Постановление ВС-КАС об отсутствии оснований повышать зарплату судьям прошедшим оценивание в ВС но не попавшим туда по рейтингу

[ANTIRAID]

Державний герб України

ПОСТАНОВА
Іменем України

01 серпня 2018 року

Київ

справа №826/13355/17

адміністративне провадження №К/9901/3538/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

головуючого - Бевзенка В.М.,

суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,

за участі:

секретаря судового засідання Ігнатенко О.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/13355/17

за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито 

за касаційною скаргою Вищого адміністративного суду України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (прийняту у складі головуючого судді - Катющенка В.П.) від 09 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Сорочка Є.О., суддів: Земляної Г.В., Ісаєнко Ю.А.) від 19 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИВ :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищого адміністративного суду України, в якому просив:

Визнати протиправними дії Вищого адміністративного суду України щодо не нарахування і виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди згідно з нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Зобов'язати Вищий адміністративний суд України нарахувати і виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду відповідно до статті 135 Закону №1402-VIII з розрахунку посадового окладу у розмірі 40 000 грн. з відповідним коефіцієнтом - 1,25 та щомісячною доплатою за вислугу років у розмірі 60 відсотків посадового окладу, починаючи з 28 липня 2017 року, за мінусом виплачених з цієї дати зароблених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що беручи до уваги рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів від 27 липня 2017 року №237/вс-17 ОСОБА_1 слід нараховувати суддівську винагороду відповідно до пунктів 22, 24 (1,б) Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

09 листопада 2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва.

Позов задовольнив частково.

Визнав протиправними дії Вищого адміністративного суду України щодо не нарахування з 28 липня 2017 року судді ОСОБА_1 суддівської винагороди згідно з нормами Закону №1402-VIII.

Зобов'язав Вищий адміністративний суд України з 28 липня 2017 року нарахувати і виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду у відповідності до статті 135 Закону №1402-VIII, з урахуванням: базового розміру посадового окладу - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2017 року, регіонального коефіцієнту 1,25 та щомісячної доплати за вислугу років - 60 відсотків, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді, має право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом № 1402-VIII. Зазначено, що оскільки позивач є таким, що підтвердив відповідність займаній посаді, а отже має право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом 1402-VIII.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

19 грудня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Вищого адміністративного суду України залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року - без змін.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що підтвердження позивачем здатності здійснювати правосуддя у складі суду найвищого рівня, є підставою для отримання ним суддівської винагороди у Вищому адміністративному суді України у розмірі, передбаченому Законом № 1402-VIII.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Вищий адміністративний суд України подав касаційну скаргу.

У касаційній скарзі Вищий адміністративний суд України просить:

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі №826/13355/17, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. 

Доводи сторони, яка подала касаційну скаргу:

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на тому, що суддя, підтвердивши здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді Верховного Суду, матиме право на отримання суддівської винагороди у розмірі, передбаченому Законом №1402-VIII лише після того, як займе штатну суддівську посаду і здійснюватиме правосуддя у відповідному суді. На переконання відповідача, успішне проходження позивачем кваліфікаційного оцінювання у рамках процедури конкурсу на зайняття вакантної посади та підтвердження здатності здійснювати правосуддя у Верховному Суді не є підставою для висновку про підтвердження позивачем здатності здійснювати правосуддя у Вищому адміністративному суді України та, як наслідок, підставою для отримання позивачем суддівської винагороди у Вищому адміністративному суді України у розмірі, передбаченому Законом №1402-VIII.

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Вищого адміністративного суду України та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Позивачем подано відзив до суду касаційної інстанції в якому зазначено, що постанови судів попередніх інстанцій прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 липня 2017 року №237/вс-17 ОСОБА_1 визнано таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

У зв'язку із цим, позивач 23 серпня 2017 року звернувся до відповідача із заявою, у якій просив нарахувати та виплачувати йому суддівську винагороду у розмірі, встановленому Законом №1402-VIII.

Листом від 27 вересня 2017 року №1164/9-14/17 Вищий адміністративний суд України повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для здійснення перерахунку суддівської винагороди. Мотивуючи відмову, відповідач керувався пунктами 7, 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, статтями 83, 135 Закону №1402-VIII.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Конституція України

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 125. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Стаття 130. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Стаття 1. Судова влада

1. Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.

2. Судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

Частина друга статті 31. Вищими спеціалізованими судами є:

1. Вищий суд з питань інтелектуальної власності;

2. Вищий антикорупційний суд.

Частина перша статті 83. Кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Стаття 135. Суддівська винагорода

Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Прикінцеві та перехідні положення Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Пункт 7. З дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов'язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Пункт 22. Право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Пункт 23. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Пункт 24. Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить:

1) з 1 січня 2017 року:

а) для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

в) для судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Позивачем заявлено вимоги про нарахування і виплату йому суддівської винагороди, яка передбачена для вищого спеціалізованого суду.

