Решение Артемовского межрайонного суда о признании незаконным повышения процентной ставки и недействительным условий договора с Приватбанком

[ANTIRAID]

Справа № 2-9719-2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2009 р.Артемівський міськрайонний суд донецької області у складі: судді Харченко О.П.

При секретарі: Дурнайкіній Н.Г.

За участю позивача: ОСОБА_1, представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Артемівську Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання незаконною підвищення процентної ставки та недійсними умов договору,

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до ЗАТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконною підвищення процентної ставки та недійсними окремих умов кредитного договору, посилаючись на те, що 05 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено ОСОБА_3 Договір GOA0AN70192728 , відповідно до якого відповідач надав позивачу кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 05.12.2007 р. По 04.12.2012 р. включно, на суму 52934 грн. 75 коп. зі сплатою за користування кредитом відсотків. На підставі укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 договору , позивачем отримано кошти у розмірі зазначеному у ОСОБА_3 договорі. ОСОБА_4 п.7.1 кредитного договору була встановлена відсоткова ставка в розмірі 1,43% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту ,що відповідає 17,16 % річних. Позивач вказав, що свої зобов»язання по вказаному кредитному договору він належним чином виконував. Відповідач повідомив позивача про підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за зазначеним вище ОСОБА_3 ОСОБА_5 листом датованим 06.01.2009 р..Дане повідомлення без реєстраційного номера позивач отримав 24.01.2009 року. Це повідомлення він особисто не отримував та не мав можливості надати свої заперечення з приводу нових умов договору у вказаний у повідомленні термін – до 20.01.2009 року. Позивач вважає підвищення відповідачем в односторонньому порядку відсоткової ставки до 27.48% починаючи з 01.02.2008 року по кредитному договору незаконним , а умову ОСОБА_3 ОСОБА_5 в частині права відповідача в односторонньому порядку розірвати ОСОБА_3 договір недійсною, при цьому посилається на ч.2 , 3 ст. 1056 -1 , ст. 203 , 215 , 217 ЦК України, ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».просить суд постановити рішення, яким визнати п.2.3.1 ОСОБА_3 договору GOA0AN70192728 від 05.12.2007 року укладеного між ним та відповідачем недійсним.

29.05.2009 року позивач подав до суду заяву, у якій уточнив позовні вимоги та просив суд визнати незаконним з 09.01.2009 року збільшення ЗАТ КБ «Приватбанк» процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором GOA0AN70192728 від 05.12.2007 року,визнати недійсною з 09.01.2009 року умову п. 2.3.3 ОСОБА_3 договору GOA0AN70192728 від 05.12.2007 року в частині щодо такої події як право банка при виникненні кожної із наступних подій –зокрема відмови Позивчальника в формленні (переоформленні0 якого –небудь із договорів іпотеки ,поруки ,договорів страхування ,згідно п.2.2.7 даного ОСОБА_5 згідно ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позивальникові відповідного повідомлення про те,що у зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним.

04.06.2009 року відповідач подав до суду заперечення, у яких вказав, що просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому відповідач послався, що укладаючи договір сторони домовилися про усі суттєві умови договору і позивач умови договору не оспорював.Банк повідомив позивачеві про збільшення процентної ставки листом від 06.01.2009 року, а закон №661-УІ від 12.12.2008 року набрав чинності 09.01.2009 року.Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні, з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлені вимоги не визнав вважаючи дії банка правильними та законними.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, , вважає позов таким , що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами ( договором) між клієнтом та банком.

ОСОБА_4 зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

ОСОБА_5 про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства , статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168.

Судом встановлено , що 05 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено ОСОБА_3 Договір GOA0AN70192728 (а.с.12-15) (далі по тексту ОСОБА_3 договір).

Відповідно до п.п.7.1. п.7 ОСОБА_3 ОСОБА_5 зобов’язується надати «Позичальникові» кредитні кошти шляхом: видачі готівки через кассу на строк з 05.12.2007 р. по 04.12.2012 р. включно, у вигляді не поновлювальної лінії ( далі - «Кредит») у розмірі 52934 грн.75 коп. ( п»ятдесят дві тисячі дев’ятсот тридцять чотири гривень 75 коп.) на наступні цілі :у розмірі 41150,00 на споживчі цілі, у розмірі 34 грн. для сплати за реєстрацію предмету застави ,1234,50 на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 2103,25 грн. – особисте страхування , а також у розмірі 10516,25 грн на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7. данного ОСОБА_5, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,43% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,14% від суми виданного кредиту щомісяця , відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.10 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2. даного ОСОБА_5.

