целью выяснения и предоставления оценки правомерности действий такого органа государственной власти, ведь осуществления государственного контроля означает обязательность принятых по его результатам решений для подконтрольного субъекта, свидетельствует о властно-управленческий характер, а следовательно и публично-правовую природу таких правоотношений.

Кроме того, обращаясь с таким иском, субъект властных полномочий в этом случае применяется с целью защиты от возможных нарушений прав и интересов неопределенного круга лиц и предотвращения возможных общественно значимым неблагоприятным последствиям нарушения соответствующих норм и правил, а не с целью защиты частного интереса.

Однако дело было направлено в суд первой инстанции для изучения дополнительных документов, которые не были якобы изучены после уточнения исковых требований, что на мой взгляд сделано противоправно и подрывает доверие к Большой палате.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...