Законодавець закріпив можливість обрахування окладу суддівської винагороди винятково для судів першої, апеляційної інстанції, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду.

Слід зауважити, що Вищими спеціалізованими судами в Україні є Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд. Натомість, позивач продовжував обіймати посаду судді Вищого адміністративного суду України та до жодного іншого суду переведений не був.

Право на отримання суддівської винагороди відповідно до норм Закону №1402-VIII, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду не лише були визнані такими, що підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному судді, а й зайняли відповідне місце у рейтингу на зайняття вакантних посад, й фактично здійснюють правосуддя у відповідному суді.

Суд вважає неможливим отримання позивачем суддівської винагороди відповідно до позовних вимог, оскільки фактично ОСОБА_1 не здійснює правосуддя у відповідному суді (Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду), а лише підтвердивши таку можливість. Тому на позивача не можуть поширюватись гарантії незалежності судді у вигляді суддівської винагороди , за нормами Закону №1402- VIII.

Таким чином, доводи позивача, щодо нарахування і виплати йому суддівської винагороди згідно з нормами Закону №1402-VIII, є необґрунтованими.

Виходячи із аналізу положень Закону №1402-VIII України, право на отримання суддівської винагороди за правилами частини другої статті 135 цього закону, виникає у судді за наявної сукупності таких умов:

 1) Проходження кваліфікаційного оцінювання, за результатами якого складено висновок про підтвердження здатності кандидата здійснювати судочинство у відповідному суді, створеному на підставі частини першої статті 1 Закону №1402-VIII та статті 125 Конституції України.

 2) Зайняття відповідної вакантному місцю в рейтингу суддів посади судді до відповідного суду, створеному на підставі частини першої статті 1 Закону №1402-VIII та статті 125 Конституції України.

 3) Зарахування судді до штату відповідного суду, створеного на підставі частини першої статті 1 Закону №1402-VIII та статті 125 Конституції України.

 4) Фактичне виконання своїх обов'язків, тобто здійснення правосуддя у відповідному суді, створеному на підставі частини першої статті 1 Закону №1402-VIII та статті 125 Конституції України.

 5) Законодавче закріплення розміру посадового окладу суддівської винагороди для судді суду, створеного на підставі частини першої статті 1 Закону №1402-VIII та статті 125 Конституції України.

Отже, лише за сукупної наявності цих умов у судді виникає право на суддівську винагороду, передбачену Законом №1402-VIII.

Наявність у позивача лише деяких з зазначених умов не обумовлює виникнення права на отримання суддівської винагороди у розмірах зазначених в Законі №1402-VIII.

Враховуючи наведене, Суд встановив неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при ухваленні судових рішень.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, Суд робить висновок, про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та прийнятті нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Під час розгляду справи, відповідач заявив клопотання про поворот виконання судового рішення у разі відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 380 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення, він, зокрема відмовляє в позові повністю.

Стаття 381 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що поворот виконання рішення, зокрема, про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

Судами першої та апеляційної інстанції не було встановлено факту подачі позивачем неправдивих відомостей та підроблених документів, разом з тим, відповідач не надав ніяких відомостей чи фактів, якими це підтверджувалось.

Враховуюче зазначене, Суд робить висновок про відсутність підстав для повороту виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Вищого адміністративного суду України задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

4. Відмовити Вищому адміністративному суду України у повороті судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

5. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і не оскаржується.

Головуючий В.М.Бевзенко 
Судді В.М.Шарапа
Н.А.Данилевич
 
http://reyestr.court.gov.ua/Review/75644181

[ANTIRAID]

Это пример реальной узурпации власти в стране и результата взятки судьям Верховного суда в виде зарплаты. Кроме того это решение демонстрирует циничный и беспрецедентный обман судей и всего общества членами ВККСУ и прочими "реформаторами".

В противоречие с данными судьям обещаниями суд пришел к выводам, что судьи кассационных судов прошедшие конкурс в Верховный суд и подтвердившие возможность осуществлять судопроизводство в кассационном суде, однако не попавшие туда по рейтингу не имеют права на повышение зарплаты, как это предусмотрено для всех остальных судей прошедших квалифоценивание и подтвердивших возможность осуществлять судопроизводство в соответствующем суде.

Непосредственно в постановлении указано, что суд считает невозможным получение истцом судейского вознаграждения в соответствии с исковыми требованиями, поскольку фактически истец не осуществляет правосудие в соответствующем суде (Кассационном административном суде в составе Верховного Суда), а лишь подтвердил такую возможность. Поэтому на истца не могут распространяться гарантии независимости судьи в виде судейского вознаграждения, по нормам Закона №1402- VIII.

Таким образом тех лояльных судей, которые фактически защитили эту "судебную реформу" просто обманули. Думаю и тех кто сейчас поддерживает узурпацию власти и принимает "политические" решения ждет аналогичная судьба. Все возвращается.

Этим решением судей поделили на касты :( Вот он результат реформы. Это уже ниже дна.