На підставі ОСОБА_3 ОСОБА_5 позивачем отримані кошти в розмірі зазначеному у п.п.7.1. п.7 ОСОБА_3 ОСОБА_5 , що не заперечується позивачем в судовому засіданні .

Відповідно до п.п.2.3.1. п.2 ОСОБА_3 ОСОБА_5 – Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом, при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні , а саме : зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного ОСОБА_5; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті ( по статистиці НБУ).

Відповідно до листа від 06.01.2009 року без номера за підписом Голови правління ОСОБА_6 Дубілєт вбачається, що відповідач повідомив позивача про збільшення розміру відсоткової ставки за ОСОБА_3 ОСОБА_5 GOA0AN70192728 від 05.12.2007 року до 27,48 % на рік починаючи з 01.02.2008 року (а.с.11) , при цьому відповідач в своєму листі посилається на те, що відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору та у зв’язку із зміною кон’юктури ринку грошовихресурсів в Україні, а саме настанні одного чи декількох з нижченаведених чинників: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору, зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті ( по статистиці НБУ), з метою виконання перед своїми вкладниками та запропонував позивачеві у строк не пізніше 20.01.2009 року .

Листом від 06.02.2009 року позивач повідомив відповідача про свою незгоду з вказаними вище змінами до ОСОБА_3 ОСОБА_5 посилаючись на незаконність дій зі сторони відповідача щодо одностороннього внесення змін до ОСОБА_3 ОСОБА_5 та необґрунтованість підняття відсоткової ставки до 27,48 % з 01.02.2008 року ( а.с.7) .

ОСОБА_4 відповідача від 03.03.2009 р. № 30.1.0.0/2-090216/849 вбачається, що підставою для змін відсоткової ставки по ОСОБА_3 ОСОБА_5 укладеного з позивачем послугувало прийняття Національним банком України Постанови № 107 від 21.04.2008 р. « Про врегулювання грошово-кредитного ринку» згідно якої з 30.04.2008 р. облікову ставку було змінено до 12% річних . Та оскільки відповідачем з 30.04.2008 року не було змінено процентну ставку, право на її підвищення залишилося за відповідачем. В зв’язку з чим згідно умов ОСОБА_3 ОСОБА_5 та відповідно до п.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» позивачу було направлено лист ( повідомлення) щодо зміни відсоткової ставки за ОСОБА_5. ( а. с.8) .

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України , зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

ОСОБА_4 із ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Відповідно до п.4 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках.

Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни . Без такого повідомлення будь яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до вступної частини Постанови націнального банку України № 168 від 10.05.2007 р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» , правила прийняті з метою захисту прав споживачів під час укладання договорів про надання споживчих кредитів , запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації .

Пунктом 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту встановлено , що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події , незалежної від волі сторін договору , яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін ( зміні кредитної політики банку) .

Таким чином зміна процентної ставки, відповідно до ст. 652 ЦК України та вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту можлива лише при істотній зміні обаставин, якими сторони керувалися при укладенні договору .

В свою чергу в супереч ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, з листів відповідача направлених на адресу позивача, не вбачається конкретних обставин, що змусили відповідача вчинити підвищення процентної ставки по ОСОБА_3 ОСОБА_5 до 27,48 % річних .

Окрім того судом не береться до уваги посилання відповідача в своєму листі на зміну з 30.04.2008 р. облікової ставки НБУ як на підставу зміни відповідачем процентної ставки по ОСОБА_3 договору оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 договір між відповідачем та позивачем було підписано 05.12.2007 року, на момент підписання ОСОБА_3 ОСОБА_5 діяла Постанова Національного банку України № 184 від 17.05.2007 року згідно якої розмір облікової ставки становив 8%. Після підписання ОСОБА_3 договору розмір облікової ставки на підставі Постанови правління Національного банку України № 492 від 29.12.2007 року згідно якої розмір облікової ставки становив 10% та № 107 від 21.04.2008р. «Про регулювання грошово-кредитного ринку» облікова ставка з 20.04.2008 року була змінена до 12 % .

