Постановление БП-ВС по пересмотру об основаниях снятия с квартирного учета военнослужащих

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

Справа N 752/5881/15-ц

Провадження N 14-169цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ткачука О.С.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Національної академії Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення житлово-побутової комісії про зняття з квартирного обліку та поновлення на квартирному обліку для отримання житла позачергово за заявою Національної академії Служби безпеки України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2016 року,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Національної академії Служби безпеки України (далі - Національна академія СБУ) про визнання протиправним та скасування рішення житлово-побутової комісії (далі - ЖПК) про зняття з квартирного обліку та поновлення на квартирному обліку для отримання житла позачергово.

Позов мотивовано тим, що з 22 серпня 2000 року ОСОБА_3 проходив військову службу на офіцерській посаді в Управлінні СБУ у Луганській області. З 18 грудня 2000 року ОСОБА_3 перебував на квартирному обліку як особа, яка має право на позачергове отримання житла складом сім'ї 2 особи (він та його мати - ОСОБА_4).

Наказом голови СБУ від 25 вересня 2013 року ОСОБА_3 звільнено в запас з військової служби на підставі п. п. "а" п. 61 та п. п. "а" п. 62 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року N 1262 (далі - Положення) - у зв'язку із закінченням строку контракту. Рішенням ЖПК Національної академії СБУ від 12 грудня 2013 року позивача знято з квартирного обліку на підставі п. 3 ч. 2 ст. 40 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), п. п. 3 п. 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 11 грудня 1984 року N 470 (далі - Правила обліку громадян).

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_3 просив визнати протиправним та скасувати рішення ЖПК Національної академії СБУ від 12 грудня 2013 року про зняття з квартирного обліку ОСОБА_3 і членів його сім'ї та поновити їх на квартирному обліку у списку позачергового забезпечення житлом з 18 грудня 2000 року складом сім'ї дві особи (ОСОБА_3 та його мати - ОСОБА_4.) для отримання житла позачергово, зобов'язати Національну академію СБУ внести відомості про ОСОБА_3 та членів його сім'ї до відповідної облікової документації.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення ЖПК Національної академії СБУ від 12 грудня 2013 року про зняття з квартирного обліку ОСОБА_3 і членів його сім'ї, оформлене протоколом засідання ЖПК Національної академії СБУ від 12 грудня 2013 року N 7. Зобов'язано Національну академію СБУ поновити ОСОБА_3 на квартирному обліку у списку позачергового забезпечення житлом з 18 грудня 2000 року складом сім'ї дві особи (ОСОБА_3 та його мати - ОСОБА_4.) для отримання житла позачергово.

Розподілено судові витрати.

Рішення районного суду мотивовано тим, що зняття ОСОБА_3 з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, свідчить про незаконне позбавлення його права на житло, яке гарантовано йому Конституцією України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 червня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і застосував норми матеріального права, які їх регулюють, та дійшов правильного висновку про порушення прав позивача на отримання житла і що таке право підлягає захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення ЖПК Національної академії СБУ від 12 грудня 2013 року, а також зобов'язання останньої поновити ОСОБА_3 на квартирному обліку у списку позачергового забезпечення житлом з 18 грудня 2000 року складом сім'ї дві особи для отримання житла позачергово.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2016 року касаційну скаргу Національної академії СБУ відхилено, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 червня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення касаційної інстанції мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_3, оскільки останній був протиправно знятий з квартирного обліку і його житлові права порушено. При цьому суд касаційної інстанції вважав, що на спірні правовідносини поширюється дія п. 9 ст. 12 Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який передбачає, що військовослужбовці, які перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

02 березня 2017 року Національна академія СБУ звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2016 року з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; у редакції, чинній на час подання заяви про перегляд судового рішення).

У заяві Національна академія СБУ просить скасувати рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, а саме у зв'язку з неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції п. 9 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 3.13 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом СБУ від 06 листопада 2007 року N 792, п. 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року N 1081, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2016 року Національна академія СБУ посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 березня 2015 року у справі за позовом про визнання дій протиправними та від 22 жовтня 2014 року у справі за позовом про визнання неправомірними дій та рішення щодо зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, постанови Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2015 року у справі за позовом про визнання неправомірними дій щодо зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та від 02 жовтня 2014 року у справі за позовом про визнання неправомірними дій щодо зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2012 року у справі за позовом про визнання протоколу незаконним, поновлення на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, визнання дій незаконними, визнання права на користування жилим приміщенням та позовом про виселення без надання іншого жилого приміщення.

