Постановление БП-ВС о гражданской юрисдикции споров касательно оспаривания регистрации аренды земельного участка

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

м. Київ

Справа N 816/619/15-а

Провадження N 11-300апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В.С.,

судді-доповідача Золотнікова О.С.,

суддів Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мамонової І.В.,

учасники справи:

представник позивача - ОСОБА_3,

представник третьої особи - ОСОБА_4,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_5 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року (суддя Петрова Л.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року (судді Григоров А.М., Тацій Л.В., Подобайло З.Г.) у справі N 816/619/15-а за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_5 до Головного управління Держземагентства у Полтавській області (далі - ГУ Держземагентства; правонаступник - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області), реєстраційної служби Карлівського районного управління юстиції (далі - Реєстраційна служба), третя особа: ОСОБА_6, про визнання протиправними й скасування наказів, скасування державної реєстрації та

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ФОП ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ГУ Держземагентства та Реєстраційної служби, у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати накази ГУ Держземагентства від 20 червня 2014 року N 1248-СГ та від 14 жовтня 2014 року N 3920-СГ;

- скасувати державну реєстрацію іншого речового права, а саме договору оренди землі від 14 жовтня 2014 року б/н, укладеного між орендарем ОСОБА_6 та орендодавцем (власником) - Державою в особі ГУ Держземагентства.

На обґрунтування позову ФОП ОСОБА_5 зазначив, що 14 березня 2007 року у Карлівському районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" зареєстровано договір оренди землі N 040755600002, укладений між Карлівською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_5 терміном на п'ять років. 05 липня 2012 року за N 532160004001665 було зареєстровано зміни до договору оренди землі, якими термін дії цього договору продовжено на один рік. У травні 2013 року позивач звернувся до ГУ Держземагентства з клопотанням про продовження терміну дії договору, однак згідно з відповіддю від 31 травня 2013 року N 3732/900 це клопотання залишено без задоволення з посиланням на неврегульованість механізму з продовження терміну дії договорів оренди землі та невирішення питання державної реєстрації права власності на земельну ділянку. 26 серпня 2014 року ФОП ОСОБА_5 повторно звернувся до ГУ Держземагентства із заявою про поновлення договору оренди на новий строк. ГУ Держземагентства наказом від 29 вересня 2014 року N 3552-СГ надало позивачу дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з поновленням договору оренди землі площею 37,7946 га сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Климівської сільської ради Карлівського району.

У 2015 році позивачу стало відомо, що ГУ Держземагентства наказом від 20 червня 2014 року N 1248-СГ надало дозвіл ОСОБА_6 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 37,7946 га сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Климівської сільської ради Карлівського району. Крім того, ГУ Держземагентства наказом від 14 жовтня 2014 року N 3920-СГ затвердило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надало в оренду ОСОБА_6 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 37,7946 га ріллі в довгострокову оренду терміном на двадцять один рік, розташовану в межах Климівської сільської ради Карлівського району. 20 жовтня 2014 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 37,7946 га між ГУ Держземагентства та ОСОБА_6 і зареєстровано в Реєстраційній службі. Сформованій земельній ділянці, яка перебуває в користуванні позивача, з кадастровим номером НОМЕР_1 було присвоєно новий кадастровий номер НОМЕР_2.

На думку позивача, зазначеними вище наказами порушено його права, свободи та інтереси, оскільки відбувся перехід права оренди на спірну земельну ділянку від ФОП ОСОБА_5 до ОСОБА_6

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 01 квітня 2015 року в задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_5 відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 травня 2015 року апеляційну скаргу задовольнив частково: постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправними та скасування наказів ГУ Держземагентства від 20 червня 2014 року N 1248-СГ та від 14 жовтня 2014 року N 3920-СГ скасував, а провадження у справі в цій частині закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року залишив без змін.

Не погодившись із постановленими у справі судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_5 в касаційній скарзі зазначає, що висновки судів не відповідають обставинам справи, судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, закриваючи провадження у справі, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що ця справа повинна розглядатися в порядку цивільного (господарського) судочинства. При цьому суд по суті апеляційну скаргу не розглядав та не досліджував, яким чином оскаржені накази порушили права та охоронювані законом інтересиФОП ОСОБА_5 Крім того, судова практика, зокрема постанова Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2014 року у справі N К/800/23275/14, свідчить, що ця категорія справ підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. На підставі викладеного скаржник просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року й ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким позов ФОП ОСОБА_5 задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_6 зазначає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року й ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року є законними, обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню, оскільки суди, усебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

У судовому засіданні 29 травня 2018 року представник позивача скаргу підтримав та просив її задовольнити з викладених у ній підстав. Представник третьої особи просив оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників справи, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення цієї скарги.

Суди попередніх інстанцій установили, що 14 березня 2007 року в Карлівському районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" було зареєстровано договір оренди землі N 040755600002, укладений між Карлівською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_5 терміном на п'ять років.

09 липня 2012 року за N 532160004001665 було зареєстровано зміни до договору оренди землі, якими термін дії цього договору продовжено на один рік.