Відповідно до п.п.2.3.1. п.2.3. ОСОБА_3 договору збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях у кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США .

З умов ОСОБА_3 ОСОБА_5 випливає, що відповідач міг ініціювати збільшення відсоткової ставки за користування лише в межах кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ.

Таким чином, дії відповідача щодо ініціювання збільшення відсоткової ставки за користування кредитом до 27,48 % річних порушують умови ОСОБА_3 ОСОБА_5.

Відповідно до ч.2 ст. 1056-1 ЦК України, (що набула чинності 09.01.2009 року) , встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Як вбачається з листів-повідомлень відповідача, процентна ставка по ОСОБА_3 ОСОБА_5 з посиланням на підвищення з 01.02.2008 року підвищується відповідачем фактично після 01.02.2009 року тобто після набранням чинності ст. 1056-1 ЦК України та оскільки позивач не надавав свою згоду на зміну відсоткової ставки за ОСОБА_3 ОСОБА_5 повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами ОСОБА_5.

Відповідно до ч.3 ст.1056-1 ЦК України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Як встановлено у ч. 2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин , якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України – недійсний правочин не створює юридичних наслідків , крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину , які встановлені законом , не можуть змінюватися за домовленістю сторін .

Таким чином умова ОСОБА_5, передбачена п.п.2.3.1.п.2.3. ОСОБА_3 ОСОБА_5 про право відповідача збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 09.01.2009 р. і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків , а тому процентна ставка за ОСОБА_3 ОСОБА_5 повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами ОСОБА_5.

Є такою, що ґрунтується на Законі а тому підлягає задоволенню вимога позивача , щодо визнання недійсним умову пункту 2.3.3. ОСОБА_3 ОСОБА_5 GOA0AN70192728 від 05.12.2007 року щодо такої події як право Банка при виникненні кожної з наступних подій зокрема відмови Позичальника в оформленні ( переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п.2.2.7 даного ОСОБА_5 згідно статті 651 Цивільного кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення з наступних підстав.

Відповідно до п.п.2.3.3 п. 2.3. ОСОБА_3 ОСОБА_5 при виникненні кожної з наступних подій зокрема, відмови Позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.2.7 даного ОСОБА_5 згідно статті 651 Цивільного кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення.

У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому,в останній день дії ОСОБА_5 Позичальник зобов’язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов’язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

ОСОБА_4 ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності із ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дизбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: надання продавцю (виконавцю , виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається.

Як встановлено у п.4 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів»крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов’язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Стаття 47 Закону України « Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-ІІІ, передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі.

Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законодавством .

Зі змісту п.п.2.3.3. п.2.3. ОСОБА_3 ОСОБА_5, відповідно до яких ОСОБА_5 на власний розсуд має право згідно ст. 651 ЦК України в односторонньому порядку розірвати договір у разі відмови Позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування , згідно п. 2.2.7 даного ОСОБА_5 вбачається , що положення п.п.2.3.3 п.2.3.Кредитного ОСОБА_5 порушують права та законні інтереси позивача, містять дискримінаційні стосовно позивача правила зміни відсоткової ставки, та є несправедливою умовою договору (такою, що в супереч принципу добросовісності має наслідком істотний дизбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позичальника).

Як вказано у ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 3 ЦК УКраїни вказує, що загальними засадами цивільного законодавства є , зокрема , справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості , добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу , межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм . Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. Розумність – це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Таким чином, підпункт 2.3.3.пункту 2.3. ОСОБА_3 ОСОБА_5 підлягає визнанню недійсним ,а позов є обгрунтованим та таким , що підлягає задоволенню в повному обсязі

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 203, 215, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 10, 11, 57-64 , 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити повністю.

Визнати незаконним з 09.01.2009 року збільшення Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» процентної ставки за користування кредитом за ОСОБА_3 ОСОБА_5 GOA0AN70192728 від 05.12.2007 року.

Визнати недійсною з 09.01.2009 р. умову пункту 2.3.3. ОСОБА_3 ОСОБА_5 GOA0AN70192728 від 05.12.2007 року в частині щодо такої події як право Банка при виникненні кожної з наступних подій зокрема відмови Позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування , згідно п.2.2.7 даного ОСОБА_5 згідно статті 651 Цивільного кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення та що у зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку, встановленому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: О.П. Харченко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7421428