Ухвалою Верховного Суду України від 06 березня 2017 року відкрито провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та доручено відповідним фахівцям Науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготувати науковий висновок щодо неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм права.

27 березня 2017 року Верховний Суд України отримав вищезазначену справу та передав її на розгляд судді Верховного Суду України.

Згідно із ч. 2 ст. 360? ЦПК України (у редакції, чинній на час подання заяви) якщо судове рішення оскаржується з підстав неоднакового застосування однієї і тієї самої норми права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 07 червня 2017 року справу призначено до розгляду на засіданні судових палат у цивільних та адміністративних справах.

23 жовтня 2017 року Верховний Суд України отримав науковий висновок члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді України.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII), яким ЦПК України викладений у новій редакції.

Згідно з п. п. 2 п. 1 розд. XIII "Перехідні положення" ЦПК України (у редакції Закону N 2147-VIII) якщо цивільна справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, така справа після її отримання Касаційним цивільним судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

03 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до п. п. 2 п. 1 розд. XIII "Перехідні положення" ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

22 травня 2018 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені у заяві Національної академії СБУ доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання заяви) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що з 22 серпня 2000 року ОСОБА_3 проходив військову службу на офіцерській посаді в Управлінні СБУ у Луганській області.

29 листопада 2000 року ОСОБА_3 був переведений для подальшого проходження військової служби з м. Сєверодонецька Луганської області до м. Луганська з правом першочергового забезпечення житлом на підставі наказу Управління СБУ у Луганській області від 29 листопада 2000 року N 189-лс.

18 грудня 2000 року ЖПК Управління СБУ у Луганській області прийняла рішення про прийняття ОСОБА_3 на квартирний облік та зарахування його до позачергової черги на забезпечення житлом складом сім'ї дві особи (він та його мати - ОСОБА_4).

У зв'язку зі зміною позивачем місця проходження військової служби рішенням ЖПК НКЦ "Інститут оперативної діяльності та державної безпеки" від 22 жовтня 2007 року ОСОБА_3 та члени його сім'ї були зараховані на квартирний облік співробітників Центрального управління СБУ у списках осіб, які користуються правом позачергового отримання житлового приміщення, зі збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку за останнім місцем проходження військової служби.

У зв'язку зі зміною позивачем місця проходження військової служби ЖПК Національної академії СБУ рішенням від 20 жовтня 2010 року вирішила зарахувати позивача та членів його сім'ї до позачергового списку на отримання житла з 18 грудня 2000 року.

Наказом голови СБУ від 25 вересня 2013 року ОСОБА_3 звільнено в запас з військової служби на підставі п. п. "а" п. 61 та п. п. "а" п. 62 Положення - у зв'язку із закінченням строку контракту.

Оскаржуваним рішенням ЖПК Національної академії СБУ від 12 грудня 2013 року позивача знято з квартирного обліку на підставі п. 3 ч. 2 ст. 40 ЖК України, п. п. 3 п. 26 Правил обліку громадян.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про скасування рішення ЖПК Національної академії СБУ від 12 грудня 2013 року про зняття з квартирного обліку ОСОБА_3 і членів його сім'ї, суди першої та апеляційної інстанцій, з якими погодився й суд касаційної інстанції, виходили із того, що позивач, який перебував на обліку при звільненні з військової служби в запас, відповідно до вищезазначених положень законів повинен бути поновлений на квартирному обліку у списку осіб, які мають право на позачергове отримання житла, до одержання житла з державного житлового фонду.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2014 року у справі за позовом про визнання неправомірними дій та рішення щодо зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та постановах Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2015 року у справі за позовом про визнання неправомірними дій щодо зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та від 02 жовтня 2014 року у справі за позовом про визнання неправомірними дій щодо зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на які як на підтвердження неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права посилається заявник, суди застосували положення п. 9 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями й дійшли висновку про відсутність підстав для залишення особи на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, після звільнення в запас за підставою, не передбаченою законом (позивачі - військовослужбовці Збройних Сил України - були звільнені в запас за сімейними обставинами).