У травні 2013 року позивач звернувся до ГУ Держземагентства з клопотанням про продовження терміну дії договору, однак згідно з відповіддю від 31 травня 2013 року N 3732/900 це клопотання залишено без задоволення з посиланням на неврегульованість механізму з продовження терміну дії договорів оренди землі та невирішення питання державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

ГУ Держземагентства наказом від 20 червня 2014 року N 1248-СГ надало дозвіл ОСОБА_6 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 37,7946 га сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Климівської сільської ради Карлівського району.

26 серпня 2014 року ФОП ОСОБА_5 повторно звернувся із заявою до ГУ Держземагентства з клопотанням поновити договір оренди на новий строк.

ГУ Держземагентства наказом від 29 вересня 2014 року N 3552-СГ надало позивачу дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з поновленням договору оренди землі площею 37,7946 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Климівської сільської ради Карлівського району.

14 жовтня 2014 року ГУ Держземагентства видало наказ N 3920-СГ, яким затвердило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надало в оренду ОСОБА_6 земельну ділянку площею 37,7946 га ріллі для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду терміном на двадцять один рік, розташовану в межах Климівської сільської ради Карлівського району.

Того ж дня між ГУ Держземагентства та ОСОБА_6 укладено договір оренди землі на спірну земельну ділянку.

20 жовтня 2014 року укладено договір оренди землі площею 37,7946 га між ГУ Держземагентства і ОСОБА_6 та зареєстровано в Реєстраційній службі.

Скасовуючи постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів ГУ Держземагентства від 20 червня 2014 року N 1248-СГ та від 14 жовтня 2014 року N 3920-СГ та закриваючи провадження в цій частині, Харківський апеляційний адміністративний суд обґрунтовано керувався тим, що цей спір у вказаній частині підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства.

Разом з тим, приймаючи рішення в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації іншого речового права, а саме договору оренди землі від 14 жовтня 2014 року б/н, укладеного між орендарем ОСОБА_6 та орендодавцем (власником) - Державою в особі ГУ Держземагентства, Полтавський окружний адміністративний суд, з яким погодився Харківський апеляційний адміністративний суд, керувалися тим, що спір у цій частині підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду не погоджується із цими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачем права користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованою в адміністративних межах Климівської сільської ради Карлівського району Полтавської області. Отже, цей позов подано на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 14 жовтня 2014 року між ГУ Держземагентства та ОСОБА_6 було укладено договір оренди на спірну земельну ділянку площею 37,7946 га, який зареєстровано в Реєстраційній службі.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Ураховуючи, що цей позов направлено на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин, а також з огляду на факт існування договору оренди на спірну земельну ділянку, укладеного між ГУ Держземагентства та третьою особою у справі ОСОБА_6, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право, а отже, залежно від суб'єктного складу сторін має вирішуватися судами за правилами цивільного або господарського судочинства.

Крім того, визнання протиправнимий скасування оскаржених наказів та скасування державної реєстрації вказаного договору оренди не призведе до поновлення прав ФОП ОСОБА_5, адже договір оренди на спірну земельну ділянку, укладений між ГУ Держземагентства та ОСОБА_6, залишиться чинним, а тому поновити своє порушене право щодо користування вказаною земельною ділянкою позивач може шляхом звернення до суду в порядку цивільного (господарського) судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Згідно із частиною третьою статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За нормами пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі пунктів 1 та 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули з порушенням правил юрисдикції адміністративних судівпозовні вимоги ФОП ОСОБА_5 в частині скасування державної реєстрації іншого речового права, а саме договору оренди землі від 14 жовтня 2014 року б/н, укладеного між орендарем ОСОБА_6 та орендодавцем (власником) - Державою в особі ГУ Держземагентства, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року в цій частині із закриттям провадження у справі.

При цьому ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року в частині скасування постанови суду першої інстанції із закриттям провадження у справі ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 341, 344, 349, 354, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації іншого речового права, а саме договору оренди землі б/н від 14 жовтня 2014 року, укладеного між орендарем ОСОБА_6 та орендодавцем (власником) - Державою в особі Головного управління Держземагентства у Полтавській області скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити.

3. В іншій частині ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 08 червня 2018 року.

Головуючий: Князєв В.С.

Суддя-доповідач О.С. Золотніков

Судді: С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В.В. Британчук Л.І. Рогач

Д.А. Гудима І.В. Саприкіна

О.Р. Кібенко О.М. Ситнік

Л.М. Лобойко В.Ю. Уркевич

Н.П. Лященко О.Г. Яновська

Повний текст постанови підписано 02 липня 2018 року.

[ANTIRAID]

Очередное решение подтверждающее ненужность и неэффективность административной юрисдикции, а также искусственности вопросов юрисдикции. Большая палата указала, что признание противоправными и отмены обжалованных приказов, а также отмена государственной регистрации указанного договора аренды не приведет к восстановлению прав ФЛП, ведь договор аренды на спорный земельный участок, заключенный между ГУ Госземагентства и физлицом, останется в силе, а потому восстановить свое нарушенное право по использованию указанным земельным участком истец может путем обращения в суд в порядке гражданского (хозяйственного) судопроизводства.

Таким образом судьи Верховного суда считают, что договор аренды земельного участка может быть действительным и без его регистрации, что противоречит прямым нормам Земельного кодекса.