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 березня 2015 року у справі за позовом про визнання дій протиправними та рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2012 року у справі за позовом про визнання протоколу незаконним, поновлення на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, визнання дій незаконними, визнання права на користування жилим приміщенням та позовом про виселення без надання іншого жилого приміщення суди вважали, що на спірні правовідносини поширюється дія п. 9 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями та Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30 листопада 2011 року N 737, відповідно до якої військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі звільнення в запас з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту і на час звільнення не досягли 20 років вислуги на військовій службі в календарному обчисленні. У цих справах суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для залишення позивачів (військовослужбовців Збройних Сил України) на квартирному обліку після звільнення в запас у зв'язку із закінченням строку контракту та за відсутності 20 років вислуги на військовій службі.

Отже, у наведених судових рішеннях судів касаційної інстанції міститься неоднакове застосування норм матеріального права, зокрема, п. 9 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 3.13 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, п. 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, упорівнянні із судовим рішенням суду касаційної інстанції у цій справі, яке є предметом перегляду.

Щодо неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права колегія суддів Великої Палати Верховного Суду зазначає таке.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, згідно з ч. 1 ст. 12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року за N 1081 було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Відповідно до п. 24 цього Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Пунктом 9 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Аналогічні приписи закріплені й в п. 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Дія п. 9 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" безпосередньо пов'язується із тим, з якої саме з підстав, зазначених у п. 62 Положення та ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку.

Установлено, що ОСОБА_3 звільнений із військової служби у запас СБУ у зв'язку із закінченням строку дії контракту, що позбавляє його права залишатися на квартирному обліку Національної академії СБУ, оскільки підставою для звільнення в запас було закінчення строку дії контракту, а не вік, стан здоров'я або скорочення штатів чи проведення інших організаційний заходів.

Пунктом 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

При цьому вказаний пункт Порядку не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках.

Відповідно до абз. 1 п. 2.17 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року N 737 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за N 24/20337, військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, за неможливості використання на військовій службі, а також після закінчення строку контракту при досягненні 20 років вислуги на військовій службі в календарному обчисленні, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання житла.

Згідно ж з п. 2.19 цієї ж Інструкції військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов, унаслідок чого зникла потреба в наданні житла; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, які не зазначені в абз. 1 п. 2.17 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у п. 2.18 цього розділу); обрання для місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, наведені норми Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями також не передбачають підстав для залишення позивача на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, з огляду на його звільнення у запас у зв'язку з закінченням строку дії контракту та наявністю в нього лише 13 років календарної вислуги.

З урахуванням вищезазначеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що зняття ОСОБА_3 і членів його сім'ї з квартирного обліку було правомірним, а тому заява Національної академії СБУ підлягає задоволенню зі скасуванням оскаржуваних судових рішень та ухваленням постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3

Керуючись ч. 2 ст. 360? ЦПК України, підп. 2 п. 1 розд. XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону N 2147-VIII, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Національної академії Служби безпеки України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2016 року задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 червня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Національної академії Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення житлово-побутової комісії про зняття з квартирного обліку та поновлення на квартирному обліку для отримання житла позачергово відмовити.

Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Ткачук

Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко

С.В. Бакуліна Н.П. Лященко

В.В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д.А. Гудима Л.І. Рогач

В.І. Данішевська І.В. Саприкіна

О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич

О.Р. Кібенко О.Г. Яновська

Князєв В.С.

[ANTIRAID]

Постановление в очередной раз доказывает надуманность отмены решений в связи с нарушением  юрисдикции спора. В данном случае спор рассматривался гражданским судом, а неодинаковое применение было взято административных судов. Это еще раз доказывает, что нормы права едины и нет разницы какая юрисдикция принимает решение по сути спора, а отмены решений исключительно по этим основанием являются незаконными.

По сути самого спора, Большая палата указала, что согласно п. 2.19 Инструкции об организации обеспечения военнослужащих Вооруженных Сил Украины и членов их семей жилыми помещениями, военнослужащие и лица, уволенные с военной службы, снимаются с учета по месту службы (по месту увольнения с военной службы) в случае: улучшение жилищных условий, вследствие чего исчезла потребность в предоставлении жилья; перемещения военнослужащего к новому месту службы в другой населенный пункт; увольнения с военной службы по основаниям, которые указаны в абз. 1 п. 2.17 настоящего раздела; представление сведений, не соответствующих действительности, но стали основанием для зачисления на учет; увольнения в запас или отставку до достижения 20 лет выслуги на военной службе лицами, зачисленные на учет после 1 января 2005 (кроме случаев, указанных в п. 2.18 настоящих Правил); избрании места жительства другого населенного пункта лицами, освобожденных в запас или в отставку; в других случаях, предусмотренных законодательством.